ОБЛАШТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ДЕРЕВ’ЯНИХ ЦЕРКОВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ТА ПОКУТТЯ XVIII – ПОЧ. XX СТ. ( ПРОБЛЕМА АНСАМБЛЕВОСТІ )

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА

На правах рукопису

Клімашевський Андрій Володимирович

УДК 745 : 726 (477.8)

ОБЛАШТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ДЕРЕВ’ЯНИХ ЦЕРКОВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ТА ПОКУТТЯ XVIII ПОЧ. XX СТ.
( ПРОБЛЕМА АНСАМБЛЕВОСТІ )

17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник Моздир Микола Іванович,
кандидат мистецтвознавства

ЛЬВІВ 2002

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень.................................................................

3

Вступ......................................................................................................

5

Розділ 1. Історіографія, методика та джерела дослідження........

14

Розділ 2. З історії розвитку обладнання інтер’єру дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття (спроба реконструкції).....................................................................

25

2.1. Найдавніші відомості про облаштування церковного інтер’єру до XVIст..............................................................

26

2.2. Розвиток церковного обладнання інтер’єру дерев’яних храмів Західного Поділля та Покуття XVIXVIIIст.......

44

2.3. Формування локальних особливостей облаштування інтер’єру західноподільських і покутських дерев’яних церков кінця XVIII поч. ХХст........................................

52

Розділ 3. Базові принципи типологізації церковного обладнання (обладнання літургійного простору).......

62

3.1. Престолоподібні предмети..................................................

66

3.2. Домінантні архітектонічні конструкції..............................

91

3.3. Церковно-ритуальні конструкції для сидіння...................

108

3.4. Освітлювальні прилади........................................................

124

Розділ 4. Художньо-естетичні особливості облаштування інтер’єру дерев’яних церков Західного Поділля і Покуття (проблема ансамблевості)...........................................................

137

4.1. Основні чинники формування церковного обладнання...

137

4.2. Народні традиції та джерела творчих інспірацій (проблема стилістичної єдності)........................................

142

Висновки...............................................................................................

153

Список використаних джерел..........................................................

158

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Архів ІН НАНУ Архів інституту народознавства НАН України.
Архів НМЛ Архів Національного Музею у Львові.
Архів НМЛ.Ф.Р.Л. Архів Національного Музею у Львові Фонд рукописів латинських.
ДІМ Державний історичний музей у Києві.
ДМУНДМ Державний музей українського народного декоративного мистецтва.
ІМФЕ Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського.
ІУМ Історія українського мистецтва в 6 томах (Київ).
ІФКМ Івано-Франківський краєзнавчий музей.
КМНМГП Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського.
КМНМПГ Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
КМУМ Київський музей українського мистецтва.
ЛІКЗ Луцький історико-краєзнавчий заповідник
ЛІМ Львівський історичний музей.
МЕХП Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України.
МНАПЛ Музей народної архітектури та побуту у Львові.
MNK Muzeun Narodowe w Krakowie.
НЗ Народознавчі зошити, журнал (Львів).
НМЛ Національний музей у Львові.
НТШ Наукове товариство ім. Т.Шевченка.
ЧМНАП Чернівецький музей народної архітектури та побуту.
ЛБАН Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України.
ЦДІАЛ Центральний державний історичний архів у Львові.

В С Т У П
Маловивченим) самобутним явищем в українському сакральному мистецтві є облаштування церковного інтер’єру.
Облаштування храму, його внутрішнє обладнання (обстава) важлива складова частина української церкви; без нього неможливе адекватне духовно-емоційне й художньо-естетичне сприйняття літургійного простору.
Обладнання церковного інтер’єру виступає одним з головних чинників, що у відповідності з християнськими канонічними приписами наповнює внутрішній простір сакральної споруди, надаючи йому функціональної (ритуально-обрядової) і художньо-естетичної значимості. Цілісність художнього вирішення церковного обладнання безпосередньо впливає на композиційно-стильову гармонію самого інтер’єру, його ансамблевість.
Під цим кутом зору не є виключенням й українська дерев’яна церква цілісний ансамбль синтезу архітектури, мистецтва і місцевих традицій, втілення народного ідеалу доцільності та краси. Найбільш чітко це проявляється в її інтер’єрі, що, як інтегруючий чинник основних духовно-естетичних і художньо-образних засад християнства, несе більше інформаційне навантаження, ніж екстер’єр храму. Ця багатогранність середовища, яким є інтер’єр, зумовлює його багатократне членування на окремі функціонально взаємопов’язані форми і предмети, такі, як церковне обладнання.
В сукупності з внутрішньоцерковним архітектурним простором, іконостасом обстава формує образ сакральної споруди зсередини, доповнюючи інтер’єр храму духовним і ритуально-обрядовим змістом. Підпорядковуючись в основному вимогам літургії, церковне обладнання водночас є першочерговим фактором, від якого залежить функціонування християнського храму, проведення в ньому богослужінь, інших церковно-обрядових дійств.
Обставу (обладнання) внутрішнього простору церкви складають усі просторово задані (рухомі або стаціонарні) предмети церковного інтер’єру, що ділять його на окремі об’ємно-композиційні форми, здатні автономно (без допомоги інших предметів) здійснювати своє функціональне навантаження (наприклад: престіл, казальниця, тетрапод, аналої, свічники на підлогу, церковні лави та ін.).
Усі елементи церковного обладнання (обстави) несуть на собі відбиток епохи, різних стилів і народних традицій. Від наявності всередині церкви усіх передбачених канонами складників церковного обладнання, стилістичної гармонії між ними залежить ансамблевість усієї обстави, а відтак загальний образ і ансамблевість самого інтер’єру храму. Попри канонічно задані практично кожен з предметів внутрішнього обладнання християнського храму піддавався різним трансформаціям протягом еволюції всього комплексу церковної обстави.
Склад, характер, кількість і форма складових компонентів церковної обстави не є сталими і залежать від багатьох факторів: історично обумовлених конфесійних розбіжностей, існуючих церковно-приписних вимог, різночасових функціональних потреб, різностильових мистецьких впливів, місцевих традицій, економічних можливостей та естетичних смаків, матеріалу, особливостей самого інтер’єру та ін. Все це зумовлює багатство образного змісту і неповторність внутрішнього предметного світу дерев’яних церков різних історико-етнографічних регіонів України, в тому числі досліджуваних районів Західного Поділля і Покуття.
Залежність церковної обстави від конфесійних і територіальних особливостей і зв’язаних з цим певних мистецьких шаблонів у трактуванні форм і конструкцій її окремих літургічних компонентів не вплинули загалом на відкритість всього комплексу обладнання храму впливам різних стилів мистецьких течій. Як наслідок велике розмаїття форм і неоднорідність характеру церковної обстави в межах навіть окремо взятого терену. В цьому відношенні особливо характерним є Покуття, насамперед його передгірські райони.
Попри поширену регіональну неоднорідність обстави та розміщення її по всій площі внутрішнього простору церковної споруди, функціонально вона є єдиним збірним, історично сформованим ансамблем предметів ритуально-обрядового і ужиткового призначення, пристосованим для потреб християнської релігії. Все це потребує свого докладного вивчення і систематизації, зокрема в руслі дослідження проблеми ансамблевості церковного обладнання в інтер’єрі українських дерев’яних храмів, що раніше в українському мистецтвознавстві не розглядалося взагалі.
Дослідження церковної обстави є на сьогодні серйозним проблемним питанням в нашому мистецтвознавстві, оскільки в даному напрямку жодних спеціальних досліджень в Україні не проводилось. Вивчення комплексу внутрішнього обладнання церков (навіть окремих компонентів) в сенсі його становища в інтер’єрі, розвитку і формування як функціонально заданого ансамблю предметів ритуально-обрядового і ужиткового призначення до цього часу проходило повз увагу українських дослідників-мистецтвознавців. Це було зумовлено тим, що ще донедавна ця ділянка мистецтва й народної творчості як ідеологічно шкідлива” була по суті вилучена з наукової тематики. Тому на даний час обстава інтер’єру церков є чи не найменше вивченою частиною сакрального мистецтва в Україні. Якщо дослідники й торкалися цієї проблеми, то лише частково, в контексті вирішення інших наукових завдань українського мистецтвознавства.
З близької мистецької проблематики найбільш дослідженими є архітектура церков, декоративна різьба, але лише в іконостасі (дослідники: В.Січинський, М.Драган, С.Таранушенко, Г.Логвин, В.Овсійчук та ін.). Та в цих працях залишились поза увагою окремі предмети обладнання церковного інтер’єру, зокрема такі як тетраподи, аналої, престіл, запрестольні крісла, церковні лави та ін.). Деякі з них (вівтарі, свічники) згадуються спорадично в роботі М.Драгана про декоративну різьбу іконостасів, але вони не є предметом безпосереднього дослідження [26][1]).
Отже, існує потреба вивчення такого явища як церковна обстава, дослідження всіх її аспектів, типів предметів, формування локальних особливостей, зокрема в аспекті їх ансамблевості в інтер’єрі дерев’яних храмів. В даному дослідженні ці питання розглядаються на основі польового матеріалу з Покуття і Західного Поділля двох історико-етнографічних теренів, що в процесі свого історично-культурного розвитку трансформували в собі різноманітні мистецькі впливи і стилі на місцевому грунті.
Основна мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного дослідження обстави літургійного простору дерев’яних церков Покуття та Західного Поділля, вивчення її художньоестетичних особливостей з точки зору ансамблевості дати їй комплексну оцінку, як мистецькому явищу. Дослідити шляхи трансформації церковного обладнання в процесі розвитку народних традицій, екстраполяція на них мистецьких стилів.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
проаналізувати історичні, географічні та естетичні передумови формування церковної обстави в Україні; на основі вивчення історичних, археологічних, літературних джерел і насамперед порівняльного аналізу польового матеріалу простежити історію розвитку церковної обстави на Покутті та Західному Поділлі;
