Рейдало Віталіна Станіславівна. Формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури у процесі магістерської підготовки

Краткое описание

Рейдало Віталіна Станіславівна. Формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури у процесі магістерської підготовки.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.02, Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. - Київ, 2015.- 252 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

РЕЙДАЛО ВІТАЛІНА СТАНІСЛАВІВНА
УДК 378.13 : 821.161.2
На правах рукопису

ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.02 – теорія та методика навчання (українська література)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Градовський Анатолій Володимирович

ЧЕРКАСИ – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………...………………………….. 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК АКТУАЛЬНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА …

13
1.1. Поняття «компетентнісний підхід», «компетенція» та «компетентність» у психолого-педагогічній літературі ……..……
13
1.2. Професійна компетентність майбутнього викладача української літератури у контексті компетентнісного підходу до навчання у вищому навчальному закладі………………………..………………

40
1.3. Методична компетентність майбутнього викладача української літератури як невід’ємний складник його професійної компетентності……………………………………………..…………

62
ВИСНОВКИ до розділу 1 …………………………………...………..……. 85
Розділ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН МЕТОДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ…………………..………..

88
2.1. Критерії, показники та рівні сформованості методичної компетентності……………………………..………………………..
88
2.2. Стан сформованості методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури вищої школи ………..…….…
103
2.3. Модель формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури ……………………….….....…
138
ВИСНОВКИ до розділу 2 ………..………………………………..……….. 154
Розділ ІІІ. ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ …....

157
3.1. Зміст та основні положення програми формувального експерименту ………………………………………………..……….
157
3.2. Використання технології творчої співпраці у ході експериментальної роботи ………………………………..…………
162
3.3. Аналіз результатів експериментального навчання …………..…… 193
ВИСНОВКИ до розділу 3 …………………………………………………... 205
ВИСНОВКИ ……..………………………………………………………..… 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..…. 215
ДОДАТКИ ………………………………………………………………..…. 239
ВСТУП

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасне суспільство характеризується швидкими прогресивними змінами, що відбуваються у всіх сферах його життя та діяльності. В умовах стрімкого розвитку наукового та інформаційного простору зростають вимоги до якості освіти. Відповідно, висуваються нові вимоги і до викладача вищої школи, передовсім – викладача української літератури як гаранта літературної освіти молодого покоління, що формує духовний світ особистості майбутнього фахівця.
Вища школа потребує викладачів української літератури, які здатні ефективно працювати в умовах інтенсивного зростання інформаційного простору, мають ґрунтовні філологічні, психолого-педагогічні та методичні знання, уміння та навички ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців із використанням традиційних та інноваційних підходів до навчання, відзначаються творчим мисленням, є носіями високої культури та моральності, прагнуть до самореалізації та самовдосконалення, тобто володіють професійною компетентністю.
Питання реформування вищої освіти України, проблеми підготовки педагогічних працівників принципово нової якості викладено в Законі України «Про вищу освіту» (2014), Державній Національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та інших нормативних документах.
До основних напрямів реформування вищої освіти в Україні відносять перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в набутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому; підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя; піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство [123, с. 188].
Сучасна державна освітня політика орієнтована на компетентнісний підхід до навчання, що спрямований на зміщення акцентів із накопичення теоретичних знань на здатність студента практично діяти у конкретних професійних ситуаціях. За такого підходу показником ефективності навчання студента виступає рівень сформованості його професійної компетентності. Особливості компетентнісного підходу розкрито в низці вітчизняних і зарубіжних досліджень Н. Бібік, В. Болотова, Л. Ващенко, І. Ґудзик, І. Зимньої, Я. Кодлюк, В. Кременя, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Олейнікової, Л. Паращенко, О. Пометун, Т. Пушкарьової, О. Савченко, О. Семеног, Л. Сень, С. Трубачової, А. Хуторського та ін.
В умовах гуманізації та гуманітаризації суспільства підготовка компетентного викладача-філолога є важливим чинником реформування освітньої сфери. Проте сучасний стан підготовки викладачів української літератури не відповідає повністю європейським стандартам і вимогам суспільства, а тому актуальним є питання формування їхньої професійної компетентності. Ці проблеми висвітлені у працях українських і зарубіжних педагогів і методистів Л. Базиль, О. Бігич, Н. Волошиної, С. Гончаренка, А. Градовського, І. Зязюна, Н. Кузьміної, Т. Кочаряна, О. Куцевол, Є. Пасічника, О. Семеног, А. Ситченка, Г. Токмань, М. Фіцули, В. Шуляра та інших.
Студіювання психолого-педагогічної та методичної літератури дало змогу виокремити у формуванні професійної компетентності майбутніх викладачів української літератури суперечності між кількістю наявних у навчально-науковому просторі інноваційних підходів, типів, організаційних форм, методів навчання у ВНЗ та чинними системами і підходами до навчання у вищій школі; між незадовільним рівнем методичної підготовки майбутніх викладачів української літератури та потребами і вимогами, що висуває суспільство до фахівця магістерського рівня; недостатньою кількістю системних теоретичних і практичних досліджень щодо методичних рекомендацій упровадження педагогічної інноватики в систему вищої освіти. Отже, об’єктивна потреба у формуванні методичної компетентності майбутнього викладача української літератури, що є невід’ємним складником його професійної підготовки, зумовила вибір теми дисертації – «Формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури у процесі магістерської підготовки».
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні теоретичних положень формування методичної компетентності, розробленні відповідної моделі методичної підготовки майбутнього викладача української літератури та експериментальній перевірці ефективності реалізації запропонованої моделі в освітньому процесі вищої школи.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Уточнити сутність понять «компетенція», «компетентність», «компетентнісний підхід», науково обґрунтувати поняття «методична компетентність майбутнього викладача української літератури», розкрити їхні теоретико-методологічні засади.
2. Визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективного формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури у процесі магістерської підготовки.
3. Розробити систему критеріїв і показників та охарактеризувати рівні сформованості методичної компетентності майбутнього викладача української літератури.
4. Охарактеризувати поняття «технологія творчої співпраці» як ефективний спосіб формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури в умовах магістратури.
5. Розробити та апробувати модель формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури у процесі їх магістерської підготовки.
Об’єкт дослідження – процес методичної підготовки майбутніх викладачів української літератури у магістратурі.
Предмет дослідження – модель формування методичної компетентності у магістрантів як майбутніх викладачів української літератури.
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають досягнення філософії, психології, педагогіки та методики навчання української літератури. Теоретичним підґрунтям дисертації стали розвідки про основні аспекти та принципи розвитку сучасної вищої освіти в Україні відповідно до європейських вимог, положення про фундаментальні засади та ключові поняття компетентнісного підходу до навчання, відображені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних дослідників (В. Андрущенка, Г. Балла, В. Кременя, О. Побірченко, О. Савченко, Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшиної, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, С. Трубачової, А. Фасолі, І. Зимньої, Н. Кузьміної, В. Краєвського, А. Хуторського, Дж. Равена, Ю. Татура та ін.), а також у низці нормативних документів України (Закон України «Про вищу освіту» (2014), Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті тощо); праці українських і зарубіжних педагогів про професійну компетентність майбутнього викладача, її структуру та складники (Г. Токмань, С. Вітвицька, Н. Остапенко, О. Семеног, С. Архипова, А. Алексюк, С. Гончаренко, М. Фіцула, Л. Базиль, В. Шуляр, Л. Бірюк, О. Бігич, О. Куцевол, В. Федорчук, І. Зязюн, Є. Пасічник, Н. Волошина, А. Ситченко, В. Теслюк, П. Лузан, Л. Шовкун, Ю. Фролов, Д. Махотін, С. Шишов, Н. Кузьміна, Т. Кочарян та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження, які зумовлені специфікою проблеми:
теоретичні – аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з питань компетентнісного підходу до підготовки фахівців – для уточнення базових понять дослідження; синтез та узагальнення теоретичних положень – для обґрунтування ключового поняття дослідження, його теоретико-методологічних засад; моделювання – для теоретичного та практичного забезпечення процесу формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури;
емпіричні – педагогічне спостереження, анкетування й інтерв’ювання, тестування, контрольні роботи – для розроблення критеріїв та з’ясування рівнів сформованості методичної компетентності у майбутніх викладачів української літератури; педагогічний експеримент – для перевірки запропонованої моделі формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури;
методи статистичного аналізу – обробка експериментальних результатів засобами математичної статистики та представлення у вигляді порівняльної гістограми, побудова шкали ефективності запропонованої методики за допомогою критерію Стьюдента – для підтвердження вірогідності представлених кількісних показників та ефективності запропонованої методики.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2011-2014 рр. На різних етапах у ньому взяло участь близько 230 осіб, серед них: студентів магістратури філологічного напряму підготовки різних ВНЗ 147 осіб, 25 учителів української мови і літератури Черкаської області, 58 викладачів філологічних дисциплін ВНЗ. Дослідно-експериментальна робота виконувалась у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.
Організація та етапи дослідження. Робота проводилась упродовж трьох років у три етапи.
На першому етапі (2011-2012 рр.) було визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, опрацьовано теоретичні джерела з педагогіки, психології, методики, з’ясовано методологічні засади дослідження, сформульовано й уточнено гіпотезу.
Другий етап (2012-2013 рр.) полягав у проведенні та опрацюванні даних констатувального експерименту та підготовці матеріалів для впровадження формувального етапу. Розроблено модель формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури, визначено методику проведення навчання. Наприкінці другого етапу проведено контрольну роботу у контрольній групі. З проблеми дослідження опубліковані наукові статті та апробовані на наукових конференціях різного рівня.
На третьому етапі (2013-2014 рр.) проводилася експериментальна перевірка моделі формування методичної компетентності на рівні магістратури філологічного напряму підготовки у вищому навчальному закладі. Узагальнені підсумки та результати дослідження описано у кандидатській дисертації та наукових статтях.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
• вперше у вітчизняній методиці сформульовано поняття «методична компетентність майбутнього викладача української літератури», обґрунтовано його сутність, представлено структуру сукупністю компетенцій (предметної, риторичної, творчо-креативної, конструкторсько-технологічної, організаторської, моніторингово-рефлексивної, інноваційно-інформаційної, емоційної) та встановлено місце у системі професійної підготовки майбутніх викладачів;
• розроблено систему критеріїв, показників, охарактеризовано рівні сформованості методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури;
• розроблено й обґрунтовано модель формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури;
• доповнено систему загальнодидактичних принципів навчання специфічними для методики принципами інноваційності, творчості, співпраці;
• уточнено поняття «компетентнісний підхід», «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність майбутнього викладача української літератури»;
• подальшого розвитку набули технологія творчої співпраці та методика навчання української літератури у магістратурі вищого навчального закладу.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає:
• у науковому осмисленні моделі формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури;
• у розвитку компетентнісного підходу в методиці викладання літератури;
• у виокремленні методів, прийомів, форм та технологій, які забезпечують ефективність процесу формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури;
• у впровадженні технології творчої співпраці;
• в обґрунтуванні переліку методичних компетенцій, складників методичної компетентності майбутнього викладача української літератури, формування якої є головною метою методичної підготовки студентів магістратури.
Практичне значення роботи полягає в розробленні та впровадженні моделі формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури у процес магістерської підготовки, розробленні змісту спецкурсу «Актуальні питання методики викладання української літератури у вищій школі», завдань для аудиторної, самостійної та індивідуальної роботи з методики навчання української літератури у ВНЗ. Результати роботи можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів літератури та будуть корисними в системі післядипломної педагогічної освіти.
Особистий внесок здобувача полягає: а) у самостійному розробленні моделі формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури і відображенні результатів дослідження у авторських працях; б) у розробленні нової програми з методики викладання української літератури у ВНЗ у співавторстві з кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Коваленко Валентиною Михайлівною, авторського спецкурсу «Актуальні питання методики викладання української літератури у вищій школи»; в) у впровадженні технології творчої співпраці на заняттях з «Методики викладання української літератури у ВНЗ» і спецкурсу «Актуальні питання методики викладання української літератури у вищій школи»; г) у напрацюванні конкретного методичного матеріалу та його застосуванні в навчанні методики української літератури; д) у безпосередній участі автора в організації та проведенні педагогічного експерименту.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено на науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародних: «Педагогіка А. С. Макаренка в полікультурному освітньому просторі» (Полтава, 2013), «Сучасна філологія: теорія і практика» (Одеса, 2012), «Актуальні проблеми менталінгвістики» (Черкаси, 2013), «Викладач і студент: умови особистісно-професійного зростання» (Черкаси, 2014), «Сучасні тенденції використання дидактичних ідей Яна Амоса Коменського» (Умань, 2014), «Педагогіка 21 століття: навчання у світі постійного потоку інформації» (Будапешт, 2014); всеукраїнських: XIV «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених» (Черкаси, 2012), XV «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених» (Черкаси, 2013), «Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів» (Умань, 2013), XVІ «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених» (Черкаси, 2014), «Особистісне зростання: теорія і практика» (Житомир, 2014).
Упровадження результатів дослідження здійснювалося на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 535/03 від 22.12.2014), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 2381/01 від 24.12.2014), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 1122 від 17.12.2014), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 293-н від 17.12.2014), Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 325/01-16 від 23.12.2014).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць, із яких 6 – статті у наукових фахових виданнях України, 3 – статті у збірниках наукових праць, 1 – стаття в закордонному фаховому виданні. У формі наукових статей опубліковано 10 робіт, у формі тез – 7.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Зміст дисертації викладено на 251 сторінці (з них 214 сторінок основного тексту). У роботі вміщено 11 таблиць, 6 рисунків. Список використаних джерел містить 210 найменувань, із них 3 – іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Все більшої популярності та визнання в європейських країнах набуває компетентнісний підхід до навчання, який вітчизняне освітянське товариство сьогодні впроваджує в освіту з метою її модернізації. Більшість дослідників переконані, що компетентнісний підхід допоможе випускникам вищого навчального закладу відповідати потребам ринку праці, сформувати відповідний потенціал для практичної реалізації отриманих знань, умінь і навичок у життєвих ситуаціях. Провідні принципи та настанови щодо впровадження компетентнісного підходу в освітній процес України закладені в державних документах.
Низка українських науковців (Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Ґудзик, В. Кремень, О. Локшина, О. Овчарук, О. Олейнікова, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачова та інші) досліджують проблеми компетентнісного підходу в освіті, проте цей феномен і нині залишається предметом наукових дискусій. Основними поняттями компетентнісного підходу є «компетенція» та «компетентність». Тлумачення цих слів у науково-педагогічній літературі неоднозначне, а загальнонаціональна дискусія навколо компетентнісного підходу та його ключових понять триває. Ми вважаємо терміни «компетенція» і «компетентність» не тотожними. У дослідженні розглядаємо компетентність як особистісну інтегровану характеристику, структурований набір знань, умінь, навичок, первинного досвіду та власного ставлення до предмета діяльності. Компетенцією називаємо наперед задану соціальну норму (вимогу) до освітньої підготовки учня чи студента, що необхідно опанувати для подальшої якісної продуктивної діяльності в певній сфері й водночас – це важливий складник компетентності.
Реформування освіти на компетентнісній основі необхідно розпочинати насамперед з підготовки молодого покоління викладачів вищих навчальних закладів, діяльність яких буде спрямована на майбутнє і які будуть формувати у молоді прагнення до оновлення світу, до активної участі в житті суспільства.
Без перебільшень важливою у розбудові нового освітнього простору є роль викладача української літератури як гаранта літературної освіти майбутніх учителів української мови і літератури, що відповідальні за навчання та виховання молодого покоління українців засобами мистецтва слова. Актуальним залишається питання педагогічної майстерності викладача, яка є результатом його довготривалої педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Підґрунтям для формування майстерності вчителя або викладача ми розглядаємо його професійну компетентність, сформовану в результаті якісного навчання у вищому навчальному закладі. Різні аспекти проблеми формування професійної компетентності майбутніх викладачів-філологів висвітлені у працях Л. Базиль, О. Бігич, Н. Волошиної, С. Гончаренка, А. Градовського, О. Куцевол, Н. Остапенко, Є. Пасічника, О. Семеног, Т. Симоненко, А. Ситченка, Г. Токмань, В. Шуляра та ін.
Методична підготовка майбутнього викладача української літератури є обов’язковою у форматі формування його професійної компетентності в умовах компетентнісного підходу до навчання у ВНЗ. У роботі охарактеризовано методичну компетентність майбутнього викладача української літератури як інтегровану характеристику особистості майбутнього педагога, сформовану в системі магістерської підготовки, яка має свою структуру і систему компетенцій, та забезпечує готовність майбутнього викладача застосовувати здобутий під час навчання у ВНЗ теоретичний матеріал у педагогічній та науково-методичній діяльності; як оволодіння майбутніми викладачами української літератури сукупністю професійно-методичних знань, умінь та навичок, первинного досвіду розв’язання педагогічних завдань та особистісних рис викладача, серед яких сформоване власне позитивне ставлення до обраної професії, що дозволяє ефективно діяти у будь-якій професійно-зорієнтованій ситуації. Існує низка міркувань щодо структури методичної компетентності, яку розглянуто з погляду різних науково-методологічних підходів до навчальної діяльності у ВНЗ. Запропоновано за компетентнісного підходу до навчання розглядати структуру методичної компетентності майбутнього викладача української літератури як сукупність компетенцій: предметної, риторичної, творчо-креативної, конструкторсько-технологічної, організаторської, моніторингово-рефлексивної, інноваційно-інформаційної, емоційної.
Використовуючи системний підхід до навчання (в межах компетентнісного) структуру методичної компетентності майбутнього викладача української літератури представлено освітньо-змістовим, мотиваційним, діяльнісно-практичним компонентами.
За професіографічного підходу структуру методичної компетентності зображено комплексом ідеальних вимог до майбутньої професійної діяльності та особистості викладача української літератури.
Крізь призму діяльнісного підходу структуру методичної компетентності майбутнього викладача української літератури представлено сукупністю професійних знань та умінь, методичного мислення і культури, навичок здійснювати педагогічний вплив і рефлексію, відповідних особистісних якостей майбутнього педагога. Також виокремлено й описано три групи функцій методичної компетентності майбутнього викладача української літератури: навчально-методичні, науково-методичні та індивідуальні.
За особистісно зорієнтованого підходу методичну компетентність майбутнього викладача української літератури розглянуто як сукупність його індивідуальних та особистісних властивостей і якостей, через які переломлюються наукові закони та закономірності педагогічної науки та в повному обсязі реалізуються на практиці. Структуру представлено поєднанням методико-мотиваційної, комунікативно-інформаційної та операційно-компетентнісної готовності.
2. Важливою передумовою ефективного формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури у процесі магістерської підготовки є дотримання визначених педагогічних умов. Обґрунтовано такі педагогічні умови: організація освітнього процесу у вищому навчальному закладі на засадах компетентнісного підходу до навчання; створення нової навчальної програми з дисципліни «Методика викладання української літератури у ВНЗ» на засадах компетентнісного підходу та спецкурсу з методики «Актуальні питання методики викладання української літератури у вищій школі»; врахування психолого-педагогічних особливостей студентського віку, створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості студента, його творчих здібностей; вдосконалення процесу проведення педагогічної практики, що дозволило б максимально наблизити систему підготовки магістрів з української літератури до практичної діяльності викладача сучасного вищого навчального закладу; науково-методичне забезпечення освітнього процесу; готовність науково-педагогічного складу вищого навчального закладу до формування компетентності майбутніх фахівців.
3. Якість методичної підготовки майбутніх викладачів української літератури ґрунтується на співвідношенні методичних знань, умінь, навичок, досвіду та ставлення до обраної професії з елементами змісту освіти (змісту фахових предметів) та з рівнями засвоєння. Рівні сформованості методичної компетентності у майбутніх викладачів української літератури з’ясовано завдяки розробленій системі критеріїв (пізнавального, діяльнісного, індивідуально-творчого) і таких показників: глибина розуміння предмета методики навчання української літератури у вищій школі, багатогранність знань навчального матеріалу, їх міцність та повнота, осмисленість та гнучкість, системність та систематичність, узагальненість та конкретність, дієвість та оперативність; методичні уміння магістранта: діяти за зразком чи самостійно, мислити в стандартних та нестандартних навчально-методичних ситуаціях; розуміння студентом необхідності та важливості отриманих знань для подальшої викладацької діяльності та підвищення свого рівня наукового світогляду; готовність майбутнього викладача до застосування отриманих методичних знань, умінь та навичок у викладанні української літератури, рівень творчої діяльності; методично-дослідницькі уміння та навички, методична культура та власний інтелектуальний розвиток.
У роботі виділено та охарактеризовано чотири рівні формування методичної компетентності: низький, середній, достатній та високий. З’ясовано, що високий рівень методичної компетентності характерний для магістрантів із ґрунтовними знаннями теоретичного матеріалу з методики навчання української літератури у вищій школі; вміннями систематично і творчо застосовувати методичні знання та передовий педагогічний досвід практичної діяльності на заняттях з історії, теорії чи методики навчання української літератури, самостійно мислити та осмислено діяти у стандартних і нестандартних професійно зумовлених ситуаціях, готові до пізнання та застосування інноваційних і комп’ютерних технологій у навчанні української літератури, творчо підходять до виконання своїх професійних обов’язків, постійно спрямовують свою навчально-виховну, науково-дослідну та методичну діяльність на вдосконалення власного досвіду та розвиток індивідуального стилю, розуміють відповідальність за результати своєї роботи, за літературну освіту майбутніх поколінь, контролюють свою поведінку та досконало знають критеріальну систему оцінювання навчальної діяльності студентів з української літератури й емпатійно ставляться до студентів.
Достатнім рівнем методичної компетентності володіють студенти магістратури, які мають достатньо знань з методики навчання української літератури для здійснення освітньої діяльності у вищій школі; вміють застосовувати методичні знання на практиці під час викладання української літератури, володіють навичками самостійного мислення та діяльності у стандартних і нестандартних професійних ситуаціях, проте припускаються незначних помилок, здатні до пізнання та застосування інноваційних технологій у навчанні української літератури, готові творчо підходити до організації освітнього процесу, але не завжди це роблять, не заперечують необхідності самовдосконалення та самопізнання, мають професійну спрямованість, розуміють відповідальність викладача української літератури перед суспільством, вміють контролювати свою поведінку, володіють системою об’єктивного оцінювання навчальної діяльності студентів з української літератури та емпатійним ставленням до студентів.
Середній рівень сформованості методичної компетентності властивий магістранту, який має необхідний мінімум фахових знань та вміє діяти за зразком у стандартних професійних ситуаціях, інтуїтивно поводиться при виникненні нестандартних навчально-методичних проблем, не завжди вміє розв’язати їх; не чітко виражена професійна спрямованість, готовий до викладацької діяльності «якщо потрібно», не зацікавлений у освоєнні та використанні інноваційних технологій на практиці, сприймає діяльність викладача української літератури, його значення дещо занижено, як звичайну професію, діє за стандартом, не використовує творчого підходу у викладацькій діяльності, недостатньо виражене прагнення до постійного саморозвитку, припускається помилок при оцінюванні досягнень студентів з української літератури, недосконало знає критерії оцінювання та має середній рівень здатності до емпатії.
Низький рівень методичної компетентності спостерігається у студентів, які оволоділи узагальненими знаннями з методики навчання української літератури у вищій школі, їх діяльність визначається механічним відтворенням завченої інформації з підручників та посібників, матеріал презентується без конкретних прикладів; у таких студентів спостерігається нестійкість ціннісних орієнтацій, відсутність професійної спрямованості, вони не планують працювати в освітній сфері; відсутнє бажання до самопізнання та саморозвитку, несформованість методичних вмінь і навичок щодо організації освітньої діяльності у вищій школі, втрачають самоконтроль навіть у стандартних навчальних ситуаціях та у спілкуванні зі студентами, припускаються грубих помилок під час контролю та оцінювання навчальної діяльності студентів, мають низький рівень емпатійності.
4. Студіювання науково-методичної та науково-педагогічної літератури з проблем упровадження нових педагогічних технологій в освітній процес вищої школи уможливило зробити висновок, що сучасна українська освіта відкрита різноманіттю навчальних освітніх технологій. Не є винятком і процес викладання у вищій школі. Сучасний викладач, прагнучи уникнути дидактичної одноманітності, базуючись на традиційних методах, формах, прийомах навчання та виховання, вдається до використання педагогічних інновацій, вдало коригуючи та застосовуючи їх залежно від педагогічної ситуації.
Результати теоретичного вивчення літератури з обраної теми дослідження дали змогу обрати для формування методичної компетентності майбутнього викладача української літератури в магістратурі комплексну технологію, що має назву «технологія творчої співпраці», яка поєднала у собі засадничі принципи технології формування творчої особистості та партнерської технології, що функціонуватиме в межах модульного підходу до навчання з використанням елементів інформаційно-комп’ютерних технологій. Основна увага під час вибору технології зверталася на необхідність установлення суб’єкт-суб’єктних відносин в освітньому процесі вищої школи, пріоритетність у формуванні творчих здібностей та створенні атмосфери співпраці, ситуації успіху на заняттях. Враховуючи результати формувального експерименту, визначено, що навчання за технологією творчої співпраці є єфективним способом формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури в умовах магістратури.
5. Сформульовані висновки за результатами констатувального експерименту зумовили розроблення моделі формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури у процесі магістерської підготовки. Запропонована модель – це своєрідна поетапна описова характеристика освітнього процесу у магістратурі ВНЗ, що передбачає формування всіх складників методичної компетентності.
Розроблена модель формування методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури складається зі змістових взаємопов’язаних та взаємозалежних блоків: організаційно-теоретичного, змістового, методичного, результативного. Основу організаційно-теоретичного блоку складають завдання методичної підготовки, сформульовані відповідно до мети, науково-методологічні підходи, принципи навчання у магістратурі. Підґрунтям змістового блоку виступають розроблені програми дисциплін «Методика викладання української літератури у ВНЗ», «Актуальні питання методики викладання української літератури у вищій школі», чинна програма магістерської педагогічної практики. Методичний блок складають сучасні технології, форми і методи, засоби навчання методики літератури. До результативного блоку входять обґрунтовані за результатами експериментального навчання рівні сформованості методичної компетентності у майбутніх викладачів української літератури КГ та ЕГ.
Результати формувального експерименту в ЕГ та КГ засвідчили позитивну динаміку в рівнях сформованості методичної компетентності майбутніх викладачів української літератури на користь експериментальної групи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адольф В. А. Профессиональная компетентность современного учителя : монография / Владимир Александрович Адольф. – Красноярск : КГУ, 1998. – 310 с.
2. Андрущенко В. Високі педагогічні технології / В. Андрущенко, В. Олексенко // Вища освіта України. – 2007. – № 2. – С. 70–76.
3. Арешонков В. Ю. Модель удосконалення педагогічної самоорганізації вчителя на основі компетентнісного підходу / В. Ю. Арешонков // Вісник Житомирського державного педагогічного університету. – 2003. – № 13. – С. 26–34.
4. Артюшкіна Л. М. Мовленнєва компетентність як складова комунікативного процесу державних службовців [Електронний ресурс] / Л. М. Артюшкіна, О. М. Рудь. – Режим доступу : http://soippo. narod.artushkina_rud. – Заголовок з екрану.
5. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований : (Дидактический аспект) / Юрий Константинович Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 192 с.
6. Базиль Л. Сучасний професійний профіль учителя рідної мови і літератури у зарубіжному досвіді / Людмила Базиль // Порівняльна професійна педагогіка. – 2011. – Вип. 1. – С. 136–145.
7. Базиль Л. О. Літературознавча компетентність учителя української мови і літератури : [навч. програма курсу для студ. вищих пед. навч. закл.] / Л. О. Базиль. – Луганськ : Вид-во «Ноулідж», 2011. – 150 с.
8. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Георгій Олексійович Балл. – К., 2007. – 170 с.
9. Бацевич Ф. С. “Роздуми про мову” Н. Хомського / Ф. С. Бацевич // Хомський Н. Роздуми про мову / Н. Хомський ; [пер. з англ.]. – Львів : Ініціатива, 2000. – 352 с.
10. Белухин Д. А. Личностно ориентированная педагогика / Д. А. Белухин. – М. : Московский психолого-социальний институт, 2005. – 448 с.