ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ҐЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (ІІ ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ) : ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ГЕНДЕРНОГО ОБРАЗОВАНИЯ воспитания учащейся молодежи В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ (II ПОЛОВИНА ХХ - НАЧАЛО ХХ ВЕКА)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

ДОРОНІНА ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 373.043-055.1/.2(477)“195/200”(043.3)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ҐЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ
УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
(ІІ ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Євтух Микола Борисович
доктор педагогічних наук, професор,
академік НАПН України

Київ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ҐЕНДЕРНА ОСВІТА ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
17
1.1. Загальнонаукові засади формування ґендерного напряму в освіті
17
1.2. Історіографічний огляд постановки та вирішення питання статі в педагогіці
40
1.3. Аналіз теоретичного підґрунтя дослідження ґендерної освіти та виховання учнівської молоді у вітчизняній науці
60
Висновки до розділу 1 80
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ҐЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ 83
2.1. Ґендерна освіта як дослідницька галузь: ключові дефініції 83
2.2. Характеристика змісту ґендерної освіти 114
2.3. Ґендерне виховання та формування ґендерної культури учнівської молоді
135
Висновки до розділу 2 152
РОЗДІЛ 3. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ҐЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ (ІІ половина ХХ – початок ХХІ ст.)
157
3.1. Нормативно-правове регулювання ґендерної рівності в освіті: міжнародні документи та світові індикатори
157
3.2. Досвід країн Західної Європи та Північної Америки щодо запровадження ґендерної освіти в навчальний процес
176
3.3. Загальна характеристика стратегій імплементації ґендерних підходів у навчальний процес країн СНД
190
Висновки до розділу 3 204

РОЗДІЛ 4. ПЕРЕДУМОВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ҐЕНДЕРНОЇ ТЕОРІЇ ДО ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

207
4.1. Основні наукові підходи до проблеми статевого виховання 207
4.2. Диференційоване (за статевими ознаками) виховання та навчання
226
4.3. Проблема педагогічного визначення поняття “ґендерний підхід”
240
Висновки до розділу 4 254
РОЗДІЛ 5. ҐЕНДЕРНИЙ ВИМІР ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
256
5.1. Законодавче унормування інтеграції ґендерної ідеології до діяльності навчальних закладів
256
5.2. Ґендерний аналіз освітньої законодавчо-правової бази в Україні
273
Висновки до розділу 5 313
РОЗДІЛ 6. РОЗВИТОК ҐЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

315
6.1. Доступ до навчання як індикатор ґендерного паритету в освіті 315
6.2. Проблема ґендерної збалансованості освітніх стандартів (державний стандарт базової і повної середньої освіти)
327
6.3. Ґендерна експертиза навчальних програм 337
Висновки до розділу 6 374
ВИСНОВКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 384
ДОДАТКИ 475

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державна доктрина України в царині освіти вимагає її виведення на рівень розвинутих держав світу шляхом докорінного реформування концептуальних, структурних, організаційних засад (“Освіта. Україна ХХІ століття”), тобто через поступове “вирівнювання” вітчизняної системи освіти відповідно до світових стандартів. Реалізація вказаного аспекту потребує істотної перебудови всієї системи державного функціонування на нових, демократичних принципах, вільних від будь-якої форми дискримінації (зокрема й за статевими ознаками). Цим духом просякнута державна політика країн Європейського Союзу, які проголосили одним з основних засобів демократизації суспільства ґендерний мейнстримінг (“gender mainstreaming policy”) як систематичну стратегію створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, подолання ґендерної асиметрії в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Україна взяла на себе зобов’язання досягти ґендерної рівності до 2015 р., тому впродовж останніх п’яти років ухвалено низку державно-правових актів, які, зумовлюючи основні принципи внутрішньої політики держави щодо подолання ґендерної асиметрії та формування ґендерно збалансованого суспільства, позначаються також на розвитку наукової думки, визначають її практичну спрямованість. Саме тому в контексті європейського спрямування особливої актуальності в Україні набуває проблема включення ґендерного компонента до системи освіти учнівської молоді. Однак сутність ґендерної освіти, теоретико-методологічні засади й стратегії цього введення сьогодні залишаються предметом наукових дискусій.
Проблема ґендерної освіти та виховання має міждисциплінарний характер, тому методологічні основи дослідження означеної проблеми враховують науково-теоретичний досвід філософії, політології, соціології, психології, педагогіки та культурології. Розмаїття тематики наукових публікацій переконує в широкомасштабності досліджень ґендеру комплексом наук соціально-гуманітарної спрямованості й дає змогу стверджувати, що переважна кількість авторів тяжіє до жіночої тематики.
Педагогічному аспекту ґендерних досліджень присвячені праці, автори яких розглядають питання ґендерної освіти в різних аспектах:
– історія жіночої освіти в Україні та у світі (О. Аніщенко [26], Л. Бабіч [43], В. Вірченко [121], Н. Дем’яненко [211; 212], В. Добровольська [224], Л. Єршова [251; 252; 253], К. Кобченко [343; 344], О. Мельник [467], З. Нагачевська [491; 492], В. Суковата [648], Т. Сухенко [649; 650], А. Толстокорова [661], Т. Шушара [734], Т. Яковишина [741]);
– можливості врахування статевої детермінанти в навчально-виховному процесі й застосування статево-рольового підходу в освіті та вихованні (В. Абраменкова [1], В. Агеєв [5], О. Антипова [28], Г. Бреслав [93], Г. Виноградська [119], М. Владимирова [119], Л. Коченкова [394], Г. Лактіонова [420], Л. Мазур [445], А. Мудрик [486; 487], Н. Полуактова [543], В. Симонов [619], А. Сиротюк [622], Л. Смагіна [628], Б. Хасан [691]);
– статево-рольова і ґендерна ідентифікація / соціалізація учнівської та студентської молоді (Н. Городнова [187], Т. Кубриченко [409], Д. Логвінова [436], О. Мруг [484], В. Новицька [506], С. Харченко [690]);
– розвиток ґендерної освіти в Україні й країнах Європи, Північної Америки та Великої Британії (О. Вашетіна [113], Л. Кобелянська [341], О. Кобзева [342], О. Луценко [442], О. Петренко [529], А. Толстокорова [661], С. Хрисанова [697], Н. Чухим [712]);
– проблеми фемінізації освіти та ґендерної компетенції суб’єктів освітнього процесу (Г. Бреслав [93], Т. Голованова [176], О. Железняк [256], І. Загайнов [263], А. Мудрик [487], Л. Надолинська [494], С. Рожкова [597], Б. Хасан [691]);
– можливості використання ґендерного підходу в організації навчального процесу, під час викладання окремих навчальних дисциплін (А. Апарцева [30], І. Герасимова [162], О. Клименко [338], І. Мунтян [488], М. Романовська [598], Н. Рунгш [600], Ж. Старовойтова [638], В. Суковата [648], М. Уланова [672], О. Фащук [679], О. Цокур [705]);
– ґендерний аналіз навчальної літератури: підручники для школи та вищих навчальних закладів (С. Вихор [123], Т. Говорун [168], Н. Городнова [188], М. Дьоміна, О. Кікінежді [329], Н. Козлова [353], М. Конюшкевич [385], С. Ліпатова [430], О. Марущенко [455; 456], Л. Попова [547], Н. Пушкарьова [585], Т. Рябова [607; 608], Г. Смирнова [629], О. Ярська-Смирнова [744]);
– ґендерне виховання та формування ґендерної культури учнів і студентів (О. Болотська [83], М. Борякіна [90], О. Васильченко [112], С. Вихор [123], І. Євтушенко [240], І. Іванова [294], С. Матюшкова [462], Н. Павлущенко [519], П. Терзі [658], А. Шевченко [718], Л. Шустова [733]);
– теоретичне узагальнення питань ґендерної педагогіки (В. Кравець [395], Л. Лендрик [426], С. Ліпатова [430], О. Луценко [442], С. Риков [603], О. Цокур [705], Л. Штильова [729]).
Історико-педагогічний розгляд питання становлення ґендерної освіти передбачає звернення до джерел, у яких узагальнюється досвід розвитку вітчизняної освіти. Сучасними ученими (О. Кісь, О. Петренко, Л. Смоляр, С. Хрисанова та ін.) запропоновані варіанти виділення періодів розвитку ґендерних досліджень в Україні. Вітчизняними науковцями зроблено значний крок у вирішенні проблем ґендерної педагогіки, проте багато питань залишаються остаточно нерозв’язаними та перебувають у стані наукових дискусій, з-поміж яких виокремлюємо проблему ґендерної освіти та виховання учнівської молоді у вітчизняних навчальних закладах.
Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і здобутками практичної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів щодо ґендерної освіти учнівської молоді дало змогу виявити низку таких суперечностей:
– між світовою практикою впровадження ґендерної ідеології в освіту і національно-культурними особливостями ставлення до ґендерної теорії, традиціями статево-рольової освіти / виховання в Україні;
– між інтенсивним розвитком ґендерних досліджень у сучасній науці, з одного боку, і відсутністю чітко оформлених теоретико-методологічних засад цих досліджень у педагогіці – з іншого;
– між декларованим принципом ґендерної рівності в освіті та орієнтацією вітчизняної системи освіти учнівської молоді на відображення традиційних ґендерних стереотипів тощо.
Науково-практичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей визначили доцільність здійснення системного теоретичного й історико-педагогічного дослідження. Отже, актуальність роботи визначається посиленням наукового інтересу до комплексу ґендерних питань у вітчизняній педагогіці, що зумовлює важливість порушеної проблеми, її зв’язок із розумінням особливостей сучасного розвитку освіти на нових демократичних принципах та необхідністю коригування педагогічних наукових досліджень і практичної роботи освітян з урахуванням ґендерного чинника. Розвиток вітчизняної системи освіти в руслі євроінтеграційних процесів зумовив вибір теми дисертації: “Теорія і практика ґендерної освіти і виховання учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половина ХХ – початок ХХІ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми відділу педагогіки та психології вищої школи Інституту вищої освіти НАПН України “Психолого-педагогічне проектування особистісно зорієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах” (номер державної реєстрації 0103U000963).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол № 11/10–1 від 22 грудня 2008 р.), уточнена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти НАПН України (протокол № 8/4-1 від 24 вересня 2009 р.), узгоджена міжвідомчою радою з координації наукових досліджень із педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22 грудня 2009 р.).
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження – на основі системного аналізу теорії, практики ґендерної освіти та виховання учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половини ХХ – початку ХХІ ст.) виявити сутність і провідні тенденції цього процесу; сформулювати пропозиції, які потребують урахування в контексті євроінтеграційних процесів сучасного етапу розвитку вітчизняної освіти.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
1) визначити передумови виникнення ґендерного напряму в освіті через аналіз історичної ретроспективи розв’язання питання статі в теорії навчання / виховання;
2) проаналізувати основні філософські, соціологічні й психологічні концепції ґендеру та з’ясувати теоретичне підґрунтя дослідження;
3) визначити методологічні й теоретичні засади ґендерної освіти й уточнити ключові дефініції ґендерної теорії в освіті;
4) проаналізувати міжнародні документи щодо проблем ґендерної освіти та виховання й практику впровадження ґендерної теорії в систему освіти країн Західної Європи, Північної Америки та СНД;
5) визначити періоди впровадження ґендерної освіти учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половина ХХ – початок ХХІ ст.);
6) на основі аналізу нормативно-правових документів України, що визначали й визначають освітню політику та практику освіти учнівської молоді, виявити провідні тенденції цього процесу;
7) розробити й обґрунтувати рекомендації щодо послідовної імплементації ідеї ґендерної рівності у вітчизняну освіту, які потребують урахування в контексті сучасних євроінтеграційних процесів, та визначити напрями подальшого науково-педагогічного дослідження проблем ґендерної освіти й виховання учнівської молоді в сучасних суспільно-політичних умовах.
Об’єкт дослідження – ґендерна освіта учнівської молоді.
Предмет дослідження – зміст ґендерної освіти / виховання та особливості її практичного впровадження у вітчизняному освітньому дискурсі (ІІ половина ХХ – початок ХХІ ст.).
Концептуальною ідеєю дослідження є положення про те, що ґендерний напрям є суттєвим чинником реформування вітчизняної системи освіти. Його поява спричинена об’єктивним процесом євроінтеграції освітньої системи України, що зумовлює необхідність її оновлення на демократичних засадах.
Концепція дослідження ґрунтується на розумінні ґендеру як змінюваної та соціокультурно зумовленої категорії, яка по-різному тлумачиться сучасними вченими відповідно до обраної соціалізаційної концепції та сфери наукового пошуку. Ґендер (у педагогічному аспекті) – результат процесу соціалізації, набуття людиною (відповідно до своєї статі) рис, якостей, моделей поведінки, які сформовані суспільством у конкретно-історичний проміжок часу й відображають характер (авторитарний / домінаторний чи демократичний /егалітарний) політико-економічної та соціально-культурної взаємодії “чоловічого” і “жіночого”. Ґендер на індивідуальному рівні не є постійною, фіксованою атрибутивною характеристикою людини, яка по суті перебуває в процесі постійного вибудовування свого типу ґендеру. Натомість на суспільному рівні ґендер має усталені характеристики, чіткі межі та формується під впливом ґендерних стереотипів у процесі соціалізації.
Ґендерна освіта – цілеспрямований процес розвитку й саморозвитку особистості, в якому вона опановує соціально значущий досвід людства шляхом здобуття (засвоєння) історико-культурологічних, соціально-правових та психолого-педагогічних знань щодо ґендерної рівності, формування вмінь і навичок ґендерно толерантних дій, виховання ґендерної культури, що сприяє формуванню суспільства ґендерної рівності. Ґендерну освіту розглядаємо у двох аспектах: як складову змісту навчання / виховання та як створення сприятливого ґендерно збалансованого середовища для здобуття освіти. Таке розуміння ґендерної освіти вбачає головне завдання ґендерного виховання у формуванні нових моделей ґендерної (андрогінної чи ґендерно нейтральної) самосвідомості та типів поведінки, які базуються на принципах егалітарності й толерантності, з урахуванням особливостей життєвого досвіду і чоловіків, і жінок.
Теорія та практика ґендерної освіти в історико-педагогічному ракурсі – це аналіз передумов появи ґендерної теорії в педагогічній думці й загальнонауковому дискурсі, виявлення провідних тенденцій процесу імплементації ґендерної ідеології до вітчизняної системи освіти, з’ясування причин, що сприяють розвитку цього процесу або ж, навпаки, гальмують його.
Ключовими в дослідженні стали положення про залежність теорії і практики ґендерної освіти й виховання від таких чинників:
– рівня демократичного розвитку суспільства та його готовності до сприйняття ідеї ґендерної рівності;
– вирішення питання своєчасності введення ґендерної теорії до системи освіти на законодавчому рівні;
– наявності у вітчизняному науково-педагогічному дискурсі теоретичного підґрунтя для імплементації ідей ґендерної ідеології;
– розуміння освітянами спорідненості, але не тотожності статево-рольового й ґендерного підходів в освіті;
– усвідомлення педагогами-практиками доцільності ґендерної освіти та можливості її впровадження, зважаючи на завдання, що стоять перед сучасною освітою.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та розв’язання його завдань використано комплекс методів, зумовлених специфікою досліджуваної проблеми. Загальнонаукові методи (аналіз і синтез, зіставлення, узагальнення, систематизація) дали змогу здійснити теоретичний аналіз педагогічних, філософських, соціологічних та психологічних праць вітчизняних і зарубіжних науковців, нормативних документів із ключових питань досліджуваної проблеми та визначитися з теоретико-методологічними засадами дослідження; історико-ретроспективний метод дозволив охарактеризувати розвиток та становлення ґендерної освіти учнівської молоді в навчальних закладах України в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.; історико-логічний аналіз теоретичних підходів у педагогіці щодо врахування статі (статевих відмінностей) в освіті та вихованні дав можливість простежити особливості розв’язання проблеми на різних етапах розвитку педагогічної думки; метод термінологічного аналізу спрямовано на розкриття сутності ґендерної освіти та виховання за допомогою виявлення та уточнення значень і смислів основоположних понять, що сприяло покращенню понятійного апарату дослідження; метод ґендерної експертизи дав змогу провести ґендерний аналіз документів (освітні закони, державний стандарт загальної середньої освіти та навчальні програми загальноосвітніх навчальних закладів), що становлять нормативно-правову базу сучасної освіти учнівської молоді в Україні; методи систематизації та узагальнення вивчених матеріалів сприяли осмисленню результатів і формулюванню висновків. Комплексне застосування цих методів забезпечило можливість системного пізнання предмета дослідження.
Для обґрунтування сутності сучасного стану й перспектив розвитку ґендерної освіти учнівської молоді в Україні здійснено ретроспективний аналіз цієї проблеми. У розробленні основних положень дисертації автор спирається на широке коло теоретичних та емпіричних досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців.
Джерелами дослідження слугували документи вітчизняної законодавчої бази в галузі освіти; електронні інформаційні ресурси Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; офіційні статистичні дані та дослідження українських науковців, матеріали наукових конференцій; аналітичні матеріали міжнародних культурно-освітніх, громадських та освітніх організацій (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Ради Європи, Світового банку тощо), діяльність яких спрямована на впровадження принципів ґендерної рівності в освіті. Дисертація виконана на основі матеріалів численних джерел, основними з яких є філософські, соціологічні, психологічні та педагогічні наукові тексти.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Саме в цей період відбувається поступове впровадження ідей ґендерної рівності до суспільного життя України, що позначається на розвитку вітчизняної системи освіти. Нижня хронологічна межа визначається актуалізацією питань статі в освіті, науковою дискусією щодо доцільності введення проблем статевого виховання до освітніх програм тощо. Верхня хронологічна межа (перші 10 років ХХІ ст.) визначається перебудовою освітньої політики України з урахуванням загальноєвропейських стандартів; це час теоретичного узагальнення практичних здобутків і пошуку шляхів ефективного впровадження ґендерної теорії до освіти та виховання учнівської молоді в навчальних закладах України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:
– вперше відтворено цілісну картину ґендерної освіти та виховання учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половина ХХ – початок ХХІ ст.) із урахуванням становлення та розвитку ґендерної теорії в педагогіці та загальнонауковому дискурсі, що дало змогу встановити періодизацію цього процесу: І етап – підготовчий (кінець 70-х – 90-ті рр. ХХ ст.); ІІ етап – інституалізаційний (кінець 90-х рр. ХХ ст. – 2005 р.); ІІІ етап – апробаційний (2005 р. – дотепер);
– вперше виявлено провідні тенденції розвитку теорії та практики ґендерної освіти учнівської молоді в досліджуваний період, зокрема: демократизація освітньої системи України та поступове впровадження ґендерних ідей до вітчизняної системи освіти; наявність суттєвих розбіжностей у розумінні науковцями методологічних засад ґендерної освіти учнівської молоді, що ускладнює практичне впровадження ґендерної ідеології в освіту;
– уточнено термінологічний апарат ґендерної проблематики в освіті та предметну галузь ґендерних досліджень у педагогіці;
– удосконалено методику проведення ґендерної експертизи нормативно-правової бази вітчизняної системи освіти, на підставі якої сформульовано висновок про те, що сучасна система освіти України все ще перебуває під дією прихованого навчального плану щодо відтворення наявних (домінаторних) ґендерних відносин у суспільстві та потребує ґрунтовного розроблення сучасної концепції освіти й виховання з обов’язковим урахуванням ґендерного компонента;
– дістали подальшого розвитку положення про ґендерну освіту та виховання як обов’язкову складову євроінтеграційного процесу реформування вітчизняної освітньої системи та як одну із засад сталого розвитку сучасного суспільства, повноцінного розвитку особистості; рекомендації щодо ґендерного збалансування вітчизняної системи освіти учнівської молоді.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в уточненні термінологічного апарату та методологічних засад, важливих для ґендерних досліджень у педагогіці. Детальний аналіз змісту і практики ґендерної освіти й узагальнення його результатів можуть бути використані в конкретних методичних розробках, навчальних планах, методичних посібниках із ґендерно збалансованої освіти, а також у лекційних курсах із педагогіки (“Педагогіка”, “Вікова педагогіка та психологія”, “Ґендерна педагогіка” й “Історія педагогіки”) для студентів педагогічних спеціальностей. Окремі розроблені проблеми можуть бути включені до програм курсів підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної освіти. Дослідження розкриває нові можливості вдосконалення та істотного коригування шкільних програм, підручників, навчальних посібників для подолання ґендерно стереотипізованого викладу матеріалу і мовного сексизму. Крім того, завдяки введенню до наукового обігу маловідомих англомовних джерел, нормативних документів та фактів, що торкаються проблеми впровадження ідеї ґендерної рівності в освіті, проведене дослідження поглиблює уявлення про розвиток ґендерної освіти й виховання у вітчизняній педагогіці.
Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі аналізу теорії й практики ґендерної освіти/виховання учнівської молоді, упроваджено в практику роботи Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (довідка про впровадження № 1263–40/03 від 30 листопада 2011 р.); Волинського національного університету ім. Лесі Українки (довідка про впровадження № 2/4886 від 28 листопада 2011 р.); Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського (довідка про впровадження № 267 від 12 грудня 2011 р.), Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 869 від 26 грудня 2011 р.), а також Національного університету “Острозька академія” (довідка про впровадження № 02-188 від 27 грудня 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Навчальна програма “Теоретико-методичні засади ґендерної освіти” (за вимогами кредитно-модульної системи) для студентів ІІ курсу напряму підготовки: 0101 “Педагогічна освіта” (у співавторстві із Т. Головановою, особистий внесок здобувача – концепція програми та 50% розроблення програмного матеріалу). На ґрунті пропонованої праці автором розроблено програму одноденного тренінгу “Ґендерний вимір освіти” для системи післядипломної педагогічної освіти (особистий внесок здобувача – концепція програми та 50 % розроблення програми). Автор увійшов до складу колективу з написання навчально-методичного посібника для загальноосвітніх навчальних закладів “Як навчати школярів долати ґендерні стереотипи: конспекти занять” (особистий внесок автора в розробці планів-конспектів 10 уроків для учнів 5–6 класів – 2,26 ум.-друк. арк.).
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки на тему “Становлення та розвиток Києво-Могилянської академії як вищого навчального закладу європейського рівня освіти” захищена в Інституті педагогіки АПН України у 1995 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення, висновки й результати дослідження доповідалися та обговорювалися на:
– міжнародних наукових конференціях: “Мова і культура” (м. Київ, 2005 р.); “Актуальные проблемы теории и практики профессионального высшего образования” (м. Нижній Новгород, 2004 р.); “Інновації у вищій школі” (м. Ніжин, 2004 р.); “Профилактика психологического насилия, манипуляции сознанием и развитие критического мышления в молодежной среде” (м. Київ, 2004 р.); “Русская литература в современном культурном пространстве” (м. Томськ, 2005 р.); “Інтеграція ґендерного підходу в сучасну науку та освіту: результати та перспективи” (м. Одеса, 2005 р.); “Иностранные языки и литературы: актуальные проблемы методологии исследования” (м. Перм, 2007 р.); “Ґендер. Екологія. Здоров’я” (м. Харків, 2008 р.); “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (м. Умань, 2008 р.); “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (м. Київ, 2008 р.); “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського простору” (м. Київ, 2008 р.; 2009 р.; 2010 р.), “Ґендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії” (м. Тернопіль, 2011 р.);
– науково-практичних конференціях: “Методика викладання іноземної мови та літератури”, присвячена пам’яті доктора педагогічних наук, професора В.Л. Скалкіна (м. Одеса, 2009 р.); “Вища школа України: удосконалення якості підготовки фахівців” (м. Черкаси, 2009 р.); “Гендерные исследования в образовании: проблемы и перспективи” (м. Волгоград, 2009 р.); “Розвиток творчої особистості студента як суб’єкта професійної самоактуалізації: проблеми, пошук, тенденції” (м. Донецьк, 2009 р.); “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (м. Тернопіль, 2009 р.); “Педагогіка ХХІ” (м. Караганда, 2010 р.); “Педагогіка вищої школи у ХХІ столітті: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Одеса, 2010 р.);
– всеукраїнських наукових конференціях: “Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (м. Київ, 2003 р.); “Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи” (м. Тернопіль, 2003 р.); “Інноваційні практики впровадження гендерної освіти” (м. Луганськ, 2009 р.); “Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів” (м. Кривий Ріг, 2010 р.); “Сучасні технології викладання гуманітарних дисциплін: інноваційний та науково-прикладний аспекти” (м. Донецьк, 2011 р.); “Ґендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.);
– Форумі ґендерних освітніх центрів “Сучасні тенденції ґендерної освіти в Україні” (м. Київ, 2010 р.);
– Всеукраїнському науково-методичному семінарі “Впровадження навчальних програм з гендерних проблем у вищій школі: досвід і перспективи” (м. Київ, 2004 р.);
– круглих столах: “Впровадження ґендерних підходів в систему освіти та експертних консультаціях з інституціоналізації ґендерної освіти” (м. Київ, 2010 р.); “Ґендерний мейнстримінг і українська ґендерна політика: здобутки і проблеми” (м. Київ, 2010 р.); міжнародний науково-практичний круглий стіл “Ґендерна освіта в Україні: досвід, проблеми, перспективи” (на виконання наказу МОН № 839 “Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту”) (м. Київ, 2010 р.).
Також доповіді з результатами нашого дослідження виголошувалися на методичних семінарах у Криворізькому державному педагогічному університеті впродовж 2002–2010 рр., на засіданнях відділу психології та педагогіки вищої школи Інституту вищої освіти НАПН України впродовж 2008–2011 рр.; на методичних семінарах освітніх працівників Дніпропетровської області впродовж 2003–2011 рр.
Публікації. Основні положення та висновки дослідження відображено в 56 опублікованих працях (з них 52 одноосібні), з них: 1 – монографія, 22 – статті в наукових фахових виданнях з педагогіки, 16 – матеріали конференцій, 12 – статті в інших виданнях, 5 – навчально-методичні видання.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (815 найменувань, із яких 70 англомовних) і додатків. Загальний обсяг дисертації – 524 сторінки, із них основного тексту – 380 сторінок. Робота містить 8 таблиць, 21 рисунок, 5 додатків на 49 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Системний аналіз теорії та практики ґендерної освіти і виховання учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половина ХХ – початок ХХІ ст.) дав змогу зробити такі висновки.
1. На основі історико-ретроспективного аналізу розв’язання питання статі в теорії навчання/виховання визначено передумови виникнення ґендерного напряму в освіті.
Насамперед, це об’єктивна зумовленість актуалізації питання статі в освіті, що відбувалося одночасно та внаслідок історико-культурних змін. Зміст освіти (навчання й виховання) завжди визначався суспільними вимогами до освітнього рівня чоловіка / жінки як об’єктів навчально-виховного процесу відповідно до їхніх суспільних функцій та статусів. Суттєві зміни змісту жіночого навчання – від домогосподарства (у широкому розумінні) до наукової освіти – відбулися внаслідок необоротних суспільних процесів (виникнення, розвиток і розв’язання “жіночого питання”, яке “остаточно” вирішено в радянські часи, адже з того часу практично не було офіційних перешкод для здобування жінками освіти). Проте залишилося питання міжстатевої взаємодії в навчально-виховному процесі, відтак, у педагогіці було актуалізовано питання статевого виховання та освіти, яке до сьогодні не втратило своєї гостроти.
Окреслені передумови можуть слугувати частковим поясненням наявності в педагогічних дослідженнях стійкої тенденції до ототожнення питань жіночої освіти та освіти статевої з проблемою ґендерної освіти та виховання, із якими мають лише логіко-еволюційний зв’язок.
2. Порівняльний аналіз філософських та соціально-психологічних концепцій ґендеру дав змогу з’ясувати теоретичне підґрунтя дослідження, що дає підстави для висновку про ствердження загальнонаукового розгляду цього поняття переважно у двох площинах: пояснювально-інституалізаційній та роз’яснювально-конструктивістській.
Представники першої концепції вважають наявність ґендерних відмінностей історично та цивілізаційно виправданою, непорушною. Ця позиція в науці визначається як біодетерміністська, хоч такої позиції нині дотримується невелика кількість учених. Тому до представників цього напряму зараховуємо тих науковців, які у своїх працях уникають чіткого визначення методологічних засад, намагаючись поєднати ґендерну теорію з біодетермінізмом.
Представники другої концепції виявляють умовність і мінливість ґендеру, тому ґендерні відмінності вважають штучно сконструйованими та культурно успадкованими. Основну увагу таких науковців (до яких належить і автор дослідження) зосереджено на виявленні механізмів відтворення та поширення ґендерних стандартів. Конструктивістський підхід ставить під сумнів доцільність і вічність будь-яких соціальних систем (зокрема й ґендерної) та замість ґендерної ієрархії (біодетермінізму) пропонує конструктивні моделі варіативності ґендеру.
3. Аналіз базових понять ґендерної теорії в педагогічному аспекті дає можливість визначити таке. Стать – сукупність анатомо-біологічних (вроджених) ознак людини, які визначають її роль у процесі прокреації. Натомість ґендер – результат процесу соціалізації, набуття людиною відповідно до своєї статі рис, якостей, моделей поведінки, які сформовані суспільством у конкретно-історичний проміжок часу й відображають характер (авторитарний / домінаторний чи демократичний / егалітарний) політико-економічної та соціально-культурної взаємодії “чоловічого” і “жіночого” (статусні позиції жінок та чоловіків).
Унормовують ґендер, не допускаючи його варіативності, ґендерні стереотипи, які мають чітко виражений статевий, приписаний характер. Саме тому ґендерні стереотипи стають на заваді всебічного розвитку особистості, обмежуючи стратегії її зростання “законом статі”. Відтак, на суспільному рівні (на відміну від індивідуального рівня) ґендер має усталені характеристики, чіткі межі та формується під дією системи ґендерних стереотипів. Набуття особистістю “ґендеру” відбувається в процесі та внаслідок ґендерної соціалізації, яка здійснюється у двох аспектах – як емпіричне опанування певною системою знань / умінь (навичок) і як те саме опанування, що контролюється та спрямовується системою освіти й виховання (зміст, методика тощо).
Ґендерна соціалізація в освіті – це процес формування ґендерної ідентичності учнів / учениць (тобто ґендерних уявлень, відносин і діяльності особистості), який має емпіричний та керований характер. Тому важливим у понятті ґендеру в педагогічному аспекті є його дієвий зміст. Ґендер “існує” лише в дії та взаємодії як стратегія вибору моделей співвіднесення маскулінного та фемінінного, сполучення яких породжує явище андрогінії. При цьому важливо зауважити, що це співіснування не означає взаємовитіснення. Вибудовування особистістю свого типу ґендеру відбувається безперервно, у процесі соціалізації з орієнтацією на загальноприйняті норми (стереотипи) щодо маскулінності та фемінінності, які базуються на іманентних природних чинниках (стать) і внормовуються практикою суспільного життя. До структури ґендерної ідентичності належать процеси ґендерного виховання та навчання, які становлять основи ґендерної освіти.
4. Звернення до міжнародної правової бази світового співтовариства демонструє розвиток концепції ґендерної рівності в освіті: від вимоги рівного з хлопцями / чоловіками доступу дівчат / жінок до навчання через вимогу ґендерно збалансованого освітнього середовища до вимоги щодо рівних можливостей і хлопців, і дівчат у користуванні результатами навчання. Останнє (можливості хлопців та дівчат у реалізації результатів освіти – зовнішні результати рівності) сьогодні є головним індикатором ґендерної рівності в освіті.
Вивчення досвіду інших країн щодо уведення ґендерного компонента в освіту довело, що ґендерна освіта та виховання є необхідною складовою загального процесу демократизації суспільства й запорукою існування суспільства рівних прав і рівних можливостей. Країни з розвиненою демократією сьогодні мають значний теоретико-методичний доробок з упровадження ґендерної теорії на різних освітніх рівнях і зосереджені на питаннях, які мають глобально-цивілізаційний характер. Країни пострадянського простору все ще перебувають на “жіночій стадії” ґендерної тематики; теоретико-методична база має фрагментарний та несистематизований характер. Загалом світовий освітній досвід пропонує низку варіантів упровадження ґендерного підходу, який ще потребує свого докладного вивчення й узагальнення.
5. З’ясування методологічних і теоретичних засад здійснення ґендерної освіти учнівської молоді та вивчення досвіду впровадження ґендерної освіти в навчальних закладах України дали змогу встановити періодизацію цього процесу:
І етап – підготовчий (кінець 70-х – 90-ті рр. ХХ ст.) – характеризується пожвавленням інтересу педагогіки до питань статі в освіті, спочатку як питань статевого виховання та освіти, які розцінюються як передумова впровадження ґендерних ідей; 90-ті рр. ХХ ст. – час докорінних змін суспільного функціонування, що пов’язане з державною перебудовою, здобуттям Україною незалежності, становленням якісно нової системи освіти, розробкою й запровадженням Державного стандарту середньої та вищої освіти в нових соціальних умовах;
ІІ етап – інституалізаційний (кінець 90-х рр. ХХ ст. – 2005 р.) – період поступового впровадження саме ґендерних ідей до вітчизняної освіти, цей процес значною мірою активізувався та одержав підтримку переважно міжнародних громадських організацій уже на початку 2000 р.;
ІІІ етап – апробаційний (із 2005 р. дотепер) – із 2005 р. після ухвалення Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків в Україні” завдяки наказам та розпорядженням МОН України за підтримки низки проектів Програми розвитку ООН відбувається широке впровадження ідей ґендерної теорії в діяльність загальноосвітніх навчальних закладів.
6. Аналіз нормативно-правових документів України, що визначали й визначають освітню політику та практику освіти учнівської молоді, виявив провідні тенденції цього процесу.
Принцип ґендерної рівності поступово, за підтримки міжнародних організацій та завдяки творчій ініціативі вчителів, упроваджується і в освітню сферу, однак доводиться констатувати малоефективність цього процесу. Його гальмування в практиці освіти та виховання пов’язуємо з відсутністю ґендерної складової в освітніх стандартах і навчальних програмах, що регламентують практику повсякденної освітньо-виховної роботи. Крім того, соціально-політичні та економічні умови державного розвитку України й існування певних труднощів у суспільному сприйнятті ґендерної теми (пострадянська ілюзія вирішеності проблем статевої нерівності; споріднення націоналістичного та феміністичного дискурсів, міф про фемінінний характер української ментальності; штучно розтиражована думка про традиційний в українському суспільстві особливий статус жінки як берегині домашнього спокою та добробуту тощо) зумовили гальмування розвитку ґендерних досліджень у вітчизняній педагогічній науці та практиці освіти й виховання учнівської молоді.
Наявні сьогодні розбіжності в наукових поглядах щодо сутності ґендерної освіти та виховання зумовлені відсутністю загальноприйнятої методологічної концепції ґендерної освіти й відображають дві головні тенденції: розуміння ґендерної освіти як процесу (врахування статевих відмінностей та добір відповідних форм і методів) організації освіти та виховання й розуміння ґендерної освіти як сукупності певних знань, умінь, навичок. Подолати наявні розбіжності в поглядах науковців та уникнути статевої диференціації в освіті можна завдяки новій освітній парадигмі – парадигмі компетентностей, коли кінцевою освітньою метою є ґендерна компетентність. Установлено, що процес ґендерної освіти повинен бути спрямований на формування ґендерно компетентної особистості шляхом уведення ґендерних компетенцій до освітнього стандарту відповідного рівня освіти, які зумовлюють і характеризують рівень її ґендерної культури (цінності та ставлення до них, що виявляється в поведінці) і формуються завдяки освітньо-виховним зусиллям педагогічного середовища.
7. Проведений аналіз нормативно-правових документів України в галузі освіти дає змогу визнати, що декларований принцип рівного (“незалежно від статі”) доступу до освіти розуміється лише як відсутність відвертої заборони дівчатам здобувати якісну освіту. Зважаючи на те, що в міжнародному законодавстві наявні три моделі ґендерної рівності: формальна, протекціоністська й субстантивна (перші дві моделі лише зовнішньо вирішують проблеми ґендерної нерівності та не сприяють системному подоланню ґендерної дискримінації, лише субстантивна модель вирішує проблему комплексно), можемо стверджувати таке. Вітчизняні закони щодо освіти демонструють формальну модель – як підтвердження рівного доступу до навчання. Загалом у документах, які визначали та визначають освітню політику України в розглянутий у роботі період, принцип ґендерної рівності належним чином не враховано. Аналіз державних документів щодо впровадження ідеології ґендерної рівності свідчить, що основною проблемою тут залишається декларативність, формалізм та неузгодженість законодавчих положень.
Вітчизняні освітні стандарти й навчальні програми відтворюють протекціоністську модель – як пояснення необхідності різного навчання турботою про майбутнє дівчат. Однак для встановлення ґендерної рівності в освіті необхідною є реалізація субстантивної моделі – створення рівних можливостей для навчання і хлопців, і дівчат. Загалом неврахування проблем ґендерної нерівності в номенклатурно-правових документах, їхнє замовчування чи неповне висвітлення є виявом фактичної (de facto) дискримінації, оскільки порушує ґендерну рівність у плані результативності освіти.
8. Обґрунтовано необхідність комплексного залучення поняття ґендерної освіти та виховання (і похідних концептів) до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність освітніх закладів (закони України про освіту, освітні державні програми), у яких необхідно приділяти увагу такій важливій проблемі сьогодення, як подолання дискримінації за статевою ознакою. На підставі цього сформульовано рекомендації щодо послідовної імплементації ідеї ґендерної рівності в освіту учнівської молоді.
Доведено необхідність уведення ґендерного показника (як розподіл учнів за статтю) у статистичні таблиці, у яких відображено стан вітчизняної освіти на певний навчальний рік, що дасть можливість простежити провідні тенденції розвитку освіти в ґендерному аспекті. Вказівку на стать учнів (кількісний показник) необхідно вводити до всіх таблиць, які містять кількісні дані. Це дасть змогу виявити можливі ґендерні диспропорції на різних освітніх рівнях.
Для забезпечення ґендерного паритету в навчанні та вихованні учнівської молоді та для подолання наявних суперечностей між законодавчими деклараціями й освітніми правовими актами необхідне виконання таких дій:
– зробити низку уточнень у “Державному стандарті загальної середньої освіти”: у розділ “Загальні положення” варто додати посилання на ґендерний підхід та сформулювати його сутність; у таблиці, які містять матеріал щодо результатів навчання, поряд зі словом “учень” послідовно використовувати слово “учениця”;
– до концепцій національного виховання необхідно послідовно вводити ґендерний компонент, можливо, на сучасному етапі розвитку вітчизняної системи освіти як складову громадянського виховання (виховання громадянськості повинно включати не лише “громадянську, політичну соціалізацію” молоді, а й соціалізацію ґендерну);
– для оновлення навчальних програм до їхнього змісту потрібно: здійснити послідовне введення понять “ґендерний підхід” та “ґендерна компетентність” (розділ “Пояснювальна записка”, перелік головних підходів, що застосовуються у вивченні тієї чи тієї навчальної дисципліни); увести ґендерну складову до частини програм, у яких визначено “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів / учениць”, та в розділ “Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів / учениць”; включити до змісту програм соціально-гуманітарного циклу поняття, що співвідносні з поняттями ґендерного спрямування (“ґендерні ролі”, “дискримінація”, “сексизм”, “ґендерне право”, “ґендерна демократія”, “ґендерний паритет”, “ґендерна культура”, “ґендерна психологія”, “ґендерна рівність”, “ґендерна толератнтість”, “егалітаризм” тощо); подолання мовного сексизму, заміна сексистської лексики ґендерно нейтральною.
Пропоноване дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Подальшого вивчення потребують питання, пов’язані з визначенням перспектив і розробленням механізмів упровадження ґендерного підходу в теорію та практику освіти і виховання учнівської молоді; проблеми ґендерної збалансованості навчальних програм та навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів; підготовка методичних рекомендацій для ефективного впровадження ґендерної ідеології до освіти й виховання учнівської молоді на різних ступенях освіти. Особливу увагу слід приділити питанням національної специфіки імплементації ґендеру в освіту (пошукам своєї моделі), можливості її розгляду з позицій народної педагогіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В. В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе / В. В. Абраменкова // Вопросы психологии. — 1987. — №5. — С. 70—78.
2. Абубикирова Н. Гендерная экспертиза законодательства [Электронный ресурс] / Н. Абубикирова. — Режим доступа : http://www.widm.unibel.by/Bulletins/n5/Bn5a2%28gender%20expert%29.htm.
3. Абубикирова Н. И. Что такое «гендер»? / Н. И. Абубикирова // Общественные науки и современность. — 1996. — №6. — С. 123—125.
4. Авер’янова Г. М. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства : монографія / Г. М. Авер’янова, Н. М. Дембицька, В. В. Москаленко. — К. : “ППП”, 2005. — 307 с.
5. Агеев В. С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов / В. С. Агеев // Вопросы психологии. — 1987. — №2. — С. 152—157.
6. Азарова Е. Функционирование моральных гендерных стереотипов в современном коммуникативном пространстве / Е. Азарова // материалы Научн. конф. [“Этическое и эстететическое: 40 лет спустя”], (СПб., 26-27 окт., 2000 г.). —СПб. : [б. и.], 2000. — С. 9—12.
7. Азербайджанский гендерный информационный центр [Электронный ресурс] / материалы Методологической школы по гендеру [“Гендерное образование”]. — Режим доступа : http://education.gender-az.org/index.shtml?id_doc=109.
8. Айвазова С. Гендерное равенство в контексте прав человека : пособие / С. Айвазова. — М. : Эслан, 2001. — 80 с.
9. Айвазова С. К истории феминизма / С. Айвазова // Общественные науки и современность. — 1992. — №6. — С. 153—168.
10. Албегова И. Ф. Социальная работа в гендерном аспекте [Электронный ресурс] / И. Ф. Албегова // Социокультурный анализ гендерных отношений : [сб. ст. / под ред. Ярской-Смирновой Е.]. — Саратов : Изд.-во СГУ, 1998. — Режим доступа : http://anthro-socwork.narod.ru/publ/gend_sb_www/chapter_2/albegova.htm.
11. Александрова О. Ф. Толерантність як особистісна складова майбутнього вчителя у контексті гуманістичних цінностей / О. Ф. Александрова / Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — 2007. — №34. — С. 119—123.
12. Александровская М. Раздельное обучение: траектория полета / М. Александровская // Обруч. — 1998. — № 6. — С. 18—20.
13. Алексеева Е. В. Психологические основы толерантности учителя / Е. В. Алексеева, С. Л. Братченко // Монологи об учителе. — СПб. : СПбАППО, 2003. — С. 165—172.
14. Алешина Ю. Е. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины / Ю. Е. Алешина, А. С. Волович // Вопросы психологии. — 1991. — № 4. – С. 74– 82.
15. Алиева Э. Ф. Толерантность как основа социальной безопасности в образовательном пространстве [Электронный ресурс] / Э. Ф. Алиева. — Институт Социального Конструирования. Методический кабинет. Публикации. — Режим доступа : http://www.socialedu.ru/doc-isk/alieva-toler.doc.
16. Альтернативный отчет о выполнении Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин в Украине. Подготовлено сетью общественных организаций по инициативе. Женского консорциума Украины. / Магдюк Л., Плотян С. и др. ; под ред. О. Ярош. — К. : [б. в.], 2008. — 51 с.
17. Амонашвили Ш. Размышления о гуманной педагогике / Ш. Амонашвили. — М. : Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2001. — 464 с.
18. Аналітична доповідь Центру Разумкова «Система освіти і Україні: стан та перспективи» // Національна безпека і оборона. — 2002. — №4. — С. 3—35.
19. Ананьєв Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. — СПб. : Питер, 2001. — 288 с. — (Серия “Мастера психологии”).
20. Андерсен М. Л. Изменение учебной программы высшего образования / М. Л. Андерсен ; [пер. с англ. Е. Н. Лучининой ] ; ред. В. И. Успенской. — Тверь : Феминист Пресс, 2003. — 34 с.
21. Андрєєв М. Теоретичні основи формування педагогічної толерантності вчителів / М. Андрєєв // Гуманізація навчально-виховного процесу: [збірник наукових праць. / наук. ред. Сипченко В. І.]. — Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. — Випуск ХХХ. — С. 3—7.
22. Андреев Ю. В. «Минойский матриархат» (социальные роли мужчины и женщины в общественной жизни минойского Крита) / Ю. В. Андреев // Вестник истории. — 1992. — № 2. — С. 3—14.
23. Андреева Н. И. Формирование гендерной культуры в современном обществе: философско-культурологический анализ : философско-культурологический анализ : дисс. ... доктора филос. наук : 09.00.13 / Андреева Наталия Ивановна. — Ростов на Дону, 2005 — 285 с.
24. Андреева Т. В. Семейная психология [учеб. пособие] / Т. В. Андреева. — СПб. : Речь, 2004. — 244 с.
25. Андрущенко В. Гуманізм і гуманітаризм : cпільне і специфічне / В. Андрущенко, М. Михальченко // Вища освіта України. — 2005. – № 4. – С. 5– 12.
26. Аніщенко О. В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 ,,Теорія та методика професійної освіти” / О. В. Аніщенко. — К., 2000. — 20 с.
27. Аніщук Н. В. Правові засоби викорінення гендерного насильства в Україні: історико-теоретичний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 ,,Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Н. В. Аніщук. — Одесса, 2008. — 36 с.
28. Антипова А. П. Взаимодействие педагогов и старших подростков в образовательном процессе с учетом половой дифференциации : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Общая педагогика” / А. П. Антипова. — СПб., 1999. — 22 с.
29. Антонець Н. Б. Історія навчально-виховних закладів м. Києва: перша Київська приватна жіноча гімназія О. Дучинської / Н. Б. Антонець // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — 2007. — №36. — С. 48—51.
30. Апарцева А. О. Психолого-педагогические факторы формирования гендерного самосознания студентов вуза [Электронный ресурс] / А. О. Апарцева // материалы Междунар. науч.-практ. Интернет–конф. [“Модернизация и развитие системы дополнительного профессионального образования”], (Новосибирск, 2007) / Новосибирск, 2007. — Режим доступа : http://www.sipk.ru/conference/pdf_
2007/06_Aparceva.pdf.
31. Арапов М. Сексуальне виховання школярів / М. Арапов // Директор школи. Україна : Науково-методичний журнал. — 2007. — №1. — С. 62—64.
32. Арешонков В. Ю. Толерантність як складова професіоналізму викладачів системи післядипломної педагогічної освіти / В. Ю. Арешонков // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — 2008. — № 37. — С. 47—52.
33. Аркин Е. А Дошкольный возраст его особенности и гигиена / Ефим Аронович Аркин. — М.: Госиздат, 1921. — 430 с.
34. Арутюнова Л. А. Воспитание мальчиков и девочек / Л. А. Арутюнова, Т. А. Репина // Дошкольное воспитание. — 1984. — №6. — С. 50—51.
35. Асмолов А. Г. О женщинах, экологии и … не только (после праздничные размышления) [Электронный ресурс] / А. Г. Асмолов // Эко-информ: агенство экологической информации. — Режим доступа : http://www.ecoinform.ru/public/release/?id=8377.
36. Асмолов А. Г. О смыслах понятия “толерантность” / А. Г. Асмолов, Г. У. Солдатова, Л. А. Шайгерова // Век толерантности: Научно-публицистический вестник. — Москва : МГУ, 2001. — №1. — С. 8—18.
37. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихол. анализа: [учеб. для вузов по спец. “Психология”] / А. Г. Асмолов. — М. : Из-во МГУ, 1990. — 367 с.
38. Асташина О. Гендерные исследования в лингвистике [Электронный ресурс] / О. Асташина // материалы І Всерос. науч.-метод. конф. [“Методы обучения и организация учебного процесса в вузе”], (Рязань, 2005 г.). — Режим доступа : http://www.rsreu.ru/materials/method2005/others.htm.
39. Астрономія : навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс]. — Київ. — 2006. — Режим доступу: http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=category§ionid=10&id=321&ft=1&Itemid=1027&ft=1.
40. Астрономія 11 клас: навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства освіти та науки України. — Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/average/prog12/ast_pr.doc.
41. Астрономія 11 клас: навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства освіти та науки України. — Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/average/prog12/ast_ak.doc.
42. Бабешко О. П. Актуальність гендерного підходу в процесі фізичного виховання студенток / О. П. Бабешко// Освіта Донбасу. — 2002. — №5. — С. 69–72.
43. Бабіч Л. В. Проблеми гендерного виховання в педагогіці А. С. Макаренка та В. О. Сухомлинського / Л. В. Бабіч, Г. М. Кондратенко / Таврійський вісник освіти : науково-методичний журнал. — 2005. — №3 (11). — С. 27—34.
44. Бабюк І. О. Статеве виховання дітей і підлітків-інвалідів: [учбово-метод. посібник] / І. О. Бабюк, Н. Є. Бенюх, А. І. Авраменко. — Донецьк : ДОЦССМ, 1998. — 30 с. — (Серія : “Сексуальне здоров’я молоді”).
45. Багаева Л. М. Исследование гендерных стереопипов [Электронный ресурс] / Л. М. Багаева // материалы Междунар. конф. студ., аспир. и молод. уч., [“Ломоносов”], (СПб., 8-11 апр. 2008 г.). — СПб. : [б. и.], 2008. — Режим доступа : http://www.lomonosov-msu.ru/2008/.
46. Багичева Ж. Б. Гендерный подход в профессиональной подготовке будущего учителя / Ж. Б. Багичева // Омский научный вестник. — 2008. — Т. 72. (№5). — С. 178—179.
47. Бажанова В. Л. Формы, методы и приемы раздельного обучения мальчиков и девочек на основе гендерного подхода [Электронный ресурс] / В. Л. Бажанова, С. В. Пимкина // Электронный научно-образовательный журнал ВГПУ «Грани познания». — 2009. — №3 (4). — Режим доступа : www.grani.vspu.ru.
48. Базарный В. Девочки и мальчики: стратегия развития [Электронный ресурс] / В. Базарный // Учительская газета. — 1997. — №50. — Режим доступа : http://www.ug.ru/issue/?action=topic&toid=6727&i_id=79.
49. Байбаков А. М. Воспитание толерантности старшого подростка в условиях взаимодействия малых групп : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук спец. : 13.00.01 ,,Общая педагогика, история педагогики и образования” / А. М. Байбаков. — Волгоград, 2003. — 23 с.
50. Бакальчук В. О. Толерантність як ціннісна складова української культурної ідентичності / В. О. Бакальчук // Стратегічні пріоритети. — 2007. — №2 (3). — С. 153—158.
51. Балабанова А. В. Концепция воспитательной работы: Гендерное воспитание девочки на основе духовных традиций русского народа [Электронный ресурс] / А. В. Балабанова // Воспитатель. — 2005. — №1 — Режим доступа : http://detdom.angelnet.ru/concept.htm.
52. Балашова Е. Я. Гендерные особенности воспроизводства капитала образования / Е. Я. Балашова, Е. В. Максютина // Ученые записки Казанского государственного университета. — 2005. — Т. 147. — №3. — С. 158—168. — (Серия “Гуманитарные науки”).
53. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Георгій Олексійлвич Балл. — [2-ге вид.]. — Житомир : ПП «Рута», Видавництво «Волинь», 2008. — 232 с.
54. Бардиер Г. Л. Социальная психология толерантности : автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора психолог. наук : спец. 19.00.05 ,,Социальная психология” / Г. Л. Бардиер. — СПб., 2007. — 45 с.
55. Барчунова Т. Сексизм в букваре / Т. Барчунова // ЭКО. — 1995. — № 3. — С. 133—154.
56. Басов М. Я. Избранные труды по педагогической психологии : Общие основы педологии / Михаил Яковлевич Басов. — СПб. : Алетейя, 2007. — 776 с. — (Серия «Мир культуры»).
57. Батурина О. С. Межличностная толерантность студентов педагогических вузов : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. психолог. наук : спец. 19.00.05 ,,Социальная психология” / О. С. Батурина. – Казань, 2009. – 24 с.
58. Безкоровайна О. В. З педагогікою толерантності у третє тисячоліття / О. В. Безкоровайна // Педагогіка толерантності : Громадський психолого-педагогічний журнал для освітян, батьків та юнацтва. — 2003. — №3. — С. 4—11.
59. Безюлева Г. В. Профессиональная компетентность специалиста: взгляд психолога / Г. В. Безюлева // Профессиональное образование. — 2005. —№12. — С. 20—32.
60. Безюлева Г. В. Толерантность в педагогике / Г. В. Безюлева, Г. М. Шеламова. — М. : АПО, 2002. — 92 с.
61. Бейлинсон В. Г. О функциональном подходе к оценке школьных учебников / В. Г. Бейлинсон, Д. Д. Зуев // Проблемы школьного учебника — М. : Просвещение, 1977. — Вып.5. — С. 42—54.
62. Бектурганова-Андерсен А. Вперед – в прошлое или назад – в будущее? / А. Бектурганова-Андерсен // Кавказия. — 2006. — №9. — С. 8.
63. Белецкая Л. В. Гендерно ориентированный подход к обучению и воспитанию в российской педагогике 60-х годов XIX века : дисс. … канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Общая педагогика, история педагогики и образования” / Белецкая Людмила Викторовна. — Пятигорск, 2005. — 214 с.
64. Белкин А. И. Биологические и социальные факторы, формирующие половую идентификацию / А. И. Белкин // Соотношение биологического и социального в человеке [отв. ред. В. М. Банщиков, Б. Ф. Ломов]. — М. : Медицина, 1975. — С. 777—790.
65. Белова А. В. Повседневная жизнь провинциальной дворянки центральной России (XVIII — середина XIX в.) : автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора историч. наук : спец. 07.00.07 ,,Этнография, этнология и антропология” / А. В. Белова. — М., 2009. — 20 с.
66. Белянова О. А. Совместное обучение как педагогическая проблема в России второй половины XIX – начала XX в. : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук : 13.00.01 ,,Общая педагогика, история педагогики и образования” / О. А. Белянова. — СПб., 1999. — 18 с.
67. Бендас Т. В. Гендерная психология : [учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по направлению и спец. психологии] / Т. В. Бендас. — М. ; СПб. ; Ниж. Новгород : Питер, 2005. — 430 с. — (Серия “300 лучших учебников для высшей школы в честь 300-летия Санкт-Петербурга”).
68. Беспалько В. П. Теория учебника: дидактический аспект / Владимир Павлович Беспалько. — М. : Педагогіка, — 1988. — 160 с. — (Образование. Педагогические науки. Дидактика).
69. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания [Электронный ресурс] / П. Бергер, Т. Лукман. — М. : Моск. филос. фонд; Academia-Центр; Медиум, 1995. — Режим доступа: http://polbu.ru/berger_socialdesign/.
70. Берн Ш. Гендерная психология : [Пер. с англ.] / Шон Берн; [Науч. ред., авт. предисл. Е. Кораблина, Ф.Зимбардо]. – [2-е междунар. изд.]. – СПб. : Прайм—ЕВРОЗНАК, 2001. — Изд. дом НЕВА. – М. : ОЛМА—ПРЕСС. – 318 с.
71. Бертранд Д. Достижение поставленной в декларации тысячелетия цели всеобщего начального образования. Новые масштабные задачи сотрудничества в области развития / Д. Бертранд. — Женева, Организация Объединенных Наций, 2003. — 103 с.
72. Берулава М. Н. Современные проблемы гуманизации образования / М. Н. Берулава // Образование в социально-гуманитарной сфере Российской Федерации. Аналитический вестник. — 2003. — №2 (195). — С. 29—37. — (Серия “Основные проблемы социального развития России – 46”).
73. Бессарабова И. С. Проблема гендерного равенства в контексте поликультурного образования / И. С. Бессарабова // Современные наукоемкие технологии. — 2006. — № 8. — С. 52—54.
74. Бестужев–Лада И. В. Мир нашего завтра. Антология современной классической прогностики / И. В. Бестужев-Лада. — М. : Эксмо, 2003. — 512 с. — (Серия “История ХХІ века”).
75. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. — 1997. — №1. — С. 124—128.
76. Биньковская Н. В. Качество развития и состояние здоровья мальчиков и девочек при смешанной и параллельно-раздельной моделях обучения / Н. В. Биньковская // материалы Всерос. форума с междунар. участием [“Образование и здоровое развитие учащихся”], (Москва, 27—28 дек. 2005 г.). — М. : ИД “Ключ_С”, 2005. — Часть III. — С. 38—41.
77. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности [Электронный ресурс] / Павел Петрович Блонский ; под ред. Э. Ю. Шурпе , В. Н. Скосырева. — М., Л. : Изд-во центр. науч.-исслед. ин-т охраны здоровья детей и подростков, 1935. — Режим доступа : http://bibrao.gnpbu.ru/ru/text/blonsky_ocherki-seksualnosti_1935/.
78. Бовуар С. Друга стать / Сімона де Бовуар ; [перекл. з французької Н. Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко] : В 2 т. — К. : Основи, 1994. — Т. 1. — 390 с.
79. Богданова И. Ф. Женщины в науке: вчера, сегодня, завтра / И. Ф. Богданова // Социологические исследования. — 2004. — №1. — С. 103—111.
80. Бойченко Т. Є. Статеве виховання учнівської молоді України [Електронний ресурс] / Т. Є. Бойченко // Теорія та методика управління освітою. — 2010. — №4. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ttmuo/2010_4/10boyypu.pdf.
81. Бокль Г. Т. Влияние женщин на успех знания / Генри Томас Бокль ; [пер. с англ. С. Буйницкий]. — СПб. : Изд. А. Буйницкий, 1864 (Тип. Ю. А. Бокрама). — 54 с.
82. Болотіна Н. Б. Соціальне законодавство України : Гендер. Експертиза / Нінель Борисівна Болотіна ; відп. ред. Т. М. Мельник; Прогр. ПРООН «Сприяння гендер. рівності» та ін.; [ред. О. Кузьміна]. — К. : Логос, 2001. — 80 c. — (Серія “Гендерна експертиза українського законодавства”).
83. Болотська О. А. Соціально-педагогічні умови гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05. ,,Соціальна педагогіка” / О. А. Болотська. — Луганськ, 2008. — 20 c
84. Большой психологический словарь / [сост. и общ. ред. Мещеряков Б. Г., Зинченко В. П.]. — СПб. : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2004. — 672 с. — (Проект “Психологическая энциклопедия”).
85. Бондаренко Н. В. Українська мова : підручник для 10 класу загальноосвітніх навч. закладів з рос. мовою навчання / Н. В. Бондаренко. — К. : Грамота, 2010. — 288 с.
86. Бондаровська В. Гендерний підхід до подолання насильства, підвищення ролі чоловіків у боротьбі з насильством [Електронний ресурс] / В. Бондаровська // Щомісячна Інтернет-газета випускається Міжнародним гуманітарним центром "РОЗРАДА". — 2004. — №5(28), липень. — Режим доступу : http://gender.kiev.ua/doc/GendapprKobyl.doc.
87. Борисов В. Характеристика основних тенденцій дослідження завдань і змісту статево-рольового виховання молоді / В. Борисов, В. Хор’яков // Гуманізація навчально-виховного процесу: [збірник наукових праць / наук. ред. Сипченко В. І.]. — Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2006. — Випуск ХХХVІІI. — С. 46—51.
88. Борисова О. А. Конструирование идентичности в гендерном дискурсе / О. А. Борисова // Вестник Удмуртского университета. — 2006. — № 3. — С. 147—154. — (Серия “Социология и философия”).
89. Борисова О. А. Ускользающая идентичность или анализ категории «идентичность» в рамках структурно-конструктивистского подхода / О. А. Борисова // Вестник Удмуртского университета. — 2006. — №3. — С. 141—146. — (Серия “Социология и философия”).
90. Бояркина М. В. Гендерно-ролевая социализация как фактор воспитания личности студента в образовательном процессе вуза : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Общая педагогика, история педагогики и образования” / М. В. Бояркина. — Чита, 2007. — 19 с.
91. Брандт Г. А. Природа женщины как проблема: (Концепции феминизма) / Г. А. Брандт // Общественные науки и современность. — 1998. — №2. — С. 167—180.
92. Брандт Г. А. Природа женщины как проблема теории феминизма: историко-философский анализ : автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора философ. наук : спец. 09.00.03 ,,История философии” / Г. А. Брандт. — Екатеринбург, 2000. — 51 с.
93. Бреслав Г. М. Половые различия и современное школьное образование / Г. М. Бреслав, Б. И. Хасан // Вопросы психологии. — 1990. — № 2. — С. 118—121; 1990. — № 3. — С. 64—69.
94. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Юлиан Владимирович Бромлей. — М. : Наука, 1983. — 412 с.
95. Брушлинский А. В. Проблемы психологии субъекта / Андрей Владимирович Брушлинский. – Москва : Институт психологии РАН, 1994. — 109 с.
96. Брылина И. В. Гендерный поход в образовательном процессе / И. В. Брылина, И. А. Бердникова // Известия Томского политехнического университета. — 2008. — Т. 313 (№6). — С. 127—131.
97. Булавина Т. Гендерная проблематика в психологии. Женщины-психологи о женской психологии / Т. Булавина // Гендерные исследования. — Харьков : Харьковский центр гендерных исследований. – 2001. – №5. – С. 225– 240.
98. Буракова М. В. Интерпретация маскулинности-фемининности внешнего облика женщины (На примере прически) : дисс. ... канд. психолог. наук : 19.00.05 / Буракова Марина Викторовна. — Ростов на Дону, 2000. — 202 c.
99. Бурдьё П. Воспроизводство: элементы теории системы образования / П. Бурдьё, Ж.-К. Пассрон ; [пер. с фр. Н. А. Шматко]. — М. : Просвещение, 2007. — 267 с. — (Образование: мировой бестселлер).
100. Буроменський М. В. Міжнародне право. Гендерна експертиза / Михайло Всеволодович Буроменський ; [відп. ред. Т. М. Мельник]; Проект «Гендерна експертиза укр. законодавства»; Програма ПРООН «Сприяння гендерн. рівності». — К. : Логос, 2001. — 40 с.
101. Бурцева Ю. О. Статеве виховання молодших школярів засобами українського фольклору : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Бурцева Юлія Олександрівна. — Луганськ, 2006. — 238 с.
102. Бурыкина М. Ю. Зависимое поведение. Причины, механизмы, пути преодоления / М. Ю. Бурыкина, С. Н. Сазонов [под общ. ред. М. Ю. Бурыкиной]. — Брянск : Курсив, 2008. — 205 с.
103. Бутковская С. А. Становление гендерной идентичности в процессе профессионального самоопределения : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. психолог. наук : спец. 19.00.01 ,,Общая психология, история психологии, психология личности” / С. А. Бутковская. — Хабаровск, 2007. — 26 с.
104. Бутовская М. Л. Тайны пола. Мужчина и женщина в зеркале эволюции / Мария Львовна Бутовская. — Фрязино : Век 2, 2004. — 367 с. — (Серия “Наука для всех”).
105. Бутузов И. Д. Дифференцированное обучение — важное дидактическое средство эффективного обучения школьников / Иван Дмитриевич Бутузов. — М. : Педагогика, 1968. — 140 с.
106. Бызова Л. В. Факторное описание гендерной идентичности женщины / Л. В. Бызова, М. Г. Юркова // Вестник интегративной психологии. — 2006. — №4. — С. 82—86.
107. Вавілова О. І. Становлення і розвиток вітчизняної жіночої освіти / О. І. Вавілова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. — Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2005. — С. 55—59. — (Спеціальний випуск “Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи”).
108. Валитова Р. Р. Толерантность: