АНДРУСІВ УЛЯНА БОГДАНІВНА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ПРОГРАМИ (ПЕРЕДАЧІ) ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ : Гражданско-правовая охрана прав интеллектуальной собственности на программы (передачи) организаций вещания В УКРАИНЕ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬОГО

На правах рукопису

АНДРУСІВ УЛЯНА БОГДАНІВНА

УДК 347.78:347.83(477)

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ПРОГРАМИ (ПЕРЕДАЧІ) ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ
В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
БОШИЦЬКИЙ Юрій Ладиславович,
кандидат юридичних наук,
професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження цивільно-правової охорони прав організацій мовлення ............................................................
11
1.1 Характеристика національного регулювання відносин у сфері суміжних прав організацій мовлення ..............................................................
11
1.2 Основні аспекти міжнародно-правової охорони прав організацій мовлення ............................................................................................................
27
1.3 Методологія дослідження охорони прав організацій мовлення ............ 46
Висновки до розділу 1 ...................................................................................... 54

РОЗДІЛ 2. Юридична природа суб’єктів та об’єктів організацій мовлення у системі правової охорони інтелектуальної власності ........
57
2.1 Правовий статус організацій мовлення .................................................... 57
2.1.1 Понятійно-категоріальний апарат, характерні риси, порядок легалізації та діяльності організацій мовлення ..............................................
57
2.1.2 Специфіка діяльності організацій кабельного телебачення ................ 87
2.1.3 Правові передумови утвердження суспільного мовлення в Україні ...... 107
2.2 Об‘єкти охорони суміжних прав організацій мовлення.......................... 129
Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 151

РОЗДІЛ 3. Зміст суб’єктивних прав організацій мовлення .................... 156
3.1 Немайнові права організацій мовлення .................................................... 158
3.2 Майнові права організацій мовлення ........................................................ 173
Висновки до розділу 3 ...................................................................................... 190

ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 199

ДОДАТКИ ........................................................................................................ 234

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть в Україні відбуваються кардинальні зміни у телерадіоінформаційному просторі. Здебільшого це пов’язано із розвитком супутникового та кабельного телебачення, мережі Інтернет та мобільної телефонії, інтенсивною конвергенцією комп’ютерних і телевізійних мереж, впровадженням цифрового телебачення та нелінійних послуг.
Головною передумовою ефективного функціонування суб’єктів інформаційної діяльності у новому інформаційно-технологічному середовищі є адекватна та дієва правова охорона. Однак, законодавець не завжди встигає за стрімким розвитком новітніх технологій, як наслідок, існуючий механізм правового регулювання у сфері суміжних прав організацій мовлення має істотні недоліки та прогалини: законодавство не відповідає сучасним вимогам розвитку цифрової та комп’ютерно-мережевої технологій; існує потреба кардинального перегляду понятійного апарату та обсягу прав організацій мовлення; відсутнє належне регулювання кабельного, супутникового та мобільного мовлення; не визначено статус організацій мовлення у мережі Інтернет.
Значимість дослідження також детерміновано збільшенням обсягу правозастосовної практики відносин у сфері діяльності організацій мовлення. Водночас, суб’єкти інформаційної діяльності, фахівці у медіа галузі та суди на практиці стикаються з низкою проблем, зумовлених недосконалістю законодавчих норм. Правильне юридичне вирішення низки питань концептуального характеру дозволить цим суб’єктам активно долучатися до системи інформаційного обміну.
Досліджувана проблематика ще не достатньо висвітлена і в юридичній науці. Аналіз спеціальної літератури свідчить про відсутність комплексного та всебічного дослідження проблемних питань, які торкаються охорони прав організацій мовлення, низка проблем досі не розв’язана у цивілістичній доктрині. Багато науковців, зокрема О. М. Боярчук, Е. П. Гаврілов, В. О. Калятін, О. М. Мельник, О. П. Сергєєв, Р. Б. Шишка, Н. Є. Яркіна, досліджували у своїх монографіях та дисертаціях проблеми охорони суміжних прав, проте їхні праці мають загальний фундаментальний характер, і, отже, питання, пов’язані з охороною суб'єктивних прав організацій мовлення, розглянуті у них фрагментарно.
Підґрунтям для дослідження, з-поміж рукописів згаданих фахівців, стали розробки відомих представників української та зарубіжної науки з загальнотеоретичних питань, цивільно-правових дисциплін, права інтелектуальної власності. Зокрема, авторка зверталась до наукових праць таких учених-правознавців: Г. О. Андрощука, А. К. Артіщева, К. О. Афанасьєвої, І. А. Блізнєца, Ю. Л. Бошицького, І. І. Ващинця, В. А. Дозорцева, В. С. Дроб’язка, О. С. Іоффе, Ю. М. Капіци, А. Керевера, В. М. Коссака, О. В. Кохановської, Г. М. Красноступ, Н. С. Кузнєцової, Д. Ліпцик, В. В. Луця, А. В. Маркіної, О. П. Орлюк, А. Г. Ріхтера, В. Румпхорста, Р. О. Стефанчука, К. А. Флейшиць, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученка та інших. Автори приділяли увагу переважно викладу основоположних засад права інтелектуальної власності та відображали лише окремі аспекти предмета дослідження.
