З`ясування особливостей патогенезу опікового шоку та оптимізація його інтенсивної терапії у дітей (експериментально-клінічне дослідження)   : Выяснение особенностей патогенеза ожогового шока и оптимизация его интенсивной терапии у детей (клинико-экспериментальное исследование)



  • Название:
  • З`ясування особливостей патогенезу опікового шоку та оптимізація його інтенсивної терапії у дітей (експериментально-клінічне дослідження)  
  • Альтернативное название:
  • Выяснение особенностей патогенеза ожогового шока и оптимизация его интенсивной терапии у детей (клинико-экспериментальное исследование)
  • Кол-во страниц:
  • 365
  • ВУЗ:
  • ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
    ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису

    ПОСТЕРНАК ГЕННАДІЙ ІВАНОВИЧ

    УДК 616-001.17-001: 36-07-053.2

    З`ясування особливостей патогенезу опікового шоку
    та оптимізація його інтенсивної терапії у дітей
    (експериментально-клінічне дослідження)

    14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора медичних наук

    Науковий консультант:
    Белебез`єв Геннадій Іванович
    Професор, д. мед. н.,
    завідувач кафедри дитячої
    анестезіології та інтенсивної терапії
    НМАПО ім. П.Л.Шупика



    Луганськ - 2009 р.









    ЗМІСТ
    Стор.
    Перелік умовних позначок, символів і термінів 6
    Вступ 8
    Розділ 1. Особливості перебігу опікового шоку у дітей (Огляд літератури)
    1.1. Патогенез опікового шоку у дітей з тяжкими термічними
    ушкодженнями 15
    1.2. Синдром системної запальної відповіді у дітей з тяжкими
    термічними ушкодженнями 33
    1.3. Невідкладна допомога та інтенсивна терапія опікового шоку у дітей 43
    Розділ 2. Матеріал і методи дослідження
    2.1. Експериментальні дослідження 54
    2.2. Клінічні дослідження 59
    2.3. Методи експериментальних і клінічних лабораторних досліджень 66
    2.4. Методи статистичної обробки отриманих результатів 70
    Розділ 3. Експериментальні дослідження. Характеристика змін
    цитокінового профілю крові й бронхіального секрету, морфомет-
    ричних показників альвеолярних макрофагів при різних варіантах
    термічної травми у щурів
    3.1. Основні зміни цитокінового профілю крові й бронхіального
    секрету при експериментальній сполученій термічній травмі 72
    3.2. Основні морфометричні зміни альвеолярних макрофагів при
    експериментальній сполученій термічній травмі 79
    3.3. Порівняльні зміни цитокінового профілю крові й бронхіального
    секрету, морфометричних показників альвеолярних макрофагів при
    різних варіантах експериментальної мoделі термічної травми 89

    Розділ 4. Клінічна та лабораторна характеристика перебігу опікового
    шоку у обстежених дітей
    4.1. Клінічні й біохімічні зміни, критерії розвитку поліорганної недостат-
    ності у постраждалих дітей з опіковим шоком внаслідок термічної
    травми полум'ям 101
    4.2. Клінічні й біохімічні зміни, критерії розвитку поліорганної недос-
    татності у постраждалих дітей з опіковим шоком внаслідок сполу-
    ченої термічної травми окропом 114
    Розділ 5. Стан клітинного й гуморального імунітету, цитокіновий
    баланс у дітей з термічною травмою полум'ям залежно від трива-
    лості опікового шоку
    5.1. Зміни імунітету у дітей з термічною травмою полум'ям при трива-
    лості опікового шоку до 72 годин 128
    5.2. Зміни імунітету у дітей з термічною травмою полум'ям при трива-
    лості опікового шоку до 18 годин 136
    5.3. Цитокіновий баланс плазми крові у потерпілих з комбінованою тер-
    мічною травмою полум'ям залежно від тривалості опікового шоку 144
    Розділ 6. Стан клітинного й гуморального імунітету, цитокіновий
    баланс у дітей з термічною травмою окропом залежно від тривалості
    опікового шоку
    6.1. Зміни імунітету у дітей з термічною травмою окропом при тривалості
    опікового шоку до 72 годин 148
    6.2. Зміни імунітету у дітей з термічною травмою окропом при тривалості
    опікового шоку до 18 годин 156
    6.3. Цитокіновий баланс плазми крові у потерпілих із сполученим
    ураженням окропом і водяною парою в залежності від тривалості
    опікового шоку 163
    Розділ 7. Основні морфометричні зміни лімфоцитів крові у дітей
    з тяжкою термічною травмою залежно від тривалості опікового шоку
    7.1. Морфометричні зміни лімфоцитів крові у дітей з тяжкою термічною
    травмою полум'ям і окропом при тривалості опікового шоку
    до 72 годин 166
    7.2. Морфометричні зміни лімфоцитів крові у дітей з тяжкою термічною
    травмою полум'ям і окропом при тривалості опікового шоку
    до 18 годин 171
    Розділ 8. Стан iмунітету дихальної системи та цитокіновий баланс у
    постраждалих дітей з комбінованим термоінгаляційним ураженням
    полум'ям залежно від тривалості опікового шоку
    8.1. Показники імунітету дихальної системи у дітей з комбінованим
    термоінгаляційним ураженням полум'ям при тривалості опікового
    шоку до 72 годин 177
    8.2. Показники імунітету дихальної системи у дітей з комбінованим
    термоінгаляційним ураженням полум'ям при тривалості опікового
    шоку до 18 годин 183
    8.3. Цитокіновий баланс бронхіального секрету у потерпілих з комбіно-
    ваною термічною травмою полум'ям в залежності від тривалості
    опікового шоку 190
    Розділ 9. Стан iмунітету дихальної системи та цитокіновий баланс у
    постраждалих дітей із сполученою термоінгаляційною травмою
    окропом і водяною парою залежно від тривалості опікового шоку
    9.1. Показники імунітету дихальної системи у дітей із сполученою
    термоінгаляційною травмою окропом і водяною парою при тривалості
    опікового шоку до 72 годин 194

    9.2. Показники імунітету дихальної системи у дітей із сполученою
    термоінгаляційною травмою окропом і водяною парою при тривалості
    опікового шоку до 18 годин 201
    9.3. Цитокіновий баланс дихальної системи у дітей із сполученою
    термоінгаляційною травмою окропом і водяною парою в залежності
    від тривалості опікового шоку 207
    Розділ 10. Порівняльна характеристика клініко-лабораторних показників
    у дітей з тяжкою комбінованою термоінгаляційною травмою полум'ям
    і сполученою травмою окропом і водяною парою залежно від тривалості
    опікового шоку 210
    10.1. Порівняльна характеристика клініко-лабораторних показників
    у дітей з тяжкою термічною травмою полум'ям та окропом залежно
    від тривалості опікового шоку 214
    10.2. Порівняльна характеристика інтерлейкінів та морфометричних
    показників лімфоцитів у дітей з тяжкою комбінованою термічною
    травмою полум'ям і сполученою травмою окропом залежно від
    тривалості опікового шоку 246
    10.3. Порівняльні зміни показників імунітету дихальної системи у
    постраждалих дітей з комбінованою термічною травмою полум'ям
    та сполученою термічною травмою окропом і водяною парою залежно
    від тривалості опікового шоку 259
    Розділ 11. Заключення 296
    Висновки 309
    Практичні рекомендації 313
    Список використаних джерел 316






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧОК, СИМВОЛІВ І ТЕРМІНІВ
    АК арахідонова кислота
    АМ альвеолярні макрофаги
    БАЗ бронхо-альвеолярний змив
    ГГН гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковий
    комплекс
    ГУЛ гостре ушкодження легенів
    ГРДС гострий респіраторний дистресс-синдром
    ГФ гостра фаза
    ДВЗ диссеміноване внутрісудинне згортання
    ЕГ еозінофільні гранулоцити
    Н1 ендотелін 1
    ІЛ інтерлейкін
    КЛУ кишкові лімфоузли
    ЛТ лейкотрієни
    ЛПС ліпополісахарид
    ЛПК ліпідно-протеїновий комплекс
    Лф лімфоцити
    МКАТ моноклональні антитіла
    ММП молекули міжклітинного прилипання
    МПКС молекули прилипання клітин судин
    НГ нейтрофільні гранулоцити
    ПКТ прокальцитонін
    ПГ2 простациклін
    ПОЛ перекісне окислювання ліпідів
    РААС ренін-ангіотензін-альдостеронова система
    РЕС ретікуло-ендотеліальна система
    СПОН синдром поліорганної недостатності
    CСЗВ синдром системної запальної відповіді
    СШ септичний шок
    СРБ С-реактивний білок
    ТІ термічний індекс
    ТцФР тромбоцитарний фактор росту
    ФАТ фактор активації тромбоцитів
    ФНП-α фактор некрозу пухлин альфа
    CD кластер диференційованості лімфоцитів
    Ig імуноглобулін
    IFN-γ інтерферон-гама
    HLA рецептор гістосумісності
    TGFβ гормон фактору росту-бета






    ВСТУП

    Актуальність роботи. У структурі дитячого травматизму термічні ушкодження становлять до 40% випадків, при цьому опіки реєструються в 5-10 спостереженнях на 1000 дитячого населення [53, 216]. При термічній травмі окропом з середньою площею ураження 65% поверхні тіла, при травмі полум’ям більше 30% поверхні летальність досягає 9-10%, а при ураженні всієї поверхні тіла 40% [289]. Зросла тяжкість пошкодження та погіршився преморбідний фон у дітей всіх вікових груп [342, 389, 428].
    Опікова хвороба у дітей викликає комплекс взаємозалежних патологічних процесів у всіх системах організму [7, 139, 269, 324, 428]. Тривалість шоку залежить від площі та глибини ураження, а також своєчасності і адекватності лікування. Час тривалості опікового шоку в дитячому віці, без достатньої об'єктивізації, перенесено з дорослої практики і становить до 72 годин [216].
    Термічна агресія викликає імунну, нейро-гуморальну відповідні реакції і формування системної запальної відповіді організму постраждалої дитини, причиною якої є дисбаланс запальних і протизапальних медіаторів в результаті травматичного ушкодження [40, 52, 139, 155, 408]. Найважливішими проявами системної запальної відповіді на тлі формування імунодефіциту є порушення мікроциркуляції та підвищення судинної проникності, що приводять до клітинної гіпоксії [146, 227, 255]. Дотепер повністю не вивчени значення системної запальної відповіді в патогенезі опікової хвороби й розвитку поліорганних порушень у постраждалих дітей [385], не розроблені діагностичні критерії та не визначені основні методи його корекції [155, 324, 383]. Не розроблені фактори, що визначають тяжкість термічного пошкодження у дітей різних вікових груп, не проведена порівняльна характеристика тяжкості стану потерпілих в залежності від виду термічного фактора [112, 176]. Не описані етапи перебігу синдрому системної запальної відповіді і не визначені основні патогенетичні механізми розвитку поліорганної недостатності у дітей з тяжкою термічною травмою [156, 366, 385]. Не виявлений взаємозв'язок між тривалістю опікового шоку та розвитком поліорганної дисфункції [216, 383].
    Несприятливим результатам термічної травми у дітей можна запобігти, використовуючи на початкових етапах повний комплекс лікувальних заходів, які усувають патологічний вплив травми і підтримують компенсаторні механізми організму постраждалого [139, 242, 369]. Несвоєчасна, неадекватна невідкладна допомога та інтенсивна терапія найчастіше стають для постраждалого фатальними. Відсутня чітка аргументація для обов'язкового проведення конкретних невідкладних заходів на всіх етапах надання допомоги потерпілим [255, 406, 428].
    Визначення тактики невідкладної допомоги і інтенсивної терапії повинне ґрунтуватися тільки на розумінні патогенезу термічної травми, об'єктивної оцінки тяжкості стану постраждалої дитини та алгоритмізованому підході до лікувальних заходів.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною планових науково-дослідних робіт кафедри анестезіології, реаніматології та хірургії Луганського державного медичного університету «Розробка стандартів та алгоритмів патогенетичної терапії поліорганної недостатності в екстремальній медицині» (реєстраційний номер 0198U002213, обліковий номер 0200U006015) та «Удосконалення медичної системи життєзабезпечення постраждалих при техногенних аваріях та катастрофах» (реєстраційний номер 0101U001187, обліковий номер 0204U003644).
    Мета дослідження. Покращити результати лікування постраждалих дітей різного віку з опіковим шоком шляхом вивчення патогенетичних змін організму (клініко-біохімічних, імунних та морфометричних показників), а також тяжкості синдрому системної запальної відповіді в залежності від часу його тривалості.
    Основні завдання дослідження:
    1. Дослідити у експериментальних тварин з термічною травмою полум'ям і окропом морфометричні параметри лімфоцитів і альвеолярних макрофагів, частину цитокінового каскаду залежно від тривалості опікового шоку.
    2. Визначити у експериментальних тварин вплив протишокових заходів на зміни морфометричних параметрів лімфоцитів і альвеолярних макрофагів, на рівень цитокінів.
    3. Вивчити основні клініко-лабораторні прояви синдрому системної запальної відповіді при опіковому шоку у дітей.
    4. Дослідити стан клітинного та гуморального імунітету шляхом вивчення вмісту CD3+, CD4+, CD8+, CD22+, їхньої функціональної здатності, визначення вмісту імуноглобулінів класу А, G, M у плазмі крові у дітей із сполученою і комбінованою термічною травмою залежно від тривалості опікового шоку.
    5. Виявити зміни показників місцевого імунітету дихальної системи шляхом вивчення клітинного складу, функціональної спроможності альвеолярних макрофагів (АМ) та нейтрофільних гранулоцитів (НГ), визначення вмісту секреторних імуноглобулінів класу А і G у бронхо-альвеолярному секреті у дітей і
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційній роботі проведене теоретичне обґрунтування нового напрямку в проблемі інтенсивного лікування опікового шоку у дітей шляхом розробленого діагностичного підходу та оптимізації алгоритму інтенсивної терапії на підставі проведених досліджень клітинно-молекулярних показників гомеостазу в експерименті у тварин і підтверджених у відповідних дослідженнях в клініці.
    1. Експериментальні дослідження у тварин із сполученою термічною травмою полум'ям і окропом свідчили про втрату потенційно корисних імуностимулюючих ефектів цитокінового каскаду у щурів, незалежно від виду фактора, що ушкоджує. Найбільш виражені зміни відзначались в дихальній системі експериментальних тварин. Концентрація ІЛ-6 у плазмі крові зростала протягом першої доби спостереження на 50,8±0,3%, а в бронхіальному секреті - у 19,7±4,1 рази, рівень ФНП-α у бронхіальному секреті збільшувався в 22,3±0,8 рази через годину після травми. Характер і глибина морфометричних змін в альвеолярних макрофагах при термоінгаляційному ушкодженні залежали від тривалості опікового шоку й виду агента, що травмує. Через 30 хвилин після травми спостерігалося посилення активності клітини АМ зі збільшенням площі ядра на 15,5±0,4% і зростанням периметра понад 1,5 разів. Протягом першої доби експерименту перебудова метаболізму клітини носила компенсаторно-пристосувальний характер. Подальший перебіг неусунутого шоку призводив до втрати ядерного потенціалу та порушення осмотичного балансу між ядром і цитоплазмою клітини. Відбувалося зниження розмірів площі і периметру ядра АМ до вихідного рівня наприкінці дослідження. Клітинні показники АМ після початкового зменшення своїх розмірів збільшувалися до початкового рівня.
    2. Протишокові заходи, проведені у експериментальних тварин із сполученою термічною травмою полум'ям і окропом, попереджали збільшення площі ядра АМ, відновлювали периметр клітини до початкового рівня, ядерно-плазматичні співвідношення на 30,4±3,7% ставали вище, ніж у групі тварин без надання допомоги. При цьому протягом першої доби вірогідно знижувалася продукція ІЛ-6, продукція ФНП-α зменшувалася в 1,6 рази, концентрація ІЛ-1b збільшувалася в 2,28±0,005 рази в сироватці крові й у 1,7±0,1 рази в бронхіальному секреті. Величина ІЛ-2 у плазмі крові збільшувалася понад 28,0% вже через годину після проведення протишокових заходів. Проведення невідкладної допомоги знижувало гостроту цитокінової відповіді на термічну травму.
    3. Синдром системної запальної відповіді у постраждалих дітей найбільш виражений при тривалості шокового періоду до 72 годин. Показники кровообігу у дітей у цей період відповідали патологічній гіпердинамії, що переходить у гіподинамічний тип зі зниженням сатурації кисню на 10,7±1,0%. Лейкоцитоз відзначався у всіх потерпілих незалежно від площі опікового ураження, а при украй тяжкому опіковому шоку кількість лімфоцитів знижувалась понад 28,8% і розвивалася тромбоцитопенія.
    4. Показники системного імунітету у постраждалих дітей всіх вікових груп у гострому періоді термічного ушкодження полум'ям супроводжувалися лімфопенією, обумовленою, насамперед, зменшенням кількості циркулюючих CD4+, явищами гіперсупресії, гіпоімуноглобулінемії А та М, напругою фагоцитарної здатності нейтрофілів. У дітей з термічним ушкодженням окропом з явищами опікового шоку було достовірне зниження відносної і абсолютної кількості Т-лімфоцитів в середньому в 1,8±0,1 рази, CD4+ хелперів-індукторів більше 2,0 разів, імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+) і достовірне зменшення абсолютного вмісту CD22+ в середньому на 34,85±2,14%.
    5. Безпосереднє ушкодження дихальної системи приводило до істотного зниження в БАЗ абсолютного вмісту альвеолярних макрофагів, лімфоцитів, пригнічення метаболічної і фагоцитарної активності АМ, а також дефіциту IgG і SIgA. У хворих з тяжкими термічними опіками на 2-3 добу хвороби розвивався імунодефіцит як клітинної, так і гуморальної ланки імунітету дихальної системи, вираженість якого перебувала у прямій залежності від тривалості опікового шоку.
    6. Морфометричні дослідження лімфоцитів у постраждалих дітей свідчать про різну спрямованість змін клітинних параметрів не тільки залежно від характеру опікового ушкодження, але й від тривалості шокового періоду. При ушкодженні полум'ям у пацієнтів відзначалося збільшення площі цитоплазми на 23,1±0,2% і зростання площі ядра клітини на 26,2±0,5%. Ядерно-плазматичні співвідношення лімфоцитів змінювалися різноспрямовано, що відповідало постійній зміні параметрів ядра та клітини лімфоцитів. Термічна травма окропом викликала збільшення головної осі ядра лімфоцитів на 29,4±0,6%. Ядерно-плазматичні співвідношення лімфоцитів зростали на 21,9±1,0% відносно початкових даних. У цілому тривалість явищ шоку протягом 2-3 діб після травми викликає втрату ядерного потенціалу та порушення осмотичного балансу між ядром і цитоплазмою клітини лімфоцитів.
    7. Тяжка комбінована і сполучена термічна травма викликає посилений синтез прозапальних цитокінів як у плазмі крові, так і в дихальній системі. У пацієнтів з явищами шоку, що зберігаються протягом трьох діб, рівень ІЛ-6 в середньому понад 55,0%, ФНП-α більше 12 разів вище в плазмі крові, а в бронхіальному секреті величина ІЛ-6 більше 5,0 разів, ФНП-α в 35,3±0,7 рази були вище, ніж у дітей з відновленими параметрами гомеостазу. Втрата потенційно корисних імуностимулюючих ефектів цитокінів приводить до посилення запальної реакції та сприяє прогресуванню поліорганної недостатності.
    8. Найбільш значимими показниками тяжкості стану дітей з термічною травмою є величини SpО2, PaО2/FiО2, амілаза та глюкоза крові, рівень лімфоцитів крові, шкірна температура тіла.
    9. Термічна травма тяжкого та украй тяжкого ступеня супроводжується поліфункціональними порушеннями, значним метаболічним дисбалансом і гіпоксичною дизоксією у всіх потерпілих, особливо у дітей раннього віку. Рівень тканевої гіпоксії та порушення гомеостазу визначають відповідні підходи до програми диференційованої невідкладної допомоги і інтенсивної терапії.
    10. Оптимізація комплексу невідкладних заходів і об’єму інтенсивної терапії залежно від тяжкості стану потерпілих дозволяє вчасно і якісно надавати необхідну допомогу та поліпшувати результати лікування, що підтверджується зниженням летальності в наших дослідженнях на 27% у порівнянні з контрольною групою.








    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
    1. Організаційні заходи щодо надання допомоги постраждалим дітям з опіковою травмою повинні ґрунтуватися на понятті того, що результати лікування залежать не тільки від якості надання допомоги але й від її своєчасності. Тому дитина з термічним ушкодженням повинна розглядатися як потерпіла, що перебуває в шоковому стані. Медична допомога дітям з опіковою травмою надається негайно, починаючи з місця події.
    2. Тривалість опікового шоку повинна не перевищувати 24 годин. При подальшому збереженні явищ шоку у постраждалих дітей розвивається дисфункція органів та систем, яка на 3-ю добу переходить у поліорганну недостатність.
    3. Необхідно враховувати факт формування органих порушень, в першу чергу респіраторної дисфункції, при опіковому шоку у дітей. Несвоєчасна діагностика гіпоксичної дизоксії призводить до затримки патогенетично обгрунтованої невідкладної допомоги.
    4. Тяжкість респіраторних порушень визначається видом фактора, що ушкоджує, наявністю термоінгаляційного ураження та тривалістю опікового шоку. Респіраторна дисфункція на догоспітальному етапі визначається показниками ЧДР та SPO2, на госпітальному коефіцієнтом оксигенації (PaО2/FiО2)
    5. Респіраторна підтримка призначається всім постраждалим на місці події негайно. Оксигенотерапія повинна проводитися всім хворим при загальній площі ураження більше 5% у віці 1-3 роки та більше 7% у віці старше 4 років; і/або площі дермального опіку у віці до 3 років більше 3%, старше 4 років більше 5%. Респіраторна підтримка спеціальними режимами вентиляції повинна починатися постраждалим, у яких спостерігається підвищення ЧДР > 50% від фізіологічної норми, зниження SPO2 < 96%, величина індексу PaО2/FiО2 < 200. Показанням для проведення ШВЛ є збільшення ЧДР більш, ніж на 100% від фізіологічної норми, зниження SPO2 менше 94% у дітей раннього віку та менше 90% у старшій віковій групі, величина індексу PaО2/FiО2 <150. При наявності термоінгаляційного ураження дихальної системи постраждалому після інтубації трахеї негайно здійснити санацію дихальних шляхів. При необхідності проводити санацію ТБД із інстиляціями розчину Рінгера в об’ємі 0,25-0,5 мл/кг маси тіла потерпілого.
    6. Інфузійна терапія повинна проводитись вчасно та оптимально за об’ємом і швидкістю введення. На догоспітальному етапі при термічному ушкодженні тяжкого ступеня або часі транспортування більше 30 хвилин показана інфузійна реанімація в об’ємі 2030 мл/кг/годину кристалоїдного розчину, або фізіологічного розчину натрію хлориду без глюкози, або 4-8 мл/кг/годину розчину гідроксиетилкрохмалю. Потерпілим із сполученою або комбінованою травмою або часом транспортування більше 30 хвилин показана інфузійна реанімація в об’ємі 30-40 мл/кг/годину кристалоїдного розчину, або фізіологічного розчину натрію хлориду без глюкози, або 6-8 мл/кг/годину розчину гідроксиетилкрохмалю.
    7. На госпітальному етапі для розрахунку об’єму інфузійної терапії вводиться поняття термічного індексу (ТІ). Термічний індекс = 1/3 % загальної площі ураження + % дермального глибокого опіку або 3-го ступеня тяжкості.
    Об’єм інфузії в перші 24 години після травми (мл) = ТІ х Н(мл) х МТ(кг).
    Н при ізольованій термічній травмі = 16 мл,
    Н при комбінованій або сполученій травмі = 20 мл.
    Весь розрахований об’єм необхідно розділити на три частини. Перша третина об’єму у потерпілих з ізольованою термічною травмою вводиться протягом перших 6-и годин, у дітей із сполученою або комбінованою травмою протягом 4-х годин, інший об’єм рівномірно розподіляється на залишений час доби. При наявності пасажу по шлунково-кишковому тракту частину розрахованого об`єму рідини вводити по шлунковому або дуоденальному зонду. Не використовувати розчини глюкози та альбуміну в гострому періоді термічної травми.
    Література:
    1. Автандилов Г.Г. Медицинская морфометрия. - М.: Медицина, 1990. 384 с.
    2. Алексеев А.А. Биотехнологические методы лечения ожогов в России: 20 лет спустя: Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. С. 192-194.
    3. Алексеев А.А., Бобровников А.Э., Крутиков М.Г. Новые возможности местного консервативного лечения ожогов и их последствий / Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 115-116.
    4. Алексеев А.А., Лавров В.А.. Ожоговый шок: патогенез, клиника, лечение // Рос. мед. журн. - 1997. - N6. - С. 51-55.
    5. Алексеев А.А., Устинова Т.С., Ганжа П.Ф., Курбанов Ш.И. Современные проблемы диагностики, лечения и прогноза при термоингаляционных поражениях // Рос. мед. Журн. 1997. - №3. С. 62-64.
    6. Альбертс Б., Брей Д., Льюис Дж., Рафф М., Робертс K. и Уотсон Дж. Молекулярная биология клетки. 2-е изд. М.: Мир, 1994. - Гл. 18.: Иммунная система. С. 116.
    7. Альес В.Ф., Андреев А.Г., Ульянова Г.И., Гранова Л.В., Астамиров М.К. Доставка, потребление и экстракция О2 в острый период ожоговой болезни у детей // Анестезиология и реаниматология. 1998. - №1. - С. 4-7.
    8. Андреев С.В. Моделирование заболеваний. М., 1973. 69 с.
    9. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. - М.: Наука, 1982. 270 с.
    10. А.с. 1432008, МКИ G 01 N 33/49. Способ диагностики злокачественных опухолей человека / В.И. Говалло, Н.Н. Ефимцева. N 4191384/14; Заявлено 09.02.87; - Опубл. 23.10.88.
    11. А.с. 1559294, МКИ G 01 N 33/48. Способ определения хронических поражений печени алкогольной, аутоиммунной и вирусной этиологии / М.Й. Крикштопайтис, Д.Й. Спейчене, Р.Ю. Анусявичене, Т.И. Семухинене. - N 4256415/28-14; Заявлено 15.06.87; Опубл. 23.04.90.
    12. А.с. 1442188, МКИ A 61 B 10/00. Способ диагностики туберкулеза легких / Ю.И. Лебедев, С.Н. Новикова. - N 4165128/28-14; Заявлено 22.12.86; Опубл. 07.12.88.
    13. А.с. 1597664, МКИ G 01 N 1/28, A 61 B 10/00. Способ прогнозирования гнойно-септических заболеваний у детей / И.В. Нестерова, М.А. Светличная. - N 4290225/28-14; Заявлено 27.07.87; Опубл. 07.10.90.
    14. А.с. 1807401, МКИ G 01 N 33/48. Способ определения иммунодефицитного состояния у лиц, подвергающихся воздействию малых доз ионизирующей радиации / В.Е. Пигаревский, А.Л. Позняк, Ю.В. Лобзин и др. - N 4883637/14; Заявлено 29.08.90; Опубл. 07.04.93.
    15. Атясов И.Н., Атясова М.Л.. Новые раневые покрытия в местном лечении ожогов у детей / Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 116-118.
    16. Афифи А., Эйзен С. Статистический анализ: подход с использованием ЭВМ. - Пер. с англ., М., - 1982. 164 с.
    17. Ахмедов М.Г., Алиев М.А., Магомедов Х.А. Ошибки в лечении обожжённых и пути их устранения / Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 10-11.
    18. Березин В.Н., Дегтярёв А.А., Дудкин А.А. Повязка «САРЭЛ» в лечении поверхностных ожогов // Сб. науч. тр. I Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 121-122.
    19. Бигуняк В.В. Консервированные ауто- и ксенотрансплантаты при восстановлении утраченного кожного покрова у обожжённых: Автореф. дис. д-ра. мед. наук:- М., 1995. - 32с.
    20. Биленко М.В., Ладыгина В.Г., Федосова С.В. Сравнительная оценка цитотоксического эффекта перекиси водорода и фактора некроза опухоли альфа на неишемизированные и ишемизированные эндотелиальные клетки // Вопр. мед. химии. 1999. - N5. - С. 27-36.
    21. Бобровников А.Э., Лагвилава М.Г., Кашин Ю.Д. Использование биоимплантатов аллодерм для лечения больных с термическими поражениями // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 122-123.
    22. Боенко С.К., Фисталь Э.Я., Трофимов Е.Н. Патогенез нарушений дренажной функции трахеобронхиального дерева у обожжённых с термоингаляционными поражениями // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М.- С. 204-205.
    23. Будкевич Л.И., Мирзоян Г.В. Использование современных раневых покрытий в практике детского ожогового центра // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 123.
    24. Будкевич Л.И., Окатьев В.С., Степанович В.В. Хирургическая некрэктомия как перспективный метод лечения детей с глубокими ожогами кожи // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 156-157.
    25. Вазина И.Р., Верещагина Э.С., Бугров С.Н. Ранний сепсис и полиорганная недостаточность // Конф. «Актуальные проблемы травматологии и ортопедии»: Тез. докл. - Нижний Новгород, 2001. - С. 18-21.
    26. Ванчиков Б.Д., Рыбдылов Д.Д., Колдунов С.П. и др. Активная хирургическая тактика при лечении обширных ожоговых ран у детей // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 157-158.
    27. Венглинская Е.А., Бжассо К.И., Мажара Н.Ф. Цитохимические исследования нейтрофилов в клинике детских болезней: Методические рекомендации.- Краснодар, 1986.- 30 с.
    28. Веселов А.Э., Гаткин Е.Я., Пеньков Л.Ю. Применение квантовых методов при аутодермопластике у детей с тяжёлой термической травмой: Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 158-159.
    29. Виксман М.Е. Применение реакции восстановления нитросинего тетразолия для оценки функционального состояния нейтрофилов человека // Казан. мед. журн. 1977. Т. 58, N 5. С. 99-100.
    30. Витковский Ю.А.. Кузник Б.И. Влияние интерлейкина1 на свертываемость крови и фибринолиз // Гематология и трансфузиология. 1999. - Т. 44, N2. С. 2730.
    31. Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П. Цитокины: Биологические и противоопухолевые свойства. К.: Наук. думка, 1998. - 320 с.
    32. Галактионов В.Г. Иммунология. - М.: Изд-во Моск. ун-та .- 1998. 480с.
    33. Ганковская Л.В. Иммуноцитокины и локальная иммунокоррекция // Иммунология. 1995. - N 1. - С. 4-7.
    34. Григорьева Т.Г. Ожоговая болезнь // Междунар. мед. журн. 2000. - Т.6, - № 2.- С. 53-60.
    35. Гринь В.К., Попандопуло А.Г., Фисталь Э.Я. Роль лаборатории клеточного и тканевого культивирования в комплексном лечении термической травмы: Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 194-195.
    36. Гусев Е.Ю., Черешнев В.А., Юрченко Л.Н. Системное воспаление с позиции типового патологического процесса // Цитокины и воспаление. - 2007. - Т. 6, - №4. - С. 9-21.
    37. Гусак В.К., Шано В.П. и др. Тактика транспортировки обожженных в состоянии ожогового шока // Методические рекомендации. Донецк. 2001. с. 10.
    38. Джабриев Д.А., Туляганов Т.Э., Юсупов Д.Б., Туляганова Х.Т. Применение амниотической оболочки в местном лечении ожоговых ран у детей // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 126-127.
    39. Доклінічні дослідження лікарських засобів (методічні рекомендації) / За ред. О.В.Стефанова. Вид. дім «Авіцена», 2002. 527 с.
    40. Докукина Л.Н., Кислицын П.В., Атясова М.Л., Куприянов В.А. Особенности лечения глубоких ожогов у детей раннего возраста // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 161-162.
    41. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. - Одесса, Астро Принт. - 1999 604 с.
    42. Евтеев А.А., Малютина Н.Б., Кальянов А.В., Горелова Е.Г. Изучение эффективности повязок «Клиотекс» в лечении пострадавших от ожогов // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 127-128.
    43. Евтеев А.А., Тюрников Ю.И., Кальянов А.В. и др. Анализ причин и структуры неудач аутодермопластики при использовании хирургических методов подготовки ран к пластическому закрытию // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 162-164.
    44. Ершов Д.В., Бурда Ю.Е., Красноухов А.И. и др. Сравнительный анализ эффективности применения аллогенных эмбриональных фибробластов и их супернатанта при пограничных ожогах // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005. М. - С. 195-196.
    45. Жегалов В.А. Медицинская помощь обожженным на современном этапе // Актуальные вопросы лечения термической травмы и её последствия. М.: Медицина, 1995. С. 19-25
    46. Жуков Г.М., Коваленко О.М., Мащенко В.А. Визначення об’єму крововтрати та трансфузійної терапії при проведенні раннього хірургічного лікування обпечених // Гематологія і переливання крові: Міжвід. Зб. Вип. - К.: Нора-принт, 2001. - С. 154.
    47. Заец Т.Л., Лавров В.А., Марчук А.И., Носова И.М. Изменение некоторых свойств эритроцитной мембраны и структуры эритроцитов при тяжелых ожогах в эксперименте // Бюл. эксперим. биологии и медицины. 1990. - Т. 109. - N 1. - C. 2730.
    48. Ивчик Т.В. К оценке диагностического и прогностического значения функциональной активности альвеолярных макрофагов у больных хроническим бронхитом // Клиника и лечение хронического бронхита. Л., 1980. С. 4044.
    49. Иммунология и иммунопатология детского возраста / Под ред. Ю.Е. Вельтищева, Д.В. Стефани - М.: Медицина, 1996.- 384 с.
    50. Исаков Ю.Ф., Белобородова Н.В. Сепсис у детей. М: Издатель Мокеев, 2001. 369 с.
    51. Казмирчук В.Е., Дранник Г.Н., Ковальчук Л.В. Клиническая иммунология с аллергологией детского возраста. К., 1999. 163 с.
    52. Карабаев Х.К., Хакимов Э.А., Тагаев К.Р. Ожоговый шок у детей: Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005.М. - С. 56-57.
    53. Карваял Х.Ф., Паркс Д.Х. Ожоги у детей. М., 1990. - 510 с.
    54. Кетлинский С.А. Современные аспекты изучения цитокинов // Russian Journal of Immunology. 1999. Vol. 4(1). Р. 46-52.
    55. Кетлинский С.А., Калинина Н.М. Иммунология для врача. СПб, Гиппократ, - 1998. 156 с.
    56. Кетлинский С.А., Калинина Н.М. Цитокины мононуклеарных фагоцитов в регуляции реакции воспаления и иммунитета // Иммунология. 1995. - N4. - С. 30-44.
    57. Кирьекулов Г.С., Яблучанский Н.И., Шляховер В.Е. Морфометрия сердца в норме. М.: Медицина. 1990. 216 с.
    58. Кислицын П.В., Аминев В.А. Хирургическое лечение пограничных ожогов у детей // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005.М. - С. 167-168.
    59. Клиническая иммунология и аллергология: В 3 Т / Под. ред. Йегера; Пер. с нем. М.: Медицина. 1990. 116 с.
    60. Клиническая лабораторная аналитика: в 5 Т. / Под общ. ред. В.В.Меньшикова. М.: Лабинформ РАМЛД, 1999. Т.2: Частные аналитические технологии в клинической лаборатории. 181 с.
    61. Клигуненко Е.Н., Лещев Д.П., Слесаренко С.В., Слинченков В.В., Сорокина Е.Ю. Интенсивная терапия ожоговой болезни: Учебно-методическое пособие. / Под редакцией проф. Клигуненко Е.Н. Дніпропетровськ: Пороги. - 2004.- 196 с.
    62. Коваленко О.Н., Козинец К.Г. Компенсация нарушений гемостаза у обожжённых при раннем хирургическом лечении // Зб. наук. пр. - К.: КМАПО. - 2001. - С. 78-85.
    63. Коваленко О.Н., Козинец К.Г. Нарушение свертывающей системы у больных после раннего хирургического лечения ожогов // Материалы Междунар. конф. Актуальные проблемы термической травмы”. - СПб.- 2002.- С. 163-164.
    64. Коваленко О.Н., Повстяной Н.Е. Выбор методов кожной пластики при раннем хирургическом лечении ожогов // Материалы Междунар. конгресса комбустиологов Комбустиология на рубеже веков”. - М. - 2000. - С. 355-356.
    65. Коваленко О.Н., Повстяной Н.Е. Структура, характер, достоинства и недостатки различных видов кожных пластик при ожогах // Матеріали ХIХ з’їзду хірургів України. - Харків, 2000. - С. 342-343.
    66. Ковальчук Л.В., Ганковская Л.В. Иммуноцитокины и локальная иммунокоррекция // Иммунология. 1995. - N1. - С. 4-7.
    67. Ковальчук Л.В. Новый класс биологически активных пептидов - иммуноцитокинов в клинической практике // Рос. мед. журн. 1997. - N1. - С. 59-61.
    68. Козинец Г.П., Цыганков В.П., Коваленко О.Н. Результаты раннего хирургического лечения у взрослых // Матеріали ХIХ з’їзду хірургів України. - Харків, 2000. - С. 320-321.
    69. Козлов В.К., Винницкий Л.И. Дисфункция иммунной системы в патогенезе сепсиса // Общая реаниматология. - 2005. - Т. 1, № 4. - С. 65-76.
    70. Корячкин В.А., Страшнов В.И., Чуфаров В.Н. Клинические функциональные и лабораторные тесты в анестезиологии и интенсивной терапии. СПб.: Мед. изд-во, 2004. 245 с.
    71. Кравцева А.В., Ряполова О.В., Андриенко Т.А. и др. Лечебно-гигиенические ванны в комплексном лечении ожоговых больных // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005.М. - С. 263.
    72. Красноухов А.И., Бурда Ю.Е., Леонова И.Ю. и др. Эффективность лечения глубоких ожогов с использованием аллогенных эмбриональных фибробластов на подложке из амниотической оболочки // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005.М. - С. 197-198.
    73. Курбанов Ш.И. Термические ингаляционные поражения у обожженных (диагностика и лечение): Автореф. дис.д-ра мед. наук. М., 1994. - 24 с.
    74. Лавров В.А., Виноградов В.Л. Ожоговый шок: патогенез, клиника, лечение // Науч. практ. журн. И-та хирургии им. А.В. Вишневского 2000. - №2. - С. 1-5.
    75. Ларионов И.Ю., Алексеев А.А., Васильев А.В. Современные стандарты интенсивной терапии тяжелобожжённых // Сб. науч. тр. 1 Съезда комбустиологов России, г. Москва, 17-21 окт. 2005.М. - С. 6465.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины