РОЗВИТОК ОСВІТИ ЖІНОК У ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ) : РАЗВИТИЕ ОБРАЗОВАНИЯ ЖЕНЩИН В ХАРЬКОВСКОЙ ГУБЕРНИИ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА ХIХ - НАЧАЛО ХХ ВЕКА)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Слов’янський державний педагогічний університет

На правах рукопису

РИЖКОВА Марія Сергіївна

УДК 37-055.2(477.54)"18/19"

РОЗВИТОК ОСВІТИ ЖІНОК У ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ЛЯХ Галина Романівна,
кандидат педагогічних наук, доцент

Слов’янськ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ ЖІНОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ ЖІНОК В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

35
2.1. Передумови виникнення освіти жінок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
2.2. Вплив суспільної думки та громадської активності на формування системи освіти жінок в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

51
2.3. Етапи і тенденції розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття . . . . . . . . . . .
67
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ ЖІНОК У ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

83
3.1. Формування мережі початкових освітніх закладів для жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

83
3.2. Функціонування мережі середніх та вищих шкіл для жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

115
3.3. Особливості виховного процесу в жіночих освітніх закладах Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

150
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
172
205

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена докорінними змінами в усіх сферах економічного та соціально-політичного життя нашої держави. Незалежна Україна входить до світової спільноти, де домінуючими є демократичні ідеали і, як наслідок, – встановлення рівноправ’я між чоловіками і жінками. Як член Ради Європи, Україна прийняла Міжнародні Конвенції, серед яких одне з пріоритетних місць займає положення про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок та про рівне ставлення і рівні можливості для всіх членів суспільства, незалежно від статевої належності.
Упродовж багатьох століть жінка потерпала від суспільних забобонів, вважалася істотою другого ґатунку. І лише у ХХ столітті було спростовано міф про неспроможність жінки опанувати наукові знання та професійні навички − цьому сприяли події міжнародного масштабу. По-перше, 1975 рік було оголошено роком Жінки; по-друге, за участю ООН було проведено Міжнародні конференції у Мехіко (1975 р.), Копенгагені (1980 р.), Пекіні (1995 р.), які порушували жіноче питання і ставили його у розряд найважливіших для світової спільноти.
Кінець ХХ – початок ХХІ століття можна вважати добою національного відродження України. Разом з економічним, відбувається культурне і духовне відродження суспільства. Повертаються із забуття, набувають об’єктивної оцінки здобутки минулого, зокрема дореволюційного періоду. Вільний доступ до архівних матеріалів дає можливість найбільш повно відтворити певні етапи розвитку освіти і педагогічної думки, у тому числі й однієї з її складових – питання розвитку жіночої освіти.
Особливий інтерес викликає період другої половини ХІХ − початку ХХ ст., коли відбувалися глибокі зміни у всіх галузях життя (виробничій, культурній, освітній, громадській) та у свідомості людей. Активні суспільні процеси, пов’язані зі швидкими темпами розвитку промисловості і сільського господарства, викликали зміни у системі освіти: розширювалася мережа початкових і середніх загальноосвітніх навчальних закладів, з’являлися нові типи навчально-виховних закладів, удосконалювався зміст освіти, методи і форми роботи у них. На цей час припадає й офіційне запровадження та розвиток освіти жінок.
Питання розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття – невід’ємна сторінка нашої історії. Дослідження його дає уявлення не тільки про жіночу освіту і загальний розвиток шкільництва в Україні, але й про демократичні процеси, що відбувалися у тогочасному суспільстві. На прикладі започаткування й функціонування жіночих навчальних закладів можна простежити зміни поглядів у суспільстві, ставлення уряду до проблем освіти, розвиток прогресивної педагогічної думки в Україні та інші процеси, що дають уявлення про загальний розвиток країни, і освіти зокрема.
Наукове дослідження процесу становлення системи освіти жінок також має велике значення для загального розуміння історії українського жіноцтва, боротьби українських жінок за свої права. Українські жінки, так само як і чоловіки, були носіями традицій свого народу, брали активну участь у суспільних процесах. А отримання якісної освіти, що стало реальністю тільки у ХІХ столітті, відкрило їм шлях до більш активної діяльності на ниві культури, науки, літератури.
Дослідження розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття є надзвичайно важливим, бо саме тут було відкрито перші середні жіночі навчальні заклади на території України – Інститут шляхетних дівчат і Маріїнську гімназію, де формувалася інтелектуальна, культурна генерація жінок.
Проблема освіти жінок завжди привертала увагу багатьох істориків і педагогів різних часів. Вони по-різному висвітлювали ті чи інші питання цієї проблеми. Так, дослідники І. Альошинцев, О. Бабіна, Д. Багалій, І. Богданов, І. Важинський, С. Верхратський, Н. Вессель, Р. Гавриш, Ш. Ганелін, О. Головко, А. Грива, Г. Данилевський, І. Захарова, Я. Звігальський, О. Зима, О. Іванов, Н. Калениченко, В. Камишникова, М. Константинов, В. Корнієнко, М. Костомаров, Т. Кравченко, Т. Лутаєва, І. Мартинова, Б. Мітюров, О. Ососков, І. Прокопенко, С. Рождественський, С. Сірополко, Є. Шмідт та інші у своїх працях розглядали окремі факти становлення системи жіночої освіти.
Особливу увагу жіночим особистостям та окремим жіночим навчальним закладам приділили Я. Абрамов, Т. Александровський, Л. Артемова, М. Жебилєв, О. Заєць, О. Ільченко, О. Кобельська, Л. Ковалець, Т. Коломієць, Ю. Кочубей, Т. Куліш, О. Луговий, О. Мазуркевич, С. Миропольський, Т. Морозова, М. Мухін, І. Огієнко, Ю. Понежа, А. Приходько, С. Сергеєва та інші.
Дії уряду, ставлення суспільства до надання жінці права на освіту розкрито у працях Е. Днєпрова, О. Калачова, М. Михайлова, М. Михайловського, Т. Тронько та інших.
Праці О. Андреєвої, О. Андросової, О. Аніщенко, А. Бєлової, О. Драч, М. Зінченка, Л. Зотової, К. Кобченко, О. Кошелєва, Г. Лактіонової, О. Лихачової, В. Лихолат, К. Львова, І. Малинко, Л. Медвідь, М. Молодих, О. Назаревського, В. Овцина, М. Пєсковського, О. Піллер, О. Попова, Л. Применко, Н. Пушкарьової, С. Сватикова та інших подають історію розвитку жіночої освіти (початкової, середньої, вищої, домашньої), зарубіжного досвіду навчання жінок. Поняття „жіноче питання”, гендерні проблеми досліджують Н. Кутова, А. Пономарьова, М. Радько, В. Симонов та інші.
Окрему групу становлять праці, переважно сучасного періоду, що досліджують розвиток жіночої освіти в окремих регіонах. Це дослідження Ш. Акічева, В. Добровольської, Л. Єршової, Т. Зоріної, Г. Маслій, О. Мельник, З. Нагачевської, В. Нижник, В. Павлової, О. Рябченко, Б. Савчук, Т. Шушари та інших.
Деякі дослідження (Я. Абрамова, О. Бабіної, Д. Багалія, О. Друганової, Т. Коломієць, І. Мартинової, В. Павлової, О. Рябченко) містять окремі відомості про розвиток жіночої освіти у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Однак серед них немає жодної узагальнюючої праці, яка б відтворювала цілісний процес, шляхи та умови розвитку освіти жінок у Харківській губернії.
Доцільність дисертаційної роботи підсилюється також необхідністю розв’язання нагальних суспільних проблем і подолання існуючих соціально-педагогічних суперечностей:
− між формальним наданням широких прав і свобод жінці та реальним статусом жінки у суспільстві. З одного боку, проголошені рівні з чоловіком права у всіх галузях життя і суспільної діяльності, з іншого, жінки все ще потерпають від певної дискримінації. Неоднозначність поглядів породжує потребу звернення до практики минулих поколінь, аналізу здобутків у цій сфері;
– між необмеженими можливостями жінки і обмежувальними умовами соціального життя. По-перше, жінка має менші можливості отримати вищу освіту або займатися науковою діяльністю через більшу зайнятість у домашньому господарстві. По-друге, все ще побутує думка про те, що жінці повноцінна освіта не потрібна, а головне − це успішно вийти заміж, народити і виховати дітей, бути помічницею чоловіка. Звернення до аналогічної, але більш гострішої ситуації у другій половині ХІХ століття допоможе зрозуміти негаразди сучасного устрою суспільства, виявити прорахунки та недоліки нинішнього його реформування.
Таким чином, актуальність проблеми та недостатня її розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Розвиток освіти жінок у Харківській губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами та темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету „Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання вченої ради Слов’янського державного педагогічного університету від 28 грудня 2007 р.). Тема затверджена на засіданні вченої ради Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 31 січня 2008 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 27 травня 2008 р.).
Мета дослідження – на основі комплексного наукового аналізу процесу розвитку освіти жінок в Україні виявити стан жіночої освіти і специфіку функціонування освітніх закладів для жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
Завдання дослідження:
1. З’ясувати стан наукової розробки проблеми освіти жінок.
2. Виявити передумови виникнення освіти жінок в Україні.
3. Схарактеризувати вплив суспільної думки та громадської активності на формування системи освіти жінок в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
4. Визначити етапи і тенденції розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
5. Дослідити процес формування мережі освітніх закладів для жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
6. Проаналізувати зміст і організацію навчально-виховного процесу в жіночих навчальних закладах різного рівня.
Об’єкт дослідження – процес розвитку освіти жінок в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
Предмет дослідження – становлення і розвиток освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
Методологічну базу дослідження складають положення теорії наукового пізнання, теорії особистості; принципи історизму, цілісності й об’єктивності, які базуються на сучасних уявленнях про культурно-історичний процес; ідеї сучасної філософії освіти, нової парадигми виховання, гуманізації освіти, принцип творчого використання спадщини минулого у сучасній педагогічній теорії та виховній практиці.
У процесі реалізації завдань дослідження застосовувалися такі методи: конкретно-пошукові методи відбору, систематизації й класифікації наукової літератури та історичних джерел, які дозволили визначити основні положення, що склали науково-теоретичну базу дослідження; генетичний метод (вивчення етапів розвитку), за допомогою якого було зроблено спробу періодизації становлення і розвитку жіночої освіти у Харківській губернії; порівняльно-історичний, проблемний і структурний методи у їх єдності, а також систематизація та інтерпретація отриманих даних використовувалися для аналізу архівних матеріалів, науково-методичної літератури та нормативних документів органів освіти досліджуваного періоду.
Джерельна база дослідження. Джерелами дослідження стали твори прогресивних вітчизняних педагогів досліджуваного періоду, в яких висвітлюються проблеми становлення і розвитку освіти жінок; законодавчі урядові акти і циркуляри Міністерства народної освіти, монографічні та дисертаційні дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використано 337 джерел, з них – 29 архівних. Цінний фактичний матеріал зібрано в ході опрацювання фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н. К. Крупської, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Наукової бібліотеки Донецького національного університету, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (м. Київ), Національної парламентської бібліотеки України, фондів Державного архіву Харківської області (Ф. 647 „Харківська жіноча гімназія В. Нікуліної”, Ф. 920 „Харківська жіноча гімназія К. Драшковської”, Ф. 772 „Жіночий політехнічний інститут”, Ф. 741 „Харківська жіноча гімназія товариства 1-ї групи викладачів”, Ф. 743 „Богодухівська жіноча гімназія”, Ф. 653 „Краснокутська жіноча гімназія”), Державного архіву Донецької області (Ф. 36 „Юзівська приватна жіноча гімназія С. К. Крюгер”, Ф. 329 „Слов’янська міська управа м. Слов’янська Ізюмського повіту Харківської губернії”), Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (Ф. 51 „Генеральний опис Лівобережної України”), матеріалів Слов’янського краєзнавчого музею (м. Слов’янськ).
Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період з 60-х рр. ХІХ ст. до 1920 р. Вибір цього проміжку часу обумовлюється наступними чинниками:
– по-перше, цей історичний період характеризується великими зрушеннями у суспільстві, розвитком промисловості, що сприяло підвищенню соціально-політичної активності народу. Широка громадськість стала активною силою у потужному освітньому процесі, складовою якого був рух за надання жінкам права на отримання повноцінної освіти;
– по-друге, 60–70-ті рр. ХІХ ст. – це період „великих реформ” у державі. Ці реформи стосувалися всіх галузей життя суспільства, у тому числі й жіночої освіти. У 1860 році було затверджено „Положення про жіночі училища МНО”, яке дозволило відкривати жіночі середні навчальні заклади. Саме у цей час виникає поняття „жіноче питання”, наріжним каменем якого стає право жінки на здобуття нею освіти, як засобу отримання рівних прав і свобод у суспільстві.
Отже, нижня межа дослідження – 60–70-ті рр. ХІХ ст. – це період підйому суспільної думки, реформування системи освіти. Верхня межа – 1919–1920 рр. ХХ ст. – зміна однієї соціально-економічної формації іншою; зміна ідеологій, наслідком чого стала і зміна поглядів у суспільстві на жіноче питання взагалі, і на освіту жінок зокрема. На основі декрету Тимчасового уряду від 25 січня 1919 року та постанови Наркому освіти України від 4 липня 1920 року всі жіночі навчальні заклади скасовувалися, натомість створювалися єдині трудові школи, до складу яких було включено учениць жіночих навчальних закладів.
Територіальні межі дослідження – це Харківська губернія у складі Російської імперії (сучасна територія Харківської області, частково Сумської, Донецької і Луганської областей.)
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз становлення і розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття; виявлено історичні, економічні та соціальні передумови розвитку жіночої освіти в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття; досліджено вплив громадського руху на формування системи освіти жінок в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття; виявлено етапи і тенденції розвитку жіночої освіти у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття; з’ясовано роль різних відомств, громадських об’єднань і приватних осіб у розвитку жіночої освіти у досліджуваному регіоні; узагальнено досвід виховної роботи у жіночих навчальних закладах Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.
Подальшого розвитку набуло поняття „освіта жінок”, її сутність і завдання. До наукового обігу введено нові архівні документи і маловідомі матеріали, що значно розширило джерельне поле дослідження.
Практичне значення дослідження визначається тим, що одержані результати сприятимуть кращому розумінню ролі жінки в історії нашої країни. Матеріали дисертації можуть бути використані для подальших історико-педагогічних досліджень, створення нових і перегляду чинних програм курсів та спецкурсів з історії педагогіки, а також при організації позаурочної виховної роботи у гімназіях та ліцеях для дівчат і в загальноосвітніх школах. Матеріали дисертації увійшли до навчального посібника „Лекції з історії педагогіки України (ХІХ – початок ХХ сторіччя)” у якості окремого розділу „Освіта жінок в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття”, а також підрозділів розділів „Стан освіти і громадсько-педагогічний рух в Україні у другій половині ХІХ століття” та „Педагогічна думка в Україні у ХІХ − на початку ХХ ст.”.
Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108-115-225/42 від 22.11.2011 р.), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка № 68-12-01 від 10.01.2012 р.), Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ „Криворізький національний університет” (довідка № 02/30-45/3 від 15.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача у праці „Лекції з історії педагогіки України (ХІХ – початок ХХ сторіччя)”, написаній у співавторстві, полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, науковій інтерпретації отриманих даних.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження були представлені на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених „Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2008), IV Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток наукових досліджень” (Полтава, 2008), Міжнародній конференції „Объект и субъект гуманитарного познания” (Севастополь, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів” (Львів, 2008), І Всеукраїнській науково-практичній конференції „Україна – козацька держава” (Донецьк, 2010), ІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Стан здоров’я: медичні та психолого-педагогічні аспекти” (2010), Міжнародній науковій конференції „Славянский мир: письменность и культура” (Смоленськ, 2010–2011), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції „Перший крок у науку” (Луганськ, 2011), ХІХ Міжнародній науковій конференції молодих учених „Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2011), V Міжнародній науково-практичній конференції „Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття” (Луганськ, 2011), науково-практичних конференціях студентів та аспірантів (Слов’янськ, 2008–2011), обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи відображені у 13 публікаціях (одноосібних), з них 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України; навчальному посібнику „Лекції з історії педагогіки України (ХІХ – початок ХХ сторіччя)” (у співавторстві).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (337 найменувань), 16 додатків (на 18 сторінках); містить 9 таблиць і 4 схеми. Повний обсяг роботи 222 сторінки, з яких основного тексту 171 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі аналізу різноманітних джерел здійснено комплексне вивчення і теоретичне узагальнення та запропоновано розкриття наукової проблеми, представленої у вигляді всебічного цілісного висвітлення розвитку освіти жінок у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
У ході проведеного дослідження ми дійшли таких висновків.
1. У дослідженні проблеми освіти жінок у Харківській губернії чітко вирізняються три етапи: 1) дореволюційний (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ століття); 2) радянський період (1920-ті – 1980-ті рр.); 3) сучасний період (1990-ті – 2010-ті рр.). Кожен із них характеризується певними акцентами у висвітленні проблеми, зумовленими загальною суспільно-політичною ситуацією та пов’язаним з нею ступенем свободи наукової творчості, а також особливостями світоглядних засад.
Аналіз стану наукової розробки проблеми освіти жінок показав, що питання розвитку жіночої освіти у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття не було предметом спеціальних історико-педагогічних досліджень. У вивчених матеріалах (працях педагогів і громадських діячів, художніх творах, історичних дослідженнях, мемуарах, монографіях і дисертаціях) наводяться лише поодинокі факти функціонування окремих жіночих шкіл або фрагментарно висвітлюється процес розбудови початкової або середньої освіти жінок. Існують окремі дослідження процесу становлення вищої освіти жінок, а також розвитку жіночої освіти у різних регіонах України.
2. На основі аналізу значної кількості архівних джерел, а також наукової літератури розкрито передумови виникнення і розвитку жіночої освіти в Україні. З’ясовано, що упродовж Х – першої половини ХІХ століття склалися сприятливі історичні, соціальні та економічні передумови. Історичними передумовами були споконвічний потяг українських жінок до знань і меценатство у галузі освіти, що стало своєрідною традицією українського народу, а у середині ХІХ століття – найпотужнішим чинником заснування шкіл для жінок. До соціальних передумов відносимо громадський рух, та його складову − жіночий рух. Розвиток промисловості, технічний прогрес складають економічні передумови.
3. З’ясовано, що друга половина ХІХ – початок ХХ століття характеризувалася швидкою зміною суспільної поведінки жінки. Незважаючи на те, що у суспільстві продовжувала зберігатися думка про традиційний статус жінки, застаріла схема „оселя батьків – заміжжя – берегиня власного родинного вогнища” почала піддаватися критиці. Під впливом прогресивних педагогів, громадських діячів, учених, письменників формувалася нова громадська думка про роль і місце жінки в суспільстві, де невід’ємною частиною стало її право на отримання якісної освіти.
Провідні педагоги ХІХ століття вважали, що жінці слід відкрити доступ до вчительських семінарій, а права жінок і чоловіків на педагогічній ниві повинні бути зрівняні. Це стало певним кроком на шляху до розвитку професійної освіти жінок. У суспільстві також почало широко обговорюватися питання про надання жінкам університетської освіти – найважливішого чинника включення жінок до наукової діяльності.
4. Виявлено, що становлення системи освіти жінок на території Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття відбувалося упродовж трьох етапів.
Перший етап – 1860–1887 рр. – час появи перших жіночих шкіл у губернії, зміни суспільної думки щодо місця жінки у ньому, посилення громадської активності у справі відкриття жіночих навчальних закладів, перших реформ, що на державному рівні закріплювали право жінки на здобуття освіти.
Другий етап – 1887–1906 рр. – характеризується реакцією влади щодо ініціативи заснування шкіл, повільним відкриттям, а навіть і закриттям початкових і середніх навчальних закладів. У цей час жіноче населення губернії активно виступало за надання прав на здобуття вищої освіти і вимагало відкриття вищих жіночих курсів.
Третій етап – 1906–1920 рр. – час розбудови вищих жіночих навчальних закладів, переважно вищих жіночих курсів, активного відкриття середніх шкіл для жінок і появи перших змішаних середніх навчальних закладів, що значно розширювало можливості участі жінок у багатьох галузях людської діяльності.
Отже, протягом доволі тривалого часу спостерігалася чітка тенденція до збільшення кількості навчальних закладів, де могли навчатися жінки. Набуло свого поширення й активно обговорювалося на різноманітних з’їздах з питань народної освіти питання спільного навчання та виховання дівчат і хлопців. Це спостерігалося не тільки у сфері початкової освіти, але й середньої та вищої. З берегині родинного вогнища і матері дітей жінка поступово ставала активним членом суспільства.
5. Доведено, що мережа початкових шкіл Харківської губернії була представлена майже всіма типами навчальних закладів, що існували у системі освіти Російської імперії. Вищі початкові, однокласні та багатокласні народні училища, приватні школи третього розряду, недільні школи і школи грамоти були як суто жіночими, так і зі спільною формою навчання дівчат і хлопців. На початку ХХ століття жіночі початкові школи складали всього 3%, натомість спільних було 91% від загальної кількості народних училищ Харківської губернії (6% від загальної кількості училищ складали суто чоловічі навчальні заклади). Відтак початкова жіноча освіта не відрізнялася від аналогічної чоловічої.
Активну діяльність у заснуванні шкіл розгорнули земства, різноманітні товариства і приватні особи. Набули поширення і значної популярності початкові професійні школи. На території Харківської губернії були професійні навчальні заклади, куди приймалися дівчата з початковою освітою; ці школи мали як загальноосвітнє, так і професійне відділення. Зразковою була жіноча реміснича школа Товариства поширення в народі грамотності.
Чільне місце у системі початкової освіти жінок у 60-х роках ХІХ століття на території губернії займали недільні школи, у яких мали можливість навчатися жінки всіх верств населення, без обмежень у віці. Існували вони завдяки приватній ініціативі, співчуттю освічених жінок справі народної освіти.
6. Встановлено, що, завдяки реформам другої половини ХІХ століття і громадсько-педагогічному руху, сформувалася розгалужена мережа середніх навчальних закладів для жінок. Вони підпорядковувалися різним відомствам – Міністерству народної освіти, Відомству установ імператриці Марії та Святому Синоду. Внаслідок цього вони мали різні засади влаштування, управління, фінансування, комплектації учнівського складу та інше.
На території Харківської губернії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ століття існував лише один Інститут шляхетних дівчат і одна Маріїнська гімназія, які було започатковано завдяки приватній ініціативі інтелігенції міста Харкова. Єпархіальне жіноче училище, що підпорядковувалося Синоду, фактично залишалося приватним жіночим навчальним закладом.
Серед середніх навчальних закладів для жінок найбільше було приватних шкіл. Вони виникали у якості приватних пансіонів, а у процесі реформ 60−70-х років ХІХ століття ставали жіночими гімназіями і прогімназіями. На початку ХХ століття у кожному повітовому місті Харківської губернії існувала хоча б одна жіноча гімназія.
Зважаючи на величезне значення у справі поширення гімназійної освіти серед жінок, середні жіночі навчальні заклади щороку випускали кваліфікованих учителів для народних училищ. Це, у свою чергу, сприяло поширенню мережі початкових шкіл − завдяки жіночій праці на освітянській ниві.
З’ясовано, що єдиною ланкою освіти у Харківській губернії, де не було жінок до початку ХХ століття, залишалася вища школа. Першою спробою жінок Харківської губернії потрапити до лав університету була їх участь в академічному засіданні при історико-філологічному факультеті Харківського університету 20 січня 1852 року.
Найпоширенішою формою отримання жінками вищої освіти були Вищі жіночі курси. У місті Харкові існували Вищі жіночі курси у складі факультетів: юридичного, історико-філологічного, фізико-математичного, медичного (з 1908 року), курси з двома факультетами (історико-філологічним і фізико-математичним) Товариства взаємодопомоги трудящим жінкам. У 1910 р. розпочалися заняття на трьох курсах жіночого медичного інституту в Харкові. А у 1916 р. було відкрито окремі політехнічні курси для жінок. Жінки також навчалися на приватних вищих курсах разом із чоловіками.
7. У дослідженні виявлено особливості виховного процесу в жіночих навчальних закладах Харківської губернії. Головна мета виховання полягала у тому, щоб виховати добру матір і дружину, підготувати жінку до сімейного і світського життя. Фактично, виховання у жіночих навчальних закладах зводилося до прищеплення вихованкам норм релігійної моралі, виховання патріотизму і формування естетичних смаків.
Найбільшої уваги приділяли релігійному вихованню, основними завданнями якого були: привчання молоді до терпіння і покори, виховання в дусі поваги до прав власності, дотримання докорінних основ громадського ладу. Основними формами його були: закон Божий, промови священнослужителів, лекції церковнослужителів, щоденні читання Часослова, відвідування приходської церкви у двунадесяті свята і царські дні, дотримання постів.
Формами патріотичного виховання молоді були: святкування історичних подій, історичні читання, благодійні заходи.
Головними завданнями естетичного виховання були: розвиток естетичних смаків дівчат, навчання їх правил поведінки, етикету, піклування про свій зовнішній вигляд. З цією метою використовували засоби: красу православної церкви і церковного богослужіння, театральне мистецтво, живопис, народні пісні, хоровий спів. Поширеними формами естетичного виховання були літературні бесіди, свята, концерти, літературно-музичні ранки і вечори, вистави, тощо. Велику роль в естетичному вихованні дівчат відігравали уроки малювання, співів, танців.
Все більше й більше уваги у жіночих навчальних закладах приділялося фізичному вихованню дівчат. Гімнастика, танці, ігри та фізичні вправи на свіжому повітрі сприяли зміцненню здоров’я дівчат.
Зважаючи на комплексний аналіз проблеми, здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів діяльності жіночих навчальних закладів на території Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Окремого розгляду потребує вивчення дошкільної освіти дівчат, що здійснювалась у дитячих садках, дитячих школах та підготовчих школах Харківської губернії; діяльність спеціальних шкіл для дітей з різними фізичними вадами, яким було, наприклад, Харківське училище для сліпих дітей, куди приймалися також і дівчата. Крім цього, вважаємо, що кожен окремий жіночий навчальний заклад Харківської губернії потребує детального вивчення, оскільки, так чи інакше, його діяльність вплинула на загальний процес становлення системи освіти, зокрема жіночої, у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абібуллаєва Е. Е. Жіноча освіта в дидактичній системі І. Гаспринського / Е. Е. Абібуллаєва // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 2. – С. 136–139.
2. Абрамов Я. В. Частная женская воскресная школа в Харькове и воскресные школы вообще / Я. В. Абрамов. – СПб.: Общ. печатного дела „Издатель”, 1897. – 123 с.
3. Акічев Ш. М. Жіноча гімназійна освіта у Конотопі / Ш. М. Акічев: матеріали п’ятої наук.-практ. конф. [„Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України”], (Глухів, 18–19 травня 2006 р.). – Глухів, 2006. – С. 131–135.
4. Александров В. Подробные правила и учебные программы всех классов женских гимназий и прогимназий ведомства Министерства народного просвещения / В. Александров. – Одесса: Книгоиздательство „Школа”, 1917. – 130 с.
5. Александровский Г. Историческая записка о состоянии Киево-Фундуклеевской женской гимназии в течении первого пятидесятилетия ее существования 1860−1910 / Г. Александровский. – К., 1910. – 150 с.
6. Алешинцев И. История гимназического образования в России / И. Алешинцев. – СПб., 1912. – 346 с.
7. Алчевская Х. Д. Передуманное и пережитое: Дневники, письма, воспоминания / Х. Д. Алчевская. – М.: Тип. т-ва Сытина, 1912. – 466 с.
8. Алчевская Х. Д. Полгода из жизни воскресной школы / Х. Д. Алчевская. // Русская школа. – 1895. – № 4. – С. 11–32.
9. Алчевская Х. Д. Хроника воскресных школ / Х. Д. Алчевская // Русская школа. – 1902. – № 3. – С. 251–259.
10. Алчевская Х. Д. Что читать народу?: Критический указатель книг для народного и детского чтения / Х. Д. Алчевская. – СПБ.: Тип: об-ва „Общественная польза”, 1884. – 725 с.
11. Андреева Е. А. Возникновение и развитие епархиальных женских училищ в России (середина ХІХ – начало ХХ века) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. педагог. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика” / Е. А. Андреева. – М., 2000. – 16 с.
12. Андреева Е. А. Епархиальные женские училища в России / Е. А. Андреева // Педагогика. – 1999. – № 3. – С. 85–91.
13. Андреева И. Н. В. И. Герье – организатор высших женских курсов в Москве / И. Н. Андреева // Советская педагогика. – 1987. – № 9. – С. 107–112.
14. Андросова О. А. Генезис и содержание высшего женского образования в России второй половины ХІХ – начала ХХ века: дис. … кандидата педагог. наук: 13.00.01 / Андросова Ольга Анатольевна. – М., 2008. – 206 с.
15. Аніщенко О. Організація виставкової діяльності у галузі жіночої художньо-ремісничої освіти (1847–1916) / О. Аніщенко // Професійно-художня освіта України: зб. наук. пр. – Київ−Черкаси, 2003. – Вип. 2. – С. 87–93.
16. Аніщенко О. Фахова підготовка дівчат у дитячих притулках (1839–1911) / О. Аніщенко // Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С. 40–42.
17. Аніщенко О. В. Навчально-методична література для закладів жіночої професійної освіти (1865–1916) / О. В. Аніщенко // Наукові записки: Психолого-педагогічні науки / Ніжин. держ. пед. ун-т. – Ніжин, 2003. – № 1. – С. 129–135.
18. Аніщенко О. В. Педагогічна практика в закладах жіночої освіти: вітчизняний досвід / О. В. Аніщенко // Наукові записки: психол.-пед. науки. – Ніжин, 2002. – № 4, Ч. 2. – С.120–122.
19. Аніщенко О. В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): дис. … кандидата пед. наук: спец. 13.00.04 / Аніщенко Олена Володимирівна. – К., 2000. – 238 с.
20. Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ – начала ХХ в. / [сост. П. А. Лебедев]. – М.: Педагогика, 1990. – 608 с.
21. Артемова Л. Освічені жінки козацької доби / Любов Артемова // Початкова школа. – 1997. –№ 3. – С. 6–7.
22. Артемова Л. Освічені жінки України-Русі / Л. Артемова // Дошкільне виховання. – 1995. – № 3–4. – С. 4–5.
23. Бабіна О. І. Становлення та розвиток гімназійної освіти в Україні (в кінці ХІХ – на початку ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О. І. Бабіна. – К., 2000. – 19 с.
24. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905): Ист. моногр.: В 2 т. / Дмитрий Иванович Багалей, Дмитрий Петрович Миллер. – Репринт изд. – Х.: Фолио, 2004. – Вых. дан. ориг.: Х.: Паровая тип. и. литого. Зильберг, 1905.
Т. 2.: ХІХ – начало ХХ века. – 2004. – 973 с.
25. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – Х.: Дельта, 1993. – 256 с.
26. Балязин В. Н. Царский декамерон: От Ивана ІІІ до Александра І: в 2 кн. / В. Н. Балязин. – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2010. – Кн. 1. – 416 с.
27. Бахмутское общество пособия бедным евреям. Женская школа. Ремесленное отделение. Отчет женской школы с ремесленным отделением общества пособия бедным евреям города Бахмута за 1905/6 учебный год. – Бахмут. – 16 с.
28. Белова А. В. Домашнее воспитание дворянок в первой половине ХІХ в. / А. В. Белова // Педагогика. – 2001. – № 10. – С. 68–74.
29. Белова А. В. Женское институтское образование / А. В. Белова // Педагогика. – 2002. – № 8. – С. 76–83.
30. Белопольский А. СССР на фоне прошлого России / А. Белопольский. – Вашингтон, 1973. – 464 с.
31. Бемерт В. Университетское образование женщин / В. Бемерт. – СПб., 1873. – 127 с.
32. Бишоф Г. Изучение и практическое применение медицины женщиной / Г. Бишоф. – СПб., 1875. – 148 с.
33. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки на громадському житті України, 1884–1939 / М. Богачевська-Хом’як. – К.: Либідь, 1995. – 424 с.
34. Богданов И. М. Грамотность и образование в дореволюционной России и в СССР / И. М. Богданов. – М.: Статистика, 1964. – 195 с.
35. Бондар Л. Становлення та діяльність приватної Харківської жіночої недільної школи Х. Д. Алчевської / Л. Бондар // Рідна школа. – 2007. – № 7–8. – С. 62–64.
36. Бондар Л. Христина Алчевська – організатор освітньої справи в Україні / Людмила Бондар // Рідна школа. – 2002. – № 2. – С. 60–63.
37. Бондар-Терещенко І. Так що ж „читати” народові? / Ігор Терещенко-Бондар // Слово і час. – 1997. – № 7. – С. 38–42.
38. Брайнин И. Б. В борьбе за право женщин на высшее образование И. Б. Брайнин // Советская педагогика. – 1979. – № 4. – С. 116–127.
39. Важинський І. Роль університетів у становленні педагогічної освіти в Україні (перша половина ХІХ ст.) / І. Важинський // Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 77–79.
40. Васильченко С. В. Оповідання. Повісті. Драматичні твори / С. В. Васильченко: [упоряд. і приміт. Н. М. Шумило; вступ. стаття Б. А. Деркача; ред. тому Деркач Б. А.]. – К.: Наук. думка, 1998. – 600 с.
41. Веркалець М. М. Педагогічні ідеї Б. Д. Грінченка / М. М. Веркалець. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1990. – 48 с.
42. Верхратський С. А. Історія медицини / С. А. Верхратський, А. Ю. Заблудовський. – К.: Вища школа, 1991. – 431 с.
43. Вессель Н. Х. Очерки об общем образовании и системе народного образования в России / Н. Х. Вессель. – М.: Учпедгиз, 1959. – 320 с.
44. Висіцька Т. Три сходинки до самоствердження: освіта, трудова і громадська діяльність жінок Закарпаття / Висіцька Т. – Ужгород: Ліра, 2006. – 642 с.
45. Вірченко В. В. Жіноча освіта в Україні в контексті економічних реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / В. В. Вірченко. – К., 2007. – С. 12–18. – (Вчені записки / Університет економіки та права „Крок”; вип. 16).
46. Вірченко В. В. Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861–1920 рр.): дис. …канд. іст. наук : 07.00.01 / Вірченко Віра Володимирівна. – К., 2006. – 207 с.
47. Волкова І. О. Жіноче питання в Україні (ІІ половина ХІХ ст.): дис. … кандидата політ. наук : 23.00.04. / Волкова Ірина Олександрівна. – О., 1995. – 165 с.
48. Вороніна М. С. „Антимонопольні” дії жінок щодо вищої освіти в Харківській губернії у другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. / М. С. Вороніна // Зб. наук. праць ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Історія та географія. – Х., 2003. – Вип. 13. – С. 202–206.
49. Высшие женские курсы в Харькове // Женское образование. – 1881. – № 3. – С. 156–162.
50. Гавриш Р. Л. Шкільна діяльність земського самоврядування на Лівобережній Україні в 1865–1919 роках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / Р. Л. Гавриш. – Х., 1999. – 17 с.
51. Галайба В. Фребелівський інститут / Василь Галайба // Україна. – 2002. – № 1. – С. 24.
52. Ган А. К. Женский медицинский институт Харьковского медицинского общества / Ган А. К. // Харьковское медицинское общество (1861–1911). – Харьков, 1912. – 678 с.
53. Ганелин Ш. И. Очерки по истории среднего образования в России во второй половине ХІХ века / Ганелин Ш. И. – Ленинград, 1947. – 252 с.
54. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання / Гельвецій Клод Адріан; [пер. з фр. В. Підмогильний; вступ. стаття Л. Мазура]. – К.: Основа, 1994. – 415 с.
55. Геник С. 150 видатних українок / Геник Степан. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – 236 с.
56. Глоба Л. Для просвіти народної (Жінки-просвітительки України) / Л. Глоба // Рідна школа. – 1996. – № 4. – С. 64–66.
57. Головко О. Справа народної освіти в діяльності Харківського міського самоврядування у 1892–1904 роках / Головко О. // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х.: Око, 1994. – Т. 3. – 192 с.
58. Голод О. О. До питання про відкриття та діяльність інститутів шляхетних дівчат в Україні у першій половина ХІХ ст. / О. О. Голод // Зб. наук. пр.: Серія „Історія та географія”. – Х.: ОВС, 2002. – Вип. 12. – С. 50–55.
59. Горук Н. Врахування гендерних відмінностей в освітньому процесі. Вип.25: [Вісник Львівського університету. Серія педагогічна] / Горук Н. – Л.: Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. – С. 317–322.
60. Грива А. О. Питання взаємовідносин учителів та учнів у гімназіях України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 „Історія педагогіки та загальна педагогіка” / А. О. Грива. – Х., 1994. – 18 с.
61. Гришина З. В. Женские организации в России (1905 г. – февраль−март 1917 г.): автореф. дис. на соис. учен. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. / З. В. Гришина. – М., 1978. – 25 с.
62. Грінченко Б. Д. Вибрані твори / Б. Д. Грінченко : [упоряд., передм., приміт. П. Хропка]. – К.: Дніпро, 1987. – 461 с.
63. Грінченко Б. Д. Твори: в 2 т. / Б. Д. Грінченко – К.: Наук. Думка, 1990. – 640 с.
64. Грінченко Б. Д. Твори: в 2-х т. / Б. Д. Грінченко – К.: Вид-во Академії Наук РСР, 1963. – 603 с.
65. Грозний Д. А. Жіноча освіта в Херсонській єпархії (середина ХІХ – початок ХХ ст.) / Д. А. Грозний : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [„Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний вимір”], (Одеса, 26 жовт. 2007 р.). – О., 2007. – С. 229–234.
66. Данилевский Г. П. Харьковские школы в старину и теперь / Г. П. Данилевский. – СПб., 1863. – 44 с.
67. Двадцатипятилетие Харьковской школы рисования М. Д. Раевской-Ивановой с 1869 по 1894 г. Отчеты школы за 1893 г.: [составлены М. Д. Раевской-Ивановой]. – Харьков. типогр. Х. М. Ршавской, 1894. – 36 с.
68. Дебольский Н. Г. О женском образовании / Н. Г. Дебольский // Русская школа. – 1892. – № 8. – С. 59–89.
69. Дейнега І. І. Український жіночий рух як складова національного відродження (ІІ пол. ХІХ – 1908 р.): автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І. І. Дейнега. – Запоріжжя, 2003. – 18 с.
70. Дем’яненко Н. Київські Вищі жіночі педагогічні курси (1878–1920 рр.) / Наталія Дем’яненко // Початкова школа. – 1998. – № 2. – С. 44–46.
71. Дем’яненко Н. М. Загально-педагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України: дис. … доктора педагогічних наук : 13.00.04 / Наталія Миколаївна Дем’яненко. – К., 1999. – 470 с.
72. Денежный отчет правления общества вспомоществования нуждающимся ученицам Купянской Женcкой гимназии за 1912 год. – Купянск, 1913. – 9 с.
73. Денисенко В. Освіта і шкільництво у давній Русі-Україні / В. Денисенко // Пам’ять століть. – 2005. – № 3–4. – С. 15–24.
74. Днепров Э. Д. Попытка контрреформы среднего женского образования. 1884–1894 / Э. Д. Днепров // Вопросы образования. – 2006. – № 2. – С. 241–247.
75. Добровольська В. А. Історія жіночої освіти Півдня України (1901– 1910 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / В. А. Добровольська. – Дніпропетровськ, 2006. – 20 с.
76. Добровольська В. А. Початкова жіноча освіта Півдня України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / В. А. Добровольська // Філософсько-антропологічні студії. – Д., 2008. – С. 91–97.
77. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2 / Дмитро Дорошенко. – К: Глобус, 1991. – 349 с.
78. Драч О. О. Вища жіноча освіта: особливості ставлення суспільства й влади в Російській імперії (1860–1870 рр.) / О. О. Драч. // Вісник. – Х., 2008. – № 37. – С. 9–17.
79. Драч О. О. Розвиток початкової освіти в Україні (1861–1917 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / О. О. Драч. – Х., 2002. – 17 с.
80. Друганова О. М. Приватна ініціатива в освіті України (історико-педагогічний аспект) [Текст]: Монографія / О. М. Друганова. – Х.: ДИВО, 2008. – 556 с.
81. Ельницкий К. В. Преподавание педагогики в женских гимназиях / К. В. Ельницкий // Гимназия. – 1899. – № 1. – С. 1–15.
82. Єршова Л. Духовна жіноча освіта на Волині (середина ХІХ – початок ХХ ст.) / Л. Єршова // Шлях освіти. – 2000. – № 4. – С. 41–45.
83. Єршова Л. М. Жіноча професійна освіта на Волині (кінець XVIII – початок ХІХ ст.) / Л. М. Єршова // Вісник: наук. журн. – Житомир, 2003. – Вип. 13. – С. 168–171.
84. Єршова Л. М. Розвиток жіночої освіти на Волині (кінець XVIII – початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. М. Єршова. – К., 2002. – 20 с.
85. Жебылев Н. Исторический очерк деятельности Харьковского института благородных девиц за 100 лет его существования (с 1812-го по 1912-й год) / Жебылев Н. – Харьков, 1912. – 146 с.
86. Женское образование и воспитание: Библиогр. указатель (1859–1865) / [сост. Е. В. Анищенко]. – Нежин: Наука-Сервис, 2003. – 23 с.
87. Женщины в современном мире: К итогам Х-летия женщины ООН: [отв. ред. В. В. Любимова]. – М.: Наука, 1989. – 359 с.
88. Женщины-революционеры и ученые: [сост.: Ф. П. Дашевская, Х. С. Топоровская, И. Э. Южный-Горенюк; oтв.ред.: И. И. Минц]. – М.: Наука, 1982. – 189 с.
89. Живодерова Н. В. К вопросу об участии женщин в работе Харьковского общества по распространению в народе грамотности / Н. В. Живодерова // Актуальні проблеми вітчизняної всесвітньої історії: зб. наук. пр. – Х.: ТМЦ „СД”, 2003. – Вип. 6. – С. 202–205.
90. Жінки-вчені кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Історична довідка) : матеріали Міжнар. наук.-практ конф. [„Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє”], (Київ, 1999 р.) – К., 1999. – С. 138–143.
91. Жураковский Г. Е. Из истории просвещения в дореволюционной России: [Очерки] / под. ред. Э. Д. Днепрова. – М.: Педагогика, 1978. – 160 с.
92. Заварзина Л. Э. А. Н. Страннолюбский и женское образование в России / Л. Э. Заварзина // Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 67–76.
93. Заволока М. Г. Загальноосвітня школа України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / М. Г. Заволока. – К., 1971. – 105 с.
94. Заєць О. З історії київської приватної жіночої гімназії Л. Є. Браткової / О. Заєць // Київська старовина. – 2007. – № 4. – С. 74–78.
95. Заєць О. З історії приватної жіночої гімназії О. Ф. Плетньової / О. Заєць // Київська старовина. – 2006. – № 4. – С. 55–60.
96. Захарова І. В. Роль земств у розвитку народної освіти в Україні (1864–1917 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історик. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І. В. Захарова. – К., 2002. – 19 с.
97. Звігальський Я. Професійна освіта на Україні / Я. Звігальський, М. Іванов. – Олександрія, 1927. – 409 с.
98. Зима О. Г. Харків у культурно-історичних пам’ятках / О. Г. Зима // Управління розвитком: зб. наук. ст. – Х., 2009. – № 6. – С. 101–103.
99. Зинченко Н. Женское образование в России. Исторический очерк / Н. Зинченко. – С-Пб, 1901. – 46 с.
100. Зорина Т. М. Сибирские высшие женские курсы. Исторический очерк / Т. М. Зорина // Педагогическая мастерская. – 2008. – № 1. – С. 42–44.
101. Зотова Л. М. Женщины России: первые шаги в науке и высшей школе / Л. М. Зотова // Педагогика. – 2006. – № 4. – С. 86–91.
102. Зуб О. Жіноча освіта у Харкові / О. Зуб, Г. Балова // Шкільний світ. – 2003. – № 2. – С. 6.
103. Иванов А. Е. Высшая школа России в конце ХІХ – начале ХХ века / Иванов А. Е. – М., 1991. – С. 361–362.
104. Исторический обзор деятельности Харьковского Общества распространения в народе грамотности (1869–1909) / [сост. А. А. Дидрихсон]. – М., 1911. – 465 с.
105. История СССР с древнейших времен до конца ХVIII в.: учебник / [под. ред. Б. А. Рыбакова]. – М.: Высшая школа, 1983. – 415 с.
106. Ільченко О. Благодійниця княгиня варвара Рєпніна – подвижниця жіночої освіти на Полтавщині / О. Ільченко // Рідна школа. – 2010. – № 6. – С. 54–58.
107. Казанцев П. Роль педагогических собраний в жизни воскресных школ / П. Казанцев // Русская школа. – № 2. – 1902. – С. 52–59.
108. Калачев А. Женское образование как показатель развития демократии в дореволюционной России / А. Калачев // Воспитание школьников. – 2001. – № 8. – С. 59–63.
109. Калениченко Н. П. Освітня діяльність Харківського товариства грамотності (1869 – поч. ХХ ст.) / Н. П. Калениченко, Ж. Д. Ільченко // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 1. – С. 160–170.
110. Камишникова В. П. Діяльність Харківського товариства поширення в народі грамотності (кінець ХІХ – початок ХХ століття) / В. П. Камишникова // Культурно-освітня робота. – 1983. – № 8. – С. 85–90.
111. Кампанелла Т. Город Солнца / Т. Кампанелла; [пер. с лат. и коммент. Ф. А. Петровского]. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 228 с.
112. Каптерев П. Идеалы женского образования / П. Каптерев // Образование. – 1898. – № 3–4. – С. 1–20.
113. Кобельська О. Просвітницька діяльність жіночих організацій України (кінець ХІХ – перша чверть ХХ ст.) / О. Кобельська // Наукові записки: Сер.: Педагогіка. – Тернопіль, 2002. – № 9. – С. 64–69.
114. Кобченко К. Вища освіта в Україні в другій половині ХІХ століття / К. Кобченко: матеріали Міжнар. наук.-практ конф [„Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє”], (Київ, 1999). – К., 1999. – С. 116–120.
115. Кобченко К. Вищі жіночі курси в Києві / Катерина Кобченко // Пам’ять століть. – 2002. – № 1. – С. 60–66.
116. Кобченко К. А. „Жіночий університет Святої Ольги”: історія Київ. вищ. жін. курсів / Катерина Кобченко. – К.: МП Леся, 2007. – 269 с.
117. Ковалець Л. Христина Данилівна Алчевська та її школа / Лідія Ковалень // Початкова школа. – 2002. – № 3. – С. 72–74.
118. Коломієць Т. В. Жіноча реміснича школа Харківського товариства грамотності / Т. В. Коломієць // Вісник Харківського університету. – Х.: Основа, 1996. – Вип.1: Історія України. – С. 26–35.
119. Коломієць Т. В. Прогресивні тенденції в системі середньої освіти Харкова на початку ХХ століття / Т. В. Коломієць // Збірник наукових праць: Серія „Історія та географія”. – Х.: Майдан, 2003. – № 13. – С. 188–195.
120. Коломієць Т. В. Харківське товариство грамотності і недільні школи / Т. В. Коломієць // Вестник Харьковского университета. – Х., 1993. – № 27. – С. 50–56.
121. Коломієць Т. В. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869–1920 рр.) / Т. В. Коломієць / Харківський ун-т внутрішніх справ. – Х.: Консум, 1998. – 190 с.
122. Кониський О. Я. Оповідання. Повісті. Поетичні твори. / О. Я. Кониський / [упоряд. і приміт. М. Л. Гончарука; вступ. ст. М. Є. Сиваченко]. – К.: Наук. думка, 1990. – 640 с.
123. Константинов Н. А. Очерки по истории средней школы. Гимназии и реальные училища с конца ХІХ в. до Февральской революции 1917 г. / Н. А. Константинов. – М., 1956. – 43 с.
124. Корнієнко В. М. Благодійність в освітянській галузі Харківської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ століть): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / В. М. Корнієнко. – Х., 2005. – 17с.
125. Корф Н. А. О преподавании рукоделия в народних училищах / Н. А. Корф // Народная школа. – 1873. – № 4. – С. 8.
126. Костомаров Н. И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI и XVII столетиях / Н. И. Костомаров. – СПб., 1860. – 103 с.
127. Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – М.: Эксмо, 2009. – 360 с.
128. Котельникова В. В. Годовой отчет Харьковской частной женской воскресной школы / В. В. Котельникова // Русская школа. – № 5–6. – 1902. – С. 50–64.
129. Кочубей Ю. Роксолана: доля, образ, символ / Ю. Кочубей // Політика і час. – 2005. – № 2. – С. 79–87.
130. Кошелева О. Е. У истоков женского образования в России / О. Е. Кошелева // Педагогика. – 1993. – № 2. – С. 88–91.
131. Кравченко Т. М. Багатокласні училища в системі початкової освіти на Харківщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Т. М. Кравченко // Збірник наукових праць. Серія: Історія та географія. Вип.2. – Х.: Основа, 1998. – С. 23–31.
132. Кравченко Т. М. Розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / Т. М. Кравченко. – Х., 1999. – 17 с.
133. Краткий очерк 25-летия женской ремесленной школы Харьковского Общества распространения в народе грамотности 1877–1902 г. – Х., 1903. – 14 с.
134. Куліш Т. І. Роль Наталії Лубенець в організації виставок з дошкільного виховання в Україні (1908–1910 рр.) / Т. І. Куліш // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 127–133.
135. Курченко В. В. Діяльність земств у розвитку освіти (1864–1914 роки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / В. В. Курченко. – Х., 1999. – 17 с.
136. Кутова Н. А. Проблеми освіти жінок в історії соціально-філософської думки // Наукові записки: Педагогічний процес: теорія та практика. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 82–94.
137. Лавровский Н. А. Обозрение учительских съездов в 1862 г. в Харьковском учебном округе / Н. А. Лавровский. – Б.и., 1863. – 81 с.
138. Лактионова Г. М. Из истории женского образования / Г. М. Лактионова, Л. Г. Коваль // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 5. – С. 59–61.
139. Лактіонова Г. М. Жіноча професійна освіта / Г. М. Лактіонова, О. В. Аніщенко // Педагогіка і психологія проф. освіти: результати досліджень і перспективи: [Зб. наук. пр.: Ін-т педагогіки і психол. проф. освіти АПН України]. – К., 2003. – С. 293–304.
140. Латышина Д. И. История педагогики (История образования и педагогической мысли): учеб. пособие / Д. И. Латышина – М.: Гардарики, 2002. – 603 с.
141. Левицький В. Історія виховання і навчання: підручник [для шк. та заг. вжитку] / В. Левицький. – Львів: Нова укр. шк., 1925. – 184 с.
142. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание и его значение / П. Ф. Лесгафт. – М.: Педагогика, 1991. – 176 с.
143. Лихачева Е. Материалы для истории женского образования в России (1856–1880) / Е. Лихачева. – Санкт-Петербург, 1901. – 649 с.
144. Лихачева Е. Николай Алексеевич Вышнеградский в женских гимназиях / Е. Лихачева // Русская школа. – 1889. – № 1. – С. 2–39.
145. Лихолат В. О. Трудове навчання у жіночих навчальних закладах на Лівобережній Україні з середини ХІХ до початку ХХ століть / В. О. Лихолат // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. – Слов’янськ: СДПУ, 2001. – Вип. 2. – С. 95–102.
146. Луговий О. Визначне жіноцтво України: Історичні життєписи / О. Луговий; [передмова Л. Кириченко; авт. післямова М. Слабошпицького. – К.: Ярославів Вал, 2004. – 270 с.
147. Лутаєва Т. В. Теорія і практика організації освіти учнів у гімназіях Харкова другої пол. ХІХ – поч. ХХ ст.: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.01 / Тетяна Василівна Лутаєва. – Х., 1998. – 198 с.
148. Любавский М. К. История царствования Екатерины ІІ. – СПб.: Издательство „Лань”, 2001.– 256 с.
149. Любар О. Школа та педагогічна думка Київської Русі / Олександр Любар, Руслана Осипець // Рідна школа. – 2001. – № 12. – С. 68–70.
150. Львов К. И. Борьба П. С. Лесгафта за женское образование / К. И. Львов // Советская педагогика. – 1950. – № 6. – С. 39–48.
151. Львова М. Е. От школы Ярослава Мудрого до сегодняшней / М. Е. Львова // Начальная школа. – 2002. – № 2. – С. 3–11.
152. Мазуркевич А. Р. Почему забыто наследие народной учительницы? / А. Р. Мазуркевич // Советская педагогика. – 1988. – № 4. – С. 105–112.
153. Мазуркевич О. Р. Визначні українські педагоги – народні просвітителі Х. Д. Алчевська та її сподвижники / О. Р. Мазуркевич. – Київ: Т-во „Знання” УРСР, 1963. – 79 с.
154. Мазуркевич О. Р. Патріотичний вклад у справу народної освіти і педагогічної науки / О. Р. Мазуркевич // Радянська школа. – 1962. – № 5. – С. 45–52.
155. Мазуркевич О. Р. Т. Г. Шевченко в Харківській недільній школі / О. Р. Мазуркевич // Радянська школа. – 1964. – № 1. – С. 88–96.
156. Максименко Д. П. Очерк деятельности Харьковского городского общественого управления по народному образованию: 1871–1901 гг. / Д. П. Максименко. – Харьков, 1903. – 120 с.
157. Малежик М. Школа в Запорозькій Січі / Михайло Малежик // Українська культура. – 1996. – № 2. – С. 34–35.
158. Малинко И. Г. Высшее женское образование на Украине (вторая половина ХІХ – начало ХХ века): автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. историч. наук: спец. 07.00.02. „История СССР” / И. Г. Малинко. – Х., 1985. – 23 с.
159. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст..): хрестоматія / [упоряд. Л. Д. Березівська та ін.]. – К.: Наук.світ, 2003. – 418 с.
160. Мартинова І. С. Дореволюційна історіографія історії становлення середньої освіти на Харківщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / І. С. Мартинова // Зб. наук. пр.: Серія Історія та географія. – Х.: ОВС, 2001. – Вип. 8. – С. 29–33.
161. Мартинова І. С. Розвиток середньої освіти на Харківщині у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історич. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І. С. Мартинова. – Х., 2005. – 15 с.
162. Маслій Г. Жіноча середня освіта на західноукраїнських землях на межі ХІХ – ХХ ст.: особливості становлення і зміст навчально-виховного процесу / Г. Маслій // Вісник / Прикарпатський ун-т. Педагогіка. – Івано-Франківськ; Горлівка, 2007. – Вип. 15–16, ч. 2. – С. 159–164.
163. Медвідь Л. Жінки і університетська педагогічна освіта в Україні (1615–1920 рр.) / Л. Медвідь : матеріали Міжнар. наук.-практ конф. [„Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє”], (Київ, 1999 р.). – К., 1999. – С. 136–138.
164. Медвідь Л. А. Українська козацька педагогіка / Л. А. Медвідь // Початкова школа. – 1996. – № 10. – С. 58–60.
165. Мельник О. В. Высшее женское образование в Европейских странах во второй половине ХІХ века: основные тенденции развития / О. В. Мельник // Записки іст. фак. / Одеський держ. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 1998. – Вип. 7. – С. 130–137.
166. Мельник О. В. Становлення та розвиток вищої жіночої освіти в Одесі (1879−1921 рр.): автореф. дис. на здобуття ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України”/ О. В. Мельник – О., 2009. – 17 с.
167. Микитюк В. О. Проблема жіночої освіти в спадщині вчених Слобожанщини / В. О. Микитюк // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: [зб. наук. пр.] / Харк. держ. пед. ун-т. – Х., 2004. – Вип. 21. – С. 138–141.
168. Миропольский С. И. Школа и общество. Частная Харьковская женская воскресная школа / С. И. Миропольский. – СПб.: Ти