АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТУКАЛЕНКО ВІКТОР АВКСЕНТІЙОВИЧ

УДК 342.841:342.95

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
МиколенкоОлександр Іванович
доктор юридичних наук,
доцент

Запоріжжя 2011

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................................................3
ВСТУП.......4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ........................................................................................15
1.1. Вибори як об’єкт адміністративно-правової охорони і роль міліції в її забезпеченні.........................................................................................15
1.2. Сутність та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення......................................................... 57
РОЗДІЛ 2. СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТАВСТАНОВЛЕНИЙПОРЯДОКЙОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ........................90
2.1. Об’єкт і об’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення................................................................................................. 90
2.2. Суб’єкт і суб’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.................................................................................139
РОЗДІЛ 3. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОКЙОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯІСАНКЦІЇЗАЇХ ВЧИНЕННЯ.......155
3.1. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення................................................................................................155
3.2. Санкції за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.........................................................................................................174
ВИСНОВКИ.............................................................................................................186
ДОДАТКИ................................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................210

ВСТУП

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення України як правової, демократичної держави передбачає, перш за все, створення досконалого виборчого законодавства. Таке законодавство дозволить прискорити запровадження демократичних та прогресивних конституційних засад. Сьогодні в Україні запланована та здійснюються масштабні політична та правова реформи. Вважаємо, що основою цих реформ є удосконалення виборчого законодавства. Дискусії стосовно майбутнього виборчого законодавства, проекти Виборчих кодексів, які сьогодні широко обговорюються в суспільстві, очікування висновків Венеціанської комісії щодо експертизи проекту закону України «Про вибори», все це свідчить про необхідність розробки доктринальної концепції сучасного національного виборчого права з урахуванням вітчизняного досвіду процесуально-правового регулювання виборів і міжнародних виборчих стандартів щодо їх організації і проведення.
Одним із аспектів вирішення існуючих проблем є удосконалення інституту адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Існування проблеми підтверджується ще й порівняно низькими показниками статистики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення порушень виборчого законодавства (у 2004 році було складено 67 протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у 2005 р. 7, у 2006 р. 34, у 2007 р. 46, у 2008 р. 21, у 2009 р. 37) на тлі численних повідомлень про такі факти у ЗМІ, звітах міжнародних спостерігачів та неурядових міжнародних та правозахисних організацій. Слід зазначити, що відсутня будь-яка статистична інформація щодо категорії осіб, які вчиняють такі правопорушення, але аналіз практики діяльності суб’єктів виборчого процесу дозволяє стверджувати, що значний їх відсоток становлять посадові особи суб’єктів виборчого процесу.
У цьому контексті важливого значення набуває дослідження адміністративної відповідальності посадових осіб як спеціальних суб’єктів за порушення виборчого законодавства.
Питання виборів та виборчого права, адміністративної відповідальності та її видів, сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту в різні часи були об’єктом дослідження багатьох учених. В Україні проблеми правового регулювання виборів та виборчого процесу досліджували вчені і практики в галузі теорії держави і права та конституційного права, зокрема: В.В. Алсуф’єв, В.Д. Бабкін, Ф.Г. Бурчак, Р.К.Давидов, П.Б. Євграфов, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, О.Б. Ковальчук, М.І.Козюбра, В.В. Копєйчиков, О.Л. Копиленко, Р.П. Князевич, В.В.Кравченко, Л.Т. Кривенко, О.В. Лавринович, Р.М.Максакова, М.І.Малишко, Л.П.Медіна, Г.О.Мурашин, О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, Н.Г.Плахотнюк, В.Ф.Погорілко, М.М.Рябець, С.Г.Рябов, А.О.Селіванов, С.Г.Серьогіна, В.І.Співак, М.І.Ставнійчук, Т.В.Стешенко, В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Ю.Тодика, Є.А.Тихонова, О.Ф.Фрицький, М.В.Цвік, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, Л.П.Юзьков, О.І.Ющик та інші.
Питанням сутності адміністративної відповідальності присвячені праці В.Б.Авер’янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С.Бєльського, Ю.П. Битяка, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А.Калюжного, А.П.Клюшніченка, Л.В.Коваля, Т.ОКоломоєць, Ю.М.Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Корнієнка, С.О. Кузніченка, Д.М.Лук’янця, І.О.Лугового, В.В.Маклакова, В.М.Манохіна, А.А. Манжули, В.М.Марчука, О.І. Миколенка, Д.М.Овсянка, С.В. Пєткова, О.Ю. Синявської, В.І.Олефіра, В.Ф.Опришка, І.С.Самощенка, М.С.Студенікіної, В.Д.Сущенка, Ю.О.Тихомирова, О.М.Якуби та ін.
Однак існуючі дослідження щодо зазначеної проблеми мають фрагментарний характер, тобто лише в тій чи іншій частині торкаються цього питання, що й зумовлює актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах теми науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та господарського права економіко-правового факультету ОНУ імені І.І.Мечникова «Дослідження проблем співвідношення приватноправових чинників соціально-економічних відносин» (державний номер 0106U008142).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства та системи адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб за вчинення порушень у зазначеній сфері, визначення стану, закономірностей та тенденцій правового й організаційного забезпечення захисту конституційних прав особи на вільне волевиявлення на підставі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Досягнення визначеної мети зумовило виконання таких основних завдань:
-розкрити ґенезу відповідальності посадових осіб за порушення процедури виборів на території сучасної України;
-встановити особливості поняття та виділити ознаки і види посадових осіб суб’єктів виборчого процесу;
-розкрити правові основи адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства;
-розглянути систему суб’єктів владних повноважень щодо застосування до порушників виборчого законодавства адміністративно-примусових заходів;
-виявити проблеми реалізації системи адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб за порушення виборчого законодавства;
-встановити особливості провадження у справах про порушення виборчого законодавства зі спеціальним суб’єктом правопорушення;
-окреслити шляхи запозичення позитивного міжнародного досвіду застосування відповідальності за порушення виборчого законодавства;
-запропонувати напрями удосконалення заходів адміністративного запобігання вчинення посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства;
-розробити систему заходів і внести конкретні пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на підвищення ефективності інституту відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають під час діяльності компетентних суб’єктів у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства.
Предмет дослідження адміністративна відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства.
Методи дослідження. Методологія дослідної роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії й практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Зокрема, порівняльно-правовий метод дослідження використовувався при дослідженні та аналізі норм чинного адміністративного та кримінального законодавства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), практики правового захисту конституційних прав особи в Україні та за кордоном (підрозділ 3.1); соціологічний у процесі збору та накопичення наукової інформації про об'єкт і предмет дослідження (розділи13); системно-структурний під час аналізу організаційних і тактичних основ діяльності компетентних суб’єктів у сфері застосування адміністративних стягнень за порушення виборчого законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); статистичний для збору, вивчення та аналізу статистичних даних щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства (розділи 23), матеріалів адміністративної практики (підрозділи 2.2, 2.,3, 3.2); логіко-юридичний для розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативних актів (розділи 23).
Нормативна основа дослідження Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти вищих органів державної влади й управління України, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань діяльності державних органів у сфері здійснення народного волевиявлення.
Емпірична основа дослідження дані про загальну кількість фактів застосування адміністративних стягнень за порушення виборчого законодавства, їх динаміку за 20012010 рр.; дані конкретних соціологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері вивчення проблеми порушення виборчого законодавства; матеріали аналізу проведеного анкетування у Кіровоградській та Одеській областях (350 респондентів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства, виконаним з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів розвитку законодавства з метою підвищення ефективності діяльності суб’єктів виборчого законодавства. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
уперше:
- на підставі ґрунтовного аналізу праць дослідників різних історичних періодів зроблено висновок про певну періодизацію такого становлення на теренах сучасної України: перший додержавний, другий період існування Київської Русі; третій (початок ХV кінець ХVІІст.) доба визвольних змагань українського народу за свою незалежність; четвертий (кінець ХVІІ початок XХ ст.) становлення та закріплення права Російської імперії; п’ятий (початок ХХ ст.) період існування УНР; шостий (20-ті роки ХХ ст. 1991 р.) перебування в складі СРСР; сучасний з1991 р. до теперішнього часу.
- запропоновано класифікацію суб’єктів протидії порушенням виборчого законодавства, за критерій обрано рівень компетентності: до першого рівня належать органи й установи, які прямо визначені у чинному законодавстві та для яких ця функція є однією з головних у їхній діяльності; до другого рівня працівники органів та установ, що за родом своєї діяльності можуть фіксувати факти правопорушень у сфері виборчого процесу; до третього рівня запропоновано віднести неурядові організації, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини;
удосконалено:
-поняття «адміністративна відповідальність посадових осіб за правопорушення у сфері виборчого процесу», яке розуміється як регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння посадової (службової) особи, які виявились у порушенні нею виборчого законодавства або невиконанні покладених на неї обов’язків щодо здійснення народного волевиявлення та встановленого порядку його забезпечення, що полягає у застосуванні до посадової (службової) особи заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень;
- понятійно-категорійний апарат у сфері відповідальності за порушення виборчого законодавства, зокрема досліджено такі поняття, як: «посада», яку пропонується розуміти як визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного або громадського органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень»; «публічна служба», яку розуміють як діяльність особи на посаді в державних органах, установах, підприємствах, організаціях, що передбачає виконання організаційно-розпорядчих та/чи адміністративно-господарських обов’язків; «спеціальний суб’єкт правопорушення у сфері виборчого законодавства», під яким розуміють особу, яка обіймає посаду в одному із суб’єктів виборчого процесу, що реалізують чи забезпечують реалізацію виборчих прав громадян, та яка наділена повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру;
- теоретичні та практичні основи діяльності суб’єктів владних повноважень, що вправі застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу: запропонована їх класифікація, критерієм розмежування обрано компетенцію та юрисдикцію до першої групи віднесено суб’єкти, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)). До другої суб’єкти, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за правопорушення, що посягають на здiйснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (посадові особи органів внутрішніх справ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі);
-адміністративно-правові основи протидії порушенням виборчого законодавства в Україні, а саме: здійснено аналіз чинного законодавства у сфері дотримання основних прав і свобод людини та громадянина в контексті гарантування здійснення вільного народного волевиявлення. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, зокрема до глави 15-А КУпАП, що передбачали б відповідальність посадових осіб за відмову у наданні громадянину можливості взяти участь у виборах;
набули подальшого розвитку:
-процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, яка порушила виборче законодавство: зазначено, що особливостями провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення є значна кількість осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (серед яких є не визначені чітко «інші члени виборчої комісії»), що на практиці іноді призводить до складання обопільних протоколів між пердставниками різних політичних сил;
-класифікація адміністративно-правових заходів запобігання вчинення посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства: запропоновано поділити їх на дві групи: заходи адміністративного попередження щодо посадових осіб, які вчиняють правопорушення; заходи адміністративного попередження, які спрямовані на посадових осіб органів, на які покладено обов’язки щодо контролю за здійсненням виборчого процесу;
-система спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства, до яких можна віднести: посадових осіб, на яких покладено обов’язок подання відомостей про виборців, складання списку виборців, надання списку виборців виборчим комісіям; посадових (службових) осіб засобів масової інформації; власників засобів масової інформації; творчих працівників засобів масової інформації; голів виборчих комісій, їх заступників, секретарів або інших уповноважених членів виборчої комісії; посадових осіб господарюючих суб’єктів; посадових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; осіб, яким законом заборонено участь у передвиборній агітації;
-теоретичні положення про юридичний склад адміністративних правопорушень, передбачені главою 15-А КУпАП. Зокрема, розкрито особливості кваліфікації складів проступків у сфері безпеки виборчого законодавства, проаналізовано елементи складів зазначених проступків, факультативні ознаки об’єктивної сторони та особливості родо-видового об’єктів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані та використовуються:
-у правотворчій діяльності результатом дослідження є вироблення пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, які регламентують правове забезпечення захисту конституційних прав громадян на вільне волевиявлення;
-у правозастосовній діяльності теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть застосовуватися правоохоронними й іншими державними органами під час забезпечення реалізації виборчих прав громадян;
-у навчальному процесі під час викладання та вивчення курсів «Конституційне право України», «Конституційні свободи, права та обов’язки громадян», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна діяльність ОВС», «Організація та тактика діяльності міліції громадської безпеки», «Основи управління ОВС» (Акт впровадження від 25.06.2011), «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство», «Адміністративний процес та адміністративна відповідальність», (Акт впровадження від 19.09.2011), «Правознавство» (Акт впровадження від 20.09.2011), а також у науково-дослідній роботі курсантів, студентів і слухачів вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювалися у виступах і тезах на науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня, таких як: «Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування» (м.Кіровоград, 2007р.), «Актуальні проблеми діяльності ОВС» (м.Кіровоград, 2008р.) «Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності» (м.Кіровоград, 2010р.), «Актуальні проблеми відбування покарання в Україні» (м.Кіровоград, 2010р.), «Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки в Україні» (м.Кіровоград, 2010р.), «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я (MicroCAD-2011)» (м.Харків, 2011р.), «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (м.Кіровоград, 2011р.), «Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки» (м.Кіровоград, 2011р.), «Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності» (м.Кіровоград, 2011р.).

Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції й рекомендації, викладені в дисертації, опубліковані у п’яти наукових статтях, з яких чотири у фахових виданнях, та у дев’яти матеріалах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня. Загальний обсяг публікацій становить 2,4 авт.арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Побудова демократичної та правової держави в Україні, в першу чергу, передбачає забезпечення правової захищеності громадян, створення всіх умов для того, щоб вони могли безперешкодно користуватися наданими їм правами та належним чином виконувати свої обов'язки.
Особливого значення сьогодні набуває зміцнення законності та правопорядку в країні, посилення боротьби з правопорушеннями. Одним із засобів забезпечення цього процесу має стати інститут адміністративної відповідальності.
При цьому слід зауважити, що розвиток правового регулювання інституту адміністративної відповідальності в Україні характеризується постійним розширенням кола суспільних відносин, які підлягають захисту адміністративно-правовими санкціями, збільшенням кількості складів адміністративних проступків, що, безумовно, стосується виборчого законодавства і виборчих прав громадян. Це, в свою чергу, потребує належної систематизації адміністративного законодавства.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі:
1.Як політико-правовий інститут вибори займають особливе місце у системі сучасного народовладдя в Україні. Вибори це один з найважливіших конституційно-правових інститутів, який забезпечує функціонування української держави, яка проголошена як демократична та правова. У ході виборів відбувається взаємодія суспільства і держави та створюються необхідні для цього механізми. І тому, як і будь-яка сфера суспільного життя, вони потребують правового захисту, що забезпечується встановленням юридичної, насамперед, адміністративної, відповідальності за порушення виборчих прав громадян.
2.Особливість участі міліції у виборчому процесі, зокрема, щодо забезпечення його адміністративно-правової охорони, полягає в тому, що вона не виступає його суб’єктом. Міліція, з одного боку, повинна бути осторонь усіх політичних процесів, які відбуваються в період виборчої кампанії, а з іншого має забезпечувати відповідні умови для нормального проведення виборів і слідкувати за дотриманням законодавства.
3.Доцільним, з погляду спрощення процедури реалізації персоналом МВС України своїх виборчих прав, вбачається законодавчо передбачити можливість голосування працівників ОВС на тих виборчих дільницях, де вони несуть службу по охороні громадського порядку. За результатами проведеного анкетування, 84,2 % респондентів з числа співробітників ОВС, висловилися за закріплення такої можливості в законодавстві.
4.Сформульовано визначення адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під якою розуміється застосування судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі та в порядку, встановленому чинним законодавством.
5.Запропоновано законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід’ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення.
Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов’язаним з реалізацією виборчих прав громадян.
6.Сформульовано поняття адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.
Адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення це суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (ст. 212-7 212-20 КУпАП).
7.Запропоновано класифікувати видові об’єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення на три групи:
-суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів;
-суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації;
-суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.
8.Доцільно законодавчо закріпити офіційний статус Інтернету як засобу масової інформації. Інтернет на сьогодні це потужний засіб впливу на формування суспільної думки, інформування населення, формування у виборців переконання голосувати за того, чи іншого кандидата, або не голосувати взагалі. На сьогоднішній день інтернет-видання неможливо притягнути до відповідальності за порушення правил передвиборної агітації, оскільки вони не мають статусу ЗМІ.
9.Запропоновано внести зміни до виборчого законодавства, зобов’язавши МВС України подавати відомості до робочої групи обліку виборців про співробітників ОВС, які проходять службу за кордоном.
10.Адміністративна відповідальність за супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів передбачена ч. 3 ст. 212-9 КУпАП. Запропоновано доповнити диспозицію даної норми словами кандидатів на пост Президента України”, оскільки такі обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців установлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України Про вибори Президента України”.
11.Запропоновано ч. 2 ст. 212-13 КУпАП, що стосується розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, доповнити таким діянням, як розвезення”. Під розвезенням” тут необхідно розуміти доставку друкованих матеріалів до певних місць за допомогою транспортних засобів.
12.Зазначено, що специфічною особливістю побудови ст. 212-7 212-20 КУпАП є те, що в диспозиціях цих норм передбачені юридичні особи як суб’єкти правопорушення (підприємство-розповсюджувач реклами, виборча комісія, засіб масової інформації), але відповідальність, згідно із санкціями цих норм, несуть лише посадові особи відповідних організацій.
13.Розглянуто процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здіснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Зокрема, набуло подальшого розвитку положення про доцільність запровадження такої процесуальної дії як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням щодо цього відповідної постанови уповноваженою на це посадовою особою, що дало б змогу більш чітко закріпити таку стадію як порушення адміністративно-деліктної справи.
14.Визначено, що матеріальними джерелами інформації речовими доказами і документами за цією категорією справ є такі: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад установлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборну агітацію. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями).
15.Обґрунтована необхідність законодавчого запровадження конфіскації як додаткового адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення
Запропоновано передбачити конфіскацію щодо:
а) усіх незаконно виготовлених та розповсюджуваних агітаційних матеріалів;

б) фінансової (матеріальної) підтримки (грошових коштів або інших матеріальних цінностей) для здіснення виборчої кампанії, отриманої з порушенням встановленого законом порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. К.: МАУП, 2001. 216 с.
2.Серьогіна С. Вибори як спосіб легітимації форми правління: конституційно-правовий аспект // Вісник Центральної виборчої комісії. 2005. № 2. С. 34-38.
3.Выборы: правовые основы, избирательные технологии: Науч. правовое и практ. пособие / С.А. Альфер, И.И. Бугрова, А.Е. Вашкевич и др.: Отв. ред. С.А. Альфер; Науч. ред. М.Ф. Чудаков. 2-е изд., испр. и доп. Мн.: Тесей, 2000. 304 с.
4.Красинский В.В. Место и роль выборов в системе народовластия Российской Федерации // Конституционное и муниципальное право. 2003. № 4. С. 17-21.
5.Конституція України // Відомості Верховної ради України. 1996. № 30. ст. 141.
6. Денисов А.И. Советское государство и право. М., 1947. 458 с.
7.Барабашев В.Г., Шеремет К.Ф. Непосредственная демократия в СССР. М.: Знание, 1984. 234 с.
8.Советское государственное право: Учебное пособие / Под ред. В.С. Основина. Воронеж: Изд-во. Ворон. ун-та, 1991. 283 с.
9.Ким А.И. Советское избирательное право: Вопросы теории избирательного законодательства и практики его применения. М.: Юрид. лит., 1965. 211 с.
10.Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник в 4-х т. Т 1-2 / Под ред. Б.А. Страшуна. М.: БЕК, 1996. 852 с.
11.Корнієнко М.І. Виборче законодавство для органів місцевого самоврядування // Політологічний вісник. К., 1993. Вип.1. С. 16-20.
12. Малишко М.І. Основи виборчого права (порівняльний аналіз). К.: УНА, 2000. 20 с.
13. Ставнійчук М.І. Вибори в Україні. К., 1998. 48 с.
14. Постников А.Е. Избирательное право России. М.: Юристь, 1996. 224 с.
15. Чиркин В.Е. Основы конституционного права. М.: Манускрипт, 1996. 272 с.
16. Чиркин В.Е. Выборы в политическом процессе в развивающихся странах // Избирательное право и выборы. Сборник статей. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. 191с.
17.Дмитриев Ю.А., Исраелян В.Б. Избирательное право и процесс в Российской Федерации. Серия Высшее образование”. Ростов-на-Дону: Изд-во Феникс”, 2004. 864 с.
18. Тодика О.Ю. Вибори до парламентів країн СНД (Порівняльно-правовий аспект): Монографія. Х.: Факт, 2003. 147 с.
19. Повышение еффективности принципа периодических и подлинных выборов: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН № 43/157 от 08.12.1988г. // Резолюции 43 сессии Генеральной Ассамблеи Организации Объединенных Наций. 1998 год. ООН, 1989. 287 с.
20.Нормативно-правовий посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // М-во юстиції України. За заг. ред. С.Р. Станік. К., 2000. 119 с.
21.План дій Україна Європейський Союз”.: Схвалений Кабінетом Міністрів України 12.02.2005 // www.rada.gov.ua
22.Забезпечення прав людини: Хрестоматія / Редактор-укладач О.В. Марцеляк, переднє слово Ю.В. Луценка; Дж. Перліна. Київ-Харків: АйБі, 2005. 134 с.
23.Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1972 // www.rada.gov.ua
24.Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965 // www.rada.gov.ua
25. Вишняков А.А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации (монографическое иселедование) М.: Весь Мир, 1997. 184 с.
26. Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод в державах учасницях Співдружності незалежних держав від 7 жовтня 2002 року // Зарубежное избирательное право: Учебное пособие. Издательство НОРМА, 2003. 288 с.
