ДЕКОР ТРАДИЦІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КЕРАМІКИ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ (іконографія, домінантні мотиви, художні особливості) : ДЕКОР ТРАДИЦИОННОЙ УКРАИНСКОЙ керамики XVIII - ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА (Иконография, доминантные мотивы, художественные особенности)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА

На правах рукопису

ІВАШКІВ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 744.033 (477)

ДЕКОР ТРАДИЦІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КЕРАМІКИ
ХVІІІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
(іконографія, домінантні мотиви, художні особливості)

Спеціальність 17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства, професор,
Станкевич Михайло Євстахійович

ЛЬВІВ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..3
ВСТУП....5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА
ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ...........11
1.1. Історіографія питання11
1.2. Методи та джерела дослідження ..24
РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ДОМІНАНТНИХ МОТИВІВ
У КЕРАМІЦІ ...28
2.1. Найдавніші візерунки та пластичні елементи на
глиняних виробах..28
2.1.1. Візерунки......29
2.1.2. Пластичні елементи.49
2.2. Декор кераміки ХVІ першої половини ХХ століття54
2.2.1.Геометричні та солярні мотиви...56
2.2.2. Рослинні мотиви (вазон”)......74
2.2.3. Зооморфні мотиви...97
РОЗДІЛ 3. ІКОНОГРАФІЯ ТА КОМПОЗИЦІЙНО
ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ СЮЖЕТІВ У КЕРАМІЦІ ..111
3.1. Міфологічні образи та мотиви ...111
3.2. Християнські мотиви та сюжети.....125
3.3. Фігурні зображення та побутові сценки.156
ВИСНОВКИ ...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.183
ДОДАТКИ...216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІН НАНУ Архів Інституту народознавства НАН України
АМЛНУ Археологічний музей Львівського національного університету ім. І.Франка
АМІУ Археологічний музей Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича
БДІКЗ ГС” Батуринський державний історико-культурний заповідник Гетьманська столиця”
БОККМ Борщівський обласний комунальний краєзнавчий музей
ВР ІМФЕ Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського
ДІМ Дніпропетровський історичний музей ім. Д.Яворницького
ДМУНДМ Державний музей українського народного декоративного мистецтва
ЕМЖ Етнографічний музей у Жешуві ім. Ф.Котулі
ЕМК Етнографічний музей у Кракові
ІЕМБС Історико-етнографічний музей Бойківщина” у Самборі
ІФКМ Івано-Франківський краєзнавчий музей
КМНМГП Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського
ЛГМ Львівська галерея мистецтв
ЛІМ Львівський історичний музей
ЛМІР Львівський музей історії релігії
ЛМІМ Люблінський музей історії міста
МЕХП Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України
МНАПЛ Музей народної архітектури та побуту у Львові
МНАПУ Музей народної архітектури та побуту України
НМЗУГО Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
НМК Національний музей у Кракові
НМЛ Національний музей у Львові
ОЗ ЛГМ Олеський замок Львівської галереї мистецтв
ОХМ Одеський художній музей
ПМА Польові матеріали автора
ТКМ Тернопільський краєзнавчий музей
УЦНК МІГ” Український центр народної культури Музей Івана Гончара”
ЧІМ Чернігівський історичний музей ім. В.Тарновського
ЧКМ Чортківський краєзнавчий музей
ЧЛММЗ МК” Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.Коцюбинського
ЧНІМЗ СЧ” Чернігівський національний історичний музей-заповідник Стародавній Чернігів”
ЧХМ Чернігівський художній музей

ВСТУП

Інтерпретація декору традиційної української кераміки є одним із ключових питань у дослідженні декоративно-ужиткового мистецтва. Витоки декору глиняних виробів слід шукати у глибоких традиціях гончарного ремесла та в неординарному способі мислення його представників. Важливим є виявлення специфіки національного в мистецтві, генетичних витоків етнічних первнів, традиційних чинників у системі зображальних засобів, суспільних, економічних, психологічно-емоційних та інших чинників, які мали вплив на специфіку оздоблення творів кераміки.
Еволюція орнаменту відбувалася дуже повільно, а тому в ньому зберігалися архаїчні мотиви, які поступово збагачувалися новими рисами. Дослідників особливо хвилюють найдавніші пам’ятки, щоразу викликаючи нові тлумачення, розгадки та інтерпретації, адже саме візерунки на глиняних виробах є яскравими виразниками мистецьких традицій та світоглядних уявлень. Порівняно з іншими видами декоративно-ужиткового мистецтва зображення на керамічних виробах найпротяжніші в часі і просторі.
Розглядаючи закономірності розміщення домінантних мотивів у композиції, важливо підкреслити застосування традиційних засобів ритмічності, метричності, симетрії, динаміки тощо. Вивчення іконографії зображень, домінантних мотивів і художніх особливостей декору гончарних виробів дозволяє визначити унікальні й універсальні парадигми орнаментальних та іконографічних структур кераміки, сприяє ідентифікації творів українського традиційного мистецтва.
Актуальність теми. У мистецтвознавстві дотепер нема узагальнюючої праці про оздоблення української кераміки в контексті еволюції її основних зображальних форм, які змінювалися упродовж тисячоліть. Поза увагою дослідників залишалося широке коло питань декору української кераміки, пов’язане з художньою виразністю, що залежить від форми предмета. Актуальність теми полягає також у глибшому осягненні декору кераміки як цілісної мистецької та семантичної системи, етнопсихологічних засад творчості окремих гончарів.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація сприяє розв’язанню одного з завдань науково-тематичного напрямку: Парадигми універсального й унікального в традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект” (шифр теми 3.3.4.19), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України № 8 від 20.11.2003 р.
Мета роботи визначення національно-мистецьких особливостей у декорі української народної кераміки, головно гончарних виробів. Для досягнення мети ставилися такі завдання:
1) простежити домінантні мотиви та елементи в оздобленні кераміки від найдавніших часів до першої половини ХХ століття;
2) розкрити ймовірний знаковий зміст традиційних мотивів в оздобленні глиняних виробів;
3) визначити основні типи композицій орнаменту та сюжетів в українській кераміці;
4) здійснити порівняльний аналіз національних особливостей розписів українських керамічних виробів у слов’янському та частково загальноєвропейському контексті;
5) ввести у науковий обіг досі невідомі пам’ятки кераміки, провести їх атрибуцію.
Об’єктом дослідження є оздоблення українських глиняних виробів та мистецькі й суспільні явища, що розкривають еволюцію етнотрадицій.
Предмет дослідження є орнаментальні композиції, мотиви та сюжети на керамічних виробах ХVІІІ першої пол. ХХ ст. у контексті їхньої образної поліфонії та глибинної семантико-символічної наповненості.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є принципи системності, історизму та компаративності. Кожне з поставлених завдань вирішено із застосуванням генетичного, культурно-історичного, порівняльно-типологічного, структурно-семіотичного, порівняльно-графічного методів (детальніше див. с. 24-26).
Географічні рамки етнічна територія України.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період розвитку гончарства ХVІІІ першої пол. ХХ ст., адже саме з цього часу збереглося найбільше пам’яток, які характеризують українську традиційну кераміку. Для виявлення витоків її декору автор залучає і матеріали археологічних культур.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше у мистецтвознавстві:
на прикладах українських глиняних виробів показано еволюцію і трансформації домінантних мотивів та сюжетів;
зроблено мистецтвознавчий аналіз зображень та художніх особливостей декору українських гончарних виробів, зокрема мотивів хреста, вазона”, волошки, риби, міфологічних образів Сенмурва, однорога, сирени, русалки, василіска тощо, що свідчить про їх широкий іконографічний репертуар;
всебічно розглянуто на гончарних виробах зображення Богородиці, св. Миколая, Юрія-Змієборця, архистратига Михаїла, ангелів, які представляють традиційне коло святих, а також церковних споруд, виявлено ряд спільних рис та відмінностей у створенні аналогічних композицій у творах І.Баранюка, О.Бахматюка, Д.Зондюка, П.Самоловича та інших майстрів;
проведено аналіз декору українських гончарних виробів у слов’янському та частково у загальноєвропейському контексті, що дозволило увиразнити універсальні та унікальні особливості оздоблення національної кераміки;
введено у науковий обіг нові імена гончарів та проведена атрибуція ряду керамічних виробів;
укладено схеми, які наочно представляють домінантні мотиви в декоруванні традиційних українських гончарних виробів у порівняльному аспекті.
Практичне значення роботи визначається тим, що опрацьований матеріал та зроблені висновки можуть бути використані:
а) для подальшого дослідження декору української кераміки у європейському контексті;
б) у навчальному процесі з фахових дисциплін: укладання курсів лекцій з історії декоративно-прикладного мистецтва у навчальних закладах різних рівнів; підготовка спеціалізованих курсів та семінарів; написання курсових та дипломних робіт тощо;
в) для створення навчальних посібників;
г) для укладання словникових та енциклопедичних видань;
д) у музейній практиці при підготовці текстів екскурсій та атрибуції керамічних пам’яток;
е) альбом з ілюстраціями може слугувати предметною базою для художників-керамістів, дизайнерів тощо;
є) наукові результати дають новий методологічний підхід для подальших досліджень.