встановити часову періодизацію розвитку церковної обстави;
провести систематизацію і типологізацію церковної обстави на основі аналізу зібраного матеріалу насамперед під час польових досліджень;
дослідити художні особливості форми і декору обстави літургійного простору дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття; здійснити їх порівняльний аналіз;
здійснити комплексне дослідження художньоестетичних і функціональних засад формування ансамблевості обстави церковного інтер’єру досліджуваних районів;
залучити вперше в науковий обіг невідомі та недосліджені зразки обстави інтер’єру дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття.
Об’єктом даного дослідження є предмети обстави дерев’яних церков Покуття та Західного Поділля, їх художньо-конструктивні особливості з погляду ансамблевості в церковному інтер’єрі.
Територіальні межі дослідження охоплюють Покуття і Західне Поділля межуючі історико-етнографічні райони України, розділені природною межею рікою Дністер. Досліджуваний район Західного Поділля історично сформувався відокремлено від Східного Поділля (історично-етнографічний кордон проліг по річці Збруч [50][2])). Він обіймає згідно сучасного адміністративного поділу територію Тернопільської області, крім північної частини та суміжну з нею на півдні частину Чернівецької області (частина Заставнівського району)[37][3]). За браком пам’яток XVIII початку XXст. зі східних теренів Поділля (насамперед через тотальне нищення в тридцятих роках XXст.) даний район не став об’єктом основного дослідження. Польові матеріали автора зі Східного Поділля використовуються в роботі для порівняльних характеристик. Суміжний з подільським терен Покуття є історико-етнографічним районом, сформованим між крутими згинами великих рік Дністра, Прута і Черемоша з їх притоками [42][4]). Цей район розміщений між Передкарпаттям на півдні (межа р.Прут) і Поділлям (межа р.Дністер) на півночі, звідси й походить друга назва Покуття Пруто-Дністровське межиріччя [50][5]). Покуття це в основному територія південно-східної частини Івано-Франківської області в межах Тлумацького, Тисьменицького, Городенківського, Коломийського, Снятинського і частини Косівського районів та західної частини Кіцманського району Чернівецької області. З півночі його межа проходить по Дністру, на північному заході вона доходить до річок Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська, на північному заході межує з Гуцульщиною, на південному сході з Буковиною [37][6]). Для порівняльної характеристики в районі використовуються пам’ятки (польовий матеріал) з історико-етнографічних районів, що прилягають до Західного Поділля і Покуття (Східне Поділля, Волинь, Буковина, Гуцульщина).
Хронологічні межі дослідження охоплюють історичний проміжок XVIII початку ХХст., що зумовлено складом і характером наявного фактологічного матеріалу, хоча в роботі і використані досить широкі архівні і джерельні відомості про різні предмети церковного обладнання, починаючи з найдавніших часів і до кінця XVIIIст. включно. В заданих часових рамках досліджуються розвиток і характеристика церковної обстави як історично, канонічно і стильово сформованого функціонального ансамблю інтер’єру храму, а також аналіз окремих елементів обладнання (тетраподів, аналоїв, престолу, лав та ін.).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в українському мистецтвознавстві:
проведено дослідження церковної обстави літургійного простору як мистецького явища в цілому;
проаналізовано історію розвитку обстави інтер’єрів дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття до початку XXст. на основі комплексного розгляду предмету дослідження;
висвітлено такі маловідомі мистецькі явища як трансформації стилів та впливів на місцевому грунті, формування традицій, визначено основні чинники, що вплинули на формування локальних особливостей церковної обстави Західного Поділля та Покуття;
у відповідності з функціональними і конструктивними засадами розроблена типологія видів церковної обстави;
визначено художні особливості обстави інтер’єрів дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття; окреслено комплекс факторів, що формують художню виразність творів, їх ансамблевість.
Практичне значення роботи полягає у різносторонньому дослідженні церковної обстави й узагальненні великого фактологічного матеріалу, базованого в основному на авторських польових дослідженнях, що може прислужитися не лише для грунтовного вивчення самої обстави, але й для повнішого з’ясування історії українського сакрального мистецтва. Проведені авторські польові дослідження (фотофіксації, обмірні креслення невивчених предметів церковного обладнання) як документальна база архіву Інституту Народознавства можуть бути використані у музейницькій справі. Крім того дане дослідження може використовуватись як прикладне систематизоване джерело інформації для священників, теологів, викладачів і студентів мистецьких і релігійних навчальних закладів, дослідників і науковців, зрештою майстрами для роботи над створенням предметів обстави для церков.
Апробація дослідження. Дисертаційна робота обговорена на засіданні відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України та рекомендована до захисту (протокол №1 від 3 травня 2001 року). Основні положення роботи були виголошені у доповідях і тезах: на науковій конференції Других Драганівських читань Сакральне мистецтво Бойківщини” (Дрогобич, березень 1998 Роль і значення обстави в інтер’єрах українських дерев’яних церков XVII XVIII століть”), Других міжнародних філософськокультурологічних читаннях Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта” (Львів, 1998 Внутрішнє обладнання дерев’яних церков Поділля і Покуття: народні традиції і мистецькі стилі”).
Автором опубліковано чотири статті обсягом 2,6 умов. друк. арк., що містять основні положення та результати проведених досліджень.
Структура і об’єм роботи. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (124 найменування), загальним обсягом 168 сторінок машинопису. Додатком є 4 таблиці. До тексту дисертації додається альбом (200 ілюстрацій) та список, що містить основні характеристики творів.
Методологія дослідження побудована на системному підході: обстава інтер’єру дерев’яних церков Західного Поділля та Покуття вивчається в контексті єдиного культурного процесу. Церковне обладнання церков цих історико-етнографічних регіонів в історичному розвитку розглядається як частина українського сакрального мистецтва, одночасно розкриваються зовнішні і внутрішні фактори впливу на процес становлення, розвитку форми і художньо-стильових особливостей обстави, її місцевої специфіки. В роботі використовується порівняльно-історичний метод у хронологічному і просторовому аспектах.

