Генералізований пародонтит і пародонтоз: маркери спадкової схильності, патогенетичні механізми метаболічних порушень та їх комплексна корекція

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

М Е Л Ь Н И Ч У К Г а л и н а М и х а й л і в н а

УДК: 616.314.17 - 008.1 + 575.1 + 616.008.9 + 616.31-08

Генералізований пародонтит і пародонтоз: маркери спадкової схильності, патогенетичні механізми метаболічних порушень та їх комплексна корекція

14.01.22 стоматологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор
ПОЛІТУН Антоніна Михайлівна

Івано-Франківськ 2008

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................

6

ВСТУП .................................................................................................................

7

РОЗДІЛ 1.

СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМ ПАТОГЕНЕЗУ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) .

16

1.1.

Генетичні механізми розвитку захворювань тканин пародонта ....................................................................................

16

1.2.

Метаболічні порушення при генералізованих захворюваннях пародонта та імунні механізми їх розвитку..

25

1.2.1.

Роль мікроелементного та металоферментного обміну в розвитку хвороб пародонта .......................................................

25

1.2.2.

Активність ферментів сироватки крові при хворобах пародонта ............................................................

30

1.2.3.

Вільнорадикальне окиснення, синдром ендогенної інтоксикації та антиоксидантний захист при захворюваннях тканин пародонта .......................................................................

33

1.2.4.

Роль цитокінів у патогенезі генералізованого пародонтиту...

36

1.3.

Сучасні підходи до медикаментозного лікування генералізованого пародонтиту (ГП)..........................................

43

РОЗДІЛ 2.

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ .....................................

56

2.1.

Характеристика об’єкту клінічних досліджень та стоматологічного обстеження ..................................................

56

2.2

Особливості клінічного стану пародонта у хворих на ГП .....

58

2.3.

Дослідження маркерів генетичної схильності до розвитку ГП і пародонтозу ........................................................................

63

2.3.1.

Метод дерматогліфічного дослідження ...................................

64

2.3.2.

Визначення асоціацій захворювань пародонта з антигенами груп крові систем АВ0 та резус ................................................

70

2.3.3.

Цитологічний метод оцінки функціональної активності геному букальних епітеліоцитів .............................................

71

2.4.

Біохімічні методи дослідження при захворюваннях тканин пародонта ....................................................................................

73

2.4.1.

Визначення вмісту біометалів у цільній крові та ротовій рідині хворих ..............................................................................

74

2.4.2.

Методи визначення активності ферментів у сироватці крові

74

2.4.3.

Методи оцінки стану пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту у сироватці крові ..........................

74

2.4.4.

Методика дослідження рівня середньомолекулярних пептидів у сироватці крові та ротовій рідині хворих на ГП...

75

2.5.

Визначення цитокінового профілю сироватки крові та ротової рідини у хворих на ГП .................................................

75

2.6.

Комплексне лікування хворих на ГП .......................................

75

2.7.

Статистичний аналіз результатів дослідження .......................

79

РОЗДІЛ 3.

РОЛЬ ГЕНЕТИЧНОГО ФАКТОРА У ВИНИКНЕННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИХ ДИСТРОФІЧНО-ЗАПАЛЬНИХ І ДИСТРОФІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА .......................................................................

80

3.1.

Оцінка спадкової схильності до захворювань тканин пародонта за результатами вивчення дерматогліфічних характеристик .............................................................................

80

3.1.1.

Дискримінантний аналіз дерматогліфічних показників у хворих на ГП і пародонтоз ........................................................

80

3.1.2.

Кореляційний аналіз ДГ показників у хворих на ГП і пародонтоз ..................................................................................

81

3.1.3.

Факторний аналіз дерматогліфічних показників у хворих на ГП і пародонтоз ..........................................................................

85

3.2.

Роль груп крові систем АВ0 і резус як спадкових чинників у виникненні ГП і пародонтозу ................................................

91

3.3.

Функціональний стан геному інтерфазних ядер соматичних клітин при захворюваннях тканин пародонта .........................

99

РОЗДІЛ 4.

МЕХАНІЗМИ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ І ПАРОДОНТОЗ ...........................................................................

128

4.1.

Динаміка мікроелементного складу цільної крові і ротової рідини хворих на ГП і пародонтоз ...........................................

128

4.2.

Активність металоферментів та металозалежних ферментів у сироватці крові хворих на ГП і пародонтоз .........................

146

4.3.

Показники пероксидного окиснення ліпідів і рівня ендогенної інтоксикації у сироватці крові та ротовій рідині хворих на ГП і пародонтоз ........................................................

156

4.4.

Рівень цитокінів у біологічних рідинах хворих на ГП ...........

166

РОЗДІЛ 5.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ

185

5.1.

Динаміка клінічних показників у хворих на ГП відразу після комплексного лікування ..................................................

186

5.2.

Активність функціонального стану геному соматичних клітин у хворих на ГП у динаміці комплексного лікування...

196

5.3.

Оцінка ефективності комплексної терапії ГП у безпосередні терміни після комплексного лікування на підставі вивчення динаміки метаболічних та імунних змін ..................................

218

5.3.1.

Вміст біометалів у цільній крові та ротовій рідині хворих на ГП у динаміці комплексного лікування ..............................

218

5.3.2.

Зміни активності металоферментів і металозалежних ферментів у сироватці крові хворих на ГП безпосередньо після завершення комплексного лікування .........................

237

5.3.3.

Оцінка результатів комплексної терапії ГП за показниками пероксидного окиснення ліпідів і рівня середньомолекулярних пептидів у сироватці крові та ротовій рідині хворих ................................................................

248

5.3.4.

Ефективність комплексного лікування хворих на ГП за динамікою цитокінового профілю сироватки крові та ротової рідини ............................................................................

256

РОЗДІЛ 6.

СТАН ТКАНИН ПАРОДОНТА У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ У ВІДДАЛЕНІ ТЕРМІНИ ПІСЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ...........

275

6.1.

Динаміка клінічних показників у хворих на ГП через 6, 12 і 24 місяці після комплексного лікування ..................................

275

6.2.

Активність функціонального стану геному у хворих на ГП у віддалені терміни після комплексної терапії .......................

289

6.3.

Ефективність комплексної терапії хворих на ГП через півроку і рік після лікування за показниками метаболічних змін ..............................................................................................

314

6.3.1.

Мікроелементний склад цільної крові та ротової рідини хворих у віддалених термінах спостережень ..........................

314

6.3.2.

Активність металоферментів і металозалежних ферментів у сироватці крові хворих на ГП через 6 і 12 місяців після комплексної терапії ....................................................................

336

6.3.3.

Стан прооксидантної системи у хворих на ГП через 6 і 12 місяців після комплексного лікування .....................................

350

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ..................

361

ВИСНОВКИ ........................................................................................................

400

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ........................................................................

404

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................................

405

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГП генералізований пародонтит
ДГ дерматогліф, дерматогліфічний
ДК дієнові кон’югати
ЕХ еухроматин
ІR індекс Ramfjord
ІГ індекс гігієни за Green-Vermillion
ІК індекс Kőtschke
ІЛ інтерлейкін
ІФН інтерферон
ІХ індекс хроматизації
КФ кисла фосфатаза
ЛДГ лактатдегідрогеназа
ЛФ лужна фосфатаза
МЕ мікроелементи
МЗЯ морфологічно змінені ядра
НІ нуклеолярний індекс
ПК пародонтальна кишеня
ПОЛ перекисне окиснення ліпідів
Проба Ш-П проба Шиллєра-Пісарєва
РМА папілярно-маргінально-альвеолярний індекс
СМП середньомолекулярні пептиди
СХ статевий хроматин
ТБК-активні продукти тіобарбітуровокислі активні продукти
ТФ насиченість трансферину залізом
Тх1 і Тх2 Т хелпери 1-го типу і 2-го типу
ФНП фактор некрозу пухлин
ФСГ функціональний стан геному
ЦП церулоплазмін
ЧС число Свракова

ВСТУП

Актуальність дослідження. Переважання в структурі стоматологічних хвороб дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта, часте виникнення їх у молодому віці, схильність до прогресування, що спричиняє повну втрату зубів, погіршення якості життя і соціальну дезадаптацію хворих середнього і старшого віку, зумовлює актуальність вивчення цієї проблеми. В Україні їх діагностують у 50-80% осіб молодого віку і у 100% населення після 40 років [168, 210, 298], а в регіоні Прикарпаття у 94,97% дорослих [283].
Значна поширеність хвороб пародонта зумовлена низкою причин: впливом численних зовнішніх і внутрішніх факторів на їх виникнення і розвиток, відсутністю донозологічної діагностики, що унеможливлює застосування ранніх профілактичних і лікувальних заходів та знижує ефективність консервативних методів терапії [57, 101, 115, 337, 373, 483, 547 ].
Дослідженнями, присвяченими вивченню етіології та патогенезу захворювань пародонта, встановлено наявність поєднаної дії різних екзогенних та ендогенних чинників і пускових механізмів, які призводять до їх розвитку, та засвідчено, що патогенез цих хвороб складний, багатофакторний і багатогранний [25, 185, 216, 295, 304].
Вирішальними у розробці профілактичних заходів, які дозволяють знизити поширеність захворювань пародонта, є дослідження, присвячені етіології та патогенезу їх початкових стадій [382, 508, 542]. Встановлено, що хвороби пародонта належать до мультифакторних захворювань, які є результатом поєднання спадкових і середовищних чинників [482, 531]. Однак їх співвідносну роль у розвитку і перебігу зазначеної патології вивчено недостатньо [456, 482]. Нез’ясованими залишаються питання про тип успадкування хвороб пародонта, їх генетичний зв’язок між собою [488]. На даний час відсутні достовірні маркери як для оцінки схильності конкретного пацієнта до розвитку ГП, так і для визначення прогнозу хвороби, що утруднює ранню діагностику ГП, і, як наслідок, ефективну своєчасну терапію, тому інтерес до вивчення генетичних факторів ризику розвитку хвороб пародонта значно зріс [310].
Відомо, що у хворих на ГП порушуються всі види обміну: білкового, жирового, вуглеводного [40, 93], змінюється мінеральний гомеостаз [86, 355, 434, 445, 554], порушуються процеси мінералізації кісткової тканини [209, 217, 392, 527]. ГП супроводжується також змінами активності різних ферментних систем [9, 17, 25, 40, 199]. Даних про порушення обмінних процесів при пародонтозі практично немає.
Певну роль у виникненні і розвитку хвороб пародонта відіграє вільнорадикальне окиснення [25, 63, 78, 413, 416, 506, 514]. Відомо про участь у патогенезі захворювань пародонта імунних механізмів, зокрема змін цитокінового профілю крові, слини і ясенної рідини [223, 394, 419, 444, 464, 532, 534]. Проте сумісний вплив названих чинників, а також ендогенної інтоксикації на виникнення і прогресування хвороб пародонта вивчено недостатньо, і це обмежує уявлення про роль спадкових та середовищних факторів у їх розвитку.
Незважаючи на певні успіхи застосування традиційних методів лікування ГП із використанням протимікробних і протизапальних препаратів, у зв’язку з недостатньою ефективністю і їх побічними діями, останніми роками багато дослідників віддають перевагу засобам природного походження [107, 193, 264, 461, 490, 492, 543]. Застосування натуральних препаратів із широким спектром біологічної дії сприяє відновленню порушеного гомеостазу та нормалізації метаболічних процесів і в організмі хворих, і в тканинах пародонта [61, 90, 126, 169, 191, 192]. У зв’язку із цим розробка нових способів лікування хвороб пародонта з використанням таких препаратів у комплексній терапії є доцільною та актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри стоматології факультету післядипломної освіти Івано-Франківського державного медичного університету „Комплексні методи діагностики, профілактики та лікування стоматологічних захворювань населення Івано-Франківської області”, Державний реєстраційний № 0103U001013). Автор була безпосереднім виконавцем фрагмента наукової роботи, матеріали ввійшли у її два розділи.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є: розробка ефективних способів ранньої діагностики, профілактики і лікування захворювань пародонта на основі вивчення маркерів спадкової схильності до виникнення і розвитку ГП і пародонтозу, метаболічних та імунних механізмів їх реалізації.
Для досягнення мети визначено наступні завдання:
1. Оцінити роль генетичної схильності до розвитку захворювань тканин пародонта на основі комплексного клініко-генетичного обстеження хворих за показниками дерматогліфів та асоціацій систем крові АВ0 і резус фактор.
2. Дослідити функціональний стан генотипу осіб, хворих на ГП і пародонтоз, за цитогенетичною характеристикою інтерфазних ядер соматичних клітин.
3. Вивчити вміст основних остеотропних біометалів у крові і ротовій рідині хворих на ГП і пародонтоз.
4. Оцінити динаміку активності металоферментів і металозалежних ферментів у сироватці крові хворих на ГП (залежно від перебігу та ступеня його розвитку) і пародонтоз.
5. Вивчити стан прооксидантно-антиоксидантної системи при хворобах пародонта за показниками перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), активності ферментів-антиоксидантів, рівня ендогенної інтоксикації.
6. Оцінити зміни цитокінового профілю сироватки крові і ротової рідини та їх вплив на розвиток, активність перебігу і важкість ГП.
7. Розробити і впровадити в практику етіологічно та патогенетично обгрунтований спосіб комплексного лікування ГП і встановити його лікувально-профілактичну дію на підставі вивчення клінічних, цитогенетичних, біохімічних та імуноферментних показників у найближчі та віддалені терміни спостереження.
Об’єкти дослідження: генотип здорових, хворих на ГП і пародонтоз, вміст остеотропних біометалів, активність металоферментів і металозалежних ферментів, стан прооксидантно-антиоксидантної системи та цитокіновий профіль у крові і ротовій рідині здорових, хворих на ГП і пародонтоз.
Предмет дослідження: клініко-генетичні, біохімічні та імунні маркери виникнення, розвитку і перебігу ГП і пародонтозу; ефективність комплексного лікування ГП із використанням препаратів „Спіруліна” та „Силлард П”.
Методи дослідження. Для визначення стану пародонта й ефективності лікування проведено стоматологічне обстеження. Для з’ясування ролі спадкової схильності до ГП і пародонтозу використали генетичні методи. Із метою встановлення ролі метаболічних порушень на рівні клітин, тканин та органів застосували цитогенетичні і біохімічні дослідження. Для виявлення імунних змін у хворих на ГП здійснили імуноферментні дослідження. Для опрацювання результатів, побудови алгоритмів прогнозування виникнення захворювань і лікування ГП провели статистичні дослідження (кластерний, дискримінантний, кореляційний і факторний аналізи).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше сформульовано концепцію ролі спадкового чинника у виникненні та розвитку ГП і пародонтозу на підставі комплексного вивчення генетичних, метаболічних та імунних маркерів цих хвороб і доведено доцільність їх використання для ранньої діагностики та прогнозу перебігу вказаних захворювань.
Для вивчення спадкових механізмів розвитку ГП і пародонтозу нами застосовано дерматогліфічний (ДГ) метод дослідження за розширеними показниками (пріоритетність підтверджується деклараційним патентом України на винахід № 47692 від 23.07.2001). За допомогою комплексного математичного аналізу ДГ показників вперше доведено основну роль генетичного чинника у виникненні і розвитку пародонтозу та спільне значення спадкового і середовищних чинників в етіології і патогенезі ГП. Доведено значення асоціацій антигенів груп крові систем АВ0 і резус фактор у виникненні ГП і пародонтозу та певного розподілу антигенів у їх розвитку як у чоловіків, так і у жінок. На підставі вивчення описаних генетичних маркерів розроблено нові критерії для доклінічної діагностики, прогнозу розвитку та диференціювання ГП і пародонтозу.
Дослідженнями транскрипційно-трансляційних процесів у геномі соматичних клітин нами вперше встановлено наявність метаболічних порушень на клітинному рівні при пародонтозі, підтверджено їх роль у патогенезі ГП за розширеним аналізом цитогенетичних показників, зокрема п’яти індексів каріограм: еухроматину (ЕХ); індексу хроматизації (ІХ); нуклеолярного індексу (НІ); статевого хроматину (СХ); морфологічно зміненних ядер (МЗЯ) та за інтегральним показником функціонального стану геному (ФСГ). Це дало змогу оцінити структурно-функціональні порушення в інтерфазних клітинах на всіх етапах реалізації спадкової інформації та виявити об’єктивні показники для діагностики і диференціації хвороб пародонта, а також для встановлення варіантів перебігу і ступеня розвитку ГП.
Вивчення динаміки вмісту остеотропних біометалів, зокрема заліза, цинку і міді (які впливають на експресію генів, зокрема синтез ДНК, РНК і білка) у крові та ротовій рідині хворих на ГП і пародонтоз, дозволило розробити маркери для їх диференційної діагностики та вперше дослідити стан мінерального обміну при пародонтозі. У реалізації спадкової схильності важливе значення мають порушення активності ферментів сироватки крові, які відповідають за різні види обміну: металоферментів-антиоксидантів каталази, церулоплазміну (ЦП), насиченість трансферину залізом (ТФ); металозалежних ферментів лактатдегідрогенази (ЛДГ), лужної фосфатази (ЛФ) і кислої фосфатази (КФ).
Встановлено, що порушення антиоксидантного захисту у хворих на ГП призводить до розвитку синдрому ендогенної інтоксикації, який проявляється достовірним підвищенням вмісту середньомолекулярних пептидів (СМП) у сироватці крові та ротовій рідині.
Виникнення і розвиток ГП зумовлені дисбалансом системи цитокінів, що доведено дослідженням рівня прозапальних цитокінів фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-α), інтерферону гама (ІФН-γ), інтерлейкіну 12 (ІЛ-12) та протизапального інтерлейкіну 4 (ІЛ-4), які відповідають за різні ланки імунітету. Виявлено, що підвищений вміст ФНП-α, ІФН-γ, ІЛ-12 та знижений рівень ІЛ-4 у сироватці крові і ротовій рідині зумовлюють виникнення запального процесу у тканинах пародонта та активність його перебігу.
Встановлено суттєве порушення метаболічних процесів на клітинному, тканинному й органному рівнях та їх участь у патогенезі ГП і пародонтозу. Запропоновано нову схему взаємозв’язків між маркерами генетичної схильності до ГП і пародонтозу.
Розроблено, патогенетично обгрунтовано й апробовано новий спосіб комплексного лікування ГП із використанням мікроводорості „Спіруліна” як джерела вітамінів, мікроелементів (МЕ), високоякісного білка та значної кількості біологічно активних речовин із генопротекторною, антиоксидантною, адаптогенною та імуномодулюючою дією (деклараційний патент України на винахід № 47692 від 23.07.2001), що зменшує ризик реалізації спадкової схильності до хвороби. Клініко-лабораторними дослідженнями доведено високу ефективність лікування ГП із використанням спіруліни як компонента комплексної терапії, яка підтверджена позитивною динамікою клінічних, цитогенетичних, біохімічних та імунних показників у безпосередні та віддалені терміни після лікування.
Практичне значення одержаних результатів. Підтверджено роль спадкового чинника у розвитку ГП і пародонтозу. Запропоновано методи доклінічної діагностики генетичної схильності до ГП і пародонтозу за допомогою простих і доступних досліджень ДГ показників та асоціацій груп крові систем АВ0 і резус фактор, які дають змогу здійснювати первинну профілактику хвороб пародонта. Доведено, що реалізація спадкової схильності відбувається за рахунок метаболічних порушень як на рівні клітин, так і на рівні тканин, органів та організму загалом. Розроблено критерії діагностики ГП і пародонтозу за цитогенетичними, біохімічними та імунними показниками, завдяки яким здійснюється їх диференційна діагностика. Ці дані водночас є маркерами для оцінки ефективності профілактики та лікування хвороб пародонта.
Запропоновано новий спосіб комплексного лікування ГП, який має етіологічну і патогенетичну дію, усуває метаболічні порушення в організмі загалом і в пародонті зокрема та сприяє загальному оздоровленню пацієнтів і досягненню стійкої ремісії ГП. Доведено високу ефективність розробленого комплексу, яка проявляється збільшенням періоду стабілізації до 6 24 місяців і скороченням термінів лікування.
Отримані нами результати роботи реалізуються на практиці у терапевтичному відділенні стоматологічних поліклінік: Київської міської, Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького і Полтавської обласної; стоматологічній поліклініці Вінницького міського клінічного стоматологічного центру; стоматологічній клініці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця; відділі захворювань пародонта Інституту стоматології АМН України (Одеса); Харківських стоматологічних поліклініках обласній і №7 Дзержинського району; міській дитячій стоматологічній поліклініці № 2 Дніпропетровська; стоматологічних поліклініках Івано-Франківська: обласній, міській, дитячій та Івано-Франківського державного медичного університету.
Результати дослідження використовуються у лікувальному і навчальному процесах кафедр терапевтичної стоматології: Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пірогова, Луганського державного медичного університету, Білоруського державного медичного університету (3-ої кафедри), Донецького державного медичного університету, Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Харківсько

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми, що виявляється у визначенні ролі генетичного чинника в етіології і патогенезі ГП та пародонтозу, а також удосконаленні їх ранньої діагностики на основі встановлення комплексу клініко-генетичних, біохімічних та імунних маркерів виникнення і розвитку цих захворювань та обґрунтуванні нового патогенетичного способу комплексного лікування хворих на ГП.
1. Доведено участь генетичного чинника у виникненні та розвитку ГП і пародонтозу на підставі дискримінантного і факторного аналізу комплексу ДГ показників. Виявлені сильні позитивні кореляції між ДГ ознаками та пародонтозом (r>0,99 у чоловіків і r>0,97 у жінок) підтверджують провідну роль спадкового чинника у формуванні цього захворювання. Розвитку ГП сприяють і генетичний, і середовищний чинники, що доводить установлений нами кореляційний зв’язок середньої сили (r>0,39 у чоловіків і r>0,34 у жінок) між ДГ характеристиками та ГП. На основі аналізу 32 ДГ показників створено математичну модель ГП і пародонтозу, а також визначено найінформативніші ДГ ознаки (домінуючі гребеневі рахунки і малюнки на пальцях рук; малюнки у міжпальцевих проміжках; малюнки на гіпотенарі і тенарі; закінчення ліній долоні А, В, С, Д; згинальні складки долоні; кут atd). Наявність шести з них дають змогу здійснювати доклінічну діагностику цих хвороб.
2. Генетична схильність до розвитку ГП і пародонтозу підтверджується особливостями розподілу антигенів груп крові систем АВ0 і Rh. У хворих на ГП чоловіків порівняно зі здоровими група АВ зустрічалася у 2,72 (p<0,01) раза рідше, а у хворих на пародонтоз не виявлено носіїв групи АВ (p<0,005). Достовірні відмінності між здоровими і хворими на ГП чоловіками встановлено за асоціацією АВ і Rh+ (визначалися за ГП у 2,84 раза рідше), а у разі пародонтозу за 0 і Rh- (наявна у хворих) та АВ і Rh+ (ідентифікована у здорових); всі p<0,005. За асоціацією 0 і Rh- (яка за пародонтозу зустрічалася у 3,34 (p<0,005) раза частіше) хворі на ГП і пародонтоз чоловіки відрізнялися найбільше. При ГП у жінок за антигенами груп крові АВ0 вірогідних відмінностей від здорових не виявлено. У хворих на пародонтоз жінок не встановлено осіб із групою В, а групу АВ, яка не зустрічалася у здорових, зафіксовано у 12,5% осіб (p<0,005). За асоціаціями А і Rh- (наявна у здорових у 8,26 раза рідше), В і Rh+ (не виявлено у хворих) та АВ і Rh+(відсутня у здорових) констатовано різницю між здоровими і хворими на пародонтоз жінками (p<0,05). У всіх обстежених встановлено статевий диморфізм, особливо за групою крові 0 та асоціаціями 0 і Rh+ та АВ і Rh-.
3. Цитологічними дослідженнями генетичних маркерів структурно-функціонального стану геному соматичних клітин у хворих на ГП і пародонтоз встановлено порушення процесів реалізації спадкової інформації на клітинному рівні. У чоловіків достовірно знижувалися індекси ЕХ, ІХ, НІ і підвищувалися СХ (p<0,001) та МЗЯ (лише у разі ГП; p<0,001). У жінок за індексами ЕХ, ІХ та МЗЯ спостерігалися схожі закономірності; показник НІ у разі ГП знижувався у 1,28 (p<0,01), а за пародонтозу підвищувався у 1,31 (p<0,05) раза. Статевий диморфізм проявлявся істотнішим збільшенням індексу МЗЯ у хворих на ГП і пародонтоз жінок, а також зниженням індексу СХ у жінок і підвищенням його у чоловіків. Отримані дані дозволяють вважати, що варіанти пригнічення функції ядерного геному можуть бути критеріями диференційної діагностики ГП і пародонтозу та ступеня розвитку ГП.
4. При захворюваннях пародонта суттєво порушується мінеральний гомеостаз. У хворих на ГП у крові та ротовій рідині достовірно знижувався вміст заліза (на 13,87% і 36, 94%), цинку (на 26,76% і 29,21%) і марганцю (на 38,25% і 80,04%) та збільшувалася кількість міді (в 1,16 і 1,26 раза); всі р<0,001, а також вірогідно підвищувався рівень кальцію (на 19,83%; p<0,005) у ротовій рідині. Ці зміни залежали від перебігу і ступеня розвитку хвороби. У хворих на пародонтоз порушення обміну біометалів за рівнем кальцію, заліза, міді і марганцю було ще істотнішим та достовірно відмінним від даних у разі ГП. Найсуттєвішу різницю у хворих на ГП і пародонтоз виявлено за показником міді у ротовій рідині, який за ГП зростав у 1,26 (p<0,001), а за пародонтозу зменшувався в 1,66 (p<0,001) раза порівняно зі здоровими.
5. У хворих на ГП і пародонтоз встановлено зміни активності металоферментів і металозалежних ферментів у сироватці крові: зниження активності каталази (в 1,17; p<0,001 і в 1,05; p<0,05 раза ) та ЛФ (в 1,10; p<0,01 і в 1,04; p>0,05 раза), зменшення насиченості залізом ТФ (на 15,98% і 26,45%; p<0,001), підвищення активності ЦП (у 1,22 і 1,13 раза; p<0,001), ЛДГ (у 1,49; p<0,001 і 1,34; р<0,05 раза) та КФ (на 23,04%; p<0,001 і на 20,79%; p<0,01). Ці дані корелювали з активністю і ступенем розвитку ГП. Показники активності каталази, ЦП, ТФ і КФ, які достовірно (p< від 0,05 до 0,001) відрізнялися у хворих на ГП і пародонтоз, можуть бути використані для їх диференційної діагностики.
6. Зміни кількості біометалів, активності металоферментів-антиоксидантів і металозалежних ензимів при хворобах пародонта та наявність 28 сильних вірогідних кореляцій (r> від 0,79 до 0,95; r> від -0,72 до -0,96) цих даних із клінічними показниками у разі ГП свідчать про порушення обмінних процесів як на рівні всього організму, так і тканин пародонта. Це пов’язано зі структурно-функціональними змінами спадкового апарату соматичних клітин у хворих на ГП і підтверджується наявністю сильних достовірних кореляцій показників ФСГ із вмістом макро- і МЕ (45; r> від 0,71 до 0,95; r> від -0,79 до -0,95) та активністю ферментів (21; r> від 0,79 до 0,98; r> від -0,76 до -0,98). Виявлений дисбаланс мінерального та ферментного гомеостазу вказує на його участь у патогенезі ГП і пародонтозу.
7. Встановлено порушення антиоксидантного захисту у хворих на ГП, що виявлено за змінами активності каталази, ЦП і насиченості ТФ залізом та збільшенням рівня ДК і ТБК-активних продуктів у сироватці крові у 1,44 (p<0,001) і 1,14 (p<0,005) раза, яке призводить до розвитку синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на ГП, що проявляється достовірним підвищенням концентрації СМП254 і СМП282 у сироватці крові та ротовій рідині у 1,20 1,31 раза (p< від 0,005 до 0,001) і підтверджується 5 сильними вірогідними кореляціями між показниками ПОЛ і СМП. Виявлені відхилення залежать від ступеня ГП, але не пов’язані з перебігом хвороби, що дозволяє розглядати ці зміни як загальний патогенетичний механізм її прогресування.
8. У сироватці крові та ротовій рідині хворих на ГП виявлено підвищення вмісту прозапальних цитокінів ФНП-α (у 3,24 раза, p<0,001 і на 74,17%; p<0,005), ІФН-γ (у 1,79 раза; p<0,005 і на 203,03%; p<0,05), ІЛ-12 (у 1,46; р=0,01 раза і на 97,36%; р<0,005) та зниження рівня протизапального ІЛ-4 (у 2,13 раза; p<0,05 і на 28,57%; p>0,05). Встановлено синергічну дію ФНП-α, ІФН-γ і ІЛ-12 та їх сумісний антагоністичний ефект відносно ІЛ-4. Достовірні зміни кількості цитокінів, які відповідальні за різні ланки імунітету, та 18 сильних кореляційних зв’язків (r> від 0,80 до 0,99; r> від -0,80 до -0,99) між ними засвідчують дисбаланс цієї системи, що підтверджує участь цитокінів у патогенезі ГП і може бути однією з причин реалізації спадкової схильності до хвороби.
9. При захворюваннях пародонта мають місце суттєві метаболічні зміни, які призводять до функціонального напруження адаптаційно-пристосувальних реакцій організму та лежать в основі патогенетичних механізмів їх розвитку і прогресування, що доведено нами за допомогою кореляційного та кластерного аналізів клінічних, цитогенетичних, біохімічних та імунологічних даних.
10. Комплексне лікування хворих на ГП із включенням натурального мікроводорестевого препарату „Спіруліна” та ентеросорбенту ,,Силлард П” сприяло ліквідації або значному зниженню запальних явищ у пародонті (у 97,75% хворих І групи порівняно з 87,96% у ІІ групі) та поліпшенню всіх клініко-лабораторних показників. Це підтверджено зниженням пародонтальних індексів і проб та глибини ПК, регуляцією активності ФСГ, відновленням порушеного мінерального та ферментного обміну, зменшенням процесів ПОЛ та підвищенням антиоксидантного захисту, зниженням рівня ендогенної інтоксикації та встановленням балансу в системі цитокінів, а також значними змінами кількості сильних і достовірних кореляцій між всіма вивченими показниками.
11. У віддалених термінах спостереження результати, досягнуті безпосередньо після комплексного лікування, залишалися стабільними, особливо у хворих на ГП початкового і І ступеня. Через півроку у 97,31%, через рік у 96,41%, а через два у 91,93% хворих на ГП основної групи виявлено клініко-рентгенологічну стабілізацію (в групі контролю відповідно у 88,89%; 86,11% і 78,70% хворих). Показники глибини ПК, індексів СХ і МЗЯ, рівня заліза у крові та ротовій рідині і міді у ротовій рідині, активності каталази, ЛДГ і ЛФ у сироватці крові через 6 місяців поліпшувалися, а кількість і якість кореляцій залишалися близькими до даних, отриманих відразу після лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Із метою діагностики наявності спадкової схильності до розвитку ГП і пародонтозу при індивідуальних і масових обстеженнях населення рекомендуються такі скринінг-тести: вивчення ДГ показників та асоціацій агентів груп крові систем АВ0 і резус фактор.
2. Для аналізу ДГ характеристик рекомендується розроблена нами комп’ютерна програма або стандартна програма «STATISTICA 6.0». За допомогою математичного аналізу отриманих ДГ показників кожного хворого встановлюється наявність генетичної схильності до ГП і пародонтозу ще до перших клінічних проявів хвороби.
3. Найважливішими ознаками спадкової схильності до захворювань пародонта є шість із визначених нами найінформативніших ДГ показників. Вони по-різному розподіляються у здорових, хворих на ГП і пародонтоз чоловіків і жінок, тому для кожної групи обстежених нами створена окрема модель образу, з якою і звіряються отримані ДГ дані кожного хворого.
4. Генетична схильність до захворювань пародонта реалізується фенотипово у клінічних, цитогенетичних, біохімічних ті імунних змінах. На підставі їх вивчення у комплексному лікуванні хворих на ГП нами запропоновано новий спосіб корекції виявлених порушень, який передбачає включення у схему базового лікування мікроводорості ,,Cпірулінa’’. Для загальної дії її призначають по 1,0 г тричі на день (курс 4 тижні), а місцево у вигляді пасти, що готується ех tempore і містить гранули спіруліни і порошок ентеросорбенту „Силлард П” (1:1), замішані на 0,05% розчині хлоргексидину біглюконату (для аплікацій та інстиляцій у ПК на 20-25 хвилин; курс лікування 6-8 процедур, через 1-2 дні).
5. Для упередження реалізації спадкової схильності до ГП рекомендуються такі профілактичні заходи: дотримання правил раціональної індивідуальної гігієни; збалансоване харчування з оптимальним вмістом мікронутрієнтів (МЕ і вітамінів); нормалізація захисних властивостей організму шляхом періодичного прийому адаптогенів (препарату „Спіруліна” чи інших імуномодуляторів).

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айала Ф., Кайгер Дж. Современная генетика: В 3 т. / Пер. с англ. А. Д. Безрукина: Под ред. Ю. П. Алтухова. М.: Мир. 1987. Т. 1. 295 с.
2. Активность антиоксидантных ферментов при недостаточном содержании в рационе белка и избытке Cu, Zn, Mn и Se / В.И. Ивахненко, Г.Ю. Мальцев, А.В. Васильев, И.В. Гмошинский // Вопр. питания. 2007. Т. 76. №5. С. 25-29.
3. Активность ферментов смешанной слюны детей при гингивите и кариесе / Косенко К.Н., Левицкий А.П., Подорожная Р.П. и др. // Вісн. стомат. 2000. №1. С. 45-48.
4. Активность ферментов углеводного обмена в тканях пародонта в норме и при патологии / Пахомова В.А., Скляр В.Е., Крюкова Г.Н. и др. // Укр. биохим. журн. 1981. Т. 53, №1. С. 130-134.
5. Активность щёлочной и кислой фосфатаз в динамике эктопического остеогенеза / Гуткин Д.В., Васильева Е.А., Сумароков Д.Д. и др. // Стоматология. 1992. №2. С. 18-20.
6. Александрук О. Вплив спіруліни в комплексному лікуванні на показники імунітету у хворих мікробною екземою // Гал. лік. вісн. 1998. Т.5. ч.2. С.7-9.
7. Андроникашвили Э.Л. Металлы и опухолевый рост. Тбилиси, 1981. 16 с.
8. Антигенный ряд HLA-системи при заболеваниях пародонта / О.В. Деньга, О.В. Мороз, Т.В. Бирюлина и др. // Вісн. стомат. 1997. №3. С. 293-295.
9. Антиокислительная активность слюны при генерализованном пародонтите / Борисенко А.В., Осинская Л.Ф., Несин А.Ф. и др. // Вісн. стомат. 1995. №4. С. 253-255.
10. Антиоксиданты в патогенезе и терапии заболеваний пародонта / Капитаненко А.М., Фецыч Л.Т., Бибик С.М. и др. // Воен.- мед. журн. 1989. №12. С. 39-41.
11. Асколонов А.А. Механизмы клеточных изменений в процесе репаративной регенерации кости в условиях различной иммунологической реактивности // Механизмы патологических реакций. Томск, 1981. С. 187-190.
12. Атрушкевич В.Г. Остеопороз в клинике болезней пародонте. Часть 1. Этиопатогенез хронического генерализованого пародонтита и нарушения фосфатно-кальциевого обмена // Рос. стомат. журн. 2007, №5. С. 42-45.
13. Бабенко Г.О. Біосфера, антропогенез і здоров’я. Івано-Франківськ, 1999. 204 с.
14. Бабенко Г.О. Визначення мікроелементів і металоферментів у клінічних лабораторіях. К.: Здоров’я, 1968. 137 с.
15. Багиров Ш.Т., Зайчик В.Е. Микроэлементы смешанной слюны человека при патологии пародонта по данным рентгенофлуоресцентного анализа // Применение математических и физико-технических методов в рентгенорадиологических исследованиях. Обнинск, 1985. С. 75-78.
16. Бакалюк О.Й., Панчишин Н.Я., Дзига С.В. Синдром ендогенної інтоксикації, механізм виникнення, методи ідентифікації // Вісн. наук. досліджень. 2000. №1. С. 11-13.
17. Барабаш Р.Д. Энзимологические механихмы в патогенезе воспалительно-дистрофического поражения пародонта: Автореф. дис д-ра мед. наук: 14.00.16 / Ин-т общей патол. и патол. физиол. АМН СССР. М., 1981. 40 с.
18. Барабой В.А., Сутковой Д.А Окислительно-антиоксидантный гомеостаз в норме и патологии / Под ред. акад. АМН Украины Ю.А.Зозули. К.: Чернобыль информ., 1997. ч.1 202 с; ч.2. 220 с.
19. Барер Г.М., Лемецкая Т.И. Болезни пародонта. Клиника, диагностика и лечение: Учеб. пособие. М.: ВУНМЦ (МЗ) РФ. 1996. 85 с.
20. Бариляк І.Р., Сердюк А.М., Стемпурський Ю.М. Захист генофонду населення України // Цитология и генетика. 1993. Т. 27, №4. С. 3-10.
21. Башкирова Л., Руденко А. Біологічна роль деяких есенційних макро- та мікроелементів (огляд) // Лікування та діагностика. 2004. №10. С. 59-65.
22. Безрукова А.П. Эмбриогенетическая теория развития заболеваний пародонта // Пародонтология. 2000. №4(18). С. 16-18.
23. Безрукова И.В., Грудянов А.И., Ерохин А.И. Клинико-лабораторная оценка эффективности лечения пациентов с быстропрогрессирующим пародонтитом // Пародонтология. 2003. №1. С. 3-7.
24. Белоклицкая Г.Ф. Возможности антиоксидантной коррекции перекисного окисления липидов при заболеваниях пародонта разной степени тяжести // Соврем. стомат. 2000. №1. С.38-41.
25. Белоклицкая Г.Ф. Клинико-патогенетическое обоснование дифференци-рованной фармакотерапии генерализованного пародонтита (клинико-лабораторные исследования): Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.21 / Нац. мед. ун-т им. А.А. Богомольца. К.,1996. 32 с.
26. Белоус А.М., Конник К.Т. Физиологическая роль железа. К.: Наук. думка, 1991. 104 с.
27. Беневоленская Л.Н. Современные достижения в изучении генетики ревматологических болезней // Вестн. АМН СССР. 1986. №9. С. 55-60.
28. Береза Н.Н., Савранский Ф.З. Дерматоглифика при кариесе зубов // Вопросы антропологии. Тезисы. Тарту, 1985. С. 185-186.
29. Берестов В.А. Спирулина наше здоровье и долголетие. Николаев, 2002. 47 с.
30. Бессмертный А.А. Роль препаратов кальция в костном метаболизме (Обзор литературы) // Укр. стомат. альманах. 2002. №4. С. 59-61.
31. Бєленічева І.Ф., Коваленко С.І., Дунаєв В.В. Антиоксиданти: сучасні уявлення, перспективи створення // Ліки. 2002. №1-2. С. 43-47.
32. Бжозовски Р., Талалай М . Клиническое значение нарушений в обмене цинка // Новости фарм. и мед. 1995 . №3. С. 72-76.
33. Биологически активные добавки и биопродукты / Глав. ред. П.А. Карпенко; Ред. А.С. Лесник, С.В. Фус. К.: Нора-Принт, 2000. 165 с.
34. Биохимическая модель регуляции активности хроматина / Кучеренко Н.Б., Цудзевич Б.А., Блюм Я.Б. и др. К.: Наукова думка, 1983. 248 с.
35. Биохимия человека / Р. Мари, Д. Греннер, П. Мейес, В. Родуелл. Т.1. М.: Мир, 1993. С. 63 - 75.
36. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення / За ред. О.Я. Склярова. К.: Здоров’я, 2004. 192 с.
37. Болезни пародонта. Патогенез, диагностика, лечение / А.С.Григорьян, А.И.Грудянов, Н.А.Рабухина, О.А.Фролова. М.: МИА, 2004. 320 с.
38. Бондаренко М.В., Осипчук М.М. Кореляційний аналіз дерматогліфічних показників у жінок із невиношуванням вагітності // Цитология и генетика. 1998. Т. 32, №1. С. 116-120.
39. Бондарчук О.І., Загниборода П.К. Використання силларду П в хірургічній практиці // Вісн. Вінн. держ. мед. ун-ту. 1999. №1. С. 206-207.
40. Борисенко А.В. Нарушение белкового обмена в тканях пародонта при патологии и их коррекция в комплексном лечении: Автореф. дис д-ра мед. наук: 14.00.21 / Укр. гос. мед. ун-т им. А.А. Богомольца. К., 1992. 28 с.
41. Боровский Е.В., Леонтьев В.К. Биология полости рта. М.: Медицина, 1991. 303 с.
42. Бородай Н.В. Морфофункціональні особливості слизової оболонки порожнини рота та зміни в ній при різних патологічних процесах // Лаб. діагностика. 2001. №1. С. 49-55.
43. Бородай Н.В., Ганина К.П., Центило Т.Д. Содержание ДНК в эпителиоцитах слизистой полости рта у больных пародонтитом // Цитилогия и генетика. 1991. Т. 25, №4. С. 13-16.
44. Бочков Н.П. Клиническая генетика. М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. 448 с.
45. Бужієвська Т.У. Основи генетики. К.: Здоров’я, 2001. 136 с.
46. Булгакова А.И., Миргазизов М.З., Изгина Э.Р. Применение диспергированного биоматериала „Аллоплант” для лечения хронического генерализованного пародонтита // Пародонтология. 2003. №2. С. 33-36.
47. Вайнберг Ю.П., Носик Д.Н., Каплина Э.Н. Зависимость биологической активности металлокомплексов от стабильности структуры исходной ДНК // Воен.-мед. журн. 1994. №6. С. 38-40.
48. Введение в биомембранологию / Болдырев А.А., Котелевцев С.В., Ланио М.Н. и др. М.: Изд-во МГУ, 1990. 208 с.
49. Велигория И.Е. Активность фосфатаз в слюне у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующей радиации и стресса // Вісн. стомат. 1999. №2. С. 12-13.
50. Венчиков А.И. Принципы лечебного применения микроэлементов в качестве биотиков / Под ред. Ф.Ф. Султанова. Ашхабад. 1982. 132 с.
51. Верткин А.Л., Прохорович Е.А., Силина Е.Г. Что должен знать стоматолог, назначая нестероидные противовоспалительные средства // Стомат. для всех. 2001. №3. С. 44-50.
52. Ветра Я.Я., Иванова Л.В., Крейле И.Э. Цитокины // Гематол. и трансфузиол. 2000. Т.45, №4. С. 45-49.
53. Віддалені результати комплексного лікування генералізованого пародонтиту із використанням спіруліни за показниками активності металоферментів у сироватці крові / Мельничук Г.М., Катеринюк В.Ю, Мельничук А.С. та ін. // М-ли наук.- практ. конф. з міжнар. участю „Cтоматологія вчора, сьогодні, завтра”. Харків, КМАПО. 2007. С. 70-71.
54. Видоборець С.В. Клінічне значення вмісту молекул середньої маси у сироватці крові хворих із залізодефіцитною анемією // Лаб. справа. 2002. №1. С. 60-62.
55. Використання нових лікарських форм для лікування генералізованого пародонтиту / А.П.Грохольский, Л.М.Заноздра, С.П.Павлик, С.І.Козловский // Вісн. стомат. 2001. №1. С. 66-67.
56. Вилова Т.В., Зеновський В.П., Девяткина М.А. Клинические аспекты применения препаратов водорослей для профилактики кариеса и гингивита // Стоматология. 2005. №2. С. 10-14.
57. Вишняк Г.Н. Генерализованные заболевания пародонта (пародонтоз, пародонтит). К., 1999. 216 с.
58. Вірстюк Н.Г. Клініко-потогенетичні особливості перебігу хронічних гепатитів та розвитку цирозу печінки, диференційовані методи лікування: Автореф. дис докт. мед. наук: 14.01.02 / Ів.-Франківська держ. мед. акад. Ів.-Франківськ, 2002. 44 с.
59. Возианов А.Ф. Бутенко А.С., Зак К.П. Цитокины. Биологические и противоопухолевые свойства. К.: Наукова думка, 1998. 320 с.
60. Войтенко В.П., Полюхов А.М. Феногенетика пальцевых дерматоглифов человека (факторная модель) // Генетика. 1984. Т.ХХ, №2. С. 349-356.
61. Волік Н.А., Білоклицька Г.Ф. Застосування препаратів біогенних стимуляторів у комплексному лікуванні запальних захворювань пародонта // М-ли І (VIII) з’їзду АСУ. К., 1999. С. 182-183.
62. Володіна Т.Т., Печенова Т.Н. Колаген хряща в нормі та при патології // Укр. біохім. журн. 1993. Т. 65, №1. С. 12-21.
63. Воскресенский О.Н., Ткаченко Е.К. Роль перекисного окисления липидов в патогенезе пародонтита // Стоматология. 1991. №4. С. 5-10.
64. Воспаление: Руководство для врачей / Под ред. В.В. Серова, В.С. Паукова. М.: Медицина, 1995. 640 с.
65. Вплив спіруліни на показники функціональної активності генетичного апарату клітин печінки щурів в умовах ураження тетрахлорметаном / Т.Г.Мозжухіна, Л.М.Пантелеймонова, Л.П.Купраш, О.Я.Літошенко // Перспективи спіруліни в біотехнологіях харчування і фармакології: Укр. наук.- практ. конф. Вінниця, 1997. С. 36.
66. Вядро М.М., Навашин С.М. Цитокины полифункциональные регуляторы защитных реакций в норме и при патологии // Антибиотики и химиотерапия. 1989. Т.34, №11. С. 863-869.
67. Габриэлян Н.И., Липатова В.И. Опыт использования показателя средних молекул в крови для диагностики нефрологических заболеваний у детей // Лаб. дело. 1984. №3. С. 138-140.
68. Гаврилов В.Б., Гаврилова А.Р., Хмара Н.Ф. Измерение диеновых конъюгатов в плазме крови по УФ-поглощению гептановых и изопропанольных экстрактов // Лаб. дело. 1988. №2. С. 60-63.
69. Гавриляк Г.Є. Імунологічні аспекти хронічного генералізованого пародонтиту // Практична медицина. 2002. №2. С. 122-125.
70. Ганина К.П. Цитогенетическая диагностика в онкоморфологии. К.: Наукова думка, 1980. 176 с.
71. Ганина К.П., Ясакова Л.М. Итоги и перспективы изучения интерфазного ядра эукариот // Цитология и генетика. 1990. Т. 24, №1. С. 67-72.
72. Ганіна К.П., Центило Т.Д., Бородай Н.В. Цитологічні зміни букального епітелію у хворих на пародонтит // Лаб. діагностика. 2000. №2. С. 52-55.
73. Гаркави Л.Х., Квакина Е.В., Уколова М.А. Адаптационные реакции и резистентность организма. Ростов: Изд.-во Ростовского ун-та, 1990. 102 с.
74. Гвоздев В.А., Усакин Л.А., Коган Г.Л. Гетерохроматин и его функциональные характеристики // Мед. генетика. 2003. Т.2, №7. С. 290-296.
75. Гевкалюк Н.О. Клініко-лабораторні аспекти прогнозування важкості перебігу герпетичного стоматиту у дітей : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.22 / Ів.-Франківська держ. мед. акад. Ів.-Франківськ, 2004. 20 с.
76. Геном человека и гены предрасположенности: Введение в предиктивную медицину / В.С. Баранов, Е.В. Баранова, Т.Э. Иващенко, М.В. Асеев. СПб: Интермедика, 2000. 271 с.
77. Геращенко І.І. Порівняння білок-сорбуючої здатності полісорбу і деяких сорбентів медичного призначення // Ліки. 1997. №3. С. 44-46.
78. Герелюк В.І. Роль ліпідних медіаторів у перебігу генералізованого пародонтиту та ефективність їх корекції в комплексному лікуванні: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.22. / Ів-Франківськ. держ. мед. акад. Ів.-Франківськ, 2001. 36 с.
79. Гладких С.П., Сернов Л.Н. Металло-лигаидный гомеостаз. Нарушения и способы фармакологической коррекции. М.: ППП „Наука”. 2002. 297с.
80. Гладкова Т.Д. Кожные узоры кисти и стопы обезьян и человека. М.: Наука, 1966. 151 с.
81. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. 735 с.
82. Гончарова Е.И. Обоснование к применению минеральных элементов в стоматологической практике // Вопр. стомат. Алма-Ата, 1980. Вып. 2. С. 8-13.
83. Горбань Є.М., Топольникова Н.В. Вплив препарату спіруліни на показники перекисного окислення ліпідів у деяких органах опромінених щурів // Клін. фармакологія. 2002. Т.6, №3. С. 49.
84. Горбачёва И.А. Взаимосвязи заболеваний внутренних органов и генерализованного пародонтита // Пародонтология. 2002. №4. С. 65-66.
85. Горбачёва И.А., Кирсанов А.И., Орехова Л.Ю. Окислительный стресс и его особенности у больных генерализованным пародонтитом на фоне заболеваний внутренних органов // Пародонтология. 2002. №4. С. 3-7.
86. Горбачёва И.А., Кирсанов А.И., Орехова Л.Ю. Особенности минерального обмена у больных генерализованным пародонтитом на фоне заболеваний внутренних органов // Пародонтология. 2003. №1. С. 8-11.
87. Горзов И.П. Изменения спектра средне-молекулярных пептидов в сыворотке крови у белых крыс в условиях йодно-фторной недостаточности // ХII съезд Укр. физиол. об-ва. им. И.П. Павлова. Розвитие физиологии в УССР за 1986-1990 гг. Тез.докл. К.: Наукова думка, 1990. Т.2. С. 150-151.
88. Горзов І.П., Потапчук А.М. Екологічні аспекти карієсу зубів та хвороб пародонту. Ужгород: ВАТ Патент”, 1998. 225 с.
89. Городенко Е.О. Застосовування пародонтальної пов’язки „профіпар” у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту: Автореф дис. канд. мед. наук: 14.01.22 / Ін-т стоматології АМН України. Одеса, 2003. 20 с.
90. Горохівський В.Н., Деньга О.В. Ефективність дії адаптогенних препаратів на стоматологічний статус дітей в різних зонах ендемічного флюорозу // Вісн. стомат. 2002. №3. С. 36-38.
91. Громашевська Л.Л. „Середні молекули” як один з показників метаболічної інтоксикації в організмі // Лаб. дело. 1997. №1. С. 11-16.
92. Грудянов А.И., Дмитриева Н.А., Овчинникова В.В. Обоснование оптимальной концентрации препарата Метрогил-дента при лечении воспалительных заболеваний пародонта // Стоматология. 2002. №1. С.44-47.
93. Грудянов А.И., Москалёв К.Е. Биохимические исследования различных физиологических сред и тканей при воспалительных заболеваниях пародонта (литературный обзор) // Пародонтология. 1997. №4(6). С. 3-13.
94. Грудянов А.И., Овчинникова В.В., Серебрякова Л.Е. Зависимость показателей перекисного окисления в слюне от тактики локального применения диклоран-желе при пародонтите // Стоматология. 2002. №4. С. 31-34.
95. Губский Ю.И. Токсическая гибель клетки: свободно-радикальное повреждение ДНК и апоптоз // Лікування та діагностика. 2001. №4. С. 8-13.
96. Губский Ю.И., Левицкий Е.Л. Геном, метаболизм, болезни, лекарства // Лікування та