УКРАЇНСЬКІ “ПАНСЬКІ” КИЛИМИ XVII – XVIII ст. (Історія та стилістика) : УКРАИНСКИЕ "барские" ковры XVII - XVIII вв. (История и стилистика)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

КОГУТ
Галина Володимирівна

УДК 745.52 (477) 16/17”

УКРАЇНСЬКІ ПАНСЬКІ” КИЛИМИ XVII XVIIIст.
(Історія та стилістика)

Спеціальність 17.00.06 — декоративно-прикладне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:

доктор мистецтвознавства,
професор кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв,
академік Української Академії Мистецтв, академік Академії наук Вищої школи України
ЗАПАСКО Яким Прохорович

Львів 2003

ЗМІСТ

№ст.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

12

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ВиробництвА українських панських” килимів XVII XVIIIст.

29

2.1. Килим у побуті шляхти XVII XVIIIст.

29

2.2. Початки українського килимарства

38

2.3. Географія осередків виробництва панських” килимів XVII XVIIIст.

45

РОЗДІЛ 3. Чинники формування стилістики українськИХ панськИХ” килимІВ XVII XVIIIст.

58

3.1. Роль народного килимарства у формуванні феномену панського” килима

58

3.2. Імпорт килимової продукції в Україну в ХVII XVIIIст.

71

РОЗДІЛ 4. ТЕНДЕНЦІЇ СТИЛІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКИХ ПАНСЬКИХ” КИЛИМІВ ХVII XVIIIст.

105

4.1. Килими ХVIIст.

105

4.2. Килими 1698-1760рр.

113

4.3. Килими другої половини ХVIIIст.

129

ВИСНОВКИ

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

169

Додаток А. Ілюстрації

184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВІМШ

Всеукраїнський історичний музей ім.Т.Шевченка (Київ)

ДМУНДМ

Державний музей українського народного декоративного мистецтва (Київ)

МЕХП ІН НАНУ

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України (Львів)

МПМ

Міський промисловий музей у Львові

НМІУ

Національний музей історії України (Київ)

НМЛ

Національний музей у Львові

НХМУ

Національний художній музей України (Київ)

ПКМ

Полтавський краєзнавчий музей

ПХМ

Полтавський художній музей (галерея мистецтв)

РГАДА

Российский государственный архив древних актов (Москва)

ЦДІА України у Львові

Центральний державний історичний архів України у Львові

MNK

Muzeum Narodowy w Krakowie

MNW

Muzeum Narodowy w Warszawie

no.

інвентарний номер

PZSzW

Państwowe Zbiory Sztuki na Wawelu (Краків)

