КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕПТИЧНОЇ ВИРАЗКИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В СПОЛУЧЕННІ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ ТА ЇХ ТЕРАПІЯ

Краткое описание

Луганський державний медичний університет

На правах рукопису

ЛІПАТНІКОВА ГАННА СЕРГІЇВНА

УДК 616.33+616.342]-002.44

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕПТИЧНОЇ ВИРАЗКИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В СПОЛУЧЕННІ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ ТА ЇХ ТЕРАПІЯ

14.01.02 внутрішні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Іванова Лариса Миколаївна,
доктор медичних наук, професор

Луганськ 2008 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПАТОГЕНЕЗ ТА СТАН ІМУННОЇ СИС­ТЕ­МИ ПРИ СПОЛУЧЕННІ ПЕПТИЧНОЇ ВИРАЗКИ ДВАНАД­ЦЯ­ТИ­ПА­ЛОЇ КИШКИ ТА СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ (огляд лі­те­ратури)

1.1. Сучасні уявлення про патогенез пептичної виразки дванадцятипалої кишки, асоційовану з HР 11
1.2. Стан імунної системи у хворих на пептичну виразку дванад­цятипалої кишки, асоційовану з HР 15
1.3. Сучасні уявлення про патогенез синдрому подразненого кишеч­нику і порушення мікробного пейзажу кишечнику 22
1.4. Вплив антихелікобактерної терапії на мікробіоценоз кишечнику у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, асоційовану з HР 32
1.5 Обґрунтування використання імуноактивних препаратів в ліку­ванні хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з синдромом под­ра­з­неного кишечнику 34

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

2.1. Методи дослідження 37
2.2. Матеріали дослідження 40
2.3. Загальноприйняте лікування хворих на пептичної виразки дванадцятипалої кишки 44

РОЗДІЛ 3. КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ПЕПТИЧНУ ВИРАЗКУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ, СПО­ЛУ­ЧЕНУ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ

3.1. Клінічні прояви пептичної виразки дванадцятипалої кишки, сполученої з синдромом подразненого кишечнику 47
3.2. Верифікація діагнозу пептичної виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з HР 58
3.3. Клінічні прояви синдрому подразненого кишечнику та стан мікробіоценозу у хворих на ПВДПК 60

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ПЕПТИЧНУ ВИРАЗКУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ, СПО­ЛУ­ЧЕНУ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ
ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ ДАНИХ 68

РОЗДІЛ 5. ДИНАМІКА ЦИТОКІНІВ У ХВОРИХ НА ПЕПТИЧНУ ВИРАЗКУ ДВА­НАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ, СПОЛУЧЕНОЮ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ

5.1. Стан цитокінів в гострий період у хворих з вперше виявленою пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, сполученою з синдромом подразненого кишечнику ПВДПК, сполученою з СПК 75
5.2. Цитокіновий профіль у хворих з рецидивним перебігом пептичної виразки дванадцятипалої кишки, сполученої з синдромом подразненого кишечнику ПВДПК, сполученої з СПК 80

РОЗДІЛ 6. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ З ВКЛЮЧЕННЯМ ІМУНОФАНУ У ХВОРИХ НА ПВДПК, СПОЛУЧЕНУ З СПК

6.1. Клінічна ефективність імунофану у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з синдромом подразненого кишечнику 91
6.2. Результати катамнестичного спостереження за хворими із сполученою патологією 94
6.3 Вплив імунофану на стан клітинної ланки імунітету у хворих на ПВДПК, сполучену з СПК 95
6.4 Вплив імунофану на рівень цитокінів у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з синдромом подразненого кишечнику ПВДПК 100
6.5. Динаміка показників імунітету та рівень цитокінів у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з синдромом подразненого кишечнику ПВДПК 104

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 109

ВИСНОВКИ 126

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 128

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 129

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АХБТ антихелікобактерна терапія
ДПК дванадцятипала кишка
ІL інтерлейкіни
ІПП інгібітори протонової помпи
ПВДПК пептична виразка дванадцятипалої кишки
CD3+ Т‑лімфоцити
CD4+ Т-хелпери/індуктори
CD8+ Т‑супресори/кілери
CD22+ В-лімфоцитів
CD4/CD8 співвідношення Т‑хелперів/індукторів до
Т‑супресорів/кілерів
СО слизова оболонка
СПК синдром подразненого кишечнику
НР Helicobacter pylori
УПФ условно-патогена флора
ФГДС фіброгастродуоденоскопія
ЦК цитокіни
ЦП цитокіновий профіль

ВСТУП

Актуальність теми. На теперішній час пептична виразка двана­дця­ти­па­лої кишки (ПВДПК) залишається однією з найбільш актуальних проблем зах­ворю­вань органів травлення (Н.В. Харченко, 2001, 2003; Г.Д. Фадєєнко, 2003; О.Я. Бабак, 2005). Частота захворюваності на ПВДПК серед різ­них категорій насе­лення земної кулі досягає 10-25,0% (В.Г. Передерій, 2003; А.В. Калинін, 2004), а на диспансерному обліку з цим діаг­но­зом у тепе­рі­ш­ній час зна­хо­ди­ть­­ся близько 2 млн. осіб ( Ю.О. Філіпов, 2003). В Україні роз­по­всю­дже­ність на ПВДПК за останні 5 років (2001-2006) зро­сла на 15%, а за­х­во­рю­ваність під­­ви­щи­лася з 2509,9 до 2847,9 на 100 тис. насе­лен­­ня (Ю.О. Філіпов та спів­авт., 2006). Частота рецидивів ПВ впродовж 1 року досягає 70%, на протязі 2-х ро­ків зростає до 80-90%. При цьому встановлено, що етіоло­гічним фактором роз­ви­тку ПВ є інфі­ко­ваність Нelicobacter pylori (НР) (Аруин Л.И., 1999; V. Kist, 2002; S. Kimura, 2004) і без його ерадикації не настає повної та стійкої ремісії. Еволюція методів ерадикації НР за останні 10-15 років при­вела до розробки су­часних трьох - й чоти­рьох­компонентних схем терапії, які, згід­но за Ма­астри­х­т­ським консе­н­су­сом ІІІ (2005), є ком­бі­нацією ан­ти­­бак­­те­ріальних препаратів.
Однак, при використанні антихелікобактерної терапії (АХБТ) частота роз­­витку побічних явищ становить 40% (Бабак М.О., Фадеєнко Г.Д., 2002). За ос­танні роки також збільшується кількість штамів НР, що резис­тен­­т­ні до пре­па­­ра­тів, які ви­користовуються згідно до угод Маастрих­тсь­кого консенсусу (Ар­­тамонов В.Е., Машарова А.А., 2001). У 45% па­ці­є­нтів після ера­ди­кації НР має місце поновлення симптомів захворю­ва­н­ня при від­сутності реци­диву мор­фо­логічного дефекту слизової оболонки ДПК, до далі значно час­тіше спос­те­рі­га­ються випадки рецидивів ПВДПК без наявності реін­фі­кування хеліко­бак­тером (Вільцанюк І.А., 2003; Глушко Л.В., 2004, V. Volf, 2004).
Резистентність штамів НР до терапії, що проводиться, викликає не­об­хі­д­ність збільшувати кількість препаратів, які використовуються одно­час­но (або підвищувати їх терапевтичну дозу). Антибактеріальні препарати, які входять до складу ан­тихелікобактерних схем, можуть викликати або посилювати не­га­ти­вні зміни з боку мікропейзажу шлунково-кишкового тракту, що ро­бить обо­в’я­зковим ви­вчення їх впливу на стан мік­ро­біо­це­нозу кишечнику (Христич Т.М., 2002;). Згідно останніх даних Між­на­родної громади з вивчання гастро­ен­те­рологічних пору­шень за 2006 р., близько 15-20% на­селення земної ку­лі стра­ж­дає на синдром под­раз­не­­ного кишечнику (СПК), головною при­чиною роз­вит­ку якого є порушення мік­­­ро­біоце­но­зу, що викликають розлади моторно-ева­­куа­тор­ної фун­кції кишечнику, а також сприяють порушенням імунного го­мео­стазу. Нез­ва­жаючи на те, що проблемам патогенезу та лікування ПВ ДПК прис­вя­че­на велика кількість досліджень, відкритим залишається пи­та­­н­ня про іму­нні механізми виникнення рецидивів ПВ та загострення за­па­ль­ного процесу у слизовій оболонці (СО) шлунка та ДПК. Імунні ме­ха­ні­з­ми в па­то­ге­незі вказаної патології, зокрема роль порушень ци­то­кінового спе­­к­­тру, до кінця не вивчено. У теперішній час існують по­одинокі роботи (Гриднєв О.Є., 2002; Но­ви­цька І.О., 2003), в яких про­с­тежений вплив АХБТ на стан мікро­біо­ценозу кишечнику у хворих на ПВДПК. Однак, у лі­те­ратурі практично відсутні да­ні про стан імунної си­с­теми, а саме ци­то­кі­нового профілю (ЦП) крові, у хворих на ПВДПК у спо­лученні з дис­біо­зом кишечнику на фоні АХБТ.
Залишається актуальним питання щодо вивчення імунних механізмів роз­витку ПВДПК, сполученної з СПК й дисбіозом кишечника, та поперед усього ци­­токінів (ЦК) крові, розробки критеріїв ранньої діагностики порушень імун­но­го гомео­стазу та обґрунтування можливостей їх корекції. У цьому плані нашу ува­гу привернув сучасний імуноактивний препарат імунофан, який сприяє від­но­вленню імунного гомеостаза, та поперед усього, нормалізації ЦП корві хво­рих з гострою або хронічною патологією різного ґенезу (Г.М. Драннік, 2006).
Та­ким чином, використання імуно­ак­тивного препарату імунофану в комп­лексному лікуванні хворих на ПВДПК, сполучену з СПК, є одним з можливих патогенетичних шляхів пок­ра­щення результатів лікування даної коморбідної патології.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сер­таційна робота виконана у відповідності з основним планом нау­ково-дос­лі­д­них робіт (НДР) Луганського державного медичного уні­ве­р­ситету і є фраг­ме­нтом теми НДР кафедри пропедевтики внутрішньої ме­дицини: «Клі­ніко-патогенетичні особливості пептичної виразки шлу­­­­нку та два­над­цятипалої киш­ки в сполученні з дисбіозом кише­ч­нику та їх тера­пія» (№ держ­реєс­т­рації 0106U009527).
Метою роботи було вивчення особливостей клінічного перебігу, па­тогенезу ПВДПК, сполученої з СПК, та підвищення ефективності лікування та­­ких хворих із ви­­ко­ристанням сучасного імуноко­ри­гую­чого препа­рату імунофану.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі задачі:
