ІДЕЯ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ-ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ) : ИДЕЯ ЕДИНСТВА ЧЕЛОВЕКА И ПРИРОДЫ В УКРАИНСКОМ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ МЫСЛИ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА ХIХ-НАЧАЛО ХХ ВЕКА)



  • Название:
  • ІДЕЯ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ-ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
  • Альтернативное название:
  • ИДЕЯ ЕДИНСТВА ЧЕЛОВЕКА И ПРИРОДЫ В УКРАИНСКОМ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ МЫСЛИ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА ХIХ-НАЧАЛО ХХ ВЕКА)
  • Кол-во страниц:
  • 255
  • ВУЗ:
  • Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка


    На правах рукопису


    СИЛКО ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ

    УДК 37.013.42

    ІДЕЯ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ-ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

    13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук



    Науковий керівник –
    МАЦЕЙКІВ Тетяна Іванівна,
    кандидат педагогічних наук,
    старший науковий співробітник


    Чернігів – 2012









    ЗМІСТ
    ВСТУП.................................................................................................................... 3
    Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІДЕЇ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ.............................................................................................................
    11
    1.1. Категорійно-поняттєвий апарат та методологічні засади дослідження...................................................................................................
    11
    1.2. Проблема єдності людини і природи у науковій літературі........................................................................................................
    31
    1.2.1. Ідея єдності людини і природи як категорія філософії.................................................................................................
    31
    1.2.2. Психолого-педагогічний аспект ідеї єдності людини і природи..................................................................................................
    45
    1.3. Ідея єдності людини і природи в історичному та соціокультурному вимірі другої половини ХІХ – початку ХХ ст............
    61
    Висновки до розділу 1........................................................................................... 74
    Розділ 2. ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ...............................................................................

    78
    2.1. Природоцентризм народної педагогіки як основа ідеї єдності людини і природи..........................................................................................
    78
    2.2. Ідея єдності людини і природи у фолькльорно-етнографічних дослідженнях другої половини ХІХ – початку ХХ століття.....................
    93
    2.3. Трактування ідеї єдності людини і природи у науково-педагогічних працях представників української педагогічної думки зазначеного періоду.......................................................................................

    110
    Висновки до розділу 2........................................................................................... 168
    ВИСНОВКИ........................................................................................................... 171
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 176
    ДОДАТКИ.............................................................................................................. 208








    ВСТУП

    Актуальність теми. Ідея єдності людини і природи, в умовах всеохоплюючої глобалізації соціальних, економічних та культурних процесів, системного характеру глобальних й загальнонаціональних екологічних проблем, чітко співвідноситься з основними пріоритетами розвитку національної освітньої системи, що висвітлені у Законі України „Про освіту”, „Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті”, Державній національній програмі „Освіта”(„Україна ХХІ століття), а саме гуманізація освіти як забезпечення “гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи”.
    Актуальність зазначеної проблеми визначається особливим значенням ідеї єдності людини і природи в період переходу до суспільства збалансованого (стійкого) розвитку, суспільства екологічного світогляду, в якому знання та інформація, разом з духовністю, визначатимуть якість життя, його безпеку. Основою ідеї єдності людини і природи в умовах збалансованого розвитку є паритетність відносин у системі людина – природа, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і людини, який характеризується новою якістю суспільства („коеволюція людини і природи”) і природи („ноосфера”). При цьому важливим є зміщення акценту з наукового виміру проблеми у площину моралі.
    Ідея про необхідність органічної єдності людини і природи в контексті виховання зародилася в античності й дійшла до нас у творах Демокріта, Платона, Аристотеля. Принцип природовідповідності виховання сформував у ХVІІ столітті Я. Коменський, який закликав будувати процес навчання за подобою (тобто за гомологією) процесу научіння, що існує в живій природі. Століття по тому визначний український філософ, педагог, просвітитель Г. Сковорода пов’язував природовідповідне навчання та виховання з поняттям „спорідненості” як шлях виховання назустріч природі („Вдячний Еродій”, 1787). З того часу людина і людство пройшли понад 200-літній шлях свого розвитку. Однак стан сучасної системи, зокрема, української, змушує нас повертатися до ідей класиків наукової педагогічної думки (Б. Грінченка (1863-1910), М. Демкова (1859-1939), О. Духновича (1803-1865), О. Кониського (1836-1900), М. Корфа (1834-1883), М. Коцюбинського (1864-1913), С. Миропольського (1842-1907), С. Русової (1856-1940), К. Ушинського (1824-1871), І. Франка (1856-1916) та ін.).
    Науковий інтерес до періоду другої половини ХІХ – початку ХХ століття зумовлений розвитком вітчизняної педагогічна думки на хвилі національного відродження, культурницького його етапу (М. Грушевський, М. Грох, І. Крип’якевич, В. Сарбей), що сприяв визріванню етико-естетичних ідей про природу на ґрунті етнокультурних традицій українців. Потенціал природничих наук, що почали активно займати освітній простір, формував наукове підґрунтя ідеї єдності людини і природи.
    Питання про взаємовідносини людини з природою все частіше стає предметом відкритого студіювання та обговорення з боку вчених, громадськості, які трансформують його чи то в сферу екологічну, чи то філософську. Єдність людини і природи стає предметом сучасних напрямків філософської думки („філософія природи”, „гуманістичний універсалізм”, „інвайронменталізм” тощо). Це, в першу чергу, роботи український (В. Крисаченко, Ю. Мєлков, Б. Панасюк, І. Парапан, А. Толстоухов, С. Ягодзинський та ін.) та російських (А. Горєлов, І. Гусєєва, А. Ковальов, І. Лісєєв, В. Лось, та ін.) філософів.
    Психологічні аспекти взаємодії людини і природи досліджують С. Дерябо, А. Льовочкіна, В. Панов, О. Рудоміно-Дусятська, В. Скребець, Ю. Швалб, В. Ясвін та ін.
    Методологічне значення для дослідження загальнотеоретичних аспектів проблеми взаємодії людини і природи має вчення В. Вернадського про ноосферу, в якому науково обґрунтовано історичну єдність людини і природи, необхідність і можливість гармонізації відносин між суспільством і природним середовищем.
    У межах сучасної педагогічної науки, історико-педагогічних досліджень проблема єдності людини і природи розглядається побіжно, аналізуються лише окремі її аспекти: еколого-природоохоронний (Н. Борисенко, М. Дробноход, Д. Мельник, Н. Осипенко, Л. Пастух та ін.); морально-ціннісні основи взаємодії людини і природи (О. Барліт, О. Висоцька, Т. Мантула, О. Матвієнко, Н. Ніколенко та ін.); ідея природовідповідності (О.Лучко); людиноцентризм сучасної освіти (В. Кремень); проблема естетичного виховання засобами природи (О. Донченко, Г. Тарасенко, О. Ткаченко та ін.); природоцентризм традиційно-народно виховання (Т. Дяченко, В. Скутіна М. Стельмахович, Є. Сявавко та ін); розвиток шкільної природничої освіти (Л. Гуцал, А. Мартін та ін) та ін.
    Дотепер недостатньо розроблені науково-філософські, психолого-педагогічні основи природного впливу. Зокрема це стосується теоретико-методологічних аспектів вивчення взаємодії природи і життя людини. У стадії постановки знаходиться проблема цілісності природи (світу) і людини, не вирішена проблема співвідношення цілісності й духовності як сутнісних характеристик людини. Нарешті, відсутня концепція цілісного, духовного розвитку людини у єдності з природою.
    Таким чином, актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: „Ідея єдності людини і природи в українській педагогічній думці (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)”.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Нижня хронологічна межа (50-ті рр. ХІХ ст.) зумовлена піднесенням суспільно-педагогічного руху, демократизацією і гуманізацією всіх сторін життя суспільства, пошуком нових ідеалів духовності, увагою до проблем загальнолюдського, національного і природного компонентів навчально-виховного процесу народної школи. Особливістю верхньої межі дослідження (до 1920 р.) було формування в педагогічній думці України уявлень про необхідність виховання в молоді почуття єдності людини з природою на засадах філософської ідеї космізму та залежності буття людини від довкілля.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри педагогіки, психології і методики викладання математики Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка та пов’язане з виконанням комплексної теми „Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні в період освітніх реформ кінця ХІХ – початку ХХ ст. (1880-ті – 1920 рр.)” (номер державної реєстрації 0102U000737). Тема дисертації затверджена Вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (протокол № 7 від 28 лютого 2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 22 травня 2007 р.).
    Мета дослідження полягає у визначенні педагогічної сутності й основних аспектів ідеї єдності людини і природи, проведенні наукового аналізу та систематизації теоретичних ідей українських педагогів щодо проблеми єдності людини і природи у досліджуваний період.
    Для досягнення поставленої мети визначено такі задачі дослідження:
    1) проаналізувати категорійно-поняттєвий апарат та узагальнити сучасні наукові підходи до питання сутності поняття „ідея єдності людини і природи” як філософсько-психолого-педагогічної проблеми;
    2) виявити суспільно-політичні, соціально-просвітницькі, передумови розвитку ідеї єдності людини і природи у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
    3) проаналізувати й узагальнити багатовіковий досвід народної педагогіки щодо виховання молоді у єдності з природою;
    4) виявити провідні педагогічні ідеї представників української педагогічної думки (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) щодо проблеми єдності людини і природи, узагальнити погляди педагогів, спираючись на можливості використання досвіду минулих років у сучасний період.
    Об’єкт дослідження – педагогічна спадщина представників української педагогічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
    Предмет дослідження – ідея єдності людини і природи у науково-педагогічних працях представників української педагогічної думки зазначеного періоду.
    Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять комплексний підхід, за яким проблема, що досліджується, розглядається як невід’ємна складова всебічного розвитку особистості; педагогічні підходи, тобто розгляд явищ генези ідеї єдності людини і природи крізь призму педагогічного процесу, педагогічних аспектів ідеї єдності людини і природи; філософські положення про органічний зв’язок людини і природи, про активну перетворюючу роль особистості в суспільстві і природі; усвідомлення потреби гармонізації взаємовідносин людини з природою; ідеї синергетики, відповідно до яких ідея єдності людини і природи є багатовимірним, багатоаспектним феноменом; теорія розвитку особистості як єдності біологічного і соціального.
    Теоретичну основу дослідження становлять положення філософії природи (В. Даренський, Ю. Доброносова, М. Кисельов, А. Ковальов, В. Крисаченко, І. Парапан, А. Толстоухов, С. Ягодзинський та ін.); педагогічна, історична, етнографічна література, в якій висвітлені прогресивні культурно-педагогічні традиції українського народу (О. Воропай, Л. Горбоніс, І. Зайченко, Л. Козар, П. Кононенко, Т. Мацейків, З. Нагачевська, Н. Побірченко, В. Скуратівський, М. Стельмахович та ін.); психологічний підхід до вивчення взаємозв’язку людини і природи (С. Дерябо, А. Льовочкіна, В. Панов, О. Рудоміно-Дусятська, В. Скребець, Ю. Швалб, В. Ясвін); сучасні екологічні концепції (В. Борейко, М. Колесник, Н. Пустовіт); педагогічна спадщина вітчизняних вчених у контексті розвитку української педагогічної думки, національної освіти другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (Б. Грінченко, О. Духнович, М. Коцюбинський, С. Русова, К. Ушинський, І. Франко, та ін.).
    Методи дослідження: теоретичний, історико-педагогічний і системний аналіз архівних документів, педагогічної науково-методичної літератури та інших джерел для здійснення історіографічного аналізу проблеми, вивчення теоретичних питань розвитку ідеї єдності людини і природи; термінологічний аналіз теоретичної бази та категорійно-поняттєвого апарату кількох наук (педагогіка, психологія, філософія) дозволив визначити змістовне наповнення дефініції „Ідея єдності людини і природи” та виділити ряд аспектів, що складають її цілісність; аксіологічний – забезпечує розгляд ідеї єдності людини і природи крізь її ціннісну складову; систематизація, класифікація, узагальнення, порівняння сприяли визначенню основних теоретико-методичних основ ідеї єдності людини і природи в контексті розвитку української педагогічної думки.
    Джерельну базу дослідження становлять праці вітчизняних педагогів досліджуваного періоду: Б. Грінченка, М. Демкова, О. Духновича, О. Кониського, М. Корфа, М. Коцюбинського, С. Миропольського, С. Русової, К. Ушинського, І. Франка та ін.; документи та архівні матеріали державного архіву Чернігівської області (відділ дореволюційних фондів) (Ф.1016, 133, 145, Р-1495); Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (Ф. ІІІ, І, Х.); Чернігівського історичного музею В.В. Тарновського; матеріали відкритих фондів і фондів рідкісної книги Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.О. Сухомлинського, Чернігівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Наукової бібліотеки Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, періодичні часописи другої половини ХІХ – початку ХХ століття, автореферати, дисертаційні дослідження, монографії, публікації.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ньому:
    – вперше ідея єдності людини і природи аналізується як психолого-педагогічна проблема, визначена її педагогічна сутність та змістовне наповнення; на основі дослідження виховного потенціалу об’єктів та явищ навколишньої природи, історико-педагогічних праць та інших джерел здійснено системний аналіз формування поглядів українських педагогів (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) на проблему єдності людини і природи та визначено чинники, які впливали на цей процес;
    – виявлено базові компоненти ідеї єдності людини і природи, а саме: природовідповідність (внутрішня природи людини, навколишня природа, національна природа); морально-естетичне ставлення до природи як вияв духовності особистості (емоційно-естетична взаємодія, етико-гуманістичне ставлення, екологічний імператив).
    – виокремлено і розкрито у контексті ідеї єдності людини і природи вагомий внесок представників української педагогічної думки (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) у проблему взаємодії людини і природи в контексті навчально-виховного процесу та доведено, що незважаючи на незначні відмінності у розумінні поняття єдності людини і природи, цю проблему можна вважати спільним знаменником, що консолідує педагогічну думку різних регіонів країни у різні часові проміжки її розвитку; політичні, історичні, культурно-освітні передумови розвитку ідеї єдності людини і природи в другій половині ХІХ – початку ХХ століття;
    – досліджено традиції українського народу щодо взаємин людини і природи, в яких органічна єдність людини і природи розглядається, як цілісна емпірична система;
    – подальшого розвитку набуло дослідження принципу природовідповідності у контексті ідеї єдності людини і природи. Постала необхідність у трансформації його сутнісного значення в метапринцип, що вміщує в своєму змісті гармонійне поєднання психо-духовних (природа людини), природних (навколишня природа), національно-культурних (етноприрода) основ в людині, що дозволять конструювати нові системи виховання гармонійно розвиненої особистості.
    Практичне значення одержаних результатів визначається відповідністю дослідницьких завдань потребам сучасної педагогічної науки. Результати й висновки дисертаційного дослідження втілено в розробку спецсемінару „Ідея єдності людини і природи в українській педагогічній думці (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, матеріали якого впроваджено до навчального процесу факультету початкового навчання ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка (акт впровадження від 13.12.2011 р.); до навчального процесу Інституту педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (акт впровадження від 21.12.2011 р.); до навчального процесу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (акт впровадження від 14.12.2011 р.); до навчального процесу факультету підвищення кваліфікації вчителів Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського (акт впровадження від 22.02.2012 р.).
    Дисертаційні матеріали можуть бути використані при складанні навчальних планів, програм спецкурсів (спецсемінарів), підручників і посібників з історії педагогіки України, педагогіки, української народної педагогіки; у лекційно-методичній роботі зі студентами й педагогічними працівниками.
    Апробація результатів дослідження здійснювалася у ході їх обговорення на:
    всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Тринадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів” (Київ, 2008), „V Корфівські педагогічні читання” (Бердянськ, 2011)”;
    регіональних науково-практичних конференціях: „Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” (Чернігів, 2008), на звітній науковій конференції Інституту педагогіки АПН України (Київ, 2008), „Крымские диалоги: культура, искусство, образование” (Сімферополь, 2009), „Педагогічна спадщина К.Д. Ушинського у контексті сучасних проблем початкової освіти” (Чернігів, 2010);
    Результати дослідження обговорювалися на звітних науково-практичних конференціях факультету початкового навчання, методичних семінарах кафедри естетичного виховання у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка (2006-2011 рр.), Інституту педагогіки НАПН України (2008 р.).
    Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 одноосібних праць. Основні наукові результати дисертації відображено у 6-ти наукових фахових виданнях України та додатково: 1 – тези, 2 – матеріали науково-практичних конференцій.
    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (330 найменування на 32 сторінках) та додатків (7 на 48 сторінках). Повний обсяг дисертації складає 255 сторінок, основний зміст дисертації викладений українською мовою на 175 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    На підставі проведеного дослідження виявлено науково-теоретичний рівень актуальності проблеми єдності людини і природи у педагогічній спадщині представників української педагогічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ століття, що дозволило представити результати дисертації у відповідних висновках:
    1. Вивчення сучасної філософської та психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що „ідея єдності людини і природи” ще не стала повноправною міждисциплінарною науковою категорією. Вона є багатозначним, містким, різнобічним науковим феноменом, що не піддається чіткому логічному визначенню як дефініція через рід і видові ознаки; за значенням і природою вона є поняттям, що належить багатьом наукам гуманітарного профілю, предметом яких є різні сфери і закони життя, діяльності людини у контексті зв’язків людина-природа-суспільство-космос.
    Визнання самоцінності природи змушує нас аналізувати проблему єдності людини і природи в контексті становлення відповідної методологічної бази. Йдеться про методологічні засади, які б дали можливість охопити ідею єдності людини і природи як певну цілісність, що відображає саму „логіку буття” (М.Д. Прищак) людини, сторони буття: духовну, соціальну, раціональну, національну тощо.
    Такими засадами на нашу думку є: системний підхід (природа і суспільство розглядаються як взаємообумовлені частини єдиної екосистеми) та синтетичність й аксіологічність, як смислові характеристики ідеї єдності людини і природи. Адже поведінка людини наскрізь пронизана цілями (мотивами, потребами, смислами тощо) і обумовлюється цінностями (нормами, ідеалами, зразками тощо).
    На основі вироблення категорійно-поняттєвого апарату дослідження, аналізу філософських, психологічних та педагогічних аспектів ідеї єдності людини і природи було сформульоване визначення зазначеної дефініції: ідея єдності людини і природи – це перспективна соціоприродна світоглядна орієнтація у взаємовідносинах людини і природи, яка реалізовується на трьох основних рівнях природовідповідної освіти – на рівні внутрішньої природи (природа людини); на рівні зовнішньої природи (навколишнє природне середовище); на рівні національної природи (етноприроди) – та мати міцну духовну основу: морально-естетичне ставлення до природи як вияв духовності особистості (емоційно-естетична взаємодія, етико-гуманістичне ставлення, екологічний імператив).
    В результаті дослідження проблеми єдності людини і природи в контексті психологічної й педагогічної наук, нами були розкриті ряд проблем сучасної шкільної освіти на шляху формування ідеї єдності людини і природи як актуальної світоглядної орієнтації:
     переосмислення образу природи як засобу людської життєдіяльності, сприймання її як самоцінності і розуміння як суб’єкту;
     недооцінка почуттєво-образного сприйняття навколишньої дійсності, яке спроможне радикально змінити спотворене ставлення до природи;
     необхідність усвідомлення ідеї гармонійної єдності людини і природи, яка, не дивлячись на всю природність, не є вродженою, а набувається в процесі виховання. Мета такого виховання – сформувати уявлення про органічну єдність людини і природи на усіх можливих рівнях: від безумовної біологічної спорідненості до усвідомленого духовного спілкування;
     важливою умовою усвідомлення органічної єдності людини і природи є діяльнісний підхід. Бо саме в діяльності виявляються і закріплюються ті позитивні якості, які визначають потяг до життя в гармонії з природою;
     одне з основних завдань шкільної освіти – перетворити природу на об’єкт духовних потреб учнів, тобто бажань, намірів, спрямувань, вільних від корисливості, шкідливості.
    2. В результаті аналізу періоду другої половини ХІХ – початку ХХ століття у історичному та соціокультурному вимірах, можна стверджувати, що передумовами, які вплинули на зміну орієнтирів педагогічної думки України зазначеного періоду в бік єдності людини і природи були: 1) звернення до ідей традиційної української національної культури, народної педагогіки з її природоцентричною сутністю; 2) формування аксіологічного підходу в українській педагогічній думці як основа світоглядно-духовного ставлення людини до природи; 3) визнання емоційно-естетичного ставлення як першооснови сприйняття природи; 4) антрополого-екологічні пошуки гармонізації взаємодії людини і природи як органічна надбудова до етико-естетичного ставлення людини до природи; 5) активне поширення природничих знань, розвиток природознавства та його роль у формуванні ціннісного, цілісного розуміння світу природи; 6) звернення педагогічної науки до внутрішньої природи особистості.
    3. Аналіз народно-педагогічного досвіду в контексті ідеї єдності людини і природи дозволив зробити висновок, що ціннісний (аксіологічний) компонент народних традицій щодо взаємодії людини і природи є первинним і визначальним по відношенню до інформаційного, нормативного і діяльнісного, оскільки раціональні знання об’єктивних явищ живої й неживої природи, усвідомлення природних закономірностей і формування народного світогляду відбувалося на основі духовної взаємодії людини і природи, особистісно-ціннісного ставлення людини до предметів і явищ навколишньої природи.
    Народна система виховання як емпіричне явище традиційної української культури втілювала в собі (окрім моральних, правових, етичних норм українського суспільного устрою) еколого-адаптаційні особливості, етико-естетичні засади співіснування людини з навколишньою природою. Природною основою усього цього комплексу є природне довкілля, національний ландшафт та кліматичні особливості. Таким чином, безпосередній етноформуючий вплив українського природного довкілля є визначальним у становленні традиційного розуміння людини і природи як гармонійно поєднаних частин єдиного цілого.
    4. Теоретична реконструкція відповідного пласту вітчизняної педагогічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ століття висвітлила погляди відомих педагогів, письменників-педагогів, науковців, які розуміли виняткове значення виховання і навчання для необхідних змін у поглядах на природу і людину. Концептуальні положення їхніх праць сьогодні не втратили своєї актуальності і можуть слугувати методологічною основою для розробки природовідповідної моделі шкільної освіти, що має ґрунтуватися на наступних принципах: 1) світоглядний принцип гармонії людини і природи, який забезпечує усвідомлення людиною себе як невіддільної частки природи; 2) принцип активної включеності дитини у живе спілкування з природою; 3) принцип емоційного особистісно-ціннісного сприйняття природи, естетичної насолоди від спілкування з нею; 4) принцип усвідомлення меж виховної діяльності, які встановлені особливостями душевної та тілесної природи людини, національною природою етносу, особливостями навколишньої природи відповідної місцевості; 5) принцип формування органічної єдності людини і природи в процесі посильної трудової діяльності (городництво, садівництво, бджільництво); 6) принцип взаємозумовлюючого зв’язку естетичного і морального як основа формування ідеї єдності людини і природи на духовному рівні особистості; 7) принцип побудови навчально-виховного процесу у відповідності з особливостями й потребами власного народу, в контексті його історичного минулого, культури, мови, побуту, звичаїв, традицій, народної ментальності; 8) принцип поваги до життя, до усього живого на Землі як важливий вияв органічної єдності людини і природи на рівні морального та екологічного виховання.
    У процесі дослідження було вивчено та узагальнено погляди представників української педагогічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ століття на роль безпосередніх контактів дитини з навколишньою природою. Встановлено, що живе спілкування дітей з природою розкриває взаємозв’язок і гармонію живого, що є прообразом екологічного підходу до навчання і виховання. Розуміти природу, пізнати її сутність можна лише в результаті організованої діяльності, в ході якої діти спостерігають, описують, порівнюють і обговорюють спостережувані явища й факти. В результаті виявленої активність школярів формується цінна особистісна якість – вміння бачити навколишню природу і співпереживати їй.
    Системний аналіз наукової спадщини видатних представників педагогічної думки України з точки зору ідеї єдності людини і природи має велику теоретичну і практичну значущість у сучасних умовах, оскільки в їх поглядах проблема взаємовідносин людини і природи набуває переважно духовного звучання. Адже природа рідного краю, національна культура виступають в якості найсприятливіших факторів, що зміцнюють духовні сили особистості через глибокі емоційно-естетичні переживання, сформовані на їх основі морально-етичні переконання. Така прогресивна на той час позиція цілком відповідає, на нашу думку, основам кардинально нової педагогіки – педагогіки духовно значущої дії (І. Бех).
    У межах дисертаційної роботи не можливо охопити всі аспекти використання вітчизняної педагогічної спадщини у формуванні ідеї єдності людини і природи, тому важливо продовжувати науково-педагогічне дослідження цієї проблеми в наступних напрямах: організаційно-педагогічні засади формуванні ідеї єдності людини і природи; формування ноосферного світогляду майбутніх вчителів та ін.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Адаменко А. М. Экологическая психология. Учеб. Пос. / А. М. Адаменко. – Новосибирск : НГАСУ, 2000. – 88 с.
    2. Алексеева Л. В. Проблема нравственного воспитания в педагогическом наследии М.И. Демкова : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общаяя педагогика, история педагогики и образования” / Л. В. Алексеева. – Смоленськ, 2004. – 20 с.
    3. Андрійчук Т. В. Людина і природа в етико-філософській концепції М. Коцюбинського / Т. В. Андрійчук // Обласна науково-методична конференція, присвячена 125-річчю з дня народження М. М. Коцюбинського : Тези доповідей. Ч. 2. – Чернігів, 1989. – С. 152.
    4. Аніщенко В. О. Природа, людина, суспільство: пошук шляхів гармонізації відносин / В. О. Аніщенко // Людина і суспільство: основні тенденції розвитку і фактори трансформації у філософському, соціальному та психологічному вимірі : Зб. мат. круглого столу / За ред. канд. соціолог. наук В. Ю. Кондоровича. – Чернігів : КП „Чернігівські обереги”, 2006. – 124 с.
    5. Бабіна О. І. Становлення та розвиток гімназійної освіти в Україні (в кінці ХІХ – на початку ХХ століття): дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01 / Оксана Іванівна Бабіна. – К., 2000. – 199 с.
    6. Баган О. Еволюція світогляду і творчості Івана Франка / О. Баган // Укр. мова та л-ра. – 2004. – № 36. – С. 5 – 6.
    7. Багговут О. К. Секретный донос полтавского губернатора министру внутренних дел об украинском движении и мерах борьбы с ними / О. К. Багговут / Коштом Полтавской Кооперации. – Полтава, 1917. – 11 с.
    8. Базалук О. О. Криза системи „людина-природа” в умовах техногенної цивілізації та шляхи її подолання (соціально-філософський аспект) : автореф. дис. на здобут. наук. ступ. канд. філософських. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / О. О. Базалук. – К., 2000. – 21 с.
    9. Березівська Л. Д. Проблеми освіти та виховання в діяльності Київських просвітницьких товариств (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : дис. ...канд. пед. наук : 13.00.01 / Лариса Дмитрівна Березівська. – К., 1998. – 190 с.
    10. Бехтерев В. М. Психологическое определение личности / В. М. Бехтерев // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб. : Питер. – 2000. – 476 с.
    11. Бєлан Г. В. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність О. Кониського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Ганна Валеріївна Бєлан. – Київ, 2004. – 20 с.
    12. Бєлкіна Н. І. Освітня діяльність і педагогічні погляди М. І. Демкова (1859-1939): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Теорія та історія педагогіки” / Н. І. Бєлкіна. – К., 1999. – 20 с.
    13. Бичко І. В. Філософія. / І. В. Бичко, І. В. Бойченко – К. : Либідь, 2002. – 408 с.
    14. Білецький О. М. О. Корф про організацію земської школи / О. М. Білецький // Гуманізація навчально-виховного процесу : Збірник наукових праць. – Вип. L / За заг. ред. проф. В. І. Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2010. – С. 216 – 224.
    15. Болотова Л. С. Образование и устойчивое развитие / Л. С. Болотова // Устойчивое развитие. Наука и практика. – 2002. – №1. – С. 76 – 78.
    16. Борисенко Н. О. Виховання в учнів свідомого ставлення до природи у вітчизняній педагогічній думці (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): дис. ...канд. пед. наук : 13.00.01 / Наталія Олексіївна Борисенко. – Х., 2006. – 299 с.
    17. Боришевський М. Й. Духовні цінності як детермінанта розвитку й саморозвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 2(59). – С. 49 – 57.
    18. Борщевський В. М. Вивчення світогляду М. Коцюбинського / В. М. Борщевський // Михайло Коцюбинський у школі. – К. : Вид-во „Радянська школа”, 1989. – С. 24 – 35.
    19. Варв’янський С. М. Екологічна проблема : філософські і етико-гуманістичні аспекти: автореф. дис. на здобут. наук. ступ. доктора філософських наук : спец. 09.00.09 „Філософія науки” / С. М. Варв’янський. – К., 1999. – 32 с.
    20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
    21. Веркалець М. М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка / М. М. Веркалеь. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1990. – 48 с. – (Сер. 7 „Педагогічна”).
    22. Верменич Я. Історико-краєзнавчі дослідження в діяльності Південно-Західного відділу Руського географічного товариства (1873–1876 рр.) / Я. Верменич // Краєзнавство. – 1999. – № 1–4. – С. 88.
    23. Вєковшиніна С. В. Історичні засади та основи біоетики / С. В. Вєковшина, В. Л. Кулініченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. Лях. – Вип. 12. – К. : Укр. центр дух. культури, 2000. – С. 37 – 49.
    24. Висоцька О. Є. Екологічна культура особистості на основі формування індивідуальної свідомості / О. Є. Висоцька // Відкритий урок. – 2003. – №13/15. – С.73 – 76.
    25. Вихрущ А. В. Інтеграція української освіти в європейський освітній простір А. В. Вихрущ // Вісн. Чернівец. ун-ту. Вип. 469. Серія : педагогіка та психологія. – Чернівці, 2009. – С. 22 – 31.
    26. Вихрущ А. В. Історико-педагогічна наука ХХІ століття / А. В. Вихрущ // Вісн. Чернівец. ун-ту. Вип. 500. Серія : педагогіка та психологія. – Чернівці, 2010. – С. 38 – 42.
    27. Вихрущ А. В. Методологія історії педагогіки як виклик сучасності / А. В. Вихрущ // Вісн. Чернівец. ун-ту. Вип. 569. Серія : педагогіка та психологія. – Чернівці, 2011. – С. 28 – 32.
    28. Вихрущ А. В. Педагогічна персоналія: закономірності становлення і розвитку / А. В. Вихрущ // Культурно-історична спадщина Польщі та України як чинник розвитку полікультурної освіти. – К. : П.П. Заколодний М.І., 2011. – С. 389 – 393.
    29. Вишневский Ю. Р. О понятии «единство» / Ю. Р. Вишневский // Науч. докл. высш. школы. Философские науки, 1979. – №2. – С. 109 – 112.
    30. Вишневський О. Українська педагогіка на перехресті світоглядів / О. Вишневський // Освіта – 2007. – №52 (19-26 грудня) – С. 4-5.
    31. Волошин А. Памяти Олександра Духновича / А. Волошин. – Ужгород : книгопечатня „Виктория”, 1923. – 30 с.
    32. Гаєвська Л. Микола Корф: Громадська й педагогічна діяльність / Л. Гаєвська. – Умань : РВЦ „Софія”, 2008. – 124 с.
    33. Гарпушкин В. Е. Философия универсализма и проблемы человека: Монография / В. Е. Гарпушкин. – М. : Прометей, 2002. – 128 с.
    34. Глоба О. Ф.Життєвий і творчий шлях вчених природознавців Київщини (матеріали до біографічного довідника) / О. Ф. Глоба [Електронний ресурс ]. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2008-1/08gofvpk.pdf.
    35. Головкова М. М. С. І. Миропольський про роль сім’ї у вихованні дитини / М М. Головкова // Личность в единственном образовательным пространстве: Сб. науч. статей І Международного образовательного форум. Часть 1. «Философия образования личности». – Запоріжжя : „ЛІПС”, 2010. – 240 с.
    36. Головкова М. М. Система естетичного виховання С. Миропольського / М. М. Голокова // Зб. наук. праць. Вісник Мелітопол. держ. пед. ун-ту ім. Б. Хмельницького : Педагогіка. – Мелітополь. – 2009. – № 3. – С. 13 – 22.
    37. Голомб Л. Психологічні засади лірики Б. Грінченка. [Електронний ресурс] / Л. Голомб: веб-сторінка сайту Херсонської обласної бібліотеки для дітей. –Режим доступу до статті: http://www.library.kherson.ua/young/tavrica/grinchenko/grinchenko_2.htm.
    38. Голубнича Л. О. Принципи навчання і виховання в педагогічній спадщині С. І. Миропольського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. О Голубнича. – Харків, 2000. – 20 с.
    39. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
    40. Гончарук М. Українське національне відродження ХІХ ст. Етапи і постаті / М. Гончарук // Вісник Академії Наук України, 1993. – №9. – С. 19 – 25.
    41. Горбач Н. До питання про філософські переконання І. Франка / Н.Горбач // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: матеріали міжнародної наукової конференції. – Львів : „Світ”, 1998. – 152 с.
    42. Горбоніс Л. Традиційно-звичаєві погляди гуцулів на природу / Л. Горбоніс // Народна творчість та етнографія, 2004. – №5. – С. 51 – 62.
    43. Горбонос Г. До питання культурологічного аспекту педагогічно-просвітницької спадщини О. Кониського / Г. Горбонос // Освіта і управління, 2003. – №1. – С. 173 – 181.
    44. Горелов А. А. Человек – гармония – природа / А. А. Горелов. – М. : Наука, 1990. – 192 с. (Серия: «Человек и окружающая середа»).
    45. Городское общественное самоуправление // Заря, 1880. – №28. – 4 декабря. – С. 3.
    46. Гринченко Б. К вопросу о журнале для детского чтения / Б. Гринченко // Земский сборник Черниговский губернии, 1895. - №4-5. – С. 34 – 35.
    47. Гундорова Т. І. Неоромантичні тенденції в творчості М. Коцюбинського / Т. І. Гундорова // Обласна науково-методична конференція, присвячена 125-річчю з дня народження М. М. Коцюбинського : Тези доповідей. Ч. 1. – Чернігів, 1989. – С. 11 – 16.
    48. Гупан М. Н. Творча спадщина видатних педагогів у працях українських істориків на рубежі ХІХ-ХХст. / М. Н Гупан // Педагогіка і психологія. – 1999. – №2. – С. 113 – 121.
    49. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К.: „А.П.Н.”, 2002. – 224 с.
    50. Гуцал Л. А. Розвиток шкільної природничої освіти на правобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. А. Гуцал. – Житомир, 2011. – 20 с.
    51. Данилова В. С. Формирование универсализма в современной постнеклассической философии [Електронний ресурс] / В. С. Данилова // ИЛИН. – 2003. – №2 (33). – Режим доступу до журн.: http://ilin-yakutsk.narod.ru/2003-2/106.htm.
    52. Демков М. И. Естественная история народной школы / М. И. Демков. – М. : изд-во * В. В.Думнов, 1914. – 220 с.
    53. Демков М. И. Начальная география. Для народной школы 3-й и 4-й год обучения / М. И. Демков. – М.: Думнов и др., 1913. – 131 с.
    54. Демков М. И. Начальная народная школа, её история, дидактика и методика / М. И. Демков. – М : Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1911. – 330 с.
    55. Демков М. И. Начальная педагогика. Для учащихся в народной школе и для грамотних крестьян / М. И. Демков. – М : Издание т./д. „Думнов, Клочков, Луковников и К°”, 1913. – 63 с.
    56. Демков М. И. Русская педагогика в главнейших ее представителях. Опыт историко-педагогической хрестоматии / М. И. Демков. – М : К.И. Тихомиров, 1915. – 338 с.
    57. Демков М. И. Успехи знания (1883-1884). Физика, метеорология, зоология, ботаника, география, этнография и путешествия. Что такое человек / М. И. Демков. – Чернигов, 1885. – 164 с.
    58. Демков М. И. Учебник педагогики. Для учительських семинарий, женских гимназий и для народных учителей. Ч.І. Введение в педагогику. Физическое воспитание. Основы психологии и логики. Изд. 3-е / М. И. Демков. – М: Издание Т.-ва „В.В. Думнов, наследники Бр. Салаевых”, 1916. – 215 с.
    59. Демков М. И. Учебник педагогики. Для учительських семинарий, женских гимназий и для народных учителей. Ч.ІІ. Основы воспитания и обучения. Училищеведение. Изд. 3-е, исправленное / М. И. Демков. – М : Издание Т.-ва „В.В. Думнов, наследники Бр. Салаевых”, 1917. – 168 с.
    60. Демков М. Сочинения. Статьи из разных журналов. Разная пагинация / М. Демков. Без титульного листа.
    61. Демченко Т. П. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів / Т. П. Демченко. – Вип. 2. – Культура рідного краю в ХІХ – на поч. ХХ ст. – Чернігів : „Деснянська правда”, 1997. – 67 с.
    62. Денисюк І. А. Виховне спрямування творів О. Кониського для дітей в аспекті становлення української національної школи [Електронний ресурс] / І. А. Денисюк // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького. Випуск 142. Серія: Педагогічні науки. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchu/N142/N142p022-026.pdf.
    63. Деркач В. Л. Людина і природа: міфи сучасної свідомості та проблема збереження довкілля / В. Л. Деркач // Філософ. думка. – 2000. - №3. – С. 77.
    64. Дерябо С. Д. Методики диагностики и коррекции отношения к природе / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – М. : ЦКФЛ РАО, 1995. – 147 с.
    65. Дерябо С. Д. Природный объект как «значимый другой» / С. Д. Дерябо. – Даугавпилс : ДПИ, 1995. – 172 с.
    66. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология : Учеб. пособ. для студ. вузов / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 480 с.
    67. Дерябо С. Д. Экологическая психология: диагностика экологического сознания / С. Д. Дерябо. – М. : Московский псих.-соц. ин-тут, 1999. – 310с.
    68. Дмитренко М. Пантелеймон Куліш як дослідник народної культури України / М. Дмитренко // Народна творчість та етнографія, 2003. – №5-6. – С. 4.
    69. Дорошенко Д. Великі реформи в Росії та Австрії й українське життя в другій половині ХІХ ст. / Д. Дорошенко // Рідна школа. – 1993. – №1. – С. 26 – 30.
    70. Дорошко О. М. Экологическая педагогика: Пособие / О. М. Дорошко. – Гродно : ГрГУ, 2002. – 176 с.
    71. Драгоманов М. Народні школи / М. Драгоманов // Громада. Українська збірка. – Женева. – 1887. – №2. – С. 244 – 261.
    72. Дробноход М. І. Концептуальні основи формування екологічного мислення та здібностей людини будувати гармонійні відносини з природою / М. І. Дробноход, Ф. В. Вольвач, С. Г. Іваненко. – К. : МАУП, 2000. – 75 с.
    73. Духнович А. Народная педагогия. В пользу училищ и учителей сельских / А. Духнович. Ч. 1. – Львов : Институт Ставропигианский, 1857. – 92 с.
    74. Дяченко Т. Ставлення до природи у дітей східних слов’ян / Тетяна Дяченко // Шлях освіти. – 2002. – №3. – С. 49 – 53.
    75. Екологічна психологія / за ред. Швалба Ю. М. – К. : „Стакер”, 2006. – 490 с.
    76. Екологічне виховання, народне оздоровлення, традиційне харчування в українській концепції національного здоров’я: Українознавча монографія / Сніжко В. В., Кононенко М. П., Присяжна та ін. – К : НДІУ, 2007. – 438 с.
    77. Енциклопедія освіти / Ред.: В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
    78. Естественнонаучное мышление и современность / В. С. Крисаченко, В. С. Лукьянец, В. Л. Храмова и др.; Отв. ред. В. С. Крисаченко, В. И. Кузнецов; АН УССР. Ин-т философии. – К. : Наук. думка, 1989. – 212 с.
    79. Євтух М. „Народна педагогія” Олександра Духновича / М. Євтух // Освіта України, 1999. – №15-16, 21 квітня. – С. 6 – 7.
    80. Єршова Л. М. Жіноча освіта на Волині : Монографія. – Житомир : „Полісся”, 2006. – 488 с.
    81. Животенко-Піанків А. Педагогічно-просвітницька праця Бориса Грінченка / А. Животенко-Піанків. – К. : Вид. центр „Просвіта”, 1999. – 176 с.
    82. Жупанин С. І. Народознавча педагогіка Олександра Духновича / С. І. Жупанин // Рідна школа. – 1992. - №9-10. – С. 89 – 91.
    83. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст : Франківський період / О .С. Забужко. – К. : „Наукова думка”, 1992. – 116 с.
    84. Зайченко І. В. Історія педагогіки. У двох книгах. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / І. В.Зайченко. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2010. – 624 с.
    85. Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : Навчальний посібник для студентів педагогічних соціальностей вузів / Передмова М. Д. Ярмаченка. – 3-є вид., доп. і переробл. – Чернігів: РВК „Деснянська правда”, 2006. – 263 с.
    86. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи в пресі другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: дис. ...доктора. пед. наук : 13.00.01 / Іван Васильович Зайченко. – Київ, 1996. – 412 с.
    87. Зеньковский В. В. История русской философии / В. В. Зеньковский. – Париж : YMCA-PRESS 11, rue de la Montgne-Ste-Genevieve, 1989. – Т.1. – С. 68-69.
    88. Золотухіна С. С. І. Миропольський – український педагог і методист / Світлана Золотухіна // Шлях освіти. – №3 (13), 1999. – С 51 – 54.
    89. Иванов Ю. Г. Влияние природных факторов на процесс вызревания целостной личности: дис. ...канд. философ. наук : 09.00.11 / Ю. Г Иванов. – М., 2000. – 206 с.
    90. Іванова О. М. Вивчення досвіду роботи школи по екологічному вихованню учнів [Електронний ресурс] / О. М. Іванова // Видавництво „Плеяди”, 2007. – Режим доступу до статті : http://pld.org.ua/index.php?go=Files&in=cat&id=13.
    91. Івашків В. „Записки о Южной Руси” Пантелеймона Куліша як унікальне явище української фольклористики середини ХІХ ст. / В. Івашків // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці Секції етнографії та фольклористики. – Львів: НТШ, 2001. – Т. CCXLII. – С. 307 – 337.
    92. Історія зарубіжної педагогіки [Текст] : тексти для вивчення курсу / Уклад. Н. І. Бєлкіна, Є. І. Коваленко, Н. І. Яковець; Ніжинський держ. пед. ун-тет ім. Миколи Гоголя. – Ніжин : НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. – 288 с.
    93. К. Д. Ушинський – засновник вітчизняної наукової педагогіки. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 185-річчю від дня народження видатного вітчизняного педагога 13 травня 2008 року // За ред. проф. І. В. Зайченка. – Чернігів, 2008. – 44 с.
    94. Канке В. А. Основні філософські напрями і концепції науки. Підсумки XX століття / В. А. Канке. – М. : Логос, 2000. – 320 с.
    95. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму : Монографія / Г. В Касьянов. – К. : Либідь. – 1999. – 352 с.
    96. Кессиди Ф. Гераклит / Ф. Кессиди. – М. : Алетейя, 2004. – 218 с.
    97. Кирдан Б. П. Собиратели народной поэзии / Б. П. Кирдан. – М. : Наука, 1974. – 280 с.
    98. Кириленко Г. Г. Философия. Высшее образование / Г. Г. Кириленко, Е. В. Шевцов – М. : ООО "Изд-во "ЭКСМО"", 2003. – 672 с.
    99. Киселёв Н. Н. В гармонии с природой / Н. Н. Киселёв. – К. : Политиздат Украины, 1989. – 126 с.
    100. Кисельов М. М. Гуманістичні засади сучасної екології / М. М. Кисельов // Філософська думка, 2000. – №3. – С.4 – 24.
    101. Кисельов М. М. Методологія екологічного синтезу: Єдність людино-та природо-охоронних аспектів / М. М. Кисельов, В. С. Крисаченко, Т. В. Гардашук. – Київ : Наукова думка, 1995. – 145 с.
    102. Кіліченко Н. М. Про поезію М. Коцюбинського „Вечір”/ Н. М. Кіліченко // Обл. наук.-метод. конференція, присвячена 125-річчю з дня народження М. М. Коцюбинського : Тези доповідей. Ч. 1. – Чернігів, 1989. – С. 41 – 47.
    103. Клімашевська О. А. Педагогічна спадщина Б. Грінченка в практичній роботі Олексіївської неповної середньої школи №21 ім. Б. Д. Грінченка / О. А. Клімашевська // Освіта на Луганщині. – 1997. – №3. – С. 73 – 78.
    104. Кобилянська Л. Відображення особливостей суспільно-історичного розвитку Буковини у змісті освіти народних шкіл краю / Л. Кобилянська // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 178. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Рута, 2003. – С. 59 – 65.
    105. Коваленко Є. І. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. – Ніжин : НДПІ, 1998. – 211 с.
    106. Козар Л. Трохим Зінківський як фольклорист і подвижник української національної ідеї / Л. Козар // Народна творчість та етнографія. – 2004. - №5. – С. 20 – 29.
    107. Колесник М. О. Екологічне виховання учнів на засадах „Глибинної екології” в процесі вивчення біології” : автореф. дис. на здобут. наук. ступ. канд. пед. наук : 13.00.07 „ Теорія та методика виховання” / М. О. Колесник. – Тернопіль, 2003. – 20 с.
    108. Колодюк І. Народні знання / І. Колодюк // Українська етнологія: Навч. посібник для студ. вузів. – К. : Либідь, 2007. – С. 371 – 389.
    109. Коляда Н. М. Розвиток недільних шкіл в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : дис. ...канд. пед. наук : 13.00.01 / Наталія Миколаївна Коляда. – Умань, 2004. – 186 с.
    110. Конисский А. (Горобець) Глухая сторона. (Повесть из современных нравов) / А. Конисский // Киевский телеграф. – 1876. – №46. – 18 апреля. – С. 2 – 19.
    111. Кониський О. (Жук Семен). Листи з Полтавщини / О. Кониський // Діло, 1884. – Рочник V. – Ч. 2. – С. 1 – 2.
    112. Кониський О. (Ів-ка) Потреба реформи в освіті жіноцтва / О. Кониський // Правда, 1888. – Випуск І. – Рочник ХІV. – Том І. – Жовтень. – С. 25 – 29.
    113. Кониський О. (Красюченко) Вісті наукові (Історія літератури руськой Омеляна Огоновського) / О. Кониський // Зоря, 1887. – травень. – Рочник VІІ. – С. 176.
    114. Кониський О. Граматка або перша читанка задля початку вчення / Олександр Кониський. – К. : тип. Т. Г. Корчак-Новицького, Михайл. вул., соб. дом. Дозволено цензурою, 1882. – 48 с.
    115. Кониський О. Наські Граматки / О. Я. Конський // Основа. – 1862. – №1 (січень). – С. 64 – 82.
    116. Кониський О. Потреба історичного знання / Олександр Кониський // Правда. – 1889. – С. 4 – 7.
    117. Кониський О. Потреба морального виховання / Олександр Кониський // Правда. – 1888. – №3. – С. 147 – 148.
    118. Кононенко П. П. Український етнос: генеза і перспективи. Історичний нарис / П. П. Кононенко, Т. П. Кононенко. – Обухів : „ГНИП”, 2003. – 519 с.
    119. Корф Н. А. Наш друг : кн. для чтения учащихся в шк. и дома. – СПб. : Изд. Д. Е. Кожанчикова, 1871. – 360 с.
    120. Корф Н. А. Наше школьное дело: Сборник статей по училищеведению. – М : Издание братьев Салаевыхъ, 1873. – 389 с.
    121. Корф Н. А. Наши педагогические вопросы. Т.1. – М. : Издание „Сотрудникъ школъ”, 1882. – 438 с.
    122. Корф Н. А. Наши педагогические вопросы. Т.2. – М : Издание «Сотрудникъ школъ», 1886. – 78 с.
    123. Корф Н. А. Первоначальное правописание. – СПб. : Типография д-ра М. А. Хана, 1882. – 48 с.
    124. Корф Н. А. Русская начальная школа. Руководство для земских гласных и учителей сельских школ. Издание третье / Н. А. Корф. – СПб. : Издание Д. Е. Кожанчикова, 1871. – 251 с.
    125. Корф Н. А. Учительские семинарии / Н. А. Корф // Семья и шк. – 1872. – № 4. – С. 857– 902.
    126. Костомаров М. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства / М. Костомаров. – К. : „Либідь”, 1994. – 384 с.
    127. Костриця М. Ю. Краєзнавча діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства у Києві (1873 – 1876 рр.) М. Ю. Костриця // Історія української географії. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. — Вип. 10(2). — С. 27 – 32.
    128. Коцюбинський М. М. Твори : у 6 т. / М. М. Коцюбинський. – Т. 4. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – 464 с.
    129. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва: Навч. посібник для студ. пед. навч. зак. / В. Кравець. – Тернопіль : Тернопіль, 1996. – 436с.
    130. Кремень В. Г. Для чого навчання, що не формує особистість? Про функції сучасної освіти в контексті цивілізаційних змін / В. Г. Кремень // Дир. шк., ліцею, гімназії. – 2007. – №3. – С. 34 – 41.
    131. Кремень В. Г. Людина і освіта у вимірах економічної цивілізації / В. Г. Кремень // Постметодика. – 2007. – №1. – С. 2 – 5.
    132. Кремень В. Г. Людиноцентризм в освіті : сучасний напрям розвитку духовності нації / В. Г. Кремень // Пед. і психологія. – 2006. – №2. – С. 17-30.
    133. Крижко В. Народно-педагогічні традиції весняного календарного циклу в етногенезі українців / В. Крижко, А. Малихін, В. Ткач // Рідна школа. – 2006. – № 4. – С. 44-47.
    134. Крисаченко В. С. Україна: природа і люди / В. С. Крисаченко, О. І. Мостяєв. – К. : НІСД, 2002. – 623 с.
    135. Кричевский Р. Л. О функции и механизме идентификации во внутригрупповом межличностном общении / Р. Л. Кричевський, Е. М. Дубовская // Психология межличностного познания / Под ред. А. Л. Бодалева. – М. : Педагогика, 1981. – С. 92 – 122.
    136. Кудрявцева З. Пареміологічна спадщина О. Шишацького-Ілліча / З. Кудряцева. – Чернігів : ДКП редвідділ, 1999. – 120 с.
    137. Кудрявцева З. Ф. Олександр Шишацький-Ілліч – фольклорист. Його місце і роль у розвитку науки про народну творчість : дис... канд. філол. наук : 10.01.07 / З. Ф. Кудрявцева – К., 2000. – 184 с.
    138. Кузнєцова Л. Ф. Кризис цивилизации и становление синергетического образа природы / Л. Ф. Кузнєцова [Електронний ресурс]. Материалы научной конференции „Высокие технологи и современная цивилизация”. – М. : ИФРАН, 1998. – Режим доступу до статті. : philosophy.ru/iphras/library/tech/vysok.html.
    139. Кузь В. Г. Педагогіка народного календаря / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, З. О. Сергійчик // Початкова школа. – 1994. – №4. – С. 3 – 7.
    140. Кузьмінський А. І. Педагогічні ідеї Г. С. Сковороди в контексті сучасної освітньої парадигми / А. І Кузьмінський, Л. І. Прокопенко // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство : Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 59 – 68.
    141. Куницький О. Фольклористична та етнографічна діяльність П. П. Чубинського / О. Куницький., К. Чубинський. – ЦДАМЛМ України, ф. 1344, оп. 1, спр. 2. Машинопис з авторською правкою.
    142. Курочкін О. Календарні звичаї та обряди // Українці: Історико етнографічна монографія у 2-х книгах / За ред. А. Пономарьова. – Опішна, 1999. – Кн. 2. – С. 297 – 332.
    143. Кутирьов В. А. Человек и мир : три парадигмы взаимодействия / В. А. Кутирьов // Філософ. и социолог. мисль. – 1991. – №7. – С. 57.
    144. Лазарович М. В. П’ємонт українського національного відродження (Східна Галичина у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.) [Електронний ресурс] / М. В. Лазарович. – Тернопіль : „Економічна думка”, 2003. – Режим доступу до книги: http://ukrlife.org/main/evshan/piemont.htm.
    145. Лебедь Е. А. Идея природы : концепт и контекст : Монография / Е. А. Лебедь. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 188 с.
    146. Лимар А. О. Матвій Терентійович Симонов (Номис): життя, культурно-наукова, громадська та педагогічна діяльність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історі України” / А. О. Лимар. – Дніпропетровськ, 2006. – 20 с.
    147. Лисюк Н. Михайло Максимович про символіку назв рослин в українському фольклорі / Н. Лисюк // Народна творчість та етнографія, 2004. - №5. – С. 72 – 78.
    148. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідея гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХV – початку ХVІІ ст. / Володимир Литвинов – Київ : Видавництво Соломії Павличко, 2000. – 472 с.
    149. Лоренц К. Агрессия (так называемое «зло») / Пер. с нем. Г.Ф. Швейника. – М. : Издательская группа «ПРОГРЕС», «УНИВЕРС», 1994. – 272 с.
    150. Лучко О. М. Розвиток ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець ХVІІІ-ХХ ст.) : дис. ...кандидата пед. наук : 13.00.01 / Лучко Олег Миронович. – К., 2004. – 207 с.
    151. Льовочкіна А. М. Екологічна психологія : Навчальний посібник / А. М. Льовочкіна. – К : Міленіум, 2003. – 120 с.
    152. Льовочкіна А. М. Етнопсихологія українців (екологічний чинник) / А. М. Льовочкіна, Н. Л. Коломинський // Екологічна психологія : Хрестоматія. – К. : „Стакер”, 2006. – С. 159 – 173.
    153. Маєр-Абіх К. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільно світу : Пер. з нім / К. Маєр-Абіх. – К. : Лібра, 2004. – 196 с.
    154. Мазоса Г. С. Питання морального виховання дітей у творчій спадщині М. Коцюбинського / Г. С. Мазоса // Обласна науково-методична конференція, присвячена 125-річчю з дня народження М. М. Коцюбинського : Тези доповідей. Ч. 2. – Чернігів, 1989. – С. 106.
    155. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.) : Хрестоматія / Упоряд.: Л. Д. Березовська та ін. – К. : Науковий світ, 2003. – 418 с.
    156. Мандзяк В. П. Історіографія українського національного руху в Галичині ХІХ – початку ХХ ст. : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. істор. наук : спец. 07.00.06 „Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни” // В. П. Мандзяк. – Львів, 2006. – 22 с.
    157. Маршицька В. В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку : дис. ...канд. пед. наук : 13.00.08 / Маршицька Вікторія В’ячеславівна. – Київ, 2003. – 157 с.
    158. Матвієнко О. І. Духовно-світоглядні аспекти взаємодії людини і природи / О. І. Матвієнко // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Зб. наук. праць. Випуск ХІХ. – К. : Міленіум, 2007. – С. 124 – 130.
    159. Мацейків Т. І. Кожна травинка на своєму корені росте. Українські народні традиції і виховання дітей і молоді / Т. І. Мацейків // Людина і світ. – 1995. – №9. – С. 26.
    160. Маценко. Ж. Мальовнича стежина до людяності / Ж. Маценко // Початкова школа. – 2005. – № 7. – С. 46 – 50.
    161. Маценко. Ж. Основи дбайливого ставлення до природи у молодших школярів / Ж. Маценко // Рідна школа – 2004. – № 8. – С. 121 – 124.
    162. Машталер О. В. Педагогічна і освітня діяльність О. Духновича / За ред. доктора пед. наук О. Мазуркевича. – Київ : „Радянська школа”, 1966. – 147 с.
    163. Микитась В. О. В. Духнович. Літературно-критичний нарис / В. Микитась. – Ужгород : Закарп. обл. книжк.-газетне вид-тво, 1959. – 152с.
    164. Мир словарей : Коллекция словарей и энциклопедий. Философский словарь. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://mirslovarei.com/content_fil/EDINSTVO-5349.html.
    165. Миропольский С. Воскресная школа и педагогический курс при Харьковской семинарии / С. Миропольський // Журнал Министерства народного просвещения. – 1867. – №138. – С. 226.
    166. Миропольский С. Задачи, планы и основы устройства нашей народной школы. Дидактическое пособие для учителей и учительских семинарий. Изд. 3-е, вновь пересмотренное и исправленное / С. Миропольский. – СПб. : Типография Глазунова, Казанская ул., №8, 1884. – 185 с.
    167. Миропольский С. Школа и государство. Обязательность обучения в России (исторический этюд) / С. Миропольский. – СПб : Типографи
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины