КЛІНІЧНИЙ СТАН ТА МЕТАБОЛІЧНИЙ СТАТУС КУРЧАТ-БРОЙЛЕРІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК МІДІ : Клинического состояния и метаболического статуса Цыплята-бройлеры ПРИ ПРИМЕНЕНИИ комплексных соединений меди

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
Михальська Віта Михайлівна

удк 619:616-071+612.015.3:636.52.085.12

Клінічний стан та метаболічний статус
курчат-бройлерів при застосуванні комплексних сполук міді

16.00.06 гігієна тварин та ветеринарна санітарія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
Захаренко Микола Олександрович
доктор біологічних наук, професор

КИЇВ 2005

Зміст

ВСТУП.................................................................................................................

5

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ...................................................................................

11

1.1 Загальна характеристика комплексних сполук мікроелементів..............

11

1.1.1. Структура та властивості комплексних сполук мікроелементів....

11

1.1.2. Доступність мікроелементів для тварин з комплексних сполук....

21

1.2. Вплив комплексних сполук мікроелементів на клінічний стан та метаболічний статус тварин......................................................................

26

1.3. Комплексні сполуки мікроелементів як засоби профілактики захворювань, підвищення продуктивності тварин та якості продукції.

38

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ...............................................

46

2.1. Схема та умови проведення досліджень...................................................

46

2.2. Методи та матеріали досліджень...............................................................

53

2.2.1. Одержання метіонату, гліцинату та лізинату міді..........................

53

2.2.2. Дослідження фізико-хімічних властивостей метіонату, гліцинату та лізинату міді..........................................................................

55

2.2.3. Визначення показників мікроклімату.............................................

55

2.2.4. Дослідження клініко-гематологічних показників у тварин..........

56

2.2.5. Визначення показників обміну речовин у тварин.........................

56

2.2.6. Дослідження активності ферментів.................................................

59

2.2.7. Визначення гострої токсичності комплексних сполук міді..........

63

2.2.8. Дослідження продуктивності тварин..............................................

64

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ............................

66

3.1. Характеристика способів одержання метіонату, гліцинату та лізинату міді...............................................................................................................

66

3.2. Фізико-хімічні та токсикологічні властивості комплексних сполук міді................................................................................................................

73

3.2.1 Фізико-хімічні властивості метіонату, гліцинату та лізинату міді................................................................................................................

73

3.2.2. Токсичність метіонату, гліцинату та лізинату міді.......................

76

3.3. Активність травних ферментів за дії комплексних сполук міді in vitro...............................................................................................................

79

3.4. Клінічний стан та метаболічний статус щурів за дії метіонату, гліцинату та лізинату міді .........................................................................

86

3.4.1. Клінічний стан та гематологічні показники щурів .......................

86

3.4.2. Метаболічний статус організму щурів...........................................

89

3.5. Клінічний стан, обмін речовин та продуктивність курчат-бройлерів при згодовуванні метіонату, гліцинату та лізинату міді.........................

100

3.5.1. Клінічний стан та гематологічні показники курчат-бройлерів......................................................................................................

100

3.5.2. Вплив метіонату, гліцинату та лізинату міді на обмін речовин.........................................................................................................

101

3.5.3. Продуктивність курчат-бройлерів...................................................

108

3.6. Економічна ефективність застосування метіонату, гліцинату та лізинату міді курчатам-бройлерам...........................................................

113

4. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ...................................

116

ВИСНОВКИ.....................................................................................................

135

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ.....................................................................

137

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................

138

Список умовних позначень

АсАТ аспартатамінотрансфераза
АлАТ аланінамінотрансфераза
ЛФ лужна фосфатаза
ГГТП гамма-глутамілтранспептидаза
СДГ сукцинатдегідрогеназа
Лдг лактатдегідрогеназа
ЛД летальна доза
НАДФ+ нікотинамідаденіндинуклеотид фосфат (окиснений)
СОД супероксиддисмутаза
ЕДТО етилендиамінтетраоцтова кислота

