ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ НИРОК ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ КАНЕФРОНУ ТА ХОФІТОЛУ : Эффективность комплексного лечения ИНФЕКЦИЙ ПОЧЕК С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ Канефрон И хофитола

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ¢Я УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

На правах рукопису

Мильнікова Тетяна Олександрівна

УДК: 616.61-002.3-085.322
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ НИРОК ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ КАНЕФРОНУ ТА ХОФІТОЛУ
14.01.37 нефрологія

Робота на здобуття
наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник
Мартинюк Лілія Петрівна
доктор медичних наук,
професор

Тернопіль-2008

ЗМІСТ
Вступ 6
Розділ 1 Огляд літератури
1.1. Визначення поняття ІСС, механізми розвитку, класифікація 11
1.2. Значення синдрому ендогенної інтоксикації в патогенезі інфекцій нирок 17
1.3. Роль мембранодеструкції та антиоксидантної системи захисту в
патогенезі інфекцій нирок 19
1.4. Імунологічні аспекти патогенезу інфекцій нирок 24
1.5. Місце рослинних препаратів у лікуванні інфекцій нирок 29
Розділ 2 Матеріали та методи дослідження
2.1. Об¢єм і методи клінічних досліджень 36
2.2. Визначення параметрів синдрому ендогенної інтоксикації та показників
активності перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної
системи захисту 38
2.3. Визначення показників клітинної та гуморальної ланок імунітету 40
2.4. Визначення функціональних печінкових маркерів 41
2.5. Методи лікування хворих на хронічний пієлонефрит в умовах
стаціонару 42
2.6. Методика статистичної обробки результатів 43
Розділ 3 Характеристика обстежених хворих
3.1. Загальна характеристика хворих на пієлонефрит 44
3.2. Клінічні особливості хронічного пієлонефриту і дані об¢єктивного
обстеження хворих 46
3.3. Результати лабораторно-інструментальних обстежень 47
Розділ 4 Особливості показників синдрому ендогенної інтоксикації,
мембранодеструкції, антиоксидантного та імунологічного захисту
у хворих на пієлонефрит 50
4.1. Особливості зрушень показників ендогенної інтоксикації, ПОЛ, АОСЗ, клітинного та гуморального імунітету при хронічному пієлонефриті в залежності від віку і статі хворих 51
4.2. Особливості змін параметрів синдрому ендогенної інтокискації,
перекисного окиснення ліпідів, активації антиоксидантної системи
захисту та імунологічних маркерів залежно від походження пієлонефриту 56
4.3. Особливості змін маркерів ендогенної інтоксикації, мембранодеструкції,
антиоксидантної системи захисту та імунологічного захисту в залежності
від тривалості захворювання 59
4.4. Особливості параметрів синдрому ендогенної інтокискації, перекисного
окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та імунітету при
хронічному пієлонефриті, який перебігає на фоні супутньої патології 62
Розділ 5 Взаємозв’язок показників ендогенної інтоксикації, перекисного
окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, клітинного та
гуморального імунітету 71
Розділ 6 Динаміка клініко-лабораторних параметрів синдрому ендогенної
інтокискації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи
захисту та імунітету під впливом різних схем лікування 84
6.1. Особливості змін клініко-лабораторних показників синдрому ендогенної
інтокискації, мембранодеструкції, активації антиоксидантної системи захисту
та імунітету в групі пацієнтів, яких лікували за традиційною схемою 86
6.2. Особливості змін клініко-лабораторних показників синдрому ендогенної
інтокискації, процесів перекисного окиснення ліпідів, ступеня активації
антиоксидантної системи захисту та імунітету після лікування, до якого
було включено канефрон 91
6.3. Особливості клініко-лабораторних змін ендогенної інтоксикації,
мембранодеструктивних процесів, антиоксидантної системи захисту та деяких
параметрів імунітету в групі хворих, яким призначали хофітол 96
6.4. Особливості динаміки клініко-лабораторних показників синдрому
ендогенної інтокискації, процесів перекисного окиснення ліпідів,
антиоксидантної системи захисту та імунітету в групі хворих, яким поряд з
традиційним лікуванням було призначено комбінацію канефрону і хофітолу 100
6.5. Сумарні дані про клінічну динаміку, зміни лабораторних показників
ендогенної інтоксикації, процесів перекисного окиснення ліпідів, стану
антиоксидантної системи захисту та імунітету після проведеного лікування
за різними схемами 104
Розділ 7. Динаміка функціональних печінкових маркерів після лікування
хронічного пієлонефриту за різними схемами 116
Розділ 8. Комплексна оцінка ефективності лікування хворих на хронічний
пієлонефрит 120
Співставлення та обговорення результатів 127
Висновки 145
Практичні рекомендації 148
Список використаної літератури 149

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТЕРМІНІВ

ПН пієлонефрит
ТТ- традиційна терапія
ТК- терапія канефроном
ТХ терапія хофітолом
ТКХ терапія канефроном та хофітолом
МДА малоновий диальдегід
СОД супероксиддисмутаза
ЦП церулоплазмін
ЦІК циркулюючі імунні комплекси
СМ середні молекули
СМПер254нм середньомолекулярні пептиди на еритроцитах при фотоколориметруванні на довжині хвилі 254 нм
СМПер280нм - середньомолекулярні пептиди на еритроцитах при фотоколориметруванні на довжині хвилі 280 нм
СМПсеч254нм - середньомолекулярні пептиди в сечі при фотоколориметруванні на довжині хвилі 254 нм
СМПсеч280нм - середньомолекулярні пептиди в сечі при фотоколориметруванні на довжині хвилі 280 нм
ЕІЕІ еритроцитарний індекс ендогенної інтоксикації
SH-групи сульфгідрильні групи
Ig імуноглобуліни
ХХН хронічна хвороба нирок
ІСС інфекції сечової системи
СЕІ синдром ендогенної інтоксикації
АОСЗ антиоксидантна система захисту
ПОЛ перекисне окиснення ліпідів
ЦД цукровий діабет
УЗД ультразвукове дослідження
АФК активні форми кисню
CD3+ - Т-лімфоцити
CD4+ - Т-лімфоцити з властивостями хелперів
CD8+ - Т-лімфоцити з властивостями супресорів
CD16+ - природні кілери, NK-клітини
CD72+ - В-лімфоцити
ІРІ імунорегуляторний індекс
ТФР-b - трансформуючий фактор росту b
ФНП-a - фактор некрозу пухлин a
g-ІФ гама-інтерферон
ІЛ інтерлейкін
ШКФ швидкість клубочкової фільтрації
АлАТ аланінамінотрансфераза
АсАТ аспартатамінотрансфераза
ЛФ лужна фосфатаза
ХПН хронічний пієлонефрит
ГПН гострий пієлонефрит
СКХ сечокам’яна хвороба

ВСТУП

Інфекції сечової системи (ІСС) належать до найпоширеніших захворювань людини як в амбулаторній, так і в госпітальній практиці [45, 60, 134]. Актуальність ІСС як медико-соціальної проблеми визначається не тільки значною розповсюдженістю цих захворювань, але й відомими труднощами клініко-лабораторної діагностики. Термін ІСС об’єднує хвороби, які мають дуже схожі клініко-лабораторні прояви, тому іноді досить важко розрізнити ці захворювання, навіть за допомогою інструментальних методів дослідження [112].
В структурі ІСС інфекціям нирок дослідниками та клініцистами приділено особливу увагу, оскільки зазвичай скритий, латентний перебіг пієлонефриту (ПН), важкість діагностики, схильність до розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності перетворюють його на важливу практичну і теоретичну проблему сучасної медицини [19, 53]. Відкритим залишається питання розповсюдження ПН, пов¢язане з різними поглядами на природу цієї нозології. Одні автори схиляються до того, що ПН - це друге за частотою захворювання після гострих респіраторних вірусних захворювань, зустрічається у 27-52,2 % випадків і має, головним чином, інфекційну природу [12, 88, 91]. Інші вважають основою ПН генетично детерміновані імунні зрушення і посилаються на дані ВООЗ, згідно яких смертність від ПН складає всього лише 0,001 % (США), а вся група хронічних запальних тубулоінтерстиціальних захворювань складає 0,2 % [161]. Зрештою, згідно більшості джерел [7, 13, 52, 88] в останні роки відбувається хронізація та прогресування патологічного процесу в нирках, зростає кількість латентних форм ПН, які діагностуються із запізненням, вже на стадії хронічної ниркової недостатності.
За даними Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) на 2008 р. в Україні в 2007 році питома вага хронічного ПН за причинами розвитку хронічної хвороби нирок І стадії склала 74,0 %, захворюваність на пієлонефрит серед загальної кількості хворих на ХХН становила 64,8 на 100 000 населення, поширеність 660,5 на 100000 населення.
Розподіл хворих на ІСС в людській популяції неоднорідний: жінки хворіють в 7 раз частіше чоловіків [91, 161]. Від 50 % до 70 % жінок принаймні хоч раз переносять ІСС, а у 20-30 % щорічно відмічаються 1-3 епізоди дизурії, зумовлені рецидивом захворювання [134]. Найчастіше до ІСС сприйнятливі дівчата, жінки репродуктивного віку, особливо під час вагітності і пологів [10, 24]. В той же час, частота ІСС серед чоловіків збільшується після 40 років, що в більшості випадків пов'язано з розвитком у них гіперплазії передміхурової залози. З високою частотою ці захворювання виявляються і у осіб похилого віку [30, 52, 161], проте 70 % хворих складають особи від 20 до 40 років, тобто працездатне населення [161]. 13,1 % серед усіх гнійно-запальних захворювань нирок складають пацієнти, у яких ІСС розвивається на фоні цукрового діабету (ЦД).
Провідним в розвитку інфекцій нирок є висхідний шлях проникнення інфекції через уретру [19, 52, 89, 106, 116, 139, 161]. В основному це мікроорганізми кишкового походження (E.coli, інші Еnterobacteriaceae) [24, 88, 90, 167]. При цьому основну роль в розвитку захворювання відіграє не вірулентність мікроорганізму, а порушення уродинаміки. В той же час уропатогенні властивості деяких мікроорганізмів пояснюють виникнення інфекції у незміненій сечовій системі, а неуропатогенні штами бактерій обумовлюють запалення за навності вроджених аномалій або за умов зниження захисних сил організму (дитячий та похилий вік, вагітність, хворі зі зниженим імунітетом, у тому числі реципієнти ниркових трансплантатів). Можливий також гематогенний та лімфогенний шлях проникнення мікроорганізмів (здебільшого представлені Staphylococcus aureus, Candida spp., Salmonella spp., Mycobacterium tuberculosis), при цьому необхідна наявність інших джерел інфекції в організмі.
Важливим завданням в лікуванні хворих на ІСС є ліквідація запального процесу з використанням антибіотикотерапії. Проте антибіктеріальна терапія не завжди є еффективною. Це обумовлено розвитком полімікробної резистентності, продукцією багатьма мікроорганізмами бета-лактамаз, наявністю захворювань сечостатевої системи, збудники яких передаються статевим шляхом (хламідії, молікути, трихомонади) [134].
Одним з домінуючих синдромів в клініці інфекцій нирок є синдром ендогенної інтоксикації (СЕІ) [8, 35, 88, 115], який супроводжує дану патологію в 80-90% випадків [53]. СЕІ є одним із основних патогенетичних факторів прогресування ПН і розвитку його ускладнень. Розвиток даного синдрому тісно пов'язаний з мембранодеструктивними процесами в ушкоджених тканинах та виникненням вторинного імунодефіциту, при цьому глибина та спрямованість вказаних порушень часто залежать від генетичної схильності, тривалості захворювання, віку, статі та багатьох інших факторів [98]. Вивчення і об¢єктивізація критеріїв вказаних метаболічних зрушень дозволило б розширити можливості ранньої діагностики ПН, слідкувати за динамікою патологічного процесу і судити про адекватність терапевтичних заходів [55].
Однак, аналіз літературних джерел показав, що критерії оцінювання перебігу та активності ПН за допомогою маркерів ендогенної інтоксикації, мембранодеструкції, активації антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) та імунної відповіді є недостатньо розробленими; недостатньо вивчені і можливості корекції вказаних зрушень, що відбивається на ефективності лікування пієлонефриту.
Тому метою нашого дослідження стало вивчення синдрому ендогенної інтоксикації, активації процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та АОСЗ, а також маркерів клітинного та гуморального імунітету залежно від факторів, на фоні яких розвивається ПН, і особливостей його перебігу, а також можливостей впливу на ці метаболічні порушення шляхом застосування препаратів канефрон і хофітол для підвищення ефективності лікування ПН.

Мета: вивчити ефективність лікування хворих на хронічний пієлонефрит з використанням препаратів канефрон і хофітол та дослідити його вплив на метаболічні та імунні порушення.
Для реалізації поставленої мети вирішувались наступні завдання:
1. Дослідити особливості змін клініко-лабораторних параметрів синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, клітинного та гуморального імунітету при пієлонефриті залежно від віку, статі пацієнтів, походження та тривалості захворювання і наявності супутньої патології.
2. Встановити взаємозв'язок між ступенем вираження синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, маркерами клітинного та гуморального імунітету при пієлонефриті.
3. Вивчити динаміку змін показників синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, клітинного та гуморального імунітету в процесі лікування із застосуванням традиційних схем лікування, а також у поєднанні з канефроном і хофітолом.
4. Вивчити зміни функціональних печінкових маркерів в ході традиційного лікування та у поєднанні з хофітолом.
5. Дослідити вплив різних схем лікування на тривалість клінічної симптоматики та частоту рецидивування хронічного пієлонефриту.
Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено ефективність канефрону ізольовано та у поєднанні з хофітолом у складі комплексної терапії пацієнтів з хронічним ПН у фазі загострення без порушення функції нирок щодо показників синдрому ендогенної інтоксикації, процесів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи захисту, клітинної та гуморальної ланок імунітету. Виявлено антиоксидантну та імуномодулюючу дію комбінованого застосування канефрону та хофітолу в лікуванні хронічного ПН у фазі загострення. Вперше вивчено вплив традиційного лікування та із застосуванням хофітолу на функціональні печінкові показники у хворих на хронічний пієлонефрит.
Практичне значення. Аналіз клінічних характеристик і лабораторних маркерів СЕІ, ПОЛ, АОСЗ та показників клітинного та гуморального захисту при ПН дозволить розробити додаткові критерії тяжкості перебігу ПН і об¢єктивізувати ефективність лікування. Пошук нових препаратів, які мали б коригуючий вплив на вказані метаболічні та імунні зрушення, дасть змогу скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих на ПН, підвищити його ефективність та попередити виникнення рецидивів.
Впровадження результатів дослідження. Метод лікування хронічного ПН у фазі загострення із застосуванням препаратів канефрон та хофітол знайшов застосування в нефрологічному та ендокринологічному відділеннях Тернопільської обласної клінічної лікарні, терапевтичних відділеннях міських лікарень № 2 та № 3 м. Тернопіль, Тернопільської центральної районної лікарні, міської поліклініки № 2 м.Вінниця, а також в навчальному процесі кафедр внутрішньої медицини, терапії та сімейної медицини ФПО, поліклінічної справи ТДМУ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи викладені і обговорені на конгресах студентів та молодих вчених (2005, 2006 рр., м. Тернопіль), всеукраїнській науково-практичній конференції (4-5 листопада 2004р., м. Тернопіль) ”Здобутки і перспективи клінічної терапії та ендокринології”, на XLVІІ підсумковій науково-практичній конференції ”Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (м. Тернопіль), терапевтичному товаристві та переривчастих курсах нефрологів (2007 р., м. Тернопіль).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, з них 4 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 8 тез.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит завдяки вивченню взаємозв’язку між метаболічними порушеннями, параметрами імунітету і активністю запального процесу в нирках, та обгрунтування включення до складу лікувальної програми препаратів канефрон та хофітол.
1. У хворих на хронічний ПН відмічено істотне зростання рівня середніх молекул в еритроцитах, а також підвищення показника ендогенної інтоксикації еритроцитів у порівнянні зі здоровими особами. Дані зміни більше виражені при ускладненому хронічному ПН порівняно з неускладненим (СМПер254нм 578,8±12,3 проти 547,8±7,8 ум.од., р<0,05), а також при збільшенні тривалості захворювання на хронічний ПН більше 5 та 10 років (СМП ер254нм до 5 років 491,1±8,3, від 5 до 10 років 540,9±6,4, більше 10 років 617,5±15,9 ум.од., р<0,01). При цьому рівень виділення середніх молекул зі сечею у досліджуваних групах практично не відрізняється від показників контрольної групи.
2. У хворих на хронічний ПН у фазі загострення відбувається посилення процесів мембранодеструкції за показником МДА та активація АОСЗ. Зі збільшенням віку відмічено достовірне наростання процесів ПОЛ (МДА 5,8±0,1 мкмоль/л в групі осіб похилого віку проти 5,3±0,2 мкмоль/л в групі молодого віку, р<0,05). При ускладненому хронічному ПН активність ПОЛ вища, ніж при неускладненому (5,9±0,1 проти 5,4±0,1 мкмоль/л, р<0,05), поряд із достовірним пригніченням АОСЗ (SH-групи 75,8±1,3 ммоль/л проти 83,5±1,3, р<0,01). Зі збільшенням тривалості захворювання на хронічний ПН більше 5 та 10 років зростає активація АОСЗ за показником ЦП, а за рівнем каталази найбільш істотне напруження АОСЗ спостерігається у пацієнтів, які хворіють від 5 до 10 років порівняно з тими, які хворіють менше 5 та більше 10 років.
3. У хворих на хронічний ПН відмічено пригнічення клітинної ланки імунітету за показниками загальної популяції Т-лімфоцитів (40,5±0,5 % проти 65,2±4,8 у здорових, р<0,001), Т-лімфоцитів хелперів та Т-лімфоцитів супресорів та активація гуморальної ланки головним чином за рахунок зростання концентрації всіх класів імуноглобулінів крові, а також рівня циркулюючих імунних комплексів (251,25±15,3 ум.од. проти 60,9±1,53 у здорових, р<0,001). Відмічено зниження рівня природних кілерів порівняно зі здоровими особами. Вказані зміни значніше виражені у хворих на ускладнений хронічний ПН порівняно з неускладненим, а також зі збільшенням тривалості захворювання на хронічний ПН більше 5 та 10 років.
4. Наявний тісний прямий кореляційний зв'язок між наростанням показників ендотоксикозу і посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів (r=+0,548 між СМПер254нм та МДА, р<0,001), а також активацією антиоксидантної системи захисту за показником церулоплазміну при загостренні хронічного ПН. Виявлено тісний зворотній кореляційний зв'язок між показниками Т-клітинної ланки імунітету з посиленням ендогенної інтоксикації (r= -0,606 між CD3+ та СМПер254нм, р<0,001), а також прямий зв’язок збільшення концентрації імуноглобулінів класів А та G, циркулюючих імунних комплексів з наростанням ендотоксикозу (r=+0,561 між ЦІК та СМПер254нм, р<0,001).
5. Клінічні ознаки інтоксикації зменшуються при проведенні лікування за усіма схемами. Значно кращі результати у відношенні зворотнього розвитку симптомів загострення хронічного ПН та інтоксикації демонструють схеми лікування із застосуванням канефрону та хофітолу, а особливо обох препаратів у поєднанні порівняно з традиційним лікуванням (больовий синдром в групі ТКХ зберігається після лікування у 7,1 % хворих проти 30,8 % в групі ТТ, лейкоцитурія в групі ТКХ нормалізується в усіх, в групі ТТ утримується у 11,4 %, р<0,05). Канефрон в більшій мірі впливає на показники активності хронічного ПН, спостерігається швидша і виразніша позитивна динаміка аналізів сечі (зменшення лейкоцитурії, бактеріурії), зменшення больового синдрому та дизурії. Призначення хофітолу сприяє швидшому покращенню загального стану та зменшенню проявів інтоксикації.
6. Після лікування, проведеного за різними схемами, лабораторні показники ендотоксемії знижуються, а виділення середньомолекулярних токсинів зі сечею збільшується (СМПсеч254нм 332,3±11,3 ум.од проти 174,2±3,7 до лікування, р<0,001); відбувається достовірне зниження інтенсивності процесів ПОЛ (МДА 2,48±0,16 мкмоль/л проти 5,6±0,1 до лікування, р<0,001) та зміна активності системи антиоксидантного захисту (зростання СОД, зменшення каталази, SH-груп, церулоплазміну); відмічається активація Т-клітинної (CD3+ 57,7±1,1 % проти 41,3±0,3 до лікування, р<0,001), та зменшення активності гуморальної ланок (ЦІК 79,9±3,1 ум.од. проти 236,7±4,9 до лікування, р<0,001) імунного захисту. Вказані зміни виражені значніше в групах пацієнтів, яким в комплексному лікуванні хронічного ПН у фазі загострення призначали канефрон, хофітол та найкраще - обидва препарати в поєднанні.
7. Застосування в комплексному лікуванні хронічного ПН препарату хофітол забезпечує гепатопротекторний вплив, на що вказує зниження функціональних печінкових показників в групі хворих, яких лікували із застосуванням хофітолу (АсАТ 0,386±0,020 проти 0,521±0,035 до лікування, р<0,01), на відміну від аналогічних показників в групі хворих, яким не призначали даний препарат (АсАТ 0,509±0,009 мкмоль/час×мл проти 0,463±0,010 до лікування, р<0,01).
8. За умови призначення в складі комплексної терапії загострення хронічного ПН канефрону, хофітолу, а особливо обох препаратів в поєднанні було відмічено швидшу позитивну динаміку клінічного стану пацієнтів, зменшення проявів інтоксикації (покращення апетиту, зменшення загального нездужання, нормалізацію температури), нормалізацію аналізів сечі та крові в коротший термін, що дозволило скоротити терміни стаціонарного лікування у вказаних групах пацієнтів (13,8±0,7 дня в групі ТКХ проти 18,3±0,8 дня в групі ТТ, р<0,05). Загострення хронічного ПН протягом найближчих півроку значно рідше спостерігались у вказаних групах у порівнянні з хворими, яких лікували за традиційним алгоритмом.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Усім хворим на хронічний пієлонефрит у фазі загострення слід використовувати показники синдрому ендогенної інтоксикації, процесів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту, клітинного та гуморального імунітету в якості додаткових критеріїв діагностики активності запального процесу.
2. Усіх хворих на хронічний пієлонефрит у фазі загострення слід розподіляти на 3 групи залежно від ступеня вираження синдрому ендогенної інтоксикації з метою диференційованого підходу до призначення лікування.
3. Хворим на хронічний пієлонефрит у фазі загострення, який супроводжується ендотоксикозом середнього та тяжкого ступенів, з метою корекції метаболічних зрушень доцільно в лікувальний комплекс включати рослинні препарати канефрон (по 2 драже 3 рази на день) та хофітол (по 2 драже 3 рази на день протягом 14 днів). Пацієнтам з ендотоксикозом легкого ступеня доцільно призначати хоча б один з названих препаратів у вказаному режимі дозування.
4. Рослинний препарат хофітол (по 2 драже 3 рази на день протягом 14 днів) доцільно включати в схему лікування пацієнтів вказаного профілю при порушенні функції печінки з гепатопротекторною метою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алчинбаев М.К. Функциональный почечный резерв у больных с хроническим пиелонефритом / М.К. Алчинбаев, Б.Б. Султанова, А.Ж. Карабаева // Нефрология. 2001. - № 2. С. 71-74.
Аль-Шукри С.Х. Острый пиелонефрит у больных нефролитиазом после дистанционной ударно-волновой литотрипсии / С.Х. Аль-Шукри, В.Н. Ткачук, В.Я. Дубинский // Нефрология. 1999. - № 2. С. 52-54.
Андрейчин М.А. Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму : [методичні рекомендації] / М.А. Андрейчин, М.Д. Бех, В.В. Дем¢яненко. Київ, 1998. 31 с.
Бабак О.Я. Клиническая эффективность препарата хофитол при заболеваниях гепатобилиарной системы / О.Я. Бабак // Сучасна гастроентерологія.- 2001.- № 1(3).-С. 69-71.
Багдасарова И.В. Клиническая еффективность ентеросорбции в комплексной терапии воспалительных и иммунокомплексных заболеваний почек у детей / И.В. Багдасарова, О.И. Осадчая, А.М. Боярская [та ін.] // Новости медицины и фармации. 2007. - № 16. С. 14-15.
Багній Н.І. Обґрунтування імунокорекції та ентеросорбції у комплексному лікуванні породіль з гестаційним пієлонефритом / Н.І. Багній // Ліки. 1998. - № 1. С. 17-19.

7. Бакалюк О.Й. Нефрологія для сімейного лікаря / О.Й. Бакалюк. Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. С.152-175.
8. Бакалюк О.Й. Синдром ендогенної інтоксикації, механізм виникнення, методи ідентифікації / О.Й. Бакалюк, Н.Я. Панчишин, С.В. Дзига // Вісник наукових досліджень. 2000. - № 1. С. 11-13.

Баринов Э.Ф. Метаболиты арахидоновой кислоты детерминанты паренхиматозно-стромальных отношений в почках в норме и при патологии / Э.Ф. Баринов, О.Н. Сулаева, М.М. Лам // Нефрология. 2006. - т. 10, № 3,. С. 14-22
Бачурін В.І. Особливості діагностики і лікувальної тактики гострого пієлонефриту вагітних / В.І. Бачурін, Б.Є. Барковський // Урологія. 2000. - № 2. С. 12-14.
Бєленічев І.Ф. Антиоксиданти: сучасні уявлення, перспективи створення / І.Ф. Бєленічев, С.І. Коваленко, В.В. Дунаєв // Ліки. 2002. -№ 1-2. С. 43-45.
Борисов И.А. Пиелонефрит и его лечение на современном етапе / И.А. Борисов // Тер. архів. 1997. - № 8. С. 49-54.
Бреннер Б.М. Подходы к достижению ремиссии и регрессирования хронических заболеваний почек / Б.М. Бреннер, С.А. Левин // Нефрология. 1999. - № 3. С. 81-84.
Бут Г. Эффективное лечение в урологии возможно [Електронний ресурс] / Г. Бут. - Режим доступу до журн.: http://www.health-ua.com/articles/660.html
Вдовиченко Ю.П. Перспективы применения Канефрона Н в акушерской практике / Ю.П. Вдовиченко, Л.С. Шкоба // Здоровье женщины. 2001. - № 4. С. 46.
Владимиров Ю.А. Роль нарушений липидного слоя мембран в развитии патологических процессов / Ю.А. Владимиров // Пат. Физиология и експеримент. терапия. 1989. - № 4. С. 42-44
Возианов А.Ф. Динамика имунологических и биохимических показателей при лазеротерапии у больных острым пиелонефритом / А.Ф. Возианов, Г.Н. Дранник, С.П. Пасечников [та ін.] // Урология. 2002. - № 3. С. 26-29.
Возианов А.Ф. Основы нефрологии детского возраста / А.Ф. Возианов, В.Г. Майданник, В.Г. Бидный, И.В. Багдасарова. К. : Книгаплюс, 2002. 349 c.
Возианов А.Ф. Хронический пиелонефрит / А.Ф. Возианов, С.П. Пасечников, В.Д. Байло // Журнал практического врача. 1998. - № 2. С. 25-29.

20.Гаврилів Г.М. Пектини як детоксикаційні сорбенти / Гаврилів Г.М. // Галицький лікарський вісник. 2001. - № 2. С. 148-151.

Гареева Г.Л. Применение препарата хофитол в терапии желтух новорожденных [Електронний ресурс] / Г.Л. Гареева, Н.Х. Габитова, Т.В. Сагиева. - Режим доступу до журн.: http://www.airspb.ru/persp_14.shtml
Гасилина Е.С. Пиелонефрит у детей: клинико-патогенетические варианты, особенности их диагностики и лечения : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. мед. наук. : спец. 14.01.37 «Нефрологія» / Е.С. Гасилина. - Оренбург, 2003. 30 с.
Гвозденко Т.А. К вопросу о липидных нарушениях у больных хроническим пиелонефритом / Т.А. Гвозденко, М.В. Антонюк, Т.П. Новгородцева // Нефрология. 2006. - т. 10, № 1. С. 50-55.
Гєєв Ю.В. Особливості мікробіоценозу у породіль з пієлонефритом / Ю.В. Гєєв, В.К. Чайка, С.В. Ткаченко // Урологія. 2000. - № 1. С. 44-47.
Гєєв Ю.В. Вплив безперервного мембранного плазмаферезу на імуногемостазіологічні показники породіль з гестаційним пієлонефритом / Ю.В. Гєєв, С.В. Ткаченко // Урологія. 1999. - № 4. С. 25-28.
Голованов С.А. Диагностическое значение показателей ферментурии, перекисного окисления липидов и екскреции среднемолекулярных токсинов при хроническом пиелонефрите / С.А. Голованов, Э.К. Яненко, Л.А. Ходырева // Урология. 2001. - № 6. С. 3-6.
Голод Е.А. Перекисное окисление липидов в почечной ткани больных нефролитиазом и хроническим пиелонефритом / Е.А. Голод, А.Ф. Даренков, В.И. Кирпатовский [та ін.] // Урология. 1995. - № 3. С. 8-10.
Голод Е.А. Повышение уровня активных форм кислорода как одна из причин нарушения метаболизма в клетках почечных канальцев у больных острым и хроническим пиелонефритом / Е.А. Голод, В.И. Кирпатовский // Урология. 2003. - № 1. С. 59-61.
Горішний І.М. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування ентеросорбції в лікуванні хронічного пієлонефриту з супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей : дис. канд. мед. наук / Ігор Михайлович Горішний. Тернопіль, 1999. 182 с.
Гребельник М.Т. Епідеміологія та структура летальності від пієлонефриту / М.Т. Гребельник, А.В. Сімачова // Український радіологічний журнал. 2000. - № 8. С. 98-99.
Гудкова Т.В. Перекисное окисление липидов в тромбоцитах и сосудисто-тромбоцитарный гемостаз у больных первичным хроническим пиелонефритом / Т.В. Гудкова, Г.Х. Мирсаева, Ф.Х. Камилов [та ін.] // Нефрология. 2005. - т. 9, № 3. С. 70-75.
Давидова І.А. Сучасні аспекти патогенетичної ролі мікробіологічних факторів у розвитку ускладнень у вагітних з пієлонефритом / І.А. Давидова // Одеський медичний журнал. 2003. - № 2. С. 85-87.
Дадабаева Р.К. Коррекция имуномодулином нарушений иммунитета у женщин фертильного возраста больных пиелонефритом / Р.К. Дадабаева, А.Г. Гадаев, И.А. Ибрагимов // Нефрология. 2000. - № 3. С. 58-61.
Дехтярь И.А. Хроническая почечная недостаточность и БАДы [Електронний ресурс] / И.А. Дехтярь. - Режим доступу до журн.: http://www.ortho.ru/6_Paper/2_11_Kidney/NSP_HPN.ht.
Дзига С.В. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування : дис. канд. мед. наук: 14.01.02. / Світлана Володимирівна Дзиґа. - Тернопіль, 2001. 206 с.

36.Дзига С.В. Хронічний пієлонефрит: клініко-лабораторні критерії вибору лікувальної тактики / С.В. Дзига, О.Й. Бакалюк // Вісник наукових досліджень. 2001. - № 4. С. 34-37.

Діагностика та лікування інфекцій сечової системи : [методичні рекомендації]. - Київ, 2007. 40 с.
Дорофеев А.Л. Прогнозирование хронического пиелонефрита в общей врачебной практике : автореф. дис. на соискание научной степени канд. мед. наук : спец. 14.01.37. «Нефрология» / А.Л. Дорофеев. - Владивосток, 2002. 26 с.
Дорохин К.М. Патофизиологические аспекты синдрома ендогенной интоксикации / К.М. Дорохин, В.В. Спас // Анестезиология и реаниматология. 1994. - № 1. С. 56-60.
Дріянська В.Є. Стан імунітету у хворих на хронічні інфекції сечової системи / В.Є. Дріянська, Г.Г. Драннік, Н.М. Степанова [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. 2007. - № 2 (14). С. 13-18.
Дріянська В.Є. Продукція гама-інтерферону та експресія рецепторів до нього у хворих на хронічні запальні захворювання сечостатевої системи / В.Є. Дріянська, Г.М. Драннік, Н.М. Степанова [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. 2005. - № 3. С. 31.
Дудар И.А. Хофитол применение в нефрологии [Електронний ресурс] / И.А. Дудар, В.Ф. Крот. - Режим доступу до журн.: http://www.apteka.ua/archives/284/15620.html.
Дудар І.А. Растительный препарат хофитол в лечении пациентов с заболеваниями почек / І.А. Дудар // Доктор. 2001. - № 6 (10). С. 54-56.
Дука Е.Д. Использование растительного препарата Канефрон Н в комплексном лечении детей с гломерулопатиями / Е.Д. Дука, Т.В. Ярошевская, Т.Г. Каратаевская [та ін.] // Здоров’я України. 2006. - № 17 (150). С. 2-3.
Дядык А.И. Инфекции почек и мочевыводящих путей / А.И. Дядык, Н.А. Колесник. Д. : «Регион», 2003. 400 с.
Ємельянова А.И. Принципы диагностики и терапии (формулярная система) инфекции мочевыводящих путей у беременных и родильниц / А.И. Ємельянова, Б.Л. Гуртовой, А.Б. Погорєлова // Акушерство и гинекология. 2003. - № 3. С. 3-9.
Жилина Н.М. Прогностический индекс ендогенной интоксикации / Н.М. Жилина // Весник новых медицинских технологий. 1998. - № 3-4. С. 81-84.
Жмуров В.А. Взаимосвязь имуногенетических маркеров с метаболическими процесами при хроническом пиелонефрите / В.А. Жмуров, С.А. Осколков // Урология. 2000. - № 3. С. 9-13.
Иванов Д.Д. Терапевтические возможности препарата Канефрон Н в лечении инфекций мочевых путей у пациентов с сахарным діабетом 2 типа и метаболическим синдромом / Д.Д. Иванов, В.И. Назаренко, С.В. Кушниренко [та ін.] // Здоров’я України. 2004. - № 21 (106). С. 14.
Ивашкина Н.Ю. Все ли мы знаем о лечебных возможностях антиоксидантов? [Електронний ресурс] / Н.Ю. Ивашкина, Ю.О. Шульпекова, В.Т. Ивашкин // РМЖ. 2000. - т. 8, № 4. Режим доступу до журн.: http://www.rmj.ru/rmj/t8/n4/182.htm
Казеко Н.И. Клинико-биохимические и иммунологические аспекты нестабильности цитомембран у больных с мочекаменной болезнью и вторичным пиелонефритом. Методы коррекции : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мед. наук / Н.И. Казеко. - М., 2002. 42 с.
Калугина Г.В. Хронический пиелонефрит / Калугина Г.В., Клушанцева М.С., Шехаб Л.Ф. М. : Медицина, 1993. 240 с.
Калугина Г.В. Хронический пиелонефрит / Г.В. Калугина, М.С. Клушанцева, Л.Ф. Шехаб // Клиническая медицина. 1996. - № 2. С. 54-56.
Кетлинский С.А. Цитокины мононуклеарных фагоцитов в регуляции реакции воспаления и иммунитета / С.А. Кетлинский, Н.М. Калинина // Иммунология. 1995. - № 3. С. 30-44.
Кишкун А.А. Значение средних молекул в оценке уровня ендогенной интоксикации / А.А. Кишкун, А.С. Кудинова, А.Д. Офитова [та ін.] // Военно-медицинский журнал. 1990. - № 2. С. 41-44.
Клебанов Г.И. Антиоксидантная активность сыворотки крови / Г.И. Клебанов, Ю.О. Теселкин, И.В. Бабенкова // Вестник РАМН. 1999. - № 2. С. 15-22.
Коваленко В.М. Системна ензимотерапія у комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит : [методичні рекомендації] / В.М. Коваленко, М.І. Швед, Л.П. Дячан. КиївТернопіль, 1998. 48 с.
Ковальчук Л.В. Окислительный метаболизм нейтрофилов и уровень провоспалительных цитокинов в амниотической жидкости при нормальной и осложненной урогенитальной инфекцией беременности / Л.В. Ковальчук, Л.В Ганковская., Е.Н. Долгина // Иммунология. 2006. - т. 27, № 3. С. 163-167.
Козачок М.М. Антиоксиданти ниркового походження / М.М. Козачок // Лікарська справа. 1999. - № 1. С. 6-11.
Колесник М.О. Діагностика та лікування інфекцій сечової системи з позицій доказової медицини / М.О. Колесник, Н.М. Степанова // Український журнал нефрології та діалізу. 2006. - № 2 (10). С. 45-49.
Колесник М.О. Етіологічний спектр інфекцій сечової системи / М.О Колесник., Н.М. Степанова, А.В. Руденко [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. 2007. - № 3 (15). С. 16-29.
Колобова Л.М. Пузырно-мочеточниковый рефлюкс в гипоплазированную почку у детей / Л.М. Колобова, А.Б. Соболевский // Урология. 2004. - № 1. С. 60-63.
Команденко М.С. Роль сенсибилизации в прогрессировании тубулоинтерстициальной патологии / М.С. Команденко, М.С. Сережин, В.В. Козлов // Нефрология. 1997. - № 2. С. 56-60.
Команденко М.С. Основные механизмы развития тубулоинтерстициальных повреждений при болезнях почек / М.С. Команденко, Г.Д. Шостка // Нефрология. 2000. - № 1. С. 10-16.
Кривохижина Л.В. Динамика активности церулоплазмина и концентрации меди в плазме под влиянием гемодиализной терапии у больных с хронической почечной недостаточностью / Л.В. Кривохижина, О.А. Солодовникова, Н.Н. Потапкина // Нефрология. 2003. - т.7, № 2. С. 72-76.
Кучер А.Г. Некоторые проблемы диагностики хронического пиелонефрита / А.Г. Кучер, И.Г. Каюков // Нефрология. 2005. - т. 9, № 4. С. 108-110.
Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. [2-е изд. ]. К. : МОРИОН, 2001. 408 с.
Ліщенко Н.О. Особливості синдрому ендогенної інтоксикації при поєднанні хронічного пієлонефриту з хронічним холецистохолангітом у дітей / Н.О. Ліщенко // Педіатрія, акуш. та гінекологія. 1997. - № 2. С. 35-37.
Лукичев Б.Г. Выведение уремических токсинов через желудочно-кишечный тракт / Б.Г. Лукичев, И.Ю. Панина // Нефрология. 2001. - № 2. С. 7-12.
Люлько О.В. Роль колонізаційних механізмів у патогенезі сечової інфекції / О.В. Люлько, Р.М. Молчанов, С.О. Павлюк // Урологія. 2001. - № 4. С. 16-21.
Люлько О.В. Патогенез хронічного пієлонефриту єдиної нирки, що залишилась після нефректомії / О.В. Люлько, Р.М. Молчанов, Е.О. Світличний // Мед. перспективи. 2003. - № 2. С. 20-29.
Майданник В.Г. Стан процесів ліпопероксидації у хворих з хронічною нирковою недостатністю / В.Г. Майданник, М.В. Хайтович, Є.П Сидорик // Актуальні проблеми нефрології : збірник наукових праць. Київ: Задруга, 2002. С. 113-121.
Макарова Н.П. Синдром ендогенной интоксикации при сепсисе / Н.П. Макарова, И.Н. Коничев // Анестез. и реанимат. 1995. - № 6. С. 4-8.
Максютіна Н.П. Рослинні антиоксиданти і пектини в лікуванні і профілактиці променевих уражень і детоксикації організму / Н.П. Максютіна, Л.Б. Пилипчук // Фармацевтичний журнал. 1996. - № 2. С.35-42.
Маянский А.Н. Цитокины и медиаторные функции уроепителия в воспалительных реакциях мочевыводящей системы / А.Н. Маянский // Цитокины и воспаление. 2003. - № 3. С. 15-18.
Медведь В.И. Патогенетическое обоснование и эффективность усовершенствованной терапии пиелонефрита у беременных с сахарным диабетом / В.И. Медведь, Л.М. Быкова, О.Е. Данылкив [та ін.] // Репродуктивное здоровье женщины. 2003. - № 2 (14). С. 35-38.
Медведь В.І. Частота та фактори ризику хронізації патології нирок після перенесеного гестаційного пієлонефриту / В.І. Медведь, О.В. Ісламові, І.В. Наконечна // Перинатологія та педіатрія. 2001. - № 4. С. 13-15.
Мерзляк С.В. Динаміка змін деяких показників гомеостазу у хворих на гострий пієлонефрит під впливом тіотріазоліну / С.В. Мерзляк // Урологія. 1999. - т. 3, № 2. С.13-15.
Минушкин О.Н. Некоторые гепатопротекторы в лечении заболеваний печени [Електронний ресурс] / О.Н. Минушкин // Лечащий врач. 2002. - № 6. - Режим доступу до журн.: /http://old.osp.ru/doctore/2002/06/055.htm
Минушкин О.Н. Применение хофитола в терапии хронического гепатита / О.Н. Минушкин, И.В. Зверков, И.И. Жакова // Кремлевская медицина. - 1999. - № 2. - С. 8-12.
Михельсон В.А. Значение молекул средней массы в определении тяжести интоксикации у новорожденных детей / В.А. Михельсон, Н.М. Межирова // Педиатрия. 1991. - № 5. С. 33-36.
Могутов А.В. Особенности антибактериальной терапии пиелонефритов [Електронний ресурс] / А.В. Могутов // РМЖ. 2003. - т. 11, № 24. -Режим доступу до журн.: http://www.rmj.ru/rmj/t11/n24/1336.htm
Морозов А.В. Хронические инфекции мочевых путей (патогенез, принципы диагностики, лечения) [Електронний ресурс] / А.В. Морозов // РМЖ. 2002. - № 1. - Режим доступу до журн.: www.rmj.ru
Мухин Н.А. Современная нефропротективная стратегия лечения хронических прогрессирующих заболеваний почек / Н.А. Мухин // Клин. фарм. и терапия. 2002. - № 11 (2). С.58-62.
Неверов Н.И. Свободнорадикальные процессы и перекисное окисление липидов при работе почек / Н.И. Неверов, Л.В. Козловская, Б.Ч. Каррыева // Тер. Архив. 1992. - т. 63, № 11. С. 42-44.
Невойт Г.В. Оцінка ефективності хофітолу в терапії хронічного токсичного гепатиту / Г.В. Невойт, І.В. Іваніна, О.Ф. Гопко [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2002. - №8(2). - С. 98.
Нейко Є.М. Фітотерапія хронічного пієлонефриту / Є.М. Нейко // Галицький лікарський вісник. - 2002. - № 4. С. 35-39.
Нейко Є.М. Сучасні погляди на етіопатогенез хронічного пієлонефриту / Є.М. Нейко, Д.Б. Соломчак // Галицький лікарський вісник. 2001. - № 2. С. 158-161.
Неотложная урология и нефрология / под ред. А.В. Люлько. К. : Здоров¢я, 1996. - 286 с.
Нефрология в терапевтической практике / под ред. А.С. Чижа. Минск: Выш. Школа, 1999. с. 249-283.
Нефрология : руководство для врачей в 2 т. / под ред. И.Е. Тареевой. М. : Медицина, 2005. (РАМН).

Т. 2. 2005. - С. 109-141.

Никифоровский Н.К. Неосложненный пиелонефрит у беременных / Н.К. Никифоровский, Е.Н. Никифоровская, Е.Н. Кушевская // Российский вестник акушера-гинеколога. 2002. - № 1. С. 19-24.
Николаева А.В. Сравнительная характеристика клинико-функционального состояния почек у больных с декомпенсированным гипотиреозом и его сочетанием с хроническим пиелонефритом / А.В. Николаева, Л.Т. Пименов // Нефрология. 2000. - № 4. С. 61.
Никулина Г.Г. Достижения и перспективы исследования антиоксидантной системы при урологических и нефрологических болезнях / Г.Г. Никулина, Л.В. Король, Е.В. Садовникова // Лабораторная диагностика. 1998. - № 1. С. 3-7.
Нікула Г.Г. Стан процесів ліпопероксидації та ферментів антиоксидантного захисту у хворих на хронічну ниркову недостатність / Г.Г. Нікула, Є.Я. Баран // Хронічна ниркова недостатність: ХІІІ Всеукраїнська конференція нефрологів: матеріали конф. Х., 1999. С. 18-20.
Нікула Т.Д. Клінічна ефективність Канефрону Н / Т.Д. Нікула // Здоров’я України. 2002. - № 9 (58). С. 45.
Новикова Е.В. Применение интерференционных токов в комплексной терапии хронического пиелонефрита у детей: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. мед. наук / Е.В. Новикова. - Москва, 2002. 28 с.
Отажонов А.Р. Вплив віку та тривалості захворювання на імунний статус хворих на хронічний пієлонефрит / А.Р. Отажонов, Б.А. Дусчанов, Л.И. Міркамалова // Вісник наукових досліджень. 2003. - № 4. С.28-32.
Палій І.Г. Оцінка ефективності лікування гестозу, що перебігає на тлі хронічного пієлонефриту / І.Г. Палій, І.М. Шифріс // Актуальні проблеми нефрології: збірник наукових праць. Київ : Задруга, 2002. С. 143-147.

100. Палій І.Г. Можливості ступінчатої антибактеріальної терапії мікробно-запальних захворювань нирок в умовах денного стаціонару поліклініки / І.Г. Палій, І.М. Шифріс, Ю.М. Шевченко // Актуальні проблеми нефрології: збірник наукових праць. Київ : Задруга, 2002. С. 147-152.

Папаян А.В. Роль белка Тамма-Хорсфолла при заболеваниях почек / А.В. Папаян, Н.А. Лисовая // Нефрология. 2002. - № 3. С. 28-37.
Паршин В.А. Энтеросорбенты и их место в клинической медицине / В.А. Паршин // Международный мед.