ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ЕРГОНОМІКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ :

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СИДОРЧУК ЛЮДМИЛА АНДРІЇВНА

УДК 378. 147. 38 : 65

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
НАВЧАННЯ ЕРГОНОМІКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

13.00.02 - теорія і методика навчання
(технічні дисципліни)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
педагогічних наук

Науковий консультант
Сергієнко Володимир Петрович,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………… 4
Розділ 1. Методологічні засади навчання ергономіки
майбутніх учителів технологій………………………………………..
16
1.1. Генезис становлення і розвитку ергономіки……………………… 16
1.2. Теоретико-методологічні позиції аналізу проблем
взаємодії людини і техніки………………………………………………
47
1.3. Роль ергономіки у забезпеченні професійної
працездатності фахівців…………………………………………………
85
1.4. Педагогічна ергономіка як соціально-культурний
феномен сучасної освіти…………………………………………………
113
Висновки до першого розділу ………………………………………….. 135
Розділ 2. Науково-теоретичні засади навчання
ергономіки майбутніх учителів технологій………………………...
138
2.1. Ергономічна освіта в системі фахової
підготовки вчителя технологій………………………………………….
138
2.2. Реалізація принципу інтеграції педагогічної
та загальнотехнічної спрямованості курсу ергономіки………………..
162
2.3. Концепція навчання ергономіки майбутніх учителів
технологій…………………………………………………………………
183
Висновки до другого розділу ………………………………………....... 200
Розділ 3. Формування гуманістичних цінностей
у процесі вивчення ергономіки………………………………………..
203
3.1. Світоглядне, методологічне і загально культурологічне значення ергономіки в умовах постіндустріального суспільства……………….
203
3.2. Формування у майбутніх учителів технологій
ціннісного ставлення до професійної діяльності в процесі
вивчення ергономіки…………………………………………………….

220
3.3. Виховання особистості майбутнього вчителя
технологій в процесі вивчення ергономіки……………………………..
240
Висновки до третього розділу ………………………………………….. 264
Розділ 4. Методична система навчання ергономіки
майбутніх учителів технологій………………………………………..
266
4.1. Проектування методичної системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій………………………………………….
266
4.2. Модель методичної системи навчання ергономіки
майбутніх учителів технологій………………………………………….
287
4.3. Система організації навчального матеріалу
експериментальних посібників з курсу ергономіки……………………
311
Висновки до четвертого розділу ……………………………………….. 332
Розділ 5. Дослідно-експериментальна перевірка
ефективності методичної системи навчання ергономіки
майбутніх учителів технологій……………………………………………….

335
5.1. Етапи реалізації методичної системи навчання
ергономіки майбутніх учителів технологій…………………………….
335
5.2. Моніторинг якості навчання ергономіки майбутніх
учителів технологій………………………………………………………
351
5.3. Педагогічний експеримент та результати його
впровадження у навчальний процес…………………………………….
368
Висновки до п’ятого розділу …………………………………………… 398
ВИСНОВКИ……………………………………………….. …………... 400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………. 408
ДОДАТКИ………………………………………………………………. 450

В С Т У П

Парадигма розвитку освіти України визначається якісними характеристиками суспільства майбутнього: розвитком інформаційних технологій, загальною комп´ютеризацією та системним програмуванням усіх сфер виробництва, широким використанням лазерної техніки й мікропроцесорів, застосуванням телекомунікацій зі зворотним зв´язком, використанням нових полімерних матеріалів, появою нових джерел енергії. Водночас, це доводить, що сучасна цивілізація вступає в таку фазу свого розвитку, коли оптимізація трудової діяльності в системі “людина – техніка – середовище”, можлива не лише за умови розроблення адекватних організаційно-технічних систем оцінювання, але й за гарантованої надійності й ефективності людини.
В умовах розвитку науково-технічного прогресу, істотних змін у техніці виробництва, змісті та характері праці, запровадження комплексної механізації та автоматизації, інформатизації суспільства особливого значення набувають творчі пошуки найефективніших напрямів і форм навчання технологій підростаючого покоління, реалізації політехнічної освіти на рівні, що відповідає потребам подальшого соціального і політичного розвитку суспільства.
Реалізація основних напрямів Державного стандарту освітньої галузі “Технології”, основною метою якої є формування технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, змістове наповнення програм у загальноосвітніх навчальних закладах ергономічною складовою, зумовили потребу удосконалення ергономічної освіти майбутніх учителів технологій.
Все це потребує перегляду пріоритетів у системі фахової підготовки майбутніх учителів технологій, зокрема, набуває значущості становлення суб’єктної позиції майбутнього фахівця, в тому числі не лише формування професійних знань, умінь і навичок, але і його широка ергономічна освіченість.
Аналіз психолого-педагогічних напрацювань виявляє, що в теорії та практиці вищої освіти нагромаджено значний науковий і прикладний потенціал, який може стати основою для вдосконалення підходів до навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
Стратегія реалізації теоретичних і методичних засад навчання ергономіки майбутнього вчителя, його підготовка до застосування ергономічних технологій в професійно-педагогічній діяльності; виконання переважної більшості ергономічних завдань навчально-виховного процесу досліджувалися в працях В. Буряка, В. Вовкотруба, В. Зінченка, А. Крилова С. Лісової, В. Наумчика, С. Скидана та інших.
Ергономічна освіта як система знань про сутність та специфіку діяльності в системі “людина – техніка – середовище” є об’єктом дослідження багатьох галузей науки: психології, соціології, технологій ( в тому числі інформаційних). Зокрема, О. О. Бодальов, О. В. Брушлинський, Л.С Виготський, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, В. М. М’ясищев, С. Л. Рубінштейн, досліджуючи цю систему використовували принципи єдності й взаємозалежності людини і суспільства, соціальної детермінації особистості; К. О. Абульханова-Славська, О. В. Брушлинский, С. Л. Рубінштейн також використовували суб’єктно-діяльнісний підхід, концепції активності особистості, соціального мислення і типологічний підхід; М. І. Бобнєва, Є. В. Шорохова послуговувалися концепцією регуляції соціальної поведінки; А. Л. Журавльов надавав значення принципу колективного суб’єкта, Г.Е. Бєліцька – соціальної компетентності.
Включення до змісту ергономічної освіти аксіологічного, світоглядного та інших компонентів, які відображають мотиваційно-змістову сферу особистості, обґрунтовується в дослідженнях О. Ю. Бурова, В. Я. Дубровського, Н. Д. Завалової, Б. Кантовіца, А. А. Крилова, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, Д. Мейстера, В. А. Пономаренка, Г. Салвенди, Г. В. Суходольського, В. Д. Шадрикова, Л. П. Щедровицького та ін.
Вагомий науково-теоретичний і практичний інтерес мають дослідження А. В. Вихруща, Р. С. Гуревича, В. І. Гусєва, Й. М. Гушулея, А.¸І. Дьоміна, М. О. Жиделєва, О. М. Коберника, М. С. Корця, В. М. Мадзігона, В. К. Сидоренка, В. В. Стешенка, Г.В. Терещука, В. П. Тименка, В.П.Титаренко, Д. О. Тхоржевського, П. АЯковишина та інших, у чиїх працях досліджуються дидактичні проблеми технологічної освіти.
Визначаючи ергономічну освіту, згадані вище дослідники розглядають її з різних позицій: як низку ергономічних вимог відповідно до специфіки навчально-виховного процесу (окремі знання, уміння, навички в галузі ергономіки та ергономічних технологій); готовність людини до їх використання в своїй загальнокультурній і професійній діяльності або компетентність у цій галузі; різні аксіологічні, етичні, соціальні аспекти діяльності людини в системі “людина – техніка – середовище”, виражені в компетентнісному складі ергономічної освіти; методологію, методику і світогляд ергономізації суспільства в цілому; соціально значущий спосіб життєдіяльності особистості в умовах розвитку науково-технічного прогресу та інформатизації освіти, художньо-технічного проектування із врахуванням ергономічних вимог.
Аналіз наукових досліджень, досвід реальної освітньої практики у вищому педагогічному навчальному закладі свідчать, що ергономічна освіта майбутніх учителів технологій дотепер зорієнтована, здебільшого, на формування у них рівня утилітарної ергономічної грамотності та фрагментарної готовності до використання ергономічних технологій, переважання в їхній ергономічній підготовці вузької “технологічної” складової.
В окремих випадках педагогічна практика навчання дисциплін ергономічного циклу, збіднює можливості для самореалізації як студента, так і викладача в процесі їх взаємної діяльності. Помилкова інтерпретація специфіки ергономічних дисциплін, надмірне активне впровадження в навчальний процес автоматизованих навчальних систем можуть зміщувати акцент із суб’єкт-суб’єктної взаємодії студента і педагога в процесі навчання у бік зайвої технократизації і технологізації, запрограмованої однозначності поведінки та діяльності в освітньому середовищі.
Відсутність цілісної концепції навчання ергономіки майбутніх учителів технологій зумовлює наявність суперечностей, які впливають на якість ергономічної освіти майбутнього вчителя технологій, його загальної і професійної культури, особистісних якостей, а також на можливість застосування знань і умінь з ергономіки у майбутній професійній діяльності. До суперечностей відносимо:
– відсутність наступності між ергономічною освітою у загальноосвітній школі, професійних та вищих педагогічних навчальних закладах;
– недостатнє відображення сучасних тенденцій ергономізації суспільства; сучасної соціокультурної ситуації; напрямів ергономізації освіти, ергономічного підходу; ергономічного світогляду в цілях і змісті освітньої галузі “Технології”; зафіксованих державною стандартизацією вимог до фахової підготовки майбутнього вчителя технологій;
– фрагментарність існуючої ергономічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах, спрямована, переважно, на техніко-технологічний рівень діяльності, її репродуктивний характер, що не сприяє формуванню світоглядних, ціннісно-смислових аспектів ергономізації діяльності майбутніх учителів технологій;
– орієнтація процесуальної складової ергономічної освіти майбутнього вчителя переважно на інструментально-технологічний рівень; неопрацьованість ефективних дидактичних систем, які орієнтовані на формування цілісності ергономічних знань; відсутність навчально-методичних матеріалів, які відображають особливості сучасної освітньої практики із застосуванням ергономічних технологій;
– недостатнє відображення у дисциплінах ергономічного циклу міждисциплінарних зв’язків, орієнтації на застосування ергономічних технологій майбутніми вчителями у навчально-виховному процесі.
Подолання цих суперечностей потребує розроблення й обґрунтування теоретичних і методичних засад навчання ергономіки майбутніх вчителів технологій. Системне розв’язання цієї проблеми, цілісне обґрунтування теоретичних і методичних засад навчання ергономіки майбутніх учителів технологій та розроблення механізмів їх реалізації визначили вибір теми дисертаційного дослідження: “Теоретичні і методичні засади навчання ергономіки майбутніх учителів технологій”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напряму № 31 “Вища педагогічна освіта. Теоретичні та методичні засади фахової підготовки майбутніх педагогів для загальноосвітньої, професійної, технічної та вищої школи”, є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (затвердженого Вченою радою, протокол № 5 від 28. 12. 2000 р.) за напрямом “Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів” та міжнародного проекту “Освітні вимірювання, адаптовані до стандартів ЕС” № 145029 – TEMPUS – 2008 – SE – JPCR.
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 2 від 30. 10. 2008 р.) та погоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 24 лютого 2009 р).
Мета і завдання дослідження. Метою є теоретичне обґрунтування, розроблення та експериментальна перевірка методичної системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати становлення і розвиток ергономічної освіти з метою визначення теоретико-методичних засад навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
2. Науково обґрунтувати та розробити авторську концепцію навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
3. З’ясувати теоретичні основи формування компетентнісно-світоглядних професійних якостей студентів з метою ефективного вивчення ергономіки.
4. Актуалізувати передовий досвід реалізації змісту, форм, методів і засобів навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
5. Науково обґрунтувати і розробити теоретичну модель формування ергономічної компетентності та експериментально перевірити методичну систему навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
6. Визначити педагогічно доцільні шляхи і форми впровадження методичної системи навчання ергономіки у вищих педагогічних навчальних закладах.
7. Науково обґрунтувати теоретичні засади та розробити навчально-методичний комплекс з ергономіки для підготовки фахівців освітньої галузі “Технології”.
Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх учителів технологій.
Предмет дослідження – методична система навчання ергономіки майбутніх учителів технологій.
Концепція дослідження. В основу концепції наукового дослідження покладено ідею самопізнання та самовдосконалення майбутнього вчителя на етапі професійної підготовки, що відповідає особистісно і компетентнісно зорієнтованій доктрині української освіти. Ідея ґрунтується на гуманістичних принципах, зокрема, на принципі антропоцентризму, згідно з яким особистість, пізнаючи основи наук, водночас вивчає себе, розвивається, самореалізується та професійно удосконалюється.
Ефективність системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій визначається розробленням і реалізацією методичної системи навчання, ґрунтується на положеннях, які складають теоретичні та методичні засади навчання:
– єдність і цілісність ергономічного світогляду; складний динамічний характер процесів ергономізації виробничого і освітньо-культурного середовища; цілісність особистості; розуміння освіти як пріоритетної цінності в умовах становлення постіндустріального, інформаційного суспільства, його культури; цілісність освіти; зближення природничо-наукової та гуманітарної освіти;
– процес навчання ергономіки майбутніх учителів технологій необхідно розглядати в двох аспектах: професійному (прояв ергономічного знання в самосвідомості педагога і системі його особистісно-професійних якостей; специфіці професійно-педагогічної діяльності; процесі виконання освітніх завдань) і в загальнокультурному – в контексті зв’язку із загальнокультурною діяльністю в сучасному суспільстві (володіння базовими елементами життєдіяльності людини в інформаційно-технологічному суспільстві);
– модель методичної системи навчання ергономіки передбачає її рівневу структуру та містить декілька взаємопов’язаних компонентів;
– процес навчання ергономіки майбутніх учителів технологій має будуватися на основі комплексного підходу до використання змісту, методів, засобів і форм навчання та індивідуального підходу, який забезпечує не тільки всебічний розвиток майбутніх учителів технологій в галузі ергономіки, а й поетапне формування ергономічної компетентності відповідно до можливостей, здібностей та навчальних досягнень кожного студента;
– процес навчання ергономіки визначається нами як динамічний, що передбачає постійну еволюцію, пошук нового бачення діяльності, відмову майбутнього вчителя технологій від застарілих складових у власному світосприйнятті, оновлення культуродоцільності й культурної ідентичності, необхідних для постіндустріального суспільства та розглядається з позицій поетапного становлення ергономічної компетентності майбутнього вчителя.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і виконання завдань на різних етапах наукового пошуку використано комплекс взаємодоповнювальних теоретичних та емпіричних методів дослідження.
