ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВПЛИВУ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Краткое описание

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ
імені академіка В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧАУРА Алла Гарісівна

УДК 616.346.2+616-089:616.381

ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВПЛИВУ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА

14.03.04 патологічна фізіологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
ДЕГТЯРЕНКО Тетяна Володимирівна
доктор медичних наук, професор

ОДЕСА 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ ..........

4

ВСТУП ..................

5

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ EЛЕКТРИЧНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА ......

14

1.1. Сучасні уявлення про механізми нейроімуномодуляції

15

1.2. Порушення нейро-імунно-ендокринної регуляції як основа розвитку патологічних процесів в організмі .........

18

1.3. Метаболічні зміни в організмі, порушення у функціональному стані центральної нервової та імунної систем організму, виявлені при розвитку міопії .......

20

1.4. Нейрофізіологічні механізми реалізації дії електричного струму на біологічний організм .............................

23

1.5. Застосування стимулюючих методів з метою позитивної дії на зоровий аналізатор .............................................................

28

РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ......

34

2.1. Методи дослідження зорових функцій .

35

2.2. Методика дослідження зорових викликаних потенціалів .

38

2.3. Дослідження вегетативної нервової системи організму

38

2.4. Методи дослідження імунної системи

39

2.5. Методика проведення електростимуляції зорового аналізатора ....

40

2.6. Методи статистичного аналізу отриманих результатів .....

41

РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ РІЗНИХ РЕЖИМІВ ФОСФЕН-ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ ........................

43

3.1. Динаміка стану зорових функцій у хворих з неускладненою міопією при застосуванні фосфен-електростимуляції в частотному режимі 30 імп-с-1...................

43

3.2. Динаміка функціонального стану зорової сенсорної системи при застосуванні фосфен-електростимуляції зорового аналізатора з частотою стимуляції 15 імп-с-1

52

3.3. Динаміка функціонального стану зорової сенсорної системи при застосуванні фосфен-електростимуляції зорового аналізатора з частотою стимуляції 10 імп-с-1 ............

62

3.4. Порівняльний аналіз динаміки основних зорових функцій у хворих неускладненою міопією при застосуванні різних частотних режимів фосфен-електростимуляції (30, 15 та 10 імп-с-1) ...

67

3.5. Механізми впливу фосфен-електростимуляції на функціональний стан зорового аналізатору у хворих з міопією середнього і високого ступеня .....

79

РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ ТА ІМУННОЇ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ У ХВОРИХ НЕУСКЛАДНЕНОЮ МІОПІЄЮ В ДИНАМІЦІ ДІЇ ФОСФЕН-ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА ..................

87

4.1. Стан вегетативної нервової і імунної систем організму у хворих неускладненою міопією при застосуванні фосфен-електростимуляції з частотним режимом 30 імп- с-1 ................

87

4.2. Стан вегетативної нервової і імунної систем організму у хворих неускладненою міопією при застосуванні фосфен - електростимуляції з частотним режимом 15 імп- с-1 ................

95

4.3. Стан вегетативної нервової і імунної систем організму у хворих неускладненою міопією при застосуванні фосфен - електростимуляції з частотним режимом 10 імп- с-1 ................

102

РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ..

110

ВИСНОВКИ ..

127

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ..

130

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....

131

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

ВІК

- вегетативний індекс Кердо

ВНС

- вегетативна нервова система

ГМ

- головний мозок

ГОЗ

- гострота зору

ЗА

- зоровий аналізатор

ЗВП

- зорові викликані потенціали

ЗМР

- зорово-моторна реакція

ЗСС

- зорова сенсорна система

ІС

- імунна система

КОР

- корекція

КОР ГЗ

- корекція гостроти зору

КЧІМФ

- критична частота зникнення мигтінь по фосфену

МГЗ

- мезопічна гострота зору

ПВФГ

- поріг виникнення феномена Гайдінгера

ПЕЧФ

- поріг електричної чутливості по фосфену

СЧ

- світлова чутливість

СЧ «7»

- рівень світлової чутливості, визначуваний на 7-й хвилині темнової адаптації (колбочкова фаза)

ТА

- темнова адаптація

ФЕС

- фосфен-електростимуляція

ЦНС

- центральна нервова система

ЧЗМР

- час зорово-моторної реакції

OD

- праве око

OS

- ліве око

OU

- обидва ока

ВСТУП
Актуальність теми. В сучасній патофізіології значна увага приділяється вивченню механізмів взаємодії імунної, нервової та ендокринної систем з концептуальних позицій системного підходу на рівні цілісного організму, зокрема і в умовах розвитку патологічних процесів [1-19].
Інтенсивний розвиток нейрофізіології та нейроімунопатології обумовив практичну значущість зазначених вище наукових напрямків в плані подальшої розробки актуальних проблем клінічної патофізіології. У зв’язку з тим, що інтегративні системи організму - імунна, нервова та ендокринна є функціонально з’єднаними, дизрегуляторна патологія в будь-якій з цих гомеостатичних систем буде безпосередньо впливати на стан біологічних систем організму. Саме з таким патогенетичним механізмом пов’язані опосередковані комплексні системні дизрегуляторні порушення в спеціалізованих органах та тканинах організму [10, 11, 16, 17, 19].
Зважаючи на провідну роль дизрегуляційних механізмів в патогенезі уражень біологічних систем організму, зокрема, зорової сенсорної системи (ЗСС), цілком зрозуміла необхідність проведення полісистемної комплексної патогенетичної терапії [9, 10], оскільки без її застосування терапевтичні заходи можуть виявитися не патогенетичними, а симптоматичними. Комплексна патогенетична терапія набула важливого значення для попередження дегенерації та апоптозу таких диференційованих клітин, як нейрони та імуноцити, а також для відновлення функціональної активності уражених спеціалізованих клітин в органах мішенях, де саме відбуваються нервово-соматичні розлади.
Враховуючи наявність ретино-епіфізарно-гіпоталамічних і прямих ретино-гіпофізарних взаємозв'язків, обширність зв'язків неокортекса саме з нейроутвореннями ЗСС, а також зпряжене функціонування спеціалізованих елементів нервової та імунної систем на всіх ієрархічних рівнях регуляції організму, перспективним для клінік різного профілю слід вважати дослідження патогенетичного обгрунтування методів корекції дизрегуляторних станів у ЗСС та розробку фізіологічних адекватних впливів на ЗСС з метою її адаптивної біостимуляції.
В останні десятиріччя для оптимізації реципрокної взаємодії нейроутворень кори, підкоркових утворень, утворень стовбуру мозку та нейроутворень зорового аналізатору, а також для адекватного впливу на процеси нейроімуномодуляції в організмі з успіхом клініцисти застосовують латеральну світло-кольорову терапію, фосфен-електростимуляцію (ФЕС), низькоінтенсивне лазерне випромінювання різних спектрів, транскраніальну електростимуляцію, магнітотерапію тощо [4, 20-28].
Клінічна практика офтальмологів свідчить на користь успішного застосування електростимуляції зорового аналізатору (ЗА), яка використовується в самих різних авторських модифікаціях впродовж понад 20 років [26, 29-42]. Проте, до теперішнього часу залишаються не дослідженими патофізіологічні механізми терапевтичного впливу електростимуляції ЗА, а також є патогенетично необґрунтованими застосування різних методів електричної стимуляції ЗА за клінічних умов. Враховуючи вказане вище, проведення клінічних спостережень та наукових досліджень в цьому напрямку є актуальним для отримання сучасних уявлень про механізми інтегративної взаємодії основних регуляторних гомеостатичних систем - нервової та імунної - в умовах розвитку типового патологічного процесу системної дегенерації сполучної тканини, одним із клінічних проявів якої є міопічний процес.
Проведення досліджень у вказаному напрямку є важливим для патогенетичного обгрунтування практичної реалізації спрямованого фізіологічно-адекватного впливу на ЗСС з метою адаптивної нейроімуномодуляції при вегето- та імунодисфункціях, які обумовлюють і опосередкують розвиток різних видів нейродистофічних процесів і соматичних захворювань людини.
Подана робота являє принципово новий підхід щодо вирішення вказаної проблеми, оскільки є комплексною. В ній вивчаються патофізіологічні механізми впливу електростимуляції на функціональний стан ЗА, водночас досліджуються безпосередні механізми її модулюючих ефектів на стан ЦНС, вегетативної нервової системи (ВНС) та імунної системи (ІС) організму. Загалом, йдеться про дослідження широкого кола клініко-лабораторних аспектів впливу різних параметрів електростимуляції ЗА на активацію адаптаційно-компенсаторних механізмів біологічного організму з метою патогенетичного обґрунтування клінічного застосування вказаного вище методу електростимуляції ЗА за клінічних умов в пацієнтів з міопією.
Такі дослідження є поодинокими в експериментальних умовах, а також в умовах клініки. До цього часу залишаються ще не розкритими в повній мірі динамічні взаємозв'язки між функціональним станом ЗСС і станом нервової та імунної систем організму при застосуванні біостимулюючого впливу фосфен-електростимуляції на ЗА.
Комплексні дослідження проведені нами у контингенту пацієнтів, хворих на міопію. Це обумовлено низкою чинників. По-перше, зростаючою поширеністю цього захворювання, зокрема, наявністю зорового комп'ютерного синдрому в дітей та підлітків, по-друге, показаним провідним значенням вегетативних та імунних дисфункцій в патогенезі цієї офтальмопатології [43-45], через що міопію можна вважати своєрідною клінічною моделлю вегето-судинної патології.
За умов вказаної патології показано суттєве зрушення активності імунної системи організму. Так, при міопічному процесі виявлено порушення механізмів Т-супресивного імунологічного контролю (наявність дисбалансу між клітинними і гуморальними ланками імунної відповіді), злам аутотолерантності до Т-залежним антигенів сітчастої і судинної оболонок ока [19, 45, 46], а також дефіцит кровопостачання в корковому представництві ЗА і зниження біоелектричної активності в зоровій корі великих півкуль [47]. Крім того, у хворих на міопію з прогресуючим перебігом захворювання характерною є зміна паттерну функціонування нейроутворень кори головного мозку, пов'язана з дефіцитом аферентних та еферентних функціональних зв'язків зорової кори [48] та порушеннями діяльності регуляторних гіпоталамічних утворень, що сприяє змінам, зокрема, у функціонуванні акомодаційно-конвергентного апарату ока [49, 50].
Зважаючи на патогенетичні механізми, які беруть участь в розвитку міопічного процесу, доцільним є комплексний підхід до лікування міопії з метою попередження прогресування захворювання та попередження розвитку дистрофічних змін сітківки ока. Зараз ще не визначені ефекти та механізми розвитку безпосередніх та відстрочених позитивних ефектів фосфен-електростимуляції ЗА на стан нервової і імунної систем організму у хворих на міопію, що, по-перше, є вкрай важливим для широкого впровадження цього методу в офтальмологічну клініку та, по-друге, не дозволяє розкрити повністю патофізіологічні механізми, які обумовлюють лікувальну ефективність фосфен-електростимуляції. Слід також відзначити, що залишаються ще не дослідженими механізми взаємодії нервової та імунної систем організму при міопічному процесі за умов впливу ФЕС на ЗСС.
Підсумовуючи, досить важко остаточно говорити про з’ясовані показання та протипоказання застосування ФЕС у зазначеного контингенту хворих, через що актуальними постають дослідження, які мають на меті визначити патогенетичне обгрунтування доцільності застосування різних параметрів ФЕС при цій патології. Вищевикладене свідчить про актуальність проведення клінічних досліджень в напрямку клінічної патофізіології, як вивчення патогенетичного обгрунтування можливості спрямованої дії на адаптаційні механізми нейро-імуномодуляції в організмі за допомогою фізіологічно-адекватного біоактивізуючого впливу електростимуляції на ЗСС.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Виконана робота є фрагментом науково-дослідної роботи Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України «Розробити методику комп’ютерної пупілографії для діагностики розладів вегетативної інервації акомодаційно-конвергентно-зіничної системи ока» (№ держреєстрації 0197U001309) та «Оцінити функціональний стан акомодаційно-конвергентно-зіничної системи ока і індивідуальних особливостей психофізіологічного статусу дітей загальноосвітньої школи» (№ держреєстрації 0107U002645). Дисертант є співвиконавцем фрагменту зазначених тем.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є патогенетичне обґрунтування доцільності застосування в клінічних умовах фосфен-електростимуляції зорового аналізатору в хворих на неускладнену міопію через вивчення патофізіологічних механізмів її впливу на функціональний стан зорової сенсорної системи, нервової та імунної систем організму. Додатковою метою є патогенетичне обгрунтування можливості клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватної біостимуляції зорової сенсорної системи.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі задачі:
1. Оцінити динаміку показників функціонального стану вегетативної нервової та імунної систем організму при застосуванні електростимуляції зорової сенсорної системи з використанням різних частотних режимів трансдермальної електростимуляції зорового аналізатора, що базується на фосфен-феномені.
2. Визначити залежність лікувальних ефектів електростимуляції зорової сенсорної системи від частоти подразнення зорового аналізатора при використанні різних режимів фосфен-електростимуляції.
3. Проаналізувати вплив оптимального режиму фосфен-електростимуляції на зміни параметрів зорових викликаних потенціалів у хворих на міопію середнього і високого ступеня.
4. Дослідити взаємозв’язки між функціональним станом зорового аналізатора за умов активізуючого впливу фосфен-електростимуляції і функціональним станом вегетативної та імунної систем організму при міопічному процесі.
5. З’ясувати нейрофізіологічні та імунотропні механізми лікувальних ефектів електричної стимуляції зорового аналізатора і обґрунтувати можливість застосування фосфен-електростимуляції з метою спрямованої нейроімуномодуляції.
6. Обгрунтувати можливість практичного застосування адекватної електростимуляції зорової сенсорної системи для реалізації спрямованої нейроімуномодуляції як клінічного засобу корекції вегето- та імунодисфункцій з врахуванням патогенезу їх розвитку.
Об'єкт дослідження функціональні зміни в стані зорової сенсорної, нервової та імунної систем організму.
Предмет дослідження нейрофізіологічні механізми біостимулюючого впливу фосфен-електростимуляції.
Методи дослідження - патофізіологічні, електрофізіологічні, нейрофізіологічні, офтальмологічні, імунологічні та статистичні методи.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше досліджено патофізіологічні механізми реалізації лікувального ефекту фосфен-електростимуляції з одночасним визначенням її впливу на функціональний стан зорового аналізатора, вегетативної нервової та імунної систем організму в умовах розвитку міопічного процесу. На підставі отриманих результатів вперше проаналізовані лікувальні ефекти ФЕС у хворих на міопію залежно від частоти подразнення зорового аналізатору при використанні різних її режимів (10, 15 та 30 імп-с-1).
Вперше патогенетично обгрунтована доцільність застосування оптимального частотного режиму проведення трансдермальної електростимуляції зорового аналізатору з метою досягнення адекватних нейроімуномодулюючих ефектів. Вперше доведено, що проведення ФЕС в режимі 15 імп-с-1 гармонізує роботу нейроутворень головного мозку (зниження латентних періодів ранніх компонентів ЗВП і підвищення їх амплітуд; активізація таламо-фронтальних асоціативних зв’язків), а також оптимально впливає на процеси нейроімуномодуляції.
Відмічена позитивна динаміка показників специфічного та неспецифічного адаптивного імунітету при використанні частотного режиму 15 імп-с-1, а саме: підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів, зниження чутливості «активних» Т-лімфоцитів до нейромедіаторів (адреналін і норадреналін), а також до аутоантигенів ока (кришталик та сітчата оболонка).
Вперше з'ясовані взаємозв'язки функціональної взаємодії ЗСС мозку, вегетативної нервової та імунної систем організму в умовах розвитку міопічного процесу при проведенні трансдермальної електростимуляції ЗА і розкрито патофізіологічні механізми, які беруть участь в реалізації лікувальних ефектів ФЕС.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених досліджень представлено патогенетичне обґрунтування доцільності застосування біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему з метою спрямованої нейроімуномодуляції. Обгрунтовано можливість цілеспрямованого застосування ФЕС в клінічній практиці для адекватної дії на адаптаційні механізми імунного гомеостазу.
Вперше вказано на доцільність розробки диференційованого підходу до проведення ФЕС у хворих на міопію середнього і високого ступеня. Встановлено оптимальний режим використання електростимуляції ЗА для забезпечення адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему з метою спрямованої адаптивної нейроімуномодуляції.
Розроблений та запропонований для клінічного застосування «Спосіб імунокорекції порушень імунологічної реактивності організму за допомогою фосфен-електростимуляції зорового аналізатора» [Патент України 68497 А, 16.08.2004. Бюл. № 8], який доцільно впровадити в клінічну практику при синдромах імунологічної недостатності та вегетодисфункціях.
Результати досліджень впроваджені у практику роботи лабораторії функціональних методів дослідження органу зору Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України (м. Одеса). Результати роботи впроваджено у навчальний процес на кафедрах: загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського державного медичного університету, спеціальної педагогіки і психології Південно-Українського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою науковою працею автора. Дисертантом проведено патентно-інформаційний пошук і підготовлені матеріали для планування роботи. Автором самостійно здійснено всі функціонально-діагностичні дослідження стану ЗА, вегетативної нервової системи (ВНС) та проведена статистична обробка отриманих результатів. Імунологічні дослідження проведені на базі лабораторії імунології та патоморфології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України. Автором самостійно викладені глави дисертаційної роботи, сформульовані основні положення і висновки дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були повідомлені на XI конгресі Європейського товариства офтальмологів (Будапешт, 1997); XV з’їзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк, 1998); III Міжнародному конгресі патофізіологів (Лахті, 1998); I національному конгресі офтальмологів Італії (Генуя-Одеса, 1999); I Польсько-українській конференції офтальмологів (Люблін, 1999); VII Національному конгресі з офтальмології (Софія, 2000); Ювілейній Всеросійській науково-практичній конференції, присвяченій 100-літтю Міської очної лікарні В.А. і А.А. Олексійових Московського науково-дослідницького інституту очних хвороб імені Гельмгольца (Москва, 2000); науковій конференції офтальмологів, присвяченій 125-pіччю з дня народження В.П. Фiлатова (Одеса, 2000); ІІ конференції Українського товариства нейронаук (Донецьк, 2001); 11-й Всеросійській науково-практичній конференції неврологів (Санкт-Петербург, 2002); XVI з’їзді Українського фізіологічного товариства (Вінниця, 2002); II міжнародній науковій конференції «Гомеостаз: Фізіологія, патологія, фармакологія і клініка» (Одеса, 2005); IX міжнародній науковій конференції, присвяченій 75-річчю кафедри фізіології ДонДМУ ім. М.Горького та 75-річчю Донецькою області (Донецьк, 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукова праця, з яких 5 статей в профільних наукових журналах, атестованих ВАК України, 2 статті - в збірниках, 1 патент України та 13 тез у міжнародних та вітчизняних виданнях.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 145 сторінках комп’ютерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків і списку використаної літератури. Робота ілюстрована 30 таблицями і 5 рисунками. Бібліографічний покажчик включає 155 джерел, з них 122 кирилицею.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та практичні рекомендації щодо обґрунтування можливості клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції завдяки адекватному впливу фосфен-електростимуляції на зорову сенсорну систему. Встановлено нейрофізіологічні механізми впливу фосфен-електростимуляції на функціональний стан зорового аналізатора та імунної системи організму при міопічному процесі.
1. Електростимуляція зорової сенсорної системи сприяє нормалізації функціонального стану вегетативної нервової системи при міопічному процесі: початково підвищений рівень симпатотонії знижувався при використанні фосфен-електростимуляції та особливо під впливом частоти подачі імпульсів 15 імп-сˉ¹.
2. Встановлені відмінності в імуномоделюючому впливі різних частотних режимів фосфен-електростимуляції: частота подачі імпульсів 30 імп-сˉ¹ призводить до нормалізації імунореактивного індекса (за рахунок підвищення Т-супресорів) і до зниження фагоцитарної активності нейтрофілів; частотний режим 15 імп-сˉ¹ підвищує абсолютний вміст фагоцитуючих клітин з (2156,3±138,5) кл/мкл до проведення фосфен-електростимуляції до (2725,1±131,8) кл/мкл після неї (Р<0,01). Електростимуляції зорового аналізатора нормалізує підвищений рівень Т-адренорецепції у хворих на міопію та знижує аутосенсибілізацію організму до антигенів сітківки ока та кришталика, що свідчить про їхній адекватний вплив на Т-залежні адренергічні механізми імунологічного захисту.
3. Електростимуляція зорової сенсорної системи: підвищує гостроту зору, резерви акомодації, гостроту зору в мезопічних умовах, світлову чутливість, лабільність та покрокову швидкість сенсорно-моторних реакцій. Найбільш значний лікувальний ефект при міопічному процесі визначається під впливом частотного режиму фосфен-електростимуляції 15 імп-сˉ¹.
4. Під впливом фосфен-електростимуляції з частотним режимом 15 імп-сˉ¹ у хворих на міопію середнього ступеня латентний період компонента Р1 скорочувався в середньому більш ніж на 21 % (p<0,05), у пацієнтів на міопію високого ступеня аналогічне скорочення складало 12 %. Ці зміни супроводжувалися збільшенням середньої амплітуди компонентів Р1 і Р2, більш вираженим при міопії середнього ступеня. Отже, фосфен-електростимуляція зумовлює підвищення швидкості розповсюдження збудження через релейні структури зорового аналізатора і в нейронних мережах зорової кори, а також зростання кількості нейронних елементів, активність яких відображується в генерації зорових викликаних потенціалів.
5. Зважаючи на встановлену залежність зміни параметрів ранніх зорових викликаних потенціалів у дітей хворих на міопію середнього і високого ступеня в динаміці застосування фосфен-електростимуляції, доцільним є розробка диференційного підходу до призначення фосфен-електростимуляції з врахуванням ступеня порушень акомодаційно-рефракційної системи ока.
6. Терапевтичний вплив оптимального режиму фосфен-електростимуляції (15 імп-сˉ¹) супроводжувався корекцією вегетативного тонусу організму, підвищенням показників неспецифічної реактивності організму, зниженням аутосенсибілізації організму до антигенів кришталика і сітківки ока, а також зниженням підвищеної чутливості Т- клітин до нейромедіаторів (норадреналіну і адреналіну).
7. Отримані результати відносно імуномодулюючих ефектів різних режимів фосфен-електростимуляції, свідчить на користь того, що її призначенні з метою імунокорекції, необхідно враховувати індивідуальні особливості імунологічної реактивності організму.
8. Нейрофізіологічні механізми впливу фосфен-електростимуляції полягають в активізації специфічних і неспецифічних нейроструктур мозку, оптимізації міжпівкульових фронто-таламічних зв'язків, адекватному впливі на вегетативну регуляцію, процеси автотолерантності та адренергічні тимус-залежні механізми імунного гомеостазу. Вищезазначене є патогенетичним обґрунтуванням для доцільності клінічного застосування ФЕС при вегето- та імунодисфункціях і відкриває перспективу проведення спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. З метою корекції порушених зорових функцій та підвищення функціональної активності зорового аналізатора доцільним є використання методу фосфен-електростимуляції з частотними режимами 30, 15 та 10 імп-сˉ¹.
2. Використання частоти електростимуляції 15 імп-сˉ¹ при дії на зоровий аналізатор є найбільш фізіологічним, оскільки при використанні даного режиму фосфен-електростимуляції відмічено найбільш значне поліпшення функціонального стану зорового аналізатора та адекватний вплив на механізми нейроімуномодуляції в організмі.

список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акмаев И. Г. Нейроиммуноэндокринология: Истоки и перспективы развития // Успехи физиол. наук. - 2003. - Т. 34, №4. - С. 7.
2. Бехтерева Н. П. Устойчивое патологическое состояние при болезнях мозга / Н. П. Бехтерева, Д. К. Камбарова. - Л. : Наука, 1978. 240 с.
3. Годлевський Л. С. Нейроімунологічні механізми контролю збудливості головного мозку / Л. С. Годлевський, О. М. Нєнова // Досягнення біології та медицини. 2006. - №1. С.75 - 92.
4. Годлевський Л. С. Модуляція впливу бактеріального ліпополісахариду на перебіг епілептичного синдрому транскраніальним магнітним подразненням мозку й електричною стимуляцією мозочка / Л. С. Годлевський, І. В. Смірнов, Є. В. Коболєв // Одеський медичний журнал. 2008. - №3 (107). С. 6 - 9.
5. Дегтяренко Т. В. Iмунологiчнi реакцii дезадаптацii у патогенезi i прогнозуваннi аутоiмунних нейропатiй / Т. В. Дегтяренко, Р. Ф. Макулькин, О. В. Богданова // Одеський медичний журнал. Додаток : Новi технологii у навчальному процесi, теоретичнiй та клiнiчнiй медицинi.- Одеса: Чорномор’я, 1999. - С.199.
6. Клименко М.О. Лейкоцитарная реакция периферической крови при действии низкоинтенсивного γ-излучения на фоне хронического воспаления / М. О. Клименко, В. В. Золотухин // Експерим. і клін. медицина. - 2006. - №2. - С. 22 - 25.
7. Клименко М.О. Експресія білка р53 у лімфоцитах тимуса й селезінки щурів при дії низькоінтенсивного гамма-випромінювання на тлі хронічного запалення / М. О. Клименко, О. С. Варваричева // Укр. радіол. журн. - 2007. - Т.15, № 1. - С. 71 - 75.
8. Клименко Н.А. Морфологические изменения тимуса под влиянием низкоинтенсивного γ-облучения при хроническом воспалении / Н. А. Клименко, И. В. Сорокина, О. С. Варваричева // Медицина сьогодні і завтра. - 2006. - № 3 - 4. - С. 42 - 49.
9. Крыжановский Г. Н. Общая патофизиология нервной системы. М. : Медицина, 1997. - 350 с.
10. Крыжановский Г. Н. Патологические системы в патогенезе нервных и психических расстройств // Одеський медичний журнал. 2001. - №1. С. 6 - 10.
11. Крыжановский Г. Н. Регуляция и дизрегуляция в живых системах // Патогенез. - 2007, Прил. 1. С. 4 - 5.
12. Сукманський О. І. Фактори нейротрофічного контролю // Медичні перспективи. 1997. Т. 2, №1. С. 3 - 8.
13. Сукманський О. І. Цитокіни нова система біорегуляторів // Вісник стоматології. 2005. - №3. С. 69 - 74.
14. Сукманский О. И. Неспецифическая резистентность организма // Вісник стоматології. 2008. - №4. С. 35 - 37.
15. Anderson M.S. Update in endocrine autoimmunity // J. Clin. Endocrinol. Metab. -2008. Vol.93, N10. P. 3663 3670.
16. Kryzhanovsky G. N. Some categories of general pathology and biology: health, disease, homeostasis, sanogenesis, adaptation, immunity. New approaches and notions // Pathophysiology. - 2004. Vol. 11, N3. P. 135 - 138.
17. Morris C.R. Nitric oxide and arginine dysregulation: a novel pathway to pulmonary hypertension in hemolytic disorders / C. R. Morris, M. T. Gladwin, G. J. Kato // Curr. Mol. Med. -2008. Vol. 8, N7. P. 620 - 632.
18. Shetty S. Lymphocyte recruitment to the liver: Molecular insights into the pathogenesis of liver injury and hepatitis / S. Shetty, P. F. Lalor, D. H. Adams // Toxicology. 2008. Vol. 254, N3. P. 136 - 246.
19. Wada T. Somatic mosaicism in primary immune deficiencies / T. Wada, F. Candotti // Curr. Opin. Allergy Clin. Immunol. -2008. Vol. 8, N6. P. 510 - 514.
20. Акимов Г. А. Транскраниальное воздействие в лечении вегетососудистой дистонии // Транскраниальная электростимуляция. Сборник статей под ред. Д.П. Дворецкого. С.-Пб, 1998. - С. 420 - 428.
21. Байзаков У. А. Актуальность преподавания квантовой медицины в медвузах // Досягнення бiологiї та медицини. - 2005, №1 (5). - С. 83 - 84.
22. Бехтерева Н. П. Электрическая стимуляция мозга и нервов человека. Л. : Наука, 1990. 263 c.
23. Годлевский Л. С. Стимуляция мозга: механизмы прекращения судорожной активности / Л. С. Годлевский, Е. В. Коболев, И. В. Смирнов. Одесса : Нептун-Технология, 2006. 184 с.
24. Клименко М. О. Вплив низькоінтенсивного γ-випромінювання на клітинний склад вогнища хронічного запалення / М. О. Клименко, М. І. Онищенко // Фізіол. журн. - 2004. - №6. - Т.50. - С. 88-94.
25. Клименко М. О. Вплив низькоінтенсивного γ-випромінювання на хемілюмінесценцію тканин тимуса при хронічному запаленні / М. О. Клименко, О. С. Варваричева // Експерим. і клін. медицина. - 2006. - №2. - С. 17 - 21.
26. Лебедев В. П. Транскраниальная электростимуляция: Новый подход // Транскраниальная электростимуляция. Сборник статей под ред. Д.П. Дворецкого. С.-Пб, 1998. - С. 22 - 36.
27. Портнов Ф. Г. Электропунктурная рефлексотерапия. Рига : Зинатне, 1987. - 352 с.
28. Циркин В. И. Физиологические основы деятельности и поведения человека / В. И. Циркин, С. И. Трухин. М., 2001. - С. 12 - 25.
29. Абрамов В. В. Влияние ИЛ-1 на иммунный ответ, опосредуемое через ретину / В. В. Абрамов, Н. Ю. Громыкина // Взаимодействие нервной и иммунной системы. - Тез. докл. 5 Всес. симп. Ростов-на-Дону. - 1990. -С. 85.
30. Реабилитация и лечение офтальмологических больных методом электростимуляции / [Л. А. Асланукова, Б. А. Гусова, Н. И. Налбандов, М. А. Селезнева ] // Intern. J. Immunorehabilitation. - 1998, № 8. - Р. 144.
31. Бушуева Н. Н. Результаты лечения спазма аккомодации и слабой миопии электростимуляцией на аппарате «Этранс» // Транскраниальная электростимуляция. Сборник статей под ред. Д.П. Дворецкого. С.-Пб, 1998. - С. 519.
32. Электроретинографическая оценка эффективности электростимуляции сетчатки по методу биоуправляемой хронофизиотерапии при болезни Штадгардта / [ В. М. Зуева, И. В. Цапенко, Г. И. Днестрова, С. Л. Загускин ] // Вопр. курортол. физиотерапии и леч. физкультуры. - 1994. -№5. - С. 13 - 15.
33. Компанеец Н. Б. Способ лечения частичной атрофии зрительных нервов / Н. Б. Компанеец, В. В. Петровский, С. И. Джинджигашвили. - А.С. СССР №1531267. - 1985.
34. Компанеец Е. Б. Нейрофизиологические основы улучшения и восстановления функций сенсорных систем : Дисс. д-ра биол. наук : 0.3.102. офтальмология / Е. Б. Компанеец. М., 1992. - С. 90.
35. Пономарчук В. С. Электропроводимость в биологически активных глазных точках при местной вегетативной дисфункции органа зрения / В. С. Пономарчук, В. Б. Решетняк // Офтальмол. журнал. 1988. - №7. С. 423 - 425.
36. Сравнительный анализ лечебной эффективности фосфенэлектростимуляции при различной офтальмопатологии / [В. С. Пономарчук, С. Б. Слободяник, В. С. Дроженко и др. ] //. Акт. проблеми офтальмології. -Збiрник наукових праць молодих вчених-офтальмологiв України. -Запоріжжя, 1997. -С. 17 - 22.
37. Пономарчук В. С. Эффективность применения фосфенэлектротерапии у больных с частичной атрофией зрительного нерва сосудистого, посттравматического и поствоспалительного генеза / В. С. Пономарчук, В. С. Дроженко // Офтальмол. журнал. - 1998, № 6. - С. 413 418.
38. Пономарчук В. С. Влияние фосфенэлектростимуляции на состояние вегетативного и иммунного статуса организма у больных с частичной атрофией зрительного нерва и миопией / В. С. Пономарчук, В. С. Дроженко, А. Г Чаура // Нейроиммунология. Исследования, клиника, лечение. Тез. докл. 11 Всерос. научн.- практ. конф. неврологов. -С-Пб, 2002. - С. 230.
39. Терлецька О. Ю. Вплив модифікованого методу фосфенелектропунктури на розрізнювальну здатність зорового аналізатора у пацієнтів із порушеною функцією акомодаціі на фоні еметропічноі рефракціі / О. Ю. Терлецька, В. С. Пономарчук // Науковий Вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина». 2004. Вип. 22. С. 115 - 18.
40. Шандурина А. Н. Лечебные электростимуляции как способ восстановления зрительных и психических функций / А. Н. Шандурина, Е. Б. Лысков, И. М. Никольская // Физиология человека. - 1989. -Т. 15, №3. - С. 69 - 77.
41. Лечение детей с частичной атрофией зрительных нервов способом чрезкожной периорбитальной электростимуляции / [ А. Н. Шандурина, А. В. Панин, А. В. Колотов и др. ] // Актуальные вопросы нейрохирургии детского возраста. - Л. : Наука, 1990. - С. 249 - 252.
42. Шандурина А. Н. Восстановление зрительных и слуховых функций с помощью электростимуляций // Физиол.человека. - 1995. - Т.21. - С. 25 - 29.
43. Ватченко А. А. Вегетативное обеспечение акта аккомодации в процессе формирования клинической рефракции у детей / А. А. Ватченко, Л. М. Одинцова, А. Г. Дроздов // Матер. VI Всес. съезда офтальмологов. М., 1985. Т.5. С. 15 - 16.
44. Дегтяренко Т. В. Значення спряженого функцiонування ЦНС, ВНС та iмунної системи у запобiганнi уражень сiткiвки / Т. В. Дегтяренко, Р. Ф. Макулькін, А. Г. Чаура // Одеський медичний журнал. Додаток : Новi технологii у навчальному процесi, теоретичнiй та клiнiчнiй медицинi.- Одеса: Чорномор’я, 1999. - С. 162 - 164.
45. Состояние иммунной системы у больных с различными формами миопии / [ Н. А. Пучковская, Н. С. Шульгина, Н. Н. Бушуева, Т. В. Дегтяренко] // Тез. докл. 7 съезда офтальмологов УССР. - Одесса, 1984. - С. 12.
46. Induction of fibroblast growth factor-2 by electrical stimulation in cultured retinal Mueller cells / [ T. Sato, T. S. Lee, F. Takamatsu, T. Fujikado] // Neuroreport. -2008. Vol. 19, N16. P. 1617 - 1621.
47. Хацуков Б. Х. Патофизиологические механизмы эффективного применения комбинированного метода лечения миопии у детей и подростков. Автореф. дис. д-ра мед. н. / Б. Х. Хацуков, М., 2000. С. 12 - 17.
48. Особенности биоэлектрической активности головного мозга у детей с прогрессирующей и стабильной миопией [ И. Н. Гутник, Л. Н. Бачалдина, Н. В. Королева и др. ] // Офтальмологический журнал. 2002. - №3. - С. 30.
49. Аветисов Э. С. Близорукость. - М. : Медицина, 1999. - С. 108 - 120.
50. Аветисов Э. С. Трехфакторная теория происхождения миопии ее практическое значение / Э. С. Аветисов, Е. П. Тарутта // Актуальные вопросы офтальмологии. Труды научн. практ. конф., посвященной памяти Германа фон Гельмгольца. - М., 1995. - С. 101 - 110.
51. Адо А. Д. Реверсное влияние иммунной системы на нервную / А. Д. Адо, Г. В. Бурлаков // Тез. докл. I Рос. Конг. по патофизиологии. М, 1996. - С. 144.
52. Акмаев И. Г. Структурные основы механизмов гипоталамической регуляции эндокринных функций. М. : Наука, 1979. С. 10 - 25.
53. Корнева Е. А. Основные развития иммунофизиологии. Высшие функции мозга в норме и патологии. Л : Наука, 1979. - С. 117 - 126.
54. Корниенко Т. В. Взаимодействия между нервной, имунной и эндокринной системами как фундаментальный базис психонейроиммунологии // Гомеостаз: Фізіологія, патологія, фармакологія і клініка. Тези доп. II Міжн. наук. конф. -Одеса, 2005. - С. 37.
55. Адо А. Д. Антигены как чрезвычайные раздражители нервной системы. - М. : Медицина, 1952. 201 с.
56. Роль и биологическое значение толл-подобных рецепторов в антиинфекционной резистентности организма / [ А. Л. Байракова, Е. А. Воропаева, С. С. Афанасьев и др.] // Вестн. РАМН. 2008. - №1. - С. 45 - 54.
57. Громов Л. А. Нейропептиды. К. : Здоровье, 1992. - 248 с.
58. Дегтяренко Т. В. Диабетическая ретинопатия и иммунологическая реактивность организма. Дис. канд. мед. наук. / Т. В. Дегтяренкою - Одесса, 1982. 249 с.
59. Дегтяренко Т. В. Биогенные стимуляторы и иммунореактивность . Т. В. Дегтяренко, Р. Ф. Макулькин Одесса : Маяк, 1997. Том II. - С. 26 - 33.
60. Дегтяренко Т. В. Биогенные стимуляторы и иммунореактивность . Т. В. Дегтяренко, Р. Ф. Макулькин Одесса : Маяк, 1997. Том II. - С. 10 11.
61. Корнева Е. А. Электрофизиологические феномены головного мозга при иммунных реакциях. Л. : Наука, 1989. - С. 16 - 30.
62. Лисяный И. И. Иммунная система головного мозга: за и против // Нейроиммунология. - С-Пб., 2002. - С. 156 - 158.
63. Tada Tomio The immune system as a supersystem // Annu. Rev. Immunol. -1997. - Vol. 15. - Р. 1 - 13.
64. Арушанян Э. Б. Участие эпифиза в антистрессовой защите мозга // Успехи физиол. наук. - 1996. - Т. 27, №3. - С. 31 - 50.
65. Бондаренко Л. А. Современные представления о физиологии эпифиза // Нейрофизиология. - 1997. - Т. 29, №3. - С. 221 - 225.
66. Экстрапинеальный мелатонин: место и роль в нейроэндокринной регуляции гомеостаза / [ И. М. Кветной, Н. Г. Райхлин, В. Южаков, Н. Ингель] // Бюл. эксперим. биол. мед. 1999. - Т. 127, №4. - С. 364 - 370.
67. Лысенко А. С. Роль эпифиза в защите организма от повреждений / А. С. Лысенко, Ю. В. Редькин // Успехи физиол. наук. 2003. Т. 34, №4. - С. 26 - 27.
68. Hong Yang. Evidence for Hypothalamic Paraventricular Nucleus as an Integrative Center of Neuroimmunomodulation / Yang Hong, Wang Ling, Ju Gong // Neuroimmunomodulation. - 1997. N 3. P. 112 - 116.
69. Inagaki S. Peptides in the peripheral nervous system / S. Inagaki, S. Kitos // Progr. Brain Res. - 1986. - Vol. 66. - P. 259 - 316.
70. Reiter R. R. A review of the evidence supporting melatonins role as antioxidant / R. R. Reiter, D. Meichhiorri, B. Sewerinek // J. Pineal Res. - 1995. Vol. 18. P. 1 - 11.
71. Sandyk R. Pineal gland in multiple sclerosis / R. Sandyk, G. T. Averbuch // Int. J. Neurosci. - 1993. Vol. 72. P. 95 106.
72. Swaab D. F. Neuropeptides. Their distribution and function in the brain // Progr. Brain Res. - 1982. - Vol. 55. - P. 97 - 122.
73. Ананин В. Ф. Биорегуляция человека. Т.3. Биорегуляция вазомоторной системы. М. : Изд-во журналистское агенство «Гласность», 1996. С. 225.
74. Hayreh S. S. Anterior ischemic optic neuropathy // Ophthalmology. - 1981. - Vol. 38. - Р. 675 - 678.
75. Seidel J. Psyche und Immunologie // Actuelle Endokrinol. und Stoffwechsel. - 1989. Bd. 10, N 2. - S. 75 - 78.
76. Ader R. Psychoneuroimmunology / R. Ader, D. L. Felten, N. Cohen. N.Y. : Academic Press, 1990. - 93 p.
77. Lilly J. Threshold movements by excitation of cerebral cortex and efferent fibers with some parametric regions of rectangular current pulses: cats and monkeys // J. Neurophysiology. - 1952. - Vol. 15. - Р. 319 - 341.
78. Ranck J. Extracellular stimulation. - N.Y. : Academic Press, 1981. - Р. 2 - 3.
79. Малышева О. А. Характеристика вторичного иммунодефицита у больных с патологией вегетативной нервной системы. - Автореф. дис ... к. м. н. / О. А. Малышева. - Новосибирск, 1996. 23 с.
80. Комаров Ф. И. Мелатонин и биоритмы организма / Ф. И. Комаров, Н. К. Малиновская, С. И. Рапопорт // Хронобиология и хрономедицина. - М. : Триада-Х, 2000. - С. 82 - 91.
81. Slowinnska-Klenska D. Role of melatonin in human phisiology.Involvement of melatonin in pathogenesis of affective and chronobiological disorders / D. Slowinnska-Klenska, A. Lewinski // Dosw. Postery HIG. Med. - 1993. Vol. 47. P. 267 - 276.
82. von Gall C. Mammalian melatonin receptors:molecular biology and signal transduction / C. von Gall, J. H. Stehle, D. R. Weaver // Cell.Tissue Res. - 2002. - Vol. 309, №1. - Р. 151 - 162.
83. Иммунорегулирующие функции вегетативной нервной системы / [О. В. Сорокин, С. В. Труфакин, В. С. Кожевников, В. В. Абрамов ] // Нейроиммунология. Исследования. Клиника. Лечение. Научн. практ. конф. неврологов. -С-Пб, 2002.. - С. 265 - 266.
84. Кондротас А. А. Некоторые показатели Т-системы лимфоцитов в периферической крови при активации адренэргической системы / А. А. Кондротас, Б. Ю. Падегимас, В. Ю. Станкайтис // Нейрогуморальная регуляция иммунного гомеостаза. Тез. докл. IV Всес. симп. Л., 1986. - С. 21.
85. Столяров И. Д. Иммунодиагностика и иммунокоррекция в клинической практике. - С-Пб. : Сотис, 1999. - С. 21 - 30.
86. Новохатский А.С. Заболевания глаз при патологии вегетативной нервной системы / А. С. Новохатский, В. С. Пономарчук. К. : Здоров’я, 1988. - С. 32 - 40.
87. Новохатский А. С. Энцефалоретинальная система зрительного анализатора. Морфология и некоторые клинические вопросы // Офтальм. журн. - 1988. - №2. - С. 106 - 109.
88. Диагностическая иммуноцитохимия опухолей / [ Д. Ф. Глузман, Л. М. Скляренко, В. А. Надгорная, И. А. Крячок ]. - К. : Морион, 2003. - 140 с.
89. Пшенникова М. Г. Стресс:регуляторные системы и устойчивость к стрессорным повреждениям // Дизрегуляторная патология / Под ред. Крыжановского Г. Н. - М. : Медицина, 2002. - Гл. 13. - С. 307 - 324.
90. Демчук М. Л. Процессы перекисного окисления липидов / М. Л. Демчук, Л. И. Левченко // Нейрохимия. - 1990. - Т. 9. - С. 108 - 110.
91. Вейн А. М. Заболевания вегетативной нервной системы. - М. : Медицина, 1991. - 624 с.
92. Tolerance to melanin-associated antigen in autoimmune uveitis is mediated by CD4+CD25+ T-regulatory cells / [ B. Matta, P. Jha, P. S. Bora, N. S. Bora ] // Am. J. Pathol. 2008. Vol. 173, N5. &ndash