ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ІМУНОТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ : ДИФФЕРЕНЦИРОВАННАЯ ИММУНОТЕРАПИЯ хронического гломерулонефрита

Краткое описание

Академія медичних наук України
Державна установа «Інститут нефрології»

На правах рукопису

Зуб Лілія Олексіївна

УДК:616.611-002-036.12-085:615.37

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ІМУНОТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14.01.37 нефрологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Науковий консультант
доктор медичних наук,
професор
Колесник Микола Олексійович

Київ - 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень..6
ВСТУП.8
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ІМУНОТЕРАПІЇ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ (Огляд літератури).18
1.1. Імунопатогенез хронічного гломерулонефриту...18
1.1.1. Роль факторів клітинного імунітету у прогресуванні хронічного гломерулонефриту..19
1.1.2. Значення чинників гуморального імунітету у прогресуванні хронічного гломерулонефриту..28
1.2. Сучасні методи імунотерапії хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом ...41
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...61
2.1. Клініко-лабораторні методи обстеження нирок.....63
2.2. Клінічна характеристика обстежених хворих 69
РОЗДІЛ 3. СТАН КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ ТА ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ....87
3.1. Особливості експресії рецепторів контактної взаємодії на лімфоцитах периферичної крові хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом..87
3.2. Особливості цитокінового профілю у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом .97
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ВМІСТУ ДЕЯКИХ РЕНОСПЕЦИФІЧНИХ ФЕРМЕНТІВ КРОВІ ТА СЕЧІ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ....................................................................................105
РОЗДІЛ 5. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ ТА СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ.114
РОЗДІЛ 6. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОТЕРАПІЇ ПРЕДНІЗОЛОНОМ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ.126
6.1. Динаміка імунних показників під впливом преднізолону у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.128
6.2. Динаміка вмісту деяких реноспецифічних ферментів під впливом преднізолону у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.140
6.3. Динаміка ПОЛ та АОС під впливом преднізолону у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.145
РОЗДІЛ 7. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЦИКЛОФОСФАНУ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ151
7.1. Динаміка імунних показників під впливом циклофосфану у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом 152
7.2. Оцінка ефективності ведення міжударного періоду у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом ...164
7.3. Динаміка вмісту деяких реноспецифічних ферментів під впливом циклофосфану у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом 183
7.4. Динаміка ПОЛ та АОС під впливом циклофосфану у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом 188
РОЗДІЛ 8. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЦИКЛОСПОРИНУ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ...196
8.1. Динаміка імунних показників під впливом циклоспорину у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом ............................................................197
8.2. Динаміка вмісту деяких реноспецифічних ферментів під впливом циклоспорину у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.205
8.3. Динаміка ПОЛ та АОС під впливом циклоспорину у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.209
РОЗДІЛ 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МІКОФЕНОЛАТУ МОФЕТИЛУ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ214
9.1. Динаміка імунних показників під впливом мікофенолату мофетилу у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.215
9.2. Динаміка вмісту деяких реноспецифічних ферментів під впливом мікофенолату мофетилу у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.226
9.3. Динаміка ПОЛ та АОС під впливом мікофенолату мофетилу у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом.230
РОЗДІЛ 10. ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ІМУНОТРОПНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИМ З РІЗНИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ФОРМАМИ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ З НЕФРОТИЧНИМ СИНДРОМОМ ..235
РОЗДІЛ 11. АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ..258
ВИСНОВКИ.282
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.286
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ289
ДОДАТКИ.335
Додаток А. 335
Додаток Б..337
Додаток В..340

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

А ІІ ангіотензин ІІ
АГ артеріальна гіпертензія
АОЗ антиоксидантний захист
АОС антиоксидантна система
АПФ ангіотензинперетворюючий фермент
ГБМ гломерулярна базальна мембрана
ГГТП гамма-глютамілтранспептидаза
Гл-SH глутатіон відновлений
Гл-s-тр Глутатіон-s-трансфераза
ДАТ діастолічний артеріальний тиск
ДК дієнові кон’югати
IgA імуноглобулін А
IgG імуноглобулін G
IgM імуноглобулін М
ІЛ- інтерлейкін
ІФА імуноферментний аналіз
ІФН- інтерферон
ЛПС ліпополісахарид
ЛПДНЩ ліпопротеїди дуже низької щільності
ЛПНЩ ліпопротеїди низької щільності
ЛПВЩ ліпопротеїди високої щільності
ЛПЛ ліпопротеїдліпаза
МДА малоновий диальдегід
МезПГН мезангіопроліферативний гломерулонефрит
МЗ гломерулонефрит з мінімальними змінами
МКА моноклональні антитіла
ММФ мікофенолату мофетил
МН мембранозний гломерулонефрит
МПГН мембранознопроліферативний гломерулонефрит
NK натуральні кілери
НС нефротичний синдром
П преднізолон
ПКЛР повна клініко-лабораторна ремісія
ПОЛ перекисне окислення ліпідів
САТ систолічний артеріальний тиск
ТГ тригліцериди
TdT-клітини недиференційовані Т-лімфоцити, нульові клітини
Th1 Т-хелпери І типу
Th2 Т-хелпери ІІ типу
ТФР трансформуючий фактор росту
ФГА фітогемаглютинін
ФНП фактор некрозу пухлин
ФСГС фокально-сегментарний гломерулосклероз
ХГН хронічний гломерулонефрит
ХЕ - холінестераза
ХС холестерин
ЦІК циркулюючі імунні комплекси
ЦФ циклофосфан
ЧКЛР часткова клініко-лабораторна ремісія
ШКФ швидкість клубочкової фільтрації

ВСТУП

Одним з приорітетних напрямків охорони здоров’я на сучасному етапі є удосконалення методів лікування захворювань нирок. Останнім часом збільшується кількість ниркової патології. Це, в першу чергу, обумовлено покращенням якості виявлення хвороб нирок у зв’язку з реорганізацією нефрологічної служби на Україні. Прийнята ІІ-м Національним з’їздом нефрологів (24 вересня 2005 року) [159] нова класифікація хвороб нирок сприятиме зосередженню уваги на спільних для всіх хронічних нефропатій закономірностях клініко-функціональних змін та опрацюванню відповідних лікувально-оздоровчих заходів для кожного етапу еволюції хронічної хвороби нирок [104, 106, 139, 151, 204, 206].
Особливу увагу привертають імуно-запальні захворювання нирок так, як вони спричиняють ранню інвалідізацію осіб працездатного віку [100, 135, 138, 206]. За останні роки змінюється їх перебіг: прискорюється розвиток склеротичних процесів, підвищується резистентність до традиційної терапії. Не зважаючи на застосування пацієнтами дорогих і не завжди доступних ліків за умов економічної нестабільності, у 3540 % хворих, а за деякими даними до 60% хворих з НС залишаються рефрактерними до високих доз цих препаратів та їх різноманітних комбінацій [148, 151, 204, 228].
На даний час розширено уявлення про патологічні механізми, які призводять до прогресування імунних нефропатій, в тому числі хронічного гломерулонефриту. Та, на жаль, поки що не служать відправними моментами для пошуків шляхів і методів радикальнішого впливу на виникнення та перебіг цієї важкої патології [139, 148, 243, 264].
Сьогодні відбувається кількісне нагромадження фактів, які, можна сподіватися, сприятимуть новим якісним досягненням клінічної нефрології [100, 139].
Актуальність обраної теми.
Актуальність проблеми вчасного та якісного лікування хронічного гломерулонефриту обумовлена зростанням поширеності даної патології, розширенням вікових меж, підвищенням резистентності до традиційної терапії [100, 138, 139, 204].
Зусилля клініцистів спрямовані насамперед на поглиблене вивчення патогенезу вищевказаної патології, покращення результатів лікування, гальмування темпів прогресування та віддалення розвитку хронічної ниркової недостатності [100, 204, 206].
За останніми літературними даними, у розвитку та прогресуванні хронічного гломерулонефриту надають значення трьом основним механізмам: імунним, гемодинамічним та метаболічним. Однак, у його розвитку найбільше значення має перший з цих факторів [61, 100, 125, 138, 216, 264]. Раніше основна увага приділялась гуморальним факторам ушкодження імунним комплексам, антитілам до базальної мембрани. Зараз їм надають значення скоріше в індукції процесу [61, 125, 152, 156, 317].
За останні десять років стало очевидним, що первинним імунним механізмом розвитку нефропатій є ураження системи лімфопоезу, що проявляється проявом дефіциту та дисбалансу Т-клітинної ланки імунітету [60, 61, 154, 155, 156].
На сьогодні відомо чимало робіт, в яких простежено особливості розвитку клінічних та морфологічних форм, результативність лікування й темпи прогресування імунних нефропатій [28, 29, 40, 41, 42, 43, 48, 60, 61, 67, 69, 93, 94, 97, 125, 155, 187, 236].
Залишаються проблемними питання, пов’язані з низькою результативністю терапії ХГН, неспинним розвитком склерозу ниркової тканини [61, 100, 206].
Успіх лікування будь-якого захворювання багато в чому залежить від корекції загальних та окремих ланок патогенезу, а також від можливості цілеспрямованої дії на них. Використання препаратів активної терапії у лікуванні хворих на ХГН з НС (цитостатиків, глюкокортикоїдів) часто є неефективним та потребує подальшого вивчення дії цих препаратів та розробки диференційованих підходів до лікування різних морфологічних форм ХГН [61, 127, 190, 268, 297, 316, 400].
На даний час недостатньо вивчені фактори, що впливають на перебіг та прогноз ХГН. У зв’язку з цим виникає необхідність здійснювати пошук нових підходів до лікування даної патології. Визначення прогностичних критеріїв є надзвичайно актуальним, так як дозволить клініцисту проводити індивідуальний облік та корекцію в динаміці спостереження та лікування. Аналіз даних наукової літератури свідчить про те, що прогнозування є новим і недостатньо вивченим науковим напрямком в медицині [2, 9, 11, 13, 69, 75, 83, 146, 346].
Перспективним, на наш погляд, є вивчення впливу дефіциту та дисбалансу у Т-клітинній ланці імунітету, що на сьогодні є доведеним фактом, на перебіг, прогноз та ефективність лікування ХГН.
Основою проведення даного дослідження є відсутність чіткої концепції прогресування ХГН та незначна кількість досліджень і безліч протиріч щодо вивчення проблеми неефективності імуносупресивної терапії даного захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в Інституті нефрології АМН України як фрагмент науководослідної теми: ”Вивчити роль факторів міжклітинної взаємодії у прогресуванні хронічного гломерулонефриту та діабетичної нефропатії”, номер держреєстрації 0107В000278, шифр МВ07. Дисертант є співвиконавцем даної НДР.

Мета дослідження.
На основі вивчення особливостей механізмів прогресування розробити диференційовані підходи до імунотерапії хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту.

Завдання дослідження:
1. Дослідити стан клітинного імунітету та цитокінового профілю у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом;
2. Вивчити особливості характеру реакцій перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих з різними морфологічними формами ХГН з НС;
3. Дослідити особливості ферментурії та ферментемії холінестерази і гамма-глутамілтранспептидази у хворих з різними морфологічними формами ХГН з НС;
4. Визначити ефективність преднізолону у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом;
5. Визначити ефективність застосування «пульсових» доз циклофосфану у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом;
6. Визначити ефективність циклоспорину у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом;
7. Оцінити ефективність мікофенолату мофетилу у хворих з різними морфологічними формами хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом;
8. Оцінити прогностичне значення вмісту ІФН-γ, ФНП-α, ТФР-β та ІЛ-10 при визначенні ефективності імунотерапії хворих з різними морфологічними формами ХГН з НС;
9. Оцінити прогностичне значення вмісту та співвідношень рецепторів контактної взаємодії (CD4, CD8, CD54, CD95) при визначенні ефективності імунотерапії хворих з різними морфологічними формами ХГН з НС;
10. Розробити та обґрунтувати оптимальний підхід до диференційованої імунотерапії хронічного гломерулонефриту з використанням сучасних засобів імуносупресії.

Об’єкт дослідження хворі на хронічний гломерулонефрит.
Предмет дослідження стан клітинного імунітету та цитокінового профілю: CD4, CD8, CD54, CD95, ФНП-α, ІЛ-10, а також ІФН-γ, ТФР-β; показники біохімічного аналізу сироватки крові; стан про- та антиоксидантної системи захисту організму у хворих на ХГН в динаміці лікування із застосуванням глюкокортикоїдів (преднізолону), цитостатиків (циклофосфан, циклоспорин, мікофенолату мофетил), біопсійний матеріал нирок у хворих на ХГН з НС.

Методи дослідження.
В роботі використані загальні клінічні методики, які включали вивчення анамнезу, об’єктивних даних, загальний аналіз крові та сечі, добовий діурез, добову протеїнурію, сечу за Нечипоренком, білковий та ліпідний спектр крові (загальний білок крові, загальний холестерин, ЛПНЩ). Функціональний стан нирок оцінювався дослідженням рівнів сечовини та креатиніну в крові та сечі, швидкості клубочкової фільтації (ШКФ). З метою визначення перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в біологічних рідинах та антиоксидантного захисту (АОЗ) досліджено глутатіон відновлений (ГЛ-SH), глутатіон-s-трансфераза (Гл-s-тр.), малоновий диальдегід (МДА), дієнові кон’югати (ДК). Також досліджено ферменти крові та сечі хворих: холінестераза (ХЕ), гама-глутамілтранспептидаза (ГГТП). Загальний імунологічний статус визначено тестами І та ІІ рівнів. Визначалися CD4, CD8, CD54, CD95, IL-10, ІФН-γ, ФНП-α, ТФР-β. З метою верифікації діагнозу визначали морфологічний тип ХГН, 219 хворим проведено прижиттєву транскутанну біопсію нирок. Морфологічні зміни, що виявлені на світлооптичному рівні, кваліфіковані за класифікацією Churg J. and Sobin L., (1982). Проведено математично-статистичну обробку отриманих даних з використанням програм EXCEL та BioStat.

Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено, що дисбаланс в системі Т-клітинного імунітету є характерною патологічною ознакою ХГН, що має різний ступінь вираженості та різну направленість залежно від морфологічної форми ХГН, віку хворих. Найвагоміше пригнічення CD4+-лімфоцитів відмічене у хворих з проліферативними морфологічними формами ХГН з НС, що найбільше проявилося у пацієнтів раннього періоду старості у порівнянні з іншими віковими групами.
Вперше виявлена залежність між рівнем ФНП-α та віком хворих; між рівнем ІФН-γ та віком хворих; між рівнем ТФР-β та зростанням добової протеїнурії, ступенем вираженості гіпертензивного синдрому і рівнем ТФР-β, а також залежність вмісту ТФР-β крові від рівня клубочкової фільтрації.
Вперше доведено вірогідне зниження рівня ІФН-γ та відповідне підвищення вмісту ІЛ-10 у крові хворих з проліферативними морфологічними формами ХГН з НС в динаміці лікування з урахуванням значення коефіцієнта їх співвідношення К<1 при настанні повної клініко-лабораторної ремісії (ПКЛР) та відсутності рецидивів НС протягом 1 року. У пацієнтів з частими рецидивами НС відмічене К>1, що реєструвалося на 3-му та 6-му місяцях імунотерапії.
Набуло подальшого розвитку вивчення динаміки ПОЛ та системи АОЗ у хворих на ХГН. Встановлено пригнічення АОЗ та активацію ПОЛ під дією терапії із застосуванням глюкокортикоїдів і цитостатиків.
Вперше встановлено, що підвищення вмісту ХЕ в сечі та зниження у крові рівнів ХЕ та ГГТП характеризує активність патологічного процесу в нирках у хворих на ХГН з НС, що найінтенсивніше проявляється у хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН.
Вперше виявлено, що статини сприяють стабілізації рівня ТФР-β і знижують вміст МДА крові у хворих на ХГН з НС.
Вперше встановлено нову складову механізму дії ММФ, що реалізується через зниження рівня ТФР-β крові хворих на ХГН з НС.

Практичне значення отриманих результатів.
Практичне значення результатів роботи полягає у виявленні критеріїв прогнозування ефективності лікування проліферативних та непроліферативних морфологічних форм ХГН та нових підходів до диференційованого застосування імуносупресивної терапії у хворих на ХГН з НС.
Продемонстровано неоднотипні закономірності дисбалансу Т-клітинного імунітету та цитокінового профілю у пацієнтів з проліферативними та непроліферативними морфологічними формами ХГН з НС. Виділено найбільш важливі фактори клітинного імунітету (CD4, CD8, CD54, CD95), дисбаланс яких відіграє важливу роль у прогресуванні ХГН та є причиною неєфективності терапії.
Встановлено критерії прогнозу ефективності імунотерапії проліферативних морфологічних форм ХГН: відсутність стійкої АГ, вік до 40 років; зростання рівнів CD4+-, CD54+-, зниження рівня CD95+-клітин, значення К (ІФН-γ/ІЛ-10<1) (Патент України на корисну модель №22358, МПК (2006) GO1N 33/53).
Встановлено критерії прогнозу ефективності імунотерапії непроліферативних морфологічних форм ХГН: відсутність стійкої АГ, вік до 40 років; зростання рівня ІФН-γ, зниження рівня ТФР-β.
Визначено необхідність індивідуального підходу до вибору імуносупресивної терапії на базі комплексної оцінки клінічних, імунних, морфологічних та вікових особливостей ХГН з НС.
Результати досліджень запроваджені в клініці ДУ «Інститут нефрології», в практику роботи нефрологічних та терапевтичних відділень обласних, міських та районних лікарень Чернівецької, Івано-Франківської, Полтавської, областей України, а також у навчальний процес кафедри внутрішньої медицини, фізіотерапії та інфекційних хвороб Буковинського медичного університету та кафедри поліклінічної і сімейної медицини Вінницького медичного університету(лекції та практичні заняття).
Положення дисертації викладено на 12 конгресах, конференціях спеціалістів України, ближнього та далекого зарубіжжя, двох засіданнях Чернівецького обласного товариства терапевтів. За матеріалами дисертації отримано патент України на винахід.

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є самостійним завершеним науковим дослідженням, що виконане на базі ДУ «Інститут нефрології АМН України» та Буковинського державного медичного університету. Автор самостійно обрала тему наукової роботи, опрацювала дані літератури, визначила мету і завдання, розробила дизайн дослідження, забезпечила організацію та проведення набору матеріалу. Особисто розроблена схема спеціального дослідження, що відповідає меті та завданням дисертації. Створено критерії прогнозування ефективності терапії проліферативних та непроліферативних морфологічних форм ХГН, оцінено клінічну ефективність та розроблено новий диференційований підхід до імунотерапії хворих на ХГН з НС. Проведено аналіз, статистичну обробку результатів клінічного дослідження, теоретично узагальнено отримані результати. На основі положень дисертації побудовано відповідні висновки та рекомендації, підготовлений рукопис дисертації. Основні результати

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення актуальної проблеми нефрології диференційованого підходу до імунотерапії у хворих на ХГН з НС на підставі вивчення патогенетичних механізмів прогресування ХГН, розробки прогнозування ефективності лікування даної патології.
1. Дисбаланс в системі Т-клітинного імунітету є характерною патологічною ознакою ХГН, що має різний ступінь вираженості та різну направленість залежно від морфологічної форми ХГН, віку хворих. Найвагоміше пригнічення CD4+-лімфоцитів відмічене у хворих з проліферативними морфологічними формами ХГН з НС, що найбільше проявилося у пацієнтів раннього періоду старості у порівнянні з іншими віковими групами (р<0,05).
2. При первинному обстеженні виявлено відмінності співвідношення показників Т-клітинного імунітету у хворих з проліферативними та непроліферативними морфологічними формами ХГН, що проявилося вірогідним зниженням рівнів CD4+-, CD54+-клітин (р<0,05) та вірогідним підвищенням вмісту CD8+-, CD95+-клітин у пацієнтів з проліферативними формами ХГН. У хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН вірогідних змін з боку CD4+ (р>0,05) не спостерігалося, а порушення співвідношень вмісту інших CD-маркерів було подібним.
3. У всіх хворих на ХГН з НС зареєстровано підвищення вихідного рівня прозапальних цитокінів ІФН-γ, ФНП-α та зниження вмісту протизапального ІЛ-10 (р<0,05). У хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН з НС виявлено виражене зростання вмісту ТФР-β крові, що вірогідно відрізняється від значень цього цитокіну у пацієнтів з проліферативними морфологічними формами ХГН (p<0,05) та найбільш виражене у хворих з ФСГС. Виявлена кореляційна залежність між рівнем ФНП-α та віком хворих (r = - 0,47); між рівнем ІФН-γ та віком хворих (r = - 0,57) (р < 0,05); між рівнем ТФР-β та зростанням добової протеїнурії (r= 0,58; р<0,05), ступенем вираженості гіпертензивного синдрому і рівнем ТФР-β ( r= 0,45; р<0,05), а також обернену кореляційну залежність з рівнем ШКФ (r= - 0,82; р<0,05).
4. Наявність НС у хворих на ХГН супроводжується значним підвищенням рівня продуктів ПОЛ в крові та сечі і зниженням вмісту показників АОС, що найінтенсивніше проявляється у хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН з НС. Виявлено кореляційну залежність МДА сечі з добовою протеїнурією (r=0,85; р<0,05); з ДК сечі (r= 0,92; р<0,05).
5. Підвищення вмісту ХЕ в сечі та зниження його у крові характеризує активність патологічного процесу в нирках у хворих на ХГН з НС, що найінтенсивніше проявляється у хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН. Виявлено кореляційну залежність ХЕ сечі від рівня ТФР-β крові хворих (r=0,75) і обернену залежність ХЕ крові від рівня ТФР-β крові (r=-0,48). Виявлено кореляційну залежність між рівнями протеїнурії та ХЕ сечі (r= 0,62; р <0,05), а також між вмістом ГГТП крові та рівнем Гл-SH крові хворих на ХГН з НС (r= 0,49; р<0,05). Оцінка рівнів ХЕ сечі та ГГТП крові у хворих на ХГН з НС може бути використана для виявлення активності патологічного процесу в нирках.
6. Висока ефективність глюкокортикоїдної монотерапії виявлена тільки у хворих з МЗ (74,1% позитивних результатів - ПКЛР+ЧКЛР), у хворих з ФСГС (48,2% ПКЛР+ЧКЛР). При застосуванні преднізолону у вигляді комбінованого прийому, позитивний ефект спостерігався при поєднанні: ЦФ+преднізолон - у хворих з МезПГН (ПКЛР + ЧКЛР 62%) та у хворих з МПГН (51% ЧКЛР); циклоспорин +преднізолон у хворих з МН (61% ПКЛР+ЧКЛР) та ММФ+преднізолон у хворих з ФСГС (58,2% ЧКЛР.
7. Застосування «пульсових» доз ЦФ у пацієнтів з проліферативними морфологічними формами ХГН було ефективним: у хворих з МПГН -38,4% ПКЛР + ЧКЛР; МезПГН 61,1% ПКЛР + ЧКЛР. При дуже низьких вихідних значеннях CD4+ (нижче 18%) ефективність терапії була низькою.
8. Застосування циклоспорину було ефективним у гормонорезистентних пацієнтів з МЗ (79,5% ПКЛР+ЧКЛР) та у хворих з МН (61,3% ПКЛР+ЧКЛР).
9. Застосування ММФ було ефективним у пацієнтів з ФСГС (41,2% ПКЛР+ЧКЛР); МН (44,4% ПКЛР+ЧКЛР); МезПГН (більш як 59% ПКЛР+ЧКЛР); МПГН (38,3% ПКЛР+ЧКЛР). Позитивні ефекти ММФ супроводжувалися стабілізацією рівня ТФР-β.
10. Включення статинів у терапію ХГН з НС протягом не менш, як 6 місяців сприяє підвищенню ефективності лікування хворих, що особливо показовим є у пацієнтів з непроліферативними морфологічними формами ХГН та відіграє дуже важливу позитивну роль у покращенні результатів лікування у пацієнтів старших вікових груп та проявляється стабілізацією рівня ТФР-β і зниженням вмісту МДА крові, що корелювало зі зниженням рівня протеїнурії (r = 0,45; р<0,05).
11. Вірогідне зниження рівня ІФН-γ та відповідне підвищення вмісту ІЛ-10 у крові хворих на ХГН з НС в динаміці лікування з урахуванням значення коефіцієнта їх співвідношення К<1 зареєстровано у хворих з проліферативними морфологічними формами ХГН з НС, у яких в процесі лікування спостерігалося настання ПКЛР та протягом 1 року не відмічено рецидиву НС. У хворих з частими рецидивами НС відмічене К>1, що реєструвалося на 3-му та 6-му місяцях імунотерапії. У хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН зростання рівня ТФР-β в динаміці захворювання може бути використано як фактор негативного прогнозу перебігу ХГН з НС.
12. Критеріями прогнозування ефективності імунотерапії проліферативних морфологічних форм ХГН серед клініко-лабораторних проявів є відсутність стійкої АГ, вік менш, як 40 років; серед імунних особливостей стабілізація рівнів CD4+-, CD54+-клітин, зниження рівня CD95+-клітин, значення К (ІФН-γ/ІЛ-10 < 1). Критеріями прогнозування ефективності імунотерапії непроліферативних морфологічних форм ХГН серед клініко-лабораторних проявів є відсутність стійкої АГ, вік менш, як 40 років; серед імунних особливостей зростання рівня ІФН-γ, зниження рівня ТФР-β.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. У хворих на ХГН з НС з метою визначення та прогнозування ефективності імунотерапії рекомендована комплексна оцінка:
- для хворих з проліферативними морфологічними формами: рівнів CD4+, CD54+, CD95+, значення К (ІНФ-γ/ІЛ-10 < 1) (критерієм позитивного прогнозу слід вважати К<1);
- для хворих з непроліферативними морфологічними формами ХГН: рівня ТФР-β (критерієм позитивного прогнозу слід вважати зниження рівня ТФР-β<100 пг/мл).
2. У хворих з проліферативними формами ХГН з НС рекомендовано з метою вибору методу імунотерапії використовувати визначення CD4+-лімфоцитів:
- при низьких значеннях CD4+ (< 30,18%) імунотерапію доцільно починати з призначення:
- вперше діагностований МезПГН - щомісяця «пульс-терапія» ЦФ + преднізолон 10-20 мг/добу протягом 6 місяців, після чого продовжити лікування ще 9-12 місяців («пульси» ЦФ 1 раз в 3 місяці).
- вперше діагностований МПГН - розпочинати терапію у вигляді монотерапії преднізолоном у дозі 1 мг/кг/добу протягом не менше 6-8 тижнів, у разі досягнення позитивного ефекту дозу преднізолону поступово зменшувати до 0,5 мг/кг/добу; за наявності гормонорезистентності методом вибору є «пульс-терапія» ЦФ.
- при дуже низьких значеннях CD4+ (< 18,00%) імунотерапію доцільно проводити:
- вперше діагностований МезПГН - із застосуванням ММФ у дозі 2 г/добу + преднізолон 10-20 мг/добу протягом 6 місяців, після чого продовжити лікування ще 9-12 місяців («пульси» ЦФ 1 раз в 3 місяці).
- вперше діагностований МПГН - розпочинати терапію у вигляді монотерапії преднізолоном у дозі 1 мг/кг/добу протягом не менше 6-8 тижнів, у разі досягнення позитивного ефекту дозу преднізолону поступово зменшувати до 0,5 мг/кг/добу; за наявності гормонорезистентності методом вибору є ММФ у дозі 2 г/добу.
3. У пацієнтів з непроліферативними морфологічними формами ХГН слід проводити імуносупресію із застосуванням:
- у хворих з вперше діагностованими МЗ лікування рекомендовано розпочинати у вигляді монотерапії преднізолоном у дозі 1 мг/кг/добу протягом не менше 6-8 тижнів, але не більше 12-16 тижнів, надалі дозу преднізолону поступово зменшувати до 0,5 мг/кг/добу; за наявності гормонорезистентності препаратом вибору є циклоспорин у дозі 5 мг/кг/добу до досягнення ремісії, після чого продовжити прийом препарату ще 6-12 місяців.
- у хворих з вперше діагностованим МН рекомендовано проводити імунотерапію із застосуванням циклоспорину у дозі 5 мг/кг/добу + преднізолон 10-20 мг/добу до досягнення ремісії, після чого продовжити прийом препаратів ще 6-12 місяців; при наявності ускладнень від прийому циклоспорину ММФ у дозі 2 г/добу + преднізолон 10-20 мг/добу до досягнення ремісії, після чого продовжити прийом препаратів ще 6-12 місяців.
- у хворих з вперше діагностованим ФСГС лікування рекомендовано розпочинати у вигляді монотерапії преднізолоном у дозі 1 мг/кг/добу протягом 12-16 тижнів, у разі досягнення позитивного ефекту дозу преднізолону поступово зменшувати до 0,5 мг/кг/добу на 8 тижнів, надалі дозу преднізолону поступово знижують до повної відміни; за наявності гормонорезистентності методом вибору є ММФ у дозі 2 г/добу + преднізолон 10-20 мг/добу.
4. Рекомендується застосування симвастатину (ловастатину, аторвастатину) у хворих з проліферативними та непроліферативними морфологічними формами ХГН із збереженою функцією нирок протягом тривалого часу (не менш, як 6 місяців):
- при наявності високого рівня ЛПНЩ (вище 2,6 ммоль/л) у дозі 40 мг/добу;
- при досягненні цільового рівня ЛПНЩ < 2,6 ммоль/л у дозі 10 мг/добу під контролем рівня ліпідемії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббасова С.Г., Липкин В.М., Трапезников Н.Н., Кушлинский Н.Е. Система Fas-FasL в норме и при патологии // Вопросы биол. мед. и фарм. химии. - 1999. - №3. - С. 3-16.
2. Багдасарова І.В., Фоміна С.П., Кундін В.Ю., Суслова Г.Д. Прогнозування перебігу первинного гломерулонефриту з нефротичним синдромом у дітей// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2006.-№4.- С.52-54.
3. Багдасарова І.В., Лавренчук О.В., Фоміна С.П. Применение микофенолата мофетила при нефротическом синдроме у детей// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2006.-№1.- С.50-53.
4. Бакалюк О. Вибрані питання нефрології в клініці внутрішніх хвороб.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 344 с.
5. Баран Е.Я., Драник Г.Н., Лунева А.Г., Калинина Н.А. Влияние циклоспорина А на рецепторы и пролиферативную активность иммунокомпетентных клеток реципиентов аллогенной почки// Лаб.диагн. 1998. № 2. С.2428.
6. Белушкина Н.Н., Хасан Хамад Али, Северин С.Е. Молекулярные основы апоптоза // Вопросы биол. мед. и фарм. химии. - 1998. - №4. - С. 15-23.
7. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення/ за ред. О.Я. Солярова.-К.: Здоров’я, 2004.- 192 с.
8. Бреннер Б., Тишер К.К. Иммунопатология гломерулярных поражений почек. Современная нефрология. ІІ Международный нефрологический семинар: Сб. трудов. М, 1997. С.173.
9. Бездетко Т.В. Критерии прогноза гипертонической формы хронического гломерулонефрита // Медицина сегодня и завтра, 2000 № 4. С. 3536.
10. Бездетко Т.В. Особенности иммунологического гомеостаза больных латентной формы хронического гломерулонефрита // Медицина сегодня и завтра. 2000. №2. С.3133.
11. Бездітко Т.В. Новий підхід до вибору критерію прогнозу нефротичної форми хронічного гломерулонефрита // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць. Вип. 4. Київ, 2000. С.5356.
12. Бездітко Т.В. Порівняльна оцінка ефективності терапії хворих на хронічний гломерулонефрит // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць 2001. Вип. 6. С.206-208.
13. Бездітко Т.В. Прогностические критерии хронического гломерулонефрита // Врачебная практика. 2001. №3. С. 53-57.
14. Бездітко Т.В. Сучасні уявлення про стрес-обумовлені імунологічні порушення у хворих на хронічний гломерулонефрит // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. Праць 2001. Вип. 5. С.7679.
15. Бездітко Т.В.До проблеми терапії хронічного гломерулонефриту// Галицький лікарняний вісник. 1999. № 2. С. 8889.
16. Беклемишев Н.Д. Положительные обратные связи в механизмах иммунного ответа // Иммунология. 1999. - №5. С. 15-22.
17. Белоусов Ю.Б. Моисеев В.С., Лепахин В.К. Клиническая фармакология и фармакотерапия. Изд. 2-е испр. и доп. М: Универсум Таблинг, 1997. 530 с.
18. Беляков Н.А., Семесько С.Г. Антиоксидантная активность биологических жидкостей человека: методология и клиническое значение// Эфферентная терапия.- 2005.- Т.11, №1.- С.5-21.
19. Бубнова Л.Н., Глазунова Т.В., Зубарева Т.С. и соавт. Характеристика иммунокомпетентных клеток при некоторых органоспецифических аутоиммунных заболеваниях // Мед. Иммунология.- 1999.-№3-4.- С.50-51.
20. Бухарбаева Д.А., Латипова Н.С., Аляви А.Л., Даминов Б.Т. Почечная гемодинамика при терапии сандиммуном у больных с различными морфологическими формами хронического гломерулонефрита// Клин. Мед.- 2001.- №9.- С. 42-46.
21. Вашурина Т.В., Сергеева Т.В. Цитокины и адгезивные молекулы в патогенезе хронического гломерулонефрита// Нефрол. и диализ.- 2002, №3.- С. 1-20.
22. Веснина Л.Э., Куценко Н.Л., Кайдашев И.П., Звягольская И.Н. Восстановление поверхностных рецепторов лимфоцитов под действием пептидных комплексов почек и тимуса (тималина) после обработки метотрексатом // Проблеми екології та медицини. 2001. Т. 5, №1-2. С. 33-36.
23. Веснина Л.Э., Кайдашев И.П. Экспрессия мембранных рецепторов лимфоцитов под влиянием пептидного комплекса почек на фоне действия иммуномодуляторов // Иммунология. 1999. - №6. С. 36-39.
24. Веснина Л.Э. Изменение экспрессии мембранных рецепторов лимфоцитов под влиянием пептидного комплекса почек на фоне действия γ-интерферона // Проблемы екології та медицини. 1997. Т. 1, №1-2. С. 32-34.
25. Вінникова Л.М. Аналіз ефективності пульс-терапії циклофосфамідом у хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.-№3.- С. 6.
26. Витворт Дж. Метаболизм липидов. Руководство по нефрологии. М., Медицина”, 2000, с.355.
27. Власова С.Н., Шабунина Е.И., Переслетина И.А. Активность глутатионзависимых ферментов эритроцитов при заболеваниях печени у детей.// Лаб дело.- 1990.- №8.- С. 19-21.
28. Власенко М.А., Ромасько Н.В. Механизмы развития гломерулосклероза при хронических гломерулонефритах// Укр. терапевт. журнал.- 2002.- №2.- С. 19-24.
29. Власенко М.А., Ромасько Н.В. Состояние цитокиновой системы у больных хроническим гломерулонефритом// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.-№3.- С. 9.
30. Власенко М.А., Чучелина О.А. Исследование интенсивности процессов свободно-радикального окисления липидов и белков у больных хроническим гломерулонефритом// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.-№3.- С. 11.
31. Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П. Цитокины. Биологическое и противоопухолевое свойство. Киев. Наукова думка. 1998. 312 с.
32. Гавришева Н., Ягмуров О., Ботина А., Эммануель В. Экспериментальное моделирование хронической почечной недостаточности// Нефрология.- 2001.- Т.5, №2.- С. 75-78.
33. Галебская Л.В. Система комплемента в норме и при патологии // Тр. науч. конф. Санкт-Петербург, 1998. С.4148.
34. Гістологічна класифікація, глосарій та морфологічна характеристика первинних гломерулярних захворювань: Метод. рек./ М.О.Колесник та ін. К., 2003. 24 с.
35. Голованов С.А., Яненко Е.К., Ходырева Л.А. и др. Диагностическое значение показателей ферментурии, перекисного окисления липидов при пиелонефрите// Урология.- 2001, №6.- С.3-6.
36. Гланц Стентон. Медико-биологическая статистика. Пер. с англ. - М., Практика, 1998. 459 с.
37. Григорьева Т.Ю., Никонова М.Ф., Ярилин А.А. Различная чувствительность к индукции апоптоза Т-лимфоцитов субклассов СD4 и CD8// Иммунология.- 2002.- №4.- С. 200-205.
38. Дейл М.М., Формен Дж. К. Руководство по иммуно­фармакологии/ Под ред. Дейла М.М. М.: Медицина, 1998. 332 с.
39. Джаналиев Б.Р., Варшавский В.А., Лауринавичюс А.А. Первичные гломерулопатии: частота, динамика и клинические проявления морфологических вариантов // Арх. патологии. 2002. № 2. С.32-35.
40. Джаналиев Б.Р., Пальцева Е.М., Варшавский В.А., Голицина Е.П. Экспрессия некоторых цитокинов и факторов роста при гломерулопатиях// Нефрология и диализ.- 2003.- №3.- С. 211-215.
41. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Одесса: АстроПринт, 1999. 604 с.
42. Дранник Г.Н., Пыриг Л.А., Монтаг Т.С., Калинина Н.А., Демьянова Т.В. Характеристика вторичного иммунодефицита у больных хроническим гломерулонефритом// Тер. арх.- 1999.- №2.- С. 48-51.
43. Дріянська В.Є., Драннік Г.М., Степанова Н.М., Кологрімова В.В., Калініна Н.А., Драннік Г.Г., Петрина О.П. Продукція гамма-інтерферону та експресія рецепторів до нього у хворих на хронічні запальні захворювання сечостатевої системи// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.- №3.- С. 31-35.
44. Дудар І.О. Вікові аспекти медикаментозної резистентності хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом // Матеріали XIV з’їзду терапевтів України. К., 1998. С.493.
45. Дудар І.О. Вікові аспекти результативності терапії хворих на гломерулонефрит// Ліки.- 1999.- №5-6.- С. 13-16.
46. Дудар І.О., Величко М.Б. Ренопротекція: реальні можливості сьогодні// Ліки України.- 2004.- №9.- С. 9-24.
47. Дудар І.О., Величко М.Б., Хіміч В.І., Віннікова Л.М. Досвід лікування гломерулонефриту з нефротичним синдромом без морфологічної верифікації// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.- №3.- С. 48-51.
48. Думан В.Л., Шкерина Л.И. Роль циклофосфамида в поддержании ремиссии нефротического синдрома у больных хроническим гломерулонефритом// Матер. YI съезда научного общества нефрологов России.- 2005.- С. 83-84.
49. Дядык А.И. Клинико-морфологическая характеристика различных морфологических форм хронического гломерулонефрита // Матеріали XIV з’їзду терапевтів України. К., 1998. С. 496.
50. Дядык А.И. Мембранозный гломерулонефрит клиника, диагностика и лечение // Матеріали XIV з’їзду терапевтів України. К., 1998. С. 497.
51. Дядык А.И. Патогенетическая терапия различных морфологических форм первичного гломерулонефрита// Укр. журнал нефрології та діалізу.- 2005.- №3.- С. 12.
52. Есаян А.М. Антагонисты АТ1-рецепторов новый класс вазоактивных препаратов.// Нефрология.- 1999.- Т.3, №2.- С. 19-23.
53. Ершов Ф.И. Система интерферона в норме и при патологии. М. 1996. 211 с.
54. Жаринов О.Й. Место комбинированной антигипертензивной терапии в современных терапевтических стандартах// Медицина світу.- 2004.- №1.- С. 62-66.
55. Жданов А.В., Сухих Г.Т., Давыдова М.П. Особенности корреляционных связей в системе цитокинов// Бюл. экспер. Биологии и медицины.- 2003.- №9.- С. 309-311.
56. Зенков Н.К., Ланкин В.З., Меншикова Е.Б. Окислительный стресс. Биохимический и патофизиологический аспекты.- М.: МАИК Наука/ Интерпериодика, 2001.- 343 с.
57. Зограб`ян Р.О., Оснадчук Л.Н., Радіонов М.Л., Харченко С.Є. Перший досвід клінічного застосування препарату селл-септ при алотрансплантації нирки // Трансплантологія. 2000. №1. С. 115-117.
58. Зуб Л.О. Неінвазивні методи контролю за інтенсивністю запалення у хворих на хронічний гломерулонефрит// Клінічна та експериментальна патологія.- 2004.- №2.- С. 425-427.
59. Зуб Л.О. Стан клітинного та гуморального імунітету у хворих на хронічний гломерулонефрит залежно від методу імуносупресивної терапії// Буковинський медичний вісник.- 2005.- №4.- С. 27-29.
60. Зуб Л.О. Динамічне дослідження показників клітинного імунітету у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом// Український журнал нефрології та діалізу.- 2005.- №3.- С. 11-13.
61. Зуб Л.О. Імунопатологічні механізми розвитку та прогресування гломерулонефриту// Актуальні проблеми нефрології: Збірник наукових праць (Вип.11) /За ред. Т.Д. Никули.-Київ: Задруга, 2005.-С. 18-26.
62. Зуб Л.О., Калугін В.О. Ефективність лікування нефротичного синдрому у хворих на хронічний гломерулонефрит // Матер. 85-ої підсумкової наукової конференції Буковинської державної медичної академії . -Чернівці.- 2005.- С. 23-29.
63. Зуб Л.А., Дудар И.А., Красюк Э.К., Крот В.Ф. Анализ эффективности пульс-терапии циклофосфаном у больных хроническим гломерулонефритом// Сб. трудов ХІІІ ежегодного С.-Петерб. семинара. - 2005.- С. 75-76.
64. Зуб Л.О. Динаміка показників імунітету у хворих на хронічний гломерулонефрит в залежності від методу імуносупресивної терапії// Матер. VІІ науково-практичної конференції «Актуальні питання клінічної, лабораторної імунології та алергології».- Київ.- 2005.- С. 125.
65. Зуб Л.О. Вплив різних методів імуносупресивної терапії на показники клітинного та гуморального імунітету у хворих на хронічний гломерулонефрит// Матер. всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми терапії: від гіпотез до фактів».- Вінниця.- 2005.- С. 125.
66. Зуб Л.О. Безпосередні та віддалені результати патогенетичної терапії хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом// Матер. Ювілейного з’їзду ВУЛТ.-Івано-Франківськ.- 2005.- С. 153-154.
67. Зуб Л.А. Характеристика изменений клеточного и гуморального иммунитета у больных хроническим гломерулонефритом под влиянием иммуносупрессивной терапии// Матер.научно-практич. конференции «Актуальні питання діагностики та лікування захворювань нирок».- Донецьк.- 2005.- С. 36.
68. Зуб Л.О. Динаміка інтенсивності імунозапального процесу у хворих на хронічний гломерулонефрит під впливом імуносупресивної терапії// Клінічна та експериментальна патологія.- 2006.- №3.- С. 32-34.
69. Зуб Л.О., Дріянська В.Є., Фесенкова В.Й., Савченко В.С., Драннік Г.М. Роль трансформуючого фактору росту-β та фактору некрозу пухлин-α у прогресуванні хронічного гломерулонефриту// Імунологія та алергологія.- 2006.- №3.- С. 28-29.
70. Zub Liliya O. Mycophenolate mofetil in treatment of chronic glomerulonephritis// Journal of IMAB.- 2006.- №1.- Р. 6-8.
71. Зуб Л.О. Аналіз ефективності пульсових доз циклофосфану в залежності від ведення міжударного періоду у хворих на хронічний гломерулонефрит// Український журнал нефрології та діалізу.- 2006.- №1.- С. 6-8.
72. Зуб Л.О., Дріянська В.Є., Петрина О.П., Драннік Г.М. Особливості експресії рецепторів контактної взаємодії (CD4, CD8, CD54) та проапоптотичного маркеру (CD95) на лімфоцитах периферичної крові у хворих на хронічний гломерулонефрит// Імунологія та алергологія.- 2006.- №1.- С. 62-64.
73. Зуб Л.А., Крижановская В.М., Брижаченко Т.П., Козма В.К., Леонова О.К. Эффективность иммунокоррекции микофенолата мофетилом у больных хроническим гломерулонефритом// Матер. VІІІ науково-практичної конференції «З актуальних питань клінічної і лабораторної імунол