МЕТОДИКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ




  • скачать файл:
  • Название:
  • МЕТОДИКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
  • Альтернативное название:
  • МЕТОДИКА ИНДИВИДУАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ ИСТОРИИ МАТЕМАТИКИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УНИВЕРСИТЕТОВ
  • Кол-во страниц:
  • 228
  • ВУЗ:
  • Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені М.П. ДРАГОМАНОВА

    На правах рукопису


    ГОДОВАНЮК Тетяна Леонідівна

    УДК 51(09)(07)


    МЕТОДИКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ


    13.00.02 – теорія та методика навчання (математика)


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук


    Науковий консультант:
    Бевз Валентина Григорівна
    доктор педагогічних наук, доцент


    Київ – 2008







    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………..…………………... 3
    ВСТУП……..………………………………………………………………
    РОЗДІЛ 1
    ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ………….
    1.1. Індивідуальна формa навчання та її «похідні».……………………..
    1.2. Стан розробки проблеми дослідження в літературі та у практиці
    навчання в університеті ………………………………………………
    1.3. Психолого – педагогічні особливості індивідуального навчання історії математики ……………………………………….....................
    1.4. Концепція індивідуального навчання історії математики в
    педагогічному університеті …………………………………………..
    Висновки до розділу 1 ………………………………………………..
    РОЗДІЛ 2
    ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
    2.1. Індивідуальний підхід до пропедевтичного ознайомлення студентів з історією математики …………………………………….
    2.2. Використання індивідуальної форми навчання для систематичного курсу історії математики ……………………………………………..
    2.3. Контроль і оцінювання знань і умінь студентів з історії математики в умовах індивідуалізації навчання……………………………………..
    2.4. Індивідуальне навчання історії математики в процесі науково-дослідницької роботи студентів ……………………………………..
    2.5. Організація та результати педагогічного експерименту ……………
    Висновки до розділу 2………………………………………………..
    ВИСНОВКИ…………………………………………………………..…...
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….
    ДОДАТКИ………………………………………………………................. 4








    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Освіта сьогодні – це один із найважливіших чинників розвитку цивілізації взагалі і людства зокрема. Вона покликана підготувати учнів, студентів, майбутніх фахівців до активної участі у соціальному житті та створити умови для розвитку їх особистостей. У системі вищої освіти одне з центральних місць відводиться педагогічній освіті. Її фахівці реалізують державну політику стосовно навчання і виховання підростаючого покоління, забезпечують функціонування інших освітянських ланок, здійснюють наступність і неперервність навчання. Така різноманітна і багатогранна діяльність педагогічних працівників висуває високі вимоги до їх підготовки. Сучасний учитель, або інший фахівець у галузі педагогічної освіти повинен мати високий рівень інтелекту, компетентно й оригінально мислити, генералізувати існуючі та продукувати власні ідеї, знаходити способи розв’язання проблем та шляхи здійснення прогресивних перетворень, проявляти ініціативність і творчість. Для дотримання зазначених вище вимог і підготовки високоосвіченого і конкурентноздатного вчителя необхідно суттєво змінити форми і методи навчання в педагогічному університеті. Підтвердженням цьому є низка суперечностей, які з’явилися і поступово загострюються в умовах приєднання України до Болонського процесу. А саме:
    1. Необхідність професійно-особистісного розвитку майбутнього педагога і дотримання колективних і групових форм навчання майбутніх учителів математики.
    2. Запровадження кредитно-модульної системи навчання в педагогічних університетах і відсутність індивідуальних навчальних планів для студентів.
    3. Збільшення обсягу навчального матеріалу що виноситься для самостійного опрацювання студентами і відсутність належного методичного забезпечення.
    4. Запровадження в сучасних школах новітніх мультимедійних навчальних технологій та нового покоління дидактичних засобів і недостатня підготовка студентів до їх створення і використання у навчальному процесі.
    5. Активізація науково-дослідницької роботи учнів у школах і пасивне ставлення до організації та проведення наукових досліджень студентами в університеті.
    6. Необхідність модернізації освітньої діяльності педагогічних університетів і недостатня теоретична розробленість проблеми індивідуального навчання в наукових дослідженнях.
    Аналіз цих суперечностей вказує на те, що в умовах входження України до Болонського процесу особливої актуальності набуває п р о б л е м а запровадження індивідуального підходу до навчання у процесі підготовки майбутніх учителів.
    Головне завдання сучасного педагогічного університету – навчити студента вчитись, підготувати його до неперервного самостійного навчання впродовж усього життя. Такий підхід до розуміння педагогічної освіти змінює функції студента і функції викладача. Перший повинен разом із засвоєнням необхідного комплексу знань розвивати в собі здатність, навички і вміння самостійно підвищувати рівень знань і оволодівати науковим методом пізнання. Другий же, відповідно,  допомагати першому навчитися вчитися. Оскільки студенти мають різні здібності та можливості, то виникає необхідність в певній мірі індивідуалізувати навчання майбутніх учителів. За цих умов у студента формуються і розвиваються такі необхідні якості, як: самостійність, ініціативність, творчість, упевненість, спрямованість, дослідницький стиль діяльності, культура пошуку і праці. А це і є те, що так необхідно майбутньому фахівцеві.
    Теорією і практикою показано, що знання, засвоєні в процесі самостійної активної пізнавальної діяльності студентів, мають значну перевагу порівняно із знаннями, отриманими в готовому вигляді. Більше того, розвитку здібностей сприяє переважно та діяльність, яка виникає на ґрунті позитивних емоцій. Отримані у такий спосіб знання, розширюючись і поглиблюючись, швидше переходять у переконання студентів, стають знаряддям їх мислення та практичної діяльності, а згодом розвиваються до рівня компетентності. Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. В навчальній діяльності важливо, щоб студенти не просто запам’ятовували, учили, а й могли самостійно здобувати знання. З метою створення оптимальних умов для отримання певного освітнього рівня, який відповідає здібностям, потребам і можливостям особистості, а також розвитку її нахилів, таланту та інтелекту, у ВНЗ організовується індивідуальне навчання.
    Проблема використання індивідуального підходу до навчання у вищій школі знайшла широке відображення в дослідженнях педагогів, психологів та методистів. Їх роботи стосуються як загальних положень індивідуального навчання, так і окремих його аспектів:
    - індивідуалізації навчання (В. М. Володько [53], [54], М.М. Солдатенков [56], В. Гашимова [64], Н.С. Завізєна [111], [112], Т.А. Некрасова [176], В.В. Одинцов [182], Г.М. Коберник [131], М.А. Мартинович [154], М.І. Махмутов [155], Т.Д. Мішковська [164], Н.Д. Соловйова [235], А.Л. Стеблецький [237], І.Е. Унт [243], [244]);
    - використання індивідуальної та індивідуально-творчої роботи (Л. В. Кондратова [135], В.К. Буряк [41], В.Г. Моторіна [169]);
    - здійснення індивідуального підходу (C.М.Овчаров [181], М.М. Сосяк [236], І.А. Шайдур [252], А.О. Кірсанов [127]);
    - індивідуалізованого навчання (А.О. Богопольський [29], Н.С. Завізєна [112], Л.Є. Смалько [231], Л.А. Липова [194]);
    - технології індивідуального навчання (Ю. Макаров [149], Л.А. Липова [194]);
    - формування індивідуального стилю діяльності в процесі навчання (В.С. Мерлін, В.А. Климов [159]).