Вищезазначене є свідченням того, що комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем у сфері цивільно-правової охорони прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні актуальне в соціально-інформаційному аспекті, є вкрай потрібним для нового наукового осмислення і вдосконалення законодавчої бази у сфері інтелектуальної власності та відповідає вимогам сьогодення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Актуальні проблеми охорони і захисту цивільних прав та інтересів в цивільному праві України», № РК 0108U009965.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково-обґрунтованої концепції цивільно-правової охорони прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні, формулювання теоретичних висновків та внесення практичних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання окреслених відносин.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких основних задач:
– охарактеризувати особливості сучасного стану системи національної та міжнародно-правової охорони суміжних прав організацій мовлення;
– визначити правовий статус суб’єктів суміжних прав організацій мовлення;
– дослідити юридичну природу мовлення, здійснюваного організаціями мовлення, та охарактеризувати його види;
– з’ясувати специфіку діяльності організацій кабельного телебачення;
– розробити концепцію утвердження суспільного мовлення в Україні;
– проаналізувати особливості надання охорони об’єктам суміжних прав організацій мовлення;
– розкрити сутність понять виключних майнових та немайнових прав організацій мовлення, з’ясувати їх обсяг та зміст;
– виявити прогалини та недоліки у нормативному регулюванні прав організацій мовлення та сформулювати наукові висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення правотворчої і правозастосовної діяльності.
Об’єктом дослідження виступають цивільні правовідносини, що виникають у сфері охорони прав організацій мовлення на створювані ними програми (передачі).
Предметом дослідження є законодавство у сфері цивільно-правової охорони прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні, нормативно-правові акти низки іноземних держав, а також наукові доробки, концепції та доктрини щодо суміжних прав організацій мовлення.
Методи дослідження обрано, виходячи із поставлених мети і задач наукової роботи, а також із урахуванням специфіки її предмета та об’єкта. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є метод синергетики, як фундаментальний (філософський) метод наукового пізнання.
Загальнонаукові методи, а саме: системний метод використовувався для дослідження розкриття особливостей надання охорони результатам діяльності організацій мовлення; історичний – при аналізі правових джерел, що закріплювали охорону прав організацій мовлення, та політично-правових і соціально-економічних парадигм, що здійснювали вплив на досліджуваний предмет.
Також у роботі використано низку спеціально-юридичних методів, а саме: за допомогою формально-юридичного методу виявлено зовнішні ознаки діяльності організацій мовлення; метод розширеного доктринального тлумачення застосовувався як спосіб усвідомлення та роз’яснення змісту юридичних норм; метод класифікації використано для визначення суб’єктів та об’єктів організацій мовлення у системі правової охорони інтелектуальної власності; дослідити проблему визначення понять «мережеве мовлення», «договір про надання послуг кабельного телебачення» допоміг метод термінологічного аналізу.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення рішень і постанов, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вивчення та узагальнення документів Постійного комітету з авторського права і суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності та директив ЄС. Особливу увагу приділено законодавчим приписам зарубіжних країн у сфері охорони прав організацій мовлення, зокрема Франції, Великобританії, США, Німеччини, Польщі, Угорщини, країн СНД тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній цивілістичній науці комплексним дослідженням актуальних проблем правової охорони прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні. У ній обґрунтовано та винесено на захист ряд нових концептуальних науково-теоретичних та практичних положень, висновків, а також пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, які мають наукову новизну.
Вперше:
1) обґрунтовано висновок про необхідність застосування принципу технологічного нейтралітету при розробці понятійно-категоріального апарату у сфері мовлення. Як наслідок, правова охорона повинна надаватись незалежно від того чи було розповсюдження програм (передач) організацій мовлення традиційним, чи ні;
2) доведено доцільність законодавчого закріплення механізму правового регулювання сімулькастінгу, розширивши обсяг охорони прав організацій мовлення на їхні власні програми (передачі) на одночасне і незмінне мережеве мовлення;
3) запропоновано вважати дозвіл, який надається суб’єктами авторського права і суміжних прав на первинну трансляцію своїх творів, фонограм, виконань, одночасно дозволом (згодою) на кабельну ретрансляцію таких об’єктів;
4) зроблено висновок щодо необхідності розмежування кабельного та супутникового мовлення та провайдерських програмних послуг, які поширюються по кабельних та супутникових мережах. Діяльність організацій, які не здійснюють виробництво, формування і поширення власних програм (передач), пропонується кваліфікувати як діяльність з надання послуг кабельного та супутникового телебачення, а не як мовлення;
5) аргументовано доцільність прийняття закону про кабельне телебачення, який регулював би правові засади діяльності у цій сфері, визначав би понятійний апарат, статус та взаємини усіх учасників, а також закріплював би їх права, обов'язки та відповідальність;
6) розроблено авторську концепцію становлення суспільного мовлення в Україні, реалізація якої сприятиме трансформації державного мовлення у систему незаангажованого, незалежного суспільного мовлення;
7) обґрунтовано доцільність розмежування категорій «готовий інформаційний продукт», який є об’єктом охорони суміжних прав, та «форматний продукт», який охороняється нормами авторського права;
8) запропоновано додати до переліку виключних майнових прав організацій мовлення право на представлення програм, якщо воно здійснюється з метою отримання непрямої вигоди у доступних для публіки місцях; право на ретрансляцію програм у мережі Інтернет в режимі реального часу; право на розповсюдження програм (передач); право на трансляцію програм (передач) після запису; право на кодування і декодування сигналів, що несуть програми; право на ретрансляцію з відстрочкою; право на надання послуги відео за запитом та інші нелінійні послуги;
9) сформульовано авторські визначення таких термінів, як спосіб мовлення, послуга кабельного телебачення, формат мовлення, кабельний провайдер, дистриб’ютор програм, сімулькастінг, мережеве мовлення, які пропонується включити до ряду законів України у сфері інтелектуальної власності;
Удосконалено:
10) твердження про те, що виключні права на об’єкти інтелектуальної власності по відношенню до програм (передач) організацій мовлення можуть проявлятись у наступних немайнових правах: на визнання організації мовлення творцем створеної нею програми (передачі); на зазначення найменування організації мовлення при використанні програми (передачі); на зазначення назви створюваного інформаційного продукту; на забезпечення цілісності програми (передачі) та протидію будь-якому неправомірному посяганню на програми (передачі); на оприлюднення програми (передачі);
11) положення щодо тотожності категорій «телерадіоорганізація», «організація мовлення», «мовник» з метою єдиного позначення суб’єкта інформаційної діяльності як «організація мовлення» та відображення цього у Законі України «Про авторське право і суміжні права» та Законі України «Про телебаченні і радіомовлення»;
12) категоріальний апарат у сфері мовлення, завдяки доповнення терміну «організація мовлення» організаціями, що здійснюють мовлення у мережі Інтернет та інших видах телекомунікаційних мереж у випадку розповсюдження ними власного інформаційного продукту.
