КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ удосконалення лікування хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою : Клинико-патогенетические ОБОСНОВАНИЕ Методов совершенствования лечения больных хронический пиелонефрит в сочетании с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью

Краткое описание

Міністерство охорони здоров’я України
Буковинський державний медичний університет

На правах рукопису
УДК: 616.61-002.2: 616. 329-002-092-08

ГАРАЗДЮК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
МЕТОДІВ удосконалення лікування хворих на
хронічний пієлонефрит у поєднанні з
гастроезофагальною рефлюксною хворобою

14.01.02 внутрішні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Калугін Вадим Онисимович
д.мед.н., професор

Чернівці - 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Сучасні дані про етіологію, ланки патогенезу та лікування хронічного пієлонефриту у поєднанні з ГастроезофагальноЮ рефлюксноЮ хворобОЮ (огляд літератури) 13
1.1. Сучасні дані про поширеність, етіологію і патогенез хронічного пієлонефриту у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою.. 13
1.2. Сучасні методи діагностики хронічного пієлонефриту та гастроезофагальної рефлюксної хвороби. 24
1.3. Огляд існуючих методів лікування хронічної хвороби нирок: пієлонефриту та гастроезофагальної рефлюксної хвороби. 30
РОЗДІЛ 2. Матеріали і методи 39
2.1. Загальна характеристика хворих. 39
2.2. Методи діагностики й лікування хронічного пієлонефриту в поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою: 42
2.3. Методи дослідження. 46
2.4. Методика діагностики гастроезофагальної рефлюксної хвороби. ... 50
2.5. Методика проведення радіоізотопної ренографії з І131-гіпураном.. .. 51
2.6. Методика проведення внутрішньотканинного електрофорезу. 52
2.7. Методика комплексного лікування хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою з додаванням внутрішньотканинного електрофорезу хлорофіліпту. 53
2.8. Методика комплексного лікування хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою з додаванням внутрішньотканинного електрофорезу тіотриазоліну. 54
2.9. Статистична обробка отриманих даних. 55
РОЗДІЛ 3. КЛІНІЧНА ХАРАТЕРИСТИКА, СТАН КЛІРЕНСОВОЇ, ІОНО- ТА КИСЛОТО-РЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НИРОК, ПОКАЗНИКИ РЕНОСПЕЦИФІЧНОЇ ЕНЗИМУРІЇ ТА ЕКСКРЕЦІЇ β2-мікроглобуліну у хворих на Хронічний ПІЄЛОНЕФРИТ у поєднанні з Гастроезофагальною рефлюксною хворобою 57
3.1. Особливості перебігу клінічної картини при поєднанні хронічного пієлонефриту та гастроезофагальної рефлюксної хвороби 57
3.2. Кліренсова, іоно- та кислоторегулювальна функція нирок у хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою.. 73
3.3. Стан протеолітичної та фібринолітичної активності сечі у хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою.. 76
3.4. Показники екскреції реноспецифічних ферментів та β2-мікроглобуліну із сечею у хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою 78
РОЗДІЛ 4. КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ лікування хронічного пієлонефриту у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксноЮ хворобою 83
4.1. Зміни клінічних проявів та показників, що характеризують функціональний стан нирок, у хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою під впливом базового лікування з додаванням омепразолу. 83
4.2. Оцінка змін функціонального стану нирок під впливом постійного електричного струму за даними радіоізотопної ренографії 88
4.3. Клінічна ефективність електрофорезу хлорофіліпту хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою.. 91
4.4. Клінічна ефективність внутрішньотканинного електрофорезу тіотриазоліну лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою 99
РОЗДІЛ 5. Аналіз та узагальнення отриманих результатів 107
Висновки 129
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 131
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 133
ДОДАТКИ 161

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

β2MГ

β2-мікроглобулін

СВВ

Кліренс вільної (безнатрієвої) води

EФ

Екскреторна фракція

ФФ

Фільтраційний заряд

РВоди

Реабсорбція води, %

T

Відносна реабсорбція

РД

Дистальна реабсорбція

РА

Абсолютна реабсорбція

РП

Проксимальна реабсорбція

ВТЕ

Внутрішньотканинний електрофорез

ГГТ

Гамма-глутамілтрансфераза [КФ 2.3.2.2]

ГЕРХ

Гастроезофагальна рефлюксна хвороба

ЕФН

Екскреторна функція нирок

ІПП

Інгібітори протонної помпи

ЛДГ

Лактатдегідрогеназа [КФ 1.1.1.27]

ЛФ

Лужна фосфатаза [КФ 3.1.3.1]

