Клініко-іМУНОЛОГіЧні показники та їх корекція у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

На правах рукопису

Сохань Антон Васильович

УДК 616.98:578.825.1:616.831.9-002.1:612.017.1

Клініко-іМУНОЛОГіЧні показники та їх корекція у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти

14.01.13 інфекційні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Козько В.М.

Харків 2008

ЗМІСТ

Розділ 1
1.1

1.2
1.3

Розділ 2
2.1
2.2
2.3
2.4
Розділ 3

3.1

3.2

Розділ 4

4.1

4.2

4.3

4.4

Розділ 5

Розділ 6

Вступ
Огляд літератури
Питання клінічної та лабораторної діагностики герпесвірусних інфекцій
Стан імунітету при герпесвірусних менінгоенцефалітах.
Питання використання імуномодуляторів та індукторів інтерферону у лікуванні герпесвірусних уражень ЦНС
Власні дослідження
Матеріали та методи досліджень
Загальна характеристика досліджених груп хворих
Імунологічні методи дослідження
Характеристика препаратів Аміксин ІС та Циклоферон
Методи статистичної обробки отриманих результатів
Клінічний перебіг гострих ГЕРПЕСВІРУСНИХ МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТІВ
Клінічна картина гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів залежно від ступеня тяжкості
Характеристика дослідження спиномозкової рідини
ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ СИСТЕМНОГО ТА МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ГГМЕ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ТА У ДИНАМІЦІ ЗАХВОРЮВАННЯ.
Характеристика показників системного імунітету у хворих на ГГМЕ
Рівень деяких цитокінів у сироватці крові у хворих на ГГМЕ у динаміці захворювання
Рівень деяких цитокінів у лікворі хворих на ГГМЕ у динаміці захворювання
Рівень деяких цитокінів у лікворі та сироватці крові у динаміці в залежності від варіанту перебігу захворювання
ВПЛИВ ПРЕПАРАТІВ АМІКСИН ІС ТА ЦИКЛОФЕРОН НА СТАН ПОКАЗНИКІВ ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГГМЕ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Висновки
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

6

14

29

44

50
54
57
59

60
73

74

85

89

93

98

103

119
121
122

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Аг антиген
Ат антитіло
АЧН абсолютне число нейтрофілів
ВМЕ вірусний менінгоенцефаліт
ГЕБ гематоенцефалічний бар’єр
ГВ герпесвіруси
ГВІ герпесвірусна інфекція
ВГЛ вірус герпесу людини
ВПГ вірус простого герпесу
ВМЕ вірусний менінгоенцефаліт
ВЕБ вірус Епштейна-Барра
ДВЗ-синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання
синдром
ІКК імунокомпетентні клітини
ІС імунна система
ГМЕ герпесвірусний менінгоенцефаліт
ГГМЕ гострий герпесвірусний менінгоенцефаліт
МЕ менінгоенцефаліт
ННГМ набряк-набухання головного мозку
НС нервова система
РНК - рибонуклеїнова кислота
СМР спинномозкова рідина
СЯН сегментоядерний нейтрофіл
ФІ фагоцитарний індекс
ФНП фактор некрозу пухлини
ФЧ фагоцитарне число
ХГЕ хронічний герпесвірусний енцефаліт
ХЕ хронічний енцефаліт
ЦІК циркулюючі імунні комплекси
ЦМВ цитомегаловірус
ЦНС центральна нервова система
CMV цитомегаловірус
Ig імуноглобулін
IL інтерлейкін
INF інтерферон
HLA головний комплекс гістосумісності
HSV вірус простого герпесу
TNF фактор некрозу пухлини
VZV варіцелла зостер вірус

ВСТУП

Герпесвірусні інфекції належать до найбільш розповсюджених вірусних захворювань людини, інфікованість та захворюваність людства постійно зростає (Возіанова Ж.І. 2001; Руденко А.О., Муравська Л. В., та ін., 2003; Amici C, Belardo G., 2004). До найважливіших причин такої несприятливої динаміки належать зростання в структурі населення кількості осіб з імунологічними порушеннями, хронічними захворюваннями, несприятлива дія на людство урбанізації, низки екологічних чинників, поява ацикловірстійких форм та мутантів герпесвірусів (Барштейн Ю.А., та ін., 2002). ГВІ посідають друге місце (16%) після грипу та гострих респіраторних захворювань (36%) як причина смерті від вірусних інфекцій. Актуальність дослідження герпесвірусних інфекцій полягає також в тому, що герпесвіруси мають тропність до клітин ЦНС і викликають тяжкі форми нейроінфекцій з частими несприятливими наслідками (Деконенко Е. П., 2004; Stranska R., et al., 2005). Нині ГЕ є одним з найпоширеніших вірусних енцефалітів у країнах Америки і Європи.
Клінічні прояви герпесвірусної інфекції надзвичайно різноманітні і можуть проявлятися в будь-яких органах чи тканинах організму в гострих, дисемінованих формах чи безсимптомно. Найважчий перебіг герпесвірусної інфекції спостерігається при первинному інфікуванні в дітей раннього віку, в яких ще не сформувався імунітет, у імуноскомпрометованих осіб та у людей похилого віку. Відомо, що формування інфекційного процесу при герпесвірусному ураженні ЦНС залежить від імунного статусу пацієнта (Dennett С. et al., 2004), в той же час існують дані щодо самостійної імуносупресивної дії герпесвірусів (Inuzuka T. et al., 2005). Особливу увагу викликає зростання кількості герпесвірусних уражень ЦНС у імунокомпетентних пацієнтів (Ходак Л. А., 2003), що потребує глибокого дослідження імунопатологічних механізмів розвитку захворювання.
За даними О.О. Яроша (2008), тяжкість клінічних проявів захворювання в першу чергу залежить від гостроти нейроінфекційного процесу, а не від його поширеності.
Таким чином, виникає питання прогнозування клінічного перебігу та наслідків герпесвірусних уражень ЦНС на підставі комплексної оцінки показників як гуморальної, так і клітинної імунної відповіді хворих.
Попередні результати низки досліджень імунної відповіді у хворих на герпесвірусні інфекції вказують на підвищення кількості IL-1, TNF-α, INF-α, зниження кількості CD4+ клітин (Руденко А.О., 2003; Жигарев Ю.О., 2005; Панасюк О.Л., 2004; Bert R.J. et al., 2004). Але ці ізольовані дослідження не дають змоги зробити комплексну оцінку стану імунної відповіді у хворих на герпесвірусні ураження ЦНС. На сьогодні більшість дослідників у своїх роботах приділяють увагу вивченню клінічної картини та стану імунної системи у хворих з хронічним перебігом захворювання та у дітей, в той час як гострі герпесвірусні ураження ЦНС залишаються недостатньо вивченими (Матяш В.І., 2002; Pavic M., Rabar D. et al., 2004).
Більшість авторів відносить ЦНС до так званих «забар’єрних органів», ознаками яких вважаються: наявність біологічних бар’єрів, що ізолюють систему орган від імунної системи всього організму (Якобисяк М., 2004; Ройт А., 2006). Для ЦНС характерна відсутність лімфатичних судин та лімфоїдного дренажу, неможливість проникнення лімфоцитів із крові у мозок, відсутність у мозку відомих механізмів імунологічного нагляду (Барштейн Ю.А., Кононенко В.В., Ярош О.О., 1995). Приймаючи до уваги такі особливості імунної системи виникає необхідність дослідження характеру імунопатологічних процесів у ЦНС.
Незважаючи на існування противірусних препаратів, продовжується пошук ефективних методів терапії, які впливають на імунопатогенез герпесвірусних інфекцій (Шульженко А. Е., 2002; Amici C, Belardo G., 2004; Stranska R., Schuurman R., 2005).
Таким чином, комплексне вивчення стану імунної відповіді у хворих з гострими герпесвірусними ураженнями ЦНС є актуальним. Застосування комплексного підходу до вивчення як клітинної, так і гуморальної імунної відповіді в крові та лікворі дозволить отримати більш повне уявлення про процеси, які відбуваються в організмі хворих, здійснити уточнення патогенетичних аспектів, а відтак удосконалити методи діагностики і лікування цих тяжких захворювань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з НДР кафедри інфекційних хвороб Харківського державного медичного університету Вивчення стану компенсаторних механізмів адаптації до інфекційного процесу, патогенетичне обґрунтування застосування, удосконалення медикаментозних і немедикаментозних засобів лікування хвороб, що викликаються бактеріями, вірусами, вірусно-бактеріальними та вірусними асоціаціями при їх гострому та затяжному перебігу”, номер державної реєстрації 01980002614.
Мета нашого дослідження:
удосконалення лікувально-діагностичних методів шляхом оптимізації оцінки діагностичної та прогностичної ролі клініко-лабораторних показників у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1) дослідити клінічну картину гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів в залежності від тяжкості захворювання;
2) вивчити характер змін та порушень імунної системи в динаміці захворювання у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти за допомогою комплексного дослідження клітинної та гуморальної ланок імунітету (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+ клітини, Ig класів А, G, М, ЦІК, комплементу, показників фагоцитозу);
3) вивчити, в динаміці хвороби, рівень IL-1, IL-4, IL-10, TNF-α, INF-γ у сироватці крові хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти в залежності від ступеня тяжкості;
4) вивчити, в динаміці хвороби, рівень IL-1, IL-4, IL-10, TNF-α, INF-γ в лікворі хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти в залежності від ступеня тяжкості;
5) проаналізувати результати комплексного імунологічного дослідження хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти в залежності від ступеня тяжкості в динаміці захворювання;
6) розробити прогностичні критерії тяжкості клінічного перебігу гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів на підставі комплексу імунологічних досліджень;
7) визначити клінічну ефективність і зміни у показниках рівня імунокомпетентних клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+ та INF-γ у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти середньої тяжкості при використанні препарату аміксин ІС.
Об’єкт дослідження: хворі на серозні менінгоенцефаліти герпесвірусної етіології середньотяжкого і тяжкого перебігу.
Предмет дослідження: клінічні особливості перебігу гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів, біохімічні показники крові та ліквору; імунологічні показники крові та ліквору хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти в динаміці захворювання. Вплив препарату Аміксин ІС на клінічні та імунологічні показники.
Методи дослідження: загальноклінічні й біохімічні аналізи крові, сечі, ліквору; бактеріологічні дослідження крові, ліквору; вивчення клітинної та гуморальної ланок імунітету (основні популяції і субпопуляції Т- і В-лімфоцитів - імунофлуоресцентним методом за допомогою МКА до СD-структур мембран: СD3 (Т-лімфоцитів), СD4 (Т-хелперів/індукторів), СD8 (Т-супресорів/цитотоксичних), СD16 (природних кілерів), СD19 (В-лімфоцитів), застосовуючи реакцію прямої та непрямої імунофлуоресценції; Ig класів А, G, М - методом радіальної імунодифузії з використанням моноспецифічних сироваток проти імуноглобулінів людини; ЦІК - методом преципітації в поліетиленгліколі; комплемент - методом оцінки його гемолітичної активності), а також фагоцитозу (шляхом врахування абсолютних і відносних показників функціональної активності СЯН крові); рівень IL-1, IL-4, IL-10, TNF-α, INF-γ у крові та лікворі встановлювали за допомогою імуноферментного методу.
Наукова новизна.
