Ліснянська Ірина Степанівна. Обґрунтування застосування цинку сульфату у комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит

Краткое описание

Ліснянська Ірина Степанівна. Обґрунтування застосування цинку сульфату у комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит.- Дис. канд. мед. наук: 14.01.37, Нац. акад. мед. наук України, ДУ "Ін-т нефрології НАМН України". - Київ, 2014.- 156 с.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ´Я УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛІСНЯНСЬКА ІРИНА СТЕПАНІВНА

УДК 616-08+616.248+616-092

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИНКУ СУЛЬФАТУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ
14.01.37 – нефрологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Яцишин Роман Іванович

Івано-Франківськ – 2013
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………… 5
ВСТУП ………………………………………………………………………. 6
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ
(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)…………………………………………………….

13
1.1. Етіологічні чинники і патогенетичні фактори розвитку хронічного пієлонефриту…………………………………………………………….
13
1.2. Клініко-лабораторна діагностика хронічного пієлонефриту……….. 17
1.3. С-реактивний білок як маркер гострої запальної відповіді при хронічному пієлонефриті ……………………………………………...
21
1.4. Сучасні можливості використання показників цитокінової ланки в діагностиці та прогнозуванні хронічного пієлонефриту……………..
24
1.5. Роль перекисного окислення білків і антиоксидантного захисту у патогенезі запальних захворювань………………………………….....
30
1.6. Особливості мікроелементного обміну при хронічному пієлонефриті………………………………………………………….....
34
1.7. Сучасні досягнення і особливості лікування хронічного пієлонефриту…………………………………………………………….
40
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ……………………………………... 46
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих……………………….. 46
2.2. Комплекс використаних методик при обстеженні хворих на хронічний пієлонефрит…………………………………………………
49
2.2.1. Загальноклінічне обстеження хворих………………………...... 49
2.2.2 Мікробіологічне дослідження сечі……………………………… 50
2.2.3 Визначення СРБ в біологічних рідинах організму……………... 50
2.2.4 Визначення ІЛ-6 у сироватці крові і у сечі…………………....... 51
2.2.5 Визначення ФНП-α у сироватці крові і у сечі……………......... 52
2.2.6 Визначення продуктів окислювальної модифікації білків в сироватці крові……………………………………………………….....
52
2.2.7 Кількісне визначення каталази…………………………………... 53
2.2.8 Кількісне визначення супероксиддисмутази…………………… 54
2.2.9 Визначення цинку і міді в кровіметодом атомно-абсорбційної спектрофотометрії………………………………………………………
55
2.2.10. Методи відбору хворих та статистичного аналізу результатів дослідження……………………………………………………………
56
2.3 Схеми комплексного лікування, що призначалися хворим на хронічний пієлонефрит…………………………………………………
57
РОЗДІЛ 3. КЛІНІКО-БІОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПІЄЛОНЕФРИТІ…
62
3.1 Клінічна характеристика хронічного пієлонефриту в обстежених хворих……………………………………………………………………
62
3.2 Етіологічний спектр хронічного пієлонефриту…………………….... 60
3.3 Вміст С-реактивного білка у крові та у сечі у хворих на хронічний пієлонефрит……………………………………………………………..
71
3.4 Активність цитокінів в сироватці крові і сечі хворих на хронічний пієлонефрит……………………………………………………………..
75
3.5 Стан окисної модифікації білків та антиоксидантного захисту у хворих на хронічний пієлонефрит……………………………………..
80
3.6 Характеристика мікроелементних порушень у хворих на хронічний пієлонефрит……………………………………………………………..
86
РОЗДІЛ 4. ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ ………………………………………………………….....
95
4.1. Чутливість основних збудників хронічного пієлонефриту до антибактеріальних препаратів………………………………………….
95
4.2. Клініко-лабораторна ефективність лікування хворих на хронічний пієлонефрит…………………………………………………………….
96
4.3. Вплив комплексного лікування з включенням цинку сульфату на активність запального процесу в нирках……………………………...
98
4.4. Вплив комплексного лікування з включенням цинку сульфату на стан окисної модифікації білків та рівень антиоксидантного захисту організму ……………………………………………………………….

