БІЛЯЄВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ СПОРТИВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА : Беляев АЛЕКСАНДР АЛЕКСАНДРОВИЧ СПОРТИВНЫЕ ОРГАНИЗАЦИИ КАК СУБЪЕКТЫ ГРАЖДАНСКОГО ПРАВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

БІЛЯЄВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 347.19

СПОРТИВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ
ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне
право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Ігнатенко Вадим Миколайович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків 2015

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ СПОРТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА..............10
1.1. Передумови виникнення спортивних організацій............................ 10
1.2 Поняття та ознаки спортивних організацій, їх місце в системі юридичних осіб України..... 24
1.3 Види та класифікація спортивних організацій...54
Висновки до розділу 1...79

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ СПОРТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЦИВІЛЬНОМУ ОБОРОТІ .......................................84
2.1. Правосуб’єктність спортивних організацій та її реалізація..................84
2.2. Майнова основа діяльності спортивних організацій...........................102
2.3. Правові форми взаємовідносин спортсменів зі спортивними організаціями...........................128
Висновки до розділу 2.158

ВИСНОВКИ....................................................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................166
ДОДАТКИ...196

ВСТУП

Актуальність теми. Фізична культура та спорт на всіх етапах розвитку суспільства мали велике значення для вільного розвитку людини, формування її вольових і моральних якостей, розвитку та удосконалення її як особистості. І якщо на початкових стадіях розвитку суспільства, не виникало гострої необхідності у виникненні організацій у сфері фізичної культури та спорту, то починаючи з кінця 19 сторіччя, вона почала знаходити свій прояв і вже сьогодні неможливо уявити собі спорт без об’єднаних загальною ідеєю та метою груп осіб, що входять до складу організації.
Сучасний спорт активно комерціалізується, стає сферою бізнесу, способом заробляння грошей. Відбувається трансформація всієї системи спортивної діяльності, принципів її побудови, стимулів та причин залучення до неї нових учасників. Спорт перестає бути орієнтованим на вузьке коло осіб, а спрямовується на широке коло споживачів та займає одне з провідних місць серед інших видовищних заходів, використовуючи при цьому елементи шоу, що перетворює його в товар, який має попит на ринку. Відносини в спорті починають переходити в площину приватно-правового інтересу і держава поступово втрачає свій вплив на сферу спортивної діяльності. Відповідно відбувається зміна і методу правового регулювання на користь приватно-правового, а саме диспозитивного.
Розуміння Законом України «Про фізичну культуру і спорт» спорту як самостійного явища, відмінного від фізичної культури, дозволяє говорити й про самостійність тих організацій, які обрали для себе мету досягнення найвищого спортивного результату.
Професіоналізація спорту, можливість створення організацій в цій галузі в різних організаційно-правових формах, в тому числі й в якості господарських товариств, невизначеність статусу окремих категорій спортсменів у правовідносинах зі спортивними організаціями, відсутність робіт, спрямованих на комплексне дослідження правового становища спортивних організацій, стало підставою обрання теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у межах державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин в Україні» (№ 0111u000963).
Мета й задачі дослідження. Метою роботи є визначення правового становища спортивних організацій як суб’єктів цивільного права, а також розробка рекомендацій по удосконаленню законодавства України в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:
з’ясувати передумови виникнення та становлення спортивних організацій з визначенням характерних особливостей для кожного періоду (етапу) їх розвитку;
встановити характерні ознаки спортивних організацій, на підставі яких сформулювати дефініцію спортивної організації як суб’єкта цивільного права, що відповідає сучасним реаліям і правовим традиціям України;
визначити організаційно-правові форми, види спортивних організацій і, керуючись обраними критеріями, провести їх класифікацію;
розкрити правосуб’єктність спортивних організацій та особливості її реалізації;
з’ясувати майнову основу діяльності спортивних організацій та її складові елементи;
встановити правові форми взаємовідносин спортсменів зі спортивними організаціями та визначити їх правову природу залежно від різноманітних факторів, що мають на неї вплив.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини за участю спортивних організацій.
Предметом дослідження є спортивні організації як суб’єкти цивільного права.
Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались такі наукові методи: формально-логічний, порівняльно-правовий, історико-правовий, метод класифікації, порівняльного правознавства, комплексного аналізу. З використанням історико-правового методу були досліджені процеси та періоди (етапи) становлення спортивних організацій як юридичних осіб приватного права. Формально-логічний метод слугував для визначення ознак і формулювання дефініції спортивної організації, її правосуб’єктності та особливостей її реалізації. Порівняльно-правовий метод був використаний при аналізі видового і організаційно-правового різноманіття спортивних організацій. Метод класифікації застосовувався при розподілі спортивних організацій, у відповідності наявним їм ознакам, по групах за обраними нами критеріями. Використання методу порівняльного правознавства стало в нагоді при аналізі природи правовідносин спортсмена зі спортивною організацією із застосуванням термінології та понять трудового права. Комплексний аналіз був використаний в якості наукового інструментарія при вивченні майнової основи діяльності спортивних організацій.
Теоретичною основою дослідження слугували роботи вчених дослідників як інституту юридичної особи, так і дослідників суспільних відносин у галузі спорту. Зокрема, можна виділити таких вчених як: Ч.Н. Азімов, С.В. Алєксєєв, В.І. Борисова, М.І.Брагінський, С.М. Братусь, Я.Р. Веберс, В.В. Вітрянський, О.В.Дзера, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.М.Кравчук, О.О. Красавчиков, В.І. Крат, В.А. Кройтор, Л.П.Матвєєв, В.Д. Примак, О.А. Пушкін, І.В. Спасибо-Фатєєва, О.П.Сєргєєв, Е.О. Суханов, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, Я.М.Шевченко, В.Ф. Яковлєв, Ц.А. Ямпольска та ін.
Емпіричною основою дослідження слугували матеріали судової та арбітражної практики, статути спортивних федерацій, регламенти і правила проведення змагань, практика діяльності спортивних організацій. У рамках дисертаційного дослідження було проведено узагальнення судової практики за матеріалами справ, розглянутих Харківським апеляційним господарським судом.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших в Україні комплексною правовою працею, присвяченою дослідженню спортивних організацій приватного права, на підставі якого розроблено теоретичне обґрунтування правового становища спортивної організації як суб’єкта цивільного права.
Наукова новизна дисертаційної роботи відображена в таких основних положеннях, висновках і пропозиціях, що виносяться на захист:
уперше:
сформульована дефініція поняття «спортивної організації». Це юридична особа, діюча в сфері спорту, що зумовлює наявність елементів ризику та особливостей майнової відповідальності як наслідок спортивно-змагальних засад діяльності, регульованою актами організацій координуючих цю сферу;
запропонована класифікація спортивних організацій, виходячи із загальних (притаманних всім юридичним особам) і спеціальних (притаманних виключно спортивним організаціям) критеріїв. До перших віднесено: порядок створення, організаційно-правову форму і формальне членство. До других професійний рівень майстерності осіб, що входять до складу організації в якості спортсменів; особливі вимоги до них; види спорту; мета досягнення спортивного результату;
виділені спеціальні підстави формування майна спортивної організації: надходження від спонсорів; від продажу квитків та абонементів для перегляду спортивних змагань; за участь та/або досягнення певного результату у комерційних змаганнях; компенсаційні виплати, передбачені федераціями по видах спорту за перехід спортсмена з однієї організації до іншої; за тимчасове перебування спортсмена, що має діючий контракт, в складі іншої спортивної організації; виплати, передбачені федераціями по видах спорту за підготовку спортсмена, що вперше запрошений для укладення контракту; використання імені, зображення спортсменів з комерційною метою; продаж прав на висвітлення спортивних заходів; винагороди за участь у різних зустрічах, презентаціях, інтерв'ю та ін. за участю спортсменів та представників організації; продаж товарів та спортивної атрибутики з використанням символіки, логотипів та інших засобів індивідуалізації.
доведена можливість створення спортивної організації у будь-якій організаційно-правовій формі, передбаченій Цивільним кодексом України (далі ЦКУ) і в межах цієї форми будь-якого виду в залежності від волі засновників та мети організації;
визначено мету спортивних змагань для спортсменів-професіоналів, яка полягає у створенні спортивного видовища (шоу), що відповідає ознакам твору, права на який належать спортивній організації;
доведена необхідність створення в спортивних організаціях спеціального органу тренерської ради, до компетенції якого входить обов'язкове обговорення і прийняття проектів рішень переважно пов'язаних з наявністю особистісних (фізичних, моральних та ін.) якостей спортсменів, тренерів, що входять до компетенції волеутворюючих органів;
удосконалено:
перелік ознак, крізь призму яких розкривається юридична сутність спортивної організації як учасника цивільних правовідносин: 1) наявність у спортивних організаціях формального членства; 2) спортивна спрямованість її діяльності; 3) ризиковий характер діяльності;
наукові положення щодо розмежування всіх організацій у сфері фізичної культури і спорту на групи за критерієм мети створення та спрямованості діяльності: фізкультурні; фізкультурно-спортивні; спортивні; такі, що виконують координуючі функції в області спорту;
положення про відповідальність спортивних організацій, де поряд з кримінальною, цивільно-правовою та адміністративною, може застосовуватись ще і спеціальна спортивно-змагальна відповідальність;
твердження про найменування, як засіб індивідуалізації спортивних організацій, яке має містити інформацію про вид спорту, організаційно-правову форму організації, при необхідності назву міста, а словосполучення «спортивний клуб» допускати мультиспортивність організації, при цьому дитячі школи, школи-інтернати та ін., що розвивають один вид спорту, зобов'язані зазначати його у найменуванні;
набули подальшого розвитку:
обґрунтування можливості застосування в правовідносинах спортсмен спортивна організація норм цивільного, а не трудового права із визначенням спортивного контракту, як двостороннього зобов'язання, що включає до себе обов'язок спортивної організації створити умови для досягнення спортсменом спортивного результату, що визначається в процесі участі в змаганнях та обов'язки спортсмена у формі дій чи бездіяльності набувати, розвивати, вдосконалювати свої якості та навички для досягнення необхідного результату.
Особистий внесок здобувача. Окремі наукові результати дослідження втілені в колективній монографії «Правове регулювання некомерційних організацій», виданої за рекомендацією вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, у параграфі під назвою «Фізкультурно-спортивні організації», в якому автором розкриті особливості правового становища таких організацій.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання розроблених дисертантом у результаті дослідження висновків, пропозицій та рекомендацій у:
науково-дослідній сфері при подальшій розробці теоретичних проблем діяльності окремих видів юридичних осіб;
правотворчій діяльності для вдосконалення положень ЦКУ, Закону України «Про фізичну культуру і спорт»;
правозастосовчій діяльності при розробленні локальних актів юридичними особами, які виконують координуючі функції у сфері фізичної культури і спорту, а також при винесенні рішень судами по цивільних та господарських спорах;
навчальному процесі при підготовці навчальних програм, методичних рекомендацій та навчальних посібників з дисципліни «Цивільне право» та при її викладенні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях і круглих столах: міжнародна науково-практична конференція «Юридична осінь 2009 року» (Харків, 13 листопада 2009 р.), круглий стіл «Актуальні проблеми цивільного права" (Харків, 23 груд. 2010 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» (Харків, 25 лютого 2011 р.), круглий стіл «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» (Харків, 16 березня 2012 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права» (Харків, 15 лютого 2013 р.), круглий стіл «Сучасні проблеми цивілістики» (Харків, 20 грудня 2013 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми приватного права» (Харків, 28 лютого 2014 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми приватного права» (Харків, 27 лютого 2015 р.).

Публікації. Основні положення, висновки та інші теоретичні та практичні результати дисертації знайшли своє відображення в 14 наукових публікаціях, серед яких чотири статті опубліковані у фахових виданнях України, одна у зарубіжному науковому виданні за напрямом дисертаційного дослідження, вісім тез наукових доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях та круглих столах.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації міститься теоретичне обґрунтування особливостей правового становища спортивних організацій як суб’єктів цивільного права, шляхи вдосконалення нормативно-правової бази їх діяльності. Найбільш вагомими висновками, зробленими з дисертації, є наступні:
1. Виникнення і становлення спортивних організацій має часові періоди, зі своїми характерними закономірностями і рисами, що дозволяють їх розмежовувати.
2. Спортивна організація може бути створена тільки у формі юридичної особи і тільки зі спортивною спрямованістю, що дозволяє не включати в коло таких суб'єктів організації, не зареєстровані у встановленому законом порядку і організації, що мають лише фізкультурний напрямок у своїй діяльності. Критеріями відмінності «спорту» від «фізичної культури» є систематичність занять, участь у змаганнях, особисте ставлення особи до здійснюваної ним діяльності та наявність правовідносин між спортсменом і організацією. Всі організації в сфері фізичної культури і спорту повинні класифікуватися за критерієм мети і спрямованості діяльності на: фізкультурні, фізкультурно-спортивні, спортивні і такі, що виконують координуючі функції у сфері фізичної культури і спорту.
3. Всі ознаки спортивної організації носять загальний і спеціальний характер. Загальний притаманний будь-якій юридичній особі, а спеціальний тільки спортивним організаціям. Виходячи з ознак спортивна організація це юридична особа, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку, діюча в сфері спорту, що визначає наявність елементів ризику та особливостей майнової відповідальності як наслідок спортивно-змагальних засад діяльності, регульованої актами організацій координуючих цю сферу.
4. Індивідуалізація спортивної організації в цивільному обороті можлива з використанням нетипових для інших юридичних осіб засобів: стадіону, на якому вона проводить змагання; іноді носієм інформації про організації може бути прізвище фізичної особи; поєднанням кольорів на ігровій формі, що сприймається вже як її символіка; назви тварин або міфічних героїв, неофіційних назв (стара синьйора, червоні дияволи та ін.).
5. Підставами, характерними для формування майнової основи спортивної організації визнаються: надходження від спонсорів; кошти отримані від продажу квитків та абонементів на перегляд спортивних змагань; надходження, передбачені за участь, досягнення певного результату у комерційних змаганнях; компенсаційні виплати, передбачені федераціями з видів спорту за перехід спортсмена з однієї організації до іншої; надходження за тимчасове перебування спортсмена, який має діючий контракт у складі іншої спортивної організації; виплати, передбачені федераціями з видів спорту за підготовку спортсмена, вперше запрошеного для укладення контракту; використання імені, зображення спортсменів у комерційних цілях; продаж прав на висвітлення спортивних заходів; кошти, отримані в якості винагороди за участь у різних зустрічах, презентаціях, інтерв'ю та ін. за участю спортсменів та представників організації; продаж товарів та спортивної атрибутики з використанням символіки, логотипів та інших засобів індивідуалізації.
6. Класифікувати спортивні організації можливо за загальними (для юридичних осіб) і спеціальними (тільки для спортивних організацій) критеріями. До останніх відносимо професійний рівень майстерності осіб, які перебувають в організації; особливості осіб, які перебувають в організації; види спорту; цілі досягнення спортивного результату.
7. Для спортивних організацій характерна тільки спеціальна правоздатність, обсяг якої визначається установчими документами українських та міжнародних організацій з виду спорту, діяльність в якому здійснюється спортивною організацією; правилами і регламентами проведення змагань; антидопінговими вимогами. Для спеціальної правоздатності спортивної організації характерна наявність обов'язкової мети досягнення найвищого спортивного результату, реалізація якої можлива лише за умови членства у складі федерації з виду спорту.
8. Особи, винні в порушенні законодавства у сфері фізичної культури і спорту, поряд з кримінальною, адміністративною, цивільно-правовою або дисциплінарною відповідальністю, можуть бути притягнуті й до особливої «спортивної», «спортивно-змагальної» відповідальності, наслідком якої можуть бути «спортивні санкції» (видалення, штрафи, дискваліфікації тощо). Такий вид відповідальності має внутрішній характер і не поширюється на всіх суб'єктів права, а тільки на спортивні організації або осіб, що входять до їх складу.
9. Відсутність найчастіше спеціальних знань у засновників (учасників) у сфері спорту, зумовлює необхідність створення обов'язкового органу тренерської ради з координаційною або консультативною функцією, яка полягає у розробленні проектів рішень з питань переважно пов'язаних з наявністю особистісних (фізичних, моральних та ін.) особливостей спортсменів, тренерів і належать до компетенції волеутворюючих органів, повноваження яких повинні обмежуватися неможливістю прийняття рішень без проходження такої процедури.
10. При визначенні правової природи правовідносин «спортсмен спортивна організація» виходимо з необхідності застосування до них норм цивільного, а не трудового права, в зв'язку з протиріччями, що виникають при використанні останніх.
11. Цивільно-правовим інструментом у правовідносинах спортсмен спортивна організація не можуть виступати договір підряду, договір про надання послуг (виняток становлять особи, які отримують спортивно-освітню послугу на етапах початкової підготовки в спортивних школах, училищах, школах-інтернатах та ін.). Правове регулювання таких правовідносин можливе на основі принципів свободи договору. Спортивний контракт як двостороннє зобов'язання має включати до себе обов'язок спортивної організації створити умови для досягнення спортсменом спортивного результату, обумовленого в процесі участі в змаганнях і обов'язок спортсмена у формі дій чи бездіяльності набувати, розвивати, вдосконалювати свої якості та навички для досягнення необхідного результату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Тіхонова М. А. Непідприємницькі фізкультурно-спортивні організації як суб’єкти цивільного права : дис. канд. юр. наук : 12.00.03 / Тіхонова М. А. Х, 2009. 225 с.
2. Ткалич М. О. Спортивні клуби як учасники цивільних правовідносин : дис. канд. юр. наук : 12.00.03 / Ткалич М. О. О, 2010. 199 с.
3. Кант И. Собрание сочинений в 6-ти томах. / Иммануил Кант. М : Мысль, 1964 611 с. (2).
4. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта: Пер. с венг. / Под ред. В.В. Столбова / Л. Кун. М : Радуга, 1982. 399 с.
5. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский. СПб : Издательско-торговый дом «Летний сад», 1999. 560 с.
6. Пушкін О. А. Суб’єкти римського цивільного права: Навч. посіб. / О. А. Пушкін, В. М. Самойленко. Х : Ун-т внутр. справ, 1995. 65 с.
7. Ермоленко Ю. Один против восьми / Ю. Ермоленко. // Время. 1985. № 17.
8. Приступа Є. Н. Традиції української національної фізичної культури. / Є. Н. Приступа, В. С. Пилат. Львів : Троян, 1991. 104 с. (1).
9. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефронъ. С.Пб., 1897. Т.XXIА (42): Нэшвилль — Опацкий. 960 с.
10. Філь С. М. Історія фізичної культури: Навчальний посібник / За ред. проф. С.М. Філя / С. М. Філь, О. М. Худолій, Г. В. Малка. Харків : ОВС”, 2003. 160 с.
11. МОК и международные спортивные объединения: Справочник. 2-е, перераб. изд. / Сост.: Романов А.О. М : Физкультура и спорт, 1979. 259 с.
12. Столбов В. В. История физической культуры: Учебник для студентов педагогических институтов / В. В. Столбов. М : Просвещение, 1989. 288 с.
13. Качулина Н.Н. Сокольская гимнастика / Н.Н. Качулина // Юбилейный сборник трудов ученых РГАФК, посвященный 80-летию академии / Н.Н. Качулина. М., 1997. С. 15 18. (1).
14. ГАХО. Ф. 509. Оп. 1. Д. 1-5.
15. Харьковское гимнастическое общество «Сокол»: Отчёт за 1910 год. Харьков, 1911.
16. Цуркан К. В. Физическое воспитание и спорт в Москве во второй половине 19-нач.20 вв.: (Ист. очерк) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук / Цуркан К. В. Москва, 1966. 22 с.
17. Бондарь Л.А. Что есть скаутинг. Книга для скаутского лидера / Л.А. Бондарь. Женева : АББ, 1992г. 64 с.
18. История физической культуры и спорта на Харьковщине. (Люди, Годы, Факты. 1874-1950 г.г.) Харьков : ХДАФК, 2002. 376с.
19. Постановление ЦИК и СНК СССР от 6 января 1930 года «О порядке учреждения и ликвидации всесоюзных обществ и союзов, не преследующих цели извлечения прибыли». Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Союза Советских Социалистических Республик за 1930 год. № 7 ст. 76.
20. Ямпольская Ц. А. О понятии общественной организации в СССР / Ц. А. Ямпольская // «Вопросы теории и истории общественных организаций» / Ц. А. Ямпольская. М : Наука, 1991. С. 339.
21. Постановление ВЦИК и СНК РСФСР 10 июня 1932 года «Об утверждении положения о добровольных обществах и их союзах». Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Союза Советских Социалистических Республик за 1932 год. № 74 ст. 33.
22. Попов Т. Т. К истории советских общественных организаций (Сборник архивных документов) / Т. Т. Попов, Д. Т. Субботин. Москва : «Высшая школа», 1970. 403 с.
23. Орлова О. В. Общественные объединения в СССР / О. В. Орлова, Д. В. Шутько. М : Знание, 1991. 64 с.
24. Олійник М. О. Правові основи організації та управління фізичною культурою, спортом і туризмом в Україні: Навчальний посібник / М. О. Олійник, А. П. Скрипник. Харків : ХаДІФК, 2000. 292 с. (3-є, перероблене та доповнене).
25. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» // Відомості Верховної РадиУкраїни. 1994. №1. Ст. 1.
26. Закон України «Про громадські об’єднання» // Відомості Верховної РадиУкраїни. 2013. №14. Ст. 80.
27. Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної РадиУкраїни. 1991. №34. Ст. 451.
28. Закон України «Про позашкільну освіту» // Відомості Верховної РадиУкраїни. 2000. №46. Ст. 393.
29. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов/ Под ред. Н.Ю. Шведовой / С. И. Ожегов. М : Рус. яз., 1991. 917 с. (23-е изд., испр.).
30. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. М : Наука, 1975. 721 с.
31. Советское гражданское право: В 2 т. / Под ред. О.А. Красавчикова. Т.1. М : Высшая школа, 1972. 448 с.
32. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / Под ред. М. Ю. Тихомирова / Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров. М. : [б.и.], 1998. 526 с.
33. Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03. "цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право." / Кравчук В. М. Л, 2000. 16 с.
34. Исаев А. А. Спортивная политика России / А. А. Исаев. М : Советский спорт, 2002. 512 с.
35. Паначев В. Д. Спорт как социальный институт в развитии личности : дис. канд. соц. наук : 22.00.04. / Паначев В. Д. Пермь, 2000. 220 с.
36. Матвеев Л. П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов / Л. П. Матвеев. Киев : Олимпийская литература, 1999. 318 с.
37. Европейский манифест «Молодые люди и спорт». // «Спорт для всех». 1996. № 1-1.
38. Манифест о спорте: (Подготовленный СИЕПС в сотрудничестве с ЮНЕСКО после консультаций с правительствами) / Междунар. совет спорта и физ. воспитания (СИЕПС). Дом ЮНЕСКО, Плас де Фонтеной, Париж. Франция. М. : Б. и., 1971. 35 с.
39. Рогачев Д. И. О новом Федеральном законе "О физической культуре и спорте в Российской Федерации" / Д. И. Рогачев. // Спортивное право: перспективы развития. II Международная научно-практическая конференция, Москва, 2008 г. Часть 1: Материалы конференции. 2009. С. 535.
40. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. М. : ПРОСПЕКТ, 1998. 632 с.
41. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К. : Юрінком Інтер, 2005. 832 с. (1).
42. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. М : Госюриздат, 1950. 367 с.
43. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. / Под общей ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. М. : Издательская группа Норма Инфра, 1998. 384 с.
44. Гражданское право Украины. Часть 1. / под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. Х. : «Основа», 1996. 440 с.
45. Грибанов В. П. Юридические лица / В. П. Грибанов. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1961. 116 с.
46. Борисова В. И. Понятие и признаки юридического лица / В. И. Борисова. // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. 2000. Вип. 45. С. 4857.
47. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред. Е.О. Харитонова. Х. : ООО «Одиссей», 2001. 548 с.
48. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. Т.1. Загальна частина К. : Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. 520 с.
49. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1. Вид. 2-е, виправ, та доп. / За ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора. Харків : Еспада, 2008. 680 с.
50. Козлова Н. В. Понятие и сущность юридического лица: Очерк истории и теории: Учебное пособие для вузов. / Н. В. Козлова. М : Статут, 2003. 318 с.
51. Кучеренко І.М. Правове регулювання діяльності виробничих кооперативів / І. М. Кучеренко // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.13. К., 2002. С. 153160.
52. Кочергіна К. Організаційно-правові форми підприємницьких товариств як об’єкт законотворчого моделювання / К. Кочергіна // Українське комерційне право. 2005. №6. С. 8389.
53. Труфанова Л. М. Сучасна концепція юридичної особи (правові аспекти) / Л. М. Труфанова // Держава і право. К., 2004. Вип.23: Юридичні і політичні науки. С. 262268.
54. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. К. : Юрінком Інтер, 2002. Кн.1. 720 с.
55. Заіка Ю. О. Українське цивільне право: Навч. посіб. / Ю. А. Заіка. К : Істина, 2005. 312 с.
56. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник. / А. Б. Венгеров. М. : Омега-Л, 2006. 608 с.
57. Примак В.Д. Методологічний аспект визначення ознак юридичної особи / В. Д. Примак // Юридична Україна. 2004. № 7. С. 5056.