ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) :

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОЧЕРОВ МИХАЙЛО ВІКТОРОВИЧ

УДК 343.35+343.9

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ
(КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Вербенський М.Г. –
доктор юридичних наук, доцент,
заслужений юрист України

Київ – 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ 14
1.1. Історія запровадження в Україні кримінальної відповідальності
за незаконне збагачення 14
1.2. Порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства
про незаконне збагачення 25
Висновок до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
НЕЗАКОННОГО ЗБАГАЧЕННЯ 45
2.1. Об’єкт посягання незаконного збагачення 45
2.2. Об’єктивна сторона незаконного збагачення 87
2.3. Суб’єкт і суб’єктивна сторона незаконного збагачення 110
Висновок до розділу 2 138
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ
НЕЗАКОННОМУ ЗБАГАЧЕННЮ 143
3.1. Загальносоціальні заходи запобігання незаконному збагаченню 143
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання
незаконному збагаченню 156
Висновок до розділу 3 175
ВИСНОВКИ 177
ДОДАТКИ 181
Додаток А 181
Додаток Б 191
Додаток В 193
Додаток Д 204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 208

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Основним гарантом закріпленої за громадянами широкої системи прав і свобод виступає держава Україна, яка у свою чергу вимагає неухильного дотримання законності, насамперед від службових осіб державних установ та організацій. На виконання зазначених завдань вітчизняний законодавець ратифікував ряд міжнародних документів (серед яких чільне місце відведено Конвенції ООН проти корупції і Кримінальній конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією) та імплементував положення останніх у національне законодавство. На думку вітчизняних і міжнародних експертів, реалізація положень цих нормативних актів у практичній діяльності здатна істотно послабити корупційну складову в країні, переконати особу і суспільство у дієвості принципу верховенства права, підвищити рівень довіри громадян до інститутів влади. Разом із тим запроваджена законодавцем імплементація норм зазначених конвенцій у вітчизняне кримінальне законодавство, як свідчить судова практика, поки що не дала очікуваних результатів. Новели (серед яких найбільше сумнівів і суперечок як у правозастосовних органів, так і у науковців викликала стаття, що передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення) потребують наукових досліджень, роз’яснень і переосмислення усталених правозастосовною практикою поглядів з урахуванням міжнародних стандартів і досвіду зарубіжних країн.
Законодавець, передбачаючи кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (ст. 368-2 КК), у диспозиції цієї статті не розкрив об’єктивних і суб’єктивних ознак цього злочину та не врахував, що КК містить кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за аналогічні суспільно небезпечні діяння. Зазначене викликає у наукових колах сумніви з приводу доцільності передбачення цього складу у КК, а деякі вчені взагалі вважають, що механічне копіювання положень цього акта міжнародного права у національне кримінальне законодавство призведе, по суті, до відродження на практиці об’єктивного ставлення у вину, оскільки сам факт наявності таких «перевищених» доходів фактично розглядається як злочин (незаконне збагачення), якщо тільки сама службова особа не доведе інше (законний характер одержання вигоди). Такі ж питання виникають і в судово-слідчій практиці. Наведене й зумовлює актуальність питання удосконалення правозастосовної практики, а також кримінального законодавства про відповідальність за незаконне збагачення, що дасть змогу підвищити дієвість його норм, а отже, значно скоротити масштаби корупційних проявів і поліпшити імідж нашої держави на світовій арені.
У кримінально-правовій науці питання кримінально-правової боротьби зі службовими злочинами досліджували такі вчені як О. Ф. Бантишев, Д. В. Бараненко, Б. В. Волженкін, А. В. Галахова, О. О. Дудоров, Б. В. Здравомислов, І. Ю. Зейкан, Г. М. Зеленов, В. П. Коваленко, М. Д. Лисов, Р. Л. Максимович, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, В. І. Осадчий, О. Б. Сахаров, О. Я. Свєтлов, Т. І. Слуцька, І. В. Терентьєв, В. І. Тютюгін, М. І. Хавронюк, В. Г. Хашев, Ф. В. Шиманський та інші. Статтю, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, в загальних рисах у своїх працях, присвячених корупційним злочинам у цілому, досліджували П. П. Андрушко, Л. П. Брич, О. О. Дудоров, В. М. Киричко, В. І. Тютюгін, Є. Л. Стрєльцов, М. І. Хавронюк та інші.
Окрім робіт зазначених авторів теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також праці українських і зарубіжних учених, зокрема: М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, А. М. Бойка, В. І. Борисова, М. Г. Вербенського, П. А. Вороб’я, С. Б. Гавриша, В. О. Глушкова, Н. О. Гуторової, О. М. Джужі, М. Й. Коржанського, О. М. Костенка, Є. В. Лащука, С. Я. Лихової, О. А. Мартиненка, П. С. Матишевського, П. П. Михайленка, А. А. Музики, А. В. Наумова, Б. С. Нікіфорова, В. М. Поповича, О. І. Рарога, А. В. Савченка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого, Є. В. Фесенка, П. Л. Фріса, М. Д. Шаргородського, Н. М. Ярмиш, С. С. Яценка та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених злочинам у сфері службової діяльності, з огляду на започатковані нині реформаційні процеси законотворення, в тому числі внесення змін до КК, а також беручи до уваги відсутність комплексних досліджень кримінально-правової характеристики складу злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, з урахуванням напрацьованих теорією кримінального права заходів щодо запобігання його проявам, потреби правозастосовних органів у наданні рекомендаційних роз’яснень щодо правильного застосування кримінального закону, недопущення неоднакового та неоднозначного трактування його положень особливої актуальності набуває проведення ґрунтовного наукового дослідження цієї статті. Наведене свідчить про необхідність аналізу самої норми, положень міжнародних документів, досвіду зарубіжних країн, судової практики та підготовки на основі отриманих результатів пропозицій щодо можливих шляхів вирішення спірних питань, які виникають у наукових колах і в практичній діяльності правозастосовних органів під час застосування положень діючого законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Указу Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 «Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 –2014 рр., затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347, Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України на 2010 – 2012 рр.
