ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА АНТРОПНОГО ВИМІРУ ЕСТЕТИЧНОГО ІДЕАЛУ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ : ИСТОРИЧЕСКАЯ ДИНАМИКА антропного измерения эстетического идеала в западноевропейской культуре



  • Название:
  • ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА АНТРОПНОГО ВИМІРУ ЕСТЕТИЧНОГО ІДЕАЛУ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ
  • Альтернативное название:
  • ИСТОРИЧЕСКАЯ ДИНАМИКА антропного измерения эстетического идеала в западноевропейской культуре
  • Кол-во страниц:
  • 174
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ




    ВЕРНИГОРА Надія Миколаївна



    ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА АНТРОПНОГО ВИМІРУ ЕСТЕТИЧНОГО ІДЕАЛУ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук

    (спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури)



    Науковий керівник -
    Доктор філософських наук,
    професор
    Пархоменко Тетяна Сергіївна




    Київ - 2004 рік









    Вступ с.3
    Розділ І. Історіографія проблеми. Джерела та м етологія
    дослідження с.10

    Розділ ІІ. Еволюція змісту антропних характеристик
    естетичного ідеалу від античності до Відродження с.25
    2.1. Динаміка антропного ідеалу античності с.25
    2.2. Антропне вираження естетичного ідеалу Середньовіччя с.64

    2.3. Канони антропної краси епохи Відродження с.82


    Розділ ІІІ. Розвиток антропного естетичного ідеалу Нового часу с.110

    3.1. Фізична краса людини у її відбитку в образотворчому с.110
    мистецтві ХУІІ першої чверті ХІХ століть

    3.2. Естетичний аспект образу людини ХІХ початку ХХ століття с.132


    Висновки с.158

    Список використаних джерел с.163









    ВСТУП


    Актуальність дослідження.
    Наприкінці ХХ століття Україна остаточно ввійшла до європейської культурної парадигми, що позначилось і на тих естетичних орієнтирах, які фактично стають зразками в усіх сферах культурного українського суспільства, починаючи від академічних мистецтв і, закінчуючи шоу, модельним бізнесом, масовими зразками естетичної поведінки. Проте естетичний ідеал західного зразка має свою історію становлення та розвитку. Він формувався у певних історичних умовах, які позначилися на ньому, по-різному проявляючись у художніх і філософських теоріях, в літературних і історичних творах, у стильових напрямах в мистецтві, побуті, що в сукупності утворювало естетичну культуру країни певного історичного періоду.
    Серед складових естетичної культури важливе місце посідає естетика самої людини, стрижнем якої є фізична, або антропна естетика. Фізична краса та привабливість завжди були важливою складовою естетичного ідеалу, проте історично цей антропний естетичний ідеал навіть в межах одного географічного регіону, однієї історичної епохи постійно змінювався, модифікувався. Зокрема, змінювались співвідношення тілесного і духовного, індивідуального і соціального його компонентів.
    Формування та модифікація уявлень щодо ідеалу людської краси відбувалися впродовж усієї історії людства, тривають вони і в наш час. Вивчення характеристик тілесної краси людини нині набуває більшої значущості, оскільки вона стає об’єктом не тільки наукового, суто теоретичного аналізу, але й фактором більш широкого загальнокультурного контексту. Поняття антропний вимір естетичного ідеалу” виражає специфіку існування людини в історії як носія естетичних ознак, про що свідчать твори образотворчого мистецтва і літератури. Тому осмислити роль і значення естетичного компонента в бутті людини можна, виходячи з історичного досвіду та культурних пам’яток попередніх епох.
    Слід зазначити, що феномен антропного виміру естетичного ідеалу у вітчизняній культурології як радянського, так і пострадянського періоду ще не піддавався цілісному теоретичному дослідженню в історичному аспекті. Існують лише поодинокі роботи історико-культурного спрямування, автори яких зупиняються на згаданому предметі, проте переважно розглядають його не як самостійний, а як похідний від більш широкого історико-культурологічного питання.
    Разом із тим, сучасність все більше нагадує про себе тим, що породжує численні варіанти естетичних вимірів людини, які значною мірою суперечать традиційним, іноді інтуїтивним уявленням щодо прекрасного взагалі і прекрасного в самій людині зокрема. Зрозуміти ж ці процеси і виявити тенденції подальшого їх розвитку без аналізу попереднього розвитку європейської культури неможливо.
    Таким чином, з огляду на значні соціокультурні трансформації глобального масштабу в останні десятиліття назріла потреба комплексного аналізу цієї проблеми саме в історичному аспекті.
    Актуальність теми дисертації, отже, полягає у тому, що дослідження історичної динаміки антропного виміру естетичного ідеалу в західноєвропейській культурі сприятиме кращому розумінню деяких сутнісних моментів сучасних естетичних процесів як в західноєвропейській культурі, так і в культурі України.
    Зв’язок дослідження з науковими програмами. Дисертація виконана згідно з державними комплексними програмами Міністерства культури і мистецтв України: Державна програма розвитку культури на період до 2007 року”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 року № 1235; Програма розвитку музейної справи на період до 2005 року”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 442; Загальнодержавна програма розвитку національної кіно індустрії на 2003-2007 роки”, затверджена Законом України від 25.12.2002 р. № 361-4, а також згідно з планом наукових досліджень кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв Художні процеси в суверенній Україні”.
    Окремі положення дисертаційного дослідження лягли в основу підготовки нових державних програм з підтримки творчої молоді і збереження та використання замків України, а також пам’яток дерев’яної сакральної архітектури.

    Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу широкої джерельної бази виявити історичну динаміку антропного виміру естетичного ідеалу в західноєвропейській культурі з часів античності до початку ХХ століття.
    Досягнення означеної мети передбачає вирішення таких завдань:
    - визначити стан наукової розробки даної теми;
    - розглянути естетичний ідеал античності в сукупності його антропних характеристик, відтворений в історичних, мистецтвознавчих, філософських пам’ятках і творах художньої літератури;
    - з’ясувати особливості його візуалізації в образотворчому мистецтві Давньої Греції та Давнього Риму;
    - охарактеризувати особливості антропного виміру естетичного ідеалу західноєвропейського Середньовіччя та розкрити закономірності його історико-культурної трансформації;
    - проаналізувати канони тілесної краси епохи Відродження та визначити особливості їх втілення в скульптурі та живопису;
    - висвітлити модифікацію естетичного образу людини ХУІІ початку ХІХ ст. на основі особливостей його втілення в образотворчому мистецтві стильових напрямів бароко, рококо, класицизму;
    - узагальнити провідні тенденції розвитку антропного виміру естетичного ідеалу в західноєвропейській культурі ХІХ - початку ХХ ст. за художніми зразками романтизму, реалізму та інших художніх течій зазначеного періоду.
    Об’єкт дослідження антропний вимір естетичного ідеалу.
    Предмет дослідження історична динаміка антропного виміру естетичного ідеалу в західноєвропейській культурі від античності до початку ХХ століття.
    Хронологічні межі та географія дослідження. В дисертації аналізується процес становлення та модифікації естетичного ідеалу в його антропному вимірі з часів грецької античності до початку ХХ століття. Дослідження визначеного періоду дозволяє виявити ключові моменти в історичному розвитку західноєвропейського естетичного ідеалу (в тому числі в пам’ятках образотворчого мистецтва) і дає змогу з високою репрезентативністю простежити за динамікою трансформацій його антропного виміру.
    Географія дослідження охоплює ряд західноєвропейських країн, а саме тих, що в певні історичні періоди продукували загальноєвропейський естетичний ідеал та впливали на його модифікацію: Давня Греція та Давній Рим, а також Франція, Німеччина та Італія з часів Середньовіччя і до початку ХХ століття.
    Для з’ясування деяких історичних моментів, для розуміння значення ряду подій та явищ дисертант при необхідності інколи відходить від означених географічних меж, щоб звернутися до зразків художньої культури інших європейських країн заради підтвердження своєї думки або проведення певних паралелей.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
    - на основі значної кількості наукових джерел, в тому числі й візуального матеріалу, з позицій сучасної методології вперше у вітчизняній науці здійснено аналіз історичного розвитку західноєвропейського естетичного ідеалу в його антропному вимірі з часів античності до початку ХХ століття;
    - виявлено основні конкретно-історичні стереотипізовані форми зовнішності людини, що визначалися ознаками прекрасного на основних етапах історичного розвитку в окреслених географічних межах;
    - з’ясовано специфіку естетичного ідеалу антропної (тілесної) краси, притаманної мистецтву періодів грецької класики, грецького еллінізму, періоду Римської Республіки і Римської Імперії, раннього та зрілого і пізнього Середньовіччя, Відродження, ХУП - початку ХХ ст.;
    - визначено конкретно-історичні принципи поєднання в антропній естетиці ознак тілесності та духовності людини та особливості їх візуалізації в образотворчому мистецтві;
    - доведено причинно-наслідковий зв’язок між конкретно-історичними умовами та особливостями антропного виміру естетичного ідеалу. Теоретико-методологічна база дослідження визначається сучасною методологією соціально-гуманітарного пізнання. Вона спирається на принципи історизму, науковості та об’єктивності. Використовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та описовий методи.
    Джерельна база дисертаційної роботи:
    - історичні праці авторів відповідних періодів, що містять інформацію загальноісторичного характеру стосовно предмета дослідження (твори Геродота, Фукидіта, Плутарха, Тацита, Григорія Турського, Ейнгарда та ін.);
    - твори художньої літератури відповідних періодів, що відображають уявлення конкретної історичної епохи про ознаки прекрасного в людині (поеми Гомера „Іліада” і „Одісея”, „Наука кохання” Овідія, середньовічний епос „Пісня про Роланда”, „Канцоньєре” Ф.Петрарки та ін.);
    - філософські праці, що для дисертаційного дослідження є історичними джерелами (Платона, Аристотеля, Канта, Гегеля); вони дають відомості про спроби теоретично усвідомити естетичний ідеал (в тому числі у його антропному розумінні) певного історичного періоду;
    - праці істориків і теоретиків мистецтва (Поліклета, Вазарі, Альберті, Вінкельмана, Лессінга, Вельфліна), що в контексті дисертації постають як історичні джерела;
    - візуальний матеріал, здебільшого у вигляді ілюстрацій, а також експозицій музеїв, репрезентованих творами скульптури та живопису.
    Науково- практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані у подальшій розробці обраної теми, при написанні наукових праць з історії західноєвропейської художньої культури, підготовці спецкурсів у вищих навчальних закладах. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці й реалізації національних програм в галузі художньої культури.
    Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення та результати дослідження викладені у статтях і повідомленнях автора на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції та регіональні особливості” (Київ, 2001), Україна країни Сходу у ХХІ столітті: діалог культур, цивілізацій та педагогічних технологій” (Київ,2002), Круглому столі” Культура слов’янського народу: перспективи, проблеми (Київ, 2002), міжнародному симпозіумі Іконописне мистецтво діаспори” (Київ, 2003); крім того вони обговорювались на засіданнях і семінарах кафедри історії та теорії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
    Публікації. Здобуті автором наукові результати відображено в 6 наукових одноосібних публікаціях, з них 3 у фахових виданнях.

    Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертаційного дослідження 162 сторінки основного тексту. Список використаних джерел 11 сторінок (165 найменувань).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    1. Розвиток естетичного ідеалу в його антропних характеристиках в досліджуваний період історії західноєвропейської культури не є лінійним та кумулятивним. Так, співвідношення тілесного і духовного як складових антропного естетичного ідеалу має різну історичну конфігурацію від домінування інтелектуального і морально-доброго (грецька класика) до морального як суспільно значущого громадянського обов’язку (естетика західноєвропейського класицизму) і до заперечення або надзвичайного обмеження духовного взагалі на початку ХХ століття.
    2. В розвитку естетичного ідеалу давньогрецької доби простежується гендерна асиметрія, свідченням чого є кількісна диспропорція чоловічих і жіночих моделей у давньогрецькій скульптурі. Ця симетрія зменшується наприкінці класичного періоду та доби еллінізму.
    3. Тілесність як складова антропної естетики за часів античної класики розглядається як фізична розвиненість, пропорційність, довершеність. За часів грецького еллінізму вона розширюється, включаючи ознаки фізичної недосконалості, порушення гармонічності, емоційну неврівноваженість, про що свідчать скульптурні зображення людей похилого віку, людей, які переживають сильні емоційні та фізичні страждання. За часів Давнього Риму тілесність, як естетична категорія, вимірюється соціальною значущістю її носія.
    4. В антропному вимірі естетичного ідеалу Середньовіччя тілесність взагалі не має самостійного естетичного значення, вона підпорядкована духовності, що розуміється як аскетизм, релігійність людини. Християнська ідеологія, на якій ґрунтується антропне вираження естетичного ідеалу цієї доби, категорію прекрасне” трансформує в категорію піднесене”.
    Спостерігається специфічна візуалізація подібної ідеології в самому західноєвропейському антропному естетичному ідеалі. Ознаки духовності (піднесеності) в жіночий зразковій зовнішності втілюються за допомогою низки прийомів: збривання брів, збривання волосся до маківки, приховування волосся під головним вбранням (енненом). «Одухотвореність» змодельованого подібним чином обличчя підсилюється приховуванням реальних об»ємів тіла за рахунок драпірування одягом вільного крою. Відбувається «вертикалізація» жіночої фігури. Найбільш повне втілення цього антропного ідеалу спостерігається у добу зрілого середньовіччя.
    Щодо чоловічого антропно-естетичного ідеалу, то візуалізація духовності тут менш виражена. Проте так само не акцентується тілесне начало за рахунок вільного одягу.
    У пізньому середньовіччі спостерігаються зміни у антропній естетиці, свядченням чого є модифікація як жіночого, так і чоловічого одягу у бік підкреслення форм реального тіла.
    5. Основою естетики Відродження стає антропоцентризм, що знов повернув у центр уваги красу тілесності. Проте перехід від готичної до ренесансної антропної естетики відбувався поступово: протягом ХІУ століття співіснують як готичний, так і ренесансний антропний естетичний ідеал. Відродження повертає значення тіла як носія ознак прекрасного в антропному розумінні, розглядаючи його в суто природному вимірі: здоров’я, фізична розвиненість, що відповідають природним канонам. На відміну від античності, основною моделлю носія естетичного ідеалу стає, насамперед, жіноча тілесність.
    У жіночому антропно-естетичному ідеалі відбуваються принципові порівняльно з попереднім періодом зміни. Повертається визнання краси жіночого волосся. Воно вивільняється від приховування головними уборами і, навпаки, акцентується за рахунок різноманітних зачісок, прикрас, коштовностей. Жіноче волосся не тільки з любов”ю зображують художники, але й оспівують поети. Разом із тим, безперечним є домінування золотистого кольору, який досягається штучно, за рахунок перукарської майстерності. На жіноче обличчя „повертаються” брови. Тіло жінки має бути фізично розвинутим і здоровим, а одяг підкреслює його природну досконалість.
    6. Естетика основних стильових напрямів Нового часу бароко, рококо, класицизму в основному зберігає розуміння антропного ідеалу як фізичного, тілесного здоров’я. Проте поступово відбувається його модифікація до штучності, надмірного прикрашання (рококо), а далі - до різкого спрощення й нового варіанту антропної естетики на кшталт героїзованої античності (класицизм).
    Бароковий живопис (його світський різновид) дозволяє собі зображення оголеного жіночого тіла. Разом із тим тілесність, яка постає на полотнах деяких живописців (Рубенс), свідчить про дещо надмірну тілесність жіночих моделей.
    Водночас, поширюється мода, спрямована на „оформлення” заданим чином жіночого тіла: корсети стають надзвичайно поширеними і існують до останньої чверті ХУІІІ ст. Зовнішній вигляд жінки у відповідності з естетико-антропними уявленнями того часу досягає гіпертрофованих форм у добу пізнього рококо.
    Тяготіння до штучності відстежується і в чоловічому антропному ідеалі: перуки, розкішні камзоли, жабо, мереживо мали покращити чоловічу зовнішність. У цьому відношенні чоловічий образ наближується до жіночого.
    Рококо, як і бароко, приділяє багато уваги значенню волосся в красі людини. Проте на відміну від ренесансного антропного ідеалу, воно акуратно і ретельно вбирається в зачиски, які поступово ускладнюються настільки, що в добу Марії Антуанетти досягають гіпертрофованих форм і передбачають використання штучного волосся або інших засобів перукарського мистецтва.
    Водночас штучні зачиски починають виконувати символічно-статусну роль: законодавчо закріплюються форми перук за кожним сослов”ям.
    Ідейне „навантаження” складових людської зовнішності притаманне і класицизму, стилю, який змінив рококо і успішно виконував ідеологічні замовлення як Французької буржуазної революції, так і Наполеонівської імперії. Орієнтація на античність, насамперед, римську, повертає спрощеність зовнішнього вигляду як жінки, так і чоловіка. Проте ця спрощеність водночас є вишукано, гордовито-елегантною. Імітують античність як одяг, так і зачиски, аксесуари. Все зорієнтоване на те, щоб не відволікати від морально-громадянських якостей людини, які, насамперед, втілюють постава, міміка і жестуація.
    7. Естетичний ідеал в його антропному вимірі протягом ХІХ століття проходить шлях розвитку від ампіру на його початку через романтизм до ідеалу реалізму та діловитості наприкінці століття, орієнтуючи на сприйняття людини у її функціональності.
    Для антропомірного естетичного ідеалу романтизму (перша половина століття) характерним стає відмова від зовнішньої штучно створеної атрибутики на кшталт перук, розкішного одягу, аксесуарів, і підкреслення антистатусних критеріїв прекрасного в людині: освіченості, відваги, елегантності, діловитості. Пріоритет віддається частіше чоловічому антропному ідеалу як носію ціх якостей.
    У жіночому антропному ідеалі спостерігається поряд з короткочасним поверненням природності, повернення у зв”язку з реставрацією Бурбонів у Франції, а потім встановленням Імперії Луї Бонапарта, - ознак колишнього рококо (стиль неорококо): знов ускладнюються вимоги до зовнішнього вигляду жінки, що відбивають моди відповідного напряму.
    Друга половина ХІХ століття, з його прискорившимся ритмом життя, все більшим залученням жінки до суспільної діяльності. у тому числі виробничої, формує антропні ідеали і жінки і чоловіка, які в дечому запозичують одне у одного естетичні ознаки. Цей „обмін” спостерігається наприкінці ХІХ століття початку ХХ століття в рухах, одязі, зачисках, аксесуарах.
    Отже, антропний естетичний ідеал це явище не тільки мистецьке, а й насамперед соціальне, історично зумовлене. Виникши в західноєвропейській культурі в рамках античної конкретно-історичної соціальної організації, антропний ідеал пройшов у своїму розвитку кілька етапів, прийнявши специфічні історичні форми, розвиток та трансформація яких не є лінійними.
    На зламі ХІХ ХХ ст. антропне вираження естетичного ідеалу відзначається нестабільністю, мінливістю. Зростає естетизація антикраси, деформації природної або відтвореної у творах образотворчого мистецтва тілесності. На початку ХХ ст. провідні тенденції в розвитку антропного ідеалу засвідчили настання епохи індустрії штучної краси людини, зумовленої глобальними соціально-економічними та викликаними ними ідеологічними змінами у розвитку західноєвропейських суспільств.








    СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении
    раннего средневековья // Античность и Византия М.:Наука, 1975.
    -267с.
    2. Аверинцев С.С. Судьбы европейской культурной традиции в епоху
    перехода от античности к средневековью Из истории культуры средних
    веков и Возрождения М.:Наука,1976. - 216с.
    3. Алпатов М.В. Всеобщая история искусств, т.1- М.,1948
    4. Альберти Леон Баттиста. Три книги о живописи // Леон Баттиста
    Альберти. Десять книг о зодчестве, т.І-П. - М., 1935, т.ІІ.
    5. Античная скульптура. Греция. Альбом репродукуций М.: Советский
    художник, 1961
    6. Античная скульптура. Рим. Альбом репродукуций М.: Советский
    художник, 1965.-377 с.
    7. Ариосто Л. Сонеты к остриженным волосам//Западноевропейский сонет.
    Л.: Издательство Ленинградского университета,1988 сс.100-101
    8. Аристотель.Политика//Сочинения в 4-х томах, т.4 - М.:Мысль, 1983.-
    375-644с.
    9. Безклубенко С.Д. Теорія культури.-К.:КНУКіМ, 2002. - 324с.
    10. Берк Э. Философское исследование о происхождении наших идей
    возвышенного и прекрасного. М.:Искусство, 1979.-205с.
    11. Блаватский В.Д. Греческая скульптура М.:ОГИЗ, 1939.-215с.
    12. Благодырь Б.И. К проблеме „законов красоты” // Весник Московского
    Университета. Серия 7. 1982. №3. с.8-13.
    13. Бодлер Шарль. Есть красота у нас, что древним неизвестна // Об
    искусстве / Пер. с франц. Н.Столяровой и Л.Липман. М.: Искусство,
    1986.- 12-14с.
    14. Борев Ю.Эстетика М.:Издательство политической литературы. 1988.
    496с.
    15. Бритова Н.Н., Лосева Н.М., Сидорова Н.А., Римский скульптурный
    портрет. М.:Искусство, 1975.-348с.
    16. Бородай Ю.М. Древнегреческая классика и судьбы буржуазной культуры
    (о методике историко-эстетического исследования) // Лосев А.Ф. История
    античной эстетики (ранняя классика) - М.Искусство, 1963 - с.19-36.
    17. Бранский В.П. Искусство и философия: роль философии в формировании
    и восприятии художественного произведения на примере истории
    живописи. Калиниград: Янтарный сказ, 1999.704 с.
    18. Бунин И. Господин из Сан-Франциско // Русская литература ХХ века.
    Дооктябрьский период. М.:Просвещение, 1987.- 255-270с.
    19. Вазари Д. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, деятелей и
    зодчих. - М., Искусство, 1956, т.1.
    20. Вельфлин Г. Искусство Италии и Германии епохи Ренессанса
    М.: ОГИЗ,1934.-514с.
    21. Вег, Янош. Немецкая станковая живопись XVI века. Будапешт:
    Корвина, 1972.- 5-30с.
    22. Винкельман И. Избранные произведения и письма. - М.- Л.:ОГИЗ, 1935.-
    98-99с.
    23. Винкельман И. История искусства древности. - Л.:ОГИЗ, 1933.-213с.
    24. Вінкельман Й. Про художній ідеал прекрасного: Збірник: Пер. з
    нім./Упоряд., вступ.ст. та приміт. Ф.С.Уманцева.— К., Мистецтво, 1990.
    307 с.
    25. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. М.:
    Высшая школа,1988.- 496с.
    26. Виппер Р. Очерки по истории Римской империи. Т.2. Рим и раннее
    христианство. Ростов-на-Дону, 1998.-315с.


