ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ І РЕАБІЛІТАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИХ ДІТЕЙ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Вітріщак Світлана Валентинівна

УДК 613.95-058.51:615.8

ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ І РЕАБІЛІТАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИХ ДІТЕЙ

14.02.01 гігієна і професійна патологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
медичних наук

Науковий консультант: Коробчанський Володимир Олексійович, доктор медичних наук, професор

Луганськ 2009

ВСТУП

Актуальність обраної теми. В останнє десятиріччя Україну захлиснула третя хвиля дитячої бездоглядності й безпритульності, принциповою відмінністю якої від перших двох (періоди громадянських і Великої Вітчизняної війн), коли на вулиці опинялися діти загиблих батьків, є та обставина, що в більшості випадків батьки безпритульних дітей живі.
За даними Державного комітету статистики, за останні 6 років кількість дітей, що перебувають під державною опікою, зросла в 1,8 рази, і становить 101000 осіб .
Збільшення числа дітей, які належать за визначенням ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) до категорії соціально дезадаптованих, обумовлено рядом соціально-економічних і соціально-психологічних причин, що відображають загальну специфіку пострадянського періоду країн із перехідною економікою. Це фактори, які протягом значного періоду часу порушують трудові взаємини, деформують сімейне життя: економічна криза, безробіття, голод, міграція в силу військових конфліктів, природних і антропогенних катастроф. А так само наслідки соціально-економічних потрясінь: криза родини як соціального інституту, збільшення числа розлучень, втрата одного з батьків, погіршення психологічного мікроклімату в родині, грубе ставлення і насильство відносно дитини. До причин, так званого, соціального сирітства, через підвищення числа кризових родин, належить зростаюча алкоголізація, наркоманізація населення, зниження моральної відповідальності батьків за виховання дітей [141, 190, 322, 327, 378].
Подібні негативні соціальні умови штовхають соціально дезадаптованих дітей до бродяжництва, жебрацтва, злодійства, уживання алкоголю, наркотиків і токсичних речовин, змушують дитину рано вживатися у жорсткі конкурентні умови виживання при відсутності виховного впливу дорослих і нормального оточення однолітків, створюють загрозу для психічного й фізичного здоров'я, а в ряді випадків життя. Ці діти досить часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправних дій [38, 61, 69, 100,3 49].
У вирішенні проблеми соціально дезадаптованих дітей особлива роль належить профілактичним заходам щодо відновлення, збереження й зміцнення психічного й фізичного здоров'я осіб підліткового віку, схильних до соціально негативної поведінки [11, 28, 39, 235, 248] на етапі їх медико-соціальної реабілітації в установах державної опіки, де повинні бути створені всі умови для нормального життя неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці, смислового дозвілля [58, 137, 191].
Всі ці обставини ставлять проблему соціально дезадаптованих дітей у ряд державних, безпосередньо пов'язаних з національною безпекою, у зв'язку з необхідністю збереження генофонду й інтелектуального потенціалу нації.
Сучасний рівень розвитку гігієнічної науки дозволяє підійти до вирішення даної проблеми на основі використання теоретичних знань і експериментальних розробок у двох принципових напрямках вивчення здоров'я підростаючого покоління.
По-перше, в напрямі вивчення поєднаного впливу на зростаючий організм різних несприятливих антропогенних факторів фізичної, хімічної й соціально-психологічної природи з акцентом на гігієнічну діагностику у виявленні предпатологічних станів [17, 65, 214, 222, 297].
По-друге, на основі досвіду гігієнічного вивчення впливу педагогічних інновацій на стан здоров'я дітей шкільного віку, найважливішим критерієм якого є наявність і поширеність у популяції донозологічних станів, корекція яких являє собою найважливішу складову первинної профілактики [26, 78, 160, 215, 269, 302].
Крім того, передумовами вирішення проблеми медико-соціальної реабілітації дітей зі зниженим рівнем соціальної адаптації є сучасний рівень розвитку уявлень про єдність психологічного й соматичного субстратів здоров'я [11, 173, 316]; донозологічних, примежових з нормою, станів [22, 51, 56, 151]; про адаптаційні зміни в організмі дітей та підлітків[46, 200]; про психодіагностику первинних відхилень у психічному здоров'ї дітей[145 ,170, 218]; про психогігієну, як галузь профілактичної медицини, спрямованої на попередження порушень у стані психічного здоров'я [23, 224, 249]; про закономірності росту й розвитку організму в підлітковому віці, у зв'язку з його особливою роллю у формуванні психічного й соматичного здоров'я [54, 271, 292].
Разом з тим, дотепер залишаються маловивченими питання гігієнічної оцінки здоров'я дітей, схильних до соціально негативної поведінки, що формують характерну популяцію соціально дезадаптованої молоді, а також проблема гігієнічного забезпечення їх соціально-психологічної й медико-біологічної реабілітації в закладах державної опіки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційних досліджень є фрагментом і розвитком наукової проблеми гігієнічних основ психодіагностики та реабілітації соціально дезадаптованих дітей. Дисертація є фрагментом планових наукових робіт кафедри гігієни та екології Луганського державного медичного університету "Розробити гігієнічні принципи організації медико-санітарного забезпечення неповнолітніх дітей", № державної реєстрації 0102U005417, де авторка була відповідальним виконавцем цієї теми та кафедри гігієни та екології Харківського національного медичного університету "Розробка, апробація та впровадження сучасних технологій оцінки стану здоров'я та його корекції", № державної реєстрації 0701U001392, де авторка приймає участь у формуванні методичної і інструментальної бази досліджень та його інформаційного супроводу.
Мета дослідження: Наукове обгрунтування системи заходів гігієнічної донозологічної діагностики і первинної профілактики захворюваності соціально дезадаптованих дітей на індивідуальному й популяційному рівнях та створення належних гігієнічних умов для забезпечення їх нормальної життєдіяльності.
Для реалізації поставленої мети вважали за доцільне виконання наступних завдань:
1. Вивчити особливості життєдіяльності і якості життя дітей на етапах безпритульності й соціальної реабілітації в закладах державної опіки (притулках для неповнолітніх і інтернатах).
2. Визначити взаємозв'язок між умовами життєдіяльності дітей, типом їх поводження й психологічним портретом у зв'язку з можливим впливом на стан психічного здоров'я.
3. Вивчити гендерні особливості формування психічного стану дітей з урахуванням їх зв'язку з особливостями середовища життєдіяльності.
4. Дослідити взаємозв'язок між рівнем соціальної адаптації дітей і показниками соматичного здоров'я, включаючи фізичний розвиток, захворюваність і неспецифічну опірність.
5. Обгрунтувати принципи гігієнічної донозологічної діагностики й адаптувати скринінгові і інформативні методи для оцінки психічного здоров'я дітей з різним рівнем соціальної адаптації.
6. Розробити систему гігієнічних заходів, спрямованих на первинну профілактику психічних порушень, реабілітацію й психофізіологічну адаптацію підлітків зі зниженим рівнем соціальної адаптації.
Об'єкт дослідження: вплив умов життєдіяльності на стан психічного і загального здоров'я соціально дезадаптованих дітей та їх гігієнічна корекція.
Предмет дослідження: психічне та загальне здоров'я дітей схильних до соціально негативної поведінки, особливості життєдіяльності на етапах безпритульності і соціальної реабілітації.
Методи дослідження: гігієнічні, психофізіологічні, психологічні, клінічні, імунологічні й статистичні методи дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше розроблена система заходів з первинної профілактики порушень психічного здоров'я соціально дезадаптованих дітей в умовах їх соціальної реабілітації в навчально-виховних закладах державної опіки (притулках для неповнолітніх і інтернатах) яка спрямована на організацію оптимальних умов життєдіяльності, корекцію психологічного портрету, відновлення й зміцнення психічного й фізичного здоров'я і повинна реалізовуватись у трьох напрямках: 1) негайне вилучення індивідуума із соціально агресивного середовища; 2) психогігієнічна корекція особистості шляхом руйнування соціопатологічного стереотипу девіантної й делінквентної поведінки і створення нового динамічного стереотипу, заснованого на позитивних якостях особистості; 3) створення сприятливих гігієнічних і режимно-організаційних умов для соціальної реабілітації соціально дезадаптованих дітей у притулках і інтернатах, які забезпечать продуктивну працю, навчання, побут і змістовне дозвілля.
Вперше встановлений причинно-наслідковий зв'язок між рівнем соціального благополуччя дітей й станом їх психічного здоров'я; і доведено, що соціально негативне поводження дезадаптованих дітей супроводжується рядом типових пограничних порушень психічного здоров'я, високою патологічною ураженістю та клінічно вираженими поразками психіки.
Вперше виявлено, що низький рівень соціально-психологічної адаптації закономірно супроводжується підвищенням захворюваності, погіршенням динаміки фізичного розвитку й неспецифічної опірності.
Внесено суттєве доповнення в теорію профілактичної медицини і охорони здоров'я підростаючого покоління і його зміст у тому, що реабілітацію і психофізіологічну реадаптацію соціально дезадаптованих дітей необхідно здійснювати перш за все, з урахуванням стану їх здоров'я, пластичності психіки, здатності до навчання та особистісних особливостей дитячого організму в кожному віковому періоді життя.
Практична значущість отриманих результатів. Науково обгрунтовано та впроваджено комплекс профілактичних заходів психогігієнічної корекції стану здоров'я дітей, які перебувають на різному рівні соціальної адаптації.
Матеріали проведених досліджень увійшли до інформаційних листів: «Психодіагностичний опитувальник старшокласника», як метод оцінки донозологічних психічних станів у підлітків» (№ 209, 2005), «Спосіб життя, як метод оцінки факторів ризику у життєдіяльності підлітків» (№ 210, 2005), «Застосування імунологічного скринінгу при проведенні медичних оглядів соціально дезадаптованих дітей» (№ 7, 2007); були використані при розробці методичних рекомендацій "Психогигиеническая коррекция донозологических состояний подростков в учреждениях государственной опеки" (2008); монографії «Феномен маргинальности в современном украинском обществе: теоретические, социологические и психогигиенические аспекты» (2008).
Результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедри гігієни та екології Харківського національного медичного універститету, Луганського державного медичного університету, а також Донецького національного медичного університету; в притулки для неповнолітніх, школи, роботу санітарно-епідеміологічної служби міста Луганська та Луганської області. Розроблені та захищені трьома деклараційними патентами на винахід: укладка для взуття; спосіб профілактично-лікувальної дії на органи дихання дітей; спосіб безмедикаментозного лікування сколіозу хребта у дітей.
Особистий внесок здобувача. Вибір теми наукового дослідження, постановка мети, завдань, обговорення отриманих результатів, планування роботи були здійснені разом з науковим консультантом професором В.О. Коробчанським. Автором самостійно проведено: патентно-інформаційний пошук, аналіз літератури з теми дисертації, обстеження дітей, виконано експериментальну частину роботи, вивчено й узагальнено результати проведених досліджень, здійснено статистичну обробку, обґрунтовано наукові висновки, рекомендації та основні положення роботи, які виносяться на офіційний захист. Дисертантом не були використані результати та ідеї співавторів публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на засіданнях: 7-ій підсумковій регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 200-річчю Харківської вищої медичної школи (Харків, 2004); Х Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету (Харків, 2005); науково-практичній конференції «Актуальні питання гігієни й екологічної безпеки України» (Київ, 2005); 8-ій підсумковій регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю санітарно-гігієнічного (медико-профілактичного) факультету Харківського державного медичного університету (Харків, 2005); науково-практичній конференції «Гігієнічні й соціально-психологічні аспекти моніторингу здоров'я школярів» (Харків, 2006); науково-практичній конференції «Актуальні питання гігієни й екологічної безпеки України» (Київ, 2006); XІ Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції (Тернопіль, 2006); науково-практичній конференції «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України» (Київ, 2007); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми гігієни й екології» (Донецьк, 2007); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я" (Луганськ, 2008); науково-практичній конференції "Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України" (Київ, 2008); ІV Международной научно-практической конференции «Экологическая безопасность: проблемы и пути их решения» (Алушта, АР Крым, 2008); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей групи соціального ризику, шляхи подолання» (Луганськ, 2008); І Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених "Сучасні екологічні проблеми України" (Луганськ, 2008).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 28 статей у журналах і збірниках, рекомендованих ВАК України, 3 деклараційних патенти на винахід, 18 тез доповідей на конференціях, форумах та з'їздах, 3 інформаційні листи, монографія та методичні рекомендації.

Список литературы

АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Реалізація робочої гіпотези дисертаційного дослідження мала на увазі гігієнічний підхід на основі концепції цілісності психічної й морфофункцїональної організації організму, що поєднує фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й імунологічні напрямки в оцінці, прогнозуванні й корекції життєдіяльності підлітків зі зниженим рівнем соціальної адаптації.
На відміну від ранньої діагностики, спрямованої на виявлення первинних симптомів захворювань із метою своєчасного, ефективного лікування, донозологічна діагностика має на меті виявлення преморбідніх, що граничать із нормою відхилень дисфункціонального характеру, і що принципово важливо - у контексті причинно-наслідкових стосунків людини з навколишнім середовищем [142].
Отримані в роботі результати підтвердили, що до зовнішньосередових специфічних факторів ризику розвитку психічної патології й попередніх їй прикордонних станів можуть бути віднесені психотравмуючі обставини, що є наслідком несприятливого психологічного мікроклімату в родині й у колективі, часті стресові й дистресові ситуації, обумовлені особливостями трудової діяльності або навчання, особливості виховання в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, а також індивідуальні особливості нервової системи й риси особистості: 1) типологічною, обумовленою спадковістю; 2) пов'язані з уродженою неповноцінністю нервової системи; 3) придбані у зв'язку із захворюваннями або травмами головного мозку [25, 343].
Окремо до факторів, які ймовірно впливають на погіршення психічного стану підлітків, варто віднести порушення рухової активності, режиму дня, характеру й режиму харчування, несприятливі гігієнічні умови життя і особливо наявність шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю й наркотиків).
Виходячи із цього, принциповою діагностичною ознакою донозологических станів є те, що під впливом факторів ризику порушується нормальний фізіологічний цикл «напруга - стомлення - відновлення» і виникає перенапруга й перевтома організму.
Узагальнюючи експериментальний досвід, можна укласти, що межові стани діагностуються виходячи з трьох принципових критеріїв: 1) вони, як правило, носять індивідуальний характер, що виділяє даних осіб із загальгрупової динаміки фізіологічних змін, обумовлених методами психодіагностики; 2) провідною відмітною рисою даних станів є зміна в його носіїв тимчасових (насамперед ритмових) характеристик життєдіяльності, що є в основі робочого динамічного стереотипу, працездатності (у контексті даної проблеми - розумової), біоритмологічної денної, тижневої і річної динаміки; 3) в плані прогнозу найбільш типовим результатом межевихих психічних станів є астенія, депресія, невроз [299], а специфічний симптомокомплекс, характерний для станів попередних цим захворюванням, може вважатися основою гігієнічної діагностики психічного здоров'я.
Найважливішим напрямком псіходіагностичних досліджень є встановлення ризику й ступеня соціальної дезадаптації, що являє собою типовий предпатологічний психічний стан, результатом розвитку якого можуть стати маніфестні психічні розлади.
Вищесказане дозволяє представити методологічну послідовність донозологічної діагностики психічного здоров'я.
Як видно з малюнка 8.1, гігієнічна донозологічна психодіагностика послідовно включає дві стадії: I - прогнозування можливих патологічних станів, що розвиваються під впливом факторів ризику, II - виявлення фактичних відхилень у стані здоров'я предпатологічного й передхворобного (дисфункціонального) характеру.

Мал. 8.1. Методологічна послідовність гігієнічної донозологічної психодіагностики: А - фактори ризику; В - хворобу; З - межевий стан.
Крім практичної значимості для цілей психодіагностики, подібна схема має принципове значення для оптимізації підготовки лікаря-профілактика. Вона покликана вирішити протиріччя між широкою клінічною підготовкою лікаря загальної практики й завданнями переважно наглядового характеру, які доводиться вирішувати в практичній роботі випускнику-гігієністу, тому що навички гігієнічної донозологічної діагностики формуються на навичках клінічної діагностики [108,109].
Очевидно, що центральна роль у гігієнічній донозологічній діагностиці (як і в клінічній) приділяється диференціальній діагностиці.
Гігієнічна диференціальна діагностика вирішує два принципові завдання. По-перше, методами диференціального аналізу ми розділяємо фактори навколишнього середовища на фактори ризику виникнення психічних розладів і оздоровчі фактори. По-друге, методами диференціальної психодіагностики встановлюємо ознаки конкретних донозологічних станів - імовірних попередників психічної патології.
Було встановлено, що життєдіяльність підлітків, які відносяться до категорії соціально дезадаптованих дітей, схильних до девіантної й делінквентної поведінки, в умовах бездоглядності й бродяжництва формується в жорстких умовах виживання за відсутності виховного впливу дорослих й нормального оточення однолітків, за вкрай несприятливих умов проживання.
Загальними закономірностями формування системи життєдіяльності підлітків, які утримуються в установах державної опіки, є нівелююча дія, існуючого, чітко регламентований режим дня на особисті прагнення підлітків. Такий зовні навчально-виховний вплив має формуючу дію на психосоматичний статус осіб зі зниженим рівнем соціальної адаптації, створює базис для їх наступної соціальної реабілітації. Проявами даної тенденції є встановлений факт прагнення відповідей обстежуваних підлітків до середніх значень за такими факторами життєдіяльності, як рівень рухової активності, режим дня, характер харчування.
Спільним для життєдіяльності підлітків, що перебувають в притулках для неповнолітніх та інтернатах, є невисокий рівень санітарної культури й стримування прагнення до реалізації шкідливих звичок.
Відмінною рисою в організації життєдіяльності підлітків у притулках і інтернатах є більш висока оцінка психологічного мікроклімату в притулку (55,55±7,45 %), ніж в інтернаті (27,77±10,55 %, р<0,05), що можна розцінювати як позитивну емоційно-настановчу психологічну реакцію соціально дезадаптованих підлітків у відповідь на позитивні зміни умов проживання. Встановлені загальні закономірності й особливості формування умов життєдіяльності підлітків зі зниженим рівнем соціальної адаптації є об'єктивною основою для розробки заходів первинної психопрофілактики й психологічної корекції станів, періодів і ситуацій ризику.
На підставі викладеного є можливим представити принципову схему гігієнічної донозологічної діагностики (малюнок 8.2.).

Лікувально-профілактичні заходи

Донозологічні психічні
стани

Патологічні психічні
стани

Психодіагностика функціонального стану

Оцінка умов життєдіяльнос-ті людини

Фактори ризику виникнення захворювань

Оздоровчі зовнішньо-середові фактори

Вона містить оцінку психічного здоров'я людини, включеної в складну багаторівневу систему взаємин з факторами навколишнього середовища.
При цьому кінцевою метою дослідницької програми є розробка системи психогігієнічних заходів саногенного, режимно-організаційного й адаптогенного характеру, спрямованих на первинну профілактику психічних порушень.
Розробка подібної системи гігієнічних заходів особливо важлива відносно осіб підліткового віку, що належать до категорії ризику, схильних до соціально негативної поведінки.
Теоретичною основою психодіагностичного тестування в гігієнічних дослідженнях біосоціальної адаптації підлітків є вчення про саногенез - єдиний процес формування здоров'я на етапах норми, донозології, патології й видужання [316].
Відомо, що кількісно рівень здоров'я представлений нормою, компенсацією, субкомпенсацією і декомпенсацією. Кожен стан має певний ступінь інтерактивності: від біологічної інтеграції - у нормі до дезінтеграції й патологічної інтеграції - при хворобі.
Психогігієнічне тестування припускає вивчення психічного стану індивідуума на етапах норми й донозології, однак з урахуванням ризику розвитку конкретних захворювань.
Донозологічна гігієнічна психодіагностика покликана оцінити стан здоров'я на рівнях: 1) предпатології - функціональної норми, для якої характерні ситуації, періоди й стани підвищеного ризику; 2) передхвороби - дисфункціональних станів, за яких проявом передхвороби служить дезадаптація організму, однак на відміну від вираженої патології відсутній весь характерний симптомокомплекс захворювання.
У підлітковому віці особливу психодіагностичну цінність представляють психофізіологічні функції, що лежать в основі когнітивних (пізнавальних) процесів: сприйняття, пам'ять, мислення, увага й похідні від них поведінкові реакції.
Психодиагностичне дослідження ґрунтується на відомій методологічній послідовності «фактори ризику (ступінь впливу) - психологічний ефект (рівень і якість відповідної реакції)», що дає можливість оцінити певні відповідні реакції функції пам'яті й уваги, як інтегральні показники в системі психодіагностики конкретних донозологічних станів - попередників астенії, депресії, іпохондрії, неврозу, органічних поразок психіки й головного мозку. А саме станів тонзиторного, активаційного , емоційного й тонічного характеру.
У результаті порівняльного психогігієнічного дослідження із застосуванням авторського тесту «Психодіагностичний опитувальник старшокласника», як метод оцінки донозологічних психічних станів у підлітків (інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 209-2005) зроблена оцінка донозологічних психічних станів у підлітків. Показано істотне значення впливу факторів соціального оточення на адаптаційні можливості підлітків і їх схильність до психічної патології.
До загальних закономірностей саногенезу підлітків належать кілька встановлених явищ.
По-перше, це значна поширеність у різних групах обстежених підлітків-носіїв ознак психічної донозології: 66,66±8,16 % - у притулках для неповнолітніх; 68,75±5,79 % (в окремому випадку до 100 %) - в інтернатах; 56,50±5,60 % - у загальноосвітній школі. Дану обставину, напевно, можна розцінювати, як результат високої сенсативності підліткового організму до зовнішньосередовищного впливу.
По-друге, установлений цілком певний зв'язок між дисфункцією за депресивним й іпохондричним типом з деяким перевищенням числа осіб, що детермінують схильність до іпохондрії.
У третє, доведена чітка кількісна залежність між підлітками з дисфункцією за астенічним типом і ступенем соціального благополуччя, що робить даний показник інтегральним для оцінки ступеня соціальної адаптації.
Особливості саногенезу підлітків різного ступеня соціальної адаптації проявляється й у кількісних показниках. Чим більш тісний і безперервний період перебування підлітка в агресивному соціальному оточенні й поза коригуючого (педагогічного, психогігієнічного) впливу, тим більше число осіб демонструють схильність до донозологічних психічних станів, серед яких переважає дисфункція за астенічним типом.
Істотні розходження в поширеності донозології серед підлітків - учнів різних інтернатів, свідчать про особливості контингенту й специфіку режиму навчально-виховного процесу в кожному з них.
Формування системи життєдіяльності підлітків, які в силу психосоціальної адаптації проявляють схильність до соціально негативної поведінки, є одним з несприятливих шляхів розвитку більш загального процесу - системогенезу життєдіяльності зростаючого організму.
Даному видоспецифічному процесу властиві характерні риси, знання яких є основою формування загальної універсальної системи психодіагностики й первинної психопрофілактики відхилень і можливих патологічних станів у психічному здоров'ї осіб різного рівня соціальної адаптованості і, насамперед, підлітків, що перебувають у стані, у ситуації й у періоді ризику.
Як свідчить вивчення даного питання, на сьогоднішньому рівні розвитку різних наук про вищу нервову діяльність, включаючи нейрофізіологію, психофізіологію, психологію й медичні науки, системогенез життєдіяльності забезпечується за рахунок обов'язкового виконання ряду законів і закономірностей, невиконання яких визначає зниження рівня адаптаційних можливостей, призводить організм до предпатологічних станів і захворювання [170,251,252].
Найважливішим законом розвитку системогенеза життєдіяльності є поступальний, послідовний процес морфофункціонального розвитку ЦНС у контексті її регулюючої дії на зростання і розвиток усього організму й формування психіки. Рівень морфофункціонального розвитку осіб 12-18 літнього, підліткового віку є підсумком усього попереднього пері- і постнатального розвитку організму з усіма властивому кожному віковому періоду особливостями. Ступінь фізичного й духовного розвитку підлітка, його здоров'я багато в чому визначається адекватністю умов його розвитку в попередні вікові періоди. Низький рівень здоров'я є прямим наслідком впливу несприятливих факторів навколишнього середовища. Однак і сам підлітковий вік визначає своєрідний характер життєдіяльності, провідною рисою якого є висока сенситивність до зовнішнього впливу на фоні ще несформованої системи життєвих орієнтирів і своєрідної організації психіки. Остання обставина робить підлітка особливо схильним до зовнішнього негативного соціопсихологічного впливу, що поряд з можливими вадами попереднього розвитку створює ґрунт для розвитку донозологічних психоемоційних станів, здатно формувати схильність до соціальної негативної поведінки. Чим молодш організм, тим нижче рівень його неспецифічної опірності.
Наступним об'єктивним законом системогенезу життєдіяльності є обумовленість структурно-функціональної організації мозку статтю, що визначає своєрідність гендерних особливостей поведінки підлітків різного рівня соціальної адаптації. В основі морфофункціональних відмінностей мозку лежить регулюючий вплив на зростаючий організм чоловічих або жіночих гормонів, що в остаточному підсумку визначає стереотипи статевої поведінки, схильності й здатності осіб протилежної статі, особливості механізмів пізнавального процесу, психічне здоров'я. Остання обставина особливо важлива під час проведення психодіагностики донозологічних станів - попередників депресії, психопатії, наркозалежності, органічних поразок психіки. Встановлено, що для представників чоловічої статі характерний більш низький рівень соматичного здоров'я.
Обумовленість системогенезу життєдіяльності як зовнішньосередовищним, так і спадкоємними факторами - наступна закономірність росту й розвитку організму, що у підлітковому віці досягає практичної зрілості, яка уможливлює рішення найскладних когнітивних завдань, повноцінна участь у соціальному житті суспільства, свідоме виконання біологічних функцій. Найважливішим положення психогенетики є те, що деякі ознаки людини не піддаються зовнішньосередовищному регулюванню, інші ж більш пластичні, що уможливлює вплив на них зовнішнього тренуючого, навчального й виховного впливу. Міцно зчеплений зі спадковістю темперамент підлітка, однак особливості характеру можуть формуватися за адекватного педагогічного впливу. Добре тренується опорно-рухова система, пам'ять, увага. Спадковістю детерміновані темпи росту й розвитку організму. З віком змінюються окремі здібності. У плані психодіагностики донозологічних станів важливо відзначити, що на благополуччя в психічному розвитку виразно впливають такі зовнішньосередовищні фактори як вірусні внутрішньоутробні інфекції, а також недостатнє, неповноцінне харчування, незадовільні санітарні умови проживання, недостатній рівень медичного обслуговування - типовий комплекс несприятливих факторів життєдіяльності дітей з неблагополучного соціального середовища, схильних до делінквентних форм поведінки.
Наведені особливості системогенезу життєдіяльності дітей лягли в основу робочої гіпотези, підтвердженої результатами порівняльного психогігієнічного вивчення механізмів формування донозологічних станів підлітків різного ступеня соціальної адаптації з метою розробки єдиної системи психодіагностики й психокорекції предпатологічних станів, первинної профілактики психічних захворювань і реактивних станів.
Було встановлено, що однією з найпоширеніших форм соціально негативної поведінки є безпритульність.
Однією з основних причин безпритульності є неповні родини й позбавлення батьків батьківських прав. Втечі, які вели до безпритульності, носять переважно ситуативний характер.
У популяції соціально дезадаптованих підлітків домінують особи в основному з епілептоїдним - 22,0±5,4%, рідше гіпертимним, нестійким, циклоїдним та істероїдним типами акцентуації. При цьому для них характерна значна поширеність малих аномалій розвитку внаслідок перінатальної патології. Проявами органічного дизонтогенезу були: гіперкінетичні розлади поведінки й уваги, розладу прихильності, специфічні розлади розвитку шкільних навичок і енурез.
У структурі виявлених психічних розладів домінували емоційні розлади у вигляді депресії, що носила маскований (преморбідний) характер і розлади поведінки соціалізованого типу у вигляді патологічних форм соціальної активності у вуличних групах зі значною поширеністю делінквентних форм поведінки у вигляді жебрацтва й дрібних крадіжок.
Клінічні ознаки (його тип, вага, тривалість) вивчених розладів, індивідно-конституціональні й психосоціальні показники в неповнолітніх зі зниженим рівнем соціальної адаптації сполучені з рівнем емоційної напруженості, її динамікою, типом вегетативного балансу й рівнем працездатності досліджуваних. При цьому більш сприятливі клінічні форми розладів, парціальність і помірність психосоціальні дезадаптації неповнолітніх співвідносяться з невисоким рівнем емоційної напруженості без ознак її наростання, домінуванням ерготрофних тенденцій у вегетативному балансі випробуваних.
Установлено, що в неповнолітніх безпритульних є два класи емоційно-мотиваційних станів. Перший клас пов'язаний із фрустрацією провідних потреб, дисстресом і неефективною захисною тактикою. Під час збудливих патохарактерологічних реакцій у підлітків переважають дезадаптивний стенічний або змішаний стенічно-екстрапунітивный типи реагування. Другий клас типовий для підлітків з гальмівними патохарактерологічними реакціями. У неповнолітніх спостерігаються слабкі (чистий або змішаний) пасивно-споглядальні інтрапунітивні типи реагування.
Наявність двох класів патернів у неповнолітніх з ознаками дезадаптації може бути пов'язана як зі змінами (перебудовою) споживчо-мотиваційної сфери в ході хвороби, так і вихідними індивідуально-психологічними особливостями випробуваних осіб.
Одним з найважливіших критеріїв індивідуального й популяційного соціального благополуччя підлітків є їх психоемоційний стан. Про це свідчать дані порівняльного вивчення психоемоційного стану в різних вікових і соціальних групах.
Установлено, що зниження рівня соціальної адаптованості дітей корелює з прогресивним зниженням числа осіб з позитивним емоційним статусом від 28,4±3,2 % до 0.
Разом з тим, про складність процесу соціалізації молоді із благополучного середовища, дозволяє судити істотна перевага серед учнів середньої школи й технікуму осіб володіючих негативним психоемоційним статусом, число яких було істотно більше, ніж осіб з позитивними характеристиками: 64,85±3,41 % і 28,48±3,23 %, відповідно (р<0,001).
Особливо складно процес соціальної адаптації протікає в підлітковому віці, про що свідчить прогресивне зниження серед школярів у вікових групах від 6-10 до 11-14 і 15-18 років психоемоційних характеристик.
З погляду оцінки, прогнозу й корекції соціальної адаптації дітей з неблагополучного середовища важливим психодіагностичним прийомом є складання характерологічного портрета типового підлітка, обтяженого бродяжництвом, бездоглядністю, жебрацтвом та іншими антисоціальними проявами.
Як показали порівняльні спостереження, соціально дезадаптовані діти та підлітки істотно відрізнялися від своїх однолітків - учнів загальноосвітньої школи за такими комунікативними особистісними властивостями як підвищена обережність, крайній нонконформізм, низька самодостатність, а також за такою емоційно-вольовою характеристикою як низький самоконтроль.
Особи з подібною сукупністю характерологічних рис схильні до ускладнення ситуації, у якій перебувають, відрізняються мовчазністю, настороженістю до зовнішнього, у т.ч. виховного впливу. Вони егоцентричні і віддають перевагу власним рішенням перед тими, які приймаються групою або пропонуються наставниками, тим самим вибирають свій власний життєвий шлях, орієнтуючись на самостійне прийняття рішень і дій. При цьому відмінною рисою нонконформних осіб є те, що вони не домінанти, не намагаються нав'язати свою думку навколишнім, але й не жадають від них схвалення й підтримки. Разом з тим, утровано низька самодостатність серед більшості безпритульних свідчить про високий ступінь групової залежності даного контингенту.
Як показали дослідження, домінуючою рисою характеру, яка визначає емоційно-вольові якості соціально дезадаптованих дітей, є низький самоконтроль, який додає до психологічного портрета такі якості індивідуума як крайня недисциплінованість, внутрішня конфліктність подань про себе, зневага виконанням соціальних норм.
У порівняльному аспекті збірний психологічний портрет підлітка із благополучного соціального середовища, учня загальноосвітньої школи, виглядає наступним чином.
Підліток характеризується стриманістю, розважливістю, обережністю з певною схильністю до ускладнень і песимістичністю сприйняття дійсності, однак трохи поверхневим сприйняттям деяких сторін навколишнього світу.
У даній групі підлітків спостерігається з'єднання двох здавалося б протилежних емоційно-вольових якостей - самовпевненості на фоні високої схильності почуттям. Подібне, характерне для підліткового віку сполучення рис наділяє молоду людину високою впевненістю в собі за відсутності внутрішньої соціально психологічної зрілості. Остання обставина визначає такі супутні поведінці риси особистості, як нестійкість, схильність впливу обставин, випадку.
До принципово відмінної риси осіб, що перебувають під батьківською опікою, належить їхній конформізм у поведінці, що визначає високу залежність від колективу, орієнтацію на суспільну думку, колективні види праці й ухвалення рішення. Для осіб з даною рисою характеру надзвичайне значення має соціальне схвалення їхніх дій.
Загальною характерологічною рисою, широко розповсюдженою в обох досліджуваних популяціях підлітків, є висока товариськість, яка полягає у відкритості й добросердості, природності й невимушеності. Разом з тим, акцентуація за даною рисою характеру супроводжує такі негативні сторони поведінки як непослідовність дій, схильність до афектомії.
Найважливішою психодіагностичною умовою в оцінці структури особистості є облік статевого диморфізму.