ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАСОВИХ СВЯТ УКРАЇНЦІВ : ИСТОРИЧЕСКАЯ ЭВОЛЮЦИЯ МАССОВЫХ ПРАЗДНИКОВ УКРАИНЦЕВ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

МАЛООКА Леся Василівна

УДК 394 [477]

ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАСОВИХ СВЯТ УКРАЇНЦІВ

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник: Поплавський М.М.,
доктор педагогічних наук, професор

КИЇВ 2006

ЗМІСТ:
Стор.

ВСТУП 3
Розділ І. Масові свята як предмет наукового дослідження 8
Розділ ІІ. Традиції масового свята в Україні

2.1. Дохристиянські (язичницькі) свята та обряди українців 25 2.2. Вплив християнізації на еволюцію українських масових свят 55
2.3. Особливості масового свята в Україні за радянських часів 75
Розділ ІІІ. Еволюція змісту та форм масових свят в Україні в роки незалежності

3.1. Відродження релігійних свят та обрядів 94
3.2. Трансформація свят, запроваджених в радянські часи 108
3.3. Нові свята в незалежній Україні 128

ВИСНОВКИ 151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 153

ВСТУП

Актуальність дослідження. Історія народних, в тому числі масових свят, в Україні видалася, як і сама історія країни, надзвичайно складною, драматичною. Започатковані як господарські та релігійні, ці свята пережили епоху секуляризації, потім десакралізації. Відтак частина з них залишилась у сфері релігійній, інші у „професіональній”. Згодом, за часів насильницької атеїзації суспільства, здійснювалося викорінення не тільки церковних, а й народних традицій, примусове насадження нових, радянських, свят та обрядів. З отриманням Україною незалежності та скиненням диктатури комуністичної ідеології почався період відродження як релігійних, так і призабутих інших народних, зокрема й масових свят.
Масове свято як один із найдавніших соціально-культурних феноменів репрезентує важливий напрям пізнання життєдіяльності суспільства. Людина, відчуваючи психологічний „захист” натовпу, проявляє мінімальну критичну самооцінку і саме тоді стає очевидним реальний зміст її особистої культури.
Однак у вітчизняних дослідженнях цій проблемі приділялося недостатньо уваги. Традиції вивчення масового театру започаткував ще наприкінці ХІХ століття один із перших режисерів народних масових свят А.Я.Алексєєв-Яковлєв. Надалі однією з перших робіт став збірник „Массовые празднества” (1926), який характеризує масове свято як соціально-історичне явище, розкриває основні етапи його розвитку. Історичний аспект проблеми розглядали в різні періоди А.Піотровський, М.Ізвеков, Ж.Т’єрсо, В.Брабіч, Г.Плетньова, Я.Білоусов, О.Орлов, А.Некрилова, А.Чечоткін, І.Шароєв. Фундаментальними працями з історії масових свят і видовищ, їх значення як соціально-естетичного феномену є роботи М.Бахтіна, Д.Генкіна, А.Мазаєва.
В Україні загальновизнаним є етнографічний нарис О.Воропая „Звичаї нашого народу”. Ґрунтовною і важливою до цього часу є монографія О.Курочкіна „Новорічні свята українців. Традиції і сучасність” (1978), в якій розглядається новорічний цикл календарних свят українського населення середини ХІХ початку ХХ століття. Виявленню соціальної природи масових свят присвячені праці С.Безклубенка, В.Бодака, В.Борисенко, Л.Єнтіс, А.Прилуцької та інших вчених. Автори звертаються до проблеми свят загалом і їх театралізації зокрема. Попри сказане поки що не складається цілісна картина стану справ у цій сфері духовного життя українського народу. Цим і визначається вибір теми дослідження „Історична еволюція масових свят українців”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене за планами науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії культури і тематикою науково-дослідної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв в рамках державної комплексної наукової програми Міністерства культури і туризму України Культура. Просвітництво. Дозвілля”.
Хронологічні межі дослідження. В дисертації аналізується процес еволюції масових свят українців від дохристиянських часів до років незалежності України. Визначений період дозволяє виявити ключові моменти історичного розвитку обрядової сфери України і дає змогу простежити особливості відродження та формування нових цінностей і норм суспільного життя 90-х рр. ХХ ст. Саме в цей період, внаслідок радикальної зміни соціально-політичної ситуації, формується нова культура видовищ, зокрема театралізованого масового свята як складової національної музично-театральної культури України. Масове свято еволюціонувало до нових форм і пластичних барв: урізноманітнювалися засоби його театралізації, відбувався процес зростання технічної майстерності виконавців; теми театралізованих масових свят зазнавали змін.
Джерельну базу дослідження становлять матеріали Архіву державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Архіву кіно-фото-документів, збірники і довідники, матеріали періодики.
Методи дослідження зумовлені специфікою наукового аналізу його предмету і ґрунтуються на засадах сучасної методології соціально-гуманітарного пізнання. Вони спираються на принципи історизму, науковості та об’єктивності. Застосовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та описовий методи.
Мета дослідження охарактеризувати особливості історичної еволюції масових свят українців.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
· узагальнити існуючу літературу з теми дослідження;
· уточнити ключові поняття „свято”, „святкування”, „масове свято”, „обряд”, „традиція”, „організація святкування”;
· відстежити історичну еволюцію масових свят українців від дохристиянських до постатеїстичних часів;
· виявити передумови виникнення масового театралізованого свята в Україні;
· розкрити особливості трансформації радянських масових свят в незалежній Україні;
· з’ясувати характерні прикмети еволюції змісту та форми масових свят за період державної незалежності України.
Об’єкт дослідження свята та обряди українського народу.
Предмет дослідження історична еволюція форм та змісту масових свят українців.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації:
· уточнено поняття „свято”, „святкування”, „масове свято”, „звичай”, „обряд”, „традиція” тощо;
· здійснено комплексний аналіз основних дохристиянських свят українців;
· виявлено особливості впливу християнізації на еволюцію обрядової сфери України;
· відстежено історичну еволюцію масових свят українців від християнських до радянських часів;
· узагальнено досвід масового свята в Україні за радянських часів;
· простежено еволюцію змісту та форми масових свят в Україні в роки незалежності.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані у подальшій розробці обраної теми, при написанні наукових праць з історії обрядової культури України, підготовці загальних та спеціальних навчальних курсів: Історія української культури”, Теорія та історія культури” тощо. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці й реалізації національних програм в галузі художньої культури.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Основні результати дослідження оприлюднювалися автором у вигляді доповідей та повідомлень на конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (м. Київ, 2004 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Театральне і хореографічне мистецтво в контексті світових соціокультурних процесів” (м. Київ, 2005 р.), Дні науки” Київського національного університету культури і мистецтв (м. Київ, 2003, 2004, 2005 рр.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 5 одноосібних публікаціях, в тому числі 3 - у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 171 сторінка, у тому числі: список використаних джерел (210 найменувань) 19 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Масове свято є специфічним видом художньої діяльності, який сприяє продукуванню духовно-культурних цінностей, їх реалізації, об’єднуючи великі маси людей та забезпечуючи розповсюдження духовно-культурних цінностей, їх активне творче засвоєння людьми у сфері суспільного дозвілля .
2. Українським масовим святам, їх еволюції приурочений великий масив літератури як загальнотеоретичного характеру (С. Безклубенко, В. Борисенко, Г. Дутчак, Л. Литвиненко, З. Марчук, Ю. Перенчук, З. Попова та ін); так і загальноісторичного характеру (Л. Белименко, І. Павленко, Н. Петрова, Б. Попов, Т. Пригаріна, С. Циганська та ін.); дослідження українського етногенезу та ролі в цьому процесі масових свят (І. Бульбук, Г. Василькевич, С. Пономаревський, В. Скуратівський, Л Узунова та ін. ); еволюції релігійних, в тому числі церковних, свят та обрядів (В.Біляцька, В.Деревлянський, В.Сапіга, Н. Данилевська, М. Ткач та ін.); а також аналізові проблематики організації та проведення масових свят (В.Зайцев, С. Деркач, В. Матушенко та ін.).
3. Зазнавши впливу християнства, східнослов’янський язичницький світ пройшов у своєму розвиткові два етапи: 1) становлення офіційної політизованої християнської культури; 2) становлення християнської культури в особистісному її вимірі, що передбачає високий ступінь символізації усього кола буттєвих значущостей.
4. Історична еволюція святково-обрядової сфери під впливом християнізації полягає в тому, що наслідки християнізації України у цій сфері характеризуються співіснуванням церковних (християнських) та народних (язичницьких) свят і обрядів. Причому язичницькі обряди втрачають свою смислову значимість і продовжують існувати в рамках офіційної християнської обрядовості лише як розважальний елемент.
5. В радянські часи неминуча, хоча й не тотальна, атрофія релігійного світогляду та відмова від проведення церковних обрядів, максимальне спрощення правил їх відзначення в цілому відбувались у зв’язку з потужним процесом революційних перетворень побуту, як у матеріальному, так і в соціально-культурному плані.
6. Наростання атеїстичних тенденцій у ставленні радянської влади до релігійно-обрядової сфери життя української спільноти призвело до заборони релігійних, зруйнуванням народних та спробами насадження радянських свят і обрядів.
7. Еволюція змісту та форми масових свят в період державної незалежності України позначилися відродженням релігійних свят і обрядів, трансформацією свят та обрядів, започаткованих в радянський час, появою якісно нових елементів святково-обрядової культури.
8. Еволюція традиційних народних святкувань в незалежній Україні бачиться в наступному. По-перше, їх почали відзначати на державному рівні, тобто відкрито, не ховаючись, як раніше, а офіційно у відповідному масштабі. Це автоматично зумовило збільшення кількості учасників та розширення аудиторії. По-друге, надзвичайно активну роль у їх проведенні почала відігравати церква, причому не тільки християнських конфесій. По-третє, долучився економічний фактор, однак це результат явно західного впливу. По-четверте, відзначення свят, особливо таких, як Різдво Христове, Великдень та ін., стало важливим атрибутом системи освіти, за якого студенти й учні не тільки набувають знання про той чи інший святковий ритуал, а й беруть у них участь особисто, що сприяє їх соціалізації, духовному розвитку тощо.
9. Свята й обряди, започатковані в радянські часи, трансформуються нині в різних напрямах залежно від суспільної ситуації: економічному, політичному, освітньо-розважальному тощо.
10. Незважаючи на появу в незалежній Україні нових свят (День Незалежності, День Святого Валентина, Хелоуїн, День Європи, козацькі свята), можна говорити лише про становлення системи масових свят в Україні. Водночас нові свята набули нових соціальних функцій та політичного значення, стали більш відомими найширшим верствам населення.
11. Життєстійкими спроможні стати лише ті свята і обряди, які відповідатимуть внутрішнім потребам, духовним інтересам, моральним цінностям й естетичним смакам широких верств населення. Оскільки святотворення справа витончена й творча, необхідна копітка організаторська діяльність державних органів, громадських організацій та творчих спілок. У підвищенні естетичного рівня свят і обрядів, в посиленні їх емоційного впливу на різні категорії людей чимало залежить від активності письменників, художників, скульпторів, архітекторів, режисерів.
12. Удосконалення нових масових свят і обрядів вимагає подальшої теоретичної розробки таких проблем, як співвідношення елементів старого та нового, національного та інтернаціонального, ідейного змісту й художньої форми обрядовості. В дослідженні цих питань й виробленні науково обґрунтованих рекомендацій вагома роль належить історикам, філософам, соціологам, етнографам.
13. Процес сучасного святотворення, запровадження в суспільний побут просякнутих духом турботи про людину традицій, свят і обрядів складова великого суспільного й державного значення доби розбудови суверенної української держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абушенко В.Л. Традиция //Новейший философский словарь /Сост. А.А. Грицанов. Минск, 1998. - С.724-726.
2. Аничков Е.В. Весенняя обрядовая песня на западе и у славян. СПб, ч.І, 1903. 434 с.
3. Архів Державного комітету України у справах релігій. К., 2002. - Арк. 24-27.
4. Архів ІМФЕ. - Ф.І-3д. - Од. зб.324. -Арк. 101.
5. Архів ІМФЕ. - Ф. 1-д. - Од. зб.309. - Арк. 33.
6. Асєєв Ю.С. Мистецтво стародавнього Києва. К.: Мистецтво, 1969. 340 с.
7. Афанасьев А.Н. Происхождение мифа. М.: Индрик, 1996. 640 с.
8. Баканурський А. Українська різдвяна гра „Коза” //Народна творчість та етнографія. — 1991. — № 6. С.11-13.
9. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Худ. лит., 1990. 543 с.
10. Безверха Г., Логвин В. Світоглядні орієнтації в усній творчості українського народу. К., ІСДО, 1995. 477 с.
11. Безвершук Ж.О. Ініціації // Історія культури в термінах і назвах: Словник-довідник. К.: Вища школа, 2003. С.52.
12. Безклубенко С.Д. Всезагальна теорія та історія мистецтва. - К.: КНУКіМ, 2003. 261 с.
13. Безклубенко С.Д. Теорія культури: Навч. посібник. - К.: КНУКіМ, 2002. - 324 с.
14. Белименко Л. І. Святково-обрядові традиції Київської Русі // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — К., 2003. — Вип. 11, ч. 2. — С.2940.
15. Бенифанд А.В. Праздник: сущность, история, современность. Красноярск, 1986. 328 с.
16. Бердяев М. Типы религиозной мысли в России // Полн.собр.соч. Париж: УМСАPRESS, 1989. Т.3. 714 с.
17. Берлінський М. Історія міста Києва. К.: Вища школа, 1972. 288 с.
18. Біляцька В.П. Календарно-обрядова поезія і народні свята. Вечорниці та досвітки: [Навч. посіб.] / [Ред. І.І. Бакуменко]; Дніпропетр. нац. ун-т. — Дніпропетровськ, 2001. — 104 с.
19. Бодак В.А. Соціальні функції релігійної обрядовості: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філос. наук. 09.00.11 / Ін-т філософії НАН України. — К., 1997. — 23 с.
20. Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Унісерв, 2000. — 191 с.
21. Бробич В., Плетнёва Г. Зрелища Древнего Мира. Л., Искусство, 1971. 440 с.
22. Бульбук І. І. Святкування Івана Купала на Буковині та Івано-Франківщині // Друга Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців „Національні процеси в Україні”. — Чернівці, 1997. — С. 179181.
23. Василькевич Г. Свято Юрія: контамінація і синтез у календарній обрядовості // Фольклористичні зошити. — Луцьк, 2002. — Вип. 5. — С. 5158.
24. Великдень в Україні: [Свято Христового Воскресіння в Україні багате на церковно-обрядові і народні звичаї] // Слово Просвіти. - 2005. - 28 квіт. - 4 квіт. - 4 трав. (ч.17). - С. 14.
25. Вернюк С. Івана Купала — свято слов’янських народів // Українська культура в іменах і дослідженнях. — Рівне, 1997. — Вип.1: Волинське Полісся в контексті слов’янської культури. — С.145147.
26. Весілля // Українська радянська енциклопедія. Том 2. Ви. друге. К.: УРЕ, 1978. С.203
27. Вершковский Э.В. Режиссура массовых клубных представлений. Л., 1986.
28. Виженко О. Козацькі забави: Сценарії проведення театралізованих спортивно- розважальних дійств. — Т. : Підручники & посібники, 2004. — 64 с.
29. Винниченко В. Відродження нації: В 3 ч. Частина ІІ. Репринтне відтворення видання 1920 року. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1990. 328 с.
30. Вовк Хведір. Студії з української етнографії та антропології. — К.: Мистецтво, 1995. 335 с.
31. Воропай О. Звичаї нашого народу (етнографічний нарис). К.: Оберіг, 1993. 589 с.
32. Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. С.1088.
33. Галан Б. Театрализованные праздники и зрелища. М.: Искусство, 1976. 486 с.
34. Генкин Д.М. Массовые праздники. М.: Просвещение, 1976. 202 с.
35. Генкин Д., Конович А. Массовые театрализованные праздники и представления. М.: Просвещение, 1986. 353 с.
36. Грицанов А.А. Релігія // Всемирная єнциклопедия: Философия. / Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. С. 857
37. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. К.: Освіта, 1992. 192 с.
38. Грушевский М. Очерки истории украинского народа. К.: Либідь, 1990. 400 с.
39. Гусев В. Е. Эстетика фольклора. Л., Музыка, 1967. - 237 с.
40. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. Т.3. М.: Энциклопедия, 1980. С.381.
41. Данилевська Н., Ткач М.. Ішов Микола. К.: Снива, 1996. 59 с.
42. День Соборності // BRAMA,. - January 24. 2002. - С.1.
43. Деревлянський В. Світач запалює свічки: [Відновлення народного обряду, який справляли на Семена (14 вересня) - "Женіння свічки" ("Весілля свічки" чи "Свято свічки")] // Берегиня. - 2004. - № 4 (43). - С.45-48.
44. Державний архів Дніпропетровської області (далі ДАДО), ф. 1, оп. 1, спр. 1588, арк. 100.
45. Деркач С.М. Особливості режисури масових свят просто неба на сучасному етапі (80-90-ті роки): Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Київський держ. ун-т культури і мистецтв. — К., 1998. — 16 с.
46. Диякон Лев. История. — М.: Просвещение, 1988. 179 с.
47. Длінна Т. Основи релігійної духовності українського народу // Вересень. - 2004. - № 1 - 2. - С. 89 - 92.
48. Дохристиянські вірування; Прийняття християнства / За ред.Б.Лобовика // Історія релігії в Україні: у 10 т./ Редкол: А.Колодний (голова) та ін. К.: Укр. центр духовн. культури, 1996. Т.1. 384 с.
49. Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы. К.: 1876. 574 с.
50. Драматургія масових театралізованих заходів: Навч. посібник / Харківська держ. академія культури / А.З. Житницький (авт.-уклад.). — Х. : ХДАК, 2004. — 128 с.
51. Енциклопедія українознавства: Словник.частина. Париж; Нью-Йорк: Молоде життя. - 1980. - т.1. 988 с.
52. Єнтіс Л. С. Традиції, звичаї та обряди як складові духовного життя людей // Питання культурології. — К., 1997. — Вип.15. — С. 163165.
53. Зайцев В.П. Режисура естради та масових видовищ: Навч. посіб.. — К.: Дакор, 2003. — 303 с.
54. Зборовець І.В. Міфологізація і театралізація реальності як соціокультурний феномен у радянській драматургії 70-80-х років XX сторіччя: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра мистецтвознавства. 17.00.01 / Харк. держ. ін-т культури. — Х., 1996. — 48 с.
55. Извеков Н. Массовые празднества. Л.: ГИЗ, 1924-1925. 169 с.
56. Іваннікова Л. „Дзєди” і „Проводи русалок” у с. Гавронщина Макарівського району Київської області (Святкують чорнобильські переселенці зі с. Речиця) // Школи, постаті, проблеми. — Львів, 2004. — С. 503519.
57. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського роду. - К., 1992. 368 с.
58. Інформаційна служба Культурного центру України в Москві 18 січня 2002 р. // Звіти про діяльність за 2000-2002 роки.- Мін-во культури і мистецтв України.- ф.52718.- оп. 16.-сп. 187.-ар. 38.
59. Іщенко А., Кузьменко М. Християнська духовна культура Київської Русі: [Основні ознаки духовної культури Київської Русі] // Наука. Релігія. Суспільство. - 2002. - № 2. - С. 61-67.
60. Каллистов Д.П. Античный театр. - Л.: Искусство, 1970. 348 с.
61. Келембетова В. Суспільно-побутові функції радянської обрядовості. - К.: Наукова думка, 1984. 217 с.
62. Керженцев П.М. Творческий театр. М.-Петроград, ГИЗ, 1923. 197 с.
63. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. В 3 кн. К.: Обереги, 1994.
64. Клековкін О.Ю. Сакральний театр. Генеза. Форми. Поетика: Структурно-типологічне дослідження / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого / Р.Я. Пилипчук (наук. ред.). — К., 2002. — 272 с.
65. Климець Ю. Купальська обрядовість на Україні К.: Наук. думка, 1990 143 с.
66. Климова О. „Хелоуїн” полюбили сатаніти // Доба, Громадсько-політичний щотижневик. - № 45(163). - 2 листопада 2001 року. - С. 4.
67. Ковальська Н. „Вам вклоняємось низько-низенько...”: [Сценарій театралізованого свята-зустрічі ветеранів Великої Вітчизняної війни] // Світло. - 2002. - № 1. - С. 67 - 69.
68. Кожолянко Г. Обряди й ритуали під час Святої вечері // Берегиня. - 2002. - № 4. - С.21 - 42.
69. Колядки і щедрівки. — К.: Музика, 1991.- 65 с.
70. Колядки та щедрівки: зимова обрядова поезія трудового року. — К.,: Музика, 1965. 48 с.
71. Короткі відомості про свята православної церкви. - К.,1993. 104 с.
72. Коршак Т.М. Свята та обряди Охтирського району (з матеріалів фолькльорної експедиції) / Упр. культури Сум. обл. держ. адміністрації. Обл. наук.-метод. центр нар. творчості і культ.-освіт. роботи. — Суми, 1993. — 30 с.
73. Костомаров М. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384 с.
74. Кузик О. Є. Трансформація традиційної обрядовості та використання в сучасній педагогічній, культурно-дозвіллєвій діяльності установ культури: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.05 / Київський держ. ун-т культури і мистецтв. — К., 1998. — 17 с.
75. Курочкін, О. Дохристиянська основа святкового календаря українців Карпатського регіону за матеріалами Р. Ф. Кайндля // Р. Ф. Кайндль і українська історична наука. — Вижниця, 2004. — Ч. 1. — С. 126131.
76. Курочкін О.В. Новорічні свята українців. Традиції і сучасність. К.: Наукова думка, 1978.
77. Курочкін О.В. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка»: (З історії нар. масок) / Нац. музей-заповідник укр. гончарства в Опішному; [Відп. ред. О. Пошивайло]. — Опішне: Укр. народознавство, 1995. — 375 с.
78. Кутняков А. „Мега юрты” большой праздник // Моя Родина. 2005. - № 28 (149). С.5.
79. Леви-Стросс К. Структурная антропология. - М.: Наука, 1986. 535 с.
80. Липец Р.С. Эпос и древняя Русь. - М.: Наука, 1960. 252 с.
81. Литвиненко Л. М. Феномен святковості у театральному мистецтві // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — К., 1998. — Вип. 2, ч. 1. — С. 96103
82. Лобок А.М. Антропология мифа. Екатеринбург: Банк культурной информации, 1997. 693 с
83. Лозко Г. Купала (Купайло) // Релігієзнавчий словник / За ред. професорів А. Колодного, Б.Лобовака. К.: Четверта хвиля, 1996. С.175.
84. Лозко Г. Українське язичництво. — К.: Оберіг, 1994. 319 с.
85. Луначарский А.В. О народных празднествах // Золотые россыпи России. М.: Просвещение, 1976. С. 24-27.
86. Луначарский А.В. О театре и драматургии. И.1. М.: Искусство, 1958. 532 с.
87. Люріна Т. Традиції, звичаї та обряди українців як витоки їх морального виховання // Духовні скарби українського народу в житті молоді. — Тернопіль, 1994. — С. 9193.
88. Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление. - М.: Наука, 1978. 264 с.
89. Максименко Г. Г. На сільському святі Івана Купала// Народна творчість та етнографія .— 1963.— № 4.— С. 157—158.
90. Маркіянове свято в краю // Дрогобиччина — земля Івана Франка. — Дрогобич, 1997. — Т.4. — С.553.
91. Марков О. Сценарно-режиссерские основы художественно-педагогической деятельности клуба. М., 1985. 286 с.
92. Марчук З. В. Еволюція української весільної обрядовості (на матеріалах фольклору): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 17 с.
93. Массовые празднества. - Л.: Academia, 1926. 198 с.
94. Массовые празднества и зрелища. М.: Искусство, 1961. 179 с.
95. Массовые театрализованные представления и праздники. - М.: МГИК, 1965. 366 с.
96. Матвєєва Н. П., Голобородько А. Р. Святі і свята України: Календар церковних свят і народних традицій. - К.: Мистецтво, 1995. 203 с.
97. Матушенко В. Б. Масові ігри та свята: Робоча програма для студ. спец. 7.020201 "Театральне мистецтво" спеціалізації "Режисер театралізованих вистав та масових свят". — К., 2003. — 15 с.
98. Микитенко О. Чіткий карб незалежності: Військовий парад і театралізоване дійство в Києві // Столиця. - 2001. - 31серп - 6 верес. - С. 4-5.
99. Мисечко А. І. До традиції святкування Шевченкових днів в Одесі // Записки іст. фак. — Одеса, 2001. — Вип. 11. — С. 260265.
100. Мовна У. Пасічницькі вірування та забобони українців Карпат і Прикарпаття, приурочені до свят календарного циклу // Етнос. Культура. Нація. — Дрогобич, 1999. — С. 8995.
101. Мотрюк В. В. Традиції святкування Різдва на Буковині // Буковина — мій рідний край. — Чернівці, 2000. — С. 103105.
102. Мудрість Української Правди: Наука РУНВіри: Короткий виклад; Силенкиянин; Віра в Дажбога: Український Шлях Життя: Філософія. Мораль. Обряди. — К.: Обереги, 1996. — 479 с.
103. Мусатова І. Календарні свята та обряди Одещини // Українське т-во охорони пам’яток історії та культури. Вісник. — К., 2001. — N 2 (8). — С. 97103.
104. На Івана Купала: Свята, звичаї, обряди: [Свято Івана Купала] // Людина і світ. - 2003. - № 7. - С.62- 63.
105. Народні обряди Поліського краю: Зібрані та записані Н.К.Шушпан. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 87 с.
106. Незабываемый праздник // Кримська світлиця. 2005. 21.01. - № 4. С. 2.
107. Несен І. До питання вивчення святкової атрибутики річного циклу (на матеріалах Рівненського Полісся) // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. — Рівне, 2002. — Вип. 2. — С. 6571.
108. НечуйЛевицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. К., 1922. 249 с.
109. Новаторов В. Театрализованное представление. Красноярск, КГИК, 1982. 98 с.
110. Новые народные праздники // Комсомольская правда.— 1925.— 5 августа. С.2.
111. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України; [Відп. ред. Н.Гаврилюк]. — Львів; Нью-Йорк: Коць, 1998. — 215 с.
112. Орлов О. Праздники и зрелища Древней Греции и Древнего Рима. Л.: Искусство, 1991. 386 с.
113. Орлова Э.А. Введение в социальную и культурную антропологию. М.: МГУК, 1994. 479 с.
114. Основи режисури радіо, кіно та телебачення: Робоча програма для студ. спец. 7.020201 „Театральне мистецтво” спеціалізації „Режисер-постановник оригінально-трюкового жанру” та „Режисер шоу-програм та масових свят” / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв / В.П. Гузик (уклад.). — К., 2004. — 16 с.
115. Основы социалистической культуры // К.: Вища школа, 1991. 310 с.
116. Павленко І. Новорічні свята і обряди Запорізької Січі і фольклор півдня України: [Новорічна обрядовість Запоріжжя] // Нар. творчість та етнографія. - 2004. - № 6. - С. 9-18.
117. Палагнюк Т. Тенденції проведення українських національних культурно-спортивних свят // Проблеми педагогічних технологій. — Луцьк, 1998. — Вип. 3. — С. 6669.
118. Пєнькова О. Б. Традиції народної святкової культури та сучасні професійні свята // Медицина в художественных образах. — Донецк, 2002. — С.363369.
119. Перенчук Ю.М. Використання гри як засобу святкового спілкування учасників масових театралізованих дійств: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук. 13.00.05 / Київ. держ. ун-т культури і мистецтв. — К., 1998. — 16 с.
120. Перенчук Ю.М Використання методу театралізації у виконанні комунікативних ігрових ролей учасниками масових театралізованих дійств // Культура і сучасність: Альманах. К.: ДАККіМ, 2000. - №1. С.42-48.
121. Перенчук Ю. М. Драматизація як основа програмування святкового спілкування // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — К., 1998. — Ч. 2. — С. 147151.
122. Петрова Н. О. Українська традиційна весільна обрядовість Одещини (20-80-ті pp. XX ст.): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. іст. наук. 07.00.05 / НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2004. — 21 с.
123. Петров Б.Н. Режиссура массового спортивно-художественного театра. Л.: Искусство, 1986. 211 с.
124. Пиотровский А. Хроника ленинградских празднеств. 1919-1922. - Л., ЛГИЗ, 1924. 69 с.
125. Повесть временных лет.- Ч.1. М.-Л.: 1950. 296 с.
126. Полное собрание русских летописей. Т.11. М.: Наука, 1962. 898 с.
127. Пономаревський С. Б. Аграрний аспект свята Івана Купала та його пісенності на Чернігівщині //