НАГ

N-ацетил-β-D-глюкозамінідаза [КФ 3.2.1.52]

НЕРХ

Неерозивна гастроезофагальна рефлюксна хвороба

НФА

Неферментативна фібринолітична активність

рн

Кислотність середовища

СФА

Сумарна фібринолітична активність

ТК

Кислоти, що титруються

ФФА

Ферментативна фібринолітична активність

Хнн

Хронічна ниркова недостатність

Хп

Хронічний пієлонефрит

Ххн

Хронічна хвороба нирок

ШКФ

Швидкість клубочкової фільтрації

ЮГА

Юкстагломерулярний апарат

ВСТУП
Актуальність теми
Усе більш актуальною стає проблема поєднаної патології в терапевтичній практиці. При патології нирок часто виявляється супутня патологія органів травлення. Зокрема, доведена вища частота розвитку виразкової хвороби шлунка (Тутберидзе Н.Т., 2005), хронічного гастриту (GarciaA., 2001) захворювань гепато-біліарної системи (БезрукТ.О., 2005) у хворих на хронічні захворювання нирок порівняно з загальною популяцією. Проте, проблема поєднання гастроезофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та хронічного пієлонефриту (ХП) не вивчалась, не розроблені терапевтичні підходи щодо діагностики та лікування хворих на ХП із супутньою ГЕРХ.
Інфекції сечовивідної системи - одне з найпоширеніших захворювань. За частотою вони посідають друге місце після гострої респіраторної вірусної інфекції та домінують у структурі ниркової патології (ДядыкА.И., КолесникН.А., 2003; СтепановаН.М., 2008; Milo G. et al., 2005; StevenD.E. et al., 2005). Ситуація набуває важливого значення, оскільки хвороба вражає працездатне населення, причому жінки хворіють у 2-3 рази частіше чоловіків, переважно у віці 20-40 років.
В Україні в 2006 році захворюваність на ХП серед загальної кількості хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) становила 87,2/100 000 населення, поширеність 816,6/100000 населення (КолесникМ.О. та ін., 2007).
У структурі ХХН пієлонефрит посідає І місце (64,92%). Серед причин термінальної хронічної ниркової недостатності (ХНН) ХП в Україні займає І місце, збільшившись, порівняно з 2004 роком, удвічі (31,10%) (КолесникМ.О. та ін., 2006).
Незважаючи на зростаючий арсенал медикаментозних засобів, ХП залишається однією з актуальних проблем нефрології. Видужання від ХП практично не наступає, а стійка ремісія захворювання виявляється лише в 35-50% хворих (ПирігЛ.А., 2005 та ін.). Зростання захворюваності та широка поширеність ХП в Україні, переважне враження осіб працездатного віку диктують необхідність пошуку нових методів діагностики та лікування цього захворювання.
Діагностика і лікування ГЕРХ продовжує залишатися актуальною проблемою впродовж останнього десятиліття. З одного боку, це пов'язано з надзвичайною поширеністю ГЕРХ, яка, поряд з неінфекційними захворюваннями ХХІ століття - депресією, цукровим діабетом, включена в перелік найбільш поширених хвороб сучасності. З іншого - тривалим (інколи пожиттєвим) перебігом, обмеженням активності і працездатності, можливістю розвитку небезпечних для життя ускладнень. У зв'язку з цим лікування, яке передбачає швидке усунення проявів хвороби, профілактику її прогресування і розвиток ускладнень, поряд з ранньою діагностикою, є ключовим завданням сучасної медицини (ФадеенкоГ.Д. и др., 2008; TytgatG.N. et al., 2008 ). Пошук лікарських засобів, які б позитивно впливали на перебіг обох захворювань, є актуальною проблемою сучасної фармакотерапії.
Наведені факти зумовлюють пошук нових, більш ефективних методів діагностики й лікування поєднання ХП та ГЕРХ.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась, як фрагмент комплексної роботи кафедри внутрішньої медицини та ендокринології Буковинського державного медичного університету «Розробка методів профілактики та лікування хворих на хронічний пієлонефрит із застосуванням методики внутрішньоорганного електрофорезу, вітчизняних фітопрепаратів антибактеріальної дії, комплексного застосування мінеральної води «Нафтуся», блокаторів протонної помпи» (номер державної реєстрації 0102U128032), співвиконавцем якої є дисертант.
Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на ХП у поєднанні з ГЕРХ шляхом клініко-патогенетичного обґрунтування застосування в комплексному лікуванні хворих омепразолу і внутрішньотканинного електрофорезу (ВТЕ) хлорофіліпту і тіотриазоліну.
Завдання дослідження:
1. Вивчити поширеність ГЕРХ у хворих на ХП, клінічні особливості перебігу поєднання вказаних захворювань та ефективність використання омепразолу в комплексному лікуванні хворих на ХП у поєднанні з ГЕРХ.
2. Визначити активність лактатдегідрогенази (ЛДГ), лужної фосфатази (ЛФ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) та N-ацетил-β-D-глюкозамінідази (НАГ) у сечі, екскрецію β2-мікроглобуліну (β2МГ) із сечею хворих на ХП із супутньою ГЕРХ та з’ясувати можливість їх використання в якості маркерів пошкодження канальців нирок.
3. Дослідити ефективність застосування комплексного лікування з включенням ВТЕ хлорофіліпту на перебіг ХП у поєднанні з ГЕРХ.
4. З’ясувати ефективність використання ВТЕ тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на ХП, поєднаний із ГЕРХ.
5. Проаналізувати зміни функціонального стану нирок у хворих на ХП під впливом гальванічного струму на підставі радіоізотопної ренографії з І131-гіпураном.
Об’єкт дослідження. Клінічні особливості перебігу поєднання ХП та ГЕРХ.
Предмет дослідження. Зміни екскреторної функції нирок, активності реноспецифічних ферментів у сечі, протеолітичної (ПА) та фібринолітичної (ФА) активності сечі, екскреції β2МГ із сечею, показників ендоскопічної картини слизової оболонки стравоходу, під впливом курсового прийому омепразолу та використання у комплексному лікуванні ВТЕ хлорофіліпту і тіотриазоліну у хворих на ХП у поєднанні з ГЕРХ.
Методи дослідження: загальноклінічне обстеження хворих, визначення функціонального стану нирок, мікробіологічне дослідження сечі, визначення ПА, сумарної (СФА), неферментативної (НФА) та ферментативної (ФФА) її активності, активності в сечі ЛДГ, ГГТ, НАГ, ЛФ, та екскреції β2МГ із сечею, радіоізотопна ренографія, езофагогастродуоденофіброскопія (ЕГДФС).
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виявлено вищу, порівняно з загальною популяцією, поширеність симптомів ГЕРХ у хворих на ХП і визначено резистентність вказаних пацієнтів до лікування, що виражалося у зберіганні періодичної відрижки і печії

Список литературы

Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі діагностики та лікування хворих на хронічний пієлонефрит у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою, яке полягає в тому, що вдосконалено існуючі методи діагностики та лікування хворих на пієлонефрит з урахуванням функціонального стану нирок та обґрунтовано призначення омепразолу і методу внутрішньотканинного електрофорезу хлорофіліпту або тіотриазоліну при поєднанні вказаних захворювань.
1. Виявлено вищу, порівняно із загальною популяцією, поширеність печії (р<0,05), відрижки (р<0,05), загрудинного болю (р<0,05) у хворих на хронічний пієлонефрит, зменшення вказаних симптомів та підвищення кислотності сечі (р<0,05), її протеолітичної та фібринолітичної активності (р<0,05) під впливом курсового призначення омепразолу.
2. Знайдено підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (р<0,05), лужної фосфатази (р<0,05), лактатдегідрогенази (р<0,05) та N-ацетил-β-D-глюкозамінідази (р<0,05) у сечі, екскреції β2-мікроглобуліну (р<0,01) у хворих на хронічний пієлонефрит, у тому числі, у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою, що дозволяє розглядати ферментурію та β2-мікроглобінурію, як маркери пошкодження проксимальних канальців нефрона.
3. Виявлено позитивну динаміку клінічних змін (зменшення інтенсивності больового синдрому, скорочення тривалості температурної реакції на 1,5 дні (р<0,05), активності гамма-глутамілтрансферази (на у 4,9 раза), лужної фосфатази (на 60,3%), лактатдегідрогенази (в 2,0 раза, р<0,05) та N-ацетил-β-D-глюкозамінідази (в 1,43 раза, р<0,05) у сечі й екскреції β2-мікроглобуліну (в 5,7 раза, р<0,01) під впливом комплексного лікування хворих на хронічний пієлонефрит, у тому числі, у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою зі включенням внутрішньотканинного електрофорезу хлорофіліпту порівняно з групами хворих, які отримували лише базову терапію.
4. Із метою цитопротекторного впливу на клітини канальців нирок у хворих на хронічний пієлонефрит, у тому числі, у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою використано внутрішньовенне краплинне введення тіотриаозоліну в поєднанні з гальванічним струмом на проекцію нирок внутрішньотканинний електрофорез - ефективність якого підтверджена зменшенням активності гамма-глутамілтрансферази (р<0,05), лужної фосфатази (р<0,05), лактатдегідрогенази (р<0,05) та N-ацетил-β-D-глюкозамінідази (р<0,05) у сечі й екскреції β2-мікроглобуліну (у 7,9 раза, р<0,05).
5. Клінічна ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу підтверджена сповільненням виведення радіоізотопу з сечею під час гальванізації проекції нирок, що може бути свідченням кумуляції лікарських речовин у паренхімі нирок під впливом постійного електричного струму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Хворим на хронічний пієлонефрит рекомендовано проводити скринінг на наявність гастроезофагальної рефлюксної хвороби за допомогою опитувальника Карлссона-Дента з наступним проведенням омепразолового тесту в дозі 20 мг двічі на добу впродовж 14 днів пацієнтам, в яких кількість балів за результатами анкетування становила 4 і більше. За позитивного результату на фоні модифікації стилю життя пацієнтів продовжити прийом омепразолу в дозі 20 мг 2 рази на день із наступним переходом на прийом омепразолу в дозі 20 мг на добу впродовж місяця, після чого продовжити застосування омепразолу «за вимогою». При збереженні симптомів через 1 місяць від початку лікування рекомендовано проведення езофагогастродуоденофіброскопії.
2. При загостренні хронічного пієлонефриту, у тому числі, у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою, рекомендовано використання 4 мл 0,25% розчину хлорофіліпту, розведеного в 100 мл 0,9% NaCl, внутрішньовенно краплинно на фоні гальванізації на проекцію нирок - внутрішньотканинний електрофорез - 1 раз на день упродовж 7 днів, комбінуючи з внутрішньовенним введенням 2 мл 0,25% розчину хлорофіліпту, розведеного на 38 мл води для ін’єкцій увечері і пероральним прийомом 5 мл 1% розчину хлорофіліпту упродовж 14 днів, розведеного у 50 мл води, тричі на добу за 30 хвилин до їди на фоні перорального прийому хіміотерапевтичних засобів групи фторхінолонів у середньотерапевтичних дозах в якості емпіричної антибактеріальної терапії.
3. За наявності ознак пошкодження проксимальних канальців нирок (зростання в сечі рівня β2-мікроглобуліну у 10 і більше разів, лужної фосфатази в 3 і більше разів, гамма-глутамілтрансферази у 8 і більше разів, лактатдегідрогенази в 3 і більше разів, N-ацетил-β-D-глюкозамінідази в 3 і більше разів) у хворих на хронічний пієлонефрит, у тому числі, у поєднанні з гастроезофагальною рефлюксною хворобою, рекомендовано призначення 4 мл 2,5% розчину тіотриазоліну, розведеного в 100 мл 0,9% NaCl з одночасним проведенням гальванізації на проекцію нирок - внутрішньотканинний електрофорез 1 раз на день упродовж 7 днів як мембраностабілізуючого засобу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Протокол надання медичної допомоги хворим на гастоезофагальну рефлюксну хворобу / Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 271 від 13.06.2005 - 4 С.
2. Протокол надання медичної допомоги хворим на хронічний пієлонефрит // Укр. ж. нефрол. діалізу. - 2005. - № 2. - С. 19-26.
3. Протокол надання медичної допомоги хворим на хронічну ниркову недостатність / Наказ Міністерства охорони здоров'я України №271 від 13.06.2005 - 14 С.
4. Абрамов Ю.А. О пиелоренальных рефлюксах при нефроптозе / Ю.А. Абрамов // Урология и нефрология. - 1968. - № 1. - С. 15-17.
5. Аль-Шукри А. Имунное состояние у больных первичным и вторичным хроническим пиелонефритом / А. Аль-Шукри // Урол. нефрол. - 1996. - № 3. - С. 17-19.
6. Арцруни Г.Г. Свободнорадикальная активность печени крыс, подвергшихся воздействию электростатического поля / Г.Г.Арцруни, А.Г.Оганова // Биол. журн. Армении. - 1989. - T. 42, № 1. - С. 58-60.
7. Безрук Т.О. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування ербісолу та пилку квіткового у хворих на хронічний пієлонефрит з супутніми захворюваннями гастродуоденальної і біліарної систем / Т.О.Безрук /Автореферат дис. .... к.мед.н.: 14.01.02 /Київська держ. медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - Київ. - 2005. - 21 c.
8. Бєленічев І.Ф. Механізм протиішемічної та антиоксидантної дії тіотриазоліну / І.Ф.Бєленічев, І.А.Мазур, М.А.Волошин, [та ін.] // Новости медицины и фармации. - 2007. - № 2 (206). - С. 23-26.
9. Бибик В.В. Тиотриазолин: фармакология и фармакотерапия (обзор литературы) / В.В.Бибик, Д.М.Болгов // Український медичний альманах. - 2000. - T. 3, № 4. - С. 226-229.
10. Борисов И.А. Пиелонефрит и его лечение на современном этапе / И.А.Борисов // Терапевт. арх. - 1997. - T. 69, № 8. - С. 49-54.
11. Братчик А.М. Клинические проблемы фибринолиза / А.М.Братчик - К: Здоров’я. - 1993. - С. 344.
12. Булгаков Н.П. Непарентеральные методы лечения внутриорганным электрофорезом даларгина и папаверина больных неосложненной язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / Н.П.Булгаков, В.А.Гончаренко, Н.Н.Богданов, М.В.Левченко // Вестн. физиотерапии и курортол. - 2000. - № 1. - С. 36-38.
13. Васина Т.А. Комбинированная антибиотикотерапия - один из путей повышения эффективности антибиотиков / Т.А.Васина //Антибиотики и химиотерапия. - 1998. - № 5. - С. 42-43.
14. Визир А.Д. Тиотриазолин - создание, механизм действия, достижения и перспективы применения в медицине / А.Д.Визир, В.А.Визир, В.В.Дунаев, И.А Мазур. // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. - 2002. - T. 8. - С. 3-11.
15. Власов В.В. Введение в доказательную медицину / В.В.Власов - М: МедиаСфера. - 2001. - С. 242
16. Возианов А.Ф. Хронический пиелонефрит / А.Ф.Возианов, С.П.Пасечников, В.Д.Байло // Журн. практ. врача. - 1998. - № 2. - С. 25-29.
17. Возіанов О.Ф. Проблеми імунопатогенезу та імунної терапії пієлонефриту / О.Ф.Возіанов, Г.М.Драннік, В.Є.Дріянська, С.П.Пасєчников // Журн. АМН України. - 1998. - T. 4, № 1. - С. 32-43.
18. Волошина В.О. Принципи сполученого застосування фармакологічних препаратів і лікувальних фізичних чинників / В.О.Волошина // Вестн. физиотерапии и курортол. - 2002. - № 1. - С. 82-88.
19. Выходцева Г.Й. Определение критериев сочетанной патологии органов мочевыделительной системы и пищеварительного тракта / Г.Й.Выходцева, К.Е.Пчелинцев, Е.В.Калашникова /Сб. тр. 5 С.-Петерб. нефрол. семинара. - С.-Петербург, 1997. - С. 122-125.
20. Галицкий С.А. Использование хлорофиллипта с лечебной и профилактической целью в акушерстве и гинекологии / С.А.Галицкий // Акуш. гин. - 1970. - № 46. - С. 43-46.
21. Гараздюк О.І. Клінічна ефективність внутрішньотканинного електрофорезу з тіотриазоліном в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит / О.І.Гараздюк, О.В.Кокощук, Т.П.Мороз // Клінічна та експериментальна патологія. - 2004. - T. III, № 3. - С. 8-10.
22. Гараздюк О.І. Канальцеві дисфункції у хворих на хронічну хворобу нирок: хронічний пієлонефрит та метод їх корекції за допомогою внутрішньотканинного електрофорезу з хлорофіліптом / О.І.Гараздюк // Клінічна та експериментальна патологія. - 2006. - T. V, № 3. - С. 20-23.
23. Геруш О.В. Фібринолітична та протеолітична активність тканин після курсового застосування тіотриазоліну та деякі параметри його фармакокінетики / О.В.Геруш // Вісник фармації. - 2003. - № 1(33). - С. 63-66.
24. Геруш О.В. Роль ендотелiального чинника релаксацiї - оксиду азоту (II) у механiзмi дiї тiотриазолiну на нирки / О.В.Геруш, О.Ю.Дудчак, I.B.Геруш // Клінічна фармація. - 2004. - T. 8, № 2. С. 17-19.
25. Голованов С.А. Диагностическое значение показателей ферментурии, перекисного окисления липидов и экскреции среднемолекулярных токсинов при хроническом пиелонефрите / С.А.Голованов, Э.К.Яненко, Л.А.Ходырева // Урология. - 2001. - № 6. - С. 3-6.
26. Голованова О.Е. В2-микроглобулин в сыворотке крови и моче больных интерстициальным поражением почек / О.Е.Голованова, Ю.П.Резников, Н.А.Максимов // Тер. архив. - 1986. - № 8. - С. 27-29.
27. Голод Е.А. Роль кислородных радикалов в нарушениях метаболизма в почках больных острым и хроническим пиелонефритом / Е.А.Голод, В.И.Кирпатовский // Патол. физиол. и эксперим. терапия. - 2006. - № 1. - С. 23-28.
28. Гребельник М.Т. Епідеміологія та структура летальності від пієлонефриту / М.Т.Гребельник, А.В.Сімачова // Укр. радіол. журн. - 2000. - № 1. - С. 98-99.
