НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ „ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО”

На правах рукопису

Маркович Ірина Григорівна

УДК 616.98-036.22-084:579.843.94:615.371

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

ЗА Нib-ІНФЕКЦІЄЮ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ВАКЦИНОПРОФІЛАКТИКИ

14.02.02 Епідеміологія

Дисертація

на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник:

Поліщук Олена Іванівна, доктор медичних наук,

старший науковий співробітник

Київ 2008

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА HIB-ІНФЕКЦІЇ.

1.1.Специфічна профілактика гемофільної інфекції.

1.2.Епідеміологічний нагляд за бактеріальними менінгітами..

11

25

35

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ..................................................

2.1.Характеристика об’єкту.....................................................................

2.2.Характеристика використаних методів............................................

2.2.1.Ретроспективний епідеміологічний аналіз....................................

2.2.2.Дослідження реактогенності вакцин для профілактики гемофільної інфекції.............................................................................................

2.2.3.Мікробіологічні методи..................................................................

2.2.4.Статистичні методи........................................................................

40

40

42

42

42

45

46

РОЗДІЛ 3

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОФІЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ..

3.1.Аналіз епідемічного процесу гемофільних менінгітів у структурі бактеріальних менінгітів в м.Києві за 19962006 роки.......................................................................................................................

3.2.Аналіз поширеності носоглоткового носійства гемофільної палички серед дітей молодшого віку м. Києва.................................................

3.3.Медико-соціологічні аспекти гемофільної інфекції за даними анкетування медичних працівників та населення м.Києва................................................................................................................

50

51

76

82

РОЗДІЛ 4

ВИВЧЕННЯ ДІЇ ВАКЦИН ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ

Ніb-ІНФЕКЦІЇ......................................................................................................

4.1.Дослідження реактогенності гемофільних вакцин..........

4.2.Вплив щеплень проти Ніb-інфекції на рівні носоглоткового носійства...............................................................................................................

4.3.Вплив щеплень проти гемофільної інфекції на захворюваність гострими респіраторними захворюваннями дітей досліджуваної групи......................................................................................................................

98

98

105

114

РОЗДІЛ 5

РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗАГЕМОФІЛЬНОЮІНФЕКЦІЄЮ...................................................................

120

ЗАКЛЮЧЕННЯ....................................................................................................

134

ВИСНОВКИ..........................................................................................................

143

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................

146

ДОДАТОК А.

Анкета спостереження за дитиною щепленою проти гемофільної інфекції..

178

ДОДАТОК В

Щоденник спостереження за вакцинованим.

179

ДОДАТОК C

Анкета соціологічного опитування батьків ..

180

ДОДАТОК D

Анкета соціологічного опитування медичних працівників.

183

ДОДАТОК F.

Алгоритм дій медичних працівників при проведенні дозорного епідеміологічного нагляду..

187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АКДП

− кашлюково − дифтерійно − правцева вакцина

БМ

− бактеріальний менінгіт

ВДШ

− верхні дихальні шляхи

ВІЛ

− вірус імунодефіциту людини

ВООЗ

− Всесвітня організація охорони здоров’я

ГРВІ

− гострі респіраторно-вірусні інфекції

ДДЗ

дитячий дошкільний заклад

Список литературы

ЗАКЛЮЧЕННЯ

За даними ВООЗ, у світі щорічно на гемофільну інфекцію хворіє близько 3 млн. осіб, у 400−700 тисяч це захворювання забирає життя. Переважно, Hib протікає у вигляді гнійного менінгіту та пневмонії, хоча відомі і інші форми перебігу (септицемія, епіглотит, остеомієліт, целюліт, артрит тощо). Найбільшу загрозу ця інфекція становить для дітей у віці до 5 років. Через особливі вимоги до культивування Haemophilus influenzae типу b, відсутність сучасних методів серологічної діагностики та доступу до закладів системи охорони здоров’я населення у „країнах, що розвиваються”, тривалий час була відсутня інформація про поширення збудника даного захворювання та кількість хворих у багатьох країнах світу. З метою встановлення тягара хвороби, ВООЗ у 1970−1990 роках провела вибіркові дослідження, які охопили більше 75 регіонів Африки, Азії, Європи, Латинської Америки і Карибського регіону, Північної Америки і Океанії. Виявлено глобальне поширення Hib-інфекції.

Результати досліджень, проведених у світі протягом останніх 20 років, сприяли розумінню того, що бактерії H. influenzae серотипу b є одними з провідних збудників пневмонії, менінгіту та інших інвазивних поширених убіквітарно інфекцій.

В Україні до 2006 року не здійснювався облік випадків захворювання на гемофільну інфекцію. Разом з тим, щороку лише в м.Києві на БМ хворіє від 40 до 80 осіб, такій же кількості встановлюється діагноз МІ. Переважній більшості хворих на БМ та МІ діагноз встановлюється на підставі клінічних даних. 10−20% з числа хворих, яким встановлено діагноз МІ помирає від її наслідків, посмертний діагноз підтверджується бактеріологічно 30−40% осіб, що не виключає можливості участі в патологічному процесі інших збудників БМ, зокрема гемофільної палички.

Слід зазначити, що в Україні та м.Києві не проводиться в повній мірі бактеріологічна ідентифікація збудників таких клінічних проявів як отит, синусит, пневмонії, епіглотит тощо, які можна розглядати в тому числі і як прояв гемофільної інфекції.

З огляду на вище викладене та з появою перспективи впровадження специфічної вакцинопрофілактики Hib, нами проаналізовано захворюваність на інфекції, етіологічною нішею яких є верхні дихальні шляхи, зокрема БМ, з метою виявлення закономірностей епідемічного процесу та розробки на підставі отриманих даних системи епідеміологічного нагляду за гемофільною інфекцією.

З цією метою, за даними офіційних звітів районних санітарно-епідеміологічних станцій м. Києва, Київської міської СЕС (галузеві форми №№ 1−місячна, 2−річна, 40−здоров, оперативні звіти) вивчено багаторічну та річну динаміку захворюваності на бактеріальні менінгіти та менінгококову інфекцію (облік якої здійснюється окремо від решти БМ) з урахуванням вікових та соціальних груп за період з 1996 по 2006 рік.

За період спостереження показник захворюваності на БМ складав від 0,9 до 2,8 випадків на 100 тис., частіше хворіли діти віком до 14 років, показник складав від 3,1 до 10,5 на 100 тис. населення.

Щодо менінгококової інфекції ситуація аналогічна, серед хворих частка дітей починаючи з 1996 року складала відповідно: 83,2; 82,3; 82,3; 66,7; 57,7; 59,4; 54,5; 66,2; 61,2; 65,6 та 69,8%. Показники захворюваності на МІ серед дитячого населення вищі, ніж серед дорослих.

До 2003 року тенденції щодо захворюваності на бактеріальні менінгіти у цілому та менінгококової етіології зокрема, були подібними − роки росту захворюваності та роки спаду були аналогічними. З 2004 р. стала очевидною різниця у розвитку інфекцій: захворюваність на МІ стала зменшуватись, а БМ іншої етіології натомість зростати.

Чергові епідемічні підйоми захворюваності на бактеріальні менінгіти, зокрема серед дитячого населення, за період спостереження реєструвались кожні 3−4 роки, найінтенсивнішим темп приросту захворюваності спостерігався серед дітей віком до 14 років. У цілому для БМ, середній темп приросту захворюваності за період 1996−2006 рр. дорівнював 32,7%.

За 1996−2006 роки, серед бактеріальних менінгітів, виявлених у дорослого населення на першому місці були інфекції спричинені збудником менінгококової інфекції, другому − пневмококові менінгіти, на третьому стафілококові та стрептококові менінгіти. Гемофільна паличка частіше сприяла розвитку БМ у дітей до 1 року (пок. 1,86), 1−2 рр. (пок. 1,78) та 3−6 рр. (пок.0,63). Тобто, групою „підвищеного ризику” являються діти від 0 до 2 років.

Найбільша амплітуда коливань середніх за 11 років (періоду спостереження) показників захворюваності у розрізі вікових груп притаманна бактеріальним інфекціям гемофільної етіології (найбільший показник захворюваності перевищує найменший у 37,2 рази), менінгококової − 13 раз, пневмококової етіології − у 7,5 разів (p<0,05).

У всіх вікових групах хворих була значною частка діагнозів БМ не підтверджених бактеріологічно, тобто встановлених на підставі клінічних даних, що не виключає більшого значення гемофільної палички у розвитку патологічного процесу. Аналіз якості бактеріологічної діагностики випадків менінгококової інфекції, також, виявив, що від 33% до 44% діагнозів (кожному четвертому хворому) встановлювався на підставі клінічних даних. Не виключено, що серед клінічно встановлених діагнозів певна частка припадає на нозології неменінгококової етіології, оскільки перебіг БМ різної етіології подібний за клінічними проявами.

За умови відсутності вакцинопрофілактики протягом найближчих 5 років (20072011 рр.) у віковій групі дітей до 1 року при зниженні захворюваності на МІ та БМ в цілому, можна було б очікувати незначного збільшення кількість випадків захворювань пневмококової та гемофільної етіології.

Оскільки, детальне вивчення дії сезонних факторів на перебіг Hib-інфекції та БМ іншої етіології стане можливим лише за умови введення обов’язкової щомісячної реєстрації випадків захворювання, можна припустити, що як і при МІ, їм притаманна зимововесняна сезонність, з дією сезонних факторів може бути пов’язано більше половини випадків захворювань, в тому числі і гемофільної інфекції.

За даними літературних джерел, між рівнями носоглоткового носійства Hib та захворюваністю дітей на маніфестні форми інфекції існує прямий кореляційний зв’язок.

Отже, встановлення рівнів носоглоткового носійства сприяє розумінню поширеності Hib-інфекції на певній території.

Для встановлення поширеності в м.Києві гемофільної палички, нами проведено бактеріологічне обстеження 279 дітей 3-х дитячих будинків м.Києва та Київської області та дітей, які проживають у Дарницькому районі м.Києва та 63 працівників дитячих будинків м.Києва.

В результаті проведених у 2005 р. бактеріологічних досліджень слизу носоглотки 279 здорових дітей (до проведення щеплення) виділено 55 штамів H.influenzae серотипів a,b,d,f та нетипованих форм. Спостерігалась значна розбіжність в показниках носійства серед дітей у дитячих спеціалізованих закладах: рівні носійства гемофільної палички становили від 16,1±2,2% до 23,9±2,6%, у середньому 19,7±2,4%. Більше носіїв виявлено у закладах, розташованих у м. Києві, зокрема тих, де діти, проживають у різних приміщеннях одного корпусу (дитячий будинок „Берізка”). Серед неорганізованих дітей, які знаходяться під медичним наглядом у районній поліклініці, рівень носоглоткового носійства гемофільної палички склав 18,8±2,3%.

Рівень носійства Hib був дещо нижчим: від 6,8±1,5% до 16,7±2,2%, у середньому 11,6±1,9%. Серед неорганізованих дітей цей показник становив 11,6±1,9%. Аналіз поширеності Hib виявив, що найбільш інфікованими були діти віком 3,5,6 та 9 місяців, у яких відсоток носоглоткового носійства сягав 1820%, що відповідає результатам досліджень, які проводились в інших країнах. Інші типи гемофільної палички частіше виділялись у дітей віком 1 та 4 роки (складали відповідно 55,0±2,9% та 70,0±2,7% всіх виділених збудників).

Також проводилось бактеріологічне обстеження з метою визначення рівнів носоглоткового носійства збудників гемофільної інфекції серед персоналу дитячих закладів, в яких раніше визначали рівні носійства H.influenzae (включно із серотипом b Hib) у дітей віком до 5 років. Обстежено 63 особи з числа персоналу, у 20 з яких із змивів носоглотки виділено бактерії H. influenzae (31,7±5,9%), причому у 4 обстежених виділено Hib, що склало 6,3±3,1%. Не виключено, що саме персонал закладів є потенційним джерелом інфекції для дітей колективів закритого типу, особливо для нещеплених осіб. Така ситуація може опосередковано свідчити про циркуляцію Hib і серед дорослих, що доглядають за дітьми в домашніх умовах і є для них джерелом інфекції.

З метою вивчення впливу вакцинації на стан здоров’я дітей, оцінено захворюваність з урахуванням віку, „груп ризику”, стану щепленості, місця та умов проживання тощо 295 дітей у віці від 3 місяців до 6 років, вихованців дитячих будинків та дітей, які проживають у Дарницькому районі м.Києва.

Аналіз захворюваності дітей протягом року до моменту проведення щеплень виявив 9 різних клінічних форм, які могли бути проявом Hib-інфекції. Серед 222 випадків найбільшою була частка випадків ГРВІ (53,2±2,9%), бронхітів (20,5±2,4%), ринітів (5,9±1,4%). На долю осіб, у яких в носоглотці виявлено H. influenzae припадало 28,8±2,7% всіх випадків ГРВІ; 31,1±2,8% − бронхітів; 20,0±2,4% − пневмоній; 23,1±2,5% − ринітів; 58,3±2,9% − фарингітів; 50,0±5,9% − кон’юнктивітів; 16,7±2,2% − трахеїтів та 80,0±2,4% отитів. Крім того, проаналізовано наявність вроджених вад розвитку, перенесених соматичних та інфекційних захворювань. На долю осіб, у яких в носоглотці виявлено H. influenzae припало 40% осіб з хворобами серця, 33,3% дітей з проявами різного роду алергічних реакцій, серед носіїв H. influenzae 25% дітей хворіють на гепатит С та 50% − на гепатит В. Не виключено, що наявність вроджених вад розвитку та тяжкі захворювання різної етіології сприяють персистенції гемофільної палички та формують контингенти ризику щодо розвитку Hib-інфекції.

У 1998 році в Україні було зареєстровано перші вакцини для профілактики Hib-інфекції, однак лише у 2005 р. проведено вибіркове щеплення дітей, переважно з дитячих спеціалізованих закладів, проти гемофільної інфекції. Обмежене клініко-епідеміологічне вивчення застосування в м. Києві кон’югованої полісахаридної моновакцини „ХІБЕРИКС™” (виробництво GSK, Бельгія) для профілактики Hib-інфекції нами проводилось у 20052006 рр., тобто, до початку планового проведення вакцинації проти гемофільної інфекції. Аналіз результатів спостереження за перебігом післявакцинального періоду у 207 дітей щеплених вакциною „ХІБЕРИКС™”, засвідчив, що кількість проявів побічної дії була незначною. В залежності від віку діти отримали різну кількість щеплень: у 3, 4, 5 місяців 3 дози, у віці від 6 до 12 місяців дві дози та діти старші 1 року 1 щеплення. Лише у 8 осіб (3,9±1,3%) було зареєстровано прояви побічної дії. Більшість з них становили діти, у яких виявлено тільки місцеві реакції 6 осіб (2,9±1,2%). Аналогічні дані отримані при обмеженому клініко-епідеміологічному вивченні застосування вакцини „Акт-ХІБ”, виробництва Sanofi pasteur S.A. (Франція). Рівень місцевих реакцій після щеплення становив 1,03% (дитина 5 місяців, щеплена двічі), 4 дітей віком 5, 6, та 9 місяців мали загальні реакції (4,1±2,0%). Сильних реакцій та ускладнень не було.

Таким чином, результати вивчення реактогенності вакцин „ХІБЕРИКС™” та „Акт-ХІБ” для профілактики Hib-інфекції засвідчив задовільний профіль їх безпеки. Отримані дані були враховані при складанні нового Календаря щеплень та включенню щеплень для профілактики Hib-інфекції до переліку „щеплень за віком”.

При вивченні впливу проведених щеплень на поширеність носоглоткового носійства гемофільної палички встановлено, що рівень носійства H. influenzae протягом місяця після щеплення зменшився у 1,92,1 рази, а Hib − у 5 разів (питома вага зменшилась з 59,6% до 16,1%), а через 6 місяців − до 0,7% (p<0,01).

Разом з тим, частка носіїв H. influenzae інших типів змінилась не так кардинально. Зросла частка негативних результатів бактеріологічного дослідження: з 22,5±2,5% через місяць після проведення щеплень до 33,3±2,8% через 6 місяців.

Встановлено вплив імунізації на захворюваність дітей у післящеплювальний період: загальна кількість випадків зменшилась до 146, що у 1,5 раз менше аналогічного показника до проведення вакцинації. Найсуттєвіше зменшився рівень захворюваності на фарингіт (у 4 рази), риніт − 1,9 раз, бронхіт та пневмонію − 1,7 раз, ГРВІ − 1,4 раз (p<0,05). На основі розрахунку показника відносного ризику (RR) доведено, що носійство Hib збільшує ризик розвитку у дітей захворювання на ГРВІ, етіологічно пов’язаних із Hib, у 1,6 раз (на 60%), на бронхіти − у 1,7 раз ( на 70%), фарингіти − у 6 разів (на 500%), кон’юнктивіти − у 3,6 рази (на 260%) та отити − у 17,5 разів (на 1650%).

З метою вивчення обізнаності медичних працівників та батьків м. Києва щодо Hib-інфекції та їх готовності до впровадження обов’язкового щеплення проти неї, проведено медико-соціологічне дослідження шляхом анкетування 310 осіб. Встановлено, що 54,1±4,3% респондентів медпрацівників позитивно ставляться до можливості розширення переліку обов’язкових профілактичних щеплень, зокрема за рахунок щеплень проти Hib-інфекції − 72,0±3,9%. Серед анкетованих батьків частка осіб, яка позитивно налаштована щодо проведення щеплень для профілактики Hib, сягає 77±3,2%. Разом з тим, виявлено недостатню поінформованість населення щодо Hib-інфекції, хоча загальновідомо, що саме рівень обізнаності формує відношення до щеплень, а отже, впливає на ефективність імунопрофілактики.

Все вище викладене за умови початку реєстрації випадків Hib-менінгітів у галузевих формах 1 та 2 і введення з 2006 р. щеплень для профілактики Hib-інфекції до переліку „щеплень за віком”, визначило нагальну потребу у розробці ЕН за цією інфекцією. Існуюча в Україні система епідеміологічного нагляду, спираючись на відповідну нормативно-правову базу забезпечує проведення профілактичних та протиепідемічних заходів лише стосовно менінгококової інфекції. Епідеміологічний нагляд за бактеріальними менінгітами іншої етіології не проводиться.

Спираючись на результати проведеного дослідження, нами на моделі м.Києва розроблено систему ЕН за Hib-інфекцією та запропоновано системи дозорного і рутинного ЕН, як його складових.

Система рутинного (щоденного, постійного, не обмеженого у часі) ЕН за Hib-інфекцією, охоплює всі ланки існуючої системи охорони здоров’я в залежності від покладених на них завдань від виявлення та ізоляції хворого до проведення профілактичних та протиепідемічних заходів тощо. Здійснення його передбачається на всіх адміністративних рівнях.

Прикладом активного ЕН є дозорний ЕН. Метою ДЕН є отримання інформації про поширення збудника Hib, частку Hib в етіології бактеріальних менінгітів та інших гострих бактеріальних інфекцій, ефективність імунізації дітей проти Hib-інфекції у стислі терміни та за умови мінімальних фінансових витрат. Перевагою ДЕН є висока достовірність отриманих результатів. Його інструментом є нагляд за певною нозологією (Hib-інфекцією) серед дітей певного віку (до 5 років) та визначеній території (для м. Києва − профільний інфекційний стаціонар). До організації та проведення ДЕН залучаються інфекційні стаціонари, бактеріологічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції різних рівнів, міністерство охорони здоров’я. В умовах обмежених можливостей бактеріологічних лабораторій, проведення ДЕН дозволяє зосередити сучасні лабораторні методи діагностики Hib-інфекцій (використання адекватних поживних середовищ для бактеріологічного методу, застосування стандартизованих тест-систем для визначення антигенів Hib серологічними та молекулярно-генетичними методами).

Нами запропоновано алгоритм дій медичних працівників у випадку виявлення хворого (підозрілого) на Hib-інфекцію при проведенні рутинного ЕН та ДЕН.

Таким чином, і рутинний ЕН, і ДЕН є складовими частинами епідеміологічного нагляду за гемофільною інфекцією. Кінцевою метою їх проведення є виявлення джерела інфекції, визначення динаміки циркуляції збудника, забезпечення відповідних профілактичних та протиепідемічних заходів, оцінка ефективності вакцинації, розробка епідеміологічного прогнозу щодо поширення інфекції у країні.

Рекомендації автора використані при впровадженні в Україні ДЕН за гемофільною інфекцією у 7 регіонах України, визначених наказом МОЗ України №159 від 02.04.2007 р. „Про порядок організації дозорного епідеміологічного нагляду за бактеріальними менінгітами та рентгенологічно підтвердженими пневмоніями в період впровадження імунізації проти Ніb-інфекції” за консультативної підтримки представників Європейського регіонального бюро ВООЗ.

ВИСНОВКИ

У роботі наведено вирішення актуальної наукової задачі розроблено систему епідеміологічного нагляду за інфекціями, спричиненими бактеріями Н.іпflиепzае типу b, що ґрунтується на оцінці ефективності діючої системи епідеміологічного нагляду за бактеріальними менінгітами, визначенні поширеності Hib-інфекції серед дітей молодшого віку та вивченні клініко-епідеміологічної ефективності вакцинопрофілактики.

1.Епідемічний процес бактеріальних менінгітів у м. Києві, як прикладу урбанізованого мегаполісу, характеризувався протягом 19962006 рр. спорадичною захворюваністю (4080 випадків на рік) із показниками від 0,9 до 2,8 на 100 тисяч населення; превалюванням у віковій структурі захворюваності дитячого населення − від 54,3 до 77,0% всіх випадків; вираженою зимово-весняною сезонністю; періодичними підйомами захворюваності на Ніb-менінгіти кожні 34 роки.

2.Встановлено, що протягом десятирічного періоду спостереження в етіології бактеріальних менінгітів у дорослих переважали менінгококи, пневмококи, стафілококи та стрептококи, а у дітей − менінгококи, пневмококи та Ніb. Показники захворюваності на Ніb-менінгіти серед дітей до 1 року складали 4,310,9; 12 років − 2,25,1; 36 років − 0,94,1 та 714 років − 0,3 випадків на 100 тисяч дітей відповідної вікової групи. Групою ризику щодо розвитку Ніb-менінгітів є діти віком 02 роки.

3.Доведено низьку інформативність існуючої системи ЕН за Ніb-інфекцією за рахунок недостатньої етіологічної розшифровки бактеріальних менінгітів, яка не перевищує 6070% випадків. Серед бактеріологічно підтверджених бактеріальних менінгітів у м. Києві Ніb-етіологію встановлено у 2,89,5% випадків. Водночас визначено наявність сильного прямого корелятивного зв'язку (r=0,71±0,15) між якістю бактеріологічної діагностики та показниками захворюваності на Ніb-менінгіти: чим більше реєструється бактеріальних менінгітів невстановленої етіології, тим більшою серед них є частка захворювань спричинених Н. іпfluеnzае типу b. Бактеріологічна розшифровка та реєстрація інших клінічних форм Ніb-інфекції взагалі не проводиться.

4.Результати аналізу анкетування медичних працівників та батьків засвідчили недостатню обізнаність щодо Hib-інфекцій та засобів їх профілактики. Менше половини респондентівбатьків (45,7±3,8%) вважають, що достатньо поінформовані про гемофільну інфекцію; 63,4±3,6% респондентів знають про щеплення як метод боротьби з Hib, майже 10±2,3% дали негативну відповідь, лише половина анкетованих знають про використання вакцини в Україні.

5.Встановлено, що вакцинація дітей раннього віку проти Ніb-інфекції дозволила знизити рівні носоглоткового бактеріоносійства Н. іпfluеnzае типу b у 5 разів через 1 місяць після щеплень та у 16,7 разів − через 6 місяців при початковому середньому рівні Ніb-носійства 11,6±1,9% серед дітей та 6,3±3,1% серед персоналу дитячих закладів.

6.Визначено, що протягом року після проведення щеплень проти Ніb-інфекції захворюваність дітей на інфекції органів дихання з урахуванням 9 нозологічних форм знизилась у 1,5 раз (p<0,05), що опосередковано