РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ –1β ТА ФІБРОНЕКТИНУ В ПРОГРЕСУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОРЗЕНКО Алла Борисівна

УДК:616.61 008.64 -036.12:616. 112 94.015.2:611.018.74

РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ 1β ТА ФІБРОНЕКТИНУ В ПРОГРЕСУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14.01.37 нефрологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник:
заслужений діяч
науки та техніки України
доктор медичних наук,
професор,
завідуюча кафедрою
пропедевтики
внутрішньої медицини №2
ХНМУ
Жанна Дмитрівна СЕМИДОЦЬКА

Харків 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ПАТОГЕНЕЗУ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

11

1.1. Чинники прогресування хронічного гломерулонефриту

11

1.2. Роль інтерлейкіну - 1β в прогресуванні хронічного гломерулонефриту

15

1.3. Значення фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту.

22

1.4. Інтерлейкін-1β як критерій прогнозу у хворих, які отримують терапію програмним гемодіалізом

29

1.5. Фібронектин як критерій прогнозу у хворих, які отримують лікування методом програмного гемодіалізу

35

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІЖЕННЯ ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ...

37

2.1. Методи дослідження...

37

2.2. Клінічна характеристика хворих...

40

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАЗМИ КРОВІ НА ВМІСТ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-1β У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК, ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ.

66

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАЗМИ КРОВІ НА ВМІСТ ФІБРОНЕКТИНУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК, ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ........

90

РОЗДІЛ 5.ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.

112

ВИСНОВКИ...

136

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ...

138

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

139

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

· АГ артеріальна гіпертензія
· АТ артеріальний тиск
· ВХ виразкова хвороба
· ГБМ гломерулярна базальна мембрана
· ГКС глюкокортикостероїди
· ГН - гломерулонефрит
· ДАТ діастолічний артеріальний тиск
· ЕКГ електрокардіографія
· ЕЦМ екстрацелюлярний матрикс
· ІАПФ інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
· IL-1β інтерлейкін - 1β
· ІСС ізольований сечовий синдром
· ІХС ішемічна хвороба серця
· ІФА імуноферментний аналіз
· КВП кардіоваскулярна патологія
· КМА клітинні молекули адгезії
· КМЦ кардіоміоцити
· МК мезангіальні клітини
· НС нефротичний синдром
· ПГД програмний гемодіаліз
· РЕС ретикулоендотеліальна система
· САТ систолічний артеріальний тиск
· СН серцева недостатність
· ССС серцево судинна система
· FN фібронектин
· УЗД ультразвукове дослідження
· УКМП уремічна кардіоміопатія
· ФГДС фіброгастродуоденоскопія
· ФНП фактор некрозу пухлини
· ХГН хронічний гломерулонефрит
· ХНН хронічна ниркова недостатність
· ХХН хронічна хвороба нирок
· ШКФ швидкість клубочкової фільтрації
· ШКТ шлунково кишковий тракт
· ШОЕ швидкість осідання еритроцитів