[1]) [26] Драган М. Українська декоративна різьба XVIXVIIIст. К.: Наукова думка, 1970. с.78.

[2])[50] Кубійович В. Поділля // Енциклопедія українознавства. Львів: Атлас. т.6.1996. с.2138.

[3])[37] Кирчів Р.Ф. Етнічна територія України // Глушко М.С., Гонтар Т.О. ... Українське народознавство. Львів: Фенікс, 1994. с.6364.

[4])[42] Kolberg O. Pokucie. т.1. Krakow, 1882. с.38.

[5])[50] Кубійович В. Поділля // Енциклопедія українознавства. Львів: Атлас. т.6.1996. с.2153.

[6])[37] Кирчів Р.Ф. Етнічна територія України // Глушко М.С., Гонтар Т.О. ... Українське народознавство. Львів: Фенікс, 1994. с.6465.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дерев'яних церквах Покуття і Західного Поділля облаштування церковного інтер’єру формувалося під впливом кількох основних факторів: канонічних приписів, місцевих народних традицій, історико-культурних процесів, мистецьких стилів. Природні умови, локальні етнографічні особливості в сукупності з впливами різноманітних культурних факторів і у відповідності з вимогами канону історично сформували вигляд обстави дерев'яної церкви цих регіонів.
На основі джерельних, літературних та польових матеріалів встановлено, що процес розвитку обстави церков Західного Поділля та Покуття, формування її ансамблю можна поділити на три історичні етапи:
1) Початковий етап пов'язаний з періодом Давньокиївської держави й Галицько-Волинського князівства XXIV століть. Це початок української традиції наповнення інтер'єру дерев'яного храму предметами церковної обстави. Проведені дослідження показали, що місцеві народні майстри зуміли творчо переосмислити і наповнити новим змістом запозичені візантійські предмети церковного обладнання, застосувавши у їх формотворенні власні мистецькі прийоми, підходи в декоруванні, традиційні підручні матеріали. При цьому канонічні вимоги до церковної обстави залишились незмінними, але форма і техніка цих предметів швидше зближали їх з предметами хатньої обстави, ніж з відповідними аналогами мурованих храмів. На користь цього свідчать тогочасні джерела (мініатюри літописів, ікони, мозаїки, фрески) та окремі збережені раритети церковної обстави XVIXVIIIст., форма і стиль виготовлення яких перекликаються із обставою інтер'єру народного житла цього ж часу. При цьому архаїзм форм найдавніших артефактів вказує на їх походження від прототипів періоду Княжої доби.
Історичні джерела, окремі збережені зразки обстави давньоруського часу певною мірою дають можливість простежити розвиток церковної обстави X середини XIVст. і зробити висновок, що в той період обладнання дерев'яних церков на Покутті і Західному Поділлі не мало ще сформованих регіональних відмінностей і в цілому не відрізнялося від аналогічних предметів з інших регіонів Давньокиївської держави.
2) Період, що охопює XVIIXVIIIст. був одним з найважливіших в історії розвитку церковної обстави українських дерев'яних храмів, зокрема на Покутті і Західному Поділлі. Якщо у XVXVIст. обстава зазнала незначних художньо-конструктивних змін (урізноманітнились форми й конструкції предметів, їх декор), то у XVIIXVIIIст. під впливом ренесансу і особливо бароко кардинальних змін зазнає весь комплекс церковного обладнання (з'являються вівтарі, кіоти, багатоярусні іконостаси). З будівництвом величних, добре інсольованих дерев'яних храмів обстава збільшується кількісно, збільшуються також параметри окремих предметів обстави: іконостасу, вівтарів та ін., урізноманітнюється декор (профілювання; ажурне, рельєфне різьблення та ін.). Головним елементом церковного інтер'єру на той час стає багатоярусний іконостас, що з середини XVIIст. стає духовним і художньо-естетичним центром внутрішнього церковного простору. Відтоді стосовно іконостасу всі інші елементи церковної обстави займають підрядне становище.
Існування сніцарських і малярських цехів, монастирських мистецьких шкіл, осередків позитивно вплинуло на розвиток нових мистецьких тенденцій, що виявляли себе в інтер'єрах дерев'яних храмів. При цьому, якщо в монастирських школах переважали давні "візантійські" художні прийоми і принципи, то в цехових і приватних західна орієнтація з ідейно-естетичними засадами ренесансу і бароко.
В XVII XVIII ст. на Західному Поділлі під впливом ренесансу і бароко більшість архаїчного церковного обладнання витісняється сучаснішими конструкціями новітніх форм з декором згідно тогочасних європейських вимог (рельєфне, ажурне різьблення). Інакше ситуація склалася на Покутті, яке зазнало менших західних мистецьких впливів. В результаті на Покутті ще тривалий час в інтер'єрах дерев'яних храмів розвиток обстави проходив в симбіозі візантійської церковної традиції і європейських впливів. Згодом це вплинуло на характер всієї місцевої церковної обстави, де увага майстра виразно акцентувалась на декорі окремих предметів.
Провінційні майстри того періоду, орієнтуючись на зразки професійних майстрів, на їх основі створювали власні предмети церковної обстави. Проте в їх формах, декорі проступали риси місцевої народної естетики. Більшість предметів обладнання від каркасу іконостасу, вівтарів і до стільниці тетрапода й аналоїв вони оздоблювали переважно місцевим декором. В цей час закладаються місцеві традиції використання форм, мотивів та технік декору.
3) Кінець XVIIIXIXст. час розквіту декорування всіх компонентів церковного інтер'єру, появи нових різноманітних народних орнаментальних мотивів в оздобленні предметів обстави. Виникненню цього "народного стилю" в оформленні церков передував весь попередній історичний досвід, який народні майстри, інтерпритуючи на власний смак, втілили в своєрідній еклектичній манері стильового убранства церковних інтер'єрів. Особливо це помітно на прикладі покутських церков, де колоритне убранство обстави поєднувало в собі найрізномітніші стилі і напрями, що було характерним для всього регіону Карпат.
Інтер'єри дерев'яних храмів Західного Поділля, попри певну стильову неоднорідність (данина часу), виглядали стриманішими, і більш гармонійними. Водночас обстава в народному” стилі та інші декоровані в цьому ж стилі речі, часто з бароковими ремінісценціями вироблялися як на Покутті, так і на Західному Поділлі впродовж майже всього XIX століття.
Всередині XIXст. з наростанням конкуренції з боку промислового (фабричного) виробництва, "народний стиль" занепадає. На зміну йому приходить лаконічність форм і декору, що проявлялися передусім в спрощеній, дещо класицистичній манері декорування деталей. Народні майстри вже акцентують свою увагу на пошуку нових об'ємно-просторових і мистецьких рішень, загального поширення набуває профілювання предметів і окремих деталей, накладний декор.
З початком ХХ ст. на предметах обстави дерев'яних церков Покуття і Західного Поділля все частіше позначається новий стиль модерн ("сецесія"), як своєрідне заперечення еклектики XIXст. Модерн привертав увагу суспільства до народного мистецтва, стилізуючи відповідно до своєї естетики, традиційні народні форми та декор. Цим досягалася гармонійна єдність елементів одного цілого, ансамблевість всіх предметів церковного простору.
Побудований на функціональних засадах типологічний аналіз предметів церковної обстави, дозволив визначити функціональну і формотворчу диференціацію обладнання літургійного простору. За конструктивними і утилітарними принципами кожна з визначених функціональних груп складається з певних типів предметів обстави, визначених канонічними приписами. Проаналізовано художньо-конструктивні особливості різних типів обстави літургійного простору. На прикладі обстави церков Західного Поділля й Покуття визначено регіональні відмінності між ними. Відзначено, що з художньо-естетичного боку обстава церков цих регіонів є насамперед виявом місцевої мистецької традиції, втіленої у літургійному просторі дерев'яної церкви.
Художньо-естетична виразність обстави інтер'єру дерев'яних церков Західного Поділля і Покуття досягається завдяки різноманітності художньо-конструктивних форм предметів церковного обладнання та їх декору (різьблення, профілювання, поліхромування).
Дослідження показали, що від повноти усіх складових елементів обладнання всередині церковної споруди, стилістичної гармонії між ними залежить ансамблевість обстави в цілому, відтак цілісність сприйняття всього інтер'єру храму. Фактично мистецьке вирішення комплексу церковної обстави безпосередньо впливає на композиційну і стильову завершеність внутрішнього церковного простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрович В. Образотворчі напрями в діяльності майстрів західноукраїнського малярства XVII XVIIIст. // Записки Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства. Львів: Атлас, 1994. с.5787.
2. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф.1. Оп.2. Спр.430. Зош.1. 118с.
3. Архів Національного музею у Львові Фонд Рукописів латинських Visitatio generalis per Nic. Szadurski M. 17591764. 778с.
4. Архів Національного музею у Львові Фонд Рукописів латинських Acta visitationis generalis. 17761779. 823с.
5. Асєєв Ю.С. Мистецтво Київської Русі. К.: Мистецтво, 1989. 249с.
6. Асєєв Ю.С. Джерела мистецтва Київської Русі. К.: Мистецтво, 1980. 213с.
7. Асєєв Ю.С. Мистецтво стародавнього Києва. К.: Мистецтво, 1969. 237с.
8. Асєєв Ю.С. Архитектура древнего Киева. К.: Будівельник, 1982. 157с.
9. Banach I. Muzeum Narodowe w Krakowie // Krakow. Miasto museow. Warszawa: Arcady, 1977. с.47134.
10. Бойчук Б. До історії народного мистецтва Покуття // Народознавчі зошити. Львів, 1999. №4. с.538549.
11. Боньковська С. Модерн в українській сакральній металопластиці // Народознавчі зошити. Львів, 1999. №2. с.186201.
12. Бродскій Б. Мастерская великолепия. Жизнь в веках. М., Советский художник, 1990. с.207244.
13. Будзан А.Ф. Різьба по дереву і рогу // Історія українського мистецтва. К.: Мистецтво. Т.III. 1968. с.355360.
14. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів: Світ, 1990. 143с.
15. Вагнер Г.К. О зооморфных изображениях на древнерусских хоросах // Краткие сообщения Института археологии. Вып. 81, М., 1960. с.3439.
16. Василик Р. Структура внутрішнього простору храму в контексті літургії // Вісник Львівської Академії Мистецтв. Львів: Закарпаття, 1998. с.7277.
17. Величко С. Літопис. т.2 К.: Дніпро, 1991. 370с.
18. Висоцький С.О. Про що розповіли давні стіни. К.: Наукова думка, 1978. 143с.
19. Вуйцик В.С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. Львів: Каменяр, 1991. 148с.
20. Винокур І.С., Тимощук Б.О. Давні слов’яни на Дністрі. Ужгород: Карпати, 1977. 110с.
21. ГалицькоВолинський літопис // Літопис Руський. К. Дніпро, 1989. с.368452.
22. Гелитович М. Царські врата українських іконостасів XVIстоліття // Народознавчі зошити. Львів, 1999. №6. с.850858.
23. Гнідець Р. Традиції розвитку церковного простору та їх виявлення в сучасних українських церквах // Київська церква. Львів: Видав. оо. Василіян. 2000. №3(9) с.119123.
24. Голубець М. Мистецтво. Княжа доба // Історія української культури. К.: АТ Обереги, 1993. с.455505.
25. Gostwicka J. Dawne szafy. Warszawa: KAW, 1981. 47с.
26. Драган М. Українська декоративна різьба XVIXVIIIст. К.: Наукова думка, 1970. 278с.
27. Драган М. Українські дерев’яні церкви. Генеза і розвій форм // Збірки Національного музею у Львові. т.1 Львів, 1937. 232с.
28. Довганюк І. Архітектура українських церков. Львів: Місіонер, 1997. 111с.
29. Жолтовський П.М. Український живопис XVIIXVIIIст. К.: Наукова думка, 1978. 327с.
30. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVIXVIIст. К.: Наукова думка, 1983. 179с.
31. Жолтовський П.М. Художнє лиття на Україні. К.: Наукова думка, 1973. 132с.
32. Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995. 592с.
33. Каргер М.К. К вопросу об убранстве интерьера в зодчестве домонгольского периода // Труды Всероссийской Академии художеств. М.: Литиздав, 1947, т.1. с.1550.
34. Карамзин-Каковський В. Мистецтво лемківської церкви. Рим, 1975. Видання Українського Католицького Університету ім.св.Климента Папи. 523с.
35. Катрій Ю. Пізнай свій обряд. Видав. оо.Василіян. 475с.
36. Кес Д. Стили мебели. Будапешт: Изд. Академия наук Венгрии, 1981. 269с.
37. Кирчів Р.Ф. Етнічна територія України // Глушко М.С., Гонтар Т.О... Українське народознавство. Львів: Фенікс, 1994. с.5078.
38. Клімашевський А. Внутрішнє обладнання дерев’яних церков Поділля і Покуття: народні традиції і мистецькі стилі // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта. Львів: Каменяр, 1998. с.505510.
39. Клімашевський А. Найдавніші відомості про обставу церковного інтерє’ру в Україні // Народознавчі зошити. Львів, 1998. №6. 750с.
40. Клімашевський А. Роль і значення обстави в інтер’єрах українських дерев’яних церков XVII XVIII століть // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі наукові читання пам’яті Михайла Драгана. Дрогобич: Відродження, 1998. с.1999205.
41. Kluckert E. The depictions of visions and visual perception // The art of Gothic. Cambridge: Konemann, 1999. с.439454.
42. Kolberg O. Pokucie. т.1. Krakow, 1882. 238с.
43. Колодний А., Лобовик Б. Релігієзнавчий словник. К.: Четверта хвиля, 1996. 389с.
44. Konstantynovich J.B. Ikonostasis. Sdudien und Forschungen. Lwow(Lemberg), 1939. Bd.1. 432с.
45. Кочан Н. Церквахрам як символ неба і землі // Людина і світ. 1994. №7. с.4244.
46. Крикун Н.Г. Административнотериториальное устройство Правобережной Украины в XVXVIIIв. Границы воеводств в свете источников. К.: Институт Украинской Археографии, 1992. 232с.
47. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. Львів: Каменяр, 1991. 166с.
48. Крип’якевич І. Побут. Княжа доба // Історія української культури. К.: АТ Обереги, 1993. с.370.
49. Крип’якевич І. ГалицькоВолинське князівство. К.: Наукова думка, 1984. 174с.
50. Курилич В. Гуцульський орнамент.-К.:ЛК Мейкер, УВЦ, 2001.-127с.
51. Літопис Руський. К.: Дніпро, 1989.590с.
52. Лихачева В. Искусство Византии IXXV веков. Ленинград, 1986. 309с.
53. Логвин Г. З глибин. Гравюри українських стародруків XVIXVIIIст. К.: Дніпро, 1990. 406с.
54. Логвин Г. З глибин. Давня книжкова мініатюра XIXVIIIст. К.: Дніпро, 1974. 204с.
55. Логвин Г. По Україні. К., 1968. 462с.
56. Логвин Г. Украинское искусство. М.: Искусство, 1963. 183с.
57. Логвин Г. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. 189с.
58. Логвин Г. Украина и Молдавия. Памятники искусства Советского Союза. М.: Искусство, 1982. 496с.
59. Лукомський Ю. Монументальна архітектура давнього Галича: нові відкриття // Галицько-Волинська держава: передумови, виникнення, історія, культура, традиції: Тези доповідей та повідомлень міжнародної наукової конференції 1921 серпня 1993. Львів: Інститут Українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1993. с.6466.
60. Loverance R. Early Byzantine marble church furnishings: some examples from the Episcopal basilica of Kourion in Cyprus. Dumbarton Oaks, 1998. 243с.
61. Мардер А. Архітектура. Короткий словник-довідник. К.: Будівельник, 1995. 333с.
62. Mathews T.F. Religious organisation and church architecture // The Glory of Byzantium. (Art and culture of the Middle Byzantine Era) A.D. 843 1261. New York: The Metropolitan Museum of Art, 1997. с.2081.
63. Могитич І., Могитич Р. Архітектура Галицької землі княжого періоду // Народознавчі зошити. Львів, 2000. №2. с.202212.
64. Могитич І.Р. Громадські споруди. Церкви // Народна архітектура Українських Карпат XVXXст. К.: Наукова думка, 1987. с.206236.
65. Моздир М. Експедиція на Закарпаття 1995 року // Народознавчі зошити. Львів, 1998. №1. с.3849.
66. Моздир М. Українська народна дерев’яна скульптура. К.: Наукова думка, 1980. 190с.
67. Мороз М. Українська ікона. Вступ до онтософії християнського мистецтва XIXVI століть // Пам’ятки України. К, 1990. №3. с.4852.
68. Нога О. Український стиль в церковному мистецтві Галичини кінця XIX початку XX століть. Львів: Українські технології, 1999. 160с.
69. Нога О. Іван Левинський. Львів: Основи, 1993. 76с.
70. Овсійчук В. Українське малярство XXVIIIст. / проблема кольору. Львів: Інститут народознавства, 1996. 479с.
71. Овсійчук В. Українське мистецтво XIV першої половини XVII століття. К.: Мистецтво, 1985. 243с.
72. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини XVI першої половини XVII століття. К.: Наукова думка, 1985. 173с.
73. Овсійчук В. Майстри українського барокко. К.: Наукова думка, 1991. 400с.
74. Овсійчук В. Барокове диво. Невідомі сторінки українського іконопису XVII століття // Пам’ятки України. К, 1990. №3. с.5456.
75. Огієнко І. Українська церква , К.: Україна, 1993 284с.
76. Obminski T. O cerkwiach drewnianych w Galicyi, Sprawozdania kom. do bad. hist. sztuki w Polsce. TW. Krakow, 1914. 36с.
77. Одрехівський Р. Різьбярство Лемківщини.-Львів:Сполом, 1998.-2620
78. Панофський Е. Іконографія та іконологія // Мистецтвознавство’99. Львів: Інститут Народознавства НАН України, 1999. с.223254.
79. Петренко М.З. Українське золотарство XVI XVIIIст. К.: Наукова думка, 1970. 206с.
80. Пуцко В. Візантійське художнє ремесло і Київська Русь // Записки Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства. ­Львів: Атлас, 1994. с.1528.

81. Рыбаков Б.А. Культура средневекового Новгорода // Как крестилась Русь. М.: Изд.Полит.Лит., 1988. с.343374.
82. Русанова И. Тимощук Б. Древнерусское поднестровье. Ужгород: Карпати, 1981. 139с.
83. Сас-Залозецький В. Західний Рим чи Східний Рим? Ревізіоністські погляди на співвідношення образотворчого мистецтва Візантії до Риму і Сходу // Народознавчі зошити. Львів, 1999. №4. с.499513.
84. СасЗалозецький В. Українське дерев’яне будівництво і його відношення до історичних стилів // Дзвони. 19371938. №1112. 43с.
85. Свенціцька В.І. Українське народне малярство XII XX століть. К.: Мистецтво, 1991. 303с.
86. Свенціцька В.І. Живопис XIV XVII століть // Історія українського мистецтва. К.: Мистецтво. т.2. 1967. с.208274.
87. Свенціцька В.І. Спадщина віків. Українське малярство XIV XVIII століть у музейних колекціях Львова. Львів: Каменяр, 1990. 71с.
88. Селівачов М.Р. Українська народна орнаментика XIX-XX ст. (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Автореф. дис...д-ра мистецтв.: 17.00.06.-К.: 1996.-44с.
89. Сецинський Е. Южно-русское церковное зодчество. Хмельницкий: Міранда, 1991. 23с.
90. Сецинський Е. Исчезающий тип деревянных церквей Подолии, Камянец, 1904. 74с.
91. Сидор О. Еволюція українського бароккового іконостасу // Мистецькі студії. Львів: Атлас. с.2834.
92. Січинський В. Бойківський тип дерев’яної церкви на Карпатах. Львів, 1927.
93. Січинський В. Історія українського мистецтва. Нью-Йорк: Архітектура, 1956. Т.I, II. 524с.
94. Січинський В. Архітектура старокнязівської доби (X XIIст.) Прага: Укр. громадський фонд, 1926. 51с.
95. Скорик Л., Орлова Т. Етнічні архетипи в українській сакральній архітектурі // Київська церква. Львів: Видав. оо.Василіян, 2000. №3(9) с.114118.
96. Станкевич М. Художнє дерево Лемківщини XVII поч. XXст.// Народознавчі зошити. Львів, 1998. №4. с.422428.
97. Станкевич М. Структура художнього тексту хреста // Українська хрестологія. Тези і резюме наукової конференції. Львів, 1996. с.17.
98. Станкевич М.Є. Художня обробка дерева. Художнє плетіння. Ходожній метал. // Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992 с.6697.
99. Станкевич М.Є. Художнє деревообробництво та плетіння з природних матеріалів // Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992 с.175194.
100. Стара Д. Осветительные приборы // Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. Прага: Артия, 1980. с.333350.
101. Степовик Д. Національні особливості храмовлаштування// Українці. Історико-етнографічна монографія у 2-х книгах.-Опішне, 1999.-т.1-617с.
102. Степовик Д. Києво-Печерська Лавра. К.: Фотовідеосервіс, 1993. 79с.
103. Сулик Р. Перлини дерев’яної архітектури Бойківщини (З альбомів М. Драгана). Львів: Оліс-плюс”. 1995. 113с.
104. Сулик Р. Дерев’яне церковне будівництво на Україні // Укрзахідпроектреставрація. Вісник. Львів, 1996. с.3032.
105. Таранушенко С. Народні елементи в монументальній мурованій архітектурі XVII XVIIIст. на Слобожанщині. К.: Пам’ятки України, 1992 №23, с.5860.
106. Таранушенко С. Український іконостас // Записки Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства. Львів: Атлас, 1994. с.141170.
107. Тищенко О.Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII XVIIIст.). К.: Либідь, 1992. 190с.
108. Толочко П.П. Древний Киев. К.: Наукова думка. 206с.
109. Удальцова З.В. Киев и Константинополь культурные связи до XIII века // Как была крещена Русь. М.: Политиздат, 1988. с.324342.
110. Федорів Ю. Пояснення церковних богослужінь і святих тайн. Львів: Свічадо, 1999. 158с.
111. Фіголь М. Металопластика та інші художні ремесла стародавнього Галича // Записки Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства. Львів: Атлас, 1994. с.2943.
112. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. К.: Мистецтво, 1997. 223с.
113. Florenski P. Ikonostas i inne szkice. Warszawa, 1986. 72с.
114. Хавлюк М. Угорницький монастир. Коломия: Вік, 1996.31с.
115. Целевич Ю. Історія Скиту Манявського. Львів, 1887. 38с.
116. Черемський П. Основні поняття літургіки. Львів, 1997. 159с.
117. Чубатий М. Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов’янських націй. Нью-ЙоркПариж, 1964. 160с.
118. Шах С. Львів місто моєї молодости. Мюнхен: Християнський голос, 1955. 269с.
119. Шухевич В. Гуцульщина. Верховина, 1997. 350с.
120. Щербаківський В. Українське мистецтво, I. ЛьвівКиїв, 1913. 124с.
121. Щербаківський В. Українське мистецтво. К.: Либідь, 1995. 288с.
122. Юрченко П. Дерев’яна архітектура України. К.: Мистецтво, 1970. 232с.
123. Юсипчук Ю. Майстри деревообробництва Гуцульщини першої половини XIXст. і новаторство Шкрібляків // Мистецтвознавство, 1999. Львів: Інститут Народознавства НАН України, 1999. с.153166.

124. Языкова И.К. Богословие иконы. М.:Издательство общедоступного Православного университета, 1994. 267с.