СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ У КИТАЇ : СИСТЕМА последипломного образования учителей В КИТАЕ



  • Название:
  • СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ У КИТАЇ
  • Альтернативное название:
  • СИСТЕМА последипломного образования учителей В КИТАЕ
  • Кол-во страниц:
  • 275
  • ВУЗ:
  • ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Державний заклад „ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”


    На правах рукопису

    КОТЕЛЬНІКОВА Надія Миколаївна

    УДК [378.046-021.68(510)](043.3)

    СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ У КИТАЇ

    13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук




    Науковий керівник –
    Харченко Сергій Якович,
    доктор педагогічних наук,
    професор




    Луганськ – 2012









    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. Генеза післядипломної освіти вчителів у Китаї 13
    1.1. Історико-педагогічний аналіз формування системи післядипломної освіти вчителів у Китаї
    13
    1.2. Сучасний стан системи післядипломної освіти вчителів у Китаї 51
    Висновки до розділу 1 80
    РОЗДІЛ 2. Практика організації підвищення кваліфікації як провідної ланки післядипломної освіти вчителів у Китаї
    84
    2.1. Зміст, форми й методи курсового підвищення кваліфікації вчителів у Китаї
    84
    2.2. Підвищення кваліфікації вчителів на базі школи як важливий компонент системи післядипломної педагогічної освіти в Китаї
    109
    Висновки до розділу 2 133
    РОЗДІЛ 3. Порівняльний аналіз систем післядипломної педагогічної освіти Китаю та України
    136
    3.1. Характеристика провідних чинників розвитку післядипломної педагогічної освіти в Китаї та Україні
    136
    3.2. Порівняльний аналіз та узагальнення досвіду функціонування систем післядипломної освіти вчителів у Китаї та Україні
    158
    Висновки до розділу 3 186
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 190
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195
    ДОДАТКИ 229








    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ВНЗ – вищий навчальний заклад
    ІКТ – інформаційно-комунікативні технології
    ІПКВ – інститут підвищення кваліфікації вчителів
    ІППО – інститут післядипломної педагогічної освіти
    КПК – Комуністична партія Китаю
    КУВ – коледж удосконалення вчителів
    МОП – Міжнародна організація праці
    ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
    ОІППО – обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
    ППО – післядипломна педагогічна освіта
    ЦК КПК – Центральний комітет Комуністичної партії Китаю
    ЦПК – центр підвищення кваліфікації
    CCRTVU – Китайський центральний радіо- і телеуніверситет








    ВСТУП

    У сучасних умовах, коли у світовому освітньому просторі концепція „навчання впродовж усього життя” розглядається як фундаментальна основа нової філософії освіти, особливої актуальності набувають питання якісного оновлення післядипломної педагогічної освіти України, місія якої полягає у створенні сприятливих умов для навчання та професійного розвитку педагогічних працівників згідно з пріоритетами державної соціально-економічної політики, орієнтованої на задоволення потреб особистості, суспільства й держави. На важливості завдання підготовки педагога нової генерації, здатного до інноваційної діяльності, та приведення професійної компетентності вчителів до визнаних світових стандартів наголошено й у нормативних документах міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Рада Європи), Державній національній програмі „Вчитель” (2002 р.), „Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти в Україні та її інтеграції в європейський освітній простір” (2004 р.), „Програмі навчання та професійного розвитку працівників навчальних закладів”(2012 р.).
    Проблеми післядипломної педагогічної освіти в Україні завжди були в колі уваги науковців, зокрема такі її аспекти, як: історія розвитку (С. В. Крисюк, Л. Є. Сігаєва, П. В. Худомінський, Н. М. Чепурна, В. М. Швидун [54; 116; 137; 139; 151]), теоретичні й організаційно-педагогічні основи (А. І. Кузьмінський, В. І. Маслов, В. В. Олійник, Н. Г. Протасова, В. І. Пуцов, Є. М. Хриков, І. І. Якухно [66; 75; 90; 99 – 102; 107; 136; 155 – 158]); розвиток професіоналізму вчителя (В. Ю. Арешонков, Г. І. Назаренко, О. Я. Савченко , В. Ю. Стрельников, І. О. Титаренко, Н. В.Устинова [7; 80; 111; 122; 127; 128]), андрагогічні засади післядипломної освіти (В. М. Буренко, Н. І. Клокар, О. М. Рудіна, Т. М. Сорочан [21; 52; 121]); неперервність педагогічної освіти (Т. М. Десятов, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, С. О. Сисоєва [33; 45; 62; 114]
    та ін.).
    Однак, інтеграція освіти України до міжнародного освітнього простору, комплексність і широта завдань, які постали перед вітчизняними фахівцями в галузі післядипломної освіти, актуалізують наукові пошуки щодо перспектив її розвитку з урахуванням досвіду організації неперервної педагогічної освіти в зарубіжній теорії й практиці. На доцільності дослідження світового досвіду в галузі освіти наголошено в працях українських педагогів-науковців Л. Ц. Ваховського, О. І. Локшиної, О. І. Огієнко, Л. П. Пуховської [23; 72; 87; 106] та ін.
    У контексті дослідження значний науковий інтерес становлять порівняльно-педагогічні розвідки вітчизняних дослідників (В. В. Бойко, О. Б. Проценко, С. І. Синенко, Л. М. Юрчук [11; 103; 112; 154]), які аналізують історію, сучасний стан та основні тенденції розвитку систем післядипломної освіти педагогічних кадрів Великої Британії, Греції, Франції, Німеччини, Польщі та інших розвинутих зарубіжних країн. Разом з тим важливе значення для української педагогіки має вивчення й урахування практичного досвіду країн, що розвиваються та здобули успіхів у реформуванні власних освітніх систем, зокрема досвіду Китаю.
    Підвищений інтерес до цієї країни зумовлений не тільки новою роллю, яку вона стала відігравати в сучасному світі в галузі економіки та політики, але й завдяки вражаючим досягненням у сфері освіти, яка визнається керівництвом держави найважливішим складником розвитку китайського суспільства. За підсумками четвертого глобального рейтингу шкільної освіти PISA-2009, який проводить Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), серед школярів 65 країн світу китайські школярі (м. Шанхай) зайняли перше місце [169, с. 8]. Ці успіхи стають більш значущими з урахуванням того, що ще півстоліття тому частка неписьменного населення в Китаї досягала 80%. Визнано, що у сфері обов’язкової освіти країна менш ніж за 20 років зробила неймовірний стрибок і пройшла шлях, на який розвинуті країни витратили значно більше часу. Безумовно, такий прогрес шкільної освіти можливий лише за наявності корпусу компетентних учителів, здатних якісно вирішувати нові завдання освіти, ефективно й творчо працювати в нових умовах сучасної педагогічної дійсності, учителів, які не лише добре підготовлені у вищому навчальному закладі, але й готові постійно, упродовж усього життя підвищувати свою компетентність, удосконалювати свою майстерність.