Теоретичні:
– метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялися наявні підходи до розроблення концепції навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, здійснювався аналіз психолого-педагогічної і науково-методичної літератури, архівних матеріалів, новаторського досвіду та узагальнення власного багаторічного досвіду роботи (розділи 1, 2);
− метод структурно-системного аналізу, застосування якого дало змогу виявити закономірності й особливості оцінювання сучасного стану навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, побудувати теоретичну модель навчання ергономіки майбутніх учителів технологій (розділи 3, 4);
− метод моделювання, із застосуванням якого на основі співставлення результатів пошуку даних у наукових джерелах і педагогічного експерименту було виокремлено організаційно-методичні засади навчання ергономіки майбутніх учителів технологій у вищих педагогічних навчальних закладах (розділи 4,5);
– метод змістового узагальнення, за допомогою якого було визначено зміст і структуру ергономічного циклу дисциплін “Ергономічні основи безпеки праці”, “Ергономіка інтерфейсу “Людина – комп’ютер”, “Соціальна ергономіка”, “Ергономічний менеджмент” та навчально методичного комплексу “Основи ергономіки.”
Емпіричні:
− педагогічний експеримент, анкетування й опитування; педагогічні спостереження і метод експертного оцінювання, тестування; самооцінювання (застосовувалися для вивчення рівня сформованості ергономічної компетентності майбутнього вчителя технологій); застосування методів математичної статистики (розділ 5).
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що
– вперше науково сформульовано теоретичні засади і концептуально обґрунтовано методичну систему навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, яка відповідає техніко та інформаційно-технічним вимогам і спрямована на стимулювання саморозвитку, культурну самореалізацію майбутнього вчителя в умовах особистісно і компетентнісно орієнтованого навчання;
– проаналізовано психолого-педагогічні передумови становлення системи ергономічної освіти і сформульовано сучасні вимоги до навчання ергономіки майбутніх учителів технологій;
– розроблено концепцію та побудовано динамічну модель цілеспрямованого формування і набуття ергономічного знання на рівнях змістово-діяльнісних та діяльнісно-особистісних якостей, в основу чого покладено єдність логіко-раціонального та емоційно-ціннісного начал пізнавальної діяльності майбутніх учителів технологій;
– обґрунтовано науково-методичні основи конструювання змісту навчальних посібників з курсу ергономіки;
– розроблено критерії, рівні та стадії навчання ергономіки майбутніх учителів технологій;
– удосконалено зміст, форми і методи навчання ергономіки і процес педагогічного управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів на засадах системних та інтерактивних способів взаємодії учасників навчально-виховного процесу;
– подальшого розвитку набули принципи професійної підготовки з дисциплін ергономічного циклу майбутніх учителів технологій, положення щодо проектування змісту ергономічної освіти студентів в умовах взаємодоповнених техніко-технологічного та інформаційно-технологічного процесів.
Практичне значення дослідження полягає у створенні і впровадженні у практику педагогічних університетів методичної системи цілеспрямованого формування ергономічної компетентності, що забезпечує гарантоване досягнення проектованих фіксованих результатів у навчанні ергономіки (знання, уміння, переконання, компетенції); розробленням навчально-методичного комплексу, основу якого складають: навчальні програми з ергономічних дисциплін, навчальний посібник та методичні рекомендації лабораторного практикуму з ергономіки.
За матеріалами досліджень створені навчальні програми для вищих педагогічних навчальних закладів з інтегрованих курсів “Соціальна ергономіка”, “Ергономічний менеджмент”, “Ергономічні основи безпеки праці”, “Ергономіка інтерфейсу людина – комп’ютер” та навчальної дисципліни “Основи ергономіки”, навчальний міждисциплінарний проект “Ергономічна експертиза нещасних випадків у системах “людина – техніка – середовище”.
Розроблені теоретичні і методичні основи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій дали змогу ефективніше використовувати навчальний час, збільшити обсяг і підвищити якість самостійної роботи студентів, забезпечити індивідуалізацію, інтенсифікацію та результативність навчально-виховного процесу.
Навчальний план напряму підготовки студентів спеціальностей 6.010103 “Технологічна освіта” на освітньо-кваліфікаційному рівні “бакалавр” для денної та заочної форми навчання доповнено навчально-методичним забезпеченням дисципліни “Основи ергономіки”.
Результати дослідження можуть бути використані для прогнозування моделі ергономічної освіти; розроблення та уточнення навчальних планів і програм; проектування освітнього середовища відповідно до Європейської системи трансферу кредитів, а також у системі післядипломної педагогічної освіти учителів технологій.
Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено в: Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (довідка про впровадження № 950 від 24.12.09), Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка про впровадження 67/10-85 від 15.09.2011), Інституті гуманітарно-технічної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка про впровадження 03-10/3615 від 16.11.2011), Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди (довідка про впровадження № 527 від 03.06.11), Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка (довідка про впровадження № 50 від 25.10.11), Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка (довідка про впровадження № 4207/01–30/63–11 від 16.09.2011), Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського (довідка про впровадження № 10/ 59 від 05.10.2011).
Особистий внесок дисертанта. Одержані автором результати є самостійним внеском у розроблення теоретичних і методичних засад навчання ергономіки майбутніх учителів технологій. Ідеї, що належать співавторам публікацій, не використовувались в матеріалах дисертації. У працях, опублікованих у співавторстві з М.С. Корцем, В.П. Сергієнком, О.Г. Чорною, автору належать ідеї щодо методологічних засад навчання дисциплін ергономічного циклу студентів педагогічних університетів, психолого-педагогічних умов розроблення та впровадження системи навчання студентів педагогічних університетів.
Апробація і впровадження результатів. Основні теоретичні, методологічні та практичні результати проведеного дослідження, а також концептуальні положення й загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на різного рівня конференціях, круглих столах і семінарах, зокрема:
– на міжнародних: “Безпека життєдіяльності в третьому тисячолітті – нова парадигма” (м. Миколаїв, 2007); “Дидактика фізики і підручники фізики (астрономії) в умовах формування європейського простору вищої освіти” (м. Камянець-Подільський, 2007); “Інновації навчання фізики та дисциплін технологічної освітньої галузі: міжнародний та вітчизняний досвід” (м. Кам’янець-Подільський, 2008); “Сучасні інформації технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м. Вінниця, 2008); “Методы совершенствования фундаментального образования в школах и вузах” (г. Севастополь, 2008); “Інформаційно-комунікаційні технології навчання” (м. Умань, 2008); “Підготовка вчителів трудового та професійного навчання у ХХІ сторіччі” (м. Київ, 2008); Науково-методичні засади управління якістю освіти в університетах” (м. Київ, 2009, 2011); “Фізико-технічна освіта у гуманістичній парадигмі” (м. Керч, 2009); “Засоби і технології сучасного навчального середовища” (м. Кіровоград, 2009); “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (м. Київ, 2011);
– на всеукраїнських: “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету” (м. Київ, 2007); “Теоретико-методологічні засади підготовки педагогічних кадрів у поліетнічному регіоні”(м. Ужгород, 2008);“Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій школі” (м. Кривий Ріг, 2008); “Теоретичні та прикладні аспекти використання інформаційних технологій у вищій та загальноосвітніх школах” (м. Тернопіль, 2008);“Освітнє середовище як методична проблема” (м. Херсон, 2008); “Магістратура: творчі пошуки і здобутки в умовах участі України у Болонському процесі” (м. Київ, 2008);“Безперервна фізико-математична освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (м. Кам’янець-Подільський, 2009); “Сучасні проблеми природничих наук та підготовка фахівців у цій галузі” (м. Миколаїв, 2009); “Компетентнісний підхід до вивчення природничо-математичних дисциплін в основній і старшій школі” (м. Херсон, 2009).
Кандидатська дисертація “Підготовка вчителя фізики до навчання основ безпеки життєдіяльності в школі” захищена у 2002 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Основні положення дисертаційної праці відображено
у 52 –х публікаціях автора, з яких: 26 – праці, у яких опубліковані основні наукові результати дисертації; 17 – праці апробаційного характеру та 9 – праці, які додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (462 найменування). Загальний обсяг дисертації – 502 сторінки, основний текст викладено на 407 сторінках рукопису. Робота містить 9 таблиць та 20 рисунків на 32 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і показано практичне розв’язання проблеми навчання ергономіки в системі фахової підготовки вчителя технологій в умовах сучасної особистісно і компетентнісно зорієнтованої парадигми освіти. Необхідність і своєчасність такого дослідження зумовлені пріоритетним розвитком ергономіки та ергономічних технологій у сучасних умовах науково-технічного прогресу та інформатизації суспільства, потребою розв’язання проблем ергономічної і методичної підготовки вчителів технологій до виконання ними нових навчально-виховних функцій і завдань.
Проведене дослідження й одержані результати дають змогу зробити висновки й узагальнення:
1. Здійснений аналіз становлення і розвитку ергономічної освіти з метою визначення теоретико-методичних засад навчання ергономіки майбутніх учителів технологій. З’ясовано і сформульовано методологічні особливості становлення і розвитку ергономіки, виокремлено концептуальні положення стосовно проблеми взаємодії людини і техніки, якими підтверджується важливість навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, а саме: якісна специфіка ергономічного знання зумовлена особливою практичною спрямованістю здійснюваного ергономічного синтезу на виконання завдань проектування й оптимізації діяльності людини в системі “людина–техніка”; комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення; формування ергономіки є одним із наслідків зростаючого розуміння тієї обставини, що праця, будучи діяльністю, не зведена до сукупності суто механічних операцій, що вона є, принаймні у своїй основі, формою вияву й розвитку широкого спектра здібностей і сил індивіда як цілісної особистості, саме в такому трактуванні трудова діяльність в умовах сучасного виробництва стає об’єктом раціоналізації й проектування. Отже, розвиток уявлень про діяльність та її мету в плані як соціально-філософському (ціннісному), так і в соціологічному, психологічному і, нарешті, власне ергономічному, є однією з основних умов формування самостійного теоретичного апарату ергономіки. Водночас встановлено, що існуючі системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій не повною мірою забезпечують належну репрезентацію цієї важливої комплексної галузі знань, а також її теоретичної і методичної ролі у формуванні фахових знань студентів для подальшого їх використання в діяльності вчителя технологій.
2. Науково обґрунтовано та розроблено авторську концепцію навчання ергономіки майбутніх учителів технологій. Концептуальні засади системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій підтверджують основні положення про: комплексний підхід до використання змісту, методів, засобів і форм навчання ергономіки та індивідуальний підхід, який забезпечує всебічний розвиток особистості майбутнього вчителя технологій та поетапне формування ергономічної компетентності відповідно до можливостей, здібностей та навчальних досягнень; навчання ергономіки майбутніх учителів технологій як цілісну систему, провідними принципами якої виступають особистісно орієнтований та діяльнісний підходи, органічне поєднання традиційних і інноваційних методів, традиційних і комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, впровадження як традиційних, так і дистанційних форм організації навчально-виховного процесу.
Доведено, що процес навчання ергономіки майбутніх учителів технологій набуває цілісності та неперервності за умов, якщо він спирається на низку дидактичних принципів, серед яких системотвірними є принцип цілісності всіх компонентів, що відображають цільові, змістові, процесуальні аспекти навчання ергономіки майбутніх учителів технологій в сучасній педагогічній освіті.
Конкретизація загальної методології системного аналізу складних соціокультурних явищ дала змогу структурувати в організаційно-цілісну систему результати розроблених вузькоспеціалізованих досліджень такого багатовимірного освітньо-культурологічного феномену як ергономічна компетентність. Ергономічна компетентність визначається як інтегративна якість особистості, що є динамічною системою гуманістичних ідей, ціннісно-смислових орієнтацій, власних позиції і властивостей людини, яка реалізується в способах її взаємодії з навколишнім світом, її пізнанні і перетворенні та визначає цілісну готовність до творчого опанування способу життєдіяльності в системі “людина – техніка – середовище”. Її структуру подано як єдність когнітивно-ергономічного, техніко-технологічного, професійно-педагогічного, комунікативного та ціннісно-смислового компонентів.
3. З’ясовано теоретичні основи формування компетентнісно-світоглядних професійних якостей студентів з метою ефективного вивчення ергономіки. Доведено, що навчання ергономіки сприяє формуванню компетентнісно-світоглядних професійних якостей студентів. В епоху постмодернізму ергономіка набуває специфічно універсального, метапредметного характеру, а ергономічна діяльність стає метадіяльністю (теоретичною основою будь-якої виробничої діяльності людини); відкриває нові можливості суспільного прогресу й удосконалення життєдіяльності людини в умовах науково-технічного розвитку, має універсальне, світоглядне значення, має загальний надетнічний, наднаціональний, надгруповий, надпрофесійний характер. Встановлено основні компоненти ергономічного світогляду: когнітивний – знання про природу, суспільство, мислення з позицій системно-діяльнісного підходу (ергономічні знання) і операційні вміння їх використання в системі “людина–техніка”; інструментальний – ергономічні технології діяльності в умовах техніко та інформаційно-технологічного середовища; індивідуально-творчий – особистісно-творчий досвід життєдіяльності, реалізація особистості як професіонала; мотиваційно-ціннісний – інтереси, потреби, мотиви, цінності діяльності; нормативний – моральні, етичні норми ставлення до суспільства, природи, техніки та до людини.
4. Актуалізувано передовий досвід реалізації змісту, форм, методів і засобів навчання ергономіки майбутніх учителів технологій. З’ясовано, що дидактичне обґрунтування змісту, форм, методів і засобів навчання, розроблення системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій виконується з урахуванням відповідності результатів навчання вимогам суспільства. У передовому педагогічному досвіді навчання ергономіки як педагогічно доцільний обрано взаємозв’язок традиційної лекційної і варіативної форм ергономічної освіти. Доведено, що у змісті професійної підготовки майбутнього вчителя технологій у відкритому метакурсі ергономіки взаємопов’язані складові (науково-предметна, навчально-професійна і соціокультурна) повинні подаватися у вигляді програми в традиційному її розумінні, що у поєднанні з логічною структурою конкретного навчального курсу забезпечує достатньо повну інформацію про навчальний матеріал дисципліни (зміст, структуру, характер питань, які вивчаються, взаємозв’язок і доповнення елементів змісту тощо). У цьому випадку добре видно можливості розширення мінімуму змісту навчального матеріалу варіативною частиною, що виглядає як додаткова або уточнювальна група проблемно-предметного кола змістового наповнення. Варіативна частина відображає специфіку напряму фахової підготовки, конкретну спеціальність майбутнього вчителя, а також інтереси і схильності учнів.
Методична система навчання ергономіки майбутніх учителів технологій відображає комплекс взаємопов’язаних компонентів (когнітивно-ергономічного, техніко-технологічного, професійно-педагогічного, комунікативного та ціннісно-смислового) та передбачає поетапне (когнітивно-інформаційний, професійно-педагогічний та світоглядний етапи) формування ергономічної компетентності майбутніх учителів технологій.
На основі системного підходу визначено та обґрунтовано критерії і показники ефективності системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, що характеризують рівень їх ергономічної грамотності (критерій мотивація), методологічний рівень (когнітивний критерій) і рівень саморозвитку (професійно-діяльнісний критерій). Процес навчання ергономіки майбутніх учителів технологій визначається нами як динамічний, відповідно, процес формування ергономічного знання розглядається з позицій поетапного становлення майбутнього вчителя технологій: ідентифікація в системі “людина–техніка” (адаптація особистості й усвідомлення нею кола своїх можливостей в системі “людина–техніка”); диференціація й індивідуалізація в системі “людина–техніка” (прояв індивідуальності в діяльності, потреби в особистісній і професійній самореалізації); персоналізація в системі “людина–техніка” (наявність адекватної самооцінки, високого рівня самоорганізації і самоврядування особистості).
5. На основі ключових положень системно-функціонального, культурологічного, особистісно діяльнісного та компетентнісного підходів до організації процесу навчання ергономіки обґрунтовано розробку теоретичної моделі і апробовано експериментальну методичну систему навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, детерміновану завданнями формування у них ергономічної компетентності. З’ясування сутності, внутрішньої будови, тенденцій розвитку ергономіки і специфіки базової педагогічної підготовки майбутніх учителів технологій, дозволило на практиці розбудувати структурні компоненти методичної системи навчання ергономіки та окреслити шляхи ефективного управління ними.
Для її розроблення як основну дидактичну одиницю було обрано навчально-професійну ситуацію як акт міжособистісного спілкування суб’єктів навчального процесу, у якій формуються мотиви навчання, здатність до рефлексії, мобілізуються творчі сили майбутніх вчителів, актуалізуються ціннісно-змістові аспекти освітньої діяльності, розвиваються механізми саморозвитку, “самотворенння”. Вибудована система навчально-професійних ситуацій відображає стадійність процесу навчання майбутніх учителів технологій і спрямована на пріоритетне формування його компонентів.
Побудована відкрита методична система забезпечує функціонування всіх складових навчально-виховного процесу з курсу ергономіки на єдиній платформі та допускає оновлення і наповнення її новим змістом; дозволяє активізувати процес навчання ергономіки в умовах орієнтації на індивідуальний розвиток особистості, створює умови для більш ефективного опанування системою знань і вмінь, розвиває творчу спрямованість майбутнього вчителя, сприяє формуванню відповідних професійних і особистісних якостей. В рамках запропонованої методичної системи обгрунтовано можливості формування наукового світогляду і якостей особистості майбутнього вчителя технологій з метою забезпечення його готовності до реалізації особистісно орієнтованого навчання і впровадження ідей гуманітаризації та гуманізації в навчально-виховний процес.
6. Виявлено педагогічні шляхи і форми навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, а саме: використання методичної системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій дозволяє більш повно і комплексно репрезентувати у змісті навчального матеріалу основи відповідних наукових знань; узагальненя способи діяльності з отримання цих знань і їх застосування; формування змістовного компонента методичної моделі навчання ергономіки здійснюється на трьох рівнях: на рівні загального теоретичного уявлення, на рівні навчальної дисципліни (рівні інтеграції змісту навчальних дисциплін); на рівні навчального матеріалу з наступним етапом реалізації проекту в процесі навчання і його коригування фактичним засвоєнням навчального матеріалу студентами.
Впровадження методичної системи навчання ергономіки майбутніх учителів технологій у реальному навчальному процесі здійснювалося в три етапи: когнітивно-інформаційний (етапна мета: формування когнітивно-інформаційної складової навчання ергономіки майбутнього вчителя технологій), професійно-педагогічний (етапна мета: формування професійно-педагогічної складової навчання ергономіки майбутнього вчителя) і світоглядний (етапна мета: формування світоглядної складової навчання ергономіки майбутнього вчителя технологій). Відповідно до кожного етапу обґрунтовано теоретико-методичне забезпечення, доцільність використання різних організаційних форм і методів активізації навчально-пізнавальної, науково-дослідницької і навчально-практичної діяльності студентів.
Запропоновано розглядати навчання ергономіки майбутніх учителів технологій у структурно-організаційному аспекті як динамічний процес реалізації взаємопов’язаних і взаємозумовлених загальнотехнічної та педагогічної складових, які забезпечують прогнозовану якість формування професійно значущих властивостей особистості. Тому автором запропоновано й обгрунтовано принцип інтеграції загальнотехнічної та психолого-педагогічної спрямованості навчання ергономіки, реалізація якого сприяє формуванню в кожному фрагменті навчання елементів компетентностей студентів, тобто навчальна діяльність набуває ознак майбутньої професійної діяльності. Основою цього процесу є виконання системи адаптованих до навчального процесу професійно спрямованих завдань таких видів: репродуктивного характеру з використанням орієнтувальної основи дій різного типу, з аналізом конкретних педагогічних ситуацій, з моделювання педагогічних процесів, з виконання навчальних проектів (індивідуальних, в малих групах, колективних).
7. Для перевірки ефективності методичної системи навчання ергономіки майбутнього учителя технологій в умовах його професійної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі була розроблена і реалізована модель моніторингу; виокремлено дидактичні вимоги до нього: логічність, відсутність суперечностей з традиційними експертизами; економічність; вплив на вибір засобів, що підвищують рівень сформованості ергономічних знань і вмінь майбутнього вчителя, забезпечують вдосконалення навчального процесу; всебічність і оптимальність; здійснення в строго зазначених межах застосування; встановлення оптимальної структури подання відомостей про моніторинг з метою генерування нових ідей, оперування інформацією, задання найефективніших шляхів відстеження формування ергономічних знань та вмінь майбутнього вчителя як інтеграційної якості; діагностика процесів і явищ, пов’язаних з ергономізацією життєдіяльності майбутнього вчителя; безперервність.
Досягнення мети дослідження дозволило розробити навчально-методичний комплекс з курсу “Основи ергономіки” для студентів “Технологічна освіта”: навчальну програму “Основи ергономіки”, навчальний посібник “Основи ергономіки”, методичні рекомендації до лабораторних робіт з навчальної дисципліни “Основи ергономіки”, методичні рекомендації для самостійного вивчення дисципліни “Основи ергономіки”. На основі сформульованих визначальних чинників побудови курсу “Основи ергономіки”, зокрема логічно-понятійного структурування і забезпечення фахової спрямованості навчання студентів освітньої галузі “Технології” педагогічних університетів, може ефективно функціонувати неперервно-послідовна система вивчення цієї навчальної дисципліни за блоково-модульним принципом. У процесі експериментального навчання досліджено рівень засвоєння студентами основних блоків змісту ергономічної освіти, конкретизовано структуру і зміст запропонованих навчально-методичних матеріалів. Досліджена педагогічна ефективність вивчення навчального курсу “Основи ергономіки”, орієнтованого на формування когнітивно-інформаційної, професійно-педагогічної та світоглядної складових навчання ергономіки майбутніх учителів технологій, через застосування інноваційних технологій навчання, зокрема розроблення ергономічних проектів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем навчання ергономіки майбутніх учителів технологій. Перспективним є розвиток концепції формування ергономічної компетентності майбутнього вчителя у напрямі виокремлення інваріантної і варіативної складових методичної системи навчання ергономіки майбутніх учителів інших спеціальностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В.Н. Влияние характеристик мотивации на когнитивный и операциональный компоненты деятельности / В.Н. Абрамова // Вопросы психологии. – 1980. – №2. – С. 100 – 107.
2. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности / К.А. Абульханова-Славская // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. – М.: Наука, 1989. – С. 110-134
3. Абульханова-Славская К.А. Субъект – символ российского самосознания / К.А. Абульханова-Славская // Сознание личности в кризисном обществе. – М.: Изд-во ИП РАН, 1995. – С. 10 – 28.
4. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации: [учеб. пособие] / Рифгат Фаизович Абдеев. – М.: Владос, 1994. – 336с.
5. Эвандро А. Ответственность - подлинное основание для управления свободной наукой / А. Эвандро // Вопросы философии. – 1992. – №1. – С. 30 – 40.
6. Адорно Т.В. О технике и гуманизме / Т.В. Адорно // Философия техники в ФРГ. – М.: Прогресс, 1989. – С. 364 – 371.
7. Алексеев Н.Г. Методологические принципы проектирования образовательных систем / Н.Г. Алексеев // Проектирование в образовании: проблемы, поиски, решения. М., 1994. – С. 20 – 23.
8. Алексеев Н.Г. Типы системного представления оперативной деятельности / Н.Г. Алексеев, И.Н. Семенов // Техническая естетика, 1977. – № 4 – 5.
9. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания / Б.Г. Ананьев // Избранные психологические труды – [под ред. А.А. Бодалева]. – Москва–Воронеж, 1996. – [Глава IV. Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека]. – С. 196 – 280.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2 т. / Борис Герасимович Ананьев / [под. ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова]. – М.: “Педагогика”, 1980. – Т.1. – 250 с.; Т.2. – 287 с.
11. Анастази А. Психологическое тестирование: книга 2 / Анна Анастази [пер. с англ]. / Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского .– М.: Педагогика, 1982. – 336 с.
12. Андреева Г.М. Социальная психология / Галина Михайловна Андреева. – М.: Наука, 1994. – 219 с.
13. Андриянова М.А. Управление риском эксплуатации потенциально опасных объектов: автореф. дис. ...канд. техн. Наук / М.А. Андриянова. – Тула, 1999. – 23с.
14. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / Віктор Петрович Андрущенко. – К.: Знання України, 2004. – 738 с.
15. Аминов Н.А. Роль свойств нервной системы в регуляции функциональных состояний / Н.А. Аминов // Функциональные состояния : (Материалы международного симпозиума) / [под редакцией Е.Н. Соколова, Н.Н. Даниловой]. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – С. 7 – 9.
16. Анисимов А.В. Информатика, творчество, рекурсия / Анатолий Васильевич Анисимов. – Киев: Наукова думка, 1988. – 224 с.
17. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности: Избранные труды / Петр Кузьмич Анохин. – М.: Наука, 1979. – 454 с.
18. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы: Избранные труды / Петр Кузьмич Анохин. – М.: Наука, 1978. – 400 с.
19. Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональной системы / П.К. Анохин // Принципы системной организации функции. – М.: Наука, 1973. – С. 5 – 61.
20. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии / Н.В. Антонова // Вопросы психологи. – № 1. – 1996.
21. Анцыферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги расследования / Л.И. Анцыферова // Психологический журнал. – № 5. – 1992. – С. 12-26.
22. Арзаканян Ц.Г. Философы анализируют феномен техники / Ц.Г. Арзаканян, В.Г. Горохов // Вопросы философии. – 1986. – № 12. – С. 128 – 133.
23. Арнольд В.И. Теория катастроф / Владимир Игоревич Арнольд. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 128 с.
24. Арнольдов А.И. Введение в культурологию / Арнольд Исаевич Арнольдов [учеб. пособие]. – М.: Нар. акад. культуры и общечел. ценностей, 1993. – 352 с.
25. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: [учеб.-метод. Пособ] / Сергей Иванович Архангельский. – М.: Высш. школа, 1980. – 368 с.
26. Асатурян В.И. Теория планирования эксперимента / Владимир Иванович Асатурян. – М.: Радио и связь, 1983. – 248 с.
27. Асмолов А.Г. Деятельность и установка / Александр Григорьевич Асмолов. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 150 с.
28. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологии исследования / Александр Григорьевич Асмолов. – М., 1984. – 104 с.
29. АСУ на промышленном предприятии: Методы создания. Справочник / С.Б. Михалев, Р.С. Седегов, А.С., Гринберг [и др]. – 2-е изд., перер. и дополн. – М.: Энергоатомиздат, 1989. – 400 с.
30. Аунапу Ф.Ф. Научные методы принятия решений в управлении производством / Фердинанд Фердинандович Аунапу. – М.: "Экономика", 1974. – 134 с.
31. Афанасьев В.Г. О целостных системах / В.Г. Афанасьев // Вопросы философии. – 1980. – № 6. – С. 62 – 78.
32. Ахутин В.М. Адаптивные биотехнические системы / В.М. Ахутин // Психологические проблемы взаимной адаптации человека и машины в системах управления. – М.: Наука, 1980. – С. 77 – 123.
33. Ахутин В.М. Комплексная оценка функционального состояния человека-оператора в системах управления / В.М. Ахутин, А.М. Зингерман, М.М. Кислицин [и др]. // Проблемы космической биологии. – M.: Наука, 1977. – Т. 34.– С. 234 – 244.
34. Ахутин В.М. Поэтапное моделирование и синтез адаптивных биотехнических и эргатических систем / В.М. Ахутин // Инженерная психология: теория, методология, практическое применение. – М.: Наука, 1977. – С. 149 – 180.
35. Ашеров А.Т. Эргономика информационных технологий : [учебное пособие] / А.Т. Ашеров, С.А. Капленко, В.В. Чубук. – Харьков: Изд-во ХДЭУ, 2000. – 224 с.
36. Базылевич Т.Ф. Индивидуально-типологические факторы антиципации в ходе развития деятельности человека. Индивидуально-психологические различия и биоэлектрическая активность мозга человека / Татьяна Федоровна Базылевич. – [ответств. редактор В.М. Русалов]. – М.: Наука, 1988. – С. 92 – 115.
37. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии / Роман Маркович Баевский. – М.: Медицина, 1979. – 98 с.
38. Баевский Р.М. Особенности регуляции сердечного ритма при умственной работе / Р.М. Баевский, В.И. Кудрявцева. – Физиология человека. – 1975. – Т.1. – № 2. – С. 296 – 301.
39. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / Георгій Олексійович Балл. – Рівне: “Ліста-М”, 2003. – 128 с.
40. Багрецов С.А. Диагностика и прогнозирование функциональных состояний операторов в деятельности. Вопросы проектирования и применения / С.А. Багрецов, С.К. Колганов, В.М. Львов. – М.: Радио и связь, 2000. – 192 с.
41. Бакштановский В.И. Культура нравственного сознания / Владимир Иосифович Бакштановский. – М.: Знание, 1979. – 62 с.
42. Барулин B.C. Социально-философская антропология / Владимир Семёнович Барулин. – М: Наука. – 1994. – 345 с.
43. Барцелъ А. Значение технологической культуры и техноэтики / А. Барцель // (Вестн. высш. шк). – 1991. – № 12. – С. 54-58.
44. Батуев А.С. Принцип доминанты в интегративной деятельности мозга / А.С. Батуев // Физиология поведения. Нейрофизиологические закономерности. – М.: Наука, 1986. – С. 201 – 268.
45. Бахтин М.М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук / Михаил Михайлович Бахтин. – СПб.: Азбука, 2000. – 336 с.
46. Безрукова B.C. Педагогика. Проективная педагогика: [Учеб. пособ. для инж.-пед. ин-тов и индустр.-пед. Техникумов] В.С. Безрукова. – Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 344 с.
47. Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности / С.В. Белов // Безопасность жизнедеятельности. – 2001. – №1.– С. 4 – 10.
48. Белозерцев Е.П. Высшая педагогическая школа в системе непрерывного образования учителя: автореф. дис. ... доктора пед. наук / Е.П. Белозерцев. – Л., 1990. – 49 с.
49. Белоусова Т.Ф. Педпрактика как фактор формирования основ педагогической культуры студентов педвуза: автореф. дис. … канд. пед. наук / Т.Ф. Белоусова. – Ростов н/Д., 1989. – 20 с.
50. Беляев Г.С. Психогигиеническая саморегуляция / Г.С. Беляев, В.С. Лобзин, И.А. Копылова. – Л., 1977. – 279 c.
51. Бережнова Е.В. Педагогическая теория и формирование методологической культуры педагога / Е.В. Бережнова // Magister. – 1997. – № 5. – С. 70-80.
52. Берталанфи Л. фон Общая теория систем: Критический обзор / Людвиг фон Берталанфи. – Исследования по общей теории систем: Сборник переводов / [Общ. ред. вст. ст. В. Н. Садовского и Э. Г. Юдина]. – М.: Прогресс, 1969. – С. 23 – 83.
53. Берулава М.Н. Интеграционные процессы в образовании / М.Н. Берулава // Интеграция содержания в педагогическом вузе. – Бийск, 1994. – С.34-36.
54. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / Владимир Павлович Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
55. Бех І.Д. Від волі до особистості / Іван Дмитрович Бех.– К.: Україна–Віта, 1995. – 202 с.
56. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання : [наук.-метод. посібник] / І.Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
57. Бехтерева Н.П. Физиологические корреляты состояний и деятельности в центральной нервной системе / Н.П. Бехтерева, П.В. Бундзен, Ю.Л. Гоголицин // Физиология человека. – 1980. – № 5. – С. 877 – 892.
58. Бехтерева Н.П. О гибких и жестких звеньях мозговых систем обеспечения психической деятельности / Н.П. Бехтерева // Нейропсихология. – М., 1984. – С. 28 – 31.
59. Бешенков С.А. Новые составляющие нашего мировоззрения / С.А. Бешенков // Информатика и образование. – 1999. – № 10. – С. 10 –11
60. Библер B.C. Мышление как творчество / Введение в логику мысленного диалога / Владимир Соломонович Библер. – М.: Политиздат, 1975. – 399 с.
61. Библер B.C. Нравственность. Культура. Современность / Философские размышления о жизненных проблемах / Владимир Соломонович Библер. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
62. Библер B.C. От наукоучения – к логике культуры: Два филос. введения в двадцать первый век / Владимир Соломонович Библер. – М.: Политиздат, 1990. – 413 с.
63. Бирюкова М.В. Социальные технологии и проектирование: [учебн. пособие для высших учебных заведений] / Маргарита Васильевна Бирюкова. – Х.: Нар. укр. Акад., 2001. – 400 с.
64. Богуславский М.В. О педагогических парадигмах / М.В. Богуславский, Г.Б. Корнетов // Магистр. – 1992. – [вип.: май]. – С. 16 – 17.
65. Бобнева М.И. Феноменология ценностных систем личности / М.И. Бобнева // Вестник Российского Гуманитарного Научного Фонда. – 1996. – № 1.– С. 137-147.
66. Бодалев А.А. Психологическое исследование проблемы профессионализации личности / А.А. Бодалев // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала / [под ред. В.А. Бодрова]. – М.: Институт психологии АН СССР, 1991. – С. 8 – 26.
67. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности / В.А. Бодров // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала. – М.: Институт психологии АН СССР, 1991. – С. 3 – 26.
68. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности: [учебное пособие для вузов] / В.А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 511 с.
69. Бодров В.А. Психологический стресс и адаптация человека / В.А. Бодров // Проблемы психологии и эргономики, 2005. – [вып.: 3]. – С.19 – 24.
70. Бокарева Г.А. Совершенствование системы профессиональной подготовки студентов на примере обучения математике в техническом вузе / Галина Александровна Бокарева. – Калининград: Кн. изд-во, 1985. – 284 с.
71. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламака-Прага-Берлін) / [yпоряд. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін]. – Тернопіль: вид. “Економічна думка” ТАНГ, 2003. – 60 с.
72. Большая Советская Энциклопедия. – [3-е изд]. – М.: 1978. – Т. 30. – С. 230.
73. Бондар В.І. Модульно-рейтингова технологія вивчення навчальної дисципліни (на матеріалі дидактики) : [навч. посіб] / Віталій Іванович Бондар. – К.: НПУ, 1999. – 49 с.
74. Бондар В.І. Педагогічний аналіз циклу навчально-виховного процесу / Віталій Іванович Бондар. – К., 1993. – 86 с.
75. Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалі дидактики) / В.І. Бондар // Освіта і управління. – 1999. – № 1.– Т. 3 – С. 19 – 40.
76. Бондарева О.Н. О теоретико-игровых моделях в экономике / Ольга Николаевна Бондарева. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 139 с.
77. Бондаревская Е.В. Введение в педагогическую культуру / Евгения Васильевна Бондаревская. – Ростов н/Д., 1995. – 170 с.
78. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е.В. Бондаревская // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 11 – 17.
79. Бондаревская Е.В. Образование и культура / Е.В. Бондаревская // Три ключа: Педагогический вестник. – [вып.: второй]. – СПб., 1998. – С. 29—34.
80. Бондаревская Е.В. Педагогическая культура как общественная и личная ценность / Е.В. Бондаревская // Педагогика, 1999. – №3. – С. 37-43.
81. Бондаревская Е.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания: [учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб заведений, слушателей ИПК и ФПК] / Е.В. Бондаревская, С.В. Кульневич. – Ростов- н/Д: Творческий центр “Учитель”, 1999. – 560 с.
82. Бордовский Г.А. Подготовка педагогов в условиях модернизации российского образования / Г.А. Бордовский // Вестник Северо-Западного отделения РАО. – [вып. 7]. – СПб., 2002. – С. 7-14.
83. Бордовский Г.А. Новые технологии обучения: вопросы терминологии / Г.А. Бордовский, В.А. Извозчиков // Педагогика. – 1993. – № 5. – С. 12 –15.
84. Борытко Н.М. Пространство воспитания: образ бытия: [монография] / Николай Михайлович Борытко. – Волгоград: Перемена, 2000. – 224 с.
85. Борытко Н.М. Теория и практика становления профессиональной позиции педагога-воспитателя в системе непрерывного образования: дис. ... доктора пед. наук / Николай Михайлович Борытко. – Волгоград, 2001. – 225 с.
86. Брановский Ю.С. Методическая система обучения предметам в области информатики студентов не физико-математических специальностей в структуре многоуровневого педагогического образования: дис. ... доктора пед. наук / Юрий Сергеевич Брановский. – М., 1996. – 378 с.
87. Брушлинский А.В. Психология субъекта / Андрей Владимирович Брушлинский / [отв. ред. проф. В.В. Знаков]. – М.: Институт психологии РАН. – (СПб.: издат. “Алетейя”), 2003. – 272 с.
88. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение / Андрей Владимирович Брушлинский. – М.: Институт практической психологии, Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. – С. 13–27.
89. Буева Л.П. Круглый стол “Философия. Культура. Образование” / Л.П. Буева // Вопросы философии. – 2000. – №1. – С. 3 – 12.
90. Буева Л.П. Человек и общественный процесс / Л.П. Буева // Вопросы философии. – 1982. – № 2. – С. 26.
91. Буткевич В.В. Формирование личности учителя в теории и практике педагогического образования. 1980-1990 гг.: автореф. дис. ... доктора пед. наук / В.В. Буткевич. – М., 1994. – 23 с.
92. Буряк В.К. Эргономические основы учебного процесса в высшей школе / Владимир Константинович Буряк. – Кривой Рог: КПИ, 1993. – 132 с.
93. Буров А.Ю. Автоматизированный профессиональный отбор и контроль профессиональной работоспособности операторов энергопредприятий на базе ПЭВМ IBM PC / А.Ю. Буров, А.В. Герасимов, Ю.В. Четверня // Энергетика и электрификация. – К.: Техника, 1992. – № 2. – С.29 – 32.
94. Ваграменко Я.А. Информатизация образования на современном этапе / Я.А. Ваграменко // Информатизация образования. – 2002: Сборн. матер. Всерос. научно-практ. конф. Нижний Тагил, 2002. – С. 4 – 10.
95. Ваграменко Я.А. Информационные технологии и модернизация образования / Я.А. Ваграменко // Педагогическая информатика. – 2000. – № 2. – С.3 – 10.
96. Вайцеховский С.М. Быстрая вода / Сергей Михайлович Вайцеховский. – М.: Молодая гвардия, 1983. – 175с.
97. Василенко Л.И. Отношение к природе: традиция управления и традиция сотрудничества / Л.И. Василенко // Вопросы философии. – 1987. – № 7. – С. 145 – 154.
98. Василевский Н.Н. Методологические вопросы связности в анализе функциональной интеграции физиологических функций / Н.Н. Василевский, Н.Б. Суворов // Методологические проблемы обработки медико-биологической информации. – Л.: Медицина, 1983. – С. 41 – 53.
99. Василевский Н.Н. Системный анализ адаптивной саморегуляции функций организма. Экспериментальные и теоретические основания и перспективы / Н.Н. Василевский, В.В. Трубачев // Адаптивная саморегуляция функций. – М.: Медицина, 1977. – С.11 – 48.
100. Валицкая А.П. Культуротворческая школа: концепция и модель образовательного процесса / А.П. Валицкая // Педагогика. – 1998. – № 4. – С. 12 – 18.
101. Введение в педагогическую культуру: [учеб. пособие] / [под общ. ред. Е.В. Бондаревской]. – Ростов н/Д.: Издательство РГПУ, 1995. – 172 с.
102. Везиров ТТ. Методическая подготовка педагогических кадров по информатике и вычислительной технике в многоуровневой системе / Т.Т. Везиров, М.М. Зайнулабидов. – Махачкала: ДГПИ, 1996. – 77 с.
103. Венда В.Ф. Методологические принципы исследования психологических факторов сложности решения оперативных задач / В.Ф. Венда // Методология инженерной психологии, психологии труда и управления. – М.: Наука, 1981. – С. 15 – 29.
104. Венда В.Ф. Методологические проблемы адаптивного информационного взаимодействия / В.Ф. Венда // Инженерная психология: теория, методология, практическое применение. – М.: Наука, 1977. – С. 55-66.
105. Версан В.Г. Сертификация. Отечественная и зарубежная практика (Серия “Международная инженерная энциклопедия”). – М.: Центр “наука и техника”, 1994. – 215 с.
106. Взаимодействие наук. Теоретические и практические аспекты [под ред. Бонифатия Михайловича Кедрова]. – М.: Наука, 1984. – 96 с.
107. Видт И.Е. Введение в педагогическую культурологию / Ирина Евгеньевна Видт. – Тюмень: [б.и.], 1999. – 216 с.
108. Видт И.Е. Культурологические основы образования / Ирина Евгеньевна Видт. – Тюмень: (б.и.), 2002. – 110 с.
109. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / Витис Казис Вилюнас. – М.: МГУ, 1990. – 284 с.
110. Вишнякова Н.Ф. Креативная акмеология: психология развития творческой личности взрослого человека / Наталья Федоровна Вишнякова. – (в 2-х томах). – Минск, 1998. – 239 с.
111. Вовкотруб В.П. Теоретичні та методичні основи реалізації вимог ергономіки навчального фізичного експерименту: дис. …доктора пед. наук: 13.00.02/ Віктор Павлович Вовкотруб. – К., 2007. – 482 с.
112. Войненко В.М. Эргономические принципы конструирования / В.М. Войненко, В.М. Мунипов. – К.: “Тэхника”, 1988. – 119 с.
113. Волков В.Г. Методы и устройства для оценки функционального состояния и уровня работоспособности человека-оператора / В.Г. Волков, В.М. Машкова. – М.: Наука, 1993. – 207 c.
114. Волков Ю.Г. Интегральная природа человека: Естественнонаучный и гуманитарный аспекты: [учеб. пособие] / Ю.Г. Волков, В.С. Поликарпов. – Ростов н/Д.: издательство РГПУ, 1994. – 282 с.
115. Гаврилюк В.В. Социология образования: [учеб. Пособие] / В.В. Гаврилюк. – Тюмень: Издательство ТГУ, 2003 – 232 с.
116. Гагин Ю.А. Тезисы акмеологического апокалипсиса / Ю.А. Гагин // Приложение к Вестнику Балт. пед. Академии [вып. 28]. – Спб. – 1999. – №4 – 20 с.
117. Галактионов А.И. Проектирование средств информационного взаимодействия на основе идеализированных структур деятельности / А.И. Галактионов // Психологические проблемы взаимной адаптации человека и машины в системах управления. – М.: Наука, 1980. – С. 247 – 264.
118. Гарг-Янардан Ч. Экспертные системы / Ч. Гарг-Янардан, Р. Эбертс, Б. Зимолонг, Ш. Ноф, Г. Салвенди // Человеческий фактор. – М.: Мир, 1991. – Т. 3. – С. 132 – 220.
119. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Джермен Михайлович Гвишиани. – М.: издательство МГТУ им. Баумана, 1998. – 332 с.
120. Генкин А.А. Об автоматизации диагностики функционального состояния организма по данным ЭЭГ / А.А. Генкин, Г.М. Зараковский // Проблемы инженерной психологии, вып.4; издательство АПН СССР, 1966. – С. 190 – 204.
121. Герасимов А.В. Прогнозирование успешности профессиональной пригодности подготовки операторов в учебно-тренировочных центрах по психофизиологическим и личностным критериям / А.В. Герасимов // Физиологический журнал. – 1990. – № 3. – T. 36. – C. 8 – 13.
122. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века: в поисках практико-ориентированных образовательных концепций. – М.: Совершенство, 1998. – 428 с.
123. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / Сергей Иосифович Гессен. – М.: “Школа – Пресс”, 1995. – 448 с.
124. Глазачев С.К. Проблема творчества и биосфера / С.К. Глазачев, Е.Д. Никитина // Педагогика. – 1998. – № 2. – С. 28 – 32.
125. Голиков Ю.Я. Эволюция подходов к человеку и технике в процессе научно-технического прогресса / Ю.Я. Голиков // Психол. Журнал. – 1992. – № 4. – Т.13. – С. 68 – 74.
126. Голубева Э. А. Некоторые проблемы экспериментального изучения природных предпосылок общих способностей / Э.А. Голубева // Вопр. Психологии.– 1980. – № 4. – С. 23 – 37.
127. Гончаренко С.У. Гуманізація освіти як основний критерій розробки засобів реалізації сучасних технологій навчання : [наукові записки] / серія: педагогічні науки / С.У. Гонча