1. Оцінити особливості клінічних проявів ПВДПК, сполученої з СПК.
2. Вивчити динаміку показників клі­тинної ланки системного імунітету у хворих на ПВДПК, сполучену з СПК.
3. Встановити характер змін цитокінового спектру крові стосовно вмі­с­ту прозапальних та протизапальних ЦК у хворих на ПВДПК, сполучену з СПК.
4. Проаналізувати ефективність впливу сучасного імуноактивного пре­­­­па­рату імунофану на клінічні та імуно­ло­гічні показники, в тому числі ЦП крові у хворих на ПВДПК, спо­лу­чену з СПК.
5. Проаналізувати віддалені результати лікування хворих на ПВДПК, сполучену з СПК при застосуванні імунофану.
Об'єкт дослідження: - динаміка клінічних, біохімічних, ендоскопічних та іму­нологічних показників у осіб з наявністю ПВДПК у сполучені з синдромом подразненого кишечнику під впливом імунофану.
Предмет дослідження - особливості клінічних проявів та пато­ге­незу ПВДПК у сполученні з СПК при наявності дисбіозу кишечнику, стан ЦП крові, кишковий мікро­біо­це­ноз, вплив імунофану на перебіг та пато­гене­тичні механізми ПВДПК та СПК, ефективність лікування.
Методи дослідження - клінічні, біохімічні, імунологічні, істру­мен­тальні, cтатистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встанов­ле­ний па­тогенетичний взаємозв`язок розвитку ПВДПК у сполученні з СПК на тлі по­ру­шень з боку імунної сис­те­ми, зо­крема, дисбалансу вмісту у крові про­запальних (ІL-1β, IL2, ФНПα) та протизапального (IL4) ЦК.
Про­аналізовані особливості порушень з боку загального іму­ні­тету у хво­­рих із вказаною вище сполученою пато­логією. Виявлений коре­ляційний зв’язок між імунними зсувами та ступенем клінічного пе­ре­бігу ПВДПК у сполученні з СПК. Вста­нов­лена залежність частоти реци­дивів ПВДПК від наявності СПК та вмісту у сироватці кро­ві про­за­па­ль­них та про­тизапальних ЦК. Патогенетично обґрунто­вана доціль­ність викорис­та­н­ня в комп­лек­­сному лікуванні ПВДПК у спо­лу­чені з СПК сучасного іму­но­ак­тивного засобу імунофану, виходячи з його по­зитивного впли­ву на динаміку клінічних, біохімічних та імуно­ло­гіч­них показ­ників.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені раціо­на­ль­ні під­ходи до поліпшення якості діагностики хворих на ПВДПК, сполу­чену з СПК, та включення до комплексного лікування сучасного імуно­ко­ригуючого препа­рату іму­но­фану. Створені і впроваджені в практику адек­ватні схеми ліку­ван­ня хворих з ПВДПК, сполученою з СПК. При цьому клінічно до­ве­дена ефек­тив­ність імунофану, який покращує показники як клі­тин­ного іму­­нітету, так і ЦП кро­ві. При застосуванні імунофану в якос­ті засобу ме­дичної реабілітації у хво­рих на ПВДПК, спо­лу­чену з СПК, дове­дена ефективність у динаміці клі­ніч­них про­­явів ко­мор­бід­ної па­то­логії та усунення проявів тимчасового вторинного іму­­но­де­фі­циту. Розроб­ле­на і впроваджена в практику корисна модель «Спо­сіб лі­­ку­ван­ня пептич­ної ви­ра­зки дванадцятипалої кишки, спо­лу­ченої з син­д­ро­мом по­д­раз­не­но­го ки­ше­чнику», отримано позитив­не рі­шення на видачу патента України сто­совно заявки №U200801127 від 30.01.2008.
Основні результати проведених досліджень впроваджено в ліку­ва­ль­ну прак­ти­ку терапевтичних відділень лікувальних установ мм. Луган­сь­ка, Донецька, Хар­кова, Київа, Чернівців. Вони вико­рис­то­вуються в нав­ча­льному процесі на ка­федрах про­­педевтики внут­ріш­ньої меди­ци­ни, внутрішньої медицини № 1 та 2, сі­мей­ної ме­ди­цини фа­ку­­­ль­тету піс­ля­ди­п­ломної освіти Луганського дер­­жав­ного медич­ного універ­ситету, а та­кож в Київському й Донець­ко­му націо­наль­них ме­дич­них уні­вер­си­те­тах. Розроблені і впро­ваджені в прак­­ти­ку інформа­ці­й­ні листи для лікарів-терапевтів (№ 15, 16 від 2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отримані резуль­та­ти дослід­же­ння полягає у підборі, клінічному обстеженні і лікуванні хво­рих на ПВДПК, сполучену з СПК. Автором безпосередньо обсте­же­­ні 30 практично здо­ро­вих осіб, 150 хво­рих на ПВДПК, яка перебігала у спо­лученні з СПК та 30 хво­рих з ізо­­льованою ПВДПК (контрольна гру­па), у яких вив­ча­лися клініч­ні, ла­бо­ра­торно-біохімічні, імуно­ло­гічні показ­ни­ки, про­ве­дені фібро­гаст­ро­скопія (ФГДС), вну­т­рішлункова рН-метрія та іррігоскопія. Автором зап­ро­поно­ва­но, а також впро­­ваджено в клі­ніч­ну практику ви­ко­ристання імунофану у комп­лексній те­ра­пії хво­рих на ПВДПК, яка спо­­лучена з СПК, прове­де­­на оцінка клінічної ефе­к­­ти­в­­ності та впливу цього пре­пара­ту на іму­ноло­гічні показ­ни­­ки. Здобу­ва­ч­кою са­мо­с­­тій­но си­с­те­ма­тизовані, ста­­­ти­стично об­роблені і проана­лізо­вані ре­зульта­­ти до­с­лі­д­ження. Ди­се­ртанткою не бу­ли використані результати та ідеї спів­авторів публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисерта­цій­ної ро­бо­ти оприлюднені й обговорені на науково-практичній кон­фе­ре­н­ції мо­ло­дих вче­них (Харків, 2007), на Всеукраїнський нау­ко­во-прак­тич­ній кон­фе­ренції Су­ча­сні підходи до аналізу стану здо­ров’я” (Луган­ськ, 2007), на­уково-практичній кон­ференції, присвя­че­ній 165-річчю На­ціо­­на­ль­ного ме­дичного університету ім. О.О. Бого­мо­льця Новини вну­т­­ріш­ньої ме­ди­ци­ни лікарю-інтерністу” (Київ, 2007), на­у­­ково-практичній конфе­рен­ції, при­­свяченій 60-річчю лікарні УМВС (Луган­ськ, 2007), на за­сі­даннях Лу­га­н­ських обласних това­риств тера­певтів і га­с­тро­енте­ро­ло­­гів (Лу­ганськ, 2005, 2006, 2007), на спільному засіданні кафедр про­­педе­в­­ти­ки внутрі­ш­ньої ме­ди­цини, внут­ріш­ньої ме­дицини № 1 та 2, сімей­ної ме­ди­цини фа­ку­ль­тету після­дипломної ос­віти, фтізіатрії, клінічної іму­но­логії, але­р­го­логії та ме­­ди­чної гене­ти­ки Луганського державного ме­ди­ч­ного університету (Луганськ, 2007).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 15 наукових роботах: 10 ста­т­тях, з них 8 у фа­хо­вих виданнях, затверджених ВАК України ( 9 статей без співав­то­рів), отримано позитивне рішення на патент України на ко­ри­сну мо­дель, а та­кож надруковано 4 тези доповідей у матеріалах науково-прак­ти­­ч­них кон­фе­ренцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення актуальної наукової за­дачі оп­ти­мізації лікування пептичної виразки дванадцятипалої киш­ки, спо­­лученої з син­д­ро­мом подразненого кишечнику. Було дослід­жено вплив ци­то­кінового профілю на клінічні прояви, стан мікрофлори кишечнику, фун­к­ціональні, ендоскопічні, мор­фологічні зміни слизової обо­­лон­ки шлунку і дванадцятипалої кишки у па­ці­є­нтів з коморбідною па­то­ло­гією. Розроб­ле­на ефективна схема лікування в ком­п­лексі з імуно­ко­рек­тором.
1. Клінічний перебіг ПВДПК, сполученої з СПК, мав деякі особ­ли­во­с­ті. Па­цієнти скаржилися одночасно на біль в епігастральній ділянці та за ходом то­в­­стого кишечнику (98,5%) або почуття дискомфорту в животі без чіткої ло­калі­зації (56,0%). У всіх хворих на коморбідну патологію во­д­ночас мали міс­це бо­льо­вий, дис­пептичний та астено-нев­ро­тичний си­н­дроми на тлі симптом­а­ти­ки з бо­ку товс­того кишечнику (метеоризм, закріпи, зміни зовнішнього виг­ля­ду стіль­ця тощо).
2. При ФГДС-дослідженні хворих з вказаною коморбідною пато­ло­гією, бу­ло встановлено, що в таких пацієнтів переважає помірна глибина вираз­ко­вого де­фек­ту з ура­жен­ням всієї товщі слизової оболонки та бі­ль­шим ступе­нем акти­вності запа­лення СО ДПК. При ізольованому пере­бі­гу ПВ ДПК (конт­ро­ль­на група) у біль­шості ви­пад­ків спо­с­терігалися по­мі­рна ступінь об­сіменіння НР, І або ІІ тип за­па­­ль­ного ін­філь­трату, а при поєднаному перебігу ПВДПК з СПК ви­ра­жена сту­пень об­сі­ме­ніння СО НР та ІІ тип запа­ль­ного ін­­фі­ль­­т­рату. У 127 пацієнтів (84,7%) з наяв­ністю сполу­че­ної па­то­логії бу­ли та­кож виявлені чітко виражені порушення з боку кіль­кіс­ного та якіс­но­­го скла­ду мікро­біо­це­но­зу кишечнику, з переважанням умо­­в­но-пато­ге­н­ної мі­к­­рофлори (Klebsiella, Cit­ro­bacter, Clostridium), що додатково спри­я­ли роз­ви­т­ку СПК.
3. Загострення ПВДПК, сполученої з СПК, супроводжувалися пору­шен­­нями з боку показників клітинної ланки імунітету у вигляді Т-лімфопенії різ­ного ступеню вираженості, дисбалансу основних субпопу­ля­цій Т-клітин, вна­слі­док чого імунорегуляторний індекс CD4/CD8 мав чітку тенденцію до зни­ження. Вивчення функціональної активності Т-лімфоцитів показало сут­тєве зни­­ження пока­з­ників РБТЛ у хво­рих з коморбідною пато­ло­гією. Сту­пінь ви­яв­ле­них імуно­ло­гічних порушень коре­лювала із часто­тою ви­ник­нення загос­трень ПВДПК.
4. В групі осіб з впер­ше виявленим де­фе­к­том СО ПВДПК, спо­лу­ченої з СПК, спостерігалося зростання у крові рівня проза­па­льних ЦК (IL-1β, ІL-2, ФНПα) в 1,5-3,0 рази, на тлі зниження вмісту проти­запаль­но­го ЦК (IL-4). При хро­ніч­ному перебігу ПВДПК, сполученої з СПК, в періоді заго­с­трення від­мі­ча­лося менш виражене зро­стання вмісту про­за­па­ль­них цитокінів (IL-1β, IL-2 та ФНПα) на тлі помірного підвищення вмісту протизапального ци­то­кіну (IL-4). Ви­яв­ле­ний позитивний кореля­ти­в­ний зв`язок між ступенем зростання кон­центрації про­запальних ци­то­­кі­нів у крові та розміром виразкового дефекту і вира­же­ністю активності за­па­­лення у СО ДПК.
5. Включення імунотропного засобу імунофану до комплексного ліку­ван­ня хво­рих із сполученою патологією, сприяє досяг­нен­ню стій­­кої ремісії ПВДПК, сполученої з СПК, а саме, прискорення зникнення болю в епігастрії та за ходом ки­ше­ч­нику, нудоти, метеоризму тощо, при цьому за­гоєння виразкового дефекту відбувалося на 4-5 днів раніше в по­рівнянні з хворими гру­пи зіставлення. Додаткове включення імунофану до АХБТ в ком­біна­ції з еубіо­­ти­ком, сприяє рубцю­ва­н­ню ви­разкового дефекту, більш повної норма­лі­за­ції стану мікрофлори ки­ше­чнику та усуненню про­явів СПК.
6. Застосування імунофану в комплексному лікуванні хворих на ПВДПК, спо­лучену з СПК, сприяло корекції пору­шень клітин­ного іму­ні­­тету: ліквідації Т-лімфопенії, нормалізації основних субпопуляцій, іму­норе­гу­ляторного індек­су CD4/CD8, а також зниженню рівню про­за­паль­них (ФНПα, ІЛ1β, IЛ2) та про­ти­запального (IL-4) ЦК у крові з нормалізаціею й ЦП.

7. Комплексна терапія з додатковим призначенням хворим на ПВДПК, спо­лу­чену з СПК, імуноактивного препарату імунофану дозволила досягнути стій­кої ремісії, яка зберігалася впродовж 6-12 місяців.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдулхаков Р.А., Гриневич В.Б., Иваников И.О., Исаков В.А. Схемы трой­ной терапии язвенной болезни луковицы двенадцатиперстной кишки на основе препарата Де-нол (Результаты мультицентрового исследования) // Рос. журн. гастроэнтер., гепатол., колопрокт. 2000.Т.10.-№2.С.26-30.
2. Абдулахов Р. А., Кудрявцева Л. В., Исаков В. А. Резистентность Helico­ba­c­ter pylori к основным компонентам эрадикационной терапии // Педиат­рия. Приложение «Диагностика и лечение заболеваний, ассоциированных с Нр».-2002.-№ 2.-С. 21-22.
3. Авраменко А.А., Чеботарев А.П., Невировсмая Э.С. Частота выявления НР-ин­фекции у больных с хронической гастродуоденальной патологией // Ук­ра­­ї­нський журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2000.- № 2 С. 36.
4. Агапова Н.Г. О медикаментозных гастродуоденальных язвах // Мистецтво лікування.- 2007.- №3(39).- С.9-11.
5. Аксенов О.С., Молчанов В.В., Хибин Л.С. Эрадикационная терапия Helicobacter pylori при язвенной болезни и ее влияние на структурное сос­тоя­ние слизистой оболочки желудка // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., коло­проктол. 2000. №3. С.17-19.
6. Активатор местного иммунитета имунофан в комплексной терапии дисбиотических нарушений кишечника / Парфенов А.И., Ручкина И.Н., Атауллаханов Р.И. // ЦНИИ Гастроэнтерологии, Москва.- Экспе­римен­тальная и клиническая гастроэнтерология.- 2003.- №3.- С.66-69.
7. Андерсен Л.П. Новые виды рода Helicobacter у человека // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2003. Т 13, № 2. С. 81-84.
8. Андерсен Л., Норгаард А., Беннедсен М Клеточный иммунный ответ организма на инфекцию Helicobacter pylori // Российский журнал гастро­энтерол., гепатол., колонопроктол. -1999.- № 2.- С. 22-26.
9. Антихеликобактерная терапия и ее нежелательные эффекты / Верткин А.Л., Артамонов В.Е., Городецкий В.В., Машарова А.А. Междуна­ро­д­ный медицинский журнал.- 2000.- № 2.- С. 28-31.
10. Ардатская М. Д., Дубинин А.В., Минушкин О.Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диаг­нос­тики и лечения // Терапевтический архив.-2001.-№ 2.-С. 67-72.
11. Артамонов В.Е., Машарова А.А., Городецкий В.В., Верткин А.Л Пере­но­симость и безопасность антихеликобактерных препаратов при лечении язвенной болезни. //Клин. мед. 2001. №2. С.53-57.
12. Аруин Л.И. Неliсоbасtеr и хронизация гастродуоденальных язв // Клин. мед. 2000. - №3. С. 60-64.
13. Аруин Л.И, Капуллер Л.Л., Исаков В.А. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника // Монография.-М.,«Триада-Х».-1998.-496с.
14. Бабак О.Я. Нужна ли антихеликобактерная терапия при хроническом гас­т­рите и пептических язвах? // Сучасна гастроентерологія.2001.№3.С.3-8.
15. Бабак О.Я. Противоязвенная терапия: новые препараты новые воз­мож­ности // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2000. №1. С.29-30.
16. Бабак О.Я. Ингибиторы протонной помпы. Вопросы и ответы // Сучасна гастроентерологія. 2003. №3(13). С.4-8.
17. Бабак М.О., Фадеєнко Г.Д. Порівняльна ефективність потрійних схем антихелікобактерної терапиії у хворих з виразкою дванадцятипалої киш­ки, асоційованою з резистентними штамами Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія.2002.№1(7).С.39-41.
18. Баранская Е.К. Язвенная болезнь и инфекция Helicobacter pylori // Болезни органов пищеварения.-2000.-№ 1.-С. 8-14. 17.
19. Барчук М.А., Харченко Н.В. Использование блокатора протонной помпы прояза в противохеликобактерной терапии у больных язвенной болезнью //Гастроентерологія. Вип. 31. Дніпрпетровськ: - 2000. С. 298-303.
20. Барчук М.А., Прилепова І.А. Динаміка показників перекисного окислення лі­підів та ферментної ланки антирадикального захисту під впливом лікування пацієнтів з виразковою хворобою // Сучасна гастроентерологія - 2002. - № 2 (8). - С. 59-61.
21. Белоусова О.Ю. Кишечный дисбиоз при синдроме раздраженного кише­ч­ника у детей: причина или следствие // Здоровье женщины.-2003.- №4 (16).-С.142-144.
22. Белоусов Ю. В. Дисбиоз кишечника: современные аспекты пробио­тиче­ской терапии// Мистецтво лікування. 2005. - №3(19).- С.11-13.
23. Белоусов Ю.В., Белоусова О.Ю. Комплексная терапия синдрома раздра­женного кишечника у детей // Здоров’я України. - 2006.- №9(1).-С.8-10.
24. Бельмер С.В., Симбирцев А.С., Головенко О.В. Значение цитокинов в патогенезе воспалительных заболеваний толстой кишки у детей./ Русский медицинский журнал.-2003.-Т.11.-№3.-С.67-73.
25. Березницкий Я. С., Гриценко И. И., Ратчик В. М. Стандарты диагностики и ле­­че­ния язвенной болезни // Сучасна гастроентер., ге­патол.2000.№2.С.16-20.
26. Белова Е.В., Вахрушев Я.М. Характеристика агрессивно-протективных фа­к­торов при эрозивном поражении слизистой оболочки гастро­ду­о­де­нальной зоны // Тер. архив. 2002. №2. С.17-20.
27. Бельмер С.В. Лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки: нерешенные проблемы и спорные вопросы // Доктор.-2003.-№12.-С.17-19.
28. Биоценоз-сберегающая терапия кишечных инфекций у детей. Но­­­­­­­­во­­к­­шо­нов А.А., Учайкин В.Ф., Соколова Н.В., Тихонова О.Н., Портных О.Ю. / РГМУ.- Приложение к "РМЖ" "Болезни органов пищеварения".- 2004.- Т. 6.- №1.- 25с.
29. Блайзер М.Дж. Решение проблемы инфекции Helicobacter pylori неод­нозначно // Междунар. журн. мед. практики. 2000. №7. С.70-72.
30. Бондаренко В.М. Метаболитные пробиотики: механизмы терапевт­тического эффекта при микроэкологических нарушениях // Consilium medicum.-2004.-Т.6.-№6.-С.12-15
31. Бондаренко В.М. Молекулярно-генетические и молекулярно-биоло­ги­ческие исследования представителей родов Bifidobacterium и Lactobacillus //Вестник российской академии наук.-2006.-№1.- С.18-24.
32. Бондаренко В.М., Грачева Н.М., Мацулевич Т.В. Дисбактериозы ки­шеч­ника у взрослых.- М.- 2003.-67с.
33. Бондаренко В.М., Лихохед В.Г., Воробьев А.А. Иммунорегуляция числен­ности микрофлоры кишечника./ Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.-2004.-№4.-С.90-93.
34. Березницкий Я.С., Гриценко И.И., Ратчик В.М. Стандарты диагностики и ле­чения язвенной болезни // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. - 2000. - № 2. - С.16-20.
35. Буглак Н.П., Мошко Ю.А. Применение кваматела для лечения гигантских и осложненных кровотечением язв двенадцатиперстной кишки // Сучасна гастроентерологія. - 2003. - № 1 (11). - С. 99-101.
36. Вахрушев Я.М., Белова Е.В., Ефремова Л.И., Романова Т.П. Срав­ни­тельная характеристика течения язвенной болезни в различные воз­рас­т­ные периоды/Терапевтический архив.-2004.-№2.-С.15-18.
37. Вахрушев Я.М., Белова Е.В., Ефремова Л.И. Эрозия гастродуоденальной зоны: самостоятельная нозологическая форма или фаза язвенной болезни/ Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология.-2003.-№2.-С.19-21.
38. Вдовиченко В.І., Бодревич Б.Б. Регіональні та індивідуальні особливості лі­кування виразкової хвороби, асоційованої з Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія - 2001. - № 2 (4). - С. 22-26.
39. Вдовиченко В.І., Бондаренко О.О., Вдовиченко А.В. Пептична виразка: не­ро­з­в’я­зані питання // Гастроентерологія. Вип. 31. Дніпропетровськ. 2000. С. 94-99.
40. Вдовіченко В.І., Швидкий Я.Б. Післяерадикаційний синдром: міф чи реальність? // Сучасна гастроентерологія. 2001. - №3. С. 16-17.
41. Верткин А.Л., Артамонов В.Е., Балагурия И.Ф. Дисбактериоз кишечника как побочный эффект антихеликобактерной терапии и новый способ его коррекции // Мед. картотека МИРа.2000.№10.С.26-27.
42. Верткин А.А., Мартынов С.В., Колобок Н.Н. Побочные эффекты анти­геликобактерной терапии, прогностические критерии их развития и коррекция // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатолог., колопроктолог. 2000. - Т. 4.- №1. С. 34-38.
43. Верткин А.Л., Машарова А.А. Синдром раздраженного кишечника и ки­ше­чный дисбактериоз. Синонимы ли это? // Междунар. мед. журн. 2002. Т. 8.- №1-2. С. 35-39.
44. Використання ендогенних факторів імунітету в лікуванні виразкової хво­роби дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori / Гриценко І.І., Гайдар Ю.А., Мосійчук Л.М. та ін. // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. Дніпропетровськ, 2000. - Випуск - 30. - С. 389-392.
45. Вильцанюк И.А. Нові підходи до діагностики та антимікробного ліку­ва­н­ня пептичних виразок і хронічних гастритів // Автореф. дис. к.м.н. Сім­ферополь, 2003.20с.
46. Витковский Ю.А. Роль цитокинов в регуляции системы гемостаза./ Ав­тореферат дисс. ....д-ра.мед.наук.-Чита.-1999.-25с.
47. Воеводин Д.А., Розанова Г.Н., Стенина М.А. Дисбактериоз и имму­но­патологический процесс// Иммунология.-2003.-№2.-С.103-107.
48. Воздействие фтора и его производных на окружающую среду и организм человека / Попов О.И., Подригало Л.В., Даниленко Г.Н., Семко Н.Г. // Врачебная практика. - 2000. - № 1. - С. 87-89.
49. Влияние микробиоценоза толстой кишки на патогенетические механизмы развития заболеваний внутренних органов / Дегтярева И.И., Скрипник И.М., Скопиченко С.В., Оседло Г.В., Потяженко В.М. - Медицина світу.- 2000.- Специальний выпуск: гастроэнтерология.- С. 63-69.
50. Ганчо В.Ю., Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Кутуев Х.А., Саблин О.А. Медикоэкономическое обоснование терапии синдрома раздраженного ки­шечника // Российский журнал гастроэнтерол., гепатол., коло­прок­тологии. 2001. №5.- С.5560.
51. Гебеш В. В. Ефективність лактувіту в комплексному лікуванні хворих на дисбактеріоз // Мистецтво лікування.-2005.-№9(25).-С.5-7.
52. Герасимова Е.В., Несвижский Ю.В., Воробьев А.А. Изучение фекального микробиоценоза человека при экспериментальном моделировании запора // Вестник РАМН.-2006.-№1.-С.15-18.
53. Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хво­­­роби органів травлення // Сучасна гастроентерол. і гепатол.- 2000.-№1.- С.17-20.
54. Говорун В.М., Гущин А.Е., Исаков В.А. и др. Молекулярная диагностика и ге­нотипирование H.pylori в биоптатах слизистой оболочки желудка // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. №10 (№2, прил.10). С.12-15.
55. Григорьева Г.И. Функциональный запор и синдром раздраженного ки­шеч­ника (дифференциальная диагностика и лечение) // Врач.-2006.-№7.-С.3-6.
56. Григорьев П.Я., Яковенко Э.П., Таланова Е.В. Эффективность семи­д­нев­но­го ко­м­бинированного курса эрадикационной хеликобактерной терапии у больных яз­венной болезнью и хроническим гастритом // Клин. мед.- 2001.- №6.- С.41-44.
57. Гриднев А.Е. Динамика микробиоценоза кишечника у больных с неос­ло­ж­ненной пептической язвой двенадцатиперстной кишки, ас­социированной с Нelicobacter pylori, до и после антихеликобактерной тера­пии // Укр. терапевт. журн. 2001. Т. 3, №3. С. 60-63.
58. Гріднєв О.Є. Мікробіоценоз кишечнику в нормі та у хворих виразковою хво­­робою дванадцятипалої кишки // Врачеб. практика. 2002. - №3. С. 34-39.
59. Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Шабанова Г.Ж., Щербина Н.Н. Осо­бе­н­ности язвенной болезни, не связанной с Helicobacter pylori // Тер. архив. - 2002. - №2. - С.24-27.
60. Гриценко І.І., Щербініна М.Б., Степанов Ю.М., Будзяк І.Я. Оцінка впливу внутрішньошлункового рН на ареал розселення та ступінь обсімінення Неliсоbасtеr руlori слизової оболонки при хронічному атрофічному гаст­риті, ерозіях, виразках шлунка //Гастроентерологія. Вип. 31. Дніпро­пет­ровськ: - 2000. С. 240-248.
61. Гриценко И.И., Щербинина М.Б., Кудрявцева В.Е. Применение пилобакта в лечении пептической язвы желудка // Медицина світу. Спец. выпуск: гастроэнтерология. - 2000. - С.18-22.
62. Гриценко І.І., Будзак І.Я. Роль пілоричного хелікобактеріозу у генезі еро­зивно-виразкових роз’ятрень слизової оболонки гастродуоденальної зони // Сучасна гастроентерологія. 2002. - №1(7). С.10-15.
63. Гриценко І.І., Щербиніна М.Б., Кудрявцева В.Є. Застосування цитокінів у комплексному лікуванні пептичної виразки шлунка // Сучасна гастро­ен­те­рологія.2001.-№3.С.46-50.
64. Грищенко І.І., Новоженіна Л.І., Григоренко А.О. Ендоскопічні критерії ефек­тивності застосування ланзапу в лікуванні гастродуоденальних ви­разок // Укра­їнський журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2000.- № 3 С. 58.
65. Дегтярева И.И. Клиническая гастроэнтерология/ Монография.- Меди­цинское информационное агентство(МИА).-2004.-616с.
66. Дегтярева И.И. Синдром раздраженного кишечника // Междунар.мед. журн. (Украина).-2003.-Т.9.-№2.-С. 22-29.
67. Диденко Т.В. Особливості перебігу та лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у хворих з токсигенними та банальними штамами Helicobacter pylori / Автореф. дис канд.мед.наук. - Луганськ, 2003. - 20 с.
68. Дисбактериоз тонкой и толстой кишки и его патогенетическое лечение (методическое пособие) / Звягинцева Т.Д., Шаргород И.И., Мирзоева Л.А., Чернобай А.И., Сергиенко Е.И.- Харьков, 2000.-22 с.
69. Домарева И.В. Диагностика и лечение язвенной болезни двенад­цати­пе­р­с­т­ной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, в амбулаторно-полик­ли­­нических условиях. Автореф. дисканд.мед.наук. Москва, 2002. - 23 с.
70. Дорошенко Е.О. Еще раз о дисбактериозе // Журнал "Поликлиника"-2003.-№4.-С.39-40.
71. Ермолаєв Д.М. Роль медіаторів запалення у розвитку виразкової хвороби два­на­д­цятипалої кишки//Проблеми медичної науки та освіти. 2002.- №4.С.64-66.
72. Ефективність потрійної антихелікобактерної терапії у хворих з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки залежно від ступеня обсіменіння Helicobacter pylori слизової оболонки / В. Г. Передерій, С. М. Ткач, В. В. Тищенко та ін. // Укр. хіміотерапевтичний журнал.- 2001.- № 4.-С. 24-28.
73. Железнякова Н.М. Механізми формування пептичної виразки у хворих на гіпертонічну хворобу // Мистецтво лікування.-2007.-№2(38).-С.5-7.
74. Жерлов Г.К., Рудая Н.С., Радзивил Т.Т., Кейян С.В. Язвенная болезнь же­лу­дка, двенадцатиперстной кишки, Helicobacter pylori и секреторный им­муноглобулин А до и после операции // Клин. мед. - 2001. - №1. - С.55-58.
75. Жукова Е.А., Соколова И.Л., Шабунина Е.И., Волков А.И., Кулик Н.Н. Состояние слизистой оболочки фундального отдела желудка при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у детей в зависимости от фазы заболевания/ Российский педиатрический журнал.- 2006.- №1.- С.15-18.
76. Журавлева Л.Н Клинико-иммунологические параметры у детей с Н. pylori-ассоциированными заболеваниями гастодуоденальной зоны // Иммунопато­логия, аллергология и инфектология.-2004.-№ 4.-С.42-47.
77. Захарова Н.В. Кларитромицин - стандартный компонент антихе­ли­кобак­тер­ной терапии // Экспер. клин. гастроэнтерол.- 2003.- №3.- С.13-16
78. Звягинцева Т.Д. Дисбактериоз тонкой кишки: синдром чрезвычайного бакте­ри­­ального роста // Сучасна гастроентерологія і гепатологія.- 2000.- № 1.-С. 40-41.
79. Звягинцева Т.Д. Синдром раздраженного кишечника: принципы диаг­но­стики и терапии // Здоров’я України.- 2007.-№ 7(1).-С.10-16.
80. Звягинцева Т.Д., Чернобай А.И., Дахер Джордж М. Патогенетические механизмы липопероксидации и антирадикальной защиты в развитии язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Сучасна гастро­ен­те­ро­логія. 2002. - №1(7). С.49-51.
81. Звягинцева Т.Д., Дахер Джордж М. Эффективность ланзапа в лечении язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Сучасна гастроенте­ро­логія. 2002. - №2(8). С.62-63.
82. Звягинцева Т.Д., Дергачева А.В. Нексиум у больных язвенной болезнью. Первый опыт однонедельного применения в Украине // Новые медицин­ские технологии. 2003. - №1. С.30-31.
83. Иваников И.О., Исаков В.А., Кудрявцева Л.В. и др. Молекулярная диаг­но­с­тика инфекции Helicobacter pylori: достижения и перспективы примене­ния // Кремлевская медицина. Клинический вестник. 2000. - №1. С.71-74.
84. Иванова Л.Н. Патология пищеварительной системы в условиях эколо­гического прессинга.- Луганск.- Изд-во ЛГМУ.- 2000.- 170 с.
85. Ивашкин В.Т. Современные принципы антигеликобактерной терапии // Тер. архив. 2001. - №1. С.59-62.
86. Ивашкин В.Т., Григорьев П.Я., Васильев Ю.В. и др. Сумамед в эради­ка­ци­онной терапии инфекции Helicobacter pylori при язвенной болезни двенад­цатиперстной кишки // Клин. перспект. в гастроэнт. и гепат. 2001. - №2.
87. Ильченко А.А. Язвенная болезнь и Helicobacter pylori. Проблема диаг­но­стики и лечения // Рос. гастроэнтерол. журн. 2000. - №3. С.22-31.
88. Ильченко А.А., Селезнева Э.Ю., Сильвестрова С.Ю. рН-метрия в оценке ингибиторов протонной помпы // РЖГГН. 2003. - №3.
89. Исаков В.А. Серологические методы диагностики инфекции Helicobacter pylori: показания к применению и перспективы использования // Клин. и лаб. диаг­ностика. 2000. - №1. С.38-41.
90. Исаков В.А. Антихеликобактерная терапия на основе эзомепразола: мета-анализ // Клин. фармакология и терапия. 2002. т.11. - №4. С.1-5.
91. Исаков В.А., Домарадский И.В. Хеликобактериоз. М.:МЕДПРАКТИКА. М. 2003. 411 с.
92. Іспір’ян М.Б. Гуморальний антиендотоксиновий імунітет у хворих на псоріаз із дисбактеріозом кишечнику // Український журнал дерматології, венерології, косметології.-2005.- №2.- С.15-17.
93. Казак С.С., Прокопенко И.Г. Изучение эффективности препарата Лак­то­фильтрум в комплексном лечении синдрома раздраженного кишечника у детей и подростков // Мистецтво лікування.- 2006.- №8(35).- С.10-11.
94. Калинин А.В. Резистентность НР к антибиотикам. Место Де-нола в сов­ре­ме­­н­ных схемах эрадикационной терапии // Тер. архив.- 2001.- №8.- С.73-75.
95. Кисилев Д.В., Спирин Н.Н., Романов В.А., Степанов И.О. Корригирующее влияние на микрофлору кишечника и некоторые показатели иммуни­тета у боль­ных с энцефаломиелополирадикулоневритом / Сб. материалов Х кон­фе­ре­н­ции «Нейроиммунология».- СПб.- 2000.-23с.
96. Клиническая гастроэнтерология / Анохина Г.А., Опанасюк Н.Д., Родо­неж­с­кая Е.В., Черненко В.В. / под ред. Харченко Н.В.- К.: Здоровя,2000.- 445с.
97. Клиническая иммунология и алергология / Под ред. Г.Лолора, Т.Фишера и Д.Адельмана: Пер. с англ.-М.: Практика, 2000.- 806с.
98. Кляритская И.Л. Синдром раздраженной кишки // Сучасна гастро­енте­рологія. 2003. - №1 (11). С.45-48.
99. Кляритская И.Л., Тищенко В.В. Достаточны ли существующие показания для эрадикации хеликобактерной инфекции? // Сучасна гастроентерологія. 2001. - №1 (3). С.9-10.
100. Кобылецкий М.М. Особливості хірургічного лікування ускладнених виразок дванадцятипалої кишки з врахуванням стану місцевої імуно­реак­ти­в­ності і хелікобактеріозу шлунка // Автореф. дис. к.м.н. - Харків, 2000. - 19 с.
101. Колесник П.О., Чопей І.В., Книшев В.І. та ін. Серологічний моніторинг ан­ти­гелікобактерних антитіл альтернативний метод контролю ефек­тивності ерадикації // Науковий вісник Ужгородського університету. 2001. № 16. С. 119-126.
102. Конев Ю.В. Болезни кишечника. Дисбиозы и их коррекция // Consilium medicum.-2005.-Т.7.-№5.-С.12-16.
103. Кононов А.В. Местный иммунный ответ на инфекцию Helicobacter pylori // Рос. журнал гастроэнтерол., гепатол., колонопроктологии.-1999.-№2.- С.15-22.
104. Кононов А.В. Гетерогенность воспалительного ответа в популяции при Hel­i­­cobacter pylori-инфекции // Педиатрия. 2002.- №2 (приложение). С.124-130.
105. Коркушко О.В., Коваленко Л.И., Нелеп А.Д., Врублевская Е.О. Мор­фологические изменения слизистой оболочки желудка при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у пациентов пожилого и старческого возраста // Клін. хірургія. 2000. -№8. С.20-22.
106. Коркушко О.В., Коваленко Л.И. Особенности патогенеза и морфо­функциональных проявлений язвенной болезни двенадцатиперстной киш­ки у лиц пожилого и старческого возраста // Сучасна гастро­енте­ро­логія. 2001. - №3. С.10-13.