Желеф, Георгій Борисович. Адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній : Желеф, Георгий Борисович. Административно-правовое регулирование деятельности холдинговых компаний

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЖЕЛЕФ ГЕОРГІЙ БОРИСОВИЧ

УДК 354.81:347.721

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ

12.00.07 адміністративне право і процес;фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Користін Олександр Євгенійович,
доктор юридичних наук, професор

Київ 2013

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень4
ВСТУП.5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ..12
1.1. Основні поняття та зміст діяльності холдингових компаній
у науковій думці та правозастосуванні...12
1.2. Особливості становлення та розвитку холдингових компаній .30
1.3. Державна політика у сфері діяльності холдингових компаній
в Україні.46
Висновки до розділу 1...70
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ...72
2.1. Загальна характеристика поняття та елементів механізму
адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній.72
2.2. Нормативно-правове забезпечення адміністративно-правового
регулювання діяльності холдингових компаній в Україні88
2.3. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання діяльності
холдингових компаній114
Висновки до розділу 2.142
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ
В УКРАЇНІ..146
3.1. Поняття та межі публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні..146
3.2. Принципи та методи публічного адміністрування діяльності
холдингових компаній в Україні162
3.3. Порівняльний аналіз публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні та країнах Європи.183
Висновки до розділу 3200
ВИСНОВКИ203
Список використаних джерел...208
ДОДАТКИ...232

ПЕРЕЛІК умовних позначень

Закон України про ліцензування

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

Закон України про холдингові компанії
ВРУ
КМУ
ФДМУ
АМКУ
Мінекономрозвитку

ГКУ
ПКУ
ПАТ
ЄДРПОУ

ЄС
США
СРСР
Положення про холдингові компанії

Постанова про затвердження переліку галузей, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній

Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15березня2006р.
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Фонд державного майна України
Антимонопольний комітет України
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Господарський кодекс України
Податковий кодекс України
Публічне акціонерне товариство
Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
Європейський Союз
Сполучені Штати Америки
Союз Радянських Соціалістичних Республік
Положення «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», затверджене Указом Президента України від 11 травня 1994 р. № 224/94
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей або сфер діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» від 12 травня 2007 р. № 709

ВСТУП
Актуальність теми. Глобалізація світового господарства та ринкові трансформації економіки за останні роки перетворили холдингову структуру організації підприємницької діяльності на одну з найбільш поширених організаційних форм господарювання. Холдингові компанії як спосіб інтеграції характерні не лише для міжнародного бізнесу, природних монополій, стратегічних галузей та великих компаній. Сьогодні, як правило, малий та середній бізнес представлений не автономними господарюючими суб’єктами, а створеними на їх основі групами господарських товариств, що в умовах динамічного розвитку економіки сприяє підвищенню ефективності підприємницької діяльності.
Орієнтація на світові стандарти розвитку підприємництва потребує впровадження та постійного удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній з метою побудови сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки. Цепідтверджують 97 % проанкетованих респондентів.
Формування та впровадження об’єктивних засад адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній є вкрай актуальними в сучасному суспільстві, оскільки це сприятиме впорядкуванню процесів структурної перебудови промисловості, забезпеченню захисту національних інтересів у період широкомасштабної приватизації, створенню інтегрованих виробничо-технологічних комплексів при корпоратизації великих державних підприємств, що становлять основу промислового потенціалу країни.
Необхідними передумовами для сприйняття України повноцінним та надійним партнером на міжнародній арені є формування режиму максимального сприяння національному та іноземному бізнесу шляхом зменшення втручання держави векономіку, зниження адміністративних бар’єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції.
Неналежна адаптація європейських принципів і стандартів до українських умов, а також неналежне застосування особливостей європейських форм і методів регулювання економіки викликає складнощі у виробленні науково обґрунтованих підходів до розуміння сутності та елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингів у контексті європейської інтеграції України, що негативно впливає на діяльність управлінських інституцій. Унаслідок цього виникають певні перешкоди на шляху входження України до європейського правового простору.
У такій ситуації особливого значення набувають теоретичні праці вітчизняних та зарубіжних учених у різних галузях права. Фундаментальні теоретико-методологічні основи щодо аналізу механізму адміністративно-правового регулювання досліджено у працях вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів, зокрема: В.Б.Авер’янова, В.Г.Атаманчука, С.С.Алексєєва, В.Г.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, В.В.Галунька, І.П.Голосніченка, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, В.В.Коваленка, А.М.Колодія, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, О.Є.Користіна, О.В.Кузьменко, В.Я.Малиновського, Н.М.Мельтюхової, Н.Р.Нижник, В.І. Олефіра, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, Ю.М. Старилова, Ю.О. Тихомирова, В.К. Шкарупи.
Окремі питання щодо проблематики цього дослідження розроблено у працях науковців у галузі господарського права: О.М.Вінник, В.В.Даннікова, М.Г.Ісакова, П.В.Задорожного, В.А.Лаптєва, М.Є.Лашкевича, І.В.Лукач, О.Р.Кібенко, Т.Келлера, К.Я.Портної, Г.В.Уманцева, І.А.Храбрової, І.С.Шиткіної, І.Шрамма. Економічним аспектам діяльності холдингових компаній присвячено праці таких науковців, як: А.А.Муравйов, Т.В.Момот, Л.С.Мартюшева, Н.Ю.Невмержицька, А.С.Петров, Л.В.Руденко, О.І.Рогач, О.В.Кужель та ін.
Водночас адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній дотепер не знайшло належного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стало об’єктом комплексного аналізу українських учених. Недостатнє наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад адміністративно-правового регулювання вимагає ґрунтовного наукового аналізу і вдосконалення відповідного механізму його реалізації в такій специфічній сфері, як діяльність холдингових компаній в Україні. Викладене свідчить про важливість наукового та практичного значення досліджуваної проблематики й тому потребує ґрунтовного вивчення крізь призму реалій сьогодення. Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертації та свідчать про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративно-правового регулювання, так і для практичної діяльності його суб’єктів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Програми економічних реформ на 20102014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схваленої 2 червня 2010 р. на засіданні Комітету з економічних реформ, утвореного згідно з Указом Президента України від 26 лютого 2010 р. № 273; Державної програми приватизації на 20122014 роки, затвердженої Законом України від 13січня 2012 р. № 4335-VI; Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 20142024 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012р. № 690-р.; планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 20102013 роки; плану науково-дослідної роботи кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 29 листопада 2011 р. (протокол № 22) та зареєстровано відділенням державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України (п.917, 2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у формуванні теоретико-методологічних засад та комплексному розробленні механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній, а також формулюванні на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо його вдосконалення.
Зазначена мета зумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких задач:
проаналізувати стан наукового розроблення проблематики, розкрити сутність та зміст поняття «холдингова компанія», здійснити системний аналіз особливостей становлення і розвитку холдингових компаній у світі;
охарактеризувати особливості державної політики у сфері діяльності холдингових компаній та визначити її пріоритетні напрями;
визначити основні елементи механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній;
розкрити коло суб’єктів та їх повноваження у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні;
визначити основні напрями публічного адміністрування діяльності холдингів;
узагальнити зарубіжний досвід публічного адміністрування діяльності холдингових компаній та головних передумов його використання в Україні;
розробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
Предмет дослідження адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, що було обрано зурахуванням поставленої мети, задач та предмета дослідження.
Фундаментальну роль у дослідженні відіграв абстрактно-логічний метод, який застосовано для виділення основних понять, їх логічного поєднання, визначення закономірностей розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). За допомогою системного методу здійснено аналіз державної політики та внутрішньої побудови адміністративно-правового механізму регулювання діяльності холдингових компаній (підрозділи 1.3, 2.1). Метод юридичної герменевтики застосовано для розуміння, тлумачення і сприйняття тексту нормативних актів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3). Історико-правовий метод використано під час дослідження особливостей становлення холдингів у світі (підрозділ 1.2). Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу визначити основні напрями вдосконалення публічного адміністрування діяльності холдингових компаній, а також шляхи адаптації до законодавства Європейського Союзу як багатоаспектного і системного процесу (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод використано для визначення змісту адміністративно-правових норм міжнародних нормативних актів, спеціального законодавства України та зарубіжних країн, виявлення їх загальних й особливих рис, а також вивчення правового забезпечення функціонування спеціальних інститутів державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин (підрозділи 2.3, 3.3). Застосовано також й інші наукові методи (зокрема, моделюв

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу вітчизняного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць та вивчення зарубіжного досвіду, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в необхідності вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній.
1.Проаналізувавши історичну еволюцію поняття «холдингова компанія» уроботах вітчизняних і зарубіжних учених, а також нормах чинного законодавства, запропоновано авторське визначення холдингової компанії як акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств, які формально зберігають свою юридичну незалежність та об’єдналися для досягнення загальних цілей у своїй підприємницькій діяльності. Як об’єкт адміністративно-правового регулювання в межах дисертаційного дослідження автором запропоновано розглядати холдинг як цілісну складно організовану виробничо-технічну та організаційно-економічну систему, незалежно від внутрішніх принципів побудови та зв’язків у середині такого об’єднання.
Дослідивши особливості становлення і розвитку холдингових компаній у світі, автор стверджує, що походження холдингів було орієнтовано переважно на інвестування капіталу, що збігалося з початковою фазою світових процесів індустріалізації. Саме поява холдингових компаній як одного з найпоширеніших видів організацій корпоративного капіталу дала змогу залучити значні фінансові ресурси для розширення і подальшого розвитку бізнесу на різних історичних етапах розвитку світової економіки.
2. Вивчаючи особливості державної політику у сфері діяльності холдингових компаній на основі норм вітчизняного законодавства, статистичних даних та іншого емпіричного матеріалу, у роботі сформульовано авторське визначення державної політики у сфері діяльності холдингових компаній як одного з напрямів державної політики, спрямованого на вдосконалення правового регулювання холдингових відносин, а також адміністративних відносин між органами публічної влади і зазначеними суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави вїх діяльність та усунення перешкод для розвитку законної діяльності холдингових компаній.
На основі узагальнення досвіду і думки респондентів, які взяли участь ванкетуванні, обґрунтовано необхідність закріплення пріоритетних напрямів державної політики у сфері діяльності холдингових компаній в Україні: орієнтації на інноваційний шлях розвитку економіки (87%), формування дієвих важелів державного регулювання інвестиційної діяльності (76%) та розвиток міжнародної інтеграції і співробітництва у сфері регулювання діяльності холдингових компаній(93%).
3.У межах системного дослідження елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній зроблено висновок про те, що адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній це спеціальний юридичний механізм впливу на діяльність холдингових компаній за допомогою системи адміністративно-правових заходів законодавчого, організаційно-розпорядчого та контрольно-наглядового характеру, наслідком якого є формування юридичної основи та визначення орієнтирів для організації, стабілізації й упорядкування діяльності таких господарських структур.
Визначено, що цілями адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні є такі: а) формування та розвиток досконалого нормативно-правового забезпечення діяльності холдингових компаній, попередження протиправних посягань на законні права та публічні інтереси холдингів; б) недопущення порушення ними прав та законних інтересів третіх осіб; в) ужиття державними органами всіх необхідних заходів щодо поновлення порушених прав та публічних законних інтересів холдингових структур; г)забезпечення притягнення до відповідальності винних учасників правовідносин усфері діяльності холдингових компаній.
На основі теоретичного узагальнення визначено головні завдання адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній: а)створення необхідних умов для залучення і концентрації капіталу; б) створення оптимального конкурентного середовища; в)сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки; г)створення й удосконалення існуючого нормативно-правового підґрунтя для функціонування, стимулювання розвитку холдингових структур та процесів інвестування; д)встановлення юридичної відповідальності холдингових компаній.
4.Сформульовано визначення, за яким суб’єкти адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній це система спеціально утворених органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб’єктів регулювання, які пов’язані між собою підвідомчими і координаційними зв’язками та наділені встановленими законодавчими актами повноваженнями для забезпечення реалізації законів і здійснення інших публічно-управлінських функцій у сфері діяльності холдингових компаній в Україні.
У роботі зазначено, що більшість суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності холдингів мають загальну компетенцію і реалізують її поряд із здійсненням своїх головних завдань. У зв’язку з міжгалузевістю і багатовекторністю діяльності об’єднань холдингового типу, зроблено висновок про неможливість та недоцільність формування профільного суб’єкта, який би сконцентрував у собі всі повноваження у сфері такого регулювання.
З метою забезпечення наближення адміністративно-правового регулювання до потреб холдингових компаній необхідними, за оцінками фахівців, є такі заходи: поступовий перехід до децентралізації регулювання (68%), зменшення його концентрації (65%), делегування і передача максимально можливого обсягу регулюючих функцій на нижчий, порівняно з центральним, рівень (72%).
5. Розкриваючи сутність та межі публічного адміністрування, зосереджено увагу на тому, що у сфері діяльності холдингових компаній публічне адміністрування визначається як регламентована законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність суб’єктів публічного адміністрування, спрямована на реалізацію законодавства у сфері діяльності холдингів за допомогою прийняття адміністративних рішень, надання встановлених законами адміністративних послуг, а також здійснення контрольно-наглядових функцій.
Аналіз наукової літератури дає змогу стверджувати, що межі публічного адміністрування діяльності холдингових компаній визначаються ступенем необхідності та достатності втручання держави в діяльність таких суб’єктів господарювання. Обґрунтовано виділення нижніх меж, які зумовлені неспроможністю ринкового механізму саморегулювання холдингових структур вирішити важливі проблеми функціонування і без якого діяльність холдингів є неможливою, та верхніх тих, що зумовлені потребами й інтересами холдингових компаній у співпраці з державою.
6. Узагальнюючи зарубіжний досвід публічного адміністрування діяльності холдингових компаній та передумов його використання в Україні, основними тенденціями його розвитку визначено: створення сприятливих правових умов шляхом удосконалення та гармонізації вітчизняного законодавства з європейським та міжнародним законодавством; чітке встановлення меж адміністративного втручання; зниження рівня податкового навантаження; удосконалення принципів і методів публічного адміністрування діяльності холдингових компаній, а також системи заходів державного реагування на порушення у сфері діяльності холдингових структур.
7. З метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні автором запропоновано внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема:
до ст. 3 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. шляхом доповнення текстом, викладеним у такій редакції:
«До складу холдингової компанії можуть входити підприємства різних організаційно-правових форм, якщо інше не встановлено чинним законодавством»;
закріплення в Законі України «Про холдингові компанії в Україні» від 15березня 2006 р. положення про відповідальність холдингових компаній у такій редакції:
«Стаття 10-1. Відповідальність холдингових компаній
1. Корпоративні підприємства не несуть відповідальність за діяльність холдингової компанії.
2. Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями корпоративного підприємства*.
3. Корпоративні підприємства можуть вимагати відшкодування холдинговою компанією збитків, завданих з вини холдингової компанії.
*Примітка:
Неплатоспроможність (банкрутство) корпоративного підприємства визнається такою, що сталася з вини холдингової компанії, лише в тому разі, якщо холдингова компанія використовувала своє право давати корпоративному підприємству обов’язкові для виконання ним вказівки з метою вчинення останнім дії, свідомо розуміючи, що наслідком цього стане неплатоспроможність (банкрутство) корпоративного підприємства».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Якимчук Т.І. Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення / Т.І.Якимчук, Т. В. Ревко. Рівне : НУВГП, 2007. 100 с.
2. Пилипюк І. Оптимізація й захист бізнесу з використанням холдингових структур [Електронний ресурс] / І. Пилипюк // Практика управління. 2007. № 12 (12). Режим доступу до журн. :
http://www.auroracons.com.ua/?s=5&it=it_590760&lng=ru. Назва з титул. екрану.
3. Мартюшева Л.С. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : коспект лекцій / Л.С. Мартюшева, Л.О. Меренкова. X. : ВД «Інжек», 2006. 184 с.
4. Бірюков О.Ю. Підвищення ефективності управління державними холдинговими компаніями в Україні / О.Ю. Бірюков // Економічний простір 2010. № 38. С. 157165.
5. Пігуль Н.Г. Особливості функціонування державних холдингових компаній в Україні / Н.Г. Пігуль, Н.А. Дехтяр // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Суми, 2004. .
Т. 9. 2004. С. 185190.
6. Вінник О.М. Акціонерне право : навч. посіб. / О. М. Вінник, В. С. Щербина. К. : Атіка, 2000. 544 с.
7. Звіт про роботу Фонду державного майна України, хід та результати виконання Державної програми приватизації у 2012 році [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http://www.spfu.gov.ua. Назва з титул. екрану.
8. Кузнецов П.В. Государственные холдинги как механизм управления предприятиям государственного сектора / П. В. Кузнецов, А. А. Муравьев // Вопросы экономики. 2000. № 9. С. 3447.
9. Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній : моногр. / Лукач І.В. К. : Юрінком Інтер, 2008. 240 с.
10. Холдингова компанія: матеріал з вікіпедії вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org. Назва з титул. екрану.