    27. Волобуев О., Шестаков А. История древнего мира в художественных
    образах. М.: Искусство, 1978.-215с.
    28. Гармонический человек. Из истории идей о гармонически развитой
    личности. М., Знание, 1965. 98 с.
    29. Гегель Г. Лекции по эстетике.//Гегель Г. Сочинения в 14-ти т., Т.12. М.:
    1938.- 83-271с.
    30. Гегель Г.Эстетика М.: Мысль,1968.-Т.1.-348с.
    31. Геродот. История // Историки античности М.:Правда, 1989.
    с.33-204.
    32. Гика М. Эстетика пропорций в природе и искусстве. М.:ОГИЗ, 1936.-
    136с.
    33. Гилберт К., Кун Г. История эстетики. СПб: Алетейя; Санкт-
    Петербургский Университет МВД России; Академия права, экономики и
    безопасености жизнедеятельности; Фонд поддержки науки и образования
    в области правоохранительной деятельности „Университет”
    2000. -653 с.
    34. Гомер. Илиада - М.: Художественная литература, 1998. 383с.
    35. Гомер. Одиссея// Евпейский епос античности и средних веков-М.:
    Художественная литература, 1989.-201-306с.
    36. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. М.:Высшая школа,
    1980.-368с.
    37. Григорий Турский. История франков. //Бутромеев В. Великие и
    знаменитые. М.:Деконт- Алкиона, 1995.-с.217-220.
    38. Греция: храми, надгробия и сокровища М.: Терра, 1997.-168с.
    39. Громов Е. Эстетический идеал. М.: Знание, 1961.-78с.
    40. Гуревич А. Категории средневековой культуры М.: Мысль,1984.- 376с.
    41. Гуревич А. Средневековый мир: культура безмолствующего
    большинства - М.:Искусство,1990.-396с.
    42. Давыдов Ю. Искусство как социологический феномен. К
    характеристике эстетико-политических взглядов Платона и Аристотеля.
    М.: Издательство политической литературы, 1968.- 241с.
    43. Давыдов Ю. Идеал естетический// Краткая литературная энциклопедия.-
    М.:Энциклопедия, 66.-Т.3.-367с.
    44. Данилова И. Образ природы в древнегреческой вазописи // Культура и
    искусство античного мира. М.: Искусство, 1980.-287с.
    45. Дидро Д. Собрание сочинений в 10-ти томах. - Т.6 - М.: ОГИЗ, 1946.—
    418с.
    46. Дмитриева Н. Краткая история искусств. - М.: Искусство, 1985. 166с.
    47. Древнеримская живопись. Альбом репродукций Л.-М.:Советский
    художник,1966.-201-215с.
    48. Древний Рим: История. Быт. Культура. Из книг современных ученых.
    М.:Знание, 1997.-341с.
    49. Древняя Греция: История. Быт. Культура. Из книг современных ученых.
    М.: Знание, 1997.-356с.
    50. Дюрер А. Дневники, письма, трактаты. - Л.-М., Искусство, 1957, т.ІІ.-
    с.28.
    51. Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада М.:Прогресс-Академия,
    1992.-314с.
    52. Иванов П. О сущности красоты. -М.-Л.:Мысль, 1967.-167с.
    53. Иллюстированная энциклопедия моды. Прага, Артия, 1987 -608с.
    54. Ильенков Э. Идеал // Философский энциклопедический словарь.-
    М.:Советская энциклопедия, 1983 с.195-196.
    55. Ильенков Э. Об идолах и идеалах. М.: Издательство политической
    литературы, 1968.-256с.
    56. История по эстетике и теории искусства. - М.: Искусство, 1994.- 606 с.
    57. Історія світової культури. / За редакцією Левчук Л.Т.- К.:Либідь,1994.-
    317с.
    58. История средних веков. /Под общей редакцией С.Д.Сказкина.В двух
    томах,т.ІІ М.,Высшая школа, 1977 334с.
    59. История средних векав. Хрестоматія. Часть 1. М.: Просвещение. 1988.
    287с.
    60. История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли в 5-ти т.
    М.: 1962.- Т.1.- 291с.
    61. Каган М. Философия культуры. СПб., 1996. 506с.
    62. Кандинский В. О духовном в искусстве // Мастера искусства об
    искусстве. Т.5,ч.2 М.,1969.-518с.
    63. Кант И. Соч. В 6-ти томах,т.5- М.:Мысль, 1966.-612с.
    64. Камминг Р.Живопись. М.:ДК,1998-104 с.
    65. Карпова Л. Формирование художественно-естетической культури
    личности // Культура и личность К.,Вища школа, 1983.-125-134с.
    66. Карпова Л. Роль естетичного ідеалу в міжкультурній комунікації//
    Сучасні проблеми прикладної культурології. Наукові праці та матеріали
    конференції. Кн..1. К.,КНУКіМ. 2003.- 29-39с.
    67. Карпушина С., Карпушина В. История мировой культуры: Учебник
    для вузов. М.: Nota Bene”, 1998. 536 c.
    68. Кирсанова Р. Костюм вещь и образ в русской литературе ХІХ века.
    М.:Книга, 1989. 286с.
    69. де Клари, Роббер. Завоевание Константинополя. М.: Наука. 1986. -174с.
    70. Кобилина М. Антическая скульптура УІІ-У вв. до н.е. М.,1953.-77-98с.
    71. Козьякова М. История. Культура. Повседневность. Западная Европа: от
    античности до 20 века. М.:Весь мир,2002.-358с.
    72. Колпинский Ю. Образ человека в искусстве. Древняя Греция М.,1939.
    73. Кон И. Лунный свет на заре: лики и маски однополой любви. М.:
    Олимп; ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1998.- 496 с.
    74. Корниенко В.С. О законах красоты// К вопросу о сущности эстетических
    явлений в действительности и искусстве. Харьков, 1970.-108с.
    75. Крістєва Ю. Stabat Mater: фрагменти // Антологія світової літературно-
    критичної думки ХХ ст. / За редакцією М.Зубрицької. Львів: Літопис,
    1996. 509с.
    76. Крутоус В. Категория прекрасного и эстетический идеал. М.: МГУ,
    1985. 168 с.
    77. Крюковский Н. Jomo pulcher. Человек прекрасный. Очерк
    теоретической эстетики человека. Минск, 1983.-129с.
    78. Кузьмичев И. Лада или повесть о том, как родилась идея прекрасного и
    откуда русская красота стала есть. Эстетика Киевской Руси.— М.:
    Молодая гвардия, 1990.-302с.
    79. Культура Древнего Рима. М., 1985, Т.1
    80. Культурология. ХХ век. Словарь. СПб.: Университетская книга, 1997.-
    640с.
    81. Кучиньская А. Прекрасное. Миф и действительность. М.: Прогресс,
    1977.- 164с.
    82. Кушнарьова М. Проблема канону і культура італійського
    Ренесансу//Актуальні проблеми історії,теорії та практики художньої
    культури.Вип.2.Частина 1 К.:КНУКіМ,1998. 187-195с.
    83. Лайта,Эдит. Ранняя французская живопись. Будапешт:Корвина,
    1980.-288с.
    84. Легенький Ю. Философия моды ХХ столетия. К.:КНУКіМ,
    2003.-300с.
    85. Левчук Л.Творчество как объект эстетического анализа. // Эстетика.
    К.: Высшая школа, 1991. 187-210с..
    86. Леонардо да Винчи. Трактат о живописи. М.,1934
    87. Лесницкая М. Римский портрет в собрании Эрмитажа. Л.:Советский
    художник,1960.-279с.
    88. Лессинг Г. Лаокоон, или О границах живописи и поэзии. М.:Искусство,
    1957.-38с.
    89. Лещенко Л. Раціональність та ірраціональність в культурі
    середньовіччя //Питання культурології,вип17 К.:КНУКіМ 2001.-
    37-48с.
    90. Лосев А. Двенадцать тезисов об античной культуре.— М.,
    Искусство,1989.- 154с.
    91. Лосев А. История античной эстетики. Аристотель и поздняя классика. М.:
    Наука, 1975. 445с.
    92. Лосев А. История античной эстетики.Последние века. Книга 1.-
    М.:Искусство, 1988. - 414с.
    93. Лосев А. История античной эстетики.Последние века. Книга 2: 3-6 век.-
    М.:Искусство, 1988. -447с.
    94. Лосев А. Классическая калокагатия и ее типы // Вопросы эстетики.
    №.3. М., Искусство, 1960. - 472-473с.
    95. Лосев А. Эстетика Возрождення. - М.: Мысль, 1982. -623 с.
    96. Лосев А.Эллинистически-римская эстетика І-ІІ вв.н.э. М.:
    Издательство Московского университета, 1979. 415с.
    97. Лосев А. Шестаков В. История эстетических категорий.- М.:Мысль,
    1965.- 306с.
    98. Лукьянова Б. В мире эстетики. М.: Просвещение, 1988. 272 с.
    99. Любке В. История пластики с древнейших времен до нашего времени.-
    М., 1970
    100. Марино Дж. К своей даме, распустившей волосы на солнце.
    Мадонна Рафаеля из Урбино//Западноевропейский сонет. Л.,
    Издательство Ленинградского университета,1988 с.125-127.
    101. Матвеева А. О движении в скульптуре // Вопросы естетики. М.:
    Искусство, 1960.- № 3.- 257-258с.
    102. Меднікова Г. Українська і зарубіжна культура ХХ століття.
    К.,Знання,2002.- 214с.
    103. Менжулина Л., Хамитов Н. Антропологические парадигмы и
    мифологемы европейской философии (Средневековье, Новое время,
    Немецкая классика, Новоклассическая парадигма). К.: Институт
    философии НАН Украины, 1997. 101 с.
    104. Мєтте В. Ваша прогулка по Лувру.-Версаль, ART LYS, 1997. 218с.
    105. Мирон. Поликлет. Альбом репродукций М.,1961.
    106. Муриан В. Эстетический идеал. - М., 1966-200с.
    107. Мухартовский Я. История по естетике и теории искусства.- М.: Искусство,
    1994.- 606 с.
    108. Никулин Н. Искусство Нидерландов ХУ-ХУІ веков. М.-Л.: Искусство,
    1987.- 158с.
    109. Нессельштраус Ц.Г. Рисунки Дюрера.— М.: Искусство,
    1966. 30 с.
    110. Овидий. Наука любить. М.:Вернисаж,1992. - 220с.
    111. Осичнюк Е. Идеал и деятельность. К.:Знание, 1981.- 114с.
    112. Памятники мирового искусства. Искусство эгейского мира и Древней
    Греции. Альбом репродукций.- М.,1970
    113. Пархоменко Т. Гендерна культура українців: до постановки питання
    Українознавство, число 4, 2002. 65-66с.
    114. Песнь о Роланде. //Европейсикй эпос античности и средних веков-М.:Художественная литература, 1989.-473-584с.
    115. Петрарка Ф. Канцоньере. //Западноевропейский сонет. Л.: Издательство Ленинградского университета,1988. сс.53-84.
    116. Платон. Пир. // Платон.Сочинения в 3-тт. ,т.2.- М.:Мисль,1970.-271-316с.
    117. Плотин. Избранные трактаты. В 2-х томах. Т.2-М.:РМ, 1994.-144с.
    118. Плутарх. Избранные жизнеописания. В 2-х томах. М.:Правда, 1990. Т.2. -604с.
    119. Пракситель. Альбом репродукций М.,1958
    120. Рафаэль и его время. - М.:Искусство, 1986.
    121. Ривкин Б. Античное искусство М.:Искусст
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины