РОЛЬ РЕЦЕПТОРІВ, ЯКІ АКТИВУЮТЬ ПРОЛІФЕРАЦІЮ ПЕРОКСИСОМ - ГАММА, В РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ТА АПОПТОЗУ МОНОЦИТІВ : РОЛЬ рецепторов, активирующих пролиферацию пероксисом - ГАММА, в регуляции функций и апоптоза моноцитов

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Вищий державний навчальний заклад України
«УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

РАСІН ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 616. 12-008.331.1+616.13-004.6]:615.2

РОЛЬ РЕЦЕПТОРІВ, ЯКІ АКТИВУЮТЬ ПРОЛІФЕРАЦІЮ ПЕРОКСИСОМ - ГАММА, В РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ТА АПОПТОЗУ МОНОЦИТІВ

14.03.08 імунологія та алергологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковій керівник
Кайдашев Ігор Петрович
доктор медичних наук, професор

Полтава, 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

4

Вступ

5

Розділ 1. Сучасні уявлення про роль рецепторів, які активують проліферацію пероксисом - гамма, в мононуклеарній фагоцитарній системі (МФС) та значення цих рецепторів у розвитку провідної неінфекційної патології людства

12

1.1. Рецептори, які активують проліферацію пероксисом гамма (PPARγ). Їх роль в МФС

12

1.2. Роль PPARγ в МФС у розвитку провідної неінфекційної патології людини

21

Розділ 2. Матеріал і методи дослідження

26

2.1. Матеріал досліджень

26

2.2. Вивчення частоти поліморфізму PPARγ Про12Ала.

27

2.3.. Виділення і культивування моноцитів крові. Постановка експерименту in vitro

28

2.4. Дослідження апоптозу моноцитів морфологічним методом

29

2.5. Вивчення продукції моноцитами/макрофагами активних форм кисню

32

2.5.1. НСТ-тест

32

2.5.2. Дослідження люмінолзалежної хемілюмінесценції моноцитів

33

2.6. Визначення фагоцитарної функції моноцитів/макрофагів

34

2.7. Дослідження продукції моноцитами/макрофагами фактора некрозу пухлин альфа ( TNF-α, ФНП-а)

35

2.8. Статистична обробка матеріалу

36

Розділ 3. Результати дослідження частоти поліморфізму гена PPARγ в українській популяції і у осіб з явищами метаболічного синдрому.
3.1. Порівняльний аналіз розподілу частот генотипів і алелів гена PPARγ в українській популяції
3.2. Поліморфізм гена PPARγ про12Ала у хворих з явищами метаболічного синдрому

37

37

40

Розділ 4. Вплив поліморфізму гена PPARγ Про12Ала і агоністів цього рецептора: аторвастатину і розиглітазону на апоптоз моноцитів/макрофагів крові у осіб з метаболічним синдромом.

45

Розділ 5. Вплив поліморфізму гена PPARγ Про12Ала і агоністів цього рецептора: аторвастатину і розиглітазону на утворення моноцитами/макрофагами активних форм кисню: НСТ-тест і хемілюмінесценцію

61

5.1. Дослідження продукції моноцитами/макрофагами активних форм кисню за допомогою тесту з нітросинім тетразолієм

61

5.2. Дослідження впливу розиглітазону і аторвастатину на люмінолзалежну хемілюмінесценцію моноцитів/макрофагів

67

Розділ 6. Дослідження фагоцитарної функції моноцитів/ макрофагів

75

Розділ 7. Продукція моноцитами/макрофагами фактори некрозу пухлин - альфа

84

Аналіз і узагальнення результатів досліджень

90

Висновки

105

Практичні рекомендації

107

Список використаних джерел

108

Додатки

140

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Ала аланін
АТ артеріальний тиск
АФК активні форми кисню
ЛТВ-4 лейкотрієн В-4
ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота
ІЛ -1,6,8 інтерлейкіни 1,6,8
ІМТ індекс маси тіла
ЛПВГ ліпопротеїди високої густини
М/М моноцити/макрофаги
МС метаболічний синдром
МФС- мононуклеарна фагоцитарна система
ПАІ-1 активатор інгібітору плазміногену 1
Про пролін
Про12Ала поліморфізм гена PPARγ
ЦД2 цукровий діабет 2 типу
ТЗД тіазолідінодіони
ФНП-а фактор некрозу пухлини альфа
ЦОГ циклооксигеназа
ЯР ядерні рецептори
15-d-PGJ2 15-дельта (12,14) простагландин GJ2
NFkB, AP-1, C/ EBR ядерні транскрипційні чинники
NO оксид азоту
PPARγ рецептори, що активують проліферацію пероксисом, ядерні транскрипційні чинники
RXR ядерний транскрипційний чинник

ВСТУП
Актуальність теми. Однією з важливих проблем сучасної імунології - є проблема регуляції активності клітин імунної системи. Ці питання відображені в працях провідних імунологів нашої країни. Значні успіхи досягнені у з’ясуванні структури та функції рецепторів, мембран, цитокинів [1,3, 6, 8, 9, 12, 14, 17, 26, 34, 44, 45, 49, 52, 53, 54, 67, 68].
Внутрішньоклітинні молекулярні механізми цієї активності досліджені значно менше [11, 26]. Останнім часом велика увага приділяється ролі ядерних транскрипційних факторів, особливо, так званих, «рецепторів, які активують проліферацію пероксисом, PPAR» [17, 46-48, 109). Виявлено, що клітини імунної системи експресують ці рецептори і вони відіграють певну роль у регуляції їхньої активності, але наявних даних замало [109. 126, 128, 129, 141, 96-99].
У ХХI вік людство увійшло з епідемією хронічної неінфекційної патології. Сотні мільйонів людей страждають від есенціальної артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, цукрового діабету, хронічного неспецифічного захворювання легенів. Ці захворювання визначають структуру смертності, інвалідизації і витрати на охорону здоров'я в розвинених країнах і на Україні. У основі цих захворювань лежать зміни способу життя, що відбулися впродовж ХХ століття [3, 4, 9, 15, 16, 17, 32, 45, 47, 48]. Провідні імунологи світу вказують на визначальну роль змін імунної системи в розвитку хронічної неінфекційної патології [17, 120, 122, 132, 152, 227, 229].
У цьому процесі особлива роль належить МФС, клітини якої, моноцити/макрофаги, складають до 15% клітинного складу ряду органів і тканин. Роль МФС в метаболізмі настільки значна, що запропоновано називати її «системою ендогенного живлення» [1, 17, 56].
Про роль МФС в імунних процесах немає необхідності говорити. Провідну роль макрофагів в розвитку неінфекційної патології краще всього демонструють дослідження патогенезу атеросклерозу, в якому захоплення макрофагами окислених ліпопротеїдів і пенетраця ними ендотелію є ініціюючими процесами [3, 32, 47, 48, 57, 116,122]. Метаболічні і імунні порушення, властиві атеросклерозу, знаходять при всіх інших перерахованих вище захворюваннях, що становлять основу хронічної патології і процесів старіння [9, 52, 57, 65, 105, 113, 116, 122 . Загальна для цих процесів «передхвороба» названа «синдромом Х» або «метаболічним синдромом» [213, 169]. Її метаболічний компонент резистентність тканин до інсуліну, імунний запалення [116]. Підвищення секреторної активності моноцитів і адипозоцитів, продукція ними прозапальних цитокинів, є одним з основних чинників хронічного запального процесу, що веде до інсулінорезистентності [106, 228, 230, 232, 233, 146, 147, 199]. . Отже, питання регуляції функцій МФС є центральними у вивченні процесів хронічного запалення, що є основою інсулінорезистентності та похідної від нього патології людини [3, 9, 12, 17, 18, 32, 57, 104, 105] . Проте внутрішньоклітинні механізми регуляції активності моноцитів/имакрофагів залишаються багато в чому неясними.
Одним з найважливіших досягнень біології і медицини останніх 15 років є відкриття і інтенсивне вивчення групи ядерних транскрипційних чинників з сімейства ядерних гормональних рецепторів, т.з. рецепторів, що активують проліферацію пероксисом (peroxysome proliferator-activated receptors, PPARs), ключових регуляторів адипогенезу і встановлення їх важливої ролі у функціях імунної системи [106, 109,153] .
З трьох типів цих рецепторів: PPARγ, β/d і γ, PPARγ переважно локалізується в жировій тканині і макрофагах і є основним регулятором їх активності [94, 109, 120]. . Величезний інтерес до PPARγ виник після того, як було показано, що препарати, які поновлюють чутливість тканин до інсуліну у хворих на цукровий діабет 2 типу, є лігандами - активаторами PPARγ [168].
Виявилося, що PPARγ є зв'язуючою ланкою між чинниками зовнішнього середовища і внутріклітинними метаболічними процесами [245, . Природними лігандами PPAR є жирні кислоти і їх похідні [109, 168]. Можливість управління активністю PPAR за допомогою низькомолекулярних продуктів привела до створення нового класу препаратів для подолання інсулінорезистентності тіазолідінодіонів, названих також глітазонами [236].
Роль PPARγ в МФС вивчена недостатньо. Результати ряду досліджень суперечливі [111, 183]. Деякі дослідники вважають, що агоністи PPARγ діють на клітини імунної системи не через PPARγ, а безпосередньо [250]. Останніми роками з'явилися дані про роль PPARγ в протизапальній дії статинів, проте вони поки нечисленні [235]. Це служить підставою для отримання нових даних про вплив агоністів PPARγ: глітазонів і статинів на функції МФС.
У дослідженнях фізіологічної ролі різних білків в організмі людини багато в чому допомагає вивчення їх генетичного поліморфізму: наявність декількох генотипів, що розрізняються по структурі і функціональній активності [22, 23, 25, 77, 79]. Порівняння фенотипічних особливостей істот з різними генотипами дозволяє глибше зрозуміти фізіологічну ролі відповідних білків.
У європейській популяції широке розповсюдження має поліморфізм PPARγ заміна проліну на аланін в 12 кодоні бокового ланцюжка (Про12Ала) [77, 79, 108, 176] . Встановлено, що особи з алелем 12Ала стійкі до виникнення цукрового діабету 2 типу [91, 173, 178, 184, 193, 200, 237] Деякі дані указують на протективну роль цього поліморфізму в розвитку інфаркту міокарду [210, 211, 212, 241] і інсульту [244]. Проте повного розуміння ролі поліморфізму PPARγ в регуляції функцій моноцитів немає. У зв'язку з цим, є інтерес до вивчення особливостей дії агоністів PPARγ на функції і апоптоз моноцитів у осіб з різними поліморфними варіантами гена цього рецептора. Все вищезгадане служить підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є самостійним фрагментом планової наукової теми ВДНЗУ «Українська медичнїа стоматологічна академія»: «Оптимізація лікування хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з патологією кардіореспіраторної та ендокринної систем шляхом фармакогенетичних досліджень рецепторів, які активують проліферацію пероксисом, та рецепторів ангіотензину ІІ першого типу», яка виконується за планом МОЗ України. Номер державної регістрації: 0106U003239. Строк виконання - 2004-2007 роки.
Мета дисертації: дослідити в експерименті in vitro вплив агоністів PPARγ аторвастатину і розиглітазону на апоптоз і функціональний стан моноцитів/макрофагів крові чоловіків з явищами метаболічного синдрому залежно від поліморфізму гена PPARγ Про12 Ала.
Завдання дослідження:
1. Одержати дані про частоту поліморфізму гена PPARγ у здорових людей і осіб з явищами метаболічного синдрому в українській популяції і сформувати групи з різними поліморфними варіантами гена PPARγ.
2. Вивчити в експерименті in vitro вплив агоністів PPARγ розиглітазону і аторвастатину на інтенсивність апоптозу моноцитів/макрофагів крові з різними генетичними варіантами гена PPARγ Про12Ала.
3. Вивчити здатність до продукції моноцитами/макрофагами активних форм кисню в осіб з різними генетичними варіантами PPARγ і вплив агоністів цих рецепторів: розиглітазону і аторвастатину.
4. Дослідити фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів in vitro під впливом агоністів PPARγ розиглітазону і аторвастатину.
5. Вивчити вплив in vitro агоністів PPARγ розиглітазону і аторвастатину на продукцію моноцитами/макрофагами чинника некрозу пухлин - альфа.
Об'єкт дослідження. Моноцити/макрофаги крові людини з явищами метаболічного синдрому.
Предмет дослідження. Апоптоз і функціональний стан моноцитів/макрофагів крові чоловіків з явищами метаболічного синдрому при дії агоністів PPARγ залежно від поліморфізму гена PPARγ Про12Ала.
Методи дослідження. Метод полімеразної ланцюгової реакції; морфологічні, НСТ-тест, хемілюмінесцентні, імуноферментні.
Наукова новизна. Уперше одержані дані про розповсюдження поліморфізму гена PPARγ Про12Ала в українській популяції. Уперше в Україні знайдені особливості розповсюдження поліморфізму гена PPARγ Про12Ала в осіб з метаболічним синдромом. Уперше одержані дані про особливості впливу in vitro агоністів PPARγ розиглітазону і аторвастатину на апоптоз моноцитів/макрофагів крові чоловіків із метаболічним синдромом. Уперше досліджено фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів крові людей та вплив на неї агоністів PPARγ в групах із різними генотипами цього рецептора. Уперше вивчено двома незалежними методами продукцію моноцитами/макрофагами крові активних форм кисню під впливом агоністів PPARγ аторвастатину та розиглітазону в осіб із різними генетичними варіантами гена цього рецептора. Уперше досліджено продукцію моноцитами/макрофагами фактора некрозу пухлин - альфа в осіб із різними поліморфними варіантами гена PPARγ.
Практичне значення дослідження. Нові дані про вплив поліморфізму і агоністів PPARγ на функції моноцитів/макрофагів у осіб із явищами метаболічного синдрому служать розумінню ролі імунної системи в розвитку хронічного запалення, інсулінорезистентності й асоційованих із ними хвороб, що є теоретичним обґрунтуванням застосування глітазонів і статинів при метаболічному синдромі з профілактичною і лікувальною метою з урахуванням генотипних особливостей організму хворого.
Вивчення впливу поліморфізму гена PPARγ на активність і апоптоз моноцитів і їхні реакції на агоністи PPARγ може бути використано для індивідуалізованого прогнозування можливості розвитку метаболічного синдрому і його ускладнень. Фармакогенетичний підхід до вибору методів регуляції активності МФС може служити основою для профілактичних і лікувальних заходів, що індивідуалізуються, в осіб із чинниками ризику найпоширеніших серцево-судинних, легеневих хвороб і цукрового діабету 2 типу.
Упровадження результатів дослідження. Результати досліджень упроваджені в навчальний процес і наукові дослідження на кафедрах нормальної фізіології та загальної та клінічної фармакології з курсом клінічної імунології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (акти впровадження від 10.09.2008р.), на кафедрі терапії Вінницького національного медичного університету (акт впровадження від 06.11.08 р.); на кафедрі внутрішніх хвороб Івано-франківського державного медичноого університету (Акт впровадження від 10.11.08р.) 1 міській лікарні м. Полтави (акт впровадження від 11.11.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Автор особисто провів патентно-інформаційний пошук, проаналізував джерела літератури з даної теми, розробив разом з науковим керівником план експерименту, освоїв методи дослідження, провів математичну обробку й аналіз результатів дослідження, сформульовав основні положення, висновки і практичні рекомендації. Авторські права дисертанта захищені патентом України на корисну модель. Частина експериментального матеріалу та деякі теоретичні узагальнення отримані у співпраці з науковим керівником, професором І.П. Кайдашевим та ст. наук. співр. ЦНДЛ ВДНЗУ «УМСА» М.В Микитенко, Л.А. Куценко та М.С. Расіним. Усі співавтори дали згоду на використання спільно отриманих даних у дисертації. Конкретний особистий внесок здобувача в публікацію наукових праць разом із співавторами складає рівномірну частку науково-практичної участі кожного співавтора.
Апробація результатів досліджень. Результати роботи були представлені на таких наукових форумах: «3rd International Symposium «PPARS Efficacy and Safety, From Basic Science to Clinical Applications», Monte Carlo (Monaco), March 19-23, 2005»; Х1 конгресі світової федерації українських лікарських товариств, 28-30 серпня 2006 р.(Полтава); на IX з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства, м. Вінниця, 10-12 травня 2007 р.; на IV з’їзді медичних генетиків України, 9-11 жовтня 2008 року, м. Львів; на 2 Республіканському з’їзді ендокринологів України, м. Київ. 15-17 листопада 2008 року, на клінічних конференціях клініки внутрішніх хвороб ВДНЗУ «УМСА», Полтава, 2005, 2006, 2007, 2008 рр.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 праць у рекомендованих ВАК України виданнях. Одержаний патент України на корисну модель.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, характеристики матеріалу і методів дослідження, чотирьох розділів результатів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку джерел літератури, який містить 256 найменувань наукових праць. Дисертація надрукована на 139 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 44 таблицями, 7 діаграмами, 3 малюнками.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації одержані експериментальні дані та зроблені теоретичні узагальнення, які свідчать про активацію апоптозу та пригнічення інших досліджених функцій моноцитів/макрофагів крові людини агоністами ядерних транскрипційних факторів - рецепторів, що активують проліферацію пероксисом-гамма (PPARγ), аторвастатином і розиглітазоном, а також вищу функціональну активність 12Ала алеля цих рецепторів. Це свідчить про негативний вплив PPARγ на функціональну активність моноцитів крові людини.
1. В українській популяції знайдене значне розповсюдження алеля 12Ала гена PPARγ (20,7%), що дещо перевищує середні показники серед європеоїдів (12-20%). У групі хворих з явищами метаболічного синдрому частота 12Ала алеля має тенденцію до нижчих показників, ніж у здорових осіб (11,9%, р=0,092), що відповідає даним, одержаним у хворих на цукровий діабет 2 типу в різних популяціях.
2. Установлено підвищення інтенсивності апоптозу моноцитів/ макрофагів під впливом двох різних за структурою і механізмом дії агоністів РРARγ. У діапазоні застосованих доз аторвастатин у середньому збільшував апоптоз М/М на 37-75%, розиглітазон - на 65-130%. Більш виражений ефект цих агоністів спостерігався у М/М, одержаних від осіб із алелем 12Ала (на 12-100% у порівнянні з групою з генотипом Про12Про).
3. Аторвастатин і розиглітазон знижують продукцію моноцитами/макрофагами активних форм кисню на 5-14% і 6-18%, відповідно, про що свідчать дані НСТ-тесту, і на 38-68% за даними вивчення хемілюмінесценції. Найбільше зниження продукції активних форм кисню (на 10-17%) спостерігалося в групах М/М з 12Ала алелем.
4. Агоністи PPARγ мають різноспрямований вплив на фагоцитарну (поглинальну) функцію моноцитів/макрофагів. Аторвастатин знижує цю здатність перважно у осіб з 12 Ала алелем на 8-17%. Розиглітазон дозою 10 і 30 мкмоль/л знижував цю функцію на 7-12%, а дозою 100 мкмоль/л підвищував її. Останнє більш виражено у М/М, одержаних від осіб із алелем 12Ала на 10-12%.
5.Аторвастатин і розиглітазон знижують продукцію моноцитами/ макрофагами фактора некрозу пухлин - альфа в середньому на 24,5 і 40,5% відповідно. Це зниження більше в М/М, одержаних від осіб із 12Ала алелем на 12%.
Одержані в нашому дослідженні результати свідчать про імуносупресивну активність PPARγ, більше виражену в осіб із 12Ала алелем цих рецепторів, Загалом, вони свідчать про важливу роль імунної системи (зокрема, мононуклеарної фагоцитарної системи) в патогенезі хронічного запалення і велике значення досліджень поліморфізму білків регуляторних систем для теоретичної та клінічної імунології, імунокорекції та імунореабілітації.

Практичні рекомендації. Необхідно продовжити дослідження імуносупресивної дії агоністів PPARγ як в експериментах, так і в умовах клініки, як чинників запобігання та лікування хронічного запалення, яке є основою розвитку найпоширеніших хвороб людства. Дані про слабший імуномодулюючий ефект агоністів PPARγ у осіб з генотипом Про12Про, який переважає в українській популяції, вказують на необхідність диференційованого дозування цих препаратів в залежності від генотипу пацієнта. Наявність генотипу Про12Про маємо вважати одним із додаткових чинників ризику розвитку метаболічного синдрому і асоційованих із ним хвороб. Подальші дослідження, на наш погляд, мають бути спрямовані на з'ясування механізмів взаємодії PPARγ з іншими ядерними транскрипційними чинниками, а також з іншими типами PPAR альфа і бета/дельта, які також виконують певну роль у регуляції функцій мононуклеарної макрофагальної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абелев Г.И. Основы иммунитета /Г.И. Абелев// Соросовский Образовательный журнал. -1996.- N 5. - С. 4 - 10.
2. Абрамов Д.Д. Частоты аллелей гена HLA- LPM2 в русской популяции /Абрамов Д.Д., Трофимов Д.Ю., Алексеев Л.П. // Иммунология.-2006.-т.27.-№4.-С. 196-197.
3. Амосова Е.Н. Показатели системного иммунного воспаления у больных с острым инфарктом миокарда, осложненным ранней постинфарктной стенокардией / Амосова Е.Н., Чопьяк В.В., Рокита О.И. // Укр.. медичний часопис.- 2005.- №3.- С.47-52.
4. Бабак О.Я. Артериальная гипертензия и ишемическая болезнь сердца эндотелиальная дисфункция: современное состояние вопроса /Бабак О.Я., Шапошникова Ю.Н., Немцова В.Д. // Український терапевтичний журнал - №1- С. 14-21.
5. Барышников А.Ю. Иммунологические проблемы апоптоза / Барышников А.Ю., Шишкин Ю.В. // М. 2002.- 128 с., с. 42-45.
6. Белоглазов В.А. Реабилитация иммунной системы при хроническом обструктивном бронхите /Белоглазов В.А. // Вест. физиотерапии и курортологии. - 1998. - № 1. - С. 40-43.
7. Белушкина Н.Н. Молекулярные основы апоптоза / Белушкина Н.Н., Хасан Хамад Али, Северин С.Е. // Вопросы биол. мед. и фарм. химии 1998, №4, с. 15-23.
8. Бережная И.М. Стратегия выбора методов иммунологических исследований в клинике и подходы к иммунореабилитации системы иммунитета / И.М. Бережная // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 35-46.
9. Бутенко Г.М. Иммунология старения / Г.М. Бутенко // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 26-34.
10. Вейр Б. Анализ генетических данных / Б. Вейр // М.-1995.- 245 с.
11. Волянский Ю.Л. Молекулярные механизмы программированной клеточной гибели / Ю.Л. Волянский , Т.Ю. Колотова , Н.В. Васильев // Успехи современной биологии.- 1994.-Т. 114.- вып. 6.—С.. 679-692.
12. Волянский Ю.Л. Развитие идей И.И. Мечникова в современном естествознании / Ю.Л. Волянский, Р.М. Хаитов, В.И. Мальцев. // Здоров’я України.-№ 10.-2005.-с.4.
13. Герасимов И.Г. Кинетика реакции восстановления нитросинего тетразолия нейтрофилами крови человека /И.Г. Герасимов, О.А. Калуцкая // Цитология.- 2000..- Т. 42.- №2.- С. 160 165/.
14. Гольцев А.Н. Изучение патофизиологических механизмо проявления иммунореактивности гемопоэтической ткани // Проблемы криобиологии. 1997. № 12. С. 3741.
15. Горбась І.М. Епідеміологічні аспекти артеріальної гіпертензії в сільській популяції України / І.М. Горбась, І.П. Смирнова, Н.М. Грицай та ін // Український кардіологічний журнал.-2006.-№2.-С.9-12.
16. Дзяк Г.В. Клинико-иммунологические критерии оценки прогноза и лечения атеросклероза и ревматизма / Г.В. Дзяк, Е.А. Коваль // Журнал АМН України. 1998. Т. 4, № 1. С. 78.
17. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология / Григорий Николаевич Дранник // Одесса. «АстроПринт».-1999.- 602 стр.
18. Драннік Г.М. Роль та місце клінічної імунології у структурі охорони здоров’я. Деякі підсумки та перспективи розвитку в Україні / Г.М. Драннік // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 5-13.
19. Друх В.М., Фарахутдинов Р.Р., Загидуллин Ш.З. Метод изучения хемилюминесценции лейкоцитов цельной крови / В.М. Друх, Р.Р.
20. Заремба С.В. Хемилюминесценция фагоцитов крови у больных гнойнодструктивными заболеваниями легких /С.В.Заремба, Я.Н. Шойхет Е.А. Цейхман и др.// Материалы 12 Национального конгресса по болезням органов дыхания. Москва 12-15 ноября 2002 г.- С. 23-25.
21. Кайдашев И.П. Апоптоз как общебиологический процесс / И.П. Кайдашев // Проблеми екології та медицини.- 1998.- т.2.-№ 5-6.- С. 9-13.
22. Кайдашев И.П. Фармакогенетический подход к применению кандесартана в лечении эссенциальной гипертонии /Кайдашев И.П., М.С Расин, Л.Г.Савченко и др. // Цитологія и генетика, 2005. №5, с. 5-8.
23. Кайдашев И.П. Полиморфизм гена рецептора ангиотензина II первого типа в связи с развитием эссенциальной артериальной гипертензии / И.П. Кайдашев, Л.Г.Савченко, М.С.Расин и др.// В кн. XV съезд терапевтов Украины, Киев, 2004, с. 171-175.
24. Кайдашев И.П. Влияние полиморфизма гена PPARγ на функциональное состояние моноцитовмакрофагов крови людей /Кайдашев И.П., Расин А.М., Микитюк М.В., Куценко Л.А., Расін М.С. // Імунологія та алергологія.-2007.-№1.-С.27-30.
24. Кайдашев И.П. Частота Про12Ала полиморфизма гена PPARγ в украинской популяции и его возможная связь с развитием метаболического синдрома /Кайдашев И.П., Расин А.М., Шлыкова О.А. // Цитология и генетика. 2007.-С. 47-49.
25. Кайдашев І.П Необхідність комплексного підходу до вивчення апоптозу лімфоїдних клітин / І.П., Кайдашев, О.А.Ножинова , В.В. Рябенко // 1мунологія та алергологія.- 2000.-N~4.-С. 9-15.
26. Камышников В.С. Справочник по клинической лабораторной диагностике / В.С. Камышников // Белорусь, 2000. 463 с.
27. Князькова И.И., Бабак О.Я. Гиполипидемическая терапия: современный взгляд на симвастатин / И.И Князькова, О.Я.Бабак // Український терапевтичний журнал. -2006.-№4.- С. 72-83.
28. Ковальчук Л.В. Цитокиновый профиль биологических жидкостей организма человека /Л.В. Ковальчук, Е.Н. Долгих, Л.В. Ганковская и др. // Аллергология и иммунология.-2005.- №4.- с. 460-464.
29. Лебедев К.А. Имунограмма в клинической практике / К.А. Лебедев И.Д. Понякина // М. Наука.-1990.-С. 91-101
30. Логинский В.Е. Метод определения кислород-активируюшей способности нейтрофилов по НСТ-тесту /В.Е. Логинский ., В.В. Коробкин // Лабораторное дело.-19078.-№1.-С.3
31. Лутай М.И. . Атеросклероз: современный взгляд на патогенез./М.И. Лутай // Укр. кардіол. журн. 2004. №1. с. 22-34.
32. Лушников Е.Ф. Апоптоз клеток: морфология, биологическая роль, механизмы развития /Е.ФЛушников ., В.М. Загребин // Архив патологии, 1987, т.49, с. 84-89.
33. Малыжев В.А. Инсулинзависимый сахарный диабет как аутоиммунное заболевание. Иммунодиагностика , иммунопрофилактика /Малыжев В.А. // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 47-59.
34. Мамонтова Т.В. Новые аспекты апоптоза мононуклеарных клеток в патогенезе бронхиальной астмы /Мамонтова Т.В., И.П. Кайдашев // Алергологія.-2005.-С. 23- 28.
35. Маянский А. Н., Пикуза О. И. Клинические аспекты фагоцитоза /Маянский А. Н., Пикуза О. И. // Казань.- Магариф,- 1993.- 145 с.
36. Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике. Под редакцией проф. / В.В. Меньшиков // М. Медицина.- 1987. 365 c.
37. Минушкина Л.О. Генетические аспекты регуляции эндотелиальной функции при гипертонии/Л.О. Минушкина, Д.А. Затейщиков , Б.А.Сидоренко // Кардиология.-2000.-№3.-С. 68-76.
38. Минушкина Л.О. Гены эндотелиальных факторов и артериальная гипертония/Л.О. Минушкина // Рус. Мед. сервер - Новости кардиологии.-2003.-№11.
39. Митерева Д.Е., Агафонов В.Е. Модификация метода хемилюминисцентного анализа для оценки активности фагоцитов цельной крови сесибилизированных животных/ Д.Е. Митерева ., В.Е. Агафонов // Клин. лаб. диагностика.-2004.- №3.- С. 47-50.
40. Москаленко В.Ф., Коваленко В.М. Кардіологія в Україні: реальність і перспективи /В.Ф. Москаленко , В.М. Коваленко // Укр. кардіол. журн. 2001. № 1. С. 5-10.
41. Павликова Е.П. Клиническое значение интерлейкина-6 и фактора некроза опухоли α при ишемической болезни сердца /Е.П. Павликова, И.А. Мерай // Кардиология. 2003. № 8. С. 68-71.
42. Поляков А.Б., В.В. Шишкин С-реактивній белок, как прогностичеcкий фактор у больных ишемической болезнью сердца /А.Б. Поляков В.В. Шишкин // Український кардіологічний журнал.-2006.-№1.-С.64-66.
43. Прилуцький А.С. Значение определения СРБ в патологии человека.
/Прилуцкий А.С.// ІІ Національний конгрес з імунології, алергології та імунореабілітації на тему «Сучасні досягнення клінічної імунології й алергології». Тези доповідей. Імунологія та алергологія.-2007.-№3.-С. 90.
44. Пухлик Б.М. Клиническая аллергологич в Украине. Состояние и нерешенные проблемы /Б.М. Пухлик // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 14-25.
45. Расин А.М. Значение полиморфизма гена PPARγ в противо- воспалительной активности аторвастатина и розиглитазона /Расин А.М., Кайдашев И.П., Расин М.С. // Імунологія і алергологія.-2007. - №2.- С.16-18.
46. Расин А.М. Пероксисом пролифератор-активирующие рецепторы и их роль в системном воспалении, атерогенезе, артериальной гипертензии и хроническом обструктивном заболевании легких /А.М. Расин, И.П. Кайдашев, М.С. Расин // Український терапевтичний журнал.-2006.- №2.-С..100-108.
47. Расін О.М. Молекулярні механізми протизапальної дії глітазонів та статинів: роль PPAR-γ / О.М. Расін, І.П. Кайдашев, М.С. Расін// Міжнародний ендокринологічний журнал. -2007.-№6 (12).-С. 71-76.
48. Расін А.М. Функціональний стан моноцитів/макрофагів крові чоловіків з метаболічним синдромом та різними генетичними варіантами гена PPARγ / Расін А.М. // Проблеми екології та медицини.-2007.-Т.11.-№5-6.-С. 9-14.
49. Регуляція активності мембрани та процесів апоптозу лімфоїдних клітин тканиними пептидами /Під ред.. проф. І.П. Кайдашева // Полтава.- «Полімет».-2006.- С. 162.
50. Ройт А. Основы иммунологии // М.: Мир.- 1991.
51. Рязанов A.П., Аракелянц А.А., Юренев А.П.. Патогенез артериальной гипертонии в рамках метаболического синдрома/ A.П. Рязанов, А.А. Аракелянц, А.П. Юренев // Кардиология.- 2000.- т. 40.- №3.- С. 64-68.
52. Сепиашвили Р.И., Бережная Н.М.. Система иммунитета как регулятор тканевого гомеостаза /Р.И. Сепиашвили, Н.М. Бережная // Аллергология и иммунология.-2005.- №4.- с 445-455.
53. Симбирцев А.С. Цитокины новая система регуляции защитных реакций организма /А.С. Симбирцев // Цитокины и воспаление.-2002.- Т.1.-№1.-С..9-16.
54. Симбирцев А.С. Толл-белки: специфические рецепторы неспецифического иммунитета /А.С. Симбирцев // Иммунология.-2005.-№ 6.-С. 368-376.
55. Танчу Чуми Ж.К., Волненко Н.Б. Влияние цитокинов на прогрессирование сердечной недостаточности /Ж.К. Танчу Чуми , Н.Б. Волненко // Укр. кардіол. журн. 2003. № 2. С. 64-66.
56. Терехов О.П. Иммунная система эндогенная система питания многоклеточных организмов / О.П. Терехов // Иммунология.-2005.-№1.- С. 59-64.
57. Титов В.Н. Общность атеросклероза и воспаления специфичность атеросклероза как воспалительного процесса /В.Н. Титов // Российский кардиологический журнал.-1999.-№5.-С. 12-18.
58. Тяжелова В.Г. TRAIL- и WNT сигнальные пути в апоптозе /В.Г. Тяжелова // Иммунология.-2005.-№6.-С.377-384.
59. Уманский С.Р. Апоптоз: молекулярные и клеточные механизмы / // Молекулярная биология, 1996, том. 30. вып. 3, с. 487-502.
60. Филев Л.В. Особенности функциональной активности моноцитов при остром вирусном гепатите /Филев Л.В., В.Г. Попов, И.В. Волчек и др. // Журнал микробиол.- 1985.-№8.- С. 61-65.
61. Фролов В.М. Проблемы иммуноэкологии: от синдрома повышенной утомляемости до синдрома повышенной усталости /В.М. Фролов, Н.М. Дранник // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 63-82.
62. Хаитов Р.М. Физиология иммунной системы /Рахим Мусаевич Хаитов -М. -2001.-427 с.
63. Хэм А. Гистология /А.Хэм, Д. Кормак, перевод с англ. // М.- Мир.- 1983. т.5.- Гл. II, С. 42-45.
64. Чеботарев В.Ф. Современные представления о механизмах аутоиммунного процесса. Аутоагрессия и проблема иммунореабилитации при эндокринной патологи /В.Ф. Чеботарев // Імунологія та алергологія.-1998.-№1.- с. 59-63.
65. Черешнев В.А. Фагоцитарный тест в ранней экспресс-диагностике некоторых острых вирусных инфекций /В.А. Черешнев, Е.И. Самоделкин, Э.С. Горовин.// Аллергология и иммунология.-2005.- №4.- с 504-507.
66. Чернушенко Е.Ф. Иммунология бронхиальной астмы /Е.Ф, Чернушенко // Укр. пульмон. журн. - 2000. - № 2.- Дополнение. - С. 19 21.
67. Чумак А.А. Имунологические аспекты регенерации / А.А. Чумак // Імунологія та алергологія.- 2002.-№2.-С. 23- 28.
68. Чучалин А.Г. Хронический обструктивный бронхит. В кн.: Хронические обструктивные болезни легких. /А.Г.Чучалин // М. ЗАО «Издательство БИНОМ».- 1998.-с 34-49.
69. Ярилин А.А. Апоптоз и его место в иммунных процессах / А.А. Ярилин // Иммунология 1996, т. 6, с. 10-23.
70. Agarwal A.K. A novel heterozygous mutation in peroxisome proliferator-activated receptor-gamma gene in a patient with familial partial lipodystrophy /Agarwal A.K., Garg A. // J Clin Endocrinol Metab.-2002.- 87.- P.408411.
71. Agostini М. Tyrosine Agonists Reverse the Molecular Defects Associated with Dominant-Negative Mutations in Human Peroxisome Proliferator-Activated Receptor /Agostini М., Gurnell М., Savage В. at al. // Endocrinology.- 2004.- Vol. 145.- No. 4.- P. 1527.
72. Ajuwon K. and Michael E. Spurlock. Adiponectin inhibits LPS-induced NF-В activation and IL-6 production and increases PPAR2 expression in adipocytes / K. Ajuwon and Michael E. Spurlock // Am J Physiol Regul Integr Comp Physiol.- 2004.-v.16.-P.12.
74. Alexander CM. NCEP-defined metabolic syndrome, diabetes, and prevalence of coronary heart disease among NHANES III participants age 50 years and older /Alexander CM, Landsman PB, Teutsch SM, Haffner SM. // Diabetes.- 2003;- v.52.- P. 1210-1214.

1. Al Lawati J.A. Prevalence and 10-year secular trend of obesity /Al Lawati J.A., Jousilahti P.J. // Oman Saudi Med J. -2004.- v.25.- P. 346-351.
76. Al-Shali K. Z. Genetic Variation in PPARG Encoding Peroxisome Proliferator-Activated Receptor {gamma} Associated With Carotid Atherosclerosis /Al-Shali K. Z., House A. A., Hanley A. J.G. // Stroke.-2004.- v. 35(9). - P. 2036 2040.
77. Altshuler D. The common PPARgamma Pro12Ala polymorphism is associated with decreased risk of type 2 diabetes /Altshuler D., Hirschhorn J.N., Klannemark M. Et al. // Nat Genet.-2000.- v.26.-P. 87-99.
78. American Thoracic Society. Standards for the diagnosis and care of patients with chronic obstructive pulmonary disease // Am J Respir Crit Care Med.- 1995.- v.152.- P.77-120.
79. Andrulionyte, L. Common polymorphisms of the PPAR-gamma2 (Pro12Ala) and PGC-1alpha (Gly482Ser) genes are associated with the conversion from impaired glucose tolerance to type 2 diabetes in the STOP-NIDDM trial /Andrulionyte, L., Zacharova, J., Chiasson, J.L. et al. // Diabetologia. 2004.- v.47.-P. 2176-2184.
80. Asada K. Antiinflammatory roles of peroxisome proliferator-activated receptor gamma in human alveolar macrophages / K., Asada, S.Sasaki , T. Suda et al. // Am J Respir Crit Care Med.- 2004.- v. 169.- P.195200.

81. Barroso I. Dominant negative mutations in human PPAR are associated with severe insulin resistance, diabetes mellitus and hypertension /Barroso I., Gurnell M., Crowley V.E.F. et al. // Nature.-1999.- 402.- P. 880883.
82. Belvisi, M. G. Induction of cyclo-oxygenase-2 by cytokines in human cultured airway smooth muscle cells: novel inflammatory role of this cell type /Belvisi, M. G., Saunders M. A., Haddad E. Bet al. // Br. J. Pharmacol.- 2002.-№ 120.-Р. 910-17.
83. Benson S., Harrihar A. Pershadsingh C.I. Identification of Telmisartan as a Unique Angiotensin II Receptor Antagonist With Selective PPARModulating Activity /Benson S., Harrihar A. Pershadsingh C.I. et al. // Hypertension.-.2004.-v.43.-P.993-97.
84. Bickel C. Relation of markers of inflammation (C-reactive protein, fibrinogen, von Willebrand factor, and leukocyte count) and statin therapy to long-term mortality in patients with angiographically proven coronary artery disease /Bickel C, Rupprecht HJ, Blankenberg S. // Am.J.Cardiol.-2002.-v.89.-P.901908.
85. Bishop-Bailey D., Hla T. Endothelial cell apoptosis induced by the peroxisome proliferator-activated receptor (PPAR) ligand 15-deoxy-Delta12, 14-prostaglandin J2 /Bishop-Bailey D., Hla T. et al. // J. BiolChem.-1999.-v.274.-P.17042-17048.
86. Birrell B.A. PPAR-gamma agonists as therapy for diseases involving airway neutrophilia/Birrell B.A., Patel HJ, McCluskie K. et al. // Eur Respir J.- 2004.-.24.-P. 1823.
87. Blüher M., Lübben G, Paschke R. Analysis of the Relationship Between the Pro12Ala Variant in the PPAR-2 Gene and the Response Rate to Therapy With Pioglitazone in Patients With Type 2 Diabetes /Blüher M., Lübben G, Paschke R. et al. // Diabetes Care.- 2003.- v.26.-P. 825-831.
88. Bodles A.M., Varma М., Yao-Borengasser A. Pioglitazone induces apoptosis of macrophages in human adipose tissue /Bodles A.M., Varma М., A.Yao-Borengasser et al. // J. Lipid Res.-2006.-v/47.-P.2080-2088.
89. Boitier E., Gautier J-C. and Roberts R.. Advances in understanding the regulation of apoptosis and mitosis by peroxisome-proliferator activated receptors in pre-clinical models: relevance for human health and disease /Boitier E., Gautier J-C. and Roberts R. et al // Comparative Hepatology -2003.-v. 2. P.-3-21.
90. Bonofiglio D. . Peroxisome proliferator-activated receptor-gamma activates p53 gene promoter binding to the nuclear factor-kappaB sequence in human MCF7 breast cancer cells /Bonofiglio D, Gabriele S, Aquila S, et al. // Mol Endocrinol. -2006.- v. 20 (12).-P/ 3083-92.
91. Caramori M.L. The human peroxisome proliferator-activated receptor [gamma]2 Pro12Ala polymorphism is associated with decreased risk of diabetic nephropathy in patients with type 2 diabetes - PPAR[gamma]2 / Caramori M.L. Canani L. H.,Costa L.A., Gross H.G.// Brief Genetics Reports. Diabetes.- 2003.- P. 2003-2012.

92. Charriere, G. Preadipocyte conversion to macrophage. Evidence of plasticity /Charrière G, Cousin B, Arnaud E.et al. // J. Biol. Chem.- 2003. - v.278.- P. 9850-9855.
93. Chattopadhyay N. Expression of peroxisome proliferator-activated receptors (PPARS) in human astrocytic cells: PPARgamma agonists as inducers of apoptosis /Chattopadhyay N., Singh D.P., Heese O., et al. // J. Neurosci Res.- 2000.-v. 61.- P. 67-74.
94. Chinetti, G. Activation of peroxysome proliferator-activated receptors