ВСТУП

Актуальність теми.
Механізми прогресування гломерулонефриту одна з основних проблем сучасної нефрології. Її значущість визначається переважною захворюваністю осіб молодого працездатного віку, ранньою інвалідизацією та високими показниками смертності цих хворих [128,148]. Хронічний гломерулонефрит є однією з найпоширеніших причин хронічної ниркової недостатності, що потребує в термінальній її стадії проведення замісної діалізної терапії або трансплантації нирки [78,147,149]. Складність ранньої діагностики захворювання, недостатня ефективність сучасних засобів і методів лікування, що часто поєднанні з ризиком розвитку побічних явищ та ускладнень, обумовлюють необхідність активного дослідження механізмів прогресування ХГН з основною метою розробити методи їхнього гальмування, уповільнити розвиток ХНН та максимально подовжити додіалізний період хвороби [31,140,148,149].
Незважаючи на значні успіхи у вивченні патогенезу та механізмів розвитку ХГН, ми знаходимося на початковому етапі досліджень взаємодії гломерулярних клітин та гуморальних факторів, що їх лімітують [58]. Дані про існування маркерів активації клітин спрямували дослідників на використання їхньої наявності (в залежності від рівня концентрації) як більш чутливих показників активності ХГН [58].
До найбільш значущих гуморальних медіаторів імуннозапального процесу в нирці сучасні дослідники відносять групу прозапальних цитокінів. Їхній вміст у периферичній крові пацієнтів з нирковою патологією почали активно досліджувати лише останнім часом. Хоча відомо, що ураження ниркової тканини, яке спричинено медіаторами запалення, може провокувати модифікацію антигенів нирки та сприяти виникненню повторної хвилі гуморальної або клітинної відповіді, що призводить до прогресування процесу. Отже дослідження продукції таких цитокінів може бути важливим для прогнозування перебігу захворювання.
Ключовим цитокіном, що виявляється вже на ранніх стадіях гломерулярного ураження і якому належить вирішальна роль в індукції дії каскаду” інших прозапальних агентів, є інтерлейкін 1β (далі IL-1β). Цей монокін уявляється активним учасником прогресування гломерулярного запалення, розвитку тубулоінтерстиційних пошкоджень та процесів фіброгенезу в ниркових структурах [62,147].
Відомо, що на прогресування ХГН впливають частота загострень, наявність артеріальної гіпертензії, протеїнурія, інші чинники. Розроблено лабораторні критерії діагностики визначення стадії хронічної хвороби нирок та хронічної ниркової недостатності за зниженням рівня кліренсу креатиніну і підвищенням його вмісту у крові, але ці ознаки проявляються достатньо пізно [78]. Тому дослідники намагаються знайти більш ранні ознаки склерозування, оскільки їхнє виявлення дозволить використовувати препарати, які сповільнюють ці процеси. Одним з таких показників прогресування ренального склерозу може бути зміна рівня фібронектину у сироватці [78]. Фібронектин (FN) екстрацелюлярний матричний протеїн, який займає суттєве місце у механізмі склерозування гломерул [56].
Обидва медіатори мають вагомий системний вплив, що визначає перебіг хвороби та її прогноз.
Незважаючи на експериментально обґрунтовану участь названих речовин в патогенезі гломерулонефриту, клінічні дослідження щодо аспектів їхнього значення у процесі прогресування цього захворювання малочисельні та суперечливі. Зокрема, не висвітлюється їхній взаємовплив та взаємозв’язок з іншими чинниками ниркового ураження. Практичний сенс визначення інтерлейкіну - 1β та фібронектину у цієї категорії пацієнтів також залишається дискутабельним.
Отже, визначення плазмових концентрацій названих медіаторів як окремо, так і з позиції взаємного впливу, може мати суттєве наукове, клінічне та діагностичне значення, відкривати великі можливості для попередження, прогнозування перебігу й кінця хвороби, вибору патогенетично обґрунтованого лікування хронічних захворювань нирок.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок досліджень пов’язаний з науковою діяльністю Харківського національного медичного університету. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Хронічна ниркова недостатність: особливості перебігу та фактори прогресування” (№ державної реєстрації 0199 U 001776). Дисертантом виконано обстеження хворих на хронічну хворобу нирок, хронічний гломерулонефрит з різним функціональним станом нирок, досліджено роль прозапального цитокіну IL-1β та фіброгенного фактора FN у прогресуванні хвороби, оцінено діагностичне та прогностичне значення цих медіаторів та їхній взаємозв’язок з іншими чинниками прогресування хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту.
Мета дослідження.
Покращення діагностики та прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на різних стадіях функціонального стану нирок за допомогою визначення вмісту IL-1β та FN у плазмі крові.
Завдання роботи:
1. Визначити рівень IL-1β в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання та в залежності від стадії хронічної хвороби нирок.
2. Визначити вміст FN в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних формах захворювання та в залежності від функціонального стану нирок.
3. Проаналізувати взаємозв‘язок між IL-1β та FN при хронічному гломерулонефриті.
4. Вивчити залежності показників IL-1β і FN від інших чинників прогресування хронічного гломерулонефриту (артеріальної гіпертензії, протеїнурії, гематурії, тощо).
5. Розробити критерії прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на підставі дослідження IL-1β і FN в плазмі крові.
Об‘єкт дослідження: хворі на хронічну хворобу нирок I V стадій, гломерулонефрит.
Предмет дослідження: вміст інтерлейкіну-1β і фібронектину в плазмі крові хворих на хронічну хворобу нирок I V стадій, гломерулонефрит.
Методи дослідження, що використовувалися в роботі, доцільно розподілити на дві групи. Перша група дозволяє оцінити перебіг ХХН, гломерулонефриту за допомогою клінічного обстеження хворих з використанням спеціально розроблених карт і комп‘ютерних програм діагностики, лабораторних досліджень з визначенням функціонального стану нирок, інструментальних досліджень структури нирок з використанням апарату ультразвукової діагностики. Друга група методик дозволяє визначити рівень медіаторів у плазмі крові хворих на ХГН. Дослідження IL-1β та FN у плазмі проведено за допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу, для чого використовувалися набори реагентів ProCon IL-1β (С.- Петербург) та Fibronectin ELISA Kit (Австрія).
Наукова новизна отриманих результатів.
У дисертації отримала подальший розвиток проблема прогресування хронічного гломерулонефриту.
Встановлено, що при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті плазмова концентрація IL-1β є значно підвищеною. Цей показник зростає при прогресуванні ХХН, є найменшим на ІІ стадії ХХН, при ізольованому сечовому синдромі, у фазі ремісії хвороби, максимальним у пацієнтів з нефротичним синдромом і артеріальною гіпертензією, у хворих на ХХН V стадії, які не отримують замісну ниркову терапію. Доведено, що рівень IL-1β у плазмі крові хворих на ХГН значно підвищується при розвитку кардіоваскулярних ускладнень, гастроінтестинальної патології, анемії.
Показано, що при ХХН, ГН в плазмі підвищується вміст FN, який досягає найбільших значень при нефротичному синдромі. По мірі прогресування хвороби відбувається зниження плазмової концентрації цього медіатора; при лікуванні програмним гемодіалізом цей показник є меншим, ніж у контрольній групі.
Визначено динамічний патогенетичний взаємозв’язок між IL-1β і FN при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті: на І стадії хвороби зростання фібронектинемії на тлі зниження плазмового вмісту IL-1β може бути раннім предиктором прогресування хронічного гломерулонефриту із розвитком ниркової недостатності, на II V стадіях ХХН зростання активності IL-1β і зниження вмісту FN у крові відбиває поширення склеротичних процесів у ренальних структурах, свідчить про високий ризик розвитку серцево судинних, гастроінтестинальних ускладнень та анемії.
У хворих на ХХН V стадії, які отримують замісну ниркову терапію програмним гемодіалізом, динамічне підвищення плазмового вмісту IL-1β може бути показником порушення біосумісності зі складовими екстракорпорального контуру кровообігу та фактором ризику виникнення ускладнень у цього контингенту хворих. Зменшення концентрації FN у цих пацієнтів свідчить про погіршення клінічного стану та є несприятливим прогностичним показником.
Практичне значення отриманих результатів.
Дослідження вмісту IL-1β та FN в плазмі хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит доцільно використовувати в якості додаткових діагностичних критеріїв та прогностичних чинників перебігу.
Динамічні зміни цих показників на різних стадіях ХХН можуть бути підґрунтям для своєчасної корекції комплексу ренопротективних заходів, а в умовах лікування програмним гемодіалізом - корекції складових екстракорпорального контуру кровообігу (зміна мембрани діалізатору, діалізної дози, тощо).
Результати дисертаційної роботи впроваджено у лікувальний процес лікувально профілактичних закладів м. Харкова та педагогічний процес Харківського національного медичного університету.
Особистий вклад дисертанта.
Наведені у дисертації наукові матеріали є особистим вкладом дисертанта в проблему, що досліджується. Особистий вклад включає: проведення патентно інформаційного пошуку, аналіз наукової літератури за темою роботи, організацію відбору тематичних хворих та їх обстеження.
Автором самостійно розроблено карту історії хвороби пацієнтів, оформлено первинну медичну документацію тематичних хворих, сформовано та статистично оброблено комп’ютерну базу даних, проведено аналіз отриманих результатів, сформульовані основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації, впроваджено отримані результати у практику. Дисертантом оформлено дисертаційну роботу, виконано підготовку публікацій до друку і матеріалів для докладів з 10 публікацій 4 написано у співавторстві. У публікаціях, що виконані у співавторстві, дисертант забезпечувала відбір хворих, приймала участь у проведенні лабораторних досліджень, проводила статистичну обробку отриманих результатів, оформляла статті. Дисертантом не використовувалися результати та ідеї співавторів публікацій.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертації представлені в матеріалах II національного з’їзду нефрологів України (м. Харків, вересень 2005р.), на науковій сесії Харківського державного медичного університету, присвяченій 201 - й річниці його заснування (м. Харків, січень 2006 р.), та міжвузівський конференції молодих учених «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, грудень 2005р.), на V інтернаціональному конгресі «Механізми уремічної інтоксикації» (Германія, 2003), на ІІ Студентській науковій конференції з міжнародною участю, присвяченій 200 - річчю Харківського державного медичного університету (м.Харків, квітень 2005р.), на V ювілейній конференції, присвяченій 110-річчю Харківської обласної клінічної лікарні, науково-практичній конференції «Вклад молодих вчених у розвиток медичної науки і практики» (м. Харків, 2007), науково практичних конференціях кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Харківського національного медичного університету (2003 2007 рр.).
Публікації.
За темою дисертації опубліковано 10 друкованих робіт, з них 4 статті в центральних наукових журналах, що регламентовані ВАК України, 5 тез у матеріалах наукових конгресів, конференцій та симпозіумів, 1 Деклараційний патент України на корисну модель.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішена актуальна задача сучасної медичної науки: на підставі вивчення концентрацій прозапального цитокіну інтерлейкіну-1β і фіброгенного фактора фібронектину у плазмі вдосконалені критерії діагностики та прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту, показано їхню роль у прогресуванні цього захворювання.
1. У хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит плазмова концентрація інтерлейкіну-1β є значно підвищеною і зростає в процесі прогресування хвороби. Вміст інтерлейкіну-1β є найменшим у ІІ стадії ХХН, при ізольованому сечовому синдромі, у фазі ремісії хвороби, максимальним у пацієнтів з нефротичним синдромом зі вторинною артеріальною гіпертензією, та у хворих на ХХН V стадії, які не отримують замісну ниркову терапію.
2. Рівень інтерлейкіну-1β у плазмі крові хворих на ХХН, ГН зі збереженою ренальною функцією є маркером активності імунозапального процесу в нирках; при ХХН ІІІ - V стадій цей показник відбиває ступінь системного поліорганного ураження, ускладнень уремії.
3. Вміст фібронектину в плазмі крові хворих на ХХН, ГН підвищений, найбільше - при нефротичному синдромі. В процесі прогресування ХХН цей показник знижується, а у пацієнтів на лікуванні програмним гемодіалізом він є достовірно меншим, ніж у контрольній групі. Між величиною фібронектину у плазмі та чинниками гломерулярного ураження (артеріальною гіпертензією, протеїнурією, гематурією) встановлені корелятивні взаємозв’язки.
4. Рівень фібронектину у плазмі крові хворих на ХХН, ГН відбиває прогресування фібропластичних склерозуючих процесів.
5. Показники інтерлейкіну - 1β і фібронектину при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті є взаємозв’язаними, і мають оцінюватися в залежності від функціонального стану нирок: на І стадії хвороби зростання фібронектинемії на тлі зниження плазмового вмісту інтерлейкіну - 1β може бути раннім предиктором прогресування хронічного гломерулонефриту із розвитком ниркової недостатності, на II V стадіях ХХН динамічне зростання активності інтерлейкіну - 1β і зниження вмісту фібронектину у крові свідчить про прогресування склеротичних процесів у ренальних структурах і високий ризик ускладнень ХХН.
6. У хворих на ХХН V стадії, які отримують замісну ниркову терапію програмним гемодіалізом, динамічне підвищення рівня інтерлейкіну - 1β може розглядатися як показник порушення біосумісності зі складовими екстракорпорального контуру кровообігу та чинник ризику виникнення ускладнень у цього контингенту хворих. Зменшення концентрації фібронектину в цих хворих є ознакою погіршення їхнього клінічного стану та несприятливим прогностичним показником.

Список використаних джерел

1.

Абрамова Т.В. Нейтрофилы при гломерулонефрите // Нефрология. 2005. - т.9, № 2. - с. 30-41.

2.

Абрамова Т.В. Количество катионных белков в гранулах нейтрофилов и экспрессия их на мембране эритроцитарных, комплементарных и Fcφрецепторов при определенных формах хронического гломерулонефрита у человека // Мед. Иммунология. - 2003. - т.5, №1.- 2. - с.137-142.

3.

Алиев Р.А. Роль этиологических и других факторов в развитии хронической почечной недостаточности //Нефрология и диализ. - 2001. - т.3, №3. - с.358-364.

4.

Амбросова Т.Н., Сафаргалина Корнилова Н.А. Взаимосвязи фибронектина и интерлейкина 1 бета при артериальной гипертензии.

5.

Амчиславский Е.И., Старикова Э.А. Влияние провоспалительных цитокинов на пролиферацию человеческих эндотелиальных клеток линии ЕА НУ 926 // Мед. Иммунология. -2003. - т.5, №3-4. - с.188-189.

6.

Андрюков Б.Г., Акименко В.Б. // Воен. мед. Журнал. 1995. - № 11.
с. 55 - 56

7.

Аткинс Р. Гломерулонефрит // Нефрология и диализ. 2000. - т.2,№4. -с.225-230.

8.

Аунтешлюс, А.Н.Шкунов. Содержание цитокинов IL-1β, TNFα и уровни антител к TNFα у больных с онкологическими и воспалительными заболеваниями // Цитокины и воспаление. - 2005.- №3 (данные Интернет)

9.

Ахматов А.Т., Симбирцев А.С., Сибиряк С.В. Влияние рекомбинантного IL-1β на цитохром Р450 зависимые монооксигеназные активности в печени крыс // Мед. Иммунология. - 2003. - т.5,№3-4. - с.426-427.

10.

Базарный Л.Н., Левчик Н.К., Кохан М.М. Определение содержания интерлейкина-1 в биологических жидкостях // Клин. Лаб. диагностика. - 1999. -№1. - с.28.

11.

Белоусов Ю.Б., Шишкин А.В. Фибронектин и его клиническое значение // Кардиология. 1987. т.27, №1. с.100-104

12.

Блохина Г.В., Лашутин С.В. Нарушение системы гемостаза у пациентов с уремией //Альманах Е.А.Стецюка « Гемодиализ Up to date». 2004. - №2

13.

Богомазова С.Ю., Иванов А.А., Гладких О.П. Цитокины и внеклеточный матрикс при экспериментальных гломерулопатиях // Архив патологии. 1997. - №6.- с.75-81

14.

Бреннер Б.М. Механизмы прогрессирования болезней почек // Сборник трудов ежегодного Санкт-Петербургского нефрологического семинара. СП б. - 1995. - с.97-102

15.

Бреннер Б.М., Левин С.А. Подходы к достижению ремиссии и регрессирования хронических заболеваний почек // Нефрология. - 1999. -т.3,№3. - с.81-83.

16.

Бубнова Л.Н., Глазанова Т.В., Зубарева Т.С. Характеристика иммунокомпетентных клеток при некоторых органоспецифических аутоиммунных заболеваниях //Мед. Иммунология. - 1999. - №3 - с.50-51.

17.

Буглова С.Е., Чиж К.А. Иммунологические критерии активности гломерулонефрита //Тер. Архив.- 1992 .- т.64,№11.- с.75-79.

18.

Васильева Г.Н., Иванова И.А., Пюлевкина С.Ю. Цитокины общая система гомеостатической регуляции клеточных функций // Цитология. - 2001. -т.43,№12. - с.1101-1111.

19.

Васильева Е.В., Мазнева Л.М., Сура В.В. Фибронектин в норме и при патологии. // Тер. Архив. - 1991.- с.130-133.

20.

Вашурина Т.В., Сергеева Т.В. Цитокины и адгезивные молекулы в патогенезе хронического гломерулонефрита // Нефрология и диализ. 2002. - т.4, №4. - с.232-239.

21.

Вашурина Т.В., Сергеева Т.В. Гломерулярное воспаление и интерлейкин 10 //Архив патологии. 1998. - Данные Интернет.

22.

Власенко М.А., Ромасько Н.В. Механизмы развития гломерулосклероза при хронических гломерулонефритах //Український терапевтичний журнал. 2003. - №1. - с.19-24.

23.

Громова А.Ю., Симбирцев А.С. Полиморфизм генов семейства IL-1 человека //Цитокины и воспаление. - 2005. - №2 (данные Интернет)

24.

Громова Е.Г., Тугуз А.Р., Денисов А.Ю. Динамика содержания TNFα, IL-1β, IL-6, IL-4 и IL-2 при гемодиализе у больных с хронической почечной недостаточностью // Иммунология. - 2002. - №1. - с.237-249.

25.

Демьянов А.В., Котов А.Ю., Симбирцев А.С. Диагностическая ценность исследования уровней цитокинов в клинической практике // Цитокины и воспаление. - 2003. - т.2,№3. - с.20-35.

26.

Дедов И.И., Шестакова М.В. Диабетическая нефропатия // М. 2000. С.57 - 62

27.

Джаналиев Б.О., Пальцев Е.М. и др. Экспрессия некоторых цитокинов и факторов роста при гломерулопатиях //Нефрология и диализ. - 2003. - т.5,№3. - с.211-215.

28.

Дриянская В.Е., Дранник Г.Н., Дудар И.А. и др. Активность интерлейкина-1 в сыворотке крови пациентов с хронической почечной недостаточностью //Український журнал нефрології та діалізу. - 2004. -№2. - с.24-26

29.

