МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ОСНОВ ФОРМОТВОРЕННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

КОРСУНСЬКИЙ ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 378.147.1:744

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ОСНОВ ФОРМОТВОРЕННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.02 – теорія та методика навчання (технічні дисципліни)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ГРЕБЕНЮК Георгій Євгенович,
доктор педагогічних наук, професор

Ялта - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………….………………........
4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ОСНОВ ФОРМОТВОРЕННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА…………………………………………………........

13
1.1. Проблема навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення в аналізі психолого-педагогічній та теоретично-методичній літературі ………………………………

13
1.2. Принципи та методи навчання у системі професійної підготовки студентів-дизайнерів основ формотворення ……….
Висновки до першого розділу………………………………………….
61
76
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ОСНОВ ФОРМОТВОРЕННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН………………………………………………………

80
2.1. Теоретичне обгрунтування та практична розробка методики навчання основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін …………………………………………………………..

80
2.2. Структура, зміст, цілі, принципи, методи, засоби та форми навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін: креслення, шрифти, композиція………………………………………………………….

110
Висновки до другого розділу…………………………………………..
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ОСНОВ ФОРМОТВОРЕННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН ……………………………………….. 128

132
3.1. Методи дослідження експерименту………………………………
3.2. Результати педагогічного експерименту…………………………
Висновки до третього розділу………………………………………….. 132
164
176
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 181
ДОДАТКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...................
189
244

ВСТУП
Актуальність дослідження. Основні тенденції розвитку України як інтеграція в європейське і світове товариство поставили перед наукою низку нових завдань, одним з яких є якісна підготовка майбутніх фахівців з дизайну.
Однією з найважливіших функцій у навчанні дизайнера є формотворча, яка спрямована на вміння створювати гармонійні об’єкти, поєднуючи функціональну, семантичну та інженерно-технічну складову художньої форми. Пошуком форми в ХХ столітті займалися перші дизайнерські школи БАУХАУЗа та ВХУТЕМАСа, авторські школи Німеччини, Голландії, Швеції, Росії. Саме з цих шкіл, які формувались у часи промислового прогресу вийшли відомі архітектори, конструктори, інженери та митці. Історичний досвід архітектурного, предметного, технічного формотворення вимагає від сучасного дизайнера нових пошуків форми у перетворенні, трансформації та створенні сучасного продукту, який би відповідав сьогоденню. За останні десятиліття відбулися зміни як у художньо-творчих процесах, так і в матеріальному виробництві, пов’язані з використанням суто інженерних і точних наук. За умов розвитку ринкового господарювання в Україні дизайнерська практика має здійснюватися на засадах використання наукових здобутків. Використовуючи знання та навички з інженерно-технічних дисциплін, основ формоутворення та композиції, дизайнер повинен уміти використовувати і доводити свій проект до реалізації створення сучасної форми (об’єкта). Особливе місце у підготовці майбутніх дизайнерів займає навчання основ формотворення.
На підвищення якості навчання майбутніх дизайнерів відповідно до сучасних вимог реформування вищої освіти спрямований пошук новітніх технологій, створення педагогічних умов навчання у вищій школі для формування особистості майбутнього дизайнера; розвитку творчих професійних дизайнерських якостей; організації ефективної самостійної роботи під час практичного формотворення; впровадження у процес навчання сучасних дидактичних методів.
Основи методики навчання художнього конструювання і основ формотворення викладено у працях: В. Аронова, О. Генісарецького, В. Глазичєва, К. Кантора та ін.; основи дидактичного змісту навчання - П. Гальперіна, В. Зінченка, І. Ітельсона, І. Лернера та ін. Методологічні дослідження формотворення здійснені вченими: І. Богомоловим, В. Кримським, Д. Мелодинським та ін. Конструктивні уміння під час вивчення фахових дисциплін досліджували Є. Бойко, Б. Ломов, В. Тименко. Психолого-педагогічними дослідженнями художньо-конструкторського процесу навчання займались: А. Андрєєв, Є. Мілерян, В. Моляко, М. Нечаєв та ін. Проблемою технічної форми, естетики та композицією формотворення займались:
Р. Арнхейм, А. Барташевич, І. Волкотруб, В. Гропіус, Д. Джонс, Г. Земпер,
Ле Корбюзьє та ін.
Проблеми у навчанні майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін з аналізу психолого-педагогічної, теоретично-методичної літератури та порівняння результатів констатувального етапу дослідження, детальне вивчення зв’язків фахових дисциплін та їх методик виявились у недостатньому зв’язку міжпредметних принципів та методів навчання, а саме: у формотворних засобах та практичних методах видозмін образу предметів; у стилізації, у лінійно-пластичних утвореннях модернових форм; у формуванні суто технічних уявлень форми; у декоративному пошуку художньої форми. Невідповідність змісту методів та принципів традиційної методики навчання до технологічного процесу та вимог сучасного споживача і зниження професійної підготовки призвело до неспроможності майбутніх дизайнерів створювати сучасні об’єкти.
Найбільш важливі проблеми у навчанні основ формоутворення в інтеграції педагогічних, методичних і технічних знань; розрізнені теоретично досліджені питання формотворення архітектури, дизайну, предметного мистецтва мають одну й ту ж саму номенклатуру композиційно-естетичних властивостей, тобто не мають принципових відмінностей за своєю структурою у формуванні конструктивно-формотворчих умінь; дидактичні принципи наочності сучасного навчання та постійний пошук і впровадження інноваційних технологій, принципів, методів і форм навчання майбутніх дизайнерів потребують оновлення інтегративного змісту навчання основ формотворення та формування поглиблених фахових знань; досліджені більшістю авторів категорії, властивості та якості об’ємно-просторової композиції знаходяться у граничних межах традиційного суб’єктивно-інтуїтивного способу проектування і не відображають багатьох аспектів створення об’єктів архітектури, дизайну, прикладного мистецтва, які в сучасних умовах зазнали суттєвих видозмін. Це дозволило виявити низку суперечностей: між сучасними вимогами підготовки майбутніх дизайнерів, необхідністю підвищення якості навчання та недостатнім рівнем традиційної методики навчання, яка базується на модернових основах формотворення; між необхідністю підвищення рівня знань, умінь та навичок під час навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін та обмеженими можливостями традиційної методики навчання, що має застарілий технологічний процес створення форми та недостатній рівень зв’язку фахових дисциплін.
Все це обумовлює наявність основної суперечності між необхідністю коригування та оновлення змісту процесу навчання за допомогою принципів та методів у створенні сучасної форми (за ознакою мінімалізму, що являє собою поєднання технічної функціональності та художньої стилізації форми) і недостатньою традиційною методикою навчання (за модерновою ознакою). Ця суперечність обумовила необхідність дослідження проблеми теоретичного навчання, розробки та експериментальної перевірки методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін.
Отже, актуальність означеної проблеми, відсутність фахових міжпредметних зв’язків та необхідність розв’язання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Методика навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах наукової теми кафедри образотворчого мистецтва, методики викладання та дизайну, «Теоретико-методологічні основи креативного розвитку художніх здібностей та прикладних вмінь майбутніх вчителів, викладачів-дослідників та дизайнерів-графіків» (державний реєстраційний № 011U004005), що входить до плану наукової роботи Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта). Автором досліджувалась методика навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта) (протокол № 7 від 02.02.2011 р.) та погоджено рішенням бюро Міжвідомчої Ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 29.03.2011 р.).
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику навчання майбутніх дизайнерів основ формоутворення у процесі вивчення фахових дисциплін.
Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:
1. Дослідити проблему методики навчання основ формотворення в аналізі психолого-педагогічної та теоретично-методичної літератури.
2. Визначити принципи та методи навчання у системі професійної підготовки майбутніх дизайнерів основам формоутворення.
3. Теоретично обґрунтувати та практично розробити методику навчання основ формотворення, яка об’єднує формотворні принципи і методи у процесі вивчення фахових дисциплін.
4. Визначити структуру, зміст, цілі, принципи, методи, засоби та форми навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін для забезпечення більш ефективного інтегративного процесу навчання.
5. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін за визначеними критеріями структурних компонентів.
Об’єкт дослідження – процес навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення.
Предмет дослідження – методика навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення в інтегративному процесі вивчення фахових дисциплін: креслення, шрифтів, композиції.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що запропонована методика навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення покращить знання, вміння та навички, якщо цілі, зміст, принципи, методи, засоби та форми навчання фахових дисциплін являтимуть собою цілісну інтегративну систему підпорядковану загальній меті формотворення: у кресленні – розвиток просторово-скруктурної уяви, вміння аналізувати перетворення форми як частини технічного мислення, впровадження комбінаторного метода у створенні технічної та предметної форми; у шрифтах – оновлення стилізації, структури та змісту за допомогою рельєфної і об’ємної форми умовного простору методом трансформації; у композиції – оновлений принцип організації внутрішньої структури та зовнішнього змісту, де сполучення елементів простору визначають формотворну ознаку.
Методологічна та теоретична основа дослідження ґрунтується на загальних положеннях теорії пізнання, теорії поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, В. Ладовський, Н. Тализіна, та ін.); особистісто-орієнтованого підходу (П. Чубинський, І. Якимовська); теорії змісту навчання (В. Гершунський, Л. Гур’є, І. Липський, І. Лернер); теорії оптимізації педагогічного процесу (Ю. Бабанський, В. Моляко); когнітивної психології (Б. Ломов, Н. Нечаєв); педагогіки вищої технічної школи (С. Архангельський, І. Булах, Г. Земпер); технічної естетики (А. Барташевич, І. Волкотруб); методологічних основ дослідження (І. Каган, О. Генісаретський, В. Глазичев, С. Хан-Магомедов); досліджень художнього конструювання (В. Сноу, І. Шевельов, І. Шпара).
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:
– теоретичні: аналіз теоретичної, психологічної та методичної літератури з визначення педагогічної проблеми навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін; обґрунтування принципів, методів навчання у системі професійної підготовки майбутніх дизайнерів; визначення теоретичної основи та практичної розробки методики навчання і обґрунтування сутності, мети, завдань, змісту, структури навчання; системний аналіз для визначення фахових знань; розробка принципів та методів, засобів і форм цілісної інтегративної системи навчання фахових дисциплін для формування знань, умінь та навичок основ формотворення у майбутніх дизайнерів.
– емпіричні: вивчення й оцінювання традиційної методики навчання майбутніх дизайнерів для отримання початкових даних методами дослідження: спостереження, опитування, анкетування, аналізу і оцінки продуктів навчальної діяльності та перевірки ефективності методики (констатувальний етап); визначення ефективності розробленої методики навчання майбутніх дизайнерів основ формоутворення у процесі вивчення фахових дисциплін за визначеними структурними компонентами (формувальний та порівняльний етапи дослідження).
– методи математичної статистики: перевірка критеріїв ефективності структурних компонентів методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення (за дисперсійним критерієм Фішера).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
– обґрунтовано системну інтеграцію фахових знань з креслення, шрифтів, композиції на основі комбінаторних, трансформаційних, стилізованих методів та принципів структурної організації форми, які лягли в основу запропонованої методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення;
– теоретично обґрунтовано та практично розроблено методику навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін, де визначені цілі, структура, зміст, принципи, методи, засоби та форми навчання, які поєднують художню та політехнічну складову у внутрішньо-предметній інтеграції, що визначаються художнім, технологічним та проектним аспектами професійної підготовки експериментального курсу «Основи формоутворення»
– на основі запропонованої методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін визначено загальні критеріальні структурні компоненти (мотиваційно-ціннісний, змістовий, діяльнісний, особистісно-рефлексивний), які забезпечують психолого-педагогічні умови навчання та надають змогу покращити формування професійно важливих якостей сучасного фахівця;
– набули подальшого розвитку методи та засоби навчання основ формотворення за рахунок формотворних принципів, які постійно вдосконалюються у межах формотворчої концепції: геометричної основи візуальної організації форми, конструкційної організаційної частини, організації цілісної композиції форми, гармонізації форми, проектного ескізування і макетування, графічної формалізації та раціональної стилізації.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що відповідно до державних стандартів вищої освіти розроблено, експериментально перевірено та впроваджено в навчальний процес запропоновану методику навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін, яка базується на системній інтеграції фахових знань, вмінь та навичок і підпорядкована загальній меті – сучасному формотворчому процесу навчання. Розроблено та впроваджено навчальний посібник з вивчення дисципліни «Основи формоутворення» для студентів 1-2-го курсів спеціальності 6020207 «Дизайн».
Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара (№ 7-142 від 28.05.2012р.), Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (№ 9 від 20.04.2012р.), Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської, м.Люблін, Польща (№ 712-010-36-92 від 8.05.2012р.), Республіканського вищого навчального закладу «Кримського гуманітарного університету» (м. Ялта) (№ 52 від 03.07.2012р.).
Матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого удосконалення процесу навчання майбутніх дизайнерів за спеціальністю «Дизайн», відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст» вищих навчальних закладів.
Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; відповідністю оновлених положень дисертації відомим результатам педагогічних досліджень; репрезентативністю вибірки студентів для педагогічного експерименту; статистичним аналізом експериментальних даних; апробацією і впровадженням результатів дослідження в практику роботи вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Реклама і дизайн – європейський вибір» (м. Київ, 2007 р.), «Методика викладання образотворчого мистецтва і дизайну: регіональний аспект»; «Становлення і розвиток етнодизайну: український та європейський досвід» (м. Полтава, 2010 р.), «Проблема ідентифікації стилю»; «Тенденції розвитку вищої освіти в Україні» (м. Ялта, 2011 р.), «Сприйняття кольору та його вплив на життя та діяльність людини». Міжнародній науково-практичній конференції вищих педагогічних навчальних закладів з професійної підготовки фахівців: «Інтеграція науки та методи освіти у підготовці майбутніх фахівців в умовах Болонського процесу» (м. Ялта, 2011 р.), «Особливості методики навчання студентів-дизайнерів художньо-конструкторським навичкам». Всеукраїнської науково-практичної конференції: «Мистецька освіта України: історія, сьогодення, поступ» (м. Київ, 2008 р.), «Візуально-психологічне сприйняття середовища студентами факультету дизайну». Міжнародному семінарі вищих педагогічних навчальних закладів з професійної підготовки фахівців: «Вища професійна підготовка майбутніх фахівців: вимоги євроінтеграції» (м. Ялта, 2011 р.), «Аналіз методів графічної підготовки студентів-дизайнерів у ВНЗ освіти».
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження опубліковані у 16 наукових і науково-методичних працях (15 одноосібних); 5 – наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 – в інших наукових виданнях; 6 – у матеріалах наукових конференцій; 1 навчальний посібник.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (206, з них 9 іноземними мовами) та 5 додатків на 55 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 257 сторінки, з них основного тексту – 183 сторінок. Робота містить 22 таблиці на 27 сторінках і 15 рисунків на 13 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення формотворчого процесу навчання та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми підвищення якості методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін. Вирішення цієї проблеми здійснено шляхом обґрунтування структури, цілей, змісту, принципів, методів, засобів, форм навчання та експериментальної перевірки методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у цілісній інтергативній системі формування знань, вмінь формотворчих дисципліни. Для формування знань у процесі навчання фаховим дисциплінам використовувались принципи системного підходу. Розгляд формування дизайнерської компетенції як педагогічної підсистеми загальної системи професійної підготовки майбутніх дизайнерів, дозволив виділити багато взаємопов’язаних та структурних компонентів, підпорядкованих меті навчання та вихованню майбутнього дизайнера, таких як: предмет їх сумісної діяльності, мета навчання, методи, засоби та форми навчання. Застосування системного підходу при формуванні знань та вмінь з основ формотворення у майбутніх дизайнерів в умовах процесу навчання фаховим дисциплінам дозволив забезпечити взаємозв’язок компонентів педагогічної системи на основі особистісно-орієнтовного підходу, що базується на моніторингу професійно-важливих рис студентів та визначених структурних компонентів запропонованої методики.
1. На підставі проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем навчання студентів-дизайнерів основ формоутворення було виявлено низку проблем у слабкій графічній підготовці, низькій базі технічного навчання, недостатній просторовій уяві формотворчого задуму, недостатньому рівені знань та вмінь формотворчого процесу, відсутністі навчальних посібників і фахової літератури, відокремленості фахових дисциплін у підготовці майбутніх дизайнерів. Визначені проблеми у навчанні дизайнерського формотворення виявились у традиційних методиках, де недосконалі цілісна інтеграція формування знань фахових дисциплін навчання основ формоутворення; відсутні оновлені методи навчання формотворення, що привели до неспроможності майбутніх дизайнерів створювати предметну, технічну форму, яка б відповідала сучасності і естетичному смаку.
2. Визначено принципи навчання у системі професійної підготовки майбутніх дизайнерів основам формотворення, які постійно перебувають у кардинальних змінах формотворної концепції у:
– геометричних основах візуальної організації форми;
– конструкційній частині у створенні предметної та штучної форми;
– принципах організації цілісної композиції форми;
– принципах гармонізації створення форми (супідрядність, рівновага, єдність);
– принципі предметного ескізування та макетування;
– принципі графічної формалізації та раціональної стилізації (модульно-комбінаторний, композиційний).
Визначені методи навчання (проектний, комбінаторний, точний), які направлені на формування конструктивно-технічних та конструктивно-художніх знань та вмінь.
Спеціальна художньо-конструкторська підготовка ґрунтується на одному із важливих принципів мистецької освіти - принципі інтеграції, оскільки використання інтеграції у навчально-виховному процесі сприяє досягненню системної цілісності та надає можливість студентам осмислити особливості різних видів формотворчого навчання. Процес спеціальної художньо-конструкторської підготовки розглядається з позиції «внутрішньо предметної інтеграції», що дозволяє виділити три взаємопов'язані аспекти означеної підготовки: художній, технологічний та проектний.
3. Теоретично обґрунтовано та практично розроблено експериментальну методику навчання майбутніх дизайнерів основ формоутворення у процесі вивчення фахових дисциплін: креслення, шрифти, композиція. Експериментальна методика об’єднала формотворчі принципи, засоби та методи, сформовані під час вивчення фахових дисциплін. Визначені завдання методики навчання основ формотворення; враховані дидактичні принципи навчання, використані методи навчання: інформаційно-рецептивні, репродуктивні, проблемні, частково-пошукові (евристичні), пошукові (дослідні).
Реалізація навчання в рамках розробленої методики основ формотворення розв’язує такі завдання: забезпечує інтеграцію, диференціацію та індивідуалізацію навчання; створює психолого-педагогічні умови для оптимального забезпечення формотворчого процесу; оптимізує міжпредметні фахові зв’язки професійно орієнтованих дисциплін як засобу формування професійної готовності майбутніх дизайнерів.
Це дозволило вирішити основні завдання, що стояли перед дисципліною: розвиток уявлень про форму та формоутворення предметів, розвиток просторових уявлень, підвищення професійної компетенції та майстерності студентів, які здатні самостійно здійснювати уявне відтворення, перетворення і створювати нову (оригінальну) форму предметів та об’ємно-просторову композицію. У навчальну програму введено поняття «форма» і «формоутворення». Розгляд методів формоутворення дозволив більш повно і ґрунтовно розібратися в геометричній складовій побудові предметів, залучити студентів до діяльності у перетворенні форми предметів, їх графічного моделювання та практичного конструювання.
За допомогою взаємних дій у процесі вивчення фахових дисциплін методика навчання надала студентам можливість покращити знання і вміння у створенні графічно-пошукових розробок, композиційних утворювань площин та структур, аналізу тривимірних об’єктів, наповнення художньою (технічною) формою, підпорядкованій тектонічними сучасними формотвореннями.
Дослідне інформаційно-аналітичне завдання дисципліни передбачало засвоєння концептуальних підходів до формо¬утворення, до розкриття взаємозв'язку понять: матеріал, технологія, форма, конструкція, функція в системі «людина - предмет - середовище».
4. Визначені структура, зміст, принципи, методи, засоби та форми методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін та впроваджені сучасні методи формотворчого пошуку.
Розроблена структура експериментального курсу «Основи формоутворення», яка складається з чотирьох модулів, де визначені основи фахової підготовки майбутніх дизайнерів 1-2 курсів навчання. Дисципліна містить у собі практичні заняття з основ композиції, біоніки, основ моделювання, архітектоніки, комбінаторики.
Завдання розробленої експериментальної методики – підвищити рівень знань, вмінь та навичок студентів на основі вивчення фахових дисциплін, які формують поняття та вміння для створення сучасних об’єктів предметної, технічної форми. Основна ідея запропонованої методики полягала в об’єднаній інтегрованій системі основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін: креслення, шрифти, композиції. Основною метою навчання основ формоутво¬рення є розвиток художнього мислення, творчої та просторової уяви, фантазії, здатності до асоціацій, смаку, без яких немож¬лива творча діяльність майбутнього дизайнера. Такі завдання, як формування початкових практичних навичок роботи з фор¬мою на площині, в рельєфі та об'ємі, побудова уявлень про засоби композиції у зв'язку із загальним уявленням про роль цих засобів у образному ряді, в першу чергу, формують гостро¬ту зору, просторове мислення, тонорозрізнювальні ознаки, відчуття гармонії, пропорції, чуття матеріалу.
5. Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження були вибрані методи дослідження експерименту та здійснено експериментальну перевірку ефективності методики навчання у ході констатувального, формувального та порівняльного етапів педагогічного експерименту.
У ході констатувального етапу експерименту було проаналізовано традиційну методичну систему навчання студентів основ формотворення, яка ґрунтується на модернових ознаках формоутворювань міжпредметних зв’язків у порівнянні з методикою навчання, яка ґрунтується на отриманні знань, вмінь фахових дисциплін (креслення, шрифти, композиція) і визначення її ефективності.
Аналіз традиційної методики навчання основ формотворення забезпечувався використанням різноманітних методів, серед яких: опитування (анкетування), бесіда, аналіз образних асоціацій, спостереження, вивчення продуктів навчальної діяльності студентів, метод експертних оцінок. Одержані результати переконливо довели необхідність удосконалення методичного навчання основ формоутворення майбутніх дизайнерів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Дизайн».
Результати констатувального етапу дозволили зробити висновок про те, що методика навчання основам формотворення – це процес трансформації головної мети у системі професійної підготовки майбутніх дизайнерів можливий тільки у методиці навчання основам формотворення з професійно-орієтованою направленою дією у якій навчальна, розвиваюча та формуюча функції навчально-виховного процесу органічно з’єднані у єдину структуру навчання основам формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін. Така інтеграція основних функцій навчально-виховного процесу не тільки забезпечує формування знань та вмінь, засвоєння формотворчої культури, сучасного дизайн-проектного стилю мислення, а й сприяє підвищенню мотивації до саморозвитку та самовдосконаленню, особистісному професійному росту майбутнього дизайнера.
За допомогою критеріальних показників визначених структурних компонентів: мотиваційно-ціннісного, змістового, діяльнісного та особистісно-рефлексивного експериментально перевірено ефективність методики навчання майбутніх дизайнерів основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін.
Метою формувального та порівняльного етапів педагогічного експерименту була перевірка ефективності методики навчання основ формотворення у процесі вивчення фахових дисциплін. На формувальному етапі експерименту брали участь 30 студентів-дизайнерів експериментальної групи I-II курсів (ДНУ ім. О. Гончара, УМКС). У порівняльному етапі контрольної групи (45 студентів, ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, РВНЗ «Кримський гуманітарний університет») процес навчання майбутніх дизайнерів відбувався за традиційною методикою навчання і суттєво не впливав на формування знань з основ формотворення, а в експериментальній групі (30 студентів ДНУ, УМКС) - за розробленою методикою навчання основ формотворення на основі інтеграції фахових знань та впровадженні комбінаторних методів з креслення, геометричної стилізації форми методами трансформації з шрифтів та оновлених принципів організації внутрішньої структури та зовнішнього змісту форми у композиції.
За результатами формувального етапу, окрім включення студентів в активну практичну діяльність, були покращені знання з макетування, технологічних засобах формотворення, необхідних і достатніх для моделювання проблемних складних об’ємно-просторових структур, інтелектуально-змістовної та організаційно-дієвої участі у формотворчому навчанні.
В результаті проведеного дослідження, на основі отриманих та оброблених даних, нами виявлено, що у студентів 1-2 курсів спеціальності «Дизайн», кількісні та якісні показники рівня навчання (у прагнені до інформаційно-аналітичної діяльності, отримані теоретичних знань, уміння виконувати практичні завдання та самостійної здатності творчого пошуку) з кожного компоненту ефективності методики навчання підвищились за підсумками порівняльного етапу експерименту. Це стало можливим завдяки спеціально розробленим геометричним методам навчання основ формоутворення на базі фахових дисциплін (креслення, шрифти, композиція) та використанню різних методичних прийомів (мінімалізму) практичних завдань, спеціально розробленої групи проблемних завдань, що потребували знання різних геометричних прийомів композицій формоутворення і комбінаторно-перетворювальних операцій, включення творчих завдань, креслення різноманітних предметів, активному використанню графічно-шрифтової та композиційно-формотворної складової.
Порівняльний етап експерименту довів результативність впровадження методики навчання майбутніх дизайнерів основ формоутворення у процесі вивчення фахових дисциплін. За допомогою критеріїв структурних компонентів ефективності методики навчання основ формоутворення нами доведено, що рівень засвоєння знань, умінь та навичок покращився в експериментальній групі. Кожний з цих компонентів характеризував особливості і зміст завдань навчально-пізнавальної діяльності студентів; їх мотивацію, знання та уміння для виконання самостійної роботи; навичок макетування та моделювання. Оцінка динаміки кількісних показників за критеріями навчання і розподілу кількості студентів за рівнями формотворчого навчання показала, що за результатами порівняльного етапу експерименту відбуваються найбільші зміни у покращені змістового компоненту та здатності до творчого (креативного) навчання у особистісно-рефлексивному компоненті.
У мотиваційно-ціннісному (спонукальному) компоненті перевірка ефективності методики навчання є умовною і залежить від спроможності сприйняття студентами вести художньо-технічне конструювання у режимі дизайнерського відчуття. Цей показник доводить, що контрольна група (55,5%) і експериментальна група (73,3%) за сумою достатнього і високого рівня практично по-різному проявили рівень готовності у прагненні формотворчої діяльності. У змістовому компоненті (за сумою достатнього та високого рівнів) контрольна група (63,8%) значно поступилася експериментальній групі (83,3%) у засвоєнні знань основ формотворення. У діяльнісному компоненті за допомогою практичних завдань у перетворенні форми на базі вивчення фахових дисциплін експериментальна група (73,2% - за сумою достатнього та високого рівнів) покращила вміння виконувати складні трансформації у предметно-пластичному формотворенні (розгортки, структури ОПК та ін.) відносно контрольної групи (60,2%). У особистісно-рефлексивному компоненті була поставлена мета у покращенні підготовки майбутніх дизайнерів до формотворчої діяльності. У ході педагогічного експерименту були отримані покращені результати експериментальної групи (83,3% - за сумою достатнього та високого рівнів) відносно контрольної групи (65,5%) завдяки творчому (креативному) пошуку і більш впевнених самостійних роботах студентів з пошуку сучасних форм.
Результати порівняльного етапу в експериментальній та контрольній групах за рівнем знань загальних формотворчих методів фахових дисциплін дозволяють зробити висновок щодо переваг критеріальних показників ефективності методики навчання у студентів експериментальної групи.
Результати отримані експериментальними методами дослідження підтвердили гіпотезу дисертаційного дослідження і дають підстави вважати поставлену мету та завдання дослідження досягнутими.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: Для пед. спец. высш. учеб. заведений. / О.А. Абдуллина.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1990. – с. 40 – 141
2. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1980. – 334с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: [підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів] /А.М.Алексюк. – К.: Либідь, 1998
4. Альберти Л.Б. Десять книг о зодчестве./Л.Б. Альберти. – М., 1935
5. Ананьев Б.Г. Индивидуальное развитие человека и константность восприятия. /Б.Г. Ананьев, М.Д. Дворяшина, Н.А. Кудрявцева. – М.: Просвещение, 1986
6. Андреев Е. В. О реальных училишах и профессиональных школах./ Е.В. Андреев. – СПБ, 1896
7. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть: спроба прогностичного аналізу. / В.П.Андрущенко// Вища освіта України. – 2001. - № 1
8. Арнхейм Р. Динамика архитектурных форм./ Р. Арнхейм. – М., 1981
9. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. / Р. Арнхейм. – М., 1971
10. Аронов В.Р. Подготовка художников-конструкторов в Германии начала XX века. Художественно конструкторское образование. /В.Р. Аронов. – М., 1973. № 4
11. Архангельский С. И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. / С.И. Архангельский. - М.: Высшая школа, 1976. – 200 с.
12. Асмолов А.Г. Психология личности/ А.Г. Асмолов. – М.: изд-во МГУ, 1990
13. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды./ Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1989
14. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. /Ю.К. Бабанский. – М.: Просвещение, 1997. – 208с.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация педагогического процесса./ Ю.К. Бабанский. – К.:Рад. школа, 1982. – 200с.
16. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: общедидактический аспект. /Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1997. – 256с.
17. Багина Е.Ю. Эволюция принципов формообразования и теоретическая мысль в отечественном зодчестве конца XIX – начала XX века: Канд. дисс. / Е.Ю. Багина. - М., 1986
18. Богомолов И.И. Начала архитектурного формообразования. / И.И. Богомолов. - Пенза. 2001
19. Бойко Е. И. К постановке проблемы умений и навыков в современной психологии/ Е.И.Бойко// Советская педагогика, 1955
20. Бойко Е.М., Садовникова Е.А. Психология и педагогика./ Е.М. Бойко, Е.А. Садовникова. – М., 2005. – 108 с.
21. Бойчук А. В. Первые шаги в дизайне / А. В. Бойчук. – М.: Просвещение, 1990. – 300 с.
22. Борев Ю.Б. Эстетика / Ю.Б. Борев. – М., 2005
23. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. /А.А. Вербицкий. – М.: Высшая школа, 1991
24. Волков H.H. Композиция в живописи. /Н.Н. Волков. – М.: Искусство, 1977
25. Волкова Е.В. Композиция как эстетическая категория//Вестник МГУ./ Е.В. Волкова// 1969, Серия VIII, 6
26. Волкова Н. П. Педагогіка. Навчальний посібник / Н. П. Волкова. – 2 вид. К., 2007
27. Волкова Е.В. Произведение искусства в мире художественной культуры / Е.В. Волкова. – М., 1988
28. Волкотруб И.Т. Основы комбинаторики в художественном конструировании. / И.Т. Волкотруб. – К.: Высшая школа, 1986
29. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования: Учебник. – 2-е изд. /И.Т. Волкотруб. – К.: Высшая школа, 1988
30. Вишнепольский І. Технічне креслення з елементами програмованого навчання. / І. Вишнепольский. – К.: Машинобудівництво, 1988
31. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте./ Л.С. Выготский. – М.: Просвещение, 1967
32. Выготский Л.С. Педагогическая психология. /Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 1991
33. Выготский Л.С. Психология искусства. /Л.С. Выготский. – М., 1965
34. Гальперин П.Я. Введение в психологию./ П.Я. Гальперин. – М., 1976
35. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. / П.Я. Гальперин. – М., 1985
36. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий. / П.Я. Гальперин.– М., 1996
37. Гальперин П. Я. Экспериментальное формирование внимания. / П.Я. Гальперин.– М., 1974
38. Ганзен В.А., Кудин П.А., Ломов Б.Ф. О гармонии в композиции// Техническая эстетика./В.А. Ганзен, П.А. Кудин, Б.Ф. Ломов. – 1969. – № 4
39. Герасименко И.Я. Проблемы технологического обеспечения художественно-конструкторского формообразования. Техническая эстетика № 3. / И.Я. Герасименко. – М. 1982
40. Гершунский Б.С. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методология, практика./ Б.С. Гершунский. - М.: Флинта; Наука, 2003
41. Гершунский Б.С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах. / Б.С. Гершунский. – М.: Высшая школа, 1980
42. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию./ С.И. Гессен. – М.: Школа-пресс, 1995
43. Гибсон Дж. Экологический подход к зрительному восприятию. / Дж. Гибсон. – М.: Прогресс, 1988
44. Глазычев В.Л. Включение художественной деятельности в систему проектирования//Искусство и но-технический прогресс./ В.Л. Глазычев. – М.: Искусство, 1973
45. Глазычев В. Л. Дизайн как он есть /В. Л. Глазычев. – М.: Европа, 2006. – 320 с.
46. Глазычев В.Л. Композиция как мыслительная деятельность (К постановке проблемы)//Теория композиции в советской архитектуре. / В.Л. Глазычев. – М.: Стройиздат, 1986
47. Глазычев В.Л. Эволюция творчества в архитектуре. / В.Л. Глазычев.– М., 1986
48. Глазычев В.Л. Язык и метод художественного проектирования//Декоративное искусство. /В.Л. Глазычев// 1973
49. Глузман А.В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов: теория и опыт исследования./ А.В. Глузман. – К., 1998. – 251с.
50. Горбачов Д. На карті українського авангарду: [Д.Богомазов, О. Екстер, К. Малевич, М. Синякова, Д. Бурлюк, В. Єрмилов, Б. Косарєв, Г. Цапок, Хвостенко-Хвостов, А. Петрицький ]// Український класичний авангард і сучасне мистецтво: Міжнар. ART-фестиваль / Центр «Український дім». – К., 1996.– С.14-18
51. Грановская Р.М. и др. Восприятие и признаки формы./ Р.М. Грановская. – М.: Наука, 1981. – 208 с.
52. Гропиус В. Границы архитектуры./ В.Гропиус. – М.: Искусство, 1971
53. Гурье Л.И. Методология и методы научно-технического творчества: учебное пособие. / Л.И. Гурье.- Казань: КГТУ, 2004
54. Гурье Л.И., Методологическая подготовка в технологическом университете// Высшее образование в России. / Л.И. Гурье// №2. 2004
55. Гурье Л.И. Проектирование педагогических систем. / Л.И. Гурье. – Казань: КГТУ, 2004
56. Гурьянов Е.В. Психофизиологические основы навыков человека. / Е.В. Гурьянова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980
57. Даниленко В.Я. Дизайн України в освітньому контексті художньо-проектної культури./ В.Я. Даниленко. – Х.: Колорит, 2005
58. Джонс Дж.К. Инженерное и художественное проектирование./ Дж. К. Джонс.- М.: Мир, 1976
59. Джонс Дж.К. Методы проектирования./ Дж.К. Джонс. – М.:Мир, 1986
60. Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття». – К.: Райдуга, 1994
61. Дизайн/ пер. с англ. Ред. В.А. Питалев, А.Ю.Давыдов, А.В.Молчанов. – М.: ДеКа 1994
62. Дизайн: очерки теории системного проектирования/ Н.П.Васильева, Ю.А. Грабовенко, Е.Н. Лазарев, В.И. Михайленко; Науч. Ред.М.С.Кагана. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983
63. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления / Пер. с англ. Н. М. Никольского; Под ред [и с предисл.] Н. Д. Виноградова. – Москва: Мир, 1919
64. Ермаш Г.Л. Творческая природа искусства / Г.Л. Ермаш. – М., 1977
65. Зайцев К.Г. Современная архитектурная графика. /К.Г. Зайцев. – М.: Стройиздат, 1970
66. Земпер Г. Практическая Эстетика./ Г.Земпер. – М.: Искусство, 1970
67. Зинченко В.П. Аффект и интеллект в образовании. / В.П. Зинченко. – М.: Тривола, 1995. - 64 с.
68. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти./ І.А. Зязюн. – К.:Віпол, 2000
69. Иконников A.B. Функция, форма, образ в архитектуре. / А.В. Иконников. – М., 1986
70. Ительсон Л. Психологические теории учения и модели процесса обучения. / Л. Ительсон. – М.: Советская педагогика, 1973. № 3
71. Каган М.С. Морфология искусства./ М.С. Каган.- М., 1972
72. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа)./ М.С. Каган.– М., 1974
73. Кантор K.M. Красота и польза. / К.М. Кантор.– М., 1967
74. Картер Г. Эффективная реклама: путеводитель для малого и среднего бизнеса/ пер. с англ.; Общ. ред. Е.М.Пеньковой. – К.: Сирин, Либра, 1998
75. Кельм М. Социалистический дизайн на новом этапе интеграции./ Кельм М.// Техническая эстетика – 1985. – № 9
76. Кильпатрик В. Метод проектов: применение целевой установки в педагогическом процессе./ В.Кильпатрик. – Л., 1925. – С.18
77. Кильпатрик В. Основы метода./ В.Кильпатрик. – М.-Л., 1928
78. Клуцис Г. Кулагина В./ Г.Клуцис. – Санкт-Петербург, Контакт-Культура, 2010 г.- 280 с.
79. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения. Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образований. / Е.Э. Коваленко.– Х. : УИПА, 2004.– 158 с.
80. Коган Л.Н. Социальные силы человека/Коган Л.Н.// Философские науки. – 1981 – № 6
81. Костенко Т.В. Основи композиції та тривимірного формоутворення: навчально-методичний посібник./Т.В.Костенко. – Харків: ХДАДМ, 2003. – 256с.
82. Корбюзье Ле. Модулор. /Ле Корбюзье. – М.: Стройиздат, 1976
83. Колесник Н.Є. Підготовка майбутніх вчителів початкових класів до організації художньо-технічної творчості учнів. УДК 378:373.31+372.874. – 2007
84. Красовский А. Гражданская архитектура. Части зданий./ А.Красовский.– СПб., 1851
85. Кригер В. Ф. Пространственно-графическое моделирование и развитие теоретических способностей / В. Ф. Кригер. – В., 1989
86. Кринский В.Ф. Опыт обучения композиции. Сб. архитектурная композиция. / В.Ф. Кринский. – М., 1970
87. Кринский В.Ф., Ламцов И.В., Туркус М.А. Элементы архитектурно-пространственной композиции./ В.Ф. Кринский, И.В. Ламцов, М.А. Туркус. – М., 1934
88. Кринский В.Ф., Ламцов И.В., Туркус М.А. и др. Объемно-пространственная композиция в архитекту¬ре./ В.Ф. Кринский И.В. Ламцов, М.А. Туркус. – М., 1975
89. Кринский В.Ф., Колбин B.C., Ламцов И.В., Туркус М.А., Филасов Н.В. Введение в архитектурное проектирование. / В.Ф. Кринский И.В., В.С. Колбин, Ламцов, М.А. Туркус, Н.В. Филасов. – М., 1962
90. Кудин П.А., Ломов Б.Ф., Митькин А.А. О восприятии элементарных ритмических композиций на плоскости// Техническая эстетика./ П.А. Кудин, Б.Ф. Ломов, А.А. Митькин// 1969. - № 8. – С. 10-12
91. Кудряшев К.В. Проблемы архитектурной графики как средство профессионального языка: Канд. дисс.,/ К.В. Кудряшев// 1978
92. Кузьмін М.В. Синергетична парадигма та її роль в методології науки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук.: спец 09.00.09/М.В.Кузьмін. – К., 1996
93. Кузьмина Н. В. Методы системного педагогического исследования./ Н.В. Кузьмина. – Л., 1980
94. Лаврентьев А.А. Пропедевтическая дисциплина «Графика». ВХУТЕМАС, 1920-1922 годы//Техн. Эстетика,/ А.А. Лаврентьева// 1984
95. Ладовский H.A. Основы построения теории архитектуры./ Н.А. Ладовский.- М.: Известия Ассоциации новых архитекто¬ров, 1926
96. Лейзеров Н.Л. Образность в искусстве / Н.Л. Лейзеров. – М., 1974
97. Леонтьев М. А. Техническая графика. Основы пространственных постронний / М. А. Леонтьев. – М.:Педагогика, 1996
98. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения./И.Я. Лернер. –М.:Педагогика, 1981
99. Лернер П.С. Подготовка кадров для перспективного производства./И.Я.Лернер. – М.: Высшая школа, 1989
100. Липский, И.А. Педагогическое сопровождение развития личности: теоретические основания / И.А. Липский // Теоретико-методологические проблемы современного воспитания: Сборник научных трудов. – Волгоград: Перемена, 2004. С. 280-287
101. Липский И.А. Социальная педагогика: методологический анализ: Учебное пособие / И.А. Липский. – М.: Сфера, 2004. – 320 с.
102. Липский И.А. Социальная педагогика: Методологический анализ. Монография./И.А. Липский. – М.: ТЦ Сфера, 2004
103. Ломов Б.Ф. Опыт экспериментального исследования пространственного воображения//Проблемы в приятия пространства и пространственных представлений./Б.Ф.Ломов. – М., 1967
104. Макарова А.К. Формирование мотивации учения / А.К. Макарова.– М., 1990
105. Марц Л.В. Пропедевтический курс ВХУТЕМАСа – ВХУТЕИНа// Художественно-конструкторское образование./Л.В. Марц. – М., 1970, № 2
106. Медведева О.П. Педагогические условия творческого саморазвития личности учащегося в учреждении дополнительного образования (на материале деятельности дизайн-студии): дис. канд. пед. Наук: 13.00.01/ О.П.Медведева. – Ростов н/Д, 2003
107. Мелодинский Д.Л. Архитектурная пропедевтика (История, теория, практика)./ Д.Л. Мелодинский// – М.: Эдиториал УР 2000
108. Мелодинский Д.Л. В.Ф. Кринский. – М., 1998
109. Мелодинский Д.Л. Объемно-пространственная композиция - современное состояние и тенденции витня//Начальный этап архитектурного образования. Сб. материалов совещаний, теория и практик; ветской архитектуры. – М., 1991
110. Мелодинский Д.Л. Пропедевтическая концепция в высшей архитектурной школе России//Архитек ная наука в МАрхИ. – М.,1997
111. Мелодинский Д.Л. Школа архитектурной пропедевтики Ладовского –Кринского//Архитектура мира – М., 1998
112. Мелодинский Д.Л. Школа архитектурно-дизайнерского формообразования: учеб. пособие./Д.Л. Мелодинский. – М.: Архитектура, 2004
113. Михайленко В.Е., Кащенко А.В. Природа. Геометрия. Архитектура. 2-е изд. – К.: Будівельник, 1988. – 175с.
114. Михайленко В.Є., Яковлєв М.І. Основи композиції (геометричні аспекти художнього формотворення). – К.:Каравела, 2004
115. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности: автореф. д-ра психол. наук: 13.00.01/В.А.Моляко. – Л., 1982
116. Моляко В.О. Творческая конструктология (пролегомены)/ Моляко В.А. – К.: Образование Украины, 2007
117. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: навчальний посібник за ред. акад. АПН України О.Г.Мороза. – К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 2001
118. Нельсон Дж. Проблемы дизайна./Дж.Нельсон. – М.: Искусство, 1971
119. Неменский Б.Н. Единство и многообразие интеграции программы «Изобразительное искусство и художественный труд»/ Б.Н.Неменский//Культура и художественное восприятие. – Новосибирск, 1991
120. Нечаев Н.Н. Проектное моделирование как творческая деятельность (Психологические основы высшего архитектурного образования: Реф. докт. дис. – М., 1987
121. Никифорова О.И. Исследования психологии художественного творчества. /О.И.Никифорова. – М.: МГУ, 1972
122. Нильссон Ф. Многозначное пространство//Мир Дизайна, 1999. № 1
123. Носаченко Т.Б. Формування в молодших школярів конструктивних умінь у процесі навчання образотворчого мистецтва і художньої праці. УДК. 372.874. – 2006
124. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное пособие / Е. С. Полат , М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; под ред. Е. С. Полат . – М.: Издательский центр «Академия», 1999 –2005.
125. Образование компетентного специалиста: монография/ А.В. Дьяченко, В.В. Антоненко, Е.Н. Быданова. – Волгоград: изд-во ВолГУ, 2008
126. Огинская Л. Густав Клуцис./Л.Огинская.– М.: Советский художник, 1981–200 с.
127. Основные термины дизайна: Краткий справочник-словарь. – М.: ВНИИТЭ, 1988
128. Основы моделирования и художественного оформления одежды/ Т.В.Козлова, Л.Б. Рытвинская, З.Н. Тимашева. – М.: лег. индустрия, 1979.
129. Педагогіка вищої школи: навч. посібник/ З.Н.Курлянд, Р.І.Хмелюк, А.В.Семенова та ін.; За ред. З.Н.Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007
130. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений/ С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиян, Т.И. Бабаева. – М.: Изд. центр «Академия», 1998. – 512с.
131. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті/ за ред. С.О.Сисоєвої. – К.:ВІПОЛ, 2001. – 502с.
132. Пидоу Д. Геометрия и искусство./Д.Пидоу. – М.:Мир, 1979
133. Пономарев Я.А. Психика и интуиция./Я.А.Пономарев.– М., 1967
134. Пронин Е.С. Комбинаторный практикум./Е.С.Пронин.– М., 1997
135. Раппопорт А.Г. О предмете теории композиции в архитектуре. Архитектурная композиция. /А.Г.Рапопорт. – М., 1970
136. Раппопорт А.Г., Сомов Г.Ю. Форма в архитектуре./А.Г.Раппопорт.- М., 1990
137. Р. Бакминстер Фуллер об образовании / англ. R. Buckminster Fuller On Education (1979)
138. Різник М.Г. Письмо і шрифт. – К.: Вища школа, 1978. – 150с.
139. Розенблюм Е.А. Художник в дизайне. / Е.А.Розенблюм. – М., 1974.
140. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: навчальний посібник./О.П.Рудницька. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005
141. Семиотика пространства//Сб. научных трудов Международной ассоциации семиотики пространства. Под ред. A.A. Барабанова. Архитектон. – Екатеринбург, 1999
142. Сидоренко В.Ф. Дизайн как проектная деятельность// Техн. эстетика, 1977. – № 8. – С. 1 – 3
143. Сисоєва С.О. Особливості процесу творчості і їх врахування у професійній підготовці фахівців. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. – 2002. - № 3
144. Сисоєва С. Особистісно орієнтовані педагогічні технології: метод проектів. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. //Науковий журнал. – 2002. – Випуск 1(5)
145. Сікорський П.І. Теоретико – методологічні основи диференційованого навчання. – /П.І.Сікорський. - Львів:Каменяр, 1998. – 196с.
146. Скакун В. Преподавание специальных и общетехнических предметов в училищах профтехобразования./В.Скакун. – М., 1980
147. Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. – 576 с.
148. Смирнов В.В. Взаимосвязь содержательных и формальных аспектов в построении архитектурной фор- мы//Художественно-композиционная подготовка архитекторов и дизайнеров. – Свердловск, 1991
149. Соловьев И. М. Из практики метода проектов в американских школах // На путях к новой школе. 1929
150. Солодухин, И. В. Художественно-образовательная деятельность факультета искусств. Перспективы развития / И. В. Солодухин. – С .130-131
151. Солодухин, И. В. Проблемы педагогической направленности студентов художественно-графических факультетов в курсе специальных дисциплин [Текст] / И. В. Солодухин // Проблемы развития творческих способностей учащихся, студентов на занятиях по изобразительному искусству : межвуз. сб. науч. тр. / Омск. гос. пед. ун-т. – Омск, 1996. – С. 23-26.
152. Сомов Ю.С. Композиция в технике. – М.: Машиностроение, 1987
153. Сомов Г.Ю. Гармонизация формообраз. линий //Техн. эстетика, 1972 - № 12
154. Сомов Г.Ю. Организация фигур в предмете.// Техн. эстетика, 1974 - № 7
155. Степанов A.B., Иванова Г.И., Нечаев H.H. Архитектура и психология. – М., 1973
156. Степанов A.B. и др. Объемно-пространственная композиция./А.В.Степанов.- М., 1993
157. Степанов A.B., Нечаев H.H., Малахов С.А. Введение в проектирование./ А.В.Степанов, Н.Н.Нечаев, С.А.Малахов. - М., 1982
158. Султанов Н. В. Теория архитектурных форм./ Н.В.Султанов. – М.: Типография "Товарищество И. Д. Сытина", 1914. – 448 с.
159. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людини: в 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т.2.
160. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология./Н.Ф.Талызина.– М., 2006
161. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред. спец. учеб. заведений./Н.Ф.Талызина. – М., 1998
162. Талызина Н.Ф. Теоретические основы разработки модели специалиста./Н.Ф.Талызина. – М.: Знание, 1986
163. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний./Н.Ф.Талызина.– М.: МГУ, 1975
164. Тименко В.П. «Теоретичні і методичні основи формування конструктивних умінь в учнів початкових класів», УДК 37.022.035.3 – К., 2010
165. Тименко В.П. Початкова дизайн-совіта: теорія і практика формування конструктивних умінь особистості. /В.П.Тименко. – К.: Педагогічна думка, 2010
166. Тьялве Э. Краткий курс промышленого дизайна./Э.Тьялве. – М.: Машиностроение, 1984. – 190с.
167. Устин В.Б. Искусство наружной рекламы. Практическое руководство./В.Б.Устин. – К.: АСТ, 2004. – 304с.
168. Устин В.Б. Композиция в дизайне. Методические основы композиционно-художественного формообразования в дизайнерском творчестве: учебное пособие. – 2-е изд./ В.Б. Устин. – М.: АСТ: Астрель, 2006
169. Фаворский В.А. О композиции//Творчество, 1967. № 1
170. Федоров М. ОПК в проекте и в натуре. /М.Федоров.– М., 1961
171. Формирование творческой личности будущего инженера: учебное пособие/ под ред. А.Я.Савельева. – М., 1993
172. Хан-Магомедов С.О. ОБМАС ВХУТЕМАСа. 1920-1923./ С.О.Хан-Магомедов. – М., 1993
173. Хан-Магомедов С.О. АСНОВА. ОСА и группы ИНХУКа./ С.О.Хан-Магомедов. – М., 1994
174. Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС. / С.О.Хан-Магомедов. - М., 1995
175. Хан-Магомедов С.О. Пропедевтика «Пространство»./С.О.Хан-Магомедов. – М., 1995
176. Художественно-конструкторское образование. — М., 1970. № 2
177. Художественное конструирование, проектирование и моделирование промышленных изделий: Учеб. для вузов/ Быков З.Н., Крюков Г., Минервин Г.Б. и др./ под ред. З.Н.Быкова, Г.Б. Минервина. – М.: Высшая школа, 1986
178. Хэмбидж Д. Динамическая симметрия в архитектуре./ Д.Хэмбидж. – М: Издательство Всесоюзной Академии архитектуры, 1936. - 202с.
179. Чернихов Я. Г. Архитектурные фантазии. 101 композиция./Я.Г. Чернихов. – Л.: "Международная книга", 1933. – 180 с.
180. Чернышев О.В. Формальная композиция./ О.В. Чернышев. – Минск, 1999
181. Шацкий С. Т. Работа для будущего /Сост. В. И. Малинин, Ф. А. Фрадкин. – М.: Просвещение, 1989. – 224 с.
182. Шевелев И.Ш. Принцип пропорции. / И.Ш. Шевелев. - М., 1986
183. Шевелев И.Ш. Формообразование (Число. Форма.Искусство.Жизнь). – Кострома: ДиАр, 1995
184. Шестаков В. Гармония как эстетическая категория./ В.Шестаков. – М., 1973
185. Шорохов Е.В. Основы композиции./ Е.В. Шорохов.– Просвещение, 1979 г. – 304 с.
186. Шпара П.Е. Техническая эстетика и основы художественного констуирования. / П.Е. Шпара. – К.: Вища школа, 1978
187. Щедровицкий Г.П. Педагогика и логика./ Г.П. Щедровицкий. – М., 1993
188. Щербина В. В. Побудова технічного рисунка / В. В. Щербина. – К.: Вища школа, 1980. – 143 с.
189. Эргодизайн, качество, конкурентоспособность/ В.М.Мунипов, М.В.Федоров. – М.: Изд-во стандартов, 1990
190. Эстетические ценности предметно-пространственной среды. Под общ. ред. Иконникова A.B. (Каган
Пилипенко В.Р. и др.) М., –1990
191. Якиманская И. С. О некоторых путях диагностики развития пространственного мышления// Вопросы психологии, 1971 № 3
192. Якунин В.А. Педагогическая психология. - М.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 349 с.
193. Яковлєв М.І. Композиція+геометрія. – К.: Каравела, 2007. – 240с.
194. Яковлєв М.І. Логічн