Дістали подальшого розвитку:
13) обґрунтування необхідності розширення кола осіб, які можуть визнаватися суб’єктами виключних прав на програму (передачу), за рахунок фізичних осіб-підприємців;
14) положення про наявність елементів творчості у діяльності організацій мовлення. Діяльність цих суб’єктів суміжних прав слід розглядати як творчу або як таку, що носить виключно організаційно-технічний характер. Прояв творчого характеру можливий при створенні організацією мовлення інформаційного продукту, а при трансляції (ретрансляції) програм (передач) йдеться лише про технічний характер діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на підґрунті концептуальних положень, які містяться у дисертації, зроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчих приписів. Висновки та пропозиції, сформульовані у роботі, можуть бути використані: у подальших наукових дослідженнях актуальних та дискусійних питань охорони прав організацій мовлення; у нормотворчості, зокрема, у процесі вдосконалення законодавства; у правозастосовній практиці суддів при вирішенні конкретних справ за участю суб’єктів інформаційної діяльності; у практичній діяльності організацій мовлення та провайдерів; у навчальному процесі (результати дослідження авторка використовує при читанні лекційних курсів «Право інтелектуальної власності», «Цивільне право» для студентів Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження № 85 від 13 грудня 2012 р.)) та підготовці методичних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Сформульовані у роботі положення оприлюднені на 12 науково-практичних заходах, зокрема на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 30 жовтня 2009 р.); «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 16–17 квітня 2010 р.); «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27-28 листопада 2010 р.); «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 24–25 грудня 2010 р.); «Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 29–30 грудня 2010 р.); «Міжнародне співробітництво у впровадженні інноваційних технологій навчання у вищій школі» (м. Кошице – м. Мішкольц (Словаччина), 11–14 травня 2010 р.); «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 24 лютого 2011 р.); Угорсько-українській міжнародній конференції «Право інтелектуальної власності та захист прав споживачів» (м. Дебрецен (Угорщина), 13 травня 2011 р.); «Європейська юридична освіта і наука» (м. Ужгород, 16–18 жовтня 2011 р.); «Ольвійський форум – 2012: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Севастополь, 06–10 червня 2012 р.) та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Право на приватність: тенденції і перспективи» (м. Львів, 14 листопада 2008 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені у 11 статтях, 8 з яких – у фахових виданнях України, у тезах 9 доповідей на конференціях та у розділі посібника «Цивільне право України».

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилось у розробці концепції цивільно-правової охорони прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні. У результаті дослідження сформульовано основні висновки з питань, що становлять предмет дослідження та мають як теоретичне, так і прикладне значення. До найсуттєвіших теоретичних та практичних результатів, пропозицій та рекомендацій дисертаційного дослідження віднесено наступні:
1. Існуючий механізм правового регулювання суміжних прав організацій мовлення на програми (передачі) є недосконалим, а правозастосовна практика продовжує виявляти численні суперечності та упущення, зумовлені непристосованістю законодавчих положень до появи та розвитку новітніх технологій, неврахуванням особливостей конвергенційних процесів у сфері мовлення, відсутністю/недосконалістю понятійно-категоріального апарату, необхідністю розширення обсягу прав організацій мовлення. Для забезпечення дієвої та ефективної охорони прав організацій мовлення запропоновано внести зміни до законодавчих актів: Закону про телебачення, виклавши його у новій редакції «Закон України Про мовлення», ЦКУ, Закону про авторське право тощо. Правова охорона суміжних прав організацій мовлення у цих нормативних актах повинна охоплювати усі аспекти створення та діяльності цих суб’єктів та враховувати розвиток цифрових та інформаційно-телекомунікаційних технологій.
2. Під впливом стрімкого технологічного прогресу існуюча система міжнародно-правової охорони у сфері охорони прав організацій мовлення зазнає кардинальних змін. Для актуалізації діючих міжнародних норм та запровадження нових стандартів охорони прав організацій мовлення слід прийняти Міжнародний договір про охорону прав організацій мовлення, у якому були б ураховані та усунені основні недоліки діючої системи міжнародної охорони. Більшість його положень лягла би в основу процесу здійснення Україною удосконалення законодавства з відповідних питань.
3. На основі аналізу положень чинного законодавства з’ясовано, що для позначення суб’єкта інформаційної діяльності, який наділений виключними правами на програми (передачі), законодавець використовує різні терміни: «телерадіоорганізація», «організація мовлення» та «мовник», які є тотожними, тому запропоновано внести корективи у ст. 1 Закону про телебачення: 1) іменувати суб’єкта інформаційної діяльності – організація мовлення; 2) викласти у новій редакції дефініцію «організація мовлення»; 3) замінити у тексті терміни «мовник», «телерадіоорганізація» на «організація мовлення» та вилучити відповідні визначення.
4. При розробці (вдосконаленні) законодавцем понятійно-категоріального апарату у сфері охорони прав організацій мовлення, запропоновано застосовувати принцип технологічного нейтралітету. Його суть зводиться до того, що у зв’язку з стрімким розвитком цифрових та телекомунікаційних технологій сьогодення і майбутнього неможливо врахувати усі платформи та мережі, за допомогою яких програми можуть бути доведені до загального відома. Як наслідок, правова охорона повинна надаватись незалежно від того чи було розповсюдження програм (передач) організацій мовлення традиційним, чи ні.
5. Діяльність організацій мовлення слід розглядати як творчу або як таку, що носить суто організаційно-технічний характер. Прояв творчого характеру можна простежити при створенні організацією мовлення власного інформаційного продукту. При здійсненні виключно технічного процесу – трансляції (ретрансляції) контенту як власного виробництва, так і створеного іншими суб’єктами інформаційної діяльності йдеться лише про технічний характер діяльності.
6. Залежно від способів розповсюдження контенту виокремлено такі різновиди мовлення: ефірне, кабельне, проводове, супутникове, багатоканальне, мобільне, інтерактивне, мережеве, та запропоновано дефініції окреслених категорій. Позаяк на законодавчому рівні належна охорона надається лише традиційним способам здійснення мовлення, доцільно легалізувати способи розповсюдження програм (передач) організацій мовлення з використанням засобів мобільної телефонії, мережі Інтернет та зворотного зв’язку.
7. Для запобігання неправомірного використання третіми особами програм, які одночасно з наземними та кабельними платформами транслюються в мережі Інтернет, запропоновано запровадити у законодавстві механізм правового регулювання сімулькастінгу, розширивши обсяг охорони прав організацій мовлення на їхні власні програми (передачі) на одночасне і незмінне мережеве мовлення.
8. Для успішного розвитку діяльності у сфері кабельного телебачення та чіткого й ефективного законодавчого регулювання взаємовідносин усіх учасників, задіяних у процесі надання послуг кабельного телебачення, запропоновано прийняти закон про кабельне телебачення, який встановлював би правову основу діяльності у цій сфері: чітко визначав би понятійний апарат, статус та взаємини усіх учасників діяльності, їх права, обов’язки та відповідальність.
9. Кабельні провайдери у процесі своєї діяльності використовують програми (передачі), як об’єкти суміжних прав, тому вони не зобов’язані оплачувати винагороду за об’єкти авторського права і суміжних прав, що були використані та оплачені організаціями мовлення при створенні програм, інакше це означатиме подвійну оплату. З метою позбавлення провайдерів необхідності отримання дозволу безпосередньо від первинних суб’єктів авторського права або суміжних прав на використання відповідних об’єктів, запропоновано вважати дозвіл зазначених суб’єктів на первинну трансляцію об’єктів авторського права і суміжних прав одночасно дозволом на кабельну ретрансляцію зазначеного об’єкта.
10. Сьогодні на практиці виникають значні труднощі з розмежуванням статусу учасників, задіяних у процесі кабельного та супутникового телебачення, тому слід відокремлювати кабельне та супутникове мовлення від провайдерських послуг, які поширюються по кабельних та супутникових мережах, що сприятиме встановленню меж їхньої діяльності та відповідальності. Організації супутникового та кабельного мовлення створюють і розповсюджують програми (передачі) та використовують супутникові та кабельні мережі як платформи дистрибуції. Натомість провайдери не створюють власних програм, а лише здійснюють доставку мультиплексу від організації мовлення до споживачів за допомогою супутникової ємності та кабельних мереж, тобто надають програмні послуги. Тому діяльність організацій, які не продукують і не поширюють власні програми, запропоновано кваліфікувати як діяльність з надання послуг кабельного та супутникового телебачення, а не як мовлення.
11. Гарантією неупередженого та якісного інформування населення є інститут суспільного мовлення. Незважаючи на це, суспільне мовлення в Україні так і не створено, норми чинного законодавства носять декларативний характер та містять низку недоліків і прогалин. Для подолання законодавчих упущень розроблено концепцію утвердження суспільного мовлення в Україні, у якій визначені: понятійно-категоріальний апарат, порядок створення, організаційно-правову форму, у якій має бути створена організація суспільного мовлення, засади фінансування, структуру системи суспільного мовлення та порядок формування органів управління. Запропоновано по-новому трактувати термін «суспільне мовлення», та ввести в нормативний обіг категорію «організація суспільного мовлення». Організацію суспільного мовлення запропоновано створити у формі установи, на матеріальній базі державної телерадіоорганізації. Управлінська структура організації суспільного мовлення передбачає три керівні органи: дирекцію, адміністративну та програмну раду. Запропоновані положення концепції необхідно включити окремим розділом нової редакції Закону про телебачення.
12. Фундаментом права інтелектуальної власності є сукупність виключних прав на результати інтелектуальної діяльності. Будь-який об’єкт інтелектуальної власності несе в собі певне інформаційне навантаження, тому інститут виключ¬них прав присвячений регулюванню правового режиму інформації. Організації мовлення володіють правовою охороною щодо своїх програм та передач, які належать до об’єктів, що охороняються суміжними правами. Запропоновано вдосконалити дефініції термінів «програма» і «передача», виклавши ст. 1 Закону про телебачення у наступній редакції: програма – поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, яка має постійну назву і транслюється організацією мовлення за певною сіткою мовлення або каталогом, який визначається організацією мовлення або провайдером програмної послуги; передача – змістовно завершена, в організаційному та тематичному відношенні, частина програми, яка має відповідний обсяг трансляції, може бути використана окремо від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.
13. При створенні програми (передачі) не суттєво, які суб’єкти беруть участь у цьому процесі, тому що єдиним творцем (виробником) слід вважати організацію мовлення. З огляду на це, на створювані організаціями мовлення програми (передачі) не поширюються законодавчі положення про службові твори. Поза тим, усі авторські твори, виконання і фонограми, будучи включеними в зміст програми (передачі), залишаються самостійними об’єктами правової охорони, на них не поширюються суміжні права організацій мовлення, які наділені виключним правом на використання створеної програми (передачі) в цілому.
14. Ч. 3 ст. 451 ЦКУ проголошує, що право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення. Ця правова конструкція є недосконалою, оскільки ймовірні випадки, коли створена, але ще не оприлюднена програма (передача) може стати об’єктом неправомірного посягання, тому запропоновано визнати програму (передачу) об’єктом правової охорони з моменту її створення.
15. Суб’єктивні права організацій мовлення права носять виключний характер та мають змішану природу: складаються з немайнового та майнового прав організацій мовлення. Немайновими правами організацій мовлення є сукупність абсолютних, невідчужуваних, за винятками, встановленими законом, суб’єктивних прав організацій мовлення, які належать їй незалежно від майнових прав, позбавлені економічного змісту, охороняються до моменту її ліквідації, зберігаються за нею у разі уступки майнових прав та спрямовані на охорону її нематеріальних інтересів. Запропоновано конкретизувати випадки, за яких можливе відчуження немайнових прав інтелектуальної власності, виклавши ч. 4 ст. 423 ЦКУ у новій редакції: невідчужуваними є право авторства та право на ім'я (найменування) чи іншу ідентифікацію творця, а інші немайнові права, зокрема право на недоторканність твору, можуть відчужуватись за письмовою згодою творця.
До немайнових прав організацій мовлення належать: право на визнання організації мовлення творцем створеної нею програми (передачі); на зазначення найменування організації мовлення при використанні програми (передачі); на зазначення назви створюваного інформаційного продукту; на забезпечення цілісності програми (передачі) та протидію будь-якому неправомірному посяганню на програми (передачі); на оприлюднення програми (передачі);
16. Майнові права організацій мовлення є тим інструментом, який дозволяє вилучати із створених ними передач та програм корисні властивості, не забороненим законом способом. Визначаючи правову природу виключних майнових прав, основний акцент слід робити на використанні правоохоронюваного об’єкта. Конкретні способи використання результатів діяльності організацій мовлення наведені у ст. 455 ЦК та ст. 41 Закону про авторське право. Найменування майнових прав у цих нормативних актах різняться, тому запропоновано уніфікувати їх позначення та вдосконалити сутність. До майнових прав організацій мовлення належать: публічне сповіщення своїх програм (передач) шляхом трансляції і ретрансляції; запис програм (передач) або їх частин на матеріальному або електронному носії та їх відтворення; представлення програм, якщо воно здійснюється з метою отримання непрямої вигоди у доступних для публіки місцях.
Законодавчо закріплений перелік майнових прав організацій мовлення не відповідає вимогам сьогодення. Для забезпечення належного рівня охорони прав організацій мовлення в епоху розвитку цифрових технологій та урізноманітнення платформ дистрибуції контенту запропоновано додатково наділити організації мовлення такими правами: на ретрансляцію програм у мережі Інтернет в режимі реального часу; на розповсюдження програм (передач); на трансляцію програм (передач) після запису; на кодування і декодування сигналів, що несуть програми; на ретрансляцію з відстрочкою; на надання послуги відео за запитом та інші нелінійні послуги.
Резюмуючи питання вдосконалення нормативних приписів у досліджуваній сфері відносин, дисертанткою у Додатку А наведено конкретні пропозиції та рекомендації щодо внесення коректив до чинного законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Предмет и система советского гражданского права / М. М. Агарков // Советское государство и право. – 1940. – № 8–9. – С. 52–72.
2. Аляб’єва Н. В. Договір про надання послуг у мережі Інтернет : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н. В. Аляб’єва. – Xарків, 2010. – 18 с.
3. Албегонов З. Х. Гражданско-правовая защита прав организаций эфирного и кабельного вещания на сообщения в эфир или по кабелю по новому российскому гражданскому законодательству : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / З. Х. Албегонов. – М., 2011. – 20 с.
4. Андрощук Г. Рушійні сили системи інтелектуальної власності / Геннадій Андрощук // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2011. – № 1. – С. 3–13.
5. Aндрусів У. Б. Правові передумови впровадження цифрового телебачення в Україні / У. Б. Андрусів // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – Вип. 1. – Т. 183: Юриспруденція. Соціологія. – С. 50–54.
6. Aндрусів У. Б. Сучасне правове становище організацій мовлення в мережі Інтернет / У. Б. Андрусів // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 235–240.
7. Андрусів У. Б. Фінансування суспільного мовлення в Україні: питання правової охорони / У. Б. Андрусів // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 225–230.
8. Андрусів У. Б. Шляхи удосконалення правової охорони прав організацій мовлення в умовах розвитку цифрових технологій / У. Б. Андрусів // Європейська юридична освіта і наука : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. молодих науковців, 16–18 жовтня 2011 р., Ужгород / за заг. ред. Ю. Л. Бошицького, Ф. Г. Ващука. – Ужгород : Вид-во ЗакДУ, 2011. – С. 7–11.
9. Андрюшин А. Г. О понятии интеллектуальной собственности в Российском и зарубежном законодательстве / Андрюшин А. Г. – Астрахань : Изд-во АСИ МОСУ, 2004. – 60 с.
10. Антимонов Б. С. Авторское право: Курс советского гражданского права / Б. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1957. – 278 с.
11. Артищев А. К. К вопросу о правовом разделении видов деятельности по распространению массовой информации в форме теле- и радиопрограмм и деятельности по связи в области телерадиовещания: основные понятия [Электронный ресурс] / А. К. Артищев // Законодательство и практика масс-медиа. – 2006. – № 1. – Режим доступа :
http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1232551.
12. Афанасьєва К. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуальних творів на телебаченні / Катерина Афанасьєва // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 18–21.
13. Афанасьєва К. О. Авторське право в контексті діяльності засобів масової інформації України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / К. О. Афанасьєва. – К., 2004. – 20 с.
14. Баєв О. О. Сфера телекомунікацій загального користування України як об’єкт правового регулювання / О. О. Баєв // Правова інформатика. – 2010. – № 4 (28). – C. 20–29.
15. Баранов О. А. Правове регулювання ЗМІ, що використовують Інтернет-технології / О. А. Баранов // Правова інформатика. – 2012. – № 2 (34). – С. 28–38.
16. Близнец И. А. Авторское право и смежные права : учебник / И. А. Близнец, К. Б. Леонтьев ; под ред. И. А. Близнеца. – М. : Изд-во «Проспект», 2010. – 416 с.
17. Богдан І. Поняття «творчість» як категорія трудового права / Ірина Богдан // Юридична Україна. – 2012. – № 5. – С. 61–68.
18. Богуцький О. Права та обов’язки сторін за договором про надання телекомунікаційних послуг / Олександр Богуцький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 46–50.
19. Бондин В. В. Общее и особенное в интеллектуальной собтсвенности / В. В. Бондин // Интеллектуальная собственность и формы ее реализации : материалы Междунар. науч. конф., 25–27 декабря 1997 г., Нижний Новгород / под общ. ред. И. И. Столярова, Ю. В. Трифонова, Л. В. Новокшоновой. – Нижний Новгород : Изд-во ННГУ, 1998. – C. 32–36.
20. Бошицький Ю. Л. Правова охорона творів образотворчого мистецтва в Україні : монографія / Ю. Л. Бошицький, І. І. Ващинець. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 295 с.
21. Бошицький Ю. Л. Проблеми правотворення в сфері охорони інтелектуальної власності в Україні / Ю. Л. Бошицький // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – C. 192–195.
22. Бояр А. О. Інтелектуальна власність : [монографія] / Бояр А. О. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 164 с.
23. Бояр А. О. Основи інтелектуальної власності : [навч. посібник] / Бояр А. О. – Луцьк : ВНУ ім. Л. Українки, 2010. – 268 с.
24. Боярчук О. М. Цивільно-правова охорона суміжних прав в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. М. Боярчук. – К., 2002. – 19 с.
25. Брижко В. М. Про приведення інформаційного законодавства України у відповідність до положень європейського права / В. М. Брижко // Правова інформатика. – 2010. – № 1 (25). – С. 14–22.
26. Будзінський Т. В. Особливості розвитку європейського економічного співтовариства (1985–1992 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Т. В. Будзінський. – Львів, 2005. – 17 с.
27. Бурило Ю. Правовий режим веб-сайту як засобу масової інформації в Україні / Юрій Бурило // Юридична Україна. – 2011. – № 12. – С. 26–30.
28. Вальтер М. Связь и сопоставление Римской конвенции, Договора ВОИС по исполнениям и фонограммам (ДВИФ) и Соглашения об аспектах прав интеллектуальной собственности, связанных с торговлей (Соглашение ТРИПС); эволюция и возможное совершенствование охраны смежных прав, признаваемых Римской конвенцией [Электронный ресурс] / Мишель Вальтер. – Режим доступа :
http://www.prologo.ru/article23.shtml.
29. Васьковська Т. Авторські та суміжні права в кабельному телебаченні / Т. Васьковська // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 5. – С. 25–31.
30. Вахонєва Т. Виконавці як суб‘єкти права інтелектуальної власності / Тетяна Вахонєва // Юридична Україна. – 2012. – № 2. – С. 48–53.
31. Ващинець І. І. Цивільно-правова охорона авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. І. Ващинець. – К., 2006. – 20 с.
32. Вилинов А. А. Проблемы охраны авторского права и смежных прав при использовании информационно-телекоммуникационной сети «Интернет» : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. А. Вилинов. – М., 2012. – 26 с.
33. Волошко Ю. А. Міжнародно-правове регулювання безпосереднього телевізійного мовлення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Ю. А. Волошко. – К., 2010. – 21 с.
34. Воронін Я. Г. Деякі правові питання оформлення прав та виконання раціоналізаторських пропозицій у світлі судової практики / Я. Г. Воронін // Наукові читання, присвячені пам’яті В. М. Корецького : зб. наук. праць / [редкол.: Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Бошицький, О. В. Чернецька та ін.]. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – С. 148–153.
35. Вэскер В. Л. Охрана смежных прав в России : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / В. Л. Вэскер. – М., 2002. – 26 с.
36. Гаврилов Э. П. Комментарий к Закону об авторском праве и смежных правах. Судебная практика. / Эдуард Петрович Гаврилов. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Изд-во «Экзамен», 2003. – 352 с.
37. Гаврилов Э. П. Смежные права в России и некоторых других странах СНГ / Э. П. Гаврилов // Бюллетень по авторскому праву. – 1996. – Т. ХХІХ. – № 3. – С. 46–56.
38. Герман не погоджується з поправками Кабміну до законопроекту про громадське мовлення [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2011. – 04 травня. – Режим доступу :
http://www.telekritika.ua/news/2011-05-04/62484.
39. Голованов Д. Право на название СМИ: проблемы правовой защиты [Электронный ресурс] / Дмитрий Голованов // Законодательство и практика масс-медиа. – 2010. – № 6. – Режим доступа :
http://www.medialaw.ru/publications/zip/188/3.htm.
40. Головне – не заговорити все корисне [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2009. – 15 квітня. – Режим доступу :
http://telekritika.kiev.ua/suspilne-movlennya/2009-04-15/45027.
41. Гордон М. В. Советское авторское право / М. В. Гордон. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1955. – 232 с.
42. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Голос України. – 2003. – № 49.
43. Гура М. В. Цивільно-правова охорона Інтернет-сайту в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / М. В. Гура. – К., 2006. – 20 с.
44. Давидова Н. О. «Регулювання», «охорона», «захист»: співвідношення понять на прикладі особистих немайнових відносин / Н. О. Давидова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 6 (68). – С. 29–36.
45. Дейвис Д. Двадцать пять лет Римской Конвенции: неоспоримый успех / Д. Дейвис // Бюллетень по авторскому праву. – 1987. – Т. ХХ. – № 4. – С. 22–28.
46. Дельцова Н. В. Объекты интеллектуальной собственности: система признаков и система правового регулирования : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право» / Н. В. Дельцова. – Волгоград, 2004. – 24 с.
47. Державна програма впровадження цифрового телерадіомовлення : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1085 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 97. – Ст. 3200.
48. Десятиліття адаптації міжнародних форматів на українському телебаченні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.protv.net.ua/42010-vid-pershogo-miljona-do-x-faktora.html.
49. Директива 2001/29/ЄС Європейського Парламенту і Ради Про гармонізацію певних аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві від 22 травня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.media.parlament.org.ua/uploads/files/f641.pdf.
50. Дозорцев В. А. Исключительные права. Понятие. Система. Задачи кодификации / Дозорцев В. А. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
51. Доходи кабельників за 2009 рік зросли на 28,2 % і сягнули 1,284 млрд грн [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://media.parlament.org.ua/analitics/action/article_detail/article_id/2964/.
52. Дроб’язко В. Актуальні проблеми авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі / Володимир Дроб’язко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2010. – № 5. – С. 66–81.
53. Дроб’язко В. Ліцензування і управління правами в цифровому середовищі / Володимир Дроб’язко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2010. – № 3. – С. 45–50.
54. Дроб’язко В. Міжнародна охорона авторського права і суміжних прав / Володимир Дроб’язко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 5. – С. 3–11.
55. Дроб’язко В. Правове регулювання авторського права і суміжних прав у Європейському Союзі / Володимир Дроб’язко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 1. – С. 3–13.
56. Европейская Конвенция о правовой защите услуг, предоставляемых на основе обусловленного доступа или состоящих в предоставлении обусловленного доступа от 24 января 2001 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.medialaw.ru/laws/other_laws/european/con-legprot.htm.
57. Еннан Р. Права на результати інтелектуальної діяльності: зміст та сутність / Руслан Еннан // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2011. – № 6. – С. 10–16.
58. Еннан Р. Є. Правове регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 « Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р. Є. Еннан. – Одеса, 2010. – 20 с.
59. Європейська конвенція про транскордонне телебачення від 05 травня 1989 р. № ETS(132) // Офіційний вісник України. – 2010. – № 11. – Ст. 562.
60. Європейські стандарти у галузі суспільного мовлення / [за ред. Т. С. Шевченка, О. А. Сушко]. – К. : Тютюкін, 2010. – 264 с.
61. Жилінкова О. Співвідношення понять «інформація» та «об’єкт права інтелектуальної власності» / Олена Жилінкова // Юридична Україна. – 2010. – № 8. – С. 68–72.
62. За авторското право и сродните му права : Закон Българии. Отразена деноминацията от 05.07.1999 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.bcnl.org/bg/articles/705-ззакон-за-авторското-право-и-сродните-му-права.htm.
63. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
64. Звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nrada.gov.ua/ua/zvitnainformacia/zvitnatsrady/13990.html.
65. Иоффе О. С. Советское гражданское право : [курс лекций «Правоотношения, связанные с продуктами творческой деятельности. Семейное право. Наследственное право»] / Иоффе О. С. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1965. – 347 с.
66. Інтелектуальна власність: об’єкти, право, бухоблік, оподаткування, контроль, відповідальність, ліцензійне/неліцензійне ПЗ / [Іванченко А., Свіріденко А., Саміло Н., Уварова О., Петрушина В.]. – Харків : Фактор, 2008. – 256 с.
67. Іванченко Е. П. Деякі аспекти нормативно-правового регулювання авторського права в Україні / Е. П. Іванченко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 2 (лютий). – С. 115–123.
68. Ієвіня О. До питання гармонізації законодавства України у сфері інтелектуальної власності із законодавством Європейського Союзу / Ольга Ієвіня // Юридичний радник. – 2008. – № 5 (25). – С. 6–10.
69. Інструкція про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги : затверджено Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08 лютого 2012 р. № 115 : зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2012 р. № 313/20626 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 19. – Ст. 719.
70. Інтелектуальна власність : [навч. посібник] : у 2 ч. / І. П. Каплун, Е. В. Колісніченко, В. О. Панченко, А. А. Папченко. – Суми : СумДУ, 2010–2010. –
Ч. 1. – 2010. – 156 с.
71. Калаченкова Е. К вопросу об ответстчвенности провайдеров / Екатерина Калаченкова // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 72–74.
72. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) : [учебник для вузов] / В. О. Калятин ; [со вступ. статьей В. А. Дозорцева]. – М. : Изд-во НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 459 с.
73. Капіца Ю. М. Наближення законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності до законодавства Європейського Союзу: досвід та проблеми / Ю. М. Капіца // Актуальні питання охорони прав інтелектуальної власності в Україні та Європейському Союзі в контексті Європейської інтеграції : матеріали Міжнар. конф. (Київ, 30 червня – 01 липня 2010 р.) / Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні». – К. : Фенікс, 2010. – С. 34–40.
74. Керевер А. Нужен ли пересмотр Римской конвенции и нужен ли он сегодня?/ Андре Керевер // Бюллетень по авторскому праву. – 1992. – Т. XXV. – № 4. – С. 5 –17.
75. Клейменова С. М. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб’єктів авторського права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. М. Клейменова. – К., 2004. – 20 с.
76. Княжицький М. Договір про надання послуг з трансляції (ретрансляції) телерадіопрограм (телерадіопередач) кабельним телебаченням / Микола Княжицький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 104–108.
77. Кодекс телевидения и радио Республики Молдова : Закон Республики Молдова от 27 июля 2006 г. № 260-XVI [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.it-moldova.md/ru/ikt-moldova/40-legislation-and-ict/296-tv-radio-kodex.
78. Козлова О. О. Комерційне (фірмове) найменування: основні правові питання / О. О. Козлова // Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики : зб. наук. праць / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – С. 260–299.
79. Козьяков Д. Масова інформація в мережі Інтернет: правові аспекти / Дмитро Козьяков // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2010. – № 1. – С. 120–123.
80. Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники : підписана в Брюсселі 21 травня 1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_250.
81. Коноваленко В. Авторське право та суміжні права: бухгалтеру, керівнику, юристу / В. Коноваленко. – Харків : Фактор, 2006. – 476 с.
82. Конох М. С. Основи інтелектуальної власності : навч. посібник [для студ. вищих навч. закладів всіх спеціальностей] / М. С. Конох, А. В. Хрідочкін. – Дніпродзержинськ : Вид-во ДДТУ, 2008. – 189 с.
83. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
84. Концепція нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 25 травня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.eebc.net.ua/images/eebc/conf2012/Gaspra_Dni_KTV/presentations/APPK_Pay%20TV/Draft%20Concept%20New%20Broadcasting%20Law_UKR%2024%2005%202012%20for%20APPK%20conference.pdf.
85. Коссак В. М. Право інтелектуальної власності / В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К. : Істина, 2007. – 208 с.
86. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : [монографія] / Кохановська О. В. – К. : Видавничо-поліграф. центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
87. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Кохановська. – К., 2006. – 34 с.
88. Красноступ Г. Правове забезпечення створення суспільного та громадського телебачення в Україні / Ганна Красноступ // Юридичний журнал. – 2009. – № 1 (79). – С. 92–94.
89. Красноступ Г. М. Правове регулювання Інтернет-засобів масової інформації / Г. М. Красноступ // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 3 (101). – С. 82–87.
90. Красноступ Г. М. Основні напрями правового забезпечення державної інформаційної політики / Г. М. Красноступ // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 10. – С. 79–85.
91. Крижна В. М. Найменування юридичних осіб і комерційне найменування / В. М. Крижна //Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 3. – С. 116–119.
92. Кріцак Ю. О. Правова природа літературного твору / Ю. О. Кріцак // Вісник ХНУВС. – 2011. – № 3 (54). – С. 279–286.
93. Кузнєцова Н. С. Проблеми відповідності цивільного законодавства України стандартам європейського права / Н. С. Кузнєцова // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. – 2005. – № 1–2. – С. 66–68.
94. Кузнєцова Т. В. Становлення і розвиток законодавства та діяльності у сфері захисту прав інтелектуальної власності / Т. В. Кузнєцова // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2012. – № 1 (8). – С. 36–40.
95. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Делия Липцик ; [пер. с франц. ; предисловие М. Федотова]. – М. : Ладомир; Изд-во ЮНЕСКО, 2002. – 788 с.
96. Луспеник Д. Д. Деякі проблемні питання при вирішенні спорів про захист прав інтелектуальної власності у цивільному судочинстві судами загальної юрисдикції / Д. Д. Луспеник // Адвокат. – 2004. – № 7. – С. 7–13.
97. Луць Л. А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць / Л. А. Луць // Держава і право : зб. наук. праць: Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 16. – С. 11–17.
98. Льовочкін відправив проект про суспільне мовлення на експертизу до Ради Європи [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2011. – 06 липня. – Режим доступу :
http://www.telekritika.ua/news/2011-07-06/64126.
99. Макода В. Є. Захист інтелектуальної власності в період глобалізації економічних відносин та розвитку інноваційного бізнесу / В. Є. Макода // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 2. – С. 86–91.
100. Макода В. Є. Юридичні аспекти інтелектуальної власності в період глобалізації економічних відносин / В. Є. Макода // Судова апеляція. – 2009. – № 3 (16). – С. 49–58.
101. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / Марина Николаевна Малеина. – [2-е изд.]. – М. : МЗ-ПРЕСС, 2001.– 244 с.
102. Манжул К. В. Особливості правового регулювання об‘єктів права інтелектуальної власності / К. В. Манжул / Центрально-український правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС : зб. наук. праць. – Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2009. – № 1. – С. 87 – 96.
103. Маркина А. В. Правовое регулирование деятельности по предоставлению услуг кабельного телевидения : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. В. Маркина. – Казань, 2007. – 26 с.
104. Мацкевич О. Загальні підходи до визначення юридичної відповідальності провайдерів за порушення авторських і суміжних прав у мережі Інтернет / Ольга Мацкевич // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2012. – № 1. – С. 54–62.
105. Мацкевич О. Правовий статус Інтернет-ЗМІ / Ольга Мацкевич // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2011. – № 1. – С. 28–36.
106. Мачковская Д. Л. Сроки охраны авторских прав в России, странах СНГ и Балтии / Д. Л. Мачковская // Патенты и лицензии. – 2003. – Октябрь. – № 10. – С. 29–41.
107. Мельник О. Авторське бачення перспектив розвитку охорони майнових прав на об‘єкти інтелектуальної власності / Олена Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 57–60.
108. Мельник О. Окремі методологічні проблеми охорони права інтелектуальної власності України / Олена Мельник // Вісник національної академії прокуратури. – 2010. – № 2. – С. 18–23.
109. Мельник О. М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус : [монографія] / Мельник О. М. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2003. – 156 с.
110. Мельник О. М. Цивільно-правова охорона права інтелектуальної власності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. М. Мельник. – Київ, 2004. – 36 с.
111. Мельниченко Ю. С. Цивільно-правова охорона права на географічне зазначення в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. С. Мельниченко. – Харків, 2011. – 18 с.
112. Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 412 // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 69.
113. Мироненко Н. Поняття суб’єктів права інтелектуальної власності та критерії їх класифікації / Наталія Мироненко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 2. – С. 11–24.
114. Микитьон О. В. Проблеми юридичної природи права інтелектуальної власності / О. В. Микитьон // Сучасні проблеми правової системи України : зб. наук. праць / [редкол.: Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Бошицький, С. В. Бобровник, О. В. Чернецька, О. І. Мацегорін, А. С. Мацко, З. А. Тростюк, С. І. Юшина]. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2008. – С. 335–338.
115. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від