Патогенетична терапія хворих на прихований ранній сифіліс з урахуванням стану мікробіоценозу кишечнику, протеолітичної і імунної систем організму

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Ашаніна
Ірина Володимирівна

УДК 616.972-02-092.-085

Патогенетична терапія хворих на прихований ранній сифіліс з урахуванням стану мікробіоценозу кишечнику, протеолітичної і імунної систем організму

14. 01. 20 шкірні та венеричні хвороби
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник
Лебедюк Михайло Миколайович
доктор медичних наук, професор

Одеса 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ І ТЕРМІНІВ...4
ВСТУП......................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.14
1.1 Прихований ранній сифіліс. Сучасний погляд на проблему, питання серорезистентності, стан імунітету при ПРС, застосування нових методів лікування (плазмаферез)..........................................................................................................14
1.2 Роль протеолітичних ферментів у патогенезі інфекційних захворювань ...................................................................................................................................25
1.3 Роль про- і пребіотиків у профілактиці та терапії інфекційних
захворювань..............................................................................................................31
РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ45
2.1 Методи дослідження..45
РОЗДІЛ 3 ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА СИФІЛІС В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ.58
РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ, АКТИВНОСТІ ПРОТЕАЗ, ІМУННОГО СТАТУСУ, РЕЗУЛЬТАТІВ КСР У ХВОРИХ НА ПРС ДО ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ І В КІНЦІ ЛІКУВАННЯ..67
4.1 Характеристика обстежених хворих на ПРС...67
4.2 Стан еубіозу товстого кишківника у хворих на ПРС та його корекція біопрепаратами.77
4.3 Вплив пробіотичної терапії на протеолітичну активність та рівень інгібітора трипсину в сироватці хворих на ПРС.86
4.4 Імунологічні зміни у хворих на ПРС та їх корекція біопрепаратами........93
4.5 Результати плазмаферезу у хворих на ПРС........103
4.6 Стан КСР у хворих на ПРС після закінчення лікування....106
РОЗДІЛ 5 РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ У ХВОРИХ НА ПРС..109
РОЗДІЛ 6 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ПРС.....114
ВИСНОВКИ...123
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..127

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ І ТЕРМІНІВ

ЕБ еритроцити барана
ЕМ еритроцити миші
Е-рук клітини, що утворюють розетки з еритроцитами барана
ЕК екстракорпоральний контур
ЗПА захворювання, що передаються статевим шляхом
ІРІ імунорегуляторний індекс
ІФА імуно-ферментний аналіз
КСР клініко-серологічні реакції
М-рук клітини, що утворюють розетки з еритроцитами миші
МБ мікробіоценоз
МБ тк мікробіоценоз товстого кишечнику
ОШВД Одеський шкірно-венерологічний диспансер
ОЩ оптична щільність
ПРС прихований ранній сифіліс
РІФ реакція імунофлюоресценції
RW Реакція Вассермана
СР серорезистентність
Тс Т-лімфоцити-супресори
Тх Т-лімфоцити-хелпери
Іg А, М, G імуноглобуліни класів А, М, G
УПМ умовно-патогенна мікрофлора
НТТ нетрепонемні тести
ТТ трепонемні тести

ВСТУП

Актуальність теми захворюваності на сифіліс залишається однією з важливих проблем охорони здоров’я в багатьох країнах світу, включаючи й Україну. Захворювання, що передаються статевим шляхом, є складною медико-соціальною проблемою в зв’язку з їх значним поширенням. Сифіліс сьогодення найбільш серйозне венеричне захворювання, що становить реальну загрозу здоров’ю нації. Сучасний сифіліс характеризується подовженням інкубаційного періоду, превалюванням прихованих та рецидивних форм.
Прихований ранній сифіліс може бути чинником ураження внутрішніх органів, нервової системи, призводити до загибелі плода у вагітних [60, 72, 112, 118, 120, 148, 163, 185, 212, 215].
За оцінкам ВООЗ, в світі щороку інфікується близько 15 млн осіб. Незважаючи на наполегливе вивчення патогенезу цієї хвороби, залишаються нез’ясованими багато аспектів цього захворювання. Зокрема, чому хвороба прогресує на фоні вираженої гуморальної та клітинної відповіді. Приблизно у 60 % випадків сифіліс супроводжується іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом, частіше це урогенітальні мікстінфекції, які пригнічують систему імунітету. Змішане інфікування змінює клінічну картину захворювання неоднозначно: характерний прихований перебіг захворювання, а при появі активних елементів злоякісний перебіг як результат змін в механізмах розвитку інфекційного процесу [3, 7, 48, 51, 87, 97, 119, 121, 247—250].
Актуальність проблеми зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до комплексної терапії різних форм сифілісу, зокрема прихованого раннього сифілісу, з метою покращення результатів лікування та запобігання виникнення серорезистентних форм, питома вага яких в загальній структурі захворюваності на сифіліс складає від 2 % до 10 %. Крім того, згідно з літературними повідомленнями, після лікування прихованого раннього сифілісу (ПРС) серорезистентність (СР) складає 57 % [84].
В умовах значного росту захворюваності на сифіліс, а також для зручності амбулаторного лікування були запроваджені методики використання пролонгованих антибіотиків, таких як бензатин-бензилпеніцилін G, екстенцилін та ретарпен [111, 124, 207, 223, 231]. Ці препарати показали свою ефективність при лікуванні первинного і вторинного свіжого сифілісу. Серорезистентність під час їх використання відмічалась досить рідко 1,5 % або була відсутня. Навпаки, під час лікування вторинного рецидивного сифілісу вона становила 49,2 %, а прихованого раннього сифілісу 42,357,4 %. Протягом 36 місяців негативація КСР відмічалась тільки у 74,7 % хворих на ПРС [2, 4, 5, 8, 22, 22—24, 61, 85, 74, 199].
Також на сучасному етапі негативація клініко-серологічних реакцій (КСР) дуже повільна і складає для різних форм сифілісу від 1 до 5 років. Особливо повільно відбувається негативація КСР за раннього прихованого сифілісу, який в структурі захворюваності становить до 40 % [108, 109, 143]. Так, по Одеському регіону захворюваність на прихований ранній сифіліс в 2005 р. складала 62,3 %, а в 2006 р. 60,8% від всіх випадків сифілісу в регіоні. Загалом в Україні захворюваність на ПРС складає 70 % у загальній структурі захворюваності на сифіліс.
У зв’язку з розвитком медичної науки змінюється наше уявлення про характер захворювань організму, переглядається їх діагностична важливість, що потребує нових заходів щодо лікування та діагностики. Існує досить специфічний резерв підвищення ефективності протисифілітичного лікування і зниження частоти СР. Він полягає в урахуванні індивідуальних особливостей організму. Необхідність такого підходу визнавали і визнають багато авторів. Зокрема, важлива роль у формуванні СР [65] відводиться: імунним порушенням, супутнім урогенітальним захворюванням, наявності хламідійної і сифілітичної інфекції, яка оцінюється в 36,371,2 % [166].
В організмі людини, що складається з багатьох структур, важливе місце посідає еволюційно сформований склад специфічної бактеріальної флори мікробіоценоз. Нормальна мікрофлора є складовою частиною макроорганізму та закономірно залучується до всіх патологічних процесів, що відбуваються з макроорганізмом. Це система багатьох мікробіоценозів, що мають свій видовий склад. Найскладнішим в організмі людини є мікробіоценоз товстої кишки, де знаходиться понад 60 % від усієї кількості мікроорганізмів. До складу мікробіоценозу кишківника входять представники 17 сімейств, 45 родів та понад 500 видів мікроорганізмів. При цьому кількість анаеробних мікроорганізмів в 1000 разів перевищує кількість аеробних. До складу найбільш чисельних представників мікрофлори входять: біфідобактерії, лактобактерії, бактероїди, еубактерії, ентерококи, кишкова паличка до 9099 % всіх мікроорганізмів. Другу частину становлять ентеобактерії, дріжджоподібні гриби тощо. Загальна кількість бактерій складає 1012 колонієскладаючих одиниць.
Кишковий МБ має суттєвий вплив на всі сторони життєдіяльності людини через біохімічні реакції та фізіологічні функції макроорганізму.
Стан рівноваги між макроорганізмом і МБ (еубіотичний стан) може бути зміщено під впливом різноманітних патологічних процесів[93]. Дисбіотичний стан розвивається під час пригнічення анаеробного компонента: біфідобактерій, лактобактерій, які контролюють кількість умовно-патогенної мікрофлори (стафілококів, стрептококів, дріжджоподібних грибів роду Candida). Розмноження умовно-патогенної мікрофлори ускладнює перебіг основного захворювання та може привести до різноманітних ускладнень [35—38, 50, 139, 152].
Хворі на сифіліс зазвичай отримують засоби, що сприяють підвищенню імунітету, адже захворювання супроводжується пригніченням імунітету; кишковий дисбактеріоз має свої імунологічні аспекти і пов’язаний зі станом імунної системи. Встановлено, що продукти життєдіяльності біфідо- і лактобактерій сприяють всмоктуванню вітамінів, мають відношення до формування місцевого імунітету, насамперед товстої кишки, сприяють активізації фагоцитозу та беруть участь у синтезі Іg А [81, 106, 107].
Хворі на сифіліс зазвичай отримують великі дози антибіотиків, які руйнують еубіотичну рівновагу, що призводить до пригнічення імунітету, окрім того, антибіотики самі по собі є речовинами, що пригнічують імунітет. Таким чином, у хворих на сифіліс є необхідним вивчення стану МБ, з метою запобігання поглиблення процесів персистенції збудника та посилення реактивності організму для його елімінації[123].
Для розвитку кишкового дисбактеріозу при антибіотикотерапії має значення загибель нормальних симбіонтів, чутливих до препарату, та сенсибілізація організму. Як вже було зазначено, кишкова флора бере участь у формуванні імунної системи: мікроорганізми інвазують кишкову стінку, захоплюються макрофагами та служать антигенним подразником в формуванні антитіл. В організмі страждаючим на дисбіоз зменшується синтез імуноглобулінів та рівень показників неспецифічних факторів природної резистентності. Що більше виражений рівень дисбіозу, тим більший рівень імунологічних порушень.
Необхідність поєднання специфічної і неспецифічної терапії при лікуванні сифілісу активно застосовується, але не поєднується з можливістю зміни еубітичної рівноваги, властивостей кишкової стінки і, як наслідок — погане всмоктування лікарських засобів, погіршення імунітету тощо. [45, 73, 90, 105, 122, 202, 211, 239].
Таким чином, викликають інтерес препарати, що мають здатність нормалізувати мікрофлору товстої кишки, мають антагоністичну активність проти широкого спектра патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, покращують обмінні процеси, підвищують неспецифічну резистентність організму: пробіотики, пребіотики. Препарати, які ми використовували: пробіотик Біфідумбактерин (препарат виробництва ЗАТ «Біолік», Україна), пробіотик Біфіформ (препарат виробництва Ferrosan, Данія) та пребіотик Інулін, розроблений НПА «Одеська біотехнологія», вироблений з коріння цикорія [102]. Призначення Гепабене як препарату, що відновлює клітини печінки і стимулює білковий обмін, та Імуналу, який рекомендується при масивній антибіотикотерапії і сприяє підвищенню фагоцитозу, Ентеросгелю, який абсорбує на своій поверхні УПМ є патогенетично обґрунтованим.
Відомо, що плазмаферез, як метод виведення ендотоксинів і імунотерапії зменшує патологічний пул клітин крові, підвищує рівень фагоцитозу, що є надзвичайно важливим у процесі лікування [34].
Після комплексного курсу лікування хворих на ПРС, коли негативація КСР спостерігалася незадовільними темпами, додатково призначали процедури плазмаферезу.
Враховуючи, що при захворюванні на сифіліс страждають всі системи організму, змінюється гомеостаз, а мікробіоценоз товстого кишківника пов’язаний з усіма системами гомеостазу, зокрема, з імунною системою, при лікуванні сифілісу її стан є найважливішою умовою успішного лікування, вивчення МБ та шляхів корекції є доречним і виявляє науковий інтерес.
Для лікування ПРС запропоновано різні методики [128], що свідчать про пошук нових підходів до розв’язування проблеми, тому вивчення різних аспектів ПРС з урахуванням особливостей стану МБ, стану системи протеаз, імунного статусу та відповідних клініко-лабораторних показників на сучасному етапі є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Одеського державного медичного університету, затвердженим МОЗ України та є фрагментом наукової праці кафедри дерматології та венерології ОДМУ: Клінічно-епідеміологічні особливості перебігу хронічних дерматозів та змішаної урогенітальної інфекції: діагностика, лікування, профілактика. Державний реєстраційний номер № ДРН 0103U007960.
Гемостаз та імунітет з позиції функціональної взаємодії при сифілісі і деяких дерматозах, державний реєстраційний номер № ДРН 0102U006584.
Дисертант самостійно розробляла та здійснювала клінічну апробацію нового методу лікування хворих на ПРС на базі Одеського ШВД.

Мета дослідження.

На основі поглиблення уявлень про патогенез прихованого раннього сифілісу підвищити ефективність лікування, зменшити частоту виникнення серорезистентності цієї інфекції за рахунок комплексних індивідуалізованих терапевтичних заходів, спрямованих на корекцію стану мікробіоценозу товстого кишечнику, нормалізацію системи протеолізу та показників імунного статусу в організмі хворих.

Завдання дослідження.

1. Провести статистичний аналіз і вивчити клініко-епідеміологічні особливості ПРС в сучасних умовах в Одеському регіоні.
2. Вивчити показники стану мікробіоценозу слизової оболонки товстого кишечнику та показники стану імунної системи у хворих на прихований ранній сифіліс
3. Вивчити показники стану інгібіторно-протеазної системи крові у хворих на прихований ранній сифіліс.
4. Розробити нові підходи до комплексної патогенетичної терапії хворих на прихований ранній сифіліс із застосуванням біопрепаратів та методу мембранного плазмаферезу.
5. Вивчити вплив запропонованого комплексного лікування на динаміку негативації клініко-серологічних реакцій.
Об’єкт дослідження — хворі на прихований ранній сифіліс, дані статистичних звітів, історіі хвороб, біологічні рідини (кров, сироватка крові, матеріал з товстого кишечнику).
Предмет дослідження — епідеміологічні та клініко-серологічні особливості прихованого раннього сифілісу, розробка нових підходів до комплексної терапії хворих на ПРС.
Методи дослідження — епідеміологічні, клінічні, серологічні, біохімічні, імунологічні, бактеріологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

- Зроблено аналіз статистичних даних щодо прихованого раннього сифілісу в Одеському регіоні.
- Вперше визначено взаємозв’язок між показниками мікробіоценозу товстого кишечнику (МБ тк) та імунного статусу у хворих на ПРС.
- Вперше проведено дослідження стану протеолітичної системи, яка відіграє провідну роль в процесах імунореактивності, і показана залежність протеолітичної активності від застосованої комплексної терапії, зокрема з додаванням синбіотиків.
- Проведені дослідження розширюють уявлення про роль МБ-тк у підтримці еубіотичної рівноваги, запобіганню розмноження умовно-патогенної мікрофлори, яка ускладнює перебіг основного захворювання і може привести до різноманітних ускладнень.
- Розроблено комплексний метод лікування хворих на ПРС з додаванням до комплексної терапії біфідумбактерину, біфіформу, інуліну, гепабене, імуналу та ентеросгелю — препаратів, що мають імуномоделюючу, нормалізуючу МБ-тк, та такою, що покращує обмінні процеси дію (Патент України № 21627).
- Виявлено зв’язок між швидкістю негативації КСР та неспецифічною резистентністю.
- Запропоновано хворим, що мають повільну негативацію КСР або не мають ії зовсім, використання методу мембранного плазмаферезу.

Практичне значення одержаних результатів.

- Розроблено комплексний, патогенетично обгрунтований метод лікування хворих на ПРС із застосуванням в комплексній терапії синбіотиків (біфідумбактерину, біфіформу, інуліну), призначенням гепабене, імуналу, ентеросгелю (Патент України № 21627).
- Запропановано використання методу мембранного плазмаферезу хворим на ПРС, що мають повільну негативацію КСР після закінчення лікування або не мають ії зовсім.
- Встановлено взаємозв’язок між еубіозом товстого кишківника, протеолітичною та імунною системами організму.

Особистий внесок здобувача.