Апробація роботи здійснювалася на засіданнях відділу народного мистецтва (протокол № 4 від 16 березня 2004 р.) та Вченої Ради Інституту народознавства НАН України. Основні результати дослідження виголошені: у Львові 1996 р. на конференції Українська хрестологія” /доповідь Хрест в українській кераміці кінця ХІХ початку ХХ століття”; у Києві 1997 р. на конференції Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва. Четверті Гончарівські читання” /доповідь Деякі штрихи до творчого портрета Олекси Бахматюка”/; у Києві 1998 р. на конференції Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст. П’яті Гончарівські читання” /доповідь Символи у народній кераміці початку ХІХ кінця ХХ століття”/; в Опішному 1999 р. на конференції Українське гончарство на порозі третього тисячоліття” /доповідь Мотив вазона” в українській народній кераміці”/; у Львові 2001 р. на конференції 2000-ліття Різдва Христового і народна культура” /доповідь Релігійні мотиви та сюжети в українській народній кераміці”/.
Публікації за темою дисертації опубліковано 12 статей обсягом 7,2 друк. арк., що містять основні положення та результати досліджень.
1. Івашків Г. Експедиція на Волинь (спостереження, розповіді гончарів, знахідки) // Народознавчі Зошити. 1995. № 6. С. 371-377.
2. Івашків Г. Колекціонери та колекції народної кераміки (До 100-річчя Музею при Науковому Товаристві ім. Т.Шевченка) // Народознавчі Зошити. 1997. № 3. С. 195-197.
3. Івашків Г. Хрест в українській кераміці // Українська хрестологія. Спеціальний випуск Народознавчих Зошитів”. 1997. С. 109-118.
4. Івашків Г. Вадим Щербаківський і його студія Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження” /Вступ. ст., упоряд. і прим. Г.Івашків // Українознавство: документи, матеріали, раритети. Івано-Франківськ, 1999. С. 219-278.
5. Івашків Г. Мотив вазона” в українській народній кераміці ХVІ першої половини ХХ ст. // Народознавчі Зошити. 2000. №5. С. 860-889.
6. Івашків Г. Жива книга кахельного ремесла // Український керамологічний журнал. 2002. № 3. С. 34-42.
7. Івашків Г. Мотив волошки” у декоруванні керамічних виробів // Український керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 40-42, С. 88-95.
8. Івашків Г. Релігійні мотиви та сюжети в українській народній кераміці // Народознавчі Зошити. 2001. № 1-2. С. 313-322.
9. Івашків Г. Відгомони архаїки // Артанія. Феноменологія української традиційної культури (V Гончарівські Зібрання). 1999. № 5. С. 42-43.
10. Івашків Г. Гончарство // Альманах Старосамбірщина”. Старий Самбір: Місіонер, 2001. С. 63-67.
11. Івашків Г. Деякі штрихи до творчого портрета Олекси Бахматюка // Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва. Тези ІV Гончарівських читань. К., 1997. С. 32.

12. Івашків Г. Символи у народній кераміці поч. ХІХ кін. ХХ ст. // Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст. Тези V Гончарівських читань. К., 1998. С. 57.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження декору традиційної української кераміки дозволяє зробити певні висновки:
1. Основний корпус пам’яток, проаналізованих у дисертації, належить до ХІХ першої пол. ХХ ст., які зберігаються в музеях України, Польщі та приватних колекціях (Львів, Київ). Особливу мистецьку цінність для наукового дослідження має велика збірка кераміки П.Лінинського (ХV-ХХ ст.), які вперше повністю опрацювала дисертантка.
2. Спираючись на усталену історико-археологічну періодизацію, в роботі окреслено найстійкіші та найтиповіші графеми, які спостерігаються на пам’ятках більшості археологічних культур з етнічної території України і збереглися аж до ХХ ст.: лінія, зиґгзаґ, трикутники, ромби, сітка, спіралі, свастика, хрести (косий та прямий), сосонка”. Підкреслено живучість” окремих з них унаслідок їх давнього символічного та апотропеїчного значення, а також через їхню декоративну довершеність та прийом застосування.
3. Вазон” розглядається як один із домінантних мотивів рослинного характеру. Вперше на численних пам’ятках ХVІ-ХХ ст. показано географію поширення цього мотиву в межах України: Івано-Франківщина (Косів, Пістинь, Коломия), Чернігівщина (Ічня, Ніжин), Полтавщина (Опішне), Київщина (Дибинці) та частково у контексті європейського гончарства. Доведено, що вазоновим композиціям характерна певна амбівалентність, що проявляється у можливостях переходу одного виду в інший, зокрема гілка-букет-вазон-дерево. На прикладі численних пам’яток із музейних збірок та приватних колекцій доведено, що мотив вазона” займав провідне місце у декоруванні кераміки.
4. Встановлено, що зображення тварин, риб та птахів притаманне для тих гончарних центрів, де домінуючим способом декорування був розпис. Визначено, що поміж тваринними мотивами на гончарних виробах перевага надавалася зображенню птаха, іконографія якого наповнена варіативністю та локальними відмінами.
5. Доведено важливу роль в оздобленні народної кераміки України сюжетів із міфологічною, християнською та побутовою тематикою. Вперше в українському мистецтвознавстві піддані детальному аналізові розписи з зображенням Сенмурва, русалки, однорога, сирени, василіска.
6. Стверджено, що християнські мотиви та сюжети, які зустрічаються у декоруванні мисок, полумисків, дзбанків та кахель, відзначаються різноманітністю іконографічних типів, почерпнутих з іконопису, народної гравюри, ікон на склі. Існувало коло улюблених святих, з-поміж яких виділялися зображення Богоматері з Дитям, св. Миколая; рідкісними у гончарстві є зображення св. Петра і Павла. У науковий обіг введено обширний матеріал зі зображеннями ангелів, церков та дзвіниць на гончарних виробах. Наголошується, що українські гончарі творчо підходили до усталених схем, додаючи до них окремі елементи (мотив Всевидячого ока” на храмах, вазонах”, сценах Оранка”).
7. Розглянуто найпоширеніші фігурні зображення та побутові сценки в гончарстві, іноді у співставленні з кахлевими розписами, щоб підкреслити ареал їх розповсюдження та розширити характеристику образів. Завдяки віртуозності виконання, сміливому рисунку, оригінальній подачі образів (фігури здебільшого зображені у профіль, голова, ніс, рот і борода проведені тонкою суцільною лінією) та різноманітності зображених новими варіаціями в одязі гончарі досягали вражаючого ефекту композиції та індивідуальної виразності персонажів.
8. У ході викладу матеріалу здійснено порівняльний аналіз національних особливостей оздоблення українських керамічних виробів у слов’янському та частково загальноєвропейському контексті, встановлено аналоги окремих мотивів та сюжетних сцен української кераміки із виробами Білорусі, Болгарії, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії. Послідовне зіставлення окремих мотивів дозволяє виразніше побачити варіативність побудови різних композиційних схем у творах українських гончарів.
9. На прикладі численних пам’яток встановлено, що семантика декору залежить передусім від функціонального призначення предмета, а виразність декору від вибору композиційних схем, мотивів, елементів та мистецької традиції. Розглянуто головні композиційні прийоми ритму, симетрії, динаміки, звернуто увагу на роль кольору.
10. Аналіз корпусу пам’яток гончарства дозволяє ствердити, що у декоруванні різних типологічних груп кераміки (мисок, тарілок, дзбанків, кахель тощо) простежуються спільні теми. Однак, виявлено й локальні відміни, як у композиційних прийомах (ритмічність, метричність, масштабність), так і в доборі додаткових елементів (наприклад, у сценках Водіння ведмедя”, вазонових мотивах, зображеннях птаха та інші).
11. У декоруванні гончарних виробів тісно переплелися національна художня традиція та окремі впливи візантійського і західноєвропейського мистецтва. Гончарі як творчі особистості завжди шукали нові декоративно-виражальні засоби як у доповненні новими елементами узвичаєних іконографічних схем, образів та сюжетів, так і в розробці низки орнаментальних мотивів. Це було пов’язано зі національним менталітетом, глибокими традиціями, цілим спектром вірувань та обрядів, специфікою матеріалу тощо.
12. Для вивчення іконографічних типів декору української народної кераміки вперше в українському мистецтвознавстві використано графічно-схематичний метод. Це дозволило з’ясувати, що варіативність композицій в оздобленні гончарних виробів базується на великій кількості мотивів, більшість з яких характерні для інших видів декоративно-ужиткового мистецтва.
13. З’ясовано, що у декоруванні української кераміки велика роль належала дотриманню традицій. Це проявлялося у передачі з покоління в покоління домінантних мотивів та елементів, які з плином часу модифікувалися, збагачувалися новими деталями, що створювало оригінальні композиційні ефекти.
14. Таким чином, підсумувавши всі результати дослідження, приходимо до висновку, що в декорі української кераміки домінантні мотиви виявляють основний семіотичний зміст і стилістичний характер, тобто національно-мистецький субстракт орнаментики.
15. Дисертація відкриває перспективи для подальших наукових досліджень: ліпного та технологічного декору кераміки, традиційного оздоблення виробів зі скла, художнього металу, кістки та рогу тощо.

СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. ДЖЕРЕЛА
Спаська Є. Гончарство. Керамічні вироби гончарів на Чернігівщині, Київщині, Полтавщині, Поділлі. Альбом фотографій, малюнків, листівок. 19201930 рр. // ВР ІМФЕ. Ф 48-5 / 45-44. Арк.10;
Спаська Є. Гончарство. Керамічні вироби гончарів на Чернігівщині, Київщині, Полтавщині, Поділлі. Альбом фотографій, малюнків, листівок. 1920-30-і рр. // ВР ІМФЕ. Ф. 48-5 / 45-44. Арк. 19, 23;
Спаська Є. Орнамент. Виписки окремих відомостей з архіву Д.М.Щербаківського (за 1893 1912 рр.) // ВР ІМФЕ. Ф 48-4 / 31-32. Арк.2;
Лащук Ю.П. Українська кераміка ХІV середини ХVІІ століття // Лащук Ю.П. Гончарство, народна кераміка Української РСР. 19531963 рр. АІН НАНУ. Оп. 2. Спр. 129. Арк. 187-227;
Лащук Ю.П. Гончарство, народна кераміка Української РСР. 19531963 рр. АІН НАНУ. Оп. 2. Спр. 129. Арк. 230289;
Матеріали експедиції 1994 р. на Волинь. Опубліковано / Івашків Г. Експедиція на Волинь (спостереження, розповіді гончарів, знахідки) // Народознавчі Зошити. 1995. № 6. С. 371-377;
Матеріали експедиції 1998 року на Старосамбірщину Львівської обл.Опубліковано / Івашків Г. Гончарство // Альманах Старосамбірщина”. Старий Самбір: Місіонер, 2001. С. 63-67;
Фондові збірки народної кераміки із музеїв України та Польщі;
Збірка кераміки П.Лінинського;
Приватні збірки кераміки у Львові та Києві.

ІІ. ЛІТЕРАТУРА
1. Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл. Москва: Индрик, 2002. 815с.
2. Агапкина Т.А. Дерево // Славянские древности. Этнолингвистический словарь под общей редакцией Н.И. Толстого: В 5 т. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 60-67.
3. Агапкина Т.А., Усачева В.В. Виноград // Славянские древности. Этнолингвистический словарь под общей редакцией Н.И. Толстого: В 5 т. Москва: Международные отношения, 1995. Т. 1. С. 374-377.
4. Александрович М.Н. Кафельные памятники ХVІІІ века // Киевская старина. 1883. Т. V. Январь. С. 211-213.
5. Александрович Ю. Бубнівське гончарство // Побут. К.: Всеукраїнське Етнографічне Товариство, 1929. Ч. 4-5. С. 1-5.
6. Амброз А.К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа // Советская Археология. 1966. № 1. С. 63-72.
7. Аничков Е.В. Язычество и Древняя Русь. Санкт-Петербург: Типография М.М.Стасюлевича, 1914. 386 с.
8. Антонович Д. Український орнамент // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. К.: Либідь, 1993. С. 385-403.
9. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. Москва: Прогресс, 1974. 392 с.
10. Артеменко И.И. Среднеднепровская культура // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 364-375.
11. Ауліх В.В. Зимнівське городище слов’янська пам’ятка VІ VІІ ст. н. е. в Західній Волині. К.: Наукова думка, 1972. 124 с.
12. Ауліх В.В. Про вивчення слов’яноруської кераміки // Археологія. 1977. № 21. С. 66-71.
13. Афанасьев А.Н. Поэтичесские воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов: В 3 т. Москва: Изд-во К.Солдатенкова, 1865. Т. 1. 800 с.
14. Балагурі Е.А. Племена доби бронзи на Закарпатті // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині (доба первіснообщинного ладу). К.: Наукова думка, 1974. С. 201-213.
15. Балагури Э.А. Культура Отомань // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. 420-427.
16. Балагури Э.А. Культура Станово // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 473-480.
17. Баран В.Д. Памятники черняховской культуры бассейна Западного Буга (раскопки 1957-1960 гг.) // Материалы и исследования по археологии СССР. Москва: Наука, 1964. № 116. С. 213-252.
18. Баран В.Д. Давні слов’яни // Україна крізь віки: В 15 т. К.: Видавничий дім Альтернативи”, 1998. Т. 3. 336 с.
19. Баранніков О.П. Українські цигани. К.: Всеукраїнська Академія наук, 1931. 59 с.
20. Бауэр В., Дюмоц И., Головин С. // Энциклопедия символов. Москва: Крон-Пресс, 1995. 512 с.
21. Белова О.В. Единорог // Славянские древности. В 5 т. Т.2. Москва: Международные отношения, 1999. С. 178-180.
22. Березанская С.С., Чередниченко Н.Н. Срубная культура // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 462-473.
23. Біблія або Книги святого письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена. Москва: Видання Московського патріархату, 1988. 1523 с.
24. Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. Львів: Фенікс, 2000. 326 с.
25. Біляшівський М. Про український орнамент // Записки Українського Наукового Товариства в Києві. К.: Українське Наукове Товариство в Києві, 1908. Кн. ІІІ. С. 40-53.
26. Біляшівський М. Дещо про українську орнаментику // Сяйво. 1913. №3 (передрук: НТЕ. 1989. № 4 С. 52-55).
27. Біляшівський М. Вовку Ф. Київ. 29/ХІІ [19]07 // Листування. М.Ф.Біляшівський Ф.К.Вовк / Старожитності Південної України Вип. 8. Запоріжжя: РА Тандем-У”, 2002. 75 с.
28. Бобринский А. А. Гончарство Восточной Европы: Источники и методы изучения. Москва: Наука, 1978. 272 с.
29. Богаевский Б.Л. Раковины в расписной керамике Китая, Крита и Триполья // Известия государственной академии истории материальной культуры. Ленинград, 1931. Т. 6. Вып. VІІІІХ. 101 с.
30. Богородиця і українська культура. Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції 14-15 грудня 1995 р. Львів: Національний музей у Львові, 1995. 81 с.
31. Богусевич В.А. Зображення Сімаргла в древньоруському мистецтві // Археологія. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. ХІІ. С. 76-91.
32. Болсуновский К. Символика эпохи неолита. К.: Прогресс, 1908. 16 с.
33. Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. Прага: Артия, 1983. 496 с.
34. Боньковська С.М. Ковальство на Україні (ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1991. 111 с.
35. Боренько Н. Деякі аспекти розвитку народного гончарства на Поділлі // Наукові записки. Вип. І. Львів: Музей народної архітектури та побуту у Львові, 1998. С. 68-78.
36. Брайчевський М.Ю. Зображення коня з с. Черепин в Середньому Пороссі // Археологія. 1961. Т. 12. С. 183-184.
37. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. К.: Наукова думка, 1988. 261 с.
38. Братко-Кутинський О. Феномен України. Наукове дослідження. К.: Вечірній Київ, 1996. 301 с.
39. Братченко С.Н. Культура многоваликовой керамики // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 451-458.
40. Братченко С.Н., Шапошникова О.Г. Катакомбная культурно-историческая общность // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 403-420.
41. Будзан А.Ф. Різьба по дереву в Західних областях України. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 106 с. 104 іл.
42. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Довіра, 1992. 414 с.
43. Валько О. Гуцульський мідний хрестик ХVІІ ст. // Українська хрестологія. Спеціальний випуск Народознавчих Зошитів” 1997. С. 41-43.
44. Василенко В.М. Народное искусство. Москва: Советский художник, 1974. 294 с.
45. Василенко В.М. Русское прикладное искусство. Москва: Искусство, 1977. 464 с.
46. Вербицкій Л. Взоры промыслу домашного. Выробы з глыны селян на Руси (Коссов). Львов: Накладом Музея промислового мейского во Львове, 1882. 54 с. 12 табл.
47. Виногродська Л.І. До питання про хронологію середньовічної кераміки з Новгород-Сіверського // Археологія. 1988. № 61. С. 47-57.
48. Виногродська Л.І. Чернігівські кахлі ХVІІ ХVІІІ ст. // Чернігівська старовина. Чернігів, 1992. С. 75-83.
49. Виногродська Л.І. Кахлі Середнього Подніпров’я ХІV середини ХVІІІ ст. // Автореф. дискандидата історичних наук. К., 1993. 19 с.
50. Винокур І.С. Історія та культура черняхівських племен Дністро-дніпровського межиріччя ІІ V ст. н. е. К.: Наукова думка, 1972. 178 с.
51. Волков Ф.К. Отличительные черты южнорусской народной орнаментики // Труды ІІІ-го Археологического съезда. К., 1878. Т.2. С. 317-326.
52. Воронов Н.В., Сахарова И.Г. О датировке и распространении некоторых видов московских изразцов // Материалы и исследования по археологии СССР. Москва: Изд-во АН СССР, 1955. № 44. С. 77-115.
53. Всеобщая история искусств: В 6 т. Москва: Искусство, 1956. Т. І. Искусство древнего мира. LVІІІ с.
54. Габуева О. Прикладное искусство Грузии. Москва: Планета, 1984. 18 открыток.
55. Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси. Т. 1-2. Москва: Индрик, 2000. Т. 1. 376 с.
56. Ганцкая О.А. Народное искусство Польши. Москва: Наука, 1970. 183 с.
57. Гарасимчук Р. П. Народное искусство Тернопольской области УССР // Советская этнография. 1957. № 1. С. 74-89.
58. Георгиева Б., Иванчев И., Пенева Л. Народната къща. София: Изд-во на българската Академия на науките, 1980. 293 с.
59. Геппенер Н. Жерденівські ганчарі Лавренюки-Полив’яні. К.: Вид. Київського Краєвого Сіль-госп. Музею та П.П.П. виставки, 1928. 28 с. 3 таб.
60. Герета І. Місце так званих князівських поховань серед пам’яток черняхівської культури (На підставі нових досліджень) // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Т. ССХVІV. Праці Археологічної комісії. Львів, 2002. С. 223-236.
61. Геродот. Історія: В 9 т. К.: Наукова думка, 1993. Т. ІV. 756 с.
62. Глушко М. Генезис тваринного запрягу в Україні (Культурно-історична проблема). Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2003. 444 с.
63. Гнатюк В. Колядки та щедрівки: В 2 т. Львів, 1914. Т. ІІ. 380 с.
64. Гоберман Д. Росписи гуцульских гончаров. Ленинград: Искусство, 1972. 199 с.
65. Гоберман Д.Н Искусство гуцулов. Москва: Советский художник, 1980. 52 с. 165 ил.
66. Голан А. Миф и символ. Москва-Иерусалим: Русслит, Тарбут, 1994. 375 с.
67. Гончаров В.К. Художі ремесла // Історія українського мистецтва: В 6 т. К.: Головна релакція УРЕ, 1966. Т. І. Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. С. 357-392
68. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4-х т. К.: Наукова думка, 1996. Т. ІІІ. 516 с.
69. Грушевський М.С. Творчість на теми релігійно-моральні // Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. К.: Либідь, 1994. Т. IV. Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ ХVІІ ст. Книга 2. С. 36-37.
70. Гудак В.А. Творчість гончарів Бара // Українське мистецтвознавство. К.: Наукова думка, 1974. Вип. 6. С. 146-150
71. Гудак. В.А. Символіка в орнаментиці народної кераміки Вінничини // Громадянське покликання митця. Збірник матеріалів. Львів: Вища школа, 1977. С. 29-36.
72. Гудак В.А. Розета як тип орнаментальних композицій у мискарстві Поділля // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля. Науковий збірник. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник, 1992. С. 40-45.
73. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. К.: Мистецтво, 1966. С. 59-68.
74. Гургула І., Чехович С. Гончарі та склодуви // Народні майстри. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1959. С. 41-44.
75. Давнє українське мистецтво 12 18 століть. Каталог розширеної експозиції музею. К.: Молодь, 1988. 77 с.
76. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. Этноисторическое исследование. К.: Наукова думка, 1974. 176 с.
77. Даниленко В.Н. Буго-днестровская культура // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 118-125.
78. Даниленко В.Н. Космогония первобытного общества. Фастов: Прайд, 1997. 196 с.
79. Данилюк А.Г. Українська хата. К.: Наукова думка, 1991. 110 с.
80. Данченко Л. Старовинні мальовані кахлі з Черкащини // Народна творчість та етнографія. 1967. № 2. С. 38-44.
81. Данченко Л. Народна кераміка Наддніпрянщини. К.: Мистецтво, 1969. 142 с.
82. Данченко Л. Народна кераміка Середнього Придніпров’я. К.: Мистецтво, 1974. 191 с.
83. Данченко Л. Невмируще джерело. Бесіди про українське народне мистецтво. К.: Мистецтво, 1975. 190 с.
84. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник: У 2 т. Львів: Афіша, 2000. Т. 1. 363 с. Т. ІІ. 398 с.
85. Денис. З Карпат Коломийських // Зоря. 1880. Ч. 1. С. 9.
86. Динцес Л.А. Восточные мотивы в народном искусстве Новгородского края // Советская этнография. 1946. № 3. С. 93-112.
87. Дмитрієва Є.Д. Мистецтво Опішні // Українське народне декоративне мистецтво. К.: Вид-во Академії архітектури Української РСР, 1952. Вип. ІІІ. 50 с.
88. Довбня Л. Геометрична символіка // Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін. Словник символів /За заг. ред. О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка. К.: Редакція часопису Народознавство”, 1997. С. 33-34.
89. Дурасов Г.П. Попытка интерпретации значения некоторых образов русской народной вышивки архаического типа // Советская этнография. 1980. № 6. С. 87-98.
90. Жишкович В. Пластика Русі-України Х перша половина ХІV століть. Львів: Інститут народознавства, 1999. 239 с.
91. Запаско Я.П. Деякі питання теорії орнаментального мистецтва // Народна творчість та етнографія. 1959. № 1. С. 54-60.
92. Запаско Я.П. Гончарне мистецтво с. Дибинці, Київської області // Народна творчість та етнографія. 1960. № 3. С. 96-99.
93. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1960. 182 с.
94. Запаско Я. Українське народне килимарство. К.: Мистецтво, 1973. 11 с.
95. Запаско Я.П. Ошатність української рукописної книги. Львів: Фенікс, 1998. 135 с.
96. Захарук Ю.Н., Телегин Д.Я. Культура линейно-ленточной керамики // Археология Украинской ССР: В 3 т. К.: Наукова думка, 1985. Т. І. Первобытная археология. С. 126-132.
97. Захарчук-Чугай Р.В. Художні особливості яворівської вишивки // Матеріали до етнографії та мистецтвознавства. К.: Наукова думка, 1975. С. 57-65.
98. Захарчук-Чугай Р.В. Народна кераміка // Народне декоративне мистецтво Яворівщини. К.: Наукова думка, 1979. С. 116-126.
99. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. К.: Наукова думка, 1988. 191 с.
100. Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени-Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины. К.: Наукова думка, 1991. С. 20-33.
101. Земпер Г. Практическая эстетика. Москва: Искусство, 1970. 320 с.
102. Зіновіїв К. Про гончарів слово віршове похвальне // Антологія української поезії: В 6 т. К.: Дніпро, 1984. Т. 1. Українська дожовтнева поезія. Твори поетів ХІ ХVІІІ ст. С. 208.
103. Івашків Г. Колекціонери та колекції народної кераміки (До 100-річчя Музею при Науковому Товаристві ім. Т.Шевченка) // Народознавчі Зошити. 1997. № 3. С. 195-197.
104. Івашків Г. Хрест в українській кераміці // Українська хрестологія. Спеціальний випуск Народознавчих Зошитів” 1997. С. 109-118.
105. Івашків Г. Мотив вазона” в українській народній кераміці ХVІ першої половини ХХ ст. // Народознавчі Зошити. 2000. № 5. С. 860-889.
106. Івашків Г. Релігійні мотиви та сюжети в українській народній кераміці // Народознавчі Зошити. 2001. № 1-2. С. 313-322.
107. Івашків Г. Мотив волошки” у декоруванні керамічних виробів // Український керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 40-42, С. 88-95.
108. Івашків Г. Жива книга кахельного ремесла // Український керамологічний журнал. 2002. № 3. С. 34-42.
109. Иванов В.В. Единорог // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. Москва: Советская Энциклопедия, 1991. Т. 1. С. 429-430.
110. Иванов В.В., Топоров В.Н. Птицы // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. Москва: Советская Энциклопедия, 1991. Т. 2. С. 346-349.
111. Иллюстрованная полная популярная Библейская энциклопедия. Труд и издание архимандрита Никифора. Москва: Типография А.И.Снегиревой, 1891. 902 с.
112. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історично-релігійна монографія. К.: Обереги, 1992. 424 с.
113. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208 с.
114. Кандиба О. Cтарша мальована кераміка в Галичині. Відбитка зі збірника Українського наукового інституту в Америці. Сент Пол, Мінн Прага, 1939. 29 с.
115. Кандиба О. Галицька мальована неолітична кераміка (Докторська дисертація) // Український Історик. 1999. № 2-4 (141-143). С. 69-91.
116. Кара-Васильєва Т.В. Полтавська народна вишивка. К.: Наукова думка, 1983. 135 с.
117. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України ХVІІ ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика. Львів: Свічадо, 1996. 231 с.
118.