ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ДОПИТЛИВОСТІ УЧНІВ 1 КЛАСУ

Краткое описание

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛІННІК Олена Олегівна

УДК 373. 31.03

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ДОПИТЛИВОСТІ
УЧНІВ 1 КЛАСУ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ГАВРИШ Наталія Василівна,
доктор педагогічних наук, професор

Луганськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..... 3
РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ДОПИТЛИВОСТІ В ТЕОРІЇ
ТА МЕТОДИЦІ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ ..................................11
1.1. Допитливість у структурі особистості дитини шести-семи років11
1.2. Розвиток особистості дитини шести-семи років у аспекті
зіставлення різних педагогічних технологій..... 28
1.3. Теоретичне обґрунтування дидактичних умов розвитку
допитливості учнів 1 класу..48
1.3.1. Інтеграція знань про навколишній світ у процесі навчання.........52
1.3.2. Творчий проект як засіб організації дослідно-творчої
діяльності першокласників ................ ..61
1.3.3. Інтерактивні методи педагогічного спілкування ..............................73
Висновки до першого розділу.........85
РОЗДІЛ ІІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ДОПИТЛИВОСТІ УЧНІВ 1 КЛАСУ.... 89
2.1. Організація та зміст констатувального етапу експерименту.90
2.1.1. Програма експериментальної роботи...90
2.1.2. Визначення критеріїв та показників рівнів
розвитку допитливості......91
2.1.3. Методика визначення рівнів допитливості учнів 1 класу...95
2.1.4. Особливості оцінювання результатів
констатувального етапу експерименту.....101
2.2. Реалізація дидактичних умов розвитку допитливості першокласників..108
2.3. Аналіз результатів експериментальної роботи......168
Висновки до другого розділу....... .181
ВИСНОВКИ.184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...188
ДОДАТКИ................209

ВСТУП
Актуальність дослідження визначається концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Закону України Про освіту”, у яких проголошено побудову навчально-виховного процесу на засадах демократії, гуманізації, інтеграції. Відтак, основною метою навчання виступає розвиток інтересу до пізнання, формування в учнів навичок самоосвітньої діяльності. В оновленій, реформованій українській школі дитина має стати суб’єктом пізнання, що наповнене діяльнісним змістом.
У зв’язку з переорієнтацією мети освіти та відповідним зміщенням акцентів із пріоритетів формування знань, умінь та навичок на домінування компетентнісного підходу гостро постає необхідність створення оптимальних умов розвитку означених якостей, починаючи з першого класу, учнями якого на сучасному етапі є шестирічки. Діти цього віку знаходяться на межі між дошкільним та шкільним періодом, їх психологічні особливості суттєво відрізняються від особливостей семирічних дітей, тому залучення їх до шкільного навчання потребує підсиленої уваги. Водночас у перших класах навчаються учні, яким уже виповнилося сім років, що призводить до загострення проблеми та вимагає перегляду моделі навчання й виховання першокласників, пошуку шляхів і засобів розвитку допитливості, інтересів, самостійності, активності; організації життєвої й пізнавальної діяльності на засадах творчості, оскільки творчість є природним середовищем для дітей.
Деякі аспекти навчання першокласників досліджені сучасними психологами та педагогами: адаптація до шкільного життя (О.Боделан, О.Проскура, Г.Цукерман); проблема мотивації (Л.Божович, Н.Зубалій, А.Маркова, Н.Пророк); пізнавального інтересу (Н.Бібік, О.Дусавицький, Н.Морозова, Г.Щукіна); організація пізнавальної діяльності (Т.Байбара, В.Бондар, В.Лозова, О.Савченко, В.Сухомлинський); навчання в співробітництві (Ш.Амонашвілі, Л.Бондар, Г.Цукерман) тощо. Проте недостатньо розробленими залишаються дидактичні умови розвитку потребнісно-мотиваційної сфери першокласників, зокрема допитливості передумови пізнавального інтересу та самоосвітньої діяльності, природної якості дитини, що зароджується в дошкільному віці та набуває розвитку у віці шести-семи років.
Вивченню природи допитливості присвячені психологічні, педагогічні дослідження, методичні розробки, у яких допитливість розглядається в межах потребнісно-мотиваційної сфери особистості: як стадія пізнавального інтересу (Н.Бібік, О.Дусавицький, Я.Кодлюк, Н.Морозова, Г.Щукіна); пізнавальна потреба (В.Крутецький, Л.Проколієнко, С.Рубінштейн, В.Юркевич); складова пізнавальної мотивації (Д.Берлайн, В.Поплужний). В інших дослідженнях допитливість трактується з різних позицій: як потужний стимул пізнавального та творчого розвитку особистості (Н.Шумакова); інтелектуальне почуття (А.Аржанова, Д.Богоявленська, В.Давидов, В.Сухомлинський); передумова ініціативної діяльності (В.Бондаревський, Н.Вербова). У дослідженнях Н.Вічалковської, Т.Гусєвої, Г.Костюка, О.Крупнова, С.Кудінова, Н.Лобової допитливість розглядається як інтегрована властивість особистості, що поєднує в собі низку структурних компонентів.
Відсутність єдиного підходу до визначення допитливості та недостатня розробленість дидактичних умов, сприятливих для розвитку названої якості, ускладнюють практичне вирішення означеної проблеми в сучасній початковій школі. У численних дослідженнях психологів (Б.Ананьєва, Л.Божович, Л.Виготського, Д.Ельконіна, Г.Костюка, С.Кудінова) підкреслюється парадоксальність зниження допитливості в умовах залучення до навчально-пізнавальної діяльності. Пояснюється цей факт наданням пріоритету стратегії формування в процесі навчання, про що свідчать дані опитування вчителів та батьків першокласників. Діаметрально протилежною є стратегія розвитку в сучасному освітньому просторі, що реалізується через особистісно орієнтовані технології навчання, які набувають популярності серед учителів; проте існує тенденція до використання лише їх елементів, що призводить до формального оновлення змісту та методики навчання учнів 1 класу.
Дані експериментального дослідження дозволили констатувати достатній рівень допитливості першокласників на початку навчання, проте виявили зниження показників наприкінці першого навчального року без упровадження спеціально розроблених дидактичних умов. Отже, постає нагальна потреба в розробці дидактичної моделі, що відбиватиме сукупність дидактичних умов розвитку допитливості учнів 1 класу, та практичних рекомендацій щодо її реалізації у межах стратегії розвитку. Протиріччя між гострою потребою розвитку активного допитливого ставлення першокласників до процесу навчання як передумови самоосвітньої діяльності та відсутністю дидактичної моделі, що відбиває програму розвитку допитливості, зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: Дидактичні умови розвитку допитливості учнів 1 класу”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось згідно з тематичним планом кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка в межах теми Система підготовки професійно компетентних фахівців із дошкільної та початкової освіти” (№держреєстрації 0104U005504). Автором досліджувався аспект розвитку допитливості дітей шести-семи років у процесі навчання. Тему дисертаційного дослідження було затверджено вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол №3 від 28.11.2002 р.), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 24 грудня 2002 року (протокол № 10), погоджено з проблемою дослідження кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Нові освітні технології” (протокол №3 від 20.10. 2004 р.).
Об'єкт дослідження навчально-пізнавальна діяльність учнів 1 класу.
Предмет дослідження дидактична модель розвитку допитливості учнів 1 класу.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити дидактичну модель розвитку допитливості учнів 1 класу.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розвиткові допитливості першокласників сприятиме створення та реалізація сукупності дидактичних умов:
1) забезпечення інтеграції знань про навколишній світ;
2)упровадження в процес навчання творчих проектів як засобу організації дослідно-творчої діяльності учнів 1 класу;
3)надання пріоритету інтерактивним методам педагогічного спілкування.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження поставлено такі завдання:
1.Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній, методичній літературі та педагогічному досвіді.
2. Виділити ознаки, критерії, показники та рівні розвитку допитливості дітей шести-семи років.
3. Теоретично обґрунтувати умови функціонування дидактичної моделі розвитку допитливості першокласників та експериментально перевірити їх ефективність.
4. Розробити практичні рекомендації впровадження дидактичних умов розвитку допитливості в навчально-виховний процес.
Методологічними засадами дослідження є: філософські положення системного підходу як методологічного способу пізнання особливостей розвитку педагогічних явищ; сучасні психологічні концепції розвитку особистості; філософські засади інтеграційних процесів в освіті; принцип взаємозв’язку навчання та розвитку; принцип технологічного підходу в освіті.
Теоретичні засади дослідження склали психолого-педагогічні концепції особистісно орієнтованої освіти (І.Бех, І.Лернер, М.Махмутов, С.Подмазін, І.Якиманська); теорія навчальної діяльності (Ю. Бабанський, В.Бондар, П. Гальперін, С. Гончаренко, В.Давидов, О. Савченко), активної ролі особистості в освітньому процесі (О.Дусавицький, І.Зимня, І.Зязюн, Я.Кодлюк, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); психолого-педагогічні теорії творчої особистості та творчої діяльності (К.Абульханова-Славська, Г.Альтшулер, А.Богуш, Л.Виготський, Н.Гавриш, О.Матюшкін), технологія творчого проектування в межах проблемного навчання (Д.Дьюї, К.Кілпатрик); технологія інтерактивного навчання (В.Пилипчук, Л.Пироженко, О.Пометун,); концепції інтегрованого навчання (М.Арцишевська, М.Вашуленко, Г.Монахова, М.Сова, О.Сухаревська); інтегрованого підходу до розуміння допитливості (Н.Вічалковська, Т.Гусєва, Г.Костюк, О. Крупнов, С.Кудінов, Н.Лобова).
У процесі дослідження використовувались такі методи: теоретичні аналіз та узагальнення літератури, порівняння, класифікація теоретичних даних, представлених у філософській та психолого-педагогічній літературі, що дозволили визначити власний погляд на сутність проблеми та скласти базу експериментального дослідження; побудова програми дослідження, моделювання процесу розвитку допитливості; емпіричні анкетування батьків та вчителів, тестування учнів, аналіз навчальних програм та планів; спостереження за учнями в процесі навчально-пізнавальної діяльності; педагогічний експеримент: констатувальний етап (з метою дослідження рівня допитливості першокласників), формувальний етап (спрямований на розвиток допитливості дітей шляхом упровадження сукупності дидактичних умов). Перевірка припущення, поданого в гіпотезі, та визначення його достовірності проводилися за допомогою методів кількісного та якісного аналізів експериментальних даних, а також методів математичної статистики.
Дослідження проводилося поетапно.
На першому етапі (2000-2001) проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження, узагальнено педагогічний досвід розвитку допитливості дітей шести-семи років в умовах шкільного навчання.
На другому етапі (2001-2002) розроблено програму й методику дослідження, визначено критерії й показники розвитку допитливості; проведено констатувальний етап експерименту.
На третьому етапі (2002-2005) побудовано дидактичну модель розвитку допитливості першокласників, перевірено її ефективність у процесі формувального етапу експерименту; опрацьовано та узагальнено результати експериментального дослідження.
Експериментальною базою дослідження виступили СЗШ ІІІІ ступенів Світська”, освітній комплекс дитячий садок-початкова школа Надійка”, ЗОШ №22, ЗОШ №25, д/с №53 Забава” міста Краматорська Донецької області, ЗОШ №55, ЗОШ №64 міста Донецька, СШ №5 міста Луганська. В експериментальному дослідженні взяли участь 392 дитини віком шести-семи років.
Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів:
уперше розроблено дидактичну модель, яка відбиває поетапний розвиток допитливості учнів початкової школи (пробудження й спрямування інтелектуального почуття, зростання інтересу до процесу пізнання, розвиток інтересу до результатів власної діяльності, самостійна діяльність, спрямована на здобуття нових знань);
уточнено та експериментально перевірено сукупність умов функціонування дидактичної моделі розвитку допитливості першокласників (забезпечення інтеграції знань про навколишній світ, упровадження творчого проекту в навчальний процес як засобу організації дослідно-творчої діяльності учнів, надання пріоритету інтерактивним методам педагогічного спілкування); конкретизовано ознаки, критерії, показники та рівні розвитку допитливості відносно учнів 1 класу;
набуло подальшого розвитку визначення змісту понять інтегрований курс”, об’єктом інтеграції якого є фундаментальні поняття про об’єктивну дійсність; творчий проект”, який розглянуто як засіб та результат дослідно-творчої діяльності учнів, інтерактивне навчання” (виокремлено чотири аспекти продуктивної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу).
Практична значущість дослідження полягає в розробці, апробації та впровадженні програми виконання творчих проектів у першому класі; модифікації програм курсів Вступ до шкільного життя”, Дитяча філософія”; розробці практичних рекомендацій та конспектів до означених курсів; адаптації методик визначення рівня допитливості в дітей шести-семи років. Практичні матеріали, що знайшли відображення в авторському навчально-методичному посібнику Творче проектування в організації життєдіяльності шестирічок”, можуть бути використані в навчальному процесі початкових шкіл та дошкільних закладів; теоретичні положення та методичні рекомендації можуть бути застосовані на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів, у спецкурсах для студентів та магістрантів вищих навчальних закладів педагогічних спеціальностей.
Матеріали дослідження використовувались у навчальному процесі перших класів загальноосвітніх шкіл міста Донецька (довідка №669 від 30 серпня 2006 року); роботі сучасних початкових шкіл та дошкільних закладів міста Краматорська Донецької області (довідка №259 від 16 березня 2005 року); спеціалізованої школи ІІІІ ступенів №5 міста Луганська (довідка №0103 від 31 травня 2005 року). Теоретичні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації застосовувались у лекційних курсах для вчителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів у Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка №180/05 від 25 червня 2005 року), у спецкурсі для студентів спеціальності Початкове навчання” Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/2426 від 16 грудня 2005 року).
Вірогідність і аргументованість отриманих результатів забезпечуються методологічною обґрунтованістю теоретичних положень дослідження, застосуванням методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; достатнім обсягом вибірки; позитивними результатами розвитку допитливості учнів 1 класу внаслідок упровадження розробленої дидактичної моделі.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались та отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ сторіччі” (Луганськ, 2003), Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ сторіччі: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), Дошкільна освіта: традиції та перспективи” (Луганськ, 2006), Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Розвиток творчої особистості в системі дошкільної освіти" (Краматорськ, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії та технології підготовки майбутнього вчителя-вихователя-викладача" (Київ, 2005); на аспірантських семінарах Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка; на методичних об’єднаннях учителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів Донецької та Луганської областей.
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено в 13 одноосібних публікаціях автора, із них 1 навчально-методичний посібник, 7 статей у фахових виданнях України, 5 у матеріалах конференцій.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження та складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (275 найменувань, із них 5 іноземною мовою) на 21 сторінці. Робота містить 14 рисунків, 29 таблиць, які в сукупності займають 20 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 187 сторінках. Загальний обсяг дисертації 244 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема розвитку допитливості першокласників, якій присвячене дослідження, набула особливої актуальності в умовах реформування освіти в Україні та відповідного зміщення акцентів з формування знань, умінь, навичок на формування людиною образу свого я”, здійснення самоосвітньої діяльності. Явище зниження допитливості учнів протягом навчання в початковій школі, зокрема в першому класі, констатоване в численних психолого-педагогічних працях, викликало необхідність розробки дидактичної моделі розвитку допитливості дітей шести-семи років.
На основі вивчення психолого-педагогічної літератури зроблено висновок про діяльнісну природу допитливості, що є передумовою виникнення пізнавального інтересу та органічно входить до п’яти психічних сфер особистості дітей шести-семи років: когнітивно-пізнавальної, потребнісно-мотиваційної, міжособистісно-соціальної, емоційно-вольової, дієво-практичної. У межах дослідження визначено чотири етапи розвитку допитливості: пробудження та спрямування інтелектуального почуття; зростання інтересу до процесу пізнання; розвиток інтересу до результатів власної діяльності; самостійна діяльність, спрямована на здобуття нових знань.
Визначення дидактичних засад розвитку допитливості першокласників: дотримання принципів інтеграції, демократизації, гуманізації, упровадження в програмний зміст системи творчих проектів як основного засобу організації дослідно-творчої діяльності, поетапне застосування колективних, колективно-групових, групових та індивідуальних форм організації учнів, використання інтерактивних методів спілкування вчителя та учнів, дало змогу побудувати дидактичну модель, що є адекватною для учнів початкової школи, але потребує деталізації умов функціонування в кожному класі відповідно до віку учнів.
Структурні компоненти дидактичної моделі розвитку допитливості першокласника цільовий, мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, оцінно-аналітичний дозволили відобразити взаємозв’язок розроблених дидактичних умов та їх цілісний вплив на розвиток допитливості учнів, розкрити поетапний процес розвитку допитливості як інтегрованої якості особистості дітей шести-семи років, забезпечити мотивацію діяльності через постановку творчої задачі, визначити систему взаємо- та самооцінювання учнів у процесі спільної діяльності. Проміжні результати та ступінь готовності першокласників до переходу до наступного етапу моделі відстежувались через спостереження за визначеними ознаками допитливості: потребою в знаннях, інтересом до учіння, характером запитань, лідерством, ініціативністю, вольовими проявами, задоволенням від учіння.