ВСТУП

В останні роки стали пропонуватися комбікорми для птиці з високим вмістом міді, хоча відомо, що потреба птиці в цьому елементі складає від 2,5 до 10 мг/кг корму. Мідь відноситься до металів з подвійною дією і поєднує в собі життєво необхідні та токсичні властивості [31, 68, 69, 117, 158].
Питання про застосування комплексних сполук міді з амінокислотами у годівлі тварин почало розглядатися коли з’явились дані про низьку засвоюваність міді з неорганічних сполук, що сприяло їх виведенню з каловими масами і було причиною забруднення навколишнього середовища цим важким металом [128, 187, 202, 236].
Актуальність теми досліджень. Важливу роль у профілактиці мікроелементозів відіграє раціональна годівля тварин доброякісними кормами, які забезпечують їх в достатній кількості поживними та біологічно активними речовинами, особливо мінеральними сполуками.
До організму птиці вони надходять у вигляді складних металоорганічних сполук кормів, з яких легко засвоюються. Потребу птиці у макро- та мікроелементах задовольняють введенням до складу комбікормів різних преміксів, що містять неорганічні солі, природні мінерали-сорбенти (цеоліти), синтетичні сполуки, продукцію аквакультури тощо [41, 67, 83, 140, 154, 155, 168, 185, 191].
Особливо чутлива до нестачі міді в організмі сільськогосподарська птиця. Рівень цього мікроелементу в тканинах залежить від його вмісту в кормах, а також ефективності всмоктування в травному каналі та участі у процесах метаболізму [109, 158, 183, 198, 199].
Мідь впливає на функції кровотворних органів та ендокринних залоз, бере участь в окисно-відновних процесах й захисних реакціях організму, необхідна для росту і розмноження тварин [21, 32, 128, 151, 165, 248].
Неорганічні солі міді, які вводяться до складу комбікормів не завжди безпечні для здоров’я тварин і мають низьку біологічну доступність [97, 104, 111, 135, 202, 234].
Підвищують біологічну доступність міді для організму птиці використанням комплексних сполук цього елементу з амінокислотами та іншими органічними речовинами. Вони є найбільш оптимальною для організму формою джерел біогенних металів, добре всмоктуються в травному каналі, запобігають утворенню важкорозчинних та абсорбованих у кишечнику лігандів, нетоксичні та високоефективні у застосуванні порівняно з неорганічними речовинами [44, 69, 75, 129, 223].
Однак широкого застосування в профілактиці мікроелементозів та годівлі птиці комплексні сполуки міді з амінокислотами не знайшли через недостатню кількість наукових досліджень щодо способів їх одержання, токсичності, впливу на клінічний стан, обмін речовин, продуктивність та якість продукції тварин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною комплексних досліджень за темою Вивчити вплив комплексоутворюючих речовин на організм тварин та розробити на їх основі нове покоління мінеральних преміксів” (номер державної реєстрації 0101U003212), що виконується співробітниками кафедри гігієни тварин ім. А.К. Скороходька Національного аграрного університету.
Мета та завдання досліджень. Головна мета роботи удосконалити спосіб одержання, дослідити токсикологічні властивості та вивчити вплив метіонату, гліцинату та лізинату міді на клінічний стан, метаболічний статус та продуктивність курчат-бройлерів.
Для досягнення мети ставилися такі завдання:
- удосконалити спосіб одержання метіонату, гліцинату та лізинату міді;
- дослідити фізико-хімічні властивості одержаних комплексних сполук міді з амінокислотами;
- вивчити токсичність метіонату, гліцинату та лізинату міді;
- дослідити вплив комплексних сполук міді з амінокислотами на активність травних ферментів in vitro;
- визначити показники клінічного стану та обміну речовин у лабораторних щурів за дії комплексних сполук міді;
- з’ясувати вплив метіонату, гліцинату та лізинату міді на клінічний стан, метаболічний статус і продуктивність курчат-бройлерів;
- розрахувати економічну ефективність використання комплексних сполук міді з амінокислотами при вирощувані курчат-бройлерів.
Об’єкт досліджень. Метіонат, гліцинат і лізинат міді; лабораторні щурі та миші; курчата-бройлери.
Предмет досліджень. Фізичні й хімічні властивості комплексних сполук міді, їх токсичність, клінічні та біохімічні показники, продуктивність і збереженість курчат-бройлерів.
Методи дослідження. Поставлені в роботі завдання вирішувались експериментально з використанням клінічних (частота дихання, температура тіла), гематологічних (кількість еритроцитів і лейкоцитів, концентрація гемоглобіну), гігієнічних (температура повітря, вологість та швидкість руху повітря), зоотехнічних (продуктивність, збереженість поголів’я, витрати корму), біохімічних (показники вуглеводного, білкового та ліпідного обміну), а також статистичних (математична обробка отриманих даних) методів досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Теоретично обґрунтована та експериментально доведена доцільність використання комплексних сполук метіонату, гліцинату та лізинату міді в годівлі лабораторних тварин і курчат-бройлерів. Вперше вивчено їх токсичність, яка становить для метіонату міді 335,0, гліцинату 640,0 та лізинату міді 390,0 мг/кг маси тіла, що характеризує комплексні сполуки міді як малотоксичні речовини. Встановлено стимулюючий вплив гліцинату та лізинату, й меншою мірою метіонату міді, на активність травних ферментів курчат-бройлерів in vitro. При введенні щурам метіонату, гліцинату та лізинату міді у різних дозах підвищувалось енергозабезпечення тканин організму, знижувалися процеси уреогенезу в печінці, змінювалась активність ряду травних та тканинних ферментів і не змінювався білковий спектр сироватки крові, гематологічні показники та клінічний стан тварин.
Тривале згодовування курчатам-бройлерам з комбікормом метіонату, гліцинату та лізинату міді забезпечувало їх ефективне використання при відсутності кумулятивної дії, підвищувало активність ряду ферментів плазми крові, підшлункової залози та тонкого кишечника, не впливало на клінічний стан, гематологічні показники, рівень енергетичних процесів, фракційний склад білків сироватки крові, масу внутрішніх органів, забезпечувало високу інтенсивність росту птиці та збереженість поголів’я.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлено оптимальне співвідношення амінокислот і міді в розчинах для одержання комплексних сполук. Вказано на можливість використання метіонату, гліцинату та лізинату міді у складі преміксів для тварин. Встановлено оптимальні дози введення метіонату, гліцинату та лізинату міді до складу комбікорму для тварин, які становлять відповідно 1,0; 0,5 та 1,0 мг на голову за добу.
Використання в годівлі курчат-бройлерів комбікормів, що містили метіонат, гліцинат або лізинат міді відповідно у кількості 23,0; 15,0 і 22,0 мг/кг корму, не впливало на споживання корму і забезпечувало високі середньодобові прирости живої маси, інтенсивний ріст та збереженість птиці, а також якість продукції.
Результати досліджень можуть бути використані при розробці нових вітчизняних преміксів, профілактичних та лікувальних препаратів для сільськогосподарської птиці, а також у навчальному процесі при підготовці лікарів ветеринарної медицини та технологів з виробництва продукції тваринництва.
Особистий внесок здобувача полягає у проведенні експериментальних досліджень за темою дисертаційної роботи, опрацюванні наукової літератури, статистичній обробці одержаних результатів, написанні роботи та підготовці матеріалів для опублікування.
Апробація результатів досліджень. Результати досліджень за темою дисертаційної роботи доповідались на наукових конференціях науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів Навчально-наукового інституту тваринництва та водних біоресурсів Національного аграрного університету (вересень 2002, 2003 р.); конференції професорсько-викладацького складу й аспірантів ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК (Київ, 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції ”Актуальні проблеми годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів” (жовтень 2003 р., НАУ); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми сучасної гігієни тварин та ветеринарної санітарії” (листопад 2003 р., НАУ); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, червень 2004 р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано п’ять наукових статей у фахових виданнях, а також тези наукових доповідей, в яких викладені основні положення дисертаційної роботи.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів досліджень, узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву і списку літературних джерел. Робота містить 35 таблиць та 8 рисунків. Список літературних джерел включає 252 джерела, із них 49 іноземні.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Вдосконалено спосіб одержання комплексних сполук міді з метіоніном, гліцином та лізином та проведено їх гігієнічну оцінку. Метіонат, гліцинат та лізинат є менш токсичними речовинами ніж сульфат міді, не володіють кумулятивною здатністю, та є доступним джерелом міді для тварин, а доцільність їх використання в годівлі курчат-бройлерів доведена дослідженнями клінічного стану, гематологічних показників, активності травних та тканинних ферментів, продуктивності та збереженості птиці.
2. Утворення комплексних сполук міді з метіоніном, гліцином та лізином підтверджено дослідженням частоти смуг коливань цих речовин в інфрачервоній області спектра. При оптимальних умовах їх одержання вихід гліцинату міді складає 90%, метіонату 85% та лізинату міді 87%.
3. Комплексні сполуки метіонат, гліцинат та лізинат міді аморфні речовини блакитного кольору, з слабким специфічним запахом, приємні на смак сполуки і характеризуються сталим рН (6,546,75) та різною розчинністю у воді та 0,1н розчині соляної кислоти.
4. Комплексні сполуки міді є помірно токсичними речовинами, що підтверджено ЛД50 для лабораторних мишей, яка становить для метіонату міді 335,0, гліцинату 640,0 та лізинату 390,0 мг/кг маси тіла.
5. Метіонат, гліцинат та лізинат міді, додані окремо в інкубаційне середовище, порівняно з сульфатом міді підвищують активність ліпази у 2,3 раза, амілази підшлункової залози у 1,1-1,2 раза, пепсину у 1,3 раза та лужної фосфатази слизової тонкого кишечнику в середньому в 1,9-4,0 раза.
6. Тривале застосування лабораторним тваринам окремо метіонату, гліцинату або лізинату міді порівняно з сульфатом міді не викликає накопичення міді в печінці та плазмі крові, не впливає на клінічні та гематологічні показники, їх поведінку та споживання корму.
7. Введення лабораторним щурам per os метіонату, гліцинату чи лізинату міді протягом 42 діб підвищує рівень глюкози у крові в середньому в 1,21,4 рази, знижує концентрацію сечовини в 1,4 раза, активність лужної фосфати і лактатдегідрогенази в 1,62,7 раза, не впливає на загальний вміст білків і ліпідів плазми крові.
8. Згодовування курчатам-бройлерам з комбікормом комплексних сполук міді з амінокислотами підвищує амілазну активність плазми крові в середньому в 2,12,6 рази та знижує її активність в 1,62,7 рази у підшлунковій залозі, а показники клінічного стану, активності травних і тканинних ферментів знаходяться в межах фізіологічної норми.
9. Встановлено, що доступність міді для курчат-бройлерів з метіонату, гліцинату та лізинату міді вища, ніж з сульфату, про що свідчить підвищення вмісту церулоплазміну в їх печінці.
10. Згодовування курчатам-бройлерам метіонату, гліцинату та лізинату міді у складі комбікорму не викликає накопичення міді у м’язевій тканині і печінці, забезпечує високі середньодобові прирости та живу масу, збереженість поголів’я.

ПРОПОЗИЦІІ ВИРОБНИЦТВУ

Для забезпечення високої продуктивності і збереженості поголів’я курчат-бройлерів рекомендується вводити до комбікормів органічні джерела міді метіонат, гліцинат або лізинат міді відповідно в дозах 23,0; 15,0 та 22,0 мг/кг корму протягом всього періоду вирощування

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболиньш А.Ф. Влияние различных источников меди и цинка на концентрацию меди и цинка в крови и функцию воспроизводства у лактирующих коров / Бюллетень ВНИИФ и БСХЖ. Боровск. Вып.1.(97). 1990. С. 45 47.

2. Авцин А.П., Жаворонков А.А., Строчков Л.С. Микроэлементозы человека. М.: Медицина, 1991. 237 с.

3. Авцин А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А., Строчкова Л.У. Микроэлементозы человека: этиология, классификация, органопатология. М.: Медицина, 1991. 496 с.

4. Азизов М.А., Узилевская П.Ш., Мусабаев И.К. и др. Применение комплексных соединений меди в медицине // Биологическая роль меди. М.: Наука. 1970. С.296 298.

5. Апсите М.Р. Влияние смеси микроэлементов и аминокислот на систему крови цыплят // Регуляторы роста и метаболизма животных. Рига, изд.”Зинатне” 1971. С. 169 178.

6. Арсеньев А.Ф., Фролова Л.О. Биологическое значение хелатирования катионов в пищеварительном тракте сельскохозяйственных животных и птицы // Вопросы совершенствования племенной работы и технологии в животноводстве: Сб. науч. трудов. М. 1973. Т.63. С. 38 45.

7. Атауллаханов И.А Обмен меди в организме женщины при физиологических и некоторых патологических состояниях // Биологическая роль меди. М.: Наука. 1970. С. 271 277.

8. Бабенко Г.А. Микроэлементы в экспериментальной и клинической медицине. К., 1965. 183 с.

9. Бабенко Г.А., Решеткина Л.П. /Применение микроэлементов в медицине. К.: Здоров’я. 1971. 220 с.

10. Бабенко Г.А. Обмен и роль меди в организме человека / Биологическая роль меди. М.: Наука. 1970. С. 240 251.

11. Бабенко Г.А. Визначення мікроелементів і металоферментів в клінічних лабораторіях. К.: Наукова думка. 1967. С. 1 12.

12. Бабенко Г.А. Об участии металлов в регуляции ферментативных реакций // Биохимия животных и человека. К.: Наукова думка. 1978. Вып. 2. С. 15 29.

13. Бабин Я.А. Марганец, медь и кобальт активаторы тканевых ферментов // Материалы ІІ конф. по обмену опытом Микроэлементы.” Саратов. 1967. С. 119 124.

14. Батырова Х.Н., Мадина С.Ш. Влияние микроэлементов на костную ткань птиц // Предупреждение и ликвидация заболевания птиц на Северном Кавказе и Нижнем Поволжье. 1988. С. 124 128.

15. Белами Л. Инфракрасные спектры сложных молекул. М.: ИЛ., 1963. 590 с.

16. Беленький М.Л. Элементы количественной оценки фармакологического эффекта. Рига, 1963. 113 с.

17. Беляев М.Я. Изоферментный спектр сывороточной лактатдегидрогеназы в возрастном аспекте у практически здоровых людей // Лабораторное дело. Л. 1981. № 3. С.152 154.

18. Бергхоф П.К. Мелкие домашние животные. Болезни и лечение: Пер. с нем. И. Кравец. М.: Аквариум ЛТД,” 2001. 224 с.

19. Беренштейн Ф.Я. Микроэлементы в патологии и физиологии животных. Минск, 1966. 196 с.

20. Беренштейн Ф.Я. О биологической роли меди // Успехи современной биологии. Киев, 1950. Т. 29. Вып. 2. С. 83

21. Беренштейн Ф.Я. О механизме воздействия микроэлементов на обмен веществ. // Микроэлементы в сельском хозяйстве и медицине. Киев, 1962. С. 264.

22. Бинеев Р.Г., Идрисова К.Т. Влияние комплексов биогенных металлов с биоактивными органическими соединениями на имуногенез при некоторых инфекционных заболеваниях // Сб.: профилактика и лечение сельскохозяйственных животных. Одесса, 1972. С. 645.

23. Бинеев Р.Г., Логинов В.В. Применение глиценатов биогенных металлов для профилактики минеральной недостаточности у жвачных животных. / Профилактика незаразных болезней продуктивных животных. Казань, 1987. С. 36 37.

24. Біологічна хімія з основами фізичної та колоїдної хімії: лабораторно-практичні заняття / Методичні вказівки. Киев, 1998. 147 с.

25. Бондарев Л.С. Содержание меди и активность церулоплазмина в крови при некоторых болезнях печени // Биологическая роль меди. М.: Наука, 1970. С. 284 285.

26. Браун Д., Флойд А., Сейнсбери М. Спектроскопия органических веществ. М.: Мир, 1992. 300 с.

27. Браунштейн А.Б. Активные центры и природа каталитического действия ферментов // Журнал всесоюзного химического общества. 1963. №8. С. 81 94.

28. Брумберг В.Ф., Певзнер Л.З. Нейрохимия изоферметов. Л.: Наука, 1976. 124 с.

29. Васерук Н.Я., Кравців Р.Й. Вміст сульфгідрильних груп у сироватці крові бугайців за корекції мікроелементно-вітамінного живлення при підвищеному кадмієвому навантаженні. // Науково-технічний бюлетень ін-ту біології тварин присвячений 40-річчю інституту. Львів, 2001. С. 84 86.

30. Василец И.М. Церулоплазмины, их молекулярная структура и биологические функции // Успехи биологической химии. М.: Наука, 1973. Т.14. С. 178 195.

31. Васильева С., Берзиня Н., Ремез И. Влияние повышенного уровня меди в рационе на иммунитет сельскохозяйственной птицы // Матеріали IV Української конференції по птахівництву з міжнародною участю. Харків, 2003. Вип. 53. С. 204 207.

32. Ветеринарна клінічна біохімія. Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. та ін. Біла Церква, 2002. С. 150 152.

33. Войнар А.И. Биологическая роль микроэлементов в организме человека и животных. М., 1962. 442 с.

34. Войнар А.И., Галахова В.Н. Вплив міді на вміст глікогену і ліпідів в печінці. // Український біохімічний журнал. 1962. Т. 34. №4. 504с.

35. Войнар А.О. Физиологическая роль микроэлементов в организме животных и человека и задачи исследований в этом направление // Микроэлементы в сельском хозяйстве и медицине. Рига: Зинатне, 1956. С. 499 508.

36. Високос М.П., Чорний М.В., Захаренко М.О. Практикум для лабораторно-практичних занять з гігієни тварин. Харків: Еспада. 2003. 215 с.

37. Галахова В.Н. Влияние меди и кобальта на деятельность щитовидной и поджелудочной желез / Микроэлементы в эксперименте и клинике: Учёные записки Станиславского медицинского ин-та. 1959. С. 122.

38. Георгиевский В.И. Минеральное питание сельскохозяйственной птицы. М.: Колос, 1990. С. 327.

39. Георгиевский В.И., Амненков Б.Н., Самохин В.Т. Минеральное питание животных. М.: Колос, 1979. С. 52 223.

40. Георгиевский В.И., Кальницкий Б.Д. Потребность крупного рогатого скота в минеральных веществах // Сельскохозяйственная биология 1983. №12. С. 15 21.

41. Георгиевский В.И., Полякова Е.П. Усвоение марганца цыплятами и несучками из различных рационов // Тезисы докладов Х всесоюзной научной конференции: Микроэлементы в биологии и их применение в медицине и сельском хозяйстве. Чебоксары, 1986. Т.3. С. 177 179.

42. Герасименко В.Г., Мельниченко О.М., Бітюцький В.С., Веред П.І. Вивчення ефективності застосування біомету нового залізомідькобальтовмісного препарату для профілактики та лікування аліментарних анемій // Вісник Білоцерківського ДАУ. Біла Церква, 2001. Вип.19. С. 140 143.

43. Герасимов Б.Л., Старик И.Л. Микроэлементы в кормлении телок // Реф. ж. Корма и кормление сельскохозяйственных животных. М., 1985. №1. С.21.

44. Гиззатуллина Р.А., Гутовская А.В., Журина Л.В. Изучение влияния хелатных форм медь-органических комплексов на некоторые биохимические показатели крови у экспериментальных животных // Материалы докл. II всесоюзного биохимического съезда. Ташкент, 1969. С.78-92.

45. Гиреева Т.М. Влияние подкормки микроэлементов на обмен веществ у стельных коров и количество их приплода // Материалы Всесоюзной конференции по болезням молодняка сельскохозяйственных животных и птиц. М., 1964. С. 15.

46. Гликина Ф.Б., Ключников Н.Г. Химия комплексных соединений: Учебное пособие для студентов педагогических ин-тов. М.: Просвещение, 1982. 160 с.

47. Гутовская Ф.В., Журина Л.В. Влияние хелатной формы аминоацетата меди и полиненасыщенных жирных кислот на некоторые биохимические показатели крови экспериментальных животных// Труды 5-й Поволжской конференции физиологов, биохимиков и фармакологов. Ярославль. 1969. №6. 310 с.

48. Горобец А.И. Накопление витамина А у бройлеров при включении в их рацион хелатных соединений микроэлементов // Науч.-техн. бюл. укр. НИИ птицеводства. 1985. №18. С. 22 24.

49. Горобец А.И. Накопление жирорастворимых витаминов в организме цыплят-бройлеров и их продуктивность при скармливании хелатов микроэлементов // Сельскохозяйственная биология: серия биология животных. 1991. №6. С. 82 84.

50. Гринберг А.А. Введение в химию комплексных соединений. Л.: Химия. 1971. С. 506 530.

51. Григор’єва Г.С., Киричок Л.М., Конахович О.О., Мисливець С.О., Мохорт М.А. Комплексоутворення як спосіб підвищення нешкідливості сполук мікроелементів // Медицинская токсикология. 2001 № 2. С.12 15.

52. Данилевский В.М. Справочник по ветеринарной терапии. М.: Колос, 1983. 213 с.

53. Денисова О.Ф. Синтез и применение тирозината меди для профилактики анемии у поросят-сосунов: Автореф. диск.б.н. Воронеж, 1992. 24 с.

54. Догадаева И.В. Влияние цинка на некоторые показатели углеводно-жирового обмена у бройлеров. / Минеральное питание сельскохозяйственных животных. 1973. С. 175 177.

55. Доник М. Ветеринарне забезпечення технології вирощування птиці // Ветеринарна медицина України. 1998. №1. С. 10.

56. Дорошенко Д.И. Влияние меди на азотистый состав крови и дегидразную активность органов // Тезисы докладов на 12-й науч. сесии Ставропольского мед. института. Ставрополь. 1951. №7. С. 69.

57. Досон Р., Эллиот Д., Эллиот У. Справочник биохимика. М.: Мир, 1991. 544 с.

58. Дымко Е.Ф. О роли микроэлементов в повышении продуктивности и устойчивости сельскохозяйственных животных в условиях юго-востока Казахстана // Материалы всесоюз. конф. посвящ. 90-летию Казанского ветеринарного ин-та. Казань. 1963. С. 491 492.

59. Дятлова Н.М., Темкина В.Я., Попов К.И. Комплексоны и комплексонаты металлов. М.: Химия, 1988. 544 с.

60. Дятлова Н.М., Криницкая Л.В., Матковская Т.А. Комплексоны в биологии и медицине. М.: Химия, 1986. 50 с.

61. Ершова В.А. Биологическая эффективность применения хелатных соединений меди в кормлении поросят раннего отъема // Бюллетень Всесоюзного научно-исследовательского ин-та физиологии, биохимии и питания сельскохозяйственных животных. Боровск. 1982. Вып. 2 (66). С. 31 33.

62. Жаровський Ф.Г., Пилипенко А.Т., П’ятницький І.В. Аналітична хімія. К.: Вища школа, 1982. 544 с.

63. Жолнин А.В. Химия биогенных элементов: Конспект лекций по общей химии. Челябинск, 2001. 53 с.

64. Заболотнов Л.А., Кальницкий Б.Д., Шатерикин А.М., Агафонов В.А. Баланс энергии в организме животных // Зоотехния. 1998. №10. С.19 22.

65. Засєкін Д.А. Розвиток патологічного процесу у тварин за умов отруєння їх організму солями важких металів // Науковий вісник НАУ. 2001. Вип.42. С. 15 18.

66. Засєкін Д.А. Моніторинг важких металів у довкіллі та способи їх зниження в організмі тварин: Дис... д-ра вет. наук: 16.00.06. Національний аграрний університет. К., 2002. 354 с.

67. Засуха П.В. Нові дисперсні мінерали у тваринництві. Вінниця: Арбат, 1997. 224 с.

68. Зигель Х. Ионы металлов в биологических системах. М.: Мир, 1982. С. 147-163; С. 23-46.

69. Казаков Х.Ш. К биохимии металлов и их органических хелатных комплексов // Материалы докладов всесоюз. науч. конфер. посвящ. 90-летию Казанского вет. ин-та. Казань. 1963. С. 371.

70. Казаков Х.Ш. Некоторые итоги и перспективы изучения по проблеме металлобиохимии и комплексной биохимии металлов // Ученые записки Казанского ветинститута им. Баумана. Казань. 1972. С. 207 217.

71. Казаков Х.Ш. О некоторых аспектах проблемы комплексной биохимии биогенных металлов // Материалы зональной научной конференции Поволжья и Приуралья: Эндемические болезни и микроэлементы. Казань. 1972. С. 35 36.

72. Калимуллин Ю.Н. / Металлохелаты стимуляторы иммунодинамических и репродуктивных функций сельскохозяйственных животных. Казанский вет. ин-т им. Н.Э. Баумана. Казань, 1984. 80 с.

73. Калимуллин Ю.Н. Биологическая роль металлов и их хелаткомплексных соединений с различными клешневателями // Металлохелаты-стимуляторы иммунодинамических и репродуктивных функций с/х животных. Казанский вет. ин-т им. Н.Э. Баумана. Казань, 1984. С. 8 11.

74. Кальницкий Б.Д. Биологическая эффективность микроэлементов // Минеральные вещества в кормлении животных. Л.: Агропромиздат, 1985. С. 60 66.

75. Кальницкий Б.Д. Взаимосвязь минеральных веществ в процессе их обмена // Минеральные вещества в кормлении животных. Л.: Агропромиздат, 1985. С. 17.

76. Кальницкий Б.Д. Максимально допустимые и токсичные уровни микроэлементов в рационе животных // Минеральные вещества в кормлении животных. Л.: Агропромиздат, 1985. С. 25 28.

77. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике: в 2 т. Минск: Беларусь, 2000. 463 с.

78. Капетанаки К.Г. К методике определения активности трансаминаз (аминофераз) в сыворотке крови // Лаб. Дело. 1962. №1. С. 19 23.

79. Караваминко В.Ф., Москалик А.Е., Гришко Г.И. Эффективность добавок кобальта в комбикормах для мясных цыплят // Бюлл. ВНИИ физиологии и биохимии питание с.-х. животных. 1985. №3. С. 53 56.

80. Кармолиев Р., Лукичева В., Найденский М., Чекмарев А. Реакция цыплят на введения глицина и сукцината // Птицеводство. К. № 2. 2003. С. 6 7.

81. Клиническая биохимия / Цыганенко А.Я., Жуков В.И., Мясоедов В.В., Завгородний И.В. М.: Триада-Х,” 2002. 483 с.

82. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии / Кондрахин И.П., Курилов Н.В., Малахов А.Г. и др. М.: Агропромиздат, 1985. 287 с.

83. Кобкова А., Кебец А., Курова Г. Комплексный препарат железа и витаминов // Птицеводство. 1996. №5. С. 28 29.

84. Коваленко В.М., Стефанов О.В., Максимов І.М. Експериментальне вивчення токсичної дії потенційних лікарських засобів / Метод. рекомендації. К. 2000. 43 с.

85. Ковальский В.В, Риш М.А. Биогеохимические провинции с недостатком меди // Биологическая роль меди. М.: Наука, 1970. С. 299 311.

86. Ковальский В.В., Риш М.А. Биологическая роль меди в организме животных // Медь в организме животных. Л. 1978. С. 113 118.

87. Кокунин В.А. Статистическая обработка при малом числе опытов // Украинский биохимичный журнал. 1975. №. 47. Вип. 6. С. 776 790.

88. Колесников Ю.П. О биологическом и терапевтическом действии марганца // Труды Харьковского госуд. мед. ин-та. 1958. Вып. 37. С. 225.

89. Коломийцева М.Г., Боголюбова А.В., Вознесенская Ф.М., Исаева Е.А. Влияние меди на физиологические реакции организма // Тезисы докладов VI Всесоюз. Совещания: Биологическая роль микроэлементов и их применение в сельском хозяйстве и медицине. Ленинград, 1970. Т. 2. С. 101.

90. Колту Є. М. Інтенсивність обміну речовин і продуктивність великої рогатої худоби за корекції протеїнового та мінерального живлення: Дис...д. наук 03.00.13. фізіол. людини і тварин та 06.02.02. годівля тварин та технологія кормів Львів, 1999. 320 с.

91. Концевенко В.В., Конопелько П.Я. Современные проблемы в примышленном свиноводстве // Ветеринария. 1990. №2. С. 55 58.

92. Координационные соединения металлов в медицине / Крисс Е.Е., Волченкова И.И., Григорьева А.С., Яцимирский К.Б., Бударин Л.И. К.: Наукова думка, 1986. 216 с.

93. Копил М.И., Береза В.И. Что дали микроэлементы // Животноводство Украины. 1979. №11. С. 48 49.

94. Корнилова С.В., Капинос Л.Е., Благой Ю.П. Изучение взаимодействия ДНК с ионами Са методом колебательной спектроскопии //Журнал мол. биол. 1995. Т. 29. Вып. 3. С. 572 584.

95. Корнилова С.В., Капинос Л.Е., Благой Ю.П. Изучения взаимодействия ДНК с ионами марганца методом ИК спектроскопии // Журнал мол. биол. 1993. Т. 29. Вып. 6. С. 1276 1285.

96. Кормление птицы: Справочник. - Агеев В.Н., Егоров И.А., Околелова Т.М., Паньков П.Н. М.: Агропромиздат, 1987. 192 с.

97. Косенко М., Величко В. та ін. Контроль якості кормових добавок і вітамінних препаратів // Науково-технічний бюл. Інституту біології тварин. Львів, 2001. Вип.1 2. С. 349 352.