ZZKW

Zbiory zamku królewskiego w Warszawie

ВСТУП

Поняття панський килим” в українському мистецтвознавстві має тривалу історіографічну традицію. Його використовували такі дослідники як Е.Кузьмін [55], Д.Щербаківський [99], Б.Крижановський [52; 53], С.Шуман [161], А.К.Жук [25-29], Я.П.Запаско [31-38].
Вперше визначення панський килим” застосував Е.Кузьмін у статті Украинский ковёр”, опублікованій 1908року в часописі Старые годы” [55]. У цій праці дослідник розробляє класифікацію українських гладкотканих килимів за типом малюнку”, виокремлюючи серед них панські” вироби, які виявляють впливи панського смаку”. Вони протиставляються найдавнішим [килимам], з сильними впливами східного, головним чином перського орнаменту”, а також церковним”, та характерно-народним” [55, 253-254, 250].
У дещо іншому розумінні поняття панський килим” фігурує у буклеті виставки килимів 1924року з фондів Всеукраїнського історичного музею, складеному Д.Щербаківським [99]. Як зазначено у буклеті, з метою показати різницю між килимами, що вживались у різних соціальних верствах у виставкових залах було вивішено окремо селянські” та панські” килими [99, 1]. Панськими” Д.Щербаківський називає вироби, які були в ужитку панів, починаючи від тих, що робились по чужоземних зразках, закінчуючи килимами, що почали набувати рис місцевої творчості” [99, 7]. В той сам час селянськими” — означує килими, які використовувалися в селянському побуті. Отож, визначальним критерієм диференціації килимів у даному випадку є середовище функціонування виробів, яке наклало відбиток на взори. До чужоземних зразків, які служили зразками для панських” килимів Д.Щербаківський відносить західноєвропейський і орієнтальний текстиль. Натомість Б.Крижанівський та В.Пещанський панськими” вважали лише вироби, позначені впливами західноєвропейських орнаментів [67, 12; 53,8].
В основу класифікації, яку запропонував С.Шуман [161], лягла організація виробництва килимів. Дослідник виокремив три великі групи виробів: 1)мануфактурні та дворські” килими, виготовлені у палацових майстернях; 2) килими містечкових ремісничих килимарень; 3) килими народні, виконані в селянських хатах для власного користування. Панські” килими за класифікацією С.Шумана складають окрему групу. Вони мають характерний орнамент з вазонами, що побутував головно на Поділлі. На думку Т.Маньковського (яку ми поділяємо також) у даному випадку виокремлення окремої групи панських” килимів є недоречним, адже ці вироби у С.Шумана відрізняються лише тематикою [138, 61].
У працях українських дослідників ІІпол.ХХст. зустрічаємо поділ килимів на дві великі групи: панські” та народні” вироби [25; 38]. Так, Я.П.Запаско поняття панський килим” використовував у стосунку до виробів, які були виготовлені для шляхти і мали своєрідне орнаментування, в якому помічається вплив художніх стилів бароко, рококо та класицизму” [38, 28-29]. Оскільки середовище функціонування більшості збережених екземплярів XVII XVIIIст. з’ясувати не можливо — основним критерієм розрізнення стає стилістика орнаментики збережених пам’яток. У рамках нашого дослідження панськими” називаємо килими, декорування яких демонструє впливи тогочасної килимової моди”, яку диктували провідні центри світового килимарства. Однак, якщо дослідники ІІпол.XXст. панськими” означували килими, які виявляють впливи орнаментів західноєвропейського походження, ми, подібно до Д.Щербаківського, вважаємо за доцільне, трактувати як панські” також вироби, зразками для яких служив орієнтальний текстиль. Іншими характерними ознаками панських” килимів є висока майстерність виконання, віртуозне відтворення складних композицій та окремих мотивів. Натомість народний” килим позначений яскраво вираженим традиціоналізмом та консервативністю. Він мляво реагував на появу модних іноземних візерунків. Народні килими характеризують прості, ритмічно чіткі схеми та мотиви, максимально пристосовані до техніки ткацтва.
Актуальність теми дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних гуманітарних досліджень у напрямі вивчення феноменів національної культури в широкому міжнародному контексті. Панський” килим XVII-XVIII ст., як явище генетично пов’язане з життям та смаками еліти, яскраво віддзеркалює притаманне тогочасній українській культурі взаємопроникнення і взаємодію західних” та східних” естетичних парадигм, які накладаючись на місцеві традиції витворювали нові художні форми, забарвлені місцевим етнографічним колоритом. Тож коли ставити питання про інтегрованість української культури XVII-XVIII ст. у загальносвітові художні процеси і розглядати це питання на рівні декоративно-прикладного мистецтва, панське” килимарство безперечно є саме тим явищем, яке поруч з іншими витворами мистецтва реально цю інтегрованість здійснювало.
Разом з тим панський” килим XVII-XVIII ст. — це, до певної міри, біла пляма” в історіографії (детальний огляд історіографії питання див. Розділ1). Хоча деякі аспекти та питання пов’язані з дослідженням цього явища висвітлені в літературі, а значна кількість пам’яток введена у науковий обіг, досі не зроблено спроби поглянути на це явище у комплексі. Не вироблено чітких уявлень стосовно великого кола питань, починаючи від застосування самого терміну панський килим” і закінчуючи питаннями атрибуції пам’яток, локалізації майстерень, з’ясування стилістичної еволюції панських” виробів. Вимагає перевірки джерелознавчий доробок попередників, оскільки в силу різних причин, часто неточна або й помилкова інформація утвердилась на рівні з достовірною та правдивою. Врешті ряд питань дослідження українського панського” килимарства взагалі залишився поза предметом наукових студій. Під цим оглядом уваги заслуговує питання імпорту килимової продукції в Україну, ідентифікація типів килимів, зображених в пам’ятках українського образотворчого мистецтва, атрибуцій як опублікованих так і неопублікованих українських панських” килимів XVII XVIIIст. При цьому слід зазначити, що питання імпорту килимів актуальне також в контексті дослідження господарсько-економічної історії України XVII-XVIIIст., а здійснена ідентифікація типів килимів, зображених в пам’ятках українського образотворчого мистецтва актуалізує тему дослідження в контексті студій тогочасного малярства. Слід особливо наголосити, що у фондових збірках музеїв України та Польщі зберігається ряд неопублікованих українських панських” килимів XVII XVIIIст. Їхнє опрацювання та введення до наукового обігу поруч з уточненням атрибуцій вже опублікованих пам’яток сприятиме розв’язанню актуальних проблем українського музейництва, пов’язаних з систематизацією килимових фондів, формуванням експозицій та тематичних виставок, а отже фаховій презентації досягнень національної культури як в Україні так і закордоном.
У лютому 2002р. відбувся всеукраїнський круглий стіл До проблеми збереження та розвитку в Україні традицій килимового мистецтва” (Київ, Український дім”), учасники якого у підсумковій резолюції наголосили на критичному стані килимового виробництва та необхідності відродження традицій українського килимарства. Можливість застосування результатів дисертаційної роботи для розвитку українського килимарства в сучасних умовах є ще одним вагомим чинником актуальності нашого дослідження.