У роботі наведено дані, що характеризують стан показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, системи інтерферону у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти в залежності від тяжкості перебігу захворювання. Визначено наявність зв’язку між тяжкістю захворювання та рівнем CD4+ T-клітин, рівнем імунорегуляторного індексу CD4+/CD8+ Т-клітин, концентрації IL-1, TNF-α та INF-γ у крові хворих.
Вперше встановлено взаємозв’язок між рівнем IL-10, INF-γ, TNF-α у лікворі хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти і тяжкістю хвороби.
Проведені дослідження рівнів цитокінів, що синтезуються T хелперів першого типу IL-1, TNFα, INF-γ, та їх природних антагоністів, що синтезуються T хелперів другого типу IL-4, IL-10, встановили, що має місце переважання прозапальних цитокінів (макрофагольно-моноцитарного походження) над регуляторними цитокінами. Підвищення концентрації прозапальних цитокінів у пацієнтів на початку захворювання треба розглядати як реакцію клітин моноцитарно-макрофагальної ланки на антигенне подразнення. Доведено, що всі ці зміни до певної міри мають саногенетичний характер у початковій фазі запального процесу, але відсутність підвищення рівнів прозапальних цитокінів, особливо IL-1 та TNF-α в гострому періоді хвороби є прогностично несприятливою ознакою.
Встановлено, що при середньотяжкому перебігу хвороби відзначається нормалізація, при тяжкому поліпшення показників імунограми в періоді ранньої реконвалесценції. Доведено, що високий рівень IL-10 в гострому періоді захворювання свідчить про надмірне пригнічення клітинної імунної відповіді, особливо реакцій, пов’язаних з Т хелперами першого типу, що спричиняє недостатність імунної відповіді та несприятливий перебіг захворювання.
Вперше показано, що застосування препарату аміксин ІС в комплексному лікуванні хворих на гострі герпесвірусні ураження ЦНС середньої тяжкості сприяє скороченню тривалості клінічної симптоматики, що пов’язано з імуномоделюючими властивостями препарату.
Практичне значення роботи. На підставі комплексного аналізу імунологічних показників основних популяцій та субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+), Ig класів А, G, М, ЦІК, комплементу, показників фагоцитозу, а також рівнів IL-1, IL-4, IL-10, TNF-α, INF-γ у лікворі та крові при госпіталізації та на 21 добу лікування, запропоновано прогностичні критерії тяжкості перебігу гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів.
Рекомендовано як найбільш інформативні критерії, використовувати в клінічній практиці вміст IL-10, TNF-α, INF-γ та CD4+, CD8+ Т-клітин в крові та рівень IL-10, INF-γ, TNF-α в лікворі хворих.
Запропонована та патогенетично обґрунтовано оригінальну схему застосування препарату Аміксин ІС як імуностимулюючий засіб в комплексному лікуванні гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів середньої тяжкості (Патент 29556 Україна, u2007712772. Спосіб лікування хворих на гострі вірусні менінгіти. В.М. Козько, А.В. Сохань, М.І. Краснов (UA) Заявл. 19.11.2007; Опубл. 10.01.2008. Бюл. № 1. 8 с.).
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно систематизував й проаналізував сучасну наукову літературу, а також виконав інформаційно-патентний пошук за темою дослідження. Клінічні спостереження, статистична обробка, аналіз та інтерпретація, узагальнення і виклад результатів дослідження виконані автором. Переважний обсяг лабораторних досліджень (крім рутинних методів) був виконаний у відповідних лабораторіях за участю автора. Також особисто сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Автор висловлює щиру подяку своєму науковому керівникові професору кафедри інфекційних хвороб ХНМУ, доктору медичних наук В.М. Козько за допомогу в написанні цієї роботи, завідувачу міським імунологічним центром м. Харкова, доктору медичних наук, професору Т.І. Коляді за консультації з питань імунологічних досліджень та допомогу у їх виконанні.
Впровадження результатів досліджень. Результати роботи впроваджено в лікувально-діагностичний процес у відділеннях Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова, Обласній клінічній лікарні м. Полтави, Обласній клінічній лікарні м. Луганськ, використовуються у навчальному процесі на кафедрі інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету, Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава), Луганському державному медичному університеті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів досліджень висвітлено й викладено у формі доповідей на VII з’їзді інфекціоністів України „Інфекційні хвороби загальномедична проблема” (м. Миргород, 2006 р.), 17-th European Students’ conference Charite (Berlin, Germany 2006 р.), міжвузівській конференції молодих учених Медицина третього тисячоліття” (м. Харків, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, молодих вчених Сучасні проблеми клінічної та теоретичної медицини” (м. Суми, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених (м. Чернівці, 2007 р.)
Публікації. Основні положення роботи опубліковано в 11 наукових працях: 4 статтях, з них 4 у журналах, зареєстрованих ВАК України як фахові, у патенті України „Спосіб лікування хворих на гострі вірусні менінгіти” та 6 тезах доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Таким чином, у дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі вивчення стану імунної системи у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти. Отримано нові дані про стан як системної, так і місцевої імунної відповіді при гострих герпесвірусних менінгоенцефалітах в залежності від тяжкості перебігу запального процесу та нові дані щодо впливу імуномодуляторів на рівні імунокомпетентних клітин і INF-γ у хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти.
1. В етіологічній структурі гострих герпесвірусних енцефалітів переважає ВПГ 62,5 % хворих. Найвища захворюваність спостерігається у віковій групі 19-29 років 70,6 %. Незважаючи на відносно малу кількість хворих старше 45 років 13,75 %, захворювання у цих хворих має тяжкий перебіг у 49,9 % випадків.
2. Залежно від тяжкості гострих герпесвірусних менінгоенцефалітів, спостерігалися як якісні, так і кількісні зміни в усіх ланках імунної системи. У хворих з тяжким перебігом спостерігається значне пригнічення Т-клітинної ланки імунітету, що підтверджується зниженням вмісту CD4+ клітин і зменшенням імунорегуляторного індексу CD4+/CD8+, а також збільшенням ЦІК, зниженням комплементу та показників фагоцитозу (р<0,05).
3. В гострому періоді спостерігається достовірне підвищення концентрації IL-1, IL-4, IL-10, INF-γ та TNF-α у сироватці крові в залежності від тяжкості захворювання.
4. Рівень IL-4, IL-10, TNF-α та INF-γ суттєво підвищується в залежності від тяжкості хвороби (р<0,001). Рівень INF-γ та TNF-α у лікворі є об’єктивним показником гостроти запального процесу.
5. Рівень INF-γ та TNF-α вищий (р<0,001) у лікворі незалежно від тяжкості та періоду хвороби, що підтверджує синтез тканинами ЦНС цих цитокінів. Відсутність підвищення концентрації прозапальних цитокінів (IL-1, INF-γ та TNF-α) в гострому періоді є прогностично несприятливою ознакою для одужання. Високий рівень IL-10 в гострому періоді захворювання свідчить про надмірне пригнічення клітинної імунної відповіді, особливо реакцій зв’язаних з Т-хелперами першого типу, що сприяє недостатності імунної відповіді, є передумовою розвитку набряку головного мозку та несприятливому перебігу захворювання.
6. Низький рівень CD4+ Т-клітин, і зниження імунорегуляторного індексу CD4+/CD8+, рівень IL-10, INF-γ та TNF-α у лікворі та крові хворих можуть бути використані як об’єктивні показники у прогнозуванні перебігу захворювання.
7. Використання препарату Аміксин ІС у комплексній терапії хворих на гострі герпесвірусні менінгоенцефаліти середньої тяжкості дозволяє скоротити тривалість захворювання.

Практичні рекомендації
1. З метою прогнозування перебігу гострих герпесвірусних уражень ЦНС рекомендовано використовувати визначення вмісту CD4+, CD8+ клітин, IL-10, TNF-α та INF-γ як у лікворі, так і в крові.
2. Проведені нами дослідження показали, що залежно від ступеня тяжкості даної патології спостерігаються як якісні, так і кількісні зміни в усіх ланках імунної системи. Рівень CD4+ Т-клітин нижче 520х106/мл та зниження імунорегуляторного індексу CD4+/CD8+ нижче 0,63 в гострому періоді можуть бути використані як об’єктивний показник у прогнозуванні перебігу захворювання.
3. На підставі аналізу вмісту досліджених цитокінів у лікворі та крові хворих в залежності від варіанта перебігу захворювання можна зробити висновок, що рівень IL-10 у лікворі вище 240 пг/мл чи у крові вище 200 пг/мл є несприятливою прогностичною ознакою для одужання.
4. Хворим на гострі герпесвірусні ураження ЦНС доцільно призначати індуктори ендогенного інтерферону. Призначення вітчизняного індуктора інтерферону аміксин ІС згідно з запропонованою схемою: 1 доба 125 мг 2 рази внутрішньо, 2 8 доба 125 мг 1 раз на добу внутрішньо, 8 22 доба 125 мг через день внутрішньо, сприяє зменшенню тривалості основних клінічних симптомів і скороченню тривалості стаціонарного лікування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Возианова Ж. И. Инфекционные и паразитарные болезни. Т.1. К.: Здоров'я, 2000. С. 157-198.
2. Баринский И. Ф. Роль герпетических инфекций в патологии человека // Врач. 1994. №5. С. 5-8.
3. Исаков В. А., Борисова В. В. и др. Герпес: патогенез и лабораторная диагностика: Руководство для врачей. СПб: Издательство «Лань», 1999. 192 с.
4. Деконенко Е.П., Лобов М.А. и др. Поражения нервной системы, вызываемые вирусами герпеса // Невр. журн. 1999. №4. С. 46-52.
5. Чернишова Л.І. Герпетична інфекція найбільш поширена інфекція серед людей. // Мед. Консультант. 1997. №1. С. 29 3.
6. Whitley R.J. Viral encephalitis. N. eng. J. Med. 1990. Vol.323. Т. 4. P. 242-250.
7. Кононенко В.В., Гавриш Р.В., Борисова І.О., Луговський А.Г. Нейрохірургічні аспекти герпес вірусних енцефалітів: Руководство для врачей. Минск, 2000. С. 84-86.
8. Инфекционные болезни: Руководство для врачей // Под ред. В.И. Покровского. М.: Медицина, 1996. 528 с.
9. Руденко А.О., Муравська Л.В. Герпесвірусні інфекції людини світова проблема // Інфекційні хвороби. 2001. №2. С. 5-11.
10. Ходак Л.А., Стариков В.И. Герпесвирусы и ассоциированные с ними онкозаболевания // Межд. мед. 2001. №3. С. 74-77.
11. Баринский И. Ф., Шубладзе А. К. Герпес: этиология, диагностика, лечение: Монография. М.: Медицина, 1986. 269 с.
12. Хахалин Л. Н., Абазова Ф. И. Принципы патогенетической противо-герпетической химиотерапии острых и рецидивирующих герпевирусных инфекций // Терап. архив. 1995. №1. С. 55-59.
13. Хахалин Л. Н., Соловьева В. В. Герпесвирусные заболевания человека // Клин. фармакология и терапия. 1998. №7. С. 72-76.
14. Ярош О.О. Деякі актуальні проблеми нейроінфекцій // Інфекційні хвороби. 2003. №1. С. 5-9.
15. Inuzuka T. [Limbic encephalitis: etiology, pathogenesis, diagnosis and therapy] [Article in Japanese] Rinsho Shinkeigaku. 2004 Nov;44(ll). Pp. 799-801.
16. Lipkin W. I. European consensus on viral encephalitis // Lancet. 1997. Vol. 349. Pp. 299-300.
17. Sasadeusz J.J. et al. Herpes latency, meningitis, radiculomyelopaty and disseminated infection // Genitourin. Med. 1994. Vol. 70. Pp. 369-377.
18. Ярош О.О. Сучасні аспекти клінічних проявів і діагностики герпетичного енцефаліту // Інфекційні хвороби. №3. 2007. С. 38-44.
19. Маричев I.Л., Процап О.І, Кононенко В. В. Роль герпетичної інфекції при ураженні нервової системи // Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті Л. В. Громашевського. К., 2002. С. 257-260.
20. Кубанова А.А., Зудин А.Б. Герпетическая инфекция: особенности течения, диагностика, проблемы лекарственной резистентности // Вестник дерматологии и венерологи. 2000. №3. С. 10-16.
21. Коломиец А. Г., Малевич Ю. К. и др. Многоликий герпес (клинико-патогенетический полиморфизм герпетической инфекции): Монография. Мн.: Наука и техника, 1988. 72 с.
22. Деконенко Е.П., Лобов М.А. и др. Поражения нервной системы, вызываемые вирусами герпеса // Невр. журн. 1999. №4. С. 46-52.
23. Шульженко А.Е. Иммуномодуляторы в лечении хронической рецидивирующей инфекции, вызванной вирусами простого герпеса // Лечащий врач. 2002. №11. С. 10-12.
24. Amici C., Belardo G., Rozera C., Bernasconi D., Santoro M. G. Inhibition of herpes-virus-induced HIV-1 replication by cyclopentenone prostaglandins: role of IkappaB kinase (IKK). AIDS. 2004 Jun 18; 18 (9). Pp. 1271-1280.
25. Mettenleiter T. С. Budding events in herpesvirus morphogenesis. Virus Res. 2004 Dec; 106(2). Pp. 167-180.
26. Stranska R., Schuurman R., Nienhuis E., Goedegebuure I. W., Polman M., Weel J. F., Wertheim-Van Dillen P. M., Berkhout R. J., van Loon A. M. Survey of acyclovir-resistant herpes simplex virus in the Netherlands: prevalence and characterization. J Clin Virol. 2005 Jan; 32(l). Pp. 7-18.
27. Дамулин И. В. Инфекционные заболевания нервной системы. По материалам Journal of Neurosurgery and Psychiatry. 2004. Vol. 75, Suppl. ІІІ // Неврологический журнал. 2004. №5. С. 54-62.
28. Коломиец А. Г., Протас И. И. и др. Особенности патогенеза, диагностики и терапии герпетической инфекции ЦНС // Герпесвирусные инфекции (диагностика и лечение): Тез. докл. конференции. М., 1990. С. 139-145.
29. Кононенко В. В., Руденко А. О., Чепкий Л. П. та ін. (всього 11 авторів). Герпетичний енцефаліт у дорослих (клініка, діагностика та інтенсивна терапія): Метод. рекомендації. К.:МОЗ України, 2003. 40 с.
30. Ярош О.О. Особливості клінічного перебігу герпетичного енцефаліту в Україні // Нейроінфекції. Інші інфекційні хвороби: Мат. наук.-практ. конф. І пленуму Асоціації інфекціоністів України. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. С. 169-171.
31. Bert R. J., Samawareerwa R., Melhem E. R. CNS MR and CT findings associated with a clinical presentation of herpetic acute retinal necrosis and herpetic retrobulbar optic neuritis: five HIV-infected and one non-infected patients. AJNR Am J Neurora-diol. 2004 Nov-Dec;25 (10). Pp. 1722-1729.
32. Pavic M., Rabar D., Amah Y., Debourdeau P., Milon M. P., Rousset H., Colle В., Crevon L. [Acute aseptic meningitis in adults. Retrospective study of 32 cases] [Article in French] Presse Med. 2004 Dec 4; 33(21). Pp. 1511-1515.
33. Asano Y. et al. Fatal encephalitis/encephalopathy in primary human herpesvirus G infection // Arch. Diws. Child H. 1992. Vol. 67. Pp. 1484-1485.
34. Boos J. et al. Viral Encephalitis. Oxford. 1986. 423 p.
35. Цинзерлинг В. А., Чухловина М. Л. Инфекционные поражения нервной системы: вопросы этиологии, патогенеза и диагностики: Руководство для врачей многопрофильных стационаров. СПб.: „ЭЛБИ-СПб”, 2005. 448 с.
36. Dennett С. et al. HSV-1 and HSV-2 in Herpes simplex encephalitis // J. Med. Virol. 1997. Vol. 53. Pp. 1-3.
37. Johnson R. T. Acute encephalitis // Clin. Inf. Dis. 1996. Vol. 23. Pp. 219-226.
38. Кононенко В. В. Герпесвірусні енцефаліти у дітей старшого віку // Дитячі інфекції: Укр. міжвідомча збірка. 2001. №28. С. 117-131.
39. Bakchine S. et al. Syndrome de Kluver Bucy complet aprec une encephalite a herpes type 2 // Rev. neurol (Paris). 1986. T. 142. Pp. 126-132.
40. Руденко А.О., Муравська Л. В., Берестова Т. Г. та ін. (всього 8 авторів). Сучасні особливості моногерпесвірусних уражень нервової системи за даними клініко-інструментальних досліджень // Сучасні інфекції. 2003. №2. С. 37-43.
41. Сорокина М.Н., Трофимова Т.Н., Скрипченко Н.В. и др. Мониторинг нейроимиджа герпетического энцефалита у детей при перинатальном заражении // Материалы III съезда Российской ассоциации специалистов перинатальной медицины. М., 2000. С. 172-173.
42. Sawtell N. Comprehensive quantification of herpes simplex virus latency at the single-cell level. J Virol 1997; 71: P. 5423-5431.
43. Cohrs R. et al.. Analysis of individual human trigeminal ganglia for latent herpes simplex virus type 1 and varicella-zoster virus nucleic acids using real-time PCR. J Virol 2000; 74: P. 1464-1471.
44. Vrabec J., Alford R. Quantitative analysis of herpes simplex virus in cranial nerve ganglia. J Neurovirol 2004; 10: P. 216-222.
45. Исаков В.А., Аспель Ю.В. Иммунопатогенез и лечение генитального герпеса и хламидиоза: Рук. для врачей. Новгород Санкт-Петербург: НовГУ НИИ гриппа РАМН, 1999. 124 c.
46. Cohrs RJ et al. Analysis of individual human trigeminal ganglia for latent herpes simplex virus type 1 and varicella-zoster virus nucleic acids using real-time PCR. J Virol 2000; 74: P. 1464-1471.
47. Mocarski E.S. Jr. and Courcelle CT () Cytomegaloviruses and their replication. In Virology 2001; edn 4. Рр. 2629-2673 (Eds Knipe D et al.) Philadelphia: Lippincott Williams and Wilkins.
48. Герпес (Этиология, диагностика, лечение) / И. Ф. Баринский, Н.К. Шубладзе, А.А. Каспаров, В.Н. Гребенюк М.: Медицина, 1998. 231 c.
49. Хахалин Л.Н. Этиопатогенетическое обоснование современной терапии генитального герпеса // Заболевания, передаваемые половым путем. 1995. №3. С.1822.
50. Ариненко Р.Ю., Аникин В.Б., Головкин В.И. Система интерферона: первая линия защиты организма // Terra Medica nova. 1997. №4. С. 1114.
51. Хорошилова Н.В., Сетдикова Н.Х., Трофимова Е.И. Особенности иммунного статуса у больных с хронической вирусной инфекцией // ВИЧ/СПИД и родственные проблемы. 1998. №2. С. 3435.
52. Кашкин К.П. Цитокины иммунной системы: основные свойства и иммунобиологическая активность // Клиническая лабораторная диагностика. 1998. №11. С. 2132.
53. Коломиец А. Г. Вирус простого герпеса и его роль в патологии человека: Монография. Мн.: Наука и техника, 1986. 262 с.
54. Tsai J. H., Tsai С. H., Cheng M. H., Lin S. J. Association of viral factors with non-familial breast cancer in Taiwan by comparison with noncancerous, fibroadenoma, and thyroid tumor tissues. J Med Virol. 2005; Feb;75(2). Pp. 276-281.
55. Барштейн Ю.А., Кононенко В.В., Ярош О.О. та ін. Значення гістогематичних бар'єрів і імунної системи в інфекційному процесі та вплив на них негативних факторів довкілля // Інфекційні хвороби. 1995. № 2. С. 47-50.
56. Деконенко Е. П., Леонтьева И. Я. и др. Невриты лицевого нерва и их связь с вирусами герпеса // Журн. неврологии и психиатрии. 2000. №6. С. 58-59.
57. Долгушина Н. В., Макарацария А. Д. Вирусные инфекции у беременных: Руководство для врачей. Москва: «Триада-Х», 2004. 144 с.
58. Сорокина М. Н., Скрипченко Н. В. Вирусные энцефалиты и менингиты у детей: Руководство для врачей. М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2004. 416 с.
59. Yamazaki E., Kamijoh A., Taguchi J. Fatal acute visceral disseminated varicella-zoster virus infection in a patient with chronic graft-versus-host disease Article in Japanese Rinsho Ketsueki. 2004; 45 (9). Pp. 1053-1057.
60. Sawtell N.M. Comprehensive quantification of herpes simplex virus latency at the single-cell level. J. Virol. 1997; 71: Pp. 5423-5431.
61. Борисова Л.Б., Смирнова А.М., Фрейдлин И.С. и др. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: Учебник. М., 1994. 528 с.
62. Протас И.И., Недзьведь М.К., Хмара М.Е. и др. Клинико-морфологические особенности хронических менингоэнцефалитов герпетической этиологии // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2000. № 1. С. 30 ‑ 35.
63. Протас И.И., Хмара М.Е. Современные представления об этиологии и патогенезе герпетической инфекции центральной нервной системы // Журнал неврологии и психиатрии. 2002. №2. С. 73-75.
64. Андрейчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія. Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. 370 с.
65. Пономарева Е.Н., Хмара Н.Е., Недзьведь М.К. Клинические особенности прогрессирующей фокальной эпилепсии герпетической этиологии // Врачеб. дело. 2000. - №5. С. 106-110.
66. Протас И.И. Герпетический энцефалит (клиника, патогенез, терапия): Руководство для врачей. Минск: ООО (Мед.), 2000. 176 с.
67. Барштейн Ю.А., Кононенко В.В., Ярош О.О. та ін. Значення гістогематичних бар`єрів імунної системи та вплив на них негативних факторів довкілля // Інфекційні хвороби. 1995. № 2. С. 47-50.
68. Барштейн Ю.А., Кононенко В.В. Порушення функції та структури ГЕБ як патогенетичний фактор розвитку герпетичної інфекції головного мозку // Інфекційні хвороби. 1999. № 1. С. 37-42.
69. Adler H., Beland J. L. In the absence of T cells, natural killer cells protect from mortality due to HSV-1 encephalitis. J. Neuroimmunol. 1999; 93: Рр. 208-213.
70. Барштейн Ю. А., Тринус Е. К., Кононенко В. В. и др. Клинико-патогенетические и морфологические аспекты герпетического энцефалита // Доклады АН Украины. 1992. №3. С. 135-141.
71. Деконенко Е. П., Куприянова Л. В., Мартыненко И. Н. и др. (всего 10 авторов). Вирусы герпеса как причина острого диссеминированного энцефаломиелита // Неврологический журнал. 2004. №3. С. 10-15.
72. Деконенко Е. П., Рудометов И. П. и др. Герпетический энцефалит при синдроме приобретенного иммунодефицита // Журн. неврологии и психиатрии. 1999. №2. С. 17-20.
73. Schultze D., Weder В., Cassinotti P., Vitek L. Diagnostic significance of intrathecally produced herpes simplex and varizella-zoster virus-specific antibodies in central nervous system infections. Swiss Med Wkly. 2004; 134 (47-48). Pp. 700-704.
74. Деконенко Е.П., Мальцева Н.Н. и др. Герпетический энцефалит: клинико-вирусологический аспект // Журн. неврологии и психиатрии. 1989. №7. С. 31-36.
75. Кононенко В. В. Клініка, діагностика та лікування цитомегаловірусного енцефаліту у дорослих // Лікарська справа. 1999. №5. С 61-64.
76. Коломиец А. Г., Протас И. И. и др. Особенности патогенеза, диагностики и терапии герпетической инфекции ЦНС // Герпесвирусные инфекции (диагностика и лечение): Тез. докл. конференции. М., 1990. С. 139-145.
77. Зозуля І.С., Муравська Л.В. Ураження нервової системи герпетичної етіології. Український медичний часопис 2001. №2 (22) ІІІ/ІV С. 30-34.
78. Руденко А.О., Берестова Т.Г. Цитомегаловірусна інфекція: теорія та практика // Інф. хвороби. 2002. № 4. С. 61-67.
79. Hummel M. and Abecassis M. M. Model for reactivation of CMV from latency. J Clin Virol 2002; 25: P. 123-136.
80. Oxman M.N. et al. A vaccine to prevent herpes zoster and postherpetic neuralgia in older adults. N Engl J Med 2005; 352: P. 2271-2284.
81. Yamada S. et al. Ipsilateral truncal sensory deficit in a patient with ophthalmic zoster sine herpete. Neurology 2003; 60: P. 1049-1050.
82. Mocarski E.S. Jr and Courcelle C.T. Cytomegaloviruses and their replication. Virology, 2001. edn 4, 2629-2673
83. Hummel M. and Abecassis M.M. model for reactivation of CMV from latency. J Clin Virol 2002; 25: P. 123-136.
84. Gilden D.H. et al. Chronic varicella zoster virus ganglionitis a possible cause of postherpetic neuralgia. J Neurovirol 2003; 9: 404-407.
85. Барштейн Ю.А., Кононенко В.В. Порушення функції та структури гематоенцефалічного бар’єру як патогенетичний фактор розвитку герпетичної інфекції головного мозку // Інфекційні хвороби. 1999. №1. С. 37 42.
86. Aggarwal B. B., Natarajan K. Tumor necrosis factors: developments during the last decade. Eur. Cytokine Netw. 1996; 7: Рр. 93-124.
87. Boriskin Y. S., Rice P. S., Stabler R. A., Hinds J. DNA microarrays for virus detection in cases of central nervous system infection. J Clin Microbiol. 2004 Dec; 42 (12). Pp. 5811-5818.
88. Чиркин В.В., Семенков В.Ф., Карандашов В.И. Вторичные имунодефициты: Монография. М.: Медицина, 1999. 248 с.
89. Pollara G., Jones M., Handley M. E., Rajpopat M. Herpes simplex virus type-1-induced activation of myeloid dendritic cells: the roles of virus cell interaction and paracrine type 1 IFN secretion. J Immunol. 2004; 173 (6). Pp. 4108-4119.
90. Кононенко В. В., Ярош О. О., Барштейн Ю. А. та ін. Цитомегаловірусний енцефаліт у дорослих імунокомпетентних хворих (клініка, діагностика та інтенсивна терапія): Методичні рекомендації. Київ, 2003. 27 с.
91. Матяш В.И., Шевчук В.Б., Токунова Т.Л., Василенко Л.Г. Этиопатогенетическая терапия тяжелых форм герпетической инфекции // Сучасна терапія хворих інфекційною та паразитарною патологією: Материалы Научно-практической конференции Харьков, 2002.
92. Baker M.K. et al. Herpes simplex type 2 encephalitis in non-immunocompromised adult // J. Neurol. Neuro surg. Psychiat. 1988. Vol. 51. Pp. 455-456.
93. Маскутова Н.А., Уманский К.Г. и др. Психические нарушения при энцефалитах, вызванных вирусом простого герпеса // Журн. неврологии и психиатрии. 1989. №2. С. 7-10.
94. Сокорина М. Н. Дадиомова М. А. и др. Принципы диагностики и терапии герпетических энцефалитов у детей // Простой герпес (этиология, диагностика, клинико-анатомич. проявления): Сб. науч. тр. Л., 1998. С. 92-98.
95. Хмара М. В., Гайдук Ф. М. Особенности прогрессирующих деменций у больных герпетическим энцефалитом // Журн. неврологии и психиатрии. 1995. №5. С. 83-86.
96. Чепкій Л. П., Кононенко В. В., Гавриш Р. В., Главацький О. Я. Інтенсивна терапія герпесвірусних енцефалітів у нейрохірургічних хворих // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. 2002. №2 (Д). С. 28-31.
97. Тринус О. К., Руденко А. О., Муравська Л. В. та ін. Діагностика і лікування вірусних менінгоенцефалітів: Метод. рекомендації. К.: МОЗ України, 1995. 24 с.
98. Уманский К. Г., Рудометов Ю. П. и др. Острые некротические энцефалиты у взрослых // Журн. неврологии и психиатрии. 1983. №5. С. 696-703.
99. Кононенко В. В. Невідкладні стани у хворих на менінгіти та енцефаліти: Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика (В двох книгах). К., 2000. Випуск 9, кн. 1. С. 451-460.
100. Цинзерлинг А. В., Индюкова М. Г. Роль простого герпеса в современной патологии человека // Простой герпес (этиология, диагностика, клинико-анатомические проявления): Сб. науч. тр. Л., 1998. С. 5-14.
101. Jha S., Patel R., Yadav R.K., Kumar V. Clinical spectrum, pitfalls in diagnosis and therapeutic implications in herpes simplex encephalitis. J Assoc Physicians India. 2004; 52. Pp. 24-26.
102. Бикбулатов Р.М., Папилова Е.И. и др. Клинические формы герпетического менингоэнцефалита у взрослых // Клин. мед. 1982. №10. С. 54-58.
103. Деконенко Е.П., Лебедев А.В. Герпетические энцефалиты с психическими расстройствами // Журнал неврологии и психиатрии. 1997. №12. С. 87-90.
104. Долгих М. С. Герпетические инфекции у иммунодефицитных пациентов // Терап. Архив. 2000. №11. С. 59-65.
105. Михайленко А. А. Клиническая дифференциация герпетических ганглионевритов // Клин. мед. 1987. №10. С. 116-119.
106. Пономарева Е.Н., Хмара М.Е. и др. Клинические особенности прогрессирующей фокальной эпилепсии герпетической этиологии // Врач. дело. 2000. №5. С. 106-110.
107. Ярош О.О. Особливості діагностики та лікування герпетичного енцефаліту з епілептичним синдромом // Інфекційні хвороби. 2002. №1. С 13-17.
108. Протас И.И., Коломиец И.Г. и др. Клинический полиморфизм герпетических поражений центральной нервной системы // Клин. мед. 1989. №2. С. 33-37.
109. Протас И. И., Коломиец И. Г. и др. Варианты герпетических энцефалитов // Журн. неврологии и психиатрии. 1988. №2. С. 27-32.
110. Протас И.П., Коломиец И.Г. и др. Клинические формы острых герпетических поражений ЦНС у взрослых // Журн. неврологии и психиатрии. 1992. №2. С. 44-47.
111. Протас И. П., Коломиец И. Г. и др. Хронические формы герпетических поражений ЦНС у взрослых // Журн. неврологии и психиатрии. 1991. №2. С. 30-33.
112. Протас И. И., Коломиец И. Г. и др. Хронический герпетический энцефалит с прогрессирующим эпилептическим синдромом // Журн. неврологии и психиатрии. 1993. №4. С. 18-21.
113. Шубладзе А. К., Посевая Т. А. и др. Выделение вируса простого герпеса при хроническом менингоэнцефалите // Вопр. вирусологии. 1981. №1. С. 75-79.
114. Wozniak M. A., Shipley S. J., Combrinck M. Productive herpes simplex virus in brain of elderly normal subjects and Alzheimer's disease patients. J Med Virol. 2005; 75 (2). Pp. 300-306.
115. Баринский И. Ф., Шубладзе А. К. Этиология хронических вирусных нейроинфекций: Монография. М.: Медицина, 1984. 166 с.
116. Деконенко Е. П., Рудометов И. П. и др. Герпетический энцефалит при синдроме приобретенного иммунодефицита // Невр. журн. неврологии и психиатрии. 1999. №2. С. 17-20.
117. Дракина С. А., Протас Н. И. и др. Псевдотуморозные стволовые энцефалиты герпетической этиологии у взрослых // Российский мед. журн. 1992. №2. С. 56-59.
118. Biswas A., Das S. K., Roy Т., Dhibar Т. Acute intracerebral haematoma an unusual presentation of herpes simplex encephalitis. J Assoc Physicians India. 2004; 52. Pp. 69-71.
119. Kumar R. 5-(l-Substituted) alkyl pyrimidine nucleosides as antiviral (herpes) agents. Curr Med Chem. 2004; 11(20). Pp. 2749-2766.
120. Love S., Koch P., Urbach H., Dawson T. P. Chronic granulomatous herpes simplex encephalitis in children. J Neuropathol Exp Neurol. 2004; 63 (l 1). Pp. 1173-1181.
121. Исаков В. А., Ермоленко Д. К. и др. Эпидемиологические аспекты инфекции, связанной с вирусом герпеса человека 6-го типа // Вестник РАМН. 1994. №9. С. 15-18.
122. Марков И. С. Диагностика и лечение герпетических инфекций и токсоплазмоза: (Об. ст.). К.: Издательство «АтАК2», 2002. 192 с.
123. Фролов А. Ф. Персистенция вирусов (механизмы и клинико-эпидемиологические аспекты): Монография. Винница.: Изд-во Винницкого медицинского университета им. Н. И. Пирогова, 1995. 223 с.
124. Шубладзе А. К., Маевская Т. М. Герпес: Монография. М.: Медицина, 1971. 238 с.
125. Norberg P., Bergstrom Т., Rekabdar E., Lindh M. Phylogenetic analysis of clinical herpes simplex virus type 1 isolates identified three genetic groups and recombinant viruses. J Virol. 2004; 78 (19). Pp. 10755-10764.
126. Cheng G., Feng Z., He B. Herpes simplex virus 1 infection activates the endoplasmic reticulum resident kinase PERK and mediates eIF-2alpha dephosphorylation by the gamma(l)34.5 protein. J Virol. 2005; 79 (3). Pp. 1379-1388.
127. Vrabec J.Т., Alford R.L. Quantitative analysis of herpes simplex virus in cranialnerve ganglia. J Neurovirol. 2004; 10(4). Pp. 216-222.
128. Yamazaki E., Kamijoh A., Taguchi J., Hyoh R., Motomura S., Kodama F., Kobaya-shi S., Maruta A., Nagao Т., Ishigatsubo Y. Fatal acute visceral disseminated varicella-zoster virus infection in a patient with chronic graft-versus-host disease. [Article in Japanese] Rinsho Ketsueki. 2004; 45(9). Pp. 1053-1057.
129. Деконенко Е.П., Мальцева Н.Н. и др. Герпетический энцефалит: клинико-вирусологический аспект // Журн. неврологии и психиатрии. 1989. №7. С. 31-36.
130. Купчинский Р. А., Крылов А. А. Роль вируса Эпштейна-Барр и других герпес-вирусов в этиологии и патогенезе атеросклероза и его осложнений // Клиническая медицина. 1993. №1 С. 52-55.
131. Макацария А. Д., Долгушина Н. В. Герпетическая инфекция. Антифосфолипидный синдром и синдром потери плода: Монография. Москва.: «Триада-Х» 2004. 80 с.
132. Cohen P., Guillevin L. Vasculitis associated with viral infections. Presse Med. 2004; 33 (19 Pt 2). Pp. 1371-1384.
133. Varcellotti G. M. Effects of viral activation of the vessel wall on inflamation and thrombosis. Blood Coagul. Fibrinolysis, 1998; №2. Pp. 3-6.
134. Youd P., Main J., Jackson E. CMV infection and thrombosis: a causative association. J. of Inf., 2003; 46 (2). Pp. 141-143.
135. Сорокина М.Н., Безух С.М. Поражения нервной системы, вызываемые вирусами простого герпеса и цитомегаловирусами// Неизвестная эпидемия: герпес. Смоленск, 1997. С. 100-118.
136. Мошкалов А.В. Клинико-эпидемиологические аспекты генитального герпеса // Вестник дерматологии и венерологии 1992. №8. C. 32-39.
137. Vrabec J.T., Alford R.L. Quantitative analysis of herpes simplex virus in cranial nerve ganglia. J Neurovirol. 2004. №10: Pр. 216-222.
138. Семенова Т. Б., Губанова Е. И. Современные представления о клинике, особенностях эпидемиологии и лечении простого герпеса // Лечащий врач. 1999. №2-3. С. 10-16.
139. Cherpes T. L., Meyn L. A., Hillier S. L. Cunnilingus and vaginal intercourse are risk factors for herpes simplex virus type 1 acquisition in women. Sex Transm Dis. 2005; 32 (2). Pp. 84-89.
140. Bonnet F., Naeu D., Viallard J.F. et al. Clinical and laboratory findings of cytomegalovirus infection in 115 hospitalised non-immunocompromised adults. Ann Med Interne 2001; 152 (4): Pp.227-235.
141. Ершова И.Б., Санина Е.В., Бойченко П.К. Цитомегаловирусная инфекция // Здоровье Украины. 2004. № 11-12. С. 28.
142. Кражас Н. В., Рыбалкина Т. Н. и др. Лабораторная диагностика цитомегаловирусной инфекции // Клин. лаб. диагностика. 2000. №8. С. 15-16.
143. Матвеев В. А., Шевцова В. В. Клинико-лабораторная диагностика и исходы цитомегаловирусного энцефалита у детей // Педиатрия. 1998. №5. С. 72-75.
144. Lundberg P., Welander P., Openshaw H. A locus on mouse chromosome 6 that determines resistance to herpes simplex virus also influences reactivation, while an unlinked locus augments resistance of female mice. J. Virol. 2003; 77:11661-11673.
145. Miller G. E., Freedland K. E., Duntley S., Carney R. M. Relation of depressive symptoms to C-reactive protein and pathogen burden (cytomegalovirus, herpes simplex virus, Epstein-Barr virus) in patients with earlier acute coronary syndromes. Am J Cardiol. 2005; 95(3). Pp. 317-321.
146. Понякина И.Д., Лебедев К.А. Классификация типов и причин иммунной недостаточности // Физиология человека. 2003. Т. 29. № 3. С. 147.
147. Schneck S.A. Neuropathological features of human organ transplantation. I: probable cytomegalovirus infection. J Neuropathol Exp Neurol 1965; 24: Pp. 415-429.
148. Кононенко В. В., Барштейн Ю. А., Сольська Т. В. Функціональні та структурні порушення при синдромі хронічної втоми викликаному герпесвірусами // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: зб.. наук. праць. Київ-Луганськ-Харків, 2002. Вип. 1 (40). С. 202-208.
149. Slifkin M., Doron S., Snydman D. R. Viral prophylaxis in organ transplant patients. Drugs. 2004; 64 (24). Pp. 2763-2792.
150. Протас И. И., Коломиец И. Г. и др. Клинико-лабораторная диагностика генерализованной герпетической инфекции // Герпесвирусные инфекции: Тез. докл. конференции. М., 1990. С. 23-28.
151.