РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧОГО КРАЄЗНАВСТВА В СИСТЕМІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (20 – 80 рр. ХХ СТОЛІТТЯ) : РАЗВИТИЕ ЕСТЕСТВЕННОГО КРАЕВЕДЕНИЯ В СИСТЕМЕ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (20 - 80 гг ХХ ВЕКА)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний заклад „Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка“
На правах рукопису

ТРЕГУБЕНКО Олена Миколаївна

УДК [373. 016 : 908] (477) „192/198“ (043.3)

РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧОГО КРАЄЗНАВСТВА В СИСТЕМІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(20 – 80 рр. ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук,
професор
ВАХОВСЬКИЙ Леонід Цезаревич

Луганськ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. XX століття …...…………..

19
1.1. Методологічні підходи до вивчення історії розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти .……………………………………………

19
1.2. Історичні передумови розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти ........
43
1.3. Періодизація розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. XX століття…………………………...........................................

83
Висновки до розділу 1……………………………………. 102
РОЗДІЛ 2. Розвиток природничого краєзнавства в умовах кардинальних освітніх перетворень в Україні в 20 рр. ХХ століття…………………..……………………………..

107
2.1. Теоретична розробка проблеми організації і функціонування шкільного природничого краєзнавства в умовах реформування системи народної освіти в Україні ……………………………………………………..

107
2.2. Особливості змісту, методів і форм шкільного природничого краєзнавства ……………............................
127
2.3. Підйом національного краєзнавчого руху як чинник розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти ………………….……….......

151
Висновки до розділу 2…………………………………….. 166
РОЗДІЛ 3. Розвиток природничого краєзнавства в умовах централізації та стандартизації загальної шкільної освіти в Україні в 1931 – 1957 рр………………..……….

169
3.1. Розробка теоретико-методологічних засад розвитку природничого краєзнавства ……………………………..
169
3.2. Зміст, форми й методи програмної краєзнавчої роботи з вивчення природи своєї місцевості ………….
188
3.3. Особливості позапрограмного природничого краєзнавства ……………………………………………….
212
Висновки до розділу 3……………………………………. 230
РОЗДІЛ 4. Розвиток природничого краєзнавства в умовах протиріч у суспільно-політичному й культурно-освітньому житті країни в 1958 – 80 рр………...……………………………..

235
4.1. Теоретичні аспекти розвитку природничого краєзнавства ………………….……………………………
235
4.2. Динаміка змісту, форм і методів програмного природничого краєзнавства .……………………………..
263
4.3. Нові підходи до організації позапрограмної роботи з вивчення природи рідного краю ...……………………..
292
Висновки до розділу 4…………………………………….. 319
РОЗДІЛ 5. Прогностичні можливості використання історичного досвіду розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. ХХ століття на сучасному етапі ………........................................................

324
5.1. Сучасний стан розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти…………………….
324
5.2. Перспективи розвитку природничого краєзнавства в системі шкільної освіти в Україні ………………………..
357
Висновки до розділу 5…………………………………….. 385
ВИСНОВКИ…………………………………………………………........ 390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 402
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 488

ВСТУП

Актуальність дослідження.
В умовах активної розбудови демократичної української держави гостро постає проблема формування нової освітньої політики, спрямованої на виховання людини нового типу, яка володіє системою знань про навколишній світ, вільно орієнтується в глобалізованому динамічному просторі й спроможна зберегти образ індивідуальності, національного колориту рідної землі.
Основу формування світосприйняття, сучасного наукового світогляду учнів, створення комплексного образу рідного краю становить детальне вивчення об’єктів природного світу, інтерпретація кожного з них як фрагмента єдиного цілого й продукування уявлень про місцеву природу як складну систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів, що робить актуальним максимальну реалізацію педагогічного потенціалу шкільного природничого краєзнавства. Як одна з ланок шкільної освіти природниче краєзнавство постає важливим засобом пізнання й перетворення довкілля, гармонізації відносин особистості з природним середовищем, забезпечує задоволення освітніх потреб учнів, розвиток їхньої ціннісно-мотиваційної сфери, стимулювання та реалізацію духовного й творчого потенціалу школярів, розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я й задоволення потреб у професійному самовизначенні, формування їхньої громадянської позиції, трудової мотивації та соціальної компетентності.
Наукова розробка сучасних положень теорії й практики шкільного природничого краєзнавства можлива лише за умови історико-педагогічного підходу, який допоможе розкрити закони й закономірності їх поступових змін, зрозуміти історичну обумовленість педагогічних процесів, виділити характерні особливості природничого краєзнавства на різних етапах формування системи національної освіти, осмислити прорахунки української школи, оцінити сучасний стан природничого краєзнавства й виявити перспективи його подальшого вдосконалення.
Особливості розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти зумовлені історичним розвитком освіти й педагогічної науки в Україні загалом. У роботах у галузі історії педагогіки О. Адаменко, Л. Артемової, О. Бажана, М. Богуславського, Л. Ваховського, Н. Гупана, В. Курила, О. Пометун, О. Сухомлинської розкрито й удосконалено зміст базових категорій і понять історії педагогіки, відтворено генезу вітчизняного освітнього простору, на підставі аналізу конкретно-історичних передумов здійснено його періодизацію, проаналізовано та систематизовано загальні риси становлення й розвитку системи шкільної освіти на конкретних етапах, визначено її структуру й теоретико-методологічні засади оптимального функціонування.
Підґрунтя розвитку педагогічних уявлень про природниче краєзнавство як складник системи загальної шкільної освіти заклали положення, висвітлені в працях К. Ушинського, О. Духновича, О. Герда, М. Весселя, М. Корфа, М. Бойкова, Д. Семенова, Л. Севрука, О. Павлова, В. Половцова, В. Вахтерова, Д. Кайгородова, С. Аржанова, Б. Райкова, Х. Алчевської, Г. Ващенка, С. Рудницького, Я. Руднєва, С. Русової, А. Соколова, С. Васильченка, Т. Лубенця, І. Соколянського, С. Шацького, Я. Мамонтова, М. Рубінштейна, Я. Чепіги, В. Сухомлинського, про використання потенціалу природи рідного краю в організації цілісного педагогічного процесу як засобу формування національної свідомості учня, можливості задовольнити потреби дитини в пізнанні й перетворенні навколишнього світу, виробити в неї навички інтелектуальної, трудової, моральної, естетичної діяльності.
Значний внесок у розвиток теорії й практики шкільного природничого краєзнавства зробили О. Барков, М. Баранський, М. Верзилін, Б. Всесвятський, А. Даринський, Ф. Калинін, В. Корнєєв, В. Корсунська, М. Костриця, М. Крачило, І. Матрусов, М. Откаленко, О. Половинкін, І. Прус, І. Самойлов, А. Сиротенко, М. Скаткін, К. Сонгайло, К. Строєв, які у своїх роботах доводять необхідність краєзнавчого підходу до вивчення природи, визначають роль і місце краєзнавства в системі шкільної освіти, висвітлюють напрямки вдосконалення його змісту та структури, розкривають значення пізнання природи рідного краю у формуванні наукового світогляду, етичних переконань учнів, розвитку їхніх пізнавальних і творчих здібностей.
Важливим аспектам методики організації й використання краєзнавства в системі середньої та вищої освіти присвячено сучасні педагогічні дослідження:
- В. Бенедюк, С. Горбулінської, Н. Грицай, Л. Зеленської, М. Костриці, В. Корнєєва, О. Корнєєва, О. Лиховид, В. Обозного, А. Сиротенка, П. Шищенка, у яких розкрито шляхи вдосконалення краєзнавчої роботи учнів, запропоновано методичні прийоми використання краєзнавчого матеріалу в процесі навчання природничих дисциплін, обґрунтовано доцільність забезпечення тісного взаємозв’язку програмного й позапрограмного краєзнавства;
- О. Колонькової, В. Кузьменка, Л. Маєвської, Г. Пустовіта, А. Степанюк, В. Червонецького, у яких доведено, що ефективність педагогічного процесу можна забезпечити за умови гармонізації виховного впливу природного середовища на особистість дитини;
- Т. Вайди, М. Криловця, Г. Лисичарової, В. Матіяш, Г. Міхєєвої, Т. Міщенко, В. Обозного, С. Совгіри, О. Тімець, у яких визначено сутність, внутрішню будову й тенденції розвитку краєзнавчої педагогічної освіти, досліджено організаційні й навчально-методичні аспекти професійної підготовки вчителів до краєзнавчої роботи у вітчизняних освітніх закладах.
Сучасна українська історіографія налічує обмежену кількість праць з історії розвитку шкільного природничого краєзнавства. Проблеми розвитку шкільного природничого краєзнавства в системі вітчизняної освіти в 20 – 80 рр. в педагогічній літературі частково проаналізовано в працях:
- Л. Артемової, В. Борисова, І. Зайченка, В. Курила, І. Ніколіної, О. Сухомлинської, присвячених розвитку національної освіти й педагогічної думки в Україні;
- В. Бенедюк, В. Береки, В. Бугрій, Г. Гуменюк, О. Корнєєва, М. Костриці, Н. Рудницької, В. Савчука, М. Соловей, у яких на основі історико-педагогічного аналізу охарактеризовано розгортання окремих етапів різних видів краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл України, показано підходи до вивчення рідного краю, які знайшли вираження у створенні різноманітних форм дослідження та популяризації краєзнавчої діяльності;
- А. Мартін, О. Мегем, Л. Мельничук, Л. Сатановської, М. Скиби, Т. Собченко, І. Шоробури, у яких частково розглянуто особливості генези краєзнавчої діяльності в межах аналізу теорії та практики розвитку шкільної природничої освіти;
- Л. Бабенко, С. Бабенко, Г. Білоус, М. Біляшівського, О. Завадської, Я. Жупанського, А. Козицького, М. Костриці, В. Круля, В. Петранівського, М. Поставничої, В. Прокопчука, М. Рутинського, О. Савчука, П. Тронька, у яких розкрито особливості становлення й розвитку національного краєзнавства, визначено роль і місце шкільного краєзнавства в його структурі, висвітлено творчу спадщину видатних діячів українського краєзнавчого руху;
- Л. Бабенко, Л. Баженова, В. Бездрабко, Н. Бесєдіної, А. Блажкевич, Г. Бондаренко, Т. Бульби, Б. Гавриліва, І. Глічова, А. Каньоса, О. Кашаби, І. Квасниці, В. Керецман, Н. Кінд-Войтюк, І. Козюри, В. Павлухіної, В. Прокопчук, О. Рябокобили, В. Ткаченко, І. Федик, І. Ярмошик, у яких простежено розвиток краєзнавчого руху в окремих регіонах країни;
- О. Костюкової, Я. Луцького, В. Федорченка, у яких комплексно проаналізовано особливості генези краєзнавчо-екскурсійної справи в Україні, висвітлено механізм запровадження краєзнавчих екскурсій у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл на різних етапах розвитку вітчизняної школи.
Попри наявність певного фактичного матеріалу щодо генези системи шкільного краєзнавства у 20 – 80 рр. ХХ століття, розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти на сьогодні залишається поза межами наукового узагальнення. Сьогодні існує нагальна потреба вирішити основні суперечності між:
- посиленням уваги з боку суспільства до проблем навчання й виховання учнів та недостатнім використанням навчально-виховного потенціалу природничого краєзнавства;
- об’єктивною потребою в розвитку ініціативної, творчо мислячої особистості й безстороннім інформаційно-словесним способом навчання;
- необхідністю забезпечити національну спрямованість освіти та її адекватним відображенням краєзнавчого складника в змісті шкільних курсів;
- вимогами до модернізації системи шкільного природничого краєзнавства й реальною практикою краєзнавчої роботи в школах.
Вирішення цих протиріч вимагає концептуального визначення місця й специфіки природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти, розширення змісту, завдань і принципів краєзнавчої роботи з комплексного вивчення місцевої природи, висвітлення головних чинників досягнення її якості та ефективності, що можливо за умови розуміння шкільного природничого краєзнавства як системи, яка історично виникла й закономірно розвивається в часі й позитивні надбання якої мають бути використані в сучасній практиці загальноосвітньої школи.
Актуальність проблеми розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти й недостатня розробленість цього питання обумовили вибір теми дослідження: „Розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти (20 – 80 рр. XX століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка“ як складова частина комплексної теми „Вітчизняна і зарубіжна педагогічна спадщина другої половини XIX – початку XX століття” (державний реєстраційний номер 0106U013193).
Тему затверджено вченою радою Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка“ (протокол № 11 від 30.05.2008) та узгоджено в Раді координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6, від 17.06.2008).
Об’єкт дослідження – природниче краєзнавство в системі вітчизняної шкільної освіти.
Предмет дослідження – розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. XX століття.
Мета дослідження – виявити особливості етапів і провідні тенденції розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. ХХ століття, розкрити можливості використання досвіду природничого краєзнавства в сучасних умовах та визначити перспективи його подальшого розвитку.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:
1. Розкрити теоретико-методологічні засади дослідження розвитку природничого краєзнавства як складника вітчизняної шкільної освіти.
2. З’ясувати історичні передумови становлення й генези шкільного природничого краєзнавства.
3. Обґрунтувати історичну періодизацію розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти у 20 – 80 рр. XX століття.
4. Схарактеризувати розвиток природничого краєзнавства в умовах кардинальних освітніх перетворень в Україні в 1920 – 1930 рр.
5. Виявити особливості розвитку природничого краєзнавства в умовах централізації та стандартизації загальної освіти в Україні в 1931 – 1957 рр.
6. Проаналізувати стан та виявити основні тенденції розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 1958 – 80 рр.
7. Розкрити можливості використання історико-педагогічного досвіду природничого краєзнавства в сучасних умовах та визначити перспективи його подальшого розвитку в системі шкільної освіти України.
Методологічна основа дослідження. Аналіз особливостей розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти у 20 – 80 рр. XX століття було здійснено на основі єдності системного, синергетичного, парадигмального, контекстуального підходів. З позиції розуміння природничого краєзнавства як складника системи вітчизняної шкільної освіти методологічного значення для нашого дослідження набули такі закони й закономірності розвитку й функціонування цілісного педагогічного процесу: залежність розвитку й функціонування цілісного педагогічного процесу та його основних компонентів від зовнішніх чинників; єдність педагогічної теорії й практики; провідна роль діяльності в пізнанні навколишньої дійсності й формуванні особистості дитини; єдність навчання, розвитку й виховання; цілісність і взаємозв’язок усіх спеціалізованих підсистем навчально-виховної роботи в школі.
Теоретичну основу дослідження становлять:
- концептуальні положення історії педагогіки щодо основних етапів розвитку педагогічної думки та проблем історії української школи (О. Адаменко, Л. Артемова, О. Бажан, М. Богуславський, Л. Ваховський, Н. Гупан, І. Зайченко, В. Курило, В. Липинський, О. Пометун, О. Сухомлинська та ін.);
- праці, у яких розкрито закони та закономірності розвитку й функціонування цілісного педагогічного процесу (Ю. Бабанський, Л. Виготський, В. Галузинський, В. Давидов, М. Євтух, І. Зайченко, Л. Занков, Б. Коротяєв, В. Краєвський, Г. Легенький, В. Онищук, В. Паламарчук, І. Підласий, К. Ушинський, В. Ягупов та ін.);
- наукові розробки теорії та практики краєзнавства в системі освіти (В. Бенедюк, В. Корнєєв, М. Костриця, М. Крачило, В. Обозний, Г. Пустовіт, О. Тімець та ін.);
- праці, що висвітлюють питання історії шкільного краєзнавства (В. Бенедюк, В. Бугрій, О. Корнєєв, М. Костриця, Н. Рудницька, В. Савчук, М. Соловей, К. Строєв та ін.).
Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження:
- загальнонаукові (аналіз, синтез, аналогія, індукція, дедукція, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення тощо) для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій, виявлення провідних тенденцій і закономірностей розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти, узагальнення теоретичного та практичного досвіду з проблеми дослідження; компаративний – для порівняння різних концептуальних підходів до природничого краєзнавства в системі шкільної освіти; прогнозування й моделювання – для визначення можливостей модернізації системи шкільного природничого краєзнавства з урахуванням результатів проведеного дослідження;
- науково-історичні: джерелознавчий та історіографічний аналіз, описово-аналітичний для пошуку, обробки й інтерпретації масиву першоджерел; історико-генетичний, хронологічний, метод періодизації, історико-типологічний, ретроспективний та причинно-наслідковий аналіз – для розгляду витоків шкільного природничого краєзнавства, виявлення основних етапів, чинників і передумов його розвитку у 20 – 80 рр. XX століття, визначення особливостей структури шкільного природничого краєзнавства на кожному з етапів, виділення основних тенденцій генези природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в означений період.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 20 – 80 рр. XX століття. Нижня межа – 20 рр. – час остаточної перемоги радянської влади, українізації всіх сфер освітянського життя країни, створення принципово нової системи національної освіти, в основі якої лежали практичне спрямування й розбудова національного змісту навчання, що обумовило активний розвиток шкільного краєзнавства.
Верхня межа – 80 рр. – збігається з кризою радянської освіти й початком в країні кардинальних змін, пов’язаних з перебудовою адміністративної системи управління, утвердженням демократичних державно-громадських засад освіти й виховання молоді, децентралізацією змісту, організації, технологій освіти, відновленням культуротворчої функції школи, регіоналізацією вітчизняної освіти, що сприяло якісним змінам системи природничого краєзнавства.
Концепція дослідження ґрунтується на розумінні природничого краєзнавства як особливої цілісної системи взаємопов’язаних і взаємозумовлених організаційними, змістовними та процесуальними зв’язками елементів, яка є одним із складників вітчизняної шкільної освіти й має комплексний, інтегративний, міждисциплінарний характер.
Розвиток краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти відбувається в умовах, які можуть бути більш або менш сприятливими для його функціонування. Зміна політичних, соціально-економічних і соціокультурних умов призводить до зміни загального стану й структурного складу основних компонентів шкільного природничого краєзнавства. Цей процес може бути представлено як кілька етапів, що, з одного боку, якісно відрізняються один від одного, а з іншого, є абсолютно послідовними та взаємопов’язаними, що дає можливість установити закономірності, які зумовлюють перехід від одного етапу до наступного. Взаємозв’язок і взаємозумовленість етапів розвитку шкільного природничого краєзнавства дають підстави для аналізу й усвідомлення тенденцій розвитку природничого краєзнавства в часі як цілісної системи.
Аналізуючи розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти, виходимо з положення про спонтанність його генези, що має індивідуальні характеристики; її нелінійність зумовлена, перш за все, якісними змінами природничого краєзнавства, що відбувалися під впливом педагогічних ідей, які не завжди збігалися з офіційними теоріями, але впливали на стан природничого краєзнавства й зумовлювали зміну істотних для нього ознак, рис, компонентів (модифікацію цілей, завдань, змісту й логіки вивчення природи рідного краю, збагачення форм краєзнавчої діяльності, варіативність методик краєзнавчої роботи, наявність інноваційних підходів до організації дослідження місцевої природи, підвищення професіоналізму педагогічних кадрів в освітніх установах, збагачення матеріально-технічної бази природничого краєзнавства).
Еволюція системи природничого краєзнавства як специфічного складника вітчизняної шкільної освіти відбувалася під впливом трансформації провідних освітніх парадигм, які зумовили внутрішню логіку розвитку природничого краєзнавства на кожному з аналізованих етапів. Існування та взаємодія альтернативних ідей, різних концептуальних підходів до організації й функціонування системи шкільної роботи з вивчення місцевої природи в конкретних історичних умовах зумовлювали структурну специфіку природничого краєзнавства в школах України. Положення про альтернативність і варіативність розвитку природничого краєзнавства уможливлює порівняльний аналіз варіантів генези нашого об’єкта дослідження з метою прогнозування можливих шляхів його подальшого розвитку.
Джерельна база дослідження складається з чотирьох груп джерел.
Перша група – нормативно-правові акти, що регулювали систему освіти та краєзнавчу діяльність у досліджуваний період: постанови, накази й інструкції ЦК КПРС, міністерства освіти про навчальні заклади, положення про краєзнавчий рух учнівської молоді, краєзнавчі експедиції, конкурси, естафети, краєзнавчі спілки й товариства, статути шкільних краєзнавчих гуртків, офіційні документи Українського комітету краєзнавства.
Друга – архівні документи, розподілені на кілька основних груп: положення в справі організації й управління освітою загалом, законопроекти та постанови Міністерства освіти про організацію навчання в загальноосвітніх школах, листування керівних органів з відділами народної освіти, програми навчальних закладів, інформаційні довідки облвно про стан і досвід навчально-виховної роботи з дітьми. У ході дослідження проаналізовано документи й матеріали фондів: Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ф. 166), Генерального Секретарства освіти УНР (ф. 2581), Міністерства народної освіти та мистецтв Української держави (ф. 2201), Центрального державного архіву громадських об’єднань (ф. 1).
Третю групу становлять наукові джерела, аналіз яких дозволив розробити методологію дослідження: праці з методології наукового знання В. Афанасьєва, Б. Бім-Бада, І. Блауберга, О. Гавриленко, Е. Гусинського, Б. Кедрова, Г. Легенького, В. Молодцова, І. Нарського, В. Онопрієнка, В. Орлова, А. Ракітова, В. Садовського, Ю. Турчанінової, Е. Юдіна та ін., роботи з проблем методології педагогіки та історії педагогіки В. Аршинова, М. Богуславського, Л. Ваховського, Н. Гупана, Л. Зоріної, І. Колесникової, Г. Корнетова, Б. Коротяєва, В. Краєвського, В. Курила, З. Равкіна, О. Сухомлинської, М. Усманової та ін.
Четверта група – це публікації на сторінках періодичної преси ХІХ – початку ХХІ століття, дисертації, монографії, підручники, навчальні посібники, науково-популярна література, програмно-методичні матеріали, збірки наукових статей з проблеми дослідження різних років видання.
У роботі використано матеріали Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. Сухомлинського, Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького, бібліотеки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняній історії педагогіки:
- комплексно розглянуто розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти у 20 – 80 рр. ХХ століття;
- з’ясовано історичні передумови становлення й розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти;
- запропоновано й науково обґрунтовано періодизацію розвитку системи шкільного природничого краєзнавства, виявлено провідні тенденції й особливості цього процесу в досліджуваний період;
- схарактеризовано сутність та особливості структури шкільного природничого краєзнавства на кожному з виділених етапів;
- виявлено специфіку організації природничого краєзнавства в різних ланках вітчизняної шкільної освіти на різних етапах його розвитку;
- визначено провідні краєзнавчо-освітні парадигми, що зумовлювали напрями розвитку теорії й практики природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в досліджуваний період;
- розкрито можливості використання досвіду природничого краєзнавства в сучасних умовах та визначено перспективи подальшого розвитку природничого краєзнавства в системі шкільної освіти України.
Набули подальшого розвитку: наукові уявлення про процес розвитку шкільного краєзнавства в Україні; наукові підходи до організації системи краєзнавчої діяльності з вивчення природи рідного краю; положення про значення природничого краєзнавства для підвищення якості навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи; посилення його національної та культурологічної спрямованості.
Уточнено сутнісні характеристики природничого краєзнавства як комплексного вивчення компонентів природи рідного краю, галузі інтегрованих природничих знань та особливої цілісної навчально-виховної системи, що є однією з ланок шкільної освіти, доповнено характеристику структурних компонентів шкільного природничого краєзнавства.
До наукового обігу введено архівні джерела, маловідомі публікації вітчизняної періодики, які дозволяють розширити сучасні знання про розвиток системи шкільного природничого краєзнавства та визначити можливості використання ідей видатних науковців і краєзнавців минулого щодо реалізації навчально-виховного потенціалу природничого краєзнавства в педагогічному процесі сучасної загальноосвітньої школи.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його положення й висновки можуть використовуватися в освітній практиці вітчизняної школи з метою вирішення завдань модернізації шкільного природничого краєзнавства, виявлення стратегічних напрямів подальших досліджень історії розвитку природничої шкільної освіти.
Представлений у дисертації матеріал може бути використано для вдосконалення й розширення змісту навчальних курсів з історії педагогіки, краєзнавства, методик викладання природознавства, географії та біології у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, навчальних курсів, спецкурсів і спецсемінарів у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; для розробки програм краєзнавчої роботи з досліджень природи рідного краю у вітчизняних загальноосвітніх і позашкільних закладах.
Матеріали дисертації покладено в основу розробки навчального курсу „Розвиток шкільного природничого краєзнавства в Україні (20 – 80-ті роки ХХ століття)”, який упроваджено в процес професійної підготовки студентів Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка“, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Практичне значення мають підготовлені в процесі дослідження навчальні посібники: „Мой родной край – Луганщина : Конспекты тем для учителей и учащихся” (Луганськ, 2008), „Розвиток шкільного природничого краєзнавства в Україні (20 – 80-ті роки ХХ століття)” (Луганськ, 2011) та монографія „Природниче краєзнавство в системі вітчизняної шкільної освіти у 20 – 80-ті роки XX століття” (Луганськ, 2011).
Особистий внесок автора в публікаціях, виконаних у співавторстві, полягає: у статті „Геологічні екскурсії як засіб реалізації принципу географічного краєзнавства в загальноосвітній школі” – у розкритті значення шкільної краєзнавчої роботи з вивчення місцевої природи й висвітленні завдань і методичних особливостей організації шкільних природничих екскурсій, у навчально-методичному виданні „Мой родной край – Луганщина : конспекты тем для учителей и учащихся” – у характеристиці компонентів природи Луганської області, висвітленні творчої спадщини відомих дослідників, учених-краєзнавців, діячів культури краю.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорено та схвалено на засіданнях кафедри педагогіки та кафедри географії Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка“, а також представлено на науково-практичних конференціях різних рівнів:
- міжнародних: „Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій” (Луганськ, 2006), „Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2009, 2011), „1020-річчя історії шкільної освіти в Україні: традиції, сучасність, перспективи” (Київ, 2009) „Теория и практика изучения географии. Преемственность школьного и вузовского географического образования на основе требований ФГОС” (Волгоград, 2010), „Пространственная организация, функционирование, динамика и эволюция природных, природно-антропогенных и общественных географических систем” (Кіров, 2010), „Історія української географії та картографії” (Тернопіль, 2010), „Краєзнавство і туризм у соціокультурному розвитку особистості” (Глухів, 2011), „Туристична індустрія: сучасний стан та пріоритети розвитку” (Луганськ, 2011);
- міжнародному науково-педагогічному конгресі „Полікультурний слов’янський освітній простір: шляхи та форми інтеграції” (Одеса, 2010);
- всеукраїнських: „В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті” (Херсон, 2009), „Наукові пошуки географічної громадськості: вчора, сьогодні, завтра” (Луганськ, 2009), „Географія та екологія: наука і освіта” (Умань, 2010), „Сучасні тенденції наукової парадигми географічної освіти України” (Донецьк, 2010), „Соціально-демографічні проблеми розвитку старопромислових районів” (Луганськ, 2011).
Публікації.
Зміст та результати дослідження відображено в 47 публікаціях, з них 45 – одноосібні, зокрема: 1 монографія, 1 навчальний посібник, 1 навчально-методичне видання, 44 статті (з них 32 – у фахових виданнях).
Кандидатську дисертацію „Формування в учнів 5 – 6 класів уявлень про об’єкти та явища навколишньої дійсності в навчально-пізнавальній діяльності загальної школи” за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання захищено у Волинському державному університеті імені Лесі Українки у 2005 р. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської не використано.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (919 найменувань), 18 додатків на 91 сторінці. Робота містить 2 таблиці на 7 сторінках. Загальний обсяг дисертації 579 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. ХХ століття дає змогу дійти таких загальних висновків:
1. Здійснений аналіз різноманітних джерел дозволив визначити природниче краєзнавство як усебічне, комплексне вивчення компонентів природи рідного краю, їхніх взаємозв’язків, закономірностей розповсюдження, функціонування й розвитку; як галузь інтегрованих знань про природу рідного краю й особливу цілісну систему, що є однією з ланок шкільної освіти й індивідуальної культури людини загалом і містить комплекс взаємопов’язаних елементів – цілі, завдання, принципи, зміст, форми, методи, засоби, які ми розглядаємо не як частини, що існують окремо, а як взаємопов’язані й взаємозумовлені елементи цілого, кожен з яких має впорядкований структурний склад. Використання в дослідженні міждисциплінарної методологічної бази дозволило доповнити характеристику основних елементів системи шкільного природничого краєзнавства з урахуванням його комплексного, інтегративного, міждисциплінарного характеру.
2. Вивчення історичних передумов розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти показало, що його генеза відбувалася під впливом змін світоглядних позицій суспільства щодо пізнання природи, соціально-економічних, ідеологічних, соціокультурних процесів у країні й була безпосередньо пов’язана з динамікою вітчизняного шкільництва. На підставі здійсненого дослідження виділено такі періоди передісторії розвитку природничого краєзнавства: ІХ – ХVІІ століття – розвиток гуманістичних традицій народної педагогіки щодо природи рідного краю в межах родинного виховання; XVIII століття – започаткування краєзнавчої роботи в школах у рамках вивчення місцевим населенням природних компонентів краю за комплексними програмами-питальниками; XIX – початок XX ст. – батьківщинознавчий період розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти; 1917 – 1919 рр. – розвиток природничого краєзнавства в умовах відродження української державності.
3. Обґрунтування історичної періодизації розвитку шкільного природничого краєзнавства було здійснено на засадах аналізу: якісної відповідності внутрішньої логіки розвитку природничого краєзнавства логіці історичного розвитку вітчизняної освіти (логічними ознаками для періодизації в цьому випадку були: зв’язок розвитку природничого краєзнавства з теоретичними положеннями провідної парадигми; рівень реалізації педагогічних концепцій у практиці природничого краєзнавства та зміна його змісту, форм організації й ступеня ефективності; уживання кардинальних для розвитку природничого краєзнавства заходів органами державної влади; рівень педагогічних досліджень, що охоплюють проблеми теорії й практики шкільного краєзнавства; матеріальна, дидактична й методична забезпеченість природничого краєзнавства); соціокультурного виміру історичного розвитку природничого краєзнавства як елемента системи вітчизняної шкільної освіти, обумовленого різноманітними суспільними передумовами, чинниками, детермінантами (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, ідеологічна спрямованість освіти, вплив на освіту політичних і громадських організацій; відповідність змісту освіти вимогам суспільства; зв’язок освіти з національною культурою); антропологічних детермінант, що визначали аналіз еволюції природничого краєзнавства з позиції вирішення завдань розвитку властивостей і якостей дитини (аналізу підлягали: наявність і характер функцій краєзнавства в розвитку особистості учня; орієнтація в процесі організації краєзнавчої діяльності на шлях пізнання природи рідного краю; рівень пізнавальної діяльності учня в процесі вивчення природи краю).
У досліджуваний період виділено три основні етапи розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти:
1) 1920 – 1930 рр. – етап розвитку природничого краєзнавства в умовах кардинальних освітніх перетворень в Україні;
2) 1931 – 1957 рр. – етап розвитку природничого краєзнавства в умовах централізації та стандартизації загальної освіти в країні;
3) 1958 – 80 рр. – етап розвитку природничого краєзнавства в умовах протиріч у суспільно-політичному й культурно-освітньому житті країни.
4. Здійснене дослідження дало можливість констатувати, що історично виникнення й розвиток ідей природничого краєзнавства та їх парадигмальне оформлення відображало об’єктивну потребу освіти в пошуку механізмів реалізації, мінливих у часі, ціннісних ставлень людей до природи. Трансляція цих змін у сферу освіти обумовлювала фіксацію в системі природничого краєзнавства різноманітних підходів до взаємодії людини й природи, що було виражено в динаміці цільових установок, змісту, форм і методів природничого краєзнавства. Позиції природничого краєзнавства в галузі вітчизняної освіти помітно посилювалися з утвердженням такої соціальної ситуації, яка акцентувала увагу на цінності довкілля для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, розуміння її як середовища, що забезпечує гармонійний вплив на формування інтелектуальної, дієво-практичної, емоційно-етичної сфер особистості.
5. У процесі дослідження виявлено тенденції розвитку шкільного природничого краєзнавства – загальні, ті, що відображають істотні особливості етапів і пояснюють сучасний стан природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти, та окремі, що конкретизують загальні тенденції й забезпечують умови їх розвитку. До загальних тенденцій відносимо: еволюцію уявлень про шкільне краєзнавство, зміни підходів до визначення цільових настанов і складників системи краєзнавчої роботи в школі, розвиток функціональної структури й основних понять методики шкільного природничого краєзнавства, зміни підходів до здобуття методичного знання. До окремих тенденцій розвитку шкільного природничого краєзнавства відносимо: зміни способів здобуття знань про природу рідного краю, динаміку змісту природничого краєзнавства, розвиток форм і методів пізнання довкілля, зміни способів опрацювання, систематизації й використання краєзнавчих матеріалів.
6. Матеріали дослідження доводять, що розвиток природничого краєзнавства в системі шкільної освіти в 20 рр. ХХ століття було зумовлено активним реформуванням національної системи освіти. Упровадження комплексної системи навчання, особливості конструкції та внутрішньої організації педагогічного процесу нової трудової школи, його максимальна орієнтація на зв’язок навчання з життям, задоволення інтересів і потреб дитини, підйом вітчизняного краєзнавчого руху в країні обумовили визначення краєзнавства як одного з ефективних засобів забезпечення зв’язку навчання й виховання з практикою будівництва нової країни, набуття вмінь дослідницького характеру, способу вивчення життя регіону з метою формування природничих та економічних знань, необхідних для участі в місцевому виробництві, формування широкого кругозору щодо вирішення різноманітних проблем суспільного й політичного життя країни, популяризації краєзнавчої діяльності серед народних мас. Основними позитивними тенденціями в розвитку системи шкільного природничого краєзнавства в 20 рр. ХХ століття є: визнання краєзнавства основною ланкою поєднання педагогічного процесу з життям, орієнтація шкільного краєзнавства на всебічне й гармонійне становлення особистості учнів, спрямування краєзнавчої роботи на озброєння учнів методами самостійної діяльності, розширення повноважень краєзнавців у вирішенні освітньо-виховних і соціально-економічних питань регіонів.
Центрація освітнього процесу на здобуття учнями знань і навичок, необхідних для майбутньої практичної професійної діяльності й вирішення економічних, соціальних і культурно-освітніх проблем регіонів, специфіка комплексних навчальних програм зумовили переважання прагматичного варіанту вивчення місцевої природи, який унеможливлював створення цілісної наукової системи знань про природу рідного краю, перешкоджав розумінню основних причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей природного середовища, забезпечуючи лише поверхове засвоєння розрізнених знань про природні компоненти своєї місцевості переважно з позиції можливостей їх використання в місцевому промисловому або сільськогосподарському виробництві. Здійснений аналіз дозволив визначити негативні тенденції розвитку шкільного природничого краєзнавства на цьому етапі: заперечення освітньо-виховного значення батьківщинознавчого принципу навчання, підміна досліджень місцевої природи технологічним знанням, переважання виробничого напряму шкільного краєзнавства, брак кваліфікованих педагогічних працівників-краєзнавців.
7. Дослідження особливостей розвитку шкільного природничого краєзнавства в 1931 – 1957 рр. показало, що відмінні шляхи цього процесу було визначено змінами основної парадигми освіти, активним реформуванням освітнього простору, що зумовило прояв таких позитивних тенденцій: уведення краєзнавчого складника в зміст предметних навчальних програм; зміна завдань, змісту програмного й позапрограмного природничого краєзнавства й розширення форм його організації; розробка педагогічних і методичних питань організації та популяризації краєзнавчої діяльності учнів й узагальнення досвіду шкільної краєзнавчої роботи. Підвищення уваги педагогічної спільноти до вирішення проблеми теоретичного обґрунтування краєзнавчої діяльності школярів та активізація реальної практики краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти сприяли остаточному закріпленню краєзнавчого підходу в організації предметного навчання й виховної роботи радянської школи.
Ретроспективний аналіз розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 1931 – 1957 рр. дозволив визначити й низку негативних тенденцій розвитку шкільного природничого краєзнавства на цьому етапі, наявність яких було зумовлено активними процесами централізації й уніфікації загальної освіти, значним ідеологічним тиском у культурно-освітньому просторі країни з боку органів влади, спадом активності вітчизняного краєзнавчого руху, слабкою навчально-матеріальною й методичною базою вітчизняних шкіл. Серед них: відсутність системності, послідовності, спадковості в організації програмного й позапрограмного природничого краєзнавства; ідеологізація краєзнавчої роботи; переважання прагматичного підходу до вивчення особливостей місцевої природи; панування репродуктивної, описової діяльності в пізнанні природи рідного краю; недостатнє теоретичне обґрунтування й методичне забезпечення краєзнавчої діяльності в загальноосвітніх закладах; перевантаженість і практична недоцільність програм досліджень місцевої природи; низький рівень краєзнавчої підготовки фахівців. Збереження визначених негативних тенденцій протягом окресленого етапу обумовило формальне ставлення вчителів та учнів до організації вивчення місцевої природи, поступове зниження освітньо-виховної функції природничого краєзнавства в педагогічному процесі вітчизняної школи, невідповідність результатів краєзнавчої роботи освітнім установкам, суспільним і господарським потребам краю, значно утруднило якісний розвиток системи шкільного природничого краєзнавства.
8. Дослідження розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 1958 – 80 рр. дозволило визначити базові тенденції цього процесу, наявність і зміна яких були зумовлені протиріччями в суспільно-політичному й соціально-економічному житті країни та кардинальними змінами освітньої парадигми протягом означеного періоду. Зміна цільових установок освітньої системи, систематичне оновлення змісту навчання, приведення у відповідність з вимогами життя організації й методів педагогічного процесу визначали динаміку складників системи шкільного природничого краєзнавства.
Основою якісного розвитку системи природничого краєзнавства у вітчизняних загальноосвітніх закладах були позитивні тенденції в розвитку природничого краєзнавства на цьому етапі, серед яких: посилення теоретичної обґрунтованості функціонування природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти, поглиблення його методичної основи, підвищення цілеспрямованості й ефективності краєзнавчої роботи, спрямування шкільного природничого краєзнавства на досягнення нової якості в знаннях учнів і прийомах навчальної роботи, розширення форм і методів природничого краєзнавства, посилення наукового рівня учнівських досліджень місцевої природи.
Ідеологічне підґрунтя й авторитарність прийнятих рішень щодо коригування змісту й перебудови освіти, зростання формалізму в організації навчально-виховного процесу загальноосвітніх закладів, відокремленість вітчизняної школи від національної культури, усереднений підхід до формування особистості учня зумовили прояв негативних тенденцій розвитку шкільного природничого краєзнавства в 1958 – 80 рр., серед яких: порушення єдності та взаємозв’язку програмного й позапрограмного природничого краєзнавства на користь останнього; шаблонна побудова, одноманітність форм природничого краєзнавства; пасивна або псевдоактивна позиція учнів у процесі вивчення природи рідного краю; переважно консультаційно-інструктивна функція вчителя, спрямована на первинне орієнтування школярів у місцевому матеріалі й вербальну передачу їм краєзнавчої інформації; нераціональний розподіл часу між репродуктивною, конструктивною та творчою діяльністю учнів у процесі вивчення місцевої природи; низький рівень краєзнавчої підготовки вчителів; невідповідність результатів краєзнавчої роботи освітнім установкам, суспільним і господарським потребам краю. Прояв означених негативних тенденцій гальмував якісний розвиток системи шкільного природничого краєзнавства, утруднював упровадження результатів передових педагогічних досліджень у практику краєзнавчої роботи загальноосвітніх закладів, обумовлював відставання методики природничого краєзнавства від формування теоретичних основ навчально-виховної роботи школи й був ознакою поступової стагнації розвитку шкільного природничого краєзнавства.
9. Дослідження розвитку системи шкільного природничого краєзнавства дозволило простежити динаміку її компонентів. Особлива рухомість характерна для змісту природничого краєзнавства, який формувався під впливом ідеологічних нашарувань, змін освітньої парадигми й домінантної цільової установки освіти, еволюції змісту шкільної природничої освіти й обумовлював особливості методів і форм краєзнавчої роботи з вивчення природи своєї місцевості. Особливостями динаміки змісту природничого краєзнавства в означений період були: зміна обсягу краєзнавчого матеріалу в навчальних програмах шкільних дисциплін; перерозподіл часу на засвоєння краєзнавчого складника; зміна підходів до структурування краєзнавчого матеріалу від поступового послідовного дозування до багаторівневого опрацювання краєзнавчої інформації (лінійний, спіральний принципи побудови змісту).
Зміни цілей і змісту природничого краєзнавства зумовлювали зміну способів організації його сприйняття й засвоєння. Протиріччя між швидкими темпами еволюції змісту краєзнавчої освіти й обмеженими можливостями учнів щодо його засвоєння сприяли методичним пошукам удосконалення методів природничого краєзнавства, основними напрямами яких були: розробка стратегії оптимального вибору методів і прийомів вивчення місцевої природи; пошук варіативних прийомів і способів організації самостійної роботи школярів, уживання різноманітних засобів вивчення місцевої природи; вироблення в учителя відповідних навичок організації діяльності учнів з вивчення природних компонентів краю; знання й використання новітніх наукових відомостей у галузі досліджень природи.
Найбільш інертним компонентом шкільного краєзнавства є форми організації вивчення природи рідного краю. Протягом аналізованого періоду основними формами програмного й позапрограмного вивчення природи рідного краю залишалися уроки, екскурсії, практичні роботи, гуртки, походи рідним краєм, краєзнавчі музеї. Модернізація й розширення форм природничого краєзнавства відбувалися за рахунок інтеграції програмної й позапрограмної краєзнавчої роботи; удосконалення структури форм організації вивчення природних компонентів краю; розробки тематичних предметних уроків на місцевості; використання фронтальної, групової, індивідуальної форм пізнання довкілля; підвищення рівня мотивації дослідження природи рідного краю; активізації творчої діяльності учнів за допомогою проблемної та ігрової технологій.
10. Аналіз стану природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти дозволив виявити основні позитивні й негативні тенденції його розвитку на сучасному етапі. Позитивними тенденціями є: деідеологізація краєзнавчої роботи в школі, перехід природничого краєзнавства до нових ціннісних орієнтирів у пізнанні довкілля, підвищення вимог до організації програмної й позапрограмної діяльності учнів з вивчення природи рідного краю, зростання інтеграції природничих дисциплін з метою забезпечення багатоваріантності й альтернативності напрямів і рівнів пізнання природи рідного краю, якісний перехід від описово-репродуктивної основи організації краєзнавчої роботи з вивчення природи до конструктивно-дослідницької, посилення теоретичних основ і розширення проблемного поля методики природничого краєзнавства. Ці тенденції свідчать про якісні зміни системи шкільного природничого краєзнавства в напрямку гуманізації процесу вивчення природи рідного краю, ключовим завданням якого висунуто посилення уваги до розвитку особистості кожного учня, формування національної самосвідомості школярів, стимулювання їхньої активності, ініціативи й творчості.
Разом з тим виявлено й стагнаційні тенденції розвитку сучасної системи шкільного природничого краєзнавства, серед яких: значне зменшення обсягу краєзнавчого складника змісту стандартної природничої освіти, порушення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків природничих дисциплін у формуванні змісту природничого краєзнавства, порушення реалізації принципу послідовності й безперервності краєзнавчої освіти між допрофільною підготовкою та профільним навчанням, зниження наукового й методичного інтересу освітян до використання навчально-виховного потенціалу краєзнавства в цілісному педагогічному процесі загальноосвітньої школи. Наявність цих тенденцій унеможливлює забезпечення системної та якісної краєзнавчої підготовки школярів, значно знижує рівень засвоєння компонентів базової природничої освіти учнів, перешкоджає ефективному використанню навчально-виховного потенціалу природничого краєзнавства в цілісному педагогічному процесі вітчизняної школи.
11. Спираючись на здійснене дослідження розвитку природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти в 20 – 80 рр. ХХ століття, ми окреслили перспективні напрямки розвитку шкільного природничого краєзнавства:
1) забезпечення якісних змін природничого краєзнавства шляхом реалізації принципів національної, суспільно-цільової спрямованості природничого краєзнавства, безперервності й наступності шкільного краєзнавства, гуманізації й гуманітаризації краєзнавчої освіти, диференціації та індивідуалізації процесу дослідження природи рідного краю; 2) розширення змісту краєзнавчого складника навчальних програм природничих дисциплін; уведення в базовий складник навчального плану загальноосвітньої школи інтегративного краєзнавчого курсу; розробка регіональних навчальних програм з урахуванням природних особливостей конкретного регіону; 3) створення нового за формою та змістом науково-методичного забезпечення шкільного природничого краєзнавства (регіональних краєзнавчих підручників, навчальних і методичних посібників, комп’ютерних програм та ігор на краєзнавчу тематику, аудіовізуальних наочних посібників, довідкової літератури, програм та інструкцій вивчення природних компонентів рідного краю нового покоління, практикумів, дидактичних засобів навчання); 4) урахування й методичне використання особливостей організації вивчення природи рідного краю в загальноосвітній школі (реалізація діяльнісного підходу, міжпредметних зв’язків, виховного потенціалу природничого краєзнавства); 5) посилення акценту в процесі пізнання природи рідного краю на формуванні емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та досвіду творчої діяльності учнів; 6) упровадження в процес шкільного природничого краєзнавства інноваційних педагогічних технологій (проектної, проблемного навчання, ігрової технології, технології диференційованого навчання, сучасних інформаційних технологій тощо); 7) розвиток і підтримка дослідницько-експериментальної краєзнавчої роботи шкіл шляхом розробки програм наукових досліджень учнів природних компонентів своєї місцевості із залученням до вирішення цієї проблеми науково-дослідних, освітніх, громадських організацій, фондів, асоціацій, місцевих підприємств; 8) підвищення практичної та прикладної спрямованості шкільного природничого краєзнавства шляхом включення учнів у різноманітні види суспільно корисної діяльності; 9) удосконалення процесу збирання, обробки, систематизації та збереження природничого краєзнавчого матеріалу за рахунок використання комп’ютерних і телекомунікаційних технологій; 10) модернізація навчально-виховного процесу та посилення вимог до рівня краєзнавчої підготовки майбутніх фахівців – учителів природничих наук; 11) розвиток творчого потенціалу й підвищення професійної компетенції педагогів у межах післядипломної педагогічної освіти на центральному, регіональному та місцевому рівнях.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблематики природничого краєзнавства як складника вітчизняної шкільної освіти. Перспективною може бути подальша наукова розробка теоретичних і методичних аспектів цієї проблематики в конкретизації таких напрямків: вивчення історії становлення й розвитку системи позашкільного природничого краєзнавства; розробка педагогічних умов підвищення ефективності програмного й позапрограмного природничого краєзнавства в основній і профільній школах; дослідження питань проектування методичних засад розвитку якостей особистості учнів у процесі краєзнавчої діяльності; розробка методичних аспектів використання сучасних педагогічних технологій у краєзнавчій роботі шкіл і позашкільних освітніх закладів. Доцільним також уважаємо вивчення зарубіжного досвіду організації й функціонування системи природничого краєзнавства в галузі освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адаменко О. В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950-2000 рр.): дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Адаменко Олена Вікторівна. – Луганськ, 2006. – 613 с.
2. Алексеев А. Н. Атеистическое воспитание в школе / А. Н. Алексеев. – М. : Учпедгиз, 1958. – 176 с.
3. Алексєєв М. О., Алексєєв О. М. Краєзнавство і охорона природи / М. О. Алексєєв, О. М. Алексєєв // Краєзнавство в школі : зб. ст. / упорядник А. С. Волкова. – Вип. 12. – К., 1970. – С. 31 –33.
4. Алехин В. В. Методика полевого изучения растительности и флоры / В. В. Алехин. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Наркомпрос, 1938. – 208 с.
5. Алчевська Х. Д. Твори / Х. Д. Алчевська / упоряд., передм. та приміт. Л. М. Грузинської. – К. : Дніпро, 1990. – 558 с.
6. Алфьоров Ю. П., Семенова О. С. Як ми створили краєзнавчий музей / Ю. П. Алфьоров, О. С. Семенова // Походи і екскурсії з учнями : зб. ст. / ред. Н. П. Манойло. – К., 1964. – С. 148 – 158. – (Республ. дит. екскурс.-тур. станція).
7. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике / Шалва Александрович Амонашвили. – М. : Дом Шалвы Амонашвили, 1995. – 496 с.
8. Антимонов Н. А. Школьные походы по изучению рек, озер и болот родного края / Н. А. Антимонов. – М. : Учпедгиз, 1963. – 134 с.
9. Антология педагогической мысли Украинской ССР / сост. Н. П. Калениченко. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
10. Антонов А. Г. Опыт организации внеклассной краеведческой работы в школе / А. Г. Антонов // Краеведение и краеведческий подход в преподавании географии : сб. ст. / под ред. И. С. Матрусова. – М., 1963. – С. 66 – 77. – (Пед. библиотека учителя).
11. Анциферов Н. Город как объект экскурсионного изучения / Н. Анциферов // Краеведение. – 1926. – № 2.– С. 167 – 181.
12. Анцыферов А. Положение экскурсионной работы на местах. (По данным опросного листа экскурсионно-справочного бюро ЦБК) / А. Анцыферов // Краеведение. – 1927. – № 2. – С. 211 – 218.
13. Аржанов С. П. Методика начального курса географии / С. П. Аржанов. – 3-е изд-е, просмотр. и дополн. – М. : Гос. Изд-во, 1922. – 357 с.
14. Артболевский Б. В. К истории краеведческих замыслов М. В. Ломоносова / Б. В. Артболевский // Краеведение. – 1926. – № 4. – С. 45 – 47
15. Артеменко М. М. Естетичне виховання учнів у процесі ознайомлення з природою / М. М. Артеменко. – К. : Рад. шк., 1962. – 71 с.
16. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підруч. для студ. вищ. навч. пед. закл. / Любов Вікторівна Артемова. – К. : Либідь, 2006. – 424 с.
17. Аршинов В. И., Усманова М. Ю. Идеи синергетики и теория воспитательных систем / В. И. Аршинов, М. Ю. Усманова // Моделирование воспитательных систем. Теория – практике / под ред. Л. И. Новиковой, П. Л. Селивановой. – М., 1995. – С. 39 – 46.
18. Асмус Т. А. Практическая подготовка учащихся в условиях городской школы / Т. А. Асмус // Элементы политехнического обучения в преподавании биологии / под ред. С. В. Щукина. – М., 1953. – С. 191 – 221.
19. Астаніна О. М. Урок любові до природи / О. М. Астаніна // Радянська школа. – 1986. – № 12. – С. 77 – 80.
20. Афанасьев В. Г. О системном подходе в социальном сознании / В. Г. Афанасьев // Вопросы философии. – 1973. – № 6. – С. 98 – 111.
21. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды / Ю. К. Бабанский / сост. М. Ю. Бабанский. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с.
22. Бажан О. Г. Стан освіти і культури в Українській РСР в середині 1960-х – 80- ті роки / О. Г. Бажан // Краєзнавство. – 2002. – № 1 – 4. – С. 75 – 80.
23. Байсутов Н. Начатки краеведной работы / Н. Байсутов. – М. : Новая Москва, 1926. – 104 с.
24. Байсутов Н. Что читать по краеведению / Н. Байсутов. – М. : Новая Москва, 1926. – 96 с.
25. Барабаш Ю. Г., Данилова Г. С., Барабаш Ц. Й. Політехнічна підготовка і профорієнтація учнів при вивченні біології : посіб. для вчителя / Ю. Г. Барабаш, Г. С. Данилова, Ц. Й. Барабаш – К. : Рад. шк., 1987. – 127 с.
26. Барабоха Я. С. Виховувати господарів і друзів природи / Я. С. Барабоха // Радянська школа. – 1977. – № 8. – С. 82 – 85.
27. Баранский Н. Н. Девять практических предложений / Н. Н. Баранский // География в школе. – 1951. – № 2. – С. 52 – 59.
28. Баранский Н. Н. Методика преподавания экономической географии / Н. Н. Баранский / изд. подг. Л. М. Панчешниковой. – 2-е изд., перераб. – М. : Просвещение, 1990. – 303 с.
29. Баранский Н. Н. Методика преподавания экономической географии / Н. Н. Баранский. – М. : Учпедгиз, 1960. – 452 с.
30. Баранский Н. Н. О популяризации географических знаний / Н. Н. Баранский // География в школе. – 1955. – № 5. – С. 20 – 24.
31. Барахтин Н. Д. Наблюдение за погодой / Н. Д. Барахтин // География в школе. – 1953. – № 3. – С. 56.
32. Бардин К. В. Азбука туризма : пособ. для руков. тур. походов в школе / К. В. Бардин. – М. : Просвещение, 1973. – 176 с.
33. Баринов Г. Дальние детские туристические походы / Г. Баринов // Народное образование. – 1953. – № 5. – С. 61 – 65.
34. Баринова И. И. Внеурочная работа по географии / И. И. Баринова, Л. И. Елховская, В. В. Николина ; под ред. И. И. Бариновой. – М. : Просвещение, 1988. – 157 с. : ил. – (Б-ка учителя географии).
35. Барков А. С. Вопросы методики и истории географии : избр. работы / А. С. Барков. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1961. – 264 с.
36. Без назви / ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, од. зб. 450, арк. 176 п.
37. Без назви / ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 6, од. зб. 8595, арк. 33 – 117 .
38. Безбах С. А. Организация выставок, посвященных десятилетию Октябрьской революции / С. А. Безбах // Краеведение. – 1927. – № 3.– С. 309 – 324.
39. Бездрабко В. Історіографія краєзнавства / В. Бездрабко // Студії з архівної справи та документознавства / ред. колегія : І. Б. Матяш (гол. ред.), Христова Н. М., Бездрабко В. В. – К., 2003. – Т. 9. – С. 37 – 46.
40. Белов И. Г., Кочагина В. А. Уроки ботаники / И. Г. Белов, В. А. Корчагина. – М. : Просвещение, 1968. – 263 с.
41. Белозоров С. Т. Асканія-Нова : посіб. для керівників шк. екск. / С. Т. Белозоров. – К. : Рад. шк., 1956 – 100 с.
42. Беляева В. С., Василевская С. Д. Изучаем природу родного края. (Из опыта работы) / В. С. Беляева, С. Д. Василевская. – М. : Просвещение, 1971. – 128 с.
43. Беляева Л. Т. Ботанические экскурсии в природу / Л. Т. Беляева. – М. : Учпедгиз, 1955. –245 с.
44. Бензар А. Я. З досвіду гуртка юних натуралістів / А. Я. Бензар // Дослідницька робота в школі : зб. ст. / упорядкув. У. А. Тюпа, Є. Д. Видро, Н. М. Шаповал ; за ред. У. А. Тюпи. – К., 1962. – С. 60 – 64. – (Пед. читання).
45. Бенедюк В. Краєзнавство / Валентина Бенедюк.– Луцьк : ВАТ, 2005. – 110 с.
46. Бенедюк В. Краєзнавчий принцип навчання: історичний аспект / Валентина Бенедюк // Географія та основи економіки в школі. – 1998. – № 1. – С. 30 – 32.
47. Берека В. Розвиток масового туристсько-краєзнавчого руху в школах та позашкільних закладах (на матеріалах Хмельницького центру туризму і краєєзнавства учнівської молоді) / В. Берека // Краєзнавство. – 2000. – № 1 – 2. – С. 104 – 108.
48. Бианки А. Метеорологические станции юных натуралистов / А. Бианки. – М. – Л. : Детгиз, 1953. – 72 с.
49. Бибик А. Е., Самойлов И. И. О совершенствовании качества учебно-воспитательной работы по географии / А. Е. Бибик, И. И. Самойлов // География в школе. – 1961. – № 2. – С. 21– 28.
50. Бибик А., Панфилова Т., Самойлов И. Осуществление политехнического обучения в процессе преподавания географии / А. Бибик, Т. Панфилова, И. Самойлов // Народное образование. – 1953. – № 7. – С. 51 – 54.
51. Бибик А. Е., Самойлов И. И. Преподавание географии в школе в свете задач политехнического обучения / А. Е. Бибик, И. И. Самойлов. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1953. – 132 с.
52. Биковець М. Ближче до життя! / Михайло Биковець // Радянська освіта. – 1923. – Ч. ІІ.– С. 45 – 47.
53. Биковець М. Екскурсії та музеї в трудовій школі / Михайло Биковець // Радянська освіта. – 1923. – Ч. 1.– С. 28 – 38.
54. Бим-Бад Б. М. Очерки по истории и теории педагогики / Б. М. Бим-Бад. – М. : Изд-во УРАО, 2003. – 272 с.
55. Биологические экскурсии : книга для учителя / И. В. Измайлов, В. Е. Михлин, Э. В. Шашков, Л. С. Шубкина. – М. : Просвещение, 1983. – 224 с. : ил.
56. Бирюков В. О методах организации школьно-краеведческой работы / В. Бирюков // Советское краеведение. – 1935. – № 6. – С. 8 – 12.
57. Бібік Н. М. Особливості занять на тему „Ознайомлення з навколишнім“ / Н. М. Бібік // Початкова школа. – 1978. – № 9. – С. 59 – 67.
58. Блонская Н. И. Экскурсии по географии в III и VI класах / Н. И. Блонская. – М. : Учпедгиз, 1953. – 76 с.
59. Блонский П. П. Задачи и методы новой народной школы / П. П. Блонский. – М. : Изд-во „Задруга“, 1917. – 47с.
60. Богданов В. В. Задачи краеведения и история краеведения в России / В. В. Богданов // Вопросы краеведения : сб. докладов, сделанных на Всерос. конф. научн. общ-в по изучению местного края в Москве в декабре 1921 года, созв. Академическим Центром / под ред. В. В. Богданова. – Нижполиграф, 1923. – С. 5 – 13.
61. Богуславский М., Корнетов Г. Научно-педагогические парадигмы: история и современность / М. Богуславский, Г. Корнетов // Современный проблемы истории образования и педагогической науки : сб. научн. статей. – 1994. – Т. 1. – 113 – 137.
62. Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання / Михайло Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 37 – 40.
63. Большаков А. Об определении краеведения. (В дискуссионном порядке) / А. Большаков // Советское краеведение. – 1931. – № 1. – С. 8 – 11.
64. Большаков А. Основы советского краеведения (проект программы курсов) / А. Большаков // Советское краеведение. – 1931. – № 1. – С. 17 – 19.
65. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания : учеб. пособ. / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – М. : Ростов н/Д. : Творческий центр „Учитель“, 1999. – 560 с.
66. Бондаренко И. И. Краеведение как средство подготовки школьников к выбору профессии / И. И. Бондаренко // Проблемы профориентационной работы средней школы : сб. ст. – Ростов-на-Дону, 1973. – С. 25 – 32.
67. Боровицкий П. И. Наблюдения и опыты по ботанике в средней школе / П. И. Боровицкий. – Л. : Учпедгиз, 1955. – 196 с.
68. Бороздинов Н. М. Об активизации учащихся на уроках географии / Н. М. Бороздинов // География в школе. – 1961. – № 2. – С. 35 – 38.
69. Бочаров С. Е., Рычин Ю. В. Работа с лекарственными растениями в школе : пособ. для учителей / С. Е. Бочаров, Ю. В. Рычин. – М. : Учпедгиз, 1956. – 116 с.
70. Бред А. А. Трудовое воспитание в обучении географии / А. А. Бред. – М. : Просвещение, 1987. – 144 с. – (Б-ка учителя географии).
71. Бугрій В. С. Становлення та розвиток системи краєзнавчої роботи в школах Північно-Східної України (20 –30-ті рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки“/ В. С. Бугрій. – Житомир, 2006. – 20 с.
72. Будаев Д. Б. Две экскурсии по курсу географии в V классе / Д. Б. Будаев // География в школе. – 1957. – № 3. – С. 57 – 59.
73. Булин П. Е. Из опыта краеведной работы / П. Е. Булин // География в школе. – 1953. – № 2. – С. 53 – 54.
74. Бурдейний П. А. Питання охорони природи в позакласній краєзнавчій роботі / П. А. Бурдейний // Краєзнавство в школі : зб. ст. / упоряд. А. С. Волкова. – Вип. 12. – К., 1970. – С. 54 – 58.
75. Бурдейний П. А. Саморобні кінофільми в позакласній роботі з географії / П. А. Бурдейний // Географія та краєзнавство в школі : зб. ст. / за ред. М. П. Откаленка. – К., 1971. – С. 48 – 56.
76. Бурлака Я. І., Руденко Ю. Д. З історії вітчизняної педагогіки: завдання, пошуки, проблеми / Я. І. Бурлака, Ю. Д. Руденко // Рідна школа. – 1992. – № 8. – С. 7 – 13.
77. Бутин И. А., Феофанов И. Ф. Краеведческая работа сельской школы / И. А. Бутин, И. Ф. Феофанов. – М. – Л. : ГИЗ, 1927. – 83 с. – (Библиотека педагога).
78. Бушканец М. Г., Леухин Б. Б. Хрестоматия по педагогике / М. Г. Бушканец, Б. Б. Леухин. – М. : Просвещение, 1976. – 432 с.
79. Вакуленко В. І. Поєднання теорії з практикою під час деяких питань природознавства / В. І. Вакуленко // Радянська школа. – 1953. – № 7. – С. 39 – 43.
80. Валерьянов Е. А. Краеведение в деревенских школах и использование материалов агроучастков / Е. А. Валерьянов // Краеведение. – 1929. – № 8. – С. 455 – 464.
81. Вангенгейм А. К договору о соцсоревновании / А. Вангенгейм // Советское краеведение. – 1931. – № 5. – С. 1 – 2.
82. Вангенгейм А. По поводу постановления СНК РСФСР 30 марта 1931 года / А. Вангенгейм // Советское краеведение. – 1931. – № 4. – С. 1 – 2.
83. Васильева Л. В. Связь учебной работы школы с практикой на учебно-опытном участке и общественно-полезным трудом / Л. В. Васильева // Элементы политехнического обучения в преподавании биологии : сб. ст. / под ред. С. В. Щукина. – М., 1953. – С. 54 – 78.
84. Васильковский П. Е. Хроника охраны природы, памятников искусства, быта и старины / П. Е. Васильковский // Краеведение. – 1929. – № 6.– С. 305 – 310.
85. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постановка проблеми / Леонід Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 7 – 11.
86. Вахтеров В. П. Избранные педагогические сочинения / В. П. Вахтеров. – М. : Наука, 1991. – 475 с.
87. Ващенко Г. Загальні методи навчання : підруч. для педагогів / Григорій Ващенко. – Видання перше. – Київ : Українська Видавнича Спілка, 1997. – 441 с.
88. Введение в философию: учеб. для вузов : в 2 ч. / Фролов И. Т., Араб-Оглы Э. А., Арефьева Г. С. и др. – М. : Политиздат, 1989– . –
Ч. 2. – 1989. – 639, [1] с.
89. Вдовиченко Г., Реммер Т. Позашкільні заклади України за 30 років / Г. Вдовиченко, Т. Реммер // Радянська школа. – 1947. – № 6. – С. 31 – 39.
90. Верзилин Н. М. Внеурочные работы учащихся по биологии / Н. М. Верзилин. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1952. – 243 с.
91. Верзилин Н. М. Природа как фактор воспитания / Н. М. Верзилин // Советская педагогика. – 1960. – № 11. – С. 51 – 59.
92. Верзилин Н. М. Проблемы методики преподавания биологии / Н. М. Верзилин. – М. : Педагогика, 1974. – 224 с. – (Труды действительных членов и членов-корреспондентов Академии пед. наук СССР).
93. Вессель Н. Местный элемент в обучении / Н. Вессель // Учитель. – № 17. – 1862. – С. 839 – 846.
94. Винтергальтер А. Ф. Как наблюдать животных. Листки для наблюдения в школе и дома / А. Ф. Винтергальтер / под ред. Б. Е. Райкова. – М. : Сеятель, 1922. – 82 с.
95. Вихерт Ю. Краеведные курсы заочного обучения / Ю. Вихерт // Советское краеведение. – 1931. – № 3. – С. 13.
96. Вихерт Ю. О. Участие профсоюзов в краеведении / Ю. О. Вихерт // Советское краеведение. – 1930. – № 3 – 4. – С. 2 – 3.
97. Віленкін В. Л. Далекі географічні екскурсії / В. Л. Віленкін //