ПРОБЛЕМА ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО : ПРОБЛЕМА ГУМАНИЗАЦИИ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЮНЕСКО



  • Название:
  • ПРОБЛЕМА ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО
  • Альтернативное название:
  • ПРОБЛЕМА ГУМАНИЗАЦИИ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЮНЕСКО
  • Кол-во страниц:
  • 203
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ


    На правах рукопису

    ДЕБИЧ МАРІЯ АНДРІЇВНА

    УДК. 37.011.33+37.014.25


    ПРОБЛЕМА ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ
    В ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО


    13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук


    Науковий керівник:
    КІРИК Тамара Вікторівна,
    кандидат педагогічних наук,
    доцент



    КИЇВ – 2012








    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………….. 3
    ВСТУП……………………………………….…………………..… 4
    РОЗДІЛ 1
    ГУМАНІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ……………………..

    1.1. Термінологічний аналіз концептуальних понять дисертаційного дослідження…………………………………………...…
    12
    1.2. Дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців з теми „гуманізація вищої освіти у діяльності ЮНЕСКО” ……..………..…….
    33
    Висновки до першого розділу………………...…………................ 45
    РОЗДІЛ 2
    ГУМАНІСТИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ СТВОРЕННЯ ТА ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЮНЕСКО (1945-1991 рр.) ………………..…..


    2.1. Методологічна база дисертаційного дослідження…………… 49
    2.2. Еволюція розвитку міжнародних організацій у галузі освіти . 59
    2.3. Гуманістично-освітня спрямованість діяльності ЮНЕСКО у створенні нормативних документів ……………………..………………..
    77
    2.4. Співпраця України та ЮНЕСКО …………..………................. 107
    Висновки до другого розділу……………..……………………….. 118
    РОЗДІЛ 3
    ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО В ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ І НАУКИ (1991-2011 рр.)………………….……………………
    3.1. Особливості сучасної морально-духовної кризи і роль ЮНЕСКО у забезпеченні гуманізації освітніх систем сучасних держав
    121
    3.2. Досягнення ЮНЕСКО у дослідженні сучасних тенденцій змін суспільств, вищої освіти і науки…………..………………………...
    131
    3.3. Перспективні можливості використання доробку ЮНЕСКО у гуманізації вищої освіти України ………………………………………
    149
    Висновки до третього розділу ...........……………………………... 159
    ВИСНОВКИ ..……………................................................................. 163
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................... 168
    ДОДАТКИ……………………………………………………..…..... 192








    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    БРЕДА – Регіональне бюро освіти для Африки
    ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
    ЄС – Європейський Союз
    ІЮО – Інститут ЮНЕСКО освіти для дорослих
    КРЕСАЛК – Регіональний центр вищої освіти для Латинської Америки та Карибського басейну
    МБО – Міжнародне бюро освіти
    МІПО – Міжнародний інститут планування освіти
    МОП – Міжнародна організація праці
    ООН – Організації Об’єднаних Націй
    ОРЕАЛК – Регіональне бюро освіти для Латинської Америки і Карибського басейну
    ОЕСР – Організація економічної співпраці та розвитку
    ПРООН – Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй
    СЕПЕС – Європейський центр вищої освіти
    УНІТВІН – кафедри співпраці університетів
    ФАО – Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй
    ЮНЕВОК – Міжнародний проект ЮНЕСКО з технічної та професійної освіти
    ЮНЕДБАС – Регіональне бюро освіти для арабських країн
    ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури
    ЮНІСЕФ – Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй







    ВСТУП

    Актуальність теми. Міжнародна співпраця у галузі вищої освіти в умовах сучасного швидкозмінного, виключно складного і комплексного світоустрою постійно розширюється. Екологічні та інші подібні загрози існуванню людства, очевидно, не можуть мати локальний характер, а торкаються населення всієї Земної кулі. У відверненні цих загроз та спрямуванні світу на шлях сталого й екобезпечного розвитку, зокрема його соціально-економічного і технологічного аспектів, вища освіта відіграє важливу роль. Разом з наукою система освіти є основою прогресу суспільств, розвитку людського потенціалу, передусім у розв’язанні проблем загальної неписемності, підготовки спеціалістів для майбутнього і виховання покоління людей у дусі миру, взаєморозуміння, толерантності, демократії й гуманізму. З огляду на це сучасні системи освіти за своїм значенням і впливом на інші сфери соціально-економічного і соціокультурного життя стали по-справжньому важливими і пріоритетними. Ураховуючи потребу в безперервній освіті дорослих, вони виконують усе ширший спектр соціально-економічних і культурних функцій, в основу яких покладено навчання, соціалізацію та виховання.
    Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) створена зусиллями розвинених держав та їхніх союзників одразу після Другої світової війни. Як одна з найбільших спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй (ООН), вона покликана досліджувати світову освіту в аспекті підтримки її цивілізаційного поступу, зокрема розвивати теоретичну основу стратегії освітньої діяльності, її законодавчо-правову базу й освітню практику. Станом на 1 січня 2011 р. членами ЮНЕСКО є 195 країн світу, які спільно погодилися через виховання та освіту інтенсифікувати рух до миру і сталого розвитку.
    Діяльність країн-учасниць у ЮНЕСКО сприяє досягненню головної мети ООН – запобіганню конфліктам і війнам та забезпеченню безпеки життя. Для розв’язання проблем освіти ЮНЕСКО тісно співпрацює з більшістю спеціалізованих установ ООН: з Програмою розвитку ООН (ПРООН), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та ін., а також з провідними міжнародними спеціалізованими організаціями: Міжнародною організацією праці (МОП), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Всесвітнім банком (ВБ), Радою Європи й комісіями Європейського Союзу, десятками міжнародних неурядових організацій та об’єднань.
    У цій співпраці проблеми освіти пов’язуються із сучасними тенденціями до подолання залишків колоніалізму, загальним соціальним, економічним і культурним розвитком, ліквідацією бідності й нерівності, усуненням політичних (фанатизм, тероризм й ін.) та екологічних загроз. Незважаючи на вагомі здобутки, ЮНЕСКО намагається досягти ще більших успіхів у теоретичному (розробка теорії суспільства майбутнього, його вимог до освіти і науки) та практичному плані (навчання вчителів і підготовка кадрів на рівні вимог ХХІ ст.).
    Діяльність ЮНЕСКО перебуває в полі зору багатьох дослідників та співробітників організації: Ф. Альтбаха [249], Ж. Делора [243], Р. Друа [210], М. Канаєва [74], Ф. Кумбса [207], М. Лакоста [239], П. Ленгранда [241], К. Мацуури [210], А. М’Боу [246], Ж. Піаже [209], Ф. Сарагоси [218], Г. Уранова [172], Е. Фора [242] та ін.
    Фундаментальне значення для методологічного осмислення проблеми мають публікації провідних вітчизняних науковців:
    – у питаннях спільного розвитку суспільств, освіти, інтеграції розвитку вищої освіти і науки: В. Андрущенка [5; 6], В. Будака [20], І. Волощука [22; 23], І. Зязюна [69; 70], В. Кременя [91; 92], В. Курила [95], В. Лугового [98; 99], В. Майбороди [102; 103];
    – дидактичної та виховної проблематики середньої, вищої, безперервної освіти і навчання дорослих в умовах глобалізації та інформатизації: А. Алексюка [3], В. Бобрицької [14], С. Гончаренка [33; 34], Н. Журавської [62], Г. Козлакової [82; 83], Б. Корольова [84], Т. Левченко [96; 97], Е. Лузік [100], Л. Лук'янової [101], В. Манька [107], Г. Онкович [125; 126], О. Олексюк [127], Ю. Пелеха [129], Н. Побірченко [130], О. Савченко [150], С. Сігаєвої [156], І. Фольварочного [179];
    – у розвитку загальної й порівняльної педагогіки в аспектах прогресу через урахування історії й футурології: Н. Абашкіної [1], Н. Дем’яненко [47], К. Корсака [85], Н. Ничкало [122], Ж. Таланової [162], А. Сбруєвої [152], О. Сухомлинської [161] та ін.
    Однак вивчення наукової літератури й дисертаційних праць показало, що цілісного, системного аналізу гуманізації вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО не було здійснено. В Україні діяльність ЮНЕСКО вивчалася тільки в історичному аспекті, а в Російській Федерації захищено три дисертації з психолого-педагогічних наук, що й зумовило вибір теми – „Проблема гуманізації вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО”.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри гуманітарних дисциплін та мов Київського медичного університету Української асоціації народної медицини і плану науково-дослідної роботи відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України за темою „Теоретико-методологічні засади модернізації змісту гуманітарної освіти у вищій школі” (№ 0109U000291).
    Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 26 квітня 2010 р., № 4/12) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук НАПН України (протокол від 15 червня 2010 р., № 5).
    Хронологічні межі дослідження. Нижня межа – 1945 р., коли за ініціативою групи європейських держав створено ЮНЕСКО як спеціалізовану установу ООН з питань освіти, науки та культури.
    Верхня межа – 2011 р., коли відбулася 36-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі (Франція), на якій прийнято нову версію Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-11) і рекомендації щодо розвитку вищої освіти в умовах суспільства знань.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування на основі системного аналізу періодів, провідних тенденцій та принципів діяльності ЮНЕСКО в галузі вищої освіти й забезпечення можливості їх практичного використання для гуманізації вищої освіти України.
    Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:
    – здійснити системний і термінологічний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури, нормативних документів ЮНЕСКО і визначити напрями дослідження за темою дисертації;
    – уточнити сутність і зміст понять ,,вища освіта”, „третинна освіта”, „післясередня освіта”, „гуманізація освіти”;
    – охарактеризувати витоки створення та внесок ЮНЕСКО у гуманізацію й модернізацію освіти в умовах технологічних та економічних змін в епоху глобалізації, визначити основні періоди, принципи і тенденції її діяльності в галузі вищої освіти;
    – виявити особливості й причини сучасної моральної кризи людства та потенціал ЮНЕСКО у її подоланні;
    – визначити перспективи використання доробку ЮНЕСКО для інтенсифікації європейської складової процесу гуманізації вищої освіти України.
    Об’єкт дослідження – освітня діяльність Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури.
    Предмет дослідження – гуманізація вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО (1945-2011 рр.).
    Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань використано методи:
    – пошуково-бібліографічний, систематизації та класифікації, які дали змогу здійснити пошук джерел і баз даних, систематизацію тематики захищених дисертацій, класифікувати наукову та іншу літературу за темою дослідження і полегшити її аналіз;
    – термінологічного аналізу й операціоналізації понять з метою вивчення і розкриття суті термінів і позначуваних ними понять, уточнення їх змісту, встановлення взаємозв’язку й підпорядкованості понять;
    – історико-компаративний, історико-хронологічний для періодизації становлення і розвитку ЮНЕСКО як спеціалізованої установи ООН з її глобальними цілями і завданнями;
    – порівняльно-аналітичний з метою виявлення особливостей участі України та інших держав світу в діяльності ЮНЕСКО, зокрема у створенні стратегічних планів і проектів;
    – конкретизації, структурно-генетичного аналізу і синтезу, екстраполяції, дедукції для історико-педагогічного дослідження та виявлення основних досягнень ЮНЕСКО в теоретико-методологічному забезпеченні гуманізації вищої освіти і перспектив їх використання в Україні;
    – проблемно-пошуковий, узагальнення, прогностичний, наукової ідентифікації з метою систематизації, узагальнення результатів діяльності ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій, окремих країн та їх об’єднань, формулювання висновків і визначення шляхів використання наукового доробку цієї організації в сучасних умовах;
    – історичної актуалізації проблеми для зосередження уваги на подіях і явищах минулого, які мають особливу наукову і практичну цінність для сучасності.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
    – установлено на основі цілісного, історико-компаративного аналізу, що діяльність ЮНЕСКО в галузі гуманізації вищої освіти як соціальний феномен включає три умовно визначених, обґрунтованих і взаємопов’язаних хронологічних періоди (1945-1954 рр., 1954-1991 рр., 1991-2011 рр.);
    – виявлено провідні тенденції (раціоналізм, технократизм, занепад духовності, підміна одвічних духовних цінностей тимчасовими цінностями певного політичного режиму, дегуманізація; гармонізація архітектури системи європейської освіти; наближення до спільної структури кваліфікацій та циклів навчання; масовізація вищої освіти; підвищення міжнародної конкурентоспроможності вищої освіти та її привабливості, мобільності студентів, викладачів, дослідників; зростання соціокультурної ролі випереджальних знань, які перебувають у транзитивному зв’язку з цивілізацією; фундаменталізація та індивідуалізація навчального процесу; підтримка європейських цінностей у вищій освіті, ідеї навчання впродовж життя, освіти збалансованого розвитку; упровадження національної системи кваліфікацій, стандартів та керівних принципів забезпечення якості освіти; розвиток системи громадського управління, самоврядування навчальних закладів; формування гуманістичних цінностей, аксіологічного підходу і ціннісно-смислових компетентностей конкурентоспроможного фахівця) та принципи: інтернаціоналізації, гуманізації, глобалізації, модернізації, інформатизації, інтеграції, діатропічності, мобільності й координації;
    – здійснено аналіз особливостей (глобальність, комплексність, різноманітність) та шляхів подолання моральної кризи людства на основі наукового доробку ЮНЕСКО й використання новітніх досягнень науковців світу;
    – розкрито причини створення ЮНЕСКО в системі ООН як осередку інтелектуальних здобутків у питаннях гуманізації та демократизації систем освіти, зокрема вищої (потреба у спрямуванні освіти на гуманні виховні цілі; забезпечення миру, соціальний поступ);
    – досліджено теоретичні здобутки ЮНЕСКО (після 2000 р.) щодо суспільств майбутнього (інформаційного і знаннєвого) та значення вищої освіти і науки для прискорення гуманно-цивілізаційного поступу людства;
    удосконалено:
    – термінологічний комплекс („вища освіта”, „третинна освіта”, „післясередня освіта”), що використовується в освітньо-виховній сфері України (зокрема у вищій освіті), з точки зору пропозицій усунення його розбіжності зі стандартами, розробленими ЮНЕСКО, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями;
    – визначення поняття „гуманізація освіти” з урахуванням сучасних світових і культурних тенденцій;
    дістали подальшого розвитку:
    – шляхи гуманізації й модернізації системи вищої освіти України через удосконалення вивчення мов, поширення медіаосвіти, участь в європейських проектах (Лісабонському, Болонському, „Нове Відродження”).
    Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання викладачами вищих навчальних закладів у процесі підготовки спеціальних курсів з теми „Інтеграція України у європейський освітньо-науковий простір”.
    Результати дослідження упроваджено в навчально-виховний та науковий процес Київського медичного університету Української асоціації народної медицини (довідка від 27 лютого 2012 р., № 02/197); Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (довідка від 27 лютого 2012 р., № 14.1/10-583); Національної академії державного управління при Президентові України (довідка від 2 лютого 2012 р., № 2-72).
    Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження регулярно обговорювалися на засіданнях кафедри гуманітарних дисциплін та мов Київського медичного університету Української асоціації народної медицини, відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України, доповідались на науково-практичних конференціях різних рівнів:
    – міжнародних: „Ідея університету: сучасний дискурс” (Київ, 2011); „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2010, 2011); „Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків” (Київ, 2008-2011);
    – всеукраїнських: „Актуальні проблеми педагогіки вищої школи в руслі Болонського реформування” (Київ, 2010) та ін.;
    – звітних конференціях Інституту вищої освіти НАПН України (2011, 2012).
    Публікації. За результатами дослідження опубліковано вісім одноосібних праць, з них п’ять – у наукових фахових виданнях України, три – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
    Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань, із них іноземними мовами – 77), 3 додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 201 сторінка, основного тексту 167 сторінок. Дисертація містить 1 таблицю, 1 рисунок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації наведено теоретичні узагальнення і новий підхід до вирішення важливого і актуального завдання, що виявляється в науковому обґрунтуванні періодів, принципів, тенденцій і закономірностей розвитку вищої освіти як засобу забезпечення соціально-економічного поступу України з урахуванням діяльності, досліджень і рекомендацій ЮНЕСКО щодо гуманізації вищої освіти та інтенсифікації розвитку наук.
    Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають змогу сформулювати висновки і рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
    1. Історико-педагогічний пошук дав змогу виявити стан дослідженості проблеми і з’ясувати, що в умовах зростання екологічних та інших загроз для розвитку людства підвищується цивілізаційне значення Організації Об’єднаних Націй та її освітнього підрозділу – ЮНЕСКО. Встановлено, що проблема гуманізації вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО комплексно не досліджувалася. Учені висвітлювали окремі аспекти освіти: неперервної освіти – І. Фольварочний [179], Л. Сігаєва [156], В. Манько [107]; медіаосвіти – Г. Онкович [125]; освіти дорослих – Л. Шинкаренко [193] .
    2. На підставі аналізу змісту Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ ст. та стану української освітньої термінології в законодавчому і педагогічному полі виявлено її розбіжності зі стандартами ЮНЕСКО та Європейського Союзу. Охарактеризовано причини та необхідність переорієнтації освіти з технократичного напряму на цивілізовано-гуманістичний. Запропоновано уточнене визначення поняття „гуманізація освіти”. Гуманізація освіти – теоретична і практична орієнтація всієї освітньої системи на забезпечення успішності процесу дорослішання й соціалізації кожної людини, її ментального, психічного і фізичного розвитку, формування спроможності до екобезпечної діяльності й активної участі в житті громади, країни тощо. Гуманізація освіти має спиратися на положення світових конвенцій про права людини і захист дітей і разом з тим утримуватися в межах біологічної етики.
    Виявлено недостатність уваги науковців України та інших держав СНД до діяльності ЮНЕСКО, а також брак необхідних пояснень і визначень, розбіжності в міжнародній й національній освітній термінології.
    Запропоновано варіант розрізнення термінів „вища освіта”, „третинна освіта”, „післясередня освіта”: перший означає „якісну вищу освіту” бакалаврського чи ще вищого рівня; другий – неповну вищу освіту нижчого від бакалаврського рівня, третій – навчання довільного характеру після завершення середньої освіти, що найчастіше являє собою короткотривалу професійну підготовку.
    3. На основі методів системного й функціонально-структурного аналізу теоретично обґрунтовано періодизацію діяльності ЮНЕСКО: І період (1945-1954 рр.) – заснування й розвиток ЮНЕСКО та її вплив на вибір гуманних цілей для обов’язкової й вищої освіти; ІІ період (1954-1991 рр.) – роки протистояння блоку НАТО і країн-учасниць Варшавського договору із суперечністю впливів на обмін міжнародним досвідом; ІІІ період (1991-2011 рр.) – участь незалежної України в ЮНЕСКО, яка враховує глобалізацію й суспільні трансформації, акцентуючи розвиток вищої освіти й наукових досліджень. Доведено, що утворення ЮНЕСКО є закономірним наслідком еволюції міжнародних організацій упродовж ХІХ–ХХ ст. і яскравою ілюстрацією того, що вагомих глобальних результатів можна досягти через створення міжнародних організацій з якомога ширшим представництвом і підтримку їх діяльності. Обґрунтовано, що ЮНЕСКО спромоглася подолати значні труднощі початкового періоду до приєднання СРСР, України і Білорусії (1954 р.), завоювати авторитет і заручитися підтримкою освітян і митців усього світу завдяки намаганням зберегти мир і спокій задля щастя дітей і молоді планети. Встановлено, що гуманізм є центральною ідеєю Статуту ЮНЕСКО, а головним завданням організації є зміцнення миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укорінення гуманістичних засад у свідомості людей.
    Акцентується увага на внеску науковців ЮНЕСКО в дослідження принципів побудови сучасних соціумів, зокрема доведення ними того, що принцип державного абсолютизму навіть у разі якнайкращого використання (полярний приклад – Кампучія під владою Пол Пота) забезпечує короткочасний позитивний соціальний ефект в умовах гострої кризи, але з огляду на його помилковість у перспективі він має бути замінений на європейський демократичний устрій.
    Указано заходи і кроки, які керівники і персонал ЮНЕСКО здійснювали задля миру, безпеки і гуманізму на планеті. Відзначено специфіку проявів „ролі особистості в історії” – вплив на значну частину нюансів у роботі організації її Генеральних Директорів. Доведено, що більше значення мала державна політика і стратегічні інтереси провідних держав, що входили до складу ЮНЕСКО (зокрема СРСР і США). Аналіз частини рішень ЮНЕСКО і спогади дипломатів, які займали керівні посади у складі радянського представництва в ЮНЕСКО, свідчать про те, що надто часто ця організація використовувалася для поширення впливу СРСР на країни третього світу. У радянський період представники України у своїй роботі в ЮНЕСКО мали обмежені можливості, але після розпаду СРСР українська делегація набула в ній значного впливу, а українські події і національний культурний та освітній досвід стали об’єктом уваги керівників ЮНЕСКО і представників більшості світових держав.
    4. Досліджено особливості й причини сучасної морально-духовної кризи. Виявлено розбіжність в уявленнях про сукупність соціальних і моральних цінностей серед розвинених держав. Указано, що держави Заходу не спромоглися побудувати модель мультикультурного соціуму і змушені шукати шляхи подолання власних труднощів. Ідеалізовані уявлення і рекомендації ЮНЕСКО виявилися придатними для організації народної освіти і значно менше – для сфери виховання. Західним країнам доведеться долати розкол між США і прихильниками „американських життєвих цінностей” та переважною більшістю протестантських і католицьких держав Європи. Перші зосереджують зусилля на досягненні матеріального добробуту і накопиченні багатства, другі ставлять на перше місце мораль відповідального і скромного у своїх запитах громадянина, який більше, ніж матеріальні блага, цінує порядність, працелюбність і бажання досягти досконалості у власній професії. Доведено, що ЮНЕСКО в цілому займає не проміжну позицію, а більш наближену до європейських гуманітарних, моральних і культурних цінностей.
    Наведено переконливі дані щодо обсягу, характеру, особливостей і причин морально-духовної кризи, прокоментовано пояснення 11 визначальних факторів, які стали причиною втрати культурно-моральних здобутків ХІХ і більшої частини ХХ ст.: суспільний хаос і відсутність морального контролю; низькі особистісні якості лідерів і більшості керівників різного рівня, криміналізація бізнесу і системи управління та ін.
    5. У дослідженні проаналізовано суттєві зміни в політиці й стратегії ЮНЕСКО, які сталися в перші роки ХХІ ст.: відхід від програми „Освіта для всіх”; вихід напередодні 2000 р. деякої частини заходів програми „Культура миру” на чільні позиції в теоретичних пошуках і практичних кроках; зосередження значних інтелектуальних ресурсів на дослідженні суспільства майбутнього і ролі в ньому освіти і культури; скликання конференції з проблем світової вищої освіти; видання важливих теоретичних праць з указаних тем. Відзначено труднощі подолання головної „внутрішньої” суперечності ЮНЕСКО: недостатнє узгодження статутного завдання стати світовим центром мислення і думки з вимогою справляти вплив на всіх освітян і всі світові школи і ВНЗ. Для розв’язання цієї суперечності вживають таких заходів, як запровадження „Року ЮНЕСКО”, розширення переліку об’єктів, що охороняються ЮНЕСКО, створення всесвітніх конвенцій тощо.
    Доведено, що після 2000 р. ЮНЕСКО стала уважніше ставитися до фундаментальних наук і високих технологій. Зазначено, що така діяльність ЮНЕСКО узгоджується з наміром Європейського Союзу започаткувати „Нове Відродження” – нову стадію всеєвропейського прогресу в руслі оновлених ідей епохи Відродження. ЮНЕСКО і Західна Європа стали світовими лідерами у пропаганді ідей гуманізму і нового прогресу.
    Отримані в дисертації наукові результати й висновки дають можливість сформулювати рекомендації стосовно доцільності впровадження досвіду та використання пропозицій і матеріалів ЮНЕСКО у вищій освіті України з метою її модернізації та гуманізації в умовах розгортання Болонського процесу та інших явищ євроінтеграційного плану на рівнях:
    – організаційно-методичному: забезпечення у закладах університетського рівня поєднання навчальної діяльності з науковою, сприяння пошуку університетів-партнерів за кордоном та участі в Лісабонській стратегії ЄС;
    – теоретико-педагогічному: розробка державних стандартів вищої освіти, впровадження медіаосвіти, інтенсифікація вивчення іноземних мов;
    – практичному: співробітництво української вищої школи з партнерськими ВНЗ інших країн для забезпечення функціонування освітнього середовища, підтримка мобільності студентів і молодих викладачів, упровадження нових освітніх технологій, здійснення спільних наукових проектів та ін.
    Результати дослідження не є вичерпними й надалі можуть уточнюватися. У системі подальших досліджень визначено нові напрями: акцентування уваги на етнопедагогічних питаннях і проблемах; інтенсифікація гуманізації вищої школи через інформаційні та інші високі технології; удосконалення вивчення мов, поширення медіаосвіти, участі в європейських проектах (Лісабонському, Болонському, „Нове Відродження”), залучення більшої кількості ВНЗ до взаємодії з ЮНЕСКО і ЄС.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині : (монографія) / Н. В. Абашкіна. – К. : Вища шк., 1998. – 207 с.
    2. Аберкромби Н. Социологический словарь : пер. с англ. / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б. С. Тернер. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Экономика, 2004. – 620 с.
    3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій : модульне навчання : навч. посіб. – К. : ІСДО, 1993. – 220 с.
    4. Анализ положения детей в РФ. – М. : ЮНИСЕФ, 2007. – 213 с.
    5. Андрущенко В. П. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія : підруч. для вищ. навч. закл. / В. П.Андрущенко, Л. В. Губерський, М. І. Михальченко. – Вид. 3-тє, випр. та доп. – К. : Генеза, 2006. – 656 с.
    6. Андрущенко В. П. Світанок Європи : проблема формування нового учителя для об'єднаної Європи XXI століття / Віктор Андрущенко. – К. : Знання України, 2011. – 1099 с.
    7. Артемчук Г. Л. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку : монографія / Г. Л. Артемчук, В. В. Попович, Г. Г. Січкаренко. – К. : Ленвіт, 2004. – 176 с.
    8. Балл Г. Актуальні методологічні питання дослідження моралі і моральної поведінки / Г. Балл // Соціальна психологія. – 2007. – Спецвип.: „Суспільна мораль: межі дозволеного”. – С. 14–22.
    9. Бархатова Т. Единый экзамен держит экзамен / Т. Бархатова // Нар. образование. – 2002. – № 5. – С. 258–261.
    10. Безпалько В. Педагогический анализ Единого государственного экзамена / В. Безпалько // Пед. диагностика. – 2008. – № 6. – С. 8–36.
    11. Бейлін М. В. Освіта як базовий соціальний феномен інформаційного суспільства / М. В. Бейлін // Вища освіта України. – 2009. – Дод. 4, т. І (13). – С. 38–43.
    12. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыты социального прогнозирования : пер. с англ. / Д. Белл. – М. : Academia, 1999. – 956 с.
    13. Бех І. Законопростір сучасного виховного процесу / І. Бех // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 10–13.
    14. Бобрицька В. І. Формування здорового способу життя у майбутніх учителів / В. І. Бобрицька ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – Полтава : Скайтек, 2006. – 432 с.
    15. Бойко А. М. Тьюторство: засіб задоволення освітніх потреб особистості, країни і суспільства / А. М. Бойко // Історико-педагогічні студії : наук. часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2011. – Вип. 5. – С. 58–61.
    16. Болонский процесс : глоссарий (на основе опыта мониторингового исследования) / авт.-сост.: В. И. Байденко, О. Л. Ворожейкина, Н. А. Селезнева [и др.]. – М. : Исслед. центр пробл. качества подгот. специалистов, 2009. – 148 с.
    17. Болтівець С. І. Українські виховні ідеали і моральні норми психічної самоорганізації особистості / С. І. Болтівець // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 2. – С. 171–186.
    18. Болотов В. ЕГЭ: промежуточные итоги / В. Болотов // Нар. образование. – 2005. – № 2. – С. 9–15.
    19. Борисенко Є. О. Ціннісна парадигма сучасного українського суспільства / Є. О. Борисенко // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф., Харків, 2007 (сер. „Наука”). – Х., 2007. – С. 25–31.
    20. Будак В. Д. Кафедра педагогічних технологій в педагогічному вузі / В. Д. Будак, О. М. Пєхота // Сучасні проблеми вищої освіти : зб. доп. до наук.-практ. конф. – Миколаїв, 1998. – С. 22–25.
    21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
    22. Волощук І. С. Методологічні засади реформування системи вищої освіти України / І. С. Волощук, М. Б. Євтух // Вища освіта України. – 2006. – № 3, дод., т. 2. – С. 120–127.
    23. Волощук І. С. Концептуальні засади адаптації системи вищої освіти України до стандартів єдиного європейського освітнього простору / І. С. Волощук, М. Б. Євтух // Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку : колектив. моногр. / АПН України, ІВО України. – X., 2009. – С. 211–219.
    24. Всемирный доклад по мониторингу ОДВ 2008. Образование для всех к 2015 году. Добьемся ли мы успеха?. – Париж : ЮНЕСКО, 2008. – 492 с.
    25. Всемирный доклад по образованию 1998. Учителя, педагогическая деятельность и новые технологии. – Париж : ЮНЕСКО, 1998. – 175 с.
    26. Всемирный саммит по информационному обществу [Электронный ресурс] : информ. изд. / Рос. нац. б-ка, МОО ВПП ЮНЕСКО „Информация для всех”. – Электрон. дан. и прогр. – СПб., 2004 ; М., 2007. – 85 с. – Режим доступа: http://www.ifap.ru. – Название с экрана.
    27. Всемирный саммит по информационному обществу : [сб. док.] / сост: Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов ; Рос. ком. Программы ЮНЕСКО „Информация для всех”, Рос. библ. ассоц., Рос. нац. б-ка. – СПб., 2004. – 135 с.
    28. Вульфсон Б. Л. Международные организации о проблемах педагогического образования и социального статуса современного учителя / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2010. – № 6. – С. 84–90.
    29. Глобалистика : междунар. междисциплинар. энцикл. слов. / гл. ред.: И. И. Мазур, А. Н. Чумаков. – М. ; СПб. ; Нью-Йорк : ИЦ „ЕЛИМА” : ИД Питер”, 2006. – 1160 с.
    30. Глобальні зміни світу – 2025 : доп. Нац. розвідувал. ради США : пер. з англ. – Львів : Літопис, 2010. – 188 с.
    31. Головатий М. Ф. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. слов. / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
    32. Головинская Е. В. Воспитание толерантности подростков в процессе межкультурного общения: на примере ассоциированных школ ЮНЕСКО : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Е. В. Головинская ; Рос. гос. пед. ун-т им. А. И. Герцена. – СПб., 2005. – 21 с.
    33. Гончаренко С. У. Гуманізація освіти : енцикл. освіти / С. У. Гончаренко ; Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 156–158.
    34. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
    35. Государственный доклад „О положении детей в Российской Федерации”. – М. : М-во труда и соц. развития Рос. Федерации, 2006. – 224 с.
    36. Даймонд Дж. Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами / Дж. Даймонд ; пер. з англ. та наук. ред. Т. Цимбал. – К. : Ніка-Центр, 2009. – 488 с, [32] с.
    37. Дебич М. А. Проблеми морального стану пострадянських соціумів та роль вищої освіти у наближенні до європейських взірців / М. А. Дебич // Вища освіта України. – 2009. –Дод. 4, т. І (13). – С. 154–160.
    38. Дебич М. А. Проблема вибору нових підходів до вдосконалення виховного процесу у вищій школі / М. А. Дебич // Зб. наук. пр. Військ. ін-ту КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – Вип. 26. – С. 189–194.
    39. Дебич М. А. Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі XXI століття / М. А. Дебич // Вища шк. – 2011. – № 5/6. – С. 47–55.
    40. Дебич М. А. У пошуках шляхів до вищої духовності студентської молоді / М. А. Дебич // Історико-педагогічні студії : наук. часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2011. – Вип. 5. – С. 94–96.
    41. Дебич М. А. Гуманітарно-освітні проблеми України і перспективи застосування досвіду ЮНЕСКО і ЄС / М. А. Дебич // Вища освіта України. – 2011. – № 3, дод. 2, т. 7 (32). – С. 101–106.
    42. Дебич М. А. Іноземна мова як засіб набуття інформаційних знань в галузі медицини та її вплив на формування професійного світогляду майбутнього лікаря / Дебич М. А., Кравчук Г. І. // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали VІІІ наук.-практ. конф., 26 берез. 2008 р., м. Київ. – К., 2008. – С. 58–59.
    43. Дебич М. А. Освіта та розвиток особистості в інформаційному суспільстві / М. А. Дебич // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали Х ювіл. міжнар. наук.-практ. конф., 25 берез. 2010 р., м. Київ. – К., 2010. – С. 42–43.
    44. Дебич М. А. Університетська освіта і розвиток особистості в суспільстві знань / М. А. Дебич // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції „Ідея університету: сучасний дискурс”, м. Київ, 26–27 трав. 2011 р. – К., 2011. – С. 75–76.
    45. Дебич М. А. Нові тенденції розвитку вищої освіти України в ХХІ столітті / М. А. Дебич // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали ХІ міжнар. наук.-практ. конф., 23 берез. 2011 р., м. Київ. – К., 2011. – С. 37–39.
    46. Декларация принципов „Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии”: Всемир. встреча на высшем уровне по вопр. информ. о-ва, г. Женева, 2003 г. – Тунис, 2005. – 10 с. – (Документ WSIS-03/GENEVA/DOC/4-R, 12 дек. 2003 г. Ориг. англ.).
    47. Дем’яненко Н. М. Загально-педагогічна підготовка вчителя в Україні (XIX – перша третина XX ст.) : монографія / Н. М. Дем’яненко. – К. : ІЗМН, 1998. – 328 с.
    48. Джон Міллікен. Постмодернізм і професіоналізм у вищій освіті / Джон Міллікен // Вища шк. – 2005. – № 4. – С. 61–71.
    49. Докинз Р. Корни религий / Р. Докинз // Химия и жизнь. – 2009. –
    № 1. – С. 44–49.
    50. Докинз Р. Эгоистичный ген : пер. с англ. / Р. Докинз. – М. : Мир, 1993. – 317 с.
    51. Доклад о развитии человека 2007/2008. Опубликовано для Программы развития ООН (ПРООН) : пер. с англ. – М. : Весь мир, 2007. – 218 с.
    52. Доклад ЮНЕСКО по науке за 2010 г. Рабочее резюме. – Париж : Изд-во ЮНЕСКО, 2010. – 35 с.
    53. Долгина Н. А. Становление и развитие ассоциированных школ ЮНЕСКО: историко-педагогический аспект : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Н. А. Долгина ; Ин-т молодежи. – М., 1993. – 26 с.
    54. Дольник В. P. Непослушное дитя биосферы: беседы о человеке в компании птиц и зверей / В. Р. Дольник. – М. : Педагогика-Пресс, 1994. – 208 с.
    55. Дольник В. Р. Экологические экскурсии по запретным садам гуманитариев / В. Р. Дольник // Природа. – 1993. – № 1. – С. 72–85.
    56. Донець З. Ф. Осучаснення змісту культурознавчих дисциплін у вищій школі в контексті міжнародних культуроохоронних конвенцій : автореф. дис.. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / З. Ф. Донець ; АПН, Ін-т вищої освіти. – К., 2004. – 20 с.
    57. Донская Т. ЕГЭ и предмет „русский язык” несовместимы / Т. Донская, Л. Засорина // Нар. образование. – 2006. – № 1. – С. 16–18.
    58. Донченко О. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення) : монографія / Донченко О., Романенко Ю. – К. : Либідь, 2001. – 334 с.
    59. Еланова М. М. Аксиологические основы гуманизации образования в контексте устойчивого развития : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / М. М. Еланова. – Улан-Удэ, 2003. – 135 c.
    60. Елфимов В. А. Проблемы ликвидации неграмотности в деятельности ЮНЕСКО в 80-е годы (на примере развивающихся стран) : автореф. дис. ... канд. ист. наук : 07.00.05 / В. А. Елфимов. – Киев, 1991. – 27 c., ил.
    61. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
    62. Журавська Н. С. Управління якістю освіти у Великобританії: стандартизація / Н. С. Журавська // Вища освіта України. – 2008. – Дод. 3, т. 3 (10). – С. 157–163.
    63. Запесоцкий А. С. Образование: философия, культурология, політика / А. С. Запесоцкий. – М. : Наука, 2002. – 456 с.
    64. Запорожан В. М. Біоетика : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. ІV рівня акредитації / Запорожан В. М., Аряєв М. Л. – К. : Здоров'я, 2005. – 288 с.
    65. Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К. : Парламент. вид-во, 2000. – 654 с.
    66. Зубрицька О. М. Роль кількісних характеристик у порівнянні якості європейської шкільної освіти / О. М. Зубрицька // Проблеми якості освіти: теоретичні і практичні аспекти : матеріали метод. семінару АПН України, 15 лист. 2006 p., Київ. – К., 2007. – С. 141–144.
    67. Зубрицька О. Кількісні та якісні характеристики шкіл країн Європи і Болонський процес / О. Зубрицька // Вища освіта України. – 2004. – № 4 (14), дод. – С. 111–115.
    68. Зубрицька О. М. Профосвіта – рух від ремісничої підготовки до вищого професіоналізму / О. М. Зубрицька, К. В. Корсак // Наук. світ. – 2004. – № 10. – С. 10–11.
    69. Зязюн І. Філософія школи свободи / І. Зязюн // Відкритий урок. Плеяди. – 2007. – № 4/5, ч.1. – С. 22–29.
    70. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії : наук.-метод. посіб. / І. А. Зязюн. – К. : МАУП, 2000. – 312 с.
    71. Итоги деятельности комиссии по изучению и оценке результатов эксперимента по введению единого государственного экзамена // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2011. – № 2 (77). – С. 56–63.
    72. Камбоджа [Электронный ресурс] // Википедия. Свободная энциклопедия / Дж. Уэйсл, Л. Сенгер. – Электрон. дан. и прогр. – [Майами, 2001–2012]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Камбоджа. – Название с экрана.
    73. Кампучия: от трагедии к возрождению. – М. : Изд-во полит. лит., 1979. – 255 с.
    74. Канаев Н. М. Дорогами ЮНЕСКО. Воспоминания дипломата / Н. М. Канаев. – М. : Междунар. отношения, 2006. – 432 с.
    75. Карленко Т. В. Роль ЮНЕСКО в сохранении и развитии традиционных культур народов Африки южнее Сахары (1960–1990 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук : 07.00.05 / Карленко Т. В. – Киев, 1992. – 26 c.
    76. Карцев Н. Лондонские погромы глазами очевидцев: „Режут, давят и насилуют каждый день” / Н. Карцев // „Московский комсомолец” в Украине. – 2011. –17–23 авг. (№ 34). – С. 2.
    77. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана ; Гос.ун-т Высш. шк. економики. – М., 2000. – 606 с., ил., табл.
    78. Кастельс М. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель : пер. з англ. / М. Кастельс, П. Хіманен. – К. : Ваклер, 2006. – 230 c.
    79. Києнко-Романюк Л. Ефективні засоби формування морального критичного мислення у молоді в сучасній системі освіти і виховання / Л. Києнко-Романюк // Вища освіта України. – 2005. – № 4, дод. – С. 65–71.
    80. Кірик Т. В. Формування особистості і європейська інтеграція / Т. В. Кірик // Зб. наук. пр. Кременец. обл. гум.-пед. ін.-ту ім. Т. Шевченка. Сер. „Пед. науки”. – 2010. – Вип. 1 (3). – С. 34–39.
    81. Кірик Т. В. Основи педагогіки : навч. посіб. / Т. В. Кірик. – К. : МІ УАНМ, 2005. – 84 с.
    82. Козлакова Г. О. Узагальнення моделей ступеневого навчання майбутніх фахівців з комп'ютеризованих систем / Г. О. Козлакова // Наук. вісн. Нац. гірн. ун-ту. – 2006. – № 8. – С. 49–53.
    83. Козлакова Г. О. Інформаційні технології навчання для гуманітарної освіти / Г. О. Козлакова // Пробл. освіти. – 1997. – Вип. 7. – С. 10–19.
    84. Корольов Б. І. Національна рамка кваліфікацій і проблеми модернізації структури кваліфікацій у вищій освіті України / Б. І. Корольов // Вища освіта України. – 2011. – № 3, дод. 1, т. 1. – С. 155–161.
    85. Корсак К. В. Вища освіта / К. В. Корсак // Енциклопедія освіти. – К., 2008. – С. 98–100.
    86. Корсак К. В. Про міфологічність поняття „освіта” / К. В. Корсак // Наук. світ. – 2009. – № 4. – С. 2–5.
    87. Корсак К. В. Нова філософська парадигма педагогіки ХХІ століття та імператив виховання альтруїзму / К. В. Корсак // Нова парадигма. – 2006. – Вип. 53. – С. 23–31.
    88. Корсак К. В. Форсайтні підходи до планування і втілення змін в освітньо-науковому комплексі / К. В. Корсак // Вища освіта України. – 2009. – Дод. 4, т. І (13). – С. 354–361.
    89. Костенко О. Ю. Деятельность Украины в ЮНЕСКО (80-е – начало 90-х годов) : автореф. дис. ... канд. ист. наук : 07.00.03 / Костенко Ольга Юрьевна. – Киев, 1994. – 22 c., ил.
    90. Кошак К. О. Моральність українського телеефіру, або що дивляться наші діти? / К. О. Кошак // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. – 2004. – Вип. 4, ч. 2. – С. 98–105.
    91. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції : підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К. : Книга, 2005. – 528 с
    92. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в освітньому просторі / В. Г. Кремень. – 2-ге вид. – К. : Знання України, 2010. – 520 с.
    93. Кузнецова О. А. Моральне виховання студентів вищих навчальних педагогічних закладів : навч. посіб. / О. А. Кузнецова. – Миколаїв : Іліон, 2006. – 164 с.
    94. Кузык Б. Н. Россия – 2050: стратегия инновационного прорыва / Б. Н. Кузык, Ю. В. Яковец. – 2-е изд., доп. – М. : Экономика, 2005. – 624 с.
    95. Курило В. М. Освіта України і науково-технічний та соціальний прогрес: історія, досвід, уроки / В. М. Курило, В. П. Шепотько. – К. : Деміур, 2006. – 432 с.
    96. Левченко Т. Європейська освіта: конвергенція та дивергенція : [монографія] / Т. Левченко. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 655 с.
    97. Левченко Т. І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах / Т. І. Левченко. – Вінниця : Нова книга, 2002. – 510 с.
    98. Луговий В. І. Світовий досвід професіоналізації освіти: концептуальні засади і практична реалізація / В. І. Луговий // Педагогіка і психологія. – 2010. – № 2 (67). – С. 5–22.
    99. Луговий В. І. Управління освітою : навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності „Держ. управління” / В. І. Луговий. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с.
    100. Лузік Е. В. Методологічні основи гуманітарної підготовки спеціаліста технічного університету / Е. В. Лузік // Актуальні проблеми гуманітарної освіти : зб. наук. пр. – К. ; Кременець, 2006. – С. 77–81.
    101. Лук'янова Л. Б. Зарубіжний досвід організації навчання людей третього віку / Л. Б. Лук’янова // Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту в сучасному суспільстві : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 29–30 берез. 2010 p., Черкаси, 2010. – С. 152–156.
    102. Майборода В. К. Попередній розгляд дисертацій та їх захист у спеціалізованій вченій раді : навч. посіб. / В. К. Майборода ; за ред. В. І. Лугового, акад. НАПН України. – Вид. 2-ге, доопрац. – К. : Наук.-вид. від. НА СБ України, 2010. – 150 с.
    103. Майборода В. К. Педагогічні основи професійної підготовки особистості успішного керівника / В. К. Майборода // Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку : колектив. моногр. / АПН України, Ін-т вищ. освіти. – X., 2009. – С. 313–322.
    104. Майор Ф. Культура мира, программа действий / Ф. Майор, Д. Адамс // Перспективы. – 2001. – Т. 30, № 1. – С. 5–18.
    105. Маклакова Е. В. Научно-педагогические основы образования по программе ЮНЕСКО „Культура мира”: на примере опыта университетов Западной Европы : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Е. В. Маклакова ; Моск. гос. технол. акад. – М., 2000. – 20 с.
    106. Мани С. Развитие инновационных технологий в Индии / С. Мани // Мир науки. – 2010. – Т. 8, № 4. – С. 17–20.
    107. Манько В. М. Обґрунтування педагогічної системи підготовки фахівців у вищих навчальних закладах / В. М. Манько // Вища освіта України. – 2011. – № 3, дод. 1, т. 1. – С. 113–121.
    108. Маркина Н. В. Загадки и противоречия творческого мозга / Н. В. Маркина // Химия и жизнь. – 2008. – № 11. – С. 4–10.
    109. Марк Зелман. Використання тесту на академічні здібності при вступі до університетів / Марк Зелман // Вісник ТІМО. – 2008. – № 10. – С. 45–48.
    110. Масуда Й. Комп'ютопія / Й. Масуда ; пер. з англ. В. Ляха // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 6. – С. 36–50.
    111. Медоуз Д. Пределы роста. 30 лет спустя : [пер. с англ.] / Д. Медоуз [и др.] ; ред. Г. А. Ягодин, Н. П. Тарасова. – М. : Академкнига, 2008. – 342 с. : рис.
    112. Міжнародні організації / Ковалевський В. В. [та ін.]. – К. : ЦУЛ, 2003. – 287 с.
    113. Моисеев Н. Н. Судьба цивилизации. Путь Разума / Н. Н. Моисеев. – М. : Языки рус. культуры, 2000. – 224 с.
    114. Москаленко В. Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В. Ф. Москаленко, М. В. Попов. – Вінниця : Нова кн., 2005. – 210 с.
    115. Найдал Т. Е. Хочу красивой жизни, или Моральный кодекс строителя капитализма / Т. Е. Найдал // Нар. образование. – 2010. – № 2. – С. 255–258.
    116. Національна доктрина розвитку освіти // Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв'ю / Андрущенко В. П. – 2-ге вид., допов. – К. : Знання України, 2008. – С. 801–816.
    117. Національний освітній глосарій: вища освіта / авт.-уклад.: І. І. Бабин, Я. Я. Болюбаш, А. А. Гармаш [та ін.]; за ред. Д. В. Табачника, В. Г. Кременя. – К. : Плеяди, 2011. – 100 с.
    118. Недина О. В. Гуманизация высшего образования и ее влияние на развитие личности студента : автореф. дис. ... канд. филос. наук : 09.00.10 / О. В. Недина. – М., 1993. – 20 с.
    119. Нилова Е. А. Гуманизация педагогического образования в странах Западной Европы : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Е. А. Нилова. – Ставрополь, 2001. – 211 c.
    120. Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. под ред. Ю. Кузнецова, Г. Сапова. – М. : ИРИСЭН, 2007. – 557 с.
    121. Ничкало Н. Вища освіта / Н. Ничкало // Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К., 2001. – С. 88.
    122. Ничкало Н. Г. Українські концепції професійної освіти: тенденції і перспективи / Н. Г. Ничкало // Педагогіка і психологія науки в Україні : зб. наук. пр. до 15-річчя АПН України : у 5 т. – К., 2007. – Т. 5: Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – С. 27–50.
    123. Олексюк О. М. Герменевтичне розуміння художнього твору як інноваційний ресурс модернізації вищої мистецької освіти / О. М. Олексюк // Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку : колектив. моногр. / АПН України, Ін-т вищ. освіти. – X., 2009. – С. 331–350.
    124. Олійник Т. О. Курс „критичне мислення” для студентів та викладачів університетів / Т. О. Олійник // Педагогіка та психологія. – 2002. – Вип. 22. – С. 135–140.
    125. Онкович Г. В. Медіалогія як наука: входження до науково-освітнього простору / Г. В. Онкович // Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку : колектив. моногр. / АПН України, Ін-т вищ. освіти. – X., 2009. – С. 340–351.
    126. Онкович Г. В. Національні пріоритети в гуманітарній освіті / Г. В. Онкович // Вища освіта України. – 2005. – №3, дод. – С. 34–36.
    127. Патлай М. Камбоджа. Страна, покрытая тайной / М. Патлай // Открытия и гипотезы. – 2011. – № 8. – С. 40–45.
    128. Педагогический энциклопедический словарь / Э. Б. Абдуллин [и др.] ; гл. ред. Б. М. Бим-Бад. – М. : Большая Рос. энцикл., 2003. – 528 с.
    129. Пелех Ю. В. Теоретико-методичні засади формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності / Ю. В. Пелех // Вища освіта України. – 2008. – № 3 (дод. 2), т. 1. – С. 362–369.
    130. Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх учителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти / Н. Побірченко // Рідна шк. – 2003. – № 3. – С. З–5.
    131. Почепцов Г. Контроль над розумом / Г. Почепцов. – К. : Вид. дім „Києво-Могилян. акад.”, 2012. – 350 с.
    132. Приказ „Об утверждении Положения о проведении ЕГЭ”. Положение о проведении ЕГЭ // Нар. образование. – 2002. – № 5. – С. 256–258.
    133. Проблеми якості вищої освіти : монографія / Корсак К. В., Козлакова Г. О., Похресник А. К. [та ін.]. – К. : Пед. думка, 2007. – 231 с. – (Серія „Модернізація вищої освіти: світоглядно-педагогічні проблеми”).
    134. Програма дій „Порядок денний на ХХІ століття” („Agenda 21”) : ухвалена ООН на Міжнар. конф. з навколиш. середовища і розв. в Ріо-де-Жанейро, 1992 р. – К. : Інтелсфера, 2000. – 360 с.
    135. Програма діяльності Кабінету Міністрів України // Уряд. кур’єр. – 2005. – 11 лют. (№ 26). – С. 6–12.
    136. Рагозин Н. П. Происхождение и развитие идеи прав человека / Н. П. Рагозин // Права человека в современном мире (пособие для учителей и студентов). – Донецк, 1995. – С. 4–22.
    137. Ракитов А. И. Философия компьютерной революции / А. И. Ракитов. – М. : Изд-во полит. лит., 1991. – 287 с.
    138. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от Античности до наших дней / Б. Рассел. – Изд. 6-е изд., стер. – М. : Академ. Проект, 2008. – 1008 с. – (Концепции).
    139. Рассудіна К. С До проблеми обґрунтування принципів біоетики / К. Рассудіна // Практ. філософія. – 2010. – № 3(37). – С. 62–67.
    140. Растущая роль знаний в мировой экономике (фрагмент из „Доклада ЮНЕСКО по науке 2010 г. ”) // Мир науки. – 2010. – Т. 8, № 4. – С. 2–10.
    141. Резник Н. Л. Прогрессоры земледелия / Н. Л. Резник // Химия и жизнь. – 2011. – № 3. – С. 12–15.
    142. Києнко-Романюк Л. А. Розвиток критичного мислення студентської молоді як загальнопедагогічна проблема [Електронний ресурс] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Л. А. Києнко-Романюк ; Ін-т вищ. освіти АПН України. – К., 2007. – 20 с. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07klamzp.zip). – Назва з екрану.
    143. Розвиток народної освіти в Українській РСР у 1984–1986 роках : доп. на Міжнар. конф. з питань освіти. Женева, 1986 / Мельниченко Б. Ф [та ін.]. – К. : МНО, 1986. – 279 с. – укр., рос., англ., фр. та ісп.
    144. Романенко М. І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід : наук. моногр. / М. І. Романенко. – Д. : Промінь, 2001. – 180 с.
    145. Российский статистический ежегодник. 2007. – М. : Росстат, 2007. – 825 c.
    146. Рубанцова Т. А. Философско-методологические основания гуманизации образования : дис. ... д-ра филос. наук : 09.00.11 / Т. А. Рубанцова. – Новосибирск, 2000. – 334 c.
    147. Рубанцова Т. А. Гуманизация современного образования / Т. А. Рубанцова. – Новосибирск : Изд-во СО РАН, 2000. – 252 с.
    148. Савельев А. Я. Высшее образование / А. Я. Савельев // Российская педагогическая энциклопедия : в 2 т. – М., 1993. – Т. 1. – С. 181–184.
    149. Савош Г. Особистісно орієнтоване виховання – нова освітня філософія / Г. Савош // Вища освіта України. – 2006. – № 1, дод. – С. 29–34.
    150. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність шкільної освіти / О. Я. Савченко // Педагогічні і психологічні науки в Україні : зб. наук. пр. до 15-річчя АПН України : у 5 т. – К., 2007. – Т. 2: Дидактика, методика, інформаційні технології. – С. 82–95.
    151. Сборник основных документов ЮНЕСКО. – Париж, ЮНЕСКО, 1970. – 213 с.
    152. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка : навч. посіб. / А. А. Сбруєва. – Суми : РВВ СДПУ, 1999. – 300 с.
    153. Свердлова Т. Г. Теоретичні засади процесу гуманізації освіти в Японії : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Свердлова Т. Г. ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2006. – 280 арк.
    154. Семигіна Т. В. Словник із соціальної політики / Т. В. Семигіна. – К. : Вид. дім „Києво-Могилян. акад.”, 2005. – 253 с.
    155. Сидоренко О. Проблеми гуманізації та гуманітаризації в освітній реформі в Україні / О. Сидоренко // Вища освіта України. – 2001. – № 2. – С. 63–67.
    156. Сігаєва Л. Є. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина XX ст. -початок XXI ст. : монографія / Л. Є. Сігаєва ; за ред. С. О. Сисоєвої ; АПН України, Ін-т. пед. освіти і освіти дорослих АПН України. – К. : ЕКМО. – 2010. – 420 с.
    157. Словник іншомовних слів / уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с.
    158. Сломчинский А. Г. Гуманизация образовательного процесса в пенитенциарной системе : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Сломчинский А. Г. ; Рос. гос. проф.-пед. ун-т. – Екатеринбург, 2009. – 42 с.
    159. Стратегії розвитку України: теорія і практика / за ред. О. С. Власюка. – К. : НІСД, 2002. – 864 с.
    160. Студент XXI века: социальный портрет на фоне общественных трансформаций : монография / Нар. укр. акад. ; под общ. ред. В. И. Астаховой. – Харьков : Изд-во НУА, 2010. – 408 с.
    161. Сухомлинська О. В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем / О. В. Сухомлинська. – К. : А. П. Н., 2003. – 68 с.
    162. Таланова Ж. В. Докторська підготовка у світі та Україні : монографія / Ж. В. Таланова. – К. : Міленіум, 2010. – 476 с.
    163. Тапскотт Д. Электронно-цифровое общество : пер. с англ. / Д. Тапскотт. – К. : INT Пресс ; М. : Релф-бук, 1999. – 432 с.
    164. Тарасова О. Критичне мислення як мета й інструмент у вивченні іноземної мови / О. Тарасова // Освіта і управління. – 2003. – № 2. – С. 135–139.
    165. Тоффлер Е. Третя хвиля / Е. Тоффлер ; пер. з англ. А. Євса ; ред. пер. В. Шовкун. – К. : Всесвіт, 2000. – 475 с.
    166. Тоффлер А. Футурошок / А. Тоффлер. – СПб. : Лань, 1997. – 464 с.
    167. Тоффлер Е. Нова парадигма влади: знання, багатство й сила / Е. Тоффлер ; пер. Н. Бордукова. – К. : Акта, 2003. – 688 с.
    168. Тоффлер Э. Революционное богатство: как оно будет создано и как оно изменит нашу жизнь / Э. Тоффлер, Х. Тоффлер ; пер. с англ. М. Султанова, И. Цыркун. – М. : ACT : ACT МОСКВА ; М. : ПРОФИЗДАТ, 2008. – 569, [1] с.
    169. Тягло О. В. Критичне мислення : навч. посіб. / О. В. Тягло. – X. : Основа, 2008. – 189, [3] с.
    170. Уго Холландерс. Растущая роль знаний в мировой экономике (фрагмент из „Доклада ЮНЕСKО по науке 2010 г.”) / Уго Холландерс, Люк Сётэ // Мир науки. – 2010. – Т. 8, № 4. – С. 2–10.
    171. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” № 1013/2005, 4 лип. 2005 р. // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 лип. (№ 123). – С. 11.
    172. Уранов Г. В. ЮНЕСКО: к 40-летию деятельности / Г. В. Уранов. – М. : Междунар. отношения, 1986. – 128 с.
    173. Урсул А. Всемирный саммит 2002 г. по устойчивому развитию: итоги, надежды, перспективы / Урсул А., Романович А. // Вестн. высш. шк. (Alma mater) – № 4. – 2003. – С. 3–12.
    174. Устойчивое развитие, безопасность, ноосферогенез : монография / Урсул А. Д. [и др.] ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. – М. : [б. и.], 2008
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины