ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕПІСТОЛЯРНОГО ЖАНРУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО : ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ эпистолярного жанра в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского



  • Название:
  • ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕПІСТОЛЯРНОГО ЖАНРУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
  • Альтернативное название:
  • ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ эпистолярного жанра в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского
  • Кол-во страниц:
  • 275
  • ВУЗ:
  • Донбаський державний педагогічний університет
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Державний вищий навчальний заклад
    “Донбаський державний педагогічний університет”


    На правах рукопису


    ДЬОМІНА Вікторія Володимирівна

    УДК 37.091.4(091) “19”


    ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕПІСТОЛЯРНОГО ЖАНРУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

    13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук


    Науковий керівник:
    кандидат педагогічних наук,
    професор
    Сипченко Валерій Іванович



    Слов’янськ – 2012






    ЗМІСТ


    ВСТУП ………………………….…..………………………………..…. 3
    РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СТУПЕНЯ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ………………………...………..…………………………
    Висновки до першого розділу…………………………………………
    13
    35
    РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЕПІСТОЛЯРНОГО ЖАНРУ В ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ…………………..………………………

    38
    2.1. Історія виникнення та розвиток епістолярного жанру у літературі та педагогічній думці ……………………………….……..
    38
    2.2. Педагогічний епістолярний жанр: сутність, зміст, характеристика …......................................................................................
    65
    2.3. Епістолярний жанр у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського ………………………………….………………..
    81
    Висновки до другого розділу……...…...………………………….….. 109
    РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ ВИХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО …................................................................................................................

    112
    3.1. Виховний вплив “Листів до сина” на формування моральних поглядів майбутніх чоловіків ……………………………..
    112
    3.2. Питання підготовки молодого покоління вчителів в епістолярній спадщині В. Сухомлинського…………………………....
    136
    3.3. Проблема виховання жінки-матері в педагогічному епістолярії В. Сухомлинського ...………………………………………
    153
    3.4. Використання позитивного впливу виховного потенціалу епістолярного жанру В. Сухомлинського в сучасному навчально-виховному процесі вищої школи…........................................................

    170
    Висновки до третього розділу …………………………...…...…….... 179
    ВИСНОВКИ ………………………….………………………………… 183
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….…... 189
    ДОДАТКИ …………………………………….…………………...…… 237








    ВСТУП


    Актуальність дослідження. Сучасний стан цивілізаційного розвитку суспільства, процеси глобалізації, інтеграції, духовного відродження України, повернення до національних і загальнолюдських цінностей та ідеалів сприяють зверненню уваги педагогів до окремої особистості, унікальної людської індивідуальності, її духовного мікрокосму, які визначають багатство життя всієї нації.
    У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) [107], “Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті” [271] підкреслено необхідність залучення дітей та молоді до глибоких пластів національної культури та духовності, формування в них глибоких світоглядних позицій, поглядів і переконань на основі здобутків вітчизняної та світової науки. Це детермінує кооперацію всіх членів суспільства в пошуках шляхів реалізації нової парадигми освіти, спрямованої на виховання гуманного, духовного, демократичного, толерантного, креативного та високоінтелектуального покоління українців.
    Звернення сучасних дослідників до українського історико-педагогічного процесу, осмислення ними ідей, поглядів, концепцій видатних культурно-освітніх діячів і педагогів минулого сприяє збагаченню вітчизняної історії педагогіки та уможливлює актуалізацію творчої спадщини попередніх часів.
    Серед визначних особистостей ХХ ст., діяльність і творча спадщина яких потребує такого вивчення, є постать Василя Олександровича Сухомлинського (1918 – 1970) – філософа, науковця, педагога, методиста, письменника. Українська педагогічна наука належно оцінила творчий доробок видатного педагога. Проте епістолярій В. Сухомлинського ще не був предметом цілісного наукового дослідження та не отримав об’єктивну оцінку його виховного потенціалу в контексті історії педагогіки, потреб сучасної вітчизняної педагогічної науки та освітньої практики.
    Пізнання духовного світу В. Сухомлинського через епістолярій допоможе емпатійно переосмислити історичну епоху радянської доби, простежити становлення цілей та сенсів життя, внутрішнього, духовного стану, педагогічного світогляду видатного вченого-творця. У цьому плані звернення до епістолярного жанру В. Сухомлинського, вивчення та аналіз його виховного потенціалу є важливим завданням сучасної історії педагогіки. Листи науковця набувають значення соціокультурологічного феномену і є свідченням педагогічного генія, великої духовної сили та мудрості вітчизняного вченого.
    Фундаментальний аналіз педагогічної системи В. Сухомлинського проведено О. Сухомлинською [338 – 350, 407]. Серед студій українських та російських дослідників, які вивчали науковий доробок ученого, варто відзначити праці Ю. Азарова, І. Беха, М. Богуславського, Н. Калініченко, В. Кузя, Н. Ничкало, Н. Побірченко, О. Савченко, С. Соловейчика, Б. Ступарика та ін. [5, 28, 31, 39, 40 – 43, 151–153, 188 – 191, 239, 259, 289 – 297, 326, 327, 332] Еволюцію суспільно-політичних і педагогічних поглядів В. Сухомлинського досліджували А. Іванко[145, 146], С. Мельничук [224 – 226]. Аксіологічний вимір педагогічної спадщини геніального вітчизняного педагога проаналізовано Н. Дічек [109 – 112].. Актуальні аспекти шкільного навчання в педагогічній спадщині В. Сухомлинського досліджено М. Антонцем[9 – 11]; гуманістичні ідеї педагогіки В. Сухомлинського – Л. Бондар[50], Г. Калмиковим та ін. [154 – 156]; виховання та творчий розвиток школярів засобами мистецтва в педагогічній спадщині В. Сухомлинського – І. Демченко [104], І. Наливайко [236] та ін.; цілісність концепції виховання в колективі – Г. Будняк [55 – 57], Г. Бучківською [60], М. Красовицьким [181, 182] та ін.; жанрово-стильові особливості творчого доробку педагога – І. Баранюк [16], В. Олексенко [242] та ін.; проблеми статеворольової соціалізації особистості в педагогічній спадщині В. Сухомлинського – О. Петренко [252, 253].
    Значний інтерес для нашого дослідження становлять дисертації останніх років: проблема виховання гуманності в молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського (Н. Басіладзе) [19]; аналіз мовно-жанрових особливостей педагогічних праць В. Сухомлинського (В. Волошина) [77, 78]; книжка як засіб виховання школярів (Л. Заліток) [136]; соціально-педагогічні засади формування цілісного виховного середовища дитини в педагогічній спадщині гуманіста-новатора (Р. Малиношевський) [218]; зміст ідей і спрямованість поглядів павлиського генія на роль учителя у вивченні української літератури (Л. Пархета) [248, 249]; цілісний історико-педагогічний аналіз праць В. Сухомлинського в науковому доробку вітчизняних учених (О. Сараєва)
    [300 – 303].
    Проблематика, пов’язана з розвитком епістолярного жанру, здавна привертала увагу філософів, педагогів, письменників. Вона знайшла відображення у філософському, історичному та літературному аспектах, зокрема у працях Сократа [8, 14], Платона [8, 14], Аристотеля [12], Цицерона [389], Л. Сенеки [312, 323], І. Каєтані [8, 14, 323], А. Монтекассіно [8, 14, 323], В. Мономаха [260], Ф. Петрарки [323], К. Острозького [323], Е. Роттердамського [126], І. Потія [323], Ф. Прокоповича [270], Г. Сковороди [318], Т. Шевченка [200, 398], П. Куліша [399], І. Франка [382 – 383], М. Грушевського [416, 417], Лесі Українки [372 – 374], С. Єфремова [129]та ін. (подаємо у хронології). Епістологію ХХ ст. репрезентовано динамічним розвитком від яскравих імен І. Огієнка [201], С. Русової [285, 286], С. Черкасенка [130, 131] до найцінніших перлин епістолярію 60-их рр. ХХ ст., представленого І. Гнатюком [89], А. Горською [93], В. Марченком [221], Є. Сверстюком [304, 305], В. Стусом [333 – 335] та ін.
    Листи були об’єктами досліджень різних наукових галузей: філософії (В. Гумбольт, Ф. Шлеймахер та ін.) [97, 402], історії (І. Мохнатюк, В. Сметанін та ін.) [232, 321 – 323], епістології (Л. Вашків, В. Кузьменко та ін.) [65, 192], лінгвістики (Т. Зоріна, К. Ленець, М. Пилинський та ін.) [139, 197, 198, 257], психолінгвістики (Н. Зборовська, Ю. Лотман та ін.) [137, 203, 204], літературознавства (В. Волошина, Л. Морозова та ін.) [74, 78, 228], культурології (М. Коцюбинська, Ж. Ляхова та ін) [174 – 176, 209 – 212], народознавства (М. Дмитренко, П. Ротач та ін.) [113, 282, 283], педагогіки (Б. Бім-Бад, О. Губко, Є. Пасічник та ін.) [36, 96], психології (Г. Богін, Н. Петриченко та ін.) [38, 254].
    Різні підходи до визначення дефініції “епістолярний жанр” вивчали М. Баркова, Н. Бєлунова, І. Войцехівська, О. Галич, Л. Гінзбург, В. Качкан, М. Коцюбинська, В. Кузьменко, Л. Курило, В. Ляховицький, П. Попов, О. Сєдова, С. Скворчинська, В. Сметанін, Ю. Шерех та ін. [17, 26, 73, 82, 83, 88, 159, 174 – 176, 192, 194, 266, 309, 321 – 323, 400, 415].
    Отже, актуальність дослідження зумовлена:
    – потребою в науковій рефлексії педагогічного епістолярію та відсутністю досліджень теоретико-методологічної спрямованості із цього питання;
    – необхідністю виховання духовно розвиненої, унікальної особистості і браком дієвого педагогічного інструментарію розв’язання цього завдання;
    – зростанням інтересу до педагогічних персоналій та дефіцитом науково-обґрунтованої технології аналізу творчості автора.
    Актуальність проблеми, недостатній рівень її розробки в історико-педагогічній науці, потреба в усуненні означених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Виховний потенціал епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету за напрямом “Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання вченої ради СДПІ від 28 грудня 1997 р.). Тема дисертації затверджена вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 7 від 26 грудня 2006 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 22 травня 2007 р.).
    Мета дослідження полягає у вивченні й систематизації теоретичних ідей, науковому узагальнені змісту виховного потенціалу епістолярного жанру В. Сухомлинського задля актуалізації історико-педагогічної спадщини вченого в контексті модернізації вітчизняної системи освіти.
    Для досягнення мети дослідження визначено такі завдання:
    1. Проаналізувати ступінь дослідженоcті проблеми та виокремити напрями її розробки.
    2. Виявити передумови та обґрунтувати основні етапи розвитку епістолярного жанру в історії літератури та педагогічної думки.
    3. Визначити сутність, зміст, cхарактеризувати епістолярний жанр та розробити принципи роботи з педагогічним епістолярієм.
    4. Розкрити виховний потенціал епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського та класифікувати листи вченого.
    5. Обґрунтувати перспективні напрями актуалізації виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського в контексті модернізації вітчизняної системи освіти.
    Об’єкт дослідження – освітньо-практична діяльність та науково-педагогічна спадщина В. Сухомлинського.
    Предмет дослідження – зміст виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського.
    Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософсько-світоглядні та загальнонаукові положення про особистість, доцільність використання історико-педагогічної спадщини в сучасній педагогічній науці та практиці; наукові концепції взаємозв’язку історії із сучасністю, взаємозумовленості соціально-педагогічних явищ і процесів та необхідність їх вивчення в конкретних історичних умовах.
    У процесі дослідження застосовувалися сучасні наукові підходи до вивчення персоналії: біографічний, феноменологічний, цивілізаційний, герменевтичний, синергетичний, парадигмальний, аксіологічний. У роботі дотримано принципів науковості, системності, історизму, об’єктивності, персоніфікації, доказовості, гуманізації тощо.
    Теоретичною основою дослідження є: філософські положення про системний підхід як методологічний спосіб пізнання (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Садовський, Е. Юдін та ін.) [15, 37]; герменевтичні ідеї як засіб осмислення культурних та індивідуальних прецедентів самовизначення, що відбито в текстах (М. Бахтін, В. Дільтей, М. Хайдегер, Ф. Шлеймахер та ін.) [21 – 23, 108, 380, 402]; наукові концепції, положення, ідеї з історії педагогічної думки (Л. Березівська, А. Бойко, Н. Дем’яненко, М. Євтух, В. Майборода, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.) [27, 45, 102, 128, 217, 332, 356, 412]; концептуальні засади вітчизняної і зарубіжної епістолографії (Дж. Г. Альтман, Л. Вашків, І. Войцехівська, В. Дудко, Х. Коскенніємі, М. Коцюбинська, В. Кузьменко, Ж. Ляхова, М. Назарук, В. Сметанін, Ю. Шерех та ін.) [65, 73, 119, 174 – 176, 192, 210 – 212, 235, 321 – 323, 400, 413, 114]; теоретичні узагальнення про зміст і сутність педагогічних персоналій (В. Безрогов, Н. Гупан, Н. Дічек, Е. Днєпров, Б. Ступарик, О. Сухомлинська та ін.) [25, 98, 99, 111, 114, 332, 347, 407].
    Методи дослідження: історико-хронологічний та історико-структурний, які уможливили дослідження передумов виникнення епістолярного жанру, виокремлення основних етапів його становлення, простеження ґенези епістолярного жанру в зарубіжній та вітчизняній філософській та педагогічній думці; історико-педагогічний аналіз і синтез, зіставлення, класифікація та систематизація архівних джерел, науково-педагогічних і літературних матеріалів, теоретичне узагальнення, що дозволили схарактеризувати педагогічний епістолярний жанр, з’ясувати його сутність і зміст; аналіз наукових, документальних, автентичних архівних джерел із використанням методів хронології, інтерпретації, персоніфікації, узагальнення для класифікації та розкриття виховного потенціалу епістолярію видатного педагога; порівняльно-педагогічний та аналітико-інтерпретаційний методи для актуалізації цінності виховного потенціалу епістолярного жанру В. Сухомлинського в контексті модернізації сучасної освіти в Україні.
    Джерельна база дослідження. Під час історико-педагогічного пошуку використано матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ф. № 1235 – Грушевський Михайло Сергійович (1866 – 1934)); Центрального державного архіву вищих органів влади та управління у м. Києві (ф. № 5097 – Сухомлинський Василь Олександрович (1918 – 1970)); матеріали читального фонду В. О. Сухомлинського Державної науково-педагогічної бібліотеки (ДНПБ) України імені В. О. Сухомлинського, де знаходяться оригінали документів, які були подаровані родиною видатного педагога (оп. 1 – Листи).
    Вивчено фонди Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ), Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Російської державної бібліотеки (м. Москва). Джерелами дослідження слугували вітчизняні та зарубіжні наукові праці з проблеми дослідження: О. В. Сухомлинська “Этюды о В. А. Сухомлинском. Педагогические апокрифы”, матеріали І – ХVII Всеукраїнських педагогічних читань “Василь Сухомлинський і сучасність”; дослідження життєвого та творчого шляху педагога, довідково-бібліографічна література.
    Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше в історико-педагогічній науці здійснено спробу цілісного аналізу та вивчення виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщини В. Сухомлинського; висвітлено ґенезу епістолярного жанру в історії літератури та педагогічної думки. Визначено й обґрунтовано основні етапи розвитку епістолярного жанру: І етап (Античний (VIII ст. до н.е.
    – V ст. н.е.) – зародження педагогічної думки та епістолярної традиції в античний період, виникнення ідеї самовдосконалення та гармонійного розвитку особистості; ІІ етап (Середньовіччя (V – ХІІІ ст.)) – становлення епістолярію як навчальної дисципліни з потужним виховним потенціалом, зростання ролі освіти та виховання; ІІІ етап (Відродження та Новий час (ХІV – ХVІІІ ст.)) – “золотий вік” епістолярію в період Відродження та Нового часу, розквіт педагогічних гуманістичних ідей у час “українського бароко”; ІV етап (ХІХ – початок ХХ ст.) – культурницький, народницький період розвитку епістології та педагогічної думки окресленого часу, упродовж якого основну увагу приділено розкриттю народної педагогіки та дослідженню “старовини”; V етап (1917 – 1991 рр.) – трансформація епістолярію у ХХ столітті, осмислення його виховного потенціалу, криза епістолярного жанру; VІ етап (1991 р. – початок ХХІ ст.) упродовж якого листи як об’єкти досліджувалися науковцями в сучасний період розвитку епістолярного жанру задля об’єктивного аналізу педагогічного минулого через епістолярій.
    Окреслено принципи вивчення педагогічної епістолярної спадщини (історико-генетичний, міждисциплінарний, принцип емоційності, персоніфікації, цілісності суб’єкта, творчості), розкрито зміст герменевтичної роботи з епістолярним текстом (орієнтація на автентичний сенс змісту, урахування впливу особистості, яка вивчає епістолярій та ін.).
    Запропоновано визначення феномену “педагогічний епіcтолярій В. Сухомлинського” як самостійну духовну цінність; унікальне емоційно-емпатійне явище, що характеризується активною громадською позицією автора, аксіологічністю (зв’язком зі світом цінностей), домінантою на дитину (дитиноцентризм), духовністю, здатністю вступати з іншими у віртуальний діалог; оригінальністю харизматичного, магнетичного впливу на почуття, думки читача; приклад особистісної рефлексії; модель власного самоствердження, що має яскраво виражену педагогічну спрямованість.
    Здійснено класифікацію епістолярію: 1) за тематичними елементами (творчі плани на майбутнє; коментарі до книжок, наукових публікацій та їхня власна оцінка; поради вчителям, батькам; події щоденного життя; спогади зі свого минулого; глибокі інтимні переживання тощо); 2) за адресатом (листи до директорів шкіл, психологів, учителів, вихователів; листи до учнів та їхніх батьків; листи до друзів-однодумців; листи до членів родини).
    Науково узагальнено зміст та обґрунтовано основні виховні методи епістолярію В. Сухомлинського: методи впливу на особистість (сугестія, навіювання), розповідь, роздум, переконання, заохочення, покарання, оцінювання; методи організації поведінки (власний приклад, порада, натяк, прохання, вправи у правильному вчинку, привчання); метод системного виховання цінностей; метод долання життєвих випробувань; метод участі в доброчинній діяльності та жертовність; виховні прийоми: первинне засвоєння інформації, пояснення, підбадьорювання, іспит моральної зрілості, самоаналіз (рефлексія), самовиховання, самоконтроль, самодисципліна.
    Подальшого розвитку набуло поняття “педагогічний епістолярний жанр”, його сутність та характерні риси.
    Уточнено та конкретизовано внесок В. Сухомлинського в розвиток епістолярного жанру у ХХ ст.
    До наукового обігу введено маловідомі архівні документи, листи, що значно розширюють уявлення про виховний потенціал епістолярного жанру педагогічної спадщини В. Сухомлинського.
    Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у використанні позитивного досвіду виховного потенціалу епістолярного жанру педагогічної спадщини В. Сухомлинського в сучасному навчально-виховному процесі. Результати можуть бути використані під час викладання нормативних та елективних курсів у вищих навчальних закладах; розробці спецкурсу “Виховний потенціал епістолярної спадщини В. Сухомлинського” для закладів педагогічної освіти всіх рівнів акредитації, який апробовано в навчально-виховному процесі Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 222/02 від 18.04.2012), Державного закладу “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка № 1/1739 від 20.04.2012), Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Українська інженерно-педагогічна академія (довідка № 106–76–128 від 20.04.2012), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка № 68 – 12 –115 від 24.04.2012).
    Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечено чітким методологічним та теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; науковими підходами до вивчення та аналізу педагогічних явищ; застосуванням комплексу наукових методів, адекватних меті, завданням, об’єкту, предмету дослідження; опорою на сучасні досягнення історико-педагогічної науки та змістовну джерельну базу.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету (2007–2010), оприлюднювалися на наукових та науково-практичних зібраннях, а саме:
    ХІV Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський у діалозі із сучасністю: виховання громадянина” (Слов’янськ, 2007); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції розвитку освіти в України та за кордоном” (Горлівка, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні стан та тенденції розвитку освіти в України” (Слов’янськ, 2009); ХVІІ Всеукраїнській педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю” (Черкаси – Сахнівка, 2010); ІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Стан здоров’я: медичні та психолого-педагогічні аспекти” (Слов’янськ, 2010); Міжвузівській конференції “Актуальні питання сучасної науки й освіти” (Слов’янськ, 2011); V Міжнародній науково-практичній конференції “Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття” (Луганськ, 2011).
    Основні положення та результати дослідження відображено в 7 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях.
    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (457 найменувань, із них 43 архівні матеріали), 7 додатків (на 38 сторінках); містить 5 таблиць і 1 рисунок. Загальний обсяг дисертації становить 275 сторінки, основну частину роботи викладено на 188 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації висвітлено виховний потенціал епістолярного жанру педагогічної спадщини В. Сухомлинського, який є унікальним соціально-педагогічним явищем, прикладом активної життєвої позиції науковця, взірцем духовності великого вчителя, органічною складовою розвитку світової та вітчизняної педагогічної думки.
    Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких загальних висновків:
    1. Історіографічний огляд проблеми засвідчує, що узагальнивши ідеї в галузі літератури (Л. Вашків, І. Войцехівська, В. Ляховицький, М. Коцюбинська, В. Кузьменко, М. Назарук, Ю. Шерех та ін.) і наукові дослідження філософського (Г. Богін, Г.-Г. Гадамер, В. Гумбольт, В. Дільтей, М. Хайдегер, Ф. Шлеймахер та ін.) та психолого-педагогічного циклу (Б. Бім-Бад, Н. Зборовська, Т. Зирянова, Н. Петриченко та ін.) зроблено висновок про ступінь дослідженості проблеми. Виявлено та схарактеризовано за сутнісно-змістовним компонентом три основні напрями її розробки: 1) наукові праці в галузі літератури щодо сутності, змісту, структури епістолярного жанру, методів та принципів вивчення епістолярної спадщини з урахування специфіки певного періоду; 2) наукові праці філософського та психолого-педагогічного циклу, які аналізують українське літературознавство з погляду психоаналізу, розкривають концептуальні основи герменевтичного підходу та педагогічні методи використання епістолярних матеріалів; 3) наукові праці, що безпосередньо стосуються педагогічної спадщини В. Сухомлинського: власне твори В. Сухомлинського, першоджерела, автентичні матеріали (монографії, статті, дисертації, листи).
    Доведено, що однією з найважливіших складових педагогічної спадщини письменника-педагога є його епістолярій – найвагоміше першоджерело для рецепції духовного світу індивідуальності, непересічної особистості, призначення якої своїми ідеями, педагогічним пошуком прокладати шлях у майбутнє. Актуальність проблеми дослідження підтверджено комплексним аналізом епістолярного жанру В. Сухомлинського на основі герменевтичного підходу з урахуванням сучасних досягнень у галузі психоаналізу та літературознавства.
    2. Епістолярний жанр у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, стрижнем якого став його виховний потенціал, розгортався в такому соціально-культурному та освітньому векторі: сучасна сухомлиністика характеризується динамічним розвитком, появою нових напрямів дослідження в галузі філософії науки, особистісно-орієнтованої педагогіки, літературознавства та педагогічної антропології, авангардним переосмисленням, рефлексією наукового доробку вчених-сухомлиністів. Разом із тим, дослідження виховного потенціалу епістолярного жанру педагогічної спадщини Василя Олександровича не було предметом спеціального історико-педагогічного аналізу, цей напрям представлено в наявних розвідках фрагментарно.
    Періодизація розвитку епістолярного жанру в історії літератури та педагогічної думки представлена взаємопов’язаними та послідовними етапами:
    І етап (Античний (VIII ст. до н. е. – V ст. н. е.)) – зародження епістолярної традиції та педагогічної думки в античний період, де простежується виникнення ідеї самовдосконалення та гармонійного розвитку особистості; ІІ етап (Середньовіччя (V – ХІІІ ст.)) – становлення епістолярію як навчальної дисципліни з потужним виховним потенціалом, зростання ролі освіти та виховання; ІІІ етап (Відродження та Новий час (ХІV – ХVІІІ ст.)) – “золотий вік” епістолярію, що характеризується розвитком педагогічних, гуманістичних ідей у період “українського бароко”;
    ІV етап (ХІХ – початок ХХ ст.) – культурницький, народницький період розвитку епістології та педагогічної думки в ХІХ – початок ХХ століття, де основну увагу приділено розкриттю народної педагогіки та дослідженню “старовини”; V етап (1917 – 1991 рр.) – трансформація епістолярію у ХХ столітті, осмислення його виховного потенціалу, криза епістолярного жанру; VІ етап (1991 р. – початок ХХІ ст.) – науковці вивчають листи як об’єкти в сучасний період розвитку епістолярного жанру задля можливості об’єктивного аналізу педагогічного минулого через епістолярій.
    3. Визначено сутність, зміст педагогічного епістолярію, його значення для розвитку сучасної педагогічної науки. На основі систематизації наукових поглядів І. Войцехівської, М. Коцюбинської, В. Кузьменка, В. Ляховицького, В. Сметаніна, Ю. Шереха та ін. сформульовано базову позицію дослідження: епістолярний текст (епістолярій) розуміємо як одиницю з системи подібних одиниць письмового монологічного діалогу, учасники якого розділені часом і простором. Педагогічний епістолярний текст (педагогічний епістолярій) – особисто-публічне спілкування, в якому відображено неповторну авторську й мовну особистість, її внутрішній світ, індивідуальність, своєрідність таланту, що передбачає відповідну реакцію, “враження від дотику особистості”, педагогічну сугестію, характеризується яскраво вираженою педагогічною спрямованістю та несе в собі потужний духовний виховний потенціал.
    Окреслено принципи вивчення педагогічної епістолярної спадщини: історико-генетичний; міждисциплінарний; емоційності; персоніфікації; цілісності суб’єкта; творчості. Виявлено правила, на основі яких ґрунтується герменевтична робота з епістолярним текстом: орієнтація на автентичний смисл змісту, що інтерпретується та передбачає діалогічне взаєморозуміння, готовність зрозуміти іншого; урахування впливу особистості, що вивчає епістолярій.
    4. Виховний потенціал епістолярної спадщини В. Сухомлинського охарактеризовано такими рисами, як: людиноцентризм, емпатійність, діалогізм, гуманістична діалектика, філософський рівень світорозуміння, аксіологічність, духовність. Епістолярій митця відзначається високою духовністю та професіоналізмом ученого, пристосованістю до особистих потреб учасників віртуальної комунікації, привалюванням загальнолюдських і національних цінностей, яскравими прикладами власного життя, гуманістичною спрямованістю тощо.
    Здійснено класифікацію епістолярію у спадщині В. Сухомлинського за тематикою: творчі плани на майбутнє; коментарі до книжок, наукових публікацій та їхня власна оцінка; поради вчителям, батькам; подробиці щоденного життя; спогади зі свого минулого; глибокі інтимні переживання; за адресатом: листи до директорів шкіл, психологів, учителів, вихователів; листи до батьків, молоді; листи до однодумців (Г. Мединського, І. Ткаченка, О. Шарова та ін.).
    Доведено, що педагогічний епістолярій В. Сухомлинського – це самостійна духовна цінність; унікальне емоційно-емпатійне явище, що характеризується активною громадською позицією автора, аксіологічністю (зв’язком зі світом цінностей), домінантою на дитину (дитиноцентризмом), духовністю, здатністю вступати з іншими у віртуальний діалог; оригінальністю харизматичного, магнетичного впливу на почуття, думки читача; приклад особистісної рефлексії; модель власного самоствердження, що має яскраво виражену педагогічну спрямованість.
    Визначення значущості епістолярного жанру В. Сухомлинського ґрунтується на тому, що останній – специфічне педагогічне явище, що складає значущий духовний пласт та підґрунтя всієї педагогічної спадщини, це особливий вид педагогічної творчості з яскравим світовідчуттям, педагогічне кредо, “пам’ять душі”, маніфестація органічного злиття внутрішнього світу з педагогічними поглядами; інтегральна, органічна, невід’ємна частина (до кінця не вивчена та не проаналізована) усієї педагогічної спадщини, що доповнює її, відтворює взаєморецепцію митця з адресатом, є прикладом особистісно-публічного спілкування.
    5. Досліджено виховний потенціал епістолярію педагога, комплексність якого чітко відстежується на прикладі використання педагогом основних механізмів розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості, а саме: ідентифікації, емоційного обумовлювання, наслідування, імітації, мотиваційного опосередкування, вживання в соціальну роль, підтримку внутрішньої узгодженості поглядів, самоспостереження.
    Ґрунтовний аналіз епістолярного жанру В. Сухомлинського свідчить, що останній, відображаючи інтегральну якість особистості митця, високу духовність, впливає на створення власного ціннісно-значущого поля читача, на спосіб освоєння базових ціннісних і професійних орієнтацій, ступінь актуалізації духовних детермінант особистості. Епістолярний жанр Василя Олександровича є прикладом застосування у вихованні власних дітей різноманітних принципів (гуманізму, демократизму, природовідповідності, зв’язку теорії та практики, культуровідповідності, безумовного позитивного ставлення до особистості дитини, опори на позитивне в дитині, поєднання поваги з вимогливістю до вихованця, педагогічного керівництва з розвитком ініціативи та самодіяльності вихованців, прихованості виховних впливів, систематичності й наступності виховання, єдності й послідовності виховних впливів, емоційності виховання, урахуванні вікових та індивідуальних особливостей вихованців) та методів (впливу на підсвідомість вихованця (навіювання), звернення до свідомості вихованця (переконування, приклад), організації поведінки вихованця (вимога-порада, вимога-натяк, вимога-прохання); непрямого педагогічного навіювання), що становлять фундаментальне підґрунтя сучасного українського виховання.
    6. Обґрунтовано перспективні напрями актуалізації виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського в контексті модернізації вітчизняних систем освіти. З’ясовано, що виховний потенціал та духовно-моральні цінності епістолярію В. Сухомлинського в тому, що це, насамперед, інструмент осмислення й підбиття підсумків життєвого та педагогічного шляху, послання майбутнім поколінням. Рекомендації В. Сухомлинського вчителям, батькам відображено на сторінках його листів, які є теоретичним та практичним підґрунтя процесу професійного самовиховання та самовдосконалення Вчителя ХХІ століття.
    У результаті дослідження та вивчення виховного потенціалу епістолярного жанру педагогічної спадщини В. Сухомлинського розроблено авторську технологію педагогічного аналізу та його вивчення, що ґрунтується на педагогічному нарративі як способі викладу й характері оповіді; методі аксіологізації – виявленні семантичних (смислових) значень людських цінностей через епістолярій (краса, істина, добро, свобода, знання); організації самостійного осмислення та обговорення педагогічних понять через співвідношення з епістолярними аналогами; методі імажитивних дій.
    Розроблено й упроваджено в навчально-виховний процес вищої школи спецкурс “Виховний потенціал епістолярної спадщини В. Сухомлинського”, у змісті якого втілено особливості гуманітарного пізнання: динамізм, спрямованість на пізнання та розуміння іншого “Я”, значущість категорії цінність, зв’язок зі світоглядними компонентами, наявність концептуальних альтернатив.
    Вважаємо, що автентична рефлексія виховного потенціалу епістолярного жанру педагогічної спадщини Василя Олександровича збагачує національну систему виховання, окреслює нові перспективи розвитку сучасної педагогічної науки та практики, формує інтерес до осягнення сутності людини, визнання та прийняття варіативних думок на педагогічну реальність.
    Отже, поставлену в дисертації мету досягнуто, завдання розв’язано. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують такі напрями роботи: а) аналіз різноманітної кореспонденції, адресованої В. Сухомлинському; б) вивчення науково-педагогічного потенціалу епістолярію В. Сухомлинського з видатними вченими радянської доби.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абрамова Л. А. Индивидуальный подход к воспитанникам в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Л. А. Абрамова.  М., 1978.  193 с.
    2. Абросимова С. Эпистолярное наследие академика Д. И. Яворницького как объект археографического исследования / С. Абросимова, О. Журба // Материалы межвуз. сб. науч. тр. “Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории XVI – XX вв.”.– Д., 1990. – С. 8 – 13.
    3. Аверьянова Г. Д. Формирование гражданской направленности личности в педагогическом наследии Сухомлинского / Г. Д. Аверьянова, Д. С. Яковлева // Начальная школа.  1984.  № 1.  С. 66  76.
    4. Азаров Ю. П. Мистецтво виховувати / Юрий Петрович Азаров.  М. : Просвещение, 1985  127с.
    5. Азаров Ю. П. Семейная педагогика : педагогика любви и свободы / Юрий Петрович Азаров.  М. : Топикал, 1994.  607 с.
    6. Алексеев О. М. Проблеми науково-атеїстичного виховання учнівської молоді в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / О. М. Алексеев // Радянська школа.  1979.  № 1.  С. 46  49.
    7. Аллагулов А. М. Система нравственного воспитания старшеклассника в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / А. М. Аллагулов.  Оренбург, 2004.  210 с.
    8. Античная эпистолография : очерки / [под ред. М. Е. Грабарь-Пасек].  М. : Наука, 1967.  287 с.
    9. Антонець М. Я. З любов’ю до дитини (В. О. Сухомлинський про професійно-педагогічну підготовку вчителя) / Михайло Якович Антонець
    // Рідна школа.  2001.  № 12.  С. 7 – 9.
    10. Антонець М. Я. Проблеми діяльності вчителя у педагогічній спадщини Василя Сухомлинського : монографія / Михайло Якович Антонець. – 3-тє вид., доповн. – К. : Четверта хвиля, 2010. – 212 с.
    11. Антонець М. Я. Славетний український педагог-гуманіст / Михайло Якович Антонець // Педагогіка і психологія. – 2003.  № 2. – С. 36  44.
    12. Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель; АН СССР, Ин-т философии. – М. : Мысль, 1976 – . – (Философское наследие). Т. 1 / [ред. тома В. Ф. Асмус]. –– 550 с.
    13. Артамонова, Е. И. Теоретико-методологические основы развития духовной культуры учителя/Е. И. Артамонова // Педагогическое образование и наука.-2005.-№ 5. - С. 4-8.
    14. Асмус В. Ф. Античная философия / Валентин Фердинандович Асмус. –3-е изд. – М. : Высш. шк., 1999. – 400 с.
    15. Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления : системно-деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / В.Г. Афанасьев, А.Д. Урсул; [отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И]. – М. : Наука, 1985. – 284 с.
    16. Базилевич Н. Г. Проблемы патриотического воспитания младших школьников в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Общая педагогика, история педагогики и образования” / Н. Г. Базилевич.  К., 1982.  16 с.
    17. Баранюк І. Г. Педагогіка слова Василя Сухомлинського: структурування проблеми / І. Г. Баранюк // Зб. наук. пр. Сер. Пед. науки
    / Херсон. держ. ун-т.  Херсон, 2009. – Вип. 54.  С. 24 – 28.
    18. Баркова М. В. Эпистолярный жанр. История и современность : учеб.-метод. пособие / М. В. Баркова, Т. А. Лоськова. – Арзамас: АГПИ им. А.П. Гайдара, 2006. – 104 с.


    19. Басиладзе Н. А. Воспитание социалистической гуманности у младших школьников в педагогическом наследии В.А.Сухомлинского : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.01 / Нодар Асланович Басиладзе.  Тбилиси, 1985.  176 с.
    20. Батищев Г. С. Три типа педагогики / Г. С. Батищев // Учительская газета. –1988. – 14 апреля. – 84 с.
    21. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики: исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. – М. : Худ. лит., 1975. – 502 с..
    22. Бахтин М. М. Проблемы речевых жанров / Михаил Михайлович Бахтин // Автор и герой. К философическим основам гуманитарных наук. – СПб., 2000. – С. 248 – 299.
    23. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовлення спілкування
    // Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Михайло Бахтін; [за ред. Марії Зубрицької]. – Львів, 1996.– С. 308 –317.
    24. Безлюдна Н.В. Ідеї розвивального навчання молодших школярів у творчій спадщині В.О.Сухомлинського : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.01
    / Н. В. Безлюдна.  К., 1998.  210 с.
    25. Безрогов В. Г. Эпистемологические проблемы истории педагогики
    / В. Г. Безрогов // Всемирный историко-педагогический процесс: концепции, модели, историография / [под ред.: Г. Б. Корнетова, В. Г. Безрогова]. – М., 1996. – С. 24 – 31.
    26. Белунова Н. И. Дружеское письмо творческой интеллигенции конца ХІХ-начала ХХ в. (Жанр и текст писем) / Н. И. Белунова. – СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2000. – 140 с.
    27. Березівська Л. Д. Принципи індивідуального підходу до учнів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського і О. А. Захаренка / Л. Д. Березівська
    // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер. Пед. науки. : зб. наук. ст. – Черкаси, 2010. – Ч. 2. – С. 126–132. – (Спецвипуск).
    28. Бех І. Д. Світ емоцій у виховній системі Василя Сухомлинського
    / Іван Дмитрович Бех // Педагогічна газета. – 2005. – № 9. – С. 2  3.
    29. Бех І. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні / І. Бех
    // Професійна освіта : педагогіка і психологія : українсько-польський щорічник. – Ченстохова ; К., 2000. – С. 33 – 35.
    30. Бех І. Д Моральна самосвідомість особистості як предмет педагогічних зусиль В. О. Сухомлинського / Іван Дмитрович Бех
    // Рідна школа. – 2005.  № 12. – С. 13  15.
    31. Бех І. Д. Василь Сухомлинський : життя в діалозі / Іван Дмитрович Бех // Зб. наук. пр. Сер. Пед. науки / Херсон. держ. ун-т. – Херсон, 2009. – Вип. 53.– С. 10, 18 – 23.
    32. Библер В. С. От наукоучения – к логике культуры : Два философских введения в двадцать первый век / Владимир Сломонович Библер. – М. : Политиздат, 1990. – 413 с.
    33. Бистрицький Є. К. Філософський образ культури та світ національного буття / Є. К. Бистрицький // Феномен української культури : методологічні засади осмислення. – К., 1996. – С. 62–90, 465–467.
    34. Биушкин Г. И. Реализация идей В. А. Сухомлинского по нравственному воспитанию подростков в системе дополнительного образования детей / сост.: Г. И. Биушкин, М. И. Болотова; М-во образования и науки РФ, Федер. агенство по образованию, Гос. образоват. учереждение высш. проф. образования, Оренбург. гос. пед. ун-т.  Оренбург : ОГПУ, 2007.  104 с.
    35. Білецька С. В. Взаємовідносини учителя і учнів в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01
    / С. В. Білецька.  X., 1994.
    36. Бім-Бад Б. М. Педагогічна антропологія : курс лекцій : навч. посібн. [для студ. вузів, які навчаються за спец. 033400 – педагогіка] / Борис Михайлович Бім-Бад. – М. : Изд-во УРАО, 2003. – 204 с.
    37. Блауберг И. В. Системные исследования и общая теория систем
    / И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Э. Г. Юдин // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник. – М., 1973. – С. 7–29.
    38. Богин Г. И. Обретение способности понимать : Введение в герменевтику / Георгий Исаевич Богин. – М. : Психология и Бизнес ОнЛайн, 2001. – 731 с.
    39. Богун Л. В. Використання літературних творів В. Сухомлинського в емоційно-ціннісному розвитку дітей старшого дошкільного віку : навч.-метод. посіб. / Л. В. Богун. – Миколаїв, 2010. – 85 с.
    40. Богуславский М. В. Загадки Василия Сухомлинского / Михаил Викторович Богуславський // Педагогический вестник : Свободная международная газета. – 1995.  22 сентября.
    41. Богуславский М. В. Идея стимулирования радости познания у школьников в педагогических трудах и опыте В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Михаил Викторович Богуславский.  М., 1986. – 176 с.
    42. Богуславский М. В. Мир вступает в век человека / Михаил Викторович Богуславський // Воспитание школьников. – 1988.  № 5. – С. 12  14.
    43. Богуславский М. В. Почему Сухомлинский? / Михаил Викторович Богуславский // Народное образование. – 1993.  № 7 8. – С. 110  113.
    44. Богуш А. В. О. Сухомлинський про розвиток мови дітей / Алла Богуш // Дошкільне виховання.  1976.  № 10.  С. 7  11.
    45. Бойко А. М. Феномен свободи в педагогічному процесі загальноосвітнього навчально-виховного закладу в діалозі з творчістю В. О. Сухомлинського / Алла Микитівна Бойко // Зб. наук. пр. Сер. Пед. науки / Полтав. держ. ун-т ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2005. – Вип. 5. – С. 212 – 221.
    46. Бондаревская Е. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания : учебн. пособ. / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – Ростов-н/Д : Учитель, 1999. – 500 с.
    47. Бондаревская E. B. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного образования / Е. В. Бондаревская. – М. : Педагогика. – 1997. – 104 с.
    48. Бондаревская Е. В. Ценностные основания личностно-ориентированного воспитания / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 2007. – № 8. – С. 44–53.
    49. Бондаренко Г. Л. Формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Г. Л. Бондаренко.  Умань, 1999.  201 с.
    50. Бондарь Л. С. Проблема совместной воспитательной деятельности школы и семьи в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Л. С. Бондарь.  К., 1984.  203 с.
    51. Борисовкий А. М. В. А. Сухомлинский : [кн. для учащихся]
    / А. М. Борисовский. – М. : Просвещение, 1985. – 128 с.
    52. Борисовский А. Идеи В. А.Сухомлинского о воспитании коллектива / А. Борисовский // Народное образование.  1973.  № 11.
     С. 97  100.
    53. Борисовский А. Народный учитель Василий Александрович Сухомлинский / А. Борисовский.  Фрунзе : Изд-во “МЕКТЕП”, 1972. – 75 с.
    54. Борытко Н. М. Пространство воспитания: образ бытия : монография / Н. М. Борытко; науч. ред. Н. К. Сергеев.  Волгоград : Перемена, 2000. – 275 с.
    55. Будняк Т. Г. Проблема творчої діяльності молодших школярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Т. Г. Бундяк // Початкова школа.  1978. № 9.  С. 4  8.
    56. Будняк Т. Г. Проблемы эстетического воспитания младших школьников в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Т. Г. Бундяк.  К., 1977.  191 с.
    57. Будняк Т. Г. Система естетичного виховання у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Т. Г. Бундяк // Радянська школа.  1982. 
    № 9.  С. 84  88.
    58. Буева И. И. Идеи гуманизации внутришкольного управления в наследии В. А. Сухомлинского и их значение для современной школы : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / И. И. Буева. – Оренбург, 1996. – 201 с.
    59. Бурлака Г. Добірка листів М. Грушевського з І. Франком
    / Г. Бурлака // Великий українець : зб. / Г. Бурлака. – К., 1992. – С. 244 – 260.
    60. Бучківська Г. В. Розвиток В. О. Сухомлинським теорії і практики виховання в учнівському колективі : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01
    / Г. В. Бучківська.  Чернівці, 2001.  214 с.
    61. Бык А. С. Воспитание гражданственности старшеклассников в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / А. С. Бык.  К., 1985.  208 с.
    62. Василенко В. А. Проблема совершенствования урока в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Общая педагогика и история педагогики” / В. А. Василенко.  К., 1982.  17 с.
    63. Василенко Н. А. Проблема самовоспитания старшеклассников в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Н. А. Василенко.  К., 1989.  172 с..
    64. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічний процесу: постановка проблеми / Леонід Ваховський // Шлях освіти.  2005.  № 2.  С. 7  11.
    65. Вашків Л. П. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі : дис. … канд. філол. наук : 10.01.02 / Леся Петрівна Вашків. – Львів, 1995. – 183 с.
    66. Веденская Г. А. Проблемы преподавания литературы в школе в наследии В. А. Сухомлинского : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Г. А. Веденская.  Л., 1980.  177 с.
    67. Венцковський М. Бойова учнівська / М. Венцковський // Патріот Батьківщини.  1966.  12 лютого.
    68. Венцковський М. Червоний козак Степан Кутулупов
    / М. Венцковський // Наддніпрянська правда.  1966.  7 січня.
    69. Венцковський М. Юні конструктори / М. Венцковський
    // Кіровоградська правда.  1966.  12 лютого.
    70. Вєтрова Е. С. Семантика і функціонально-комунікативний аспект етикетних одиниць в епістолярній спадщині українських письменників XIX ст. : дис.. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Е. С. Вєтрова. – Донецьк, 2004.  268 с.
    71. Вихрущ А., Вихрущ В. Контроль і оцінювання у концепції розвивального навчання В.Сухомлинського / Анатолій Вихрущ, Володимир Вихрущ // Початкова школа.  2002.  № 9.  С. 32  35.
    72. Вітвицька С. С. Культура вчителя в системі педагогічних поглядів В. О. Сухомлинського / Світлана Сергіївна Вітвицька // Педагогіка і психологія. – 2003.  № 2. – С. 24  30.
    73. Войцехівська І. Епістологія. Короткий історичний нарис
    / І. Войцехівська, В. Ляхоцький. – К., 1998.  53 с.
    74. Волошина В. В. Мовно-жанрові особливості педагогічних праць В. О. Сухомлинського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / В. В. Волошина. – К., 2011. – 24 с.
    75. Волошина В. В. Мовно-жанрові особливості педагогічних праць В. О. Сухомлинського : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Вікторія Валентинівна Волошина. – К., 2006. — 275c.
    76. В. О. Сухомлинський : бібліографія : 1987 – 2000 рр. / уклад. : Ганна Іванівна Сухомлинська, Ольга Василівна Сухомлинська; [за ред. Н. О. Гажаман, Л. І. Ніколюк]. – К. : КНЕУ, 2001. – 128 с.
    77. В. О. Сухомлинський. Біобліографія: 2001 – 2008 рр. : бібліогр. покажчик / АПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; упоряд. Л. М. Заліток; наук. конс. О. В. Сухомлинська; наук. ред. П. І. Рогова. – К. : Богданова А. М., 2008. – 196 с. (Сер. “Видатні педагоги світу”; Вип. 3).
    78. В. О. Сухомлинський і сучасність : наук.-метод. зб. / [упоряд. і відп. ред. М. Я. Антонець]. – К., 1994. –210 с.
    79. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика Пресс, 1999. – 536 с.
    80. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Г.-Г. Гадамер. – М. : Искусство, 1991. – 368 с.
    81. Гадамер Г.-Г. Деконструкция и герменевтика / Г.-Г. Гадамер. – СПб.,1999. – 255 с.
    82. Галич О. Українська письменницька мемуаристика. Природа, еволюція, поетика : монографія / О. Галич. – К. : КДПІ ім. О.М. Горького, 1991. – 217 с.
    83. Галич О. Теорія літератури / О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв. – К. : Либідь, 2001. – 488 с.
    84. Галузяк В. М. Педагогіка : навч. посіб. / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – Вінниця : Книга-Вега, 2003. – 416 с.
    85. Ганжа С. Фразеологічні одиниці в епістолярних текстах українських письменників-класиків ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. Ганжа. – Д., 1995. – 18 с.
    86. Гергуль С. Психолого-педагогічні особливості самоосвітньої діяльності вчителя в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Світлана Гергуль // Початкова школа. – 2003.  № 11. – С. 40  42.
    87. Гинзбург Л. Эфемизмы високого : По поводу писем людей пушкинского круга / Л. Гинзбург // Вопросы литературы. – 1987. – № 4. –
    С. 199. – 208 с.
    88. Гинзбург Л. Записные книжки. Воспоминания. Эссе (Главы из книги) / Лидия Яковлевна Гинзбург; предисл. А. Кушнер. – Спб. : Искусство-СПБ, 2002. – 768 с.


    89. Гнатюк І. Дім. Останній лист. Пісня – сильніша за смерть. Біль. Думка про пам’ять. Могила Яворницького : вірші / І. Гнатюк // Тернопіль : Тернопільщина літературна. Додаток альманахового типу № 2. – Т., 1991. –
    С. 50 – 51.
    90. Гоголь Н. В. Собр. соч. : в 8 т. / Н. В. Гоголь. –– М. : Правда, 1984. – Т. 8. – 255 с.
    91. Головко М. Педагогічна система В. О. Сухомлинського – дитина, як унікальна особистість / М. Головко // Фізика та астрономія в школі. – 2004.  № 1. – С. 2 3.
    92. Гончаренко Н. М. Думки В. О. Сухомлинського про самостійну роботу учнів з книжкою / Н. М. Гончаренко // Радянська школа.  1983.  № 11.  С. 91  93.
    93. Горська А. Червона тінь калини. Листи, спогади, статті / Алла Горська.  К., 1996.  240 с.
    94. Григорьева И. Н. Гуманистическое письмо (по эпистолярному наследию Э. Роттердамского) / И. Н. Григорьева // Актуальные проблемы археографии, источниковедения и историографии : материалы к Всероссийской конф., посвящ. 50-летию Победы в Великой Отечественной войне. – Вологда, 1995. – С. 172 – 174.
    95. Грінченко Г. Ф. В. О. Сухомлинський про педагогічну майстерність учителя / Г. Ф. Грінченко, В. І. Пермінова // Радянська школа.  1980.  № 9.  С. 81  84.
    96. Губко О. Т. Мовний феномен Праукраїни (маловідома сторінка українознавства) / О. Т. Губко // Бондр С. В. Джерела формування та історія утвердження предметної галузі української психології / С. В. Бондар, О. Т. Губко, В. Т. Куєвда. – К., 2008. – С. 25–36.
    97. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Гумбольдт В. фон. – М. : Прогресс, 1985. – 485 с.
    98. Гупан Н. М. Розвиток історії педагогіки в Україні (історіографічний аспект) : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Нестор Миколайович Гупан.  К., 2001.  496 с.
    99. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Нестор Миколайович Гупан. – К. : “АПН”, 2002. – 224 с.
    100. Даньшов П. Н. Воспитание ответственности школьника на уроке мышления: [за В. А. Сухомлинским] / П. Н. Даньшов // Зб. наук. пр. Сер. Пед. науки / Полтав. держ. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2005. – Вип. 5. –
    С. 396–399.
    101. Дедюхин А. М. В. А. Сухомлинский о патриотическом воспитании детей / А. М. Дедюхин // Начальная школа.  1976.  № 10.  С. 21  22.
    102. Дем’яненко Н. М. Ретроспектива педагогічної освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. М. Дем’яненко, І. П. Важинський. – М. : МПА, 2002. – 240 с.
    103. Деметрий. О стиле / Деметрий // Античные риторки. – М., 1978. – С. 237–285.
    104. Демченко І. В. О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів через образотворче мистецтво / І. Демченко // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 18–19.
    105. Денисюк С. Два джерела однієї теорії: педагогічна спадщина Я. Корчака та В. Сухомлинського / С. Денисюк // Початкова школа. – 1999. – № 5. – С. 46 – 48.
    106. Денисюк С. В. Проблема формування особистості у педагогічній спадщині педагога-гуманіста Януша Корчака (1878 – 1942 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / С. В. Денисюк; Ін-т педагогіки АПН України.  К., 2000.  20 с.
    107. Державна національна программа “Освіта” (Україна ХХІ ст.).– К. : Райдуга, 1994. – 61 с.
    108. Дильтей В. Собрание сочинений : пер. с нем. : в 6 т. / В. Дильтей; под ред. В. А. Куренного. – М. : Три квадрата, 2004. –– Т. 3 : Построение исторического мира в науках о духе. – 418 с.
    109. Дічек Н. Духовні домінанти В. О. Сухомлинського / Наталія Дічек // Рідна школа. – 2008. – № 9. – С. 5 – 7.
    110. Дічек Н. П. Драматизм аксіологічного виміру педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського / Наталія Петрівна Дічек // Зб. наук. пр. Сер. Пед. науки / Херсон. держ. ун-т. – Херсон, 2009. – Вип. 53. – С. 18 – 23.
    111. Дічек Н. П. Спадщина А. С. Макаренка у контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел) : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Наталія Петрівна Дічек.  К., 2005.  441 с.
    112. Дічек Н. Своєрідність концепції виховання громадянина за спадщиною В. О. Сухомлинського / Наталія Дічек // Рідна школа. – 2007. – № 9. – С. 14 – 16.
    113. Дмитренко М. Українська фольклористика другої половини ХІХ ст.: школи, постаті, проблеми / М. Дмитренко.  К., 2004.  С. 244  383.
    114. Днепров Э. Д. Методологические проблемы истории педагогики
    / Э. Д. Днепров // Советская педагогика. – 1986. – № 8. – С. 95 – 102.
    115. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле / Д. Дорошенко. – Мюнхен, 1969. – 522 с.
    116. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну / Михайло Драгоманов. – К. : Криниця, 1917. – 112 с.
    117. Дубинина А.М. Русско-французский эпистолярий I половины XIX века : фразеология и иноязычные вкрапления : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01, 10.02.19 / Анна Михайловна Дубинина. – Брянск, 2005. – 249 с.
    118. Дуда О. О. Самовиховання школярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Олександр Олександрович Дуда. – К., 2001. – 176 с.


    119. Дудко В. И. Эпистолярное наследие украинских писателей-реалистов конца ХІХ – начала ХХ вв. в контексте украинско-русских литературных взаимосвязей : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.01.03 “Литература народов стран зарубежья (с указанием конкретной литературы)” / В.И. Дудко; АН СССР. Ин-т мировой лит-ры им. А.М. Горького. – М., 1989. – 18 с.
    120. Дьоміна В. Аналіз ступеня розробки проблеми виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського
    / В. Дьоміна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / [за заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Слов’янськ, 2011. – Вип. LVІІI, ч. 3.
    – С. 127 – 136.
    121. Дьоміна В. В. Виховний вплив на особистість у “Листах до сина” В. О. Сухомлинського / В. Дьоміна // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. / [за заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Слов’янськ, 2009. – Вип. XLVI. – С. 262 – 265.
    122. Дьоміна В. В. Історичний розвиток епістолярного жанру в художньо–педагогічній літературі / В. Дьоміна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / [за заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Слов’янськ, 2010. – Вип. L. – С. 267 – 277.
    123. Дьоміна В. В. Теоретичні питання виховання молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського / В. В. Дьоміна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / [за заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Слов’янськ, 2010. – Вип. XLV. – С. 194 – 198.
    124. Дьоміна В. В. Формування моральних якостей молодого покоління у епістолярній спадщині В. О. Сухомлинського / В. В. Дьоміна // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер. Пед. науки. : зб. наук. ст. – Черкаси, 2010. – Ч. 2. – С. 126 – 129.– (Спецвипуск).


    125. Дьоміна В. В. Формування педагогічних поглядів майбутніх учителів в епістолярній спадщині Василя Сухомлинського / В. Дьоміна // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Пед. науки. [За матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції “Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття”]. – Луганськ, 2011. – Ч. 1, № 20 (231). – С. 219 – 229.
    126. Еразм Роттердамський. Похвала Глупоті. Домашні бесіди / Еразм Роттердамський; [пер з латини : В. Литвинова, Й. Кобова]. – К. : Основи, 1993. – 320 с.
    127. Ерёмин И. П. Литература Древней Руси (Этюды и характеристики)
    / И. П. Ерёмин. – М. ; Л. : Наука, 1966. – 263 с.
    128. Євтух М. Б. Проблема професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинського : тез. доп. наук.-практ. конф. / Микола Борисович Євтух // [“Історичні аспекти розвитку освіти на Україні і становлення творчої особистості учителя”] (Ровно, 29–30 травня 1990 р.) / Ровен. держ пед. ін-т. – Ровно, 1990. – С. 28 – 29.
    129. Єфремов С. О. Вибране : Статті. Наукові розвідки. Монографії
    / Сергій Олександрович Євремов; [упорядн. Е. Соловей]. – К. : Наук. думка, 2002. – 760 с.
    130. Житська Т. 3 епістолярії С. Черкасенка (українського письменника, 1876 – 1940) / Т. Житська // Київська старовина. – 1996. – № 2 – 3.– С. 100 – 103.
    131. Житська Т. Листи Спиридона Черкасенка до Миколи Вороного
    / Т. Житська // Сучасність. – 1993. – № 5 – С. 146 – 155.
    132. Забіяка І. М. Епістолярна спадщина В. Горленка : монографія / І. М. Забіяка.– К. : ВПЦ „Київський ун-т”, 2002. – 247 с.
    133. Заболотна Т. В. Епістолярна спадщина В. Винниченка : адресування і стиль : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Т. В. Заболотна. – К., 2005. – 189 с.
    134. Зайченко І. Листи Олександра та Софії Русових до Михайла та Віри Коцюбинських / І. Зайченко // Київська старовина. – 1999. – № 5.
    – С. 70 – 81.
    135. Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР // Радянська школа. – 1959. – № 5. – С. 3 – 20.
    136. Заліток Л. М. Книжка як засіб виховання молодших школярів у педагогічній спадщини В. О. Сухомлинського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка і історія педагогіки” / Людмила Михайлівна Заліток. – К., 2011. – 20 с.
    137. Зборовська Н. В. Психоаналіз та літературознавство : навч.-метод. посіб. / Ніла Вікторівна Зборовська. – К. : Академвидав, 2003. – 392 с. – (Альма-матер).
    138. Зіновська А. М. Український письменницький епістолярій: типологія відкритого листування : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 / А. М. Зіновська ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2008. – 170 с.
    139. Зорина Т. К проблемам эпистолярного стиля / Т. К. Зорина // Учен. зап. МГПИИЯ им. М. Тореза. – М., 1970. – Т. 55. – С. 38 – 44.
    140. Зырянова Т. В. Художественная герменевтика и педагогика
    / Татьяна Владимировна Зырянова. – М. : Изд-во Академии Тринитаризма, 2011. – 170 с.
    141. Зязюн І. А. Морально-естетичні погляди В. О. Сухомлинського
    / І. А. Зязюн, Є. Г. Родчан. – К., 1980. – 48 с.
    142. Зязюн І. Філософія добра в педагогічній системі В. О. Сухомлинського / Іван Зязюн // Постметодика.  1998.  № 4 (22).  С. 7  14.
    143. История русской литературы Х–XVIII веков / [под ред.
    Д. С. Лихачева]. – М., 1980. – 356 с.
    144. Іваненко В. В. Виховні можливості епістолярної творчості В. О. Сухомлинського / В. В. Іваненко // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. – Слов’янськ : СДПУ, 2007. – Вип. XХХVIІ : [у 3-х ч.] : Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю : виховання громадянина. –
    С. 16–20.
    145. Іванко А. Б. Педагогічні системи В. О. Сухомлинського та І.Г. Ткаченка : взаємодія і взаєморозвиток / А. Б. Іванко // Наук. зап. Сер. Пед. науки / Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. – Кіровоград, 2000. –
    Вип. 24. – С. 96 – 103.
    146. Іванко А. Б. Педагогічні системи В. О. Сухомлинського та І.Г. Ткаченка на тлі епохи : взаємодія і взаєморозвиток (1950 – 1970 рр.)
    / А.Б. Іванко // Наук. зап. Сер. Пед. науки. / Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2003. – Вип. 52, ч. ІІ. – С. 82 – 87.
    147. Информация и управление. Философско-методологические аспекты / [отв. ред. : А. Г. Антипенко, В. И. Кремянский]. – М. : Наука, 1985. – 284 с.
    148. Історія великої дружби в листах : В. О. Сухомлинський та І.Г. Ткаченко / вступ. сл. В. Босько // Освітян. Слово. – 2004. – Лют. (№ 2).
    – С. 3
    1
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины