Вплив імплантації синтетичного макропористого гідрогелю та трансплантації клітин нюхової цибулини на процеси регенерації спинного мозку після його травматичного пошкодження в експерименті : Влияние имплантации синтетического макропористого гидрогеля и трансплантации клеток обонятельной луковицы на процессы регенерации спинного мозга после его травматического повреждения в эксперименте

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

На правах рукопису

Медведєв Володимир Вікторович

УДК 617.832-001-089.843-003.93:
616-74:[615.46+611.813-018.1]:57.08

Вплив імплантації синтетичного макропористого гідрогелю та трансплантації клітин нюхової цибулини на процеси регенерації спинного мозку після його травматичного пошкодження в експерименті

Спеціальність 14.01.05 нейрохірургія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Цимбалюк Віталій Іванович
доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент АМН України

Київ 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень............................................................................................6
ВСТУП..............................................................................................................................7
РОЗДІЛ 1. Огляд літератури.........................................................................................13
1.1. Сучасні уявлення щодо механізмів тканинних реакцій в ділянці травми
спинного мозку......................................................................................................13
1.2. Регенераційна система спинного мозку ссавців..........................................16
1.3. Пригнічення регенераційного росту аксонів при спінальній травмі і його
механізми17
1.4. Механізми нейрональної пластичності при спінальній травмі..18
1.5. Відновне лікування травми спинного мозку................................................19
1.6. Трансплантаційні методики відновлення провідності спинного мозку21
1.6.1. Трансплантація матеріалу, отриманого із периферичних нервів, а також
похідних ембріональної нервової тканини..21
1.6.2. Трансплантація нейрогенних клітин різного походження..22
1.6.3. Трансплантація клітин олігодендрогліального ряду та клітин
нюхового аналізатора....25
1.6.4. Застосування імплантації гелеподібних пористих матриксів.28
1.7. Модель однобічного половинного перетину спинного мозку...31
Висновки до розділу 1...........................................................................................36
РОЗДІЛ 2. Матеріали та методи дослідження............................................................37
2.1. Отримання, культивування та морфологічне дослідження клітин НЦ.....37
2.2. Моделювання травми спинного мозку і трансплантація клітин НЦ.........38
2.2.1. Експериментальні тварини та експериментальні групи..........................38
2.2.2. Отримання, транспортування і зберігання макропористого
гідрогелю................................................................................................................39
2.2.3. Моделювання травми спинного мозку та спостереження за прооперо-
ваними тваринами..................................................................................................40
2.2.4. Трансплантація клітин НЦ (ТКНЦ)...........................................................42
2.2.5. Вивчення функціональної активності задніх кінцівок.............................43
2.3. Протокол проведення електрофізіологічних досліджень...........................44
2.4. Гістологічні і імуногістохімічні дослідження..............................................47
2.5. Електронно-мікроскопічне дослідження......................................................48
2.6. Статистична обробка отриманих цифрових даних......................................49
РОЗДІЛ 3. Регенераційні процеси у спинному мозку щура після його однобічного
половинного перетину та у випадку імплантації синтетичного макропористого гі-
дрогелю...........................................................................................................................50
3.1. Особливості модифікованої моделі ОПП спинного мозку, використаної у
даному дослідженні ..............................................................................................51
3.2. Аналіз розподілу показника функції (ПФ) ЗІК та ЗКК у контрольній групі
та у групі „гідрогель” на різних термінах спостереження.................................52
3.3. Особливості відновлення спинного мозку після ізольованого ЛПП та ЛПП у поєднанні з імплантацією гідрогелю за даними моніторингу функції задніх кінцівок........................................................................................................63
3.3.1. Особливості відновлення функції ЗІК після ізольованого ЛПП та ЛПП у
поєднанні з імплантацією гідрогелю...................................................................63
3.3.2. Особливості відновлення функції ЗКК після ізольованого ЛПП та ЛПП у поєднанні з імплантацією гідрогелю................................................................68
3.3.3. Фазність динаміки регенераційного процесу............................................75
3.4. Особливості динаміки електрофізіологічних показників функції моторної
системи після ізольованого ЛПП та ЛПП у поєднанні з імплантацією гідро-
гелю.........................................................................................................................79
3.4.1. Особливості динаміки величини МА М-відповіді після ізольованого
ЛПП та ЛПП у поєднанні з імплантацією гідрогелю.........................................79
3.4.2. Особливості динаміки величини швидкості проведення збудження
(ШПЗ) та тривалості латентного періоду після ізольованого ЛПП та ЛПП у
поєднанні з імплантацією гідрогелю...................................................................85
3.4.3. Інтерпретація отриманих даних щодо динаміки величини МА М-від-
повіді у тварин контрольної групи та групи „гідрогель” з точки зору сучас-
них патофізіологічних уявлень про перебіг денерваційно-реінервацій-
ного процесу...........................................................................................................89
3.5. Патоморфологічні характеристики регенераційного процесу на рівні
спинного мозку у випадку моделювання ЛПП та імплантації гідрогелю........94
3.5.1. Світлооптична патоморфологія спинного мозку щура в ділянці
ЛПП.........................................................................................................................94
3.5.2. Патоморфологія спинного мозку щура після проведення ЛПП у поєд-
нанні з імплантацією гідрогелю.........................................................................102
3.5.3. Електронно-мікроскопічна патоморфологія регенераційного процесу
після моделювання ЛПП та імплантації гідрогелю..........................................116
3.6. Комплексна інтерпретація даних функціонального моніторингу, електро-
фізіологічного та морфологічного досліджень.................................................132
Висновки до розділу 3.........................................................................................141
РОЗДІЛ 4. Вплив трансплантації клітин нюхової цибулини на процеси регенерації
спинного мозку після моделювання однобічного половинного перетину та імплан-
тації гідрогелю.............................................................................................................143
4.1. Отримання нейроклітин нюхової цибулини (НЦ) та їх властивості в умовах культивування.........................................................................................143
4.1.1 Гістологічна структура НЦ людини та щура...........................................143
4.1.2. Електронно-мікроскопічні характеристики клітин НЦ..........................146
4.1.3. Особливості культур НЦ людини на різних термінах спостереження у
присутності середовища різного складу............................................................150
4.1.4. Властивості клітин НЦ щура в умовах культивування за присутності
промітотичних факторів росту...........................................................................158
4.2. Особливості впливу трансплантації клітин нюхової цибулини (ТКНЦ) на
динаміку відновлення функції задніх кінцівок у випадку моделювання ізольо-
ваного ЛПП та ЛПП у поєднанні з імплантацією гідрогелю...........................164
4.2.1. Вплив ТКНЦ на функціональний стан задніх кінцівок тварин,
котрим попередньо проводили імплантацію гідрогелю в зону ЛПП
спинного мозку.....................................................................................................164
4.2.2. Вплив ТКНЦ на функціональний стан задніх кінцівок тварин, котрим
попередньо проводили ізольований ЛПП спинного мозку.............................173
4.3. Особливості впливу ТКНЦ на електрофізіологічні показники функції
нервово-м’язового апарату ушкодженого спинного мозку.............................180
4.4. Узагальнена інтерпретація даних функціонального та електрофізіологіч-
ного дослідження щодо ефективності ТКНЦ, проведеної у різні терміни після
моделювання ізольованого ЛПП та після імплантації гідрогелю...................187
4.4.1. Патофізіологічна модель позитивного впливу ТКНЦ на формування
посттравматичного спастичного синдрому ......................................................187
4.4.2. Особливості ієрархічної регіоналізації пропріоспінального апарату під
час посттравматичної регенерації спинного мозку..........................................197
4.4.3. Можливі механізми відновного впливу клітин НЦ на тканину спинного
мозку після його травматичного пошкодження................................................204
4.4.4 Особливості патоморфології спинного мозку щурів після ТКНЦ, прове-
деної через 8 тиж після імплантації гідрогелю, на 16-му тижні загального пе-
ріоду спостереження............................................................................................213
Висновки до розділу 4.........................................................................................217
ПІДСУМКИ..................................................................................................................219
ВИСНОВКИ.................................................................................................................228
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................230
ДОДАТОК А................................................................................................................257
ДОДАТОК Б.................................................................................................................264
ДОДАТОК В................................................................................................................271
ДОДАТОК Д................................................................................................................285

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕПР ендоплазматичний ретикулум
ЗІК задня іпсилатеральна місцю травми кінцівка
ЛПП лівобічний половинний перетин (спинного мозку; пп. 1.7 та 2.2.3)
НОГ нюхові огортаючі гліоцити
НСК нейрогенна стовбурова клітина
НЦ нюхова цибулина
ОПП однобічний половинний перетин (спинного мозку; пп. 1.7 та 2.2.3)
РО рухова одиниця
МА М-відповіді максимальна амплітуда М-відповіді
КСКМ клітини строми кісткового мозку
ШПЗ швидкість проведення збудження
ТЕНТ трансплантація ембріональної нервової тканини
ТКНЦ трансплантація клітин нюхової цибулини
ЦНС центральна нервова система

BBB шкала Basso, Beattie, Bresnahan
BDNF brain-derived neurotrophic factor
EGF epidermal growth factor
FGF fіbroblast growth factor

ВСТУП

Актуальність теми. На даний час у світі проживає близько 2,5 млн хворих, що перенесли спинномозкову травму, і щорічно реєструється 130 тис нових випа-дків [1]. Контингент спінальних хворих на 75% складається з чоловіків працездат-ного віку. Близько 80% хворих, що перенесли тяжку хребетно-спинномозкову тра-вму залишаються прикутими до інвалідного візка і потребують спеціалізованого догляду протягом усього наступного періоду життя [2]. Зважаючи на це відновле-ння функції спинного мозку після його травматичного ушкодження набуває важ-ливого значення не лише як медична, але і як соціальна проблема.
Відновлення функції спинного мозку пов’язане із компенсаторною трансфор-мацією структури рухової системи, регенерацією аксонів провідних шляхів, а та-кож із відтворенням нейрональних популяцій на рівні ушкодження. Згідно з суча-сними уявленнями ефективність відновного лікування наслідків травми спинного мозку тісно пов’язана з відтворенням сукупності морфофункціональних зв’язків між елементами тканини у ділянці ушкодження та за її межами за допомогою різ-номанітних варіантів клітинної та тканинної трансплантації. Серед останніх най-більш перспективними вважається використання трансплантації клітинних суспе-нзій різного походження та складу, а також імплантації штучних полімерних носіїв у ділянку травми.
Суміш клітин різних типів та різного рівня диференціювання з наявністю осо-бливо важливих для відновлення провідникового апарату спинного мозку нюхо-вих огортаючих гліоцитів (НОГ) можна отримати при культивуванні тканини ню-хової цибулини (НЦ) [3]. Позитивний ефект трансплантації НОГ в зону ураження спинного мозку виявляли на ранніх термінах після моделювання повного перети-ну спинного мозку у нижньогрудному відділі [4], а також у віддаленому періоді спінальної травми [5]. Водночас, відсутність позитивного впливу НОГ на регене-раційний ріст аксонів відмічали на моделях DREZ-томії [6] та забиття спинного мозку [7]. У деяких роботах було продемонстровано, що трансплантація олігоден-дроцитів у проміжному періоді спінальної травми на моделі забиття у нижньогру-дному відділі спинного мозку на відміну від трансплантації НОГ супроводжу-ється слабопозитивним ефектом [8].
При цьому слід зауважити, що трансплантація клітинних суспензій в зону уш-кодження не може слугувати методом вибору у випадку травми, що супроводжу-ється діастазом тканини спинного мозку по всій ширині чи в окремій частині його поперечного перерізу. Тому вивчення ефективності трансплантації полімерного матеріалу в ділянку дефекту, та клітин НЦ у прилягаючі зони збереженої тка-нини спинного мозку є актуальним питанням в контексті розробки клінічно прий-нятних методів відновного лікування наслідків травматичного пошкодження спинного мозку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота вико-нана в межах комплексної науково-дослідної теми „Розробити засоби відновлення провідності спинного мозку за допомогою імплантації полімерних матеріалів та клітин нюхової цибулини” (номер державної реєстрації 0107U001192), котра виконується на базовій установі кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця ДУ „Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України” протягом 20072009 рр.
Мета дослідження: вивчення впливу імплантації синтетичного макропористо-го гідрогелю та трансплантації клітин нюхової цибулини (ТКНЦ) на процеси ре-генерації спинного мозку після його травматичного пошкодження в експерименті.
Завдання дослідження:
- вдосконалити модель однобічного половинного перетину (ОПП) спинного мозку для вивчення впливу імплантації гідрогелю на відновні процеси, що мають місце при цьому варіанті травматичного пошкодження;
- вивчити вплив імплантації гідрогелю в зону травматичного пошкодження спинного мозку на динаміку стану моторної сфери експериментальних тварин;
- визначити особливості патоморфологічних змін у тканині спинного мозку, що виникають у випадку його однобічного половинного перетину та після імплантації гідрогелю в зону травматичного пошкодження;
- вивчити особливості динаміки електрофізіологічних характеристик нервово-м’язового апарату задніх кінцівок у випадку моделювання ізольованої травми спинного мозку запропонованим методом та після імплантації гідрогелю в зону пошкодження;
- вивчити особливості впливу ТКНЦ на динаміку функціональної активності задніх кінцівок та електрофізіологічні характеристики нервово-м’язового апарату у випадку моделювання ізольованої травми спинного мозку вказаним методом, а також після імплантації гідрогелю в зону ОПП.
Об’єкт дослідження: тяжкі травматичні ушкодження спинного мозку.
Предмет дослідження: вплив імплантації гідрогелю та трансплантації клітин нюхової цибулини на процеси регенерації спинного мозку після моделювання його однобічного половинного перетину.
Методи дослідження. Експериментальний: моделювання тяжкого травматичного пошкодження спинного мозку, шляхом його лівобічного половинного перетину (ЛПП) у нижньогрудному відділі, з послідуючою негайною імплантацією гідрогелю в зону травми та проведенням ТКНЦ у віддаленому періоді травматичного процесу; спостереження за динамікою неврологічних порушень у експериментальних тварин; отримання та тривале культивування клітин НЦ зрілих щурів. Морфологічний: проведення світлової та електронної мікроскопії з метою порівняльного вивчення перебігу травматичного процесу за умови імплантації гідрогелю та ТКНЦ. Електрофізіологічний: здійснення кількісної оцінки електричної активності та функції проведення збудження в межах нервово-м’язового апарату шляхом комп’ютерної електронейроміографії. Статистичний: опрацювання на персональному комп’ютері первинних даних, отриманих при вивченні функціональної активності задніх кінцівок та під час електрофізіологічного дослідження і встановлення достовірності відмінностей отриманих для різних експериментальних груп результатів.
Наукова новизна одержаних результатів:
- вдосконалено модель ОПП спинного мозку і вперше використано її для вивчення ефективності імплантації досліджуваного варіанту гідрогелю;
- запропоновано та вперше використано метод аналізу динаміки стану моторної сфери тварин на основі обрахунку показника швидкості зміни функції задніх кінцівок, що поглибило уявлення про фазність перебігу відновного процесу при даному варіанті травматичного пошкодження спинного мозку;
- поглиблено уявлення про особливості впливу імплантації гідрогелю на процеси організації у спинному мозку після його травматичного пошкодження;
- встановлено особливості динаміки деяких електрофізіологічних характеристик нервово-м’язового апарату у випадку ізольованого моделювання травми та після імплантації гідрогелю на часовому інтервалі 132 тиж;
- вивчено особливості впливу ТКНЦ на динаміку показника функції задніх кінцівок;
- вперше виявлено особливості впливу ТКНЦ на деякі електрофізіологічні характеристики нервово-м’язового апарату у випадку моделювання ізольованої травми та після імплантації гідрогелю;
- запропоновано патофізіологічний механізм, що пояснює особливості впливу імплантації гідрогелю та ТКНЦ на процеси компенсації втрачених функцій після травматичного ушкодження спинного мозку;
- на основі отриманих даних запропоновано патогенетичне обгрунтування можливості клінічного використання методу імплантації гідрогелю та ТКНЦ з метою відновного лікування наслідків травматичного пошкодженнях спинного мозку.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані поглиблюють знання про перебіг посттравматичного регенераційного процесу у спинному моз-ку. Позитивний ефект імплантації гідрогелю та ТКНЦ, отриманий на моделі трав-матичного пошкодження спинного мозку, виявляє доцільність використання цих методів при розробці нових клінічних варіантів відновного лікування наслідків спінальної травми.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є власним науковим до-слідженням автора. Сумісно з науковим керівником, проф. д.мед.н. В.І. Цимба-люком визначені мета та завдання роботи, обговорено результати дослідження та сформулювано висновки. Автором самостійно проведено аналіз вітчизняної та закордонної літератури, а також аналіз патентної ситуації стосовно теми дослід-ження, вдосконалено модель травматичного пошкодження спинного мозку, розро-блено протокол проведення імплантації гідрогелю та ТКНЦ, виконано експери-ментальні дослідження, проведено облік, обробку та інтерпретацію даних моніто-рингу функції задніх кінцівок, проаналізовано результати дослідження та сформу-льовано висновки. Сумісно із д.мед.н. В.М. Семеновою проведено дослідження культуральних властивостей клітин НЦ, а також культивування клітин НЦ у присутності промітотичних факторів росту і передтрансплантаційну підготовку суспензійних культур. Сумісно з проф. д.мед.н. Л.Л. Чеботарьовою та Л.М. Сулій проведено електрофізіологічне дослідження стану нервово-м’язового апарату. Су-місно з д.мед.н. В.М. Семеновою проведено світлооптичне патоморфологічне дос-лідження тканини спинного мозку тварин різних експериментальних груп та здій-снено аналіз отриманих даних. Сумісно з проф. д.мед.н. А.Т. Носовим та В.В. Вас-лович проведено електронно-мікроскопічне дослідження тканини спинного мозку тварин різних експериментальних груп і здійснено аналіз отриманих даних. Сумі-сно з А.П. Черкасом проведено статистичну обробку первинних цифрових даних.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були пред-ставлені на ІІІ-му з’їзді трансплантологів України (Донецьк, 2004), Всеросійській науково-практичній конференції „Поленовские чтения” (Санкт-Петербург, Росія, 2007), 61-ій Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2007).
Апробація дисертаційної роботи відбулася на засіданні кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України (про-токол №8 від 5 грудня 2007 р.), а також на спільному засіданні Вченої ради Дер-жавної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України» та кафедр нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л Шупика МОЗ України та Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (протокол №1 від 4 січня 2008 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 6 друкованих наукових працях: 3 статтях у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України, та 3 тезах доповідей, представлених на національних та міжнародних з’їздах і науково-практичних конференціях.
Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, підсумку, висновків, додатків та списку використаних джерел. Робота викладена на 290 сторінках друкованого тексту, проілюстрована 159 рисунками. Список використаних джерел включає 254 найменувань, з них 21 — кирилицею та 233 — латиницею. Робота доповнена 4 додатками, у яких наведені результати статистичної обробки первинних цифрових даних, викладені у 65 таблицях.

Список литературы

ПІДСУМКИ

Виходячи із високого медико-соціального значення проблеми відновного лікування наслідків травматичного пошкодження спинного мозку, вибрану тему даного дисертаційного дослідження слід вважати актуальною. Автором були отримані дані, котрі після відповідної інтерпретації у світлі існуючих уявлень щодо механізмів травматичного ушкодження та відновлення спинного мозку, дозволили провести адекватну оцінку результативності використаних методів відновного лікування.
Використання моделі ЛПП у даному дослідженні дозволило провести коректну оцінку впливу імплантації гідрогелю на провідники та нейрональні клітини спинного мозку у ранньому періоді спінальної травми з урахуванням віддаленого функціонального ефекту, що за ряду об’єктивних причин неможливо здійснити на моделях повного перетину або забиття спинного мозку.
Порівняння результатів ОПП, представлених різними дослідницькими групами [196, 197], з отриманими нами даними дає можливість стверджувати, що викори-станий протокол моделювання ОПП з огляду на поставлені завдання дослідження є найбільш прийнятним і забезпечує максимальне наближення посттравматичного дефіциту функції ЗІК до дефіциту функції задніх кінцівок, що виникає після повного перетину спинного мозку на аналогічному рівні. Використання запропонованої моделі ОПП дало змогу виділити у групах „контроль” та „гідрогель” дві рівновеликі підгрупи: із кращими та гіршими показниками відновлення функції ЗІК. При цьому аналогічність варіативного розподілу величини ПФ у групах „контроль” та „гідрогель” відкрила можливість проведення адекватного порівняльного статистичного аналізу між вказаними підгрупами.
Станом на 16-ий тиждень спостереження було отримано наступні дані щодо величини середнього ПФ у групах „контроль” та „гідрогель”. Стосовно ЗІК: 7,23 проти 4,69 (в загальному по групах „гідрогель” і „контроль” відповідно), 2,88 проти 0,59 (підгрупи груп „гідрогель” та „контроль” із гіршими показниками відновлення) та 10,26 проти 8,23 балів ВВВ (підгрупи груп „гідрогель” і „контроль” із кращими показниками відновлення). Стосовно ЗКК: 13,03 проти 10,6 (в загальному по групах „гідрогель” і „контроль” відповідно), 12,41 проти 10,45 (підгрупи груп „гідрогель” та „контроль” із гіршими показниками відновлення) та 13,17 проти 10,73 балів ВВВ (підгрупи груп „гідрогель” і „контроль” із кращими показниками відновлення). Отже, згідно із цими даними, імплантація гідрогелю призводить до достовірного покращення функції задніх кінцівок, що станом на 16-ий тиждень у різних досліджуваних вибірках виражається величинами у межах 22,54 бала ВВВ.
Інваріантність величини позитивного впливу імплантації гідрогелю на віднов-лення функції задніх кінцівок знаходить адекватне пояснення. Відомо, що зроста-ння складності функціональної активності кінцівки супроводжується залученням все більшого об’єму волокон та інтернейронного апарату спинного мозку [198]. Регенераційні перебудови при ушкодженні певної частини спинного мозку здій-снюються в межах апарату, який повністю чи частково причетний до генерування функціональної активності цієї частини інтактного спинного мозку. Отже, чим глибше ураження вказаної частини спинного мозку, тим менший об’єм її функціо-нального апарату залишається неушкодженим, тим нижчий рівень її функціона-льної активності, однак, тим менші можливості регенераційного відновлення. І, навпаки, при більшому об’ємі збереження спостерігається більш високий рівень функціональної активності ушкодженої функціональної частини спинного мозку, що потребує більш широких пластичних перебудов для досягнення позитивного результату, однак це стає можливим лише у тій мірі, в якій широта регенераційних змін визначається об’ємом первинної збереженості нервових структур.
Порівняльний аналіз динаміки середньої величини ПФ задніх кінцівок у різних підгрупах дозволив виділити у посттравматичному періоді кілька фаз, що пов’яза-ні, на нашу думку, із етапною реалізацією різних механізмів відновного процесу.
Перша фаза відновлення функції спинного мозку триває протягом 1-го тижня після нанесення травми і пов’язана, на нашу думку, із відновленням функції провідності волокон, що зазнали найменш значного ураження. Друга фаза (2-3-ій тиждень у групі „гідрогель” та 3-4 тиж у групі „контроль”) характеризується, на нашу думку, відновленням волокон, котрі зазнали більш значного, демієлінізуючого впливу. Суттєві відмінності у поведінці показника швидкості відновлення функції задніх кінцівок груп „гідрогель” та „контроль”, дозволяють стверджувати, що імплантація гідрогелю призводить до зростання частки волокон, котрі зазнали слабкого ураження за рахунок зменшення частки волокон, що отримали більш значне ураження.
Третя фаза інтенсифікації відновного процесу припадає на 4-ий тиждень в обох групах і, очевидно, відображає результативність не лише відновлення волокон, що зазнали демієлінізуючого впливу (більш характерно для групи „контроль”), але й у деякій мірі пластичних перебудов систем низхідного проведення збудження.
Четверта фаза у випадку групи „контроль” припадає на 79-ий тиждень спостереження, тоді як у групі „гідрогель” її ініціація прослідковується уже на 5-му тижні і тривалість обмежується кінцем 8-го тижня спостереження. У цій фазі виявляється втрата спряженості між об’ємом збереженості субстрату регенераційного процесу та функціональною результативністю перебудов, що вказує на високе значення реалізації таких механізмів прояву пластичності нейрональних сіток, як формування довгих розгалужень нейритів під час спраутингу, регенераційне проростання аксональних відростків у каудальні відділи спинного мозку тощо. Виходячи із даних порівняльного аналізу динаміки ПФ на цьому інтервалі відновного процесу, слід визнати, що гідрогель позитивно впливає на перебіг вказаних трансформацій, прискорюючи їх ініціацію. Ці висновки знаходить підтвердження і у даних морфологічних досліджень, котрі свідчать, що ніжна сполучна тканина в товщі гелевого імплантату, а також у складі оточуючої капсули, починаючи з 3-го тижня після імплантації, стає зоною проростання волокон дрібного та середнього калібру.
Вторинні альтераційні реакції, що розгортаються у контрлатеральній частині спинного мозку, призводять до різкого зниження ПФ ЗКК в обох підгрупах групи „контроль” протягом перших 2-ох тиж. Таке зниження не виявляється у жодній із підгруп тварин, котрим проводили ЛПП у поєданні з імплантацією гідрогелю.
Отже, імплантація гідрогелю в ранньому періоді травматичного процесу чинить протекторний вплив на елементи провідникового апарату та нейрональні клітини сірої речовини спинного мозку, а також сприяє регенераційному росту нервових волокон шляхом забезпечення процесу організації із переважним залученням сполучнотканинних компонентів.
При аналізі даних електрофізіологічного дослідження тварин групи „контроль” виявляється настання піку середньої величини МА М-відповіді у досліджуваному м’язі ЗІК наприкінці 7-го тижня спостереження. Середня величина МА М-відповіді у групі „гідрогель” на 7-му тижні виявляється достовірно нижчою, аніж у групі „контроль”. Максимальне значення цього показника у групі „гідрогель” реєструється лише на 26 тижні спостереження.
Станом на 23-ій тиждень спостереження у групі „контроль” виявляється досто-вірне зниження середньої величини М-відповіді досліджуваного м’яза ЗІК. Менш виражена регресія цього показника у групі „гідрогель” спостерігається на 32 тижні.
Динаміка середніх значень ШПЗ та латентного періоду реєстрації збудження, що визначалася стосовно ЗІК, в обох експериментальних групах проявляє спряженість із динамікою середньої величини МА М-відповіді досліджуваного м’яза ЗІК. При цьому у випадку імплантації гідрогелю виявляються 2 максимуми ШПЗ: на 7-му (недостовірний) та 26-му (достовірний) тижні спостереження.
На підставі отриманих даних можна стверджувати, що імплантація гідрогелю призводить до розчленування динаміки електрофізіологічних показників, описаної для групи „контроль”, із формуванням трьох фаз: первинного росту (17 тиж), стабілізації (723 тиж), декомпенсації і кінцевої регресії (2431 тиж).
Отримані дані узгоджуються із результатами морфологічного дослідження і дозволяють провести їх узагальнену інтерпретацію шляхом побудови патофізіоло-гічної моделі процесів, що виникають після ЛПП спинного мозку та у випадку імплантації гідрогелю.
Слід відмітити, що внаслідок значного перекриття полів інервації гілок пери-ферійних нервів, полісегментарності інервації окремих м’язів, автономізації функ-ціональної активності відділів спинного мозку, розташованих нижче місця його травматичного пошкодження, а також внаслідок відновлення провідності збуд-ження альтернативними шляхами з використанням інтернейронного апарату (при неповному ураженні поперечника спинного мозку) існування стану абсолютного виключення нервових впливів на окремо взятий до розгляду м’яз при моделюванні спінальної травми можна вважати вкрай сумнівним. Гіпертрофія рухових одиниць (РО), інервація яких залишилась збереженою, супроводжується значним зростан-ням амплітуди та тривалості М-відповіді [218][1]. Тривала надмірна функціональна активність цих РО, а також пов’язаного із ними мотонейронного та інтернейро-нального апарату спинного мозку, стає головним чинником їхнього виснаження та наступної дегенерації, що спричиняє зниження реєстрованої МА М-відповіді.
Одним із головних чинників регенераційного процесу впродовж перших 7-ми тиж є формування найкоротших ланцюгів альтернативної передачі збудження через довговідросткові пропріоспінальні інтернейрони [97]. Отже, необхідне аутогенне підвищення ШПЗ може досягатися лише шляхом підвищення збудливості інтернейронного апарату спинного мозку, що сприяє виникненню синдрому посттравматичної спастичності.
Вірогідно, що у випадку імплантації гідрогелю описані процеси набувають менш інтенсивного виразу, що виливається у помірне зростання величин МА М-відповіді та ШПЗ, обрахованих для ЗІК, протягом перших 7-ми тижнів спосте-реження.
Враховуючи первинний протекторний вплив гідрогелю на провідниковий та нейрональний апарат спинного мозку, а також зважаючи на отримані дані щодо проростання дрібних аксональних розгалужень у товщу сполучнотканинних компонентів гелевого імплантату починаючи з 3-го тижня, можна стверджувати, що у випадку імплантації гідрогелю широта функціонуючого мотонейронного апарату нижче місця травми переважає аналогічний показник у тварин групи „контроль”. Це обумовлює більш широке покриття інерваційними впливами кожного із м’язів ЗІК і певним чином обмежує об’єм залучення інтернейронного апарату у формування альтернативних шляхів проведення збудження. Однак, тимчасове налагодження прямої провідності по гомолатеральним волокнам через зону імплантації гідрогелю супроводжується зниженням швидкості передачі збудження (у першу чергу через дрібний діаметр новоутворених волокон у зоні імплантату) і демотивацією процесу становлення альтернативних шляхів проведення. Водночас, формування актів рухової активності ЗІК можливе, на нашу думку, лише за умови надходження усієї необхідної низхідної інформації, частина якої, очевидно, передається саме через вказані регенеруючі волокна. Їх присутність, таким чином, підвищує час, необхідний для формування електричного збудження у мотонейронах передніх рогів спинного мозку нижче місця травми, тобто знижує показники ШПЗ у групі „гідрогель” в порівнянні із групою „контроль” станом на 7-ий тиждень спостереження.
Слід очікувати, що подальша організація тканини імплантату, галузіння та подрібнення нервових волокон у товщі гідрогелю на фоні тривалого прагнення рухової системи до збільшення ефективності передачі збудження та функціонування мотонейронного апарату нижче місця травми призводить до поступового зростання активності пропріоспінальних інтернейронів з метою забезпечення проведення збудження в обхід зони трансплантату, залучення регенеруючих волокон у товщі імплантату до вогнищ підвищеної електричної активності. При цьому, як показали дані електронно-мікроскопічного дослідження, на більш віддалених термінах спостереження навколо новоутворених мієлінізованих нервових волокон формуються щільні колагенові футляри, що, вірогідно, є причиною порушення їхньої трофіки та прискорення дегенерації. В сумі своїй ці процеси, на нашу думку, є головною причиною виключення провідності по сектору волокон, що брали участь у формуванні проростань через товщу гідрогелю, а відтак зниження функції інервованих за їхньою участю мотонейронів нижче місця травми. Цій стадії відповідає очікуване зниження ШПЗ, що виявляється на 23-му тижні спостереження.
Наступаюча за цим вторинна компенсаторна гіпертрофія РО, котрі залишилися у активно функціонуючому стані, супроводжується достовірним зростанням величини МА М-відповіді, що виявляється на 26-му тижні експерименту. На цей момент, очевидно, припадає закінчення формування додаткової частини альтернативних шляхів проведення та підвищення його швидкості механізмами, описаними вище для апарату інервації ЗІК групи „контроль”, що виливається у достовірний пік ШПЗ на 26-му тижні у групі „гідрогель”. Подальше зниження показників МА М-відповіді та ШПЗ на прикінцевих термінах спостереження, на нашу думку, можна пов’язувати із віковими змінами.
Стосовно функціональної ефективності використаного варіанту клітинної трансплантації було встановлено, що проведення ТКНЦ через 4 тиж після імплантації гідрогелю супроводжується достовірним підвищенням швидкості відновлення функції ЗІК, що виявляється на 10-му тижні загального спостереження і спричиняє статистично недостовірне покращення загальних результатів відновного процесу на 0,68 бала за шкалою ВВВ. При цьому, починаючи з 4-го тижня після ТКНЦ відмічалося тривале достовірне підвищення швидкості відновлення функції ЗІК у вибірці тварин із нижчими показниками функції ЗІК. У вибірці тварин із вищими показниками функції ЗІК ефект ТКНЦ виявлявся у вигляді достовірного піку швидкості зростання ПФ ЗІК на 8-му тижні загального спостереження.
Стосовно ЗКК при проведенні ТКНЦ через 4 тиж після імплантації гідрогелю жодного позитивного функціонального ефекту виявлено не було. Аналогічний результат стосовно функції ЗІК та ЗКК спостерігався і у випадку ТКНЦ, здійсненої через 8 тиж після імплантації гідрогелю.
Проведення ТКНЦ через 7 тиж після моделювання ізольованого ЛПП супроводжується виникненням достовірного піку швидкості відновлення функції ЗІК на 5-му тижні після трансплантації, що спричиняє виникнення стабільного у часі статистично недостовірного покращення результатів відновного лікування на 0,88 бала за шкалою ВВВ. Проведення ТКНЦ через 13 тиж після моделювання ЛПП не супроводжується відчутним позитивним функціональним ефектом.
Отримані нами результати щодо функціональної ефективності ТКНЦ на вказаних термінах після моделювання травми спинного мозку узгоджуються із даними інших досліджень, у яких ефект клітинної трансплантації при травмі спинного мозку визначається у межах 11,5 балів ВВВ, не зважаючи на досить ранній термін проведення (наприклад, [8]).
На основі даних електрофізіологічного дослідження можна стверджувати, що ТКНЦ не впливає на часові особливості динаміки величини МА М-відповіді досліджуваного м’яза ЗІК, однак знижує ступінь прояву реакцій, притаманних різним фазам відновного процесу, причому це зниження носить достовірний характер у випадку ТКНЦ після моделювання ізольованого ЛПП. Стосовно контрлатеральної частини нервово-м’язового апарату (ЗКК) такого роду ефект ТКНЦ в обох варіантах застосування (у випадку ізольованого ЛПП та після імплантації гідрогелю в зону ЛПП) був виражений у меншій мірі.
Позитивний ефект ТКНЦ можна описати за допомогою щонайменше трьох механізмів: дестабілізація стійких патологічних топологій нейрональних мереж нижче місця травми; зниження загальної електричної активності у нейрональних ансамблях нижче місця травми і створення умов для реалізації складних форм функціональної активності моторної системи даних відділів спинного мозку; ремієлінізація та відновний ріст аксональних волокон.
Для окреслення кола складових першого із перерахованих механізмів важливо враховувати, що незрілі нейрогенні клітини, потрапляючи у великій кількості в тканину спинного мозку, формують значне поле рецепції та утилізації молекул факторів росту та адгезії. Враховуючи те, що тривале існування патологічних варіантів нейрональних мереж патофізіологічного субстрату синдрому посттравматичної спастичності можливе за умови постійної активної продукції факторів росту та адгезії, механізм „дефакторизації” у даному випадку відіграє, на нашу думку, ключову роль у дестабілізації існуючої патологічної структури нейрональних сіток, що призводить до зниження електричної активності мотонейронів спинного мозку.
Іншим можливим механізмом позитивного ефекту ТКНЦ є вплив нащадків прогеніторів НЦ на баланс медіаторних систем в зоні підвищеної електричної активності спинного мозку. Відомо, що прогенітори НЦ in vitro та при трансплантації у тканину головного мозку диференціюються в холін-, ГАМК- та дофамінергічні нейрони [3, 236]. Згідно з отриманими у даному дослідженні даними, у випадку проведення ТКНЦ в стромі імплантату виявляються острівці недиференційованих клітин, а також клітинні комплекси, серед яких визначаються фенотипові ознаки нейробластів. Це може опосередковано свідчити про нейрональне диференціювання прогеніторів НЦ в ділянках їхнього введення та міграційного розповсюдження.
Виходячи із усього вищенаведеного, можна зробити висновок, що гідрогель у описаному в даному дослідженні варіанті застосування проявляє тривалий, в цілому позитивний, однак внутрішньо неоднозначний ефект на відновні процеси у спинному мозку. ТКНЦ як самостійний метод відновного лікування, використаний у більш пізньому періоді розвитку травматичного процесу, проявляє слабкий позитивний функціональний ефект, котрий супроводжується вираженим зниженням надмірної електричної активності у еферентних частинах рухової системи. Сумісне застосування цих двох методів відновного лікування в рамках протоколу, використаного у даному дослідженні, не супроводжується прямою сумацією позитивних ефектів кожного із них, однак підвищує загальну результативність відновного лікування експериментальної травми спинного мозку.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми відновного лікування наслідків травматичного пошкодження спинного мозку в експерименті, що полягає у використанні імплантації синтетичного макро-пористого гідрогелю у ранньому періоді та алогенної трансплантації клітин ню-хової цибулини у віддаленому періоді травматичного процесу.
1. Використана у даному дослідженні вдосконалена модель травматичного пош-кодження спинного мозку (ЛПП) є адекватною для дослідження ефективності ім-плантації синтетичного макропористого гідрогелю і має певні переваги у порівня-нні з моделями повного перетину та забиття спинного мозку на аналогічному рівні.
2. Імплантація гідрогелю в зону ЛПП призводить до достовірної переваги вели-чини відновлення функції обох задніх кінцівок у порівнянні з контрольною гру-пою (моделювання ізольованого ЛПП), котра станом на 16-ий тиждень у різних досліджуваних вибірках виражається величинами у межах 22,54 бала ВВВ.
3. Імплантація гідрогелю в зону травми одразу ж після моделювання ЛПП чинить протекторний вплив на провідники та нейрональні клітини оточуючої тканини спинного мозку.
4. Організація зони імплантації гідрогелю відбувається за участю елементів ніжного сполучнотканинного матриксу із незначним залученням гліального компоненту, що є головною передумовою провадження регенераційного росту нервових волокон дрібного та середнього калібру у периферійних ділянках гелевого імплантату починаючи з 3-го тижня після імплантації.
5. На більш віддалених термінах спостереження (2432 тиж) спостерігаються явища мозаїчної дегенерації мієлінізованих волокон спинного мозку нижче рівня ураження на фоні заміщення пухкої сполучної тканини в товщі гелевого імплантату грубим фібротичним компонентом.
6. У випадку ізольованого ЛПП, станом на 7-ий тиждень спостереження виявляється достовірний пік середніх значень МА М-відповіді у досліджуваному м’язі ЗІК, що дисонує із значеннями функціональної активності кінцівки на вказаному етапі спостереження і з цієї причини може розцінюватися як прояв посттравматичного розгальмування мотонейронного апарату спинного мозку нижче рівня ураження та компенсаторної гіпертрофії активних рухових одиниць.
7. Імплантація гідрогелю призводить до розчленування динаміки показників електричної активності, описаної для тварин контрольної групи, із формуванням трьох фаз: первинного росту (17 тиж), стабілізації (723 тиж), декомпенсації і кінцевої регресії (2432 тиж).
8. Проведення ТКНЦ через 4 тиж після імплантації гідрогелю та через 7 тиж після моделювання ізольованого ЛПП спричиняє достовірне підвищення швидкості відновлення функції ЗІК, що виявляється на 1011 тиж загального періоду спостереження.
9. Проведення ТКНЦ через 8 тиж після імплантації гідрогелю та через 13 тиж після моделювання ізольованого ЛПП не супроводжується позитивним ефектом на функціональному рівні.
10. ТКНЦ, особливо у випадку проведення її після моделювання ізольованого ЛПП, призводить до зниження значень МА М-відповіді досліджуваного м’яза ЗІК, не впливаючи на часові характеристики динаміки цього показника.

[1] Глава 1. Электромиография в изучении двигательных единиц и мышечных волокон, с. 6267.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Thuret S., Moon L.D.F., Gage F.H. Therapeutic interventions after spinal cord injury // Nature Rev. Neurosci. 2006. Vol.7. P.628643.
2. Сипитый В.И., Чмут В.А., Колесник В.В. Нейротрансплантация в хирургическом лечении тяжелой спинномозговой травмы // Повреждения позвоночника и спинного мозга. К.: Книга плюс”, 2001. С. 217221.
3. Pagano S., Impagnatiello F., Girelli M., Cova L., Grioni E., Onofri M., Cavallaro M., Etteri S., Vitello F., Giombini S., Solero C.L., Parati E.A. Isolation and characterization of neural stem cells from the adult human olfactory bulb // Stem Cells. 2000. Vol.18, №4. P.295300.
4. Ramon-Cueto A., Plant G.W., Avila J., Bunge M.B. Long-distance axonal regeneration in the transected adult rat spinal cord is promoted by olfactory ensheathing glia transplants // J. Neurosci. 1998. Vol.18, №10. P.38033815.
5. Keyvan-Fouladi N., Raisman G., Li Y. Functional repair of the corticospinal tract by delayed transplantation of olfactory ensheathing cells in adult rats // J. Neurosci. 2003. Vol.23, №28. P.94289434.
6. Ramer L.M., Richter M.W., Roskams A.J., Tetzlaff W., Ramer M.S. Peripherally-derived olfactory ensheathing cells do not promote primary afferent regeneration following dorsal root injury // Glia. 2004. Vol.47, №2. P.189206.
7. Collazos-Castro J.E., Muneton-Gomez V.C., Nieto-Sampedro M. Olfactory glia transplantation into cervical spinal cord contusion injuries // J. Neurosurg. Spine. 2005. Vol.3, №4. P. 308317.
8. Takami T., Oudega M., Bates M.L., Wood P.M., Kleitman N., Bunge M.B. Schwann cell but not olfactory ensheathing glia transplants improve hindlimb locomotor prformance in the moderately contused adult rat thoracic spinal cord // J. Neurosci. 2002. Vol.22, №15. P. 66706681.
9. Griffiths I.R. Vasogenic edema following acute and chronic spinal cord compression in the dog // J. Neurosurgery. 1975. Vol.42. P.155165.
10. Koyanagi I., Tator C.H., Theriault E. Silicon rubber microangiography of acute spinal cord injury in the rat // Neurosurgery. 1993. Vol.32. P.260268.
11. Carmel J., Galante A., Soteropoulos P., Tolias P., Recce M., Young W., Hart R. Gene expression profiling of acute spinal cord injury reveals spreading inflammatory signals and neuron loss // Physiol. Genomics. 2001. Vol.7. P.201213.
12. Hulsebosch C.E. Recent advances in pathophysiology and treatment of spinal cord injury // Advan. Physiol. Edu. 2002. Vol.26. P.238255.
13. De Biase A., Knoblach S.M., Di Giovanni S., Fan C., Molon A., Hoffman E.P., Faden A.I. Gene expression profiling of experimental traumatic spinal cord injury as a function of distance from impact site and injury severity // Physiol. Genomics. 2005. Vol.22. P. 368381.
14. Yang L., Blumbergs P.C., Jones N.R., Manavis J., Sarvestani G.T., Ghabriel M.N. Early expression and cellular localization of proinflammatory cytokines interleukin-1beta, interleukin-6, and tumor necrosis factor-alpha in human traumatic spinal cord injury // Spine. 2004. Vol.29, №9. P.966971.
15. Полищук Н.Е., Слынько Е.И. Патогенез травмы спинного мозга, периоди-зация травматической болезни спинного мозга. Спинальный шок // Повреждения позвоночника и спинного мозга. К.: Книга плюс”, 2001. С. 4256.
16. Schwab M.E., Bartholdi D. Degeneration and regeneration of axons in the lesioned spinal cord // Physiol. Rev. 1996. Vol.76. P.319370.
17. Tatagiba M., Brosamle Ch., Schwab M.E. Regeneration of axons in the adult mammalian central nervous system // Neurosurgery. 1997. Vol.40, №3. Р.541547.
18. Tator C.H. Biology of neurological recovery and functional restoration after spinal cord injury // Neurosurgery. 2000. Vol.42. P.696708.
19. Brodkey J.S., Richards D.E., Blasingame J.P., Nulsen F.E. Reversible spinal cord trauma in cats: Additive effects of direct pressure and ischemia // J.Neurosurgery. 1972. Vol.37. P.591593.
20. Cheng H., Cao Y., Olson L. Spinal cord repair in adult paraplegic rats: Partial restoration of hing limb function // Science. 1996. Vol.273. P.510513.
21. Fawcett J.W. Spinal cord repair: from experimental models to human application // Spinal cord. 1998. Vol.36. P.811817.
22. Wells J.E.A., Rice T.K., Nuttall R.K., Edwards D.R., Zekki H., Rivest S., Yong V.W. An adverse role for matrix metalloproteinase 12 after spinal cord injury in mice // J. Neurosci. 2003. Vol.23, №31. P.1010710115.
23. Liu N., Han S., Lu P., Xu X. Upregulation of annexins I, II, and V after traumatic spinal cord injury in adult rats // J. Neurosci. Res. 2004. Vol.77. P.391401.
24. Wang Y.T., Han S., Zhang K.H., Jin Y., Xu X.M., Lu P.H. Upregulation of heparin-binding growth-associated molecule after spinal cord injury in adult rats // Acta Pharmacol. Sin. 2004. Vol.25, №5. P.611616.
25. Zhang K.-H., Xiao H.-S., Lu P.-H., Shi J., Li G.-D., Wang Y.-T., Han S., Zhang F.-X., Lu Y.-J., Zhang X., Xu X.-M. Differential gene expression after complete spinal cord transection in adult rats: an analysis focused on a subchronic post-injury stage // Neuroscience. 2004. Vol.128. P.375388.
26. Hashimoto M., Koda M., Ino H., Yoshinaga K., Murata A., Yamazaki M., Kojima K., Chiba K., Mori C., Moriya H. Gene expression profiling of cathepsin D, metallothioneins-1 and -2, osteopontin, and tenascin-C in a mouse spinal cord injury model by cDNA microarray analysis // Acta Neuropathol. (Berl). 2005. Vol.109, №2. P.165180.
27. Yang L., Jones N.R., Blumbergs P.C., Van Den Heuvel C., Moore E.J., Manavis J., Sarvestani G.T., Ghabriel M.N. Severity-dependent expression of pro-inflammatory cytokines in traumatic spinal cord injury in the rat // J. Clin. Neurosci. 2005. Vol.12, №3. P.276284.
28. Xiao L., Ma Z.L., Li X., Lin Q.X., Que H.P., Liu S.J. cDNA microarray analysis of spinal cord injury and regeneration related genes in rat (abstract) // Sheng Li Xue Bao. 2005. V.57, №6. P.705713.
29. Bethea J.R., Castro M., Keane R.W., Lee T.T., Dietrich W.D., Yezierski R.P. Traumatic spinal cord injury induces nuclear factor kB activation // J. Neurosci. 1998. Vol.18, №9. P.32513260.
30. Mueller C.A., Schluesener H.J., Conrad S., Meyermann R., Schwab J.M. Spinal cord injury induces lesional expression of the proinflammatory and antiangiogenic cytokine EMAP II // J. Neurotrauma. 2003. Vol.10. P.10071015.
31. Nakamura M., Houghtling R.A., MacArthur L., Bayer B.M., Bregman B.S. Differences in cytokine gene expression profile between acute and secondary injury in adult rat spinal cord // Exp. Neurol. 2003. Vol.184, №1. P.313325.
32. Aufenberg C., Wenkel S., Mautes A., Paschen W. Spinal cord trauma activates processing of xbp1 mRNA indicative of endoplasmic reticulum dysfunction // J. Neurotrauma. 2005. Vol. 22, №9. P. 10181024.
33. Grasso G., Sfacteria A., Passalacqua M., Morabito A., Buemi M., Macri B., Brines M.L., Tomasello F. Erythropoietin and erythropoietin receptor expression after experimental spinal cord injury encourages therapy by exogenous erythropoietin // Neurosurgery. 2005. Vol.56, №4. P.821827.
34. Lee I.H., Lindqvist E., Kiehn O., Widenfalk J., Olson L. Glial and neuronal connexin expression patterns in the rat spinal cord during development and following injury // J. Comp. Neurol. 2005. Vol.489, №1. P.110.
35. Zai L.J., Yoo S., Wrathall J.R. Increased growth factor expression and cell proliferation after contusive spinal cord injury // Brain Res. 2005. Vol.1052, №2. P.147155.
36. Xiaowei H., Ninghui Z., Wei X., Yiping T., Linfeng X. The experimental study of hypoxia-inducible factor-1alpha and its target genes in spinal cord injury // Spinal Cord. 2006. Vol.44, №1. P.3543.
37. Liu S.Q., Ma Y.G., Peng H., Fan L. Monocyte chemoattractant protein-1 level in serum of patients with acute spinal cord injury // Chin. J. Traumatol. 2005. Vol.8, №4. P.216219.
38. Campbell S.J., Perry V.H., Pitossi F.J., Butchart A.G., Chertoff M., Waters S., Dempster R., Anthony D.C. Central nervous system injury triggers hepatic CC and CXC chemokine expression that is associated with leukocyte mobilization and recruitment to both the central nervous system and the liver // Am. J. Pathol. 2005. Vol.166, №5. P.14871497.
39. Horner P.J., Gage F.H. Regenerating the damaged central nervous system // Nature. 2000. Vol.407. P.963970.
40. Mikami Y., Okano H., Sakaguchi M., Nakamura M., Shimazaki T., Okano H.J., Kawakami Y., Toyama Y., Toda M. Implantation of dendritic cells in injured adult spinal cord results in activation of endogenous neural stem/progenitor cells leading to de novo neurogenesis and functional recovery // J. Neurosci. Res. 2004. Vol.76, №4. P.453465.
41. Борщенко И.А., Басков А.В. Некоторые аспекты патофизиологии травматического повреждения и регенерации спинного мозга // Вопросы нейрохирургии. 2000. №3. С. 2831.
42. Борщенко И.А., Коршунов А.Г., Сатанова Ф.С., Басков А.В. Вторичное повреждение спинного мозга: апоптоз при экспериментальной травме // Ней