СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАУКОВИХ ШКІЛ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ СХІДНОЇ УКРАЇНИ В ХХ СТОЛІТТІ : СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ НАУЧНЫХ ШКОЛ В высших педагогических учебных заведений ВОСТОЧНОЙ УКРАИНЫ В ХХ ВЕКЕ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди

На правах рукопису

ГНІЗДІЛОВА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 378.096(477.52/56) "19"

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
НАУКОВИХ ШКІЛ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
В ХХ СТОЛІТТІ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
Золотухіна Світлана Трохимівна
доктор педагогічних наук, професор

Харків-2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. НАУКОВА ШКОЛА ЯК АКТУАЛЬНА
НАУКОВА ПРОБЛЕМА………………………………………………..23
1.1 Історіографія питання ……………………………………..……….....23
1.2 Концептуальні засади дослідження…………………...…..................29
Висновки до 1 розділу……………………………………………...……..49

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ НАУКОВИХ
ШКІЛ ЯК ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ ……….51
2.1 Передумови розвитку колективної наукової творчості …………....51
2.2 Характеристика дефініції «наукова школа» …………………..........60
2.3 Типологія наукових шкіл......................................................................80
2.4 Умови створення і розвитку науково-педагогічних шкіл …....…...97
Висновки до 2 розділу………………………………………………..…123

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ І НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ШКІЛ СХІДНОЇ УКРАЇНИ У ХХ СТОЛІТТІ…………………..……………………....130
3.1 Етапи розвитку науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття………..……...130
3.2 Здобутки дидактичної школи………………………………….……151
3.3 Особливості розвитку історико-педагогічної школи ……….…….202
3.4 Розвиток наукової школи соціально-педагогічного спрямування………………………………………………………….253
3.5 Специфіка науково-педагогічної школи з питань виховання…….271
3.6 Створення наукової школи з проблем загальнопедагогічної
підготовки вчительських кадрів……………………………………...…291

3.7 Унесок науковців Слобожанщини у розвиток наукової
школи з питань управління і школознавства……….………………….303
Висновки до 3 розділу…………………………………………………...326

РОЗДІЛ 4. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ШКІЛ РЕГІОНУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.…………………….…331
Висновки до 4 розділу…………………………...………………………368

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………..………………………..………......370

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...………………..……………..…375

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…474

ВСТУП
Актуальність і доцільність теми дослідження. Реформування вищої освіти України в напрямі інтеграції в Європейський освітній простір передбачає перетворення педагогічних університетів на потужні наукові осередки, які генерували б нові, актуальні та перспективні наукові дослідження. Серед основних шляхів розв’язання цього завдання є збереження та примноження наукових шкіл, що підтримують імідж України як держави з високим науковим потенціалом.
У сучасних умовах наукові школи вищих педагогічних навчальних закладів стають дослідницько-інноваційним середовищем. Наявність їх свідчить про спроможність педагогічних університетів здійснювати фундаментальні дослідження, про ефективність функціонування системи педагогічної освіти. Наукова школа концентрує величезну творчу енергію вчених, координує їхню діяльність у процесі наукового пошуку, максимально сприяє розкриттю креативних здібностей молодих науковців, ініціює нові напрями наукових розробок.
Очевидною є об’єктивна потреба вивчення генези провідних наукових шкіл, які виступають центром системи підвищення кваліфікації, перепідготовки фахівців і освіти дорослих. Найбільший науковий інтерес із цього погляду викликає Східноукраїнський регіон, тому що саме в цій частині України сформувалися потужні відомі наукові школи в галузі біохімії, математики, історії, літературознавства, мікробіології, фізичної фізіології і хімії тощо. Так, із Слобожанщиною пов'язана філологічна школа О. Потебні, представники якої заклали наукові основи східнослов'янської діалектології як самостійної дисципліни, започаткували психологічний напрям у вітчизняному мовознавстві, сформулювали принципи етимологічних досліджень, розробили теорію походження й еволюції мови, дали поштовх розвиткові історичної граматики, семасіології, поетики, історії літератури, розв'язали багато проблем історії східнослов'янських літературних мов. Діяльність Д. Багалія та його учнів підтверджує, що харківська історична наукова школа фактично заклала підвалини української соціально-економічної історії, сприяла системності наукового вивчення історії Слобожанщини.
Результати творчих пошуків М. Бекетова, О. Данилевського, В. Гуревича, В. Палладіна, В. Роберта, І. Щелкова та інших професорів Харківського університету ХІХ ст. лягли в основу традицій науково-дослідницької роботи природничого спрямування й стали підґрунтям для створення наукових шкіл. Завдяки зусиллям учених-викладачів Н. Борисяка, І. Леваківського, А. Краснова та ін. в останній чверті XIX – на початку XX ст. в Харківському університеті відбулося становлення наукових шкіл у галузі природознавчого українознавства, розпочато активне дослідження української природи.
Важливою подією для Слобожанщини стала організація в 30-их рр. ХХ ст. в Харкові психоневрологічного інституту, та створення на його основі Всеукраїнської психоневрологічної академії, при якій було відкрито сектор психології. Останній був осередком розвитку потужної харківської психологічної школи, до якої увійшли О. Лурія, О. Леонтьєв, О. Запорожець, Л. Божович, П. Гальперін, П. Зінченко та ін. Саме з високопрофесійним складом науковців пов'язують ґрунтовну розробку проблеми взаємовідношення свідомості й діяльності людини та проведення експериментальних досліджень розвитку пам'яті, дискурсивного мислення, сприймання, формування складних рухових навичок і вмінь у дошкільників.
Усе це дає змогу стверджувати: унікальні наукові школи Східної України відігравали вирішальну роль у піднесенні науки в регіоні, творенні наукових традицій, згуртуванні наукової еліти. У цьому контексті неабиякий інтерес становить еволюція осередку педагогів Східної України від формального колективу викладачів до наукових шкіл, висвітлення діяльності та доробку представників наукових шкіл у галузі педагогіки, переосмислення ролі та значення наукових центрів, що функціонували в Україні у ХХ столітті.
Отже, ретроспективне вивчення організаційно-теоретичних засад і практики діяльності наукових шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України XX століття має особливе науково-практичне значення, виступає важливим чинником оптимізації науково-дослідної діяльності, поліпшення якісного складу науково-педагогічних кадрів як домінантного фактора піднесення вищої освіти та педагогічної науки.
Історіографічний пошук засвідчив, що в науковій літературі систематизовано певні напрацювання з питань діяльності наукових шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах (ВПНЗ) обраного хронологічного періоду. Особливу цінність з огляду на порушену проблему мають філософські та наукознавчі праці, оскільки закладають теоретико-методологічні підвалини дослідження наукових шкіл.
Виняткове значення в з’ясуванні сутності поняття «наукова школа», її характерних ознак мають роботи наукознавців П. Анохіна, А. Антонова, І. Аршавського, В. Гасілова, В. Горського, Г. Доброва, Б. Кедрова, Г. Лайтка, І. Лакатоса, К. Ланге, С. Микулінського, М. Родного, Д. Прайса, Н. Семенова, С. Хайтуна, Г. Штейнера, М. Ярошевського.
Опрацювання проблеми студіювання феномену «наукової школи» відображено в працях російських науковців І. Бандуріної, П. Бєлкіна, Т. Беньковської, О. Воверене, О. Вілкіной, Д. Гузевича, І. Дежиної, В. Корзун, В. Криворученко, Н. Куперштоха, С. Максюкової, В. Мареєва, Н. Лукіна, Е. Ляхович, Т. Павельєвої, О. Чечуліна та ін.
Серед досліджень сучасних українських учених, що присвячені категорії «наукова школа», можна виділити роботи Д. Зербіно, О. Устенко, Ю. Храмова, які презентують характерні риси, функції наукової школи, її життєвий цикл, уплив наукового лідера на її еволюцію та на процес розвитку науки.
Окремі аспекти проблеми особистості керівника й колективу наукових шкіл вивчали Г. Добров, С. Кугель, С. Микулінський, М. Родний, П. Шеліщ, М. Ярошевський. Проблеми інформаційних зв'язків наукових шкіл, їх ідентифікації, оцінки динаміки наукових напрямів і розвитку мережі наукових комунікацій знайшли відображення в працях Г. Дюментона, Л. Мальцене, І. Маршакової, питання довговічності наукових шкіл і наукових напрямів розглядали О. Мирська й Г. Несветайлов.
Наукові школи як феномен вивчалися відомими педагогами сучасності (Д. Ароновим, А. Бойко, Г. Ільїним, О. Грезньовою, О. Другановою, О. Дубасенюк, Е. Зіміним, Г. Кловак, С. Поляковим, В. Садковим, Л. Сухоруковою). У працях вітчизняних педагогів О. Адаменко, А. Алексюка, В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Дем’яненко, М. Євтуха, С. Золотухіної, В. Курила, О. Любара, О. Микитюка, Л. Попової, І. Прокопенка, І. Сірої, О. Соболєвої, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, М. Чепіль та ін. поняття «наукова школа» знайшло відображення на тлі розв'язання проблеми організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах в історико-педагогічній ретроспективі.
Виразною ознакою сучасності стала поява праць біобібліографічного характеру, які містять відомості про окремі факти життя та професійної діяльності знаного вітчизняного вченого, його біографічні дані та персональну бібліографію, демонструють основні наукові досягнення чи результати наукового пошуку учнів і послідовників (наукові школи А. Богуш, А. Бойко, І. Зязюна, О. Дубасенюк, В. Лозової, О. Савченко, М. Чепіль та ін.). Ці праці містять фактичний матеріал і, безумовно, можуть слугувати джерелом для нашого дослідження.
Опубліковані в них дані, однак, не висвітлюють динаміку та тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл Східної України у XX ст. Недостатньо розглянутими залишаються умови становлення й специфіка розвитку регіональних стійких дослідницьких колективів, організація та тематика наукових досліджень у конкретний історичний період. Крім того, і досі не вивчені внутрішні наукові чинники, що забезпечують інституційне існування школи в сучасній педагогічній науці, та специфіка механізму наукової комунікації, уплив фундаторів наукових шкіл, їхніх учнів на створення єдиного наукового та освітнього простору Східноукраїнського регіону. Усе це підтверджує актуальність і перспективність наукової розвідки обраної проблеми.
Доцільність дисертаційної роботи посилюється й потребою подолання соціально-педагогічних суперечностей:
• між наявністю досвіду діяльності науково-педагогічних шкіл у Східній Україні і відсутністю його цілісного аналізу, узагальнення;
• між необхідністю підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, здатних вести педагогічну й науково-дослідну діяльність у сучасних умовах інноваційного розвитку суспільства, і недостатнім ступенем дослідження виховного потенціалу науково-педагогічної школи як середовища, у якому відбувається професійне зростання молодих науковців;
• між необхідністю формування такої науково-освітньої структури, яка є формою інтеграції освітнього й наукового складників у діяльності вищих педагогічних навчальних закладів, що забезпечує селективну підтримку найефективніших наукових співробітників, і недостатнім фінансуванням науково-дослідної діяльності вишів України;
• між об'єктивною потребою підвищення якості підготовки науково-педагогічних кадрів і відсутністю державної програми підтримки провідних наукових шкіл України.
Отже, актуальність, теоретична та практична значущість проблеми, її недостатня розробленість у науковому плані, а також потреба розв’язання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Становлення і розвиток наукових шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах Східної України в ХХ столітті».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах» (РК 3 1-200199004104). Тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 4 від 31 жовтня 2008 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 9 від 25 листопада 2008 р.).
Мета дослідження – на основі цілісного наукового аналізу теорії та практики становлення й розвитку науково-дослідної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах виявити генезу, сутність, провідні тенденції, етапи розвитку науково-педагогічних шкіл Східної України XX ст., виявити перспективи використання наукових досягнень учених-педагогів регіону в сучасних закладах вищої педагогічної освіти України.
Об’єкт дослідження – діяльність наукових шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах України.
Предмет дослідження – розвиток науково-педагогічних шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах Східної України ХХ століття.
Основна концептуальна ідея дисертації полягає в тому, що діяльність науково-педагогічних шкіл на кожному з етапів розвитку вищої педагогічної освіти залежала від низки чинників: потреби суспільства з урахуванням його суспільно-політичного, соціально-економічного розвитку в підготовці кваліфікованих науково-педагогічних кадрів, змін в освітніх пріоритетах держави, рівня розвитку вітчизняної психолого-педагогічної науки, специфіки світоглядної позиції й діяльності науковців.
В основу дослідження покладено обґрунтовану періодизацію діяльності науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України XX століття, яка дає змогу комплексно й динамічно висвітлити проблему.
Вивчення організаційно-теоретичних засад і практики діяльності науково-педагогічних шкіл ВПНЗ Східної України в історичній ретроспективі демонструє цілісність їх розгортання в логіко-проблемній послідовності й подає змістовну, культурологічну та прогностичну інформацію для визначення домінантних напрямів творчого використання набутого досвіду на сучасному етапі реформування вищої школи в Україні.
Концепція дослідження включає три взаємопов’язані концепти, які сприяють реалізації основної ідеї: методологічний концепт представляє взаємодію основних наукових підходів для обґрунтування етапів, організаційно-теоретичних засад й особливостей діяльності науково-педагогічних шкіл ВПНЗ Східної України протягом XX ст.; теоретичний концепт визначає систему дефініцій, яку покладено в основу розгляду проблеми з погляду історичної ретроспекції, і характеризується ідентифікацією історико-педагогічних та наукових джерел, відходом від апріорно полярних позицій в оцінці історичних подій, явищ, процесів; технологічний концепт передбачає творче використання напрямів розвитку науково-педагогічних шкіл ВПНЗ Східної України XX століття в сучасних умовах.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети та концепції визначено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки досліджуваної проблеми.
2. З'ясувати передумови становлення й розвитку наукових шкіл у вищих навчальних закладах Східної України.
3. Визначити сутність, характерні ознаки, типи, функції науково-педагогічних шкіл та умови їх створення й розвитку.
4. Обґрунтувати етапи й схарактеризувати в динаміці особливості розвитку та діяльності науково-педагогічних шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах Східної України в досліджуваний період.
5. Окреслити прогностичні тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах України в сучасних умовах.
Методологічні основи дослідження:
на філософському рівні методології: теорія наукового пізнання про єдність процесів, взаємовплив і взаємозалежність явищ об’єктивної дійсності; положення наукових праць із філософії освіти та виховання (Л. Ваховський, Б. Гершунський, І. Зайченко, І. Зязюн, М. Култаєва, В. Лутай, І. Прокопенко та ін.); принципи єдності теорії та практики, історизму, детермінізму, діяльності, цілепокладання, інтегративності, полікультурності, які забезпечують об’єктивність вивчення предметів і явищ дійсності; положення філософії, соціології, психології, педагогіки про особистість, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми чинниками (М. Бердяєв, С. Гессен, І. Кант, С. К’єркегор, С. Сковорода, В. Розанов, Г. Челпанов, М. Хайдеггер, К. Ясперс та ін.);
на загальнонауковому рівні методології: системно-хронологічний підхід створює підґрунтя для встановлення зв’язків між особливостями організації науково-дослідної діяльності педагогічного університету й суспільними та педагогічними змінами в країні; синергетичний підхід уможливлює розгляд предмета дослідження в еволюції відповідно до внутрішніх законів і загальних тенденцій розвитку суспільства; історіографічний підхід допомагає виявити стан розробки проблеми в історико-педагогічній науці; соціокультурний підхід дає змогу сприймати систему підготовки науково-педагогічних кадрів як складник людської культури й водночас її важливий компонент, вимагає підпорядкування діяльності педагога завданням виховання молодого покоління згідно із державною стратегією; особистісно-діяльнісний підхід сприяє усвідомленню сутності особистості як істоти, що діє в суспільстві; біографічний підхід надає можливості в персоніфікованій формі представити розвиток науково-педагогічної думки; феноменологічний підхід змушує уникати будь-якої ідеалізації, догматизму, упередженості, заангажованості опису історичної дійсності; аксіологічний підхід полягає у визначенні певних цінностей і ціннісних орієнтирів в об'єктах, які аналізуються й вивчаються; антропоцентричний підхід передбачає трактування історико-педагогічних феноменів із позиції потенціалу людини, її можливостей;
на конкретно-науковому рівні методології:
• концепції українських учених щодо формування нової філософії освіти (А. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, М. Култаєва, В. Лутай, В. Огнев’юк, І. Прокопенко);
• загальнопедагогічні підходи до аналізу й висвітлення сучасних реформаційних процесів у галузі вищої освіти (В. Бондар, І. Бех, Н. Бібік, Д. Дзвінчук, А. Сбруєва, О. Савченко);
• положення, висновки сучасної історико-педагогічної науки (О. Адаменко, Л. Березівська, М. Богуславський, Л. Ваховський, В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Гупан, Н. Дем’яненко, М. Євтух, Т. Завгородня, І. Зайченко, С. Золотухіна, О. Іонова, Г. Корнетов, В. Курило, В. Майборода, О. Микитюк, Н. Ничкало, Н. Побірченко, О. Пометун, Л. Попова, З. Равкін, О. Сухомлинська, М. Чепіль, Л. Штефан, М. Ярмаченко);
• ідеї, положення дослідження в галузі історичної науки, які вказують на залежність мети, завдань, змісту вищої педагогічної освіти від історичних, економічних і соціальних умов розвитку суспільства (Д. Багалій, В. Білоцерківський, М. Грушевський, Д. Дорошенко, В. Ключевський, О. Субтельний, Н. Полонська-Василенко, Д. Яворницький);
• закономірності, принципи загальної теорії виховання, навчання й управління загальноосвітніми закладами (А. Бойко, В. Євдокимов, О. Іонова, Б. Коротяєв, В. Лозова, Л. Нечепоренко, І. Прокопенко, Т. Рогова, Г. Троцко, М. Фіцула, Г. Шевченко та ін.);
• концептуальні положення про феномен наукової школи (П. Анохін, О. Баєв, В. Гасілов, Г. Добров, Д. Зербіно, Б. Кедров, Г. Лайтко, К. Ланге, С. Микулінський, О. Огурцов, М. Родний, С. Хайтун, О. Устенко, К. Швабе та ін.);
• ідеї організації наукових шкіл у різних галузях знання (В. Астахова, В. Карцев, Г. Биков, К. Гейніг, Л. Винар, С. Водотика, О. Домбровський, Ю. Зінкевич, Ю. Храмов, М. Ярошевський та ін.);
• принципи, специфіка діяльності науково-педагогічних шкіл (О. Адаменко, Д. Аронов, А. Бойко, О. Грезньова, О. Дубасенюк, Є. Зімін, Г. Кловак, С. Поляков, Л. Попова, І. Прокопенко, Є. Рапацевич, І. Сіра, Л. Сухорукова та ін.).
У процесі дослідження використано комплекс методів, а саме:
• загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, синтез, узагальнення, порівняння нормативно-правових та законодавчих документів, архівних матеріалів, наукової літератури), що стали основою вивчення процесуально-змістовних складників науково-дослідної діяльності вищих педагогічних навчальних закладів України ХХ ст. та систематизації досвіду науково-педагогічних шкіл вищих навчальних закладів Східної України ХХ ст.;
• історико-структурний, який посприяв розробці структури дослідження, систематизації історико-педагогічних джерел;
• історико-генезисний, що дав змогу проаналізувати генезу науково-педагогічних шкіл на тлі розвитку вищої педагогічної освіти;
• історико-діахронний, який уможливив обґрунтування етапів та визначення основних тенденцій розвитку науково-педагогічних шкіл Східної України ХХ ст.;
• історико-порівняльний із метою зіставлення документальних джерел, що відображали нормативні засади організації науково-дослідної діяльності та особливості функціонування системи підготовки науково-педагогічних працівників протягом досліджуваного періоду;
• ретро-праксиметричний для аналізу динаміки, змін, змісту й особливостей діяльності науково-педагогічних шкіл ВПНЗ досліджуваного періоду;
• персоналістично-біографічний, який допоміг усебічному розкриттю життєдіяльності очільників наукових шкіл та з'ясуванню особливостей формування педагогічних ідей конкретних наукових лідерів;
• кількісні методи аналізу автентичних документів (наукометричний аналіз назв публікацій і дисертацій, підрахування кількості досліджень певної тематики в різні роки ХХ ст., установлення їхньої частки в загальній кількості наукових робіт), що сприяли визначенню ступеня дослідженості науково-педагогічних проблем, динаміки змін наукових інтересів керівників наукових шкіл на різних етапах їх розвитку;
• термінологічний аналіз спеціальної літератури, який забезпечив визначення термінів, понять відповідно до предмета дослідження;
• історико-актуалізаційний, що став основою для визначення прогностичних тенденцій розвитку науково-педагогічних шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах в умовах реформування системи вищої освіти в Україні.
Джерельна база дослідження. Перша група джерел – це філософські праці І. Блауберга, А. Ішмуратова, П. Йолона, В. Келлє, В. Копніна, С. Кримського, Т. Куна, В. Лекторського, Б. Парахонського, Т. Пікашової, А. Піскоппеля, М. Поповича, В. Рижка, В. Філатова, В. Швирьова, Б. Юдіна та ін., наукознавчі роботи П. Анохіна, В. Гасілова, В. Горського, Г. Доброва, Д. Зербіно, Б. Кедрова, Г. Лайтко, К. Ланге, Г. Лахтіна, С. Микулінського, М. Мирської, М. Родного, О. Огурцова, С. Хайтуна, Ю. Храмова, М. Ярошевського та ін., дослідження з методології історико-наукового знання В. Візгіна, В. Кізіми, С. Кримського, Н. Кузнєцова, Н. Кузнєцової, М. Розова, В. Чуйка, М. Ярошевського та ін., роботи з проблем методології педагогіки та історії педагогіки М. Богуславського, Л. Ваховського, В. Гінецинського, С. Гончаренка, Н. Гупана, І. Зайченка, С. Золотухіної, Г. Корнетова, Ф. Корольова, Б. Коротяєва, В. Курила, Е. Моносзона, О. Пометун, З. Равкіна, О. Сухомлинської, В. Чуднова, Н. Юдіної, О. Яська та ін., аналіз яких дав змогу розробити методологію дослідження.
Другу групу джерел презентують історико-педагогічні роботи, присвячені загальним питанням розвитку педагогічної науки, персоналіям українських педагогів ХХ ст., а також різним аспектам розвитку дидактики, історії педагогіки, теорії виховання, соціальної педагогіки та управління сучасними загальноосвітніми закладами в Україні (О. Адаменко, А. Алексюк, М. Антонець, Л. Березівська, А. Бойко, А. Бондар, В. Вихрущ, Л. Вовк, В. Галузинський, С. Гончаренко, М. Грищенко, Н. Гупан, Н. Дічек, Н. Дем’яненко, М. Євтух, Т. Завгородня, С. Золотухіна, В. Кравець, В. Курило, О. Любар, О. Микитюк, Ю. Новгородська, Л. Попова, І. Прокопенко, Ю. Руденко, І. Сіра, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, С. Чавдаров, В. Чепелєв, В. Ягупов, М. Ярмаченко та ін.).
Третю групу джерел представлено автентичними матеріалами, першоджерелами – статтями в науково-педагогічних журналах або часописах, наукових записках вищих навчальних закладів, академічних установ, збірниках наукових праць; матеріалами наукових конференцій, навчальними посібниками, монографіями та дисертаціями, що присвячені питанням навчання, виховання учнівської молоді, професійної підготовки педагогічних кадрів й управління загальноосвітніми закладами. Останні захищені українськими авторами в досліджуваний період і представлені у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. Сухомлинського, Державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка м. Харкова, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського та бібліотеках педагогічних вишів Східної України. Загалом у ході дослідження було опрацьовано 1926 першоджерел, з-поміж яких 824 статті, 762 книги, 340 дисертацій.
У процесі наукового пошуку проаналізовано періодичні видання окресленого історичного періоду («Радянська освіта», «Радянська школа», «Комуністична освіта», «Народное просвещение», «Народное образование», «Путь просвещения», «Вестник высшей школы», «Советская педагогика» тощо), на сторінках яких публікувалися окремі результати досліджень представників науково-педагогічних шкіл Східноукраїнського регіону та їхніх керівників. У дисертації активно використовувалася сучасна педагогічна періодика: «Шлях освіти», «Рідна школа», «Педагогіка та психологія», «Новий колегіум», «Вища освіта в Україні», «Директор школи, ліцею, гімназії» тощо.
Цінну джерельну базу для вивчення склали законодавчі акти та урядові документи, які регламентували науково-дослідну діяльність у вищих педагогічних навчальних закладах ХХ ст. і визначали особливості підготовки науково-педагогічних працівників (постанови та положення ЦКВКП(б), Раднаркому УРСР та РРФСР, ЦВК СРСР, РНК СРСР, інструкції про порядок підготовки наукових працівників, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Наказ Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», Концепція державної цільової програми «Наука в університетах» на 2008–2012 рр., рішення колегії Міністерства освіти і науки України «Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи», Положення про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах), наукові звіти та інформаційні матеріали про результати і форми організації науково-дослідної роботи, протоколи засідань учених рад педагогічних ВНЗ Східної України.
Фактологічний матеріал дисертації становили також документи й матеріали Державного архіву Харківської області (фонди: № Р-4293 «Харківський державний педагогічний інститут імені Г.С.Сковороди», № Р-6113 «Харьковское областное отделение общества по распространению политических и научных знаний Украинской ССР»), поточного архіву Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
У процесі історико-педагогічного пошуку використано комп'ютерно-інформаційні матеріали, розміщені в мережі Інтернет.
Хронологічні межі дисертації охоплюють період з 1921 по 1999 роки. Визначення нижньої хронологічної межі дослідження (20-ті рр. ХХ ст.) обґрунтоване соціально-економічними та політичними зрушеннями, спостереженими в українській державі після Жовтневої революції, які зумовили докорінне реформування системи вітчизняної вищої освіти (заснування інститутів народної освіти (вищих педагогічних навчальних закладів України), Українського науково-дослідного інституту педагогіки, започаткування діяльності аспірантури у ВНЗ УРСР та формування державної системи підготовки науково-педагогічних кадрів).
Верхня хронологічна межа збігається з кінцем ХХ століття, коли після проголошення державної незалежності України склалися сприятливі умови для подальшого розвитку науково-педагогічних шкіл шляхом інтенсифікації зусиль педагогів-науковців для організації та проведення наукових досліджень у контексті модернізації вищої освіти в Україні.
Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасних Донецької, Луганської, Сумської, Харківської областей. Східноукраїнський регіон ― одна з специфічних територіальних одиниць, що історично постала в межах України, а саме Слобожанщини, під упливом об'єктивних чинників (природно-географічні умови, етнічна приналежність, основні заняття та культура населення, наявність природних ресурсів, рівень розвитку економіки та культурно-освітнього потенціалу тощо).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше цілісно досліджено діяльність науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України XX століття з урахуванням суспільно-політичних, соціально-економічних та культурно-освітніх детермінант:
• висвітлено теоретичні засади розвитку наукових шкіл: з'ясовано сутність наукової школи як ефективної та перспективної форми науково-дослідної діяльності ВНЗ України й підготовки науково-педагогічних кадрів, визначено основні ознаки науково-педагогічної школи: наявність наукового лідера з високим рівнем педагогічної майстерності; оригінальність наукових пошуків та визначений характерний стиль роботи наукового колективу; ініціювання прогресивної або інноваційної наукової ідеї та продуктивної дослідницької програми; єдність тематики наукового пошуку керівника та учнів; традиція наступності й передачі світосприймання, норм, цінностей наукової спільноти, технологій науково-дослідної роботи; наукова значущість розробок наукової школи; наявність системи підготовки науково-педагогічних кадрів, органічних форм спілкування й взаємного впливу членів співтовариства;
• схарактеризовано функції науково-педагогічних шкіл (освітня, дослідницька, виховна, комунікативна, аксіологічна, функція відтворення), узагальнено класифікації наукових шкіл за різними критеріями (за динамікою розвитку закладів підготовки науково-педагогічних кадрів; типом зв'язків між членами наукової школи; ступенем інституалізації; рівнем локалізації; статусом наукової ідеї; широтою досліджуваної предметної галузі; характером зв'язків між поколіннями; формою організації науково-дослідної діяльності представників наукової школи; парадигмальною цілісністю; функціональним призначенням продукованих знань; рівнем наукової ієрархії, історико-еволюційним критерієм);
• систематизовано умови становлення й розвитку науково-педагогічних шкіл: наявність інтелектуальної харизми й авторитету керівника в науковому просторі; перспективність дослідницької програми наукової школи; існування субординаційних зв'язків, педагогічної взаємодії на основі співробітництва та співтворчості в межах визначеної наукової спільноти; активність учасників наукової школи; забезпечення наступності в наукових дослідженнях та стилі наукової роботи; динамізм школи; мобільність суб'єктів наукової школи; багаторічна наукова продуктивність, що характеризується кількісними і якісними показниками; розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілкуванні; постійні комунікакаційні зв’язки між учителем, учнями та членами школи;
• науково обґрунтовано етапи розвитку науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття (І етап – 20–40 рр. ХХ ст. – етап зародження дидактичної та історико-педагогічної наукових шкіл на Слобожанщині; ІІ етап – 50–70 рр. ХХ ст. – етап подальшого розвитку та офіційного визнання здобутків дидактичної та історико-педагогічної наукових шкіл, який позначився урізноманітненням тематики дослідницьких проблем; ІІІ етап – 80-90 рр. ХХ ст. – етап перетворення однорівневих наукових шкіл на багаторівневі, розширення напрямів науково-педагогічних шкіл (дидактична, історико-педагогічна, соціально-педагогічна, професійно-педагогічна, управлінська школи, школа духовного розвитку й виховання особистості), змістовного збагачення поля наукових досліджень;
• схарактеризовано тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття: поглиблення предмету педагогічних досліджень; пожвавлення наукових пошуків; зростання потужного наукового потенціалу; підтримка наявних та формування нових наукових шкіл; інтеграція наукових результатів у навчальний процес та гармонізація наукової, навчальної й методичної роботи; оновлення змісту навчання найновішими фундаментальними знаннями та прикладними результатами; залучення молодих учених та обдарованих студентів до наукових шкіл;
• узагальнено досвід діяльності провідних науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття: окреслено зміст діяльності регіональних науково-педагогічних шкіл із дидактики, історії педагогіки, соціальної педагогіки, школознавства та управління, професійної педагогіки, а також духовного розвитку й виховання особистості;
• виявлено прогностичні тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл у діяльності вищих педагогічних навчальних заклідів України в сучасних умовах: удосконалення нормативно-правової бази діяльності наукових шкіл вишів України; ліквідація розриву між академічною наукою та університетською; відкриття науково-дослідних лабораторій при університетських кафедрах й укомплектування цих лабораторій штатом наукових співробітників, звільнених від викладання; унормування надмірного перевантаження навчальною роботою активних у науковому відношенні викладачів; залучення кваліфікованих науковців до читання в університетах фундаментальних курсів, а також актуальних спецкурсів; перенесення частини наукових досліджень з академічних установ у вищі навчальні заклади, у яких діють наукові школи; організація актуальної за змістом, різноманітної за формами, сучасної за засобами, якісної за виконанням, доступної професійному навчанню студентської науково-дослідної діяльності; забезпечення тісної інтеграції освіти та наукових досліджень.
У процесі наукового пошуку уточнено зміст дефініцій «керівництво», «науковий керівник», «науковий лідер», конкретизовано вимоги до керівника наукової школи. Подальшого розвитку набули визначення науково-кваліфікаційних, науково-дослідницьких, науково-організаційних ознак, притаманних науковим лідерам.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дослідженні положення та висновки щодо генези наукових шкіл вищих педагогічних навчальних закладів України ХХ століття дають підстави усвідомити й проаналізувати перебіг складних процесів, що відбуваються в освітньому просторі в сучасних умовах. Одержані в процесі дослідження дані та висновки реалізовані автором під час роботи з магістрантами Полтавського національного педагогічному університету імені В.Г. Короленка, викладання авторського спецкурсу «Наукові школи Східноукраїнського регіону».
Висновки й рекомендації, представлені в дисертації, упроваджено в навчально-виховний процес Слов'янського державного педагогічного університету (довідка №68-12-87 від 03.04.2012 р.); Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 0801/01-30/14 від 17.02.2012 р.); Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (довідка № 486 від 28.03.2012 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 01-113 від 20.02.2012 р.).
Результати дослідження слугують підставою для обґрунтування пріоритетів у науковій політиці, можуть бути використані науковцями, у коло інтересів яких уходять питання становлення й розвитку вищої педагогічної о

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів історико-педагогічного дослідження, аналіз джерельної бази дали підстави розглядати розвиток наукових шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ ст. як органічну частину змісту національної освітньої культури, дієвий чинник становлення й розвитку вищої школи, невід’ємний складник сучасного історико-педагогічного пошуку.
1. На основі ретроспективного логіко-системного аналізу еволюції вищої педагогічної освіти встановлено, що структурно-динамічною одиницею науки у вищих педагогічних навчальних закладах України, провідною формою організації науково-дослідної діяльності та підготовки науково-педагогічних кадрів є науково-педагогічна школа.
З'ясовано суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-освітні передумови зародження наукових шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України: розвиток капіталістичних відносин, об’єктивна потреба в інтенсивному розвиткові наук, попит на спеціалістів із загальною університетською освітою, на кадри високої наукової підготовки, перехід від індивідуальної форми наукової роботи до колективної, досвід науково-дослідної діяльності, система підготовки науково-педагогічних кадрів і підвищення їхньої наукової кваліфікації в університетах та педагогічних інститутах України ХІХ ст.
2. Схарактеризовано теоретичні засади розвитку науково-педагогічних шкіл: представлено сутність науково-педагогічної школи як інтелектуальної, емоційно-ціннісної, неформальної, відкритої спільності вчених різних статусів, що розробляють під керівництвом лідера запропоновану ним дослідницьку програму, здійснюють її презентацію, захист мети й результатів, а також готують науково-педагогічні кадри.
2.1 Визначено, що наявність наукового лідера з високим рівнем педагогічної майстерності, ініціювання інноваційної наукової ідеї та продуктивної дослідницької програми, єдність тематики наукового пошуку лідера та учнів, традиція наступності й передачі світосприймання, цінностей наукової спільноти, технологій науково-дослідної роботи, наукова значущість розробок наукової школи, існування системи підготовки науково-педагогічних кадрів, органічних форм спілкування й взаємного впливу членів співтовариства один на одного визначають науково-педагогічну школу як науковий феномен, середовище професійного зростання педагогічних кадрів.
2.2 Окреслено, що зміст діяльності науково-педагогічної школи становить: навчання дослідницькій майстерності, підвищення професійної кваліфікації, генерування нових ідей, їхня популяризація; підготовку висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів і виховання наукової молоді; збереження традицій наукової школи на всіх етапах її розвитку.
2.3 Виявлено, що найважливішими критеріями класифікації наукових шкіл є такі: динаміка розвитку закладів підготовки науково-педагогічних кадрів, тип зв'язків між членами наукової школи, ступінь інституалізації, рівень локалізації, статус наукової ідеї, широта досліджуваної предметної галузі, характер зв'язків між поколіннями, форма організації науково-дослідної діяльності представників наукової школи, парадигмальна цілісність, функціональне призначення продукованих знань, історико-еволюційний критерій.
2.4 Доведено, що ефективність діяльності науково-педагогічної школи залежить від наявності інтелектуальної харизми та авторитету лідера-засновника в науковому світі, перспективності дослідницької програми, організації педагогічної взаємодії на основі співробітництва та співтворчості в межах визначеної наукової спільноти, активності учасників наукової школи, забезпечення наступності в наукових дослідженнях та стилі наукової роботи, динамізму школи, мобільності її суб'єктів, багаторічної наукової продуктивності, розвитку атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій, постійних комунікаційних зв’язків між учителем, учнями та членами школи.
3. Науково обґрунтовано етапи й визначено провідні тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл у вищих педагогічних навчальних закладах Східної України XX століття. Критеріями для характеристики науково-педагогічних шкіл стали: особистість керівника, науковий доробок школи, результати наукових пошуків.
І етап – (20–40 рр. ХХ ст.) – етап зародження дидактичної та історико-педагогічної наукових шкіл на Слобожанщині. Особливістю цього етапу стали розробка нормативно-правової бази, що регламентувала основні засади організації науково-дослідної діяльності та встановила єдиний порядок підготовки науково-педагогічних працівників. Протягом визначеного етапу було започатковано діяльність вищих педагогічних навчальних закладів, відкрито Український науково-дослідний інститут педагогіки, закладено основи державної системи підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. Засновниками перших науково-педагогічних шкіл стали професори А. Зільберштейн і М. Григор'єв, які створили методологічну платформу для формування наступних шкіл і започаткували колективні дослідження в галузі дидактики та історії педагогіки.
ІІ етап – (50–70 рр. ХХ ст.) – етап подальшого розвитку та офіційного визнання здобутків дидактичної та історико-педагогічної наукових шкіл, який позначений урізноманітненням тематики дослідницьких проблем. Він характеризувався активною розробкою авторських концепцій дослідження, інтенсивною підготовкою науково-педагогічних кадрів, поглибленням тематики наукових пошуків, уточненням і деталізацією основних положень науково-дослідних програм професорів М. Григор’єва, А. Зільберштейна, І. Федоренка, – засновників дидактичної та історико-педагогічної наукових шкіл.
ІІІ етап – (80–90 рр. ХХ ст.) – етап перетворення однорівневих наукових шкіл на багаторівневі, створення дочірніх наукових шкіл, розширення напрямів науково-педагогічних шкіл, змістовного збагачення поля наукових досліджень. На цьому етапі спостережено збільшення географічних меж функціонування науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східноукраїнського регіону, збагачення напрямів їхнього розвитку (дидактична, історико-педагогічна, соціально-педагогічна, професійно-педагогічна, управлінська наукові школи та науково-педагогічні школи духовного розвитку і виховання).
4. Зафіксовано, що поглиблення предмету педагогічних досліджень, пожвавлення наукових пошуків, зростання потужного наукового потенціалу, підтримка наявних та формування нових науково-педагогічних шкіл, інтеграція наукових результатів у навчальний процес та гармонізація наукової, навчальної та методичної роботи, оновлення змісту навчання найсучаснішими фундаментальними знаннями й прикладними результатами, залучення молодих учених та обдарованих студентів до наукових шкіл характеризували розвиток науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ ст.
Констатовано, що сучасні педагогічні школи Слобожанщини під керівництвом відомих в Україні вчених продовжують наукові традиції минулого: здійснюють фундаментальні дослідження, розробляють оригінальні дослідницькі програми, готують учених, здатних генерувати нові думки, ідеї, критично аналізувати й синтезувати результати досліджень.
5. Виявлено прогностичні тенденції розвитку науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів України у ХХІ ст., серед яких: удосконалення нормативно-правової бази діяльності наукових шкіл вишів України; ліквідація розриву між академічною наукою й університетською; відкриття науково-дослідних лабораторій при університетських кафедрах й укомплектування цих лабораторій штатом наукових співробітників, звільнених від викладання; унормування надмірного перевантаження навчальною роботою невисокого відсотка активних у науковому відношенні викладачів; залучення кваліфікованих науковців до читання в університетах найвідповідальніших курсів та актуальних спецкурсів; перенесення значної частини наукових досліджень з академічних установ у вищі навчальні заклади; організація актуальної за змістом, різноманітної за формами, сучасної за засобами, якісної за виконанням, доступної професійному навчанню студентської науково-дослідної діяльності; забезпечення тісної інтеграції освіти та наукових досліджень, зокрема, використання досліджень у навчанні студентів, а також поступове зменшення педагогічного навантаження для викладачів, які безпосередньо ефективно виконують наукові дослідження й результативно готують наукові кадри; активізація науково-дослідної роботи студентів та магістрантів вишів шляхом посилення ролі наукових гуртків, школи; практична спрямованість бакалаврських, дипломних та магістерських робіт; розробка наскрізної науково-практичної програми підготовки майбутнього фахівця; підтримання наукового лідерства кращих студентів, молодих учених, їхньої участі в роботі наукових шкіл.
До перспективної тематики подальшого науково-педагогічного дослідження проблеми належать: обґрунтування критеріїв якості діяльності науково-педагогічної школи; висвітлення генези науково-педагогічних шкіл вищих педагогічних навчальних закладів інших регіонів України; історико-педагогічний аналіз діяльності наукових шкіл Київського та Новоросійського імператорських університетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авескулова І.В. Просвітницько-педагогічна діяльність в Україні Імператорського Російського музичного товариства (друга половина XIX – початок XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / І.В. Авескулова; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2010. – 20 с.
2. Авдіянц Г.Г. Формування духовних потреб молодших школярів у сім’ї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Г.Г.Авдіянц; Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2001. – 20 с.
3. Агапова Т.П. Формування творчої активності студентів творами живопису в навчальному процесі): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Т.П.Агапова. – Харків, 1996. – 20 с.
4. Адаменко О.В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950 – 2000 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.В. Адаменко. – Луганськ, 2006. – 41 с.
5. Адаменко О.В. Формування джерельної бази дослідження процесів розвитку вітчизняної педагогічної науки / О.В.Адаменко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка. – Серія «Педагогічні науки». – Ч. 1. – 2006. – №19 (114). – С. 22-25.
6. Азарова Л.Г. Формування вокально-мовленнєвої культури студентів педвузу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Л.Г. Азарова. – Харків, 1994. – 23 с.
7. Алексєєнко Т.А. Модульна технологія вивчення курсу «Педагогіка»: навч. посібник / Т.А. Алексєєнко, Т.Д. Мишковська, В.В. Сушанко. – Чернівці: Рута, 2002. – 159 с.
8. Алексєєнко Т.А. Формування пізнавальної активності студентів в умовах блокової організації навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Т.А. Алексєєнко. — К., 1995. — 25 с.
9. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: [підруч. для студентів, аспірантів та молодих викладачів вузів] / А.М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
10. Андрейцев В. Концепція законопроекту про наукові школи вчених / Володимир Андрейцев // Вища школа. – 2009. – №1. – С. 23-48.
11. Андрєєв М.В. Формування толерантності вчителя загальноосвітньої школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М.В. Андрєєв; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2009. – 23 с.
12. Андросюк В.М. Фізична підготовка студентів в умовах гнучких педагогічних технологій навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / В.М. Андросюк. — Харків, 1992. – 25 с.
13. Андрусенко В.П. Подготовка студентов педвуза к внеклассной работе по предмету в школе (на материале украинской литературы и языка): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / В.П. Андрусенко. – Казань, 1981. – 16 с.
14. Андрущенко В.П. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: [підруч. для вищих навч. закл.] / В.П. Андрущенко, Л.В. Губернський, М.І. Михальченко. – Вид. 3-тє, випр. та доп. – К.: Ґенеза, 2006. – 656 с.
15. Аніщенко А. П. Педагогічні умови соціалізації старшокласників у територіальній громаді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / А.П. Аніщенко; Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2010. – 20 с.
16. Анохин П.К. Верю таланту // Наука сегодня / П.К. Анохин. – М.: Наука, 1969. – С. 257– 260.
17. Антонов А.Н. Преемственность и возникновение нового знания в науке / А.Н. Антонов. – М.: Изд-во Московского университета, 1985. – 171 с.
18. Антонов Г.В. Педагогічні засади запобігання і розв'язання конфліктів у навчально-виховному середовищі вищого навчального закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Г.В. Антонов; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2006. – 21 с.
19. Антонченко М. О. Експертні системи як засіб формування якісних знань учнів 7-8 класів з предметів природничого циклу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 – «Теорія навчання» / М.О. Антонченко. – Харків, 2001. – 20 с.
20. Аронов Д. К проблеме определения понятий «научная (научно-педагогическая школа)» / Д. Аронов // Alma mater (Вестник высшей школы). – 2003. – № 6. – С. 8-13.
21. Астахова В.И. Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова: биограф. словарь / В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Гайков та ін. – Х.: Глобус, 1998. – 736 с.
22. Баев А.А. О научных школах // Школы в науке / А.А. Баев. – М.: Наука, 1977. – С. 503 – 504.
23. Бажановська О.В. Загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції: автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.В. Бажановська; Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2004. – 20 с.
24. Бакай С.Ю. Музично-педагогічні ідеї та просвітницька діяльність Г.С. Сковороди на Слобожанщині: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / С. Ю. Бакай. – Харків, 2005. – 20 с.
25. Балбенко С.Ю. Личность учителя физической культуры и условия ее формирования в высшей школе: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / С.Ю. Балбенко. – Одесса, 1973. – 19 с.
26. Бандурина И.А. Научная школа в современном университете как педагогический феномен [Электронный ресурс] / И.А. Бандурина / Режим доступу: http://www.t21/rqups.ru.
27. Бані-Ісса Х.М.Д. Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України в сучасний період: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Халдун Мохамед Джабер Бані-Ісса. – Луганськ, 2002. – 20 с.
28. Барабаш В.П. Индивидуальный подход к учащимся в условиях проблемно-поисковой деятельности: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / В.П. Барабаш. – Одесса, 1975. – 26 с.
29. Барибіна О.В. Формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих закладів освіти в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.В. Барибіна. – Харків, 2007. – 20 с.
30. Баталіна Г.Я. Система естетичного виховання старшокласників у загальноосвітній школі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Г.Я. Баталіна. – Луганськ, 2005. – 20 с.
31. Бачинская Т.А. Историко-педагогические труды и высказывания Надежды Константиновны Крупской: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук / Т.А. Бачинская. – Харьков, 1953. – 14 с.
32. Башкір О.І. Формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О. І. Башкір. – Харків, 2010. – 20 с.
33. Белозьорова Н.О. Розвиток початкової освіти в Україні (друга половина XIX – початок XX століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н.О. Белозьорова; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2011. – 22 с.
34. Берестенко О.Г. Формування музично-естетичних смаків студентів педагогічних університетів у процесі художньо-творчої діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О.Г. Берестенко; Луганський нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.
35. Бєланова Р.А. Естетичне виховання учнів у школах США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Р.А. Бєланова. – Луганськ, 1997. – 18 с.
36. Бистрюкова А.Н. Формування готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів початкових класів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А.Н. Бистрюкова; Луганський нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2009. – 20 с.
37. Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексеєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл [та ін.]; за заг. ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН України. – К.: Інформ. системи, 2010. – 342 с.
38. Білецька С.В. Взаємовідносини учителя і учня у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинского: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / С.В. Білецька. – Х., 1994. – 18 с.
39. Білоцерківська Н.Г. Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н.Г. Білоцерківська; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2009. – 20 с.
40. Бобров Х.Н. Световая иллюстрация в учебном процессе: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук / Х.Н. Бобров. – Харьков, 1950. – 29 с.
41. Бобрышов С.В. Методология историко-педагогического исследования развития педагогического знания: автореф. дис. на соискание ученой степени докт. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / С.В. Бобрышов. — С.-Петербург, 2007. – 45 с.
42. Богословский В.И. Научное сопровождение образовательного процесса в педагогическом университете: методологические характеристики / В.И. Богословский. – СПб., 2000. – 142 с.
43. Богословский В.И. Научно-методологические основы подготовки магистров / В.И. Богословский, В.А. Извозчиков // Ярославский педагогический вестник. – 1999. –№ 1-2 (19-20). – С. 222-229.
44. Богословский В.И. Научно-педагогические школы в информационном сопровождении образовательного процесса в исследовательском университете / В.И. Богословский, М.Н. Потемкин / [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ito.su/2001/ito/IV/IV-0-3.html.
45. Богословский В.И. Научные школы в информационно-образовательном пространстве педагогического университета // Инновации в системе педагогического образования: Материалы Всероссийской научной конференции «Организационно-управленческие инновации в системе педагогического образования» / В.И. Богословский, В.А. Извозчиков, М.Н. Потемкин. – Барнаул, 1999. – С. 140-144.
46. Богословский В.И. Информационно-образовательное пространство или информационно-образовательный хронотоп / В.И. Богословский, В.А. Извозчиков, М.Н. Потемкин // Наука и школа. – 2000. – № 5. – С. 41-46.
47. Богуславський М.В. Моделювання процесу розвитку вітчизняної педагогіки ХХ століття / М.В. Богуславський // Шлях освіти. – 2009. – № 3 (53). – С. 2-10.
48. Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання / М. Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 37-40.
49. Боданская О.Я. Учебник как средство активизации познавательной деятельности учащихся: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.730 «Теория педагогики» / О.Я. Боданская. – Киев, 1972. – 24 с.
50. Бойко А. Наукові, навчальні й моральні уроки: наукова педагогічна школа / Алла Бойко; АПН України, Управ. освіти і науки Полт. облдержадмін., Полт. держ. пед. ун-т імені В.Г. Короленка. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2009. – 416 с.
51. Бойко А.М. Сутність, закономірності та принципи виховання і самовиховання як особистісно-соціального явища / Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії / За ред. А.М. Бойко. – К. – Полтава, 2004. – С. 63-86.
52. Бойко А.М. Суб’єкт – суб’єктні відносини вчителів і учнів: від співпідпорядкування до співробітництва і співтворчості / А.М. Бойко, Н.І. Шиян // Зб. наук. пр. ПДПУ імені В.Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Вип. 5 (38). – Полтава, 2004. – С. 5-22.
53. Бойко А.Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе / А.Н. Бойко. – К.: Выща школа, 1990. – 267 с.
54. Бойчук Ю.Д. Теоретико-методичні основи формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.04 / Ю.Д. Бойчук; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2010. – 44 с.
55. Болотська О.А. Соціально-педагогічні умови гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / О.А. Болотська. – Луганськ, 2008. – 20 с.
56. Болсун С.А. Розвиток педагогічної техніки вчителя в процесі підвищення кваліфікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти (педагогічні науки)» / С.А. Болсун; Центр. ін-т післядиплом. пед. освіти АПН України. – К., 2002. – 21 с.
57. Бондаренко Г.І. Формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення української літератури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Г.І. Бондаренко; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2004. – 20 с.
58. Бондаренко Н.Б. Формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Н.Б. Бондаренко. – Луганськ, 2007. – 20 с.
59. Бондаренко О. М. Дидактичні умови застосування мультимедійних технологій у процесі навчання педагогічних дисциплін студентів педагогічних університетів: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / О.М. Бондаренко; Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. – Черкаси, 2010. – 20 с.
60. Борисенко Н.О. Виховання в учнів свідомого ставлення до природи у вітчизняній педагогічній думці (друга половина XІX – початку XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н.О. Борисенко. – Харків, 2006. – 20 с.
61. Бреславець Н. О. Формування компетентності життєвого проектування студентської молоді в умовах вищого навчального закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / Н. О. Бреславець; Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2010. – 20 с.
62. Брик Т.О. Формування вмінь іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 – «Теорія і методика професійної освіти» / Т.О. Брик. –Харків, 2009. – 20 с.
63. Броннікова С.М. Формування мовленнєвої культури молодших школярів засобами мистецтва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / С.М. Броннікова. – Луганськ, 2002. – 20 с.
64. Бунге М. Интуиция и наука / М. Бунге. – М.: ПРОГРЕСС, 1967. – 188 с.
65. Бурдіна С.В. Система підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.06 «Теорія і методика управління освітою» / С.В. Бурдіна. – Луганськ, 2008. – 20 с.
66. Бурим О.В. Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / О.В. Бурим; Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.
67. Бутенко Л.Л. Виховання загальної культури старшокласників засобами мистецтва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Л.Л. Бутенко. – Харків, 1994. – 23 с.
68. Бушуєва Н.О. Педагогічні умови формування навчальної мотивації дітей шестирічного віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Н.О. Бушуєва; Криворізький держ. педагогічний ун-т. – Кривий Ріг, 2008. – 20 с.
69. Ваховський Л.Ц. Філософія виховання західної цивілізації в епоху просвітництва: Автореф. дис...д-ра пед. наук: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.Ц. Ваховський; Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2002. – 40 с.
70. Ваганов А. Неформальное объединение ученых. Ведущие научные школы как инкубаторы новых кадров для науки [Электронный ресурс] / А. Ваганов // Независимая газета – наука. – 2008. – 14 мая. – Режим доступу: http://www.ng.ru/printed/210407.
71. Вакуленко Т.С. Формування системних знань у студентів вищих педагогічних навчальних закладів схемографічними засобами навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Т.С. Вакуленко; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2010. – 22 с.
72. Варяниця Л. О. Дитяча субкультура як фактор соціалізації в молодшому дошкільному віці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Л.О. Варяниця; Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2005. — 20 с.
73. Васильєва М.П. Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М.П. Васильєва. – Харків, 2004. – 38 с.
74. Васильєва М.П. Формування комунікативних умінь як компонента педагогічної культури майбутнього вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / М.П. Васильєва. – Харків, 1997. – 23 с.
75. Васильєва О.В. Формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині (кінець XIX — XX століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.В. Васильєва. – Харків, 2006. – 20 с.
76. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постановка проблеми / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – №2. – С. 7 – 11.
77. Ваховський Л. Наратив у історико-педагогічному дослідженні: методологічний аналіз / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2007. – №1. – С.42-45.
78. Ваховський Л.Ц. Конструювання методології регіонального історико-педагогічного дослідження / Л.Ц. Ваховський // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка. – Серія «Педагогічні науки». – 2006. – Ч. 1., №19(114). – С. 16 – 21.
79. Ваховський М.Л. Педагогічні ідеї Г. Манна та К. Ушинського: порівняльний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / М.Л. Ваховський; Луганський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2009. – 20 с.
80. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і головн. ред. В.Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
81. Видченко А.Г. Проблемы семейного воспитания в истории советской педагогики (1917-1941 гг.): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / А.Г. Видченко. – Киев, 1987. – 21 с.
82. Вища освіта в Україні: навч. посіб. / [В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін]; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
83. Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Доповідь міністра освіти і науки Івана Вакарчука на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України (21 березня 2008 року) // Освіта України. – 2008. – №23. – 25 березня. – С. 2 – 4.
84. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Харківська область / Ред. рада вид.: В. Г. Кремень (гол.) [та ін.]; ред. кол. тому: I. Ф. Прокопенко (гол.) [та ін.]. - К.: Знання України, 2008. – 431 с.
85. Вікторенко І.Л. Формування пізнавальної активності молодших школярів у процесі організації їхнього спілкування з батьками: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / І.Л. Вікторенко. – Харків, 2002. – 20 с.
86. Віннікова Л.В. Система підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Л.В. Віннікова; Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2003. — 20 с.
87. Владимирова В.І. Педагогічні проблеми формування правової культури вчителя в історії вищої педагогічної школи України (1917-2002 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В.І. Владимирова. – Луганськ, 2003. – 20 с.
88. Внукова И.П. Проблема проверки знаний, учений и навыков учащихся в советской школе (1917-1931 гг.): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / И.П. Внукова. – Москва, 1979. – 16 с.
89. Воверене О., Вилкина О. Научная школа как науковедческая категория //Проблемы деятельности ученого и научных коллективов: тез. докл. Междунар. конф. по науковедению / Под ред. С.А. Кугеля, В.М. Орла. – Л., 1990. – Ч. 1, 2. – С. 154 – 156.
90. Водолага Н. В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театральній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання (українська мова)» / Н.В. Водолага; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. — О., 2001. — 20 с.
91. Волик Л. В. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх педагогів до анімаційної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л.В. Волик. – Луганськ, 2011. – 40 с.
92. Волкова Н.П. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н.П. Волкова. – Харків, 2006. – 44 с.
93. Ворожбіт В.В. Теорія і практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В.В. Ворожбіт. – Харків, 2001. – 20 с.
94. Воскресенская Н.О. Проблемное обучение при усвоении новых знаний младшими школьниками: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Н.О. Воскресенская. – Киев, 1980. – 17 с.
95. Вчені ЛНУ. Довідник. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.luguniv.edu.ua/ua/resource/bibliography/scientific_lnpu/Hrikov.html.
96. Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова: биограф. словарь / [В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Гайков та ін.] – Х.: Глобус, 1998. – 736 с.
97. Гавриш І.В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І.В. Гавриш. – Харків, 2006. – 44 с.
98. Гадецкий Н.В. Образовательное значение конструирования технических средств обучения учащимися средних специальных учебных заведений: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Н.В. Гадецкий. – Киев, 1976. – 27 с.
99. Галушка Р. Ректор – почесний громадянин міста / Р. Галушка // Освіта України. – № 68. – 11 вересня. – 2009. – С. 3.
100. Герасименко Л.В. Організація дидактичного вибору в навчально-пізнавальній діяльності студентів вищих педагогічних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Л.В. Герасименко. – Харків, 1998. – 20 с.
101. Гниздилова Е.А. Значение научной школы в профессиональном развитии педагога // Современные тенденции развития теории и практики дошкольного и начального школьного образования: Материалы международной научно-практической конференции 20-21 октября 2010 г. / Е.А. Гниздилова. – Белгород, 2010. – С. 325 – 327.
102. Гнізділова О.А. Вдосконалення професійної майстерності спеціалістів соціальної сфери в науковій школі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка / О.А. Гнізділова // Імідж сучасного педагога. – 2009. – №10 (99). – С. 68 – 73.
103. Гнізділова О.А. Взаємодія суб’єктів у науково-педагогічних школах / О.А. Гнізділова // Квазіпросторові відносини людини і середовища: педагогічний, психологічний, біологічний, медичний аспекти / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції м. Полтава, 15-16 жовтня 2008 року. – Полтава: Друкарня ФОП Ткали А.М., 2009. – С. 86 – 89.
104. Гнізділова О.А. Діяльність наукової школи професора Є.М. Хрикова у галузі управління навчальними закладами / О.А. Гнізділова // Витоки педагогічної майстерності: [зб. нак. праць / головн. ред. Степаненко М.І. та ін.; відповід. ред. Безобразова Л.Л.]. – Полтава: ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 2011. – Випуск 8. Частина І. – Полтава, 2011.– Серія «Педагогічні науки». – С. 91-97.
105. Гнізділова О.А. Діяльність наукових шкіл вищих педагогічних навчальних закладів Східної України в сучасних умовах / О.А. Гнізділова // Вища освіта України – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору»: [зб. наук. пр. / редкол.: В. Андрущенко (голов. ред.) та ін.]. Київ, 2011. – Додаток 2 до №3, том І (26). – С.136-144.
106. Гнізділова О.А. Здобутки наукової школи духовного розвитку учнівської молоді професора Г.П. Шевченко / О.А. Гнізділова // Педагогіка вищої та середньої школи: [зб. наук. пр. / редкол.: В.К. Буряк (голов. ред.) та ін.]. – Кривий Ріг: КДПУ, 2009. – Вип. 25. – С. 128-138.
107. Гнізділова О.А. Класифікація наукових шкіл педагогічного простору Східної України / О.А. Гнізділова // Педагогіка і психологія: [зб. наук. пр. / редкол.: В.І. Лозова (голов. ред.) та ін.] – Харків, 2009. – Вип. 35. – С. 124-135.
108. Гнізділова О.А. Наукова школа А.І. Зільберштейна: минуле і сучасність / О.А. Гнізділова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості проблеми і пошуки: [зб. нак. праць / головн. ред. Сущенко Т.І. та ін.]. – Запоріжжя, 2009. – Вип. 54. – С. 78-85.
109. Гнізділова О.А. Наукова школа академіка І.Ф. Прокопенка як форма активізації інноваційної діяльності науково-педагогічних кадрів / О.А. Гнізділова // Педагогічні науки: [зб. наук. пр.]. – Полтава: ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 2011. – Випуск 1. – С. 126-133.
110. Гнізділова О.А. Наукова школа професора А.М. Бойко як ефективна форма розвитку педагогічної науки / О.А. Гнізділова // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: [зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф.О.М. Микитюка]. – Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди. – 2010. – Вип. 34. – С. 28-37.
111. Гнізділова О.А. Наукова школа професора Л.Д. Попової як педагогічна система / О.А. Гнізділова // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 7-8 (86-87). – С. 57-60.
112. Гнізділова О.А. Наукова школа як ефективна форма взаємодії науки і освіти / О.А. Гнізділова // Сучасні тенденції розвитку теорії і практики дошкільної освіти: Зб. наук. пр. за матеріалами всеукраїнської науково-практичної конференції 19-20 травня 2010 року. – Полтава: Видавництво ФО-П Рибалка Д.Л. – С.23-26.
113. Гнізділова О.А. Наукова школа як середовище професійного зростання викладача вищої школи / О.А. Гнізділова // Соціально-педагогічний комплекс регіону: теорія і практика: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 21-22 травня 2008 р. – Полтава: ПДПУ імені В.Г. Короленка, 2008. – С. 157-160.
114. Гнізділова О.А. Наукові здобутки кафедри загальної педагогіки / О.А. Гнізділова // Педагогіка та психологія: [зб. наук. праць / наук. ред. Прокопенко І.Ф., Лозова В.І., та ін.]. – Харків: ХНПУ, 2008. – Вип. 34. – С. 149-158.
115. Гнізділова О.А. Наукові школи вищих педагогічних навчальних закладів Східної України ХХ століття: теорія, досвід, перспективи: монографія / О. А. Гнізділова // Полтавський нац. пед. ун-т імені В.Г. Короленка.