ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ГІМНАЗІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

Краткое описание

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ШУДЗІХОВСЬКА Ірина Федорівна

УДК 373.543:37.026:159.952.13

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ГІМНАЗІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

13.00.09 „Теорія навчання”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Радченко Марина Аркадіївна
кандидат педагогічних наук,
доцент

Луцьк 2006

ЗМІСТ
ВСТУП...3
РОЗДІЛ І. ДИДАКТИЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ
1.1. Історично-філософські аспекти розвитку педагогічних технологій..12
1.2. Роль української етнопедагогіки у розвитку
пізнавальних інтересів особистості...29
1.3. Узагальнення педагогічної думки про пізнавальний
інтерес у сучасних наукових працях ...43
Висновки до першого розділу..64
РОЗДІЛ ІІ. ДИДАКТИЧНО-ОСВІТНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ
ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНЯ ГІМНАЗІЇ
2.1.Дослідження наукових засад у розвитку
пізнавальних інтересів особистості...66
2.2. Вивчення ролі таксономії у розвитку
пізнавальних інтересів гімназистів...............................................83
2.3. Використання педагогічних технологій
у навчальній діяльності учнів гімназії......99
Висновки до другого розділу.113
РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1. Організаційні аспекти науково-пошукової роботи...116
3.2. Особливості реалізації формуючого експерименту
у навчальному процесі школи-гімназії.......130
3.3. Формування в учнів пізнавального інтересу
гуманістичного спрямування.145
Висновки до третього розділу ...157
ВИСНОВКИ ....159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...162

ВСТУП

Актуальність дослідження. Врахування новітніх педагогічних технологій у навчально-пізнавальній діяльності учнів гімназії сприяє розвиткові їх освітніх інтересів та творчих задатків, які будуть реалізовані у майбутній практичній діяльності. Пошук шляхів інтенсифікації навчального процесу проходить у декількох напрямах: розробка нових педагогічних технологій (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Євдокимов, І.П.Підласий, І.Ф.Прокопенко та ін.); розробка теорії модульно-рейтингової технології навчання (В.П.Беспалько, А.В.Фурман, Л.М.Романишина); розробка теоретичних проблем контролю і оцінювання знань, умінь і навичок учнів (Ю.К.Бабанський, В.А.Козаков, С.В.Майборода, О.М.Матюшкін, Н.Ф.Тализіна та ін.).
Аналіз наукових досліджень названих вище авторів переконує в тому, що вони спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності особистості. У процесі дослідження ми виходили з того, що загальноосвітня підготовка учнів гімназії забезпечується діалектичною обумовленістю поєднання контролю за знаннями, уміннями та навичками гімназистів та новітніх технологій навчання, які спрямовані на розвиток їх пізнавальних інтересів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
Головне завдання сучасної української школи підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному зростанню. У цей час особливо актуального значення набуває проблема формування розвиненої творчої особистості в соціально-педагогічних умовах її життєдіяльності у школі-гімназії.
Одним із сучасних напрямків української освіти є врахування розвитку пізнавального інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів гімназії у процесі вивчення навчальних предметів. Окремі орієнтири визначено Законами України „Про освіту” та „Про загальну середню освіту”. Стає необхідним створення сприятливих умов для пізнавальної діяльності учнів гімназії, які б допомагали їм самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації, формували потребу особистості в здобутті наукових знань та розвитку їх пізнавальних інтересів.
Систематичні прагнення учнів гімназії, які спрямовані на пізнання навколишнього середовища, виступають своєрідним епіцентром розвитку їх пізнавальних інтересів, пізнавальної самостійності, формування позитивного ставлення до результатів власної розумової праці. Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня гімназії, інтереси якого до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги, пам’яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності учня гімназії.
Основні аспекти формування і розвитку пізнавальних інтересів особистості завжди привертала увагу психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків. В Україні ці питання, прямо чи опосередковано, розглядали А.М.Алексеюк, І.Д.Бех, Н.М.Бібік, В.В.Вербицький, С.У.Гончаренко, Л.А.Гордон, О.І.Киричук, Б.С.Кобзар, Г.С.Костюк, В.М.Мадзігон, Р.А.Науменко, В.О.Онищук, В.М.Оржеховська, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, О.І.Синиця, В.О.Сухомлинський, Т.І.Сущенко та інші.
Значний внесок у розв’язання вказаної проблеми внесли російські психологи і педагоги: А.Б.Ананьєв, Ю.К.Бабанський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов, В.І.Загвязинський, О.Г.Ковальов, А.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, Н.Г.Морозова, С.Л.Рубінштейн, М.М.Скаткін, Г.І.Щукіна та інші.
Проблему розвитку пізнавальних інтересів розглядали і дослідники далекого зарубіжжя: Р.Бенуа, Дж.Д.Брунер, Х.Васильєв, У.Джеймс, М.Дональдсон, К.Ізард, С.Карлссон, Й.Лінгард, А.Маслоу, Ж.Піаже, В.Оконь, Я.Рейковський, М.Сміт, Дж.Д.Філіпс, Й.Холандр, І.Хофман та інші.
Дослідженнями В.Г.Кременя, О.В.Сухомлинської, М.Д.Ярмаченка доведено, що технологія навчання має провідне значення у задоволенні і розвитку інтересів учнів гімназії. Саме тому, одним із основних аспектів педагогічних досліджень у цьому напрямі є вивчення проблеми формування пізнавального інтересу в навчальному процесі. Самостійна робота, яка є взаємообумовленою ланкою між навчанням у школі-гімназії та позашкільною освітою, має певні переваги у цьому процесі: широке охоплення учнів різноманітними і цікавими формами організації дозвілля, добровільність виявлення інтересу до навчальних предметів або наукової діяльності, вплив на свідомість та реалізацію інтересів учнів у галузях знань, які виходять за межі шкільної програми.
У нашому дослідженні формування пізнавальних інтересів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу розглядається як система, котра ще не одержала належного висвітлення та досліджувалась епізодично. Нами доведено, що у більшості випадків у ній відсутній аналіз комплексу засобів і методів цілеспрямованого розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії в процесі вивчення ними предметів гуманітарного циклу. Окреслений стан проблеми та неоднозначність її визначення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входило до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і психології Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти за темою „Сучасні педагогічні технології”. Тема затверджена Вченою радою Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол №7 від 27.03.2003 р.) та узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №4 від 22.04.2003 р.).
Об’єкт дослідження навчально-пізнавальний процес у сучасній школі-гімназії.
Предмет дослідження дидактичні умови, методи та прийоми формування пізнавальних інтересів учнів при вивченні предметів гуманітарного циклу.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективних форм, методів і прийомів формування пізнавальних інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, реалізації дидактичних умов, які сприяють інтелектуальному розвитку особистості.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що вивчення предметів гуманітарного циклу сприятиме успішному формуванню пізнавальних інтересів учнів гімназії за умови, якщо:
в сучасній школі на основі інтенсивних технологій навчання послідовно і цілеспрямовано будуть реалізуватися найбільш ефективні форми, методи та прийоми вивчення предметів гуманітарного циклу для розвитку пізнавальних інтересів;
методика викладання гуманітарних дисциплін буде спрямована на активізацію пізнавальної діяльності учнів гімназії;
буде впроваджена модель дидактичної технології розвитку пізнавального інтересу гімназистів.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези дослідження поставлено такі завдання:
1.Проаналізувати історію становлення та сучасний стан проблеми формування і розвитку пізнавальних інтересів у педагогічній теорії і практиці.
2.Розкрити зміст та особливості прояву пізнавального інтересу учнів гімназії на підставі даних отриманих в процесі експериментальної роботи.
3.З׳ясувати роль і місце інтенсивних технологій навчання у процесі формування пізнавальних інтересів учнів гімназії.
4.Експериментально перевірити ефективність розробленої моделі дидактичної технології розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання; сучасні філософські, соціологічні, педагогічні, психологічні концепції про сутність розвитку особистості, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми факторами; ідеї про провідну роль педагогічної діяльності в процесі пізнання; дослідження спілкування як особливого виду технології у навчальному процесі; філософське вчення про єдність закономірностей, взаємовпливів і взаємозалежностей явищ об’єктивної дійсності; провідні ідеї педагогічної інноватики як інтегрованої галузі наукових знань, що дає цілісне бачення сутності найбільш загальних дидактично-технологічних проблем.
Методи дослідження. Для досягнення визначеної в дисертації мети і розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні: вивчення і аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури з означеної проблеми; системно-структурний, історичний, порівняльний аналіз; статистичний і математичний методи, метод моделювання; аналіз і синтез результатів експерименту для визначення критеріїв і рівнів розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії; емпіричні: вивчення та узагальнення досвіду роботи шкіл та учителів; опитування (бесіди, анкетування, тестування та інтерв’ювання); вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (учнівських робіт, шкільної документації); педагогічне спостереження і аналіз діяльності учнів; педагогічний експеримент; аналіз результатів експерименту для визначення рівнів сформованості пізнавальних інтересів гімназистів та ефективності експериментальної моделі.
Концептуальний підхід до розв’язання проблеми розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу передбачає такі вихідні позиції та ідеї:
1. Дослідження проблеми з позицій загальної теорії розвитку особистості учнів: дослідно-експериментальна перевірка ролі інтенсивних технологій навчання у процесі формування пізнавальних інтересів учнів гімназії у трьох напрямах: а)зміст сучасних технологій навчання; б)форми, методи та прийоми організації навчальної роботи; в)пізнавальна діяльність учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
2. Пізнавальний інтерес це складний процес, що визначається: як засіб впливу пізнавальної діяльності на особистість; як індивідуальне вираження мислення у мотиваційній сфері учнів гімназії; як емоційне, позитивне сприйняття навчальної інформації; як цілеспрямоване формування особистості у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
3. Використання дидактичних умов формування особистості учня гімназії спирається на гуманістичні принципи навчання, що забезпечують міцні знання мов, літератури, історії. Такий підхід у формуванні пізнавальних інтересів передбачає утвердження домінуючої ролі активності особистості в розвитку її інтелектуальних здібностей: патріотизму, працьовитості, власного світогляду, національної свідомості.
Ці вихідні положення дали можливість обґрунтувати напрями формування творчої особистості за допомогою пізнавальних інтересів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу з урахуванням особливостей становлення та розвитку сучасної української школи-гімназії.
Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено в три етапи впродовж 1999-2005 років.
На І етапі (1999-2000 рр.) вивчалась філософська, психологічна, педагогічна і методична література, теорія і практика навчальної роботи, передовий досвід учителів з досліджуваної проблеми; визначались мета, предмет і завдання дисертаційної роботи, формулювалась її гіпотеза. На цьому етапі аналізувалися особливості прояву учнями гімназії пізнавальних інтересів, проводилось діагностування їх рівнів сформованості; визначались зміст, форми і методи навчальної роботи.
На ІІ етапі (2000-2003 рр.) на основі аналізу можливостей навчального процесу в гімназії та рівнів сформованості творчих інтересів учнів був проведений констатуючий експеримент, під час якого перевірялись умови розвитку пізнавальних інтересів учнів, зміст, форми, методи і засоби організації навчально-пізнавальної діяльності в сучасній гімназії. Формуючий експеримент проводився в природних умовах організації навчального процесу, де здійснювалась апробація і перевірялась ефективність розробленої нами моделі дидактичної технології формування пізнавальних інтересів учнів. В експерименті брали участь 227 учнів гімназій, понад 53 вчителів. Узагальнювався досвід 3 міських гімназій і 4 загальноосвітніх шкіл та вивчалась ефективність розробленої моделі.
На ІІІ етапі (2003-2005 рр.) узагальнювались результати формуючого експерименту, аналізувався здобутий експериментальний матеріал, формулювались теоретичні і практичні висновки дослідження, здійснювалось літературне оформлення дисертації, були написані та опубліковані статті з проблеми дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалося упродовж 3 років (2000-2003рр.) на базі гімназій м.Луцька №4, 14, 21, гімназії №4 м.Ковеля, гімназії №1 м.Нововолинська. В експерименті брали участь 227 учнів та 53 вчителі Волинської та Рівненської областей.
Експериментальне дослідження проводилось на матеріалах української та англійської мов, при вивченні літератур та історії, які становлять блок предметів гуманітарного циклу. Вибір зазначених предметів пов’язаний з тим, що їх вивчення відкриває значні можливості для формування і розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше визначені та теоретично обґрунтовані дидактичні умови застосування ефективних форм, методів і прийомів формування пізнавальних інтересів учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу; подальшого розвитку дістали методики організації контрольних занять, проведення дидактичних ігор, пошуково-дослідницької роботи з гімназистами; удосконалені критерії визначення рівнів сформованості пізнавальних інтересів школярів.
Обґрунтованість і достовірність результатів дослідження забезпечується методичною забезпеченістю вихідних положень, відповідністю їх рівню сучасного розвитку психолого-педагогічної науки; орієнтацією на науковий принцип аналізу і узагальнення педагогічного досвіду; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його меті та задачам; доцільністю вибору напрямів експерименту; репрезентативністю вибірки; якісним і кількісним аналізом матеріалів дослідження; апробацією і впровадженням в практику результатів дослідно-експериментальної роботи на різних рівнях.
Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні методологічних аспектів досліджуваної проблеми; теоретичному обґрунтуванні рівнів прояву пізнавальних інтересів учнів у навчально-пізнавальній діяльності; створенні моделі дидактичної технології розвитку пізнавальних інтересів гімназистів, як якості творчої особистості у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
Практичне значення дослідження визначається розробками конкретних рекомендацій щодо форм, методів і прийомів формування пізнавальних інтересів учнів гімназії, удосконалення змісту технології навчання. Результати і матеріали дослідження, запропоновані засоби формування пізнавальних інтересів учнів можуть бути використанні безпосередньо вчителями шкіл, керівниками гуртків і товариств, викладачами малих академій, методистами під час організації та проведення навчальних занять з предметів гуманітарного циклу.
Впровадження результатів дослідження здійснювалось при викладанні курсів „Українська мова основа гуманістичного виховання”, „Методика викладання літератури”, на семінарах і курсах підвищення кваліфікації у Волинському обласному інституті післядипломної освіти та в навчально-виховному процесі гімназії №4 м.Луцька (дов. № 505-а від 14.11.05р.), Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука (дов. №473 від 26 жовтня 2005р.), Луцького НВК „Гімназія №14” (дов. №397-а від 4 листопада 2005 р,).
Особистий внесок автора у статті опублікованій у співавторстві (з Радченко М.А.) полягає у теоретичному обґрунтуванні і розробці основних ідей, положень та форм, методів і прийомів розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназій у системі шкільної та позашкільної освіти.
Апробація результатів дослідження. Результати виконаної роботи та матеріали експериментальних досліджень доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки, висвітлювались на звітних науково-практичних конференціях викладачів Волинського державного університету імені Лесі Українки (квітень 2003р., квітень 2004р., м.Луцьк), Рівненського гуманітарного університету (травень 2004 р., м.Рівне).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено в 4 публікаціях автора. З них 3 написано без співавторів; усі статті опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (200 джерел, з них 17 іноземними мовами). Основний текст подано на 161 сторінці. Робота містить 19 таблиць (на 8 сторінках) та 7 ілюстрацій (на 4 сторінках).

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Проблема формування пізнавальних інтересів учнів гімназії є однією з найбільш актуальних проблем у педагогічній теорії і практиці. Історико-філософські аспекти дозволяють зробити узагальнення, що пізнавальні інтереси характеризуються динамічними взаємозв’язками методологічного, мотиваційного і науково-методичного аспектів навчально-виховного процесу в школі-гімназії, як у часі, так і в просторі. Проведене дослідження показало: формування в особистості пізнавального інтересу у процесі вивчення гуманітарних дисциплін не може обмежуватися тільки навчальною діяльністю, воно повинно продовжуватися в процесі самостійної роботи учня гімназії, яка є важливим аспектом формування логічного мислення та розвитку свідомості випускників гімназії.
2. Пізнавальний інтерес притаманний усім компонентам навчально-виховної роботи, яка є сполучною ланкою шкільної та позашкільної освіти і виховання, забезпечує науковість, повноту, варіативність, широту, природність та цілісний підхід до реалізації дидактичних умов розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
3. Пізнавальний інтерес це інтегральна властивість особистості, яка характеризує її емоційну, інтелектуальну і вольову сфери. За результатами нашого дослідження для реалізації творчого потенціалу учнів гімназії ефективним є використання технологічного принципу навчання і виховання, пошукового та дослідницького підходів у самостійній практичній діяльності, тісне поєднання навчального і позанавчального процесів у школі-гімназії при вивченні предметів гуманітарного циклу.
4. Проведене комплексне дослідження підтвердило, що технологія навчально-пізнавальної діяльності носить універсальний характер і має значний поліваріантний потенціал. Система навчальної роботи, складовою частиною якої є літературні гуртки і наукові товариства, дидактичні ігри, забезпечують адекватність педагогічного впливу на учнів гімназії і високу ефективність роботи з метою формування їх інтересів до пізнання навколишнього середовища у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
5. Проведене дослідження довело, що методика ефективного формування пізнавальних інтересів учнів гімназії у реалізації технології навчально-пізнавальної діяльності має ряд етапів:
а) підготовка учнів, яка забезпечує певний запас знань і вмінь, мовних пізнавальних засобів, необхідних для виховання інтересів учнів гімназії;
б) створення позитивного емоційного ставлення до предметів гуманітарного циклу і до діяльності, яке є необхідною передумовою формування пізнавального інтересу;
в) організація творчої діяльності, яка пробуджує в учнів гімназії пізнавальні запити та її активізацію у процесі самостійної пізнавальної діяльності з метою подальшого розвитку творчого мислення;
г) систематична пошукова діяльність учителя, використання доцільних форм і методів технологій навчання і виховання з метою розвитку в учнів стійкого пізнавального інтересу у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
6. У ході дослідження виявлено і методично обґрунтовано систему організаційно-дидактичних умов формування пізнавальних інтересів учнів гімназії: врахування світу творчих захоплень і вікового складу вихованців; зміна вражень за рахунок різноманітних прийомів; емоційно-інтелектуальне нагнітання; створення ситуації раптовості, новизни, романтичності; наявність елементу колективної творчості у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.
7. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено необхідність і важливість удосконалення форм, методів і прийомів технології формування пізнавальних інтересів учнів. Показано, що важливе значення мають теоретична, практична, літературна і суспільно корисна форми роботи. Активізація пізнавальної діяльності учнів гімназії здійснюється методом проблемного викладання, частково-пошуковим і дослідницьким методам під час вивчення предметів гуманітарного циклу.
8. З’ясовано, що формування пізнавальних інтересів є більш ефективним, якщо: організується різноманітна творча діяльність, види якої систематично чергуються; знання виробляються на індуктивно-практичній основі з поступовим залученням елементів дедуктивних міркувань; максимально використовується принцип наочності; реалізуються міжпредметні зв’язки; у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
9. У дослідженні виявлено рівні прояву інтересів учнів у пізнавальній діяльності в їх динамічній системі: споглядальний, споглядально-дійовий, пізнавальний, пізнавально-творчий, теоретичний і теоретично-творчий. Також визначено критерії рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів, показники яких розкривають комплексні досягнення в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу: позитивний розвиток потреб і мотивів у діяльності учня, розвиток інтелекту, цілісне і світоглядне сприйняття оточуючого світу, активна комунікативна діяльність.

10. Проведений педагогічний експеримент виявив закономірності розвитку в учнів гімназії пізнавальних інтересів за основними методико-педагогічними критеріями довів обґрунтованість розробленої методики, яка ефективніша за традиційну. Запропоновані методичні рекомендації можуть бути використані в усіх різноманітних формах системи шкільної та позашкільної освіти. Подальший розвиток пізнавальних інтересів учнів спонукає до дослідження проблеми, яка має розв’язуватись в інших загальноосвітніх аспектах діяльності шкіл-гімназій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении /Под ред. Г.И.Щукиной. М., 1984. 160 с.
2. Алексеєва М.І. Мотиви навчання учнів. К., 1974.
3. Алексеєнко Т.А., Сушанко В.В. Формування пізнавальної активності студентів у структурі блочної технології навчання // Проблеми педагогічних технологій. Луцьк: Вежа, 1995- С. 4-5.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. К.: Либідь, 1998. 560 с.
5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: Модульне навчання: Навчальний посібник. К.: ІСДО, 1998. 220 с.
6. Амонашвили Ш.А. Личносно-гуманистическая основа педагогического процеса. Минск.: Университетское, 1990. 560 с.
7. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. - К.: Освита, 1991. 111 с.
8. Андрійчук О.Я., Смолюк В.І. Гуманістична освіта молоді: історично-дидактичний аспект/ Монографія. Луцьк, 2002. - 148 с.
9. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 1993. - Т.1. - 246 с. - Т.2. - 316 с.
10. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения М., 1974. 230 с.
11. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. 1994. - № 2. С. 3-11.
12. Балл Г.О. Парадигма діалогу і проблеми прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія. 1999. - № 1.
13. Берулова М.М. Гуманизация образования: проблемы и перспективы. Бийск: «Владос», 1995. 198с.
14. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.
15. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості //Педагогіка і психологія. 1997. №1. С. 124-129.
16. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К., 1998. 204 с.
17. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука. 1999. 270 с.
18. Бодалев А.А. Основы социально-психологической теории: Учеб.пособие для социологов, психологов, студентов и педагогов /Н.Н.Богомолов, А.А.Бодалев и др. М.: Изд. Междунар. пед. Академия, 1995. 421 с.
19. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. К., 1997.
20. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996. - 129 с.
21. Бондар В.І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект: Навчальний посібник. К., 1996. 66 с.
22. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. //Педагогика. 1997. - № 4. С. 11-17.
23. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности самообразованию. М., 1988. 187 с.
24. Борисова Н.В. Технологичность образовательного процеса как показатель его качества. // Среднее професиональное образование, 1998. - № 3.
25. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 144-150.
26. Бучківська Г.В. Розвиток В.О.Сухомлинським теорії і практики виховання в учнівському колективі: Автореферат дис. канд. пед. наук. Івано-Франківськ, 2001. 20 с.
27. Ващенко Г. Виховний ідеал /Друге видання. Брюссель, 1987. 128 с.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. С. 210.
29. Виговська О.І. Творча педагогічна діяльність у цілісному навчально-виховному процесі: Автореферат дис. канд. пед. наук. К., 1995. 25 с.
30. Вовк Л.П. Громадсько-педагогічне сподвижництво в Україні. / Етапи та особливості. К., 1997. 178 с.
31. Вопросы компьютеризации учебного процесса. Кн. для учителя /Сост. Н.Д. Угринович. М.: Просвещение, 1987. 128 с.
32. Гатанов Ю.Б. Развитие личности, способной к творческой самореализации. // Психологическая наука и образование, 1998. № 1.
33. Гельвеций К.А. Об уме.,М., 1938.
34. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: проблемы и перспективы. М., Педагогика, 1987. 263 с.
35. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. - К.: Просвіта, 1996. - 312 с.
36. Гнутель Ярослав. Виховна робота в сучасних умовах: теорія й методика. - Тернопіль: Астон, 1998. - 262 с.
37. Гондюл В.П. Вища школа України на порозі ХХІ століття // Рідна школа. 1995. - № 5. С.3-7.
38. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження. Методологічні поради молодим науковцям. Київ. 1995.
39. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.
40. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманізація загальної середньої освіти //Початкова школа. 1995. - № 4. С.12-15.
41. Гончаренко С.У., Ляшенко О.І., Мальований Ю.І., Савченко О.Я. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні. К.: Генеза, 1997.
42. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. М.: Просвещение, 1990. 144 с.
43. Грушевський М. Наша школа //Наша школа. 1989. кн. 1. П. С. 2.
44. Гусак П.М., Мартіросян Л.А. Історія педагогіки України. Посібник для студентів. Луцьк, Видавництво ВДУ, 1996 164с.
45. Державна національна програма Освіта” /”Україна ХХІ ст.”/ Освіта, 1993. - Грудень. - № 44-46.
46. Дёмин В.Н. Проблемы деятельности в теории личности. ,М, 19770.
47. Діденко В.Ф. Філософія: проблеми, категорії, теорії. К.: Педагогіка, 1996. 160 с.
48. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения/. Под ред. Е.Н.Ме-дынского. - М.: Высш. шк., 1996. - 318 с.
49. Довідник класного керівника: Збірник документації. / Ред. П.М. Щербань. К.: ІЗМН., 1996. 240 с.
50. Дорошенко Д. Нариси історії України. В 2 т. Т.1. Варшава: Праця, 1933. - 160 с.
51. Євтух М.Б., Галузинський В.М. Педагогіка: Історія та теорія. Навчальний посібник для студентів, які вивч.дисц. Педагогіку”- К.: Вища школа, 1995. 237 с.
52. Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про освіту”. - К.: Генеза, 1996. - 36 с.
53. Захаров С.В. Формування пізнавальних інтересів учнів основної школи у процесі позакласної роботи. К.: Вища школа, 2001.
54. Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности. М., 1986.
55. Зязюн І.Я. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2000. - № 1.
56. Зязюн І.А. Педагогіка добра. К., 2001.
57. Іваненко Р. Олена Пчілка як дослідниця народного мистецтва //Народна творчість та етнографія. 1989. - № 6. С. 67-72.
58. Ігнатенко П.Р., Поплужний Б.Л. Виховання громадянина: пихолого-педагогічний та народознавчий аспект. К., 1997.
59. Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство в школі: пошуки, проблеми, перспективи //Рад. школа. 1989. - № 7.
60. Історія педагогіки./ За ред. Гриценка М.С. Видавниче об’єднання Вища школа”, 1973. 439с.
61. Каган М.С. Философия культуры. Становление и развитие: Учебное пособие для студентов вузов. / М.С. Каган, К.А. Сергеев, Р.В. Светлов и др. Санкт-Петер. СПб. 1995. 309 с.
62. Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе. М.: Высш. шк., 1987. 82 с.
63. Калмыкова З.И. Педагогика гуманизма. - М.: Знание, 1990. - 80 с.
64. Киричук О.В., Федоренко О.Д. Функції психодіагностики у навчально-виховному процесі школи // Початкова школа, - 1992. - № 11-12. С. 5-9, 18-21.
65. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. М.: Знание, 1992. - № 6.
66. Кларин М.В. Развитие педагогической технологии и проблемы теории обучения //Сов. педагогика. - 1984. - № 4.
67. Кларк М. Технологія освіти або педагогічна технологія //Перспективи. Питання освіти. М., 1983. - № 2. С. 78.
68. Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы: Сб.ст.: Пер. с фр./ Отв. ред. Т.Ганкина, Э. Лоарер. М.: Ин-т психологии РАН, 1997. 394 с.
69. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учеб. пособие К.: Вища школа, 1990. 248 с.
70. Колесников А. Гуманитаризация образования и развития личности // Новые знания. М., 1998. - № 3. С. 2-4.
71. Коменський Я.А. Вибрані педагогічні твори: В 2 т. М.: Учпедгиз, 1939. Т. 1. 315 с. Т. 2. 287 с.
72. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие/ Сост. В.М.Кларин, А.Н.Джуринский.-М.: Педагогика, 1989.-416 с.
73. Кононенко П.П. Українознавство: Навч. посібник. - К.: Заповіт, 1994.- 320 с.
74. Конституція України. - К.: Українська правнича фундація,1996.- 56 с.
75. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. К.: Школяр, 1997. 148 с.
76. Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти: Матеріали міжнародної науково-практичної коніеренції 1-2 жовтня 1997р. Одеса: «Астро Принт», 1998. 211с.
77. Короткий психологічний словник. М.: Просвещение, 1983. С. 75.
78. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття. К.: Вища школа, 2003.
79. Краткий словарь по социологии. М.: Политиздат, 1989. 479 с.
80. Кремень В.Г. Педагогічна наука: час методологічної рефлексії // Учитель, 1999. № 11-12.
81. Крутецкий В.А. Психология. М.: Просвещение, 1986. С. 106-127.
82. Крягжде С.П. Психология формирования профессионального интереса. Вильнюс; Мокелас, 1981.
83. Культурне відродження в Україні. Львів: Астериск, 1993. 219 с.
84. Кухарев Н.В. Изучение и учет индивидуальных особенностей учащихся. Гомель, 1985.
85. Кучинська І.О.Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка: Автореферат дис. канд. пед. наук. Київ, 2000. 20 с.
86. Левченко Т.И. Современные дидактические концепции в образовании. К.: Межрегиональная академия управления, 1995. 168 с.
87. Лозова В.І., Троцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. Харків: ХДПУ, 1997. 338 с.
88. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984.
89. Лузан П.Г., Дьомін А.І., Рябець В.І. Формування активності студентів у навчанні. К.: Вища шк.., 1998. 192с.
90. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навч.посіб. К.: Центр Магістр-S”, 1996. 256 с.
91. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917 1985 рр.). К.: Либідь, 1992. 196 с.
92. Майоров А.В. Гуманізація освітньої системи США // Рідна школа. 1991. - № 12. С.12-16.
93. Макаренко А.С. Вибрані твори: В 5 т. Т. 4. С. 20-37
94. Мальований Ю. Педагогічна сутність гуманізації навчання // Шлях освіти. 1997. №2. С.6-8.
95. Маркова А.К.Мотивация обучения в школьном возрасте. М., 1983.
96. Маркова А.К. и др. Формирование мотивации обучения. М.: Просвещение, 1990. 192 с.
97. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. - К.: ІСДО, 1995. - 160 с.
98. Матеріали науково-практичної конференції К.Д.Ушинський та сучасна педагогічна наука”. Луцьк, 1994. 56 с.
99. Матюнин Б.Г. Нетрадиционная педагогика. М.: Школа-Пресс,1994- 94с.
100. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. - К.: ІСДО, 1995. - 160 с.
101. Мацюк В.Д. До джерел народної педагогіки //Рад. школа. 1991 - № 5.
102. Мельничук С.Г. Формування естетичної культури майбутніх учителів. - К., 1995. - 198 с.
103. Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості /Тези доповідей та матеріали. К.-Луцьк, 1994. І част. 177 с., ІІ част. 582 с.
104. Мнацаканян Л.І. Личность и оценочные способности старшеклассников. М.: Просвещение, 1991. 191 с.
105. Мышкурова В.Ф., Пащенко М.Ы. використання гри для активызацыъ навчально-виховного процессу. К.: Науковий сві.2001. 60с.
106. Нісімчук А.С. Технологія гуманістичного виховання студентів. Луцьк, 2001.- 80 с.
107. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Смолюк І.О. Педагогічна технологія: Підручник. К.: Четверта хвиля, 2003. - 224 с.
108. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000. 368с.
109. Нові технології навчання: Наук.- метод. зб. - К.: ІСДО, 1996. - Вип. 16.-216с.
110. Орієнтовний зміст виховання у національній школі: методичні рекомендації. К., 1996.- 188 с.
111. Основи педагогічної майстерності/ Під ред. І.Я. Зязюна. К.,1997.-394 с.
112. Основи психології/ За заг. редак. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.
113. Основи соціології. За ред. Проф. Г.О. Бачинського. Київ: Вища школа, 1995. 238 с.
114. Павлова Л.Г. Спор, дискуссия, полемика. М.: Просвещение, 1991. 127 с.
115. Падалка О.С. та ін. Педагогічна технологія. К.: Українська енциклопедія, 1995. 254с.
116. Панченко Г.Д. Використання освітньо-виховного потенціалу гуманітарних предметів в екологічному вихованні школярів. К., 1997.- 131 с.
117. Пасічник І.Д. Психологія оперативних структур мислительної діяльності: Автореферат дис... докт. психолог. наук. К., 1994. 46 с.
118. Педагогіка і психологія. К.: Педагогічна думка, 1998. - № 1. - 256 с.
119. Педагогічна майстерність. Підручник / І. Я. Зазюна, А.В. Крамущенко, І.В.Кривонос та ін. / За ред. І.Я. Зязюна. К.: Вища школа, 1997
120. Педагогічна технологія: Посібник / І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокімова. Харків: Основа, 1995. 105 с.
121. Педагогічна технологія у сучасному вузі/ Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 1995. 88 с.
122. Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. К.: Педагогічна думка, 2001. 516с.
123. Перспективні освітні технології: Наук.-метод. посібник. / За ред. Г.С. Сазоненко. К.: Гопак, 2000. 560 с.
124. Пидкасистый И.П. Педагогика. М.: Просвещение, 1997. 640 с.
125. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. К.: Україна, 1998. 343 с.
126. Підласий І.П. Технологія виховання з комп’ютерною підтримкою //Рідна школа. 1993. № 1, 2.
127. Пилиповський В.Я. Неогуманистические идеи в западной педагогике // Педагогика. 1993. № 6. С. 17-31.
128. Подласый И.П. Аксиомы педагогики:/о новых педагогических технологиях с применением компьютерной техники //Нар. образование. 1991. № 1. С. 19-25.
129. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. М.: Гуманит. Изд. центр ВЛАДОС, 2002. Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.
130. Порох Л. Шляхи інноваційних перетворень у закладах освіти. // Рідна школа. 2001. № 7. С.10-13.
131. Причепій Є.М., Черній А.М. та ін. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр «Академія», 2001. 576с.
132. Проблеми педагогічних технологій// Збірник наукових праць. Вип.3 2001. С.45-50.
133. Проблеми педагогічних технологій// Збірник наукових праць. Вип.2 2002. С.60-66.
134. Раченко И.П. НОП учителя: книга для учителя. М.: Просвещение, 1989. 238 с.
135. Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України /Академія педагогічних наук України. Частина 1.- Харків: ОВС”, 2002. - 640с.
136. Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України /Академія педагогічних наук України. Частина 2.- Харків: ОВС”, 2002. - 416с.
137. Ротенберг В.С., Бондаренко С.М. Мозок. Навчання. Здоров’я. М.: Просвещение, 1989. 239 с.
138. Рубен Д. Сто варіантів на ваш розсуд /Нові інформаційні технології/ //Освіта. - 1992. - 25 листопада.
139. Рубинштейн С.Л.. Основы общей психологии. ,М, 1946, 524.
140. Руденко Ю.Д. Розвиток теорії і практики формування в учнів наукового світогляду в історії педагогіки України (1917-1941): Автореферат дис... докт. пед. наук. К., 1995. 44 с.
141. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. - К.: Експрес-об`ява, 1998. - 144 с.
142. Русова Софія Вибрані педагогічні твори. У 2 кн. / За ред. Є.І. Коваленко; Упоряд., передм., прим. Є.І. Коваленко, І.М. Пінчук. К.: Либідь, 1997. Кн.1. 272 с. Кн. 2. 320 с.
143. Саймон Б. Общество и образование: Пер. с англ. /Общ. пед. и предисл. В.Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1989. 200 с.
144. Семиченко В.О. Використання психології в навчально-виховному процесі вищої школи. // Педагогіка і психологя. 1996. - № 3.
145. Сипченко В.В. Зародження і розвиток ідей гуманізму в епоху Київської Русі: Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип. ХІ. Слов’янськ, 2001. 321с.
146. Сковорода Г.С. Твори у 2 т. К.: Обереги, 1994.
147. Скуратівський В.Г. Берег дитинства //Рад. школа. 1991. - № 3.
148. Словник іншомовних слів. К.: Укр. рад. енциклопедія, 1975. 776 с.
149. Словник з етики. М., 1989. С. 63.
150. Словник з соціології. К.: Вища школа, 1996. - 576 с.
151. Словник термінології з педагогічної майстерності.Полтава,1995.62 с.
152. Смолюк І.О. Основи педагогічної технології у вузі// Науковий вісник ВДУ. - 1998. - №2. - С. 4-7.
153. Смолюк І.О. Основи соціально-економічної педагогіки. Навчальний посібник для студентів вузів України.- К., 1992. -116 с.(у співавторстві).
154. Смолюк І.О. Педагогічні технології: дослідження соціально-особистісного аспекту. - Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» ВДУ, 1999.-294с.
155. Советский энциклопедический словарь. М., 1982.
156. Сохор А.М. Логическая структура ученого материала. Вопросы дидактического анализа.М.: Педагогика, 1974. ­ 192с.
157. Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови. К.: Генеза, 1997. 183 с.
158. Социальные ориентиры обновления: общество и человек /Под общ. ред. Т.И. Заславской. М.: Политиздат, 1990. 448 с.
159. Ступарик Б.М. Розвиток шкільництва Галичини (1772-1939 рр.): Автореферат дис... докт. пед. наук. К., 1995. 48 с.
160. Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи // Шлях освіти. 1996. - № 1. С. 16-28.
161. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти томах. К.: Радянська школа, 1976-1977.