Мета роботи — висвітлити історію та основні етапи стилістичного розвитку українського панського” килима XVII XVIIIст. в контексті світового килимарства. Характер мети дослідження зумовив потребу розв’язання цілого ряду завдань, основними з поміж яких вважаємо:
— визначити середовище та особливості побутування панських” килимів у XVII XVIIIст., розглянути килим крізь призму світогляду людини епохи, розкрити значення цього явища в житті тогочасного суспільства;
— розглянути передумови виробництва українських панських” килимів XVII XVIIIст.;
— на основі письмових свідчень джерел з’ясувати місцезнаходження панських” килимарень, прослідкувати особливості організації праці у цих майстернях, соціальне та етнічне походження килимарів;
— розглянути чинники формування стилістики українських панських” килимів XVII XVIII ст., у зв’язку з чим розкрити роль народного килимарства у формуванні феномену панського” килима та дослідити асортимент імпортних виробів, які служили зразком для наслідування;
— визначити коло пам’яток українського панського” килимарства XVII XVIIIст. Уточнити атрибуції килимів, які перебувають в науковому обігу, та атрибутувати вироби, що раніше не публікувались;
— дослідити технологічні та художні особливості українських панських” килимів у порівнянні з синхронними східними та західноєвропейськими виробами, а також пам’ятками традиційного народного килимарства;
— накреслити схему еволюції стилістики українських панських” килимів XVII XVIII ст.
Предметом дослідження виступають процеси формування та стилістичної еволюції українських панських” килимів XVII XVIIIст. в контексті історії світового килимарства зазначеного періоду. Безпосереднім об’єктом дослідження є українське панське” килимарство XVII XVIII ст., представлене збереженими пам’ятками у фондах музеїв України та закордону.
В процесі збору матеріалу ми опрацювали колекції українського килимарства таких музейних збірок: Державного музею українського народного декоративного мистецтва (ДМУНДМ, Київ), Національного музею історії України (НМІУ, Київ), Полтавського краєзнавчого музею (ПКМ), Національного музею у Львові (НМЛ), Музею етнографії та художнього промислу ІН НАНУ (МЕХП ІН НАНУ, Львів), Muzeum Narodowego w Warszawie (MNW), Museum Narodowego w Krakowie (MNK). У дисертації також розглядаються українські килими з колекцій Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) (ПХМ), Państwowych Zbiorów Sztuki na Wawelu (PZSzW, Краків), Zbiorów Zamku Królewskiego w Warszawie (ZZKW). Як порівняльний матеріал, залучаємо синхронні явища орієнтального та західноєвропейського килимарства, і передовсім українські народні килими XVIIІ І пол. XІХст., які виявляють зв’язок з панськими” килимами XVII XVIIIст. Як допоміжний матеріал для відтворення контексту побутування і функцій килимів розглядаємо зображення килимів в українському живописі XVII XVIIIст., а також використовуємо згадки про килими у тогочасних письмових джерелах (інвентарі майна, митні інструкції, тестаменти, щоденники, описи намісництв).
Хронологічні та територіальні межі. Хронологічно дослідження охоплює період XVII—XVIIIст., який є окремою епохою в історії культури, об’єднаною спільними типологічними характеристиками. В історії українського килимарства ця епоха представлена найдавнішими збереженими пам’ятками. Проте, особливості нашого дослідження вимагають виходу за ці хронологічні межі. Адже, щоб прослідкувати джерела формування феномену українського панського” килима необхідно залучити матеріали з попередніх епох, рівною мірою необхідне залучення і пам’яток початку ХІХст., які дають змогу прослідкувати характер засвоєння традицій та напрямок подальшої еволюції українського килимарства. В силу історичних обставин формування музейних збірок не завжди можна встановити на яких територіях їх було знайдено, тому визначальним критерієм при визначенні територіальних меж є зафіксована в джерелах локалізація килимарських майстерень, в яких виготовлялися панські” килими. Детально проблему географії виробництва панських” килимів ми розглядаємо у підрозділі 2.3.
Методологічною основою дисертації є принципи системності та історизму. Поставлені у дисертації завдання визначили основні методи, які залучаються для дослідження: порівняльно-історичний у синхронному та діахронному вимірах, порівняльно-типологічний та метод формально-стилістичного аналізу. Основою загальнотеоретичного осмислення проблем, порушених у дисертації стали роботи провідних вітчизняних та зарубіжних мистецтвознавців: П.О.Білецького, М.Біляшівського, В.Боде, В.Ґанцгорна, К.Ердмана, П.М.Жолтовського, Я.П.Запаска, Т.Маньковського, Л.С.Міляєвої, Г.Н.Логвина, В.Лозінського, В.А.Овсійчука, В.Пещанського, А.Ріґля, Г.Г.Стельмащук, С.Шумана, Д.іВ.Щербаківських та ін.
Наукова новизна роботи визначається її метою та завданнями. Український панський” килим XVII XVIIIст. ще не був темою спеціального дослідження. Спорадичні звернення до пам’яток групи панських” килимів, які ми знаходимо в історіографії не мали на меті дати комплексне уявлення про явище. Наше дослідження є першою спробою всебічного вивчення українських панських” килимів XVII XVIIIст. в контексті розвитку світового килимарства. З’ясована маловивчена проблема імпорту килимової продукції на територію України. Вперше атрибутовано типи та походження килимів, зображених в пам’ятках українського образотворчого мистецтва XVII XVIIIст. Знайдено нові джерельні матеріали про діяльність ряду килимарських майстерень. До наукового обігу введено невідомі пам’ятки українського килимарства XVII поч.ХІХст., здійснені їхні перші атрибуції, а також переглянуто ряд усталених атрибуцій вже відомих виробів. Розширено фактологічну базу для подальших досліджень українського килимарства. Накреслено еволюцію стилістичного розвитку українського панського” килима XVII ­­XVIIІст.
Практичне значення роботи полягає в можливості застосування її положень, результатів та висновків для поглибленого опрацювання колекцій українських килимів у музейних збірках, а також для розробки учбових програм, методичної літератури та підготовки курсів лекцій з історії українського декоративно-прикладного мистецтва.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження висвітлювалися на наукових конференціях, зокрема всеукраїнському круглому столі До проблеми збереження та розвитку в Україні традицій килимового мистецтва” організованого ДМУНДМ (Український дім”, Київ, 1.02.2002); Міжнародній науковій конференції Національної Академії Наук України 2000-ліття Різдва Христового і народна культура” (ІН НАНУ, Львів, 13.10.2001); Х-ій науковій конференції Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи” (НМЛ, Львів, 10.05.2001); ХХХІХ, ХХХХ та ХХХХІ наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв (ЛАМ, Львів, 26.04.2000, 13.03.2001, 30.03.2002); Міжнародній студентсько-аспірантській конференції Україна-Польща: шлях до європейської співдружності” (Тернопільський державно-педагогічний університет, 27.04.2001р.). За темою дисертації опубліковано чотири статті у фахових наукових виданнях.

