АЛЕРГІЯ ДО ТАРГАНІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ТА АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ : Аллергия к тараканам у больных бронхиальной астмой и аллергическим ринитом

Краткое описание

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Міністерство охорони здоров’я України

На правах рукопису

ГРИШИлО аНТОН ПАВЛовИЧ

УДК: 616-056.3:599.721-071-08

алергія ДО ТАРГАНІВ У ХВОРИХ на БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ТА АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

14.01.29 клінічна алергологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Зайков Сергій Вікторович
доктор медичних наук, професор

Вінниця 2008
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1.

Огляд літератури. Алергія ДО ТАРГАНІВ актуальна проблема СУЧАСНОЇ алергології

11

1.1.

Поширеність гіперчутливості до алергенів тарганів

11

1.2.

Алергени тарганів

18

1.3.

Діагностика гіперчутливості до алергенів тарганів

25

1.4.

Специфічна імунотерапія алергенами тарганів

30

РОЗДІЛ 2.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

33

2.1.

Матеріали досліджень

33

2.2.

Методи досліджень

41

РОЗДІЛ 3.

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ ДО АЛЕРГЕНІВ ТАРГАНІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ТА/АБО АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

50

Розділ 4.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ АЛЕРГЕНАМИ ТАРГАНІВ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ТА АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

62

РОЗДІЛ 5.

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

81

ВисновКИ

118

Практичні рекомендації

120

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

123

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АЗ алергічні захворювання
АР алергічний риніт
АлТ алергени тарганів
БА бронхіальна астма
ГЧ гіперчутливість
ГЧР гіперчутливі реакції
ДП домашній пил
ІА інсектна алергія
ПТ прик-тест
РАСТ радіоалергосорбентний тест
СІТ специфічна імунотерапія
ФЗД функція зовнішнього дихання
B.g. Blattella germanica
B.o. Blatta orientalis
G.p. Gromphadorhina portentosa
P.a. Periplaneta americana
FEV1 або ОФВ1 об’єм форсованого видоху за 1 секунду
PEF або ПОШвид пикова об’ємна швидкість видоху

ВСТУП
Актуальність теми. В сучасних умовах алергічні захворювання (АЗ) є одними з найбільш розповсюджених захворювань серед населення і складають велику медичну та соціальну проблему [21, 24, 56]. Так, за даними різних дослідників, від 10,0 до 40,0% усього населення світу страждають на АЗ [33, 55, 81, 103]. За оцінками експертів ВООЗ, щорічно населення земної кулі втрачає внаслідок бронхіальної астми (БА) 15 млн років здорового життя, а смертність від цього захворювання складає 250 тис випадків в рік [136]. Не меншу проблему для охорони здоров’я являє і алергічний риніт (АР). Лише в США прямі витрати на АР складають 3,5 млрд. доларів на рік, в Європі 1-1,5 млрд. євро, а непрямі витрати додають ще 1,2-2 млрд. [38]. На думку Б.М.Пухлика [57, 58] та T.A.E. Platts-Mills et al. [193] до 2015 р. європейським країнам погрожує епідемія АЗ. При цьому на фоні загального зростання захворювань алергічного генезу спостерігається збільшення кількості гіперчутливих реакцій (ГЧР) до внутрішньожитлових інсектних алергенів, до яких відносяться й алергени тарганів (АлТ). В роботах багатьох закордонних дослідників наголошується, що серед всіх видів інсектної алергії, поширення гіперчутливості (ГЧ) саме до цих комах є досить високим, особливо серед пацієнтів з такими АЗ, як БА і АР. Так, розповсюдженість алергії до тарганів серед населення змінюється в залежності від географічного розташування країн, стану довкілля, матеріально-побутових умов, наявності клінічних ознак АЗ тощо від 4,0% [165] до 73% [162]. В Україні та Росії також вельми актуальна дана проблема у зв’язку з високим ступенем забрудненості промислових і житлових приміщень цими комахами, вираженою чутливістю хворих на респіраторні АЗ до їх алергенів та відсутністю способів ефективної терапії і профілактики алергії до тарганів [33, 41].
Специфічна діагностика даного виду алергії, як й інших АЗ, основана на даних алергологічного анамнезу, шкірних, інших провокаційних та лабораторних тестів з певними алергенами [29, 44, 73, 204]. Позитивні шкірні проби з АлТ реєструються у 24,3-60,9% пацієнтів з БА та/або АР [220, 226] на відміну від осіб без клінічних ознак АЗ, серед яких ГЧ до АлТ за допомогою шкірних тестів виявляється в 4,7% випадків, що додатково підкреслює високу інформативність цього методу шкірного тестування в діагностиці IgE-залежних ГЧР [171].
В діагностиці ГЧ до АлТ широко застосовуються і лабораторні тести імуноферментний або хемілюмінесцентний аналіз [33, 79], РАСT, ELISA, імуноблотинг [40, 177], результати яких добре корелюють з результатами шкірних проб. На жаль, в Україні дані методи діагностики залишаються майже недоступними для практичної охорони здоров’я внаслідок високої коштовності, відсутності апаратури та реактивів для їх проведення.
Оскільки ефективність лікування хворих на різноманітні АЗ в значному ступені залежить від своєчасного усунення контакту з причинним алергеном або зменшенні чутливості до нього, тому питання специфічної діагностики та специфічної імунотерапії (СІТ) алергенами набуває надзвичайно важливого значення [24, 33, 52, 56]. СІТ є принципово особливим методом лікування АЗ і досить давно застосовується у практичній алергології [17, 21, 56, 67]. Досвід, що накопичений протягом багатьох років вітчизняними та іноземними алергологами [9, 20, 47, 57, 58, 168, 179], переконливо свідчить, що СІТ є ефективним, а при виконанні необхідних умов її проведення й безпечним методом лікування хворих на АЗ. Важливим є також той факт, що ефективність і безпечність СІТ підтверджені з позицій доказової медицини [16, 96, 234]. За допомогою АлТ можна підтвердити чи заперечити наявність чи відсутність у обстежуваних алергії до тарганів і в разі необхідності провести СІТ відповідними алергенами. Але слід підкреслити, що раніше в Україні внаслідок відсутності АлТ специфічна діагностика та імунотерапія даного виду алергії у хворих взагалі не проводилася. Лише з 2004 року Вінницьке підприємство „Імунолог” налагодило серійне виробництво алергенів чорного та рудого тарганів для діагностики та лікування АЗ, завдяки чому виникла можливість проведення даного дослідження. Отже, зрозумілою є наша зацікавленість у вивченні питання АТ, спричинена об’єктивною необхідністю визначення поширеності цієї форми алергії, організації своєчасної специфічної діагностики та імунотерапії хворих на респіраторні АЗ за допомогою вітчизняних АлТ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до конкурсної держбюджетної теми кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова за замовленням МОЗ України: Епідеміологічне дослідження алергічних захворювань неантропогенного та антропогенного генезу” (номер державної реєстрації 01.9.10 026085), а також до теми: Удосконалити, апробувати нові форми алергенів для місцевої специфічної імунотерапії алергічних захворювань (пероральні, назальні) і запровадити їх у практику” (номер державної реєстрації 0100U004687).
Мета і завдання дослідження. Підвищити якість діагностики алергії до тарганів і ефективність лікування хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт, які обумовлені гіперчутливістю до алергенів тарганів, шляхом застосування оригінальних вітчизняних алергенів.
Завдання дослідження: 1. Вивчити частоту гіперчутливості до різних видів тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт.
2. Оцінити інформативність шкірного прик-тесту з оригінальними вітчизняними алергенами тарганів.
3. Визначити спектр інших внутрішньожитлових алергенів у осіб з гіперчутливістю до алергенів тарганів.
4. Вивчити ефективність та безпечність специфічної імунотерапії алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до відповідних алергенів.
Об’єкт дослідження алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт
Предмет дослідження поширеність алергії до тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт, інформативність різних методів діагностики алергії до тарганів, ефективність та безпечність специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у осіб з бронхіальною астмою та/або алергічним ринітом.
Методи дослідження - у роботі використані загальноприйняті у алергології методи клінічного і лабораторного обстеження пацієнтів алергологічний анамнез, шкірний прик-тест з алергенами рудого німецького, чорного американського і чорного мадагаскарського тарганів, дослідження функції зовнішнього дихання, визначення рівня загального IgE в сироватці крові, статистичні методи при математичній обробці отриманих результатів. Робота виконана з використанням вітчизняних алергенів і технологій, що створені у Вінницькому МП Імунолог” (директор проф. Б.М. Пухлик).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні вивчено поширеність алергії до різних видів тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт. В клінічних умовах визначена інформативність шкірного прик-тесту за допомогою оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними алергенами тарганів. Встановлено, що гіперчутливість негайного типу до алергенів тарганів частіше діагностується у пацієнтів з поєднанням бронхіальної астми та алергічного риніту, ніж у хворих лише на бронхіальну астму або алергічний риніт. Визначено, що у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт частіше виявляється сенсибілізація до алергенів чорного американського та рудого німецького тарганів і рідше до чорного мадагаскарського або декількох алергенів тарганів одночасно. Встановлено, що хворі на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до алергенів тарганів часто сенсибілізовані й до інших внутрішньожитлових алергенів. Визначено, що у частини хворих з гіперчутливістю до комплексного алергену домашнього пилу виявляється сенсибілізація лише до алергенів тарганів, а не інших внутрішньожитлових алергенів. Вивчено ефективність та безпечність класичного парентерального методу проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт.
Практичне значення одержаних результатів. Визначення за допомогою цілеспрямованого дослідження поширеності алергії до тарганів дасть змогу посилити увагу до цієї важливої проблеми і покращити виявлення відповідних категорій хворих. Запропоновано новий підхід до ранньої специфічної діагностики гіперчутливості до алергенів різних видів тарганів за допомогою шкірного прик-тесту з вітчизняними алергенами. Особам з гіперчутливістю до алергенів тарганів проведено специфічну імунотерапію відповідними алергенами. Доведено ефективність та безпечність парентеральної специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у пацієнтів з бронхіальною астмою та/або алергічним ринітом. Отримані результати можуть бути реально впроваджені в практичну діяльність алергологів, пульмонологів та оториноларингологів України. Розроблені автором методики застосування прик-тесту та проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів використовуються в алергологічному кабінеті Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення, алергологічному кабінеті Вінницької міської лікарні №1, алергологічному відділенні №2 Київської міської клінічної лікарні №8, алергологічному відділенні міської клінічної лікарні №5 м. Запоріжжя, алергологічному відділенні міської клінічної лікарні №7 м. Дніпропетровська, науково-практичному об’єднанні «Реабілітація» м. Ужгорода, алергологічному відділенні міської лікарні №5 м. Одеси.
Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведено патентний пошук для визначення актуальності теми роботи, літературний пошук та огляд літератури. Особисто проведено клінічне обстеження осіб, що мають клінічні прояви БА та/або АР, з’ясовано та проаналізовано дані алергологічного анамнезу пацієнтів, виконано переважну більшість шкірних тестів з алергенами різних видів тарганів, відібрані хворі для проведення СІТ і оцінена її ефективність та безпечність. Проведено алергологічне обстеження осіб без клінічних ознак АЗ із загальної популяції населення м. Києва з метою вивчення специфічності прик-тесту з алергенами різних видів тарганів. Самостійно виконано статистичну обробку матеріалів роботи та узагальнення отриманих результатів, оформлено дисертаційну роботу. Висновки і практичні рекомендації на основі проведених досліджень сформульовані автором разом з науковим керівником.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на конференції алергологів України «Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань» (Вінниця, 2005), науковій конференції молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, (Київ, 2005), науково-практичній конференції алергологів України «Сучасні методи діагностики та лікування алергічних захворювань» (Київ, 2006), II з’їзді алергологів України (Одеса, 2006), IY міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь та перспективи сучасної медичної науки» (Вінниця, 2007), І Національному Астма Конгресі (Київ, 2007) ІІ Національному конгресі з алергології та клінічної імунології (Миргород, 2007).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, серед них 5 статей у акредитованих ВАК України журналах та збірниках, 1 стаття у неакредитованому ВАК України журналі та 3 тези доповідей конференцій та з’їздів.
Обсяг та структура дисертації. Матеріали роботи викладені на 122 сторінках друкованого тексту, ілюстровані 24 таблицями, 14 рисунками. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів досліджень, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, який містить 245 робіт.
Автор виносить щиру подяку колективу Вінницького МП „Імунолог” та його директорові професору Б.М. Пухлику за надану пріоритетну можливість користуватись новими технологіями та засобами, створеними на цьому вітчизняному підприємстві.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі клінічної алергології підвищення якості діагностики та ефективності лікування алергії до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт шляхом застосування шкірного прик-тесту і специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів.
1. Алергія до різних видів тарганів реєструється y 38,98+3,17% хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт.
2. У хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт частіше виявляється сенсибілізація до алергенів чорного американського (13,14+3,52%) та рудого німецького (6,78+2,62%) тарганів і рідше до алергена чорного мадагаскарського (4,24+2,10%) або декількох алергенів тарганів (2,12+1,50-5,93+2,46%) одночасно.
3. Гіперчутливість до алергенів тарганів достовірно частіше (P<0,05) діагностується у пацієнтів з поєднанням бронхіальної астми та алергічного риніту (51,28+8,0%), ніж у хворих лише на бронхіальну астму (38,03+5,76%) або алергічний риніт (35,71+4,27%).
4. Хворі на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до алергенів тарганів часто сенсибілізовані й до інших внутрішньожитлових алергенів: в 80,43+4,14% випадків до домашнього пилу, в 56,52+5,17% до пір’я подушок, в 51,09+5,21% до кліщів роду Dermatophagoides, в 35,87+5,0% спостережень до епідермісу свійських тварин).
5. У 22,83+4,38% пацієнтів з гіперчутливістю до комплексного алергену домашнього пилу виявляється сенсибілізація саме до алергенів тарганів, а не до інших внутрішньожитлових алергенів.
6. Шкірний прик-тест з вітчизняними алергенами чорних та рудого тарганів є високоінформативним, надійним і специфічним методом діагностики гіперчутливості до даних алергенів. Це підтверджують більш висока частота позитивних результатів шкірного тестування з алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт (38,98+3,17% випадків проти 5,56+3,82% в контрольній групі), у 68,48+4,84% осіб з алергічними захворюваннями, які мали контакт з тарганами, порівняно з 22,92+3,50% пацієнтами, що не контактували з цими комахами, а також покращення клінічного перебігу бронхіальної астми та алергічного риніту у 31,33+4,84% хворих після припинення контакту з тарганами.
7. Специфічна імунотерапія алергенами тарганів є ефективним методом лікування хворих на бронхіальну астму або алергічний риніт з гіперчутливістю до відповідних алергенів. Її клінічна ефективність становить 85,71+5,40% за результатами 12-місячного спостереження за хворими. Вона вже через рік сприяє зниженню шкірної гіперчутливості до відповідних алергенів у 42,86+7,64% пацієнтів.
8. Специфічна імунотерапія алергенами тарганів є безпечним методом лікування. Частота легких місцевих (7,14+3,97%) та нетяжких системних (2,38+2,35%) побічних реакції при її проведенні складає сумарно лише 9,52+4,53% випадків.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Вітчизняні алергени тарганів поряд з іншими внутрішньожитловими алергенами (кліщі домашнього пилу, пір’я подушок, бібліотечний пил, епідермальні алергени свійських тварин, плісняві гриби, пилок рослин тощо) повинні бути внесені в діагностичну панель інгаляційних алергенів при скринінговому обстеженні пацієнтів з клінічними ознаками респіраторних алергічних захворювань.
2. З метою своєчасного виявлення гіперчутливості до алергенів тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт лікарям-алергологам рекомендується після збирання алергологічного анамнезу виконувати шкірний прик-тест з вітчизняними алергенами рудого німецького (Blatella germanica) та чорного американського (Periplaneta americana) тарганів.
3. При виявленні гіперчутливості до алергенів тарганів, в разі відсутності протипоказань, пацієнтам (можливо на фоні базисної терапії) рекомендується проведення специфічної імунотерапії відповідними алергенами, яка проводиться в період ремісії алергічного риніту або бронхіальної астми лікарем-алергологом.
4. Показаннями для проведення специфічної імунотерапії алергенами тарганів при алергічному риніті та/або бронхіальній астмі є:
- контакт з тарганами в побутових та/або робочих умовах;
- невдалі спроби елімінації алергенів тарганів в житлових та робочих приміщеннях;
- клінічно доведена гіперчутливість до алергенів тарганів, яка підтверджена результатами шкірного тестування та/або виявлення IgE-антитіл до даних алергенів;
- моносенсибілізація до алергенів тарганів;
- більш виражені шкірні тести з алергенами тарганів, ніж з алергенами кліщів та шерсті домашніх тварин;
- відсутність протипоказань.
5. Особам з гіперчутливістю до алергенів тарганів рекомендується в залежності від результатів шкірного тестування проводити специфічну імунотерапію алергенами рудого німецького або чорного американського тарганів парентеральним методом за класичною схемою. Лікування доцільно розпочинати алергеном в субпороговій концентрації в дозі 0,1 мл. Подальше підвищення дози проводиться на 0,2 мл до 0,8 мл, після чого концентрація алергену підвищується в 10 раз, а доза знову повторює свій цикл від 0,1 до 0,8. Кожна наступна доза може бути введена лише при відсутності системної чи місцевої реакції на попередньо введену дозу. Підвищення дози алергену здійснюється щоденно до досягнення дози 10-2, після чого переходять на введення підтримуючих доз від 0,1 мл до 0,8 мл один раз у 2 тижні, а в подальшому 0,5 мл 10-1 1 раз на місяць протягом не менше 3 років.
6. Протипоказання для специфічної імунотерапії алергенами тарганів у осіб з алергічним ринітом та бронхіальною астмою тотожні таким для інших алергічних захворювань: відстрочені позитивні шкірні проби з алергенами тарганів, вагітність, гострі інфекції, соматичні захворювання з порушенням функції, тяжка бронхіальна астма або алергічний риніт, наявність ускладнених алергічних захворювань, декомпенсовані та тяжкі захворювання. Відносними протипоказаннями є вік 50 років і більше, шкірні захворювання, хронічні інфекційні захворювання, маловиражені шкірні проби з алергенами, неефективність попереднього курсу специфічної імунотерапії (якщо така проводилась).
7. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами тарганів доцільно оцінювати через рік після її початку за динамікою клінічних проявів алергічних захворювань, у тому числі при повторних контактах з тарганами, а також за результатами шкірних тестів з відповідними алергенами. Позитивні клінічні результати цього методу лікування не завжди супроводжуються зниженням шкірної чутливості до алергенів тарганів та рівня загального IgE сироватки крові.
8. В разі доведеної після 1-го курсу ефективності специфічної імунотерапії алергенами тарганів у хворих на алергічний риніт та/або бронхіальну астму її слід проводити протягом 3-5 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абелевич М.М. 30-летний опыт применения специфической иммунотерапии при бронхиальной астме у детей //Аллергология. 2001. - № 4. С. 49-51.
2. Аллергические болезни у детей: Рук-во для врачей /Под ред. М.Я. Студеникина, И.И. Балаболкина. М.: Медицина, 1998. 352с.
3. Алешина Р.М. Специфическая иммунотерапия эффективный метод базисного лечения при атопической бронхиальной астме //Імунологія та алергологія. 1998. - № 1-2. С. 115-119.
4. Альошина Р.М. Клініко-імунопатогенетичні особливості атопічних алергічних захворювань і їх профілактика в промисловому регіоні Донбасу: Дис. доктора мед. наук. Луганськ, 2004.
5. Альошина Р.М., Германов В.Т. Алерген-специфічна імунотерапія: механізми і ретроспективний аналіз ефективності //Астма та алергія. 2005. №1. С. 33-36.
6. Артомасова А.В. Клиника, диагностика и терапия аллергических реакций на ужаление пчел и ос // Клинич. медицина. 1973. № 5. С. 61-64.
7. Балаболкин И.И. Аллергические риниты у детей //Аллергология. 2000. - №3.
8. Балаболкин И.И. Особенности иммунного ответа у детей с аллергическими заболеваниями и их иммунокоррегирующая терапия // Педиатрия. 1994. - №5. С. 62-66.
9. Балаболкин И.И. Специфическая иммунотерапия детей с бронхиальной астмой //Педиатрия. 1997. № 6. С. 68-71.
10. Балаболкин И.И. Эффективность аллергенспецифической иммунотерапии при аллергических заболеваниях у детей //Рос. педиатрич. журн. 2001. № 5. С. 32-33.
11. Балаболкин И.И., Кувшинова Е.Д., Ксензова Л.Д. Ботвиньева В.В. Сравнительная эффективность сублингвальной и парентеральной аллергенспецифической иммунотерапии детей с поллинозами // Педиатрия. 2002. - №3. С. 69-71.
12. Бессікало Т.Г. Можливості специфічної імунотерапії епідермальними алергенами у дітей, хворих на бронхіальну астму //Астма та алергія. 2003. № 1. С. 62-65.
13. Вітчизняні протоколи надання медичної допомоги хворим на алергічні захворювання //Астма та алергія. 2006. №1-2. С. 145-172.
14. Геппе Н.А. Современные представления о тактике лечения бронхиальной астмы у детей //Рус. мед. журн. 2002. Т. 10, №7. С. 353-358.
15. Гервазиева В.Б., Жирова С.Н., Сверановская В.В. Изучение повышенной чувствительности к тараканам Blattella germanica у больных аллергическими заболеваниями //Аллергология. 1998.
16. Глобальная стратегия лечения и профилактики бронхиальной астмы. М.: Атмосфера, 2002. 160с.
17. горячкина Л.А. Методы обследования больных неинфекционной и инфекционной аллергией // Уч. пособие. М., 1989. 29 с.
18. Гущин И.С. Аллергия и аллергические болезни //Аллергия, астма и клиническая иммунология. 1998. С. 1-16.
19. Гущин И.С. Преимущества специфической иммунотерапии и возможные пути ее совершенствования // Аллергология. 1998. - № 3. С. 3-7.
20. Гущин И.С. Специфическая иммунотерапия как перспективный метод противоаллергического лечения // Иммунология. 1997. № 2. С. 4-8.
21. Гущин И.С., Курбачева О.М. Аллерген-специфическая иммунотерапия атопических заболеваний. М., 2002. 32 с.
22. Гущин И.С., Читаева В.Г. Аллергия к насекомым. М.: Фармус Принт, 2003.
23. Доценко Э.А., Новиков Д.К. Определение IgE-антител к аллергенам домашней пыли методом ИФА на основе пенициллиназы // Иммунология. 1992. № 5. С. 47-49.
24. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. К.: ООО «Полиграф плюс», 2006. 482 с.
25. Дрынов Г.И., Иванюшина О.К., Дьякова Ф.Н. Профилактика и терапия респираторных инфекций при проведении курса специфической иммунотерапии //Лечащий врач. 2001. №3. С. 45-47.
26. Заболотний Д.І., Пухлик Б.М. Алергічний риніт // Лікування та діагностика. 2000. № 3. С. 20-25.
27. Заболотний Д.І., Пухлик Б.М. Алергічний риніт // Ринологія. 2002. № 1. С. 24-38.
28. Зайков С.В., Куляс С.М., Гришило П.В., Недельська С.М. Ефективність специфічної імунотерапії інсектними алергенами у осіб з алергічними реакціями на ужалення комахами //Астма та алергія. 2005. №1. С. 41-44.
29. Зайков С.В., Русанова В.Б., Кулик Я.М. Специфічна діагностика алергічних захворювань за допомогою різних модифікацій шкірних проб з алергенами //Астма та алергія. 2002. №2. С. 24-27.
30. Ильина И.В. Концентрация общего IgE в сыворотке крови и бронхиальном смыве у детей с атопической формой бронхиальной астмы //Нац. конгрес по болезням органов дыхания: Сб. рез. М. 1997. С. 72.
31. Ильина Н.И., Польнер С.А. Круглогодичный аллергический ринит //Consilium medicum. 2001. - №8. С. 384-393.
32. Кирюхин А.В., Парфенова Н.А., Суханова Е.В. Этиологическая диагностика респираторно-аллергических заболеваний (РАЗ) во Владимирской области //13 Национ. Конгресс по болезням органов дыхания: Тез. докл. С.-П., 2003.
33. Клиническая аллергология: Рук-во для практических врачей /Под ред. Р.М. Хаитова. М.: МЕДпресс-информ, 2002. 624с.
34. Корицька І.В. Клінічна ефективність специфічної імунотерапії у хворих на цілорічний алергічний риніт та бронхіальну астму //Астма та алергія. 2006. №1-2. С. 57-59.
35. Корицька І.В. Роль специфічної імунотерапії у хворих на алергічні захворювання //Астма та алергія. 2003. №4. С. 38-41.
36. Корицкая И.В. Безопасность специфической иммунотерапии у больных аллергическими заболеваниями дыхательных путей //Астма та алергія. 2004. №3-4. С. 54-57.
37. Куляс С.М., Зайков С.В. Алергія до перетинчастокрилих комах: класифікація, клініка, специфічна діагностика та імунотерапія //Астма та алергія. 2006. №1-2. С. 20-29.
38. Курбачева О.М. Применение аллергенспецифической иммунотерапии в лечении атопических заболеваний //Лечащий врач. 2003. №3. С. 26-31.
39. Курбачева О.М., Ильина Н.И., Лусс Л.В. Аллергический ринит: анализ качества диагностики, рациональности и обоснованности выбора терапии //Аллергология. 2003. №3. С. 51-54.
40. Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., Недельська С.М. Алергологія дитячого віку. К.: Книга Плюс, 2004. 368с.
41. Лусс Л.В. Аллергия болезнь цивилизации: эпидемиология, факторы риска, этиология, класификация, механизмы развития //Consilium medicum. 2002. Т. 2, №2.
42. Лусс Л.В. Этиология, патогенез, проблемы диагностики и лечения аллергического ринита //Рус. мед. журн. 2003. Т. 11, №12.
43. Матушевская Е.В., Богуш П.Г., Попова И.С. Анализ аллергенспецифи-ческих IgE у больных атопическим дерматитом //Вестн. дерматологии и венерологии. 2003. № 2. С. 4-8.
44. Медуницына Е.Н. Провокационные тесты в аллергологии //Аллергология. 2004. №3. С. 16-19.
45. Наконечная А.А., Муратова И.Ю., Федорук Г.В., Дранник Г.Н. Влияние специфической иммунотерапии на продукцию цитокинов у пациентов с сезонным аллергическим ринитом //Укр. мед. часопис. 2004. Т. 43, №12. С. 124-127.
46. Недєльська С.М. Профілактика і лікування бронхіальної астми у дітей методом специфічної алерговакцинації: обґрунтування і клініко-імунологічна ефективність: Автореф. дис. доктора мед. наук. К., 2004.
47. Недельская С.Н. Специфическая иммунотерапия как метод лечения аллергических заболеваний. Современное состояние проблемы // Запорож. мед. журн. 2000. № 1. С. 46-49.
48. Недельская С.Н., Котлова Ю.В. Особенности специфической вакцинации алергенами клещей домашней пыли в условиях акарологического мониторинга жилищ //Астма та алергія. 2002. №2. С. 28-30.
49. Огородова Л.М., Астафьева Н.Г. Факторы риска астмы //Consilium medicum. 2001. Т. 3, №9.
50. Павлова К.С., Курбачева О.М., Гущин И.С. Клинико-экономические аспекты алерген-специфической иммунотерапии больных поллинозом //Лечащий врач. 2004. №3. С. 56-58.
51. Пампура А.Н., Тренева М.С. Современная концепция лечения аллергического ринита у детей //Росс. иммунол. журн. 2004. №3. С. 30-35.
52. Паттерсон Р., Грэммер Л.К., Гринбергер П.А. Аллергические болезни: диагностика и лечение. М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2000. 768с.
53. Передкова Е.В., Медуницын Н.В., Порошина Ю.А. Пероральный метод специфической иммунотерапии поллинозов //Клинич. медицина. 1996. №2. С. 49-51.
54. Победьонна Г.В. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами у хворих на бронхіальну астму //Астма та алергія. 2005. №1. С. 30-32.
55. Пухлик Б.М. Алергічний риніт центральна проблема алергології //Нова медицина. 2003. №1. С. 32-36.
56. Пухлик Б.М. Алергічні захворювання. Навчальний посібник. Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. 240 с.
57. Пухлик Б.М. Комбинированная терапия аллергического ринита //Укр. пульмонол. журн. 2005. №2. С. 33-36.
58. Пухлик Б.М. Пероральная специфическая иммунотерапия аллергических заболеваний //Астма та алергія. 2005. №1. С. 24-29.
59. Пухлик Б.М. Руководство по практической иммунодиагностике и иммунотерапии. Винница, 1992. 118 с.
60. Пухлик Б.М. Элементарная аллергология. Винница. 2002. 150 c.
61. Пухлик Б.М., Бибикова Л.П., Корицкая И.В., Ковпак А.В. Сравнительная эффективность парентерального и сублингвального методов алерген-специфической иммунотерапии круглогодичного аллергического ринита в промышленном регионе //Астма та алергія. 2003. №4. С. 52-54.
62. Пухлик Б.М., Заболотный Д.И., Пухлик С.М. Специфические методы лечення аллергических заболеваний // Астма та алергія. 2003. № 1. С. 56-61.
63. Пухлик Б.М., Корицкая И.В. Комбинированная терапия аллергических заболеваний органов дыхания //Астма та алергія. 2005. №1. С. 5-8.
64. Пухлик Б.М., Корицкая И.В., Чирка О.В. и др. Пероральная специфическая иммунотерапия аллергических заболеваний //Астма та алергія. 2005. №1. С. 24-29.
65. Пухлик Б.М., Русанова В.Б. Аллергены Украины. Состояние дел, нерешенные проблемы и перспективы // Імунологія та алергологія. 1999. № 3. С. 3-9.
66. Пухлик Б.М., Русанова В.Б. Нові діагностичні підходи із застосуванням компакт-ланцетів // Укр. пульмонол. журнал. 1999. № 1. С. 59-61.
67. Пыцкий В.И., Адрианова Н.В., Артомасова А.В. Аллергические заболевания. М.: Триада-Х, 1999. 470 с.
68. Руденко И.В. Пероральная специфическая иммунотерапия бытовыми алергенами у детей старшей возрастной группы //Астма та алергія. 2005. №1. С. 49-51.
69. Русанова В.Б. Применение ротационного теста уколом в клинический практике // Імунология та алергология. 1999. № 1-2. С. 136-141.
70. Серенко А.Ф., Ермакова В.В. Социальная гигиена и организация здравоохранения. М.: Медицина, 1984. С. 102-184.
71. Синев Е.М. Эффективность диагностики пыльцевой сенсибилизации региональными аллергенами // Імунологія та алергологія. 1998. № 4. С. 46-50.
72. Тополян А.А. Иммуноглобулин Е: структура, продукция, биологические эффекты и диагностическое использование //Аллергология. 1998. С. 4-7.
73. Трунова О.А., Куляс В.М., Бухтияров Э.В. Информативность лабораторных методов диагностики аллергических заболеваний у детей //Астма та алергія. 2003. №1. С. 28-33.
74. Федосеев Г.Б., Трофимов В.И. Клиническая характеристика и дифференциальная диагностика бронхиальной астмы// СПб. врачебные ведомости. 1994. №7. С.6-16.
75. Федоскова Т.Г. Аллергия к насекомым //Международ. мед. журн. 2004. №2. С. 112-116.
76. Федоскова Т.Г. Сенсибилизация к аллергенам тараканов у больных атопической бронхиальной астмой с гиперчувствительностью к домашней пыли: Автореф. дис. канд. мед. наук. М., 1996. 22 с.
77. Федоскова Т., Лусс Л. Аллергены тараканов важный этиологический фактор бронхиальной астмы //Врач. 1997. №11. С. 19-20.
78. Федоскова Т.Г., Лусс Л.В. Аллергия к домашней пыли и внутрижилищные инсектные аллергены //Аллергология. 1999. №4.
79. Федоскова Т., Лусс Л. Особенности аллергии к нежалящим насекомым //Лечащий врач. 2002. №4. С. 30-34.
80. Фрадкин В.А. Диагностические и лечебные аллергены. М.: Медицина, 1990. С. 202-213.
81. Чернушенко Е.Ф. Актуальные вопросы иммунокорригирующей терапии при аллергических заболеваниях //Астма та алергія. 2002. - № 1. C. 37-41.
82. Чернышова Л.И., Костюк О.П., Радыш Т.В. Клинические проявления нарушений в системе IgE у детей //1 Нац. конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації: Зб. тез. Алушта, 1998. С. 146.
83. Adanijo A.O., Bandele E.O. Cockroach hypersensitivity in asthmatics in Lagos, Nigeria //Easth Afr. Med. 2000. Vol. 77. P. 622-666.
84. Afif H., Mokahli S.A., Bouayad Z. Cutaneous sensitization to wheat flour in Casablanca // EAACI, 2006: XXU congress of the European Academy of Allergology and Clinical Immunology. Vienna, Austria, 10-14 June 2006: Abstract book. P. 18.
85. Al Manjra M.B., Paed F.C., Prescott R.B. et al. Cockroach allergy in Durban //Allergy Society of South Africa. 1998. P. 16-17.
86. Aichane F., Afif H., Bouayad Z. et al. Allergy to cockroach //Allergy Clin. Immunol. News. 1994. Suppl. 2. P. 315.
87. Alaoui-Yazidi A., Bartal M., Fihry M.T.E. et al. Profile of respiratory and dermatologic allergies in health care personnel in Morocco //Revue Francaise D’Allergologie et D’Immunologie Clinique. 2003. Vol. 43. P. 377-384.
88. Alendouro P., Tavares M., Aguilar A. Cockroach (Blatella germanica) sensitivity in atopic children // J. Allergy and Clin. Immunol. 1994. Vol. 18, N3. Abstr. 1705.
89. Alonso A., Albonico J.F., Rodrigues S.M. et al. Cross-reactivity between the antigens of Periplanete Americana and Triatoma infestans //J. Invest. Allergol Clin. Immunol. 1996. Vol. 6. P. 301-306.
90. Alp H.,Yu B.H., Grant E.N. et al. Cockroach allergy appears early in life in inner-city children with recurrent wheezing //Ann. Allergy Asthma Immunol. 2001. Vol. 86. P. 51-54.
91. Anderson M.C. Immunoelectrophoretic studies of roach allergens //Ibid. 1983. Vol. 71. P. 105.
92. Andre C., Vartinet C. Safety of sublingual swallow immunotherapy in children and adults //Allergy and Immunol. 2002. Vol. 121. P. 229-234.
93. Antony A.B., Tepper R.S., Mohammed K.A. Cockroach extract antigen increases bronchial airway epithelial permeability // J. Allergy and Clin. Immunol. 2002. Vol. 110. P. 589-595.
94. Arbes S.J., Gergen P., Elliott L., Zeldin D. Prevalences of positive skin test reshouses to 10 common allergens in the US population: Results from the Third National Health and Nutrition Examination Survey //J. of Allergy and Clinical Immunology. 2005. Vol. 116. P. 377-383.
95. Arbes S.J., Sever M., Mehta J. et al. Exposure to indoor allergens in day care facilities: results two North Carolina counties //J. of Allergy and Clinical Immunology. 2005. Vol. 116. P. 133-139.
96. ARIA. Аллергический ринит и его влияние на бронхиальную астму //Аллергология. 2001 (Приложение). - №3. С. 43-56.
97. Arruda L.K. Molecular cloning of cockroach (B. germanica) allergens //Ibid. 1993. Vol. 91. P. 188.
98. Arruda L.K., Chapman M.D. The role of cockroach allergen in asthma //Current Opinion in Pulmonary Medicine. 2001. Vol. 7 (1). P. 14-19.