102
4.5 Вплив комплексного лікування з включенням цинку сульфату на рівень цинку та міді у крові …………………………………………....
105
4.6 Вплив застосування цинку сульфату на кількість рецидивів у хворих на ХП ……………………………………………………….....
107
АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ……… 112
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….... 130
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ………………………………………….. 133
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………… 134

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АГ – артеріальна гіпертензія
АОЗ – антиоксидантний захист
АОС – антиоксидантна система
АФК – активні форми кисню
ВРО – вільно радикальне окислення
СОД – супероксиддисмутаза
ІЛ – інтерлейкін
ІСШ – інфекція сечових шляхів
ІФА – імуноферментний аналіз
К – каталаза
КУО – колонієутворюючі одиниці
МЕ – мікроелемент
ПН - пієлонефрит
ПОБ – перекисне окислення білків
ПОЛ – перекисне окислення ліпідів
ФНП-α – фактор некрозу пухлини альфа
ХПН- хронічний пієлонефрит
ХНН –хронічна ниркова недостатність
ХХН – хронічна хвороба нирок
ШКФ – швидкість клубочкової фільтрації
ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів
СРБ – С-реактивний білок
m – похибка середнього значення
М – середнє значення
р – достовірність показника
2 – критерій Хі-квадрат
Cu – мідь
Zn – цинк
ВСТУП
Актуальність теми. Хронічний пієлонефрит (ХПН) є однією з найактуальніших проблем сучасної нефрології і входить до групи ниркових захворювань, яку тепер називають хронічна хвороба нирок (ХХН). За частотою ХПН посідає друге місце після гострих респіраторно-вірусних інфекцій та домінує у структурі ниркової патології [24, 42, 101]. У структурі причин ХХН за 2012 р. ХПН займає перше місце і становить 66,06 % [78]. За даними Європейської асоціації діалізу і трансплантації, приблизно 20% хворих, що лікуються гемодіалізом, становлять хворі з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності на ґрунті ХПН [50, 89].
ХПН є однією з центральних проблем нефрології, але не тільки тому, що це найпоширеніше захворювання нирок у людини. Актуальність проблеми зумовлена, насамперед, значною зміною за останні десятиріччя традиційного уявлення про етіологію та патогенез цього захворювання [73, 129]. Значно збільшилась (у 2–2,5 рази) кількість пацієнтів із латентним перебігом захворювання, надзвичайно складно досягти повної ремісії, вилікувати пацієнтів навіть з малосимптомними формами недуги [148, 153]. Незважаючи на зростаючий арсенал медикаментозних засобів, виникають часті рецидививи ХПН, а стійкої ремісії захворювання вдається досягнути лише в 35-50% хворих [83].
Серед факторів, які обумовлюють зміни при запальному процесі, велике значення мають так звані білки гострої фази. Дослідження С-реактивного білка (СРБ) в плазмі/сироватці крові широко застосовується в клінічній практиці в якості раннього і чутливого індикатора запальної відповіді. Беручи до уваги загальну біологічну функцію СРБ, слід вважати закономірним знаходження цього білка безпосередньо в "осередках ураження" [23, 25]. Окрім того, останніми роками доведена можливість екстрапечінкового синтезу СРБ макрофагами, епітеліальними клітинами легень, епітеліальними клітинами ниркових канальців [144]. Рівень СРБ в атеромах в 7 разів перевищував його рівень в печінці [157]. Враховуючи, що утворення СРБ безпосередньо в "осередках ураження" може суттєво не впливати на його концентрацію в плазмі/сироватці крові, доцільно провести дослідження СРБ в сечі при запальних процесах в нирках.
Ймовірно, синтезу СРБ у вогнищах ураження у нирках сприяє високий рівень прозапальних цитокінів. Основними індукторами виділення СРБ вважаюється ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-α, підвищення даних цитокінів у крові викликає синтез СРБ гепатоцитами печінки [161]. Проте, вчені доказали можливість екстрапечінкового синтезу СРБ макрофагами та епітеліальними клітинами канальців нирок in vitro під впливом прозапальних цитокінів [144].