З метою констатації вихідного рівня допитливості першокласників та проведення контрольного зрізу розроблено критерії допитливості: жадоба” нових знань, готовність до прийняття завдань підвищеного рівня складності, оптимістичне ставлення до процесу навчання; визначено відповідні рівні розвитку означеної якості: високий, достатній, середній та низький; забезпечена система діагностичних методик.
Аналіз стану досліджуваної проблеми в практиці роботи сучасних перших класів виявив переважно достатній рівень розвитку допитливості дітей шести-семи років на початку навчання (у 57,5% першокласників), середній рівень допитливості виявлено в 36,5% дітей, високий рівень у 6%. Результати свідчили про те, що допитливість притаманна дітям шести-семи років, проте існує проблема збереження допитливості протягом навчання в першому класі та її подальшого розвитку.
Формувальний етап експерименту забезпечувався шляхом реалізації програми розвитку допитливості першокласників, стисло відбитої в дидактичній моделі, що була впроваджена в чотири етапи. Первинна модель після апробації набула корекції внаслідок необхідності адаптації учнів до шкільного життя та підготовки до творчого проектування й інтерактивного спілкування, що було забезпечено шляхом упровадження курсу Вступ до шкільного життя”.
Згідно з визначеними дидактичними умовами, відбитими в моделі, розвиток допитливості учнів першого класу відбувався шляхом забезпечення соціальної та психологічної адаптації до шкільного життя, підготовки до інтерактивного спілкування та проектної діяльності за рахунок упровадження курсу Вступ до шкільного життя” на першому етапі; упровадження системи творчих проектів у певній послідовності (колективних мікропроектів на першому етапі, групових на другому, індивідуальних на третьому, макропроектів з розподілом праці на четвертому етапі); формування цілісної картини світу в учнів та навичок інтерактивного спілкування в межах курсу Дитяча філософія” та інших навчальних предметів; визнання інтерактивних методів навчання пріоритетними в організації життєдіяльності дітей шести-семи років. Поетапність включення дітей в означені види діяльності в поєднанні з проміжним відстеженням ознак допитливості (очікуваних результатів) забезпечила ефективність функціонування дидактичної моделі.
Перевірка стану розвитку допитливості дітей шести-семи років після формувального етапу експерименту підтвердила, що рівень допитливості першокласників без спеціального стимулювання знижується протягом навчального року. Про це свідчать дані зрізу: у контрольній групі в 7% учнів відмічено підвищення кількісних показників, у 46% дітей рівень допитливості залишився без змін, у 47% спостерігається зниження допитливості, з них у 4% значне зниження. В експериментальній групі відбулося підвищення допитливості в 39% учнів, з них у 4% значне підвищення; 57% виявили такий само рівень допитливості, як і під час констатувального етапу експерименту; зниження показників спостерігалося в 4% дітей. Середній рівень контрольної групи знизився на 0,5 та дорівнював 2,1; середній рівень експериментальної групи підвищився на 0,4 та дорівнював 3,2.
Збереження та подальший розвиток дитячої допитливості забезпечувались дотриманням визначених дидактичних умов розвитку допитливості першокласників у процесі навчання. Достовірність отриманих даних підтверджено шляхом статистичної обробки. Експериментальна перевірка, дані апробації та впровадження в шкільну практику запропонованої дидактичної моделі розвитку допитливості дітей шести-семи років свідчать про її ефективність.
Проведене дослідження дозволило сформулювати дидактичні засади розвитку допитливості учнів початкової школи та перевірити умови функціонування моделі в першому класі, проте залишається відкритою проблема деталізації дидактичних умов для учнів другого-четвертого класів початкової школи, а також забезпечення наступності між початковою та середньою ланками освіти. Потребує спеціального вивчення проблема методичної підготовки вчителів початкової школи до реалізації означених дидактичних умов у навчальному процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 336 с.
2. Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Рабочая книга по теории развития творческой личности. Кишинев: Прогресс, 1990. 192 с.
3. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К.: Освіта, 1991. 111 с.
4. Ананьев Б.Г. Формирование одаренности // Склонности и одаренность. М.: АПН РСФСР, 1962. С. 24.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2002. 282с.
6. Антонова Г.П., Антонова И.П. Познавательная деятельность детей 6 и 7 лет: Моногр. М.: Прометей, 1991. 124 с.
7. Аржанова А.И. Изучение и воспитание интеллектуальных эмоций учащихся // Уч. зап. Андижанского пединститута. Вып. 2. 1955. С.2129.
8. Аристова Л.П. Активность учения школьника. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
9. Арцишевська М.Р. Теоретико-методичні засади інтеграції знань про суспільство у змісті шкільної освіти: Дис. канд. пед. наук: 13.00.09. Луцьк, 2000. 188 с.
10. Арцишевський Р., Балашова С. Я і Україна (інтегрований курс). 1 клас // Почат. шк. 2005. №2. С. 2831.
11. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. М.: Педагогика, 1989. 560 с.
12. Баєв Б.Ф. Навчальна активність школяра. К.: тво Знання” УРСР, 1974. 44 с.
13. Байбара Т.Н. Дидактические условия эффективного использования исследовательского метода в обучении младших школьников: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ педагогики УССР. К., 1988. 24с.
14. Байбара Т.М. Спостереження у 1 класі // Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упоряд. Савченко О.Я. К.: Почат. шк., 2002. С. 116124.
15. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
16. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. — М.: Сов. Россия, 1979. 318 с.
17. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
18. Башинська Т. Проектувальна діяльність основа взаємодії вчителя та учнів // Почат. шк. 2003. №6. С. 5859; 2003. №7. С. 5962.
19. Бергер Э.И. Стимул познавательной перспективы как средство развития любознательности учащихся в процессе обучения: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. Казань, 1980. 18 с.
20. Берлайн Д.В. Любознательность и поиск информации // Вопросы психологии. 1966. №3. С. 5460.
21. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива // Почат. шк. 2002. №5. С.56.
22. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.01. К., 1998. 380 с.
23. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів першокласників // Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упоряд. Савченко О.Я. К.: Почат. шк., 2002. С. 100115.
24. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Почат. шк. 2001. №7. С. 2022.
25. Блонский П.П. Задачи и методы новой народной школы // Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. М.: Педагогика, 1979. Т. 1. С. 3985.
26. Богданович М.В. Математика: Підручник для 1 кл. К.: Освіта, 2002. 128с.
27. Богославская Е.А. Диагностика и развитие любознательности у учащихся: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Рос. ун-т Дружбы народов, ин-т Молодежи. М., 2000. 22 с.
28. Богоявленская Д.Б., Гинзбург Р.К. К вопросу о личностных аспектах творческого мышления // Сов. педагогика. 1977. №1. С. 6977.
29. Богуш А. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років. Монографія. К.: Вид. дім Слово”, 2004. 376 с.
30. Боделан О.Р. Психологічне забезпечення адаптації дітей до навчальної діяльності: Дис.канд. психол. наук: 19.00.07. Одеса, 2000. 202 с.
31. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды. М.: Воронеж, 1995. 352 с.
32. Бондар В.І. Дидактика. К.: Либідь, 2005. 264 с.
33. Бондар В.І. Теоретичні основи і технологія навчально-виховного процесу на уроці (дидактичний аспект). К.: КДПІ, 1993. 29 с.
34. Бондар Л.В. Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 К., 2003. 204 с.
35. Бондаревский В.В. Воспитание познавательных интересов // Народное образование. 1967. №7. С. 8084.
36. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. №3. С. 2633.
37. Бурлака Я.І. Бесіда як метод навчання. К.: Рад. шк., 1961. 76 с.
38. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). Х.: Скорпіон, 2000. 120 с.
39. ВашуленкоМ. Програма інтегрованого курсу (навчання грамоти, математика, навколишній світ) // Почат. шк. 2001. №8. С. 2430.
40. Вашуленко М.С. та ін. Горішок: Інтегрований підручник з грамоти, математики, ознайомлення з довкіллям для 1 класу 4-річної початкової школи / М.С.Вашуленко, Н.М.Бібік, Л.П.Кочина. К.: А.С.К., 1999. 168с.
41. Вашуленко М.С. та ін. Навчання грамоти, математики, ознайомлення з навколишнім світом за інтегрованим підручником "Горішок": Методичний посібник / М.С.Вашуленко, Н.М.Бібік, Л.П.Кочина. К.: А.С.К., 2000. 160 с.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К: Ірпінь; Перун, 2001. 1440 с.
43. Венгер А.Я. Психическое развитие ребенка в процессе совместной деятельности // Вопросы психологии. 2001. №3 С. 1726.
44. Вербовая Н.Н. Формирование познавательных интересов школьников как одно из условий осуществления всеобщего среднего образования: Метод. пособие. М., 1974. 80 с.
45. Вічалковська Н.К. Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Луцьк, 2003. 240 с.
46. Владимирова Т.В. Шаг в неизвестность: Методика ознакомления дошкольников с явлениями неживой природы / Под ред. Гуткович И.Я. Ульяновск, 2001. 108 с.
47. Власенко Т. Інтегрований урок як форма організації навчального матеріалу // Почат. шк. 2004. №9. С. 812.
48. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики. М.: УРАО, 1999. 616с.
49. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч.: В 6-ти т. / Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика, 1982. . Т. 2. С. 5361.
50. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
51. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства: Моногр. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1988. 254 с.
52. Гавриш Н. Інтеграція питання не тактики, а стратегії // Дошк. педагогіка. 2005. №4. С. 810.
53. Гавриш Н. Методика розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку: Навч.-метод. посібник. Луганськ: Альма-матер, 2004. 132 с.
54. Гавриш Н., Хорошайло Р. Концепція розвитку навчального закладу запорука успіху. Організація роботи ДНЗ в контексті сучасної парадигми освіти // Дошк. виховання. 2005. №8. C. 811.
55. Гавриш Н. Як ми виховуємо творчу особистість // Дошк. виховання. Палітра педагога. 2000. №3 С. 1823; 2000. − №4 − С. 1924.
56. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Введение в психологию. М.: Кн. дом Университет”; Ростов н/Д: Феникс, 1999. С. 253314.
57. Гин С.И., Прокопенко И. Е. Первые дни в школе: Пособие для учителей первых классов. Луганск: Учебная книга”, Янтарь”, 2003. 72 с.
58. Голант Е.Я. Методы обучения в советской школе. М.: Учпедгиз, 1957. 152 с.
59. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
60. Гончаренко С., Мальований Ю. Гуманізація та гуманітаризація освіти // Шлях освіти. 2001. №3. С. 28.
61. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
62. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение методов математической статистики в педагогических исследованиях: Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
63. Гребенюк О.С., Гребенюк Т.Б. Теория обучения: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. 384с.
64. Гузеев В.В. Теория и практика интегральной образовательной технологии. М.: Педагогика, 1972. 184 с.
65. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно орієнтованої освіти: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.09 / ВДУ ім. Л.Українки. Луцьк, 2002. 21 с.
66. Гуїн С.Ф. Філософія у вихованні дітей як громадян світу // Рідна шк. 2001. №4. С. 54.
67. Гусева Г.А. Стилевые аспекты любознательности: Моногр. Бийск: НИЦ БиГПИ, 2000. 170 с.
68. Давыдов В.В. Психическое развитие в младшем школьном возрасте // Возрастная и педагогическая психология. М.: Просвещение, 1973. С.69100.
69. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544с.
70. Делікатний К.Г. Роль запитань учителя в активізації учнів на уроці. К.: Рад. шк., 1964. 103 с.
71. Депенчук Н.П., Крымский С.Б. Интеграция в системе взаимодействия наук // Материалистическая диалектика и взаимодействие наук: Сб. науч. тр. К.: Наук. думка, 1985. С. 526.
72. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття) // Освіта. 1993. №44 46. С. 112.
73. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України. 2004. 20 січня (№5). С. 113.
74. Державний стандарт початкової загальної освіти // Почат. шк. 2006. №2. С. 2346.
75. Деркач В. Актуальні питання наступності в організації та змісті дошкільної й початкової освіти // Почат. шк. 2005. №10. С.68.
76. Джонс Д.К. Методы проектирования: Пер. с англ. Г.П. Бурмистровой, И.Ф. Фриденберга / Под ред. В.Ф. Венды, В.М. Мунипова. 2-е изд. М.: Мир, 1986. 326 с.
77. Джонсон Д. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Пер. с англ. З.С. Замчук. - СПб: Эконом. шк., 2001. 256 с.
78. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. К.: Академвидав, 2004. 352 с.
79. Друзь Б.Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. К.: Рад. шк. 1978. 126 с.
80. Друзь З.В. Нестандартні завдання як засіб стимулювання пізнавальних інтересів молодших школярів: Дис. канд. пед. наук. Кривий Ріг, 1997. 178 с.
81. Дудина М.Н. Философия в классе: Урок-диалог. Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1995. 192 с.
82. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
83. Дусавицкий А.К. Формула интереса. М.: Педагогика, 1989. 172с.
84. Дуткевич Т.В. Психологічні основи використання інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою // Використання інтерактивних методів та мультемидійних засобів у підготовці педагога: Зб. наук. праць. Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003. С. 2633.
85. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления / Пер. с англ. Н.М. Никольской; ред. Ю.С. Рассказова. М.: Лабиринт, 1999. 192 с.
86. Заволока Н.Г. Методологические и логико-гносеологические основы учебно-познавательного процесса. К.: Вища школа, 1986. 228 с.
87. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1990. 419 с.
88. Занюк С. Мотивація та саморегуляція учня. К.: Главник, 2004. 96 с.
89. Занюк С. Психология мотивации. Теория и практика мотивирования: Мотивационный тренинг. К.: Ника-Центр: Эльга-Н, 2001. 351 с.
90. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. Ростов-н/Д: Изд-во Феникс”, 1997. 480 с.
91. Зинченко В.П. Аффект и интеллект в образовании. М.: Тривола, 1995. 64 с.
92. Зубалий Н.П. Формирование положительного отношения к учению детей шестилетнего возраста(в условиях подготовительных классов общеобразовательной школы): Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии УССР. К., 1986. 16 с.
93. Зубалій Н.П. Педагогічна оцінка шестирічних учнів. К.: Видво Знання” України, 1990. 32 с.
94. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна шк. 2000. №8. С. 812.
95. Зязюн І.А. Освітні технології у вимірах педагогічної рефлексії // Постметодика. 1996. №4. С. 1113.
96. Ильенков Э. Учитесь мыслить смолоду. М.: Знание, 1977. 64 с.
97. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2003. 512 с.
98. Интегративные тенденции в современном мире и социальный прогресс / В.Н. Купцов, Г. Павельгиц, Г. Штайниккер и др.; Под ред. М.А. Розова. М.: Издво МГУ, 1989. 232 с.
99. Интеграция современного научного знания: Метод. анализ / Н.Т. Костюк и др. К.: Вища школа; изд-во при КГУ. 1984. 184 с.
100. Іванішена С. Форми і методи інтерактивного навчання // Почат. шк. 2006. №3. С. 911.
101. Іванчук М.Г. Основи технології інтегрованого навчання в початковій школі: Навч.-метод. посібник. Чернівці: Рута, 2001. 98 с.
102. Ільченко В.Р. Інтеграція змісту освіти як основа розвитку інтегративного мислення молодших школярів// Розвитокмисленнямолодших школярів: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Полтава, 1996. С.47.
103. Іскакова Л.В. Організація групових форм роботи на уроці // Почат. шк. 1996. №8. С. 2837.
104. Кабан Л. До проблеми створення авторських навчальних програм // Почат. шк. 2003. №11. С. 1520.
105. Кабанова-Меллер Е.Н. Учебная деятельность и развивающее обучение. М.: Знание, 1981. 96 с.
106. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки. Теория образования // Избранные педагогические сочинения. М.: Педагогика, 1982. С. 270652.
107. Качеровська Т.В. Методи та форми ігрового проектування як технологія навчання // Наука і освіта: Наук.-практ. журн. Південного наук. центру АПН України. Одеса, 2004. №45. С.137142.
108. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры, дискуссии: Анализ зарубежного опыта. М. Рига: НПЦ Эксперимент”, 1998. 180 с.
109. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики: Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры. СПб.: Алетейя, 2002. 414с.
110. Коваль Л. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до моделювання уроків за різними навчальними технологіями // Почат. шк. 2005. №11. С. 2123.
111. Коваль Л. Методика розробки проектів у процесі вивчення курсу Я і Україна” в 2 класі // Почат. шк. 2005. №10. С. 1516.
112. Кодлюк Я.П. Дидактичні аспекти формування допитливості // Почат. шк. 1996. №5. С. 58.
113. Кодлюк Я.П. Підручник для початкової школи: теорія і практика. Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. 288 с.
114. Кодлюк Я.П. Формування уміння вчитися // Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упоряд. Савченко О.Я. К.: Почат. шк., 2002. С. 6077.
115. Кокарєва І. Інтерактивні технології у навчанні // Почат. шк. 2006. №2. С. 1921.
116. Комар О. Інтерактивні технології технології співпраці // Почат. шк. 2004. №9. С. 57.
117. Коменский Я.А. Предвестник всеобщей мудрости // Избранные педагогические сочинения: В. 2-х т. М.: Педагогика, 1982. Т.1. С.477527.
118. Коротаева Е.В. Обучающие технологии в познавательной деятельности школьников. М.: Сентябрь, 2003. 174 с.
119. Короткий