Структура. Дисертація (168 сторінок тексту) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (165позицій) та додатку (132 ілюстрацій).

Список литературы

Висновки

Дослідження історії та основних етапів стилістичного розвитку українського панського” килима XVII XVIIIст. в контексті світового килимарства, дає підстави для відповідних висновків.
В історії українського панського” килимарства період XVII XVIIIст. виступає окремою цільною епохою, позначеною низкою характерних ознак, які стосуються передовсім особливостей функціонування килимів, організації килимового виробництва та стилістики виробів.
Український панський” килим як феномен художньої культури витворився у середовищі шляхти XVII XVIIIст. — привілейованого стану, який зосередив у своїх руках політичні права та значні матеріальні ресурси. Килими активно використовували у побуті та обрядах. Як предмет розкоші, килим став одним з символів влади. Потреба у великій кількості килимів стала поштовхом до організації в панських” маєтках килимарень, поява яких зафіксована у письмових джерелах починаючи з XVIст. Для заснування цих майстерень існували реальні технічні передумови, адже в Україні традиційно виготовляли вироби килимового типу: гуні” та полавочники”, які можна вважати пра-килимами. Це були народні вироби виконані у техніці гладкого килимового ткацтва. Лише у XVIст. в панських” килимарнях розпочалось виробництво килимів у техніці ворсов’язання, що має східне походження. Під впливом іноземної продукції, на основі загальних навичок у техніці гладкого килимового ткацтва, в мануфактурах XVII XVIIIст. було також розвинено спосіб кругляння”, який нагадує гобеленоткацтво. Географія панських” килимарень XVII —XVIIIст. широка. Письмові джерела фіксують існування килимарських майстерень у Замості (на території Республіки Польщі), с.Михайлівці Лебединського району Сумськоїобл., с.Іванополі Чуднівського району Житомирськоїобл., Батурині Бахмацького району Чернігівськоїобл. Можливо, ще у XVIIIст. були засновані килимарні у с.Черняхівці Яготинського району Київськоїобл., с.Томара поблизу м.Пирятина Полтавськоїобл. та с.Бикові Бобровицького району Чернігівськоїобл., які відомі за джерелами поч.ХІХст. На підставі опосередкованих свідчень джерел та атрибуцій окремих пам’яток гіпотетично припускаємо існування килимарень в Тульчині, менш ймовірно, в Немирові Вінницькоїобл. Існування Лаврської килимарської майстерні у Києві та виробництво килимів на мануфактурі м.Корсуня Черкаськоїобл., про які часто згадується в науковій літературі, документально не підтверджено.
Українське панське” килимарство XVII XVIIIст. перебувало у тісному взаємозв’язку з народним килимарським промислом, що позначилося на стилістиці як панських”, так і народних виробів. Особливо чітко простежується зв’язок мануфактурного та народного килимарства у ІІпол. XVIIIст. на Східному Поділлі та Лівобережній Україні (Чернігівська та Полтавська губернії), де паралельно існували панські” килимарні та розвинуте народне килимарство. Ланкою, через яку здійснювався діалог феноменів панського” та народного килима були, народні майстри панських” килимарень. Наділені більшою чи меншою свободою, вони приносили у стилістику панського” килима, базованого на модних чужоземних зразках, живий струмінь народного мистецтва, завдяки чому український панський” килим став самобутнім художнім явищем.
Важливим чинником формування стилістики українських панських” килимів була імпортна килимова продукція, яка формувала смаки шляхти. Особливого поширення на українському килимовому ринку XVIIст. набули орієнтальні килими, які привозили з відомих центрів Анатолії та Персії. Серед них були ворсові в’язані килими таких анатолійських типів: семигородські”, лотто”, голбейн з дрібним взором”, ушак з центральним медальйоном”, ушак з мотивами птахів”, а також найрізноманітніші перські килими з рослинним взором, зокрема коштовні золототкані polonase”. У XVIIIст. смаки шляхти переорієнтовуються на західноєвропейські, головно французькі, килими. Проте, західноєвропейська килимова продукція, як свідчать джерела, на українських ринках значно поступалася за своїм об’ємом східним виробам.
Дослідження динаміки розвитку стилістики українських панських” килимів XVII XVIIIст. дозволяють виокремити три взаємопов’язані хронологічні етапи.
Перший етап охоплює XVIIст. Він представлений найдавнішими збереженими пам’ятками, виконаними у техніці ворсов’язання. Орнаментика цих виробів позначена сильним впливом орієнтальних килимів та тканин, що проявилося на рівні композиційної побудови (медальйонні чорно-білі килими з фондів MNK та MNW), вибору та стилізації мотивів. Інспірування турецькими та перськими зразками було закономірним наслідком особливого статусу орієнтального килима в тогочасній Європі загалом і в Україні зокрема. Гіпотетично, на основі лаврського коца” (НМЛno.21899) можна припускати, що вже у XVIIст. сформувалась композиція рослинного килима з рапортним розміщенням розквітлих галузок, яка у XVIIIст. набула значного поширення на територіях Центральної України, і відома як у панському”, так і народному варіантах.
Межі другого етапу розвитку стилістики українського панського” килима визначають два вироби з включеними у їхню композицію датами створення: 1698р. (МЕХП ІН НАНУ no.ЕП-15) та 1760р. (збірка MNK). До килимів з датами 1698р. та 1760р. можна долучити ще три килима з доволі точною та надійною атрибуцією. Це килим з гербами Козаковських—Потоцьких (PZSzW no.1726) та два неіснуючі сьогодні килими гетьмана Павла Полуботка, один з яких відомий з малюнка В.Кричевського, а фрагмент другого зображено на портреті гетьмана (копія XIXст. з оригіналу XVIIIст.). Вони виявляють спорідненість з французькими килимами савонері” стилів ЛюдовікаXІV, Регенства та ЛюдовікаХV. В орнаментах українських килимів цього часу зустрічаємо такі, запозичені з орнаментики бароко та рококо, мотиви, як кошик з фруктами, ріг достатку, фестони, папужки, лаврові вінки з коронами, бантами та монограмами, зображення орлів, рама-картуш”, далекосхідні мотиви (пальми). На відміну від французьких тривимірних зображень українські килими мають площинне трактування взору, що зближує їх зі східними аналогами. Відбувся лише незначний рух в бік до об’ємного трактування взорів, який проявився у так званому отінюванні”. З початком XVIIIст. фіксуємо впливи народного килимарства, які однак, на цьому етапі ще мало відчутні. Саме з ними можемо пов’язати деяку деформацію контурів малюнку та початки тенденції до геометризації рослинних взорів у ворсових в’язаних килимах (килим з гербами КозаковськихПотоцьких).
Третій етап розвитку стилістики українських панських” килимів припадає на ІІпол. XVIIIст. Він представлений великою кількістю збережених пам’яток, серед яких ключовою є група з дев’яти східно-подільських килимів (зі збірок MNK, MNW, PZSzW, ZZKW), які пов’язуються з ім’ям Станіслава Щасного Потоцького та датуються різним часом в межах 1774-1805рр. З цього часу походить також килим з датою 1799р. (ПХМ no.1545). Саме ці килими є орієнтирами для атрибуції пам’яток без витканих дат створення. Українські панські” килими ІІпол. XVIIIст. характеризуються наслідуванням як орієнтальних, так західноєвропейських взорів. Попри те, вони позначені своєрідними рисами, що проявилося у переосмислені та органічному синтезі мотивів різного походження, а також їх особливому компонуванні та стилізації. Серед найбільш популярних композицій ІІпол. XVIIIст. є фризові килими з вазонами, що поширились на Сх. Поділлі та килими з рапортним розміщенням розквітлих галузок, характерні для центрально-українських територій. Ці композиційні схеми були поширені і в народному килимарстві XVIIІ Iпол. XІХст. Не втратили свого значення вироби медальйонного типу. Стилістика українських панських” килимів на цьому етапі позначена значною варіативністю в інтерпретації рослинних мотивів від натуралістичної до фантастичної. Для килимів, виконаних у техніці ворсов’язання характерна сильна геометризація рослинних взорів. Українські панські” килими ІІпол. XVIIIст. зберегли властиве для минулих періодів площинне трактування орнаментики. Залишилося і так зване отінювання” ¾ натяк на об’ємність, яке було швидше ефектним прийомом, аніж намаганням подати зображення тривимірним. Загалом період позначений дуже активною взаємодією панського” та народного килима, внаслідок чого відбувається їхнє взаємонаближення. Запозичені мотиви часто пристосовуються до техніки виконання та отримують умовне трактування (килими невідомої полтавської мануфактури: ДМУНДМ no.КТ-77, НМІУ no.Т-6207, ПКМ no.ТК-3162, ПКМ no.ТК-3354). Наприкінці періоду з’являється також тенденція до наслідування класицистичних взорів французьких та англійських килимів. Характерними мотивами стають вінки (килим 1799р. ПХМ no.1545), підвішені на декоративних кілках медальйони, прямі лінії, галузки з акантовим та лавровим листям, кесони, меандр.
Виробництво українських панських” килимів тривало і впродовж Іпол. ХІХст.Стилістика виробів того часу формувалася під впливом ампірних орнаментів. Однак, у ІІпол. ХІХст. спостерігається поступовий занепад виробництва українських панських” килимів, пов’язаний як з напливом фабричної продукції так і з глобальними соціальними процесами, що позначились на характері художньої культури загалом та декоративно-прикладного мистецтва зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович Є.А. Захарчук-ЧугайР.В., СтанкевичМ.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів: вид. Світ”, 1992. — 271с.
2. Архив Юго-Западной России издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов, учрежденноюпри Киевском военном Подольськом и Волынском генерал-губернаторстве. — К.: тип. Федорова, 1883. — Ч.1. — Т.VI: Акты о церковно-религиозных отношениях в Юго-Западной Руси (1322-1648 гг.). — 939с.
3. Базен Ж. Барокко и рококо. — Москва:Слово”, 2001. — 286с.
4. Базен Ж. История истории искусства: От Вазари до наших дней: Пер. с фр. — Москва: Прогресс”-Культура”,1994. — 528с.
5. Белецкий П. Украинская портретная живопись XVII XVIII вв. — Ленинград: Искусство”, 1981. — 256с.
6. Білецький П. Українське мистецтво XVII XVIIIст. — К.: Мистецтво”, 1963. — 70c., 27 табл. іл.
7. Білецький П. Український портретний живопис XVII XVIIIст. — К.: Мистецтво”, MCMLXIX. — 320с.: іл.
8. Васильчиковъ А. Семейство Розумовскихъ: В 2 т. — Петербург, 1882. — Ч.1. — 530с.
8а. Велігоцька Н.І., Юрченко П.Г. Декоративно-ужиткове мистецтво // Історія українського мистецтва: В 6 т. / АН УРСР. Головна редакція УРЕ. — К., 1967. — Т. 5: Радянське мистецтво 1917-1941р.р.— С.363-390.
9. Вербицкій Л. Дивани, килимки, коверці // Wzory pzemysłu domowego na Rusi. — Lwów: Muzeum pzemysłowy miejski, 1880. — S. III-IV. — С.1-8.
10.Верховская А.С. Западноевропейская вышивка в Эрмитаже. — Ленинград: изд. Гос. Эрмитажа, 1961. — 127с.
11.Вишивка козацької старшини XVII XVIII століть. Каталог колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського / Авт. вступної статті та укл. каталогу В.Зайченко. — К.: Родовід”, 2001. — 200с.
12.Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой // Киевская Старина. — 1888. — Т.ХХІІ. — С.39-45.
13.Ґамзатова П.Р. Функции молитвенного ковра в культуре ислама // Искуство и Религия. Материалы научной конференции ( Государственный институт искуствознания, 19-21 мая 1997 года). — Москва: ГИТИС”, 1998. — С.260-271.
14.Голубець M. Український килим. (Гуцульське мистецтво в Косовi. 2-а вистава). — Львів: Друк НТШ, 1936. — 16 с., ХVІ iл.
15.Горностаевъ θ.θ. Строительство графовъ Разумовскихъ въ Черниговщинђ // Труды четърнадцатаго археологическаго съђзда въ Черниговђ. — 1908.— С.167-212.
16.Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т. — Київ: Наукова думка”, 1995. — Т.VI: Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків. — 667с.
17.Ґурґула І. Праці про килими (нові видання з обсягу українського людового мистецтва) // Нові шляхи. — 1929 . — №4. — С.409-411.
18.Даркевич В.П. Светское искусство Византии. Произведения византийского художественного ремесла в Восточной Европе Х-ХІІІ века. — Москва: Искусство”, 1975. — 350с.
19.Документ №15 // Руская историческая библиотека издаваемая археологическою коммиссией. — 1884. — Т.8. — С.950-1204.
20.Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 т. — Київ: Глобус”,1991.— Т.ІІ: Від половини XVIIст. — 349с.
21.Дудар-Нестер О.Т. Килими Полісся // Народна творчість та етнографія.— 1980. — №5.— С.57-61.
22.Этимологичеcкий словарь русского язика: В 4 т./ Сост. Фасмер М. — Москва: Прогресс”, 1964. — Т.1: А-Д. — 562с.
23.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Укл.Р.В.Болдирев та ін. — К.: Наукова думка”, 1985. — Т.2. — 570 с.
24.Житецкій И. Графиня Е.М.Румянцева // Киевская старина. — 1888. — Т.23. — С.183-192.
25.Жук А.К. Українські народні килими (XVII-поч.XXст.). — К.: Наукова думка”, 1966. — 151с.: іл.
26.Жук А.К. Дожовтневі українські килими з геометричним орнаментом //Народна творчість та етнографія. — 1962. — №1.— С.59-65.
27.Жук А.К. Дожовтневі українські килими з рослинним орнаментом //Народна творчість та етнографія. — 1962. — №3. — С.110-117.
28.Жук А.К. Про розвиток килимарства в дорадянський період //Народна творчість та етнографія. — 1961. —№2. — С.60-65.
29.Жук А.К. Українське дожовтневе килимарство //Народна творчість та етнографія. — 1963. —№2. — С.60-65.
30.Жук Б.К. Метода виображення натури на народніх килимах Центральної України в XVIIIст. Спроба дослідження. — К.: [-], 1931. — 21c.
31.Запаско Я.П. До історії українського народного килима. Про термінологію килимарської продукції XV-XVIIст. // Тези доповідей VI наукової конференції ЛДІПДМ. — Львів: ЛДІПДМ. — 1965. — С.20-21.
32.Запаско Я.П. Килимарство // Історія українського мистецтва: В 6 т. / АН УРСР. Головна редакція УРЕ. — К., 1969. — Т. 4, кн.1: Мистецтво кінця XVIII - Іпол. ХІХстоліття. — С.257-264.
33.Запаско Я.П. Килимарство // Історія українського мистецтва: В 6 т. / АН УРСР. Головна редакція УРЕ. — К., 1970. — Т. 4, кн.2: Мистецтво другої половини XIX - XX століття.— С.311-320.
34.Запаско Я.П. Килимарство // Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. — Львів: в-цтво Львівського університету, 1969. — С.169-180.
35.Запаско Я. Народне килимарство //Наука і культура.—1972.— С.280-285.
36.Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. — Львів: Світ”, 1995. — 480 с.: іл.
37.Запаско Я.П. Українське народне килимарство XVIIст. // Наукові записки ЛДІПДМ. —1961. — Вип.1. — С.20-32.
38.Запаско Я.П. Українське народне килимарство. — К.: Мистецтво”, 1973. — 111с.: іл.
39.Зарембский А. История и техники тканья украинских килимов //Материалы по этнографии. — 1926.— Т.3. — Вып.1. — С.1-18.
40.Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. — Львів: Світ”, 1993. — 176 с.
41.Іванова O. Килими XVIII-XIXcт. // Народне мистецтво. — 2000. — №1-2. — С.10-12.
42.Іванова О. Полтавський килим гетьмана Данила Апостола з колекції Національного музею історії України //Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. — Львів: ЛНУ імені Франка. — 2002. — Вип.2. — С.143- 147.
43.Казарян М. Армянские ковры. — Москва: Советский художник”, 1985. — 111с.
44.Калиниченко Л. Український народний килим //Народна творчiсть. — 1940. — №3. — С.40-50.
45.Кара-Васильєва Т. Вплив стилю бароко на розвиток українського килимарства //Тези і резюме доповідей міжнародно-практичної конференції Український килим: генеза, іконографія, стилістика” (Київ, 10-11.04.1998р.). — К., 1998. — С.33-34.
46.Книга пожиткамъ бывшаго Черниговскаго полковника Павла Полуботка //Чтенія въ императорскомъ обществђ исторіи и древностей россійкихъ при московскомъ университетђ. — Москва, 1862. — Кн.3. — V. — С.1-90.
47.Ковры // Украинское народное творчество. — Полтава: изд. куст. склада Полтавского губернского земства,1912. — Серия 2. — Вып.1. — 22с.
47а. Когут Г. Золоті” та чорні” килими України: до проблеми кольору в українському килимарстві XVIIIст. //Мистецтвознавство України. — Київ: СПД В.К.Кравчук, 2003. — Вип.3. — С.348-353.

48.Когут Г. Композиції килимового типу в українському мистецтві доби Середньовіччя // Народознавчі зошити. — 2002. — №5. — С.861-864.
49.Когут Г. Професійні майстерні на килимовіймапі” України XVII XVIIIст. : факти, міфи, гіпотези //Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. — Львів: ЛНУ імені Франка. — 2002. — Вип.2. — С.132-142.
50.Когут Г. Українське килимарство в дослідженнях другої половини ХІХ - першої половини ХХст.: методи, дискусії, атрибуції //Вісник Львівської академії мистецтв. — Випуск11. — Львів, 2000. — С.148-160.
51.Кривонос Н.К. Роль львовской армянской колонии в развитии торговли на западноукраинских землях в первой половине XVIIв. // Исторические связи и дружба украинского и армянского народов. Сборник материалов второй украинско-армянской научной сесии. — К.: Наукова думка”, 1965. — С.101-104.
52.Крыжановский Б. Орнамент украинских и румынских килимов //Материалы по этнографии. — 1926. — Т.3. — Вып.1. — С.19-44.
53.Крыжановский Б.Г. Украинские и румынские килимы. — Ленинград: Русcкий музей. Этнографический отдел, 1925. —16 с.
54.Ксезенко А. Гетманская усыпальница //Киевская старина. — 1887. — Т.XVII. — С.354-359.
55.Кузьминъ Е. Украинскій коверъ // Старые годы. — 1908. — №5 (май). — С.249-256.
56.Літопис Руський за Іпатієвським списком / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця; Відп. ред. О.В.Мишанич. — К.: Дніпро”, 1989. — 591 с.
57.Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник с рисунками Егора Нарбута. К.: Либідь”, 1993. — 214с. (+ LXVIIIтабл. іл. + 12с.).
58.Методичні рекомендації до вивчення курсу Українське декоративно-прикладне мистецтво”. — Львів: ЛДІПДМ, 1991. — Випуск2: Килимарство / Укл. Я.П.Запаско. — 34с.
59.Мифи народов мира. Энциклопедия: в 2 т. / Главн. редактор С.А.Токарев. — Москва: Советская Энциклопедия”, 1987. — Т.1: А-К. — 671с.
60.Mузей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України / Відпов. за випуск С.Павлюк, Р.Чмелик. — Львів: ІН НАН України, 1996. — 96с.
61.Никорак О. З історії розвитку ткацтва в Україні // Народознавчі зошити. — 1998. — №4. — С.396-407.
62.Никорак О. Килимарство //Українське народознавство / Під загал. ред. д-ра іст. наук С.П.Павлюка та ін. — Львів: вид. центр Фенікс”, 1994. — С.367-375.
63.Ничипоренко П. Суконні фабрики Розумовського на Посем’ї //Українська академія наук. Записки історико-філологічного відділу. — К. — Кн.ХІ. — 1927. — C.185-208.
64.Новицька М. До питання про текстиль трипільської культури //Археологія. — К.: в-тво Академії наук Української РСР, 1948 . — Вип.ІІ. — С.44-61.
65.Падовська О.М. Килими Поділля: Автореф.дисканд. мист.: 17.00.05. — Львів, 1994. — 133с.
66.Падовська О.М. Килими Поділля: Дисканд. мист.: 17.00.05. — Львів, 1994.
67.Пещанський В. Давні килими України. — Львів: Національний музей у Львові, 1925. —14с., 29 іл.
68.Путешествіе въ Киевъ въ 1917 году князя Ивана Михайловича Долгорукаго // Чтенія въ императорскомъ обществђ исторіи и древностей россійскихъ при Московскомъ университетђ. —1870. — Кн.2. — С.1-208.
69.Распределительная запись именій графа Кирилла Григорьевича Разумовскаго между его сыновьями // Лазаревский А. Очерки, замђтки и документы по истории Малороссіи. — К. типогр. Г.Т. Корчакъ-Новицкаго, 1892. — С.77-85.
70.Риженко Я. Килимарство i килими Полтавщини. — Полтава: Полтавський державний музей, 1928. — 16 с.: iл.
71.Романова Т. Український килим. 100-річчя колекції ДМУНДМ // Народне мистецтво. —1999. — №3-4. — С.18-21.
72.Российский государственный архив древних актов. — Ф.389 (Литовская метрика). — Оп.1. Книги Записей. — Ед.хр.20.
73.Руденко С.И. Древнейшие в мире художественные ковры. — Москва: Искусство”, 1968. — 136с.
74.Свђденіе объ останках семейнаго архива Полуботковъ // Киевская старина. — 1901. — Т.73. — С.12 (Документы, извђстія, замђтки).
74а. Свєнціцька В.І. Український живопис XVI-XVII й XVIIIст. //Українське бароко і європейський контекст. — К.: Наукова думка”, 1991. — С.90-95.
75.Свенціцький І. Вистава килимів в Національному музею // Нова хата. — 1928. — Ч.4. — С.1-3.
76.Селівачов М. Про українськість українського килима // Тези і резюме доповідей міжнародно-практичної конференції Український килим: генеза, іконографія, стилістика” (Київ, 10-11.04.1998р.). — К. — 1998. — С.60.
77.Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (ІХ-сер.XVIIст.). — К.: Наукова думка”, 1992. — 229с.
78.Сидорович С.Й. До історії народного ткацтва на західно-українських землях XVI-XVIIIст. // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — К.: в-цтво Академії наук УРСР, 1959. — Вип. ІV. — C.41-58.
79.Сидорович С.Й. Художня тканина Західних областей УРСР. — К.: Наукова думка”, 1979. — 156с.
80.Синицкий Л. Малороссія по расказам путешественниковъ конца прошлаго и начала нынђшнего столђтія // Киевская старина. — 1892. — Т.36. — С.238-284.
81.Слабченко М. Организация хозяйства в Украине от Хмельнищины до мировой войны. — Одесса: Гос. Изд. Украины, 1922. — Ч.1, Т.2.: Судьбы фабрики и промышленности в Гетьманщине в XVII—XVIIIст. — 208 с .
82.Словарь международной символики и емблематики / Сост. ПохлебкинВ.В. — Москва: Международные отношения”, 1995. — 559с.
83.Словарь русского языка ХI-XVII вв. — Москва: Наука”, 1973 — .
Вып. 3: Володђнье — вящђшина /Глав. ред. С.Г.Бархударов.—1975.— 288с.
Вып. 7: К — крагуяръ / Глав. ред. Ф.П. Филин. — 1980. — 404с.
Вып. 8: Крада — Лящина / Ред. вып. Г.Я.Романова. — 1981. — 351с.
84.Словник-довідник археології / Ред. та укл. Н.О.Гаврилюк. — К.: Наукова думка”, 1996. — 430с.
85.Соболев Н.Н. Очерки украшения тканей. — Москва-Ленинград: Akademia”, 1934. — 434с.
86.Соколова Т. Орнамент — почерк эпохи. — Лениград: Аврора”, 1972. — 149с.
87.Срезневcкий И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: В 3 т. — Санктпетербург: изд. Отд. рус. языка и слов. Импер. академии наук.
Т.2: Л—П. — 1858. — 1802с.
Т.3.: Р—Ω и дополнения А—Я. — 1684. — 1684 (+272+13) c.
88.ТаранушенкоС. Килими // Історія українського мистецтва: В 6 т. / АН УРСР. Головна редакція УРЕ. — К., 1968. — Т. 3: Мистецтво другої половини XVII XVIII століття. — С.364-372.
89.ТаранушенкоС. Мистецтво Слобожанщини. — Харків: Пролетарий”, 1928. — С.8.
90.Текстильное искусство сефевидского Ирана. Из собрания музеев Москвы и Ленинграда. Каталог выставки. — Москва: Советский художник”,1980. — 22с.
91.Тищенко О.Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII-XVIIIст.). — К.: Либідь”, 1992. — 191с.
91a. Українські килими (виставка 17 вересня 13 листопада 1983р.) / Авт. тексту Л.Волинець. — Нью-Йорк: Український музей, 1983. — 15с.
92.Фехнер М.В. Шелковие ткани в средневековой восточной Европе //Советская археология.—1982. — №2. — С.57-70.
93.Хрестоматія давньої української літератури. До кінцяXVIIIст. / Упор. Білецький О.І. — К.: Радянська школа”, 1967. — 782с.
94. Центральний державний історичний архів України у Львові. — Фонд 181. — Oпис №2. — Cправа №803. Книга інвентарних описів Подільських та Волинських маєтків графів Жевуських у Лучинському, Миньковецькому, Михайлопільському ключах і селах Росоша, Колодно, Бализуб, Ряснівка, Дарахів, Xоростків за 1969-1776рр.
94а. Чебанюк О. Семантика й символіка килима в українському фольклорі // Тези і резюме доповідей міжнародно-практичної конференції Український килим: генеза, іконографія, стилістика” (Київ, 10-11.04.1998р.). — К., 1998. — С.80.
95.Червяк К. Килимарство на Коростенщині // Краєзнавство. — 1929. — № 3-10. — С.13-44.
96.ШмагалоР. Роль музеїв у становленні художньо-промислової освіти України (до 125-річчя Міського промислового музею у Львові) //Мистецтвознавство‘99. — Львів: СКІМ. — 1999. — С.79-93.
97.Щепотьева М. Проблеми композиції в орнаменті українського килима //Український шлях. — 1925. — №8. — С.200-212.
98.Щепотьева М. Українськi килими. — Харків: Музей українського мистецтва, 1926. — 7с.
99.[Щербаківський Д.] Виставка українських килимів. — К.: Всеукраїнський історичний музей ім. Т.Г.Шевченка, 1924. — 8 c.
100. ЩербаківськийД.М. Український килим (попередні студії) //Український музей. — К.: Управління науковими установами УРСР. — 1927. — С.3-31.
101. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. — Lwów: nakładem autora, 1865. —197s.
102. Bebłowski A. Radziwiłłowicz D. Herby i heraldyka. Krótki informator. — Warszawa Ministerstwo obrony narodowej. Departament spóleczno-wychowawczy, 2000. — 80s.
103. Biedrońska-Słota B. Leksykon Sztuki Kobiernichej. — Kraków: wyd. Radamsa, 1999. — 241s.
104. Biedrońska-Słotowa B. Kobierce islamu w polskim malarstwie. Przyczynek do ikonografii tkanin orientalnych // Rozprawy Muzeum Narodowego w Krakowie. — Seria nowa. — T.1. — 1999. — S. 111-128.
105. Biedrońska-Słotа B. Kobierce z polskich manufaktur (Próba podsumowania) // Tkaniny artystyczne z wieków XVIII i XX. Materiały sesji naukowej w Zamku Królewskim na Wawelu (Kraków, 21 marca 1991 roku). — Kraków: Zamek Królewski na Wawelu, 1997. — S.151-163.
106. Bilachevsky N. The Peasant Art Of Little Russia // The Studio Yearbook. — 1912. — Special Autumn Number: Peasant Art In Russie.— S.29-30.
107. Bode W. Vorderasiatische Knüpfteppiche aus Älterer Zeit. Zweite Auflage. Leipzig: Verlag von Klinkhardt & Biermann, 1914. — 160s.
108. Boniecki A.Herbarz polski: W 16t. — Warszawa-Kraków: Gebethner i Wolff, 1899-1913.
109. Bratkowski Wł. Kilim w historyi, w teraźniejszości i w przyszłości // Krajowa wystawa kilimow dawnych i wspolczesnych. — Lwow: Grafia”, 1913. — S. 3-19.
110. Dziubiński A. Na szlakach Orientu. Handel między Polską a Imperium Osmańskim w XVI-XVIII w. — Wrocław:Leopoldinum, 1998. — 320s.
111. Europa und der Orient 800-1900. Eine Ausstellung des 4.Festivals der Weltkulturen Horizonte’89(28 Mai-27 August 1989, Berlin). — Berlin: Festspiele Bertelsmann Lexikon Verlag, 1989. — 924s.
112. Falkiewicz K. Pzewodnic informacyjny po wystawie etnograficznej urzadzonej w Tarnopolu. — Tarnopol: Druk J.Pawlowskiego, 1887. —51 s.
113. Fine Art Atractioneers. Katalog. — Boston: Grogan & Co., 1992. — Il. 166.
114. Fleming E. Les tissus. Documents de décoration textile des origines au début du XIX siéle. — Paris: Éditions Albert Morancé, 1957. — 233s.
115. Franko I. Kilimy podolskie // Kurjer lwowski. — 1892. — №91 (31.03). — C.2-3; №92 (01.04). — C.2-4; №93 (02.04).