27.Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ // Международные акты о правах человека: Сборник документов / Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашев. М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА. М., 1999. С. 653 664.
28.Декларация о критериях свободных и справедливых выборов. Принята на 154-й сессии Совета Межпарламентского Союза // www.democracy.ru.
29.Закон України Про вибори Президента України” // Урядовий кур'єр. 2004 р. № 64.
30.Закон України Про вибори народних депутатів України” від 07.07.2005 // Голос України. - 2005. № 160. С. 4.
31.Ставнійчук М.І. Уроки та перспективи розвитку виборчого законодавства України з урахуванням досвіду проведення виборів Президента України 2004 року // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. 720 с.
32.Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За загальною редакцією Радченка Є.В.: К.: Факт, 2003. 258 с.
33.Сенюта І. До питання правового виховання учасників виборчого процесу в Україні // Право України. 2003. № 11. С. 141-143.
34. Співак В.І. Підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні як основа організації та проведення демократичних, легітимних виборів і референдумів // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. К.: Центральна виборча комісія, 2001. 360 с.
35.Указ Президента України від 08.12.2000 № 1322 Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” // Офіційний вісник України. 2000. № 50. С. 15.
36.Постанова Кабінету міністрів України від 31.01.2001 № 88 Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” // Офіційний вісник України. 2001. № 5. С. 70.
37.Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: проблеми теорії та практики: Дис...канд. юр. наук.: 12.00.02. К., 1999. 169 с.
38.Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (та їх забезпечення в діяльності міліції): Дис. канд.. юр. наук: 12.00.07. НАВСУ. К., 1998. 196 с.
39. Бахрах Д.Н. Административное право. М.: БЕК, 1993. 353 с.
40. Юридический энциклопедический словарь, - М., 1984. С. 146.
41.Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. Учеб. пособие. М., 1998. 345с.
42.Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. 416 с.
43.Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: Дис...канд. юр. наук: 12.00.07. К., 2004. 232 с.
44.Права человека и выборы: Пособие по правовым, техническим аспектам и аспектам прав человека, связанным с проведением выборов. Нью-Йорк и Женева. 1995. 63 с.
45.Розин Л.М. Общественный порядок как объект правового регулирования // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка :Сб. науч. тр. //МВД СССР. КВШ; Редкол.: В.Ф.Захаров (отв. ред.) и др. Киев:КВШ МВД СССР,1982. 154 с.
46.Власова С.А. Особенности нормативного определения понятия общественный порядок” в России // Российский следователь. 2005. №3. С. 5-6.
47.Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку: Дис...канд.. юр. наук: 12.00.07. К., 2002. 181 с.
48.Наказ МВС України від 10.10.2005 № 868 Про затвердження „Положення про Департамент громадської безпеки МВС України”.
49.Корниенко М.В. Деятельность органов внутренних дел по обеспечению правопорядка при осложнении оперативной обстановки (по материалам МВД Украины). М., 2002. 292 с.
50. Масові заходи в межах закону (за матеріалами УМВС України в Кіровоградській області) // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. МВС України. 2006. №164. С. 101-103.
51. Доценко О.С. Роль і місце міліції у забезпеченні виборчого процесу // Науковий вісник НАВСУ. 2005. - №4. С.151.
52. Службова телеграма МВС України № 4397/Бн від 27.03.2007.
53.Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). К.: КНТ, 2005. 88 с.
54. Діяльність міліції щодо забезпечення законності, громад­ського порядку та безпеки громадян під час виборчої кам­панії 2004 року: Науково-практичні рекомендації / к.ю.н., доц. В.В. Доненко, к.ю.н. Р.В. Миронюк, к.ю.н. О.О. Мороз, к.ю.н., доц. І.Р. Шинкаренко. Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. 2004. 48 с.
55. Закон України Про міліцію” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1991. № 4. ст. 20.
56.Міліція України у забезпеченні виборчого процесу: Короткі методичні рекомендації // Україно-Канадський проект Розбудова демократії”, Київ-Харків. 31 с.
57. Методичні рекомендації щодо порядку реалізації положень Закону України Про вибори народних депутатів України”, якими визначено повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування //Всеукр. громадська організація Фонд сприяння демократичним виборам”; підгот. В.М.Сущиком, І.В.Тихоненко; Під заг. ред. М.М.Рябця.Київ. 2005. 71 с.
58.Ткаченко В.І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань: Монографія / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. 344 с.
59. Постанова Центральної виборчої комісії від 25.11.2005 № 148 Про зразки та описи печаток, вивісок окружної і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року та штампа з написом ВИБУВ” // www.cvk.gov.ua.
60.Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 Про затвердження „Положення про дозвільну систему” // www.rada.gov.ua.
61.Бесчастний В.М., Олійник І.Л. Вибори в Україні: організація та особливості діяльності міліції у забезпеченні законності під час виборчого процесу 2006 року: Практичні рекомендації. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, 2006. 72 с.
62.Ставнійчук М.І Актуальні питання формування системи гарантій забезпечення та реалізації виборчих прав громадян // Вибори та референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції К.: Нора-Друк, 2003. С. 66-69.
63.Бельський К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура. // Государство и право. 1999. № 12. С. 12-20.
64. Трубецкой С.Н. Собр. соч.: в 6 т. СПб., 1906. Т. 4: Учение о Логосе в его истории. Философско-историческое исследование. 459 с.
65. Гоббс Т. Сочинения в 2 Т. М.: Мысль, 1991. Т. 2. 736 с.
66. Цивільне право України : Підручник. У 2 кн. / Київський нац. унт ім. Т.Г. Шевченка / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. Київ: Юрінком Інтер, 2001. Кн. 1. 861 с.
67. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. 1998. № 5. С. 66-68.
68. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. 78 с.
69.Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. 252 с.
70.Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. К.: КІВС, 2002. 141с.
71.Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. М., 1995. 304 с.
72. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. К. 1995. 78 с.
73.Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: сутність та поняття підстав // Вісник прокуратури. 2003. №6. С. 75-79.
74. Административная ответственность по советскому праву: Учебное пособие. Куйбишев, 1978. 58 с.
75. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. К., 1985. 55 с.
76.Козырева Т.И. Административная ответственность в СССР: Учебное пособие. М., 1973. 125 с.
77. Павловский Р.С. Советское административное право. К., 1986. 416 с.
78.Рябов Р.С. Административная ответстенность граждан и должностных лиц. Пермь: Кн. изд-во, 1984. 116 с.
79.РозинЛ.М. Основания административной ответственности: Учебное пособие. М.: МССШМ МВД СССР, 1985. 27 с.
80. Хабибуллин Т.Ф. О понятии административной ответственности // Труды Высшей следственной школы МВД СССР. Волгоград, 1986. С. 102-114.
81. Административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. М. - 2000. 470 с.
82.Постанова ВЦВК та РНК Про виборчі права громадян і про порядок провадження виборів” // Борьба с преступностью в Украинской ССР:В 2-х т. Т.1: 1917-1925гг., //МООП УССР. Высш. школа; сост. П.П. Михайленко.Киев, 1966. 831 с.
83. Постанова ЦВК УРСР Про затвердження Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 21.02.1938.
84. Постанова ЦВК УРСР Про затвердження Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 21.02.1938.
85.Указ Президії Верховної Ради УРСР Про затвердження Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 12.12.1950.
86. Закон Украинской Советской Социалистической Республики о выборах в Верховный Совет Украинской ССР: Принят на девятой сес. Верхов. Совета УССР девятого созыва 19 дек. 1978г. К.: Политиздат Украины, 1984. 29 с.
87.Закон УРСР „Про вибори народних депутатів Української РСР” // Відомості Верховної Ради УРСР. 1989. Додаток до № 45. Ст. 626.
88. Афанасьєв К.К., Саенко С.И. К вопросу о понятии и содержании административной ответственности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. 2003. №4. С. 202-219.
89. Котюк І.І. Основи теорії держави і права., К. 1998. 128 с.
90.Загальна теорія держави і права // За ред.. В.В. Копєйчикова. К., 1998. 320 с.
91.Коваль Н.В. Альтернативы административной ответственности: Дис...канд..юр. наук: 12.00.02. К., 1985. 205 с.
92. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954. 228 с.
93.Закон України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 29. Ст. 245.
94. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2001. № 2526. Ст. 131.
95. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1984. Додаток до № 51. Ст. 1122.
96. Постанова верховної Ради України Про політичну кризу у державі, що виникла у зв'язку з виборами Президента України” // Відомості верховної ради України. 2004. № 50. Ст. 544.
97.Указ Президента України Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року” від 23.01.2006. № 62 // www.rada.gov.ua.
98. Постанова Кабінету Міністрів України Про деякі заходи, пов'язані із забезпеченням підготовки проведення у 2006 році виборів народних депутатів України” від 31.09.2005. № 840 // www.rada.gov.ua.
99.Наказ МВС України № 185 Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від 22 лютого 2001року.
100.Наказ МВС України № 1217 Про затвердження Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” від 22 жовтня 2002 року.
101.Наказ МНС України № 251 Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від 23 липня 2003 року.
102.Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу” від 07.02.1997 // Відомості верховної Ради України. 1997. №14. ст.114.
103.Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2003. № 37. Ст. 308.
104. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. М.: Издательство БЕК, 1997. 368 с.
105.Указ Президії Верховної Ради УРСР № 8710-11 від 19.01.1990. // www.rada.gov.ua.
106.Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2006. № 33. Ст. 280.
107.Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: Учебное пособие. М., 1988. 52 с.
108. Колпаков В.К. Адміністративна реформа і деліктне законодавство // Науковий вісник НАВСУ. 2004. № 4. С. 41-50.
109. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и закон­ность (очерк теории).: М., 1976. 216 с.
110.Лунев А.Е. Административная ответственность за пра­вонарушения. М., 1961. 188 с.
111.Манохин В.М., Адушкин Ю.С, Багишаев 3.А. Рос­сийское административное право: Учебник. М., 1996. 472 с.
112.Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учебное пособие. Свердловськ, 1987. 70 с.
113.Клюшниченко А.П. Советское административное право (Часть общая): Специализированый курс лекций. К.: КВШ МВД СССР., 1975. 264 с.
114.Сущенко В.Д. Административно-правовая борьба милиции с приобретением самогона и других крепких спиртных напитков домашней выработки: Дис...канд..юр. наук: 12.00.02. К., 1986. 165 с.
115. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. М., 1963. 286 с.
116.Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответст­венности. М., 1983. 246 с.
117.Печеницын В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1988. 60 с.
118.КлюшниченкоА.П. Административная ответственность за правонарушения подведомственные органам внутренних дел: Лекция. К.: КВШ МВД СССР, 1975. 42 с.
119. Студеникина М.С. Состав административного проступка // Ученые записки ВНИИ советского законодательства. М., 1968. Вып. 15. С. 75-77.
120. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граж­дан в СССР: Учеб. пособие. Свердловск: Изд. Урал. ун-та, 1989. 204 с.
121.Карпенко О.Д. Аналіз українського та зарубіжного досвіду проведення передвиборчої агітації як етапу виборчого процесу // Зб. мат. міжнародної науково-практичної конференції Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики”. К., 2000. 356 с.
122. Федеральный закон РФ Об основных гарантиях избира­тельных прав и права на участие в референдуме граж­дан Российской Федерации” // Собрание законодатель­ства Российской Федерации. 1997. № 38. Ст. 4339.
123. Избирательное право и избирательный процесс в Рос­сийской Федерации / Ответ. ред. А. В. Иванченко. М., 1999. 856 с.
124. Князев С.Д. Предвыборная агитация: правила проведе­ния и ответственность за их нарушение // Вестник Центральной избирательной комиссии. 1999. № 7. С. 52-61.
125.Душин И., Сысун А., Ложкин Б. Выборы: технологии избирательных кампаний. Х.: РА, 1998. 160 с.
126.Королев В.И. Лекционная пропаганда: вопросы теории, организации и методики. К.: Вища шк., 1989. 347 с.
127.Нельга О.В. Правове регулювання та основні напрями вдосконалення процесу ведення агітації під час виборів народних депутатів України // „Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення”. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). К.: Нора-друк, 2003. 504 с.
128.Барабаш О., Кальченко С. Передвиборна агітація: досвід та перспективи участі ЗМІ // Вісник Центральної виборчої комісії №1(1). 2005. С. 65-69.
130.Закон України Про внесення змін до Закону України Про вибори народних депутатів України” та деяких інших законодавчих актів України (щодо порядку проведення позачергових виборів до Верховної Ради України та заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені)” від 01.06.2007 // Офіційний вісник Президента України. 2007. № 12. С. 5-15.
131.Українські миротворці у місіях ООН, ОБСЄ і НАТО на територіях 9 країн світу взяли участь у виборах народних депутатів України // www.kmu.gov.ua.
132.Закон України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2004. № 30-31. Ст. 382.
133.Закон України Про Центральну виборчу комісію” // Відомості Верховної Ради. 2004. - №36. - Ст. 448.
134. Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / За ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. 560 с.
135. Постанова Центральної виборчої комісії від 20 лютого 2006 р. № 658 Про порядок виготовлення та доставки виборчих бю