    Окремі аспекти індивідуалізації навчання математики в школі розглядалися в дисертаційних дослідженнях Г.О. Данилочкіної [98], А. Анелаускене [10].
    Проблему індивідуалізації навчання у педагогічному університеті в кандидатських дисертаціях досліджували:
    - Л. Є. Смалько (Індивідуалізоване навчання в системі підготовки майбутнього педагога у США, 2000).
    - Н. С. Завізєна (Дидактичні умови індивідуалізації навчального процесу на основі використання комп’ютерів у педагогічному університеті, 2003).
    - Ж. В. Ковалів (Формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін, 2005).
    - С. М. Овчаров (Індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики, 2005).
    - П. С. Носов (Інтелектуальне формування індивідуальної траєкторії навчання студента, 2007).
    В той же час проблема використання індивідуальної форми навчання предметів математичного циклу в педагогічних університетах спеціально не досліджувалася. У повному обсязі це стосується історії математики також.
    Курс історії математики корисний кожному студентові, а для майбутнього педагога він необхідний як для вироблення цілісного світогляду, так і для роботи в школі. Знання шляхів і умов формування основних математичних наук не лише розширює світогляд майбутнього педагога, а й покращує його фахову майстерність. В педагогічних університетах курс історії математики різноманітний за змістом і великий за обсягом, але, на жаль, на його вивчення відводиться мало годин за навчальним планом. Ефективна організація індивідуального навчання історії математики підвищує результативність навчання, сприяє інтелектуальному розвитку та творчій активності студентів, стимулює їх науково-дослідницьку роботу.
    У вищій школі науково-дослідницька діяльність студентів завжди була однією із важливих і необхідних складових підготовки висококваліфікованих фахівців. Без перебільшення можна стверджувати, що через студентську науково-дослідницьку роботу пройшли всі відомі вчені. Специфіка і структура математичної освіти в педагогічних університетах відкривають перед студентом широкі можливості для індивідуального вивчення історії математики (пропедевтичного і систематичного) протягом усього навчання в університеті, використання її в науково-дослідницькій роботі та подальшій фаховій діяльності, розширення, узагальнення та систематизації отриманих раніше знань у післядипломній освіті.
    Особливості навчання історії математики в школі та університеті досліджували: В.Г. Бевз [19], [20], С.В. Бєлобродова [24], О.М. Боголюбов [27], О.І. Бородін [32], Л.М. Вивальнюк, М.Я. Ігнатенко [50], Н.О. Вірченко [51], Б.В. Гнеденко [70], А.Г. Конфорович [138], Г.О. Михалін [162], В.Ю. Назаров [172], А.О. Розуменко [161], А.Є. Томілова [240], М.І. Шкіль [261], М.В. Шмигевський [262].
    Фундаментальне і багатоаспектне дослідження стосовно вивчення історії математики майбутніми вчителями проведено В.Г. Бевз. В її роботах [19], [20] розроблено концепцію вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу, а також методичну систему навчання систематичного курсу історії математики. В той же час у висновках до дисертації зазначається, що дослідження потребує подальшого розвитку, а одним із перспективних напрямів визначено «методику індивідуального навчання історії математики» [20]. Тут і далі під індивідуальним навчанням історії математики розуміється одна із форм організації навчання, яка не замінює традиційну лекційно-практичну систему, а доповнює та урізноманітнює її.
    Усе це вказує на актуальність проблеми дослідження на сучасному етапі розвитку вищої освіти, а недостатня її розробка в науковій літературі і на практиці обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження: “Методика індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема, що розглядається в дисертації, пов’язана з тематичними планами науково-дослідної роботи кафедри математики і теорії та методики навчання математики Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Теорія та технологія навчання і виховання в системі народної освіти”.
    Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 4 від 17.11.2004) у формулюванні «Методичне забезпечення індивідуальної форми навчання історії математики студентів педагогічних університетів», узгоджена в редакції «Методика індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів» рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 22.02.2005) та перезатверджена у даній редакції вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ( протокол № 9 від 27.02.2006).
    Об'єкт дослідження – процес підготовки майбутніх учителів математики в педагогічних університетах.
    Предмет дослідження – індивідуальне навчання історії математики у педагогічних університетах.
    Мета дослідження – побудувати і науково обґрунтувати систему індивідуального навчання історії математики у педагогічних університетах та розробити її методичне забезпечення.
    Гіпотеза дослідження – якщо традиційне навчання історії математики в педагогічному університеті доповнити спеціально побудованою і науково обґрунтованою системою індивідуального навчання з відповідним методичним забезпеченням, то це сприятиме:
    - підвищенню рівня знань студентів з історії математики та інших дисциплін математичного циклу;
    - ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету та їх консультаційно-коригуючої діяльності;
    - формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоактуалізації, самоудосконалення та неперервної освіти.
    Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:
    1. З’ясувати стан розробки проблеми в науково-методичній літературі та у практиці навчання історії математики в педагогічних університетах.
    2. Встановити психолого-педагогічні особливості індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів.
    3. Розробити концепцію індивідуального навчання історії математики в педагогічних університетах.
    4. Створити методичне забезпечення для практичної реалізації розробленої концепції в системі підготовки майбутніх учителів математики.
    5. Експериментально перевірити дієвість розробленої концепції та ефективність системи організації індивідуального навчання історії математики та її методичного забезпечення у педагогічних університетах.
    Для розв’язання поставлених завдань застосовувалися такі методи науково-педагогічних досліджень:
    - теоретичні – аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження (1.1 – 1.4 (тут і далі – підрозділи дисертації)), порівняння, систематизація та узагальнення існуючих шляхів і методів організації індивідуального навчання (1.2, 2.1 – 2.5), теоретичне проектування та моделювання навчального процесу (1.3, 1.4, 2.1 – 2.5).
    - емпіричні – педагогічне спостереження за процесом навчання студентів та аналіз їх навчальної діяльності, анкетування і тестування, бесіди зі студентами та викладачами; цілеспрямований педагогічний експеримент (констатуючий, пошуковий, формуючий) (2.5), систематизація та узагальнення власного досвіду організації індивідуального навчання історії математики в Уманському педагогічному університеті та результатів дослідження, проведених в інших університетах (2.1 – 2.4).

    Теоретико – методологічну основу дослідження становлять:
    - синергетична теорія, теорія пізнання, теорія особистості та її розвитку, теорія діяльності як чинника розвитку особистості; теорія навчання; основні методологічні, загальнонаукові та педагогічні підходи, закономірності, принципи і правила;
    - наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені історії та методології математики (О. М. Боголюбов [27], Б. В. Гнєденко [69], [70], В. В. Мадер [148], Ю. В. Павленко [187], К. А. Рибніков [214], [215]), організації процесу навчання у ВНЗ (А. М. Алексюк [4], С. І. Архангельський [12], А. А. Вербицький [48], В. М. Галузинський [62], І. В. Зайченко [113], З. І. Слєпкань [229], С. Д. Смірнов [233]), підготовці майбутніх учителів математики (Г. О. Михалін [162], Т. С. Полякова [201], З. І. Слєпкань [228]), навчанню історії математики (В.Г. Бевз [19] - [21], С. В. Бєлобородова [24], Л. М. Вивальнюк [50], Г. І. Глейзер [67], [68], Б. В. Гнєденко [70], С. С. Демидов [100], М. Я. Ігнатенко [118], С. М. Марков [149], К. А. Рибніков [214], [215], А. Є. Томилова [240]), використанню НІТ у навчальному процесі (М. І. Жалдак [108], В. І. Клочко [130], Н. В. Морзе [167], С. А. Раков [210], Ю. В. Триус [242]).
    - нормативні документи: Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Державна програма “Вчитель”; Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір; Галузеві стандарти вищої освіти та інші.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
    - побудовано модель індивідуального навчання студентів педагогічного університету;
    - розроблено і обґрунтовано концепцію індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів.
    Удосконалено:
    - систему організації індивідуального навчання історії математики;
    - систему контролю і оцінювання навчальних досягнень з історії математики та їх корекцію;
    - методичне забезпечення навчання історії математики.
    Подальшого розвитку дістали:
    - теоретичні засади визначення понятійного апарату індивідуального навчання історії математики;
    - психолого-педагогічні особливості індивідуального навчання взагалі та історії математики зокрема;
    - положення про необхідність і доцільність пропедевтичного індивідуального вивчення історії математики (під час навчання предметів математичного циклу, НДР студентів, педагогічної практики.
    Теоретичне значення дослідження визначається тим, що:
    - концептуально обґрунтовано необхідність запровадження індивідуального навчання історії математики для майбутніх учителів;
    - подано тлумачення термінів «індивідуальний підхід у навчанні», «індивідуалізація навчання», «індивідуалізоване навчання» і вказано взаємозв’язки між ними;
    - здійснено багатоаспектне тлумачення поняття «індивідуальне навчання»;
    - визначено психолого-педагогічні особливості індивідуального навчання історії математики;
    - сформульовано і обґрунтовано концепцію індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому:
    - деталізовано структуру індивідуального навчання (самостійна навчально-пізнавальна діяльність (як типова так і індивідуалізована) та навчання з викладачем (індивідуалізоване та типове));
    - розроблено в електронному варіанті і надано студентам для використання «Електронний довідник з історії математики»;
    - ініційовано проведення Всеукраїнської студентської конференції «Історія науки майбутньому вчителеві», організовано роботу двох таких конференцій «Українські імена в пантеоні світової науки» (2006) та «Історія науки у навчанні природничо-математичних дисциплін» (2008);
    - залучено студентів усіх курсів різних педагогічних та класичних університетів до участі у конференції і підготовки статей для Збірника матеріалів конференції;
    - запропоновано матеріали для використання історії математики під час проходження студентами педагогічної практики у вигляді навчального посібника «Методичні вказівки щодо використання історичних матеріалів під час проходження педагогічної практики»;
    - розширено використання «Intel@» в проектній діяльності студентів під час вивчення методики математики;
    - для курсу «Історія математики» розроблено матеріали для комплексного контролю знань та критерії оцінювання всіх видів навчальної роботи студентів згідно кредитно-трансферної системи ECTS.
    Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечуються узгодженістю його вихідних положень з фундаментальними концепціями навчання і розвитку особистості, ґрунтовним аналізом загальнонаукових, психолого-педагогічних, математичних та історико-математичних досліджень; використанням методів дослідження, відповідних його меті та завданням; апробацією та експериментальною перевіркою основних положень дисертації; коректним кількісним і якісним опрацюванням емпіричних даних.
    Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження кожного з його етапів доповідались автором на наукових конференціях різного рівня: Міжнародній науково-методичній конференції «Евристичне навчання математики» (Донецьк, 2005), Всеукраїнській конференції «Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики» (Кривий Ріг, 2005), Всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми математичної освіти» (Черкаси, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Математична освіта в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє» (Київ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи» (Полтава, 2008), Всеукраїнській студентській конференції «Історія науки майбутньому вчителеві – 2008» (Умань, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційно-комунікаційні технології навчання» (Умань, 2008), IV Міжнародній конференції "Стратегия качества в промышленности и образовании» (Варна, 2008), на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (2005 – 2008), на засіданнях Українського науково-методичного семінару «Актуальні проблеми методики навчання математики» (Київ, 2006, 2008), на засіданнях кафедри вищої математики Уманського ДПУ імені Павла Тичини і кафедри математики, теорії та методики навчання математики Київського НПУ ім. М.П. Драгоманова (2006 – 2008 рік).
    Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1207/01 від 04.11.2008р.), Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського (довідка № 10/55 від 24.10.2008р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка № 04-11/896 від 23.10.2008р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка (довідка № 787 від 20.10.2008р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 4780/01-37/24 від 23.10.2008), Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 04-10/2002 від 22.10.2008р.), Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 1561 від 27.10.2008р.).
    Результати дослідження використовуються в усіх вище перерахованих університетах (на лекціях, практичних і семінарських заняттях, під час проведення гуртків, факультативних і спеціальних курсів, проходження студентами практики, написання курсових та кваліфікаційних робіт, виконання науково-дослідницької роботи), а також в деяких інших ВНЗ.
    Публікації. За темою дослідження опубліковано 19 наукових, навчальних і методичних робіт. З них 8 у наукових фахових виданнях України [72], [75], [76], [78], [83] – [85], [88], [247], 8 у наукових матеріалах і тезах конференцій [73], [74], [79] - [82], [87], [89], 3 навчально-методичних посібників для студентів [22], [77], [86].
    Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає у постановці проблеми та визначенні конкретних завдань для її розв’язання, розробці теоретичної концепції та створенні методичного забезпечення індивідуального навчання історії математики в педагогічних університетах, а також упровадженні результатів дослідження в процес навчання майбутніх учителів математики.
    Особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві [22], [247], складає 50%.
    Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 13 додатків на 41 сторінці. Повний обсяг дисертації – 254 сторінки; 187 сторінок – основна частина, яка містить 24 таблиці та 35 рисунків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Педагогічна освіта займає одне з центральних місць у системі вищої освіти. Її фахівці реалізують державну політику стосовно навчання і виховання підростаючого покоління – майбутнього молодої держави. Вони забезпечують функціонування інших освітянських ланок та здійснюють наступність і неперервність навчання на кожному етапі. Така різноманітна і багатогранна діяльність педагогічних працівників покладає високі вимоги на їх підготовку.
    У процесі дисертаційного дослідженні проведено теоретичне узагальнення проблеми запровадження індивідуального підходу до навчання історії математики студентів педагогічного університету. Автором запропоновано розв’язання цієї проблеми в умовах входження України до Болонського процесу і підготовки майбутніх учителів математики для сучасної школи. У роботі науково обґрунтовано концепцію індивідуального навчання історії математики у педагогічних університетах, побудовано модель його організації на кожному етапі навчання та розроблено методичне забезпечення для кожної її складової.
    Відповідно до поставленої мети і визначених завдань у ході дослідження отримано такі результати: з’ясовано стан розробки проблеми в науково-методичній літературі та у практиці навчання історії математики в педагогічних університетах, встановлено психолого-педагогічні особливості та умови індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів, розроблено концепцію індивідуального навчання історії математики та методичне забезпечення для її практичної реалізації в системі підготовки майбутніх учителів математики, експериментально перевірено дієвість розробленої концепції та ефективність системи організації індивідуального навчання історії математики та її методичного забезпечення у педагогічних університетах.
    У процесі дослідження встановлено і доведено: якщо традиційне навчання історії математики в педагогічному університеті доповнити спеціально побудованою і науково обґрунтованою системою індивідуального навчання з відповідним методичним забезпеченням, то це сприятиме: підвищенню рівня знань студентів з історії математики та інших дисциплін математичного циклу; ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету та їх консультаційно-коригуючої діяльності; формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоактуалізації, самоудосконалення та неперервної освіти.
    Результати проведеного дослідження дають можливість зробити узагальнені висновки, щодо актуальності теми дисертації, необхідності використання індивідуального навчання історії математики в системі підготовки майбутнього вчителя математики та шляхів запровадження розробленої методики в реальний навчально-виховний процес у педагогічних університетах.
    1. Одним із основних завдань розвитку педагогічної освіти і науки в Україні є підготовка майбутнього вчителя, який відповідає всім вимогам сьогодення, може здійснювати професійну діяльність на засадах демократії та гуманізму, здатний до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації. Забезпечити таку підготовки можливо лише за умови врахування індивідуальних особливостей студентів, розвитку і вдосконалення їх задатків і здібностей, задоволення навчальних і особистісних потреб кожного з них. З цією метою, враховуючи положення Болонської декларації, доцільно активно впроваджувати індивідуальне навчання студентів, завдяки якому з’являється можливість вибору індивідуального темпу навчання, індивідуалізації мети, змісту і засобів навчання, організації систематичного контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студента і здійснення оперативної корекції тощо.
    2. Неоднозначність тлумачень загальних психолого-педагогічних понять «індивідуальний підхід», «індивідуалізація», «індивідуалізоване навчання», «індивідуальне навчання» та невизначеність умов і засобів, які їх забезпечують, створюють обставини, за яких не розробляються конкретні методики такого виду навчання. Недостатньо розробленою (як у теорії так і на практиці) є і проблема реалізації індивідуального підходу до навчання математики в педагогічних університетах. Це обумовило необхідність побудови і наукового обґрунтування системи організації індивідуального навчання історії математики та створення відповідного методичного забезпечення.
    3. Індивідуальне навчання – поняття багатоаспектне і потребує різностороннього висвітлення. В процесі дослідження встановлено, що індивідуальне навчання – це складна динамічна система (студент, викладач, засоби навчання), функціонування якої здійснюється на основі виваженого поєднання: самостійної навчально-пізнавальної діяльності студенів з їх навчанням під керівництвом викладача; індивідуалізованого навчання стосовно конкретного студента з типовим навчанням для певного етапу підготовки студентів відповідної спеціальності.
    Стосовно історії математики найбільш уживаними видами індивідуального навчання є самостійна навчально-пізнавальна діяльність (як типова так і індивідуалізована) та індивідуалізоване навчання з викладачем.
    4. Індивідуальне навчання – це організація навчального процесу, за якої в конкретний момент часу викладач має можливість співпрацювати тільки з одним студентом (явно чи через засоби навчання), а для студентів створені необхідні та достатні умови для самостійного навчання (завдяки відповідним засобам навчання і можливості отримати індивідуальну консультацію).
    Співпраця викладача і студента в умовах індивідуального навчання подібна у загальному і індивідуальна у кожному конкретному випадку. Індивідуальне навчання здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей студента і спрямоване на забезпечення студентів глибокими знаннями і професійними вміннями та розвиток і задоволення їх особистісних потреб. Усвідомлення студентами у процесі індивідуального навчання власних переваг і недоліків, можливостей та здібностей сприяє формуванню та розвитку у майбутніх учителів самосвідомості, відповідальності та самоконтролю.
    5. Будь-яке навчання відбувається в певних умовах і за постійно діючих обставин, які впливають на його ефективність. Позитивно впливають на процес навчання: активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів, використання нових інформаційних технологій, врахування вікових особливостей студентів, професійна спрямованість навчання тощо. Всі ці умови є актуальними і для індивідуального навчання, але є низка умов, які відіграють велике значення для організації саме індивідуального навчання: мікроклімат системи студент викладач засоби; професіоналізм викладача; індивідуальний стиль діяльності студента; створення і реалізація індивідуальної траєкторії навчання.
    6. Для забезпечення ефективності індивідуального навчання історії математики його слід проектувати заздалегідь. Основним компонентом розробленої в дисертації моделі індивідуального навчання є індивідуальна траєкторія навчання студента, яка поєднує у собі: систему цілепокладання (внутрішні та зовнішні мета і мотивація); навчальний план (картка-схема організації навчального процесу курсу «Історія математики») (змістова і процесуальна частини); систему консультацій (особисту і дистанційну); систему контролю і оцінювання знань і умінь.
    Запропоновану нами модель індивідуального навчання можна використовувати для організації індивідуального навчання будь-якого предмету в кожному ВНЗ.
    7. Організація індивідуального навчання історії математики пов’язана з особливостями побудови навчального курсу та специфікою історії математики як науки. Шляхи реалізації моделі індивідуального навчання у процес навчання історії математики розкриваються у відповідній Концепції, дотримання якої сприяє: підвищенню рівня знань студентів з історії математики та інших дисциплін математичного циклу; ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету та їх консультаційно-коригуючої діяльності; формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоудосконалення та неперервної освіти.
    8. Специфіка і структура математичної освіти в педагогічних університетах відкривають перед студентами і викладачами широкі можливості для індивідуального навчання історії математики (пропедевтичного і систематичного) протягом усього навчання в університеті на всіх етапах підготовки майбутніх учителів: вивчення систематичного курсу історії математики; під час педагогічної практики; під час вивчення методики навчання математики та інших математичних дисциплін; у процесі науково-дослідницької діяльності студентів.
    9. Пропедевтичне навчання історії математики слід спеціально планувати та організовувати. Навчання історії математики в умовах педагогічної практики невід’ємно пов’язане із досягненням цілей та завдань, які ставляться до навчання математики у школі та спрямовані на підготовку висококваліфікованого спеціаліста  вчителя математики. Спеціально розроблені індивідуальні завдання з методики навчання математики та інших математичних дисциплін сприяють ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету, допомагають тим, які не викладають курс історії математики, також здійснювати індивідуальне навчання історії математики майбутніх учителів та консультаційно-коригуючу діяльність. Значну роль у підготовці сучасного вчителя математики відіграє оволодіння студентами методом навчальних проектів. В умовах навчання методики математики є можливість розширити межі навчання проектної діяльності, мета якої полягає в інтеграції знань і умінь шкільного курсу математики і методики навчання математики із самостійним набуттям студентами знань із інформатики та історії розвитку і становлення математики.
    Здійснення науково - дослідницької діяльності, навчання історії математики та інших предметів математичного циклу знаходяться у нерозривному взаємозв’язку і спрямовані на інтеграцію математичних знань і на підготовку вчителя–професіонала.
    10. Під час вивчення систематичного курсу історії математики слід так організувати індивідуальне навчання, щоб кожний студент мав можливість обрати власну траєкторію навчання та коригувати чи змінювати її на деяких етапах. Викладач повинен не управляти навчально-пізнавальною діяльністю студента, а спонукати його до вивчення історії математики через зміну мотивації. Індивідуальне навчання історії математики безпосередньо з викладачем (крім консультацій) слід планувати у таких випадках: студент працює за індивідуальним планом; студент працює у проблемній науковій групі чи науковому гуртку; студент виконує курсову, дипломну, кваліфікаційну чи магістерську роботу; студент готується до здійснення професійної педагогічної діяльності під час педагогічної практики.
    11. Система комплексного оцінювання знань студентів у курсі вивчення історії математики відповідно до запровадження ECTS в системі вищої освіти в Україні, забезпечує об’єктивність оцінки знань студентів та в свою чергу зобов’язує їх до систематичної навчальної роботи, постійного самоконтролю і самопідготовки, пошуку та здійснення індивідуальної траєкторії навчання. Критерії оцінювання всіх видів навчальної роботи у комплексному контролі знань доводяться до відома студента на початку вивчення курсу. Навчальна діяльність студентів, яка стосується вивчення історії математики, оцінюється під час: поточного, проміжного та письмового контролю, самостійної роботи, виконання ІНДЗ, тестування, підсумкового оцінювання, підсумкового семестрового контролю (за бажанням студента).
    Використання даної системи комплексного оцінювання знань під час вивчення історії математики забезпечує не лише контроль, а й мотивацію до навчання та відповідальність студентів за результати навчальної діяльності, сприяє кращим досягненням та якісному засвоєнню знань.
    12. Експериментальне впровадження системи індивідуального навчання у традиційне вивчення історії математики у педагогічному університеті підтвердило ефективність його впливу на рівень навчальних досягнень студентів, забезпечило ефективне використання науково-методичного потенціалу викладачів університету, сприяло формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоактуалізації, самоудосконалення та неперервної освіти.
    Проведене дослідження та отримані результати дають можливість намітити такі перспективні напрямки подальшого дослідження проблеми використання індивідуального навчання у педагогічних університетах, а саме: дистанційне навчання історії математики, індивідуальне навчання окремих предметів математичного циклу.








    Список використаних джерел

    1. IntelНавчання для майбутнього / [авт. адап. до укр. вид-ня Н. В. Морзе, Н. П. Дементієвська].  К. : ВНV, 2004.  416 с.
    2. Акимова М. А. Индивидуальность учащегося и индивидуальный подход / М. А. Акимова, В.Т. Козлова. – М. : Знание, 1992. – 80 с.
    3. Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці : [зб. нарисів / упоряд. і передм. О. К. Романчика]. – Львівська організ. “Меморіал”, 1992. – 544 с.
    4. Алексюк А. М. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання / А. М. Алексюк, А. А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистий та ін. – К. : Вища школа, 1993. – 336 с.
    5. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України : Історія. Теорія. / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1993. – 560 с.
    6. Алибекова Г. З. Индивидуализированные программы обучения в высшей школе / Г. З. Алибекова, А. В. Рудковская // Педагогіка. – 1995. – № 3. – С. 56–60.
    7. Амелина Н. С. Учебно-исследовательская деятельность студентов педвуза / В процессе изучения дисциплин педагогического цикла : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01. «Общая педагогика и история педагогики» / Н. С. Амелина. – К., 1982. – 22 с.
    8. Ананьєв Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьєв.  М. : Наука, 1977.  339 с.
    9. Андрущенко В. П. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 2. – С. 5–13.
    10. Анелаускене А. Типы математических способностей и индивыдуализация обучения математики (в 9-10 кл.) : автореф. дис...канд..пед. наук : спец. 13.00.02 «Теория и методика обучения» / А. Анелаускене. – Вильнюс, 1970. – 16 с.
    11. Анцибор М. М. Активизация учебно-познавательной деятельности студентов при изучении дисциплин педагогического цикла : Монография. / М. М. Анцибол.  М. : Прометей, 1989.  240с.
    12. Архангельський С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельський – М. : Высшая школа, 1980. – 268 с.
    13. Архипова С. П. Педагогічні умови організації самостійної роботи студентів / Організація самостійної роботи студентів / С. П. Архипова, Г. Я. Майборода; за заг. ред. В. М. Король та інш. – Черкаси : ЧДУ, 2003. – С. 45 – 64.
    14. Бабенко К. Б. Педагогические основы научной организации самостоятельной работы студентов младших курсов педагогических институтов (физ.-мат. факультет) : дис…канд. пед. наук : 13.00.01 / Бабенко Константин Борисович. – Одесса, 1982. – 272 с.
    15. Барабаш В. П. Индивидуальный подход к учащимся в условиях проблемно-поисковой деятельности : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / В. П. Барабаш. – Одесса, 1975. – 26 с.
    16. Батищева И. Р. Мотивация и интеллектуальная самостоятельность студентов в процессе обучения иностранному языку во втузе / И. Р. Батищева, Д. Н. Александров // Профессионально-ориентированное обучение иностранным языкам в вузе : Межвуз. сб. научн. тр.  Пермь : Перм. гос. ун-т им. А. М. Горького, 1983.  С. 124.
    17. Бевз В. Г. Історія математики: Тестові завдання для контролю знань з курсу “Історія математики” : Навч.-метод. посібник у 2–х частинах / В. Г. Бевз – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2003. – Ч. І. (електронна версія).
    18. Бевз В. Г. Синергетичні принципи в освіті. Складність / В. Г. Бевз, Л. Величко, І. Сверчевська // Математика в школі. − 2007. − № 8. – С. 20–24.
    19. Бевз В. Г. Історія математики у фаховій підготовці майбутніх учителів / В. Г. Бевз.  К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005.  360 с.
    20. Бевз В. Г. Історія математики як інтеграційна основа навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів : дис…д-ра пед. наук : 13.00.02. / Бевз Валентина Григорівна. – К., 2007. – 506 с.
    21. Бевз В. Г. Практикум з історії математики : навчальний посібник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів / В. Г. Бевз.  К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004.  312 с.
    22. Бевз В. Г. Індивідуальні завдання для контрольної роботи з історії математики : навч.-метод. посіб. / В. Г. Бевз, Т. Л. Годованюк. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – 32 с.
    23. Белл Э. Т. Творцы математики : Предшественники современные математики. Пособие для учителей. / Э. Т. Белл; пер. с анг. В. Н. Тростникова, С. Н. Киро, Н. С. Киро ; под. ред. и с доп. С. Н. Киро.  М.: Просвещение, 1979.  256 с.
    24. Белобородова С. В. Профессионально-педагогическая направленность историко-математической подготовки учителей математики в педвузах : дис… канд. пед. наук., 13.00.02 / Белобородова Светлана Владимировна. – М., 1999. – 246 с.
    25. Бех І. Д. Виховання особистості : особистісно-орієнтований підхід : науково-практичні засади / І. Д. Бех. −.К. : Либідь, 2003. – Кн. 2. − 344 с.
    26. Блонский П. П. Избранные педагогические произведения / П. П Блонский.  М. : АПН РСФСР, 1961.  694 с.
    27. Боголюбов А. Н. Математики. Механіки : Биографический справочник / А. Н. Боголюбов. – К. : Наукова думка, 1983. – 640 с.
    28. Боголюбов А. Н. Апология истории математики / А. Н. Боголюбов, Н. А. Пустовойтов // Праці ІМ НАН України. Нариси з історії математики і математичного природознавства ; відп. ред. : М. О. Пустовойтов. – К. : ІМ НАН України, 2001. – Т. 39– С. 8–20.
    29. Богопольський А. О. Індивідуалізувати навчальний процес / А. О. Богопольський // Рад. шк. – 1991. – № 7. – С. 75-77.
    30. Болгарский Б. В. Очерки по истории математики / Б. В .Болгарский ; под ред. В. Д. Чистякова. – Минск : Вышэйш. школа, 1974. – 288 с.
    31. Бондар С. П. Сучасні тенденції оновлення змісту і процесу навчання в школі / С. П. Бондар, В. І. Бондар // Наукові записки : зб. наук. статей НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2001. – Вип. 44. – С. 3–10.
    32. Бородін А. І. Біографічний словник діячів в галузі математики / А. І. Бородін, А. С. Бугай. – К. : Рад. школа, 1973. – 552 с.
    33. Боярко Г. В. Взаємозв’язок форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України (на матеріалі викладання іноземної мови) : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Г. В. Боярко. – Хмельницький, 2004. – 20 с.
    34. Братанич О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання / О. Братанич // Рідна школа.  2000. – № 7.  С. 43–45.
    35. Бубка С. Н. Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / С. Н. Бубка. – К., 2001. – 18 с.
    36. Будник Т. Г. К вопросу о становлении личности студента в процессе самостоятельной работы / Т. Г. Будник, К. Л. Лебедева // Проблема самореалізації особистості в педвузі і в загальноосвітній школі : Тези доповідей міжвузівськ. наук. конф. (Київ, 15-16 вересня 1990 р.). – К. : КДПІ, 1990. – С. 83–84.
    37. Булах І. С. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів : навч.-метод. посіб. / І. С. Булах, Л. В. Долинська. – К. : Нац. пед. ун-т, 2002. – 114 с.
    38. Бурбаки Н. Очерки по истории математики / Н. Бурбаки. – М. : Мир, 1963. – 264 с.
    39. Бурлука О. В. Самоосвіта особистості як соціокультурне явище : автореф. дис. канд. філос. наук: спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури» / О. В. Бурлука. – Х., 2005. – 16 с.
    40. Бурова Н. А. Курс истории математики как фактор гуманизации и гуманитаризации математического образования в педвузе : дис…канд. пед. наук : 13.00.02 / Бурова Наталия Арслановна – Новосибирск, Гос. пед. ун-т., 2000. – 196 с.
    41. Керування самостійною роботою студентів / В. Буряк // Вища школа. – 2001. № 4 – 5. – С. 48–52.
    42. Ванжа Н. В. Самостійна робота студентів економічних спеціальностей у процесі вивчення математичних дисциплін у вищих навчальних закладах : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання» / Н. В. Ванжа. — К., 2003. — 19с.
    43. Ванжа Н. В. Удосконалення форм і методів самостійною діяльністю студентів / Н. В. Ванжа // Проблеми вищої пед. освіти у світлі рішень І Всеукр. з’їзду працівників освіти : М-ли Всеукр. науково-практичної конференції – К. : НПУ ім. М. П.Драгоманова, 2002. – ч.1. – С. 13–6141.
    44. Васильева Т. В. Модули самообучения / Т. В. Васильева // Вестник высшей школы. – 1988. – № 6. – С. 86–87.
    45. Васильєва Т. В. Індивідуалізація навчання математики в педвузі / Т. В. Васильєва // Радянська школа. – 1984. – № 2. – С. 19-29.
    46. Вдовіна Т. О. Організаційні форми читання художньої літератури у вищій мовні школі / Т. О. Вдовіна // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. пр. – К. : КДПУ. – 2000. – № 13. – С. 25.
    47. Вербицкая Н. Н. Индивидуальная работа с учащимися / Н. Н. Вербицкая – Минск : Нар. асвета, 1983. – 124 с.
    48. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе : Контекстный поход / А. А. Вербицький – М. : Высшая школа, 1991. – 207 с.
    49. Вербицкий А. Самостоятельная работа студентов : проблемы и опыт / А. Вербицкий, Ю. Попов, В. Подлеснов // Высшее образование в России. – 1995. – № 2. – С. 137–145.
    50. Вивальнюк Л. М. Елементи історії математики : навч. посібник / Л. М. Вивальнюк, М. Я. Ігнатенко – К. : ІЗМН, 1996. – 180 с.
    51. Вірченко Н. О. Вибрані питання методики вищої математики / Н. О. Вірченко – К., 2003. – 282 с.
    52. Вірченко Н. О. Про красу і творчість у математиці / Н. О. Вірченко // Математика.  1999.  № 20.  С. 5–6.
    53. Володько В. М. Нормативне забезпечення індивідуалізації процесу навчання в вузі / В. М. Володько // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 1. – С. 61.
    54. Володько В. М. Індивідуалізація та диференціація навчання і виховання / В. М. Володько // Гуманітарні науки. – 2001. – № 1. – С. 54–65.
    55. Володько В. М. Індивідуалізація процесу навчання як принцип неперервної педагогічної освіти / В. М. Володько // Система неперервної освіти : здобутки, пошуки, проблеми : Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції у 6-ти книгах. – Чернівці : Митець, 1996. – Кн. 5. – С. 85–87.
    56. Володько В. М. Індивідуалізація студентів / В. М. Володько, М. М. Солдатенков // Педагогіка і психологія. – 1994. – №3. – С. 91–99.
    57. Володько В. М. Самостійна пізнавальна діяльність студентів: Методичні рекомендації / В. М. Володько, М. М. Солдатенков. – К. : ІСДО, 1993. – С. 23.
    58. Выхрущ В. А. Оптимальное сочетание индивидуальных и коллективных форм учебной деятельности младших школьников : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / В. А. Выхрущ. – К., 1986. – 22 с.
    59. Газиев Э. Г. Психологические основы развития самоуправления учебной деятельностью у школьников и студентов : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 19.00.07 «Теория и методика воспитания» / Э. Г. Газиев. – М., 1992. – 32 с.
    60. Галай І. Я. Учням про видатних математиків / І. Я. Галай, Г. Д. Гриневич ; за ред. М. І. Кованцова. – К. : Рад. школа, 1976. – 160 с.
    61. Галузеві стандарти вищої освіти (Напрям підготовки 0101 Педагогічна освіта. Спеціальність 6.010100 Педагогіка і методика середньої освіти. Математика). – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 84 с.
    62. Галузинський В. М. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К., ІНТЕЛ, 1995.  332 с.
    63. Гамезо М. В. Атлас по психологи / М. В. Гамезо, Л. А. Домашенко. – М. : Изд-во Рос. Пед. агентства, 1998. – 272с.
    64. Гашимова В. Індивідуалізація навчання як принцип дидактики вищої школи / В. Гашимова // Наука і освіта : АН. Вищої школи України. – 1997. – С. 247.
    65. Герман Н. Адаптація форм організації самостійної роботи студентів до сучасних технологій навчання / Н. Герман, Н. Тягунова // Вища школа. – 2001. – № 4-5. – С. 53–61.
    66. Гласс Д. Статистические методы в педагогике и психологи / Д. Гласс, Д. Стэнли [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1976. – 495 с.
    67. Глейзер Г. И. История математики в школе. ІV–VI кл. / Г. И. Гейзер. – М. : Просвещение, 1981. – 239 с.
    68. Глейзер Г. И. История математики в школе. ІХ–Х кл. / Г. И. Гейзер. – М. : Просвещение, 1983. – 352 с.
    69. Гнеденко Б. В. Введение в специальность математика / Б. В. Гнеденко. – М. : Наука, 1991. – 240 с.
    70. Гнеденко Б. В. Знание истории науки – преподавателю школы / Б. В. Гнеденко // Математика в школе. – 1993. – № 3. – С. 31–32.
    71. Гнитецкая Г. Е. Дидактическая эффективность комплексной системы организации самостоятельной работы студентов младших курсов ( на материале подготовки специалистов технических вузов) : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / Г. Е. Гнитецкая. – К., 1990. – 18 с.
    72. Годованюк Т. Л. Вивчення студентами історії математики в ході педагогічної практики / Т. Л. Годованюк // Дидактика математики : проблеми і дослідження : міжнародний збірник наукових робіт : труди Міжнародної науково-методичної конференції «Математична освіта в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє». – Донецьк : ДонНУ, 2007. – Вип. 28. – С. 110–114.
    73. Годованюк Т. Л. Використання індивідуальної форми навчання історії математики в педагогічних університетах / Т. Л. Годованюк // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: збірник наукових праць. В.5 : в 3 томах. – Кривий Ріг : НМетАУ, 2005. – Т. 1 : Теорія та методика навчання математики. – С. 82–83.
    74. Годованюк Т. Л. Використання студентами історичних матеріалів під час проходження педагогічної практики / Т. Л. Годованюк // Матеріали Всеукраїнської науково – методичної конференції «Проблеми математичної освіти» (ПМО – 2007), ( Черкаси, 16 – 18 квітня 2007 р.). – Черкаси : ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2007. – С. 114–115.
    75. Годованюк Т. Л. Деякі термінологічні тлумачення індивідуальної форми навчання через її «похідні» / Т.Л. Годованюк // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – 2008. – № 4. – С. 127–131.
    76. Годованюк Т. Л. Еволюція форм навчання / Т. Л. Годованюк // Математика в школі. – 2006. –№ 1. – С. 47–50.
    77. Годованюк Т. Л. Електронний довідник з історії математики [Електронний ресурс] : навч. посіб. для студ. пед. ун-тів / Т.Л. Годованюк. – 80 Min / 700 МВ. – Умань : Уман. пед. ун-т, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) : 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-266 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP.
    78. Годованюк Т. Л. Електронний довідник з історії математики у педагогічних університетах / Т. Л. Годованюк // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 2. Комп‘ютерно-орієнтовані системи навчання: зб. наукових праць. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 171–176.
    79. Годованюк Т. Л. Елементи історизму в шкільному курсі математики / Т.Л. Годованюк // Збірник матеріалів Всеукраїнської студентської конференції «Історія науки майбутньому вчителеві – 2008» (Умань, 14 – 15 квітня 2008р.)  Умань : АЛМІ, 2008.  С. 13–16.
    80. Годованюк Т. Л. Засоби індивідуального навчання історії математики у педагогічних університетах / Т. Л. Годованюк // Тези Міжнародної - науково-практичної конференції «Математична освіта в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє» (Київ, 16 – 18 жовтня 2007 р.). – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 344–345.
    81. Годованюк Т .Л. ІКТ в індивідуальному навчанні історії математики / Т. Л. Годованюк // Інформаційно-комунікаційні технології навчання : матеріали міжнародної – науково-практичної конференції. – Умань : ПП Жовтий, 2008. – С. 37–39.
    82. Годованюк Т. Л. Індивідуальні завдання для науково-дослідницької діяльності студентів / Т. Л. Годованюк // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Особистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи», (Полтава, 8 – 9 квітня 2008 р.)  Полтава : АСМІ, 2008.  С. 14–15.
    83. Годованюк Т. Л. Історія математики у науково-дослідницькій діяльності студентів / Т. Л. Годованюк // Дидактика математики: проблеми і дослідження: міжнародний збірник наукових робіт : труди Міжнародної науково-методичної конференції «Математична освіта в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє». – Донецьк : ДонНУ, 2008. – Вип. 29. – С. 65–69.
    84. Годованюк Т. Л. Історія науки на позакласних заходах з математики. Сценарій математичного вечора «Математика для мене – життя» / Т. Л. Годованюк // Математика в школі – 2008. – № 6 – С. 54–56.
    85. Годованюк Т. Л. Історія науки на позакласних заходах з математики. Сценарій математичного вечора «Математика для мене – життя» / Т. Л. Годованюк // Математика в школі – 2008. – № 7-8. – С. 62–64.
    86. Годованюк Т. Л. Методичні вказівки щодо використання історичних матеріалів під час проходження педагогічної практики : навчальний посіб. для студентів фізико-математичних факультетів пед. ун - тів / Т. Л. Годованюк. – Умань : АЛМІ, 2008. – 192 с
    87. Годованюк Т. Л. Психолого- педагогічні засади індивідуалізації навчання історії математики у вищій школі / Т. Л. Годованюк // Збірник тез доповідей Міжнародної науково-методичної конференції «Евристичне навчання математики». – (Донецьк, 15-17 листопада 2005 р.). – Донецьк : ДонНУ, 2005. – С. 182–183.
    88. Годованюк Т. Л. Термінологічний аспект проблеми індивідуалізації навчання історії математики / Т. Л. Годованюк // Вісник Черкаського університету. – Черкаси, 2006. – Вип. 85. – С. 9–16.
    89. Годованюк Т. Л. Форми здійснення індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів / Т. Л. Годованюк // IV Международная конференция "Стратегия качества в промышленности и образовании" (г. Варна, Болгария, 30 мая – 6 июня 2008 г.) : материалы в 2 т. Днепропетровск ; Варна : Фортуна : ТУ – Варна, 2008. – Т. 2. – С. 91–93.
    90. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.
    91. Гончаренко С. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С. Гончаренко, В. Володько // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 63–72.
    92. Готская И. Б. Возможности ЭВТ в реализации индивидуального подхода в обучении / И. Б. Готская //Дидактические основы обучения: Межвузовский сборник научных трудов. – М. : ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1989. – С. 140–147.
    93. Грабарь М. И. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы // М. И. Грабарь, К. А. Краснянская.  М. : Педагогика, 1977.  136 с.
    94. Грабовець І. В. Самоосвіта як інтегруюча детермінанта самореалізації молодих фахівців у професійній діяльності : автореф. дис. канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / І. В. Грабовець – К., 2004. – 18 с.
    95. Гребенюк О. С. Реализация концепции педагогики индивидуальности в высшей школе : сб. науч. статей / О. С. Гребенюк (науч. ред.); Калининградский гос. ун-т. – Калининград, 2000. – 120 с.
    96. Грекова Н. П. Активизация самостоятельной учебной работы студентов в процессе внеаудиторных занятий : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / Н. П. Грекова. ─ Минск, 1985. – 17 с.
    97. Гусак П. М. Засвоєння студентами дидактичної теорії / П. М. Гусак.  Луцьк, 1999.  276 с.
    98. Данилочкина Г. А. Индивидуализация обучения как средство развития познавательной самостоятельности учащихся (на материале преподавания математики в старших классах) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / Г. А. Данилочкина. – М., 1973. – 33 с.
    99. Дев‘ятьярова Т. А. Індивідуалізація методичної підготовки майбутніх інженерів – педагогів швейного профілю : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання» / Т. А. Дев‘ятьярова. – Х., 2001. – 19 с.
    100. Демидов С. С. О курсе истории математики в педагогических институтах / С. С. Демидов, А. П. Юшкевич // Вопросы истории естествознания и техники. – 1985. – № 2. – С. 136–141.
    101. Деркач Л. С. Організація самостійної роботи студентів з урахуванням індивідуальних особливостей / Л. С. Деркач // Нові технології навчання. – К., 1995. – Вип. 13. – С. 227.
    102. Дидактика современной школы : Пособие для учителей /[Б. С. Кобзарь, Г. Ф. Кумарина, Ю. А. Кусый и др.] ; под ред. В. А. Онищука.  К. : Рад. шк., 1987.  (Пед. б-ка). – 351 с.
    103. Дьяченко М. І. и др.. Психология высшей школы /М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович, С. Л. Кандыбович. − Мн. : Харвест, 2006. − 416 с.
    104. Євдокимов О. В. Ефективність нових технологій організації навчання студентів / О. В. Євдокимов // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 161–170.
    105. Євдокимов О. В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О. В. Євдокимов. – Х., 1997. – 18 с.
    106. Єремеєва В. М. Педагогічні технології підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійнї освіти» / В. М. Єремеєва. – К., 2002. – 23 с.
    107. Жалдак М. И. Система подготовки учителей к использованию информационной технологии в учебном процессе : дис. в форме научн. доклада на соискание ученой степени д-ра. пед. наук : 13.00.02 / Жалдак Мирослав Иванович. – М., 1989. – 48 с.
    108. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал комп’ютерно-орієнтованих систем навчання / М. І. Жалдак // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць / ред. кол. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2003. – В. 7.– 263 с.
    109. Житник Б. О. Методичний порадник : форми і методи навчання / Б. О. Житник.  Х. : ВГ «Основа»,  2005.  124 с.
    110. Журавська Л. М. Педагогічні умови управління самостійною роботою студентів вищих навчальних закладів освіти : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. М. Журавська. – К., 1999. – 21 с.
    111. Завізєна Н. С. Дидактичні умови індивідуалізації навчального процесу на основі використання комп'ютерів у педагогічному університеті : дис...канд. пед. наук : 13.00.04 / Завізєна Наталія Станіславівна. — Кривий Ріг, 2003. — 193 c.
    112. Завізєна Н. С. Тлумачення індивідуалізованого навчання в психолого-педагогічній літературі / Н. С. Завізєна // Рідна школа. – 1999. – № 9. – С. 55–57.
    113. Зайченко І. В. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І. В. Зайченко. – Чернігів, 2003. – 528 с.
    114. Закон України “Про вищу освіту. – К. : Верховна рада України. Інститут законодавства, 2002. – 96 с.
    115. Закон України “Про загальну середню освіту” // Голос України. – 1999. – № 65. – 23 червня. – С. 4–7.
    116. Закон України “Про освіту” // Освіта. – 1996. – 21 серпня.
    117. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в. : Учеб. пособие для пед. вузов / А. И. Пискунов, Р. Б. Вендровская, В. М. Кларин и др. ; А. И. Пискунов (ред.). – 2 изд., испр. и доп. – М. : Творческий Центр «Сфера», 2001. – 510 с.
    118. Ігнатенко М. Я. Сучасні освітні технології / М. Я. Ігнатенко // Математика в школі. – 2003. – № 4. – С. 2-6. – № 5. – С. 2–5.
    119. Історія науки майбутньому вчителеві – 2006 «Українські імена в пантеоні світової науки» : збірник матеріалів Міжвузівської студентської конференції, 18 травня 2006р. / М-во освіти і науки України, Уманський держ. пед. ун-т імені Павла Тичини.  Умань: АЛМІ, 2006.  138 с.
    120. Історія науки майбутньому вчителеві – 2008 «Історія науки у навчанні природничо-математичних дисциплін» : збірник матеріалів Всеукраїнської студентської конференції 14 – 15 квітня 2008р. / М-во освіти і науки України, Уманський держ. пед. ун-т імені Павла Тичини.  Умань : АЛМІ, 2008.  180 с.
    121. Казначан А. К. До питання індивідуалізації процесу навчання / А. К. Казначан, Ю. О. Разлівінських //Актуальні проблеми підготовки вчителя : збірник статей. – Херсон, 1997. – С. 63–66.
    122. Калошина И. Н. Персонализированное обучение как фактор развития учений самообразовательной деятельности студентов : (на материале высш. воен.-учеб. заведения ) : автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / И. Н. Калошина – Оренбург, 2000. – 22с.
    123. Каптелинин В. Н. Проблемы индивидуализации обучения / В. Н. Каптелинин, А. М. Матюшкин // Вопросы психологии. – 1986. – №2. – С. 184–187.
    124. Карольський В. Самостійна робота студентів при вивченні математичних дисциплін у педагогічному ВНЗ / В. Карольський, О. Віхрова, І. Лов‘янова // Рідна школа. – 2005. № 8. – С. 60–62.
    125. Касаткин Н. А. Дифференцированное обучение студентов в зависимости от индивидуальных различий высшей нервной деятельности : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теория та методика профессионального образования»/ Н. А. Касаткин. – К., 1974. – 16 с.
    126. Квалификационная характеристика учителя математики по специальности 2104 “Математика” (приказ Министерства высшего и среднего специального образования СССР от 31 декабря 1982 г., № 1320).
    127. Кирсанов А. А. Индивидуальный подход к учащимся в обучении: учеб пособие / А. А. Кирсанов. ─ Казань, 1978. – 113 с.
    128. Киселева О. О. Формы организации обучения в высшей школе / О. О. Киселева. ─ Петропавловск-Камчатский : КГПУ, 2001. ─ 55 с.
    129. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы / Е. А. Климов. – Казань : Казанский ун-т, 1969. – 49 с.
    130. Клочко В. І. Нов
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)