РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ МОВИ (на матеріалі сучасного англомовного публіцистичного дискурсу) : регулятивная функция Гендерно-маркированных ЕДИНИЦ ЯЗЫКА (на материале современного англоязычного публицистического дискурса)

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

МАРТИНЮК АЛЛА ПЕТРІВНА

УДК 811. 111’42’ 373. 233

РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ МОВИ
(на матеріалі сучасного англомовного публіцистичного дискурсу)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Науковий консультант
Карабан В’ячеслав Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2005

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ........................................................................... 6
ВСТУП...................................................................................................... 7
РОЗДІЛ I . ДИСКУРС ЯК НЕОБХІДНИЙ КОНТЕКСТ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ МОВИ.................................................................................................. 20
1.1. Інтерпретація поняття гендер” у дискурсивній онтології....... 20
1.2. Філософсько-методологічне підґрунтя дослідження регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови...... 29
1.2.1. Позитивістський підхід .................................................. 30
1.2.2. Номіналістський підхід. ................................................. 34
1.2.3. Альтернативний феноменологічний підхід .................. 36
1.3. Психолого-соціологічне підґрунтя дослідження регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови............................ 40
1.4. Інтеракційна модель комунікації як підґрунтя поняття дискурс”..................................................................................... 43
1.5. Інтерпретація поняття дискурс” у дискурсивній онтології..... 47
1.6. Дискурсивний контекст.............................................................. 50
1.6.1. Транссеміотичний контекст ........................................... 52
1.6.2. Семіотичний контекст..................................................... 57
1.7. Гендерно релевантні когнітивні структури дискурсу............... 62
1.7.1. Маскулінність і фемінінність як концептуальні категорії ......................................................................................... 63
1.7.2. Гендерний стереотип як спосіб категоризації соціальної дійсності........................................................................ . 68
1.7.3. Регулятивна функція гендерного стереотипу.............. . 72
1.8. Гендерні еталони і стереотипи англомовного публіцистичного дискурсу...................................................................................... 78
1.8.1. Аксіологічні орієнтири гендерних еталонів і стереотипів ......................................................................................... 79
1.8.2. Фреймові структури гендерних еталонів і стереотипів 84

1.9. Вербалізація гендерних еталонів і стереотипів в англомовному публіцистичному дискурсі ........................................................ 91
1.9.1. Трактування значення гендерно маркованих одиниць мови у дискурсивній онтології. .............................................. 91
1.9.2. Підґрунтя регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови ................................................................. 96
1.9.3. Класифікація гендерних маркерів................................ 106
Висновки........................................................................................... 108

РОЗДІЛ ІІ. РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ГРАМАТИЧНИХ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ................................................ 112
2.1. Чоловічий і жіночий рід як члени бінарної опозиції................ 112
2.2. Функціонування альтернативних анафорів з антецедентами загальнородової референції ..................................................... 119
2.2.1. Альтернативні анафори антецедентів-іменників ....... 122
2.2.2. Альтернативні анафори антецедентів-займенників..... 131
2.2.3. Альтернативні анафори антецедентів-номінативних груп .............................................................................. 135
2.2.4. Особливості регулятивної функції загальнородових анафорів......................................................................... 137
2.3. Функціонування альтернативних анафорів з антецедентами конкретної референції .............................................................. 140
2.3.1. Альтернативні анафори антецедентів особи ............... 141
2.3.2. Альтернативні анафори антецедентів неособи ........... 143
2.3.3. Особливості регулятивної функції альтернативних анафорів конкретної референції .................................. 158
Висновки........................................................................................... 160

РОЗДІЛ III. РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ЛЕКСИЧНИХ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ................................................ 164
3.1. Структура значення ЛГМО ..................................................... 164
3.1.1. Розмежування денотативного й конотативного блоків значення ЛГМО ............................................................ 164
3.1.2. Оцінний складник конотативного блоку ЛГМО ......... 170
3.1.3. Образний складник конотативного блоку ЛГМО ...... 173
3.1.4. Емотивний складник конотативного блоку ЛГМО ... 178
3.2. Ідеографічна параметризація ЛГМО........................................ 186
3.3. Структурно марковані ЛГМО.................................................. 194
3.3.1. Морфологічно марковані ЛГМО ................................. 194
3.3.2. Синтаксично марковані ЛГМО ................................... 213
3.3.3. Конвенціональні ЛГМО................................................ 217
3.3.4. Особливості регулятивної функції структурно маркованих ЛГМО........................................................ 220
3.4. Особливості регулятивної функції загальнородового MAN . 226
3.5. Особливості регулятивної функції складних ЛГМО із компонентом -man-(-men)..................................................... 232
3.6. Семантично марковані ЛГМО.................................................. 237
3.6.1. Дескриптивно орієнтовані ЛГМО ............................... 237
3.6.2. Прагматично орієнтовані ЛГМО чоловічої референції ....................................................................................... 248
3.6.3. Прагматично орієнтовані ЛГМО жіночої референції. 284
3.6.4. Особливості регулятивної функції семантично маркованих ЛГМО .......................................................................... 312
3.7. Гендерна асиметрія регулятивної функції ЛГМО................... 317
Висновки........................................................................................... 321
РОЗДІЛ IV . РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ГЕНДЕРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ............. 327
4.1. Особливості номінативної функції ЛГМО і ФГМО................ 327
4.2. Особливості номінативної функції ФС і ФІ............................. 330
4.3. Гендерна референтна віднесеність ФС і ФІ............................. 334
4.4. ФС.............................................................................................. 341
4.4.1. Структурні особливості ФС ........................................ 341
4.4.2. Ідеографічна параметризація ФС . .............................. 343
4.4.3. Особливості регулятивної функції ФС ...................... 363
4.4.4. Гендерна асиметрія регулятивної функції ФС ............ 366
4.5. ФІ............................................................................................... 370
4.5.1. Структурні особливості ФІ .......................................... 370
4.5.2. Ідеографічна параметризація ФІ. .................................. 371
4.5.3. Когнітивні засади семантики ФІ .................................... 400
4.5.4. Особливості регулятивної функції ФІ .......................... 402
4.5.5. Гендерна асиметрія регулятивної функції ФІ................ 405
Висновки............................................................................................... 407
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................... 411
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................... 423
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................. 473
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.................................. 475
ДОДАТКИ............................................................................................ 478
Додаток А......................................................................................... 478
Додаток Б.......................................................................................... 507
Додаток В.......................................................................................... 530
Додаток Д ......................................................................................... 552
Додаток Ж......................................................................................... 571
Додаток З..............................................................................................................592

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ГМО гендерно марковані одиниці
ГГМО граматичні гендерно марковані одиниці
НГМО номінативні гендерно марковані одиниці
ЛГМО лексичні гендерно марковані одиниці
ФГМО фразеологічні гендерно марковані одиниці
ФС фразеологічні сполучення із зв’язаним” значенням одного
з компонентів
ФІ фразеологізми-ідіоми
СО семантичні ознаки
ОСО опорні семантичні ознаки
КСО класифікаційні семантичні ознаки

ВСТУП

На сучасному етапі еволюції гуманітарного знання, якому притаманна яскраво виражена антропоцентрична спрямованість, однією з найбільш актуальних і, у той же час, найменш вивчених проблем лінгвістики є дослідження регулятивної функції мови у процесі соціалізації індивіда.
Соціалізацію розуміємо як сукупність усіх соціальних процесів, завдяки яким індивід через спілкування як діяльність засвоює і привласнює накопичений соціокультурний досвід, що дозволяє йому/їй функціонувати як члену лінгвокультурного соціуму. Суттєву частку цього досвіду складає нав’язуваний соціумом зміст етнокультурних, соціальних, психологічних, емотивних та інших аспектів маскулінного” і фемінінного”, що визначає гендерну орієнтацію індивіда. Основним джерелом гендерної соціокультурної інформації є мова як система значень, що складає орієнтовне підґрунтя діяльності.
Регулятивну функцію мови пов’язуємо не стільки з її інтенціональним використанням для регуляції людської поведінки, що має місце в багатьох аргументативних типах дискурсу, скільки з регулятивною природою власне мовного знаку, який, за Л.С. Виготським, є засобом оволодіння поведінкою чужою чи власною” [63]. Сутність регулятивної функції мовного знаку полягає в тому, що репрезентуючи категоризацію дійсності на підґрунті аксіологічних орієнтирів певної лінгвокультурної спільноти, він набуває прескриптивного потенціалу і стає здатним чинити нормативно-регулятивний вплив на індивіда шляхом актуальної презентації соціально санкціонованих потреб.
Регулятивна функція мови може бути дослідженою лише в межах міждисциплінарної функціональної парадигми (В.В. Акуленко [5, c. 93-94], М.П. Кочерган [123, с. 5], О.С. Кубрякова [129, с. 61-62], О.О. Леонтьєв [144, с. 307-308], О.В. Лещак [149, с. 8], О.О. Селіванова [225], Є.В. Сидоров [233, с. 8], О.І. Чередниченко [278, с. 8]), яка на місці класичної дихотомії Ф. де Соссюра langue :: parole утверджує у якості предмета лінгвістики багатовимірний феномен мовленнєвомисленнєвої діяльності людини. Функціональна парадигма надає досліднику діяльнісне розуміння мови як знаряддя регуляції, що має знакову природу” [218, с. 9].
Діяльнісний підхід до вивчення мови, заявлений і обґрунтований у працях І.А. Бодуена де Куртене, Л.В. Щерби, Р.О. Якобсона, Л.П. Якубинського, М.М. Бахтіна, Л.С. Виготського, сягає витоками в гіпотези В. фон Гумбольдта й О.О. Потебні.
Еволюція поглядів на предмет лінгвістики багато в чому визначена впливом ідей європейської школи постструктуралізму й постмодернізму, зокрема, таких її представників, як М. Фуко, П. Бурдьє, Ж. Дерріда, Ж. Лакан, М. Мерло-Понті, які зорієнтували гуманітарне знання на вивчення культурно-символічних, соціально-психологічних і когнітивних аспектів людської діяльності і тим самим сприяли утвердженню нової дискурсивної парадигми гуманітарного знання [discursive turn 441, с. 146], що склала альтернативу традиційній механістичній парадигмі.
У механістичній онтології об’єкти дослідження локалізовані за допомогою просторово-часових меж. Домінантним типом відносин є каузативний детермінізм. У дискурсивній онтології роль часу й місця опосередкована комунікативною проекцією: вирішальне значення має не коли і де щось сказано, а кому, як, про що, з якою метою.
У механістичній онтології об’єктом аналізу є предмети, речі, матерія, з одного боку, і події, явища, сили, з другого. У дискурсивній онтології місце речей займають слова як дії. Погляд на висловлювання як атомарний факт соціального світу в аналітичній філософії, а потім і в прагматиці, обґрунтований в дослідженнях В.В. Богданова [39], В.І. Карабана [107], Дж. Остіна [201] Дж. Серля [229; 230; 231; 232], І.П. Сусова [255], Г.Г. Почепцова [210], обумовив розуміння мовлення як послідовності актів-дій. Об’єктом аналізу тут є дискурс, визначений в роботах Н.Д. Арутюнової [Я БЭС, с. 89], А.Д. Бєлової [29, с. 88-89], Т.А. ван Дейка [373, с. 1-2], О.О. Кібрик [112, с. 126-139], М.Л. Макарова [154, с. 86], Ю.С. Степанова [247, с. 44], Д. Шифрин [578, с. 39-41] як мовленнєвомисленнєва діяльність у соціально релевантних умовах реального світу.
У методологічному підґрунті дискурсивної онтології утверджується дискурс-аналіз як інтегральна сфера дослідження мовленнєвомисленнєвої діяльності з погляду її форми, функції та ситуативної соціокультурної обумовленості [154, с. 99].
Феномени дискурсу розташовуються не в просторово-часовій системі координат, а в якісно іншому середовищі: соціально-психологічному людському просторі”, конституйованому індивідами, які спілкуються, відіграючи різні соціальні, культурні, міжособистісні, ідеологічні, психологічні та інші ролі. Основним типом відносин є імовірнісні залежності, обумовлені стратегіями, правилами й нормами мови у взаємодії” [talk in interaction 573].
У механістичній онтології гендер трактують як біологічно детерміновану категорію, що відбита в одиницях мови та моделях мовленнєвої поведінки й пояснює їх функціонування.
Основним результатом численних зарубіжних досліджень гендерного компоненту різнорівневих одиниць англійської мови є висновок про андроцентризм мовної природи [317; 327; 504; 505; 545; 552; 591; 597; 598; 614; 624], що постає як наслідок [321; 527] або як причина соціальної нерівноправності статей в патріархальному англомовному соціумі [330; 386; 594].
Аналіз мовленнєвої поведінки статей, що уперше став предметом розгляду у роботі О. Єсперсена [462], проводився у межах антропології [395; 435; 502; 569], діалектології [519; 550; 556], класичної [351; 352; 385; 393; 481- 483; 529-531; 616-619 та ін.] та феміністської соціолінгвістики [309; 312; 315; 379; 402; 403; 405; 452; 465; 468; 480; 488; 492; 541-543; 549; 562; 564; 567; 600; 603; 604; 611; 625 та ін.], психолінгвістики [308; 434; 454; 592], конверсаційного аналізу [319; 333; 349; 353; 365; 375; 380; 382-384; 394; 436: 447-450; 460; 477; 520; 538; 540; 547; 548; 560; 565; 568; 576; 593; 612; 614; 627; 628; 631; 632; 638; 645 та ін.], міжкультурної комунікації [314; 316; 325; 334; 367; 418- 420; 430-432; 461; 479; 503; 546; 554; 577; 584-587; 601; 606-610; 615; 641], і, нарешті, дискурс-аналізу [343-347; 357-360; 381; 438; 439; 472; 524; 525; 621; 636].
Російська та вітчизняна гендерна лінгвістика репрезентована культурологічними розвідками гендерного концептуального змісту на матеріалі лексики [34; 85; 87; 120; 274; 302], фразеології [98; 155; 156], паремії [2; 113]; соціолінгвістичними [17; 54; 198; 202; 207] і дискурсивними [203] дослідженнями мовленнєвої поведінки статей, аналізом гендерного аспекту художнього дискурсу [45; 118], рекламного дискурсу [182; 191], перекладу [106] доробками з авторської експертизи [172; 175] та психолінгвістичними роботами [70; 258; 276].
Дискурсивна онтологія дає нове розуміння гендеру як соціокультурної категорії, конструйованої в процесі дискурсивної й інтерактивної взаємодії індивідів у соціальному контексті [345,с. 44; 476, с. 31-32]. Визначення гендеру як продукту дискурсу передбачає висвітлення проблеми регулятивного впливу мови на формування гендерної ідентичності індивіда як члена соціуму, що структурує дискурс цього соціуму і водночас зазнає регулятивного впливу дискурсу.
Стрижневу роль у процесі гендерної самоідентифікації індивіда відіграють різнорівневі гендерно марковані одиниці мови (ГМО), тобто одиниці, що фіксують статеву приналежність референта. ГМО, позначаючи референтів чоловічої й жіночої статі, актуалізують у дискурсі увесь асоціативний потенціал, що відбиває історично сформований соціокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності й фемінінності, тобто уявлення про сукупність типових і/чи бажаних анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних і поведінково-психологічних характеристик, асоційованих з приналежністю індивіда до чоловічої чи жіночої статі у певній лінгвокультурі. Етнокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності та фемінінності визначає аксіологічні орієнтири гендерних еталонів і стереотипів, що регулюють вербалізацію гендерної інформації в дискурсі певного лінгвокультурного соціуму і тим самим впливають на гендерну соціалізацію індивіда, формуючи уявлення про еталонні жіночі і чоловічі якості і ролі. Потенційна здатність гендерних еталонів і стереотипів змінюватися під впливом соціокультурних факторів підсилює перспективність вивчення регулятивного потенціалу ГМО, що функціонують у дискурсі певної лінгвокультури.
Актуальність роботи визначається тим, що вона виконана у руслі загальної антропоцентричної тенденції сучасного гуманітарного знання, яка сформувала наукові передумови для методологічно нового функціонально-комунікативного підходу до аналізу мови як фактору регуляції соціальної поведінки та відкрила нові перспективи вивчення функцій мови на тлі взаємовідносин між мовою та суспільством. Це спричинило необхідність дослідження регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови, що відбивають найсуттєвіші фізіологічні й соціокультурні характеристики індивіда як члена лінгвокультури. Крім того, своєчасність роботи обумовлена відсутністю лінгвістичних розвідок, які б студіювали регулятивний вплив одиниці мови на формування соціальної (зокрема, гендерної) ідентичності її носія.
Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю наукових досліджень, що проводились на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за темою Система мовленнєвої діяльності та навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)”, номер державної реєстрації 0103U004255.
Загальною метою дослідження є усесторонній аналіз регулятивної функції ГМО як засобу гендерної соціалізації суб’єкта англомовного публіцистичного дискурсу 70-х років XX XXI століття.
Із загальної мети випливають конкретні завдання дослідження:
Ø визначити теоретико-методологічні засади вивчення регулятивної функції ГМО;
Ø обґрунтувати регулятивність ГМО як закодованої у мовному знаку гендерно диференційованої прескриптивно-нормативної настанови, що спричиняє орієнтаційний вплив на гендерну соціалізацію суб’єкта досліджуваного дискурсу;
Ø скласти перелік граматичних (ГГМО) та номінативних (НГМО) лексичних (ЛГМО) і фразеологічних (ФГМО) гендерно маркованих одиниць, що функціонують в досліджуваному дискурсі;
Ø розкрити регулятивний потенціал ГГМО шляхом аналізу частотності альтернативних анафорів-займенників, прототипово співвіднесених з особою жіночої чи чоловічої статі;
Ø виявити особливості номінативної функції ЛГМО і ФГМО;
Ø провести структурний, семантико-прагматичний та когнітивний аналіз значення ЛГМО і ФГМО для встановлення специфіки їхньої регулятивної функції;
Ø здійснити ідеографічну параметризацію ЛГМО і ФГМО для виявлення чоловічих й жіночих атрибутів та поведінкових характеристик, що піддаються регуляції;
Ø окреслити систему гендерно диференційованих прескриптивно-нормативних настанов, закодованих у ГМО граматичного, лексичного та фразеологічного рівнів;
Ø установити етнокультурну специфіку регулятивної функції ГГМО, ЛГМО та ФГМО.
Об’єктом аналізу є ГМО граматичного, лексичного та фразеологічного рівнів, зареєстровані в англомовному публіцистичному дискурсі 70-х років XX XXI століть.
Предметом аналізу є структурні, семантико-прагматичні, ідеографічні, когнітивні та етнокультурні характеристики ГМО, що забезпечують їм статус гендерно диференційованої прескриптивно-нормативної настанови, закодованої у мовному знаку.
Матеріал дослідження становлять 20000 висловлювань, що містять граматичні, лексичні та фразеологічні ГМО. Висловлювання відібрані з англомовної преси й публіцистики 70-х років XX XXI століть загальним обсягом 10000 друкарських аркушів. Перелік номінативних ГМО попередньо встановлений на підґрунті аналізу англомовних лексикографічних джерел. Гендерна референція НГМО верифікована на підставі вивчення їхніх дискурсивних реалізацій. Загальна кількість НГМО чоловічої та жіночої референції, зареєстрованих у лексикографічних джерелах, 1907 (1332 ЛГМО та 575 ФГМО). У досліджуваному публіцистичному дискурсі виявлено 62% зареєстрованих НГМО. Разом з тим, знайдено новоутворені НГМО, що не зафіксовані у досліджуваних лексикографічних джерелах.
Звернення до публіцистичного дискурсу не передбачає розгляду функціонально-стилістичних особливостей текстів масової комунікації, які вже були предметом детального вивчення [20; 21; 28; 29; 153; 289; 298]. Публіцистичний дискурс найбільш повно, порівняно з іншими типами дискурсу, відображає сучасний стан масової свідомості етнокультурного соціуму, репрезентуючи як традиційну патріархальну модель гендерних цінностей, санкціоновану соціумом, так і альтернативні моделі, що позначається на виборі мовних засобів для вербалізації гендерного концептуального змісту і задає параметри його інтерпретації. Це дозволяє вважати публіцистичний дискурс найбільш адекватним матеріалом для вивчення регулятивної функції ГМО.
Методологічним підґрунтям дослідження є антропоцентричний за своєю сутністю дискурс-аналіз, який утверджує в лінгвістиці принцип функціоналізму та інтегрує когнітивно-прагматичний (А.М. Баранов [18-21], А.Д. Бєлова [28-31], Л.І. Бєлєхова [25], О.Л. Бєссонова [34], О.П. Воробйова [60-62], А. Годдард, Л. Патерсон [409], С.А. Жаботинська [90], І.М. Колегаєва [119; 474], О.С. Кубрякова [129-131], К.Я. Кусько [134], В.А. Кухаренко [135; 136], P. Лакофф [487], С. Мілз [528], М.М. Полюжин [204; 205], І.В. Смущинська [237], Д. Таннен [606], В.М. Телія [264], І.С. Шевченко [287]), соціолого-психологічний (О.М. Леонтьєв [147;148], Є.Ф.Тарасов [259; 260] Є.І. Шейгал [289], Г.П. Щедровицький [294]) та функціонально-семантичний (Ю.А. Зацний [95], Р.П. Зорівчак [97], Д. Камерон [246-348], Т.Р. Кияк [114], Н.Ф. Клименко [115], Дж. Коатс [360], А.Е. Левицький [141], В.Я. Мізецька [190], Л.Ф. Омельченко [199; 200], Л.І. Сахарчук [222-224], О.М. Старикова [244-246], Дж. Холмз [447-450], C.О. Швачко [284; 285]) аспекти діяльнісного підходу до вивчення функціонування мовних одиниць в дискурсі.
Синтезований характер дослідження обумовлює використання низки взаємодіючих методів і методик як традиційної функціонально-семантичної парадигми (дефінітивного, компонентного аналізу, методики лексичної трансформації для інвентаризації, систематизації та ідеографічної параметризації ГМО; етимологічного аналізу для встановлення первинних” денотатів образно мотивованих ГМО; контекстологічного аналізу для виявлення дискурсивних реалізацій ГМО; кількісного аналізу для встановлення кількісних співвідношень ГМО в дискурсі), так і комунікативно-прагматичної (актомовленнєвого аналізу для визначення іллокутивного/перлокутивного потенціалу ЛГМО та ФГМО, етнопрагматичного аналізу для виявлення етнокультурної своєрідності ГМО) та когнітивної парадигм (фреймового моделювання значення ГМО з опорою на когнітивну метафору як найбільш продуктивний спосіб концептуалізації гендерного змісту; методики когнітивної інтерпретації значення, яка залучає експлікатури, імплікатури, пресупозиції дискурсу, що дозволяє прогнозувати інференції інтерпретатора та моделювати його/її пресупозиційний фонд знань, який постійно модифікується під час розгортання дискурсу).
Наукова новизна отриманих результатів і висновків полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній верифікації шляхом аналізу прескриптивно-нормативного потенціалу, що різнорівневі гендерно марковані одиниці англійської мови набувають у дискурсі регулятивного впливу мовного знаку на процес соціалізації суб’єкта дискурсу англомовної лінгвокультури. Принципова відмінність цього дослідження від попередніх лінгвістичних гендерних розвідок полягає у тому, що вперше соціокультурний зміст маскулінності” і фемінінності”, вербалізований різнорівневими одиницями англійської мови у дискурсі англомовної лінгвокультурної спільноти, постає як регулятивний фактор людської поведінки. Такий підхід є новим напрямком лінгвістичних досліджень в межах міждисциплінарної функціональної парадигми, що виходить з розуміння комунікативної функції мови як функції регуляції соціальної поведінки та інтегрує лінгвокультурологічні, когнітивно-лінгвістичні, психолінгвістичні, соціолінгвістичні і прагмалінгвістичні дані, методи й інтерпретаційні підходи.
Наукова новизна отриманих результатів відбита в положеннях дисертації, що виносяться на захист:
1. Гендер це соціокультурна категорія, що створюється/відтворюється у соціально-психологічному просторі дискурсу лінгвокультурної спільноти у процесі інституалізованої й ритуалізованої міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії, регульованої соціокультурними нормами, що відбивають аксіологічні орієнтири категоризації соціальної дійсності у концептуальній картині світу лінгвокультури.
2. Основним джерелом гендерної соціокультурної інформації є ГМО, що функціонують у дискурсі лінгвокультури. Значення гендерно маркованої одиниці англійської мови визначається як структуроване у вигляді фрейму соціокультурне знання про означуване, тобто прототипову особу чоловічої чи жіночої статі, а також концептуальний зміст когнітивних категорій маскулінності та фемінінності, метафорично асоційований з означуваним у колективній свідомості англомовної лінгвокультурної спільноти. Це знання, об’єктивоване в ритуалах і продуктах діяльності соціальних інститутів, у процесі соціалізації опановується/привласнюється, тобто суб’єктивується через мовленнєве спілкування, стаючи фактом свідомості суб’єкта дискурсу.
3. Соціокультурна інформація, вербалізована ГМО у досліджуваному дискурсі, спирається на підґрунтя пресупозицій, відтворюваних системою аксіологічних орієнтирів гендерних еталонів/стереотипів маскулінної англомовної лінгвокультури. Гендерні еталони/стереотипи структуровані у вигляді мережі фреймів. ГМО, позначаючи чоловіка чи жінку, вбудовуються” у фреймові структури соціокультурних знань, що становлять пресупозиційний фонд суб’єкта дискурсу. Фреймові структури дискурсу є посередником між власне мовним значенням і позначуваною дійсністю: референція до немовної дійсності здійснюється не безпосередньо, а через вбудовування” у фрейм. Здатність до вбудовування” у когнітивні структури соціокультурних знань забезпечує передбачуваність індивідуальних інтерпретацій, обмежуючи їх ціннісними орієнтирами лінгвокультури, що наділяє ГМО регулятивною функцією.
4. У підґрунтя регулятивної функції ГМО покладена когнітивна операція оцінювання референта ГМО суб’єктом дискурсу на підставі знання про відповідність/невідповідність того чи іншого з його/її стереотипних параметрів соціокультурному гендерному еталону, що є підставою для інференції про бажані/небажані моделі гендерної поведінки. Презентуючи соціально санкціоновані гендерні якості, ролі і моделі поведінки, ГМО функціонує у дискурсі як закодована у мовному знаку прескриптивно-нормативна настанова, що спричиняє структурувальний вплив на сприйняття суб’єктом соціальної дійсності і формує гендерно диференційовані моделі поведінки.
5. Регулятивна функція ГМО, що не мають власного оцінного потенціалу, здійснюється за рахунок аксіологічних орієнтирів дискурсу. Регулятивна функція раціонально та емотивно-оцінних НГМО забезпечується їхньою власною іллокуцією/перлокуцією. Іллокуцію НГМО слід розуміти як властивий НГМО конотативно-асоціативний потенціал, що дозволяє суб’єкту дискурсу, використовуючи їх у висловлюванні певного прагматичного змісту, здійснювати вторинну прагматичну дію, а саме: кваліфікувати референта НГМО в термінах добре :: погано (раціональна оцінка) або ще й на підґрунті живої” образності, втіленої у гештальті, виявляти те чи інше почуття-ставлення до референта (схвалення несхвалення: презирство, зневагу, осуд) і, разом з тим, спонукати інших учасників дискурсивної ситуації приєднатися до нього/неї у цій дії (емотивна оцінка). Перлокуція НГМО реалізована як гендерно диференційована поведінкова настанова, виведена інтерпретатором дискурсу на підставі раціонального оцінного судження про відповідність/невідповідність того чи іншого із стереотипних параметрів референта соціокультурному гендерному еталону (раціональна оцінка) або ще й на підставі викликаного гештальтом почуття-ставлення до метафоричного образу, за участі якого категоризовано референта (емотивна оцінка).
6. Іллокуція НГМО взаємодіє з іллокуцією висловлювання у тому випадку, коли референт НГМО (або актант, для характеристики якого вжито НГМО) опиняється в комунікативному фокусі висловлювання, тобто, комунікативно-прагматичний намір суб’єкта дискурсу полягає саме в тому, щоб кваліфікувати референта (актанта) в термінах добре :: погано або виявити позитивне/негативне почуття-ставлення до нього/неї. У інших випадках іллокуція НГМО реалізована незалежно від іллокуції висловлювання. Водночас, висловлювання є необхідним контекстом для формування уявлення про типові і бажані гендерні властивості і ролі, вербалізовані НГМО, оскільки воно завжди спирається на підґрунтя пресупозицій, підкорених ціннісним орієнтирам традиційних гендерних еталонів/стереотипів маскулінної англомовної лінгвокультури.
7. Різнорівневі ГМО, підкоряючись ціннісним орієнтирам дискурсу, демонструють ізоморфізм у відображенні/конструюванні гендерних категорій, що виявляється в чіткій гендерній диференціації поведінкових настанов, підґрунтям яких є уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі.
7.1. Регулятивні настанови, адресовані суб’єкту дискурсу чоловічої статі, спираються на уявлення про нього як автономну соціальну особу, що категоризована за статусно-рольовими параметрами в ієрархії інституціональних структур англомовного соціуму. Соціально санкціоновані маскулінні властивості й поведінкові характеристики, репрезентовані ГМО чоловічої референції, орієнтують чоловіка на виконання прототипової соціальної ролі добувача-годувальника, що передбачає активну соціальну позицію, орієнтовану на успіх.
7.2. Регулятивні настанови, адресовані суб’єкту дискурсу жіночої статі, спираються на уявлення про неї як неавтономну особу, що категоризована стосовно чоловіка, з яким її пов’язують кровні (дочка/мати), шлюбні (дружина) чи суто сексуальні (коханка/повія) стосунки. Соціально санкціоновані фемінінні властивості й поведінкові характеристики, репрезентовані ГМО жіночої референції, орієнтують жінку на виконання прототипової соціальної ролі берегині домашнього вогнища, яка обмежує її сімейно-побутовою сферою.
7.3. У досліджуваному дискурсі відбита альтернативна модель гендерних відносин, що побудована як негатив традиційної: чоловік відіграє роль охоронця домашнього вогнища,

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Звернення до дискурс-аналізу як методологічного підґрунтя лінгвістичного наукового пошуку, що спирається на діяльнісне уявлення про мову та надає багатовимірному феномену дискурсу статусу предмета лінгвістики, дозволяє дослідити регулятивну функцію мовного знаку у процесі гендерної соціалізації індивіда.
Гендер визначаємо як соціокультурну категорію, конструйовану в соціально-психологічному просторі дискурсу певного лінгвокультурного соціуму у процесі інституалізованої та ритуалізованої міжособистісної взаємодії.
Мовному знаку належить конституювальна, а не індексувальна роль у процесі конструювання гендеру.
Дискурс-аналіз, що інтегрує останні досягнення когнітивної парадигми, дозволяє трактувати мовний знак, виходячи не з поняття, а з концепту, опорною точкою референції якого є прототип. Прототип постає як проміжна сутність між референтом знакового відношення, тобто об’єктом немовної дійсності, та смислом (концептом); він категоризується в мовній свідомості як типове уявлення, а в імені відповідає денотату. Отже, денотація зіставлена з референцією як процедура категоризації дійсності на ґрунті типового уявлення про означуване, на підставі якої здійснюється пошук імені референта.
Типове уявлення про означуване є структурованим у вигляді фрейму, що дозволяє трактувати значення одиниці мови як фрейм, здатний до вбудовування” у більш масштабні фреймові структури дискурсу. Ці структури є посередником між власне мовним значенням і позначуваною дійсністю: референція до немовної дійсності здійснюється не безпосередньо, а через вбудовування” у фрейм.
Значення гендерно маркованої одиниці мови визначаємо як структуроване у вигляді фрейму інференційне знання про означуване, що є одночасно суб’єктивним, тому що психічно існує в індивідуальній свідомості, і об’єктивним, тому що становить собою переломлене через особистий досвід і емоційно-оцінне переживання суб’єкта дискурсу колективне соціокультурне знання. Це знання, об’єктивоване в ритуалах і продуктах діяльності соціальних інститутів, у процесі соціалізації опановується/привласнюється, тобто суб’єктивується, стаючи фактом свідомості суб’єкта дискурсу.
Гендерно маркована одиниця мови, указуючи на референта-чоловіка чи референта-жінку, вбудовується” у фреймові структури соціокультурних знань: гендерні еталони і стереотипи, що становлять пресупозиційний фонд суб’єкта дискурсу і стимулюють інференційні процеси в межах аксіологічних орієнтирів лінгвокультури.
Вважаємо, що фреймове вбудовування” і наділяє гендерно марковану одиницю мови регулятивною функцією. Задіюючи прескриптивний потенціал гендерних еталонів і стереотипів, вона функціонує в дискурсі як закодована в мовному знаку прескриптивно-нормативна настанова, що спричиняє структурувальний вплив на сприйняття суб’єктом соціальної дійсності і формує гендерно диференційовані моделі поведінки.
Ефективність її регулятивної функції забезпечується: когнітивно-психологічно опорою на фрейм, що створює ілюзію природного”, єдино можливого світу”, цінності якого приймаються на віру; та соціокультурно презентацією потреб, що санкціоновані лінгвокультурним соціумом, і забезпечують схвалення з боку соціуму у випадку відповідності цим потребам та провокують несхвалення у випадку невідповідності.
Виділяємо граматичні (ГГМО) та номінативні (НГМО) гендерно марковані одиниці.
ГГМО є складником англійського роду, прихованої граматичної категорії, виявленої, головним чином, через синтаксичне підпорядкування анафоричних займенників третьої особи однини антецеденту-іменнику за ознакою статевої належності референта-особи або відсутністю такої в референта-неособи.
Регулятивна функція анафоричного займенника здійснюється за рахунок його вбудовування” як актанта у фрейм висловлювання, що відбиває гендерно релевантну предметно-референтну ситуацію як складник мережі фреймових структур, підкорених макропропозиції дискурсу, яка регулює продукування й інтерпретацію смислу в межах ціннісних орієнтирів гендерних еталонів і стереотипів англомовного етнокультурного соціуму. Зміст функції полягає у формуванні у суб’єкта дискурсу уявлень про категоризацію соціальної дійсності та типові і бажані чоловічі й жіночі ролі та якості.
Функціонування анафорів HE і SHE з антецедентами загальнородової референції відтворює/конструює у суб’єкта досліджуваного дискурсу уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі, що лінгвально виявлено у кількісному превалюванні анафора HE у функції загальнородового засобу референції.
Асиметрія у кількісному розподілі анафорів статусно маркованих антецедентів-іменників з висхідним і спадним векторами престижності відтворює/конструює типове уявлення про соціально успішну особу (активного діяча верхніх ешелонів політичної, економічної, адміністративної, професійної сфери тощо) як особу чоловічої статі. Типове уявлення про соціальну роль жінки зведене до допоміжної, другорядної функції забезпечення соціально-професійних і екзистенціальних потреб чоловіка.
Соціокультурний зміст чоловічих та жіночих метафоричних асоціацій, відтворюваних функціонуванням анафорів HE та SHE як антецедентів конкретної референції, свідчить про те, що англомовний чоловік самовизначається як стосовно жінки, так і як автономний суб’єкт дискурсу, що лінгвально виявлено у наявності чоловічої суб’єктної та суб’єктно-об’єктної метафор. Відсутність жіночої суб’єктної метафори, яка б характеризувала жінку як самостійного суб’єкта дискурсу, свідчить про те, що англомовна жінка переважно самовизначається стосовно чоловіка.
Маскулінні ціннісні орієнтири досліджуваного дискурсу відбивають/формують у суб’єкта уявлення про те, що прототипові чоловічі якості охоплюють високий інтелектуальний, фізичний і вольовий потенціал, а прототипові жіночі якості непередбачуваність, що таїть небезпеку, і красу; відповідно, еталонні жіночі якості залучають передбачуваність, поступливість, дбайливість, ніжність, сексуальність. Гендерні відносини метафоризовано в термінах активний :: пасивний сексуальний партнер”.
Фемінінні ціннісні орієнтири відбивають/формують у суб’єкта дискурсу уявлення про те, що прототиповими чоловічими якостями є зовнішня непоказність та безпорадність, а еталонними стабільність і надійність. Гендерні відносини метафоризовано у термінах мати :: дитина” або партнер :: надійний партнер”.
НГМО поділяємо на лексичні (ЛГМО): дескриптивно та прагматично орієнтовані номінації чоловічої та жіночої референції та фразеологічні (ФГМО): фразеологічні словосполучення із зв’язаним” значенням одного з компонентів (ФС) та фразеологізми-ідіоми (ФІ) чоловічої та жіночої референції.
Структура значення ЛГМО та ФГМО подана одними і тими ж макрокомпонентами (денотативним блоком байдужих до оцінки дескриптивно орієнтованих ЛГМО і ФС; та взаємодією денотативного і конотативного блоків раціонально-оцінних дескриптивно орієнтованих ЛГМО та ФС і прагматично орієнтованих ЛГМО та ФІ, конотат яких залучає, крім оцінного, образний та емотивний складники), у чому виявлено ізоморфізм гендерно маркованих номінативних одиниць англійської мови.
Основну відмінність номінативної функції ФГМО від ЛГМО вбачаємо в їхній ситуативності, що призводить до поліознаковості.
Основним критерієм розмежування ФС і ФІ вважаємо ступінь цілісності їхньої номінативної функції. У ФС хоча б один з компонентів має вільне значення, тобто не втрачає самостійну денотацію й референтну віднесеність і водночас виконує роль семантично стрижневого, тобто визначає таке семантичне прочитання пов’язаного з ним за змістом і формою іншого компонента(ів), яке є можливим лише в комбінації з цим стрижневим компонентом. ФІ, на відміну від ФС, еквівалентне слову за способом вказування на об’єкт: жодна з ознак денотата ФІ не співвіднесена з денотатом окремого компонента(ів) словосполучення.
Значення байдужих до оцінки НГМО (дескриптивно орієнтованих ЛГМО та ФС) структуровано на підґрунті категоризувального таксономічного фрейму, що формує денотативний блок НГМО, спираючись на прототип.
Значення раціонально-оцінних НГМО (дескриптивно орієнтованих ЛГМО та ФС) становить інференційне знання про означуване НГМО (денотат) на підставі його раціонально-оцінної кваліфікації стосовно гендерних еталонів і стереотипів маскулінного англомовного соціуму. Структура конотативного блоку НГМО формується ознаками сильного імплікаціоналу, детермінованими інтенсіоналом і структурованими на підґрунті категоризувального таксономічного фрейму, що спирається на прототип. Ознаки, що виходять за межі таксономічних відносин, кваліфікуємо як асоціативні.
Значення емотивно-оцінних НГМО (прагматично-орієнтованих ЛГМО та ФІ) становить інференційне знання про означуване НГМО (денотат), що залучає інформацію про первинний денотат”, структуровану на ґрунті взаємодії категоризувального таксономічного фрейму, що спирається на прототип, який належить свідомості, і компаративного фрейму, що спирається на гештальт, який належить уяві.
Гештальт репрезентовано кількома когнітивними різновидами внутрішньої структури: предметною, подієвою та абстрактною. Переважно образний складник конотата НГМО мотивований метафорою. У структурі полімотивованого образного складника НГМО метафора взаємодіє з метонімією, іронією, епітетом, квазісимволом і квазіеталоном та з формальними засобами образності у вигляді суфіксів суб’єктивної оцінки.
Гештальт як образний складник значення НГМО виконує кілька функцій: бере участь у процесі категоризації немовної дійсності, взаємодіючи з категоризувальним фреймом, наслідком чого є характерна для прагматично орієнтованих ЛГМО та ФІ дифузність денотата; детермінує знак оцінки в термінах добре :: погано; є підставою для культурної мотивації на підґрунті співвіднесення гештальт-структури з культурними еталонами і стереотипами (культурна мотивація, у свою чергу, також впливає на знак та інтенсивність оцінки); створює емоційну напругу й викликає емоційне сприйняття референта у вигляді почуття-ставлення, тобто відіграє роль емоціогенного стимулу; визначає умови дискурсивного контексту, за яких доречно/недоречно уживання прагматично орієнтованих ЛГМО чи ФІ, тобто стилістично маркує їх.
Ідеографічну параметризацію НГМО проведено на ґрунті денотативного блоку. Денотативний блок НГМО облігаторно містить три ознаки, що становлять інваріант інтенсіоналу: особа”, доросла/дитина”, чоловіча/жіноча стать”. До цього інваріантного набору ознак приєднується варіантна ознака, яка визначає ідеографію НГМО.
Порівняно чітка ідеографічна параметризація можлива лише для дескриптивно орієнтованих ЛГМО та ФС. Для прагматично орієнтованих ЛГМО та ФІ характерна дифузність денотата, тобто здатність одночасно вказувати на різні з погляду ідеографії ознаки, сполучаючи їх в одному інформаційному блоці.
Процедура виділення класифікаційної ідеографічної ознаки залучає макрокомпонентний аналіз значення НГМО на підставі як дефінітивних текстів лексикографічних джерел, так і текстових фрагментів англомовного публіцистичного дискурсу 70-х років XX XXI століття. Використано методику синтаксичних трансформацій, що дає можливість визначити межі варіювання значення НГМО, а також методику когнітивної інтерпретації значення за допомогою метамови семантичних примітивів і фреймового подання значення. Інтерпретація, що спирається на класифікацію й трансформацію, але не зведена до них, залучає до аналізу асоціативну зону ознак імплікаціоналу НГМО й пресупозиції мовця, а також дозволяє прогнозувати інференції інтерпретатора та моделювати його/її базу знань, що постійно змінюється під час розгортання дискурсу.
НГМО, що залучають лише інваріантні ознаки, відносимо до антропометричних.
Відповідно до семантики варіантної ознаки виділяємо природні НГМО, що відбивають неконтрольовані властивості референта, надані йому/їй від природи й доступні суб’єкту дискурсу в чуттєвому сприйнятті; соціокультурні НГМО, що позначають численні соціальні ролі референта; індивідуально-психологічні НГМО, що відтворюють реальні чи стереотипно приписувані референту властивості та поведінкові характеристики.
Природні НГМО охоплюють природно-естетичні, що позначають властивості зовнішності референта та є об’єктом естетичної оцінки в термінах красиво :: потворно; природно-телеологічні, що відбивають інтелектуальний, фізіологічний та вольовий потенціал референта та є об’єктом телеологічної оцінки в термінах ефективно :: неефективно.
Соціокультурні НГМО залучають статусно марковані, що визначають позицію референта в соціальній ієрархії англомовного соціуму, є об’єктом телеологічної оцінки в термінах престижно :: непрестижно й підлягають подальшій класифікації на НГМО із висхідним і спадним векторами престижності за ступенем престижу (соціальних привілеїв, багатства, влади і т.д.), зіставленого із становищем референта в ієрархії соціуму, та статусно немарковані, що відбивають соціальні ролі референта, не пов’язані із його/її становищем в соціальній ієрархії.
Статусно марковані НГМО охоплюють соціально-телеологічні НГМО, що позначають соціально успішного/неуспішного референта без специфікації сфери його/її діяльності; посадові, що вказують місце референта в посадовій ієрархії управлінських, військових, церковних, судових і т.д структур; професійні, що фіксують основний рід діяльності референта; титульні, що позначають спадкоємний титул, учене звання чи ранг. Статусно немарковані НГМО охоплюють реляційні, що категоризують референта стосовно інших учасників дискурсивної ситуації, та ситуативні, що позначають змінні ролі референта в конкретній ситуації.
Індивідуально-психологічні НГМО охоплюють утилітарні й морально-етичні відповідно до того, щодо яких саме норм кваліфіковано поведінку референта: утилітарних, орієнтованих на інтереси індивіда, чи морально-етичних, орієнтованих на інтереси соціуму. Утилітарні НГМО одержують утилітарну оцінку в термінах корисно :: шкідливо, а морально-етичні етичну в термінах припустимо :: неприпустимо.
Поза цією класифікацією опиняються загальнородове MAN та складні номінації з компонентом -man-(-men), які функціонують в досліджуваному дискурсі і як засоби загальнородової референції, і як гендерно марковані номінації, що позначають референта чоловічої статі.
Регулятивна функція загальнородового MAN , значення якого структуроване на ґрунті категоризувального таксономічного фрейму, актант якого не підлягає оціненню, здійснена за рахунок конвенціонально закріпленого за ним в лексичній системі англійської мови семантичного потенціалу, що поєднує загальнолюдське з чоловічим, і полягає у формуванні у англомовного суб’єкта дискурсу стійкого стереотипного уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі. За змістом вона є ізоморфною регулятивній функції загальнородового HE та складних номінацій з компонентом -man-(-men).
Регулятивна функція байдужих до оцінки антропометричних ЛГМО забезпечується за рахунок аксіологічних орієнтирів, актуалізованих висловлюванням, у яке вони вбудовується” як складник фрейму у процесі продукування дискурсу. Завдяки цьому вбудовуванню” антропометричні ЛГМО не тільки фіксують стать референта, але за необхідності актуалізують усі стереотипні асоціації, що визначають соціокультурний зміст маскулінності та фемінінності в дискурсі англомовного соціуму, що дозволяє суб’єкту дискурсу легко інтерпретувати фрагменти з недостатньо експлікованою гендерною інформацією. Таке вбудовування” забезпечує передбачуваність інтерпретацій та інференцій, обмежуючи їх ціннісними орієнтирами традиційних гендерних еталонів і стереотипів, і тим самим впливає на гендерну самоідентифікацію суб’єкта дискурсу англомовного соціуму, формуючи уявлення про еталонні жіночі і чоловічі характеристики.
Принципова відмінність регулятивної функції ФГМО від ЛГМО тісно пов’язана з особливістю їхньої номінативної функції, тобто ситуативністю і поліознаковістю. Якщо ЛГМО позначають окремі ідеографічні категорії референтів чоловічої і жіночої статі, що вбудовуються” у висловлювання на правах актантів, то номінативне підґрунтя ФГМО залучає усі типи інформації, необхідні для актуалізації предметно-референтної ситуації (одного або більше актантів, їхні характеристики, дії, відносини між ними) і, отже, створює більше можливостей для об’єктивації гендерних стереотипів.
Регулятивна функція НГМО, що мають оцінний потенціал (як раціонально-оцінних дескриптивно орієнтованих ЛГМО та ФС, так і та емотивно-оцінних прагматично орієнтованих ЛГМО та ФІ) забезпечується складниками їхнього конотативного блоку, що наділяють їх власною іллокуцією перлокуцією, яка не обов’язково збігається з іллокуцією висловлювання.
Іллокуцію НГМО розуміємо як потенційно властивий їм оцінний потенціал, що дозволяє суб’єкту дискурсу, використовуючи їх у висловлюванні певного прагматичного змісту, здійснювати вторинну прагматичну дію, а саме, кваліфікувати означуване НГМО в термінах добре :: погано (раціональна оцінка) або виявляти те чи інше почуття-ставлення до нього (схвалення несхвалення, осудження, осуд, презирство, зневагу, поблажливість) і, разом з тим, спонукати інших учасників дискурсивної ситуації приєднатися до нього/неї у цій прагматичній дії.
Вважаємо, що продукуючи первинний мовленнєвий акт під час породження висловлювання, суб’єкт дискурсу продукує ще й вторинний мовленнєвий акт власне фактом вибору НГМО для тематизації актанта гендерно релевантної предметно-референтної ситуації.
Іллокуція НГМО взаємодіє з іллокуцією висловлювання у тому випадку, коли референт НГМО (або актант, для характеристики якого вжито НГМО) опиняється в його комунікативному фокусі, тобто, комунікативний намір суб’єкта дискурсу полягає в тому, щоб кваліфікувати референта в термінах добре :: погано або виявити позитивне/негативне почуття-ставлення до нього/неї, для чого власне і використано НГМО. У протилежному випадку висловлювання має власну іллокуцію, але його пропозиціональний зміст слугує фоном для конструювання певного гендерного змісту, а саме, уявлення про типові і бажані гендерні характеристики і ролі, вербалізовані НГМО. Ці уявлення суб’єкта дискурсу формуються на підґрунті раціональної кваліфікації чи емотивного почуття-ставлення до референта НГМО як втілення певних гендерних стереотипних характеристик, відповідних/невідповідних маскулінному чи фемінінному еталону.
Оскільки джерелом кваліфікації і почуття-ставлення є знання про цінність означуваного в системі аксіологічних орієнтирів маскулінного англомовного соціуму, виходячи з відповідності/невідповідності його властивостей гендерним еталонам і стереотипам, перлокуція НГМО реалізована як гендерно диференційована поведінкова настанова, виведена суб’єктом дискурсу на підставі раціонального оцінного судження (раціональна оцінка) або ще і на підставі емоційного стану, викликаного гештальтом (емотивна оцінка).
Іллокутивний/перлокутивний ефект раціонально-оцінних НГМО слабкіший, тому що він спонукає суб’єкта дискурсу висловити ставлення до референта на підставі раціонального знання про цінність означуваного з погляду нормативних настанов лінгвокультури (соціуму). Іллокутивний/перлокутивний ефект емотивно-оцінних НГМО більш інтенсивний за рахунок присутності в структурі їхнього значення гештальта. Гештальт виступає в ролі емоціогенного стимулу, що надає НГМО експресивності за рахунок залучення до оцінного складника емотивного та образного складників.
Саме тому референт прагматично орієнтованих ЛГМО та ФІ частіше опиняється у комунікативному фокусі висловлювання, що призводить до взаємодії іллокуції НГМО та іллокуції висловлювання в цілому. Їхня експресивність на підставі живої образності” створює емоційну напругу й виводить суб’єкта дискурсу з автоматичного режиму”, вмикаючи” свідомість і уяву, та змушуючи сконцентруватися на змісті висловлювання. Дякуючи стилістичній маркованості, їх вибір передбачає врахування соціокультурних чинників дискурсивного контексту, і тому він переважно свідомий і підкорений наміру не тільки дати оцінку референту, але й продемонструвати певне почуття-ставлення до нього/неї та до тієї подоби, через призму якої їх категоризовано.
ЛГМО та ФГМО, підкоряючись макропропозиції дискурсу, демонструють ізоморфізм у відображенні/конструюванні гендерного концептуального змісту, що виявляється у чіткій гендерній диференціації поведінкових настанов, підґрунтям яких є уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі.
Функціонуючи в дискурсі НГМО демонструють інвентарну й семантичну гендерну асиметрію у відображенні/конструюванні гендерних категорій у дискурсі. Інвентарна асиметрія виявлена у нерівномірній репрезентації НГМО чоловічої й жіночої референції ідеографічних категорій особи, що призводить до лакунарності. Семантична асиметрія виявляється в специфіці конотативно-асоціативного потенціалу парних НГМО чоловічої й жіночої референції.
Регуляція поведінки суб’єкта дискурсу чоловічої статі спирається на уявлення про нього як автономну соціальну особу, що категоризована за статусно-рольовими параметрами в ієрархії інституціональних структур англомовного соціуму. Властивості й поведінкові характеристики чоловіка кваліфіковано щодо його основної соціальної ролі добувача, яка припускає активну соціальну позицію, орієнтовану на успіх.
Регуляція поведінки суб’єкта дискурсу жіночої статі спирається на уявлення про неї як залежну неавтономну особу, що категоризована стосовно чоловіка, з яким її пов’язують кровні (батько), шлюбні (чоловік) чи суто сексуальні (коханка/повія) стосунки. Властивості й поведінкові характеристики жінки кваліфіковано щодо її основної соціальної ролі берегині домашнього вогнища, яка обмежує жінку сімейно-побутовою сферою.
Суб’єктом оцінки НГМО чоловічої референції, як правило, є лінгвокультура (соціум) у цілому. Підстави оцінки НГМО жіночої референції виявляють суб’єкта оцінки чоловічої статі.
У досліджуваному дискурсі зафіксовані НГМО, що репрезентують альтернативну модель гендерних ролей, яка відбиває соціокультурні зміни у житті англомовного лінгвокультурного соціуму. Референтом таких НГМО є активна, незалежна, соціально успішна жінка. Альтернативна модель побудована як негатив традиційної: жінка бере на себе роль добувача-годувальника, залишаючи чоловіку роль охоронця домашнього вогнища. Конотативно-асоціативний потенціал НГМО, що репрезентують альтернативну модель, свідчить про її маргінальність. У англомовного чоловіка/жінки недостатньо мотивації, щоб опиратися традиційній моделі, яка гарантує схвалення з боку соціуму.
Перспективу подальших досліджень функціонування гендерно маркованих одиниць мови в дискурсі може становити:
Ø окреслення закономірностей комбінаторики регулятивного потенціалу ГМО різного рівня в дискурсі англомовного соціуму;
Ø аналіз невербальних засобів конструювання гендеру в дискурсі англомовного соціуму і їх комбінаторики з вербальними;
Ø виявлення специфіки регулятивної функції ГМО в різних інституціональних і лінгво-прагматичних типах дискурсу англомовного соціуму;
Ø вивчення регулятивної функції ГМО в міжкультурному аспекті;
Ø установлення взаємозв’язку між характерологічними особливостями мови і специфікою процесу конструювання гендерної ідентичності її носія в соціолого-психологічному просторі дискурсу різних лінгвокультур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов С.Н. Герменевтика, интерпретация, текст // Studia Linguistica. 1996. № 2. С. 114-119.
2. Абрамова Ю.В. Мужское и женское начало в британской паремии // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2002. № 567. С. 282-289.
3. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка (к вопросу о предмете социолингвистики). Л.: Наука, 1975. 276 с.
4. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурологічному висвітленні. К.: Наукова думка, 1989. 136с.
5. Акуленко В.В. Українська мова в європейському контексті: Проблеми розвитку мовленнєвої комунікації // Мовознавство. 1998. № 2-3. С. 91-96.
6. Андерсон Б. Воображаемые сообщества: Размышления об истоках и распространении фашизма / Пер. с англ. М.: Канон-Пресс, 2001. 287 с.
7. Апресян Ю.Д. Избранные труды в двух томах. М.: Языки русской культуры, 1995. Т.2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 768 с.
8. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
9. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Высшая школа, 1973. 303 с.
10. Арутюнова Н.Д. Национальное сознание, язык, стиль // Лингвистика на исходе XX века: Труды Международной конференции. М.: РАН, 1995. Т.1. С. 32-33.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341с.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
13. Архипов И.К. Концептуализация, категоризация, текст. Дискурс. Основные теоретические понятия // Филология и культура: Труды III Международной конференции. Тамбов: ТГУ, 2001. Ч. 1. С.13-15.
14. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология. М.: Academia, 1997. С.267-279.
15. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: ВГУ, 1996. 104с.
16. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения // Этнические стереотипы поведения. Л.: Прогресс, 1985 С.7-21.
17. Бакушева Е.М. Социолингвистический анализ речевого поведения мужчин и женщин (на материале французского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1995. 197 с.
18. Баранов А.Н. Аргументация как языковой и когнитивный феномен // Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Наука, 1990. С.40-52.
CAPut!’. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // Русская политическая метафора. Материалы к словарю. М.: Институт русского языка АН СССР, 1991. С. 184-192.
20. Баранов А.Н. Политическая аргументация и ценностные структуры общественного сознания // Язык и социальное познание. М.: Прогресс, 1990. С.166-176.
21. Баранов А.Н. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов-на-Дону: РГУ, 1993. 182 с.
22. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
23. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лiнгвiстики. К.: Академiя, 2004. 344 с.
24. Бейкер А. Пресуппозиция и типы предложений // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16: Лингвистическая прагматика. С. 406-418.
25. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: Лінгвокогнітивний аспект. Херсон: Атлант, 2002. 368 с.
26. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика. М.: РГГУ, 2001. 439 с.
27. Белл Р.Т. Социолингвистика. Цели, методы, проблемы. М.: Междунар. отношения, 1980. 318 с.
28. Белова А.Д. Дискурс тэтчеризма (на материале речей М.Тэтчер 1968-1996) // Вiсник Харківського національного університету iм. В.Н. Каразiна. 2000. №471. С. 22-29.
29. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: КНУ, 1997. 310с.
30. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: Сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу. 2001. № 5. С. 15-22.
31. Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу. 2002. № 7. С. 43-48.
32. Беляевская Е.Г. Семантическая структура слова в номинативном и коммуникативном аспектах: (когнитивные) основания семантической структуры слова: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1991. 364 с.
33. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
34. Бєссонова О.Л. Оцiнний тезаурус англiйськоi мови: когнiтивно-гендернi аспекти. Донецьк: ДонНУ, 2002. 362 с.
35. Бехтерева Н.П. Новое в изучении мозга человека // Коммунист. 1978. №13. С.49-54.
36. Блумфильд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
37. Бобринская И.Д. Этнокультурный стереотип: анализ ценностных установок этносов (на материале фольклорных текстов) // Языковое сознание: Устоявшееся и спорное: Труды XIV Международного симпозиума. М.: РАН, 2003. С. 31-32.
38. Богданов В.В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации // Языковое общение и его единицы. Калинин: КГУ, 1986. С.12-18.
39. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 88с.
40. Богин Г.И. Типология понимания текста. Калинин: КГУ, 1986. 86 с.
41. Богушевич Д.Г. Единица, функции, уровень: К проблеме классификации единиц языка. Минск: Вышэйша школа, 1985. 116 с.
42. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т.1. 384с.; Т.2. 391 с.
43. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: ТГУ, 2001. 123с.
44. Борботько В.Г. Элементы теории дискурса. Грозный: ЧИГУ, 1981. 113 с.
45. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця XX століття: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. К., 2003. 20 с.
46. Брушлинский А.В. Психология субъекта. СПб.: Алетейя, 2003. 269 с.
47. Бурдье П. Социоанализ. М.: Институт эксперимент. социологии; СПб: Алетейя, 2001. 288 с.
48. Бухаров В.М. Концепт в лингвистическом аспекте // Межкультурная коммуникация. Нижний Новгород: Деком., 2001. С. 74-84.
49. Бюлер К. Теория языка // История языкознания XIX XX веков в очерках и извлечениях / Под ред. В.А. Звегинцева. М.: Просвещение, 1965. Ч.2. С.22-28.
50. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопросы психологии. 1993. №5. С.5-CAPut!’.
51. Вежбицкая А. Культурно обусловленные сценарии и их когнитивный статус // Язык и структура знания. М.: Институт языкознания АН СССР, 1990.