Автором самостійно визначено і виконано програму наукових досліджень, проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз літературних даних.
Дисертантом самостійно виконано комплексне клінічно-лабораторне обстеження і лікування 103 хворих на ПРС. Самостійно зроблено комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію отриманих результатів та їх статистичну обробку, сформульовані основні положення, висновки дисертації та практичні рекомендації.
На підставі цього автором самостійно написані та підготовлені до друку наукові публікації і дисертація.
Біохімічні дослідження проведені в Одеському науково-дослідницькому інституті стоматології АМН України; імунологічні дослідження здійснено в імунологічній лабораторії Одеського ШВД; мікробіологічні дослідження проведено в мікробіологічній лабораторії Одеської міської інфекційної лікарні №5; серологічні дослідження проведено на базі серологічної лабораторії ОШВД та централізованої імуновірусологічної лабораторії м. Одеси.
Результати дисертаційних досліджень запроваджені в практику обласного та міського ШВД міст Одеси, Миколаєва, Херсона, а також до педагогічного процесу викладання курсу венерології студентам Одеського державного медичного університету.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертаційного дослідження, результати дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на міжнародних наукових конференціях молодих вчених ОДМУ «Молодь медицині майбутнього» (Одеса 2004, 2005, 2007), на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми дерматовенерології» (Одеса 2004, 2005), «Актуальні проблеми патології шкіри» (Одеса 2007).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих праць: 4 статті у наукових журналах (3 у моноавторстві), визнаних ВАК України, 6 тез доповідей — у збірниках наукових конференцій. Отримано деклараційний патент на винахід
№ 21627 від 15 березня 2007 р.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо підвищення ефективності лікування прихованого раннього сифілісу, зокрема запобігання розвитку серорезистентності шляхом проведення комплексної патогенетичної терапії, спрямованої на корекцію стану мікробіоценозу товстого кишечнику, нормалізацію показників системи протеолізу та імунного статусу в організмі хворих.
1. Згідно з аналізом статистичних даних, в Одеському регіоні відслідковується тенденція до суттєвого збільшення кількості хворих на ранній прихований сифіліс відносно до загального рівня захворюваності на сифілітичну інфекцію. Зокрема питома вага прихованого раннього сифілісу в 2004 р. становила 58,9 % ) (835 випадків), в 2005 р. 62,3 % (785 випадків), в 2006 р. 60,8 % (673 випадки) від загального рівня захворюваності на сифілітичну інфекцію в Одеському регіоні.
Відновлені статистичні показники вказують на недостатній рівень проведення діагностичних заходів щодо виявлення сифілітичної інфекції на попередніх більш ранніх періодах ії перебігу.
2. Комплексному клініко-лабораторному обстеженню було піддано 103 хворі на прихований ранній сифіліс, в тому числі 57 (55,4 %) жінок та 46 (44,6 %) чоловіків. Середній вік обстежених хворих на ПРС як серед жінок, так і серед чоловіків становив 2130 років. Проведені дослідження вказують на суттєву розповсюдженість прихованого раннього сифілісу серед осіб молодого та репродуктивного віку, а також на переважну кількість жінок порівняно з чоловіками, у яких діагностується відповідний період перебігу цієї інфекції.
Встановлено, що провідним чинником зростання рівня захворюваності на прихований ранній сифіліс є несвоєчасна діагностика, а також недостатня або нераціональна специфічна і патогенетична терапія, яка була проведена хворим на попередніх періодах перебігу цієї інфекції.
В результаті проведених досліджень встановлено зрушення кишкового екобіоценозу у 100 % хворих на ПРС (103 хворих). Переважав ІІ (субкомпенсований) ступінь вираження дисбактеріозу товстого кишечнику (78,6%), ІІІ ступінь 13,6%, І ступінь 7,8 %. За типом дисбіозу превалював змішаний дисбіоз (нормодефіціт, поява патогенів) 79,6 %. Дисбактеріоз був зумовлен зниженням на 23 порядки індигенної мікрофлори: популяції біфідо і лактобактерій, зниженням на 24 порядки загальної кількості кишкової палички, збільшенням вмісту умовно-патогенної і патогенної мікрофлори, розмноженням аеробної мікрофлори: стафілококів, стрептококів, гемолітичних ентерококів, надлишковим ростом дріжджоподібних грибів роду Candida.
По закінченні лікування спостерігалася нормалізація показників екобіоценозу у 47 % хворих на ПРС.
Також при проведенні досліджень клітинного складу крові було встановлено, що реакція організму хворих на ПРС проявляється активацією імунної системи, яка полягає у збільшенні кількості лімфоцитів в 1,5 рази, нейтропенії, частка нейтрофілів від загальної кількості лейкоцитів знижується майже на 25 % і значному пригніченні фагоцитарної активності фагоцитів: майже втричі зменшується фагоцитарне число, незначним підвищенням рівня IgA i IgG, більш значним підвищенням рівня концентрації IgM (на 35 %).
Результати наших досліджень свідчать, що застосування удосконаленого комплексного, патогенетично обґрунтованого методу лікування з використанням синбіотиків збільшує абсолютну кількість нейтрофілів та фагоцитарне число в 1,5 рази в основній групі, та не дає такого росту концентрації IgM в основній групі порівняно з контрольною: 1,90 після лікування та 1,83 до лікування (основна група); 1,82 до лікування, 1,93 після лікування (контрольна група), що на 2,2% є кращим в основній групі порівняно з контрольною.
3. На основі даних біохімічного дослідження встановлено, що у хворих на ПРС відбувається активація протеазно-інгібіторної системи крові, яка відіграє головну роль в обміні білків, розвитку запалення, процесах імунореактивності і є індикатором патологічного процесу. Так, у хворих на ПРС значно більше, ніж в 2 рази, зростає в сироватці крові загальна протеолітична активність і активність катепсину D, а також зростає в 2 раза рівень інгібітору трипсину. Лікування без додавання до базисної терапії препаратів синбіотиків в комплексі з гепатопротектором, сорбентом та імуномодулятором через 24 доби знижує на 28%30 % активність протеаз, однак рівень інгібітора трипсину збільшується майже на 40 %. Додавання до комплексного лікування пробіотиків біфідумбактерину, біфіформу та пребіотика інуліну в комплексі з гепатопротектором, сорбентом та імуномодулятором знижує активність протеаз на 56 %62 %, а рівень інгібітора трипсину збільшує майже вдвічі, що свідчить про зменшення активності запальних, алергічних процесів.
1. На основі мікробіологічних, біохімічних, серологічних, імунологічних досліджень та оцінки клінічної ефективності розроблено комплексний метод лікування хворих на прихований ранній сифіліс з використанням біопрепаратів: пробіотиків Біфіформу по 1 капс. двічі на добу протягом 2 тижнів, Біфідумбактеріну по 5 доз тричі на добу, і пребіотика Інуліну по 500 мг тричі на добу per os, Гепабене по 1 капсулі тричі на добу і Імуналу по 20 крапель 3 рази на добу протягом 21 доби, та ентеросорбента Ентеросгелю по 1 ст. ложці тричі на добу протягом перших 7 днів.
2. Негативація серологічних реакцій (RW) після закінчення лікування в основній групі (групі спостереження) в середньому на 5,4 % була кращою ніж у контрольній групі (групі порівняння). При досліджені методом ІФА, з застосуванням діагностичних тест-систем «ІФА-анті-люіс-GM» рівень сумарного IgG IgM в основній групі після лікування зменшувався в 2,8 рази, тоді як в контрольній в 2 рази.
Застосування мембранного плазмаферезу у хворих на ПРС з повільними темпами негативації КСР має позитивний вплив на динаміку негативації КСР, більшою мірою в основній групі, та покращує результати КСР на 20 %.
Удосконалена, патогенетично обґрунтована методика лікування хворих на ПРС може бути рекомендована до широкого впровадження та застосування в медичних лікувальних закладах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеева М. П. Патогенетические механизмы инициации синдрома системного воспалительного ответа / М. П. Авдеева, М. Г. Шубич // Клиническая лабораторная диагностика. 2003. № 5. С. 310.
2. Адаскевич В. П. Инфекции, передаваемые половым путем : руководство для врачей. М. : Медицина, 2001. 41с.
3. Аковбян В. А. Характеристика эпидемиологических закономерностей, определяющих распространение заболеваний, передающихся половым путем, в России / В. А. Аковбян, А. В. Резайкина // Вестник дерматологии и венерологии. 1998. № 1. С. 47.
4. Аковбян В. А. Экстенциллин в лечении больных сифилисом: опыт 5-летних наблюдений / В. А. Аковбян, А. А. Кубанова, Л. М. Гоноровский // Вестник дерматологии и венерологии. 1998. № 4. С. 6165.
5. Александров М. В. Циклический характер заболеваемости сифилисом и неспецифическая резистентность организма / М. В. Александров, В. А. Пирятинская, В. В. Соколовский // Вестник дерматологии и венерологии. 1997. № 3. С. 4851.
6. Анохина Г. А. Современные аспекты микроэкологического дисбаланса, профилактика и лечение / Г. А. Анохина, С. В. Скопиченко // Журнал практического врача. 2001. № 4. С. 2024.
7. Аравийская Е. Р. Клинические и поведенческие особенности больных сифилисом с различным количеством половых партнеров / Е. Р. Аравийская, Е. В. Соколовский // Инфекции, передаваемые половым путем. 2001. № 2. С. 2630.
8. Аствацатуров К. Р. Сифилис, его диагностика и лечение / К. Р. Аствацатуров. М. : Медицина, 1971. 432 с.
9. Бажора Ю. І. Клінічна імунологія: проблеми і значення для практичної медицини (лекція) / Ю. І. Бажора, В. Й. Кресюн // Одеський медичний журнал. 1999. № 3. С. 7485.
10. Базинов И. А. Использование полиакролинового латекса в получении тест-системы для экспрессдиагностики сифилиса / И. А. Базинов // Вестник дерматологии и венерологии. 2001. № 4. С. 5153.
11. Бактериологическая диагностика дисбактериозов кишечника : метод. указания. Свердловск, 1971. 10 с.
12. Барановский Ю. А. Дисбактериоз и дисбиоз кишечника / Ю. А. Барановский, Э. А. Кондрашина. СПб., 2000. 209 с.
13. Беньяш М. Г. Серодіагностика сифілісу / М. Г. Беньяш, Г. М. Френзель. Х. ; К. : Медвидав, 1932. 264 с.
14. Бережний В. В. Використання ентеросорбентів для лікування дисбактеріоза травного каналу / В. В. Бережний, О. В. Єлєзова, І. Б. Орлюк // Педіатрія, акушерство і гінекологія. 2000. № 5. С. 4244.
15. Биологические свойства микроорганизмов как основа прогнозирования тяжести гнойно-воспалительных заболеваний легких и плевры / О. М. Абрамзон, О. Л. Карташова, А. В. Валышев А. В. [ и др.] // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. . 2004. № 3. С. 710.
16. Биць Ю. В. Роль еластази та її інгібіторів у патогенезі артеріосклерозу / Ю. В. Биць, В. Е. Досенко // Проблеми медицини. 1999. № 5 (910). С. 1017.
17. Білько І. Характеристика препаратів пробіотиків, які використовуються для профілактики та терапії порушень кишкового мікробіоценозу і мікроекології жіночих статевих органів / І. Білько // Ліки України. 2002. № 4. С. 811.
18. Бойко В. В. Клиническая ценность определения активности эластазы в крови как маркера послеоперационного панкреатита / В. В. Бойко, И. А. Криворучко, В. А. Вовк // Клінічна хірургія. 2001. № 3. С. 1012.
19. Бондаревский Е. И. Роль терапии ex juvantibus в диагностике сифилиса / Е. И. Бондаревский // Вестник дерматологии и венерологии. 2002. № 1. С. 4648.
20. Бондаренко В. М. Дисбиозы и препараты с пробиотической функцией / В. М. Бондаренко, А. А. Воробьев // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 2004. № 1. С. 8492.
21. Бондаренко В. М. Пробиотики и механизмы их лечебного действия / В. М. Бондаренко / Экпериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2004. № 3. С. 8387.
22. Борисенко К. К. Особенности течения скрытых форм сифилиса / К. К. Борисенко, В. Н. Винокуров, Л. М. Топоровский // Вестник дерматологии. и венерологии. 1989. № 11. С. 2529.
23. Борисенко К. К. Эффективность лечения больных вторичным рецидивным и скрытым ранним сифилисом по новому укороченному методу / К. К. Борисенко, О. К. Лосева, А. Ю. Назарова // Вестник дерматологии и венерологии. 1989. № 12. С. 2327.
24. Борисенко Н. К. Некоторые отдаленные результаты лечения больных ранними формами сифилиса сумамедом / Н. К. Борисенко, О. К. Лосева, Г. Р. Бондаренко // Вестник дерматологии и венерологии. 1997. № 2. С. 42 45.
25. Борисов А. Н. Бифидумбактерин пить или не пить? / А. Н. Борисов. М.: Медицина, 1997. 108 с.
26. Венерические болезни : руководство для врачей / под ред. О. К. Шапошникова. М.: Медицина, 1991. 554 с.
27. Венерические болезни : справочник / Н. З. Яговдик, А. Т. Сосновский, М. В. Качук, И. Н. Белугина. Минск.: Беларуская навука, 1997. 336 с.
28. Веремеенко К. Н. О механизмах лечебного действия системной энзимотерапии / К. Н. Веремеенко, В. Е. Досенко, А. И. Кизим А. И. // Лікарська справа. 2000. № 2. С. 311.
29. Веремеенко К. Н. Протеолиз в норме и при патологии / К. Н. Веремеенко, О. П. Голобородько, А. И. Кизим. К. : Здоров΄я, 1988. 200 с.
30. Взаимодействие дуоденазы- протеиназы двойной специфичности с соевыми ингибиторами типа Баумана-Бирк и Кунитца / И. П. Гладышева, Т. С. Замолодчикова, Е. А. Соколова, Н. И. Ларионова // Биохимия. 1999. Т. 64, №. 11. С. 14731479.
31. Взаимодействие дуоденазы- протеиназы двойной специфичности с соевыми ингибиторами типа Баумана-Бирк и Кунитца / И. П. Гладышева, Т. С. Замолодчикова, Е. А. Соколова, Н. И.Ларионова // Биохимия. 1999. — Т. 64, №. 11. С. 1473—1479.
32. Видаль. (Справочник). М.: Астра Фарм Сервис, 1998. 738 с.
33. Влияние ингибиторов плазмы крови на активность сериновых и цистеиновых протеиназ / К. Н. Веремеенко, А. И. Кизим, А. И. Терзов [ и др.] // Український біохімічний. журнал. 1998. Т. 70, № 6. С. 3542.
34. Воинов Л. А. Єкстракорпоральні методи лікування / Л. А. Воинов. М., 2006. 112 с.
35. Волошин С. А. Межклеточное взаимодействие в бактериальных популяциях / С. А. Волошин, А. С. Капрельянц // Биохимия. 2004. Т. 69, Вып. 11. С. 15551564.
36. Воробьев А. А. Анализ штаммовой общности пристеночных биотопов ЖКТ / А. А. Воробьев, Ю. В. Несвижский, Е. М. Богданова // Вестник РАМН. 2004. № 6. С. 1518.
37. Воробьев А. А. Бактерии нормальной микрофлоры: биологические свойства и защитные функции / А. А. Воробьев, Е. А. Лыкова // Журнал микробиологии. 1999. № 6. С. 102105.
38. Воробьев А.А. Бактерии нормальной микрофлоры : биологические свойства и защитные функции / А. А. Воробьев // Журн. Микробиол. 1999. № 6. С. 102105.
39. Говдалюк А. Л. Роль фенотипа, протеазно-антипротеазной, оксидантно- антиоксидантной систем организма в развитии и течении острой пневмонии у детей / А. Л. Говдалюк // Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия. 1998. № 3 (15). С. 4042.
40. Головинов Э. Д. Эпидемиологические аспекты раннего скрытого сифилиса / Э. Д. Головинов, Е. А. Готовкин // Вестник дерматологии и венерологии. 1988. № 12. С. 5961.
41. Горбовицкий С. Е. Химиотерапия и критерии излеченности сифилиса / С. Е. Горбовицкий. Л., 1994. 37 с.
42. Грачева Н. М. Дисбактериоз кишечника. Причины возникновения, диагностика, применение бактерийных биологических препаратов / Н. М. Грачева, Н. Д. Ющук, Р. П. Чупринина : пособие для врачей и студентов. М.: Медицина, 1999. 256 с.
43. Гребнев А. Л. Болезни кишечника / .А. Л. Гребнев, Л. П. Мягкова. М.: Медицина. 1994. 400 с.
44. Гребнев А. Л., Мягкова Л. П. Кишечный дисбактериоз / А. Л. Гребнев, Л. П. Мягкова // Руководство по гастроэнтерологии : в 3 томах М.: Медицина, 1996. Т. 3. 556 с.
45. Гречана Т. О. Клінікоімунологічні особливості та корекція антибіотико асоційованих порушень мікробіоценозу кишечника : автореф. дис. на здобуття наукового ступеню канд. мед. наук. / Т. О. Гречана. Днепропетровск, 2004. 18 с.
46. Григорьев П. С. Руководство по венерическим болезням / П. С. Григорьев. Саратов : Саргублит, 1923. 293 с.
47. Гурин В. Н. О значении ингибиторов протеиназ в процессах, обеспечивающих сопряжение деятельности функциональных систем организма / В. Н. Гурин, Д. Б. Сандаков, А. В. Гурин // Вестник РАМН. 1999. № 6. С. 2529.
48. Гутнев А. Л. Болезни, передающиеся половым путем : заболеваемость в Украине / А. Л. Гутнев // Дерматологія та венерологія. 2002. № 1 С. 5558.
49. Данилов С. И. Новая концепция формирования серорезистентности после лечения сифилиса / С. И. Данилов, П. Г. Назаров // Инфекции, передающиеся половым путем. 2000. № 2. С. 1622.
50. Дегтярева И. И. Заболевания органов пищеварения / И. И. Дегтярева. К.: Демос, 2001. 321 с.
51. Дерябин Д. Г. Факторы персистенции в биологической характеристике Neisseria gonorroeae / Д. Г. Дерябин, Н. Р. Акунова, О. В. Бухарин // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 1998. № 6. С. 3337.
52. Диагностика, профилактика и лечение дисбактериоза кишечника : метод. рекомендации. М., 1991. 28 с.
53. Дилекторский В. Г. Этиология сифилиса. Кожные и венерические болезни: Рук - во для врачей / В. Г. Дилекторский ; под ред. Ю. К. Скрипкина, В. Н. Мордовцева. М., 1999. Т. 2, Ч. 1. С. 7072.
54. Дисбактериозы кишечника, причины возникновения, диагностика, применение бактерийных биологических препаратов : пособие для врачей / Н. М. Грачева, Н. Д. Ющук, Р. П. Чупринина [ и др.]. М., 1999. 231 с.
55. Дисбаланс протеиназноингибиторной системы при акушерском сепсисе и септическом шоке / Л. А. Белова, О. Г. Оглоблина, А. А. Саталкин [ и др.] // Клиническая лабораторная диагностика. 2003. № 2. С. 1316.
56. Дмитриев Г. А. О возможной причине возникновения серорезистентности при сифилитической инфекции / Г. А. Дмитриев, А. В. Афонин // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. № 2 С. 4749.
57. Долгих М. С. Протеиназы дрожжеподобных грибов рода Candida / М. С. Долгих // Успехи современной биологии. 1990. Т. 110, Вып. 1(4). С. 48 60.
58. Драник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г. Н. Драник. Одесса, 1986. 604 с.
59. Железникова Г. Ф. Резистентность к возбудителю инфекции и иммунный ответ / Г. Ф. Железникова // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 2005. № 2. С. 104112.
60. Жуманова Е Н. Некоторые аспекты диагностики оппортунистических бактериальных инфекций влагалища во время беременности / Е. Н. Жуманова, О. Р. Асцатурова, А. П. Никонов // Клиническая лабораторная диагностика. 2005. № 8. С. 5456.
61. Завьялов А. И. Антибиотики резерва в терапии ранних форм сифилиса / А. И. Завьялов, В. Ф. Оркин, А. А. Бакулев // Российский журнал кожных и венерических болезней. 2003. № 1. С. 5861.
62. Звягинцева Т. Д. Дисбактериоз кишечника: клиническое значение и перспективы лечения / Т. Д. Звягинцева, Е. И. Сергиенко // Терапевтична гастроентерологія. 2003. № 3. С. 7074.
63. Зорин Н. А. Универсальный регуляторα2 мaкроглобулин (обзор литературы) / Н. А. Зорин, В. Н. Зорина, Р. М. Зорина // Клиническая лабораторная диагностика. 2004. № 11. С. 1822.
64. Иванов О. Л. Оценка иммунного статуса больных и его прогностическое значение для негативации серологических реакций / О. Л. Иванов, К. М. Ломоносов,. Н. А. Стенина // Российский журнал кожных и венерических болезней. 1998. № 6. С. 4751.
65. Игнатьева Г. А. Современные представления об иммунитете (контуры общей теории) / Г. А. Игнатьева // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. 2003. № 2. С. 27.
66. Изучение динамики гуморального иммунного ответа на белки Р17, Р41 и Р47 tr. Pallida на ранних стадиях сифилиса / А. Г. Полтавченко, А. М. Яковченко, П. В. Филатов, А. И. Рыбаков // Иммунология. 2005. Т. 26, № 2. С. 101107.
67. Ильин И. И. К вопросу о первичной латентности сифилиса / И. И. Ильин // Вестник дерматологии и венерологии. 1981. № 6. С. 568.
68. Иммунная реактивность как фактор регуляции гомеостаза организма / А. М. Земсков, В. М. Земсков, В. И. Золоедов, Е. Бжозовский // Успехи современной биологии. 1999. Т. 119, № 2. С. 99114.
69. Иммунология и иммунопатология пищеварительной системы / Ю. И. Бажора, В. И. Кресюн, К. Л. Сервецкий, И. Н. Годзиева. Одесса : ОКФА, 2001. 189с.
70. Иммунология инфекционного процесса / под ред. проф. В. И. Покровских, С. П. Гордиенко, В. И. Литвинова. М., 1993. 305 с
71. Иммуностимулирующая активность эубиотика «Биофлор» при дисбактериозе кишечника различного происхождения / З. И. Савченко, Н. Д. Ющук, А. Ф. Цыб [ и др.] // Клиническая медицина. 2000. № 3. С. 5053.
72. К проблеме терапии больных ранними формами сифилиса / В. А. Молочкова, Г. Ф. Романенко, Н. В. Будилова [ и др.] // Российский журнал кожных и венерических болезней. 1999. № 6. С. 4348.
73. Кажина М. В. Изменение микробиоценоза влагалища у больных хроническими воспалительными заболеваниями органов малого таза после антибиотикотерапии / М. В. Кажина, А. И. Жмакин, Л. П. Титов // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 2005. № 3. С. 7578.
74. Калюжная Л. Д. Случаи серологической резистентности после лечения сифилиса / Л. Д. Калюжная, И. М. Камнева //Дерматологія та венерологія. 2003. № 4(22). С. 2528.
75. Каширская Н. Ю. Значение пробиотиков и пребиотиков в регуляции кишечной микрофлоры / Н. Ю. Каширская // Русский медицинский журнал. 2000. Т. 8, № 13/14. С. 572575.
76. Ким В. В. Зарубежный опыт использования пребиотиков / В. В. Ким, Д. В. Харитонов, Э. Г. Щербакова // Молочная промышленность. 2001. № 2. С. 3132.
77. Кириллов В. И. Клиническая практика и перспективы иммунокоррегирующей терапии : (обзор) / В. И. Кириллов // Практикующий врач. 1998. № 12. С. 912.
78. Кишечный дисбактериоз у детей / В. В. Бережной, Н. К. Унич, И. Б. Орлюк [и др.] // Перинатологія та педіатрія. 1999. № 1. С. 2530.
79. Клиническая иммунология : руководство для врачей / под ред. акад. РАМН Е. И. Соколова. М., 1998. 272 с.
80. Ковалева Л. Н. Сифилис / Л. Н. Ковалева, С. В. Гончаров, В. В. Кресюн. Одесса, 2003. 201 с.
81. Ковальчук Л. В. Актуальные проблемы оценки иммунного статуса человека на современном этапе / Л. В. Ковальчук, А. Н. Чередеев // Иммунология. 1990. № 5. С. 47.
82. Кожные и венерические болезни : руководство для врачей. В 4-х томах / под ред. Ю. К. Скрипкина. М.: Медицина, 1996. 352 с.
83. Кожные и венерические болезни: справочник / под ред. О. Л. Иванова. М.: Медицина, 1997. 352 с.
84. Коляденко В. Г. Проблема серорезістентності при сифілісі та перспективи її розв’язання / В. Г. Коляденко, Р. Л. Степаненко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2004. № 1. С. 8889.
85. Коробейникова Э. А. Об эффективности лечения больных препаратами пенициллина / Э. А. Коробейникова, А. И. Рахматуллин, В. В. Шерстяникова // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. № 6 С. 5963.
86. Коррекция дисбактериозов кишечника у пожилых больных с использованием бифидумбактерина при разных способах введения / Т. А. Чулок, К. Г. Каверина, С. Н. Шумова [ и др.] // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 2004. № 2. С. 7678.
87. Кошкин С. В. Случай злокачественного течения сифилитической инфекции / С. В. Кошкин, Т. А. Зайцева, Т. В. Черемных // Вестник дерматологии и венерологии. 2005. № 1. С. 6871.
88. Красноголовец В. Н. Дисбактериоз кишечника / В. Н. Красноголовец. М.:Медицина, 1989. 199 с.
89. Кубанова А. А. Основы первичной профилактики ИППП, в группах повышенного поведенческого риска / А. А. Кубанова, О. К. Лосева // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 5. С. 47.
90. Кубанова А. А. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи и инфекций передаваемих половим путем / А. А. Кубанова, В. И. Кисина. М. : Литература, 2005. 881 с.
91. Кубанова А. А. Современные представления об эпидемиологическом процессе инфекций, передаваемых половым путем, и ВИЧ-инфекции / А. А. Кубанова, В. А. Аковбян // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 6. С. 1420.
92. Кубанова А. В. Кабинет бесплатной и анонимной медицинской помощи новая форма профилактики ИППП/ВИЧ среди женщин, занятых в секс-бизнесе в Москве / А. В. Кубанова, И. А. Госкин // Вестник дерматологии и венерологии. 2002. № 5. С. 3742.
93. Куваева И. Б. Обмен веществ организма и кишечная микрофлора / И. Б. Куваева. М.: Медицина, 1976. 248 с.
94. Кудрин А.В. Металлы и протеолитические ферменты / А. В. Кудрин // Вопросы биологической медицины и фармацевтической химии. 1999. № 3. С. 1924.
95. Кузнецов А. В. Применение ПЦР для обнаружения ДНК treponema pallidum в периферической крови, сифилидах и семенной жидкости у больных сифилисом / А. В. Кузнецов, О. Л. Иванов // Российский журнал кожных и венерических болезней. 2001. № 5. С. 4855.
96. Кузьменко Л. Г. Когда дисбактеріоз кишечника лечить не нужно / Л. Г. Кузьменко, Ю. А. Копанев, А. Л. Соколов // Лечащий врач.