ІМУНОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ГРУП РИЗИКУ РОЗВИТКУ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ДІТЕЙ : Иммуногенетическая ХАРАКТЕРИСТИКА И КРИТЕРИИ ФОРМИРОВАНИЯ ГРУПП РИСКА РАЗВИТИЯ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Боднар Ганна Борисівна

УДК 616.33/.342 053.2:575

ІМУНОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ГРУП РИЗИКУ РОЗВИТКУ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ДІТЕЙ

14.01.10 педіатрія

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник
Сорокман Таміла Василівна
доктор медичних наук, професор

Чернівці 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ГЕНЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ТА ПРОГРЕСУВАННЯ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В ДІТЕЙ 11
1.1. Етіологічні та патогенетичні аспекти розвитку
гастродуоденальної патології в дітей 11
1.2. Генетичні передумови виникнення хвороб шлунка
та дванадцятипалої кишки в дітей 18
1.2.1. Генетичні маркери схильності до ГДП 19
1.2.2. Гени, антигени головного комплексу
гістосумісності та ГДП 20
1.3. Прогнозування виникнення, розвитку та
прогресування гастродуоденальної патології дитячого віку 23
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 30
2.1. Клінічна характеристика обстежених дітей 31
2.2. Методи дослідження 33
2.2.1. Клінічні методи дослідження 33
2.2.2. Лабораторні методи дослідження 34
2.2.3. Інструментальні методи дослідження 38
2.2.4. Клінікогенеалогічне дослідження 39
2.2.5. Статистичне дослідження 40
РОЗДІЛ 3. КЛІНІКОГЕНЕАЛОГІЧНІ ТА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАНЬ
ГАСТРОДУОДЕНОЇ ДІЛЯНКИ В ДІТЕЙ 42
3.1. Клінічний перебіг гастродуоденальної патології в дітей 42
3.2. Генеалогічний аналіз розвитку гастродуоденальної патології 52
3.3. Імунологічна характеристика дітей, хворих на
гастродуоденальну патологію 56
3.4. Особливості морфофункціонального стану слизової оболонки
шлунку та дванадцятипалої кишки в дітей хворих на
гастродуоденальну патологію 62
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ АСОЦІАЦІЇ ГЕНІВ ТА АНТИГЕНІВ
HLA З ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ 69
4.1. Імуногенетична характеристика обстежених дітей 69
РОЗДІЛ 5. КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ГРУП РИЗИКУ РОЗВИТКУ
ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ДІТЕЙ 76
РОЗДІЛ 6. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТЕФЛАЗИДУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕЛІКОБАКТЕРАСОЦІЙОВАНИХ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В ДІТЕЙ 93
5.1. Динаміка клінічних та ендоскопічних показників 94
5.2. Динаміка імунологічних показників на тлі лікування 100
5.3. Ерадикація Helicobacter pylori 104
РОЗДІЛ 7. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ 107
ВИСНОВКИ 122
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 124
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 126

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

ARR зниження абсолютного ризику
CI довірчий інтервал
EF етіологічна фракція
f частота алеля
Нр Helicobacter pylori
NNT кількість хворих, яких потрібно пролікувати для попередження
одного несприятливого наслідку
OR відношення «шансів»
RR відносний ризик
RRR зниження відносного ризику
Δ нерівноважне зчеплення
ВХ ДПК виразкова хвороба дванадцятипалої кишки
ГДП гастродуоденальна патологія
ДГР дуоденогастральний рефлюкс
КУС коефіцієнт успадкування схильності
ПК прогностичний коефіцієнт
СО слизова оболонка
СОШ слизова оболонка шлунка
ФІ фагоцитарний індекс
ФРІС формула розладу імунної системи
ФРР фактори ризику розвитку
ФЧ фагоцитарне число

ВСТУП

Актуальність теми.
Захворювання гастродуоденальної ділянки в дітей, враховуючи їх широку розповсюдженість, особливості клінічного перебігу, високий ризик ранньої маніфестації та інвалідизації на даний час становлять серйозну медико-соціальну проблему [25]. Статистичні дані за 2002-2003 рр. також вражають: понад 2,2 млн. дітей страждають на патологічні стани органів травлення [46].
Хронічні захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки часто розпочинаються в дошкільному і шкільному віці. Спостереження в гастроентерологічній клініці свідчать про те, що за останні 10 років в дітей реєструється збільшення частоти тяжких форм гастритів та гастродуоденітів, які призводять до розвитку виразкової хвороби [51], множинних ерозій [37].
На підставі аналізу поширеності гастроентерологічної патології в дітей, науковцями [26] зроблений висновок про те, що причини високої поширеності вивчені недостатньо, а дані про роль спадкового фактора у виникненні гастроентерологічної патології в дітей одиночні, суперечливі та різноспрямовані.
В останні роки значного успіху досягнуто у вивченні різних аспектів діагностики, патогенезу, клініки гастродуоденальної патології в дітей, у той же час дані питання все ще викликають суперечливі судження. Встановлено, що важливу роль у підсиленні агресивних властивостей шлункового вмісту і ослабленні захисних властивостей слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки відіграють мікроорганізми, зокрема Helikobakter pylori. Однак необхідне подальше вивчення шляхів його передачі, способів попередження інфікування та взаємозв’язку із генетичними чинники [85, 106]. Спадкова схильність більш виражена у хворих на виразкову хворобу, при цьому вона відмічається частіше по батьківській лінії. На даний час до генетичних маркерів схильності до виникнення гастродуоденальної патології в дітей відносять відсутність третьої фракції лужної фосфатази, високий показник ацетилхоліну та холінестерази в сироватці крові, гіперпродукцію соляної кислоти, яка зумовлена збільшенням числа парієтальних клітин, підвищення рівня пепсиногену І, дефіцит мукополіпротеїдів.
Принципово новим науковим напрямком є вивчення імуногенетичних аспектів виникнення різноманітних захворювань. Генетична сприйнятливість (чи резистентність) організму до хвороби певною мірою залежить від індивідуальних особливостей його тканин, зокрема від специфіки HLA-антигенного спектру [27]. Встановлено асоціативні зв’язки окремих HLA- антигенів з хворобами травної системи [254]. Виявлений достеменний зв’язок між розвитком виразки дванадцятипалої кишки та антигенами HLA І і ІІ класів і їх комбінаціями, що свідчить про наявність імуногенетичних факторів схильності і резистентності до розвитку захворювання [90].
Перспективним спрямуванням дитячої гастроентерології є попередження подальшого розповсюдження патології гастродуоденальної зони в дітей. Це потребує перегляду підходів до діагностики, визначення генетичних факторів ризику виникнення гастродуоденальної патології в дітей в плані проведення первинної профілактики [25].
Отже, актуальність даного дослідження зумовлена потребою удосконалення діагностичних та профілактичних заходів, з розширенням можливостей досимптомної діагностики.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в рамках наукової роботи кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету «Епідеміологія, прогнозування, імуногенетична характеристика та патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування гастродуоденальних захворювань в дітей», № державної реєстрації 0106U008376, термін виконання січень 2006 грудень 2010 рр.
Мета дослідження. Підвищити ефективність діагностики та профілактики гастродуоденальної патології в дітей.
Задачі дослідження:
1. Виявити особливості клініко-генеалогічного аналізу в дітей, хворих на хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт, виразку шлунка та дванадцятипалої кишки.
2. Визначити чинники схильності та резистентності захворювань гастродуоденальної ділянки в дітей.
3. Визначити ступінь ризику виникнення та особливості перебігу гастродуоденальної патології залежно від HLA-типування спектру тканин дитини.
4. Встановити критерії формування груп ризику розвитку гастродуоденальної патології в дітей.
5. Розробити алгоритм діагностики та профілактики гастродуоденальної патології у дітей.
Об’єкт дослідження. Закономірності розвитку та клінічного перебігу гастроентерологічних захворювань у дитячому віці.
Предмет дослідження. Чинники виникнення та імуногенетичні маркери гастродуоденальної патології в дітей.
Методи дослідження: епідеміологічний для визначення частоти та поширеності серед дитячого населення захворювань гастродуоденальної ділянки, генеалогічний (побудова родоводу) для визначення типу успадкування, клінічний для оцінки стану здоров’я пробандів та їх сімей, соціометричний (анкетування з уточненням анамнестичних, побутових, екологічних, спадкових та інших даних) для визначення сприяючих чинників розвитку гастродуоденальної патології, імунологічний (за загальноприйнятою методикою) для визначення стану імунної системи в дітей хворих на гастродуоденальну патологію, імуногенетичний (з використанням полімеразної ланцюгової реакції в ДНК) для визначення імуногенетичних маркерів схильності та резистентності до виникнення патології гастродуоденальної ділянки, статистичний для обробки результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено HLAтипування хворих на гастродуоденальну патологію та практично здорових дітей, визначені гени HLA системи ІІ класу (DQ A1 0103, 0201), які асоціюються з розвитком гастродуоденальної патології.
Одержані нові дані про стан імунної системи хворих на гелікобактерасоційовану гастродуоденальну патологію, так під час загострення для хворих характерні прояви вторинної імунної недостатності.
Встановлено основні типи сімейної обтяженості гастродуоденальної патології. Розрахований коефіцієнт успадкування схильності (66,30±9,28%) до розвитку гастродуоденальної патології залежно від типу успадкування.
Вперше з позицій доказової медицини, на підставі проведеного клініко-епідеміологічного дослідження та використання статистично вірогідних результатів багатофакторного аналізу визначено фактори ризику виникнення патології, розроблено чіткі критерії виділення груп ризику. Розроблено математичні моделі ймовірності розвитку захворювання, тяжкості перебігу та імовірність рецидиву, описана клініко-генетична характеристика даної патології.
Науково обґрунтовано доцільність комплексного використання Протефлазиду за загальноприйнятою схемою антигелікобактерної терапії.
Запропоновано алгоритм профілактики виникнення гастродуоденальної патології, що дозволяє створити новий підхід до консультування у родинах високого ризику розвитку захворювань гастродуоденальної ділянки в дітей.
Практичне значення одержаних результатів. Визначення чинників розвитку та виникнення рецидивів ГДП, з їх прогностичною оцінкою та розробкою математичних моделей, дозволить прогнозувати розвиток ГДП у конкретної дитини, тим самим надасть можливість в умовах лікувальних закладів різного рівня більш цілеспрямовано провести відповідний комплекс лікувальнопрофілактичних заходів, направлених на усунення впливу імовірних чинників розвитку захворювання та виникнення рецидивів.
Запропоноване нами комплексне використання Протефлазиду з загальноприйнятою схемою антигелікобактерної терапії, що забезпечує підвищення ефективності лікування та зменшення кількості ерадикаційних курсів, можна рекомендувати для широкого впровадження в педіатричній практиці.
Результати роботи впроваджені в клінічну практику гастроентерологічних відділень міської дитячої лікарні та обласної дитячої лікарні № 2 (м. Чернівці), міської клінічної дитячої лікарні м. Суми.
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі у матеріалах лекцій та практичних занять з педіатрії Буковинського державного медичного університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.П. Пирогова, Одеського державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури за обраною темою, патентний пошук, сформульовані мета та завдання досліджень. Дисертант самостійно провів соціометричне, генеалогічне, клінічне обстеження груп дітей. При безпосередній участі дисертанта проведені лабораторні, імуногенетичні дослідження. Самостійно оцінені отримані результати, проведений їх статистичний аналіз, сформульовані висновки, практичні рекомендації, підготовлені до друку публікації, написані та оформлені всі розділи дисертаційної роботи. В спільних статтях не були використані ідеї та результати роботи співавторів.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на: ІІ міжнародній науковопрактичній конференції Сучасні наукові дослідження 2006” (Дніпропетровськ, 2006); ІІІ науковопрактичній конференції Проблемні питання лікування дітей” (Київ, 2006); всеукраїнській науковопрактичній конференції Функціональні захворювання шлунковокишкового тракту в дітей актуальні проблеми дитячої гастроентерології” (Чернівці, 2006); І Всеукраїнському конгресі дитячих хірургів з міжнародною участю Сучасні лікувальнодіагностичні технології в хірургії дитячого віку” (Вінниця, 2007).
Публікації. За результатами роботи опубліковано 10 наукових праць, зокрема 4 статті у фахових наукових виданнях України, 1 деклараційний патент, 5 тез наукових доповідей, 1 раціоналізаторська пропозиція.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові вирішення актуального завдання стосовно клініко-генетичних особливостей перебігу гастродуоденальної патології в дітей. На основі визначення ролі HLA-системи у виникненні і характері перебігу гастродуоденальних захворювань розроблені нові критерії формування груп ризику розвитку патології гастродуоденальної ділянки в дітей.

1. Частка генетичної компоненти у виникненні гастродуоденальної патології є вагомою, про що свідчить високий коефіцієнт успадкування схильності до розвитку в дітей гастродуоденіту (КУС= 66,3% ) та виразкової хвороби (КУС= 74,6%). В дітей зі спадковою обтяженістю гастродуоденальна патологія клінічно виявляється в більш ранньому віці (10,8+1,5 років), ніж у хворих без обтяженої спадковості (14,6±1,3 років) і характеризується більш тяжким перебігом.

2. В дітей, хворих на хронічний гастрит, гастродуоденіт та виразкову хворобу, в період загострення реєструються зсуви параметрів імунологічної реактивності: зниження відносної кількості Тлімфоцитів у крові, дисімуноглобулінемія ІV ступеня та зниження показників фагоцитарної функції (ФІ 2,5+0,2; ФІ 17,7+0,9).

3. Імуногенетичними маркерами у дитячого населення Північної
Буковини схильності до розвитку гастродуоденальної патології
виділено гени HLAкомплексу ІІ класу DQ A1 0103, 0201 та
гаплотипове поєднання генів 0103 0103, 0201 0103, 0201 0301.
При успадкуванні двох і більше генів та їх комбінації, що
асоціюються з гастродуоденальними захворюваннями, відносний ризик виникнення захворювань зростає в 4,28,9 раза.

4. За наявності детермінант-протекторів або їх комбінацій
(0101, 0501) в генному складі тканин головного комплексу
гістосумісності дитини ризик виникнення гастродуоденальної патології є мінімальний

5. Несприятливими прогностичними чинниками виникнення
гастродуоденальної патології слід вважати позитивний
генеалогічний анамнез OR = 5.24 [2.11-5.98], (р<0,0001), всі
типи сімейної спадковості та наявність у дитини імуногенетичних маркерів OR =6,11 [4,5711,23] (р<0,01).

6.Диференційоване лікування гелікобактер-асоційованої гастро- дуоденальної патології з включенням до лікувального
комплексу Протефлазиду призводить до скорочення тривалості
лікування (на 26,4%) і загоєння виразкового дефекту (на 29,5%) та зменшення вдвічі кількості ерадикаційних курсів порівняно з традиційною терапією. Клінічна ефективність запропонованого комплексного лікування гелікобактерасоційованих гастродуо-денальних захворювань в дітей становить 96,7%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На доклінічному етапі доцільно формувати «групи ризику» розвитку гастродуоденальних захворювань в дітей на основі їхнього позитивного генеалогічного анамнезу.

2. У практику роботи медико-генетичих консультацій доцільно впровадити імуногенетичне обстеження сімей із гастродуоденальною патологією для встановлення ступеня ризику розвитку хронічного гастриту, гастродуоденіту та виразкової хвороби.

3. Дітям «групи високого ризику» потрібно проводити періодичні профілактичні огляди з метою виключення керованих чинників ризику розвитку гастродуоденальної патології (розробка індивідуального раціону та режиму харчування, заходів, спрямованих на зменшення нервовопсихічного та фізичного навантаження, санація хронічних вогнищ інфекції), діагностичнопрофілактичний алгоритм дозволить значно прискорити систематизацію даних.

4. З метою об’єктивної оцінки тяжкості гастродуоденальних захворювань в дітей під час загострення та корекції лікування варто використовувати сукупність параметрів імунологічної реактивності у вигляді ФРІС: Тлім.І Ig AІІ ФЧІІ ФІІ.

5. При гелікобактерасоційованих гастритах, гастродуоденітах та виразковій хворобі дванадцятипалої кишки рекомендовано додавати до комплексної терапії Протефлазид: дітям від 6 12 років по 5 крапель тричі за добу, старшим 14 років по 10 крапель тричі за добу при збереженій кислотоутворювальній функції шлунка за 40 хв. до їди, при підвищеній через 60 хв. після їди впродовж 3 тижнів. Лікування Протефлазидом слід розпочинати під час загострення гастродуоденальної патології і проводити повторні курси з інтервалом 6 місяців під час диспансернополіклінічного спостереження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко А.А., Чеботарев А.П., Невировская Э.С. Частота выявления H. рylori инфекции у больных с хронической гастродуоденальной патологией // Укр. ж. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії.— 2000.— № 2.— С. 36.
2. Акбашева О.Е., Пехтерева Е.В., Скороходова Т.М. Фенотипы α1 протеиназного ингибитора и активность протеолитических ферментов плазмы крови при язвенной болезни // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колонопроктол. 2001. № 2. С. 4446.
3. Амиров Н.Ш. Гетерогенность патогенеза язвообразования в желудке и двенадцатиперстной кишке // Мат. I Рос. Конгр. по патофизиологии. М. 1996. С. 130.
4. Амиров Н.Ш. Сравнительное исследование патогенеза язвообразования в желудке и двенадцатиперстной кишке // Рос. гастроэнтерол. ж. 1997. № 4. С. 5758.
5. Андерсен Л.П. Новые виды Helicobacter pylori у человека // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колонопроктол. 2003. № 2. С. 8183.
6. Аруин Л.И. Helicobacter pylori в патогенезе язвенной болезни: что известно и что узнать предстоит // Мат. V сессии Рос. группы по изучению Helicobacter pylori. Омск. 1997. С. 35.
7. Аруин Л.И. Helicobacter pylori в этиологии и патогенезе язвенной болезни // Мат. 7й сессии Рос. группы по изучению Helicobacter pylori. Нижний Новгород, 1998. С. 610.
8. Аруин Л.И., Григорьев В.А., Исаков В.А, Яковенко Э.П. Хронический гастрит. Амстердам, 1993. 362 с.
9. Аруин Л.И, Капуллер Л.Л., Исаков В.А.. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника. М.: ТриадаХ, 1998. 496 с.
10. Бабій Л.І. Роль і значення інфекції Helicobacter pylori в розвитку хронічних захворювань органів гастродуоденальної зони в дітей // ПАГ. 2000. № 2. С. 59.
11. Бабак О.Я. Нужна ли антихеликобактерная терапия при хроническом гастрите и пептических язвах? // Суч. гастроентерол. 2001. № 3. С. 38.
12. . Бабак О.Я. Противоязвенная терапия: новые препараты новые возможности // Суч. гастроентерол. і гепатол. 2000. № 1. С. 2930.
13. Бабак О.Я.. Ингибиторы протонной помпы. Вопросы и ответы // Суч. гастроентерол. 2003. № 3 (13). С. 48.
14. Балаболкин И. И. Гастроинтестинальная пищевая аллергия у детей // Педиатрия. 1997. № 1. С. 3236.
15. Баранова А.А., Климанской Е.В.,. Римарчук Г.В. Детская гастроэнтерология. М., 2002. 592 с.
16. Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д.. Фармакотерапия пептических язв желудка и двенадцатиперстной кишки. Харьков: Основа. 1997. 238 с.
17. Базлов С.Н., Чернин В.В., Червинец В.М., Егорова Е.Н. Микрофлора гастродуоденальной зоны и морфологическая характеристика фаз рецидива язвенной болезни // Экспер. мед. 2003. № 4. С. 3235.
18. Базлов С.Н., Чернин В.В., Червинец В.М и др. Мукозная флора и Helicobacter pylori в ульцерогенезе // Рос. ж. гастроэнтерол, гепатол., колопроктол. 2001. №2. С.1516.
19. Барановския А.Ю., Гозз И., Симаненков В.И. и др. Уточнение механизмов формирования неблагоприятного течения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с хеликобактериозом // Рос. гастроэнтерол. ж. 1997. №2. С. 1627.
20. Баранская Е.К. Патогенез язвенной болезни // Болезни органов пищеварения. 2000. Т. 2, № 2. С. 2936.
21. Баранская Е.К. Париет в современных схемах эрадикации инфекции Helicobacter pylori // Военномед. ж. 2001. № 4. С. 5458.
22. Белова Е.В. Роль системы «гормон циклазы» в патогенезе эрозивного поражения желудка и двенадцатиперстной кишки // Экспер. мед. 2004. № 5. С. 1014.
23. Белова Е.В., Вахрушев Я.М. Характеристика агрессивно протективных факторов при эрозивном поражении слизистой оболочки гастродуоденальной зоны // Тер. архив. 2002. № 2. С. 1720.
24. Белова И.Б., Китаев В.М. Цифровые технологии получения рентгеновского изображения принципы формирования и типы // Медицинская визуализация. 2000. № 1. С. 3340.
25. Белоусов Ю.В. Гастродуоденальная патология у детей: проблемы и перспективы // Здоров'я України. 2003. № 13 (74). С. 2425.
26. Бельмер С.В., Гасилина Т.В. Функциональные нарушения пищеварительной системы у детей. // Сб. матер. 7й конф. «Акт. пробл. абд. патологии у детей». М., 2000. С. 6975.
27. Бондаренко А.Л. HLA и болезни. Киров, 1999. 194 с.,
28. Бондаренко Т.В. Особливості морфологічного стану слизової оболонки шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки залежно від наявності і патогенності Helicobacter pylori // Суч. гастроентерол. 2004. № 4 (18). С. 4147.
29. Бочков Н.П. Клиническая генетика. М.:Медицина, 2001. 525с.
30. Бутов М.А. Об этиологии и патогенезе язвенной болезни // Тер. гастроэнтерол. 2003. № 5. С. 59.
31. Варшавский Ю. В., Жуковский В. Д., Натензон М. Я., Тарнопольский В. И. Что такое цифровая лучевая диагностика и что она дает специалистам и администраторам // Компьютерные технологии в медицине. 1997. № 3. С. 4047.
32. Васильев Ю.В. Патогенетические аспекты язвенной болезни // Рос. гастроэнтерол. ж. 1998. № 4. С. 6364.
33. Вахрушев Я.М.,Белова Е.В., Ефремова Л.И. Эрозия гастродуоденальной зоны: Самостоятельная нозологическая форма или фаза язвенной болезни // Тер. гастроэнтерол. 2003. № 2. С. 1920.
34. Вахрушев Я.М., Никишина Е.В. К вопросу о патогенезе и лечении эрозивных гастритов и дуоденитов // Клин. мед. 1999. № 2. С. 2831.
35. Вахрушев Я.М., Никишина Е.В.Комплексное изучение патогенетических механизмов эрозивного поражения желудка и двенадцатиперстной кишки // Рос. гастроэнтерол. ж. 1998. № 3. С. 2229.
36. Водолагин В.Д. Об эрозивноязвенном поражении желудка и двенадцатиперстной кишки// Клин. мед.. 1997. №5. С.1112.
37. Волков А.И. Хронические гастродуодениты и язвенная болезнь у детей // Рос. мед. журн. 1999. Т. 7, № 4. С. 2125.
38. Волков В.С., Колесникова И.Ю., Беляева Г.С. и др. О роли дуоденогастрального рефлюкса в патогенезе язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Экспер. мед. 2003. № 1. С. 1217.
39. Газдрова Т.Ю. Особенности слизеобразования при развитии гастродуоденита у детей // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 1996. № 4. С. 30.
40. Галеева Р.Т., Струков В.И., Шурыгина Е.Б. Клиниколабораторные аспекты язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у детей на современном этапе // Рос. пед. ж. 2005. № 6. С. 4749.
41. Гляделова Н.П.. Денол в терапии эрозивноязвенных поражений гастродуоденальной зоны, ассоциированных с Helicobaсter pylori, у детей // Современная педиатрия. 2003. № 1. С. 8588.
42. Гнусаев С.Ф., Иванова И.И., Апеченко Ю.С. Особенности хронических гастродуоденитов, сопровождающихся моторными нарушениями верхних отделов пищеварительного тракта у детей // Педиатрия. 2004. № 6. С. 814.
43. Говорун В.М., Момыналиев К.Т., Смирнова О.В. и др. Современные подходы к молекулярной диагносике и типированию клинических изолятов Helicobaсter pylori в России // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2002. №3. С. 5765.
44. Головченко О.І. Характеристика моторноевакуаторної функції шлунка у хворих на хронічний гастрит // Суч. гастроентерол. 2002. № 4. С. 5354.
45. Головченко О.І., Вернігородський С.В., Біктіміров В.В. Гістопатологічні особливості різних морфологічних форм хронічних гастритів // Суч. гастроентерол. 2003. № 4. С. 5558.
46. Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хвороби органів травлення // Суч. гастроентерол. і гепатол. 2000. № 1. С. 1720.
47. Горшков В.А., Авалуева Е.Б., Шакалина М.О. Питание и кислотнопротеолитическая агрессия в желудке при дуоденальной язве // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 1. С. 2933.
48. Грефф М. Ятрогенный путь передачи Helicobakter pylori и стерилизация эндоскопического оборудования // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 1999. № 2. С. 1114.
49. Григорьев П.Я., Яковенко Э.П. Болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированные с Helicobacter pylori // Клин.мед. 1998. № 6. С. 1115.
50. Гриневич Ю.А., Алферов А.М. Определение иммунных комплексов в крови онкологических больных // Лаборатор. дело. 1981. №8. С.493495.
51. Гронберг В.Я., Лившиц Е.Г., Новикова А.В. Cостояние иммунитета при патологии гастродуоденальной системы у детей и подростков // Сб. Проблемы иммунологии и аллергологии в детской гастроэнтерологии. Н.Новгород. 1996. С. 1423.
52. Гриценко І.І., Будзак І.Я. Роль пілоричного хелікобактеріозу у генезі ерозивновиразкових роз'ятрень слизової оболонки гастродуоденальної зони // Суч. гастроентерол. 2002. № 1 (7). С. 1015.
53. Гриценко І.І, Щербиніна М.Б., Григоренко О.І., Новоженіна Л.І.. Ефективність застосування денолу в лікуванні ерозивновиразкових ушкоджень слизової оболонки гастродуоденальної зони // Новости мед. и фармации. 2003. № 3 (131). С. 9.
54. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Белокон Т.М., Файнерман В.Б. Новые неинвазивные тести для диагностики инфекции Helicobacter pylori // Суч. гастроентерол. 2004. № 2 (16). С. 2431.
55. Давыдов Б.И., Трошкова И.Г., Чештанов Н.С. и др. Иммунологическая характеристика детей, больных гастродуоденитом, проживающих в г. Кемерово // Педиатрия. 2002. № 3. С. 5254.
56. Дегтярева И.И., Харченко Н.В. Язвенная болезнь. К.:Здоров'я, 1995.336 с.
57. Денисов М.Ю. Практическая гастроэнтерология для педиатра. М.: Издатель Мокеев, 2001. 376 с.
58. Еремеев С.И., Турилова Н.С., Ахмедов В.А. Оценка степени поражения слизистой оболочки желудка как органа мишени при дуоденогастральном рефлюксе с помощью системы индексов // Тер. архив. 2002. № 2. С. 1316.
59. Запруднов А. М. Лекарственные средства в гастроэнтерологии. М., 1996. 123 с.
60. Зарецкая Ю.М. Клиническая иммуногенетика. М.: Медицина, 1983. 208с.
61. Звершхановский Ф.А. Ведущее место препаратов коллоидного субцитрата висмута в лечении заболеваний, ассоциируемых с хеликобактерной инфекцией // Новости медицины и фармации. 2003. № 2 (130). С. 1213.
62. Иванов Л.Н., Колотилова М.Л. Неврогенные и генетические причины и механизмы развития язвенной болезни // Экспер. мед. 2005. № 4. С. 1317.
63. Ивашкин В.Т. Современные принципы антигеликобактерной терапии // Тер. архив. 2001. № 1. С. 5962.
64. Ивашкин В.Т. Helicobacter pylori: биологические характеристики, патогенез, перспективы эрадикации // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 1997. Т.7, № 1. С. 2123.
65. Ивашкин В.Т., Лапина Т.Л. Роль молекул адгезии в патогенезе инфекции Helicobacter pylori // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 1997. № 6. С. 3237.
66. Ивашкин В.Т., Лапина Т.Л.. Современные подходы к лечению язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Рос. мед. журнал. 2001. № 1. С. 1418.
67. Ивашкин В.Т., Григорьев П.Я., Васильев Ю.В. и др. Сумамед в лечении инфекции Helicobacter pylori при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Клин. перспективы в гастроэнтерол, гепатол. 2001. № 2. С. 38.
68. Ивашкин В.Т. Эрадикация инфекции Helicobacter pylori и ремиссия язвенной болезни: однозначны ли эти состояния? // Рос. ж. гастроэнтерол, гепатол. и колопроктол. 1999. Т.8, № 3. С. 7173.
69. Ильина Е.А. Исследование иммунологического статуса у больных язвенной болезнью при обострении и ремиссии // Экспер. мед. 2004. № 3. С. 2427.
70. Исаков В.А. Молекулярно генетические основы патогенеза заболеваний, ассоциированных с Helicobacter pylori // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2001. Т.ХІ, № 2. Прил.13. С. 3743.
71. Исаков В.А. Молекулярно генетические основы патогенности Helicobacter pylori//Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол.. 2002. № 6. С. 8285.
72. Исаков В.А., Судакова О.В., Селиверстова Т.Р. и др. Использование непрямого иммуноферментного анализадля определения эрадикации Helicobacter pylori при язвенной болезни // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2002. № 2. С. 1114.
73. Ипатов Ю.П., Комарова Л.Г., Переслегина И.А. и др. Ключи к проблеме гастроэнтерологических заболеваний у детей. Н.Новгород.: Издво ВолгоВятской академии государственной службы, 1997. 218 с.
74. Калинина А.В. Симптоматические гастродуоденальные язвы и язвенная болезнь // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2004. № 3. С. 2231.
75. Караулов А.В. Клиническая иммунология и аллергология. М.: МИА, 1999. 604 с.
76. Каримов Х.Я., Усманов М.М., Рахимов К.Р. Полосное и мембранное пищеварение и всасывание углеводов при экспериментальной язве двенадцатиперстной кишки // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 5. С. 4346.
77. Касыбекова Л.М.,Шарипова М.Н., Машкеев А.К. и др. Особенности секреторной функции желудка у детей с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с хеликобактериозом // Педиатрия. 2004. № 2. С. 810.
78. Кляритская И.Л., Тищенко В.В.. Достаточны ли существующие показания для эрадикации хеликобактерной инфекции? // Суч. гастроентерол. 2001. № 1. С. 910.
79. Кильдильярова Р.Р., Шараев П.Н. Показатели обмена колагенна и факторов некроза опухоли человека у детей с хроническим гастродуоденитом // Педиатрия. 2000. № 2. С. 4850.
80. Киричнко Н.М. Дослідження імунітету у хворих з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки гелікобактерної етіології // Суч. гастроентерол. 2004. № 2. С. 7578.
81. Кононов А.В. Иммунная система слизистых оболочек и Helicobacter pylori инфекции // Мат. V сессии Рос. группы по изучению Helicobacter pylori. Омск, 1997. С.510.
82. Кононов А.В. Местный иммунный ответ на инфекцию Helicobacter pylori // Мат. 7й сессии Рос. группы по изучению H.pylori. 1998. С. 1419.
83. Корниенко Е.А., Милейко В.Е., Гольбиц С.В., Матвеев Ю.В., Антонов П.В. О диагностике инфекции Helicobacter pylori у детей // Рос. весн. перинатол. педиатрии. 1998. № 5. С. 3436.
84. Коротько Г.Ф. Принципы и критерии оценки функции пищеварительной системы // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 4. С. 1215.
85. Корсунский А.А., Щербаков П.Л., Саков В.А. Хеликобактериоз и болезни органов пищеварения у детей. М.: ИД Медпрактика, 2002. 168 с.
86. Кравцова Т.Ю. Механизмы дизрегуляции при обострении язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Рос. гастроэнтерол. ж. 2000. Т. 1, № 1 С. 2124.
87. Краснова Е.Е., Чемоданов В.В. Акайзин Э.С., Егорова Е.Ю. Перспективы исследования короткоцепочечных жирных кислот у детей с заболеваниями желудка и двенадцатиперстной кишки // Педиатрия. 2005. № 5. С. 1618.
88. Краснова Е.Е., Чемоданов В.В., Клыкова Е.Н. Использование методов оценки функций лейкоцитов для диагностики хронического воспаления при гастродуодените у детей // Вопр. совр. педиатрии. 2005. № 4. С. 3540.
89. Крыжановский Г.Н. Введение в общую патофизиологию. М.: Наука, 2000. 71 с.
90. Курелович С.А, Коненков В.И., Шлыкова Л.Г., Прокофьев В.Ф. Иммуногенетические аспекты язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у инфицированных Helicobacter pylori европеоидов западной Сибири // Тер. архив. 2001. № 2. С. 1317.
91. Кучерявый Ю.А. Особенности микроциркуляторных нарушений в гастродуоденальной слизистой при хронических эрозиях желудка: Автореф. дис. ...канд. мед. наук.— М., 2002.— 16 с.
92. Ливзан М.А., Кононов А.В., Мозговой .И. Эксхеликобактерный гастрит: неологизм или реальность? // Тер. гастроентерол. 2004. № 5. С. 5559.
93. Логинов А.С., Арбузова В.Г., Амиров Н.Ш. и др. Сравнение патогенеза и клинической картины язвенной болезни желудка и язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Рос. гастроэнтерол. ж. 2000. Т. 6, № 4 С. 514.
94. Логинов А.С., Васильев Ю.В., Касьяненко В.И. и др. Терапия пилоридом в сочетании с кларитромицином язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Рос. гастроэнтерол. ж. 1999. № 3. С. 3747.
95. Лопина О.Д. Механизм действия ингибиторов протонного насоса // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2002. № 2. С. 3844.
96. Любченко П.Н., Горенков Р.В. Особенности гастродуоденальной патологии у рабочих завода строительных пластиков // Тер. арх. 1994. № 12. С. 7074.
97. Маев И.В. Хронические эрозии желудка: механизмы этиопатогенеза и новые подходы к лечению // Клин. перспективы гастроэнтерол., гепатол. 2002. № 2. С. 1520.
98. Маев И.В., Говорун В.М. Достижения молекулярной генетики в области гастроэнтерологии // Рос. ж. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2004. № 3. С. 1321.
99. Маев И.В., Иванов С.Т., Нефедова Ю.В. и др. Клиническая эффективность комплексной терапии хронических эрозий желудка с использованием синтетического аналога простагландина Е1 мизопростола (сайтотека) // Клин. фармакол. и тер. 1998. № 4. С. 4548.
100. Маев И.В., Казюлин А.Н., Кучерявый Ю.А., Гаджиева М.Г. Микроциркуляторные нарушения при хронических эрозиях желудка // Клин. мед. 2003. № 6. С. 3742.
101.