Карабінюк Микола Миколайович Природні територіальні комплекси субальпійського і альпійського високогір’я Чорногірського масиву Українських Карпат : Карабинюк Николай Николаевич Природные территориальные комплексы субальпийского и альпийского высокогорья Черногорского массива Украинских Карпат Karabinyuk Mykola Mykolayovych Natural territorial complexes of the subalpine and alpine highlands of the Montenegrin massif of the Ukrainian Carpathians

Краткое описание

Карабінюк Микола Миколайович, асистент кафедри фізичної географії та раціонального природокористування, ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Назва дисертації: «Природні територіальні комплекси субальпійського і альпійського високогір’я Чорногірського масиву Українських Карпат». Шифр та назва спеціальності 11.00.01 фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів. Спецрада К 26.001.22 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КАРАБІНЮК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 911.5:515.171]:528(477:292.451)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ
СУБАЛЬПІЙСЬКОГО І АЛЬПІЙСЬКОГО ВИСОКОГІР’Я
ЧОРНОГІРСЬКОГО МАСИВУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ М. М. Карабінюк
Науковий керівник: Мельник Анатолій Васильович, доктор географічних наук,
професор
Львів – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................... 18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІРСЬКИХ
ТЕРИТОРІЙ ............................................................................................................. 23
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІРСЬКИХ
ЛАНДШАФТІВ........................................................................................................ 35
2.1. Картографування природних територіальних комплексів ............................ 35
2.2. Дослідження негативних фізико-географічних процесів… ......................... 41
2.3. Вивчення деградації туристичних маршрутів у ландшафтних
комплексах ................................................................................................................. 45
РОЗДІЛ 3. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ
КОМПЛЕКСІВ ........................................................................................................ 55
3.1. Критерії виділення субальпійського і альпійського високогір’я в
Чорногорі та історія вивчення його ландшафтної структури............................... 55
3.2. Особливості генезису та історії розвитку ландшафтоформуючих
компонентів і чинників............................................................................................. 63
3.3. Історія розвитку ландшафтних комплексів у голоцені .................................. 83
РОЗДІЛ 4. ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ ТА ЇХНЯ
МОРФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА........................................................................ 91
4.1. Ландшафтна структура високогірного ландшафтного ярусу Чорногори. .. 91
4.1.1. Ділянка «Говерла-Шурин»..................................................................... 98
4.1.2. Ділянка «Шешул-Петрос».................................................................... 111
4.2. Ландшафтне різноманіття досліджуваної території..................................... 117
РОЗДІЛ 5. СУЧАСНІ НЕГАТИВНІ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ
ПРОЦЕСИ............................................................................................................... 126
5.1. Геолого-геоморфологічні процеси ................................................................. 126
5.2. Гідрометеорологічні процеси.......................................................................... 131
5.3. Біотичні процеси .............................................................................................. 137
5.4. Особливості ландшафтної диференціації негативних фізикогеографічних процесів ............................................................................................ 139
РОЗДІЛ 6. ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИСОКОГІРНИХ
ПРИРОДНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ЧОРНОГОРИ......... 156
6.1. Сучасний стан та перспективи полонинського господарства ..................... 156
6.2. Туристично-рекреаційне використання високогірних ландшафтних
комплексів................................................................................................................ 169
6.3. Оптимізація природоохоронних територій ................................................... 185
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 196
ДОДАТКИ............................................................................................................... 225

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного нами ландшафтознавчого дослідження
субальпійського і альпійського високогір’я Чорногори можна зробити наступні
висновки:
1. Теоретико-методологічні положення генетичного гірського
ландшафтознавства розроблені Г. П. Міллером (1974), на яких ґрунтувалося
дане дослідження, дають можливість всесторонньо з’ясувати особливості
генезису, історію розвитку та сучасну структуру об’єктивно існуючих гірських
природних територіальних комплексів різного рангу. Сучасну ландшафтну
структуру та фізико-географічні процеси слід досліджувати шляхом
великомасштабного знімання усієї території високогірного ландшафтного
ярусу Чорногори.
2. Крупномасштабне ландшафтознавче дослідження високогірного
ландшафтного ярусу, яке спрямоване на встановлення особливостей
формування і розвитку високогірних ПТК, а також вивчення їхніх властивостей
та особливостей використання, опирається на низку методик і методичних
прийомів. Запропоновані нами методичні розробки головно стосуються
удосконалення методики дослідження негативних фізико-географічних
процесів та їх ландшафтної диференціації (описано алгоритм обчислень
інтенсивності прояву та розподілу процесів, розроблено табличну форму
представлення результатів та ін.); запропоновано методику ландшафтознавчого
дослідження стежкової деградації (описано алгоритм проведення дослідження,
запропоновано бланк польового опису деградації туристичних маршрутів за
поперечним профілем стежки та ін.) та уточнено критерії виокремлення п’яти
стадій (початкова, прогресивна, ембріональна, зріла, завершальна) її розвитку
на туристичних маршрутах, а у межах останньої – ступенів деградації
мікрорельєфу. Визначальну роль для картографування та просторового аналізу
процесів і всіх показників мають сучасні ГІС-технологій. У нашому
193
дослідженні головно використовувалося програмне середовище ArcGIS 10.0., а
також Сorel DRAW Х4, КОМПАС-3D v 18.1 та ін.
3. Основними критеріями виділення високогірного ландшафтного ярусу в
досліджуваному гірському масиві слід вважати, з одного боку: 1) гіпсометричне
положення ‒ висоти понад 1 450‒1 600 м; 2) спільність геологічної будови
території – домінування грубошаруватих і масивних пісковиків; 3) генезис
рельєфу ‒ наявність денудаційної Полонинської поверхні вирівнювання та
альпійського рельєфу; 4) крутість схилів ‒ переважно 15‒30̊ і більше; 5) зміна
властивостей геологічного фундаменту території ‒ контакти геологічних світ і
тектонічні порушення; 6) характер екзогенного розчленування, наявність слідів
нівальної обробки рельєфу, наявність альпійських форм (карів, цирків,
нівальних ніш) та ін.; 7) характер рослинного покриву ‒ розміщення, зазвичай,
вище природної верхньої межі лісу (проективне покриття деревної рослинності
не перевищує 0,2), домінування корінної субальпійської та альпійської
рослинності, а з іншого боку – особливості ландшафтної структури території на
рівні висотних місцевостей і стрій. Формування високогірних ПТК Чорногори
пов’язано із масштабними епохами морфогенезу, що мали місце в нижньому
міоцені та плейстоцені. Денудаційні процеси у нижньому міоцені зумовили
виникнення згладжених поверхонь гребенів хребтів та їх відрогів, на основі
яких на досліджуваній території сформувався найстаріший генетичний тип
висотних місцевостей денудаційного альпійсько-субальпійського високогір’я.
Потужні рісське та вюрмське зледенінь в Чорногорі зумовили виникнення
комплексу нівально-ерозійного та альпійського рельєфу, на основі якого
сформувалися відповідно два типи висотних місцевостей – нівально-ерозійного
субальпійського високогір’я та давньольодовиково-екзараційного
субальпійського високогір’я. Розвиток висотних місцевостей у голоцені
відбувався шляхом ускладнення морфологічної будови за рахунок формування
нових урочищ.
4. Тривала історія розвитку високогірного ярусу Чорногори, обумовила
його складну ландшафтну структуру, у якій поєднані різновікові та
194
різногенетичні ПТК. У результаті проведеного дослідження встановлено, що
сучасна ландшафтна структура високогір’я Чорногори сформована 5 видами
висотних місцевостей, 20 видами ландшафтних стрій, 73 видами складних
урочищ й 273 видами підрочищ та простих урочищ, що свідчить про високе
ландшафтне різноманіття. На основі крупномасштабного ландшафтного
картографування розроблено типологічну класифікацію високогірних ПТК,
згідно з якою серед 3 генетичних типів місцевостей найвище ландшафтне
різноманіття притаманне для давньодовиково-екзараційного субальпійського
високогір’я (7 типів та 21 підтип складних урочищ) та денудаційного
альпійсько-субальпійського високогір’я (7 типів та 17 підтипів складних
урочищ), а найнижче – для нівально-ерозійного субальпійського високогір’я (2
типи та 3 підтипи складних урочищ).
5. Серед негативних фізико-географічних процесів в субальпійському і
альпійському високогір’ї Чорногори найбільш поширеними є геологогеоморфологічні (63 %), а саме: осипи (4,2 ос./км2
), лінійна ерозія (2,9 ос./км2
)
та обвали (2,4 ос./км2
), які головно характерні для складних урочищ крутих
пригребеневих схилів, стінок карів і трогових долин та ін., а також зсуви
(0,3 ос./км2
), які пов’язані головно із структурно-літологічними особливостями
високогір’я та спостерігаються в складних урочища зсувних схилів південнозахідної експозиції, крутих схилах у амфітеатрах древніх фірнових полів та ін.
Серед гідрометеорологічних процесів (34 %) найбільш поширеними є лавини
(3,6 ос./км2
), які притаманні переважно для складних урочищ карів та дуже
крутих пригребеневих схилів північно-східної і північної експозицій, та
заболочення (1,8 ос./км2
), яке інтенсивно проявляється в урочищах днищ карів
та амфітеатрів древніх фірнових полів. У структурі негативних фізикогеографічних процесів біотичні становлять близько 3 % та характеризуються
найнижчою інтенсивністю прояву (0,4 ос./км2
). Вони представлені всиханням
гірської сосни (Pinus mugo), ялівцю сибірського (Juniperus sibirica) та вільхи
зеленої (Alnus viridis) головно в урочищах дуже крутих осипних схилів східної
експозиції, крутих і сильноспадистих гребенів відрогів хребтів північно-східної
195
і північної експозиції та ін. На активізацію негативних фізико-географічних
процесів також впливає антропогенна діяльність ‒ полонинське господарство,
рекреація й туризм.
6. В результаті проведеного комплексного дослідження високогірного
ландшафтного ярусу Чорногори роблено ряд рекомендацій, спрямованих на
оптимізацію сільськогосподарської, рекреаційної та природоохоронної
діяльності. Полонинське господарство у високогір’ї Чорногори ведеться на 21
полонині різної спеціалізації та потужності, на яких на сьогодні випасається до
5 тис. худоби. Для зменшення пасовищного навантаження на ПТК необхідно
регулювати число худоби на полонинах та роззосереджувати їхній вплив по
території високогір’я і в жодному випадку не залучати до випасу цінні
високогірні ПТК. Ведення полонинського господарства слід поєднувати із
рекреаційною діяльністю. Необхідно регулювати рекреаційне навантаження на
високогірні ПТК, особливо в околицях вершин Говерла і Чорна Гора та озер
Несамовите і Бребенескул. Оптимізація природоохоронних територій, зокрема
Карпатського біосферного заповідника та Карпатського національного
природного парку, вбачається у збільшенні їх площі та включенні в перспективі
до їхнього складу усієї території субальпійського і альпійського високогір’я