Метою дисертації є комплексна кримінально-правова та кримінологічна характеристика незаконного збагачення і формулювання на її основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення положень законодавства про кримінальну відповідальність, практики їх застосування, а також заходів запобігання досліджуваному злочину. Для досягнення цієї мети було визначено такі основні завдання:
– дослідити становлення і розвиток законодавства про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в історичному аспекті, вивчити зарубіжний досвід запровадження кримінальної відповідальності за це суспільно небезпечне діяння та можливість його використання в Україні;
– проаналізувати та розкрити зміст об’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 368-2 КК;
– встановити й дослідити суб’єктивні ознаки складу незаконного збагачення;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення правозастосовної практики, норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, та рекомендації стосовно внесення відповідних змін до чинного законодавства;
– запропонувати основні напрями та заходи щодо запобігання незаконному збагаченню службових осіб.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю службових осіб і покликані забезпечувати здійснення кримінально-правового та кримінологічного впливу на сферу службової діяльності.
Предмет дослідження – кримінально-правове та кримінологічне дослідження відповідальності за незаконне збагачення.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження у роботі було використано різні наукові методи: догматичний застосовано під час опрацювання законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, з’ясування дійсного змісту ознак, передбачених диспозиціями ст. 368-2 КК, шляхом їх тлумачення з використанням різних способів (розділ 2); історико-правовий – надав можливість розглянути витоки кримінальної відповідальності та історичні особливості формування норми, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення (підрозділ 1.1); системний – використано для вирішення кримінально-правових і кримінологічних питань щодо незаконного збагачення службових осіб з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду, норм цивільного та адміністративного законодавства, а також аналізу основоположних нормативно-правових актів України – Конституції України, КК та законів України, а також наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених щодо з’ясування понять, змісту, ознак, проблемних питань застосування ст. 368-2 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (всі розділи дисертації); порівняльно-правовий – надав можливість ознайомитися із зарубіжним досвідом щодо запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (підрозділ 1.2); системно-структурний і функціональний – для дослідження родового та безпосереднього об’єктів незаконного збагачення, виокремлення видового об’єкта, а також ознак об’єктивної і суб’єктивної сторін, суб’єкта злочину в контексті з’ясування змісту та удосконалення чинного законодавства (розділ 2); логіко-граматичний – дав змогу встановити етимологічний зміст кримінально-правових і кримінологічних понять у сфері службової діяльності (всі розділи); соціологічний – застосовано під час проведення анкетування працівників органів прокуратури, адвокатури та суду, аналізу результатів опитування, а також для вивчення матеріалів судової і слідчої практики (всі розділи); статистичний метод забезпечив обґрунтування, аналіз й узагальнення емпіричної інформації, що стосується досліджуваної теми (всі розділи дисертації).
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з питань кримінального, кримінального процесуального, адміністративного, цивільного права, теорії держави і права, а також філософії, соціології та кримінології.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародні правові акти, Конституція України, КК, інші нормативно-правові акти України. У роботі також використано кримінальні кодекси зарубіжних країн.
Емпіричною базою дослідження є дані статистичної звітності (за 2011 р. і 3 місяці 2012 р.), аналітичні документи Генеральної прокуратури України, узагальнення матеріалів судової практики за 2011 р. і 7 місяців 2012 р., зведені дані вивчення 10 кримінальних справ, порушених за ст. 368-2 КК, розслідуваних органами досудового слідства і розглянутих у суді першої та апеляційної інстанцій упродовж 2011 р. і 7 місяців 2012 р. Проведено анкетування 95 працівників органів прокуратури, 75 адвокатів та 40 суддів – представників практично всіх регіонів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, присвяченим кримінально-правовому та кримінологічному дослідженню відповідальності службової особи за незаконне збагачення. Внесок дисертанта у розробку наукової проблеми полягає в особистому обґрунтуванні ряду нових положень, уточненні змісту окремих термінів і понять, що можуть мати значення для науки, правозастосовної практики та подальшого удосконалення кримінального законодавства. Найбільш важливими теоретичними висновками і практичними положеннями, що містять елементи наукової новизни, є:
вперше:
– доведено, що під одержанням неправомірної вигоди як формою прояву незаконного збагачення слід розуміти не лише процес цієї дії в умовах реального часу, а й її результат – одержання, що відбулося в минулому (постфактум); безпосереднє вручення такої вигоди іншою особою або отримання цієї вигоди внаслідок злочинної або іншої протиправної поведінки винного; одноразове отримання або сумарне накопичення неправомірної вигоди у значному (ч. 1), великому або особливо великому розмірі (ч. 2 і ч. 3 ст. 368-2 КК відповідно);
– аргументовано, що конструктивною ознакою хабарництва (складів злочинів, передбачених статтями 368, 369 КК України) є зумовлене дією (давання або одержання хабара, а з огляду на зміст останніх законодавчих ініціатив – пропозиція, обіцянка, давання або одержання неправомірної вигоди ) діяння по службі (виконання чи невиконання службовою особою в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища), а отже, наявність або відсутність такої ознаки є основою для розмежування незаконного збагачення та одержання хабара. Також обґрунтовано, що закріплення вказівки на цю ознаку лише у ст. 368 КК свідчить про необхідність підтримки відповідної законодавчої ініціативи та заміни вжитого у ст. 368-2 КК слова «хабарництва» словами і цифрами «зазначених у статті 368 цього Кодексу»;
– обґрунтовано, що метою службової особи при одержанні неправомірної вигоди є збільшення (накопичення) статків; у разі передачі такої вигоди близьким родичам метою службової особи може бути збільшення статків близьких родичів цієї особи або приховування у такий спосіб (зокрема від громадськості, представників правоохоронних та контрольно-наглядових органів) факту одержання службовою особою неправомірної вигоди;
удосконалено:
– аргументацію, що використане законодавцем при вказівці на другу (альтернативну) форму незаконного збагачення формулювання «передача нею» свідчить про необхідність доведення спершу факту одержання службовою особою неправомірної вигоди та подальшого надання її близьким родичам такої особи;
– напрацьовану теорією кримінального права класифікацію ознак службової особи, яка відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК характеризується двома групами обов’язкових взаємозумовлених ознак: функціональними та посадовими (наявності ознак лише однієї групи недостатньо для визнання особи суб’єктом незаконного збагачення). Пропонується класифікувати функціональні ознаки: 1) за видом виконуваних функцій: а) представника влади; б) представника місцевого самоврядування; в) організаційно-розпорядчі; г) адміністративно-господарські; 2) за часом виконання: а) постійні; б) тимчасові; в) за спеціальним повноваженням. Останні, у свою чергу, за суб’єктом покладення поділяються на такі, якими наділяє (альтернативно) повноважний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, центральний орган державного управління зі спеціальним статусом, повноважний орган чи повноважна особа підприємства, установи, організації, суд або закон; а посадові ознаки за: 1) приналежністю особи до: а) органу державної влади; б) органу місцевого самоврядування; в) державного чи комунального підприємства; г) державної чи комунальної установи; д) державної чи комунальної організації; 2) часом обіймання: а) постійні; б) тимчасові;
дістали подальшого розвитку:
– судження, що визначення неправомірної вигоди, наведене у примітках до ст.ст. 364-1, 368-2 КК, окрім закріплення у ньому переліку різновидів неправомірної вигоди, тобто її предметних складових (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи), через використання слів «обіцянка», «пропозиція», «одержання» та «надання» містить вказівку на способи вчинення протиправних діянь, що становлять об’єктивні ознаки складів злочинів, предметом (ст.ст. 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК) або метою (ст.ст. 364-1, 365-2 КК) яких і є неправомірна вигода, обов’язкову відсутність належної грошової компенсації за таку вигоду та на незаконність таких діянь. Наголошено, що конструкція підрядного означального речення – «що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову» – вказує на обов’язковість одночасного дотримання обох умов – відсутності як законних підстав для обіцянки, пропозиції, надання або одержання переліку цінностей визначених у законі, так водночас і належної грошової компенсації за них (безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову);
– обґрунтування, що неправомірна вигода як предмет незаконного збагачення може мати лише матеріальний характер, її вартість може бути втілена у грошовому або майновому еквіваленті. На основі аналізу законодавчого визначення неправомірної вигоди, результатів проведеного емпіричного дослідження констатується, що відмежовувати незаконне збагачення від адміністративного корупційного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 172-5 КУпАП, крім іншого, слід за економічними ознаками (розміром) предмета корупційних правопорушень;
– аргументація, що незаконне збагачення характеризується лише прямим умислом – винний усвідомлює, що він одержує неправомірну вигоду без законних на те підстав, знає про неправомірність своїх дій, але все одно бажає надалі (залишаючи таку вигоду собі або передаючи її близьким родичам) збільшити статки (свої чи близьких осіб), одержавши вигоду у такий спосіб.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації висновки та пропозиції може бути використано:
– у правотворчості – для уточнення положень окремих нормативно-правових актів, що у подальшому сприятиме удосконаленню законодавства про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 13 червня 2012 р. № 04-19/143-1329);
– у правозастосуванні – при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації незаконного збагачення, під час підготовки постанов пленуму ВССУ (акт впровадження у практичну діяльність ВССУ від 23 травня 2012 р.
№ 223-695/0/4-12), а також для підвищення рівня юридичної підготовки та більш ефективної діяльності судових і правоохоронних органів;
– у науково-дослідній діяльності – як основу для подальшої розробки концепції запобігання злочинам у сфері службової діяльності як самостійного напряму у кримінології та для подальшого вивчення теоретичних проблем кваліфікації аналізованого злочину;
– у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України і спецкурсів, присвячених проблемам застосування кримінально-правових норм, кримінальній відповідальності за окремі види злочинів, під час вивчення навчальних дисциплін «Порівняльне кримінальне право», «Кримінологія та профілактика злочинів», а також для розробки навчально-методичних посібників, лекцій, методичних рекомендацій (акт впровадження у навчальний процес Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» від 3 вересня 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено у доповідях і повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ» (м. Львів, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан юридичної науки» (м. Харків, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин (актуальні проблеми та напрями розвитку)» (м. Запоріжжя, 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертаційного дослідження викладено у десяти наукових працях: шести наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, чотирьох публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках до дисертаційного дослідження наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці вперше в Україні кримінально-правового і кримінологічного дослідження злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, яке ґрунтується на основі вивчення національного й іноземного законодавства та практики його застосування. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення поставленого завдання, зокрема:
1. Поява статті, що передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення у вітчизняному кримінальному законі, зумовлена насамперед збільшенням масштабів корупції в державі, визнанням її на державному рівні однією із головних загроз національній безпеці та демократії в Україні, а лише потім – ратифікацією Україною міжнародних документів і рекомендаціями міжнародних інституцій. Дослідження стану кримінально-правової заборони незаконного збагачення службових осіб у кримінальних кодексах зарубіжних країн не тільки підтвердило факт її існування, а й виявило доцільність застосування іноземного досвіду.
2. Основним безпосереднім об’єктом незаконного збагачення є суспільні відносини, які виникають у зв’язку та під час здійснення службовою особою правомірної діяльності, тобто в межах і відповідно до нормативно-правових актів, а додатковим обов’язковим – авторитет органів влади і місцевого самоврядування та ділова репутація державних, комунальних підприємств, установ, організацій. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, можуть виступати права та інтереси окремих громадян чи юридичних осіб. Предметом цього злочину є грошові кошти, інше майно, нематеріальні активи, а також переваги, пільги і послуги (у матеріальному вираженні), що їх без законних на те підстав одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Дослідження змісту таких складових неправомірної вигоди як «грошові кошти», «інше майно» та «нематеріальні активи» засвідчило, що вони охоплюються поняттям «майно», у зв’язку з чим доцільним вбачається внести зміни до приміток до ст.ст. 364-1, 368-2 КК та замість слів «грошові кошти або інше майно, … нематеріальні активи» зазначити «майно».
За змістом правила, напрацьованого доктриною кримінального права, дія – це діяння, що суперечить нормі права, яка забороняє діяти певним чином, а бездіяльність – це діяння, що суперечить нормі, яка зобов’язує діяти у певний спосіб. Зважаючи на викладене, незаконне збагачення може вчинятися лише у формі дії – одержання неправомірної вигоди службовою особою або передачі службовою особою неправомірної вигоди близьким родичам. При цьому перше діяння є простим за формою та полягає в одержанні неправомірної вигоди, що відбувається (процес), або вже відбулося у минулому (результат). У випадках коли одержання неправомірної вигоди є наслідком злочинної (наприклад, у результаті перевищення влади або службових повноважень) або іншої протиправної (у разі порушення встановлених законом обмежень службової особи щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності тощо) поведінки винного та за наявності інших підстав дії останнього мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Натомість передача службовою особою неправомірної вигоди близьким родичам як альтернативна форма прояву незаконного збагачення характеризується складністю діяння, оскільки передбачає одержання і наступне надання. Незаконне збагачення слід вважати закінченим із моменту одержання чи передачі неправомірної вигоди, виняток становить одержання неправомірної вигоди у виді дарунка. У такому разі одержання неправомірної вигоди є закінченим у момент прийняття дарунка, який з урахуванням змісту ст. 8 ЗУ «Про засади запобіганні і протидії корупції» та ст. 722 ЦК може не збігатися з моментом його фактичного надання/одержання.
Зважаючи на те, що одержанню службовою особою неправомірної вигоди може передувати надання такої вигоди («необхідна» співучасть), беручи до уваги взаємозв’язок і взаємообумовленість цих діянь, а також те, що у кримінальному законі не передбачено відповідальності за надання неправомірної вигоди, дії особи (загальний суб’єкт), яка надала службовій особі неправомірну вигоду, мають кваліфікуватися як співучасть у незаконному збагаченні.
3. Суб’єктом (виконавцем) злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, є службова особа (визначення якої міститься у примітці до ст. 364 КК), яка діючи умисно, з корисливих або інших особистих мотивів із метою збільшення (накопичення) своїх статків одержує таку вигоду, або з метою збільшення статків своїх близьких родичів чи приховування у такий спосіб факту одержання нею неправомірної вигоди передає її близьким родичам. Для визнання особи суб’єктом (виконавцем) злочину, передбаченого ст. 368 2 КК, необхідно встановити, що така особа в момент одержання неправомірної вигоди або її передачі близьким родичам була наділена службовими повноваженнями. Близькі родичі не підлягають кримінальній відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, за винятком випадку, коли вони своїми діями свідомо сприяли його вчиненню.
4. Для уникнення різнотлумачень при визначенні правозастосовними органами форми вини незаконного збагачення запропоновано доповнити диспозицію ч. 1 ст. 368-2 КК перед словом «одержання» словом «умисне»; для уніфікації термінології вітчизняного законодавства в абз. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словосполучення «близькі особи» на «близькі родичі», у тексті цього Закону словосполучення «посадові особи» замінити на «службові особи» у відповідних відмінках, а в п. 3 ч. 1 ст. 4 цього Закону – слова «організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків» на «організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій».
5. Із метою запобігання незаконному збагаченню (так само, як й іншим корупційним правопорушенням) у цілому необхідно: запровадити систему моніторингу ефективності антикорупційного законодавства; об’єднати зусилля органів влади, науково-дослідних установ і громадськості щодо подальшого реформування антикорупційного законодавства, ефективного його застосування; продовження законопроектної роботи щодо створення Державного бюро розслідувань, до повноважень якого буде віднесено здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, суддями та працівниками правоохоронних органів; запровадити спеціальну конфіскацію; розробити дієві механізми фінансового контролю, в тому числі удосконалити механізм декларування доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру та реєстрації інтересів службових осіб; підвищити якість системи добору кандидатів на посади публічної служби, ретельно перевіряти ділові та моральні якості таких осіб для недопущення призначення на посади, пов’язані з виконанням функцій держави, людей нечесних, корисливих, безвідповідальних; забезпечити постійний контроль за належністю виконання службовими особами покладених на них обов’язків; із застосуванням сучасних навчально-методичних технологій постійно проводити роз’яснювальну роботу шляхом створення спеціалізованих радіо- і телепрограм, сайтів, періодичних видань, літератури та інших засобів пропаганди антикорупційної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Денис Сергійович Азаров. – К., 2002. – 246 с.
2. Акрам Трад Аль-Фаиз. Понятие субъекта должностных преступлений по уголовному праву Украины и Иордании (сравнительно-правовой аспект) / Акрам Трад Ль-Фаиз // Вісник інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 2. – С. 100-104.
3. Алексеев А. И., Овчинский В. С., Побегайло Э. Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса / А. И. Алексеев, В. С. Овчинский, Э. Ф. Побегайло – М.: Норма, 2006. – 144 с.
4. Алексеев А. Презумпции против коррупции / А. Алексеев // Законность. – 2008. – № 4. – С. 2-8.
5. Андрушко П. П. Злочини у сфері службової діяльності : навчальний посібник / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 342 с.
6. Андрушко П. П. Реформа українського законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України / П. П. Андрушко. – К. : Атіка, 2012. – 332 с.
7. Андрушко П. П. Стан імплементації у національне кримінальне законодавство стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією / П. П. Андрушко // Протидія корупції: європейський досвід та українські реалії : тези міжнар. наук. практ. конф. (20–21 квітня 2012 р.). – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – С. 26-32.
8. Андрушко П. П., Стрижевська А. А. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правова характеристика (ст. 364 Кримінального кодексу України) / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Законодавство України : науково-практичний коментар. – 2005. – № 2. – С. 26-35.
9. Аснис А. Я. Уголовная ответственность за служебные преступления / А. Я. Аснис. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2004. – 396 с.
10. Афян Э. Мотив и цели незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ / Эдуард Афян // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 9-12.
11. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть : [учебник] / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
12. Бакай М. Кримінально-правова характеристика зловживання впливом як виду злочину за міжнародними антикорупційними нормативно-правовими актами / М. Бакай // Право України. – 2011. – № 8. – С. 351-359.
13. Бантишев О. Ф., Рибачук В. І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом XVII Кримінального кодексу України : [навч. посіб.] / Бантишев О. Ф., Рибачук В. І. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 116 с.
14. Басова Т. Б. Мотив как обязательный признак субъективной стороны должностных преступлений / Т. Б. Басова // Российский судья. – 2004. – № 11. – С. 30-33.
15. Басова Т. Б. Уголовная ответственность за должностные преступления: правотворчество и правоприменение в условиях административной реформы Российской Федерации : [монография]. – Владивосток : Даль наука, 2005. – 284 с.
16. Безверхов А. Г. Имущественные преступления : автореф. дисс. … докт. юрид. наук : 12.00.08. / Безверхов Артур Геннадьевич. – Ижевск, 2002. – 46 с.
17. Беляева В. Г., Свидлов Н. М. Вопросы квалификации убийств : [учебн. пособие]. – Волгоград, 1984. – 60 с.
18. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права: Часть общая. Части общая и особенная: с примечаниями, приложениями и дополнениями по истории русского права и законодательству положительному / [прим. Н. Неклюдова] ; А. Ф. Бернер. – СПб. : Тип. Н. Тиблена и комп., 1865. – Т. 1. – 1865. – 940 с.
19. Бикмурзин М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / Бикмурзин Максим Павлович. – Уфа, 2005. – 196 с.
20. Бикмурзин М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / Бикмурзин М. П. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2006. – 184 с.
21. Бойко А. Загальносоціальні чинники корупції в Україні / А. Бойко // Вісник Національної академії прокуратури. – 2’2012. – 2012. – С. 29-33.
22. Борков В. Проблемы криминализации коррупционного обогащения в России / В. Борков // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 27-31.
23. Борьба с коррупцией приобрела евразийский масштаб. Владимир Путин выступает за единые и жесткие стандарты. – «Коммерсантъ-Online». – 31 травня 2012 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.kommersant. ru/doc/1947579/print
24. Братель С. Г., Василевич В. В., Золотарьова Н. І. Запобігання та протидія проявам корупції (для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування I–VIІ категорії посад) Текст] : [посіб.] / Братель С. Г., Василевич В. В., Золотарьова Н. І. та ін. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 376 с.
25. Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. Кримінологія : [навч. посібник]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.
26. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Ф. Г. Бурчак. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
27. Вакулик О. О. Проблеми протидії примушуванню давати показання в Україні та інших державах / О. О. Вакулик // Юридична Україна. – 2009. – № 4 (76). – С. 90-93.
28. Варіанти корумпованої поведінки. Роз’яснення. Запобігання проявам корупції / Головне управління юстиції у Сумській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://just.sumy.ua/rozjasnennya/ 2749-zapobgannya-proyavam-korupcyi.html
29. Васильєв А. С., Стрельцов Є. Л. До питання про поняття, ознаки і функції службової особи / А. С. Васильєв, Є. Л. Стрельцов // Вісник Академії правових наук. – 1995. – № 3. – С. 125-136.
30. Ведерникова О. Н. Реализация международно-правовых норм о борьбе с коррупцией в российском уголовном праве / О. Н. Ведерникова // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы 5-й Международной научно-практической конференции (24–25 января 2008 г.). – М. – 2008. – С. 415-417.
31. Ветров П. И. Уголовное право. Особенная часть : [учебник для вузов] / П. И. Ветров. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 527 с.
32. Взаимодействие международного и сравнительного уголовного права : [учебн. пособие] / науч. ред. проф. Н. Ф. Кузнецова; отв. ред. проф. В. С. Комиссаров. – М. : Издат. дом «Городец», 2009. – 288 с.
33. «Відкритий Уряд» тепер і в Україні. – Народна Армія : Центральний друкований орган Міністерства Оборони України. – № 1 (4853). – 4 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://na.mil.gov.ua/number/4853/2035.htm
34. Вільна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88% D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D0%B8
35. Виконуючий обов’язки Голови ВССУ Станіслав Міщенко взяв участь у координаційній нараді керівників правоохоронних та судових органів / Офіційний сайт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. – 13 листопада 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/novini_za_ii_pivrichchja _2012_roku/vikonujuchij_obovE2%80%99jazki_golovi_vssu_stanislav_micshenko_vzjav_uchast_u__koordinacijnij_naradi_kerivn.html
36. Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 р. у справі № 11/1690/581/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/26939149
37. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 р. у справі № 1-95/12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr. court.gov.ua/Review/27437287
38. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2012 р. у справі № 2506/6404/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/25607443
39. Вирок Київського районного суду м. Полтави від 14 січня 2013 р. у справі № 1609/9793/12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/28608191
40. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2013 р. у справі № 2515/13769/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29722873
41. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 4 квітня 2013 р. у справі № 1-459/12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30423575
42. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 8 грудня 2006 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення (реєстр. № 2112-Д від 20 листопада 2006 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1 ?pf35 11=30762
43. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 9 березня 2010 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії корупції» (реєстр. № 6130 від 2 березня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516= 6130&skl=7
44. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 17 квітня 2013 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» (реєстр. № 2802 від 15 квітня 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=46598
45. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 20 липня 2010 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної та адміністративної відповідальності за злочини та інші правопорушення у сфері службової діяльності» (реєстр. № 5428 від 10 грудня 2009 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id= &pf3511 =36690
46. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 22 грудня 2010 р. на проект Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» (реєстр. № 7487 від 17 грудня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/ zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39289.
47. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 22 лютого 2013 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції» (реєстр. № 2033 від 17 січня 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?id=&pf3511=45484
48. Висновок Головного юридичного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (реєстр. № 7487 від 17 грудня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zwebn/webpr
49. Вознюк В. Д. Злочини у сфері службової діяльності: деякі аспекти об’єктивної сторони та суб’єкта злочину / В. Д. Вознюк // Новий Кримінальний кодекс України : Питання застосування та вивчення : матер. міжнар. наук.-практич. конф. (Харків, 25–26 жовтня 2001 р.) / [голов. ред. В. В. Сташис та ін.]. – К. – Х. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 206-207.
50. Волженкин Б. В. Служебные преступления / Б. В. Волженкин. – М. : Юристъ, 2000. – 368 с.
51. Волков Б. С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Б. С. Волков. – Казань : Казан. ун-т, 1982. – 50 c.
52. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування та розвитку кримінального законодавства / Гавриш С. Б. – К. : Верховна Рада України, Інститут законодавства, 2002. – 633 с.
53. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.
54. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / Гавриш С. Б. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
55. Газдайка-Василишин І. Б. Кримінально-правова характеристика незаконного збагачення / І. Б. Газдайка-Василишин // Митна справа. – 2012. – № 4 (82)’2012. – частина 2, книга 1. – С. 86-90
56. Гарбатович Д. А. Квалификация уголовно-правовых деяний по субъективной стороне / Денис Александрович Гарбатович. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 192 с.
57. Гельфанд И. А. Хозяйственные и должностные преступления в сельском хозяйстве / И. А. Гельфанд. – К., 1970. – 252 с.
58. Гельфер М. А. Преступления против личной собственности граждан : [учеб. пособ.] / Гельфер М. А. – М., 1987. – 37 с.
59. Герцензон А. А. Квалификация преступлений / А. А. Герцензон. – М., 1947. – 96 с.
60. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 128 с.
61. Голіна В. В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В. В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності : мат. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 15–16 грудня 1998 р.). – Харків, 1999. – С. 124-130.
62. Голіна В., Колодяжний М. 12-й конгрес ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя: комплексні стратегії на глобальні виклики / В. Голіна, М. Колодяжний // Наукове життя – Вісник № 1 (64). – 2011. – С. 238-244.
63. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?page=1&nreg=436-15
64. Гришко Лілія. А віз і далі там – рік антикорупційній програмі в Україні / Лілія Гришко // Українська правда. – 28 листопада 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/inozmi/ deutsche-welle/2012/11/28/6978352/
65. Грузия. Отчёт о мониторинге. – Сеть по борьбе с коррупцией для Восточной Европы и Центральной Азии. Стамбульский план действий по борьбе с коррупцией. Второй раунд мониторинга [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.oecd.org/countries/georgia/45164879.pdf
66. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : [монографія] / Гуторова Н. О. – Харків : Нац. ун-т внутр. справ 2001. – 384 с.
67. Гуш Г. И. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции / Г. И. Гуш // Вестник Московского университета (Серия 11. Право). – 2006. – № 3. – С. 22-34.
68. Гюнтер А. Р. Должностные преступления / А. Р. Гюнтер. – Х. : Юрид. изд-во наркомюста УССР, 1928. – 83 с.
69. Давыденко Л. М., Бандурка А. А. Противодействие преступности : монография. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
70. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 244 с.
71. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Ученые записки ДДУ. – Владивосток, 1968. – Вып. 21. – Ч. 1. – С. 73-76.
72. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : [учеб. пособ.] / П. С. Дагель, Р. И. Михеев. – Владивосток : Дальневост. гос. ун-т, 1975. – 167 с.
73. Дамаскин О. В. Коррупция: состояние, причины, противодействие / Дамаскин О. В. – М. : ИД Триумфальная арка, 2009. – 304 с.
74. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монография. – Х. : Прапор, 2005. – 224 с.
75. Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1240. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1240-2011-%D0%BF
76. Держслужбовець отримує меншу зарплату, ніж прибиральниця, – голова профспілки. / Galinfo. – 5 грудня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://galinfo.com.ua/news/122962.html
77. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія : Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
78. Динека В. И., Тузов Л. Л. Субъект должностного преступления // Российская академия юридических наук. Научные труды. – Вып. 3. – М., 2003. – С. 446-452.
79. Другий раунд моніторингу. Україна. Звіт моніторингу // ОЄСР Антикорупційна мережа для країн Східної Європи та Центральної Азії. Стамбульський антикорупційний план дій. – Стамбул. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.oecd.org/corruption/acn
80. Дудоров О. О., Зеленов Г. М. Правова еквілібристика, або про відмежування злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, від адміністративних корупційних правопорушень / О. О. Дудоров, Г. М. Зеленов // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. – № 1(1). – С. 92-99.
81. Дудоров О., Тертиченко Т. Незаконне збагачення: сумнівна новела антикорупційного законодавства України / О. Дудоров, Т. Тертиченко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 3. – С. 28-34.
82. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Дурманов Н. Д. – М.-Л. : АН СССР, 1948. – 213 с.
83. Єдиний державний портал адміністративних послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://poslugy.gov.ua/AdminService/ListByType
84. Елисов П.П., Болотский Б.С. Профилактическая функция антикоррупционного законодательства: проблемы ее развития // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства. Межведомственный научный сборник / Глав. ред. А.И. Комарова. – М.: Издат. Дом «Ра», 2009. – Т. 1. – С. 244-248.
85. Емельянов В. П. Защита права собственности уголовным законодательством / В. П. Емельянов. – Харьков : Рубикон, 1996. – 126 с. – (Теория и практика уголовного права и уголовного процесса).
86. Емельянов В. П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступления / В. П. Емельянов // Право и политика. – 2002. – № 10. – С. 7-11.
87. Емельянов В. П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 61-72
88. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования / В. П. Емельянов. – СПб. : Издательство Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
89. Жижиленко А. А. Должностные (служебные) преступления: Глава III Уголовного rодекса : Практический комментарий / А. А. Жижиленко. – М. : Право и жизнь, 1927. – 100 с.
90. Заброда Д. Г. Протидія корупційним правопорушенням: визначення поняття, змісту та співвідношення з іншими категоріями / Д. Г. Заброда // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – № 2. – 2011. – С. 130-135.
91. Загородников Н. И. Советское уголовное право. Общая и Особенная части : [учебник] / Н. И. Загородников. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
92. Задорожний А. А. Злочини у сфері службової діяльності як об’єкт кримінологічного дослідження / А. А. Задорожний // Вісник Вищої ради юстиції. – № 3(7) 2011. – 2011. – С. 111-121.
93. Задорожний А. А. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері службової діяльності / А. А. Задорожний // Право і безпека. – 2012. – № 2 (44). – С. 105-111.
94. Задоя К. П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / К. П. Задоя. – К., 2009. – 16 с.
95. Задоя К. П. Об’єкт перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) як злочину у сфері службової діяльності / К. П. Задоя // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 39. – С. 537-543.
96. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн.: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів / А. П. Закалюк. – К. : Ін Юре, 2007. – Кн. 2. – 712 с.
97. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»: Науково-практичний коментар // Відп. ред.: С. В. Ківалов і Є. Л. Стрельцов. – Х. : Одіссей, 2011. – 344 с.
98. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29-31.
99. Зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради України від 20 липня 2010 р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії корупції» (реєстр. № 6130 від 2 березня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=6130 &skl=7
100. Звітність Генеральної прокуратури України «Основні показники роботи органів досудового слідства прокуратури України» за 12 місяців 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011. html?dir_id=104405&libid=100820
101. Звітність Генеральної прокуратури України «Про основні показники роботи органів досудового слідства прокуратури України станом на 9 листопада 2012 р.». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/ stst2011.html?dir_id=104405&libid=100820
102. Здійснення Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції – оцінка громадянського суспільства / Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. – К. : ФОП Москаленко О. М., 2011. – 68 с.
103. Здравомыслов Б. В. Должностные преступления. Понятие и квалификация / Б. В. Здравомыслов. – М. : «Юридическая литература», 1975. – 168 с.
104. Здравомыслов Б. В. Некоторые общие вопросы уголовной ответственности за должностные преступления / В кн. «Вопросы уголовного права» / Б. В. Здравомыслов. – М., 1966. – С. 202-231.
105. Зейкан І. Визначення поняття посадової особи в кримінальному законодавстві / І. Зейкан // Право України. – 2001. – № 10. – С. 58-60.
106. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві : порівняльний аналіз / І. Зейкан // Право України. – 2002. – № 3. – С. 118-121.
107. Зелинский А. Ф. Криминология [Текст] : Учеб. пособ. / А. Ф. Зелинский ; Университет внутренних дел. – Х. : Рубикон, 2000. – 239 с.
108. Зелінський О. Ф. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / О. Ф. Зелінський, В. М. Куц // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 147-153.
109. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / А. Ф. Зелинский. – Харьков, 1986. – 183 с.
110. Золотарьова Оксана. Антикорупційне бюро України – орган боротьби із корупцією або ще один її спосіб? / Оксана Золотарьова // Юридична газета. – № 13 (148). – 8 квітня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.yur-gazeta.com/ru/article/1546/
111. Зубарев С. Интересы службы как объект уголовно-правовой охраны / С. Зубарев // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 26-27.
112. Іванов Ю. Ф. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] / Іванов Ю. Ф. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с.
113. Идрисов К. Р. Особенности мотивации преступлений против правосудия, совершаемых должностными лицами / К. Р. Идрисов // Российский следователь. – 2006. – № 12. – С. 23-25.
114. Кабмін запровадив посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. – Новини. ¬4 червня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrinform.ua/ukr/news/kabmn_ zaprovadiv_posadu_uryadovogo_upovnovagenogo_z_pitan_antikoruptsyno_poltiki_699428
115. Кальман О. Г. Правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні / О. Г. Кальман // Прокуратура. Людина. Держава. – № 5. – 2005. – С. 38-42.
116. Кальман О. Г. Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні / О. Г. Кальман // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Міжвідомчий науково-дослідний центр. – К. : № 15. – 2007. – С. 10-14.
117. Кальман О. Г. Что противопоставить преступности / О. Г. Кальман // Зеркало недели. – № 8. – 2009. – С. 41.
118. Камынин И. Международное законодательство о борьбе с коррупцией и нормы УК РФ. Комментарии к законам / И. Камынин. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.zonazakona.ru/law/ comments/239/
119. Карабанов А. Л. Современные проблемы противодействия коррупции: уголовно-правовой и криминологический аспекты / А. Л. Карабанов, С. К. Мелькин. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – 200 с.
120. Квициния А. К. Должностные преступления / А. К. Квициния. – М. : Российское право, 1992. – 223 с.
121. Квициния А. К. Должностные преступления: уголовно-правовые и криминологические проблемы / Квиниция А. К. – Тбилиси : «Сабгота Сакартвело». – 1988. – 310 с.
122. Кириченко В. Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву / В. Ф. Кириченко ; АН СССР, Институт права им. А. Я. Вышинского. – М. : Издательство АН СССР, 1959. – 184 с.
123. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. – Х. : Право, 2013. – 424 с.
124. Клімова С. М. Юридична відповідальність за корупційні правопорушення : навч. посіб. / С. М. Клімова, Т. В. Ковальова, М. О. Тучак. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. – 200 с.
125. Ковриженко Д. Запобігання конфлікту інтересів та корупції в депутатській діяльності: досвід країн ЄС та пропозиції для України / Денис Ковриженко // Журнал «Часопис «Парламент». – № 3/2011. – 2011. – С. 2-74.
126. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon. rada.gov.ua/go/80731-1
127. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
128. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 12 грудня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nau.kiev.ua/nau10/ukr/show.php?uid=1014.4947.0.
129. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України». – Харків : ТОВ «Видавництво Фоліо», 2005. – 47 с.
130. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://constitution.kremlin.ru/
131. Коржанський М. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України / М. Коржанський // Право України. – 2002. – № 10 – С. 83-88.
132. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів [Текст] / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 415 с.
133. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.]. – 3-те вид. / Микола Йосипович Коржанський. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
134. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Загальна частина : [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
135. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина загальна : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К., 1996. – 520 с.
136. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : [лекція] / Коржанський М. Й. – К. : НАВСУ, 1997. – 112 с.
137. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. МВС ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
138. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Госюриздат, 1980. – 248 с.
139. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Коржанский Н. И. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. – 188 с.
140. Кочеров М. В. Відмежування незаконного збагачення (ст. 368-2 Кримінального кодексу України) від адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення / М. В. Кочеров // Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. – С. 92-94.
141. Кочеров М. В. Неправомірна вигода як предмет окремих злочинів /
М. В. Кочеров // Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах : науково-практичний юридичний журнал. – 2.2012. – С. 16-25.
142. Кочеров М. В. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 368-2 Кримінального кодексу України / М. В. Кочеров // Часопис Академії адвокатури України. – № 15 (2’2012) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2012-2/content.html
143. Кочеров М. В. Поняття службової особи як суб’єкта незаконного збагачення / М. В. Кочеров // Адвокат. – 2012. – № 9 (144) 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/ .../Kocherov.pdf
144. Кравченко О. О. Злоупотребление должностными полномочиями : уголовно-правовая характеристика и предупреждение : автореф. дис. на соискание ученой степени к.ю.н. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право» / О. О. Кравченко ; Владивосток, 2004. – 26 с.
145. Кравченко Т. А. Особливості формування комплексного механізму протидії корупції в органах місцевого самоврядування в Україні / Т. А. Кравченко // Держава та регіони. Сер. держ. упр . – 2012. – Вип. 2. – С. 164-168.
146. Кривоченко Л. Н. Преступления против социалистической собственности. Методические указания по спецкурсу / Кривоченко Л. Н., Пинаев А. А. – Харьков : Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1972. – 73 c.
147. Кригер Г. А. Еще раз о смешанной форме вины / Г. А. Кригер // Сов. юстиция. – 1967. – № 3. – С. 6-7.
148. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г. А. Кригер. – М. : Юрид. лит., 1974. – 336 с.
149. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве / Г. А. Кригер // Вестник московского университета. – 1955. – № 1. – С. 111-123.
150. Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27 січня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc
151. Кримінальне право України. Загал. частина: підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Бенківський В. В. та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 506 с.
152. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для юрид. вузів і фак.] / за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Харків : Право, 1997. – 368 с.
153. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ ; Харків : Юрінком Інтер ; Право, 2001. – 416 с.
154. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
155. Кримінальне право України. Загальна частина [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Баулін [та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – 4-те вид., перероб. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
156. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
157. Кримінальне право. Загальна частина : підруч. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименко. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
158. Кримінальне право. Особлива частина : [підручник] / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін. ; за ред. М. І. Мельника. – 2-ге вид. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
159. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник [Ю. А. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько, О. О. Дудоров та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3-тє вид.]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
160. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко, та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-тє вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
161. Кримінальне