Ільченко Олена Юріївна. Благодійна діяльність жінок у галузі освіти України (XVII- XVIII століття) : Ильченко Елена Юрьевна. Благотворительная деятельность женщин в области образования Украины (XVII- XVIII века)

Краткое описание

Ільченко Олена Юріївна. Благодійна діяльність жінок у галузі освіти України (XVII- XVIII століття).- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.01, Нац. акад. пед. наук України, Ін-т вищ. освіти. - Київ, 2014.- 641 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

На правах рукопису

ІЛЬЧЕНКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 177.72-055.2:34(477)«16/17»(043.5)

БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЖІНОК У ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ
(ХVІІ–ХVІІІ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
БОЙКО АЛЛА МИКИТІВНА,
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України

ПОЛТАВА – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ (ХVІІ–ХVІІІ ст.)…….17
1.1. Аналіз науково-педагогічних джерел з проблеми благодійності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст..……………………….…………….….17
1.2 Термінологічне поле цілісного вивчення досліджуваної проблеми……………………….………………………..………….….………...46
1.3. Гендерний підхід – методологічний орієнтир дослідження благодійної діяльності жінок в освітній галузі…….……...…………………...60
Висновки до першого розділу…………………………………………....73
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПЕРІОДУ…..76
2.1. Загальна методика дослідження проблеми благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст……………………………………………76
2.2. Гендерно-порівняльний вимір та особливості жіночої благодійності
в освітній галузі………………………………………………………….............96
2.3. Комплекс передумов, рушійні сили та чинники розвитку благодійності жінок в освіті України досліджуваної доби….........................111
2.4. Структура освіти ХVІІ–ХVІІІ ст. як загальний контекст благодійної діяльності жінок у межах просторово-дослідницького поля……..…………135
Висновки до другого розділу…………………………………………...165
РОЗДІЛ 3
ЄДНІСТЬ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ ХVІІ–ХVІІІ ст. ………………………………..167
3.1. Поетапний процес розвитку благодійної діяльності жінок в освітній галузі та специфіка благодійної підтримки згідно з виділеними етапами…167
3.2. Основні типи жіночої благодійної діяльності в освіті у досвіді найвідоміших жінок…………......................................………..………………224
3.3. Спрямувальна роль жінок у благодійній діяльності чоловіків в освітній галузі України ХVІІ–ХVІІІ ст..………..................................................................261
Висновки до третього розділу…………………………………………..295
РОЗДІЛ 4
ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗДОБУТКІВ І ПРАКТИЧНОГО ДОСВІДУ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК ХVІІ–ХVІІІ ст. В СУЧАСНИХ УМОВАХ……...…………………...............................297
4.1. Наукова оцінка історико-педагогічного досвіду благодійної діяльності жінок в освітній галузі України…………………………………...297
4.2. Сучасний стан благодійної діяльності жінок в освіті, розвиток прогресивних тенденцій жіночої благодійності минулого у ХХІ ст………..316
4.3. Системно-структурна організація і зміст благодійної діяльності жінок у контексті виконання завдань Національної стратегії розвитку освіти
в Україні на 2012 – 2021 роки……………………………….…..………...…..346
Висновки до четвертого розділу………………………………………..367
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...370
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………..……………..376
ДОДАТКИ ……………………………………………………………….473

ВСТУП

Актуальність теми. Жіноче начало української ментальності з давніх-давен міцно вкоренилося в суспільній свідомості нашого народу і яскраво проявляється у прагненні до ствердження в національно-державній ідеології країни. Особливе осердя жіночої ідентичності традиційно поєднувало образи «жінки-патріотки», «жінки-захисниці» національних інтересів, яка нарівні із чоловіками проявляла мужність і волелюбність, самостійність і відданість своїй державі, та «жінки-берегині» українського роду, що вражала добротою і милосердям, співчутливістю й жертовністю. Саме такі жінки, з високими імперативами поєднання культу патріотизму і материнства, ставали активними учасницями широкої благодійності, формуючи ментальне консолідуюче ядро української нації, зберігаючи її традиції, освіту і культуру.
Про активну участь жінок у благодійності свідчить дослідження одного з найбільших у світі благодійних фондів Великої Британії «Charities Aid Foundation» [33] (2014 р.), яке виявило, що жінки щедріші за чоловіків, їхні пожертви складають 30%, тоді як благодійні ініціативи чоловіків – значно менші. Кордоцентризм і висока духовність жінок мають переваги над прагматично-інвестиційним підходом до благодійності чоловіків. Ця статистика підтверджується й даними проекту «Роль жінок у розвитку благодійності» (2012 р.) Українського форуму благодійників [478]: 84% усіх пожертв роблять саме жінки. На їхню вирішальну роль у благодійності вказує той факт, що майже 92% опитаних чоловіків зізналося про вплив жінок на їхнє прагнення і готовність займатися благодійністю. Серед ініціаторів створення благодійних фондів та організацій сьогодні виступають найвідоміші жінки України, зокрема: співачка, композитор, громадський діяч Руслана Лижичко (Міжнародний благодійний фонд «Український світанок»); олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва (Міжнародний благодійний фонд «Здоров’я поколінь»); президент агенції «Карин ММG» Влада Литовченко (благодійний фонд «Обдаровані діти – майбутнє України») та багато ін.
Актуальність дослідження полягає і в тому, що звернення до історичного досвіду жіночої благодійності в освіті України сприяє: по-перше, переконаності у важливості благодійної діяльності як фактора виховання національної свідомості і патріотизму, формування соціальної відповідальності та обов’язку; по-друге, усвідомленню необхідності піднесення милосердної, філантропічної природи благодійних практик, культивування добра, миру й щиросердності серед людей; по-третє, популяризації здобутків жіночої благодійності ХVІІ–ХVІІІ ст. в освіті ХХІ ст., накопиченню знань та розширенню наукової інформації про феномен благодійності жінок; по-четверте, виявленню на основі гендерної демократії і паритетності наявності чи відсутності гармонізації жіночих і чоловічих благодійних ініціатив; по-п’яте, підвищенню престижності й конкурентоспроможності національної освіти, створенню сприятливих умов для інвестування в освітню галузь.
Висвітленню теорії і практики загальної благодійної діяльності присвячено наукові праці Р. Апресяна [6; 7], П. Георгієвського [86; 97], А. Якобія [528] та ін.; історико-ретроспективному вивченню благодійних ініціатив – творчий доробок О. Друганової [149], В. Ключевського [222], Н. Сейко [424], Л. Штефан [524] та ін. Дослідження вітчизняної благодійності на тлі загальноісторичних процесів здійснювалося в контексті: висвітлення національних традицій українського народу (М. Грушевський [111], І. Огієнко [357; 358], О. Рігельман [403] та ін.); вивчення культурно-просвітницьких рухів в Україні (Я. Ісаєвич [205], О. Левицький [281; 285; 286], Н. Яковенко [529; 530] та ін.), розкриття особливостей міжконфесійного протистояння церков (М. Возняк [66], А. Савич [416], К. Харлампович [557] та ін.); історико-педагогічного аналізу освітніх пошуків і перетворень (А. Бойко [39; 40], Н. Дем’яненко [128], І. Зайченко [169], В. Кузь [264], В. Майборода [307] та ін.). Вивчення благодійності в гендерно зорієнтованих дослідженнях на «жіночу історію» частково проводилося в руслі: висвітлення розвитку українського жіноцтва (В. Борисенко [473; 474], О. Лабур [273; 274], О. Луговий [301] та ін.), аналізу загальної теорії та історії вітчизняного жіночого руху (М. Богачевська-Хомяк [35], Н. Полонська-Василенко [389], О. Дзюба [132] та ін.); дослідження життєпису конкретних історичних постатей жінок (О. Кривоший [256-258], О. Лазаревський [277; 280], О. Левицький [282-284] та ін.); розкриття досвіду жіночої філантропії XIX – початку XX ст. (І. Гребцова [108], Ю. Нагорна [347], С. Накаєва [348] та ін.).
Аналіз представлених наукових напрацювань виявив: зосередженість дослідників на вивченні благодійності жінок переважно ХІХ – початку ХХ ст.; відсутність наукового пізнання з проблеми у ХVІІ–ХVІІІ ст., що ускладнює логічно-послідовний, цілісний аналіз жіночої благодійності в освіті; превалювання описово-статистичного та мемуарного стилю висвітлення досвіду жіночої філантропії; традиційне дослідження благодійності як вузько представленого історичного явища; відсутність наукових розвідок, що розкривають роль і визначають місце жіночої благодійності в становленні й розвитку освітньої галузі України.
Доцільність дослідження підтверджують виявлені суперечності між:
– прагненням української спільноти до динамічних інтеграційних процесів, входження у європейський простір та низьким рівнем суспільного визнання жіночої благодійності в освіті як важливого атрибута цивілізованої демократичної країни;
– необхідністю зміцнення християнської духовно-моральної природи жіночої благодійності, її опертя на людиноцентристські життєві позиції та надмірною комерціалізацією і «прагматизацією» сучасного життя, що загрожує проявами бездуховності, меркантильності, жорстокості;
– активними демократичними і правовими процесами в країні та недосконалим формуванням юридично-правової бази благодійності;
– готовністю українських жінок активно включатися в суспільне і духовно-культурне життя країни та наявністю у вітчизняному соціумі проявів патріархальної ідеології, традиційних стандартів фемінності й маскулінності та ін.
Виявлені актуальність і доцільність дослідження, соціально-педагогічна значущість жіночих благодійних ініціатив у розвитку суспільства, а також невивченість проблеми, невизначеність розвитку її провідних тенденцій, наявність гострих суперечностей послужили підставою обрання теми дисертації: «Благодійна діяльність жінок у галузі освіти України (ХVІІ–ХVІІІ століття)».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за темою «Забезпечення єдності педагогічної теорії і практики в умовах модернізації освіти України» (№ 0112U000341).
Тему дисертації затверджено вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол від 30 листопада 2009 р., № 4) й погоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол від 22 грудня 2009 р., № 8).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й науковому узагальненні практичного досвіду благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст., у виявленні прогресивних тенденцій жіночої благодійності в освітній галузі зазначеного періоду та з’ясуванні можливостей їх розвитку у ХХІ ст.
Для реалізації мети поставлено такі завдання:
– здійснити науковий аналіз проблеми, враховуючи гендерний підхід до благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст., визначити ступінь її дослідженості та напрями подальших історико-педагогічних пошуків;
– розробити авторську методику дослідження благодійності жінок в освітній галузі ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– з’ясувати передумови, рушійні сили, чинники розвитку та специфіку жіночої благодійності в освіті означеної доби;
– обґрунтувати поетапний процес розвитку благодійної діяльності жінок в освіті України досліджуваного періоду, розробити її системно-структурну організацію;
– визначити основні напрями змісту благодійної діяльності жінок в освіті, виявити й проаналізувати її типи, види і форми;
– науково узагальнити персоніфікований досвід жінок, які брали особливо активну участь у благодійній діяльності в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– розкрити прогресивні тенденції жіночої благодійності в освітній галузі України, з’ясувати можливості їх розвитку у ХХІ ст.
Об'єкт дослідження – благодійна діяльність у галузі освіти України ХVІІ–ХVІІІ ст.
Предмет дослідження – теорія і практика благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.
Методи дослідження. Для реалізації мети й основних завдань дослідження на різних його етапах використано такі методи:
– гендерно-ретроспективного конструювання – розроблений автором для відтворення, формування і накопичення гендерних знань з жіночої благодійності виокремленого історико-культурного педагогічного періоду;
– педагогіко-ретроспективний, конкретно-пошуковий – з метою аналізу й синтезу архівних документів і сучасних історико-педагогічних джерел, їх класифікації для формулювання поняттєво-термінологічного апарату дослідження, обґрунтування концептуальної ідеї, вивчення методолого-теоретичних основ та наукового узагальнення практичного досвіду благодійності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– хронологічно-педагогічний, логіко-історичний – для дослідження структури освіти ХVІІ–ХVІІІ ст. як загального соціально-педгогічного контексту благодійних ініціатив жінок; обґрунтування процесу та етапів розвитку благодійності жінок в освітній галузі обраного періоду, виявлення динаміки змін, рушійних сил, домінувальних тенденцій у просторово-часовій послідовності;
– порівняльно-педагогічний – уможливив зіставлення історико-педагогічних явищ, подій, фактів соціокультурного життя досліджуваної доби з метою виявлення в них спільного та відмінного;
– історико-педагогічний, типологічний – для створення класифікацій, проведення типологізації, визначення загального і спільного, відмінного й особливого в структурі жіночої благодійності в освіті ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– біографічний – з метою звернення до біографій історичних постатей жінок, які брали активну участь у благодійній діяльності, вивчення внеску окремих благодійниць у розвиток освітньої галузі ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– соціально-генетичний, науково-узагальнювальний – для з’ясування витоків жіночої благодійності, досвіду благодійних ініціатив жінок в освітній галузі України досліджуваної доби;
– термінологічної селекції – для відбору, конкретизації і модифікації окремих дефініцій відповідно до специфіки предмета дослідження;
– педагогічного прогнозування – для обґрунтування прогресивних тенденцій жіночої благодійності в освіті, виявлення можливостей їх розвитку в сучасних умовах;
– історико-географічний – з метою окреслення просторового науково-педагогічного поля дослідження, виявлення регіональної специфіки жіночої благодійності в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.;
– педагогічної реконструкції – для відтворення історико-педагогічної реальності заданого хронологічного періоду;
– герменевтики – для адекватного інтерпретування та коментування історичних джерел, виходячи із суб’єктивних характеристик автора та об’єктивних умов.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період ХVІІ–ХVІІІ ст. Нижня межа – 1615 р. – визначається заснуванням одного з найвідоміших в історії України православних освітніх осередків – Київської братської школи, фундаторкою якої стала жінка-патріотка Галшка Гулевичівна. Ця подія зумовлювалася національно-релігійними (підйом народно-визвольного руху), соціально-політичними (формування козацтва як упливового громадсько-політичного чинника захисту православ’я, створення козацької республіки Гетьманщини), світоглядно-ціннісними (активний уплив ідей Гуманізму та Європейського Відродження на формування «культурного коду» української нації) чинниками, що визначали потребу в становленні «нової» національної школи та активізації благодійності як дієвого важеля її розбудови і розвитку.
Верхня межа – 1775 р. – обґрунтовується прийняттям у Російській імперії Указу «Про установи для управління губерній Всеросійської імперії», що на законодавчому рівні засвідчувало остаточну втрату українським суспільством державності, громадських прав і свобод та суттєво змінювало характер благодійних ініціатив із традиційного для українського суспільства церковно-громадського на загальноімперський, державно-громадський.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:
 обґрунтовано жіночу благодійність в Україні ХVІІ–ХVІІІ ст. як історико-педагогічний, соціально значущий феномен релігійно-світського походження, що характеризується гендерною зорієнтованістю, інтеграцією у своїй педагогічній основі природного жіночого кордоцентризму і високої громадянської свідомості, виступає важливою домінантою суспільного прогресу, компонентом самобутньої культури українського народу, дієвим важелем розбудови і розвитку освіти;
 на основі гендерного підходу узагальнено персоніфікований досвід 32 жінок-патріоток; визначено принципи, зміст, структурні компоненти жіночої благодійності як добровільної, безкорисливої діяльності, спрямованої на відкриття нових та підтримку діючих навчальних закладів, розвиток і зміцнення їх матеріальної бази, поширення освітніх послуг серед населення;
 розроблено авторську методику дослідження жіночої благодійності, обґрунтовано її методологічний, теоретичний і технологічний концепти; виділено пропедевтично-підготовчу, проблемно-пошукову, теоретико-концептуальну та прогностично-узагальнювальну стадії;
 проведено гендерно-порівняльний вимір благодійної діяльності жінок, виявлено її специфіку, з’ясовано провідні напрями, основні типи (життєво-потрібна, соціально-необхідна, перспективно спрямована, емоційно спонтанна, усвідомлено спланована, благодійність абсолютної жертовності), види (фінансова, майнова, діяльнісна, допомога «трудами рук своїх»), форми (заповіти, фундуші, внесення власних посагів, виконання функцій виховательок та учителів у школах при жіночих монастирях), встановлено засоби впливу жінок на благодійну діяльність чоловіків;
 з’ясовано комплекс передумов жіночої благодійності в освіті (національно-релігійні, суспільно-політичні, соціально-економічні, освітньо-культурні); рушійні сили та чинники розвитку цього процесу (традиції благодійності давньоруської культури Київської Русі, основи християнського вчення, духовно-релігійна ментальність і моральні цінності українського народу, природні особливості жінок, суспільний авторитет українських жінок, їх громадська правоспроможність, соціально-економічні можливості й педагогічно-соціальна зрілість);
 обґрунтовано поетапний процес розвитку благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ – ХVІІІ ст.: І етап (1615–1654 рр.) – фанатичної відданості та релігійно-конфесійного протистояння благодійних ініціатив жінок в освіті, ІІ етап (1654–1709 рр.) – диференціації релігійної специфіки та накопичення позитивного досвіду жіночої благодійності в освітній галузі, ІІІ етап (1709–1762 рр.) – поширення й узагальнення православних благодійних практик жінок в освіті, ІV етап (1762–1775 рр.) – зміцнення і превалювання православних благодійних ініціатив жінок;
 виявлено прогресивні тенденції благодійності жінок (домінування філантропічних духовно-моральних засад жіночої благодійності над прагматичними раціонально-інвестиційними чоловіків; орієнтації на соціально значущі цілі розвитку освітньої галузі; позитивного упливу жіночих благодійних ініціатив на чоловічу благодійну практику тощо). Доведено можливості розвитку прогресивних тенденцій жіночої благодійності у ХХІ ст.;
удосконалено та модифіковано зміст основних понять: «благодійність», «філантропія», «меценатство», «приватна ініціатива», «пожертвування» в частині встановлення їх взаємозв’язків і залежностей;
подальшого розвитку дістали теоретичні положення щодо розширення і поглиблення змісту спільного та відмінного у благодійності жінок, подолання стереотипів «фемінності» й «маскулінності»;
не знайшло підтвердження з позицій гендерного підходу положення, що «анатомія – доля людини» (З. Фрейд) [486], обмеження біологічною детермінованістю становища і діяльності жінок (Л. Кольберг [546], Т. Парсонс [375]);
уведено до наукового обігу 274 архівні джерела, серед них: 38 маловідомих та 45 невідомих (лист молдавської воєводини Могили Єлизавети до Львівського братства з проханням залишити право фінансування братства та будівництва Успенської церкви виключно за нею та її сином, 1613 р. [738, арк. 2]; фундуш Раїни Боговитинівни Ярмолинської на заснування Загаєцького монастиря, 1637 р. [723, арк. 1-6]; універсал Богдана Хмельницького про недоторканість земель та угідь, наданих Лубенському Мгарському монастирю княгинею Раїною Вишневецькою, 1655 р. [715, арк. 1]; дарчий запис Потоцької-Могилянки Львівському братству, 1666 р. [746, арк. 1-5]; відомість про пожертвування грошей на утримання бідних учнів та ремонт школи Урсулою Мнішек, 1772 р. [684, арк. 1]; список осіб, що пожертвували кошти на Києво-Могилянську академію в 1757–1775 рр. [686, арк. 1-19] та ін.).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що авторські науково-педагогічні положення, висновки й узагальнення мають практичну цінність для розвитку приватної і громадської благодійної ініціативи жінок в освіті на основі гендерних висновків, єдності традицій та інновацій; виявлення прогресивних тенденцій жіночої благодійності і їх упровадження в сучасну освітню практику; наукової розробки можливих перспективних напрямів і технологій додаткового фінансування освітньої галузі; удосконалення нормативно-правової бази сучасної благодійної діяльності.
Практичне значення дослідження визначається застосуванням теоретичних висновків і положень щодо підготовки майбутніх учителів до піднесення виховної роботи з дітьми та підлітками з метою формування їх духовно-моральних цінностей, патріотизму, соціальної відповідальності та обов’язку, які знайшли відображення в монографії «Благодійна діяльність жінок в освіті України (ХVІІ–ХVІІІ століття)» (Полтава, 2013), навчально-методичному посібнику «Педагогічне благодійництво жінок: ретродосвід і перспективи розвитку» (Полтава, 2013), спецкурсі «Духовно-моральний аспект у змісті благодійних практик жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.» (Полтава, 2013).
Одержані результати наукових пошуків реалізовано у читанні лекцій і проведенні семінарських занять з навчальних дисциплін «Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії педагогіки», «Методика виховної і соціально-педагогічної діяльності вчителя», «Персоналії в історії української педагогіки», «Педагогіка вищої школи», «Основи християнської педагогіки», що дозволило наповнити новим змістом теми названих курсів, розкрити сутність гендерно зорієнтованої інтерпретації історико-педагогічних явищ і процесів, забезпечити освоєння науково узагальненого досвіду жіночої благодійності в освіті України досліджуваної доби.
У перспективі матеріали дослідження доцільно використовувати для створення навчальних підручників та посібників, лекційних курсів, спецкурсів з теорії та історії педагогіки, соціальної педагогіки, історії соціальної педагогіки, що ґрунтуються на використанні гендерного підходу у висвітленні історико-культурних процесів і їхніх трансформацій. Наукові положення і висновки дисертації адресовано також викладачам історії, культурології, філософії, історії культури та релігієзнавства усіх гуманітарних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації; слухачам інститутів післядипломної педагогічної освіти; учителям загальноосвітніх навчальних закладів; працівникам благодійних фондів та організацій освітнього спрямування.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка від 15 травня 2014 р., № 03-10/1017), ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (довідка від 3 лютого 2014 р., № 68/14-288), Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка від 16 липня 2013 р., № 2805/01-55/29), ПВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (довідка від 15 жовтня 2013 р., № 61), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (довідка від 21 червня 2013 р., № 146/1), Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (довідка від 14 жовтня 2013 р., № 780/05-10), Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 10 жовтня 2013 р., № 216), ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» (довідка від 19 липня 2013 р., № 05-21/998), Тахтаулівського навчально-виховного загальноосвітнього комплексу Полтавської районної ради (довідка від 11 січня 2013 р., № 86).
Особистий внесок здобувача. У працях, підготовлених у співавторстві з А. Бойко [53], А. Твердохлібом [36], особистим внеском здобувача є теоретичне обґрунтування основних ідей і положень досліджуваної проблеми, наукова інтерпретація одержаних даних. Наукові узагальнення співавторів у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати і висновки дисертації обговорено на засіданнях ученої ради і кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (2009–2013 рр.) й оприлюднено на наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів:
 міжнародних: «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: історія, теорія, практика» (Чернівці, 2008), «Інновації в педагогічній освіті європейського простору» (Полтава, 2009), «Актуальні проблеми сучасної освіти у світлі Болонського процесу» (Севастополь, 2009), «Інтернаціоналізація засобів формування особистості майбутнього вчителя у контексті Болонських реформ» (Полтава, 2009), «Суб'єкт-суб'єктні відносини вчителя і учнів як чинник гуманізації загальноосвітньої школи» (Полтава, 2010), «Гуманізм та освіта» (Вінниця, 2010), «Розвиток особистості та професіоналізму фахівця в системі неперервної освіти ХХІ ст.» (Чернівці, 2011), «Андрагогіка в системі педагогічних наук: методологія, теорія, практика» (Полтава, 2011), «Теоретико-методичні аспекти професійної і технологічної освіти» (Полтава, 2012), «Упровадження інновацій як чинник єдності педагогічної теорії та освітньої практики» (Полтава, 2012), «Dny vedy – 2013» (Praha, 2013), «Новината за напреднали наука (Новости передовой науки) – 2013» (София, 2013);
 всеукраїнських: «Християнські цінності в системі підготовки вчителя національної школи: теорія, традиції, практика» (Умань, 2009), «Актуальні проблеми педагогіки вищої школи в руслі Болонського реформування» (Київ, 2010, 2012), «Григорій Ващенко і Антон Макаренко у діалозі із сучасністю» (Полтава, 2010), «Актуальні питання сучасної науки й освіти» (Слов’янськ, 2011), «Історико-педагогічні дослідження в Україні: стан, проблеми, перспективи» (Хмельницький, 2012), «Проблеми трудової і професійної підготовки XXI сторіччя» (Слов’янськ, 2012), «Князі Вишневецькі та їх місце в історії України» (Лубни, 2013);
 регіональних: «Наукові розвідки студентської молоді в умовах єдиного освітнього простору» (Полтава, 2009), «Становлення і розвиток етнодизайну: український та європейський досвід» (Полтава, 2010), «Проблеми освіти і науки: стан, досягнення і перспективи» (Полтава, 2011), «Феномен писанки в сучасному культурному просторі» (Полтава, 2013).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 57 наукових працях, з них: 1 монографія, 3 навчальних посібники, 27 статей у провідних фахових виданнях України, 8 наукових праць у зарубіжних виданнях (Чехія, Болгарія, Польща, Росія, Казахстан, Азербайджан) та 18 публікацій в інших наукових виданнях і збірниках матеріалів конференцій.
Кандидатська дисертація «Виховання дітей-безпритульників на Полтавщині у 20–30-і рр. ХХ століття» (спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки) захищена у 2006 р. у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (833 найменування, з них 27 іноземною мовою, 274 – архівні джерела), 19 додатків на 181 сторінці. Повний обсяг дисертації – 653 сторінки, з них основного тексту – 375. Робота містить 2 рисунки та 12 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теоретичного обґрунтування і наукового узагальнення практичного досвіду благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст. з позицій гендерного підходу запропоновано нове вирішення проблеми жіночої благодійності, виявлено прогресивні тенденції та доведено можливості їх розвитку в ХХІ ст.
Отримані результати дослідження підтвердили його гіпотезу, а реалізовані мета і завдання дали підставу сформулювати загальні висновки та запропонувати рекомендації:
1. Здійснено науковий аналіз проблеми благодійності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст., що дозолило з урахуванням гендерного підходу розкрити її як історико-педагогічний, соціально значущий феномен релігійно-світського походження, гендерно зорієнтований та детермінований участю жінок – активних суб’єктів благодійності, який інтегрує у своїй основі природний жіночий кордоцентризм і високу громадянську свідомість, виступає домінантою суспільного прогресу, компонентом самобутньої культури українського народу, дієвим важелем розбудови і розвитку освіти. Благодійність жінок визначено як добровільну, безкорисливу діяльність, зорієнтовану на відкриття нових та підтримку діючих навчальних закладів, зміцнення їх матеріальної бази, поширення освітніх послуг серед населення тощо.
З’ясовано ступінь розробленості проблеми, виділено основні напрями її вивчення, що дало підстави констатувати відсутність цілісного дослідження з проблеми благодійності жінок в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст. й визначити нерозв’язані її аспекти, які потребують розгляду.
2. Розроблено авторську методику дослідження жіночої благодійності в освіті ХVІІ–ХVІІІ ст., представлену в її методологічному, теоретичному й технологічному концептах, обґрунтованих послідовних стадіях: пропедевтично-підготовчій (визначення теми дослідження, доведення її актуальності й доцільності, аналіз та упорядкування первинної наукової інформації з означеної проблеми, формування джерельної бази); проблемно-пошуковій (вибір об’єкта і предмета пізнання, формулювання проблеми й постановка дослідницьких завдань, спрямованих на її розв’язання; розробка системи методів дослідження; визначення гіпотези наукових пошуків); теоретико-концептуальній (обґрунтування основоположної ідеї і концепції дослідження, відбір та застосування комплексу наукових принципів, теоретичних ідей, положень, підходів, адекватних об’єкту, предмету і меті дослідження); прогностично-узагальнювальній (систематизація й узагальнення одержаних результатів дослідження, розробка практичних рекомендацій та перспективних напрямів подальших наукових пошуків).
3. З’ясовано передумови благодійної діяльності жінок в освіті України (національно-релігійні, суспільно-політичні, соціально-економічні, освітньо-культурні). Обґрунтовано рушійні сили жіночої благодійності, визначені як протиріччя між: підтримкою українським суспільством жінок як активних суб’єктів благодійної діяльності та відсутністю її державного регулювання, захисту і контролю; урізноманітненням типів, видів і форм благодійності жінок та її залежністю від прагнень і бажань конкретних осіб, проявами безсистемності, неорганізованості й нестабільності тощо. Виявлено чинники розвитку благодійної діяльності (міцні традиції благодійності давньоруської культури Київської Русі та основи християнського вчення; духовно-релігійна ментальність і моральні цінності українського народу; особлива, специфічна природа жінки; суспільний авторитет українських жінок, їх громадянська правоздатність, соціально-економічні можливості й педагогічно-соціальна зрілість).
Здійснено гендерно-порівняльний вимір жіночої благодійності, виявлено найбільш активних учасниць цього процесу згідно з їх релігійним віросповіданням (православні, католички (уніатки), протестантки), національною приналежністю (представниці українських, литовсько-українських, польсько-литовсько-українських, польсько-українських, молдавсько-українських та ін. національностей), соціальним походженням та майновим статком (землевласниці-магнатки з титулами княгинь, графинь; заможні шляхтянки і міщанки; представниці багатих гетьманських і козацьких родин, впливових титулованих дворянських родів, дрібної шляхти, козацтва, міщанства). З’ясовано специфіку жіночої благодійності, яка, порівняно з чоловічою, була більш релігійно-духовною, кордоцентричною, особистісно зорієнтованою, жертовною, філантропічною, гуманною.
4. Обґрунтовано поетапний процес історичного розвитку благодійної діяльності жінок в освіті України. На основі критеріїв – соціально-політичні та національно-релігійні обставини в країні; стан розвитку освіти; культурно-релігійні особливості благодійної діяльності жінок; організаційно-змістові характеристики жіночої благодійності – виділено чотири послідовні етапи розвитку благодійної діяльності жінок: І етап (1615–1654 рр.) – фанатичної відданості та релігійно-конфесійного протистояння благодійних ініціатив жінок в освіті, ІІ етап (1654–1709 рр.) – диференціації релігійної специфіки та накопичення позитивного досвіду жіночої благодійності в освітній галузі, ІІІ етап (1709–1762 рр.) – поширення й узагальнення православних благодійних практик жінок в освіті, ІV етап (1762–1775 рр.) – зміцнення і превалювання православних благодійних ініціатив жінок. Розроблено системно-структурну організацію жіночої благодійної діяльності в єдності її мотиваційно-цільового, організаційно-змістового та процесуально-діяльнісного компонентів.
5. Визначено основні напрями змісту благодійної практики жінок в освіті ХVІІ–ХVІІІ ст.: меценатська діяльність (надання приватних коштовних дарів; великі капіталовкладення та значні майнові і земельні пожертвування; протегування монастирям і церквам; підтримка церковних діячів, просвітників); заснування нових шкіл; покращення матеріальної бази діючих навчальних закладів; підтримка бурс, конвіктів для незаможних студентів та учнів; оплата вчительської праці; організація та утримання типографій, видавництво нових перекладних книжок, формування бібліотек; фінансування самоврядних організацій, студентських конгрегацій Львівської, Луцької братських шкіл, Києво-Могилянської академії, Чернігівського колегіуму та ін.
Виділено і проаналізовано типи жіночої благодійності: за рівнем соціальної значущості благодійної діяльності (життєво-потрібна, соціально-необхідна, перспективно спрямована); мотивацією і цільовою спрямованістю (емоційно-спонтанна, здебільшого зорієнтована на задоволення особистісних духовних прагнень; усвідомлено-спланована, скерована на реалізацію соціальних потреб); рівнем особистісної жертовності (благодійність відносної жертовності; благодійність абсолютної жертовності); тривалістю і періодичністю здійснення (короткотривала, епізодична; довготривала, періодична або регулярна); види (фінансовий, майновий, діяльнісний, допомога «трудами рук своїх»); форми (заповіти; фундуші на капітали, майно, земельні володіння; внесення власних посагів; фінансові пожертви (одноразові чи систематичні); приватні цінні дари (рідкісні книги, частини бібліотек, коштовності та ін.); виконання функцій виховательок у школах при жіночих монастирях та ін.).
6. Науково узагальнено персоніфікований досвід жінок, які брали особливо активну участь у благодійній діяльності в освіті України ХVІІ–ХVІІІ ст.: Ганни Гойської (засновниця православної школи для дітей шляхтичів і селян при Почаївському монастирі, організаторка монастирської друкарні); Галшки Гулевичівни (фундаторка Київської братської школи, попередниці Києво-Могилянської академії, жертводавиця братської школи і бурси при Луцькому Хрестовоздвиженському братстві); Раїни Соломирецької-Гойської (засновниця і донаторка Гощинської школи-академії та братської школи при монастирі Святого Михайла в Гощі); Раїни Могилянки-Вишневецької (жертводавиця богословської та іконописної школи при Манявському скиті, братської школи при Львівському Свято-Успенському братстві; фундаторка Густинсько-Прилуцького, Ладинсько-Покровського, Мгарсько-Лубенського монастирів при яких діяли школи); Раїни Боговитинової-Ярмолинської (організаторка і жертводавиця школи для дітей при Загаєцькому монастирі, монастирської книгозбірні та архіву); Ганни-Алоїзи Острозької (засновниця і піклувальниця мережі католицьких єзуїтських колегіумів і шкіл в Острозі, Турові, Ярославлі, Рівному, Звягелі й ін. містах); Марини Мокієвської-Мазепи (керманичка Київського Печерського Вознесенського та Глухівського Преображенського жіночих монастирів; піклувальниця школами-майстернями шитва і гаптування при обителях); Анастасії Скоропадської (жертводавиця початкової школи при Києво-Печерській лаврі; піклувальниця школи при Гамаліївському Харлампієвському монастирі); Наталії Розумовської (організаторка школи для дітей заможної козацької старшини при соборі Різдва Богородиці у Козельцях; жертводавиця Чернігівського колегіуму при Борисоглібському монастирі, інших козацьких шкіл на Лівобережжі); Наталії Долгорукої (жертводавиця і вихователька школи для дівчат при Київському Флорівському жіночому монастирі; піклувальниця школою Десятинної церкви в Києві, школою Києво-Печерської Лаври). У роботі також представлено імена жінок, які ініціювали, спрямовували або підтримували благодійну діяльність чоловіків в освіті ХVІІ–ХVІІІ ст.: Софії Корецької, Софії Чарторийської, Єви Домашевської, Марії Тубтало, Любові Кочубей та ін.
7. Розкрито прогресивні тенденції благодійної діяльності жінок (превалювання філантропічних духовно-моральних засад жіночої благодійності над прагматичними раціонально-інвестиційними чоловіків; орієнтації на соціально значущі цілі розвитку освітньої галузі; збільшення кількісного складу й розширення соціально-майнового спектра суб’єктів жіночої благодійності; позитивного упливу жіночих благодійних ініціатив на чоловічу благодійну практику тощо). З’ясовано можливості розвитку прогресивних тенденцій жіночої благодійності минулого у ХХІ ст.
Отримані в дисертації наукові результати й висновки дають можливість сформулювати практичні рекомендації щодо доцільності використання та упровадження історичного досвіду жіночої благодійності в сучасній галузі освіти. З цією метою передбачається:
– на рівні законотворчої діяльності: удосконалення нормативно-правової бази благодійності через утвердження паритетної суспільної цінності жінок і чоловіків як суб’єктів благодійності, залучення до законотворчого процесу працівників благодійних організацій; створення і запровадження державних програм фінансування жіночих фондів; розробка нових перспективних шляхів і технологій додаткового фінансування освітньої галузі;
– на рівні науково-теоретичних розробок: подальше наукове узагальнення й систематизація історико-педагогічного досвіду жіночої філантропії, виявлення позитивного доробку для сучасності, його творче впровадження; обґрунтування наукової теорії жіночої благодійності в освіті, концептуалізація змісту благодійної діяльності, створення з цією метою дослідницьких центрів жіночої філантропії, об’єднань жінок-благодійниць, осередків жіночої філантропії при навчальних закладах тощо;
– на рівні кадрового забезпечення: підготовка майбутніх учителів до піднесення виховної роботи з дітьми та підлітками з метою формування в них стійких моральних якостей та духовних цінностей, виховання патріотизму, громадянської культури, соціальної відповідальності і обов’язку; створення системи підготовки жінок-спеціалістів у сфері благодійності (менеджери з питань благодійності, співробітники благодійних організацій, фахівці із фандрайзингу та ін.), підвищення в цьому напрямі кваліфікації кадрів.
Результати дослідження не є вичерпними й надалі можуть розвиватися. У системі перспективних наукових пошуків визначено такі напрями: дослідження вітчизняного історико-педагогічного досвіду жіночої благодійної діяльності ХІХ – поч. ХХ ст. з виявленням позитивного доробку для сучасності; вивчення зарубіжного досвіду освітніх благодійних практик жінок, його порівняння із вітчизняними здобутками благодійності; наукове розроблення інноваційних технологій жіночої благодійності в освіті у контексті світових тенденцій ХХІ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альбовский Е. А. Харьковские казаки. Вторая половина XVII века / Е. А. Альбовский. – СПб., 1914. – 278 с.
2. Андрущенко В. Філософія освіти в сучасній Україні: стан і перспективи розвитку / В. Андрущенко, В. Лутай // Вища освіта України. – 2004. – № 4. – С. 5–12.
3. Андрущенко В. П. Пріоритети розвитку освіти ХХІ століття / В. П. Андрущенко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – К. : Знання України, 2000. – С. 3–11.
4. Антонович В. Про козацькі часи на Україні / В. Антонович. – К. : Дніпро, 1992. – 356 с.
5. Аполоній (отець). Село Пересопниця Рівненського повіту / о. Аполоній Сендульський // Волинські єпархіальні відомості. – Кременець, 1880. – Ч. 11. – С. 557.
6. Апресян Р. Г. Филантропия: милостыня или социальная инженерия? / Р. Г. Апресян // Общественные науки и современность. – 1998. – № 5. – С. 51–60.
7. Апресян Р. Г. Дилеммы благотворительности / Р. Г. Апресян // Общественные науки и современность. – 1997. – № 6. – С. 56–67.
8. Аристотель. О возникновении животных / Аристотель. – М. ; Ленинград : Изд-во АН СССР. – 1940. – 251 с.
9. Аристотель. Политика // Сочинения : в 4 т. / Аристотель. – М., 1983. – Т. 4. – С. 375–644.
10. Ариян П. Женщины в истории благотворительности в России / П. Ариян // Вестник благотворительности. – 1901. – № 9. – С. 40–53.
11. Артем'єва О. О. Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.09 «Філософія науки» / Ольга Олександрівна Артем'єва. – К., 2008. – 21 с.
12. Архангелов С. А. Святая благоверная княгиня-инокиня Анна Кашинская : ко дню 12 июня 1909 г. Восстановление ее прославления / С. А. Архангелов. – СПб., 1909. – 32 с.
13. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов, сост. при Киевском Военном, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. Т. 1. Ч. 1. Акты, относящиеся к истории православной церкви в Юго-Западной России. – К. : Университет. тип. 1859. – 554 с.
14. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, высочайше утвержденной при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-губернаторе. Т. 6. Ч. І. Акты о церковно-религиозных отношениях в Юго-Западной Руси (1322–1648 гг.). – К. : Университет. тип. 1883. – 938 с.
15. Археографический сборник документов, относящихся к истории Cеверо-Западной Руси. – Вильна, 1898. –№ 33. Т. ІІ, – С. 34–40.
16. Багалей Д. И. Новый историк Малороссии / Д. И. Багалей. – СПб. : Тип. Императ. Акад. наук, 1891. –148 с.
17. Багацький В. Меценатство в Україні (ХІ–XVIII ст.) / В. Багацький, І. Голод // Українська культура. – 1993. – № 11–12. – С. 2–5.
18. Баздирева Е. Роль жінки у формуванні жіночої середньої освіти (на матеріалах Катеринославської губернії) / Е. Баздирева // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасне, майбутнє : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 5–6 лип. 2002 р. / В. Борисенко, І. Вавилова, І. Войцехівська, В. Касянчук.. – К., 2002. – C. 332–337.
19. Басараба В. До Дерманських джерел : [Історія Дерманя] / В. Басараба // Вільне слово. – 2000. – 22 груд.
20. Бердяев Н. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии / Н. Бердяев. – М. : Республика, 1995. – 375 с.
21. Берн Ш. Гендерная психология / Шон Меган Берн. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2001. – 320 с.
22. Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового заповіту : із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. – К. : Укр. Біблійне Т-во, 1992. – 296 с. – Відомості доступні також з Інтернету: http: //dic.academic.ru/dic.nsf/biblerus/44741/Мат.
23. Біднов В. Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи / В. Біднов // Праці Українського наукового інституту. – Варшава, 1938. – Т. ХLVI, кн. 5. – С. 35–51.
24. Біднов В. О. Православна церква в Польщі та Литві (по Volumina Legum) / В. О. Біднов. – Минск: Лучи Софии, 2002. – 430 с.
25. Біліченко А. Київське меценатство ХІХ століття: факти, події, персоналії / А. Біліченко // Вища школа. – 2010. – № 9. – С. 100–105.
26. Білоцерківська Г. Василь Федорович Симиренко – меценат української культури / Г. Білоцерківська // Бібліотечний вісник. – 2007. – № 3. – С. 35–39.
27. Бірюліна О. 430 років від дня народження Галшки Гулевичівни (1575–1642) – однієї з засновниць Київського братства, громадської діячки [Електронний ресурс] / О. Бірюліна. – Текст. дані. – Режим доступу: http: // ounb.lutsk.ua/html/archive/2005/calendar/bodi_05_12_22.html. (дата звернення: 4.12.2012). – Назва з екрана.
28. Благовещенский М. Извлеченик из материалов по истории Черниговской семинарии / М. Благовещенский // Черниговские епархиальные известия. – 1903. – № 21. – С. 734.
29. Благородство – велич Божа : Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець. Слова. – Т. V: Пристрасті й чесноти [Електронний ресурс] // Християнский портал : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.truechristianity.info/ua/books/paisiy/paisiy_ua_05_021.php. (дата звернення: 4.12.2012). – Назва з екрана.
30. Благотворительные женщины первых веков христианства. – Тверь, 1861. – 345 с.
31. Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / за заг. ред. А. В. Гулевської-Черниш. – К. : Книга плюс, 2008. – 120 с.
32. Благотворители и меценаты прошлого и настоящего : словарь-справочник от А до Я / авт.-сост. М. Л. Макальская, Н. Н. Бобровская. – М. : Дело и Сервис, 2003. – 255 с.
33. Благотворительный фонд CAF (Charities Aid Foundation) [Электроний ресурс] : [сайт]. – Текст. дані. – . – Режим доступу: http://www.rsci.ru/grants/fonds/155.php (дата звернення: 8.07.2014). – Назва з екрана.
34. Благотворительность в России : библиографический указатель книг и статей на русском языке, вышедших в период царствования Александра II / сост. В. И. Межов. – СПб., 1883. – 386 с.
35. Богачевська М. Дума України – жіночого роду / М. Богачевська. – К. : Воскресіння, 1993. – 109 с.
36. Богачевська М. Націоналізм та фемінізм – одна монета спільного вжитку / М. Богачевська // «Ї» : незалеж. культуролог. часопис. – 2000. – Число 17. – С. 4–13.
37. Богачевська М. Український жіночий рух з перспективи сторіччя : до 100-річчя від першого публічного світового з’їзду жінок у Станиславові / М. Богачевська // Альманах Станиславівської Землі : зб. матеріалів до історії Станіславова і Станіславщини. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1985. – Т. 2. – С. 792–797.
38. Богуславський М. В. Структура сучасного історико-педагогічного знання / М. В. Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1 (11). –С . 37–40.
39. Бойко Алла: наукові, навчальні й моральні уроки : наукова педагогічна школа / [упоряд. Л. А. Семеновська, А. В. Хоменко, В. М. Мокляк] ; Полтав. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Полтава : АСМІ, 2009. – 416 с.
40. Бойко А. М. Виховання людини: нове і вічне / А. М. Бойко. – Полтава : Техсервіс, 2006. – 568 с.
41. Бондар Л. Христина Алчевська – організатор освітньої справи в Україні / Л. Бондар // Педагогічна газета. – 2001. – № 6. – С. 8.
42. Бондаренко Г. Ідеальна жінка в реаліях традиційного українського побуту / Г. Бондаренко // Людинаі світ. – 1996. – № 7. – С. 13–15.
43. Бондаренко В. Жіноче начало і психологія державотворення / В. Бондаренко // Віче. – 2003. – № 3. – С. 78–80.
44. Боплан Г. Л. де Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. / Гійом Левассер де Боплан ; пер. з фр. В. Косика. – Львів : Мета, 1998. – 179 с.
45. Борецький І. Протестація / І. Борецький // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець ХVІ – початок ХVІІ ст. : тексти і дослідження. – К., 1988. – С. 321–324.
46. Борисенко А. Гамалеевский Харлампиевский монастир / А. Борисенко // Советское Полесье. – Шостка, 1991. – 10 авг.
47. Боханов А. Н. Российское купечество в конце XIX – начале ХХ века / А. Н. Боханов // История СССР. – 1985. – № 4. – С. 106–118.
48. Бредихин С. В. Методы библиометрии научной периодики / С. В. Бредихин, А. Ю. Кузнецов. – Новосибирск : ИВМ и МГСО РАН, НЄИКОН, 2012. – 256 с.
49. Булгак О. В. Великий український меценат : до 160-річчя від дня народження Б. І. Ханенка (1848–1917) / О. В. Булгак // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2008. – 1 кв. – С. 32–38.
50. Буслаев Ф. И. Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков / Ф. И. Буслаев. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 856 с.
51. Василенко Н. П. Генеральное следствие о маєтностях Нежинского полка 1729–1730 гг. / Н. П. Василенко. – Чернигов, 1901. – С. 315–318.
52. Ваховський Л. Ц. Філософія виховання західної цивілізації в епоху просвітництва : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Ваховський Леонід Цезаревич ; Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченко. – Луганск, 2002. – 402 с.
53. Вашетина О. В. Гендерный подход в образовательных системах Великобритании и США : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / Оксана Викторовна Вашетина. – Казань, 2011. – 21 с.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.
55. Великий енциклопедичний юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
56. Вечерський В. Глухівська старовина / В. Вечерський // Пам’ятки України: історія та культура. – 1994. – Ч. 3–6. – С. 60–63.
57. Вінниченко О. О. Князі і не князі: про князівський титул Єловицьких / О. О. Вінніченко // Український історичний журнал. – К., 2009. – № 5 (488). – С. 47–65.
58. ВисоцькийС. О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київської Русі / С. О. Висоцький. – К. : Наук. думка, 1991. – 100 с.
59. Вихор С. Т. Гендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Світлана Теодозіївна Вихор. – Тернопіль, 2006. – 23 с.
60. Вишенський И. Сочинения / И. Вишенский. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1955. – 372 с.
61. Вишневский Д. Киевская Академия в первой половине 18 столетия / Д. Вишневский // Труды Киевской Духовной Академии. – К., 1902. – Т. V. – С. 99–100.
62. Владимирский-Буданов М. Ф. Очерки истории Литовско-Русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов // Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов, сост. при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. – К., 1911. – Т. 6., Ч 8 : Акты о землевладении в Юго-Западной России ХV–XVIII вв. – С. 1–224.
63. Владимирский-Буданов М. Ф. Черты семейного права Западной России в половине ХVІ века / М. Ф. Владимирский-Буданов // Чтения общества Нестора Летописца. – 1890. – Вип. 6. – С. 42–78.
64. Возняк М. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині та у Львові / М. Возняк ; [відп. ред. С. М. Шаховський] ; Львів. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1954. – 68 с. – [Відбитка].
65. Возняк М. Хто ж автор так званого Літопису Самовидця? / М. Возняк // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1933. – Т. CLIII. – С. 181.
66. Возняк М. Школа Успенського братства у Львові / М. Возняк. – Львів : Т-во «Взаємна Поміч Українського Вчительства», 1936. – 23 с. – («Педагогічно-методична бібліотека» ; вип. 5).
67. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX–початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль : історико-генеалогічне дослідження / Леонтій Войтович. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – 649 с.
68. Войтович Л. Княжа доба на Русі : портрети еліти / Л. Войтович. – Біла Церква, 2006. – 784 с.
69. Волчакова Н. Под градом грантов. Науку будут финансировать по-новому / Н. Волчакова // Поиск. – Москва, 2012. – 2 нояб.
70. Волынь : исторические судьбы Юго-Западного края / изд. при М-ве Внутр. дел П. Н. Батюшковым. – СПб. : Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1888. – 414 с. : 2 хролитограф., 69 гравюр.
71. Воронина О. А. Дуализм материи и духа: гендерный аспект / О. А. Воронина // Вопросы философии. – 2007. – № 2. – С. 56–66. – Сведения доступны также по Интернету: http://www.gender.ru/pages/resources /publications/voronina/pdf/Voprosy_philosopii.pdf.
72. Воронина О. А. Формирование гендерного подхода в социальных науках / О. А. Воронина // Гендерный калейдоскоп : [курс лекций / под общ. ред. М. М. Малышевой]. – М. : Academia, 2002. – 519 с.
73. Гавриленко Л. І. Історія про Хорошівський Вознесенський дівочий монастир / Л. І. Гавриленко. – Харків : Харків. обл. спец. гімназія-інтернат для сліпих дітей імені В. Г. Короленка, 2010. – 127 с.
74. Гаврилюк А. Відкриваємо Західну Україну [Електронний ресурс] / А. Гаврилюк // День : всеукр. газета. : офіц. сайт. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/marshrut-no1/vidkrivaiemo-zahidnu-ukrayinu (дата звернення 02.02.2013). – Назва з екрана.
75. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях / Л. Гайдай. – Луцьк : Вежа, 2000. – 437 с.
76. Гайденко П. Трагедия эстетизма. Опыт характеристики миросозерцания С. Киркегора / П. Гайденко. – М. : Республика, 1970. – 270 с.
77. Гамаль Л. Жіночий рух і проблема жінки (культурологічний аспект) / Л. Гамаль // Український жіночий рух: здобутки і проблеми. – Дрогобич, 2002. – Вип. 1. – С. 20–26.
78. Гандзілевська І. Ф. Історія міста Дубна від найдавніших часів до сьогодення / І. Ф. Гандзілевська, Н. В. Якимчук. – Дубно, 2010. – 230 с.
79. Ганницький С. Г. Освітньо-доброчинна діяльність родини Симиренків для дітей незаможних верств населення (друга половина XIX – початок XX століття) / С. Г. Ганницький // Вісник Черкаського університету. Серія : Історичні науки. – Черкаси, 2004. – Вип. 61. – С. 60–66.
80. Гендерний аналіз українського суспільства / наук. ред. Т. Мельник ; ПРООН, Представництво в Україні. – К. : Златограф, 1999. – 294 с.
81. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К. : Укр. ін-т соціал. досліджень, 2002. – 121 с.
82. Гендерный подход и вопросы образования : монография / Л. И. Столярчук, Е. В. Ануфриева, Д. В. Полежаев и др. ; под общ. ред. Е. В. Ануфриевой, Д. В. Полежаева. – Волгоград : Изд-во ВолГМУ, 2010. – 420 с.
83. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. Україна. – К., 2000. – 55 с.
84. Геник С. 150 видатних українок / Степан Геник. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. – 236 с.
85. Георгиевский П. И. Организация частной благотворительности / П. И. Георгиевский // Вестник благотворительности. – 1895. – № 5. – С. 40–49 ; № 6. – С. 32–40.
86. Георгиевский П. И. Призрение бедных и благотворительность / П. И. Георгиевский. – СПб., 1894. – 118 с.
87. Герберштейн С. Записки о Московии / С. Герберштейн ; под ред. В. Л. Янина ; вступ. ст. А. Л. Хорошкевич ; [пер. с нем. А. И. Маленина, А. В. Назаренко]. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 430 с.
88. Гершунский Б. С. Толерантность в системе ценностно-целевых приоритетов образовании / Б. С. Гершунский // Педагогика. – 2002. – № 7. – С. 3–12.
89. Герье В. И. Записка об историческом развитии способов призрения в иностранных государствах / В. И. Герье. – СПб., 1897. – 105 с.
90. Герье В. И. Русские дома трудолюбия, состоящие под августейшим покровительством / Герье Владимир Иванович. – М., 1900. – 123 с.
91. Гнатюк-Сосна Л. Пам'ятки Християнства Волині : [Дермань] / Л. Гнатюк-Сосна // Українська культура. – 1996. – № 1. – С. 32.
92. Гогель С. Заметки в области русской и иностранной благотворительности / С. Гогель // Призрение и благотворительность в России. – 1916. – № 8. – С. 516–536.
93. Гогель С. К. Всероссийский Союз учреждений, обществ и деятелей по общественному и частному призрению / С. К. Гогель // Трудовая помощь. – 1909. – № 3. – С. 275–283.
94. Гогель С. К. Нужно же, наконец, приступить к упорядочению нашего призрения / С. К. Гогель // Земское дело. – 1912. – № 8. – С. 558–570.
95. Гогель С. К. Подготовка к благотворительности / С. К. Гогель // Трудовая помощь. – 1913. – № 5. – С. 3–68.
96. Гогель С. Удаление невинных детей из тюрем / С. Гогель // Трудовая помощь. – 1898. – № 9. – С. 262–277.
97. Гогель С. К. Объединение и взаимодействие частной и общественной благотворительности / С. К. Гогель ; Имп. С.-Петербург. ун-т. – СПб, 1908. – 237 с.
98. Голованоюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Голованюк. – К. : Техніка, 2004. – 174 с.
99. Головацкий Я. Ф. Порядок школьный или устав Ставропигийской греко-руссской школы во Львове 1586 года / Я. Ф. Головацкий. – Львов : Скоротиском Ин-та Ставропиг, 1863. – 12 с.
100. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
101. Гонюкова Л. Жінки в політичній еліті України / Л. Гонюкова // Жіночий світ. – 2004. – № 3. – С. 9–11.
102. Горенко Л. Варвара Ханенко в історії української культури / Л. Горенко // Українки в історії : нові сторінки. – К. : Либідь, 2010. – С. 22–30.
103. Горін С. Волинські монастирі під патронатом князів Корецьких (до середини ХVІІ століття ) [Електронний ресурс] / С. Горін // Наукові записки. Історичні науки / Нац. ун-т “Києво-Могилянська академія”. – 2010. – Т. 104, № 2. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal-/soc_gum/naukma/Ist/2010_104/02_horin_sn.pdf (дата звернення: 04.02.2013). – Назва з екрана.
104. Горін С. М. Луцький Успіння Пресвятої Богородиці монастир (до середини ХVІІ століття) / С. М. Горін // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Історичні науки». – 2009. – № 13. – С. 107–119.
105. Горошко О. С. Марцеліна Даровська / О. С. Горошко // Черкащина в контексті історії України : матеріали наук.-краєзнав. конф. – Черкаси, 2004. – С. 398–402.
106. Грабовська І. М. Благодійність / І. М. Грабовська, П. В. Голобуцьий // Енциклопедія сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Координ. бюро Енцикл. Сучасної України НАН України. – К., 2004. – Т. 3. – С. 59–60.
107. Грабовська І. Україна – простір гендерних утопій чи реальних проблем? / І. Грабовська // Сучасність. – 2002. – № 6. – С. 71–79.
108. Гребцова И. С. Очерки развития женского благотворительного движения на юге Российской империи (первая половина ХІХ века) : монография / И. С. Гребцова, С. А. Накаева. – Одесса : Астропринт, 2007. – 280 с.
109. Греки в Ніжині : зб. статей та матеріалів / Ніжин. держ. пед. ун-т імені М. В. Гоголя. – Ніжин : НДПУ ім. М. В. Гоголя, 2000. – [Вип.1]. – 68 с. – (Ніжинська старовина).
110. Грінченко Б. Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького / Б. Грінченко ; Т-во «Просвіта» у Києві. – К., 1907. – 38 с.
111. Грушевський М Історія України-Руси : у 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; ред. П. С. Сохань та ін. – К. : Наук. думка, 1991– . – (Пам'ятки історичної думки України).
Т. 5 : Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVIІ віків. – 1994. – 687 с.
Т. 6 : Життя економічне, культурне, національне XIV–XVII віків. – 1995. – 667 c.
112. .Гринішак Е. Жінка-трудівниця, мати, громадська діячка : [До 81-ї річниці заснування «Союзу Українок» у Галичині] / Е. Гринішак // Народна воля. – 2003. – 14 січ.
113. Грушевський М. Духовна Україна : збірка творів / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1994. – 558 с. – (Пам'ятки історичної думки України).
114. Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями / уклад. Й. Брояк, В. Верстюк. – Донецьк : БАО, 2008. – 736 с.
115. Грушевський М. Історія української козаччини / М. Грушевський // Вітчизна. – 1989. – № 1. – С. 167–203 ; № 2. – С. 167–193 ; № 3. – С. 167–193 ; № 4. – С. 183–194 ;. № 5. – С. 160–184 ; № 6. – С. 171–203 ; № 7. – С. 187–200 ; № 8. – С. 153–176 ; № 9. – С. 191–204 ; № 10. – С. 187–205 ; № 11. – С. 193–205.
116. Губанов Н. И. Чувственное отражение : анализ проблем в свете современной науки / Н. И. Губанов. – М. : Мысль, 1986. – 239 с.
117. Гудима А. Почаївський монастир в історичній долі українства / А. Гудима. – Тернопіль, 2003. – 40 с.
118. Гузенко Ю. І. Становлення і діяльність громадських благодійних об’єднань на Півдні України в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття (на матеріалах Херсонської губернії) : монографія / Юрій Іванович Гузенко. – Миколаїв : Іліон, 2006. – 232 с.
119. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : А.П.Н., 2002. – 224 с.
120. Гуржій О. «Іван носить плаху, а Настя – булаву?» : суспільно-політичний портрет елітної жінки першої третини ХVІІІ ст. / О. Гуржій // Соціум : альманах соціальної історії / НАН України, Ін-т історії України. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 219–230.
121. Гуржій О. І. Іван Скоропадський / О. І. Гуржій. – К. : Альтернативи, 2004. – 312 с.
122. Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половинні ХVІІ–ХVІІІ ст. Кордони. Населення. Право / О. І. Гуржій. – К. : Основи, 1996. – 223 с.
123. Гуртовий Г. Волинь – край козацький : історико-краєзнавчі нариси / Г. Гуртовий. – Луцьк : Надстир'я, 2000. – 352 с.
124. Густиня [Електронний ресурс] // Персональний сайт Кифоренка Сергія. – Текст. дані. – Режим доступу: http://mskifa.narod.ru/gystunj.html (дата звернення: 04.01.2013). – Назва з екрана.
125. Давні українські братства / Укр. Центр. Комітет, Відділ культурної праці. – Краків ; Львів, 1943. – 7 c. – (Вісник; 15, ч. 2).
126. Даль В. Толковый словарь живого Великорусского язика : [в 4 т.] / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1978–1980–
Т. 1 : А–З. – 1978. – 699 с.
Т. 3 : П–Р. – 1980. – 720 с.
127. Демков М. И. История русской педагогики / М. И. Демков. – М., 1913. – 302 с.
128. Дем'яненко Н. М. Соціальна робота в Україні: до витоків і становлення / Н. М. Дем'яненко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Серія «Педагогічні науки». – Полтава, 1999. – Вип. 5/6. – С. 65–69.
129. Денисов Л. И. Православные монастыри Российской империи. Полный список всех 1105 ныне существующих в 75 губерниях и областях России (и двух иностранных государствах) мужских и женских монастырей, архиерейских домов и женских общин / Л. И. Денисов. – М. : А. Д. Ступина, 1908. – 1005 с.
130. Дерюжинский В. Ф. Заметки об общественном призрении / В. Ф. Дерюжинский. – М. : Гросман и Кнебель, 1897. – 115 с.
131. Дзюба Е. Н. Просвещение в Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским, вторая половина ХVІ – первая половина ХVІІ века / Е. Н. Дзюба ; АН УССР, Ин-т истории. – К. : Наук. думка, 1987. – 129 с.
132. Дзюба О. М. Вишневецька (Могилянка) Раїна / О. М. Дзюба // Енциклопедія історії України / редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. ; НАН України, Ін-т історії України. – К., 2003. – Т. 1. – С. 508.
133. Дмитриев М. Н. Дома трудолюбия / М. Н. Дмитриев. – СПб. : Тип. Стасюлевича, 1900. – 271 с.
134. Дмитрієнко М. Благодійність як атрибут громадянського суспільства: історія і сучасність / М. Дмитрієнко, О. Ясь // Розбудова держави. – 1994. – № 6. – С. 37–44.
135. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / упоряд. С. О. Павленко. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – 1144 с.
136. Доба правління гетьмана Мазепи [Електронний ресурс] // Козацький народ : [сайт] / Нац. Рада Козаків України. – Текст. дані. – К., 2012– . – Режим доступу: http://kozak.ua/?page_id=1836 (дата звернення: 4.12.2012). – Назва з екрана.
137. Добровольский П. К истории Черниговской духовной семинарии / П. Добровольский // Черниговские епархиальные известия : часть неофициальная. – 1903. – № 10. – 318 с.
138. Добровольський П. К истории Черниговской духовной семинарии / П. Добровольский // Черниговские епархиальные известия : часть неофициальная. – 1904. – № 18. – С. 626–629.
139. Довбищенко М. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVI–перша половина XVII ст.) / М. Довбищенко. – К., 2008. – 882 с.
140. Довідник з історії України / під ред. І. Підкови, Р. Шуста. – К. : Ґенеза, 1993. – 890 с.
141. Докучаев Н. История черниговской семинарской церкви до 1817г. / Н. Докучаев // Черниговские епархиальные известия : часть неофициальная. – 1871.– № 11. – С. 377–392.
142. Докучаев Н. История Черниговской семинарской церкви до 1817 г. / Н. Докучаев // Черниговские епархиальные известия : часть неофициальная. – 1871. – № 12–13. – С. 373–385.
143. Донесение Черниговского архиерея Синоду о деятельности Черниговского коллегиума 1728 г. // Киевская старина. – 1895. – № 10. – 3 с.
144. Донец Григорий Ерофеевич (Донец-Захаржевский) [Електронный ресурс] // Википедия : свободная энциклопедия. – 2012, нояб. – Текст. дан. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/ (дата обращения: 05.09.2013). – Загл. с экрана.
145. Донік О. М. Доброчинна та культурно-освітня діяльність родини Терещенків в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Олександр Миколайович Донік. – К., 2001. – 211 с.
146. Донік О. М. Благодійність в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / О. М. Донік // Український історичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 159–177.
147. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошенко. – Львів : Світ, 1991. – 573 с.
148. Дроб’язко П. І. Українська національна школа: витоки і сучасність / П. І.Дроб’язко. – К. : Академія, 1997. – 184 с.
149. Друганова О. М. Розвиток приватної ініціативи в освіті України (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття) : дис. … д-ра пед. нау : 13.00.01 / Олена Миколаївна Друганова. – Харків, 2009. – 478 с.
150. Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу / Іван Дубилко. – Вінніпег : Ін-т дослідів Волині, 1986. – 114 с.
151. Дубинин И. И. Динамика обыденного сознания / И. И. Дубинин, Л. Г. Гуслякова. – Минск : Университетское, 1985. – 134 с.
152. Дубно // Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. П. Шишков. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. – С. 128.
153. Евстратова А. И. Русская женщина: от милосердия к благотворительности / А. И. Евстратова // Женщина в российском обществе. – 1999. – № 1. – С. 36–41.
154. Енциклопедія українознавства : в 10 т. / гол. ред. В. Кубійович / Наукове Т-во ім. Шевченка. – Репринтне відтв. вид. 1955–1984 рр. – Париж ; Нью-Йорк : Молоде Життя, 1954–1989. – 10 т.
155. Енцикл