НАУКОВО–ПЕДАГОГІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ (ХІХ – 20–ті рр. ХХ ст.) : НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ КРАЕВЕДЕНИЕ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УНИВЕРСИТЕТОВ УКРАИНЫ (ХIХ - 20-е гг.)



  • Название:
  • НАУКОВО–ПЕДАГОГІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ (ХІХ – 20–ті рр. ХХ ст.)
  • Альтернативное название:
  • НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ КРАЕВЕДЕНИЕ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УНИВЕРСИТЕТОВ УКРАИНЫ (ХIХ - 20-е гг.)
  • Кол-во страниц:
  • 196
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА


    На правах рукопису


    ДУДКА ТЕТЯНА ЮРІЇВНА

    УДК 378(091) «19» (043.3)


    НАУКОВО–ПЕДАГОГІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ДІЯЛЬНОСТІ
    УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ (ХІХ – 20–ті рр. ХХ ст.)

    Спеціальність 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук



    Науковий керівник:
    ВОВК ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА
    доктор педагогічних наук, професор



    Київ – 2012









    ЗМІСТ

    ВСТУП ………………………………..……………………..……............................5

    РОЗДІЛ 1.
    ОСВІТНЬО–КРАЄЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК НАУКОВО – ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………………………………..……………13
    1.1. Соціокультурні і організаційні передумови пропедевтики становлення краєзнавчо–педагогічної проблеми в діяльності освітніх закладів України
    (на поч. ХІХ ст.)………………..…………………………...………………………13
    1.2. Теоретико–методологічні засади проблеми освітньо–краєзнавчої
    спадщини і діяльності….……...……………………………………………….......27
    Висновки до першого розділу………………………………………….………….43

    РОЗДІЛ 2.
    КРАЄЗНАВЧО–ОСВІТНЯ СПРЯМОВАНІСТЬ ПІДГОТОВКИ
    ФАХІВЦІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ
    УКРАЇНИ (ХІХ – 20–ті рр. ХХ ст.)………………………………………….....46
    2.1. Зміст і реалізація краєзнавчо–педагогічного імперативу
    в структурі підготовки спеціалістів…………..……………………………….......48
    2.2. Освітньо–краєзнавча спрямованість як загально–педагогічна технологія...................................................................................................................67
    2.3. Проблема наукового і освітнього краєзнавства в теоретико–
    педагогічній спадщині діячів університетів.....………………..…………………80
    Висновки до другого розділу…………...………………………….…….............113

    РОЗДІЛ 3.
    КРАЄЗНАВЧО–ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
    ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ У ДИСКУРСІ
    ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ………………………..………….….....118
    3.1. Поширення краєзнавчих знань серед учнівської молоді…….……...……..118
    3.2. Краєзнавчо–педагогічна діяльність в досліджуваний період
    випускників університетів……..………………..……………………………….139
    Висновки до третього розділу…………………..………………………………..153

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………………158

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….......163









    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    НУ – Новоросійський університет
    УСВ – Університет святого Володимира
    ХУ – Харківський університет





    ВСТУП
    Актуальність теми. Спрямованість освітньої парадигми на формування особистості, її підготовку до умов життя передбачає поглиблення знань про довкілля, історію рідного краю, регіональну самобутність. На всіх етапах історії України поширення краєзнавчої грамотності й освіти сприяло суспільному, економічному, культурному та національному розвитку держави.
    Звернення до освітньо–краєзнавчого досвіду діяльності університетів України ХІХ – 20–х рр. ХХ ст. у ретроспективному аспекті актуалізує потребу формування в особистості світогляду, ціннісних орієнтацій, почуття любові до рідної місцевості, виховання патріотизму та подальшої національної самоідентифікації.
    Впровадження прогресивних краєзнавчих історико–педагогічних традицій ґрунтується на аксіологічних, акмеологічних, людиноцентристських показниках і відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття).
    Упродовж ХІХ – 20–х рр. ХХ ст. в університетах Наддніпрянського краю закладалися основи науково–педагогічного краєзнавства. Викладачі різного профілю зібрали цінний місцевий матеріал, який широко використовувався у навчально–виховній системі. Через залучення до освітнього процесу краєзнавчих компонентів Д. Багалію, М. Драгоманову, К. Кесслеру, М. Лавровському, Х.Роммелю, А. Синявському вдалося систематизувати навчальний матеріал. М.Дринов, В. Пассек, О. Потебня, В.Розов та інші, диференціювавши краєзнавчі знання, практично застосовували їх у викладацькій діяльності. Змістовні праці прогресивних педагогів і нині необхідний інструментарій для визначення теоретико–методологічних основ та провідних ідей науково–педагогічного краєзнавства.
    Системний аналіз джерелознавчої бази розкриває багатоаспектність краєзнавчо–педагогічної проблематики. Філософське осмислення розвитку освіти шляхом уніфікації культурних традицій регіонів відображено у дослідженнях В.Андрущенка, М. Возняка, І. Кресіна, В. Лутая, В. Сарбея. Питання розвитку особистості шляхом пізнання складних систем засобами краєзнавства розглянуто у психологічних і психолого–педагогічних працях М. Антонюка, І. Беха, М.Боришевського, С. Максименка, В. Москальця. Освітньо–краєзнавчим спрямуванням наповнені доробки М. Драгоманова, М. Корфа, С. Русової, К.Ушинського; В. Курило, Н. Побірченко. Трактуванню краєзнавства як форми навчально–виховного процесу допомогли напрацювання, що сприяли визначенню форм організації навчання (В. Бондар, І. Лернер, Ю. Мальований, В. Паламарчук, О.Пометун,). Генезис краєзнавства на основі розвитку національної системи освіти та педагогічної думки України дослідили В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Дем’яненко, С.Золотухіна, О. Сухомлинська, М. Шеремет. Освітні аспекти підготовки педагогічних кадрів простежили Н. Бібік, О. Дубогай, Г. Падалка, О. Падалка, С.Сисоєва. Питання краєзнавчо–освітньої спрямованості зусиль учителя розкриваються у творчих доробках В. Обозного, В. Матіяш. Аналіз персоніфікованої педагогічно–краєзнавчої спадщини міститься у дослідженнях А. Розсохи, Н. Дудник. Становлення та розвиток вітчизняного шкільного краєзнавства у процесі історичного розвитку на дисертаційному рівні розкрили В. Бенедюк, Н.Бескоровайний, В.Бугрій, Н. Рудницький, М. Рябко, М. Соловей.
    Однак, за всієї багатогранності вивчення проблем освітнього краєзнавства, на сучасному етапі відсутні наукові праці, які б комплексно досліджували науково–педагогічну сутність краєзнавства в історичному аспекті, забезпечували його інтегрованою системою знань про рідний край та населення території України. Більшість авторів акцентують увагу на особливостях творчого шляху окремих освітян–краєзнавців, їхній участі у суспільно–політичному житті, не виокремлюючи їх внеску у дослідження теоретико–методологічних проблем. Відсутні також розвідки про діяльність і роль наукових осередків при класичних університетах Наддніпрянської України у процесі генезису краєзнавства як напрямку педагогічних знань.
    Зважаючи на те, що проблема становлення та розвитку науково–педагогічного краєзнавства в Україні не стала предметом спеціального наукового дослідження. Вище викладене зумовило вибір теми дисертаційної роботи «Науково–педагогічне краєзнавство в діяльності університетів України (ХІХ – 20–ті рр. ХХ ст.)».
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематичному плану наукової роботи кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Історія освіти і педагогічної думки України в контексті завдань підготовки вчителя».
    Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №9 від 28 квітня 2009 року) та рішенням Міжвідомчої Ради, що координує наукові дослідження з педагогічних і психологічних наук в НАПН України (протокол № 7 від 27 жовтня 2009 року).
    Мета дослідження: виявити й узагальнити тенденції розвитку теоретичної спадщини та організаційно–педагогічної діяльності учених університетів України (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.) з проблеми науково–педагогічного краєзнавства; проаналізувати характерологічні особливості предметної інтеграції науково–краєзнавчих знань у системі підготовки фахівців досліджуваних закладів та освіти учнівської молоді; науково осмислити ретроспективу впровадження історичного досвіду у сучасних умовах.
    Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
    - проаналізувати ідею становлення педагогічного краєзнавства в умовах вітчизняного соціокультурного поля;
    - з’ясувати та конкретизувати сутнісні характеристики краєзнавчо–освітньої спрямованості підготовки майбутніх фахівців в умовах університетської освіти (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.);
    - дослідити характер науково–педагогічної спадщини з проблем освітнього краєзнавства;
    - розкрити системність впровадження краєзнавства як педагогічної технології та змісту освіти в навчально–виховний процес загальноосвітніх закладів.
    Об'єкт дослідження – педагогічне краєзнавство в контексті історії освіти і педагогічної думки України.
    Предмет дослідження – теоретична спадщина й організаційно–педагогічні умови розвитку науково–педагогічного краєзнавства в діяльності університетів України (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.).
    Методологічну основу становлять принципи історизму, цілісносні, об'єктивності, системності, унікальності; здобутки історичної та історико–педагогічної науки, рукописи, архівні джерела; праці з освітньо–краєзнавчої проблематики досліджуваного періоду; сучасні дослідження з історії вітчизняної педагогічної думки й освітнього краєзнавства. Логіка залучення цього методичного інструментарію мотивована передусім поліфакторністю об’єкта дослідження, особливостями відбору та опрацювання джерельної бази.
    Методи дослідження:
    - загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація архівних і рукописних матеріалів, періодичних видань та історико–педагогічних джерел дали змогу проаналізувати тенденції становлення і розвитку науково–педагогічного краєзнавства в діяльності університетів Наддніпрянської України (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.);
    - історико–ретроспективний метод дозволив комплексно вивчити об’єкт і предмет дослідження;
    - пошуково–бібліографічний метод допоміг опрацювати фонди і описи архівних, музейних і бібліотечних каталогів;
    - персоналістично–біографічний метод дав змогу з’ясувати внесок конкретних педагогів–краєзнавців у розвиток досліджуваної проблематики;
    - хронологічний метод допоміг послідовно відстежити генезис освітнього краєзнавства в досліджуваних навчальних закладах;
    - системно–структурний метод дозволив дослідити краєзнавчо–освітню спрямованість підготовки фахівців у вітчизняних університетах.
    Джерельну базу дослідження склали матеріали фондів: Центрального державного історичного архіву України м. Києва (533 – Київський військовий губернатор; 705 – Південно–Східний районоохоронний відділ; особові персоніфіковані фонди М. Максимейка, М. Пильчикова, Л.Рейнгарда, Самборських – 2042, 2047, 2051, 2053); Державного архіву міста Києва (154 – Київське відділення товариства класичної філології та педагогіки; 307 – Економічне товариство студентів Київського університету). Використано матеріали Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В. Вернадського – ф. ІІІ, ф. VІІІ, ф. Х, ф. ХХVІІ, ф. 65, що віддзеркалюють педагогічні погляди окремих учених. Було опрацьовано джерела НБУ імені В.Вернадського, матеріали державної науково–педагогічної бібліотеки України імені В. Сухомлинського НАПН України, наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського Національного університету імені Т. Шевченка, наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова, науково–педагогічної бібліотеки Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника (відділ краєзнавчої літератури), Івано–Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. Франка (краєзнавчий відділ)
    У процесі дослідження розглянуто періодичні видання окресленого історичного періоду: «Український Вісник», «Вільна українська школа», «Учитель», «Харківські відомості», «Журнал Міністерства народної освіти», «Російська школа», «Освіта», «Школа і життя»; звіти та записки про краєзнавчу науково–педагогічну діяльність вищих навчальних закладів України ХІХ – початку ХХ століть, зокрема: «Записки Київського товариства природодослідників», «Звіт про стан і діяльність Київського імператорського Університету св. Володимира за 1907 р.».
    Хронологічні межі дисертації охоплюють період ХІХ – 20–х рр. ХХ століття. Нижня межа зумовлена періодом заснування на території Наддніпрянської України університетів та впровадженням науково–педагогічного краєзнавства як складової змісту підготовки фахівців. Верхня межа позначена соціально–політичними, культурно–освітніми змінами (реструктуризацією системи вищої освіти, зокрема університетів); переорієнтацією науково–краєзнавчого показника змісту в площину регіональних та економічних завдань.
    Географічні межі дослідження охоплюють територію Наддніпрянщини (терени Правобережної, Лівобережної, Слобідської та Південної України), яка у досліджуваний період поділялася на Київський, Харківський і Одеський навчальні округи.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
    вперше у вітчизняній педагогічній науці на основі аналізу архівних і рукописних матеріалів, періодичних видань та історико–педагогічних джерел комплексно досліджено теоретико–методологічну сутність краєзнавства як педагогічного феномена в сукупності його витоків, предмета, основних понять, змісту, принципів, засобів, методів та форми цінніснозорієнтованого педагогічного процесу; розкрито системність впровадження краєзнавства як педагогічної технології, змісту освіти у навчально–виховний процес університетів та загальноосвітніх закладів; систематизовано внесок представників університетів досліджуваного періоду, які презентували краєзнавство у контексті педагогічної, наукової та громадської діяльності як засіб поширення знань про свій край; введено до наукового обігу матеріали про краєзнавчо зорієнтовану науково–педагогічну спадщину діячів університетів (А. Андржейовського, В. Талієва, Г. Танфільєва, В.Черняєва);
    уточнено парадигмальність концептів «педагогічне краєзнавство», «науково–педагогічне краєзнавство»; систематизовано спадщину з педагогічного краєзнавства А. Краснова, Д. Семенова, В. Совинського, К.Феофілактова, О. Худзинського;
    набуло подальшого розвитку осмислення науково–педагогічного краєзнавства як змісту, форми, засобу, принципу й методу навчання та виховання; наукове обґрунтування ідей представників вітчизняного освітнього краєзнавства щодо підготовки майбутнього учителя.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зміст, положення та висновки роботи: розширюють спектр наукових знань про характер історико–педагогічних процесів, які відбувалися на території України в досліджуваний період; висвітлюють маловідомі сторінки та персоналії історії; можуть послуговуватися для подальшого наукового вивчення у галузі історії освіти та педагогічної думки України.
    Зроблені узагальнення можуть бути використані для практичної розробки положень національного змісту навчання і виховання у загальноосвітній та вищій школі; у підготовці підручників і навчальних посібників з теорії та історії педагогіки, історії української науки й культури, географії, етнографії, народознавства, краєзнавства, українознавства; у процесі викладання курсів і спецкурсів у вищих навчальних закладах та системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
    Сформульовані положення та висновки дослідження впроваджено у навчально–виховний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка №07–10/138 від 24.01.2011 р.; довідка №07–10/139 від 24.01.2011 р.), ДВНЗ «Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (довідка №107 від 02.02.2011 р.).
    Апробація результатів дослідження. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на: засіданнях кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету імені М. П.Драгоманова (2008–2011 рр.); звітно – науковій конференції викладачів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за 2008 р. «Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету» (Київ, 5–6 лютого 2009 р.); науковій сесії, присвяченій 175 –



    річчю Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
    (Київ, 2010).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, із них 9 – у фахових виданнях, 2 – у матеріалах конференції.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації на основі вивчення та інтерпретації архівних і рукописних матеріалів уперше комплексно досліджено проблему науково–педагогічного краєзнавства в діяльності університетів Наддніпрянської України (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.). Внаслідок проведеного дослідження зроблено відповідні висновки.
    З’ясовано, що становлення науково–педагогічного краєзнавства на теренах Наддніпрянської України зумовлювалося об’єктивними життєвими потребами вивчати особливості краю; появою викладачів–краєзнавців, які опрацьовували місцевий матеріал в умовах університетів та наукових товариств; впливом культурного вектора.
    Положення освітнього краєзнавства центрувалися на: загальнолюдських цінностях, домінанті простору і часу та водночас на сутності наукової й педагогічної діяльності.
    Дефінітивний аналіз показав, що зміст категорій «педагогічне краєзнавство», «науково–педагогічне краєзнавство» формувався у процесі історичного й соціокультурного розвитку суспільства, наукового та науково–педагогічного осмислення. Ретроспективний аналіз вище зазначених чинників сприяв окресленню подальших напрямів краєзнавчих досліджень вченими університетів та впровадженням їх в практику професійної та загальної освіти.
    На основі вивчення науково–педагогічної спадщини визначено траєкторії досліджуваної проблеми:
    - початок ХІХ ст. – теоретичні й практичні аспекти науково–педагогічного краєзнавства розкривалися в системі діяльності класичної університетської освіти;
    - середина ХІХ – початок ХХ ст. – відбувається теоретико–методологічне з’ясування змісту освітнього краєзнавства та запровадження його в практику загальноосвітньої підготовки через громадсько–педагогічну діяльність;
    - 1917–1925 рр. – орієнтація освітньо–краєзнавчої діяльності на опрацювання українознавчої проблематики, розгляд краєзнавства як змісту, форми, методу, принципу та засобу навчання та виховання.
    З’ясування і аналіз ролі університетів у системі вітчизняної освіти та освіти регіонів показали, що становлення науково–педагогічного краєзнавства в досліджуваних навчально–виховних закладах еволюціонувало в контексті системи «реформа – контрреформа».
    Початок ХІХ століття став ліберальним періодом стосовно університетів. Це проявилося у наданні їм автономії, насамперед підпорядкуванні нижчих ланок освіти. Спостерігалося легальне поширення краєзнавчих знань не лише в педагогічних колах, але й серед широкого загалу населення, яке зберігалося незважаючи на дисциплінарні та авторитарні управлінські зміни щодо університетів.
    Опрацювання джерельної бази, музейних експозицій університетів дозволило з’ясувати, що краєзнавчо–освітня спрямованість фахової підготовки в умовах університетів характеризувалася формуванням: особистісних якостей фахівця, які визначали не лише його суто професійні характеристики, а й стиль мислення, рівень культури, інтелектуальний розвиток; здатності до освітньо–краєзнавчої діяльності, як методу виховання та формування особистості, з можливостями її переорієнтації відповідно до змін у системі соціальних і культурних інститутів суспільства; ціннісних орієнтацій.
    Аналіз історії розвитку університетів забезпечив об’єктивність розгляду поступальності і ефективності краєзнавчо–освітньої підготовки майбутніх фахівців в університетах Наддніпрянщини (ХІХ – 20–х рр. ХХ ст.), яка залежала від таких умов: чіткої зорієнтованості на дидактичних принципах (науковості, наочності, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, свідомості та активності); систематичного використання адекватних засобів навчання; функціонування значної за обсягом краєзнавчо–матеріальної бази (бібліотек, науково–дослідних кабінетів, архівів, лабораторій, музеїв, ботанічних садів, обсерваторій); діяльності наукових товариств (класичної філології та педагогіки, філотехнічне, історико–філологічне, природодослідників), педагогічних відділів, гуртків та вечірніх курсів; активного функціонування екскурсій, експедицій, розкопок у різних регіонах України.
    Система використаних методів і методик дослідження забезпечила всебічність розгляду: варіативності філософсько–історичних підходів до диференціації навчального матеріалу краєзнавчого спрямування (тематичний, структурно–хронологічний, проблемний); соціополітичної та наукової позиції викладачів (офіційно–державна, ліберально–демократична, національно орієнтована).
    Вивчення освітньо–краєзнавчого досвіду дає можливість стверджувати, що професори, викладачі, науковці університетів України виступили системологами теоретичних основ вітчизняного науково–педагогічного краєзнавства. С. Куторга, В.Недлер, В. Талієв розробили понятійно–категоріальний апарат і методичний інструментарій досліджуваного феномену. Фундаментальна діяльність згаданих учених є домінантою у формуванні наприкінці ХХ ст. основ природоохоронної та валеологічної діяльності; екологічного, естетичного й економічного виховання.
    Теоретичний аналіз засвідчив, що системність впровадження краєзнавства в навчально–виховний процес загальноосвітніх закладів відбувалося в контексті: удосконалення змісту (з формального на реальний); урізноманітнення принципів (зв’язку теорії з практикою, науковості, доступності, виховного навчання, свідомості й активності, народності), методів (з інформаційних на активні), форм (прогулянки, спостереження, екскурсії), засобів (написання підручників і посібників, розробка картографічних матеріалів) навчання та виховання.
    Дослідженням виявлено ряд вимог, які спрямували навчально–виховний процес загальноосвітніх закладів в освітньо–краєзнавче русло: а) створення в навчальному окрузі єдиного Комітету для постачання місцевого матеріалу; б) прийняття на роботу у прогімназії викладачів, котрі мають вищу освіту й краєзнавчо–дослідницький стаж; в) викладання одним викладачем суміжних дисциплін краєзнавчого змісту; г) розробка спеціальної методики викладання краєзнавчих дисциплін; ґ) введення краєзнавчих факультативів; д) підвищення рівня професійної майстерності педагога.
    На основі дослідження архівних документів з’ясовано, що зміни політики в Україні сприяли толерантності щодо поширення знань про рідний край. В період українізації освітньо–краєзнавчу діяльність викладачі реалізовували в інститутах народної освіти, створених в результаті закриття класичних університетів. Згортання українізації призвело до того, що сітка закладів освіти скорочувалася а дисципліни, які містили краєзнавчий компонент, увійшли до централізованої системи політосвіти.
    За рахунок підпорядкування змінювалося змістовне наповнення предметів, в результаті чого загальноосвітнє краєзнавство переорієнтувалося в економічне. Освітньо–краєзнавче питання, на той час не набуло педагогічного осмислення, оскільки були відсутні дидактичні засоби для ретроспективи досвіду набутого попередніми генераціями педагогічної думки.
    Ретроспектива історико–педагогічного розгляду доводить наявність створення концепції педагогічного краєзнавства в контексті перспектив освіти, входження України до освітнього простору Європи.
    Дисертаційна робота не вичерпує усіх аспектів поставленої проблеми, перспективи майбутніх досліджень пов’язані з поглибленням аналізу та систематизації персоніфікованого внеску представників педагогічного краєзнавства. Предметом подальших розвідок може стати всебічне осмислення навчальних курсів краєзнавчого циклу у класичних університетах України на різних етапах їх існування за різних суспільних та соціокультурних умов.
    Актуальним залишається аналіз методологічних та методичних пропозицій про ретроспективність педагогічного краєзнавства, поглиблення розгляду сутнісних ознак, реалій з’ясування освітнього краєзнавства як змісту, форми, методів та засобів педагогічної діяльності.

    Перспективи подальшого опрацювання окресленої проблематики сприятимуть глибшому дослідженню змін, які характеризують новочасну педагогіку, обґрунтуванню тенденцій розвитку сучасної науки.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Автобіографія академіка Дмитра Івановича Багалія // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія з нагоди 70–ї річниці життя та 50–х роковин наукової діяльності. – К., 1927. – 93 с.
    2. Адрианова – Перетц В. П. Владимир Николаевич Перетц (1870–1935) / В. П. Адрианова – Перетц // Исследования и материалы по истории старовчинной украинской литературы ХVІ – ХVІІІ вв. – Л.: Наука, 1962. – 317 с.
    3. Амброз Ю.А. География в Одессе / Ю. А. Амброз, Г. И. Швебс // Одесі – 200: Матеріали міжнар. наук. – теорет. конф., присвяченої 200 – річчю міста. – Одеса, 1994. – Ч.ІІ. – С. 45 – 49.
    4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв’ю / В.П.Андрущенко. – К.: Знання України, 2008. – 819 с.
    5. Андрущенко В.П. Теоретико – методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть / В. П. Андрущенко // К.: Вища освіта України. – №2. – 2001. – С. 5–13.
    6. Андрущенко В.П. Філософія освіти в сучасній Україні: Стан та перспективи розвитку / В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Вища освіта України.– 2004. – №4. – С. 5–12.
    7. Антонович В. Автобиографические записки / В. Антонович // Киевская старина. – К., 1913. – №4. – С. 101.
    8. Артоболевский Б. В. К истории краеведческих замыслов М. В. Ломоносова. / Б. В. Артоболевский// «Краеведение». – 1926. – Т. ІІІ. – с.55.
    9. Архив Юго – Западной России. – К.,1869. – Ч. 5. – Т. 1. – С. 101.
    10. Афанасьев В. Источник народного самопознания / В. Афанасьев// Памятники Отечества. – 1980. – №1. – С. 58–62.
    11. Бабишин С. Д. Краеведение как средство связи с жизнью и подготовки учащихся к труду: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец.13.00.04. «Теория и методика професионального образования» – М., 1963. – 21 с.
    12. Багалей Д. И. О просветительской деятельности В. Каразина / Д.И. Багалей // Записки Харьковского университета. – 1983. – № 1. – С. 17 – 18.
    13. Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д.И. Багалей. – Харьков. – 1904. – Т.ІІ. – С. 509 – 531.
    14. Багалей Д. И. Просветительская деятельность В. Н. Каразина / Д.И. Багалей // Записки Харьковского университета. – 1893. – Кн.1. – С. 5–35.
    15. Багалей Д. И. Краткий очерк истории харьковского университета за первые сто лет его существования (1805 – 1905). / Д. И. Багалей, И. В.Сумцов, В.П. Бузескул. – Харьков, 1906. – С.74.
    16. Багалій Д. Наукова спадщина академіка М. Сумцова / Д. Багалій // Червоний шлях. – 1923. – №3. – 284 с.
    17. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д.І. Багалій; передмова, коментар В. В. Кравченка. – Х.: Основа, 1991. – 256 с.
    18. Бакіров В. С. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років / В.С. Бакіров. – Харків: Фоліо, 2004. – 750 с.
    19. Банина Н. Н. К. Ф. Кесслер и его роль в развитии биологии России / Н.Н.Банина. – М.; Л.: Изд–во АН СССР. – 1962. – 142 с.
    20. Баранский Н. Н. Избранные труды: Становление советской экономической географии / Н. Н. Баранский , редкол.: В. А. Анучин и др. – М.: Мысль, 1980. – 816 с.
    21. Барков А. С. О научном краеведении. Еще о научном краеведении / А.С.Барков // Вопросы методики и истории географии. – М.: Изд–во АПН РСФСР, 1961. – 120 с.
    22. Бездрабко В. В. Часопис «Краєзнавство» та краєзнавча справа в Україні (кінець 1920–х – початок 1930–х рр.): [Монографія] / В. В. Безрабко. – К., Кам’янець – Подільський: ПП Мошак М.І., 2005. – 224 с.
    23. Белецкий А.И. Наука о литературе в истории Харковского университета / А.И.Белецкий // Труди филологического факультету ХДУ. – 1959. – Т.7. – 82 с.
    24. Белинский В.Г. Современная библиографическая хроника / В.Г. Белинский // Отечественные записки. – 1839. – Т. 5. – Ч. 7. – 214 с.
    25. Белозерская Н. Исторический журнал XVIII века / Н. Белозерская// Журнал Министерства народного просвещения – 1898. – №1. – С. 64 – 84.
    26. Береговий П. М. Видатні вітчизняні ботаніки / П. М. Береговий, М.Н.Лагутіна. – К.: Рад. школа, 1969. – 222 с.
    27. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково – метод. Посібник / І. Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
    28. Биографии професоров и преподавателей гимназии высших наук и лицея князя Безбородко. – СПб., 1881. – С. 227–229.
    29. Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834 – 1884) [ упоряд. К. Кесслер и др.] – Киев, – 1884. – 818 с.
    30. Бобрецкий Н. В. Записки о десятилетней деятельности Киевского Общества естествоиспытателей: 1869 – 1878 гг. / Н. В. Бобрецкий // Записки КОЕ. – 1880. – Т. 6/2, вып.2. – С. 38 – 39.
    31. Богданов А. П. Материалы для истории научной и прикладной деятельности в России по зоологии и соприкасающимися с нею отраслями знания, преимущественно за последние тридцатилетие (1850 – 1888) / А.П.Богданов // Известия общества любителей естествознания, антропологии и этнографии при Московском университете. – 1881. – Т. 55. – 220 с.
    32. Богданов М. Н. К. Ф. Кесслер (биография) / М. Н. Богданов // Труды Петерб. О–ва естествоиспытатетлей. – 1882. –Т. 12, вип.2. – С. 339.
    33. Богданов М. Н. Карл Федорович Кесслер (1815–1881 гг.). Биография / М.Н.Богданов. – СПб., 1882. – 64 с.
    34. Богданович М. И. Первая эпоха преобразований Александра І. Народное образование / М. И. Богданович // Вестник Европы. – 1866. – № 6. – С. 146.
    35. Большая энциклопедия: В 62 томах. – М.: ТЕРРА, 2006. – Т.24 – С. 12.
    36. Большая Советская Энциклопедия / Главн. ред. Б.А. Введенский. – 2 изд. – М.: «Большая Советская Энциклопедия», 1952. – Т.23. – С. 192–193.
    37. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів / В.І.Бондар. – К.: Вересень, 1996. – 129 с.
    38. Боплан Гійом Левассер де. Опис України / Г. Л. де Боплан. – Львів, 1990. – С. 41.
    39. Борзенков Н. А. Исторический очерк направлений, существовавших в зоологических науках в ХІХ ст. / Н. А. Борзенков. – М., 1881. – 61 с.
    40. Боришевський М. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості / М. Й. Боришевський. – Київ: Дніпро, 2001. – 244 с.
    41. Браунер А.А. Предварительное сообщение о пресмыкающихся и земноводных Крыма, Кубанской области, Волынской и Варшавской губернии / А. А. Браунер // Записки Новоросийского о–ва естествоиспытателей. – 1905. – T. ХХYІІІ. – С. 89–103.
    42. Бученков А. И. Советское краеведческое библиографоведение / А.И.Бученков. – М.: Просвещение, 1984. – 24 с.
    43. Вагин А. А. Методика обучения истории в школе / А. А. Вагин. – М.: Педагогика, 1972. – 298 с.
    44. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование/ В. Ващенко. – К.: Alma mater. – 2000. – № 6. – С. 23– 25.
    45. Ващенко Л. Багатовіковому Києву – новітню педагогіку / Л. Ващенко// Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – №1. – С. 41 – 47.
    46. Величко С. В. Літопис / С. В. Величко; ред. О. В. Мишанич. – К.: Дніпро, 1991. – 371 с.
    47. Верменич Я. В. Теоретико–методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Я. В. Верменич. – К., 2003. – 516 с.
    48. Вихрущ В. Дидактична думка в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): проблеми розвитку теорії / В. О. Вихрущ; ред. Л. П.Вовк. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000 – 433 с.
    49. Віленкін В. Л. Видатний учений А. М. Краснов / В. Л. Віленкін // Географія в школі. – 1998 . – Вип. Х. – 43 – 47 с.
    50. Владимирский – Буданов М. Ф. История имп. Университета св. Владимира – 1834–1884 / М. Ф. Владимирский – Буданов. – Киев. – 1884. – Т.1. – 674 с.
    51. Вовк Л. П. Історія освіти дорослих в Україні: Нариси / Л. П. Вовк. – К. УДПУ, 1994. – 228 с.
    52. Вовк Л. П. Педагогічна традиція у системі освітніх інновацій / Л. П. Вовк. – К.: Пульсар. – 2000. – №9. – С. 45 – 47.
    53. Вовк Л. П. Громадсько–педагогічне сподвижництво в Україні: (Етапи і особливості) / Л. П. Вовк. – К.: ТОВ „Міжнар. фін. агенція, 1997. – 179 с.
    54. Вовк Л. П. Персоніфікований систематизатор–хрестоматія досліджень генези історико – педагогічних знань в Україні (II пол. XIX – поч. XX ст.) / Л.П.Вовк. – К.: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – 123 с.
    55. Возняк М. Історія української літератури: У двох книгах / М. Возняк. – Львів, 1992. – Кн.1. – С. 182.
    56. Возняк М. Історія української літератури: У двох книгах / М. Возняк. – Львів, 1994. – Кн.2. – С. 22.
    57. Волобуїв П. Краєзнавство в трудовій школі / П. Волобуїв, П. Мостовий. – Х.: Державне видавництво «Україна». – 1926. – 100 с.
    58. Волчанецкий Н. Очерк по истории биологии в Харьковском университете / Н. Волчанецкий. – Х., 1955. – Т.Х., 427 с.
    59. Воронкова В. Г. Філософія глобалізації: соціоантропологічні, соціоекономічні та соціокультурні виміри: Монографія / В. Г. Воронкова. – Запоріжжя: ЗДІА, 2010. – 272 с.
    60. Второй съезд естествоиспытателей в Киеве // Университетские известия. – К. – 1862. – № 7–8. – С. 1–72.
    61. Гаццинский А. С. Работа в школе / А. С. Гаццинский // Учитель. – 1863. – №3. – С. 15–17.
    62. Глузовский В. Е. Родиноведение и учитель / В. Е. Глузовский. – Владивосток: Госкнига, 1923. – 219 с.
    63. Горин А. П. Валерий Иванович Талиев / Горин, А. П., А. В. Канторович. – М., 1960. – 73 с.
    64. Гогоцкий С. Еще несколько слов об украинофильстве / С. Гогоцкий. – К., 1875. – С. 19.
    65. Городецкий Б. М. Краеведение и школа / Б. М. Городецкий // «Известия Общества любителей изучения Кубанского края». – 1924. – Вип.8. – С. 139.
    66. Григор’єва Т. Ф. Історико–краєзнавча діяльність академіка П. І. Кеппена в Криму / Т. Ф. Григор’єва // Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України. – Кам’янець–Подільський, 1991. – С. 64–65.
    67. Грінберг Л. Історико–краєзнавчі аспекти у творчості П.О. Куліша / Л.Грінберг // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – К., 1999. – Випуск 6. – С. 290.
    68. Густинський літопис // Українська література XVII ст. – К., 1987.
    69. Дайри Н. Г. Историческое краеведение / Н. Г. Дайри // Народное образование. – 1959. – №2. – С. 82.
    70. Дем’яненко Н. М. Учительські інститути в системі педагогічної освіти України (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.): Монографія / Н. М. Дем’яненко. – К.: Фенікс, 2010. – 512 с.
    71. Дзенс–Литовский А. И. Краеведение в сельской школе / А. И. Дзенс – Литовский // Новая школа в деревне. – Л., 1924. – С. 23–25.
    72. Дмитренко Н. К. А. А. Потебня – собиратель и исследователь фольклора: К 150–летию со дня рождения / Н. К. Дмитренко. – К.: «Знание» УССР, 1985. – 48 с. – (серия VI «Литература и искусство» №8).
    73. Доброчаєва Д. М. Панас Семенович Рогович (до 180 – рiччя вiд дня народження): бiографiчний нарис / Д. М. Доброчаєва, А. П. Iльїнська, М. В. Шеверя // Український ботанiчний журнал. – 1992 р. – Т.49, N 5. – С. 116 – 123.
    74. Довженко О. Зачарована Десна / О. Довженко // Твори у 5–ти томах. – К., 1964. – С. 52.
    75. Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко// Твори в 2–х томах. – К.: Глобус, 1992. – Т.1. – 238 с.
    76. Драгоманов М. П. Листи до Івана Франка і инших (1881 – 1886) / М. П. Драгоманов. – Л., 1906. – 233 с.
    77. Драгоманов М. Листи до Івана Франка і инших (1887 – 1895) / М.Драгоманов. – Л., 1908. – 423 с.
    78. Драгоманов М. Учёная экспедиция в Западнорусский край / М.Драгоманов. – К., 1991. – С. 257.
    79. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу / М.Драгоманов – К., 1915. – 119 с.
    80. Дубогай О. Д. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання дитини / О. Дубогай. – К.: Шкільний світ, 2006. – 128 с.
    81. Дьюи Дж. Школы будущого / Дж. Дьюи. – М., 1922. – 177 с.
    82. Енциклопедія освіти / [Головний ред. канд. пед. наук України В.Г.Кремень] – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
    83. Енциклопедія українознавства. – Париж – Нью–Йорк, 1959. – Т.3. – 1159 с.
    84. Журба О. І. Київська археографічна комісія: 1843 – 1921: Нарис історії і діяльності / О. І. Журба. – К.: Наук. думка, 1993. – 187 с.
    85. Журнал Министерства народного просвещения – СПб., 1862. – Т. 115., с. 77.
    86. Залізняк М. Російська Україна та її відродження / М. Залізняк. – Львів, 1910. – 84 с.
    87. Замковий В. П. Майстерність учителя географії / В. П. Замковий. – К.: «Радянська школа», 1972. – 152 с.
    88. Зязюн І. А. Краса педагогічної дії: Навч. посіб. для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів / І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. – К.: Укр.–фін. ін–т менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.
    89. Зязюн І. А. Педагогіка добра: Ідеали і реалії / І. А. Зязюн. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.
    90. Иванов П. В. Педагогические основы школьного краеведения / П.В.Иванов. – Петрозаводск, 1966. – 172 с.
    91. Иконников В. С. Опыт русской историографии / В. С. Иконников. – К., 1892. – Т. ІІ, кн. 2. – С. 1953.
    92. Историко–филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905) / Под. ред. М.Г. Халанского и Д.И. Багалея. – Х.: Изд. Университета, 1908. – 168 с.
    93. Историческое краеведение в СССР: вопросы теории и практики: Сборник статей / АН Украины. Ин–т истории Украины и др.; редкол.: П.Т. Тронько (отв.ред.) и др. – К.: Наук. Думка, 1991. – 312 с.
    94. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Упоряд. О. О. Любар; за ред. В. Г. Кременя. – К.: Т–во «Знання», КОО, 2003. – 766 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
    95. Іванців В. Дослідження фауни Волині в працях А. Л. Андржейовського, В.Г. Бессера, А. С. Роговича / Василь Іванців // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія Біологія. – 1998. – №4. – С. 155 – 158.
    96. Іванців Василь. Е. Ейхвальд і «Велика Волинь» (до історії фауністичних досліджень України) / Василь Іванців // Питання германської історії: Збірник наукових праць. – Д.: Видав. Дніпропетровського уныверситету, 2001. – С. 110–115.
    97. Калениченко И. О. Воспоминание о проф. В. М. Черняеве / И.О.Калениченко // Природа. – 1876. – № 2. – С. 161 – 168.
    98. Караванська М. Ю. Перші київські з’їзди приро¬дознавців: основні труднощі та недоліки їхнього проведення / М. Ю. Караванська. – Дніпропетровськ: Вид–во Дніпропетровського ун–ту, 2004. – Вип. 11. – № 4. – С. 112–116.
    99. Каразин Ф. В. В. Н. Каразин – основатель Харьковского университета/ Ф.В. Каразин // Русская старина. – 1875. – Февраль. – С. 329–338.
    100. Карамзин Н. М. Письма руського путешественника / Н. М. Карамзин. – М., 1982. – 318 с.
    101. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму / Г. Касьянов. – К., 1999. – 127 с.
    102. Кесслер К. Ф. Животные млекопитающие / К. Ф. Кесслер // Естественная история губерний Киевского учебного округа. – Киев. 1851 – 88 с.
    103. Кесслер К. Ф. Птицы 1. Воробиные. 2. Хищные. 3. Куриные / К.Ф.Кесслер // Естественная история губерний Киевского учебного округа. – Киев. – 1851. – 182 с.
    104. Кесслер К.Ф. Птицы 4. Голенастые 5. Вольные / К.Ф. Кесслер // Естественная история губерний Киевского учебного округа. – Киев. – 1853. – С. 1–16.
    105. Кесслер К. Ф. Путешествие с зоологической целью к северному берегу Черного моря и в Крым, в 1858 г. / К. Ф. Кесслер. – К., 1861. – 247 с.
    106. Кесслер К. Ф. Рыбы. / К.Ф. Кесслер // Естественная история губерний Киевского учебного округа. – Киев. – 1856. – 99 с.
    107. Кесслера, ординарного профессора по кафедре зоологии, опубликованные работы // Журнал министерства народного просвещения – СПб., 1862. – Т. 115. – С. 6 [Отдел ІV].
    108. Кирпичников А. И. Очерки по истории новой русской литературы / А.И.Кирпичников. – СПб, 1896. – С. 94.
    109. Клосовський А. В. Основы метеорологии / А. В. Клосовський. – Одесса. – 1918. – 528 с.
    110. Козачковський А. Із спогадів про Т. Г. Шевченка / А. Козачковський // Спогади про Т. Шевченка. – К.,1982. – С. 77.
    111. Кононенко П. Освіта ХХІ століття: філософія родинності / П. Кононенко, Т. Кононенко. — К.: АртЕк, 2001. — 239 с.
    112. Кононенко П. П. Українознавство: Підручник для вищих навчальних закладів / П. П. Кононенко. — К.: Міленіум, 2006. – 870 с.
    113. Кононенко П. П. Українознавство в розбудові національної освіти України ХХІ ст.: проблеми та перспективи розвитку / П. П. Кононенко. — К., 2004. — 529 с.
    114. Корф Н. А. Руководитель для воскресных повторительных школ. Программа, конспекты, методические указания и домашние работы для всех уроков всего учебного года при обучении Закону Божьему,церковно–славянскому и русскому чтению,правописанию и деловому письму, арифметике, измерению площадей, географии и русской истории в пределах элементарного курса для подростков и взрослих / Н. Корф. – СПб, 1882. – С. 51.
    115. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография / Н.И.Костомаров. – К.: «Лыбидь». – 1990. – 734 с.
    116. Костомаров Н. И. Об отношении русской истории к географи и этнографии / Н. И. Костомаров // Собрание сочинений – СПб, 1903. – Кн. 1. – Т. 3. – С. 720–732.
    117. Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство: теоретико–методологічні засади, історія, практика: Дис… д–ра геогр.. наук: 11.00.13 / Київський національний університет ім. Т.Шевченка. – К., 2007. – 462 с.
    118. Костриця М. М. Житомирщина туристична: краєзнавчі нариси / М.М.Костриця. – Житомир: Полісся. 2009. – 564 с.
    119. Костриця М. Ю. Туристсько–краєзнавча робота в школі / М. Ю.Костриця. – К.: Радянська школа, 1985. – 128 с.
    120. Кравченко В. В. Д. И. Багалей: Научная и общественно–политическая деятельность / В. В. Кравченко. – Харьков, 1990. – 147 с.
    121. Краснов А. М. Основы землеведения / А. М. Краснов. – Харьков, 1895. – 164 с.
    122. Краснов А. М. Рельеф, растительность и почвы Харьковской губернии / А. М. Краснов. – Харьков, 1893. – 128 с.
    123. Краснов А. М. Физико–математическому факультету о совершаемых студентами Харьковского университета научно–педагогических географических экскурсиях по Кавказу / А. М. Краснов // Записки Харьковского университета. – 1896. – С. 1–14.
    124. Краткий отчет о состоянии и деятельности Императорского Университета св. Владимира в 1899 г. // Университетские известия. – К., 1900. – №4. –Ч. І–ІІ. – С. 56.
    125. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
    126. Кресін І. Національні процеси в Україні: історія і сучасність / Документи і матеріали / І. О. Кресін. – Київ: Вища школа, 1997. – 583 с.
    127. Крип’якевич І. Перший історик Холмщини / І. Крип’якевич // Наша Батьківщина. – Львів, 1939. – Ч.2. – С. 35.
    128. Кузин Н. И. О методах применения краеведческого материала в преподавании истории / Н. И. Кузин // Преподавание истории в школе. – 1954. – С. 48–53.
    129. Купицкий В. Задачи народной школи / В. Купицкий // Образование. – 1894. – №3. – С. 53.
    130. Курило В. С. Становлення та розвиток системи освіти та педагогічної думки Східноукраїнського регіону у ХХ столітті: Дис… д–ра пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. – Луганськ, 2000. – 507 с.
    131. Лабунька М. Микола Дашкевич / М. Лабунька // 125 років Київської академічної традиції. – Нью – Йорк, 1995. – С. 227 – 228.
    132. Лавровский Н. А. Гимназия высших наук кн. Безбородко в Нежине / Н.А.Лавровський // Известия Историко–филологического института кн. Безбородко в Нежине. – 1879. – Т. 3. С. 192.
    133. Лащенков Н. В. Н. Каразин, как помещик села Кручика / Н. Лащенков .– Харьковский сборник. – 1887. – 18 с.
    134. Лащенков Н. К биографии Г. Ф. Квитки / Н. Лащенков // Харьковский сборник. – 1889. – Вып.3. – С. 21.
    135. Лебедев В.Б. Г. И. Танфильев, его научная и педагогическая деятельность / В. Б. Лебедев; под ред. А. К. Алексеева // Записки Одесского общества естествоиспитателей. – Одесса, 1928. – Т. ХLIV. – С. 1–26.
    136. Лернер И. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. – Москва: Педагогика, 1981. – 185 с.
    137. Липа Ю. Бій за українську літературу / Ю. Липа // Український засів. – Харків, 1993. – Ч.5(9). – С. 44.
    138. Литвин В. Науково–освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / Авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. – Кн. 3: Модернізація освіти. – К.: Навч. книга, 2004. – 943 с.
    139. Лісовий В. Розповсюдження самвидавницької літератури на Україні / В.Лісовий // Український вісник. – 1975. – №7. – С. 123–125.
    140. Літопис Руський / О. В. Мишанич, пер. Л. С. Махновець. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
    141. Любар О. Школа та педагогічна думка в Київській Русі / О. Любар, Р.Осипець// Рідна школа. – 2001. – № 12. – С. 68 – 70.
    142. Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні / Б. М. Мазурмович. – К.: Наук. думка, 1972. – 230 с.
    143. Мазурмович Б. Н. Выдающиеся отечественные зоологи / Б.Н.Мазурмович – М.: Учпедгиз, 1960. – 427 с.
    144. Мазурмович Б. Н. О жизни и деятельности зоолога В. К. Совинского / Б.Н. Мазурмович // Сб. ин–та истории естествознания и техники АН СССР. – 1961 – Т.41, вып. 10. – С. 237 – 256.
    145. Май К. В. Первая экскурсiя учениковъ Ченстоховской мужской гимназiи въ Кiевъ, Одессу и Крымъ (10 – 26 июня 1904 года) / К.В.Май. – К., 1906. – 59 с.
    146. Максименко С. Загальна психологія / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко. – Київ: Наукова думка, 2001. – 256 с.
    147. Маркевич О. П. Фауністичні дослідження на території УРСР в другій половині ХІХ ст. / О. П. Маркевич // Зб. праць зоологічного музею АН УРСР. К.,1957. – № 28. – С. 3–19.
    148. Маркова О. Маловідомі імена, події, факти / О. Маркова. – К., 1999. – Вип. 6. – 72 с.
    149. Масненко В. Самоідентифікаці українських істориків у контексті становлення національної історичної думки (брати А. В. та М. В.Стороженки, І.А. Линниченко. Д.І. Багалій) / В. Масненко // Київська старовина. – 2002. – №6. – 283 с.
    150. Матвеенко С. О. К вопросу о научных взглядах Єльского / С.О.Матвеенко // Вестник зоологии. – К. – 1968. – № 4. – С. 11–23.
    151. Матеріали ІV Сумської обласної наукової історико–краєзнавчої конференції. 4.1/ Ред.: Г.1. Корогод; сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. Сумська обласна спілка краєзнавців. Сумська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Суми: СУМДПУ, 2001. – 244 с.
    152. Матюшин Г. Н. Изучение материалов Великой Отечественной войны в средней школе. Из опыта работы по военно–патриотическому воспитанию на материалах краеведения / Г. Н. Матюшин. – М.: Просвещение, 1975. – 96 с.
    153. Миропольский С. Учитель, его призвание и качества, значение, цели и условия его деятельности в воспитании и обучении детей / С. Миропольский. – Изд–е 3–е, пересмотр. – С–Пб.: Типография Глазунова, 1909. – 148 с., [С прилож. учительской хрестоматии, заключающей в себе мысли древних и новых писателей об учителе, его призвании и деятельности].
    154. Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии / С.И.Михальченко. – М., Брянск, 1997. – 328 с.
    155. Михальченко С. И. Киевская школа. Очерки / С. И. Михальченко. – Брянск.: Брянский государственний педагогический институт. – 2004. – 73 с.
    156. Михальченко С. И. Ф. И. Леонтович – деятель науки и просвещения // Российские университеты в ХІХ – начале ХХ века / С. И. Михальченко // отв. ред. В. И. Чесноков. – Воронеж: Изд–во Воронежского ун–та, 1996. – С. 90 –107.
    157. Мороз О. Г. Особистість майбутнього педагога (Управління підготовкою вчителя: психолого–педагогічний аспект) / О. Г. Мороз // К.: Вища освіта України. – 2002. – №3. – С. 50 – 54.
    158. Морщавка О. А. Літературне краєзнавство / О. А. Мощавка. – Д.: Поліграфіст, 2003. – 75 с.
    159. Москалець В. Психологічні обгрунтування української національної школи / В. П. Москалець. – Львів: Світ, 1994. – 120 с.
    160. Музичко О. Є. Внесок професорів Новоросійського університету у розвиток архівної справи в Одесі у другiй половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Є. Музичко // Південний архів. – Історичні науки. – Вип. 7. – 2002. – С. 174–179.
    161. Нагірняк О. Українознавчі дослідження у Київському університеті на початку ХХ ст. / О. Нагірняк // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2002. – Вип. 10. – 240 с.
    162. Ніколаєнко С. М. Вища освіта – джерело соціально–економічного і культурного розвитку суспільства / С. М. Ніколаєнко. – К.: Освіта України, 2005. – 319 с.
    163. Обозний В. В. Краєзнавство: Навчальний посібник–практикум / В.В.Обозний. – К.: Міжнародна фінансова агенція, 1997. – 265 с.
    164. Обозний В. Краєзнавча підготовка менеджерів туризму в умовах педагогічного університету / В. Обозний. – К., 2007. – 202 с.
    165. Обозний В. В. Туристсько–краєзнавча практика у педагогічному вузі: – Навчальний посібник–практикум / В. В. Обозний. – К.: Між.фін.аген., 1998. – 237 с.
    166. Общества естествоиспытателей при университетах дореволюционной России: К 125–летию начала деятельности. – Л., 1990. – 213 с.
    167. Объяснительная записка к Проекту Устава низших и средних училищ, состоящих в ведомстве министерства народного просвещения // Русский педагогический вестник. – 1860. – № 11. – С. 226 – 233.
    168. Оглоблін О. П. Буржуазна історична школа Довнар–Запольського / О.П.Оглоблін // Записки історико–археографічного інституту УАН. – К., 1934. – №1. – 163 – 169.
    169. Ожегов С. И. Словарь руського язика: ок. 57000 слов / С. И. Ожегов; под ред. чл. – корр. АНН СССР Н. Ю. Шведовой. – 18–е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – С. 259.
    170. Олійник В. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації / В.Олійник // Директор школи, ліцею, гімназії. – №4. – 2001. – С. 61–70.
    171. Описи Лівобережної України кінця XVIIІ – початку ХІХ століття. – К., 1997. – 118 с.
    172. Отечество. Краеведческий альманах. Вып.1.–М.:Профиздат, 1990. – 224 с.
    173. Отчет о состоянии и деятельности Киевского имп. Университета св. Владимира за 1907 г. – К., 1913. – 23 с.
    174. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (теорія і методика викладання мистецьких дисциплін): Монографія / Г. М. Падалка. – Київ: Освіта України, 2008. – 274 с.
    175. Падалка О. С. Професійно–економічна підготовка вчителя: Монографія / О. С. Падалка. – К.: Четверта хвиля, 2001. – 310 с.
    176. Паламарчук В. Ф. Першооснови педагогічної інноватики / В. Паламарчук // К.: Освіта України, 2005. – 504 с.
    177. Пачоский И. К. К фауне перепончатокрылых насекомых (Hemiptera) Киевской и Волынской губерній / И. К. Пачоський // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1889, – Т. 10, вип.1. – С. 2–4. (Протоколи).
    178. Пачоський И. К. Материалы для фауны Hemiptera–Heleroptera Юго Западной России / И. К. Пачоський // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1889. – Т. 10, вип. 2. – С. 411–420.
    179. Пачоский И. К. О флоре и фауне окрестностей г. Владимира–Волынского / И. К. Пачоський // Записки Киевского общества естествоиспитателей. – 1888. – Т. 9, вип. 2. – С. 299–380.
    180. Педагогіка та методики спеціальні: Збірник наукових статей / Ред. М.К.Шеремет. – Київ, 2001. – 193 с.
    181. Педагогическая энциклопедия / Ред. Каиров И.А.– М., 1965. – Т.2. – 911 с.
    182. Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. –К.: Педагогічна думка, 2001. – 516 с.
    183. Педагогічна творчість: Методологія, теорія, технологія: Монографія/ В.П. Андрущенко, С. О. Сисоєва, Н. В. Гузій, Н. В. Кічук, В. В. Хомич, М.О.Лазарєва та ін. / За ред. С. О. Сисоєвої, Н. В. Гузій. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – 183 с.
    184. Педагогічні технології: наука – практиці: Навчально–методичний щорічник / О. І. Кульчицька, С. О. Сисоєва, Я. В. Цехмістер; За ред. С. О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2002. – Вип.1. – 281 с.
    185. Первый съезд естествоиспытателей в Киеве с 11 по 18 июня 1861 г. // Университетские известия. – К. – 1861. – № 1. – С. І –ХХХХХІІІ [Отдел ІІ].
    186. Перетц В. Н. Образованность / В. Н. Перетц // Книга для чтения по русской истории, составленная при участии профессоров и преподавателей под редакцией профессора М. В. Довнар – Запольского. – М.: Типография Т–ва И.Д.Сытина, 1904. – Т. 1. – С. 533 – 550.
    187. Петрь В. И. О лътнихъ экскурсіяхъ ученикові Кіево – Печерской гимназіи / В. И. Петрь // Кіевь: Топографія И.Горбунова, 1901. – №38. – 23 с.
    188. Пилипчук О. Я. Видатнi вченi–популяризатори – активнi дiячi Київського Товариства дослiдникiв природи / О. Я. Пилипчук // Популяризацiя науки в Українi: iсторiя i сучаснiсть. – Київ. – 1992. – С. 43 – 55.
    189. Пилипчук О. Я. Внесок членiв Київського Товариства дослiдникiв природи до вивчення фауни Волинi / О. Я. Пилипчук // Матеріали VI Всеукраїнської наукової конференцiї з iсторичного краєзнавства. – Луцьк. – 1993. – С. 488–489.
    190. Пирогов Н. И. Вопросы жизни / Н. И. Пирогов; сост. А. А. Алексюк, Г.Г.Севенок. – М.: Педагогика, 1985. – с. 29–51.
    191. Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения / Н. И. Пирогов – М.: Изд–во АПН РСФСР, 1953. – 752 с.
    192. Пирожков Г. П. Краеведение: Учеб. пособие [Введение в краеведение. История краеведения] / Г.П. Пирожков. – Тамбов, 1996. – 104 с.
    193. План статистического описания губерній Киевского учебного округа: Киевской, Полтавской, Волынской, Подольской и Черниговской. Составлен в Комиссии, височайше утвержденной при университете св. Владимира Дмитрием Журавским // Труды Комиссии для описания губерний Киев. Учебного округа. – К., 1852. – Т.1. – 548 с.
    194. Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх учителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти / Н. Побірченко // К.: Рідна школа. – 2003. – № 3. – С.3–5.
    195. Побожій С.І. Становлення і розвиток мистецтвознавства у Харківському університеті (1805–1920 рр.). Дис… канд. мистецтвознавства: 17.00.04. – К., 1993. – С. 121.
    196. Положение о Высших Женских Курсах, учрежденных в г. Киеве. – К.: – В университетской тип., 1881. – 11 с.
    197. Полонська – Василенко Н.Д. Моя наукова праця (Війна 1913 – 1916) / Н.Д. Полонська – Василенко // Український історик. – 1983. – №2–4. – С. 39–41.
    198. Полонська – Василенко Н. Д. Українська академія наук / Н. Д. Полонська – Василенко // Нарис історії. Частина ІІ. /1931 – 1941/. – Мюнхен, 1958. – С.74.
    199. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково – методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К, 2003. – 192 с.
    200. Пономаренко М. Краеведение на Черкасщине в дооктябрьский период/ М. Пономаренко // Историческое краеведение в СССР: вопросы теории и практики. – К., 1991. – 137 с.
    201. Попов М. А. Л. О. Ванноти: Первый профессор анатомии в Харьковском университете / М.А. Попов // Записки Харьковского университета. – 1900. – Кн. 4, Летопись Харьковского университета. – С. 1–29.
    202. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація / О. Потебня; упоряд. і вступна стаття Юрія Шевельова. – Нью–Йорк. – 1992. – 155 с.
    203. Приходин А.М. Приднепровские славяне // Украинский вестник / А.М.Приходин. – Харьков, 1912. – №1. – С. 3–4.
    204. Прус І. Т. Кра
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины