ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СПРЯМОВАНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ : ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА НАПРАВЛЕННОГО РАЗВИТИЯ СИСТЕМЫ ОБЩЕГО СРЕДНЕГО ОБРАЗОВАНИЯ СЕЛЬСКОЙ МЕСТНОСТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ

На правах рукопису

ОСАДЧИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

УДК 373.31.5.018.5(1-22)(043)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СПРЯМОВАНОГО РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант Мадзігон Василь Миколайович, доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПРЯМОВАНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ.................................
24
1.1. Генезис теоретико-методологічних засад спрямованого розвитку складних об’єктів............................................................................................... .....
24
1.1.1. Синергетична парадигма світобачення........................................................ 24
1.1.2. Стани відкритих систем та підходи до управління ними.......................... 45
1.1.3. Траєкторії розвитку складних об’єктів........................................................ 55
1.2. Теорія функціонування і спрямованого розвитку освітніх систем............. 73
1.2.1. Вихідні твердження (аксіоми)...................................................................... 75
1.2.2. Похідні твердження (логічні наслідки)........................................................ 83
1.2.2.1. Закономірності функціонування освітніх мереж.................................. 84
1.2.2.2. Загальні розв’язки опорних задач спрямованого розвитку освітніх систем........................................................................................................................
89
Висновки до першого розділу ................................................................................ 135
РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ................................................................................

139
2.1. Сутність системи загальної середньої освіти сільської місцевості............. 139
2.2. Аналіз стану та умов забезпечення права громадян на загальну середню освіту в сільській місцевості...................................................................................
154
2.3. Соціально-економічні умови функціонування і тенденції розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості....................................
173
Висновки до другого розділу.................................................................................. 190
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ......................................

193
3.1. Морфологічні особливості структури інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості....................................................................
193
3.2. Типологія та нормативне забезпечення інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості....................................................................
205
Висновки до третього розділу ............................................................................... 228
РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПРЯМОВАНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ.....................................................................
231
4.1. Технологічний інструментарій проектно-цільового управління загальноосвітнім навчальним закладом.................................................................
231
4.2. Засоби та способи діяльності із забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем ........................................................................................................
248
Висновки до четвертого розділу ............................................................................ 275
РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ.........................................................................................................

279
5.1. Спрямований розвиток освітніх інституцій інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості....................................................
279
5.1.1. Етапи становлення, структура та результати функціонування районного освітнього округу..................................................................................
279
5.1.2. Особливості створення і функціонування виховної макроінституції районного освітнього округу.................................................................................
325
5.1.3. Структура, зміст та форми діяльності районного методичного кабінету модульного типу......................................................................................................
336
5.2. Спрямований розвиток професіоналізму педагогічних працівників як освітнього ресурсу інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості.................................................................................................

364
5.2.1. Методика спрямованого розвитку педагогічної культури вчителя.......... 366
5.2.2. Методика спрямованого розвитку управлінської культури директора загальноосвітнього навчального закладу...............................................................
377
Висновки до п’ятого розділу .................................................................................. 390
ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 394
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 403

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АБОК – актуалізована базова організаційна культура
АП – абстрактний принцип
АР – актуалізована реальність
АФ – артефакт
Б – біфуркація
БОК – базова організаційна культура
БМ-система – система без меж
В – вузол
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ГПД – група подовженого дня
ДСС – динамічний стаціонарний стан
ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад
ІМ – інституційна модель
ІОС – інституційне освітнє середовище
ІС-модель – інформаційно-синергетична модель
ІСР – ідеальний системний реплікатор
ІЦ – інформаційний центр
ІЦП – інноваційний цільовий проект
КПР – каскадна програма розвитку
ЛЦ – логопедичний центр
МОН України – Міністерство освіти і науки України
МПР – модульна програма розвитку
МРОО – міжрегіональний освітній округ
МЦ – методичний центр
МШО – міжшкільний округ
НВЗ – навчально-виховне заняття
НВК – навчально-виховний комплекс
НВМ – навчально-виховний момент
НВО – навчально-виховне об’єднання
НВС – навчально-виховне співтовариство
НР – навчальний рік
НРС – нерівноважний стан
ОІ – освітня інституція
ОР – освітній ресурс
ПБОК – потенційна базова організаційна культура
ПКВ – педагогічна культура вчителя
ПОР – потік освітніх ресурсів
ПП – прикладний принцип
ППОД – проміжні продукти освітньої діяльності
ПР – потенційна реальність
ПСУ – підсистема управління
ПТУ – професійно-технічне училище
РАДОС „Крона” – районна асоціація дитячих організацій Ставищенщини „Крона”
РГС – рівень гомеостазу
РДА – районна державна адміністрація
РМБ – рівень метаболізму
РМК – районний методичний кабінет
РОЗРШ – районна очно-заочна різнопрофільна школа
РОО – районний освітній округ
СЗСОМ – система загальної середньої освіти міста
СЗСОСМ – система загальної середньої освіти сільської місцевості
СЗСОСМ (ІН) – інноваційна система загальної середньої освіти сільської місцевості
СЗСОСМ (С) – сучасна система загальної середньої освіти сільської місцевості
СЗСОСМ (Т) – традиційна система загальної середньої освіти сільської місцевості
СЗСОТ – система загальної середньої освіти території
СО-закон – закон самоорганізації
СОМ – структурно-організаційна модель
СШ – ступінь школи
ТОО – територіальний освітній округ
УК – управлінська культура
ФМ – функціональний модуль
ФОС – фонове освітнє середовище
ЦДП – центр довузівської підготовки
ЦОК – цілісна організаційна культура
ЦОС – цілісна освітня система
ЦП – цільовий проект
ЦПСР – цільовий проект системного розвитку
ЦПСФ – цільовий проект стаціонарного функціонування
ЦСППДМ – центр соціально-педагогічної та психологічної діагностики і моніторингу
ШО – шкільний округ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Посилена увага до проблем шкільної освіти сільської місцевості зумовлена масштабними перетвореннями, які відбуваються протягом останніх двох десятиліть в аграрному секторі економіки країни. Радикальні зміни в соціально-економічному житті сільських регіонів не лише загострили традиційні проблеми, а й створили нові, зумовлені насамперед соціально-майновою диференціацією сільського населення.
Закономірно, що різний соціально-майновий стан жителів сучасного села зумовлює те, що кожна соціальна група також має різні освітні потреби. Ситуація в освіті дедалі більше ускладнюється внаслідок виникнення демографічної кризи в сучасних селах як результату різкого скорочення сільськогосподарського виробництва. Активне сільське населення не знаходячи роботи почало пов’язувати своє подальше життя та життя своїх дітей із містом. Тому сучасним сільським загальноосвітнім навчальним закладам доводиться навчати дітей бути успішними як у селі, так і в місті.
Під дією вагомих зовнішніх чинників шкільна освіта сільської місцевості також почала освоювати нові ресурсні потоки і сутнісно змінюватися. З’явилися нові організаційні форми навчання, іншими стали зміст і характер діяльності освітніх інституцій. Зміни в шкільній освіті набувають масового характеру, водночас залишаються значною мірою стихійними, науково необґрунтованими. За цих умов мають місце невиправдані втрати кадрових, фінансових та матеріальних ресурсів.
Сьогодні сільський загальноосвітній навчальний заклад залишився фактично єдиним освітньо-культурним центром на селі, який продовжує пропагувати цінності класичної та національної культури, здорового способу життя, змістовного відпочинку тощо. Все це потребує суттєвих змін самої місії шкільної освіти сільської місцевості, організаційних форм її існування, механізмів забезпечення ефективного функціонування та розвитку. Проблема вибору напрямів і механізмів реформування шкільної освіти сільської місцевості ускладнюється через втрату нею монополії на освітні ресурси та впливи на підростаюче покоління, яке нині перебуває під тиском чинників багатовекторного інформаційно-ціннісного зовнішнього середовища.
Тому закономірною є необхідність забезпечення працівників галузі освіти теоретичним і технологічним інструментарієм спрямованого розвитку освітніх систем, які в умовах демократизації усіх сфер суспільного життя країни почали інтенсивно змінюватися шляхом самоорганізації за постійно зростаючої активності суб’єктів освітнього процесу.
Враховуючи те, що близько 70 % усіх загальноосвітніх шкіл в Україні є сільськими, із упевненістю можна стверджувати, що проблема якості і доступності шкільної освіти сільської місцевості є головною проблемою системи освіти всієї країни. А відтак саме на ній мають бути зосереджені зусилля провідних наукових установ, саме тут будуть зроблені найважливіші відкриття у сфері моделювання та формування сучасних навчально-виховних систем.
У Законі України „Про освіту” (ст. 28) розкрито поняття системи освіти: „Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти” [114, с. 12]. У Законі України „Про загальну середню освіту” (ст. 4) зазначається, що систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.
Наведені визначення, безумовно, розкривають зміст понять „система освіти” та „система загальної середньої освіти” в контексті самих законів, але не можуть служити зручним інструментарієм формулювання проблем і постановки задач пошуку шляхів підвищення ефективності їх функціонування та якості освіти. Вважаємо, що для дослідження потрібно мати інше визначення системи загальної середньої освіти, в якому крім структури системи (причому, починаючи з елементарного рівня) були б відображені ще й витоки та механізми її розвитку (саморозвитку), роль і місце суб’єктів освітньої діяльності, організаційно-педагогічні умови, в яких відбувається процес здобуття освіти.
Для дослідження якісних відмінностей систем загальної середньої освіти доцільно скористатися територіальною ознакою і на цих засадах вирізняти сільську та міську місцевості. В результаті реалізації такого підходу серед систем загальної середньої освіти територій ми виокремили систему загальної середньої освіти сільської місцевості та систему загальної середньої освіти міста. Для цих двох типів територіальних систем освіти відмінними є фінансово-економічні, комунікаційно-інформаційні та соціально-культурні умови перебігу процесів здобуття освіти. Додаткових відмінностей їм надає ще й той факт, що відповідно до чинного законодавства України власниками навчальних закладів і установ загальної середньої освіти в сільській місцевості є районні ради, які передають їх в управління районним державним адміністраціям, а в містах – міські ради, які самостійно, через власні виконавчі комітети, управляють навчальними закладами.
Упродовж останніх двох десятиліть територіальні системи загальної середньої освіти розвивались в умовах мінімально допустимих обсягів фінансування та під впливом сукупності чинників, які визначались насамперед рівнем соціально-економічного розвитку територій, а сам процес розвитку мав характер стихійної самоорганізації. Тому склад і структура, а також потенційні можливості у сфері надання освітніх послуг у різних територіальних системах загальної середньої освіти стали різними. Отже, якщо нормативно-законодавче забезпечення загальної середньої освіти в Україні є цілісним і єдиним, то конкретний набір освітніх послуг, їх якісні і кількісні характеристики та умови одержання, особливо для сільських учнів, є різними, що, безумовно, викликає занепокоєння, адже може призвести до негативних соціальних наслідків.
Для педагогічної теорії і практики важливо віднайти такий механізм реформування (перетворення, змінювання, модернізації, оновлення) освітніх систем, який забезпечує і їх природній саморозвиток, і досягнення наперед визначених цілей розвитку обраним шляхом та протягом визначеного періоду. Важливо також, щоб знання про цей механізм були представлені і як цілісна теорія, і як ефективна технологія, що забезпечить спрямований розвиток освітніх систем у конкретних умовах їх функціонування. Під спрямованим розвитком розуміємо процес змінювання за обраним напрямом, визначеними змістом і тривалістю.
Генезис теорії спрямованого розвитку освітніх систем ґрунтується на дослідженнях основоположників синергетики (Г. Хакен), або теорії самоорганізації (І. Пригожин). Нині синергетику розглядають як сучасний етап розвитку ідей кібернетики, системних досліджень, побудови загальних теорій систем формалізованого типу.
Виникнення та поширення нового порядку в соціальних системах досліджували на засадах синергетики В. Василькова, І. Добронравова, С. Капіца, О. Князєва, С. Курдюмов, І. Пригожин, І. Стенгерс, Ф. Терегулов та ін. Вплив інформаційних чинників на хід та результати розвитку розкрито у працях Л. Мельника. Поліваріантність розвитку складних об’єктів досліджували В. Костюк, Г. Малінецький, В. Мілованов та ін.
Ідеї синергетики у сфері моделювання та реформування освітніх систем почали застосовувати лише в останні 10-15 років. Тому і не дивно, що сьогодні існують як позитивні оцінки можливостей синергетики як теоретичної основи технологій розвитку сучасних освітніх систем (О. Козлова, В. Кушнір, Л. Ляшенко, С. Подмазін, А. Подрейко, О. Пугачова, О. Чалий, А. Шевцов), так і критичний погляд на результативність таких спроб (Т. Назарова, М. Поташник, В.Шаповаленко).
Дослідження проблем розвитку системи загальної середньої освіти загалом і сільського регіону зокрема є новим напрямом наукових пошуків. Проблеми трансформування освітніх систем на рівні філософських концепцій розкрито в працях В. Андрущенка, Б. Гершунського, І. Зязюна, В. Кременя, В. Лутая, Н. Ничкало, М. Романенка. Загальнопедагогічні підходи до аналізу сучасних реформаторських процесів у галузі освіти висвітлено у працях В. Безпалька, В. Бондаря, Л. Березівської, І. Беха, С. Гончаренка, Н. Лавриченко, В. Мадзігона, Ю. Мальованого, В. Паламарчук, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинської, А. Цирульникова, М. Ярмаченка. У 80-90-х рр. ХХ ст. та на початку ХХІ ст. проблеми функціонування і розвитку навчальних закладів системи загальної середньої освіти досліджували українські та російські вчені В. Бондар, Л. Даниленко, І. Жерносек, В. Зоц, Л. Калініна, В. Лазарєв, В. Мадзігон, Н. Островерхова, М. Поташник та ін.
Функціонування та розвиток регіональних систем освіти досліджували В. Аверкін, Л. Ващенко, М. Дарманський, Г. Єльникова, Н. Клокар, П. Третяков та ін.
Проблеми удосконалення діяльності сучасних сільських шкіл і територіальних систем освіти знайшли своє відображення у працях І. Буденної, В. Вершиніна, І. Волощука, М. Гур’янової, Г. Іванюк, В. Мелешко, І. Реморенка, М. Романенка, Н. Шиян та інших учених.
Але проблема створення теоретичного і технологічного забезпечення спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості, її руху (саморуху) до нових прогресивних організаційних форм залишається і нині недостатньо дослідженою. Ця проблема жодного разу не була предметом системного дослідження та широкомасштабного педагогічного експерименту. За наявності відповідних філософських знань та загальнонаукової методології дослідження процесів розвитку складних об’єктів − синергетики, у педагогічній науці відсутні розбудована на засадах синергетики цілісна теорія функціонування і спрямованого розвитку освітніх систем та ефективна технологія забезпечення цього виду розвитку. Крім того, використання синергетики в сучасній педагогіці часто обмежується лише констатуванням наявності „синергетичного підходу”, а його можливості використовуються не повною мірою.
Актуальність проблеми та аналіз її теоретико-прикладної розробленості уможливили виявлення основних суперечностей, які неспроможна самостійно розв’язати педагогічна практика на теренах загальної середньої освіти сільської місцевості. До них відносяться, зокрема, суперечності між:
­ необхідністю забезпечувати надання широкого спектра освітніх послуг і неможливістю це зробити на рівні кожної сільської школи;
­ постійно зростаючими вимогами суспільства до особистості та неможливістю засобами наявної системи загальної середньої освіти сільської місцевості забезпечити сільським дітям високий рівень якості та доступності освіти;
­ кардинальними змінами, які відбуваються в останні десятиліття в соціально-економічній, техніко-технологічній і комунікаційно-інформаційній сферах суспільного життя країни, та усталеними організаційними засадами шкільної освіти сільської місцевості;
­ наявністю потужного масиву змін у практиці шкільної освіти сільської місцевості та відсутністю педагогічної теорії здатної створювати цілісні об’єктивні уявлення про її стан і розвиток в умовах динамічного зовнішнього середовища та зростаючої активності суб’єктів освітнього процесу;
­ необхідністю запровадження прогресивних змін у шкільній освіті сільської місцевості та відсутністю ефективних механізмів її реформування;
­ прагненням педагогічної спільноти до удосконалення шкільної освіти та відсутністю зразків передового педагогічного досвіду у сфері забезпечення якісної і доступної загальної середньої освіти в сільській місцевості в сучасних умовах.
Актуальність зазначеної проблеми та недостатній рівень її дослідженості зумовили вибір теми дисертації: „Теорія і практика спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки НАПН України „Функціональний підхід до управління загальноосвітніми навчальними закладами” (державний номер реєстрації 0102V000326).
Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 5 від 02.04.2003 р.) й узгоджено в Раді з координації наукової діяльності в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 17.06.2003 р.).
Мета дослідження полягає в розробленні та обґрунтуванні теорії й ефективної технології забезпечення на практиці спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості.
Завдання дослідження:
1. Окреслити етапи генезису теоретико-методологічних засад спрямованого розвитку освітніх систем.
2. Розробити теорію функціонування й спрямованого розвитку освітніх систем та обґрунтувати на її засадах теоретичну модель освітньої системи і концептуальні засади діяльності із забезпечення її спрямованого розвитку.
3. Дослідити стан та з’ясувати загальні тенденції розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості під впливом нових соціально-економічних умов її функціонування.
4. Визначити та обґрунтувати нові організаційні форми, оптимальні територіальні межі та нормативне забезпечення інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості.
5. Розробити технологію забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем як механізму їх реформування.
6. Створити на практиці високоефективну інноваційну систему загальної середньої освіти сільської місцевості й експериментально перевірити істинність теоретичних положень, які покладено в основу теорії й технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем.
Об’єкт дослідження – розвиток системи загальної середньої освіти сільської місцевості в сучасних умовах.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади й технологія забезпечення спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості як механізму її реформування.
Загальна гіпотеза дослідження.
Спрямований розвиток системи загальної середньої освіти сільської місцевості, тобто перебіг в ній прогресивних процесів змінювання за обраним напрямом, визначеними змістом і тривалістю, про що свідчить зростання сукупності результатів освітньої діяльності, поліпшення їх кількісних і якісних характеристик, можливий лише в межах одного якісного перетворення (переходу між найближчими якісними станами), якщо:
а) під прогресивним розвитком освітньої системи розуміють зростання складності її організаційної структури, що виявляється у збільшенні кількості освітніх інституцій, з яких вона складається, та посиленні функціональних зв’язків між ними;
б) напрям, зміст і тривалість процесів змінювання забезпечуються шляхом розроблення та здійснення одиничних або сукупності узгоджених між собою інноваційних акцій (дій) як носіїв нового організаційного порядку на локальному, модульному та загальносистемному рівнях.
Концептуальні засади дослідження. Основна ідея дослідження ґрунтується на положенні філософії про єдність і універсальність світу, що вказує на існування загального розв’язку проблеми забезпечення спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості, в основу якого покладено фундаментальні закономірності процесів еволюції складних об’єктів. Реалізація такого підходу збагачує філософськими та загальнонауковими знаннями про розвиток простір педагогічного пошуку.
У сучасній науці саме засобами синергетики вдається створювати найбільш повне та адекватне уявлення про причини, перебіг та результати розвитку складних об’єктів, здійснювати пошук ефективних механізмів перетворення об’єктивної реальності. Тому методологія дослідження містить розроблену нами на засадах синергетики теорію функціонування і спрямованого розвитку освітніх систем як проекцію загальної теорії розвитку на освітній простір. Наявність цієї теорії уможливила створення інструментів теоретичного дослідження.
Інструментами аналізу змін у системі загальної середньої освіти сільської місцевості та пошуку механізмів забезпечення її спрямованого розвитку стали розроблені нами структурно-організаційна модель освітньої системи як об’єднання її інституційної та інформаційно-синергетичної моделей, а також концепція управління розвитком за цінностями організаційної культури.
Використання інституційної моделі дає змогу представити систему загальної середньої освіти сільської місцевості як упорядковану сукупність освітніх інституцій, а тому − дослідити її структуру на різних етапах розвитку, окреслити тенденції змінювання.
Інформаційно-синергетична модель дає можливість через дослідження організаційної культури (сукупності організаційних принципів) системи загальної середньої освіти сільської місцевості отримати наукове уявлення про її сутність (якість) на різних етапах розвитку, спроектувати нові організаційні форми з наперед заданими властивостями, розробити нормативне забезпечення функціонування і розвитку її складників та системи в цілому.
Концепція управління розвитком за цінностями організаційної культури вказує напрям пошуку засобів та способів (алгоритму) діяльності із забезпечення спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості, уможливлює їх інтеграцію в цілісну технологію забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем.
Широкомасштабний педагогічний формувальний експеримент дає змогу перевірити істинність теоретичних положень. Для цього засобами розробленої технології забезпечення спрямованого розвитку здійснюється переведення територіальної системи загальної середньої освіти сільської місцевості із наявного до якісно нового, високоефективного стану. Порівняльний аналіз офіційних (одержаних й оприлюднених державними органами управління освітою) результатів функціонування створеної в ході педагогічного формувального експерименту інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості (експериментальна група) та існуючих у регіоні освітніх систем (контрольна група) дає змогу здійснити неупереджену й об’єктивну оцінку істинності теоретичних положень, які лежать в основі теорії функціонування і спрямованого розвитку освітніх систем та технології забезпечення їх спрямованого розвитку.
Методологічною основою дослідження є кількарівневий комплекс принципів, підходів, методів, які є методологічними орієнтирами та інструментами наукового пошуку. Їх застосування зумовлено міждисциплінарним характером роботи.
На філософському рівні робота ґрунтується на законах діалектики, що розкривають механізми взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку; принципах науковості, об’єктивності, діалектичної єдності теорії й практики, традиційного й інноваційного, всебічного вивчення процесів і явищ; діалектичних категоріях сутності і явища, змісту і форми, причини й наслідку, необхідності і випадковості, одиничного, особливого й загального. Загальнонауковий методологічний рівень забезпечують положення теорії систем про об’єктивність і закономірність розвитку соціальних систем та управління цим процесом; про процес як цілісну динамічну систему; про структуру та ієрархізацію цілей розвитку складних об’єктів (систем). На конкретно-науковому рівні методології застосовуються положення створеної в ході дослідження теорії функціонування й спрямованого розвитку освітніх систем; теорії пізнання, зокрема про активну роль особистості у здобутті освіти; діяльнісного підходу до процесу засвоєння знань, умінь та навичок; концепції психолого-педагогічного забезпечення особистісно орієнтованого навчання. На рівні методики й техніки дослідження – сукупність теоретичних та емпіричних методів, теоретичних моделей як інструментів здобуття наукових знань з теми дослідження.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження.
Теоретичні методи дослідження: аналіз і синтез застосовувалися на етапах визначення мети, завдань, предмета й гіпотези дослідження, обґрунтування теоретико-методологічних основ дослідження; ідеалізація, аксіоматичний метод, формалізація, дедукція використовувались у ході розроблення теорії і технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем; абстрагування, формалізація, побудова аналогій – під час розроблення структурно-організаційної моделі системи загальної середньої освіти сільської місцевості, алгоритмів діяльності із запровадження інновацій.
Емпіричні методи дослідження: праксиметричні (вивчення та аналіз інноваційної освітньої діяльності); діагностичні (тестування, бесіда); експериментальні (вивчення результатів освітньої діяльності, педагогічний експеримент); якісний і кількісний аналіз стану та динаміки розвитку освітніх систем.
Провідна роль серед методів дослідження належала педагогічному формувальному експерименту. Особливістю його проведення була особиста участь автора як суб’єкта інноваційної діяльності на всіх етапах дослідження протягом 1995-2011 років.
Експериментальна база. Науково-дослідну роботу було здійснено на базі системи освіти Ставищенського району Київської області. До експериментальної групи було залучено 23 загальноосвітні навчальні заклади Ставищенського району (3 навчально-виховні комплекси „школа-ліцей”, 5 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 3 загальноосвітні школи І-ІІ ступенів, 12 навчально-виховних об’єднань „школа-дитячий садок”), відділ освіти Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, районний методичний кабінет, Ставищенський районний центр дитячої та юнацької творчості, Ставищенський районний дитячий будинок „Світанок” − усього 27 навчальних закладів та установ освіти. До контрольної групи увійшли системи освіти сільських районів Київської області (всього 24).
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у чотири етапи впродовж 1995-2011 рр.
На першому (аналітико-констатувальному) етапі (1995-1998 рр.) здійснено аналіз теорії та освітньої практики щодо організації спрямованого розвитку освітніх систем; виявлено суперечності між потребами педагогічної практики та станом наукової розробленості теоретико-методологічних засад і технології забезпечення спрямованого розвитку систем загальної середньої освіти сільської місцевості; визначено тему, об’єкт, предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження; здійснено теоретико-методологічне обґрунтування гіпотетичних положень і сформульовано робочу гіпотезу дослідження; розроблено концепцію і програму дослідження.
На другому (моделювальному) етапі (1999-2000 рр.) здійснено теоретичне моделювання змісту дослідження, у результаті чого розроблено основні засади теорії і технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем; у ході констатувального експерименту з’ясовано фактичний вихідний стан та основні тенденції структурно-організаційних змін у системі загальної середньої освіти сільської місцевості; розроблено структурно-організаційну модель інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості та введено поняття „територіального освітнього округу”; розроблено програму та організаційно-нормативне й методичне забезпечення формувального педагогічного експерименту.
На третьому (експериментальному) етапі (2001-2004 рр.) здійснено формувальний педагогічний експеримент, у ході якого завдяки застосуванню створеного на попередніх етапах дослідження теоретико-технологічного інструментарію забезпечено спрямований прогресивний розвиток системи загальної середньої освіти сільського адміністративного району із традиційного вихідного до інноваційного високоефективного стану.
На четвертому (впроваджувально-узагальнювальному) етапі (2005- 2011 рр.) проаналізовано, інтерпретовано й узагальнено результати педагогічного формувального експерименту; здійснено перехід від теоретичних моделей до наукових висновків у вигляді цілісної теорії і технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем; видано монографію; розроблено нормативне забезпечення функціонування і розвитку інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості та її складників; здійснено комплекс організаційних заходів щодо впровадження результатів дисертаційного дослідження у педагогічну практику.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів.
Вперше розроблено цілісну синергетичну теорію функціонування і спрямованого розвитку освітніх систем – теорію БМ-систем („систем без меж”); введено поняття спрямованого розвитку; розроблено й теоретично обґрунтовано технологію забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем; введено поняття „територіальний освітній округ”; запропоновано класифікацію територіальних освітніх округів та нормативне забезпечення їх функціонування; розроблено теоретичне обґрунтування методик спрямованого розвитку педагогічної культури вчителя та управлінської культури директора загальноосвітнього навчального закладу.
Доведено, що:
­ розвиток системи загальної середньої освіти сільської місцевості в сучасних умовах відбувається як процес ускладнення її структури – виникнення великої кількості нових складників різних типів, які забезпечують надання розширеного спектру освітніх послуг та встановлення між ними постійних функціональних зв’язків;
­ здійснювати спрямований розвиток освітніх систем можливо лише в межах одного якісного перетворення (переходу між найближчими якісними станами);
­ спрямований розвиток забезпечується шляхом вчинення цілеспрямованих дій – інноваційних цільових проектів, окремих або об’єднаних у каскадні програми розвитку, за умов, що вони є ідеальними системними реплікаторами для даної системи, тобто несуть одну з потенціально можливих форм порядку (способу організації) і в них враховано всі особливості конкретної системи та зовнішнього середовища;
­ значне зростання якості загальної середньої освіти в сільській місцевості доцільно забезпечувати шляхом створення освітніх мереж – структур модульного типу із зв’язками кооперації та координації між їх складниками, значно більших за окрему сільську школу, причому їх ефективність зростає в напрямі збільшення розмірів і досягає максимального значення та оптимальності на рівні районного освітнього округу.
Подальшого розвитку дістали: методологічні аспекти теорії та практики розвитку освітніх систем; теоретичні основи технології розроблення і реалізації цільових проектів та програм розвитку освітніх систем.
Конкретизовано: наукові уявлення про механізми розвитку складних об’єктів; суперечності та тенденції розвитку сучасних систем загальної середньої освіти сільської місцевості; наукові уявлення про склад та структуру системи загальної середньої освіти сільської місцевості на різних етапах її розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони у своїй єдності як теорія і технологія забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем можуть бути використані в ході розв’язання теоретичних і практичних проблем реформування шкільної освіти сільської місцевості країни, формування державної освітньої політики у цій сфері.
Положення про навчально-виховне об’єднання „територіальний освітній округ”, типовий договір про створення навчально-виховного об’єднання „територіальний освітній округ”, статут районної асоціації дитячих організацій, положення про районну очно-заочну різнопрофільну школу, положення про районну мережу центрів довузівської підготовки, положення про районний методичний кабінет модульного типу, бланки-концепції індивідуальних програм розвитку педагогічної культури вчителя та управлінської культури директора загальноосвітнього навчального закладу можуть бути використані працівниками управлінь та відділів освіти державних адміністрацій, районних методичних кабінетів, керівниками навчальних закладів для розроблення моделей і програм розвитку освітніх об’єктів, удосконалення виховної роботи з учнями та методичної роботи з педагогами.
На базі створених у ході дослідження інноваційних освітніх систем – районного освітнього округу, районного методичного кабінету модульн

Список литературы

ВИСНОВКИ

Унаслідок пошукової роботи реалізовано мету, завдання, авторську концепцію дослідження, підтверджено гіпотезу щодо можливості та способу забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем; виявлено головні суперечності, які зумовили необхідність розроблення теоретико-методологічних засад і технології забезпечення спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості.
У процесі вивчення літературних джерел та освітньої практики з'ясовано, що генезис теорії спрямованого розвитку освітніх систем має три етапи.
Уже на першому етапі (70-ті роки ХХ ст.) основоположники синергетики почали поширювати виявлені закономірності на об'єкти живої природи.
Другий етап (80-90 роки ХХ ст.) характеризується широкою експансією ідей синергетики в різні галузі науки та її розвитком як міждисциплінарного методологічного підходу до досліджень процесів виникнення та еволюції складних об'єктів (систем).
На третьому етапі (початок ХХІ ст.) спостерігається проникнення ідей синергетики в педагогіку. З'ясовано, що в педагогіці існують окремі спроби звернення до синергетики для пояснення педагогічних явищ та розроблення теоретичних засад спрямованого розвитку освітніх систем, але її ідеї використовують як додаткові засоби дослідження. Технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем, розбудовані на засадах синергетики, відсутні.
Вивчення теоретико-методологічних досліджень з проблеми функціонування й розвитку складних соціальних систем дало можливість з'ясувати рівень дослідженості та технологічної забезпеченості процесів їх спрямованого розвитку, виявити суперечності між домінуючими поглядами на окремі аспекти цих процесів та їх сутностями. З'ясовано, що відкриті системи перебувають в одному із трьох станів: рівноважному стаціонарному; динамічному стаціонарному; нерівноважному. Це уможливило описати потенційно допустимі стани реальних освітніх систем, а також віднайти для них оптимальні типи управління.
З'ясовано, що складний об'єкт має кілька рівноважних стаціонарних станів у межах зони найближчого розвитку, а тому має спектр можливих траєкторій змінювання. Це дало змогу теоретично обґрунтувати поняття "спрямованого розвитку" як процесу змінювання за обраним напрямом, визначеними змістом й тривалістю. Доведено, що спрямований розвиток відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників і можливий лише в межах одного якісного перетворення (переходу між найближчими якісними станами). Запропоновано використовувати цей вид розвитку як механізм реформування сучасних освітніх систем.
Доведено, що система загальної середньої освіти сільської місцевості впродовж двох останніх десятиліть зазнає впливу потужних зовнішніх і внутрішніх чинників і перебуває в нерівноважному стані. Але в педагогічній науці відсутні як теоретичні моделі інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості, так і технології забезпечення її спрямованого розвитку.
Виявлено суперечність між потребою педагогічної науки в застосуванні синергетики як сучасної загальнонаукової методології дослідження складних об'єктів, що розвиваються, та нерозробленістю на її засадах цілісної теорії функціонування й розвитку освітніх систем, у рамках якої можливе створення інструментарію дослідження та перетворення педагогічної практики. Для розв'язання цієї суперечності на засадах синергетики розроблено терію БМ-систем ("систем без меж"), або теорію освітніх мереж, до структури якої увійшли вихідні твердження (аксіоми) та похідні твердження (логічні наслідки) - закономірності функціонування освітніх мереж і загальні розв'язки основних опорних задач спрямованого розвитку освітніх систем.
Доведено, що для дослідження особливостей функціонування й розвитку реальних освітніх систем доцільно використовувати їх інституційні моделі у вигляді впорядкованої ієрархічної сукупності освітніх інституцій різних типів, між якими існують функціональні зв'язки. Визначено і введено в науковий обіг дефініцію "освітня інституція" як освітня установа, навчальний заклад або частина (підрозділ) установи, закладу, а також їх об'єднання. Визначено три типи освітніх інституцій: мікроінституції - елементи (найменші неподільні частини) навчальних закладів, освітніх установ або органів управління освітою; мезоінституції - компоненти (підрозділи) навчальних закладів, освітніх установ або органів управління освітою; макроінституції - окремі навчальні заклади, освітні установи, а також їх асоціації (співтовариства, об'єднання, комплекси), які функціонують як цілісні системи.
З'ясовано, що основним принципом структурування освітніх систем є принцип модульності, який полягає в тому, що структура освітніх систем є дискретною і складається із окремих конструкційно й функціонально закінчених складників, між якими існують зв'язки взаємодії. Тому освітні системи є системами модульного типу.
Встановлено, що вищим рівнем інтеграції освітніх інституцій у освітніх системах є спільне використання (кооперація) освітніх ресурсів і можливостей, а також узгодження (координація) їх функціонування і розвитку. За наявності таких властивостей освітні системи модульного типу перетворюються на освітні мережі. Визначено і введено дефініцію "освітня мережа" як освітня система (підсистема) модульного типу, між освітніми інституціями якої існують горизонтальні і вертикальні зв'язки кооперації ресурсів і можливостей, а також координація функціонування і розвитку.
У процесі дослідження означено і введено в науковий обіг дефініцію "цільовий проект" як дію (акцію), спрямовану на переведення об'єкта з дійсного до бажаного стану або створення нового об'єкта, розроблено його структуру. З'ясовано, що інноваційний цільовий проект є носієм нового порядку під час спрямованого розвитку освітньої системи і передбачає виконання певної роботи із упорядкування її внутрішнього простору; створення цільового проекту як ідеального системного реплікатора, тобто такого, який повністю ураховує особливості освітнього об'єкта розвитку та середовища, в якому він перебуває, забезпечується через додержання вимог принципу поетапного привнесення мети діяльності. Для цього потрібно забезпечити три етапи інтеріоризації мети діяльності: як зовнішньої цінності колективу; як внутрішньої цінності колективу; як внутрішньої цінності особистості. Вимогу щодо використання інноваційних цільових проектів і каскадних програм розвитку як технологічного інструментарію забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем означено як принцип проектності в управлінні розвитком.
У результаті синтезу положень теорії БМ-систем розроблено інструменти теоретичного дослідження та перетворення педагогічної практики. Так, теоретичну модель освітньої системи представлено у вигляді її структурно-організаційної моделі як об'єднання інституційної та інформаційно-синергетичної моделей, а концептуальні засади діяльності із забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем інтегровано у вигляді концепції управління розвитком за цінностями організаційної культури. До основних положень цієї концепції як теоретичної основи технології забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем віднесено такі твердження:
­ розвитком освітньої системи є зміна її організаційної культури як на загальносистемному рівні, так і на рівнях її складників та потоків освітніх ресурсів;
­ напрям змінювання освітньої системи (її складників) відповідає напряму змін, які відбуваються в соціально-економічних, техніко-технологічних та комунікаційно-інформаційних сферах суспільства на кожному з етапів його історичного розвитку;
­ технологічним інструментарієм забезпечення спрямованого розвитку складного об'єкта на локальному рівні є інноваційні цільові проекти, а на модульному та загальносистемному рівнях - каскадні програми розвитку як ідеальні системні реплікатори.
На констатувальному етапі дослідження з'ясовано, що нереформована традиційна система загальної середньої освіти сільської місцевості не здатна повною мірою гарантувати сільським жителям конституційне право на загальну середню освіту, її високу якість та доступність. Визначено її основну організаційну суперечність ? між необхідністю забезпечувати надання надзвичайно широкого спектру освітніх послуг (в т. ч. особливо високої якості) і неможливістю це зробити на рівні кожної сільської школи.
Досліджено структуру і властивості сучасної системи загальної середньої освіти сільської місцевості та виявлено тенденції її змінювання на зламі століть. Доведено, що розвиток системи загальної середньої освіти сільської місцевості відбувається як суперечливий процес її самоорганізації без наявності державних та регіональних програм розвитку (реформування); соціально-майнові розшарування в суспільстві та розвиток психолого-педагогічної діагностики спричинили інтенсивні процеси диференціації учнівських контингентів; у її структурі, поряд із традиційними, з'являються стаціонарні та ситуативні структурні складники, які здатні надавати спектр нових освітніх послуг, обслуговуючи нові освітні потреби диференційованих учнівських потоків; навчально-виховний процес починає виходити за межі окремих загальноосвітніх навчальних закладів на простір територіальних систем освіти.
Визначено і науково обґрунтовано організаційну форму інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості ? територіальний освітній округ, під яким розуміємо територіальну систему загальної середньої освіти модульного типу, яка забезпечує надання учням, які проживають на даній території, повної загальної середньої освіти і між її освітніми інституціями існує кооперація ресурсів та координація функціонування й розвитку.
Залежно від величини території визначено такі їх типи: шкільний округ, або освітній округ І ступеня; міжшкільний округ, або освітній округ ІІ ступеня; районний освітній округ, або освітній округ ІІІ ступеня; міжрегіональний освітній округ, або освітній округ ІV ступеня.
Залежно від рівня інтеграції навчальних закладів і установ освіти виокремлено такі види територіальних освітніх округів: навчально-виховне співтовариство; навчально-виховне об'єднання; навчально-виховний комплекс.
Теоретичний аналіз потенційних можливостей різних типів територіальних освітніх округів щодо їх здатності надавати освітні послуги високої якості дав змогу визначити оптимальні територіальні межі інноваційної системи загальної середньої освіти сільської місцевості й переконливо довів, що саме районний освітній округ здатний забезпечувати сільській дитині доступність до загальної середньої освіти високої якості.
Розроблено технологію забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем ? технологію проектно-цільового управління їх розвитком. Введено в науковий обіг дефініцію "проектно-цільове управління" як управління освітніми об'єктами за допомогою цільових проектів. В основі технології лежать положення концепції управління розвитком за принципами організаційної культури. Ця технологія дає змогу забезпечувати спрямований розвиток освітніх систем і використовувати його як ефективний механізм її реформування на всіх ієрархічних рівнях одночасно.
До структури цієї технології як складники входять засоби забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем - цільовий проект і каскадна програма розвитку та відповідний спосіб забезпечення спрямованого розвитку освітніх систем у формі сукупності алгоритмічних приписів.
Для забезпечення спрямованого розвитку освітньої системи передбачено таку послідовність дій та операцій:
­ розроблення структурно-організаційної моделі освітньої системи як об'єднання її інституційної та інформаційно-синергетичної моделей;
­ вивчення дійсного стану освітньої системи та створення за допомогою структурно-організаційної моделі цілісного уявлення про її структуру;
­ проектування бажаного стану освітньої системи з використанням її структурно-організаційної моделі та з додержанням вимог принципу фундаментальної відповідності щодо напрямів змінювання;
­ порівняння структурно-організаційних моделей наявного та бажаного станів освітньої системи, виявлення низки суперечностей, які необхідно розв'язати в ході спрямованого розвитку, створення блоку загальних ініціатив;
­ проведення експертизи на доцільність здійснення діяльності певного виду щодо розвитку освітньої системи та створення блоку актуальних проблем;
­ створення матриці розвитку та матриці реплікаторів розвитку освітньої системи;
­ розроблення текстового варіанта каскадної програми розвитку як впорядкованої сукупності інноваційних цільових проектів;
­ проведення експертизи каскадної програми розвитку щодо її якості, прийняття та затвердження у встановленому порядку;
­ розроблення за директивною схемою розгорнутого (повного) текстового варіанта тих інноваційних цільових проектів, які внесені до плану роботи на конкретний навчальний рік;
­ переведення об'єкта розвитку в нерівноважний стан (змінювання характеру потоків освітніх ресурсів, відмова від адміністративної підтримки наявних організаційних принципів тощо) та поетапна (покрокова) реалізація каскадної програми розвитку упродовж визначених термінів;
­ контроль процесу та результатів реалізації окремих інноваційних цільових проектів та каскадної програми розвитку в цілому, їх аналіз і внесення змін і доповнень;
­ унормування нової практики, створеної завдяки реалізації як окремих інноваційних цільових проектів, так і каскадної програми розвитку в цілому (розроблення режимів, інструкцій, методичних рекомендацій тощо) та забезпечення стаціонарного функціонування оновленого об'єкта розвитку.
На експериментальному етапі дослідження завдяки використанню технології проектно-цільового управління розвитком освітніх систем вперше в Україні на практиці створено інноваційну систему загальної середньої освіти сільської місцевості у вигляді районного освітнього округу, який забезпечує надання учням широкого спектру освітніх послуг високої якості, успішно функціонує і є предметом постійного інтересу науковців і практиків в галузі освіти.
Вперше в Україні розроблено та перевірено на практиці положення про навчально-виховне об'єднання "територіальний освітній округ", типовий договір про створення навчально-виховного об'єднання "територіальний освітній округ", положення про районну очно-заочну різнопрофільну школу, положення про мережу центрів довузівської підготовки, положення про координаційну освітню раду сільського адміністративного району, положення про районний методичний кабінет модульного типу, статут районної асоціації дитячих організацій, індивідуальну програму розвитку педагогічної культури "Дельта +" та індивідуальну програму розвитку управлінської культури директора загальноосвітнього навчального закладу "Дельта УК +".
Спрямований розвиток усіх об'єктів (освітніх ресурсів, мікроінституцій, мезоінституцій та макроінституцій), тобто переведення їх на якісно вищий організаційно-функціональний рівень за обраним напрямом, визначеними змістом і тривалістю здійснено завдяки використанню однієї технології ? технології проектно-цільового управління розвитком освітніх систем. Результати формувального педагогічного експерименту дають підстави стверджувати, що загальна гіпотеза дослідження повністю підтвердилась, а теорія БМ-систем і технологія проектно-цільового управління розвитком освітніх систем як технологія забезпечення їх спрямованого розвитку є достовірними науковими знаннями.
У ході теоретичного та експериментального етапів дослідження з'ясовано такі нові наукові положення:
­ розвиток системи загальної середньої освіти сільської місцевості в сучасних умовах відбувається як процес ускладнення її структури - виникнення великої кількості нових складників різних типів, які забезпечують надання розширеного спектра освітніх послуг та встановлення між ними постійних функціональних зв'язків;
­ здійснювати спрямований розвиток освітніх систем можливо лише в межах одного якісного перетворення (переходу між найближчими якісними станами);
­ спрямований розвиток забезпечується шляхом вчинення цілеспрямованих дій - інноваційних цільових проектів, окремих або об'єднаних у каскадні програми розвитку, за умов, що вони є ідеальними системними реплікаторами для даної системи, тобто несуть одну з потенціально можливих форм порядку (способу організації) і в них враховано всі особливості конкретної системи та зовнішнього середовища;
­ значне зростання якості загальної середньої освіти в сільській місцевості доцільно забезпечувати шляхом створення освітніх мереж - структур модульного типу із зв'язками кооперації та координації між їх складниками, значно більших за окрему сільську школу, причому, їх ефективність зростає в напрямі збільшення розмірів і досягає максимального значення та оптимальності на рівні районного освітнього округу.
Перспективні напрями наукових досліджень передбачають розроблення: формалізованої мови для запису законів самоорганізації (організаційних принципів) освітніх систем; теоретичних засад відбору макропараметрів стану системи (її складників) і типології функціональних залежностей між ними; методики діагностування освітніх систем на основі дослідження їх організаційної культури; законодавчо-нормативного та організаційно-педагогічного забезпечення функціонування районного освітнього округу як муніципальної організації з правами юридичної особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова М. Проектно-дизайнерская деятельность в образовании / М. Абрамова // Педагогика. - 2001. - № 7. - С. 101-102.
2. Аверін М. О. Концепція самоорганізації розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі / М. О. Аверін, Т. А. Каверіна, Ю. П. Бородін та ін. // Рід. шк. - 1993. - № 8. - С. 53-60.
3. Аверкин В. Н. Управление вариативными образовательными системами / В. Н. Аверкин, А. М. Цирульников. - Великий Новгород : НРЦРО, 1999. - 120 с.
4. Адамский А. Мнимая результативность / А. Адамский // Первое сентября. - 2002. - 29 июня (№ 45). - С. 2.
5. Адамский А. Модернизация без вариантов / А. Адамский // Первое сентября. - 2002. - 16 апр. (№ 27). - С. 2.
6. Адамский А. Бюджетное-затратное зло… / А. Адамский // Первое сентября. - 2002. - 9 апр.(№ 25). - С. 2.
7. Актуальні проблеми управління загальноосвітньою школою : тези доповідей наук.-практ. семінару 17 квіт. 1990 р. - Суми, 1990. - 58 с.
8. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. - 339 с.
9. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв'ю : 2 - ге вид., допов. / В. Андрущенко . - К. : Знання України, 2008. - 819 с.
10. Анохина Г. М. Личностно-адаптированная система обучения / Г. М. Анохина // Педагогика. - 2003. - № 7. - С. 66-71.
11. Антипова В. О социальном проектировании образовательных систем / В. Антипова // Высш. образование в России. - 2000. - № 3. - С. 92-93.
12. Анфилатов В. С. Системный анализ в управлении : учеб. пособие / В. С. Анфилатов; под ред. А. А. Емельянова. - М. : Финансы и статистика, 2002. - 368 с.

13. Армейська Л. В. Пріоритетні напрямки модернізації освіти навчальних закладів сільської місцевості / Л. В. Армейська // Управління школою. - 2004. - Верес. (№ 25/26). - С. 19-20.
14. Армстронг М. Основы менеджмента : Как стать лучшим руководителем / М. Армстронг. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. - 512 с.
15. Афанасьев В. Г. Моделирование как метод исследования социальных систем / В. Г. Афанасьев // Системные исследования : методологические проблемы : ежегодник, 1982. - М. : Наука, 1982. - С. 26-46.
16. Бацин В. "Вертикаль влади" у багатовимірному освітньому просторі / В. Бацин // Управління освітою. - 2002. - Квіт. (№ 7). - С. 2-4.
17. Бачинська Є. М. Сучасні підходи до організації методичної роботи з педагогічними кадрами / Є. М. Бачинська // Підруч. для директора. - 2003. - № 7/8. - С. 3-24.
18. Бачинська Є. М. Організація учнівського самоврядування в закладах освіти Київщини / Є. М. Бачинська. - Біла Церква: КОІПОПК, 2002. - 90 с.
19. Березівська Л. Д. Організаційно-педагогічні засади реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті : автореф. дис. ...д-ра пед. наук: 13.00.01 / Л. Д. Березівська. - К., 2009. - 43 с.
20. Березняк Є. С. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи : метод. посіб. для керівників шкіл / Є. С. Березняк. - К. : ІСДО, 1996. - 61 с.
21. Беспалько В. П. Не пора ли менять стратегию образования? / В. П. Беспалько // Педагогика. - 2001. - № 9. - С. 87-95.
22. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры : два филос. введения в двадцать первый век / В. С. Библер. - М. : Политиздат, 1990. - 413 с.
23. Биков В. Ю. Системи управління інформаційними базами даних в освіті :
навч. посіб. / В. Ю. Биков, В. Д. Руденко. - К. : ВІПОЛ, 1996. - 287 с.
24. Битинас Б. Многомерный анализ в педагогике и педагогической психологи / Б. Битинас. - Вильнюс : АЛМА, 1971. - 347 с.
25. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. - М. : Наука, 1973. - 272 с.
26. Богданов С. Четвертая зона неэффективности / С. Богданов // Учит. газ. - 2002. - 17 дек. (№ 51 ). - С. 2.
27. Большой толковый словарь русского языка / сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. - СПб : Норинт, 1998. - 1536 с.
28. Бондаревская Е. В. Ценностно-смысловые ориентиры и стратегические направления развития сельской школы / Е. В. Бондаревская, П. П. Пивненко // Педагогика. - 2002. - № 5. - С. 52-64.
29. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы : дидактический аспект / В. И. Бондарь. - К. : Рад. шк., 1987. - 160 с.
30. Борисенко А. А. К теории самоорганизующихся систем / А. А. Борисенко // Вісник СумДУ. - 2000. - № 16. - С. 3-8.
31. Борк А. История новых технологий в образовании / А. Борк ; пер. с англ. П. В. Нуждина. - М. : Рос. открытый ун-т, 1990. - 27 с.
32. Братусь Б. С. Аномалии личности / Б. С. Братусь. - М. : Мысль, 1988. - 301 с.
33. Броди Р. Психологические вирусы: метод. пособие для слушателей курса "Современные психотехнологии". / Р. Броди. - М. : Центр психол. культуры, 2001. - 192 с.
34. Буш Д. Г. Яким буде для нас ХХІ століття? Відповідь на це запитання - у класних кімнатах! / Д. Г. Буш // Освіта. - 2001. - 21-28 лют. (№ 12 ). - С. 2.
35. Вакулі П. Програмно-цільовий метод як засіб системного управління розвитком освіти / П. Вакулі // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6, № 1. - С. 75-83.
36. Валеев Г. Х. Объект, предмет и тема научного исследования / Г. Х. Валеев // Педагогика. - 2002. - № 2. - С. 27-31.
37. Васильев Ю. В. Педагогическое управление в школе : методология, теория, практика / Ю. В. Васильев. - М. : Педагогика, 1990. - 144 с.
38. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем : (синергетика и теория социальной самоорганизации) / В. В. Василькова. - СПб. : Лань, 1999. - 480 с. - (Серия "Мир культуры, истории, философии").
39. Васильченко Н. П. Модель развития системы образования. Успех гарантирован? / Н. П. Васильченко // Директор шк. Україна. - 2001. - № 2. - С. 83-88.
40. Васюк А. Нові підходи до планування і реформування освіти (зарубіжний досвід) / А. Васюк, Л. Ляшенко // Освіта і управління. - 2002. - Т. 5, № 1. - С. 59-68.
41. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний аспект) / Ю. В. Васьков. - Х. : Скорпіон, 2000. - 120 с.
42. Ваханский О. С. Менеджмент : человек, стратегия, организация, процесс : учеб. / О. С. Ваханский, А. И. Наумов. - М. : Изд-во МГУ, 1995. - 416 с.
43. Ващенко Л. Управління освітніми проектами / Л. Ващенко // Підруч. для директора. - 2005. - № 9/10. - С. 50-58.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. Б. Т. Бусел. - К.; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.
45. Вербицкая Н. Опыт выживания и приспособления / Н. Вербицкая // Директор шк. Україна. - 2000. - № 5. - С. 12-14.
46. Видт И. Е. Культорологическая интерпретация эволюции образовательных моделей / И. Е. Видт // Педагогика. - 2003. - № 3. - С. 32-38.
47. Виноградов Б. Модернизация-реформирование-революция в образовании / Б. Виноградов // Нар. образование. - 2002. - № 6. - С. 24-26.
48. Виханский О. С. Стратегическое управление: учеб. / О. С. Виханский. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1995. - 252 с.
49. Виховання основ духовної культури (метод. реком.). - Суми : МКВВП "Мрія", 1992. - 239 с.
50. Вишневський О. Дитиноцентризм і системно-цільовий підхід до змісту виховання / О. Вишневський // Рід. шк. - 2002. - № 5. - С. 37-40.
51. Вишневський О. Ще раз про національне і громадянське / О. Вишневський // Освіта. - 2002. - 6-13 лют. (№ 8/9 ). - С. 2.
52. Волохов А. М. Азбука внутришкольного управления / А. М. Волохов. - Челябинск, 1996. - 162 с.
53. Воронцов А. Формула собственного маршрута. Проектная деятельность как путь к взрослению / А. Воронцов // Первое сент. - 2001. - 3 нояб. (№ 78). - С. 3.
54. Всеукраїнська науково-практична конференція з проблем роботи середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів нового типу,
2-4 лют. 1994 р. : тези доповідей та виступів / ред. кол. : О. Г. Мороз, М. Д. Ярмаченко, Б. Г. Чижевський та ін. - К. : КДО, 1994. - 304 с.
55. Выготский Л. С. Предисловие к русскому переводу книги Э.Торндайка / Л. С. Выготский // Собрание сочинений : в 6 т. Т. 1. - М., 1982. - С. 176-195.
56. Гершунский Б. С. Философия образования ХХІ века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. - М. : Совершенство, 1998. - 608 с.
57. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.
58. Гончаренко С. У. Гуманітаризація загальної середньої школи / С. У. Гончаренко, Ю. І. Мальований. - К. : АПНУ, 1994. - 34 с.
59. Гончаренко С. У. Соціально-педагогічні проблеми розбудови української школи / С. У. Гончаренко, Ю.І. Мальований // Рід. шк. - 1993. - № 4. - С. 51-56.
60. Гринькова М. Педагогічні засади менеджменту в освіті. Вітчизняна освіта на тлі сьогодення / М. Гринькова, О. Штепа // Підруч. для директора. - 2003. - № 5. - С. 5-21.
61. Громадянська освіта : інновації, реалії, проблеми // Українознавство. - 2002. - № 3. - С. 119-123.
62. Громовий В. Менеджмент інновацій / В. Громовий // Директор школи. - 2002. - № 37. - С. 2-4.
63. Груздев М. В. Методология проектирования муниципальных образовательных систем / М. В. Груздев // Педагогика. - 2003. - № 9. - С. 15-23.
64. Гузеев В. "Метод проектов" как частный случай интегральной технологии обучения / В. Гузеев // Директор школы. - 1995. - № 6. - С. 39-47.
65. Гузеев В. В. Планирование результатов образования и образовательная технология / В. Гузеев. - М. : Нар. образование, 1990. - 240 с.
66. Гуменюк В. В. Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом : автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. / В. В. Гуменюк. - К., 2001. - 20 с.
67. Гурьянова М. Вспомнить о ценностях нормальной повседневной жизни / М. Гурьянова // Первое сентября. - 2001. - 13 окт. (№ 72). - С. 2.
68. Гурьянова М. Реструктуризация сети сельских общеобразовательных школ: документ надежды или… памятник исчезнувшим деревням / М. Гурьянова // Нар. образование. - 2002. - № 10. - С. 38-47.
69. Гурьянова М. Решение гибельное, зато очень простое / М. Гурьянова // Первое сентября. - 2002. - 10 сент. (.№ 61). - С. 2.
70. Даниленко Л. Експертиза інноваційних проектів та технологія її здійснення / Л. Даниленко, В. Довбищенко // Директор школи. - 2002. - № 35. - С. 2-4.
71. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм та методів освітньої діяльності директора загальноосвітньої школи: монографія / Л. І. Даниленко. - К. : Логос, 1998. - 140 с.
72. Даниленко Л. І. Основні проблеми освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці / Л. І. Даниленко // Педагогічні інновації : ідеї, реалії, перспективи : зб. наук. праць. - К. : Логос, 2000. - Вип. 3. - С. 6-11.
73. Данильчук Е. В. Методологические предпосылки и сущностные характеристики информационной культуры педагога / Е. В. Данильчук // Педагогика. - 2003. - № 1. - С. 65-73.
74. Дарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні / М. М. Дарманський. - Хмельницький : Поділля, 1997. - 384 с.
75. Дафт Р. Л. Менеджмент. / Р. Л. Дафт; пер. с англ. - СПб : Питер, 2000. - 832 с.
76. Дахин А. Педагогическое моделирование : сущность, эффективность и… неопределенность / А. Дахин // Нар. образование. - 2002. - № 2. - С. 55-60.
77. Дахин А. ТОГИС : из опыта проектного обучения школьников / А. Дахин // Педагогика. - 2002. - № 1. - С. 108-110.
78. Дашковская О. Страна Советов по профильному обучению / О. Дашковская // Первое сентября. - 2003. - 1 нояб. (№ 77). - С. 2.
79. Делор Ж. Чтобы выжить, нам нужно превзойти себя / Ж. Делор // Первое сентября. - 2001. - 27 февр. ( № 15). - С. 3.
80. Дем'янчук О. Освітня політика й управління освітою в перехідний період: теоретичні засади та практика втілення / О. Дем'янчук // Директор школи. - 1999. - № 46. - С. 3.
81. Дем'янюк Т. Інноваційні технології громадянського виховання / Т. Дем'янюк, Т. Умурзакова // Директор школи. - 2003. - № 10. - С. 10.
82. Дем'янюк Т. Орієнтири та нові виховні технології / Т. Дем'янюк, Т. Умурзакова, Н. Гавриш // Завуч. - 2002. - Берез. (№ 8). - С. 1-4 вкладиша.
83. Державна національна програма "Освіта України ХХІ століття". - К. : Райдуга, 1994. - 61 с.
84. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень / Дес Дерлоу; пер. з англ. - К. : Наук. думка, 2001. - 242 с.
85. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент : цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу : навч. посіб. / Г. А. Дмитренко. - К. : ІЗМН, 1996. - 140 с.
86. Дмитренко Г. А. Цільове управління : вимірювання результативності діяльності учнів і педагогів : навч.-метод. посіб. / Г. А. Дмитренко. - К. : УІПККО, 1996. - 84 с.
87. Днепров Э. Смена трех парадигм / Э. Днепров // Дайджест Школа-парк. - 2001. - № 1/2. - С.8-9.
88. Добронравова И. С. Синергетика : становление нелинейного мышления / И. С. Добронравова. - К. : Лыбидь, 1990. - 147 с.
89. Докинз Р. Эгоистический ген / Р. Докинз; пер. с англ. - М. : Мир, 1993. - 316 с.
90. Доненко О. Створюємо колективний проект / О. Доненко // Завуч. - 2003. - Жовт. (№ 29). - С. 5-7.
91. Доновський С. Самоврядування у школі / С. Доновський // Шкіл. світ. - 2004 - Верес. (№ 35). - С. 7-10.
92. Донченко О. Психофрактал як категорія педагогіки ненасильства / О. Донченко // Шлях освіти. - 2003. - № 4. - С. 8-12.
93. Драккер П. Управление, нацеленное на результат / П. Драккер; пер. с англ. - М. : Технолог. школа бизнеса, 1994. - 200 с.
94. Дробноходов М. Проблема формування освітньої еліти в Україні / М. Дробноходов, В. Левицький // Освіта і управління. - 1997. - Т. 1, № 4. - С. 29-36.
95. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке : учеб. пособие / П. Ф. Друкер; пер с англ. - М. : Издат. дом "Вильямс", 2000. - 272 с.
96. Дульнев Г. Н. Введение в синергетику / Г. Н. Дульнев. - СПб. : Проспект, 1998. - 256 с.
97. Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.
98. Ерофеева Н. Управление проектами в образовании / Н. Ерофеева // Нар. образование. - 2002. - № 5. - С. 94-106.
99. Єльникова Г. До питання адаптивного управління / Г. Єльникова // Освіта і управління. - 1999 (2001). - Т. 3, № 4. - С. 7-18.
100. Єльникова Г. Людину точно заміряти неможливо, адже вона - імовірна / Г. Єльникова // Управління освітою. - 2002. - Чис. 5. - С. 2-4.
101. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: монографія / Г. В. Єльнікова. - К. : ДАККО, 1999. - 303 с.
102. Єрмаков І. Г. Педагогіка життєтворчості - стратегічна основа освітніх технологій ХХІ століття / І. Г. Єрмаков // Дайджест Школа-парк. - 2001. - № 5/6. - С. 59-67.
103. Єрмола А. М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами : навч. посіб. / А. М. Єрмола. - Х. : ТО "Гімназія", 1999. - 127 с.
104. Жариков О. Н. Системный подход к управлению : учеб. пособие для вузов / О. Н. Жариков, В. И. Королевская, С. Н. Хохлов; под. ред. В. А. Персианова. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 62 с.
105. Жебровський Б. Столична освіта у вимірі новітніх перспектив / Б. Жебровський // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - № 1/2. - С. 4-11.
106. Жерносек І. П. Науково-методична робота в навчальних закладах системи загальної середньої освіти : монографія / І. П. Жерносек. - К., 2000. - 124 с.
107. Жерносек І. П. Відділ освіти на шляху оновлення / І. П. Жерносек, В. З. Колібабчук. - К. : Хрещатик, 1995. - 88 с.
108. Жуковський І. Проектний метод у діяльності навчальних закладів Франції / І. Жуковський // Шлях освіти. - 2003. - № 2. - С. 24-27.
109. Жуковський І. Секрети французької кухні. Особливості проектного методу в діяльності навчальних закладів Франції / І. Жуковський // Управління освітою. - 2002. - № 1. - С. 9, 15.
110. Забродська Л. М. Інформатизація закладу освіти : управлінський аспект / Л. М. Забродська. - Х. : Основа, 2003. - 240 с.
111. Загвязинский В. М. Методология и методы психолого-педагогического исследования: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. М. Загвязинский, Р. Атаханов. - М. : Издат. центр "Академія", 2011. - 207 с.
112. Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2002/2003 навчального року : статист. бюлетень. - К. : Держ. комітет статистики України. - 2003. - 60 с.
113. Зайченко О. І. Наукові засади реформування освітньої діяльності районного відділу освіти в сучасних умовах : автореф. дис. …канд. пед. наук : 13.00.01 / О. І. Зайченко. - К., 1998. - 20 с.
114. Законодавство України про освіту : збірник законів. - К. : Парлам. вид-во, 2002. - 159 с. - (Б-ка офіційних видань).
115. Занг Вай-Бин. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / Вай-Бин. Занг; пер. с англ. - М. : Мир, 1999. - 335 с.
116. Захаренко О. А. Школа - центр виховання на селі / О. А. Захаренко // Грані творчості : кн. для вчителя / відп. ред. М. Д. Ярмаченко. - К., 1990. - С. 7-18.
117. Зверев А. Требования к детям в двух томах. / А. Зверев // Первое сентября. - 2002. - 22 окт. (№ 73). - С. 4.
118. Зверева В. И. Организационно-педагогическая деятельность руководителя школы / В. И. Зверева. - М. : Новая школа, 1999. - 251 с.
119. Звєрєва І. Д. Соціальні проблеми сільської молоді / І. Д. Звєрєва // Практ. психологія та соц. робота. - 1999. - № 5. - С. 27-29.
120. Зорина Л. Я. Отражение идей самоорганизации в содержании образования / Л. Я. Зорина // Педагогика. - 1996. - № 4. - С. 105-109.
121. Зоц В. Школа модульного типу як демократична форма організації навчання / В. Зоц // Рід. шк. - 1996. - № 10. - С. 25-28.
122. Зязюн І. Філософські проекції освіти й освітніх технологій / І. Зязюн // Шлях освіти. - 1996. - № 1. - С. 4-9.
123. Иванов И. П. Воспитать коллективистов : из опыта работы школ Ленинграда и Ленинградской области / И. П. Иванов. - М. : Педагогика, 1982. - 80 с.
124. Иванов И. П. Энциклопедия коллективных творческих дел / И. П. Иванов. - М. : Педагогика, 1989. - 208 с.
125. Игнатова В. А. Педагогические аспекты синергетики / В. А. Игнатова // Педагогика. - 2001. - № 8. - С. 26-31.
126. Извеков В. Заметки с "Ярмарки идей" / В. Извеков // Управление школой. - 2003. - 1-7 июня (№ 21). - С. 7.
127. Иштрикова Н. Концепция профильного обучения : общеобразовательные классы в старшей школе решено сохранить / Н. Иштрикова // Первое сентября. - 2002. - 29 окт. (№ 75). - С. 2.
128. Іванець Н. О. Планування і впровадження нових виховних систем, форм, методів та моделей позакласної роботи : шкільна програма громадянського виховання "Я-Ми-Сім'я-Батьківщина" / Н. О. Іванець // Позаклас. час. - 2003. - Жовт. (№ 20) - С. 1-11.
129. Ільясова К. Дитяча республіка "Добродія" / К. Ільясова, Л. Іванова // Освіта України. - 2002. - 1 берез (№ 18). - С. 3.
130. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2001. - № 9. - С. 1- 4.
131. Калашников В. Классов меньше-экономии більше / В. Калашников, Е. Балтиев // Первое сентября. - 2001. - 24 февр. (№ 14). - С. 5.
132. Калинина Л. Н. Деятельность районных отделов образования по управлению учебно-воспитательными заведениями в Украине (1917- 1994 гг.) : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Людмила Николаевна Калинина. - К., 1996. - 193 с.
133. Калініна Л. М. Специфіка інформаційного управління закладами освіти / Л. М. Калініна // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6, № 1. - С. 47-66.
134. Камерон К. Диагностика и изменение организационной культуры / К. Камерон, Р. Куинн; пер. с англ.; под ред. И. В. Андреевой. - СПб : Питер, 2001. - 320 с.
135. Капица С. П. Синергетика и прогнозы будущего. 2-е изд. / С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецький. - М. : Эдиториал ЦРСС, 2001. - 288 с.
136. Карстанье П. Миссия школы / П. Карстанье // Управление в образовании: проблемы и подходы : практ. руководство / под. ред. К. Ушакова. - М., 1995. - С. 43-49.
137. Касткин З. Н. Общешкольное дело как образовательный проект / З. Н. Касткин // Сельская школа. - 2000. - № 3. - С. 36-38.
138. Кизенко В. І. З вітчизняного досвіду організації профільного навчання в старшій школі / В. І. Кизенко // Підруч. для директора. - 2003. - № 11/12. - С. 61-74.
139. Клокар Н. І. Теоретико-методологічні засади формування інформаційно-навчального середовища системи освіти регіону / Н. І. Клокар // Рідна школа. - 2011. - № 1-2. - С. 23 - 28.
140. Князева Е. Н. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. - СПб. : Алетейя, 2002. - 414 с.
141. Ковалева Т. В чем секрет