Меморіальна різьба осередків народного каменярства в Галичині кінця ХІХ-ХХ століття : Мемориальная резьба ячеек народного каменярства в Галичине конца XIX-XX века

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

Хом’як Лідія Василівна

УДК 745.55(477.8)

Меморіальна різьба осередків народного каменярства
в Галичині кінця ХІХ-ХХ століття

17.00.06. декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства, професор
Овсійчук Володимир Антонович

Івано-Франківськ
2002

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

4

Вступ

6

Розділ 1. Історіографія, методика та джерела дослідження

14

1.1. Огляд літератури за темою

14

1.2. Виклад основних методів дослідження

36

1.3. Теоретичні основи дослідження

43

1.4. Джерела дослідження

51

Розділ 2. З історії кам’яної меморіальної різьби в Україні

53

2.1. Степова меморіальна пластика

53

2.2. Традиція кам’яного облаштування могил у поховальних системах археологічних культур

55

2.3. Ранньохристиянські та давньоруські кам’яні меморії

56

2.4. Плитові надгробки

59

2.5. Шляхетський скульптурний надгробок другої половини XVI-XVII ст.

62

2.6. Структури художнього тексту надмогильних хрестів в Україні

65

2.7. Загальні тенденції розвитку народного пам’тникарського промислу ХІХ початку ХХ ст.

80

Розділ 3. Меморіальна різьба каменярського осередку в селищі Нараїв

86

3.1. Надгробки нараївських майстрів і народний примітив

86

3.2. Засади декоративності

90

3.3. Реліктові форми і обставини їх актуалізації

97

3.4. Образи народної калокагатії та їх ідейне підґрунтя

105

Розділ 4. Меморіальна різьба майстрів каменярсь-кого осередку в селищі Язловець

107

4.1. Соціально-культурні передумови становлення пам’ятникарства в Язлівці

107

4.2. Взаємодія фольклорних традицій і аматорства

112

4.3. Сюжетно-іконографічні особливості надмогильних пам’ятників

116

4.4. Творчість різьбяра М. Саранчука

126

Розділ 5. Меморіальна пластика каменярського осередку в селі Демня

129

5.1. Пам’ятникарство Демні і архітектурно-будівельна практика народних майстрів

130

5.2. Типологічні особливості п’єдесталів: структурні та сюжетно-мотивні елементи

132

5.3. Інтерпретування взірців професіонально-артистичної пластики

138

5.4. Колективний та особистісний фактори в діяльності осередку

141

5.5. Традиційні засади образотворення

146

Розділ 6. Меморіальна скульптура різьбярської родини Папіжів

150

6.1. Ретранслювання традиції у творчості ремісничої династії

150

6.2. Вплив міського культурного середовища

153

6.3. Коло сюжетів та іконографічні джерела

158

Висновки

166

Список використаних джерел

171

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Вас.

Василів Заставнівського району Чернівецької області

ВПУ

Вісник Прикарпатського Університету (Івано-Франківськ)

Д.

Демня Миколаївського району Львівської області

ДИ СССР

Декоративное исскуство СССР (Моска)

Дорош.

Дорошівці Заставнівського району Чернівецької області

ЕЗ

Етнографічний Збірник (Львів)

Заст.

Застіноче Теребовлянського району Тернопільської області

ЗНТШ

Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка

ЗОРСА ИРАО

Записки Отделения русской и славянской археологии Императорского Русского Археологического общества (Спб.)

ІМФЕ

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ

ІН НАНУ

Інститут народознавства Національної Академії наук України

КС

Киевская Старина (Київ)

ЛАМ

Львівська Академія мистецтв

ЛДІПДМ

Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва

МПЭР

Материаллы по этнографии России (Санкт-Петербург)

МНМ

Мифы Народов Мира (енциклопедичне видання, Москва)

Нар.

Нараїв Бережанського району Тернопільської області

НЗ

Народознавчі Зошити (Львів)

НМ

Народне Мистецтво (Київ)

НТЕ

Народна творчість та етнографія (Київ)

ОМ

Образотворче мистецтво (Київ)

ПЕВ

Подольские Епархиальные Ведомости (Кам’янець-Подільський)

Підг.

Підгайці Тернопільської області

ПКНО

Пам’ятники культуры. Новые открытия (щорічник, Ленінград)

Пок.

Покуття

ПУ

Пам’ятки України (Київ)

СА

Советвская Археология (Москва)

СИ

Советское исскуствознание (Москва)

Ст. М.

Старе Місто Підгаєцького району Тернопільської області

СЭ

Советская Этнография (Москва)

ТПЗС

Труды по знаковым системам (Тарту)

УРЕ

Українська Радянська Енциклопедія

ЧВИОН

Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца (інформаційно-довідковий вісник, Київ)

Язл.

Язловець Бучацького району Тернопільської області

PSL

Polska Stuka Ludowa

ВСТУП

Актуальність теми. Традиційне художнє каменярство в Україні одна із найменш вивчених на сьогодні сторінок національної мистецької спадщини. Попри загальний занепад у новітню добу більшості народних ремесел, мистецтво обробки каменю на теренах Галичини зазнало у другій половині та наприкінці ХХ ст. неабиякого піднесення, завдяки культивованій у регіоні традиції вшановування померлих кам’яними різьбленими надгробками.
Внаслідок спеціалізування майстрів на виготовленні надмогильних пам’ятників, а отже звуження асортименту каменярської продукції, камене­обробництво Галичини представлене в наш час лише одним із його родових відгалужень творами меморіальної різьби. Зосереджені на сільських та містечкових кладовищах надгробки, позначені нерідко яскравою авторською манерою і значною часткою фігуративності, складають маловідомий пласт народної творчості, який потребує належної фахової оцінки, атрибутування, введення у науковий та соціально-культурний обіг.
І хоча чимало прогалин в українській мистецтвознавчій та етноло­гічній науці в стосунку до народної меморіальної різьби було лікві­довано, завдяки виходу в світ у 1996 р. монографічного дослідження М.Моздира [119], все ж у згаданій сфері досі залишаються нез'ясованими ряд акту­альних питань.
Насамперед, існує потреба у збиранні та систематизуванні польового експедиційного матеріалу, не зафіксованого у публікаціях попередніх дослідників. Особливо відчутною є відсутність ґрунтовних обстежень певних локальних територій, на які поширювалися вироби кожного зокре­ма пам'ятникарського осередку.
Потребують розширення подані у працях попередників відомості про здібних майстрів, творців високохудожніх хрестів, рельєфів, статуй, так а подекуди й унікальних цвинтарно-скульптурних ансамблів, що заслуговують на визнання їх в якості музеїв-некрополів, заповідників народної меморіальної пластики.
Слід також провести атрибуцію значної кількості меморіальних об'єктів і з яскраво вираженою авторською стилістикою, однак не представ­лених як творче насліддя конкретного майстра.
Ряд регресивних явищ, які спостерігаються в наші дні, - руйнування старих некрополів, беззастережне нищення і заміна давніх хрестів, занепад культури сільського кладовища із виготов­леними ручним способом пам'ятниками, - вимагають втручання мистецтво­знавців, спрямування їхніх зусиль на підняття престижу кам'яного різьбленого надгробка, висвітлення художніх якостей традиційних меморій, наукового обґрунтування мистецької вартості окремих цвинтарних зон.
Сучасні теоретичні напрацювання стосовно таких культурно-мистецьких феноменів як низова культура, народний примітив, аматорство, кітч дозволяють належно оцінити певну категорію пам'яток з позицій дещо іншої, "некласичної" системи образотворення, зі своєрідними властивими їй естетичними критеріями та формальними принципами. Здійснення цього завдання сприятиме подоланню звуженого сприйняття і витлумачення окремих явищ сучасної народної творчості на шляху до пізнання дійсного стану національної культури.
Завдяки тому, що для традиційного каменеобробництва, зокрема для пам'ятникарського ремесла, на противагу більшості видів прикладної діяльності українського народу, найоптимальнішим виявився період дру­гої половини XX ст., в полі зору автора даної дисертації постав ви­нятково цінний матеріал, що ілюструє стан сучасного народного мис­тецтва у всій його багатогранності, дозволяючи простежити ряд притаманних йому новітніх тенденцій і, таким чином, надати дослідженню культуроло­гічного спрямування, у відповідності до актуальних вимог, що окреслилось перед вітчизняною гуманітарною наукою.
Досі в українському мистецтвознавстві не виявлено належної уваги до художнього каменярства як до виду декоративно-прикладного мистецтва. На відміну від традиційного деревообробництва, ткацтва, гончарства або ковальства, ремесло художньої обробки каме­ню вивчене недостатньо. Так, залишається невизначеним або ж потребує поточнення персональний твор­чий склад більшості каменярських колективів, не простежена еволю­ція осередків каменеобробництва, стан і проблеми їх сучасного побу­тування, відсутній мистецтвознавчий аналіз локальних художніх особ­ливостей надгробків, які визначають творче обличчя того чи іншого па­м'ятникарського центру. Через дедалі відчутніше старіння каменярсь­ких колективів назріла доконечна потреба у збиранні анкетних даних та укладанні словника майстрів художньої кам'яної різьби; певну вар­тість становитиме також термінологічний словник із зафіксованою у ньо­му спеціальною каменярською лексикою.
У пропонованій праці народна меморіальна різьба Галичини розглядається на матеріалі ремісничої продукції кількох пам’ятникарських осередків, які й понині діють у багатих на кам’яні поклади місцевостях. Їхня творча діяльність базується на основі колективного освоєння традицій народного мистецтва та їх спадкоємного розвитку.
Питання зосередження дослідницької уваги на функціонуванні окремих осередків народного мистецтва як певних культурних ціліснос­тей, як підсистемних блоків культури, своєрідність яких втілена у неповторних образно-стильових якостях виготовленої ними ремісничої продукції, визнано чи не найактуальнішим у сучасному етномистецтвознавстві у зв'язку із важливою культурологічною проблемою сьогодення з’ясування природи національного стилеутворення в мистецтві.
Автору дисертації видалося доцільним спрямувати зусилля на дослідження тих пам'ятникарських осередків, де виразно проявила себе та чи інша стилеутворююча тенденція: орієнтування народних майстрів на взірці професіонально-артистичної пластики і набуття ними різьбярських навичок в руслі архітектурної практики (Демня), відчутний аматорський струмінь при активізації низової культури (Язловець), яскраві прояви реліктового начала, генетичного зв'язку із міфологічною архаїкою (Нараїв), втілення міської естетики і прояви народного професіо­налізму у творчості родинного пам'ятникарського колективу Папіжів (Старе Місто). Діяльність інших центрів народного пам'ятникарства розкрита у дисертації опосе­редковано, у порівняльному аспекті зі згаданими осередками, а також у словниковому матеріалі.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації вне­сена у плани науково-дослідної роботи аспірантів і викладачів Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, що охоплюють проблеми, пов'язані із дослідженням народного декоративно-ужиткового мистецтва краю, методики його викладання. Тема роботи також узгоджена з програмою наукових досліджень Інституту Народознавства НАН України, зокрема, із такою науково-дослідною тематикою як "Теоретичні та історичні проблеми народної
творчості" (шифр 4.16.6.8.). У дисертації осмислюється одна із проблем теми: "Історичні парадигми параметрів українського народного мистецтва: традиції, типологія і локалізація" (шифр 3.3.4.9. ). Робо­та, крім того, стане внеском у підготовку нової десятитомної "Історії українського мистецтва", посібників із відповідних мистецько-освіт­ніх курсів.
Мета роботи розкрити художні особливості надгробків, виготовлених в осередках народного пам’ятникарського промислу в Галичині, виявити локальні традиції художнього каменеобробництва в краї кінця ХІХ ХХ ст., довести, що народна меморіальна різьба на теренах Галичини є невід’ємною складовою національної мистецької спадщини.
Для досягнення зазначеної мети визначено наступні завдання:
1) окреслити історичні етапи розвитку кам’яної меморіальної різьби на землях України, дослідити її образно-стилістичні витоки;
2) виявити локальні художні особливості надмогильних пам’ятників, виготовлених у кожному із каменярських центрів, визначити комплекс чинників, які обумо­вили своєрідність образних, композиційних, іконогра­фічних та декоративних характеристик творчого доробку того чи іншого колективу майстрів;
3) простежити, поряд зі стилістичними відмінами, прояви загальнонаціональних формотворчих принципів у творах меморіальної різьби, провести аналогії українського надгробка з надмогильними спорудами інших етносів;
4) проаналізувати корпус творів, які виступають свідченням творчого адапту­вання у вітчизняному ремісництві новацій західноєвропейської стиліс­тики, визначити закономірності інтерпретування народним майстром професійного взірця; обґрунтувати правомірність появи у новітньому пам’ятникарстві взірців художнього примітиву, аматорської творчості і кітча;
5) розкрити функційний аспект надмогильного пам’ятника, охарактеризувавши його в контексті поховальної обрадовості українців;
6) виявити у творах меморіальної різьби ХХ ст. реліктові елементи давніх обрядових реалій та космологічних уявлень, з’ясувати діалектику їхньої появи в народній творчості новітнього часу.
Об’єкт дослідження є культурно-мистецькі та соціальні процеси й явища, пов’язані зі сферою народного меморіального будівництва в Галичині, які обумовили формування локальних традицій новітнього вітчизняного пам’ят­ни­карства.
Предметом дослідження обрано надмогильні памятники, створені народними майстрами в кінці ХІХ ХХ ст. у каменярських осередках на теренах Галичини. Розглядається категорія пам’яток, які виникли на пізніх етапах каменеобробного ремесла, і які, окрім декоративної різьби, відзначаються ще й фігуративним компонентом.
Географічні межі дослідження визначені історичними межами Галичини, що, згідно із сучасним адміністративно-територіальним поділом України, відповідає територіям Львівської, Івано-Франківської, західної частини Тернопільської областей. В рамках даного територіального ареалу розглянуто також північні терени Буковини (Чернівецька область). Досліджувані пам’ятки розповсюджені в межах таких історико-етнографічних районів і підрайонів, як Опілля, західне Поділля, Покуття, Підгір’я та Північна Буковина.
Хронологічні рамки роботи в історичній частині сягають періоду енеоліту, із яким пов’язана поява перших зразків монументальної меморіальної пластики на землях України. Детальніший аналіз художніх особ­ливостей творів і тих процесів, які стосувалися сфери традиційної меморіальної різьби, проведено на матеріалі пам'яток, датованих кінцем XIX - XX ст.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній здійснено комплексне дослідження центрів художнього каменеоброб­ництва в Галичині, відтворено картину народного пам’ятникарського промислу в краї впродовж ХХ ст., включаючи й сьогодення; визначено і поточнено персональний склад ремісничого колективу кожного пам’ятникарського осередку зокрема, укладено словник-довідник народних майстрів художньої обробки каменю; зібрано й упорядковано зразки спеціальної каменярської лексики, що побутує в Галичині, і представлено їх у дисертації у формі додатку А; зафіксовано на фотографіях і атрибутовано значний за обсягом корпус невідомих досі творів, введено їх у науковий обіг.
Практичне значення дисертації полягає у можливостях використання вміщеного в ній фактологічного матеріалу та теоретичних висновків для написання праць з історії українського мистецтва і культури, при укладанні навчальних посібників з декоративно-ужиткового мистецтва. Результати дисертації стануть корисними спеціалістам з інших гуманітарних дисциплін - фольклористам, етнологам, етнопсихологам, історикам, лінгвістам, передовсім, у дослідженнях, пов'язаних із по­ховальним культом. Словниковий матеріал, що міститься в додатках ди­сертації, може бути використаний при укладанні фундаментальних лек­сикографічних видань. Ілюстративний ряд пропонованої праці придат­ний для представлення його в якості альбомного видання або експо­натів фотовиставки.
Апробація дослідження. Дисертація є наслідком семирічного дослідження її автором традиційного пам’ятникарського промислу в Галичині. Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедр декоративно-ужиткового мистецтва та кафедри образотворчого мистец­тва і дизайну Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.
Основні положення та результати дослідження висвітлювалися у виступах на наукових конференціях, зокрема, на Четвертих Гончарівських читаннях "Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва" (Київ, 1997), на Всеукраїнській науково-практичній конференції " Мистецька і дизайнерська освіта в Україні та шляхи її інтеграції у європейський простір: досвід, проб­леми, перспективи" (Івано-Франківськ Коломия - Галич, 1999), на Міжнародній науково-практичній конференції "Відродження визначних центрів народного мистецтва України: блеф романтиків чи прогноз аналітиків?" (Опішне, 2001).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано ряд нау­кових статей загальним обсягом 4,25 друкованих аркушів у мистецт­вознавчій періодиці та наукових збірниках. На їх сторінках викладено одержані в результаті дослідження актуальні знання:
1. Хом'як Л. Надмогильний знак і церковна споруда: ізоморфність структур // НЗ. -1997. - № 5. -С.304-309.
2. Хом'як Л. Давньоруська художня традиція і народна меморіальна пластика Галичини кінця XIX- першої половини XX ст. // Галицько-буковинський хронограф. Гуманітарний альманах. -1998. -№1.-С. 183-195.
3. Хом'як Л. Надгробна скульптура династії Папіжів, народних ка­менерізів із Підгаєччини // Родовід. -1999.- №1. -С.8- 16.
4. Хом'як Л. Кам'яні рельєфи караїмського кладовища в с. Залуква // ВПУ. Мистецтвознавство.-Івано-Франківськ: Плай, 1999.-Вип. І.-С. 28-36.
5. Хом'як Л. Матеріали до словника народної каменярської терміно­логії в Галичині // НЗ. -1999.-№5. -С. 709- 719.
6. Хом'як Л. Вплив міської культури на народну меморіальну різьбу в Галичині кінця XIX - XX ст. // НЗ. -1999.-№6. -С.829 - 839.
7. Хом'як Л. Проектування меморіальних пам'ятників у Європі 1910-1930-х років: осмислення національних культурних традицій // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 3б. наук. праць / Ред. кол. І.А. Зязюн, С.О. Черепанова, Н.Г. Ничкало, О.П. Рудницька. - Львів: Українські технології, 2001. -Вип. 6. -С. 64 - 75.
Структура. Дисертація (обсягом 170с.) складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (254 пози­ції) та додатків: А - матеріали до словника народної каменярської термінології в Галичині (115 позицій), Б словник-довідник народних майстрів художньої обробки каменю в Галичині кінця XIX - XX ст. (120 статей-персоналій), В альбом ілюстрацій (186 найменувань)

Більшу частину фотоілюстрацій виконано власноруч автором ди­сертації з оригінальних пам'яток.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мистецтвознавчий аналіз зібраного і систематизованого фактологічного матеріалу, більша частина якого вперше вводиться у науковий обіг, дозволяє констатувати наступні результати дослідження:
1. Народна меморіальна різьба в Галичині еволюціонувала в бік фігуративності, функціональної багатоплановості, посиленого авторського волевиявлення.
2. Інноваційні зміни, яких зазнало традиційне пам’ятникарство поряд з іншими видами декоративно-прикладного мистецтва, внаслідок соціальних зрушень у селянському середовищі, увиразнення зображальних властивостей надгробка, розширення кола втілюваних сюжетів, апелювання до зразків професійної творчості, характеризуються як внутрішньофольклорні явища, закономірні для сучасного культуротворчого процесу.
3. Фактологічний матеріал дає підстави твердити, що запровадження у народну меморіальну різьбу інноваційного взірця супроводжувалося помірко­ваністю і поступовою канонізацією нововведень. Це призводило до появи творів, позначених рисами художнього примітиву. Інноваційні характеристики в більшості надгробків співіснують із проявами образотворчого фольклору із притаманними йому прийомами і засобами досягнення декоративності.
4. Декоративні особливості творів кам’яної меморіальної різьби найочевидніші у підкресленій фронтальності надгробків, масштабній неодно­рідності змодельованого в їх структурі простору, у дотриманні симетрії, чітко вираженій архітектонічності й силуетності статуй. Засади декоративності активно проступають у розмаїтті візерунчастих ритмів, рослинній орнаментиці, поліхромії та фактурно збагаченій поверхні надмогильних пам’ятників.
5. Кам’яні надгробки, виготовлені народними майстрами впродовж ХХ й на початку нинішнього століття, підтверджують життєздатність народного мистецтва, збереження його традиційних формотворчих засад при діалектичній взаємопов’язаності процесів регресу й регенерації.
6. В народному пам’ятникарстві Галичини кінця ХІХ ХХ ст. тісно переплелися національна художня традиція, візантійський іконографічний канон і західноєвропейські мистецькі впливи. На меморіальних спорудах сільських та містечкових цвинтарів істотно позначилася ікономалярська традиція, помітна як у послідовному відтворенні в рельєфах і статуях типових для іконопису іконографічних схем, так і в структурних особливостях надгробків, уподібнених нерідко до вівтарних чи іконостасних конструкцій, процесійних ікон тощо. Іконописний взірець запорука архаїзуючої у народному пам’ятникарстві тенденції, спрямованої на збереження східно-християнської іконографічної основи навіть там, де інноваційні впливи здійснювалися через західноєв­ропейські художньо-стильові системи.
7. Впливовість традиційної іконографії, як і світоглядні настанови майстрів та замовників, сповільнили проникнення в образну тканину народного надгробка манірно-сентиментальних або кітчевих рис, ймовірних у сфері меморіальної пластики, сутність якої не завжди визначається естетичними якостями пам’ятни­ків. Натомість на основі згаданих чинників склався особливий образний лад народної скульптурної меморії, яка своєю епічною стриманістю нагадує античні надгробки періоду архаїки і ранньої класики, які, незважаючи на фігуративність, позбавлені надмірної чуттєвості чи особистісно-конкретного переживання, але наснажені споглядальністю, елегійністю, урочистою заспокоєністю.
8. Посилення ролі особистісного фактора в народній творчості на сучасному етапі активізувало прояви народного професіоналізму і в художньому каменеоб­роб­ництві, збагаченому у ХХ ст. індивідуальними твор­чими здобутками таких колективних особистостей як Микола Саранчук, Андрій, Михайло та Ілля Папіжі, Василь Бідула, Захарій Дзиндра, Володимир Мамчур, Микола Верещинський.
9. Попри новаторські тенденції, характерні для прикладної галузі народної творчості новітньої доби, у надмогильних пам’ятниках з-під різця народних майстрів увиразнилися закладені в їх художньо-текстових структурах архаїчні універсалії, образи язичницької давнини, передовсім ті, які пов’язані із солярним та аграрним культами. Інноваційні процеси в народній культурі подекуди навіть сприяли активізації її внутрішніх резервів, зумовлюючи несподівану появу реліктових форм. Приклад творів народного пам’ятни­карства із теренів Галичини доводить справедливість теоретичних положень про те, що художній примітив, як і фольоклор, живиться глибинними витоками із обрядової сфери та космологічних уявлень, і навіть із ще більшою відвертістю, аніж первинний фольоклорний пласт, демонструє міфопоетичне підгрунтя, виражене у архаїчних знаках, хтонічних образах, первісних композиційних схемах.
10. Традиційний український надгробок як складовий елемент системи християнського поховального обряду, при деякому послабленні первинної семантики, набув з часом функційної багатоплановості. В міру насичення творів меморіальної різьби фігуративними мотивами християнської іконографії та ускладнення їхньої композиційної структури, надмогильний пам’ятник виступив не лише знаком конфесійної приналежності, але й образним втіленням життєвих нормативів і вартостей християнина.
11. Історичним підгрунтям народного каменеобробництва в Галичині є міське ремесло минулих століть. Генетичний зв’язок осередків пам’ятникарсь­кого промислу із середньовічним цеховим ремісництвом засвідчений корпора­тивними засадами праці майстрів, консервативно збереженим знаряд­дям, особливостями професійної лексики. Для еволюціонування каменеоброб­ництва в краї доволі продуктивною виявилася роль давньоруської мистецької традиції, позначеної здобутками у сфері білокам’яної архітектурної різьби.
12. Художньо-стильові особливості надмогильних пам’ятників Галичини свідчать про їх етнічну спорідненість із меморіальними об’єктами на всій території України, що дозволяє визнавати їх невід’ємною складовою національної художньої культури. Однак виразно виступають і локальні відмінності, помітні на рівні кожного пам’ятникарського осередку зокрема. Народний український надгробок формувався також під впливом мистецьких традицій інших етносів. У художній структурі вітчизняних цвинтарних хрестів прочитуються спільні для багатьох європейських народів композиційно-сюжетні та світоглядні матриці, походження яких виводиться нерідко з часів праіндоєвропейських аріїв.
Дослідження широкого кола пам’яток дає можливість виявити художню своєрідність кам’яної меморіальної різьби в Галичині, з її локальними відмінностями в кожному із каменярських осередків, як важливої складової частини національної культурної спадщини в контексті загальної проблематики українського етномистецтвознавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. С. Золото в системе символов ранневизантийской ку­льтуры // Византия. Южные славяне и древняя Русь. Западная Евро­па. - М.: Наука, 1973. - С.43 - 52.
2. Аверинцев С.С. К уяснению смысла надписи над конхой центральной апсиды Софии Киевской // Древнерусское искусство. Художественная культура домонгольской Руси. - М.: Наука, 1972. - С. 25 - 49.
3. Алпатов М. Художественные проблемы искусства Древней Греции. - М.: Искусство, 1987. - 221 с.
4. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1993. - 270 с.
5. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (неолит, бронза, ран­нее железо). - К.: Наукова думка, 1990. - 180 с.
6. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и дре­внерусский периоды). - К.: Наукова думка, 1990. - 192 с.
7. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти: Пер. с фр. / Под ред. С. Оболенской. - М.: Прогресс - Академия, 1992, - 528 с.
8. Барсов Н. Крест Иисуса Христа и его изображения // Энциклопедичес­кий словарь Брокгауза Ф., Эфрона И. - СПб., 1895. - Т.16 - С. 654 - 65.
9. Барт Р. Текстуальний аналіз "Вольдемара" Е. По // Антологія світо­вої літературно - критичної думки XX ст. Львів: Літопис, 1996. - С.385 - 405.
10. Батіг М. Одухотворений камінь // Жовтень. - 1984. - № 5. - С.128—130.
11. Бахтін М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гума­нітарних науках // Антологія світової літературно - критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. - Львів: Літопис, 1996. - С.3І8 - 323.
12. Білецький П.О. Козак-мамай. Українська народна картина. - Львів: Вид. - во Львівського університету, 1960. - 3І с.
13. Бобик І. Калейдоскоп минулого (перегляд поодиноких громад), Язло­вець // Український Архів. - Т.XXVII. Бучач і Бучаччина. Історично - мемуарний збірник. - Нью - Йорк: НТМ, 1972. - С.677 - 681.
14. Богатырев П.Н. Вопросы теории народного искусства. - М.: Искусство, 1971. - 544 с.
15. Боньковська С. "Галицькі" енколпіони: до питання генезису іконо­графічних типів // НЗ. - 1998. - № 4. - С.408 - 414.
16. Боньковська С. Модерн в українській сакральній металопластиці // НЗ. - 1999. - №2. - С.186 - 201.
17. Брагинская Н.В. Эпитафия как письменный фольклор // Текст: семантика и структура. - М.: Наука, 1983. - С.119 - 139.
18. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: космогонічні українські народні погляди та вірування. - К.: Довіра, 1992. - 415с.
19. Вагнер Г. К. Древнерусский ансамбль как образ мира (К постановке во­проса) // Искусство ансамбля. Художественный предмет, интерьер, архитек­тура. - М.: Искусство,1988. - С.97 - 139.
20. Вагнер Г. О народных основах калокагатийности в древнерусском ис­кусстве // СИ’79. Вып.2. - М.: Советский художник, 1980. - С.99 - 120.
21. Вагнер Г. К. От символа к реальности. Развитие пластического образа в русском искусстве XIV - ХV веков. - М.: Искусство, 1980. - 268 с.
22. Вагнер Г.К. Скульптура Древней Руси XII в. Владимир, Боголюбово. - М.: Искусство, 1969. - 480 с.
23. Вагнер Г. Эстетический идеал в русской статуарной скульптуре XIV - начала XVI века // СИ'76. Вып. I. - М.: Советский художник, 1976. - С.89 - 112.
24. Вистава Галицького примітиву XVII - XIX вв. Каталог. - Львів, 1939. 15с.
25. Відозва учасників республіканського науково - методичного семінару "Некрополі України" до всіх співвітчизників // ПУ. - І99І. - №4. - С.47.
26. Влахович М., Милосавлевич П. Сельские надгробные памятники в Сербии. - Белград: Изд. - во журнала "Югославия',1956. - 31 с.
27. Волков Ф.К. Старинные деревянные церкви на Волыни // МПЕР. - 1910 №1. - С.21 - 44.
28. Высоцкий С.А., Мовчан И.И. Эпиграфическая находка в ближних пеще­рах Киево - Печерской лавры // СА. - 1984. - № 3. - С.191 - 196.
29. Гаврилюк Е. Хаос, Танатос і Ерос у символіці обрядів переходу //THANATOS: Студії з інтегральної культурології. Спецвипуск Н3, - Львів: ІН НАНУ, 1996. - С.63 - 70.
30. Гнатюк В. Галицько-руські народні легенди. // ЕЗ. Львів: НТШ, 1902. - Т.12 - 13.
31. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // ЕЗ. - Львів: НТШ, 1912. - Т.31-32. - С.203 - 424.
32. Гоберман Д.Н. По Молдавии. - Л.: Искусство, 1975. 167 с.
33. Гоберман Д.Н. Резные каменные стелы (резные каменнные надгробия Молдавии и западных областей Украины ХVIII - XIX веков // ПКНО, 1987. - Л.: Наука, 1988. - С.508-516.
34. Голіченко Т.С. Слов'янська міфологія та антична культура. - К.: Наукова думка, 1994. - 91 с.
35. Голод И.В. Городские ремесла Галичины и Волыни XVI - XVII веков (исследование процессов историко-художественного развития): Автореф. дис канд. искусствов.: І7.00.06. - СП6., 1993. - 25с.
36. Голод І.В. Міське ремесло Західної України XIV - XVIII століть. Курс лекцій. - Львів: ЛАМ, 1994. - 196с.
37. Гончарівські читання (четверті). Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва: тези і резюме доповідей. - К.: Музей І.Гончара, 1997. - 128 с.
38. Грица С. Народний професіоналізм. Динаміка взаємодії колективно-індивідуального та індивідуально-колективного // Мистецтво та етнос. Культурологічний аспект: Зб. наук. пр. / АН УРСР. ІМФЕ. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 5-35.
39. Грица С.Й. Становлення і розвиток наукової думки про народну твор­чість // Українська художня культура: Навчальний посібник. / За ред. І. Ф. Ляшенка. - К.: Либідь 1996. - С.32-52.
40. Грица С.Й. Час і простір у фольклорі, його стратифікація у зв'язку з етнографічним регіонуванням України // Українська художня культура: Навч. посібник. / За ред. І. Ф. Ляшенка. - К.: Либідь, 1996. - С.148 - 170.
41. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К.: Наук. думка, 1992. - 554с.
42. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6т. 9 кн. - К.: Либідь, 1993 - 1996.
43. Гузій Р. Уявлення та вірування українців Карпат про персоніфікова­ну смерть // Н3. - 1995. - № 6. - С. 363-365.
44. Гульдман В.К. Памятники старины Подолии. Фигуры // ПЕВ. - 1900. - № XIV. - С. 310-339.
45. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - М.: Искусство, 1984. - 350 с.
46. Гуревич А. К читателю // Одиссей. Человек в истории. - М.: Наука, 1989. - С. 5-10.
47. Гуревич А.Я. Смерть как проблема исторической антропологии: о новом направлении в зарубежной историографии // Одиссей. Человек в истории. - М.: Наука, 1989. - С.114-135.
48. Гуцульські та покутські дерев'яні трійці. Каталог збірки Ярослава Лемика. - Львів, 1988. - 8с.
49. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. - Львів: Світ, 1992. 147с.
50. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. Этноисторическое исследование. - К.: Наукова думка, 1974. - 176 с.
51. Данилів В.В. Порівняння смерті і весілля в українських погрібових голосіннях // Україна. - 1907. - № 2. - С. 351- 355.
52. Дорош А.Ю. Народная каменнная скульптура XIX - начала XX в. масте­ров с. Демни (Дымовки) // ПКНО, 1983. - Л.: Наука, 1985. - С.459 - 467.
53. Драган М. Українська декоративна різьба XVI - XVIII ст. - К.: Наукова думка, 1970. - 203 с.
54. Дрбоглав Д.А. Камни рассказывают. Эпиграфические латинские памятники XV - первой половины XVII в. - М.: изд. - во МГУ, 1988. - 79с.
55. Енчев - Видю И. БЪлгарски народен кръст. - София: Академично изд. Марин Дринов”, 1994. - 179 с.
56. Ермонская В., Нетутахина Т. Русская мемориальная скульптура. К истории художественного надгробия в России XI - начала XX в. - М.: Искусство 1978. - 311 с.
57. Жишкович В.І. Пластика Русі-України кінця X - першої половини XVI століть: Автореф, дис... канд. мистецтв.: 17. 00. 05. - Львів,1996 - 25 с.
58. Жишкович В. Різьблена орнаментальна пластика Київської Русі кінця X - першої половини XI ст. // Н3. - 1995. - № 6. - С.340 - 346.
59. Жишкович В. Східні джерела в пластиці України - Руси (Х - ХІІІ ст.) // НЗ. - І995. - № 3. - С.151- 154.
60. Жолтовський П.М. Український живопис ХVII - ХVІІІ ст. - К.: Наукова думка, 1978. - 328 с.
61. Забашта Р. До питання функціонально - семіотичного сенсу косого хреста // Українська хрестологія. Тези і резюме наукової конференції 24 жовтня 1996 р. - Львів: IН НАНУ, 1995. - С.15-17.
62. Забашта Р. Монументальні хрести України (до зводу пам'яток) // НЗ. - 1996. - № 3. - С.199 - 201.
63. Забашта Р. Мусорівський надгробок. // Родовід. - І996. - №І. - С.10 - І5
64. Забашта Р., Білозір В. Скіфська скульптура з району Середньої Наддністрянщини // Н3. - 1996. - № І. - С.30 - 33.
65. Запаско Я., Мацюк О. Львівські стародруки: Книгознавчий нарис. - Львів: Каменяр, 1983. - 175 с.
66. Запаско Я. Українське килимарство. - К.: Мистецтво, І973. 111с.
67. Захарчук-Чугай Р. Хрест як символ віри в народних тканинах і вишивках // Українська Хрестологія: Мистецтвознавчі дослідження. Спецвипуск НЗ Львів: ІН НАНУ, 1997. - С.87 - 94.
68. Зубарь В.М., Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси. - К.: Наукова думка, 1988. - 208 с.
69. Иванов П.В. Народные рассказы о Доле // Українці: народні віру­вання, повір'я, демонологія. - К.: Либідь, 1991. - С.342-384.
70. Іванчук Й. Містечко Струсів // Український Архів. Т. ХХ. Теребовельська земля. Збірник статей, матеріалів і споминів. - Ню - Йорк.: НТШ, 1968. - С.816 - 823.
71. Iларіон, митрополит. Трираменний хрест зо скісним підніжком - на­ціональний хрест України. Історично - археологічна студія. 2-е вид. - Вінніпег: Товариство Волинь”, 1990. - 100 с.
72. Історія українського мистецтва: В 6 т. - К.: Головна редакція УРЕ, 1966 - 1970.
73. Каманин И.М. Придорожные кресты, иконы и статуи святых в селах Киевского уезда // ЧВИОН. - Вып. 2.Кн. Х1Х. - К., 1906. - С. 5-7.
74. Каргер М.К. Археологические исследования древнего Киева. Отчеты и материалы (1938-1947гг.). - К.: Изд. - во АН УССР, 1950. - 250 с.
75. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: В 3 кн. 6 т. - К.: АТ Обереги, 1994. - Кн. 1. Т.1-2. - 400 с.
76. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі (основні ас­пекти наукової розробки проблеми) // НЗ. - 1999. - № 3. - С.318-322.
77. Кісь О. Дівчина - русалка: зваба безодні // ТНАNATOS: Студії з ін­тегральної культурології. Спецвипуск НЗ. - Львів: ІН НАНУ, 1996. - С.105-112.
78. Кісь Р. Коваріації уявлень про смерть як індикатор типу культури (спроба крос- культурного бачення) // ТНАNATOS: Студії з інтегральної культурології. Спецвипуск НЗ — Львів: ІН НАНУ, 1996. - С.9-20.
79. Кісь Р., Сапеляк О. Комплексність методології українського наро­дознавства кінця XIX - поч. XX ст. (львівський дослідницький центр) // НЗ. - 1995. - № 3. - С. 132-138.
80. Клименко О. До питання про термін "народний примітив" // Українська народна творчість у питаннях міжнародної термінології (примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч...). Колективне дослідження / Відп. ред. М. Селівачов. - К.: Музей І.Гончара, фірма "Родовід", 1996. - С.24-26.
81. Клименко О. Український народний примітив: образні витоки, наці­ональна своєрідність (попередні роздуми) // Родовід. - 1997. - №2. - С.58 - 64
82. Колесса І. Галицько-руські народні пісні з мелодіями // ЕЗ. - Львів: НТШ, 1902. - Т.11. - С.249-303.
83. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці. - К,: Наукова думка, 1970. 415 с.
84. Колцуняк Г. Народні хрести в Коломийщині. - Коломия, 1918. - 15 с.
85. Крвавич Д.П. Львівська бароккова скульптура: джерела інспірацій // Українське барокко та європейський контекст. - К.: Наукова думка, 1991. - С.96-105.
86. Крвавич Д. Мотив скорботної постаті в мистецтві українського середньовіччя // Альманах’ 94. Мистецький науково - популярний ілюстрований щорічник. - Львів: ЛАМ. 1995. С.97 - 99.
87. Крвавич Д. Орнаментальне оформлення саркофага Ярослава Мудрого // Декоративно - ужиткове та образотворче мистецтво: історія, теорія, практика: Вісник ЛДІПДМ. - Вип. І. - Львів, І990. - С.17 - 23.
88. Крвавич Д., Овсійчук В., Черепанова С. Українське мистецтво: від палеоліту до Середніх віків // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 3б. наук. праць. - Львів: Українські технології, 2001. - Вип. 6. - С.198-321.
89. Кропоткин В.В. Могильник Суук-Су и его историко-археологическое значение (по данным погребального обряда) // СА. - 1959. - № I. - С.181-19
90. Кузеля 3. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді // ЗНТШ. - Львів: НТШ, І9І4. - Т.121. - С.173 - 224.
91. Кузеля 3. Українські похоронні звичаї й обряди в етнографічній літературі. Огляд студій і бібліографія // ЕЗ.. - Львів: НТШ, 1912. - Т.31-32 - С.133 - 202.
92. Куницький В.А. Близькосхідні енколпіони на території Південної Русі// Археологія - 1990. - №І. - С.106-116.
93. Купчинський О. Рецензія на книжку Лопаткевічів "Мала сакральна архітектура на Лемківщині // ЗНТШ. - Праці Секції етнографії та фольк­лористики. - Львів: НТШ, 1995. - Т.230. - С.549-555.
94. Лащук Ю. Народне мистецтво Українського Полісся. - Львів: Каменяр, І992. - 134 С.
95. Лащук Ю.П. Тесленко Є.Є. Каменярство Полісся // НТЕ. - І983. - №І. - С. 79-81.
96. Леви - Стросс К. Структурная антропология. - М.: Наука,1983. - 525 с.
97. Лопаткевіч Т., Лопаткевіч М. Мала сакральна архітектура на Лем­ківщині. - Ню - Йорк: Фундація досліджень Лемківщини, 1993. - 490 с.
98. Лотман Ю.Т. О двух моделях коммуникации в системе культуры // ТПЗС. Ученые записки ТГУ. - Тарту: ТГУ, 1973. - Вып.6. - С.227 - 243.
99. Любченко В.Ф. Львівська скульптура ХVI - ХVII століть. - К.: Наукова думка, 1981. - 215 с.
100. Ляшенко І.Ф. Етнологічні основи українського художнього культурознавства // Українська художня культура: Навчальний посібник / За ред. І.Ф. Ляшенка. - К.: Либідь, 1996. - С.12 - 32.
101. Маєрчик М. Бінарна семантична опозиція "тут" і "там" у конструю­ванні візії потойбічного світу (фаза переходу). Карпатський ареал // Родовід. - 1996. - № І. - С.3-9.
102. Маєрчик М. Орнітоморфні уявлення про душу (проблеми генези та семіозису) // ТНАNATOS: Студії з інтегральної культурології. Спец­випуск Н3. - Львів: ІН НАНУ, 1996. - С.92-104.
103. Маєрчик М. Ритуали родинного циклу крізь призму моделі переходу // Ритуал: Студії з інтегральної культурології. Спецвипуск НЗ. - Львів: ІН НАНУ, 1999. - С.18-31.
104. Малєєв Ю. Мегалітичні гробниці на Тернопільщині // Археологія. Республіканський міжвідомчий збірник - К.: Наукова думка, 1971. - С. 53-60.
105. Малина В. Кам'яні хрести півдня України // ОМ. - 1991. - №4. - С.13-15.
106. Маркевич М. Образчик малорусских эпитафий ХVIІІ века // КС. - 1883. - Т.6. С.393-396.
107. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. - М.: Наука, 1976. - 407 с.
108. Міляєва Л. Спасо-Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Пол­тавської області // Українське барокко та європейський контекст. - К.: Наукова думка, 1991. - С.128-135.
109. Міляєва Л.С. Стінопис Потелича. Визвольна боротьба українського народу в мистецтві ХVІІ ст. - К.: Мистецтво, 1969. - 247 с.
110. Міщанин В. Словник гончарів Глинського, Малих Будищ, Старих Мли­нів, Хижняківки: Матеріали до національного словника "Українські гон­чарі". Кн. І. - Опішне: Українське народознавство, 1999. - 368 с.
111. Моздир М. Архаїчні знаки // НТЕ. - І99І. - №4. - С.20-23.
112. Моздир М. Василь Бідула // НМ. - І997. - №І. - С. 26-29.
113. Моздир М. Демня - визначний осередок народної кам'яної скульптури // НЗ. - І998. - №І. - С. 50 - 53.
114. Моздир М. До генези намогильного знака в Україні // НЗ. - 1995. - №2. - С.69-79.
115. Моздир М. До класифікації та іконографії кам'яних хрестів XVIII - XX ст. на українських землях // Українська хрестологія: Тези і резюме доповідей наукової конференції (жовтень, 1996 р.). - Львів: ІН НАНУ, 1996. - С. 3-5.
116. Моздир М. З нагоди 60-річчя першої ретроспективної виставки українського народного мистецтва у Львові // НЗ. - І998. - №6. - С.697 - 700.
117. Моздир М. Народні майстри меморіальної скульптури XX ст. на По­діллі // Гончарівські читання (другі). Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології: Тези і резюме доповідей. - К.: Музей І.Гончара, 1995. - С.60.
118. Моздир М. Українська народна дерев'яна скульптура. - К.: Наукова думка, 1980. - 190 с.
119. Моздир М. Українська народна меморіальна скульптура. - К.: Наукова думка, 1996. - 128 с.
120. Моздир М. Українська народна сакральна пластика у контексті європейської професійної скульптури // Діалог культур: Україна у світовому контек­сті. Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Упор. С.О. Черепанова. - Львів: Каменяр, 1998. - Вип. 3. - С. 422 427.
121. Моздир М. "Фігури", придорожні та присадибні хрести в Україні // Українська хрестологія: Мистецтвознавчі дослідження. Спецвипуск НЗ. - Львів, 1997. - С. 21-30.
122. Моздир М. Хрест у селі Зимне біля Володимира (до питання ат­рибуції) // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України. Матеріали Міжнародної ювілейної наукової конференції. - Івано-Франків­ськ - Галич -: Плай, І998. - С.146-149.
123. Моця А.П. Погребальные памятники южнорусских земель ІХ - ХІІІ вв. - К.: Наукова думка, 1990. - 156 с.
124. Назарко І. Марійські дружини в Бучачі // Український Архів. - Т. XXVIІ. Бучач і Бучаччина. Історико-мемуарний збірник. - Ню - Йорк, 1972. - С. 229-235.
125. Найден О. "Колективне - індивідуальне" в народному мистецтві // Гончарівські читання (четверті). Колективне та індивідуальне як чинник національної своєрідності народного мистецтва: Тези і резюме допові­дей. - К.: Музей І.Гончара, 1997. - С.58.
126. Найден О.С. Традиції та їх функції в умовах активних суспільних змін // Українська художня культура: Навчальний посібник / За ред. І.Ф. Ляшенка. - К.: Либідь, 1996, - С.203-216.
127. Найден О.С. Українська народна картина "Ангел охороняє дітей". Відомості про походження, іконографічні типи й варіанти, стильові особливості // Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології (примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч...). Колективне дослідження. / Відп. ред. М. Селівачов. - К.: Музей І.Гончара і фірма Родовід, 1996. - С.226-238.
128. Найден О.С. Українська народна картина. Фольклористичний та етно-історичний а