29. Громова О.А. Физиологическая роль и значение магния в терапии (обзор) / О.А. Громова // Терапевт. арх. - 2004. - № 10. - С. 58-63.
30. Данилова Т.И. Значение коррекции уродинамики в комплексной терапии детей с инфекцией мочевыводящих путей / Т.И.Данилова, В.В. Данилов // Урология. - 2004. - № 2. - С. 65-70.
31. Делекторская Л.Н. Значение ферментурии в ранней диагностике диабетической нефропатии / Л.Н.Делекторская, Д.Ю.Окунев, М.В.Шестакова // Лаб. дело. - 1990. - № 7. - С. 10-14.
32. Дзига С.В. Хронічний пієлонефрит: клініко-лабораторні критерії вибору лікувальної тактики / С.В.Дзига, О.Й.Бакалюк // Вісник наукових досліджень. - 2001. - № 4. - С. 65-68.
33. Дзига С.В. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування / С.В.Дзига /Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Івано-Франківська держ. медична академія. - Івано-Франківськ. - 2002. - 20 c.
34. Дріянська В.Є. Стан імунітету у хворих на хронічні інфекції сечової системи / В.Є.Дріянська, Г.М.Драннік, Н.М.Степанова, [та ін.] // Укр. ж. нефрол. діалізу. - 2007. - № 2 (14). - С. 13-17.
35. Есилевский Ю.М. Патогенез пиелонефрита / Ю.М.Есилевский - Москва: МЕДпресс-информ. - 2007. - 368 c.
36. Жакун І.Б. Вплив магнітного поля на Helicobacter pylori та інші мікроорганізми / І.Б.Жакун // Український медичний часопис. - 2008. - № 4 (66). - С. 113-120.
37. Жила В.В. Местный фибринолиз почек / В.В.Жила, Ю.И.Кушнирук - Київ: Наукова думка. - 1986. - 186 c.
38. Журавлев В.Н. Правила сбора мочи для бактериологического исследования и интерпретация его результатов / В.Н.Журавлев, Л.И.Ахметова, С.В.Сехин // Клин. антимикроб. химиотер. - 1999. - T. 1, №3. - С. 109-113.
39. Заплатников К. Роль радиоизотопной диагностики и терапии в современной клинической медицине / К.Заплатников, К.Менцель, С.Грайхен, [та ін.] // Клин. мед. - 2005. - № 7. - С. 4-11.
40. Заячківська О.С. Функціональний стан мікроциркуляції стравоходу в генезі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби / О.С.Заячківська, М.Р.Гжегоцький, О.М.Гаврилюк, [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2007. - № 1. - С. 49-54.
41. Звенигородская Л.А. Особенности течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у пожилых больных с сопутствующей ишемической болезнью сердца / Л.А.Звенигородская, Ю.В.Таранченко // Терапевтический архив. - 2006. - T. 78, № 2. - С. 42-45.
42. Ивашкин В.Т. Физиологические основы моторно-эвакуаторной функции пищеварительного тракта / В.Т.Ивашкин, А.С.Трухманов, И.В.Маев // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2007. - № 5. - С. 3-11.
43. Исаков В.А. Безопасность ингибиторов протонного насоса при длительном применении / В.А.Исаков // Клиническая фармакология и терапия. - 2004. - № 6. - С. 2632.
44. Каpпухин И.В. Куpоpтная теpапия больных хpоническим пиелонефpитом / И.В.Каpпухин, А.А.Ли // Вопр. курортол., физиотерапии и ЛФК. - 2001. - № 2. - С. 45-49.
45. Калугина Г.В. Хронический пиелонефрит / Г.В.Калугина, М.С.Клушанцева, Л.Ф.Шехаб // Клин. мед. - 1996. - № 2. - С. 54-56.
46. Калугін В.О. Стан гуморального імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит з супутньою гастродуоденальною патологією / В.О.Калугін, Л.О.Зуб, Л.С.Малюх // Клін. та експерим. патол. - 2002. - T.1, № 2. - С. 9-11.
47. Каприн А.Д. Пиелонефрит: клиника, диагностика и лечение / А.Д.Каприн, Р.А.Гафанов, К.Н.Миленин // Лечащий врач. - 2002. - № 11. - С. 14-18.
