ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
  • Альтернативное название:
  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ
  • Кол-во страниц:
  • 432
  • ВУЗ:
  • КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



    На правах рукопису

    МАЛИХІН Олександр Володимирович
    УДК 378.147


    ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

    13.00.09 – теорія навчання


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора педагогічних наук


    Науковий консультант
    Буряк Володимир Костянтинович,
    доктор педагогічних наук, професор


    Кривий Ріг – 2009






    ЗМІСТ
    ВСТУП 5

    РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ Й МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ
    1.1. Розробка аспектних складових організації самостійної навчальної діяльності 24
    1.2. Методологічний аналіз змісту й сутності організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 49
    1.3. Теоретико-методологічні основи визначення особистості студента як суб’єкта самостійної навчальної діяльності в умовах вищого педагогічного навчального закладу 73
    1.4. Самоактуалізація, самореалізація, самоефективність і самовдосконалення як чинники здійснення самостійної навчальної діяльності студентів 90
    1.5. Закономірності та принципи організації самостійної навчальної діяльності студентів 107
    1.6. Управління й самоуправління організацією самостійної навчальної діяльності студентів у вищому педагогічному навчальному закладі 126
    Висновки до розділу 1 135


    РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
    2.1. Педагогічне моделювання системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 141
    2.2. Мотиваційно-цільовий компонент системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 161
    2.3. Організаційно-структурний компонент системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 177
    2.4. Процесуально-діяльнісний компонент системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 187
    2.5. Використання інформаційних технологій навчання на засадах інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача і студента 203
    2.6. Педагогічні умови організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 214
    Висновки до розділу 2 227

    РОЗДІЛ 3 НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
    3.1. Моніторинг педагогічних факторів впливу на формування суб’єктних якостей студентів вищих педагогічних навчальних закладів у системі організації самостійної навчальної діяльності 234
    3.2. Система формування вмінь самостійної навчальної діяльності 246
    3.3. Самоактуалізація особистості студента в системі організації самостійної навчальної діяльності 260
    3.4. Методика самооцінки та її здійснення суб’єктом самостійної навчальної діяльності 285
    3.5. Система формування вмінь самоорганізації й самоконтролю студентів вищих педагогічних навчальних закладів 299
    3.6. Механізми забезпечення ефективності комплексного системного впливу на процеси САМО студентів у системі організації самостійної навчальної діяльності 309
    Висновки до розділу 3 317


    РОЗДІЛ 4 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
    4.1. Критерії й рівні ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів 322
    4.2. Технологія оцінки ефективності системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 336
    4.3. Дослідження стану проблеми організації самостійної навчальної діяльності у практиці роботи вищих педагогічних навчальних закладів 360
    4.4. Методика і зміст організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 382
    4.5. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи 390
    Висновки до розділу 4 406


    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 412
    ДОДАТКИ………………………………………………………………...419
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….465







    ВСТУП
    Актуальність дослідження визначається необхідністю здійснення цілісного комплексного аналізу самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, спрямованого на розробку й обґрунтування її ефективної організації на основі визнання її специфічності в порівнянні з навчальним процесом, який відбувається в сучасній вищій педагогічній школі.
    Виходимо з того, що, по-перше, дослідження теоретичних і практичних аспектів і закономірностей організації самостійної навчальної діяльності студентів дозволяє вирішувати питання формування цілісної особистості майбутнього вчителя з позиції активності й самостійності як провідних рис, його інтегральних і визначальних характеристик. Розгляд цих питань відбувається ще з давніх часів, їх обґрунтування знаходимо у філософській думці Античності (Аристотель, Демокрит, Платон, Сократ) й у повчаннях Володимира Мономаха, у працях часів епохи Відродження (П. Беринда, І. Вишенський, Ю. Дрогобич, М. Монтень, Е. Роттердамський, П. Русин, Є. Славинецький) і Просвітництва (М. Головін, Я. Козельський, Я. Коменський, М. Ломоносов, Й.-Г. Песталоцці, Ф. Прокопович, І. Посошков, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковорода, Х. Чеботарьов), у роботах видатних вітчизняних мислителів і педагогів (В. Бєлінський, О. Герцен, М. Добролюбов, П. Каптерев, М. Курганов, О. Острогорський, М. Пирогов, Д. Писарев, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський, М. Чернишевський, К. Яновський), представників західної педагогіки (А. Дістервег, Дж. Дьюї, М. Монтессорі) й української національної педагогіки (Х. Алчевська, О. Духнович, П. Куліш, М. Корф, Т. Лубенець, Ю. Федькович).
    По-друге, вважаємо, що сьогоднішній етап розробки проблеми організації самостійної навчальної діяльності дозволить розвинути концептуальні засади самостійної роботи учнів і студентів, обґрунтовані у працях Н. Бібік, В. Бондаря, В. Буряка, Л. Вяткіна, М. Гарунова, Є. Голанта, Н. Дайрі, Б. Єсіпова, А. Кірсанова, І. Лернера, В. Лозової, В. Ляудіс, О. Молібога, М. Нікандрова, О. Савченко, М. Скаткіна, C. Скидана, В. Сластьоніна, П. Підкасистого, Н. Половнікової, В. Чайки, Т. Шамової, Г. Щукіної й багатьох інших учених.
    По-третє, пов’язуємо винайдення нових шляхів розв’язання даної проблеми сьогодні безпосередньо з розв’язанням стратегічних завдань вітчизняної освіти в контексті вимог Болонського процесу (А. Алексюк, Б. Бокуть, Я. Болюбаш, І. Зязюн, Л. Кондрашова, В. Кремень, Н. Кузьміна, З. Курлянд, О. Молібог, Н. Ничкало та інші), пріоритетними цілями в підготовці майбутнього вчителя, висококваліфікованого фахівця, спроможного у своїй професійній діяльності до самоактуалізації, самореалізації, самоефективності й самовдосконалення, що розкривається у працях В. Андреєва, В. Буряка, Н. Волкової, В. Гриньової, Н. Гузій, П. Гусака, В. Євдокимова, І. Зязюна, А. Капської, Л. Кондрашової, Н. Кузьміної, О. Мороза, Л. Нечепоренко, В. Радула, А. Радченко, Л. Рибалко, В. Сластьоніна, В. Чайки, В. Шахова, П. Щербаня, В. Шпак та інших учених.
    Якщо на етапах становлення самостійна робота студентів хоча й розглядалася як важлива форма організації навчального процесу, однак поступалася за обсягом аудиторним заняттям. Сучасні нормативні документи Міністерства освіти і науки України визнають її основним видом навчальної діяльності студентів, а її обсяг за навчальним планом регламентується від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу студента. Моніторингові дослідження (І. Бабин, Я. Болюбаш, В. Грубінко, М. Степко, В. Шинкарук) підтвердили виправданість такої практики, однак, через відсутність науково-обґрунтованих підходів, розроблених методологічних засад, апробованих технологій організації ефективність самостійної навчальної діяльності студентів усе ще залишається переважно низькою.
    По-четверте, до цілком слушних питань, в аспекті Болонських ініціатив, відносимо аналіз та можливість гнучкої реалізації зарубіжного досвіду організації самостійної навчальної діяльності студентів на засадах професіоналізації, системного зв'язку теорії і практики, діалогового, дискусійного, творчого характеру взаємин суб’єктів, створення умов і механізмів переходу на позицію «освіта впродовж життя». Ця проблема знайшла відображення в наукових розвідках Л. Карпинської, М. Князян, Т. Кошманової, Є. Полат, О. Пометун.
    Окремі психолого-педагогічні аспекти самостійної навчальної діяльності та її організації знаходимо в дисертаційних дослідженнях Н. Бойко, Т. Вахрушевої, О. Демченко, С. Заскалєтої, М. Князян, В. Козакова, С. Кустовського, З. Кучер, В. Луценко, О. Муковіза, М. Недашковської, Л. Савенкової, М. Солдатенка, А. Усової, І. Шайдур, І. Шимко, В. Шпак.
    Проте приєднання України до Болонського процесу, як системоутворювальний чинник подальшого реформування вищої освіти, позначається на реорганізації навчального процесу у вищих педагогічних навчальних закладах. Відтак, сучасний етап розвитку і становлення вищої освіти європейського суспільства висуває перед педагогічною наукою нові завдання, які передбачають не лише практичне розв’язання проблеми організації самостійної навчальної діяльності, а й її глибинне теоретико-методологічне обґрунтування, цілеспрямоване й поступове впровадження у практику подальшої роботи. Разом з тим, наявна в теорії і практиці вищої педагогічної школи ситуація дозволяє виявити суперечності на трьох рівнях:
    1) на рівні концептуалізації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів: між наявним ступенем теоретичного обґрунтування сутності та змісту даної діяльності й рівнем упровадження у практику роботи вищої школи її новітніх форм, методів, засобів, дидактичних схем;
    2) на рівні організації самостійної навчальної діяльності: між необхідністю гнучкого управління організацією і здійсненням самостійної навчальної діяльності на технологічній основі, адекватній її стану, перебігу й динаміці та недостатньою теоретико-методологічною розробленістю даної проблеми;
    3) на рівні професійно-педагогічної самореалізації студента вищого педагогічного навчального закладу: між зростаючими вимогами до професійного рівня сучасного вчителя й рівнем самоактуалізації, самореалізації, самоефективності й самовдосконалення майбутнього педагога на константному циклічному рівні у процесі навчання.
    Необхідність подолання існуючих суперечностей, недостатній стан розробки досліджуваної проблеми і її теоретичного обґрунтування, відсутність цілісної дидактичної системи й технології організації, психолого-педагогічного проектування механізмів і логіки організації самостійної навчальної діяльності, а також нагальна потреба в розробці ефективних механізмів її реалізації у процесі підготовки майбутніх учителів зумовили вибір теми дисертації: «Теоретико-методологічні засади організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів».
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Криворізького державного педагогічного університету в частині наукової теми «Теорія та практика самостійної роботи учнів і студентів», державний реєстраційний номер 0100005594. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради КДПУ (протокол № 6 від 09.01.2003 р.) й узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 5 від 25.05.2004 р.).
    Мета дослідження: на основі теоретичного, ретроспективного, порівняльного та системного аналізу сучасних дидактичних моделей навчання обґрунтувати теоретико-методологічні засади та визначити сутність проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, експериментально випробувати педагогічну модель системи і відповідну їй технологію організації досліджуваної діяльності.
    Завданнями дослідження є:
    1. На основі аналізу філософської, психологічної, педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясувати стан розробленості проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів і розкрити теоретико-методологічні засади дослідження.
    2. Теоретично обґрунтувати сутність поняття «організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів» і конкретизувати його психолого-педагогічний зміст.
    3. Розробити концептуально об’єднану педагогічну модель системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів як основу засвоєння студентами знань і способів їх здобуття на професійно-педагогічному, фахово-предметному, методичному й загальнокультурному рівнях.
    4. Дослідити фактори, механізми впливу на формування суб’єктних якостей студентів вищих педагогічних навчальних закладів і на цій основі обґрунтувати педагогічні умови ефективного функціонування педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    5. Уточнити критеріальну базу технології оцінки ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    6. Теоретично узагальнити, експериментально перевірити відповідну педагогічній моделі технологію організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    Об’єктом дослідження є система організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    Предметом – теоретико-методологічні засади організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    Концепція дослідження полягає в розкритті сутності організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на ґрунті усвідомлення, стимулювання і формування тих психічних процесів та суб’єктних якостей структури особистості студента, що мають визначати ефективність засвоєння ними знань і способів їх здобуття на професійно-педагогічному, фахово-предметному, методичному й загальнокультурному рівнях, і тим самим обумовлювати зміст й етапи педагогічних заходів, які у своїй сукупності створюють цілісну педагогічну систему організації досліджуваної діяльності.
    Такі особистісні утворення, провідні фактори становлення особистості майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі, як-от: самоактуалізація, самонавчання, самоконтроль, самооцінка, самоуправління й самоорганізація (процеси САМО), мають розглядатися в якості елементів підструктури досвіду суб’єктів самостійної навчальної діяльності й механізмів її здійснення, необхідних цілей і результатів її організації та перебігу.
    Головною ідеєю концепції є положення про те, що побудова структурованої, інтегрованої педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, визначення теоретико-методологічних засад її функціонування, системно-функціональних зв’язків, механізмів впливу на реалізацію процесів САМО студентів має ґрунтуватися на системно-діяльнісному підході до розгляду складних педагогічних об’єктів.
    Концепція дослідження включає три взаємопов'язаних концепти, які сприяють реалізації головної ідеї дослідження – методологічний, теоретичний і технологічний.
    Методологічний концепт включає фундаментальні філософські психолого-педагогічні ідеї, передусім, гносеологію, теорії діяльності, мотивації, а також відбиває взаємозв'язок і взаємодію різних підходів загальнонаукової й конкретнонаукової методології до концептуалізації теоретичних і методологічних засад організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів:
    • системно-діяльнісний підхід надає можливість здійснити повний і вичерпний аналіз сутності та змісту організації самостійної навчальної діяльності, розкриває дану діяльність як складну педагогічну систему, що перебуває в постійній взаємодії з іншими феноменами цілісного педагогічного й освітнього процесу, дозволяє спроектувати компоненти її педагогічної моделі та розгорнути технологію реалізації;
    • особистісно-діяльнісний підхід передбачає необхідність педагогічної підтримки індивідуальності студента, створення умов для задоволення його освітніх, культурологічних потреб з проекцією на майбутню професію й урахування професійної складової у змісті самостійної навчальної діяльності;
    • гуманістичний підхід обумовлює переорієнтацію системи організації самостійної навчальної діяльності на особистість студента, убачає необхідність цілеспрямованого формування в нього механізмів самонавчання, саморозвитку, самовиховання й самоактуалізації, уможливлює побудову гнучких стратегій в організації й управлінні даною діяльністю відповідно до диференційованого та індивідуального підходів, розмаїття методів і засобів встановлення «зворотного зв’язку», ефективної суб’єкт-суб’єктної взаємодії;
    • аксіологічний підхід передбачає формування ієрархії цінностей особистості студента вищого педагогічного навчального закладу на пріоритетах пізнавальної самостійності, активності, широти та професійної спрямованості засвоюваних професійних і загальнокультурних знань; урахування самобутності й самоцінності кожного студента, його когнітивного стилю, мотивів і прагнень, життєвих настанов; формування самовимогливості, персональної відповідальності за результати діяльності, позитивної мотивації;
    • компетентнісний підхід передбачає створення науково-методичного забезпечення реалізації моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів на основі конкретизації мотиваційного, операційного, когнітивного, рефлексивного й інших складових результатів навчання у вищому педагогічному навчальному закладі;
    • рефлексивно-діяльнісний підхід виявляє механізми моніторингу педагогічних факторів впливу на процеси самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації, що відбивається на здатності особистості студента вищого педагогічного навчального закладу до саморефлексії в рамках функціонування педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності;
    • ресурсний підхід уможливлює проектування змісту самостійної навчальної діяльності студентів, технології її організації на основі об’єктивно існуючих чинників і засобів, необхідних для реалізації потенційних можливостей суб’єкта навчання.
    Теоретичний концепт визначає систему ідей, концепцій, вихідних категорій, основних понять, дефініцій, без яких неможливе розуміння сутності досліджуваної проблеми, і містить такі основні положення:
    • організація самостійної навчальної діяльності студентів передбачає необхідність її розуміння не лише в широкому – теоретико-методологічному змісті, а й вузькому – з виходом на безпосередню практичну реалізацію у вищому педагогічному навчальному закладі;
    • організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів є складовою більш комплексної системи підготовки студентів до професійної педагогічної діяльності;
    • ефективність функціонування педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів досліджується на основі якісних і кількісних змін у структурі особистості студента вищого педагогічного навчального закладу, що визначають його особистісне та фахове становлення.
    Технологічний концепт передбачає розробку й упровадження технології організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів за трьома фазами: фазою проектування, результатом якої є побудована модель створюваної системи і план її реалізації; технологічною фазою, результатом якої є реалізація системи; рефлексивною фазою, результатом якої є оцінка реалізованої системи й визначення необхідності її подальшої корекції, або розробки принципово іншої педагогічної моделі, а також системи моніторингу її ефективності.
    Загальна гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що теоретико-методологічне обґрунтування моделі системи й відповідної їй технології організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на засадах системно-діяльнісного підходу забезпечить суттєве підвищення ефективності даної діяльності.
    Ця загальна гіпотеза конкретизується в часткових припущеннях, які передбачають, що підвищення рівня організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів можливе, якщо:
    - суб’єкти організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, фактори й чинники перебігу даної діяльності розглядаються відповідно до її функціонування в широкому – теоретико-методологічному, і вузькому – з виходом на практичну реалізацію, змістах;
    - організація самостійної навчальної діяльності проектується як дидактична система, що включає ряд компонентів (мотиваційно-цільовий, організаційно-структурний, процесуально-діяльнісний, контрольно-оцінювальний, аналітико-прогностичний, рефлексивний), які слугують відображенням етапів і логіки організації досліджуваної діяльності, реалізовують її цільові та процесуальні аспекти, ураховують функціональну залежність від більш широкого бачення системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів як педагогічної моделі;
    - у педагогічну модель закладено механізми комплексного системного впливу на процеси САМО студентів, передбачено технологію організації самостійної навчальної діяльності й оцінку її ефективності;
    - педагогічна модель системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів ґрунтується на системоутворювальному принципі самостійності у професійно-педагогічній спрямованості й ряді загальнодидактичних принципів і функціонує на основі сукупності педагогічних умов: малтифакторного діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів на рівні мотиваційно-цільового, організаційно-структурного, процесуально-діяльнісного, контрольно-оцінювального й аналітико-прогностичного аспектів; професіоналізації й індивідуалізації змісту самостійної навчальної діяльності студентів на основі реалізації задачного підходу в організації навчання; упровадження активних форм, методів і засобів навчання, спрямованих на формування вмінь самостійної навчальної діяльності;
    - педагогічна модель включає: рівень реалізації процесів САМО студентів, що слугує метою та є запроектованим результатом організації самостійної навчальної діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі; власне дидактичну систему організації самостійної навчальної діяльності; її науково-методичне забезпечення (педагогічні умови та принципи); системно-блочне структурування змісту; механізми реалізації інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії; засоби педагогічної підтримки суб’єктів – та розглядається як адаптивна, циклічна, періодично повторювальна в горизонтальній і вертикальній площинах.
    Методологічну основу дослідження становлять: загальнонаукова методологія як спосіб пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів, що відображує їх взаємозв’язок, взаємообумовленість і взаємозалежність; сучасні теорії педагогічної діяльності щодо пізнання, проектування та моделювання процесів і явищ в освіті, засвоєння знань у процесі діяльності й інтерактивного спілкування; ідеї педагогічної і психологічної наук про сутність особистості та пріоритетність її самоактуалізації й самореалізації у процесі навчально-виховної діяльності; педагогічні концепції розвивального, проблемного, особистісно орієнтованого навчання; історичний і системно-комплексний принципи науково-педагогічного пошуку, провідні дидактичні принципи: культуровідповідності, природовідповідності, суб’єктності, практичної і професійної спрямованості, зв’язку з життям.
    Вихідні положення дослідження ґрунтуються на Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Положенні «Про ступеневу освіту в Україні», Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Державній програмі «Вчитель».
    Теоретичною основою дослідження стали положення, у яких розкрито:
    - загальнонаукову методологію вивчення педагогічних явищ і процесів і їх моделювання (Б. Глинський, І. Зязюн, Ю. Конаржевський, В. Краєвський, Н. Кузьміна, О. Куракін, В. Лозова, В. Пікельна, В. Штофф, В. Ядов);
    - загальну психологічну теорію розвитку особистості (А. Адлер, К. Альбуханова-Славська, А. Бандура, Л. Божович, Л. Виготський, В. Дружинін, Д. Ельконін, М. Каган, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, А. Маслоу, С. Рубінштейн, К. Роджерс, Р. Фрейнджер, Н. Яковлєва);
    - теорію діяльності (Б. Ананьєв, П. Гальперін, В. Давидов, І. Зимня, Л. Коган, О. Леонтьєв, В. Ляудіс, В. Семиченко, Н. Тализіна);
    - проблеми самостійності, пізнавальної самостійності, організації самостійної роботи (В. Антропов, В. Буряк, Л. Вяткін, М. Гарунов, Є. Голант, М. Данилов, Л. Жарова, Б. Йоганзен, А. Кірсанов, В. Козаков, В. Лозова, В. Ляудіс, П. Підкасистий, Н. Половнікова, М. Солдатенко, А. Усова, Т. Шамова, Г. Щукіна);
    - концепції саморозвитку, самовдосконалення особистості в навчально-пізнавальній діяльності (Р. Бернс, І. Бех, Є. Бондаревська, К. Вазіна, Г. Волинка, А. Громцева, Б. Єсіпов, І. Зязюн, Дж. Капрара, А. Линда, Л. Ростовецька, Д. Cервон, В. Сухомлинський, В. Чайка, І. Якіманська);
    - формування вмінь і навичок самостійної навчальної діяльності (В. Андреєв, В. Буряк, Т. Ільїна, І. Ільясов, Л. Ітельсон, Є. Кабанова-Меллер, Є. Мілерян, А. Усова);
    - технології організації навчально-виховного процесу вищого навчального закладу (А. Алексюк, С. Архангельський, Н. Бібік, Я. Болюбаш, О. Дубасенюк, В. Євдокимов, В. Кремень, О. Молібог, Н. Ничкало, С. Скидан);
    - теорії навчання (Ю. Бабанський, Г. Балл, В. Бондар, Н. Бібік, В. Буряк, В. Загвязинський, Л. Клінберг, І. Лернер, В. Лозова, Ю. Машбиць, О. Савченко, М. Скаткін, А. Сохор, Л. Спірін, В. Стрекозін, А. Хуторський, В. Чайка);
    - закономірності формування особистості педагога, його професійного становлення (Ф. Гоноболін, В. Гриньова, Н. Гузій, П. Гусак, С. Єлканов, І. Зязюн, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, З. Курлянд, А. Маркова, О. Молібог, Л. Нечепоренко, В. Радул, В.Сластьонін, А. Сманцер, В. Шахов, В. Шпак).
    Методи дослідження: теоретичні – ретроспективний, порівняльний, системний аналіз, класифікація й узагальнення для обґрунтування сутності та змісту організації самостійної навчальної діяльності студентів, критеріїв, показників і рівнів її ефективності; педагогічне прогнозування й моделювання для побудови ефективної формувальної методики згідно з предметом дослідження; емпіричні – анкетування, педагогічне спостереження (за ходом навчальних занять, консультацій, за роботою методичних семінарів кафедр), бесіди, опитування, складання самохарактеристик, тестування, збір незалежних характеристик, експертне оцінювання, метод діагностичних контрольних робіт, вивчення документації, оцінювання продуктів діяльності, постановки проблемних питань для визначення ефективності функціонування педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів; математичної статистики для обробки експериментальних даних за допомогою комп’ютера задля виявлення вірогідності ефективності запропонованої педагогічної моделі: багатовимірний факторний аналіз з метою редукції факторів; рангова кореляція для визначення провідних мотивів суб’єктів організації самостійної навчальної діяльності та ступеня їх узгодженості; χ2 критерій Пірсона з метою виявлення ступеня розбіжності між самооцінкою та експертною оцінкою рівня розвитку діяльнісних складових досліджуваної системи, оцінки достовірності отриманої динаміки; статистичний аналіз даних розподілу часових витрат студентів на здійснення самостійної навчальної діяльності; метод множинних кореляцій задля визначення структури залежностей між компонентами розробленої моделі.
    Дослідження проводилося в чотири етапи впродовж 2001-2009 рр.
    На першому етапі – аналітико-констатувальному (2001-2004 рр.) – вивчено стан розробленості проблеми в науковій літературі. Визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, його методологічні основи, сформульовано робочу гіпотезу, розроблено програму констатувального та формувального етапів експерименту. Розпочато констатувальний експеримент, у ході якого виявлено мотиви студентів у самостійній навчальній діяльності, рівень продуктивності та самостійності в навчанні.
    На другому етапі – пошуково-теоретичному (2004-2005 рр.) – обґрунтовано зміст базових понять дослідження, визначено особливості, узагальнено досвід, розроблено модель системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, науково обґрунтовано фактори, механізми впливу на формування суб’єктних якостей студентів вищих педагогічних навчальних закладів і, на цій основі, педагогічні умови ефективного функціонування педагогічної моделі системи організації досліджуваної діяльності; розроблено зміст педагогічної підтримки і навчально-методичне забезпечення дидактичного супроводу організації даної діяльності; опрацьовано технологію оцінки ефективності функціонування моделі; здійснено дослідження стану проблеми у вищих педагогічних навчальних закладах.
    На третьому етапі – дослідно-експериментальному (2005-2008 рр.) – упроваджено в навчальний процес педагогічних університетів педагогічну модель системи й відповідну їй технологію організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, обґрунтовано й апробовано методики діагностики ефективності організації досліджуваної діяльності.
    На четвертому етапі – узагальнювальному (2008-2009 рр.) проаналізовано й узагальнено результати формувального етапу експерименту, сформульовано висновки, літературно оформлено дисертаційну роботу.
    Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у Криворізькому державному педагогічному університеті, Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. До експериментальної роботи було залучено 60 викладачів, 1800 студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Значення одержаних результатів для педагогічної науки зумовлюється тим, що:
    • уперше визначено зміст і сутність організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі теоретичного, ретроспективного, порівняльного та системного аналізу сучасних моделей навчання; теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічну модель системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів та особливості її функціональних компонентів (мотиваційно-цільового, організаційно-структурного, процесуально-діяльнісного, контрольно-оцінювального, аналітико-прогностичного, рефлексивного) як відображення невід’ємних складових і логіки цілісного педагогічного процесу підготовки майбутнього вчителя; описано та обґрунтовано провідний принцип організації даної діяльності (зокрема принцип самостійності у професійно-педагогічній спрямованості як системоутворювальний); розроблено сукупність педагогічних умов, що мають забезпечити ефективність функціонування педагогічної моделі; здійснено науково-методичне забезпечення реалізації моделі через комплексний системний вплив на особистісні якості студентів у системі самостійної навчальної діяльності, що передбачало: проведення моніторингу на рівні мотиваційно-цільового, організаційно-структурного, процесуально-діяльнісного, контрольно-оцінювального й аналітико-прогностичного аспектів; уточнення, обґрунтування критеріїв (мотиваційно-цільового, змістового, організаційного, діяльнісного, контрольно-оцінного, рефлексивно-прогностичного) і відповідних показників, узагальнення їх у технологію оцінки ефективності організації досліджуваної діяльності з визначенням рівня функціонування (оптимального, достатнього, критичного та недостатнього);
    • подальшого розвитку й конкретизації набули дефініції «самостійна робота», «самостійна навчальна діяльність», «самостійна навчальна діяльність студентів», «організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів» (широке й вузьке розуміння), «пізнавальна самостійність», «уміння самостійної навчальної діяльності», «уміння самооцінки», «уміння самоорганізації й самоконтролю», «самоактуалізація», «самореалізація», «самоефективність» і «самовдосконалення» як чинники організації та здійснення самостійної навчальної діяльності студентів; уточнено провідні форми (самостійна робота, різні види консультацій, науково-дослідницька робота студентів); методи (самостійного пошуку професійно-педагогічної інформації, самостійного дослідження виучуваного явища, сучасних інформаційних технологій, рефлексивного аналізу здійснюваної навчальної діяльності, самостійного узагальнення результатів і прогнозування); засоби (нові інформаційні технології; інтенсифікація й активізація форм і методів навчання й самонавчання; реалізація задачного підходу в навчанні; індивідуальні науково-дослідницькі завдання; засоби іншомовного спілкування; ділові педагогічні ігри; засоби інтерактивної взаємодії викладача і студентів) організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів;
    • удосконалено механізми забезпечення комплексного системного впливу на найважливіші процеси у свідомості особистості студента вищого педагогічного навчального закладу – самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації (процеси САМО), які конструктивно позначаються на ефективності організації самостійної навчальної діяльності; категоріальну базу технології оцінки ефективності організації самостійної навчальної діяльності, у тому числі: характер мотивів і цілей суб’єктів і їх узгодженість; коефіцієнт часових витрат на організацію самостійної навчальної діяльності студентами; дидактичний супровід організації й рівень її дидактичного проектування; характер труднощів; рівень розвитку операційно-діяльнісних компонентів; вектор спрямованості.
    Теоретичне значення здобутих результатів полягає в тому, що визначено методологічні основи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, педагогічні умови, принципи, методи та організаційні форми, компоненти педагогічної моделі й відповідної їй технології.
    Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено, апробовано й упроваджено у практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів технологію організації самостійної начальної діяльності студентів, відповідну педагогічній моделі системи: засоби діагностики здатності студентів до самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації; технологію оцінки ефективності організації самостійної навчальної діяльності в умовах реального навчально-виховного процесу; засоби педагогічної підтримки організації даної діяльності – дидактичний пакет; авторський спецкурс «Організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів», що включає три блоки інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії студентів і в
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі теоретичного, ретроспективного, порівняльного та системного аналізу сучасних дидактичних моделей навчання.
    Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність провідних ідей висунутої гіпотези, засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань дослідження й дали підстави для формулювання наступних загальних висновків.
    1. Історико-педагогічний аналіз праць, документів, історичних пам’яток підтвердив нашу думку про те, що організація самостійної навчальної діяльності не виступала об’єктом окремих педагогічних досліджень минулого [218].
    У загальному вигляді в дослідженні виокремлюються три основні напрями – філософсько-педагогічний, дидактико-методичний, психолого-дидактичний, у межах яких вивчалася проблема самостійної навчальної діяльності. Відзнакою сьогодення є академічне бачення, і, відповідно до цього, вивчення й дослідження проблеми самостійності в навчанні й організація та здійснення самостійної навчальної діяльності у вітчизняній і зарубіжній дидактиці в контексті Болонського процесу.
    У дослідженні визначено й аргументовано відмінності у трактуванні понять «самостійна навчальна діяльність» і «самостійна робота», при цьому останню представлено в якості комплексного інтегративного педагогічного явища, що має динамічну ієрархічну структуру та являє собою провідну форму організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів [228].
    Дістали розробки й уточнення сутність, зміст й аспектні складові самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Самостійна навчальна діяльність студентів вищих педагогічних навчальних закладів є діяльністю (індивідуальною, груповою, колективною) тих, хто навчається, яка здійснюється у процесі навчальної роботи, за умови безпосереднього невтручання викладача, відповідає вимогам навчальних планів і програм вищого педагогічного навчального закладу, спрямована на організацію й реалізацію процесу пізнання, засвоєння певного досвіду відповідно до завдань підготовки майбутнього вчителя [229; 231].
    Виходячи з дихотомії даної діяльності її суб’єкт характеризується двоаспектністю, коли студент вищого педагогічного навчального закладу виступає в ролі того, хто здійснює діяльність, і в ролі того, на кого цю діяльність і її результат спрямовано, тобто одночасно й як той, хто навчає, і як той, хто навчається [219].
    2. Організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів є складною динамічною педагогічною системою, яка знаходиться в постійній взаємодії «система – системи», «система – система», «система – системні компоненти» з іншими феноменами цілісного педагогічного й освітнього процесу й тому передбачає широке й вузьке розуміння [231].
    У широкому теоретико-методологічному розумінні організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів є інтегративною комплексною системою педагогічного впливу на процеси САМО (самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації), що відбивається на здатності особистості до саморефлексії, яка зумовлює її самореалізацію й самовдосконалення на константному циклічному рівні.
    У вузькому розумінні з проекцією на практичну реалізацію організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів є оптимальним інтегративним використанням традиційних і новітніх інноваційних форм, методів і засобів навчання (викладачем і студентом), спрямованих на ефективне й результативне самостійне засвоєння знань і способів їх здобуття на рівні професійно-педагогічного, фахово-предметного, методичного й загальнокультурного аспектів [220].
    3. Систему організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів представлено в якості структурованої, інтегрованої сукупності взаємопов’язаних компонентів – педагогічної моделі, до якої включено: рівень реалізації процесів САМО студентів (самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління, самоорганізації), що виступає метою та запроектованим результатом організації самостійної навчальної діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі; власне дидактичну систему організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка включає форми, методи й засоби її організації; сукупність педагогічних умов, створення яких забезпечує підвищення результативності й ефективності функціонування моделі; методичне забезпечення самостійної навчальної діяльності та засоби педагогічної підтримки студентів вищих педагогічних навчальних закладів; системно-блочне структурування змісту самостійної навчальної діяльності на основі професіоналізації й індивідуалізації, яке передбачає максимальне використання міжпредметних зв’язків, урахування специфічних особливостей тієї чи іншої дисципліни, одного чи іншого блоку дисциплін; упорядковану сукупність навчальних задач задля організації й перебігу даної діяльності; механізми реалізації інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача і студентів [220].
    Педагогічна модель системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів визначається як єдність функціональних компонентів: мотиваційно-цільового; організаційно-структурного; процесуально-діяльнісного; контрольно-оцінювального; аналітико-прогностичного; рефлексивного й обумовлюється принципами організації самостійної навчальної діяльності, які, у свою чергу, виходять із необхідності інтегративного комплексного системного впливу на процеси САМО студентів. Серед них: принцип самостійності у професійно-педагогічній спрямованості як системоутворювальний, а також сукупність конкретних принципів – гуманізації й гуманітаризації; наступності; науковості; свідомості й активності; системності, послідовності й раціональності; доступності й достатнього рівня складності; зв’язку теорії з практикою; професійно-педагогічної значущості знань; професійної компетентності [223].
    До провідних форм організації досліджуваної діяльності включено: самостійну роботу, різні види консультацій і науково-дослідницьку роботу студентів (індивідуальну й групову). До провідних методів віднесено: метод самостійного пошуку професійно-педагогічної інформації; самостійного дослідження виучуваного явища; використання сучасних інформаційних технологій; рефлексивного аналізу здійснюваної навчальної діяльності; самостійного узагальнення результатів і прогнозування. До головних засобів включено: засоби нових інформаційних технологій; інтенсифікації й активізації традиційних для вищої педагогічної школи форм і методів навчання й самонавчання; реалізації задачного підходу в навчанні; індивідуальні науково-дослідницькі завдання; іншомовного спілкування; інтерактивного спілкування викладачів і студентів із питань самостійної навчальної діяльності; ділові педагогічні ігри [229].
    4. Результативність й ефективність функціонування моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів забезпечується сукупністю педагогічних умов:
    1) Малтифакторне діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів (здатності до самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації) на рівні мотиваційно-цільового, організаційно-структурного, процесуально-діяльнісного, контрольно-оцінювального й аналітико-прогностичного аспектів.
    2) Професіоналізація й індивідуалізація змісту самостійної навчальної діяльності студентів на основі реалізації задачного підходу в організації навчання.
    3) Упровадження активних форм, методів і засобів навчання, спрямованих на формування вмінь самостійної навчальної діяльності, що забезпечують реалізацію інтегративної комплексної системи педагогічного впливу на процеси САМО (самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління й самоорганізації)[224].
    На основі теоретико-методологічного аналізу виділено в якості потенційних можливостей щодо реалізації процесів САМО студентів вищих педагогічних навчальних закладів сформованість у них умінь самостійної навчальної діяльності, здатності до самонавчання, педагогічних здібностей, умінь самооцінки, самоорганізації й самоконтролю. Це надало підставу для розробки механізмів забезпечення ефективності комплексного системного впливу на процеси САМО студентів у системі організації самостійної навчальної діяльності в рамках функціонування моделі [221; 222; 226; 227].
    5. Під ефективністю організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів визначено певний показник того, як у процесі організації та здійснення самостійної навчальної діяльності конкретні результати – рівень професійної підготовки студента, перетворюються на результати, що мають соціальну значущість – рівень самоактуалізації, самореалізації, самовдосконалення студента в майбутній педагогічній діяльності.
    Якісними критеріями ефективності впровадження педагогічної моделі у практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів є: мотиваційно-цільовий; змістовий; організаційний; діяльнісний; контрольно-оцінний; рефлексивно-прогностичний [218].
    Оцінку ефективності функціонування розробленої педагогічної моделі системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів показано у вигляді розгортання технології оцінки досліджуваного явища за кількісними та якісними ознаками чотирьох рівнів – оптимального, достатнього, критичного, недостатнього – як за кожним з критеріїв, так і цілісно з включенням методики малтифакторного діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів відповідно аспектів організації їх самостійної навчальної діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі [218].
    6. Доведено, що упровадження розробленої педагогічної моделі у практику роботи вищого педагогічного навчального закладу передбачає втілення визначальних факторів, що свідомо й ефективно впливають на формування особистості студента як майбутнього вчителя через організацію самостійної навчальної діяльності.
    Розгортанням технології є реалізація в певній часовій і змістовій послідовності організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів за функціональними компонентами педагогічної моделі, фазами, стадіями й етапами. Завершеність циклу діяльності визначається трьома фазами: фазою проектування; технологічною й рефлексивною фазами. Розроблену технологію організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів розглядаємо як адаптивну, циклічну, періодично повторювальну в горизонтальній і вертикальній площинах – на всіх рівнях і щаблях навчально-пізнавального процесу.
    Аналіз отриманих експериментальних даних підтвердив ефективність провідних принципів, функціональних і структурних компонентів педагогічної моделі та відповідної їй технології організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних начальних закладів, можливість переходу системи організації самостійної навчальної діяльності на оптимальний рівень функціонування, а також тісні кореляційні зв’язки між продуктивністю самостійної навчальної діяльності студентів і змістовим її наповненням, між динамікою сформованості операційних знарядь даної діяльності та її організацією: системно-блочним структуруванням змісту самостійної навчальної діяльності, рівнем організації інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії [218].
    Таким чином, розв’язання завдань дисертаційного дослідження зумовило досягнення його мети, однак не вичерпує всіх аспектів проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
    Подальшої розробки в окресленій науковій площині потребують питання генералізації змісту самостійної навчальної діяльності, засобів ефективного управління нормо-часовими витратами студентів в умовах збільшення обсягів самостійної роботи, ефективних шляхів упровадження засобів педагогічної підтримки студентів, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій і введення на їх основі новітніх форм самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования / Оксана Алексеевна Абдуллина. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М. : Просвещение, 1990. – 141 с.
    2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер / [пер. с нем. ; вступ. ст. A. M. Боковикова]. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 296 с.
    3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : підручник / Анатолій Миколайович Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.
    4. Альбуханова-Славская К. А. Типология личности и гуманистический подход / Ксения Александровна Альбуханова-Славская // Гуманистические проблемы психологической теории. – М. : Наука, 1995. – С. 27–48.
    5. Амяга Н. В. Методики для измерения личностной представленности в общении / Н. В. Амяга // Журнал практического психолога. – 1998. – № 1. – С. 42–53.
    6. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – [3-е изд.]. – СпБ. : Питер, 2001. – 288 с.
    7. Андреев А. А. Средства новых информационных технологий в образовании: систематизация и тенденции развития / А. А. Андреев // Основы применения информационных технологий в учебном процессе ВУЗов. – М. : ВУ, 1995. – С. 48–53.
    8. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / Валентин Иванович Андреев. – Казань : Изд-во Казан. университета, 1988. – 238 с.
    9. Андреев В. И. О структуре экспериментально-исследовательских заданий, обладающих развивающими функциями для малых групп учащихся / В. И. Андреев // Новые исследования в педагогических науках. – М. : 1975. – Вып. 2. – С. 11–13.
    10. Андриенко Е. В. Социальная психология : учеб. для вузов / Елена Васильевна Андриенко. – М. : Академия, 2008. – 263 с.
    11. Андрущенко Т. Ю. Психологические условия формирования самооценки в младшем школьном воздасте : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Татьяна Юрьевна Андрущенко. – М., 1979. – 161 с.
    12. Анисимова О. М. Самооценка в структуре личности студента : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.05 «Социальная психология» / О. М. Анисимова – Л., 1987. – 24 с.
    13. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [сост.
    Н. П. Каленеченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 635 с.
    14. Антропов В. А. Организация самостоятельной работы студентов / В. А. Антропов, Н. И. Шаталова. – Екатеринбург : Изд-во Урал. гос. ун-т путей сообщения, 2000. – 76 с.
    15. Аристова Л. П. Активность учения школьника / Людмила Павловна Аристова. – М. : Просвещение, 1968. – 139 с.
    16. Архангельский С. И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе / Сергей Иванович Архангельский. – М. : Высш. шк., 1976. – 200 с.
    17. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы : учеб.-метод. пособие / Сергей Иванович Архангельский. – М. : Высш. школа, 1980. – 368 с.
    18. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности / Владимир Георгиевич Асеев. – М. : Мысль, 1976. – 158 с.
    19. Асмолов А. Г. Психология личности / Александр Григорьевич Асмолов. – М. : МГУ, 1990. – 367 с.
    20. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика / Роберто Ассаджоли. – М. : REFL-book, 1994. – 261 с.
    21. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии и биологии / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М. : Мысль, 1964. – 416 с.
    22. Ахаян Т. К. Исследование аксиологических проблем воспитания учащихся / Тамара Константиновна Ахаян. – СПб. : Питер, 1997. – 98 с.
    23. Ашин Г. К. Теоретические основы элитологии образования / Г. К. Ашин, Л. Н. Бережнова [и др.]. – М. : Наука, 1998. – 250 с.
    24. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения (Общедидактический аспект) / Юрий Константинович Бабанский. – М. : Педагогика, 1977. – 252 с.
    25. Бабыкина Н. Н. Диалектика творческой и репродуктивной деятельности в системе культуры : автореф. на соиск. уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.13 «философия культуры» / Н. Н. Бабыкина – СПб., 1992. – 19 с.
    26. Байденко В.И. Компетентностный поход к проектированию государственных образовательных стандартов высшего профессионального образования : методическое пособие / Валентин Иванович Байденко. – М. : ИЦКПС, 2005. – 120 с.
    27. Балл Г. А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект / Георгий Алексеевич Балл. – М. : Педагогика, 1990. – 184 с.
    28. Бандура А. Принципы социального научения / А. Бандура, Р. Уолтерс // Современная зарубежная социальная психология. – М. : Из-во МГУ, 1984. – С. 55-60.
    29. Барановская Т. А. Формирование самоконтроля в учебной деятельности студентов : дис. канд. психол. наук : 19.00.13 / Татьяна Артуровна Барановская. – М., 1989. – 184 с.
    30. Батурина Г.И. К вопросу о сущности критериев эффективности обучения / Г. И. Батурина // Новые исследования в педагогических науках. – М., 1973. – Вып. 7. – С. 26–27.
    31. Бем И. Продуктивное обучение: слагаемые системы / И. Бем, Й. Шнайдер // Школьные технологии. – 1999. – № 4. – С. 59-78.
    32. Бережнова Л. Н. Профессиональный самоанализ студента как особая проблема педагогического вуза (в аспекте гуманитаризации образования) / Л.Н.Бережнова // Проблемы гуманитаризации образования. – СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена. – 1999. – С. 65–80.
    33. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Роберт Бернс. – М. : Прогресс, 1986. – 422 с.
    34. Беспалько В. П. Педагогические и прогрессивные технологии обучения / Владимир Павлович Беспалько. – М. : Новая школа, 1995. – 336 с.
    35. Бех І. Д. Принципи сучасної освіти / І. Д. Бех // Світ виховання. – 2005. – № 5 (12). – С.7–11.
    36. Бібік Н. Проблеми наукового забезпечення модернізації загальної середньої освіти / Н. Бібік // Педагогіка і психологія. – 2008. – №1. – С. 40–46.
    37. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / заг. ред. О. В. Овчарук – К. : К.І.С., 2004. – 112 с.
    38. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
    39. Божович Л. И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Лидия Ильинична Божович / [под общ. ред. ;
    с предисл. Д. И. Фельдштейна]. – [2-е изд.] – М. : Междунар. пед. академия, 1995. – 209 с.
    40. Бойко Н. І. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. І. Бойко. – К. : 2008. – 27 с.
    41. Бокуть Б. В. Вузовское обучение: проблемы активизации /
    Б. В. Бокуть [и др.]. – Мн. : БИ, 1989. – 108 с.
    42. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти : навч. посібник [для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти] / Ярослав Якович Болюбаш. – К. : КОМПАС, 1997. – 64 с.
    43. Бондар В. І. Дидактика : навч. посіб. / Володимир Іванович Бондар. – К. : Либідь, 2005. – 264 с.
    44. Бондаревская Е. В. Теория и практика личностного образования / Евгения Васильевна Бондаревская. – Ростов-на-Дону : Учитель, 2000. – 320 с.
    45. Бондаревский В. Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию : кн. для учителя / Владислав Борисович Бондаревский. – М. : Просвещение, 1985. – 144 с.
    46. Бордовская Н. В. Педагогика : учебник для вузов /
    Н. В. Бордовская, А. А Реан. – СПб. : Питер, 2000. – 304 с.
    47. Боцманова М. Э. Показатели и уровни рефлексии в оценке и самооценке качеств личности. Сообщ. 1 : Характеристика показателей рефлексии в оценке и самооценке качеств личности / М. Э. Боцманова,
    А. В. Захарова // Новые исследования в психологии – 1983. – № 2/29/. –
    С. 45–48.
    48. Братченко С. Л. Экзистенциальная психология глубинного общения: уроки Джеймса Бюджентала / Сергей Леонидович Братченко. – М. : Смысл, 2001. – 197 с.
    49. Брушлинский А. В. О формировании психического / Андрей Владимирович Брушлинский // Психология формирования и развития личности / [ред. Л. И. Анцыферовой]. – М. : Наука, 1981. – С. 106–126.
    50. Бугрий Е. В. Теория и практика формирования интеллектуальных умений школьников / Елена Владимировна Бугрий. – К. : Деміур, 2004. – 308 с.
    51. Буланова-Топоркова М. В. Педагогика и психология высшей школы : учебное пособие. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. – 544 с.
    52. Буряк В. К. Активность и самостоятельность учащихся в познавательной деятельности / В. К. Буряк // Педагогика. – 2007. – № 8. –
    С. 71–78.
    53. Буряк В. К. Педагогічна культура: теоретико-методологічний аспект / Володимир Костянтинович Буряк. – К. : Деміур. – 2005. – 232 с.
    54. Буряк В. К. Система дидактичних умов ефективної організації навчальної пізнавальної діяльності / В. К. Буряк // Рідна школа. – 2007. – № 5. – С. 25–27.
    55. Буряк В. К. Умови та засоби самоосвіти студентів / В. К. Буряк // Вища школа. – 2002. – № 6. – С. 18–29.
    56. Вадюшин В. А. Педагогические проблемы самоконтроля в обучении и эффективности применения ТСО для его реализации : дис. … канд. пед. наук. : 13.00.01 / Владимир Александрович Вадюшин. – Минск, 1978. – 195 с.
    57. Вазина К.Я. Природно-рефлексивная технология саморазвития человека / Кима Яковлевна Вазина. – М. : Изд-во Мос. гос. ун-т печати, 2000. – 250 с.
    58. Васильченко Л. В. Професійна компетентність керівника школи / Л. В. Васильченко, І. В. Гришина. – Х. : Основа, 2006. – 208 с.
    59. Вахрушева Т. А. Формирование у будущих учителей учений вариативного самоконтроля учебной деятельности в процессе их педагогической подготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Тамара Александровна Вахрушева. – Челябинск, 1995. – 162 с.
    60. Веберг Т.И. Педагогические условия развития познавательной самостоятельности у будущих учителей математики : дис. … канд. пед. наук. : 13.00.08 / Тамара Ивановна Веберг. – Липецк, 1999. – 148 с.
    61. Великий тлумачний словник сучасної української мови /
    [ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь, 2002. – 1440 с.
    62. Вершловский С. Г. Взрослый как субъект образования /
    С. Г. Вершловский // Педагогика. – 2003. – № 8. – С. 3–8.
    63. Виктор Александрович Штофф и современная философия науки : [сборник] / ред.-сост. Ю. М. Шилков. – СПб. : Из-во С.-Петербургского ун-та, 2007. – 461 с.
    64. Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закл.] / Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2002. – 576 с.
    65. Володько В. М. Індивідуалізація і диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз / В. М. Володько // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 4. – С. 9–17.
    66. Володько В. М. Самостійна пізнавальна діяльність студентів: методичні рекомендації / В. М. Володько, І. С. Дмитрик, Т. В. Іванова. – К. : ІСДО, 1993. – 52 с.
    67. Волынка Г. И. О некоторых закономерностях самореализации и самореализующейся личности / Г. И. Волынка // Проблема самореализации личности в педвузе и общеобразовательной школе : тезисы докладов межвуз. науч. конф. – К. : КГПИ им. М. П. Драгоманова, 1990. – С. 12–14.
    68. Воронцова Ж. В. Самореалізація особистості старшокласника у процесі диференційованої навчальної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Ж. В. Воронцова. – Х., 2008. – 23 с.
    69. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века / Борис Львович Вульфсон. – М. : Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.
    70. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Лев Семенович Выготский : [под. ред. В.В.Давыдова]. – М. : Педагогика, 1991. – 479 с.
    71. Выготский Л. С. Проблемы развития психики // Собрание сочинений : в 6-ти т. / Лев Семенович Выготский ; [под ред.
    А. М. Матюшкина]. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 2-3. – 368 с., ил. – (Акад. пед. наук СССР).
    72. Вяткин Л. Г. Самостоятельность учащихся на уроках русского языка : пособие к спецкурсу / Леонид Григорьевич Вяткин. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. ун-т, 1993. – 130 с.
    73. Габай Т. В. Учебная деятельность и ее средства / Татьяна Васильевна Габай. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 255 с.
    74. Газман О. С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационная проблема / Олег Семенович Газман // Новые ценности образования: десять концепций и эссе / [ред. Н. Б. Крылова]. – М., 1995. – Вып. 3. – С. 58–69.
    75. Гальперин П. Я. Введение в психологию : учебное пособие для вузов / Петр Яковлевич Гальперин. – М. : Книжный дом «Университет», 1999. – 332 с.
    76. Гальперин П. Я. Зависимость обучения от типа ориентировочной деятельности / П. Я. Гальперин, Н. Ф. Талызина. – М. : Изд-во МГУ, 1968. – 238 с.
    77. Ганелин Ш. И. Дидактический принцип сознательности / Шолом Израилевич Ганелин. – М. : АПН РСФСР, 1961. – 78 с.
    78. Гарунов М. Г. Самостоятельная работа студентов / М. Г. Гарунов, П. И. Пидкасистый. – М. : Знание, 1978. – 325 с.
    79. Гершунський Б. С. Дидактическая прогностика / Борис Семенович Гершунський. – К. : Вища шк., 1979. – 240 с.
    80. Гилюн О. В. Самостійна робота студентів у світлі принципів Болонського процесу / О. В. Гилюн // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. – Житомир, 2007. – С. 5–7.
    81. Глинский Б. А. Методология науки: когнитивный анализ : учеб. пособие / Б. А. Глинский, О. Е. Баксанский. – М. : Альтекс, 2001. – 188 с.
    82. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений / Леонид Яковлевич Гозман. – М. : Изд–во МГУ, 1987. – 315 с.
    83. Гозман Л. Я. Самоактуализационный тест / Л. Я. Гозман,
    М. В. Кроз, М. В. Латинская. – М. : Рос. пед. агентство, 1995. – 43 с.
    84. Голант Е. Я. О развитии самостоятельности и творческой активности учащихся в процессе обучения / Евгений Яковлевич Голант. – Казань : Татарское кн. из-во, 1971. – 134 с.
    85. Голубчиков А. Я. Самоопределение индивида (социально-философский анализ) : дис. … д-ра филос. наук : спец. 09.00.13 / Анатолий Яковлевич Голубчиков. – Екатеринбург, 1993. – 328 с.
    86. Гоноболин Ф. Н. Книга об учителе / Федор Никандрович Гоноболин. – М. : Просвещение, 1965. – 260 с.
    87. Гончаренко С. У. Проблеми гуманітаризації змісту шкільної освіти / С. У. Гончаренко // Педагогічна газета. – 2001. – № 5. – С. 3–6.
    88. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устинович Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
    89. Грабар Г. А. Теоретична модель розвитку пізнавальної самостійності студентів / Г. А. Грабар // Вересень. – 2003. – № 3. – С. 51–55.
    90. Границкая А. С. Научить думать и действовать / Антонина Степановна Границкая. – М. : Просвещение, 1991. – 172 с.
    91. Граф В. Основы организации учебной деятельности и самостоятельной работы студентов : учебн.-метод. пособие / В. Граф,
    И. И. Ильясов, В. Я. Ляудис. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 79 с.
    92. Грачёв В. В. Теоретические основы персонализации образовательного процесса в высшей школе : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Владимир Викторович Грачев. – М., 2007. – 39 с.
    93. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти) / Валентина Миколаївна Гриньова. – Х. : Основа, 1998. – 300 с.
    94. Гришаева Л. И. Введение в теорию межкультурной коммуникации / Л. И. Гришаева, Л. В. Цурикова. – М. : Академия, 2006. – 336 с.
    95. Громцева А. К. Формирование у школьников готовности к самообразованию / Ангелина Константиновна Громцева. – М. : Просвещение, 1983. – 145 с.
    96. Грязнов Б. С. Логика, рациональность, творчество / Борис Семенович Грязнов. – [изд. 2]. – М. : Академия, 2002. – 256 с.
    97. Гузій Н.В. Категорія професіоналізму в теорії і практиці підготовки майбутнього педагога : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» /
    Н. В. Гузій. – К., 2007. – 42 с.
    98. Гуляєва Т. О. Про зміст і мотивацію самоосвітньої діяльності молоді / Т. О. Гуляєва // Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Херсон : ХДУ, 2005. – Вип. 38. – С. 71–75.
    99. Гусак П. М. Підготовка учителя: технологічні аспекти / Петро Миколайович Гусак. – Луцьк : ВДУ, 1999. – 276 с.
    100. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения / Василий Васильевич Давыдов. – М. : ИНТОР, 1996. – 544 с.
    101. Дайри Н. Г. Основное усвоить на уроке : книга для учителя / Нейт Георгиевич Дайри. – М. : Просвещение,1987. – 192 с.
    102. Данилов М. А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения / М. А. Данилов // Советская педагогика. – 1961. – №8. – С. 31–36.
    103. Демидова И. Ф. Развитие психологической компетентности студентов – будущих учителей : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Возрастная и педагогическая психология» /
    И. Ф. Демидова. – СПб., 1993. – 20 с.
    104. Демченко О. М. Педагогічна діагностика як засіб оптимізації самостійної навчальної діяльності студентів медичних коледжів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 «Теорія навчання». – Х., 2008. – 23 с.
    105. Джидарьян И. А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности / И. А. Джидарьян // Теоретические проблемы психологии личности / ред. Л. І. Анцыферовой. – М. : МГУ, 1974. – С. 147–149.
    106. Дидактика современной школы / ред. В. А. Онищука. – К. : Радянська школа, 1987. – 351 с.
    107. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / Адольф Дистервег. – М. : Учпедгиз, 1956. – 374 с.
    108. Домбровецкая Г. Особенности учебной самоорганизации иностранных студентов : дис. … канд. пед. наук. 13.00.01 / Гражина Домбровецкая. – Л., 1987. – 243 с.
    109. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / Владимир Николаевич Дружинин. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 368 с.
    110. Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении / Виталий Кузьмич Дьяченко. – М. : Просвещение, 1991. – 192 с.
    111. Дьяченко М. И. Психология высшей школы / М. И. Дьяченко,
    Л. А. Кандыбович. – Минск : Изд-во БГУ, 1993. – 325 с.
    112. Евдокимов В. И. Повышение эффективности обучения средствами наглядности: [для студентов, изучающих спецкурс по педагогике] : учеб. пособие / Владимир Иванович Евдокимов. – Х. : ХГПИ, 1989. – 183 с.
    113. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя / Самсадин Бутохович Елканов. – М. : Просвещение, 1989. – 189 с.
    114. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся в процессе обучения / Борис Петрович Есипов. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1961. – Вып. 115. – С. 5–37.
    115. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроках / Борис Петрович Есипов. – М. : Педагогика, 1961. – 178 с.
    116. Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія : навч. посібник / Микола Борисович Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.
    117. Жарова Л. В. Учить самостоятельности : [кн. для учителя] / Лидия Владимировна Жарова. – М. : Просвещение, 1993. – 203 с.
    118. Журавлев В. И. Педагогика : учеб. пособие / Журавлев В. И. [и др.] ; ред. П. И. Пидкасистый. – М. : Академия, 1995. – 637 с.
    119. Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / Владимир Ильич Загвязинский. – М. : Академия, 2001. – 192 с.
    120. Занюк С. С. Психологія мотивації : навч. посібник / Сергій Степанович Занюк. – К. : Либідь, 2002. – 304 с.
    121. Заскалєта С. Г. Організація самостійної пізнавальної діяльності студентів сільськогосподарського інституту (за матеріалами вивчення іноземних мов) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Світлана Григорівна Заскалєта. – К., 2000. — 167 с.
    122. Захарова А. В. Генезис самооцінки : автореф. на соиск. уч. степени д-ра психол. наук : спец. 19.00.07 «Возрастная и педагогическая психология» / А. В. Захарова. – М., 1989. – 42 с.
    123. Звездкина Э. Ф. Теория философии / Э. Ф. Звездкина и др. – М. : Изд-во Эксмо, 2004. – 448 с.
    124. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / Андрей Григорьевич Здравомыслов. – М. : Политиздат, 1986. – 223 с.
    125. Зеер Э. Ф. Психология профессионального образования. Практикум : учеб. пособие [для студ. учр. высш. проф. образования] / Эвальд Фридрихович Зеер. – М. : Академия, 2008. – 144 с.
    126. Зеленкова Н. І. Формування пізнавальної самостійності старшокласників у навчальному процесі / Н. І. Зеленкова // Педагогіка вищої та середньої школи : [зб. наук. праць]. – Кривий Ріг : КДПУ, 2005. – Вип. 13. – С. 247-252.
    127. Зимняя И. А. Педагогическая психология : учеб. пособие / Ирина Алексеевна Зимняя. – Ростов н/Д. : Феникс, 1997. – 480 с.
    128. Зиновьев С. И. Учебный процесс в советской высшей школе / Сергей Иванович Зиновьев. – М. : Высшая школа, 1975. – 316 с.
    129. Зинченко В. П. Мир образования и образование миров /
    В. П. Зинченко // Вопросы философии. – 1997. – № 2. – С. 8–15.
    130. Зязюн І. А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу / І. А. Зязюн // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 8–12.
    131. Зязюн І. А. Діалектика змісту освіти і змісту учіння / І. А. Зязюн // Педагогіка вищої та середньої школи : спец. випуск «Проблеми і перспективи культурологічної особистісно-орієнтованої освіти : [зб. наук. праць]. – 2003. – № 6. – С. 32–40.
    132. Зязюн І. А. Краса педагогічної дії / І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. – К. : Укр.-фінс. ін-т менедж. і бізнесу, 1997. – 302 с.
    133. Зязюн Л. Гуманістична парадигма освіти і виховання / Л. Зязюн // Вища школа України. – 2002. – № 3. – С. 111–113.
    134. Зязюн Л. І. Теоретичні засади розвитку і саморозвитку особистості в освітній системі Франції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л. І. Зязюн. – К., 2008. – 38 с.
    135. Идинов А. А. Самореализация личности в внепроизводственной сфере общества: (Онтол. и гносеол. анализ) : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.13 «Философия культуры» / А. А. Идинов. – Фрунзе, 1990. – 20 с.
    136. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин. – М. : СПб. : Питер, 2000. – 512 с.
    137. Ильина Т. А. Педагогика: Курс лекций : учеб. пособие [для студентов пед. ин-тов] / Татьяна Андреевна Ильина. – М. : Просвещение, 1984. – 496 с.
    138. Ильина Т. А. Структурно-системный подход в обучении / Татьяна Андреевна Ильина. – М. : Знание, 1972. – Вып.1, 2, 3. – 72 с.
    139. Ильясов И. И. Структура процесса учения / Ислам Имранович Ильясов. – М. : Изд-во МГУ, 1986. – 198 с.
    140. Иоганзен Б. Г. Педагогическая деятельность и научная организация труда / Бода Германович Иоганзен. – Томск : Томск. ун-т, 1973. – 61 с.
    141. Ительсон Л. Б. Психологические основы обучения. Вып. І : Эмпирическое и теоретическое мышление / Лев Борисович Ительсон. – М. : Знание, 1972. – 259 с.
    142. Кабанова-Меллер Е. Н. Учебная деятельность и развивающее обучение / Евгения Николаевна Кабанова-Меллер. – М. : Знание, 1981. – 96 с.
    143. Каган М. С. Философская теория ценности / Моисей Самойлович Каган. – СПб. : Петрополис, 1997. – 204 с.
    144. Каджаспирова Г. М. Педагогический словарь /
    Г. М. Каджаспирова, А. Ю. Каджаспиров. – М. : Академия, 2000. – 176 с.
    145. Калина Н. Ф. Вопросник САМОАЛ. Адаптация «Самоактуализационного теста» / Н. Ф. Калина, А. В. Лазукин // Журнал практического психолога. – 1998. – № 1. – С. 14–22.
    146. Капрара Дж. Психология личности / Дж. Капрара, Д. Сервон. – СПб. : Питер, 2003. – 640 с.
    147. Карсонов В. А. Система мониторинга самостоятельной познавательной деятельности учащихся / В. А. Карсонов // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2007. – №5. – С. 14–16.
    148. Кирсанов А. А. Учить учиться – основа активизации познавательной деятельности учащихся / А. А. Кирсанов // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. – Казань, 1969. – Вып. № 67. – С. 18–31.
    149. Класична педагогіка : навч. посібник / Л. С. Нечепоренко,
    Я. В. Подоляк, В. Г. Пасинок. – Х. : Основа, 1998. – 420 с.
    150. Климов Е. А. Психология труда как область знания, отрасль науки, учебная дисциплина и профессия / Е. А. Климов // Вопросы психологии. – 1983. – № 1. – С. 102–108.
    151. Клинберг Л. Проблема теории обучения : [пер. с нем.] / Лотар Клинберг. – М. : Педагогика, 1984. – 256 с.
    152. Князян М. О. Система формування самостійно-дослідницької діяльності майбутніх учителів іноземних мов у процесі ступеневої підготовки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М. О. Князян. – Одеса, 2007. – 45 с.
    153. Кобильнік Л. М. Психологічні особливості самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія». – К., 2007. – 21 с.
    154. Ковалев А. Г. Психология личности / Александр Григорьевич Ковалев. – М. : Просвещение, 1969. – 391 с.
    155. Ковалев В. И. Мотивационная сфера личности и ее динамика в процессе профессиональной подготовки / В. И. Ковалев, В. Н. Дружинин // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3. – № 6. – С. 25–32.
    156. Коган Л. Н. Человек и его судьба / Лев Наумович Коган. – М. : Мысль, 1988. – 215 с.
    157. Козаков В. А. Теория и методика самостоятельной работы студентов : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Виталий Андреевич Козаков. – К., 1991. – 386 с.
    158. Козяр М. М. Методичне забезпечення графічної підготовки спеціаліста у вищому закладі освіти (на прикладі немашинобудівних спеціальностей) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)