Дудар І.О. Використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту у хворих на хронічний гломерулонефрит.

30.

Дудар І.О. Вікові аспекти патогенезу, перебігу та лікування гломерулонефриту у дорослих // Автореферат дис. Докт. мед. наук.- Київ, 2000. - 20 с.

31.

Дудар І.О., Степанова Н.М. Шляхи сповільнення прогресування хронічних захворювань нирок в клінічній практиці та експерименті // Український журнал нефрології та діалізу. - 2004. - №3. - с. 42-50

32. Д

Дядык А.И. Клинико морфологическая характеристика различных морфологических форм хронического гломерулонефрита // Материалы XIV съезда терапевтов Украины. К., 1998. с.496

33.

Дядык А.И. Мембранозный гломерулонефрит клиника, диагностика и лечение // Материалы XIV съезда терапевтов Украины. К., 1998. с.497

34.

Ена Я.М., Коноплева Л.Ф., Чаяло А.А. и др. Клиническая ценность определения фибронектина при внутренних болезнях // Клиническая медицина. 1991. - №2. - с. 24-30.

35.

Ермоленко В.М. Хроническая почечная недостаточность /Нефрология. Под ред. И.Е.Тареевой. Москва: "Медицина". -2000. - с. 596 657.

36.

Есаян А.М. Функциональные механизмы прогрессирования гломерулонефрита //Сборник трудов IV ежегодного Санкт-Петербургского нефрологического семинара. - СПб. - 1996. - с.538

37.

Есаян А.М. Современные принципы антигипертензивной терапии при заболеваниях почек // Нефрология. - 2000. - т.4,№2. - с.80-81.

38.

Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П. Основы общей патологии. СПб: Элби СПб, 1999: 618 с.

39.

Земсков А.М.. Клиническая иммунология. (под ред. А. В. Караулова) / Учебное пособие. Москва: МИА. - 1999. - 604 с.

40.

Иванов А.А., Шилов Е.М., Гладских О.Л. и др. Иммунногистохимическая характеристика нефротоксического сывороточного нефрита у крыс: роль интерлейкина-1 в развитии гетерологичной и аутологичной фаз //Архив патологии. - 1991. - №7.- с.15-19.

41.

Иванов А.А., Шилов Е.М., Гладских О.Л. и др. Экспериментальное обоснование иммунодепрессивной терапии гломерулонефрита. // Архив патологии. - 1993. - №6. - с.23-26.

42.

Иванов А.А., Шилов Е.М., Гладских О.Л. Влияние ряда цитокинов на пролиферацию мезангиальных клеток и продукцию внеклеточного матрикса при анти ГБМ нефрите //Вестн. РАМН. - № 5 .- с. 56-59

43.

Иванов А.А., Шилов Е.М., Гладских О.Л. и др. Роль фактора некроза опухоли в регуляции внеклеточного матрика и пролиферации мезангиальных клеток при нефротоксическом нефрите // Архив патологии. - 1998. - №1 данные Интернет

44.

Иванов Л.Н., Мурашкин Т.В., Тарасов Г.А. Иммунология. Учебное пособие. - Чебоксары. -1998. - с.71.

45.

Захарова Е.В. Объединенный конгресс «Нефрология и диализ сегодня» (Новосибирск 5-17 сентября 2003 г.) // Нефрология и диализ. - 2003. - т.5,№4.

46.

Злакоманова О.Н., Чукичев А.В. Факторы клеточного и гуморального иммунитета при различных физиологических и патофизиологических состояниях // Тезисы докладов 14 Российской конференции. - Челябинск. - 2000. - с.41.

47.

Картамышева Н.Н., Кучеренко А.Г. Некоторые патогенетические аспекты прогрессирования хронического гломерулонефрита у детей // Нефрология и диализ. - 2003. -т.5,№1. - с.48-51.

48.

Картамышева Н.Н., Чумакова О.В., Кучеренко А.Г. Прогрессирование хронического гломерулонефрита: клинико-морфологические взаимосвязи // Нефрология и диализ. - 2003. - т.5,№4. - с.395-398.

49.

Картамышева Н.Н., Кучеренко А.Г., Чумакова О.В. Некоторые механизмы формирования тубулоинтерстициальных компонентов при хронических заболеваниях почек // Нефрология и диализ. - 2003. - т.5,№1

50.

Картамышева Н.Н., Чумакова О.В., Кучеренко А.Г., Сергеева Т.В. Межклеточные взаимодействия в патогенезе тубулоинтерстициального повреждения // Нефрология и диализ. - 2002. -т.4,№4. - с.255-259.

51.

Каюков И.Г., Есаян А.М. Роль функционально - гемодинамических механизмов в прогрессировании хронического гломерулонефрита // Нефрология. - 1998. - т.2,№1. - с.7-14.

52.

Качалов С.Н. Фибронектин плазмы как показатель блокады ретикулоэндотелиальной системы и эффективность ее коррекции у больных с острым панкреатитом: Автореф. Дисс. Канд. мед. наук. Хабаровск, 1990. - 22 с.

53.

Кашкин К.П. Цитокины иммунной системы: основные свойства и иммунобиологическая активность (лекция) // Клиническая лабораторная диагностика. 1998. - № 11. с.21 32.

54.

Ковалева О.Н.,. Амбросова Т.Н. Биологические эффекты интерлейкина-1 // Врачебная практика. - 2001. -№2. - с.94-98.

55.

Козлов В.А. Некоторые аспекты проблемы цитокинов // Цитокины и воспаление. - 2002.- №1 (данные Интернет)

56.

Козловская Л.В., Бобкова И.Н. Фибронектин мочи как показатель процессов фиброзирования в почке при нефрите // Тер. архив. - 1999. - №6. - с.34-38.

57.

Колесник М.О., Дріянська В.Є. та ін. Вміст трансформуючого ростового фактору бета 1 в сироватці крові хворих з хронічною нирковою недостатністю // Укр. Журнал нефрології та діалізу. 2004. - № 3. с.18 - 23

58.

Колесник М.О., Лапчинська І.І. Фактори росту клітин у хворих на гломерулонефрит: механізми ренальної реалізації та можливості фармакологічного модулювання // Журнал АМН України. 2000. - т. 6, № 3. - с.534 540

59.

Колесник М.О., Лапчинська І.І. Механізми самозахисту ниркового клубочка та їх модуляція при гломерулонефриті // Врачебное дело. 2001. - № 3. с.16-21

60.

Команденко М.С., Шостка Г.Д. Основные механизмы развития тубулоинтерстициальных повреждений при болезнях почек //Нефрология. - 2000. - т.4, №1. - с.11-16.

61.

Кузник Б.И., Витковский Ю.А. Влияние интерлейкина-1 на свертываемость крови и фибринолиз // Гематология и трансфузиология. - 1999. Том 44, №2. - с.27-30.

62.

Кузнецов И.А. Хронический гломерулонефрит //Данные Интернета

63.

Кутырина И.М., Лифшиц Н.Ф., Рогов В.А. Применение ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента при хронической почечной недостаточности // Тер.архив. - 2002. - №6. - с.34-39.

64.

Кутырина И.М., Тареева И.Е., Шестакова М.В. Нарушения внутрипочечной гемодинамики при гломерулопатиях // Вестник РАМН.- 1995. - №5. - с.47-51.

65.

Кучеренок А.Г., Паунова С.С. Цитокины при некоторых формах обструктивных уропатий у детей // Вопросы современной педиатрии. 2004. т.3,№ 2. с.82-83

66.

Латышев Л.Е. Роль интерлейкина 1 и фактора некроза опухолей в патогенезе гломерулонефрита // Врачебная практика. 2004. - №2. с.16-20

67.

Левитан Б.Н., Астахин А.В. Диагностическое и прогностическое значение плазменного фибронектина при хронических диффузных заболеваниях печени // Рос. Гастроэнторологический журнал. 1999. - № 3.

68.

Лукина Е.А. Система мононуклеарных фагоцитов и биологические эффекты провоспалительных цитокинов // Рос. журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии. - 1998. - №5. - с.7-12.

69.

Лупинская З.А. Эндотелий сосудов основной регулятор местного кровотока // Вестник КРСУ. 2003. - № 7.

70.

Маи Отс, Улле Пехтер. Преждевременный атеросклероз при хронической почечной недостаточности // Нефрология и диализ. - 2002. - т.4, №3. данные Интернет.

71.

Малая Л.Т., Серик С.А. Факторы гуморального и клеточного иммунитета, медиаторы клеточных реакций и эндотелиальная дисфункция при ишемической болезни сердца //Журнал АМН Украины. - 1991. - №1. -с.64-77.

72.

Малая Л.Т., Топчий И.И. Клиническая нефрология. - Международный семинар нефрологов. - Харьков: Нии терапии. - 2001, июнь.

73.

Маркевич В.Є., Романюк О.К. Фібронектін важливий фактор неспецифічного захисту організму //Врачебное дело. - 2003. - № 1. - с.13-17.

74. vby

Минин А.А. Сигнальная функция компонентов системы экстрацелюлярного матрикса. / Тезисы доклада. Семинар 29 мая 2003г., институт биологиии развития РАН.

75.

Митрейкин В.В., Калинина Н.М. Цитокины и их роль в развитии типовых патологических процессов. Учебное пособие. - СПб:Издательство СПб МГУ, 2000. - 77с.

76.

Михайлов А.А. Динамика некоторых клинико функциональных показателей при диагностике и определение эффективности лечений почечных артериальных гипертензий / Дис. Канд. мед. Наук. Главный военный клинической госпиталь. защищена 2000.08.16.

77.

Михайлова Н.В. Клиническая оценка изменений уровня бета - 2 микроглобулина и фибронектина при хроническом гломерулонефрите. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата мед. Наук. СПб, 2004 г.

78.

Михайлова Н.В., Команденко М.С. Эффективность лечения сулодексидом больных с начальными проявлениями хронической почечной недостаточности // РДО, Материалы, Журнал, 2001 2 (Данные Интернета)

79.

Мосина Н.В., Есаян А.М. Артериальная гипертензия и протеинурия важнейшие факторы прогрессирования почечной недостаточности // Нефрология. - 2004. - т.8,№1. - с.22-28.

80.

Моисеев В., Павликова Е., Мерай И. Роль воспаления в процессах атерогенеза и в развитии сердечно-сосудистых осложнений // Врач. - 2003. - с.3-6.

81.

Мухин Н.А. Клинические аспекты прогрессирования нефритов // Врачебная практика. - 1997. - №4. - с.12-18.

82.

Мухин Н.А., Козловская Л.В., Бобкова И.Н. Ключевая роль ремоделирования тубулоинтерстиция в прогрессировании хронических заболеваний почек //Архив патологии. - 2004. - №6. - с.16-22.

83.

Мухин Н.А., Козловская Л.В., Кутырина И.М. Протеинурическое ремоделирование тубулоинтерстиция мишень нефропротективной терапии при хронических заболеваниях почек //Тер. архив. - 2002. - №6. -с.5-11.

84.

Мухин Н.А. Тубулоинтерстициальный нефрит и артериальная гипертония клиническое и популяционное значение //Тер. архив. - 1997. - №6. - с. 10-13.

85.

Мухин И.В. Содержание фибронектина в моче как критерий эффективности лечения больных хроническим гломерулонефритом // Клиническая лабораторная диагностика. - 2001. - № 4. с.53-55

86.

Насонов Е.Л. Интерлейкин 1 и его роль в патологии человека // Тер. архив. - 1987. - № 12. - с.112-117

87.

Насонов Е.Л. Современные иммунологические исследования при хронических воспалительных и аутоиммунных заболеваниях // Тер. Архив. - 2001. - № 8. с.46-50.

88.

Неверов Н.И., Козловская Л.В., Тарееева И.Е. Свободнорадикальные процессы и перекисное окисление липидов при заболеваниях почек // Тер.архив. - 1992. - № 11.- с.42-44

89.

Никитина Е.Ю., Мальцев С.В. Влияние нативных липопротеинов низкой плотности на продукцию цитокинов // Иммунология. - 1998. - №6. - с.20

90.

Николаев А.Ю. Хроническая почечая недостаточность клиника, диагностика, лечение // РМЖ. - 2000. - №3. - с.138-144

91.

Николаев А.Ю., Милованов Ю.С. Лечение почечной недостаточности. Москва. Мед.Информ.Агентство. - 1999. - 362 с.

92.

Одинец Ю.В., Яровая Е.К., Горбач Т.В. Возрастные особенности фосфолипидного спектра клеточных мембран, генозитолфосфатов, энергообеспечения клеток перекисного окисления липидов и уровня внутриклеточного кальция у крыс при экспериментальном гломерулонефрите // Врачебная практика. - 2001. - №2. - с.9-18.

93.

Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов (том 5). // М.: Мед. литература. - 2002. - с.376 - 401..

94.

Оспанова Т.С., Халанський Т.К. Свободнорадикальные процессы при гломерулонефрите // Украинский терапевтический журнал. 2000. - т.2,№1. - с.58-62.

95.

Оспанова Т.С., Халанський Т.К., Коту