48. Каюков И.Г. Современные методы функциональной диагностики заболеваний почек: диагностика нарушений водно-солевого гомеостаза / И.Г.Каюков, А.М.Есаян // Нефрология. - 2002. - T. 6, № 1. - С. 87-100.
49. Ким Ю.В. 170 лет c сульфосалициловым методом (обзор литературы) / Ю.В.Ким, А.Н.Шибанов // Клин. лаборатор. диагност. - 2004. - № 8. - С. 10-15.
50. Козлов А.В. Определение калия и натрия в крови: проблема выбора метода / А.В.Козлов // Клин. лаборатор. диагност. - 2003. - № 10. - С. 6-8.
51. Колесник М.О. Етіологічний спектр інфекцій сечової системи / М.О.Колесник, Н.М.Степанова, А.В.Руденко, В.Т.Кругліков // Укр. ж. нефрол. діалізу. - 2007. - № 3 (15). - С. 16-32.
52. Колесник М.О. Національний реєстр хворих на хронічну хворобу нирок / М.О.Колесник - Київ. - 2007. - 236 c.
53. Колісник С.П. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: актуальні питання сучасної діагностики, лікування та профілактики / С.П.Колісник, В.М.Чернобровий // Сучасна гастроентерологія. - 2006. - № 1. - С. 93-97.
54. Красовский В.В. Листериозное бактерионосительство: метод санации / В.В.Красовский, В.Л.Надтока, С.И.Похил // Ж. микробиол. эпидемиол. иммунобиол. - 2000. - № 3. - С. 18-20.
55. Куликова Е.А. Эффективность лечения гнойных гайморитов стафилококковой этиологии фонофорезом хлорофиллипта / Е.А.Куликова // Микробиология, эпидемиология и клиника инфекционных болезней: Сб. науч. тр / Харьк. мед.ин-т. Харьков. - 1988. -. - С. 48-51.
56. Кундін В.Ю. Характеристика основних радіофармпрепаратів для дослідження нирок: сучасний стан та перспективи / В.Ю.Кундін // Укр. радіол. ж. - 2004. - № 12. - С. 79-87.
57. Лавренова Т.П. Ферменты мочи и их значение для диагностики поражения почек (обзор литературы) / Т.П.Лавренова // Лаб. дело. - 1990. - № 7. - С. 4-10.
58. Лазебник Л.Б. Гастроэзофагальный рефлюкс у детей / Л.Б.Лазебник, А.Е.Лычкова // Вестник Российской Академии медицинских наук. - 2007. - № 5. - С. 48-54.
59. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / С.Н.Лапач, А.В.Чубенко, П.Н.Бабич - Киев: Морион. - 2000. - 320 c.
60. Лапина Н.С. Тревожно-депрессивные состояния у больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / Н.С.Лапина, Н.Н.Боровков // Клиническая медицина. - 2008. - № 2. - С. 59-63.
61. Лапина Т.Л. Ингибиторы протонного насоса в схемах антихеликобактерной терапии / Т.Л.Лапина // Рос. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1997. - № 5. - С. 9799.
62. Лопаткин Н.А. Антибактериальная терапия неосложненного острого цистита и пиелонефрита у взрослых / Н.А.Лопаткин, И.И.Деревянко, Л.С.Страчунский, [та ін.]. - Москва: Изд-во. АМН РФ. - 2005. - 30 c.
63. Лоран О.Б. Осложненные инфекции мочевыводящих путей / О.Б.Лоран, Д.Ю.Пушкарь, П.И.Ратнер // Клин. антимикроб. химиотер. - 1999. - T. 1, № 3. - С. 91-95.
64. Магаляс В.М. Сучасні методики експериментальних та клінічних досліджень центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії /Навч.-метод. посібн. / В.М.Магаляс, А.О.Міхеєв, Ю.Є.Роговий - Чернівці: БДМА. - 2001. - 42 c.
65. Маев И.В. Использование ингибиторов протонной помпы в лечении гастроэзофагеальной рефлюксной болезни / И.В.Маев, Н.Н.Балашова, Г.А.Бусарова // Клин. мед. . - 2003. - № 3. - С. 54-60.
66. Махачев Б.М. Значение ферментурии для ранней диагностики рефлюкс-нефропатии у детей / Б.М.Махачев, А.А.Корсунский, Г.А.Гаджимирзаев // Рос. мед. ж. - 2005. - № 6. - С. 29-31.
67. Миpютова Н.Ф. Физиологическая и лечебная значимость так называемых слабых воздействий в физиотерапии / Н.Ф.Миpютова, Е.Ф.Левицкий // Вопр. курортол., физиотерапии и ЛФК. - 2003. - № 1. - С. 21-25.
68. Мигаль Л.І. Ниркові ферменти як маркери функціонального стану нирок при їх діабетичному ураженні / Л.І.Мигаль, Л.В.Король, Г.Г.Нікуліна // Фізіол. ж. - 2006. - T. 52, № 1. - С. 89-93.
69. Мигаль Л.Я. Діагностика ранньої (преклінічної) стадії ураження нирок за допомогою визначення співвідношення ізоферментів N-ацетил-b-D-глюкозамінідази у сечі хворих з діабетичними змінами очного дна / Л.Я.Мигаль, З.Ф.Веселовська, Т.В.Кіндій // Лабор. диагност. - 2003. - № 2. - С. 8-11.
70. МусабШарифФайядЗіюф. Вплив внутрішньоорганного електрофорезу нирки на систему перекисного окислення ліпідів у хворих на пієлонефрит / МусабШарифФайядЗіюф. // Здоровье мужчины. - 2004. - № 1. - С. 131-133.
71. Надтока В.Л. Результаты экспериментального и клинического изучения хлорофиллипта / В.Л.Надтока // Микробиология, эпидемиология и клиника инфекционных болезней: Сб. науч. тр / Харьк. мед.ин-т. Харьков. - 1978. - T. 9. - С. 93-97.
72. Нейко Є.М. Сучасні погляди на етіопатогенез хронічного пієлонефриту / Є.М.Нейко, Д.Б.Соломчак // Галицьк. лікар. вісн. - 2001. - T. 8, № 2. - С. 158-161.
73. Никула Т. Немедикаментозні методи лікування в нефрології / Т.Никула, В.Мойсеєнко, І.Палієнко // Мистецтво лікування. - 2004. - № 2. - С. 26-29.
74. Окунев Д.Ю. Значение определения активности ферментов в моче у больных заболеваниями почек / Д.Ю.Окунев, Т.Н.Янушкевич, А.В.Потапова /Актуал. вопр. эксперимент. и клин. мед.- Москва, 1990. - С. 114-119.
75. Острогляд А.В. Перший досвід вивчення епідеміології гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в Україні / А.В.Острогляд // Сучасна гастроентерологія. - 2006. - № 1. - С. 30-32.
76. Отажанов А.Р. Вплив віку та тривалості захворювання на імунний статус хворих хронічним пієлонефритом / А.Р.Отажанов, Б.А.Дусчанов, Л.И.Міркамалова // Вісн. наук. дослідж. - 2003. - № 4. - С. 28-31.
77. Павлюк С.О. Патогенетичне взаємовідношення вірусної й бактеріальної інфекцій нирок / С.О.Павлюк // Урологія. - 2006. - № 1. - С. 35-40.
78. Паникратов К.Д. Изменение иммунного статуса при первичном и вторичном хроническом пиелонефрите / К.Д.Паникратов, А.П.Манжос, А.В.Букат /Матер. пленума правл. Всерос. общ-ва урологов.- Москва, 1996. - С. 185-186.
79. Паникратов К.Д. Причины нарушений уродинамики / К.Д.Паникратов // Урол. и нефрол. - 1996. - № 5. - С. 7-10.
80. Папаян А.В. Маркеры функции почек и оценка прогрессирования почечной недостаточности / А.В.Папаян, В.В.Архипов, Е.А.Береснева // Терапевт. арх. - 2004. - № 4. - С. 83-90.
81. Пепенин В.Р. Состояние кислотно-основного равновесия у больных пиелонефритом единственной почки / В.Р.Пепенин // Врачебное дело. - 1985. - № 9. - С. 58-59.
82. Пиріг Л.А. Хронічний пієлонефрит / Л.А.Пиріг // Лікування та діагностика. - 1998. - № 3. - С. 10-15.
83. Піняжко О.Р. Корекція тіотриазоліном функції нирок за умов гострої етиленгліколевої інтоксикації / О.Р.Піняжко, І.П.Кайдашев, О.В.Стець // Практична медицина. - 1997. - № 5-9. - С. 119-121.
84. Пішак В.П. Тубуло-інтерстиційний синдром / В.П.Пішак, А.І.Гоженко, Ю.Є.Роговий - Чернівці: Медакадемія. - 2002. - 211 c.
85. Платонов А.Е. Статистический анализ в медицине и биологии: задачи, терминология, логика, компьютерные методы / А.Е.Платонов - Москва: Изд-во РАМН. - 2001. - 52 c.
86. Пономаpенко Г.Н. Физические лечебные фактоpы: основы механизма действия на пpоцессы биотpансфоpмации в печени