У рамках сучасних протоколів основою лікування ПН є антимікробна терапія [48, 50]. Проте, доказано, що тривала антибактеріальна терапія ПН у ряді випадків недостатньо ефективна внаслідок трансформації спектра уропатогенів, підвищення їх інвазивних властивостей та полірезистентності до уросептиків [51, 84]. Існують дані, що підвищення ефективності антибактеріальної терапії можна досягти за рахунок індивідуалізації патогенетичної терапії [8, 55]. Тому інтерес до вивчення патогенетичних аспектів формування рецидивного мікробно-запального процесу в нирках останніми роками цілком обґрунтований. В даний час встановлено, що ХПН слід розглядати не тільки як місцеве ураження ниркових структур, але і як загальне захворювання організму при якому порушуються всі види обміну речовин, в тому числі і мікроелементів [71].
Останніми роками серед мікроелементів особливу увагу привертає цинк. Цинк є компонентом майже 300 ензимів і навіть у мінімальних кількостях регулює направленість і швидкість ферментативних реакцій, тому його вважають неорганічним гормоном [59, 113].
Велике значення в розвитку ХПН має зниження імунітету. В ряді досліджень встановлено чіткий взаємозвязок дефіциту цинку з імунними порушеннями. Існують дослідження, в яких встановлені прямі кореляційні звязки між рівнем цинку в сироватці крові і вмістом Т-лімфоцитів [118]. Дефіцит цинку при запальних захворюваннях сприяє зменшенню популяції природніх кіллерів, знижує здатність нейтрофілів до внутріклітинного знищення мікроорганізмів, що в свою чергу може підвищувати імунну відповідь in situ [178, 179]. Крім того, цинк володіє антиоксидантним ефектом, оскільки є кофактором в процесі стабілізації цитоплазматичних мембран та запобігає всмоктуванню прооксидантних мікроелементів [122, 140]. Тому відновлення метаболізму цинку може бути важливою компонентою у патогенетичному лікуванні ХПН.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана згідно із планом науково-дослідних робіт ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» на тему: “Розробка методів відновного лікування та реабілітації хворих високого серцево-судинного ризику” (№ держреєстрації 0112U003690).
Тема дисертаційної роботи розглянута Проблемною комісією «Нефрологія» і рекомендована до планування (протокол №3 від 22 листопада 2012 р.)
Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих на ХПН на підставі вивчення мікроелементних порушень, маркерів активності запального синдрому та змін в системі окисної модифікації білків та антиоксидантного захисту організму.
Завдання дослідження:
1. Оцінити інформативність визначення С-реактивного білка у сечі у якості діагностично-прогностичного критерію для моніторингу перебігу захворювання.
2. Дослідити рівні основних індукторів виділення С-реактивного білка (інтерлейкіну-6 і фактору некрозу пухлин-α) у сироватці крові та у сечі хворих на хронічний пієлонефрит.
3. Дослідити зміни в системі окисної модифікації білків та антиоксидантного захисту у хворих на хронічний пієлонефрит.
4. Вивчити особливості рівнів есенціальних мікроелементів Zn і Cu у крові та встановити їх значення як додаткових маркерів активності запального процесу у хворих на хронічний пієлонефрит.
5. Проаналізувати наявність асоціацій між ступенем вираження запального синдрому, зміною рівня есенціальних мікроелементів та рівнем антиоксидантного захисту організму при хронічному пієлонефриті.
6. Оцінити клініко-біохімічну ефективність використання цинку сульфату та обґрунтувати показання до його застосування.
Об’єкт дослідження: 120 хворих на хронічний пієлонефрит в стадії загострення.
Предмет дослідження: клініко-біохімічні особливості перебігу хронічного пієлонефриту і терапевтична ефективність комплексного лікування із включенням цинку сульфату у хворих на хронічний пієлонефрит.
Методи дослідження: загальноклінічне обстеження хворого, бактеріологічний посів сечі з наступним визначенням чутливості збудника до антибіотиків, визначення концентрації С-реактивного білка (СРБ) у сироватці крові і у сечі, визначення інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та фактору некрозу пухлин- α (ФНП-α) в сироватці крові та у сечі, кількісна оцінка Zn і Cu у крові, кількісне визначення продуктів окисної модифікації білків та ферментів антиоксидантної системи (каталази (К) і супероксиддизмутази (СОД)), математичні та статистичні – для оцінки результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Доповнено знання про активність маркерів запалення у сечі хворих на ХПН. Встановлено, що визначення рівня СРБ у сечі дає можливість тривалого моніторування перебігу хвороби з метою діагностики, прогнозування і оцінки ефективності терапії при хронічних запальних захворюваннях нирок.
З´ясовано, що рівень СРБ у сечі часто перевищує його вміст у сироватці крові, що дозволяє припустити можливість локального синтезу даного біомаркера при запальних захворюваннях нирок. Доведена залежність рівня СРБ у сечі від функціонального стану нирок.
Розширені знання про патогенетичні ланки розвитку місцевої запальної відповіді у нирках, завдяки проведеній комплексній оцінці рівня цитокінів (ІЛ-6, ФНП-α), які вважаються основними індукторами виділення СРБ, у сечі хворих на ХПН та виявленню достовірних взаємозв´язків між вмістом ІЛ-6, ФНП-α і СРБ у сечі.
Подальший розвиток отримало вивчення стану прооксидатно-антиоксидантних процесів при хронічних захворюваннях нирок. Вперше встановлено підвищення продуктів ОМБ у хворих на ХПН, яке відбувається та тлі зниження ферментів АОС, що сприяє поширенню уявлень щодо ланок патогенетичного ланцюга.
Вперше проведений комплексний аналіз рівня Zn і Cu у крові хворих на ХПН. Доведено дефіцит Zn у даних хворих та підтверджено його роль у дисбалансі стану системи ОМБ-АОС та підвищенні активності місцевої запальної відповіді. З´ясовано, що рівень Cu при ХПН залишається в межах норми, що вказує на невиражений антагонізм між Zn і Cu при даному захворюванні.
На основі доведеної ефективності терапевтичного впливу цинку сульфату на основні патогенетичні ланки обґрунтовано доцільність його застосування в комплексному лікуванні хворих на ХПН (деклараційний патент на корисну модель №78790. МПК А61К 31/315. Спосіб лікування хронічного пієлонефриту / І. С. Ліснянська, Р. І. Яцишин, О. В. Мазур. Заявл. 04.12.2012. Опубл. 25.03. 2013. Бюл. №6. 2013 р.).
Практичне значення отриманих результатів.
Вивчені особливості патогенезу ХПН доводять доцільність включення до обов’язкового діагностичного обстеження визначення СРБ у сечі.
Обґрунтовано необхідність комплексного визначення рівнів продуктів окисної модифікації білків, ферментів антиоксидантної системи, рівнів цинку та міді у сироватці крові та рівнів ІЛ-6 і ФНП-α у сечі для оцінки прогресування ураження нирок та встановлення критеріїв важкості перебігу захворювання.
Обґрунтовано доцільність застосування цинку сульфату у комплексному лікуванні хворих на ХПН на основі патогенетичного впливу цього медикаментозного засобу на перебіг захворювання. Доведено, що розроблена нова схема лікування ХПН є ефективною і безпечною.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в лікувальний процес нефрологічного відділення обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська, терапевтичного відділення №2 центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківська, терапевтичних відділень Калуської і Богородчанської центральних районних лікарень Івано-Франківської області, університетської клініки ІФНМУ.
Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі терапевтичних кафедр ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”.

Особистий внесок здобувача.
Автором проаналізовано літературу з досліджуваної проблеми, проведено глибокий інформаційний пошук. Разом з науковим керівником сформульовано мету і завдання дослідження. Автором самостійно визначено об’єм, методи дослідження, підібрано групи хворих, розроблено програми дослідження та здійснений набір фактичного матеріалу. Виконано аналіз та зіставлення результатів проведених досліджень, оцінено ефективність лікування хворих. Створено комп’ютерну базу даних, проведено статистичну обробку отриманих результатів, сформульовано висновки та практичні рекомендації. У статтях та патентах, опублікованих у співавторстві, наукові ідеї і основна частина клінічних досліджень, аналіз отриманих результатів належить здобувачу.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на: ХІ з'їзд ВУЛТУ (Київ, 2011), звітній науково-практичній конференції інтернів (Івано-Франківськ, 2012), 82-ій науково-практичній конференції студентів і молодих учених з міжнародною участю «Інновації в медицині» (Івано-Франківськ, 2013), щорічних терапевтичних читаннях: лікувально-діагностичні технології сучасної терапії (Харків, 2013), науково-практичній конференції «Бабенківські читання» (Івано-Франківськ, 2013).
Публікації.
За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 друкованих праць, серед яких 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ДАК України (2 статті одноосібні), 9 тез, що містяться у матеріалах наукових та науково-практичних конференцій; одержано 1 деклараційний патент на корисну модель, видано 1 інформаційний лист.
Обсяг і структура дисертації.
Дисертація викладена українською мовою на 156 сторінках, її основний текст займає 134 сторінок. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Дисертація ілюстрована 26 таблицями, 16 рисунками. Список використаних літературних джерел включає 204 джерела, із них кирилицею 135, латиною 69 джерел.

Список литературы

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Рекомендується визначення С-реактивного білка у сечі методом «латекс-аглютинації», що дає можливість для тривалого моніторування з метою діагностики, прогнозування і оцінки ефективності терапії при хронічному пієлонефриті.
2. Для оцінки ступеня важкості і прогнозування характеру перебігу хронічного пієлонефриту рекомендується враховувати стан процесів перекисного окислення білків за вмістом у крові активних продуктів окисної модифікації білків; системи антиоксидантного захисту за рівнем ферментів каталази та супероксиддисмутази; активність місцевої запальної відповіді за вмістом інтерлейкіну-6 і фактору некрозу пухлин-α у сечі; мікроелементного гомеостазу за вмістом цинку, міді.
3. Розроблено комплексні підходи до лікування хворих із хронічним пієлонефритом. За умов діагностованого дефіциту цинку, із метою покращення умов для нівелювання запально-дегенеративних змін у нирках, корекції змін в системі перекисного окислення білків та антиоксидантного захисту рекомендуємо призначати цинку сульфат по 1 капсулі 2 рази на день упродовж 1 місяця.
4. З метою профілактики рецидивів хронічного пієлонефриту рекомендовано повторний курс лікування через 6 місяців вказаним препаратом за такою ж методикою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абатуров А. Е. Микроэлементный баланс и противоинфекционная защита у детей // Здоровье ребенка. – 2008. – №1. – С. 47–49.
2. Авдеева М. Г. Молекулярные механизмы развития инфекционного процесса / М. Г. Авдеева, В. В. Лебедев, М. Г. Шубич // Клиническая лабораторная диагностика. – 2007. – № 4. – С. 15–21.
3. Авцын А. П. Клеточный гомеостаз и микроэлементы / А. П. Авцын, Л. С. Строчкова, А. А. Жаворонков // Архив патологии. – 2008. – № 9. – С. 34–38.
4. Акопян Г. Р. Роль С- реактивного белка при диагностировании сепсиса / Г. Р. Акопян, М. И. Егиазарян // Инфекционный контроль. – 2009. – №2. – С. 11–15.
5. Антиоксидантная и мембранопротекторная терапия хронического пиелонефрита / И. В Гордюшина, Р. П Савченко, Д. С. Суханов и др. // Єкспериментальная и клиническая фармакология. – 2011. – № 4. – С.27–30.
6. Архипов В. Е. Роль структурно-функциональной дестабилизации мембран нефроцитов в патогенезе прогрессирования пиелонефрита / В. Е. Архипов, О. Н. Сигитова // Клиническая нефрология. – 2010. – №6. – С.73–78.
7. Бабак О. Я. Окислительный стресс, воспаление и ендотелиальная дисфункция – ключевые звенья патогенеза сердечно-сосудистой патологии при прогрессирующих заболеваниях почек / О. Я. Бабак, И. И. Топчий // Український терапевтичний журнал. – 2004. – №4. – С. 10–17.
8. Багдасарова І. В. Сучасні аспекти діагностики та прогнозування перебігу інфекції сечової системи у дітей / І. В. Багдасарова, О. В. Лавринчук, Л. Я. Мигаль // Современная педиатрия. – 2010. – №5. – С.68–74.
9. Балашева И. И. Особенности микроэлементного гомеостаза при микробно-воспалительных нефропатиях у детей / И. И. Балашева, И. А. Мельникова // Бюллетень сибирской медицины. – 2012. – №3. – С. 169–173.
10. Барашков Г. Возможные побочные эффекты металлосодержащих препаратов / Г. Барашкова, Л. Зайцева // Врач. – 2005. – № 9. – С. 44–46.
11. Безруков Л. О. Високий вміст інтерлейкінів-6 і -8 та С-реактивного білка як показник наявності у новонародженої дитини генералізованої інфекції // Перинатология и педиатрия. – 2007. – № 3. – С. 15.
12. Бельмер С. В. Микроэлементы, пробиотики, кишечная микрофлора, иммунитет / С. В. Бельмер // Педиатрия. – 2009. – №3. – С.92–94.
13. Берестенко С. В. Взаимодействие цинка и кадмия при заболеваниях мочеполовых органов / С. В. Берестенко, В. П. Стусь // Микроелементы в медицине. – 2007. – №8. – С.3–15.
14. Бешлиев Д. А. Диагностика и лечение острого пиелонефрита / Д. А. Бешлиев, Л. А. Ходырева // Трудный пациент. – 2007. – №12–13. – С.23– 35.
15. Бєленічев І. Ф. Антиоксиданти: сучасні уявлення, перспективи створення / І. Ф. Бєленічева, С. І. Коваленко, В. В. Дунаєв // Ліки. – 2005. – № 1–2. – С.43–47.
16. Біловол А. М. Стан процесів перекисного окислення ліпідів та окисної модифікації білків у хворих на псоріатичну хворобу / А.М. Біловол // Ліки України. – 2010. – №1. – С. 27–29.
17. Болдырев А. А. Биомембранология / А. А. Болдырев, Е. И. Кяйвяряйнен, В. А. Шлюха // Петрозаводськ : Изд-во Кар. НЦРАН, 2006. — 226 с.
18. Брудастов Ю. А. Свойства Е. соli как факторы транслокации из кишечника во внутренние органы / Ю. А. Брудастов, В. А. Грриценко, О. С. Журлов // Весник ОГУ. Приложение дилогія и медицина. – 2005. – №5. – С. 9–14.
19. Бузолева Л. С. Характеристика штаммов бактерій, выделенных от больных с инфекцыями мочевыводящих путей / Л. С. Бузолева, Н.А. Кузнецова // Тихоокеанский медицинский журнал. – 2011. – №1. – С.51–56.
20. Буряк О. Г. Діагностична значимість показників окисної модифікації білків в діагностиці дихальної недостатності у новонароджених при критичних станах / О. Г. Буряк, Ю. Б. Ященко / Современная педиатрия. –
2011. – №6. – С.100–102.