    У низці наукових робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, які досліджують стан національної системи освіти Китаю, висвітлено різні аспекти освітньої проблематики: історія освіти (Н. Е. Боревська, В. З. Клепіков, Чжан Ланьсін, Фан Сяодун [15; 49; 145]), державна політика КНР у галузі науки та освіти (О. А. Антиповський, Н. Е. Боревська, Н. В. Франчук, Чжан Лі [5; 146]), особливості розвитку професійно-технічної освіти (Н. В. Пазюра [92]), проблеми й наслідки реформування системи освіти (Ні Вей Юнь, Сяо Су, Уюнтена, Чжан Бейбей, Чжу Сяомань, Чень Чжаомін [83; 126; 130; 144; 147; 148), досвід творчого використання спадщини В. О. Сухомлинського в КНР (Лі Цзіхуа [70]). Окремий інтерес науковців викликає педагогічна освіта Китаю: особливості становлення, розвитку й реформування системи професійної підготовки вчителів відображено в дисертаціях М. О. Боєнко, Ду Яньянь, Лі Янхуей, Мей Ханьчен, О. П. Швацької [10; 36; 71; 79; 50].
    Але, незважаючи на наявність значної кількості досліджень у галузі педагогічної освіти, порівняльної педагогіки та історії педагогіки, система післядипломної освіти вчителів у Китаї ще не була предметом системного вивчення й порівняльно-педагогічних розвідок. Проте, саме вона створює умови для задоволення професійних запитів педагогів-практиків, забезпечує неперервність їхньої освіти й підтримує високий рівень педагогічної діяльності, що є запорукою належної якості шкільної освіти.
    Проведений аналіз науково-педагогічної літератури дозволив констатувати існуючу суперечність між соціальною вагомістю модернізації післядипломної педагогічної освіти України, актуальністю вивчення зарубіжного досвіду в цій галузі, зокрема Китаю, та відсутністю наукових розробок для вирішення цієї проблеми у вітчизняній педагогічній науці.
    Актуальність проблеми дослідження, її недостатня розробленість, практична й соціальна значущість модернізації післядипломної педагогічної освіти зумовили вибір теми дисертаційної роботи: „Система післядипломної освіти вчителів у Китаї”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної науково-дослідної теми „Вітчизняна і зарубіжна педагогічна спадщина (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)” (реєстраційний номер 0106V013193), що розробляється в Державному закладі „Луганський національний університеті імені Тараса Шевченка”. Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 26.05.2009 р.).
    Об’єкт дослідження: неперервна педагогічна освіта Китаю.
    Предмет дослідження: сучасна система післядипломної освіти вчителів загальноосвітніх шкіл у Китаї.
    Мета дослідження полягає в здійсненні цілісного аналізу системи післядипломної освіти вчителів у Китаї задля виявлення особливостей та окреслення можливостей використання в Україні позитивного досвіду її функціонування.
    Відповідно до предмета й мети дослідження визначено такі завдання:
    1. Виокремити й схарактеризувати основні періоди становлення та розвитку системи післядипломної освіти вчителів у Китаї.
    2. Розкрити особливості організації системи післядипломної освіти вчителів у Китаї на сучасному етапі її розвитку.
    3. Узагальнити досвід Китаю з організації курсового та внутрішньошкільного підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.
    4. Визначити й схарактеризувати провідні чинники, що зумовили розбіжність і подібність розвитку післядипломної педагогічної освіти в Китаї та Україні.
    5. На основі порівняльного аналізу сучасних систем післядипломної педагогічної освіти в Китаї та Україні окреслити можливості використання в Україні позитивного досвіду організації післядипломної освіти вчителів Китаю.
    Хронологічні межі дослідження – 50-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. Нижня межа визначається прийняттям постанови Державної адміністративної ради КНР „Про реформу системи освіти” (1951), яка стала поштовхом для створення нової єдиної системи освіти КНР. Верхня межа (початок ХХІ ст.) збігається з новим етапом модернізації системи післядипломної освіти вчителів у Китаї, яка полягає в її впорядкуванні та структуруванні, забезпеченні неперервності освіти, реструктуризації навчальних закладів, удосконаленні змісту й форм навчання, застосуванні сучасних телекомунікаційних технологій тощо.
    Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: положення теорії наукового пізнання, категорії загального, особливого й одиничного, принципи науковості, історизму, цілісності, об’єктивності, соціальної зумовленості; системний, порівняльний, культурологічний підходи; концептуальні положення методології сучасної педагогічної науки, у яких формулюються теоретичні засади розуміння сутності педагогічних явищ, методи наукового пізнання (С. У. Гончаренко, В. І. Загвязинський, В. В. Краєвський, П. І. Образцов [26; 39; 61; 86]), методологічні вимоги до історико-педагогічних і порівняльних досліджень (О. В. Адаменко, Л. Ц. Ваховський, Б. Л. Вульфсон, О. І. Локшина, О. І. Огієнко, Л. П. Пуховська [2; 22; 25; 72; 87; 106]); наукові положення сучасної педагогічної науки в Україні та Китаї щодо неперервної освіти (Т. М. Десятов, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, С. О. Сисоєва, Лі Цзюнь, Лю Ялі, Му Су [33; 45; 62; 114; 234; 252; 261]), особистісно-професійного розвитку педагогів (В. М. Алфімов, В. Ю. Арешонков, О. Я. Савченко, В. Ю. Стрельников, Є Лань, Сюн Дачен, Фу Даочунь, Фу Цзіньлань [3; 7; 111; 122; 319; 311; 220; 199]); історії розвитку післядипломної педагогічної освіти (С. В. Крисюк, А. І. Кузьмінський, Л. Є. Сігаєва, П. В. Худомінський, Н. М. Чепурна, О. Ю. Червінська, Ма Сяофен, Чжен Байвей, Ши Вей [64; 68; 116; 137; 139; 140; 356; 342; 281]), організації післядипломної педагогічної освіти (Л. І. Даниленко, А. І. Кузьмінський, В. В. Олійник, Н. Г. Протасова, В. І. Пуцов, Т. М. Сорочан, Є. М. Хриков, І. І. Якухно, Вень Ханьцзян, Лі Шудун, Лю Лілі, Фань Еньюань, Цзінь Цян, Чжан Цзясян [31; 66 – 68; 89; 102; 107; 119 – 121; 136; 156 – 158; 279; 363; 247; 361; 332; 228]).
    Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань на різних етапах наукового пошуку було використано такі методи: теоретичні – логіко-системний аналіз історико-педагогічної, методичної літератури, нормативно-правових документів, періодичних видань для виявлення та систематизації фактичного матеріалу щодо розвитку й сучасного стану системи післядипломної освіти вчителів у Китаї; термінологічний аналіз для вивчення змісту базових понять, прийнятих у китайській педагогіці; історичний метод для дослідження розвитку системи післядипломної педагогічної освіти КНР у хронологічній послідовності; метод структурно-системного аналізу для виокремлення основних компонентів системи післядипломної освіти вчителів Китаю, характеристики їхніх взаємозв’язків та особливостей функціонування; порівняльний метод для виявлення в системах післядипломної педагогічної освіти Китаю та України рис подібності й відмінності; емпіричні – спостереження, бесіди, інтерв’ю для збору інформації стосовно реального досвіду організації навчально-виховного процесу в закладах післядипломної педагогічної освіти й школах Китаю.
    Джерельну базу дослідження становлять документи органів освіти КНР, законодавчі акти, циркуляри, постанови (Закони КНР „Про обов’язкову освіту” (1986), „Про вчителів” (1993), „Про освіту” (1995), „Положення про післядипломну освіту вчителів початкової та середньої школи” (1999) та інші), а також законодавчі й нормативні документи України в галузі освіти; навчальні плани й програми закладів післядипломної педагогічної освіти КНР; монографії та наукові праці китайських учених з проблеми дослідження, матеріали з китайських провідних періодичних видань – „Дослідження в галузі педагогічної освіти” (教师教育研究), „Дослідження в галузі післядипломної освіти” (继续教育研究), „Підвищення кваліфікації вчителів початкових та середніх шкіл” (中小学教师培训), „Дослідження в галузі розвитку освіти” (教育发展研究), „Післядипломна освіта” (继续教育), „Освіта дорослих у Китаї” (中国成人教育); статистичні збірники й довідники; електронні ресурси: сайти Міністерства освіти КНР, Національного Інтернет-альянсу педагогічної освіти, Всекитайський сайт післядипломної освіти вчителів початкових і середніх шкіл тощо; матеріали ЮНЕСКО, наукові праці (монографії, дисертації, статті) щодо розвитку післядипломної педагогічної освіти.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено цілісний аналіз генези післядипломної освіти вчителів у Китаї, запропоновано авторську періодизацію історії її розвитку; розкрито структуру, особливості управління, фінансування й діяльності навчальних закладів сучасної системи післядипломної освіти вчителів у Китаї, схарактеризовано теоретичні засади й актуальні напрями її функціонування, висвітлено зміст, методи, форми організації й контролю навчання за курсовою та внутрішньошкільною моделями підвищення кваліфікації; виявлено риси подібності й відмінності систем післядипломної освіти вчителів Китаю та України; дістали подальшого розвитку ідеї творчого використання позитивного досвіду Китаю в процесі модернізації вітчизняної системи неперервної педагогічної освіти; у науковий обіг уведено офіційні документи КНР у галузі освіти, які раніше не перекладались з китайської мови українською й не були опубліковані в Україні; українські еквіваленти китайських термінів у галузі післядипломної педагогічної освіти.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в подальших наукових розвідках щодо вирішення завдань удосконалення вітчизняної системи післядипломної освіти педагогічних працівників; при укладанні підручників і навчально-методичних посібників з порівняльної та зарубіжної педагогіки, теорії та історії педагогіки, лінгвокраїнознавства у вищих педагогічних навчальних закладах; для організації науково-дослідної роботи в системі професійної та післядипломної педагогічної освіти й самоосвіти.
    Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у висвітленні структури сучасної системи післядипломної педагогічної освіти України, особливостей її функціонування й тенденцій подальшого розвитку.
    Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка про впровадження № 1/1201 від 16.03.2012 р.), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 155 від 30.03.2012 р.).
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях різного рівня: Міжнародних: „Україна – Китай: діалог мов, культур та педагогічних систем” (Луганськ, 2009); „Наукове літо” (Київ, 2011); „Педагогика: традиции и инновации” (Челябінськ, 2011); „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2011); „Новини наукової думки” (Прага, 2011); Всеукраїнських: „Україна наукова” (Київ, 2010); „Активізація наукових досліджень” (Миколаїв, 2011); на засіданнях відділу підвищення кваліфікації вчителів Інституту освіти дорослих Чжецзянського педагогічного університету та Центру українознавчих досліджень Чжецзянського педагогічного університету під час стажування в КНР (2010 – 2012 рр.); на засіданнях кафедр педагогіки й соціальної педагогіки Державного закладу „Луганський національний університеті імені Тараса Шевченка”.
    Публікації. Результати дослідження висвітлено в 17 публікаціях, з них 16 – одноосібні, 11 статей – у наукових фахових виданнях.
    Структура дисертації. Робота має вступ, три розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел (371 найменування, з них 212 – іноземними мовами), 16 додатків на 47 сторінках, 8 таблиць, 6 схем. Загальний обсяг дисертації – 274 сторінки.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Проведене дослідження дає підстави для таких висновків і узагальнень:
    1. Дослідження генези системи ППО в Китаї дозволило встановити, що її розвиток відбувався поетапно та був зумовлений низкою й зовнішніх, і внутрішніх чинників (політичні, економічні, соціальні трансформації, зміни освітньої парадигми тощо); виокремити й схарактеризувати п’ять основних періодів її історії, а саме:
    – період зародження організаційних форм підвищення кваліфікації вчителів (1951 – 1958 рр), протягом якого відбувався пошук форм і методів підвищення кваліфікації педагогів, створення окремих елементів структури підвищення кваліфікації вчителів-практиків;
    – період кризи, викликаної політикою „великого стрибка” і „культурною революцією” (1958 – 1977 рр), під час якої практично була паралізована вся система народної освіти Китаю загалом та система підвищення кваліфікації вчителів зокрема;
    – період відновлення та формування системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів (1977 – 1990 рр.), що характеризувався створенням мережі закладів ППО, головною метою яких було вирішення проблеми величезного браку кваліфікованих учителів загальноосвітніх шкіл;
    – період розвитку післядипломної освіти вчителів як важливої ланки в структурі неперервної педагогічної освіти (1990 – 1999 рр.), коли на зміну парадигмі післядипломної освіти вчителів з метою підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня прийшла інноваційна парадигма освіти, найважливішим складником якої стала ідея освіти протягом усього життя;
    – період вдосконалення та подальшого розвитку системи післядипломної освіти вчителів (1999 р. – по теперішній час), який характеризується впорядкуванням та структуруванням ППО, підтримкою концепції наступності базової та післядипломної освіти, застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, упровадженням інноваційних форм та методів організації процесу підвищення кваліфікації вчителів.
    2. Установлено, що сучасна система ППО в Китаї є розгалуженою та ієрархічною й складається з двох підсистем: післядипломна освіта з отриманням освітнього цензу (фахова освіта в навчальних закладах, екстернат) та післядипломна освіта без отримання освітнього цензу (підвищення кваліфікації на базі закладів ППО, на базі школи та самоосвіта). Її функціонування ґрунтується на засадах концепцій неперервної освіти, „виховання якісних характеристик” і професіоналізації, а мета й завдання діяльності встановлюються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами КНР у сфері освіти. Реалізацію визначених завдань забезпечено шляхом діяльності багаторівневої організаційної структури управління та впорядкованої сукупності навчальних закладів. Особливостями сучасного етапу функціонування системи ППО є застосування новітніх технологій і дистанційних форм навчання, оптимізація мережі закладів ППО, закріплення позитивних тенденцій її переорієнтації на принципи неперервності та гуманізації, диференціації й індивідуалізації, інтеграції професійної та післядипломної освіти, єдності теорії й практики.
    3. У ході дослідження з’ясовано, що важливим компонентом існуючої системи ППО Китаю є система багаторівневого, багатопрофільного курсового підвищення кваліфікації, яка характеризується запровадженням поліваріантності освітніх програм, що відрізняються за рівнями, тривалістю, напрямами й формами реалізації. Відбір і структурування змісту навчання здійснюється закладами ППО на основі рекомендацій Міністерства освіти та місцевих відділів освіти й складається з обов’язкового (поглиблення знань за фахом, методика викладання) та елективного (підвищення загальнокультурного рівня й комп’ютерної грамотності, розвиток комунікативних здібностей) компонентів, що дозволяє на практиці реалізувати принцип гнучкості та динамічності освіти. Забезпеченню розвитку професійної компетентності педагогів сприяє застосування інноваційних технологій (мікровикладання, рефлексивний аналіз, метод кейсів, творчі звіти та презентації, оff-line консультації, „сhat-on-line”) і багаторівнева диференціація, яка передбачає врахування професійного рівня вчителів, їхнього педагогічного досвіду та наявних освітніх потреб.
    4. Доведено, що модель підвищення кваліфікації вчителів на базі школи розглядається як інноваційний інструмент, що дозволяє об’єднати внутрішні й зовнішні резерви та спрямувати їх на процес подальшої професіоналізації педагогів і розвиток творчого потенціалу всього педагогічного колективу; характеризується неперервністю, практичною спрямованістю, гнучкістю, економічністю, поширенням і вдосконаленням різноманітних традиційних (наставництво, консультації, лекції, взаємовідвідування уроків) та інноваційних (коучинг, створення відеопрезентацій, тренінги, діяльність „спільнот професійного зростання”) форм підвищення кваліфікації й налагодженням співпраці педагогічних колективів шкіл і ВНЗ. Участь у різних заходах з підвищення кваліфікації вчителів контролюються школами за допомогою кредитно-накопичувальної системи.
    5. На підставі порівняльного аналізу схарактеризовано провідні чинники, які впливали на розвиток систем ППО в Китаї й Україні та зумовили їхню специфіку. Виявлено, що, попри географічну, політико-ідеологічну, соціально-економічну несхожість двох країн, а також суттєві культурно-цивілізаційні відмінності, системи ППО обох країн мають певні „точки дотику”. Так, у контексті історичного розвитку широке використання в Китаї радянського досвіду зумовило певну подібність систем післядипломної освіти вчителів Китаю й України. У національних педагогічних традиціях обох культур погляди щодо ролі, статусу й компетентності вчителів також доволі схожі. На формування подібних тенденцій розвитку систем ППО України та Китаю вплинули й рекомендації авторитетних міжнародних організацій (ЮНЕСКО, МОП, ЮНІСЕФ, ОЕСР, Рада Європи), які ініціюють і пропагують такі прогресивні педагогічні ідеї, як гуманізація, демократизація, андрагогізація, неперервність освіти тощо.
    6. На підставі цілісного аналізу системи післядипломної освіти вчителів Китаю, зіставлення з системою післядипломної педагогічної освіти України виявлено її специфічні особливості в організаційній структурі (поділ системи ППО Китаю на дві підсистеми); у формуванні та реалізації механізму управління (активізація процесів регіоналізації, координуюча й контролююча діяльність комітетів КПК); у процесі оптимізації мережі навчальних закладів (інтеграція закладів післядипломної та професійної педагогічної освіти); у визначенні актуальних напрямів діяльності (підготовка вчителів до роботи за новими навчальними планами й програмами, пріоритетність підвищення професійного рівня вчителів сільських шкіл); у відборі та структуруванні змісту навчання (збільшення частки варіативного компонента, наявність інваріантного складника ідейно-політичної спрямованості); в організації курсового підвищення кваліфікації (рівневий підхід в організації курсової підготовки, застосування „каскадного навчання”, наявність широкого спектра короткострокових тематичних курсів) та підвищення кваліфікації на базі школи (високий рівень керованості й контролю, співпраця шкіл з ВНЗ); у системі оцінювання досягнень учителів (обов’язкове для китайських учителів накопичення певної кількості навчально-залікових кредитів за 5-річний цикл, існування регіональних кредитно-накопичувальних систем).
    7. Визначено можливі напрями творчої реалізації прогресивних ідей та використання позитивного досвіду Китаю в процесі подальшого розвитку післядипломної педагогічної освіти в Україні: запровадження державних стандартів ППО; реалізація багатоканального механізму фінансування; упровадження системи накопичення навчально-залікових кредитів ППО; надання вчителям більшої самостійності в побудові власної освітньої траєкторії (виборі змісту, форм та методів); тематична спрямованість змісту навчальних програм; поширення системи дистанційної освіти; оптимізація співпраці шкіл із закладами післядипломної освіти та ВНЗ; створення віртуального середовища для обміну інформацією та досвідом роботи й функціонування національної системи інформаційно-методичного забезпечення; поєднання традиційних та інноваційних методів навчання; упровадження практики колективних форм роботи, зокрема „спільнот професійного зростання”.
    Проведене дослідження не претендує на остаточне розв’язання заявленої проблеми. Перспективу подальших наукових розвідок убачаємо в більш глибокому вивченні питань упровадження дистанційного навчання в систему підвищення кваліфікації педагогів та вирішення проблем підвищення професійного рівня вчителів сільських шкіл.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абазовик Е. В. Подготовка учителей в Великобритании и России в условиях Болонского процесса : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.08 „Теория и методика профессионального образования” / Е. В. Абазовик. – СПб., 2010. – 23 с.
    2. Адаменко О. В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950 – 2000 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
    д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О. В. Адаменко. – Луганськ, 2006. – 44 с.
    3. Алфімов В. М. Акмеологія у підвищенні кваліфікації директорів шкіл / В. Алфімов // Директор шк. – 2002. – № 2. – С. 15 – 16.
    4. Алфімов В. Підтримка професійного довголіття вчителів / В. Алфімов // Наук. скарбниця освіти Донеччини. – 2009. – № 2. – С. 6 – 8.
    5. Антиповский А. А. Политика в области науки и образования в КНР: 1949 – 1979 гг. / А. А. Антиповский, Н. Е. Боревская, Н. В. Франчук. – М. : Наука, 1980. – 288 с.
    6. Арешонков В. Ю. Педагогічна самоорганізація в системі безперервної освіти: термінологічно понятійний аналіз / В. Ю. Арешонков // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 2007. – № 32. – С. 30 – 36.
    7. Арешонков В. Ю. Проблеми вдосконалення професіоналізму
    педагогів-андрагогів системи післядипломної педагогічної освіти /
    В. Ю. Арешонков // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 5 – 6(84 – 85). – С. 29 – 32.
    8. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
    9. Барбер М. Как добиться стабильно высокого качества обучения в школах. Уроки анализа лучших систем школьного образования мира : пер. с англ. / М. Барбер, М. Муршед // Вопр. образования. – 2008. – № 3. – С. 7 – 60.
    10. Боенко М. А. Становление и современное состояние системы профессионального педагогического образования в Китае : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика, история педагогики и образования” / М. А. Боенко. – Новосибирск, 2006. – 25 с.
    11. Бойко В. В. Система післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті неперервної освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / В. В. Бойко. – Луганськ, 2011. – 20 с.
    12. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. –
    3-е изд. – М. : Сов. энцикл., 1970– . –
    Т. 12. – 1973. – 624 с.
    13. Боревская Н. Е. Государство и школа: опыт Китая на пороге ІІІ тысячелетия / Н. Е. Боревская. – М. : Вост. лит., 2003. – 271 с.
    14. Боревская Н. Е. О восприятии идей мировой педагогики в Китае / Боревская Н. Е. // Сов. педагогика. – 1991. – № 9. – С. 128 – 135.
    15. Боревская Н. Е. Очерк истории школы и педагогической мысли в Китае / Боревская Н. Е. – М. : Ин-т Дальнего Востока РАН, 2002. – 146 с.
    16. Боревская Н. Е. Сельская школа и социальное равенство в Китае / Боревская Н. Е. // Социол. исследования. – 1991. – № 8. – С. 82 – 88.
    17. Боревская Н. Е. Тенденции развития образования в КНР до 2020 г. / Н. Е. Боревская // Педагогика. – 2011. – № 7. – С. 108 – 119.
    18. Боревская Н. Е. Точки пересечения православной и конфуцианской педагогики и школьной практики / Боревская Н. Е. // Сотрудничество России и КНР в сфере образования: анализ прошлого и перспективы будущего : материалы III Российско-Китайской конф. „Двустороннее научно-образовательное сотрудничество вузов России и Китая” (5 – 7 нояб. 2009 г., Москва). – Ч. 1. – М., 2009. – С. 8 – 33.
    19. Боревская Н. Е. Школа в КНР: 1957 – 1972 гг. / Н. Е. Боревская ; отв. ред. В. З. Клепиков ; АН СССР, Ин-т Дальнего Востока. – М. : Наука, 1974. – 160 с.
    20. Борткевич М. Как готовят учителя начальной школы / М. Борткевич // Школа и просвещение в народном Китае : сб. ст. – М., 1957. – С. 78 – 92.
    21. Буренко В. М. Андрагогічний підхід до професійної перепідготовки вчителя гуманітарного профілю : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Буренко Валентина Миколаївна. – К., 2005. – 215 с.
    22. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постановка проблеми / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. –
    С. 7 – 11.
    23. Ваховський Л. Ц. Філософія виховання західної цивілізації в епоху Просвітництва : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. Ц. Ваховський. – Х., 2002. – 40 с.
    24. Веремчук А. М. Розвиток професійної рефлексії майбутнього вчителя іноземної мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 „Педагогічна та вікова психологія” / А. М. Веремчук. – К., 2009. – 20 с.
    25. Вульфсон Б. Л. Методы сравнительно-педагогических исследований / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2002. – № 2. – С. 70 – 80.
    26. Гончаренко С. У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень / С. У. Гончаренко // Вісн. АПН України. – 1993. – № 1. –
    С. 11 – 23.
    27. Грачева В. Г. Развитие высшего педагогического образования в Западной Европе на современном этапе : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика, история педагогики и образования” / В. Г. Грачева. – Волгоград, 2007. – 28 с.
    28. Губар Я. В. Поняття християнської цінності в педагогічній думці / Я. В. Губар // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. – 2009. – № 7(170). – Ч. 1. – С. 95 – 100.
    29. Гупан Н. М. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні / Н. М. Гупан. – К. : НПУ ім. М. Драгоманова, 2000. – 222 с.
    30. Даниленко Л. Інноваційні зміни в організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників / Л. І. Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. – 2010. – № 1. – С. 15 – 19.
    31. Даниленко Л. Модернізація системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах її інноваційного розвитку / Л. І. Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. – 2008. – № 2. –
    С. 8 – 10.
    32. Дегтяр Г. О. Формування рефлексивної культури студентів педагогічних університетів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / Г. О. Дегтяр. – Х., 2006. – 19 с.
    33. Десятов Т. М. Неперервна освіта: концептуальні погляди і шляхи розвитку / Т. М. Десятов // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 11 – 13.
    34. Древнекитайская философия : собрание текстов в 2-х т. / под ред. Л. В. Литвиновой. – М. : Мысль, 1972– . –
    Т. 2. – 1973. – 384 с.
    35. Дробноход М. Актуальні проблеми розвитку післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів на сучасному етапі / М. Дробноход // Освіта і управління. – 1999. – Т. 3, № 2. – С. 132 – 140.
    36. Ду Яньянь. Развитие высшего педагогического образования в Китае : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Ду Яньянь. – СПб., 2004. – 160 с.
    37. Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / А. В. Євтодюк. – К., 2002. – 20 с.
    38. Загвязинский В. И. Теория обучения в вопросах и ответах : учеб. пособие / В. И. Загвязинский. – М. : Академия, 2008. – 160 с.
    39. Загвязинский В. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / В. И. Загвязинский, Р. Атаханов. – М. : Академия, 2005. – 208 с.
    40. Закон України „Про вищу освіту” вiд 17.01.2002 №2984-III // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – №20. – С.134.
    41. Закон України „Про освіту” // Освіта України. Нормативно-правові документи. – К. : Міленіум, 2001. – С. 11 – 38.
    42. Законодательные акты Китайской Народной Республики : пер. с кит. / под ред. Е. Ф. Ковалева. – М. : Иностр. лит., 1952. – 423 с.
    43. Зміни до Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. – № 2. – С. 105 – 106.
    44. Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Віпол, 2000. – С. 11 – 57.
    45. Зязюн І. А. Неперервна освіта як основа соціального поступу / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: теорія і практика : зб. наук. пр. – К., 2001. – Ч. 1. – С. 15 – 23.
    46. Исмаилов Э. Э. Сравнительно-педагогический анализ систем среднего профессионального образования Швеции и России : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.08 / Исмаилов Эльхан Эюб оглы. – Калининград, 2004. – 233 c.
    47. Карпенко О. М. Показатели уровня образования населения в странах мира: анализ данных международной статистики / О. М. Карпенко, М. Д. Бершадская, Ю. А. Вознесенская // Социология образования. – 2008. – № 6. – С. 4 – 20.
    48. Киктев С. В. Последипломное образование: подготовка преподавателей / С. В. Киктев // Высш. образование в России. – 2006. – № 4. – С. 140 – 143.
    49. Клепиков В. З. Из истории образования в Китае (1921 – 1973) / В. З. Клепиков // Сов. педагогика. – 1973. – № 9. – С. 128 – 138.
    50. Клепиков В. З. Развитие системы научно-педагогических учреждений КНР / В. З. Клепиков // Сов. педагогика. – 1989. – № 2. – С. 103 – 109.
    51. Клепиков В. З. Современный Китай: вопросы воспитания / В. З. Клепиков // Педагогика. – 2000. – № 5. – С. 92 – 98.
    52. Клокар Н. Андрагогічна модель підвищення кваліфікації педагогів на засадах диференційованого підходу / Н. Клокар // Післядипломна освіта в Україні. – 2008. – № 2. – С. 23 – 28.
    53. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике (междисциплинарный) /
    Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М. ; Ростов-н/Д. : МарТ , 2005. – 448 с.
    54. Колос К. Р. Раціоналізація впровадження дистанційної форми навчання в післядипломній педагогічній освіті / К. Р. Колос // Інформаційні технології в освіті : зб. наук. пр. – 2010. – № 8. – С. 215 – 217.
    55. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, О. І. Локшина та ін.; під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : „К.І.С.”, 2004. – 112 с.
    56. Конституция и основные законодательные акты Китайской Народной Республики (1954 – 1958) : пер. с кит. / сост. В. Г. Гельбрас, Г. С. Остроумов, М. В. Пушкова и др. ; под ред. А. Г. Крымова, М. А. Шафира. – М. : Иностр. лит., 1959. – 727 с.
    57. Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні. – К. : ВРЦ ЦІППО АПН України, 2002. – 12 с.
    58. Конфуций. Изречения. Книга песен и гимнов / Конфуций ; гл. ред. В. И. Галий ; пер. с кит. И. Семененко, А. Штукина. – Харьков : Фолио, 2004. – 448 с.
    59. Королев Ф. Ф. Системный подход и возможность его применения в педагогических исследованиях // Сов. педагогика. – 1970. – № 9. –
    С. 103 – 115.
    60. Кошманова Т. С. Спільні та відмінні тенденції розвитку педагогічної освіти США у світовому контексті / Тетяна Кошманова // Вісн. Львів.
    ун-ту. Сер. педагогічна. – 2003. – Вип. 17. – С. 156 – 167.
    61. Краевский В. В. Методология педагогического исследования : пособие для педагога-исследователя / В. В. Краевский. – Самара : СамГПИ, 1994. – 165 с.
    62. Кремень В. Г. Неперервна освіта – стратегічний курс / В. Г. Кремень // Наука і суспільство. – 2001. – № 11 – 12. – С. 2 – 5.
    63. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу : підручник / О. П. Крижанівський. – 3-тє вид., стер. – К. : Либідь, 2006. – 592 с.
    64. Крисюк С. В. До питання періодизації історії післядипломної освіти пед. кадрів України / С. В. Крисюк // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 114 – 118.
    65. Крисюк С. В. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система / С. В. Крисюк // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2. – С. 37 – 47.
    66. Кузьмінський А. І. Організаційно-педагогічні основи безперервної освіти педагогічних кадрів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / А. І. Кузьмінський. – К., 1997. – 26 с.
    67. Кузьмінський А. Післядипломна педагогічна освіта як структурний компонент системи неперервної освіти / А. Кузьмінський // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 1. – С. 15 – 24.
    68. Кузьмінський А. І. Теоретико-методологічні засади післядипломної педагогічної освіти в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
    д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / А. І. Кузьмінський. – К., 2003. – 42 с.
    69. Курило В. С. Освіта та педагогічна думка Східноукраїнського регіону у ХХ столітті / В. С. Курило. – Луганськ : ЛДПУ, 2000. – 460 с.
    70. Ли Цзихуа. Творческое использование наследия В. А. Сухомлинского в КНР : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Ли Цзихуа. – К., 2005. – 175 с.
    71. Ли Яньхуэй. Гуманистическая направленность модернизации высшего педагогического образования в России и Китае : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Ли Яньхуэй. – М., 2007. – 202 с.
    72. Локшина О. Тенденція як категорія порівняльної педагогіки / О. Локшина // Порівняльно-педагогічні студії. – 2011. – № 2(8). – С. 4 – 14.
    73. Лю Сяоянь Подготовка учителей в Китае / Лю Сяоянь // Педагогика. – 1999. – № 3. – С. 117 – 120.
    74. Марусинець М. М. Модель професійної рефлексії вчителя початкових класів / М. М. Марусинець // Вісн. післядипломної освіти : зб. наук. пр. / ред. кол. В. В. Олійник (голов. ред.) та ін. – К. : Геопринт, 2009. –
    Вип. 13. – Ч. 1. – С. 32 – 38.
    75. Маслов В. Принципи ефективного розвитку системи післядипломної освіти / В. Маслов // Післядипломна освіта. – 2010. – № 2. – С. 7 – 11.
    76. Маслов В. И. Теория и методика организации непрерывного повышения квалификации руководителей школ : учеб. пособие / В. И. Маслов. – Киев : МО УССР, 1990. – 259 с.
    77. Морозова В. С. Динамика ценностных ориентаций модернизирующегося китайского общества : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.13 / Морозова Валентина Сергеевна. – Чита, 2007. – 149 с.
    78. Мыслители образования : сб. науч. тр. : в 2-х т. / ред. Заглул Морси. – М. : Прогресс, 1994– . –
    Т. 1. – 1994. – 416 с.
    79. Мэй Ханьчэн Реформа педагогического образования в Китае и в России: сравнительный анализ : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика, история педагогики и образования” / Мэй Ханьчэн. – М., 2005. – 20 с.
    80. Назаренко Г. І. Гуманізація навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації вчителів / Г. І. Назаренко // Теорія та методика навчання та виховання: збірник наук. праць / за ред. А. В. Троцко. – Х. : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2009. – Вип. 23. – С. 97 – 107.
    81. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – № 33. – С. 4 – 6.
    82. Нестеренко О. О. Психологічні проблеми розвитку рефлексії у керівників середніх загальноосвітніх навчальних закладів у процесі післядипломної підготовки / О. О. Нестеренко // Розвиток післядипломної педагогічної освіти України в умовах інтеграції : матеріали щорічн. звітн. Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 15-річчю АПН України (11 – 12 квіт. 2007 р.). – Донецьк : Донецький обл. ІППО, 2007. – С. 377 – 383.
    83. Ні Вей Юнь Соціальні наслідки реформування систем освіти КНР та України : дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.04 / Ні Вей Юнь. – К., 2006. – 172 с.
    84. Новейший философский словарь / сост. и гл. научн. ред. А. А. Грицанов; 3-е изд., исправл. – Минск : Кн. Дом, 2003. – 1280 с.
    85. Образцов П. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования : курс лекций / П. И. Образцов. – Орел : ОГУ, 2002. – 291 с.
    86. Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О. В. Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні. – К., 2003. – С. 13 – 41.
    87. Огієнко О. І. Порівняльні дослідження у галузі освіти дорослих як перспективний напрямок розвитку педагогічної компаративістики / О. І. Огієнко // Наук. зап. НДУ ім. М. Гоголя. Сер. „Психолого-педагогічні науки”. – 2011. – № 1. – С. 47 – 50.
    88. Олійник В. Дистанційне навчання в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України / В. Олійник, В. Гравіт, А. Кліменко // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 2. – С. 68 – 72.
    89. Олійник В. Освіта впродовж життя: як і чого вчити дорослих? / В. В. Олійник // Управління освітою. – 2010. – № 1(229). – С. 4 – 7.
    90. Олійник В. Щодо впровадження дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіти / В. В. Олійник // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 1. – С. 43 – 46.
    91. Освіта України. Інформаційні матеріали до III Всеукр. з’їзду працівників освіти / за заг. ред. Д. В. Табачника – К. : Букрек, 2011. – 92 с.
    92. Пазюра Н. В. Особливості розвитку професійно-технічної освіти в Китаї (остання чверть ХХ століття) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Пазюра Наталія Валентинівна. – К., 2008. – 333 с.
    93. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б. М. Бим-Бад ; редкол. : М. М. Безруких и др. – М. : Большая Рос. энцикл., 2003. – 528 с.
    94. Підласий І. Ідеали українського виховання / І. Підласий // Рід. шк. – 2000. – № 4. – С. 6 – 13.
    95. Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в післядипломній педагогічній освіті / В. В. Олійник, В. О. Гравіт, Л. Л. Ляхоцька та ін. ; за заг. ред. В. В. Олійника. – К. : УМО, 2010. – 53 с.
    96. Полякова Т. Л. Орієнтири модернізації підготовки вчителя іноземної мови в Україні та в Європі / Т. Л. Полякова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол. : Т. І. Сущенко (голов. ред) та ін. – Запоріжжя. – 2010. – Вип. 7. –
    С. 248 – 254.
    97. Пометун О. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти / О. Пометун // Рід. шк. – 2005. – № 1. – С. 65 – 69.
    98. Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки [Електронний ресурс] / М-во oсвіти і науки, молоді та спорту України. – Режим доступу :
    http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/?itemid=101&option=com_content&view=article&catid=116&id=5951
    99. Протасова Н. Г. Гуманізація післядипломної освіти педагогів / Н. Г. Протасова. – К., 1998. – 151 с.
    100. Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагога: зміст, структура, тенденції розвитку / Н. Г. Протасова. – К. : ДАККО, 1998. – 152 с.
    101. Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагогів як відкрита система / Н. Г. Протасова // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – № 1. –
    С. 10 – 13.
    102. Протасова Н. Г. Теоретико-методичні основи функціонування системи післядипломної освіти педагогів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Н. Г. Протасова. – К., 1999. – 31 с.
    103. Проценко О. Б. Система післядипломної педагогічної освіти в Греції : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Проценко Олена Борисівна. – К., 2009. – 270 с.
    104. Пусвацет В. С. Сравнительный анализ подготовки педагогических кадров в Германии и России : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.08 „Теория и методика профессионального образования” / В. С. Пусвацет. – СПб., 2007. – 22 с.
    105. Пуховська Л. Кількісні та якісні характеристики післядипломної педагогічної освіти у контексті завдань проекту „Рівний доступ до якісної освіти в Україні” / Л. П. Пуховська // Післядипломна освіта в Україні. – 2006. – № 1. – С. 3 – 8.
    106. Пуховська Л. П. Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз / Л. П. Пуховська // Міжнародне співробітництво та університетська освіта : зб. матеріалів конф. – Миколаїв : МФ НаУКМА, 2000. – С. 7 – 14.
    107. Пуцов В. Теоретичні основи розвитку післядипломної освіти як невід’ємної складової неперервної освіти / В. Пуцов // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 2. – С. 7 – 10.
    108. Рекомендация ЮНЕСКО/МОТ о положении учителей 1966 г. и Рекомендация ЮНЕСКО о статусе преподавательских кадров высших учебных заведений 1997 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://unesdoc.unesco.org/images/0016/001604/160495r.pdf
    109. Романенко М. І. Методологічні зміни у післядипломній педагогічній освіті України в контексті соціально-економічних та освітянських реформ / М. І. Романенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 3 – 7.
    110. Романенко М. Методологія та зміст сучасної післядипломної педагогічної освіти / М. Романенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 1. – С. 35 – 38.
    111. Савченко О. Шкільна освіта як замовник підготовки майбутнього вчителя / О. Савченко // Рід. шк. – 2007. – № 5. – С. 5 – 8.
    112. Синенко С. І. Розвиток післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи (Англія, Франція, Німеччина) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Синенко Світлана Іванівна. – К., 2002. – 188 с.
    113. Сисоєва С. О. Високотехнологічні системи освіти дорослих: відкрите навчання / С. О. Сисоєва // Педагогічний процес: теорія і практика. – 2006. – № 4. – С. 200 – 206.
    114. Сисоєва С. О. Творчий розвиток особистості в процесі неперервної професійної освіти / С. О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика : зб. наук. пр. – К., 2001. – Ч. 1. – С. 45 – 53.
    115. Сігаєва Л. Є. Підвищення кваліфікації фахівців як складова неперервної професійної освіти / Л. Є. Сігаєва // Неперервна професійна освіта / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Віпол, 2000. – С. 319 – 363.
    116. Сігаєва Л. Є. Становлення і розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів в Україні (20 – 30-і роки ХХ ст.) / Л. Є. Сігаєва ; за ред. Н. Г. Ничкало. – К. : ПП „Липень”, 2000. – 237 с.
    117. Слюсаренко Н. В. Професійний розвиток педагогів: світовий та вітчизняний досвід гендерної диференціації / Н. В. Слюсаренко, Ю. В. Сліпіч // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. – Херсон : РІПО, 2011. – Вип. 12. – С. 65 – 70.
    118. Советская историческая энциклопедия : в 12 т. / гл. ред. Е. М. Жуков. – М. : Сов. энцикл., 1961– . –
    Т. 11: Пергам – Ренувен. – 1968. – 1024 с.
    119. Сорочан Т. Безперервна освіта педагогів: управлінський аспект / Т. М. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. – 2010. – № 2. –
    С. 73 – 75.
    120. Сорочан Т. М. Безперервний процес професіоналізму педагогів у системі післядипломної освіти / Т. М. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 1. – С. 75 – 80.
    121. Сорочан Т. М. Розвиток професіоналізму педагогічних працівників у системі післядипломної освіти на андрагогічних засадах / Т. М. Сорочан, О. М. Рудіна // Розвиток післядипломної педагогічної освіти України в умовах інтеграції : матеріали щорічн. звітн. Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 15-річчю АПН України (11 – 12 квіт. 2007 р.). – Донецьк : Донецький обл. ІППО, 2007. – С. 132 – 140.
    122. Стрельников В. Ю. Розвиток професійної компетентності вчителів у закладах післядипломної освіти : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Стрельников Віктор Юрійович. – К., 1995. – 223 с.
    123. Сухомлинська О. В. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей / О. В. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С. 13 – 18.
    124. Сухомлинська О. В. Періодизація педагогічної думки в Україні: кроки до нового виміру / О. В. Сухомлинська // Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. – К. : А.П.Н., 2003. – С. 47 – 66.
    125. Сяо Су. Распространение и влияние педагогических идей В. А. Сухомлинского в Китае // Іст.-пед. альм. – Умань, 2009. – № 1. – С. 64 – 70.
    126. Сяо Су Реформа базового образования в Китае // Нар. образование. – 2002. – № 7. – С. 53 – 60.
    127. Титаренко І. О. Післядипломна освіта вчителя початкових класів в системі методичної роботи загальноосвітньої школи : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Титаренко Інна Олегівна. – К., 2005. – 310 с.
    128. Устав Львовской братской школы 1586 г. Порядок школьный // Антология педагогической мысли Украинской ССР / АПН СССР ; сост. Н. П. Калениченко. – М. : Педагогика, 1988. – С. 79 – 83.
    129. Устинова Н. Функції системи післядипломної педагогічної освіти у процесі розвитку творчого потенціалу вчителя / Н. Устинова // Освіта на Луганщині. – 2008. – № 2. – С. 85 – 90.
    130. Уюнтена. Актуальні проблеми реформування загальної середньої освіти в КНР : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Уюнтена. – К., 2000. – 22 с.
    131. Феоктистов В. Ф. Философские и общественно-политические взгляды Сюнь-цзы / В. Ф. Феоктистов. – М. : Наука, 1976. – 292 с.
    132. Харченко С. Я. Ідеї Конфуція у сучасній освіті Китаю / С. Я. Харченко // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. – 2011. – № 20. – Ч. 3. – С. 313 – 319.
    133. Харченко Т. Г. Розвиток особистості вчителя-рефлексивного практика як пріоритетна складова процесу гуманізації педагогічної освіти у Франції в другій половині ХХ століття / Т. Г. Харченко // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2011. – № 5(216). – С. 138 – 152.
    134. Химинець В. В. Інноваційно-гуманістичне спрямування післядипломної педагогічної освіти / В. В. Химинець // Післядипломна педагогічна освіта в контексті інноваційного розвитку / за ред. I. I. Якухно. – Житомир, 2009. – С. 27 – 38.
    135. Химинець В. В. Науково-методичні проблеми післядипломної педагогічної освіти в контексті трасформаційних та інтеграційних процесів / В. В. Химинець // Зб. наук. пр. НДІУ. – К., 2007. – Т. ХІІІ. – С. 483 – 493.
    136. Хриков Є. Організаційно-педагогічні умови розвитку післядипломної педагогічної освіти / Є. М. Хриков // Освіта на Луганщині. – 2004. – № 1. – С. 4 – 7.
    137. Худоминский П. В. Развитие системы повышения квалификации педагогических кадров советской общеобразовательной школы (1917 – 1981 гг.) / П. В. Худоминский. – М. : Педагогика, 1986. – 182 с.
    138. Чепурна Н. М. Модернізація післядипломної педагогічної освіти у контексті сучасних соціокультурних змін / Н. М. Чепурна // Пед. вісн. (Черкаський ОІПОПП). – 2008. – № 4. – С. 2 – 4.
    139. Чепурна Н. М. Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (1970 –2004 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Н. М. Чепурна. – Житомир, 2005. – 23 с.
    140. Червінська О. Ю. Становлення та розвиток післядипломної педагогічної освіти в Автономній Республіці Крим : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Червінська Ольга Юріївна. – К., 2007. – 207 с.
    141. Чернишов О. Моделювання післядипломної педагогічної освіти на засадах неперервності професійного розвитку / О. Чернишов, Е. Соф’янц // Рід. шк. – 2011. – № 4 – 5. – С. 14 – 18.
    142. Чернишова Є. Післядипломна педагогічна освіта в консорціумі закладів післядипломної педагогічної освіти, перспективи розвитку / Є. Чернишова // Післядипломна освіта в Україні. – 2010. – № 2. – С. 7 – 9.
    143. Чернікова Л. Стратегія розвитку регіональної системи післядипломної педагогічної освіти / Л. Чернікова // Рід. шк. – 2011. – № 4 – 5. – С. 46 – 51.
    144. Чжан Бэйбэй. Реформа образования в Китае и его финансовое обеспечение / Чжан Бэйбэй // Соц.-гуманит. знания. – 2007. – № 2. –
    С. 242 – 250.
    145. Чжан Ланьсин. Китай / Ланьсин Чжан, Сяодун Фан // Педагогика народов мира. История и современность : учеб. пособие / под ред. К. Салимовой. – М. : Пед. о-во России, 2001. – С. 193 – 234.
    146. Чжан Ли Выбор стратегии развития образования КНР / Чжан Ли, Иньфу Ян // Педагогика. – 2007. – № 7. – С. 91 – 107.
    147. Чжу Сяомань Реформа содержания образования в Китае // Педагогика. – 2005. – № 1. – С. 96 – 99.
    148. Чэнь Чжаомин Высшая средняя школа Китая в условиях современных реформ образования : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Чэнь Чжаомин. – Чита, 2011. – 328 с.
    149. Шарко В. Д. Андрагогічний підхід до організації навчання вчителів в системі післядипломної освіти : метод. посіб. для організаторів, викладачів, працівників системи післядипломної освіти / В. Д. Шарко. – Херсон : Олді-плюс, 2003. – 96 с.
    150. Шацька О. П. Розвиток вищої педагогічної освіти в Китаї (70-ті рр. ХХ – початок ХХІ століття) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Шацька Оксана Петрівна. – Луганськ, 2012. – 250 с.
    151. Швидун В. М. Історія та перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти в контексті реформування системи освіти / В. М. Швидун // Розвиток післядипломної педагогічної освіти України в умовах інтеграції : матеріали щорічн. звітн. Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 15-річчю АПН України (11 – 12 квіт. 2007 р.). – Донецьк : Донецький обл. ІППО, 2007. – С. 146 – 153.
    152. Шкіль M. I. Реформування вищої педагогічної освіти // Освіта і управління. – 1997. – № 1. – Т. 1 – С. 39 – 44.
    153. Школа О. В. Принципи періодизації та основні періоди розвитку дидактики фізики в Україні / О. В. Школа // Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед. ун-ту (Педагогічні науки). – 2009. – № 1. – С. 45 – 52.
    154. Юрчук Л. М. Стан і тенденції розвитку системи післядипломної педагогічної освіти у Польщі : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Юрчук Людмила Миколаївна. – К., 2003. – 263 с.
    155. Якухно І. І. Історико-педагогічні аспекти становлення та інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти в Україні / І. І. Якухно // Таврійський вісн. освіти. – 2011. – № 1 (33). – С. 5 – 20.
    156. Якухно І. І. Компетентнісний підхід у сучасній післядипломній педагогічній освіті / І. І. Якухно // Освіта на Луганщині. – 2009. – № 2(31). – С. 27 – 34.
    157. Якухно І. Науково-методичне забезпечення інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти сільського регіону / І. І. Якухно // Післядипломна освіта в Україні. – 2010. – № 2. – С. 22 – 24.
    158. Якухно І. Проблеми і суперечності інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти / І. І. Якухно // Післядипломна освіта в Укр
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины