ОПТИМІЗАЦІЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛИЦЯ ТА ШИЇ

Краткое описание

Міністерство охорони здоров’я україни
вінницький Національний медичний університет ім. М.І. пирогова

на правах рукопису

Барило олександр семенович

удк 617.52/53-071-08:616-002

оптимізація діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї

14.01.22-стоматологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Науковий консультант:
завідувач кафедрою щелепно-лицьової
хірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика,
Заслужений діяч науки й техніки України, доктор медичних наук, професор
Тимофєєв Олексій Олександрович

ВІННИЦЯ 2007

Зміст

Зміст

2

Перелік умовних скорочень

6

Вступ

7

1.

Аналітичний огляд джерел наукової інформації із проблем сучасного уявлення про етіологію, патогенез та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї

17

1.1.

Етіологія і патогенез гнійно-запальних захворювань лиця та шиї

18

1.2.

Загальні принципи лікування хворих на гнійно-запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки і шиї.

31

1.3.

Застосування антисептиків в лікуванні гнійних ран.

37

1.4.

Антимікробна дія препаратів срібла.

43

1.5.

Використання сорбентів.

46

1.6.

Застосування озонових розчинів

56

2.

Загальна характеристика матеріалу, методів обстеження та лікування хворих.

67

2.1.

Загальна характеристика клінічного матеріалу.

67

2.2.

Клінічні та лабораторні методи оцінки перебігу ранового процесу.

84

2.3.

Загальна характеристика антисептиків, які використовувалися.

85

2.4.

Загальна характеристика й методи оцінки специфічної активності гідрофільних і гідрофобних кремнійвміщуючих сорбентів

88

2.5.

Характеристика озонованих розчинів

92

2.6.

Методики бактеріологічних досліджень

95

2.7.

Етіологія гнійно-запальних захворювань щелепно-лицьової області

96

2.8.

Методика цитологічного та морфологічного дослідження.

115

2.9.

Оптоелектронний метод аналізу мікроциркуляторних порушень.

118

2.10.

Статистична обробка отриманих даних

125

3.

Медикоекспериментальне дослідження ефективності використання декаметоксину, озонованих розчинів з іонами срібла та гідрофільногідрофобних композицій сорбентів.

127

3.1.

Оцінка антимікробної активності декаметоксину.

127

3.2.

Експериментальне дослідження лікувальної дії озонованих розчинів при гнійно-запальних захворюваннях голови та шиї.

129

3.2.1.

Генератори озону

129

3.2.2.

Методика одержання озонованих розчинів

131

3.2.3.

Експериментальне дослідження впливу озонованих розчинів на мікрофлору гнійної рани під час гнійно-запальних захворюваннях голови та шиї.

134

3.3.

Експериментальне вивчення біологічно активних композицій на основі сорбентів.

138

3.4.

Експериментальне дослідження сорбуючих властивостей адсорбуючої композиції.

144

3.4.1.

Порівняння адсорбційної здатності Полісорбу і Ентеросгелю щодо метиленового синього (М=320) і конго червоного (М=697).

145

3.4.2.

Визначення адсорбційної здатності ПМС щодо конго червоного після гідрофілізації твіном-80.

146

3.4.3.

Визначення адсорбційної здатності щодо білка різних композицій полісорбу і гідрофілізованого твіном-80 ПМС.

146

3.4.4.

Виготовлення та визначення адсорбційної здатності гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції (полісорб 70 : 30 ПМС).

147

3.4.5.

Виготовлення та визначення адсорбційної здатності гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції (полісорб 65 : 35 ПМС).

148

3.4.6.

Виготовлення та визначення адсорбційної здатності гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції (полісорб 60 : 40 ПМС) (адсорбція білку).

149

3.4.7.

Виготовлення та визначення адсорбційної здатності гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції (полісорб 50 : 50 ПМС) (адсорбція білку).

150

3.5.

Обґрунтування методу лікування гзз щелепно-лицевої області із застосуванням гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції

150

3.6.

Експериментальне дослідження лікувальної дії озонованих розчинів, антисептиків, сорбуючої композиції.

155

3.6.1.

Лікування гнійних ран озонованим розчином з іонами срібла в експерименті.

156

3.6.2.

Лікування гнійних ран в експерименті озонованим розчином та антисептиками з наступним застосуванням комбінації сорбентів.

161

3.6.3.

Дослідження імунологічних властивостей озонованих розчинів в експерименті.

172

4.

Оптоелектронні методи аналізу мікроциркуляторних порушень при запальних процесах у щелепно-лицьовій області

175

5.

Клінічна характеристика, основні принципи патогенетичної терапії, результати лікування хворих з гнійно-запальними процесами лиця та шиї

185

5.1.

Основі засади невідкладної хірургічної допомоги та методи знеболення хворих з гнійно-запальними захворюваннями лиця та шиї.

186

5.1.1.

Хірургічне лікування гнійно-запальних процесів лиця та шиї.

187

5.2.

Клінічна характеристика та результати лікування хворих з гнійно - запальними захворюваннями лиця та шиї під час застосування у комплексній терапії озонованих розчинів з іонами срібла.

188

5.2.1.

Клінічна характеристика та результати лікування хворих з гнійно - запальними захворюваннями м’яких тканин ротової порожнини.

212

5.3.

Клінічна характеристика та ефективність використання декаметоксину та сорбуючих композицій при лікуванні гнійно-запальних захворювань лиця та шиї.

219

5.4.

Клінічна характеристика та ефективність використання озонованих розчинів з іонами срібла та сорбуючих композицій при лікуванні гнійно-запальних захворювань лиця та шиї.

241

6.

Аналіз та узагальнення отриманих результатів.

268

Висновки

289

Практичні рекомендації.

293

Перелік використаних джерел

295

Перелік умовних скорочень
АДР Активнодіючі речовини
ГЗЗ - Гнійно-запальні захворювання
ІЧ Інфрачервоний
КУО Колоніє утворюючі одиниці
ЛІІ Індекс лейкоцитарної інтоксикації
МБцК Мінімальна бактерицидна концентрація
МПА М’ясо-пептонний агар
МПБ М’ясо-пептонний бульйон
МПК Мінімальна подавлялюча концентрація
ПАР Поверхнево-активна речовина
ПЕО - Поліетиленоксид
ПМС Поліметилсилоксан
УФ - Ультрафіолетовий
ФПГ Фотоплетизмографія
ХОГВ - Хірургічна обробка гнійного вогнища
ХТП Хіміотерапевтичні препарати
ЦПМ Цитоплазматична мембрана
ЧАС Четвертинні амонієві сполуки
ЩЛД Щелепно-лицева ділянка

ВСТУП
Актуальність проблеми визначається поширеністю гнійно-запальних захворювань лиця та шиї, які прогресивно збільшуються, збільшується й кількість тяжких форм цього захворювання. Хворі із запальною патологією щелепно-лицьової ділянки складають від 40% до 60% пацієнтів, що звертаються за стоматологічною допомогою [325, 297, 241, 367].
За даними щелепно-лицьового відділення Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова у 2000 році прооперовано з приводу абсцесів 26,8% від загальної кількості хворих, флегмон 13,2%, у 2001 році відповідно 26% та 10,4%, у 2002 26,7% та 11,3%, у 2003 році 28,8% та 10,4%, у 2004 році 29,2% та 9,5%, у 2005 році 28,3% та 11,2%. Ці цифри переконливо свідчать про актуальність та невирішеність цієї проблеми.
Поряд зі сприятливим перебігом запальних захворювань в останні роки часто спостерігається прогресування та генералізація гнійної інфекції, флегмони лиця та шиї мають тенденцію до прогресування в 3 28% випадків [45, 240, 301], що нерідко призводить до розвитку тяжких ускладнень, як менінгіт, менінгоенцефаліт, медіастеніт, сепсис, тромбофлебіт [102, 36, 182, 136, 553, 536].
У той самий час збільшилась кількість стертих різновидів захворювань, що мають млявий перебіг [35, 343, 367, 368].
Це робить важкою ранню діагностику, призводить до пізньої госпіталізації, призначення неадекватного лікування.
Водночас багато дослідників звертають увагу на хронізацію запальних захворювань, уповільнене очищення та регенерацію ран, а також розвиток місцевих ускладнень [297, 339, 347], що погіршує наслідки захворювань.
Ріст кількості гострих гнійних захворювань м’яких тканин і післяопераційних гнійних ускладнень пов’язаний із декількома причинами.
Змінився видовий склад мікрофлори ран. Усе більше значення серед збудників гнійної інфекції набуває ваги грам негативна мікрофлора, до того ж вона стала високо патогенною, особливо бактерії роду протеїв, палички синьо-зеленого гною та кишкова паличка [319].
В останні роки збільшилась роль у нагноєнні ран бактерій родів Pseudomonas, Acinetobacter [245], а також неспороутворюючих анаеробних мікроорганізмів, що характеризуються природною стійкістю до сучасних антибіотиків [318].
У результаті досліджень виявлено, що в гнійній рані все частіше зустрічається асоціація мікробних культур, анаеробна флора вегетує з аеробною [114, 480]. Ці тенденції є загальними для клінік різних країн та регіонів.
У результаті аналізу антибіотикочутливості встановлено, що в 16,3% мікробна флора стійка до всіх антибіотиків, що досліджувалися, в 12,3% - чутлива до одного антибіотика, в 71,2% - до декількох.
Виявлена низька чутливість до антибіотиків пеніцілінового ряду, макролітів, левоміцетину. Найбільша чутливість установлена до аміноглікозидів, цефалоспоринів [147].
У випадку асоціації анаеробної та аеробної мікрофлори при використанні стандартних методів бактеріологічної діагностики з ран висіваються лише аеробні збудники, у той час як стан ранового процесу визначається також анаеробними мікроорганізмами. Ідентифікація анаеробної мікрофлори утруднена через необхідність створення для їхнього культивування спеціального газового складу селективних поживних середовищ [114, 248, 450].
Зміна реактивності організму за останні десятиріччя спостерігається повсюди [43, 213].
Багато авторів пов’язують зниження реактивності організму із забрудненням навколишнього середовища, підвищенням радіоактивності, використанням отрутохімікатів у сільському господарстві, використанням консервантів та добавок у харчовій промисловості, використанням населенням синтетичних матеріалів і хімічних продуктів у побуті та на виробництві.
Широке, а інколи необґрунтоване застосування в медичній практиці хіміотерапевтичних препаратів (антибіотиків, гормонів, цитостатиків) спричиняє серйозний негативний вплив на імунну систему макроорганізму, що проявляється у вигляді сенсибілізації, розвитком дисбактеріозу й т.д. У цьому випадку негативні сторони дії сучасних препаратів інколи перевищують користь від їхнього застосування [3, 25, 44, 302].
Зниженню реактивності організму сприяє також урбанізація, більш комфортні умови життя, зниження фізичної активності та інше. Це підтверджується відсутністю класичної клінічної картини запального процесу у хворих хірургічної інфекції: у деяких хворих немає гіпертермії, лейкоцитозу, місцевого напруження м’язів і т.п. [114].
Росту гнійно-запальних ускладнень у хірургічній стоматології сприяє збільшення випадків травматизму, збільшення об’єму, тяжкості та тривалості оперативних втручань, а також широке застосування технічних засобів синтетичних канатів, дренажів
Лікування гнійно-запальних захворювань має комплексний характер та включає розтин, санацію та дренування вогнища інфекції, використання більшого арсеналу медикаментозних засобів, додаткове застосування фізіотерапевтичних процедур [65, 114, 217, 218], гіпохлориду натрію [123].
Однак багато механізмів комплексної терапії ще не досліджені, не розроблені послідовність та сумісність лікувальних засобів, що використовуються, не відпрацьовані критерії ефективності.
За останні роки, у зв’язку зі зміною соціально-економічного становища та зниження фінансування охорони здоров’я, у медицині більш поширено почали використовувати немедикаментозні методи лікування. Збільшення кількості пацієнтів, що страждають медикаментозною алергією, достатньо висока вартість сучасних ліків постійно переконують учених про впровадження нових дешевих вітчизняних препаратів та методів терапії. Одним із таких методів є озонотерапія й застосування високодисперсних кремнеземів. Рішенню цих питань присвячене теперішнє дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Роботу виконано у відповідності до наукових досліджень Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова: «Клініко-лабораторні дослідження властивостей та промислове впровадження нових лікарських засобів на основі декаметоксину, реконбінантного інтерферону» (№ 0198U002709), «Експериментальне, клінічне дослідження багатовекторності фармако-динамічних проявів, властивостей нових антисептичних препаратів» (№ 0196U022608).
Частина роботи виконувалась у відповідності із планом науково-дослідної роботи Інституту хімії поверхонь НАН України на тему : «Дослідження закономірності адсорбції синтетичних та природних біологічно активних речовин, створення іммобілізованих препаратів для застосування в медицині й сільському господарстві» (№ 0193U042439).
Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідних робіт, які виконувались згідно плану Вінницького Національного технічного університету «Створення оптико-електронних комп’ютерних технологій аналізу стану судинної системи», яка використовувалась на кафедрі лазерної й оптичної техніки (№ 0197U012663) «Створення оптико-електронних перетворювачів для формування статичних та динамічних еталонів-образів патології мікроциркуляції у щелепно-лицевій області» (№ 0100U002933).
Автор був ініціатором планування цієї роботи, виконавцем досліджень у період апробації оптико-електронних апаратних пристроїв, співавтором створення програмних засобів.
Мета дослідження розробка методів діагностики й патогенетично обґрунтованих способів лікування хворих із гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки й шиї для скорочення термінів їхнього лікування та реабілітації.
Для досягнення поставленої мети сформовані наступні завдання:
1. Дослідити якісний та кількісний склад мікрофлори у хворих з гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки (ГЗЗ ЩЛД) з визначенням структури мікробних асоціацій, чутливості основних видів до мікробіологічних препаратів у теперешній час.
2. Створити макетний зразок оптико-електронного комплексу для аналізу стану мікроциркуляції в щелепно-лицьовій ділянці.
3. З метою вдосконалення діагностики та прогнозування перебігу ГЗЗ лиця та шиї, профілактики ускладнень вивчити стан мікроциркуляції на базі сучасних оптико-електронних технологій у динаміці ранового процесу, у вогнищі запалення м'яких тканин.
4. Вивчити в експерименті in vitro вплив різних концентрацій озонових розчинів з іонами срібла на клінічно значимі штами мікроорганізмів, і визначити оптимальну лікувальну концентрацію розчинів озону та іонів срібла.
5. Розробити та обґрунтувати склад гідрофобно-гідрофільної сорбуючої композиції, дослідити Ії сорбційні властивості та клінічну ефективність.
6. Розробити та обґрунтувати в експерименті методику лікування ГЗЗ ЩЛД за допомогою розчинів озону з іонами срібла та гідрофільно-гідрофобних сорбуючих сумішей.
7. Розробити методики лікування ГЗЗ м'яких тканин щелепнолицьової ділянки за допомогою комплексів на основі гідрофільного та гідрофобного сорбентів.
8. Розробити спосіб комплексного лікування хворих із ГЗЗ лицьової ділянки із застосуванням озонових розчинів і послідовним використанням композицій із гідрофільними та гідрофобними сорбентами.
9. Дати оцінку запропонованому методу лікування в порівнянні із традиційними способами на основі проведення клінічних, бактеріологічних, гістологічних і цитологічних досліджень.
Об’єкт дослідження гнійно-запальні процеси м’яких тканин щелепнолицьової ділянки; антисептичні лікарські засоби на основі озону, срібла; гідрофільні та гідрофобні сорбенти.
Предмет дослідження перебіг ранового процесу, розробка, обгрунтування та оцінка ефективності методів діагностики й комплексного лікування гнійних осередків.
Методи дослідження
Для вивчення протимікробної дії лікарських речовин визначали їхню мінімальну бактеріостатичну та мінімальну бактерицидну концентрацію, знезаражуючу ефективність.
Для обґрунтування застосування лікарських речовин, з метою профілактики й лікування гнійної інфекції використані лабораторні та експериментальні дослідження на тваринах.
Дослідження видового та кількісного складу мікрофлори вогнища запалення.
Дослідження мікроциркуляції виконували методом фотоплетизмографії.
Контроль за перебігом ранового процесу здійснювали шляхом мікробіологічного дослідження видового та кількісного вмісту мікроорганізмів в 1 г Тканин, чутливості до антимікробних засобів, цитологічного дослідження мазків відбитків із поверхні рани, а також визначали терміни очищення рани від гнійно-некротичних мас, появи грануляцій, початку крайової епітелізації.

Наукова новизна одержаних результатів: Уперше розроблено нову методику вивчення стану мікроциркуляції в м’яких тканинах щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД).
Розроблено й математичне змодельоване алгоритм для аналізу стану мікроциркуляції в ЩЛД.
Розроблено функціональну схему оптико електронного комплексу для вивчення стану мікроциркуляції ЩЛД.
Розроблено програмне забезпечення для попередньої обробки медичних сигналів та вивчення показників.
Створено зразок оптико електронного комплексу для аналізу мікроциркуляції в м’яких тканинах ЩЛД.
Уперше запропоновано якісно новий метод лікування хворих із гнійно-запальними процесами лиця та шиї із застосуванням озонованих розчинів з іонами срібла.
Уперше розроблено оптимальні концентрації іонів срібла в озонованих розчинах, установлено термін лікувальної дії озонованих розчинів з іонами срібла, що дозволяє в стислі терміни пригнічувати життєдіяльність асоціацій антибіотикостійких штамів мікроорганізмів.
Уперше для лікування гнійно-запальних процесів лиця та шиї використані комбінації на основі гідрофільного та гідрофобного сорбентів, диференційовано від фази перебігу ранового процесу.
Уперше для доставки композиції сорбентів до глибоких вогнищ запалення запропоновано суспендувати композицію в рідкій основі, яка втримує ПЕО й воду, з подальшим введенням її крізь дренаж.
Для медикаментозної обробки ротової порожнини й санації місця розтину гнояка розроблено розчин з антимікробними, адсорбуючими й очищаючими властивостями, пролонгована активність якого основана на хімічному синергізмі компонентів, що входять до його складу.
Показана клінічна ефективність озонованих розчинів з іонами срібла з наступним застосуванням гідрофільногідрофобних та гідрофобногідрофільних композицій диференційовано від фази перебігу запального ранового процесу, застосування яких сприяло прискоренню процесів очищення та загоєння ран, що скоротило термін перебування хворого в стаціонарі.
Практична значимість одержаних результатів:
Методики розробленої схеми комплексного лікування хворих із гнійнозапальними процесами ЩЛД озонованими розчинами з іонами срібла в комбінації із застосуванням сорбентів впроваджено у відділеннях щелепнолицьової хірургії Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова, Київської міської лікарні №12 та у Вінницькій міській клінічній лікарні №2.
Матеріали роботи викладаються в лекційному матеріалі та на практичних заняттях стоматологічного факультету Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Київській медичної академії післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача: Аналіз наукової літератури, інформаційний пошук, визначення мети та задач дослідження, розробка програм обстежень, збір та обробка архівного та клінічного матеріалу, післяопераційного ведення хворих, лабораторних досліджень клінічного матеріалу, статистичне опрацювання, аналіз, інтерпретація отриманих результатів, побудова на їх підставі висновків та рекомендацій, підготовка рукопису дисертації проведені автором самостійно.
Дослідження антисептичних властивостей антисептичних препаратів, адсорбції мікроорганізмів ВДК, показників неспецифічного захисту організмів виконувалися зі співробітниками кафедри мікробіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (проф. Г.К. Палієм, доцентом А.О. Чесноковою) та в Харківському інституті мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова, д.б.н. Т.М. Осолодченко. Спільно з доктором фарм. наук І.І. Геращенко приймав участь у процесі складання нових лікарських композицій ВДК та їх клінічній апробації. Морфологічні обстеження клінічного матеріалу виконувались спільно із зав. каф. патологічної анатомії проф. В.В. Біхтіміровим. Експериментальні дослідження на тваринах виконували спільно із проф. В.І. Півтораком.
Апробація роботи: Основні положення дисертації викладені на міжнародній конференції: «Стратегия и тактика борьбы с инфекционными заболеваниями» - Харків, 1998; ХV об’єднаній науковій медико-технічній конференції з міжнародною участю. Київ Вінниця 1997; науково-технічній конференції вищих навчальних закладів освіти Вінницького регіону. Вінниця, 1998; науково-технічній конференції «Прогресивні матеріали, технології та обладнання в приладобудуванні». Тернопіль, 2000; International conferencing Optoelectronic Information. Photonics ODS 2000”. Vinnica (Ukraine); Міжнародна наукова конференція «Стратегія й тактика застосування антисептиків у медицині». Вінни

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації пропонується новий напрямок в хірургічній стоматології, що виявляється в розробці сучасних, ефективних, етіопатогенетично спрямованих методів діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї.
1. Спектр збудників, у монокультурі та мікробних асоціаціях, виділених у хворих гнійно-запальними процесами лиця та шиї у теперешній час вельми різноманітний , виявлялється як аеробна флора (85,0%) так і анаеробна (48,9%), як в монокультурі так і в асоціаціях. Флора, яка виділена з вогнищ запалення, характеризується множинною резистентністю до антибактеріальних препаратів, що обумовлює зміну тактики антибактеріальної терапії. Клінічні спостереження доводять, що перебіг захворювання залежить не тільки від типу збудника, а також від локалізації процесу та його розповсюдженості, терміну звернення за лікарською допомогою, типу запальної реакції.
2. Розроблено оптико-електронний комплекс, який дозволяє проводити діагностику стану судинного русла експрес-методом на різних стадіях гнійно-запального патологічного процесу, та фіксувати ступінь мікроциркуляторних і гемодінамічних порушень в окремих ділянках щелепно-лицевої області шляхом порівняння отриманих результатів (Патент на корисну модель № 27028 від 10.10.2007 р.).
3. Аналізуючи показники місцевого кровообігу з’ясовано, що до операції спостерігається підвищення кровонаповнення судин в вогнищі запалення та зменшення швидкості кровотоку за рахунок збільшення часу швидкого кровонаповнення на тлі підвищеного тонусу судин та венозного стазу.
4. Експериментально встановлено, що озоновані розчини мають бактерицидні властивості при концентрації озону в розчині більше 12 мг/л. У цьому випадку гине до 88,1% колоній мікробних штамів, як музейних так і виділених у хворих гнійно-запальними процесами голови та шиї. Результати проведених експериментальних досліджень свідчать про виразну бактерицидну дію озону на стафілокок. Озоночутливість стафілококу характеризується прямопропорційною залежністю від концентрації О3. Концентрація О3 10-20 мг/л викликала інтенсивну загибель стафілококу на протязі 15-30 хвилин із моменту впливу. Зазначені концентрації О3 за 24 години відповідали бактерицидним, одначе до 48 години спостереження покажчик бактерицидного ефекту зменшувався у два рази у зв’язку з реактивацією окремих озонорезистентних популяцій (так званий „хвостовий ефект”). Результати експериментальних досліджень антимікробної дії іонів срібла свідчать про високу чутливість стафілококу до них. Бактерицидними виявилися концентрації в діапазоні 1,25 0,31 мг/л у залежності від штаму. Одночасна дія озону та іонів срібла супроводжується взаємопідсиленням антибактеріальної дії. Завдяки чому бактерицидні концентрації озону знизились в 8-16 раз, срібла в 4-8 раз. Облік антимікробної дії під час сумісного впливу озону та срібла за 24 та 48 годин був ідентичен, тобто „хвостовий ефект” був відсутній.
5. Експериментально встановлено, що поверхнево-активні речовини твін-80 і декаметоксин можуть гідрофілізувати у водних розчинах гідрофобну поверхню поліметилсилоксану, після чого висушений продукт змішується з гідрофільним двооксидом кремнію в будь-яких співвідношеннях з утворенням стійкого продукту, а також легко змочується водою. Завдяки набутим гідрофільним властивостям композиція швидко змочується рановим ексудатом, а також утворює стійкі зависі з лікарськими рідинами. Отримана сорбуюча суміш характеризується розширеним спектром сорбції та керованою водопоглинальною активністю.
6. Клінічні спостереження за експериментальним рановим процесом при використанні озонованих розчинів або розчинів декаметоксину в якості антисептика з наступним застосуванням композицій сорбентів показало, що очищення ран наступає швидше в порівнянні з контрольною групою. На третю добу відзначалося зниження рівня бактеріологічного обсіменіння експериментальних ран тварин, а на п'яту - уміст мікрофлори знизився в порівнянні з початком і складав 102 мікробних клітин на 1 г тканини рани (асоціація золотавого стафілокока, стрептокока, протею).
7. Цитологічними та морфологічними дослідженнями доведено прогресуючий позитивний вплив гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції на очищення гнійно-некротичних ран у І фазі ранового процесу під час послідовного застосування із озонованими розчинами з іонами срібла та гідрофобно-гідрофільної сорбуючої композиції яка активно стимулює процеси регенерації, забезпечує бактерицидну дію та ефективне видалення некротичних тканин послідовно із застосуванням озонованих розчинів з іонами срібла в ІІ фазу ранового процесу.
8. Комплексне використання лікувальних властивостей озону, іонів срібла та сорбуючої композиції дозволяє значно прискорити та полегшити перебіг запального процесу ніж під час їхньої ізольованої дії. Озоновані розчини з іонами срібла відіграють значну позитивну роль у ліквідації запального процесу, що пов’язано із властивостями озону.
9. Результати експериментальних і клінічних спостережень за перебігом ранового процесу, бактеріологічних і цитологічних та морфологічних досліджень показали, що при застосуванні запропонованого методу лікування ефективно поєднуються антибактеріальна дія розчинів озону з іонами срібла й сорбуюча дія гідрофільно-гідрофобної композиції в I фазу ранового процесу. Композиція сорбентів забезпечує активне очищення рани й створює оптимальне середовище для регенерації й загоєння ран. Вона володіє максимальної сорбційною активністю й може бути рекомендована, як високоактивна композиція для лікування ран із гнійним відокремлюваним, набряком і значним перифокальним запаленням. Однак довгострокове (більш ніж 4 доби) застосування такої композиції приводить до гальмування регенеративних процесів і збільшення строків загоєння рани. У зв'язку із цим застосування гідрофільно-гідрофобної композиції треба обмежити 3-4 днями, тобто до появи перших зрілих грануляцій.
10. У другій фазі ранового процесу доцільно застосовувати гідрофобно-гідрофільну сорбуючу композицію, що створює оптимальні умови для регенерації й загоєння рани. Цитологічні й морфологічні дослідження показали прогресуючий позитивний вплив композиції на очищення й регенерацію тканин у гнійній рані при послідовному застосуванні озонованих розчинів з іонами срібла й гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції, які ефективно знезаражують і очищають рану. Застосування гідрофобно-гідрофільної композиції в другій фазі раневого процесу активно стимулює процеси регенерації (Патент України № 10192 від 15.11.2005 р.).
11. Теоретично та експериментально розроблені та апробовані в клініці схеми запропонованого комбінованого застосування озонованих розчинів з іонами срібла та сорбуючими композиціями: у І фазі ранового процесу гідрофільно-гідрофобна, та в ІІ фазі ранового процесу гідрофобно-гідрофільної, що значно підвищує ефективність лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї. Комплексне застосування озонованих розчинів з іонами срібла та гідрофільно-гідрофобної сорбуючої композиції в І фазі ранового процесу та гідрофобно-гідрофільної сорбуючої композиції в ІІ фазі ранового процесу у хворих із гнійно-запальними процесами лиця та шиї дозволило скоротити термін лікування до 5,4 діб, порівняно із групою порівняння - 11,33 доби. Запропонований метод лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї дає значний економічний ефект за рахунок скорочення термінів лікування, зменшення використання дорогих антибіотиків та перев’язочного матеріалу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Використання озонованих розчинів з іонами срібла є вагомою складовою схеми комплексного лікування гнійних ран та порожнин. Завдяки використанню хімічного антисептику та оксигенатору забезпечується повна або часткова нетравматична санація вогнища запалення. Використання озонованих розчинів з іонами срібла є перспективним та найбільш доцільним напрямком, яки сприяє більш швидкому перебігу регенеративних процесів.
2. Лікування гнійно-запальних захворювань голови й шиї варто доповнити антибактеріальною й детоксикаційною терапією з використанням озонованих розчинів (10-20 мг/л) з іонами срібла й сорбуючої композиції: в I фазі ранового процесу гідрофільно-гідрофобної, і в II фазі ранового процесу гідрофобно-гідрофильної. Застосування гідрофільно-гідрофобних композицій сорбентів під час лікування гнійних ран створює всі передумови для активного сорбційного очищення, прискореного некролізу й активізації репаративних процесів у рані. У першій фазі ранового процесу використовують таку комбінацію сорбентів: поліметилсилоксан 19,6%, високодисперсний двоокис кремнію 80%, поверхнево-активна речовина 0,4%. Однак довгострокове їхнє застосування призводить до гальмування репаративних процесів. У зв'язку, із чим запропонована нова схема послідовного застосування гідрофобно-гідрофильних сорбційних композицій в II фазі ранового процесу. У другій фазі ранового процесу для поліпшення розвитку грануляцій використали сорбуючу композицію: 49,6% поліметилсилоксан, 50% високодисперсний двоокис кремнію, 0,4% поверхнево-активна речовина.
3. Як критерії ефективності застосованого лікування доцільно аналізувати динаміку клінічних симптомів і загальноклінічних лабораторних досліджень, а також бактеріологічні, цитологічні й гістологічні дані.
4. Використання запропонованого лікувального комплексу необхідно проводити щодня, до повного очищення рани.

Перелік ВИКОРИСТАНиХ ДЖЕРЕЛ
1. Абаев Ю.К., Капуцкий В.Е., Адарченко А.А. Антисептики пролонгированного действия на основе полимерных материалов: разработки и применение //Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - Т.4, №2. - С.265-266.
2. Абдуллаев Ш.Ю., Ипполитов В.П., Дмитриева Н.А. Лечение больных с флегмонами дна полости рта. // Стоматологическая помощь. - Сборник научных трудов. - Рига, 1988. - С.158-162.
3. Август В.К., Хусаинов И.И. Профилактика гнойно-септических осложнений в хирургическом отделении: Методическое пособие. Ульяновск, 1995. 20с.
4. Агапов B.C., Ляпунов Н.А., Трухина Г.М. Медикаментозная стимуляция заживления гнойных ран челюстно-лицевой области. // Стоматология. - 1998. - Специальный выпуск. - С.41-42.
5. Агапов В.С., Смирнов С.Н., Шулаков В.В. Комплексная озонотерапия ограниченного вялотекущего гнойного воспаления мягких тканей челюстно-лицевой области. // Стоматология. 2001, №3. С.23-27.
6. Агапов В.С., Шулаков В.В., Смирнов С.Н.., Фомиченков Н.Л. Применение медицинского озона в комплексном лечении хронических и вялотекущих гнойных инфекционно-воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области // Клиническая стоматология. - 2000, №3. - С.22-25.
7. Агапов В.С., Шулаков В.В., Фомченков Н.А. Озонотерапия хронических остеомиелитов нижней челюсти. // Стоматология. 2001, №5. С.14-17.
8. Адамян А.А. Современные перевязочные средства. // Провизор. 1997, №1. С.8-9.
9. Адамян А.А., Добыш С.В., Глянцев С.П. Лечение гнойных ран гелевином и биохимически активными дренирующими сорбентами // Хирургия. - 1998, №3. - С.28-30.
10. Адамян А.А., Кашперский Ю.П. Морфологическое изучение печеночной паренхимы в зоне раны подвергнутой флаторному озоновому гемостазу в эксперименте // Тр. III Всероссийской научно-практической конференции «Озон и методы эфферентной терапии в медицине». - Н. Новгород, 1998. - С.31-33.
11. Адарченко А.А., Красильщиков А.П., Собещук О.П. Сравнительное исследование антибиотиков и антисептиков в отношении S. aureus. // Антибиотики и химиотерапия. 1991, №2. С.21-24.
12. Адо А.Д., Абрикосов В.Н. К проблеме заживления ран. // Эксперимент. хирургия. 1967, №6. С.3-10.
13. Азимов М.И., Краковский М.Э., Аширметов А.Х. Детоксикационная функция печени и характер адаптационных реакций у больных различного возраста с воспалительными процессами челюстно-лицевой области. // Стоматология. - 1991, №2. - С.43-46.
14. Александров М.Т. // Основы лазерной клинической биофотометрии. Сочи: Интермед, 1991. - С.59-73.
15. Александров М.Т. Разработка методов лазерной биофотометрии для диагностики и лечения хирургических заболеваний (клинико-экспериментальное исследование ). Автореф. дис. д-ра мед. наук - М., 1993 - 28с.
16. Александров М.Т. Применение лазерной биофотометрии в хирургической стоматологии // Тр. VIII всесоюзного съезда стоматологов. М., 1987 - С.113-150.
17. Алиева Р.К., Функциональное состояние коры надпочечников, поджелудочной железы и щитовидной железы у больных с флегмонами челюстно-лицевой области: Автореф. Дис. ... к-та мед. наук - М., 1990. 20с.
18. Амирасланов Ю.А. Изменение факторов общего и местного гомеостаза и их коррекция у больных с гнойной хирургической инфекцией. Автореф. Дис. ... к-та мед. наук - М. 1978. 18с.
19. Андреева И.В., Боярчук Е.Д., Виноградов О А. Способ лечения гнойной раны // Клінічна хірургія. - 2002, №11-12. - С.3.
20. Аничков Н.Н., Волкова К.Г., Горшин В.Г. Морфология заживления ран. М., 1989. - 214с.
21. Антонов Д.В., Мугатаров И.Н. Пути совершенствования методов лечения гнойно-воспалительных заболеваний мягких тканей. // Тр. научной сессии Пермской гос. мед. академии 1997 года. Пермь, 1997. С.53.
22. Апсаров Э.А., Жамалов С.А., Алимжанов Л.К. Озонотерапия хирургической инфекции. // Тр. науч.практ. конф. «Актуальные вопросы хирургической инфекции». - Семипалатинск, 1991. - С.16-18.
23. Арион В.Я. Выделение, физико-химические свойства и биологическая активность Т-активина. // Иммунология. 1982, №10. С.45-53.
24. Арион В.Я. Иммунология пептидов тимуса: т-активин. // Микробиол., эпидемиол. и иммунобиол. - 1987, №4. С.98-104.
25. Астахова И.Н. Комплексное лечение воспалительных заболеваний мягких тканей. Автореф. Дис. ... к-та мед. наук Уфа, - 1996. 19с.
26. Афиногенов Г.Е. Принципы антисептики в системе борьбы с раневой инфекцией // Вісник Вінницького медичного університету. - 2000. - Т.4, №2. - С.267.
27. Афиногенов Г.Е., Блинов Н.П. Антисептики в хирургии. - М.: Медицина, 1987. - 144с.
28. Бабаев Р.Ф., Кулиев Р.А. Сорбционный лаваж гнойных ран. // Хирургия. 1991, №7. С.126-127.
29. Бабенко Г.А. О применении микроэлемента серебра в медицине. // Микроэлементы в медицине. - К., 1977. Вып. 7. С.3-8.
30. Бажанов Н.H. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области. - М., 1995. - 286с.
31. Бажанов Н.Н. Пути совершенствования методов лечения больных с флегмонами челюстно-лицевой области // - Вестн. РАМН - 1995, №10. С.32-37.
32. Бажанов Н.Н., Арион В.Я., Сысоева О.П. Т-активин в комплексном лечении острых воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области. // Стоматология. 1996. т.75, №2. С.31-33.
33. Бажанов Н.Н., Козлов В.А., Робустова Т.Г. Состояние и перспективы профилактики и лечения гнойных воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области. //Стоматология. - 1997, №2. - С. 15-19.
34. Бажанов Н.Н., Козлов В.Л., Максимовский Ю.М. Состояний и перспективы профилактики и лечения гнойно-воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области. // Стоматология. - 1996. - Специальный выпуск. С.38.
35. Бажанов Н.Н., Круглякова Е.П., Арион В.Я. Использование т-активина в комплексном лечении флегмон ЧЛО. //Сборник научных трудов «ММСИ - 75 лет» - М., 1997. - С.231-242.
36. Бажанов Н.Н., Соловьев М.М., Рогинский З.B. Итоги обсуждения классификации острых одонтогенных воспалительных процессов. // Стоматология. - 1990, №3. - С.87-89
37. Бажанов Н.Н., Щербатюк Д.И. Некоторые пути совершенствования лечения больных с флегмонами челюстно-лицевой области. // Стоматология. - 1992, №1. - С.34-36.
38. Бактериальная диагностика неспорогенных анаэробных инфекций при острых одонтогенных воспалительных процессах. Методическая рекомендация. Моск. мед ин-т им, Н Л Семашко Сост.: И.И.Олейник, Л.И. .Жданова, Б.Д.Быченко, Т.Г. Робустова. М., 1985. - 28с.
39. Безрукова И.В., Грудянов А.И. Использование медицинского озона в стоматологии // Стоматология. - 2001. - Т.80, №2. - С.61-63.
40. Безуглая О.П., Белов С.Г., Гунько В.Г. Теория и практика лечения гнойных ран. / под ред. Б.М. Доценко К.: Здоров’я, 1995. - 381с.
41. Белокуров Ю.Н., Граменицкий А.Б., Молодкин В.М. Сепсис. М.: Медицина, 1983. - 128с.
42. Белокуров Ю.Н., Молодкин В.М. Озонотерапия гнойных ран. // Тр. II научно-практической конференции «Озон в биологии и медицине». - Н. Новгород, 1995. - С.29-30.
43. Белоцкий С.М., Карлов В.А. Иммунология раневой инфекции. // Раны и раневая инфекция: Руководство для врачей. / под ред. М.И. Кузина, Б.М. Костючёнок. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1990. С.169-185.
44. Белякова Е.М., Чаплинская С.М. Инактивация вируса гриппа стерилизующими пластинками, гранулами. // Вирусы и вирусные заболевания. К., 1981. Вып. 9. - С.19-22.
45. Бернадский Ю.А., Кульбашная Я.А., Афонина Г.Б. Диагностика и прогнозирование степени тяжести одонтогенных флегмон с помощью иммунологических методов исследования // Стоматология. - 1990, №6 - С.32-33.
46. Бернадский Ю.И. Основи щелепно-лицевої хірургії і хірургічної стоматології. К.: Спалах, 2003. - 511с.
47. Биберман Я.М., Стародубцев В.С., Шутова А.П. Антисептики в комплексном лечении больных с околочелюстными абсцессами и флегмонами. // Стоматология. - 1996. - Т.75, №6. - С.25-27.
48. Бобров О.Е., Найштетик Б.Ч., Мендель Н.А. Экспериментальное обоснование применения 10% мази пропес на гидрофильной основе в I фазе раневого процесса // Клінічна хірургія. - 2002, №11-12. - С.9-10.
49. Богданов А.Г., Войтенко А.А., Денбновецкий С.В. Озонотерапевтические комплексы // Український журнал медичної техніки і технології. - 1994, №1-2. - С.59-60.
50. Богданов А.Г., Войтенко А.А., Денбновецкий С.В. Техника и технология озонотерапии // Український журнал медичної техніки і технології. - 1994, №1-2. - С.22-26.
51. Бойко В.В., Тарабан Й.А., Буткевич А.Ю. Предупреждение нагноения операционной раны с использованием озона й озонсодержащих растворов // Тр. II Конгресу хірургів України - Київ Донецьк, 1998. - С.11-12.
52. Болгов В.Ф., Мирошин С.И. Состояние функциональной активности нейтрофильных лейкоцитов в раневом отделяемом на фоне озонотерапии. // Тр. II научно-практической конференции «Озон в биологии и медицине». - Н. Новгород, 1995. - С.9-10.
53. Бондарчук О.И. Использование полисорба в хирургической практике. // Тр. науч. - практ. Конф. «Новый сорбент широкого диапазона действия «Полисорб» и его медицинское применение». Пермь, 1994. С.12-19.
54. Бондарчук О.И. Механизмы антисептического действия полисорба // Тр. II Української наукової конференції з міжнародною участю "Актуальні проблеми клінічної фармакології". Вінниця, 1998. - С.228-229.
55. Бондарчук О.И., Кадощук Т.А., Сандер С.В. Аппликационная сорбция полисорбом в лечении гнойных ран и гнойно-воспалительных заболеваний. // Тр конф. «Кремнеземы в медицине и биологии». Киев Ставрополь. 1993. С.141-146.
56. Бондарчук О.И., Медвецкий Е.Б., Сандер С.В. Влияние полисорба на течение раневого процесса. // Клиническая хирургия. 1994, №5. С.48-50.
57. Бондарчук О.И., Медвецкий Е.Б., Сандер С.В. Вульнеросорбция // Клінічна хірургія. - 1996, №9. - С.41-44.
58. Бондарчук О.И., Сандер С.В. Влияние полисорба на антибиотикоустойчивость раневой микрофлоры. // Тр. конф. «Местное лечение ран» М., 1991. С.59-60.
59. Бондарь Б.Н., Слепцов В.П., Проданчук Н.Г. Применение этония и поливалентного адаптированного стафилококкового бактериофага при лечении гнойных ран. // Тр. II Всесоюзная конференция "Раны и раневая инфекция" М., 1986. - С.173-174.
60. Бояринов Г.А., Гордецов А.С., Бояринова Л.В. Растворимость озона в физиологическом растворе // Тр. III Всероссийской научно-практической конференции «Озон и методы эфферентной терапии в медицине». - Н. Новгород, 1998. - С.6-8.
61. Бояринов Г.А., Добротин С.Б., Балыкин В.А. Влияние озонированного перфузата на кислородно-транспортную функцию крови при искусственном кровообращении. //Тр. II научно-практической конференции «Озон в биологии и медицине». - Н. Новгород, 1995. - С.38.
62. Бояринов Г.А., Перетягин С.П., Механов А.П. Исторические аспекты интрасосудистого пути введения насыщенных озоном растворов. Результаты, нерешенные задачи и перспективы решения данного метода озонотерапии. // Тр. III Всеросс. науч. практ. конф. «Озон и методы эфферентной терапии в медицине». Н. Новгород, 1998. С.136-138.
63. Бояринов Г.А., Соколов В.В. Озонированное искусственное кровеобращение. Н. Новгород, 1999. 318с.
64. Бронштейн Р.Е., Аминов Х.Д., Исмагулов Х.И. О роли очаговой инфекции полости рта в возникновении заболеваний почек у детей. // Профилактика стоматологических заболеваний. Душанбе, 1966. С.142-143.
65. Булынин В.И., Ермакова А.И., Глухов А.А. Лечение ран с использованием потока озонированного раствора под высоким давлением. // Хирургия. 1998, №8. С.23-24.
66. Буянов В.М. Влияние адсорбирующих материалов с лекарственными препаратами на раневой процесс. // Хирургия. - 1993, №11. С.7-10.
67. Васильев И.Т., Колесова О.Е., Мумладзе Р.Б. Коррекция механизмов защиты организма при перитоните. //Тр. II научно-практической конференции «Озон в биологии и медицине». - Н. Новгород, 1995. - С.16.
68. Васильев И.Т., Марков И.Н. Патогенетические механизмы озонотерапии при перитоните. // Тр. Конф. «Возможности и перспективы диагностики и лечения в клинической практике» М., 1992. С.28-29.
69. Васильев И.Т., Марков И.Н., Васина Т.А. Перспективы использования озона в лечении разлитого перитонита//Тр. 1-й Всероссийской научно-практич. конф. «0зон в биологии и медицине» — Н. Новгород, 1992, - С.43—44.
70. Васильев И.Т., Марков И.Н., Мумладзе Р.Б. Антибактериальное и иммунокорригирующее действие озонотерапии при перитоните // Вестник хирургии им. Грекова. - 1995. - Т.154, №3. - С.56-60.
71. Васильева Т.В., Раскидайло А.С., Арутчева А.А. Антибактериальная активность и клиническая эффективность нового антисептического препарата мирамистина // Антибиотики и химиотерапия. - 1993, №8-9. -С.61-63.
72. Василюк В.М. Таблетки етонію // Тр. науч. - практ. конф. «Новые лекарственные средства, проблемы их производства и реализации, охрана окружающей среды». - Харьков, 1995. - С.164-165.
73. Васина Т.А. Комбинированная антибактериальная терапия гнойно-септических осложнений в хирургии. (Клинико-экспериментальное исследование). Автореф. дис. ...д-ра мед. наук М., 1996. 41с.
74. Вахтин В.И. Клиническое значение диагностики показателей гомеостаза у больных с острыми заболеваниями лица, шеи и их осложнения.: Автореф. дис. ...к-та мед. наук М., 1982. - 18с.
75. Велигоцкий Н.Н., Спиридонов М.И.,. Сероштанов А.И. Применение озона для лечения гнойных ран. // Клінічна Хірургія. 1994, №5. - С.52-54.
76. Веретенников Ю.В., Кольцов В.С. Использование озонированных растворов в комплексном лечении одонтогенных флегмон челюстно-лицевой области // Тр. III Всероссийской научно-практической конференции «Озон и методы эфферентной терапии в медицине». - Н. Новгород, 1998. - С.98-99.
77. Владыченкова Т.Н., Забелин А.С., Локтев Н.И. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области и шеи: Учебно-методическое пособие для студентов / Смоленский Гос. мед. ин-т: Под ред. Л.Г. Шаргородского. - Смоленск, 1986 - 70с.
78. Возианов А.Ф., Пасечников С.П., Коваленко В.В. Применение мирамистина в лечении больных хроническим уропростатитом // Тр. Всесоюзн. конф. «Актуальные проблемы химиотерапии бактериальных инфекций». - М., 1991. - С.131-132.
79. Воленко А.В., Меньшиков Д.Д., Титова Г.П. Профилактика раневой инфекции иммобилизованными антибактериальными препаратами// Хирургия им. Н.И.Пирогова. - 2004, №10. - С.54-58.
80. Воложин А.И. Роль реактивности организма в выборе стратегии и тактики лечения острых воспалительных процессов в челюстно-лицевой области. // Стоматология - 1996. - Специальный выпуск - С.54.
81. Воложин А.И., Агапов В.С., Сашкина Т.И. Осложненное течение острого воспалительного процеса: ранняя диагностика и принципы лечения. // Стоматология. - 1